Курсовой проект - Проектирование туфель-лодочка - файл n1.doc

приобрести
Курсовой проект - Проектирование туфель-лодочка
скачать (118 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc118kb.30.05.2012 10:53скачать

n1.doc



Міністерство освіти і науки України

Хмельницький національний університет

Кафедра технології та конструювання виробів із шкіри


РОЗРАХУНКОВО-ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

До курсового проекту з «Проектування взуття»

На тему: «Проектування жіночих туфель «лодочка»

Студентка гр.ВВ(к) зс 4 Мічурина Л.І.
Керівник проекту Михайловська О.А.


2010

Зміст
Вступ

  1. Проектно – композиційна частина

    1. Вибір і технічний опис моделі взуття

    2. Обґрунтування моделі

      1. Обгрунтування конструкції верху та його кольору

      2. Обгрунтування способів обробки видимих країв деталей верху

      3. Обгрунтування і характеристика конструкцій швів, які використовуються для з’єднання деталей верху і низу взуття

    3. Проектування деталей верху взуття

1.3.1. Обгрунтування прийнятого способу проектування верху взуття

1.3.2. Обгрунтування і опис прийнятого способу одержання умовної розгортки колодки (УРК)

1.3.3. Розрахунок і побудова деталей верху взуття (зовнішніх, внутрішніх, проміжних)

1.4. Проектування деталей низу взуття

1.4.1. Опис способу одержання розгортки сліду колодки

1.4.2. Опис способу, розрахунок і побудова деталей низу взуття (зовнішніх, внутрішніх, проміжних)

1.5. Деталювання моделі, обмір площ і складання таблиці площ деталей взуття

2. Розробка схеми складання заготовки верху взуття

3. Градирування грунд – моделі і основної устілки

4. Виготовлення зразка заготовки запроектованого взуття

Висновки та рекомендації по роботі

Література


Вступ

Легка промисловість – це багатогалузевий комплекс, який включає 25 підгалузей, майже 600 підприємств і організацій, 6 научно-ісследовательських і 3 проектних інституту, 13 технікумів, а також Інститут підвищення кваліфікації кадрів легкої промисловості, де працює на сьогоднішній день майже 330 тис. чоловік, з яких 80 % - жінки. Галузь має потужний виробничий потенціал, особливо по виробництву шкіртоварів – 3118,3 млн. дм2, взуттю – 140 млн. пар, трикотажних виробів – 277,8 млн. штук, панчішно-шкарпеткових виробів – 382,3 млн. пар, бавовняно-паперових тканин – 479,3 млн. м2, швацьких виробів – на 5032 млрд. грн. У попередні роки потреби населення в одязі і взутті майже повністю задовольнялися за рахунок власного виробництва. Кризисні явища в економіці України привели до падіння обсягів виробництва і в легкій промисловості. Особливо різко зменшився випуск товарів легкої промисловості починаючи з 1993 року.

Основними причинами невикористання виробничого потенціалу є:

- зростання цін на енергоносії і ресурси, який сприяв значному підвищенню цін на готові товари легкої промисловості, різкому зниженню купівельного попиту населення;

- недолік власних оборотних коштів на підприємствах (близько 50 %); - встановлення високих процентних ставок на банківські кредити; - невирішені питання, пов'язані із закупівлею сировини, раніше всієї бавовни, в країнах СНД;

- відсутність можливості регулювати процеси, пов'язані з комерцією і приватизацією підприємств торгівлі, що привело до підвищеної зацікавленості торгівлі в реалізації населенню імпортних, а не вітчизняних товарів.

Для запобігання дії цих чинників ставляться наступні цілі:

- задовольнити потреби населення високоякісними товарами легкої промисловості вітчизняного виробництва;

- стабілізація виробництва і зміцнення фінансового стану підприємств легкої промисловості;

- розширення збуту продукції і розвиток експортного потенціалу галузі.

В даний час легка промисловість на кожного жителя України випускає: тканини всіх видів – 19,4 метра, панчішно-шкарпеткових виробів – 7,4 пар, трикотажних виробів – 5,4 штук, взуттю – 2,7 пар. Виходячи з вищесказаного, найбільш важливими напрямами розвитку підгалузей легкої промисловості є:

- зміцнення сировинної бази галузі шляхом реконструкції, модернізації і технічного переозброєння базових підприємств легкої промисловості;

- збільшення переробки місцевої сировини і зменшення використання імпортної сировини (де це можливо);

- освоєння виробництва нових видів продукції, удосконалення асортименту і підвищення конкурентоздібності і якості всіх товарів легкої промисловості;

- зростання обсягів виробництва товарів легкої промисловості, в т.ч. дитячого асортименту і зниження собівартості готової продукції;

- удосконалення моделювання і конструювання одягу і взуття, пошук нових ринків збуту, організація реклами, розвиток фірмової торгівлі.

Велика увага приділяється взуттєвому виробництву. З підвищенням якості сировини підприємствам необхідно ввести новий конкурентоздатний асортимент продукції. За час роботи на виробництві з імпортною сировиною взуттєві підприємства навчилися якісно виготовлять продукцію.

Метою даного курсового проекту є розгляд одній з моделей жіночого взуття. Це модель – жіночі туфлі типу «лодочка» клейового методу кріплення.

1.Проектно – композиційна частина

1.1.Вибір і технічний опис моделі взуття

Рисунок 1.1 Ескіз моделі взуття, що проектується

Вид взуття – туфлі

Статево – вікова група – жіночі

Індекс (фасон) колодки –85524

Розмір взуття – 240

Повнота – 4

Висота підняття п’яткової частини (висота каблука) – 50 мм

Метод кріплення підошви – клейовий

Конструкція заготовки верху – туфлі типу «лодочка»

Обробка видимих країв деталей – в загинання, фарбування

Стандарт, відповідно до якого проектується взуття – 19116-73 «Взуття модельне».


Таблиця 1.1. Структурна таблиця деталей

Назва деталі

Кількість деталей на пару

Матеріал деталі

Стандарт на матеріал

1

2

3

4

Зовнішні деталі верху

1.Союзка
2.Задинка
Внутрішні деталі верху

3.Підкладка під союзку

4.Підкладка під берець

5.Задній внутрішній ремінь
Проміжні деталі верху

6.Міжпідкладка під союзку

7.Міжпідкладка під берець

8.Підносок

9.Задник
Зовнішні деталі низу

10.Підошва
Внутрішні деталі низу

11.Основна устілка

12.Вкладна устілка

13.М’який підп’яток
Проміжні деталі низу

14.Півустілка

15.Простилка

16.Геленок
Фурнітура

17.Каблук
18.Набійка



2
2
2

2
2


2
2

2

2

2

2

2

2

2

2

2

2
2


Півшкурок хромового дублення

Півшкурок хромового дублення

Шкіра підкладкова

Шкіра підкладкова
Шкіра підкладкова


Термопластичне полотно

Термопластичне полотно

Еластичний матеріал

Картон З-1


Шкірволон


Картон «Тексон»

Шкіра підкладкова

Поролон


Картон «Тексон»

Картон П-2

Металевий


Поліетилен низького тиску

Поліуретан



ГОСТ 939-88
ГОСТ 939-88

ГОСТ 940-81

ГОСТ 940-81
ГОСТ 940-81

ГОСТ 9542-75


ГОСТ 9542-89

ГОСТ 940-81

ГОСТ 9542-89

ГОСТ 9542-89


1.2.Обґрунтування моделі

1.2.1.Обгрунтування конструкції верху та його кольору
У гардеробі сучасної жінки взуття займає провідне положення і є предметом першої необхідності. Воно призначене для захисту ніг людини від несприятливих дій зовнішнього середовища – холоду, надмірного нагріву, вологості, пилу, грязі, механічних пошкоджень, а також служить предметом прикраси людини.

Взуття,яке проектується - модельні жіночі туфлі - весняно-осіннього сезону носіння. Комфортне,зручне взуття – це найважливіші принципи,якими треба керуватися,проектуючи взуття для жінки. Конструкція моделі забезпечує легке надівання та знімання взуття. Контурні лінії деталей верху відповідають анатомо – фізіологічним особливостям стопи. Конструктивні лінії верху та підкладки не співпадають,тому не створюють потовщень на ділянках згину стопи. Відрізні деталі верху та підкладки мають форму,яка забезпечує максимальне використання матеріалів. Конструктивне рішення взуття забезпечує стійке положення тіла при стоянні та ходьбі,а також добре утримується на нозі.

Гігієнічні вимоги конструкції забезпечує матеріал,який використовується при виготовленні даного взуття.

Найкращим матеріалом для верху взуття залишається натуральна шкіра. Вона володіє такими гігієнічними та структурними властивостями,які забезпечують нормальну життєдіяльність та зручність стопи при ходьбі.

Для підкладки використовується шкіра підкладкова,яка забезпечує достатні теплозахисні властивості для взуття весняно-осіннього сезону,а також підтримує необхідний мікроклімат навколо ноги.

Для туфель,які проектуємо,обрали шкіру чорного кольору. Кожна жінка повинна мати в своєму гардеробі класичні модельні туфлі чорного кольору. Вони легко поєднуються з любим костюмом.
1.2.2. Обгрунтування способів обробки видимих країв деталей верху
Для обробки видимих країв деталей верху застосовується способи фарбування та загинання.

Фарбування є найбільш простий та найменш матеріаломісткий і трудомісткий спосіб обробки видимих країв. Фарбування країв суттєво не покращують зовнішній вигляд, тому такий спосіб застосовується для обробки деталей верху з внутрішньої сторони взуття, в місці з’єднання берця з союзкою.

Фарбування проводиться після обрізання країв, яке суміщають з розкроєм. Для фарбування використовують водостійкі фарби у колір лицьової поверхні матеріалу.

В моделі, яка розробляється видимі краї також обробляються загинанням. Загинання робиться з метою покращення зовнішнього вигляду взуття, підвищення міцності країв та опору розтягуванню на операціях строчки заготовки і в процесі експлуатації взуття. Загинання країв деталей здійснюється на клей – розчин. Для обробки краю виконуються такі операції:

- Стоншення країв;

- Нанесення клею, сушка клейової плівки. Використовується клей на основі натурального каучуку (клей НК 7-9%);

- Загинання країв на машині ЗКВ-1-О. Ширина загнутого краю по всьому периметру становить 4-5 мм.

1.2.3. Обгрунтування і характеристика конструкцій швів, які використовуються для з’єднання деталей верху і низу взуття
Таблиця 1.2. Конструкторсько-технологічні параметри з’єднання зовнішніх деталей верху взуття

№п/п

Вид шва

Припуск під строчку

Відстань строчки від краю деталі, мм

Переріз шва

1

2

3

4

5

1


2


3


Настрочний


Тачний


Настрочний по канту

6 – 8


1,2 – 1,5


2 – 4

0,8 – 1,0


1,2 – 1,5


0,8 – 1,0




Для зістрочування окремих деталей в вузли та заготовку застосовуються такі види швів: настрочний, тачний.

Настрочний шов. При зістрочуванні деталей настрочним швом, деталі накладають різнойменними поверхнями на величину 8 мм та скріплюють строчкою. Для строчки канту також застосовують настрочний шов, при цьому деталі складають однойменними не лицьовими сторонами та скріплюють однією строчкою.

Тачний шов. Деталі складають однойменними лицьовими сторонами та скріплюють по вирівняному краю однією строчкою. Потім деталі розгортають так, щоб вони знаходились в одній площині. В місці з’єднання деталей тачним швом виникає рубець, який розгладжують та укріплюють липкою стрічкою. Тачний шов застосовується для з’єднання задніх країв берець. Тачний шов забезпечує міцність утвореного шва та приховує зріз деталей, що забезпечує гарний зовнішній вигляд.
Рисунок 1.2 Конструкція швів, які з’єднують деталі низу взуття з верхом

1)Заготовка верху

2)Основна устілка

3)Простилка

4)Клейовий шов

5)Підошва

Для з’єднання деталей низу взуття туфель було обрано клейовий метод кріплення підошви. Клейовий метод, так само як метод пресової вулканізації та литтєвий, відноситься до хімічного методу кріплення. Це найпрогресивніші методи кріплення, що найчастіше застосовують, особливо-клейовий. Ці методи високопродуктивні, є широка можливість механізації, автоматизації обладнання і процесів. Клейовий метод, порівняно з методом пресової вулканізації та з литтєвим, не потребує великих затрат на виготовлення технологічної оснастки, яка повинна змінюватися у відповідності до змін моди.

Перевага клейового методу порівняно з механічним: зберігається висока міцність протягом всього періоду експлуатації взуття завдяки здатності до високо – еластичних деформацій; знижується маса виробу; склеюються поверхні одночасно по всій площі, паралельним способом з’єднання; з’являється можливість необмежено змінювати зовнішній вигляд виробу з огляду на тенденції моди; виробництво взуття клейового методу кріплення відрізняється меншою трудомісткістю порівняно з іншими методами.
1.3.Проектування деталей верху взуття

1.3.1. Обгрунтування прийнятого способу проектування верху взуття
Для проектування верху туфель «лодочка» використовується копіювально-графічна система. Копіювально-графічна система моделювання передбачає копіювання бокової поверхні колодки та графічну побудову деталей моделі. При побудові креслення враховується анатомо-фізіологічна будова стопи, основні розміри деталей за державним стандартом на готове взуття. Після одержання бокової поверхні колодки найбільш раціональним способом, УРК вписують в систему прямокутних координат та наносять базисні лінії, які відповідають положенню основних анатомічних точок стопи, відмічають контрольні точки відповідно до стандарту, проводять основні і допоміжні лінії.
1.3.2. Обгрунтування і опис прийнятого способу одержання умовної розгортки колодки (УРК)

Для одержання умовної розгортки колодки оберемо комбінований (італійський) метод. На колодці знаходимо лінії поділу на зовнішню та внутрішню сторони. Проводимо лінії: в п`ятковій частині – АВ,в носково-пучково-гребеневій – ДЕ. На зовнішню сторону наклеюємо шаблон з липкої стрічки та відмічаємо лінії поділу бокової поверхні колодки,а також ребро грані сліду та площадки. По цім лініям обрізаємо лишки шаблону. Визначаємо положення зовнішнього та внутрішнього пучків. Через тильну поверхню колодки за допомогою гнучкої смужки з`єднаємо точки пучків і проводимо лінію кальцати. В місці перетину лінії кальцати з лінією поділу колодки на зовнішню та внутрішню сторони одержимо точку кальцати С. Відстань СД ділимо на три рівних відрізка і проводимо лінії,паралельні лінії кальцати. Потім зліпок знімаємо з колодки,робимо надрізи по проведеним лініям,не дорізаючи до країв шаблону 2-3 мм. Зліпок наклеюємо на картон і вирізаємо. Таким чином,одержали розгортку зовнішньої бокової поверхні колодки.

Розгортку обводимо на кальці і проводимо повздовжню лінію посередині шаблону. Внизу в п`ятково-геленковій частині шаблону даємо припуск на асиметрію пучків. Вирізаємо шаблон по обведеному контуру і робимо по краям вертикальні розрізи,не доходячи до повздовжньої лінії 3мм.Наклеюємо на внутрішню сторону колодки врівень з лініями поділу колодки,відмічаємо ребро грані сліду та знімаємо з колодки. Наклеюємо на картон та вирізаємо по відміченим лініям. Таким чином,одержали розгортку внутрішньої бокової поверхні колодки.

На картоні обводимо розгортку зовнішньої бокової поверхні колодки. Зверху накладаємо розгортку внутрішньої бокової поверхні так,щоб вони збігалися в лініях поділу на зовнішню та внутрішню сторони. Відмічаємо нижній контур розгортки внутрішньої бокової поверхні колодки. Вирізаємо,прорізами відмічаємо контури пучків та переносимо лінію кальцати. Лінію кальцати ділимо навпіл і робимо наскрізний розріз по ній,не доходячи до середини на 2мм.Тепер розводимо УРК по лінії кальцати зверху на 1,5мм і в такому положенні фіксуємо липкою смужкою. Таким чином,ми одержали готову умовну розгортку колодки (УРК).
1.3.3. Розрахунок і побудова деталей верху взуття (зовнішніх, внутрішніх, проміжних)
Основою для проектування креслень моделей верху взуття за копіювально-графічною системою є УРК,вписана в систему координат і затверджений ескіз моделі. Після побудови осей координат,по осі ОУ вверх відкладаємо висоту каблука – 50мм (т.Вк) і товщину пакета деталей верху і низу – 5мм (т.В`к). Від т.В`к радіусом В`кП (0.62Др) на осі ОХ відкладаємо т.П (точка зовнішнього пучка).Через точки В`к і П проводимо пряму О1Х1. Враховуючи контури зовнішнього та внутрішнього пучків,товщину деталей верху і низу в п`ятковій частині,окреслюємо контур УРК. Перпендикулярно до лінії О1Х1 дотично до п`яткового контуру УРК проводимо лінію О1У1.Тепер,по відношенню до зміщених осей Х1О1У1 проводимо базисні та допоміжні лінії.

Для побудови конструктивної сітки використовують п`ять базисних ліній.

Перпендикулярно до осі О1Х1 проводимо базисні лінії:

I – 0,23Др = 0,23*270 = 62мм

II – 0,41Др = 110,7мм

III – 0,48Др = 129,6мм

IV – 0,68Др = 183,6мм

V – 0,78Др = 210,6мм.

Висоту берця туфель визначаємо за формулою:

Вб = 0,15Nm + C, де Nm – розмір туфель;

Вб = 0,15*240 +25,5 = 61,5мм;

А висота задинки:

Вз = 0,15Nm + 12,5 = 48,5мм.

Для побудови берців в туфлях,відрізок п`ятої базисної лінії,обмежений контуром УРК ділимо навпіл і з`єднаємо з точками Вб та Вз. Нижню половину базисної лінії V ділимо на три рівні відрізки і отримуємо відповідно точки: К, К`, К``. Лінія ВбК`` відповідає положенню верхнього канта для взуття на високому каблуці. Для кращого формування т.С (заглиблення союзки) відхиляємо на 8мм від ІV базисної лінії в сторону носкової частини.

Для побудови заднього контуру берців на лінії ВбК`` від точки Вб праворуч відкладаємо 2мм (точка 1),а в точці найбільшої випуклості п`яткової частини УРК ліворуч по перпендикуляру відкладаємо 3мм (точка 2),в точці В`к відкладаємо вліво припуск 2,5мм (точка 3). Точки 1,2,3 з`єднаємо плавною кривою лінією і продовжуємо її вниз на величину припуску на затягувальну кромку.

Проектуємо на задньому контурі шкіряну закріпку. Висота закріпки – 10мм,ширина – 13мм. Нижній контур заокруглений.

Плавною лінією оформлюємо верхній кант. З внутрішньої сторони між базисними лініями ІІ і ІІІ будуємо лінію відріза задинки. В місцях розрізу викреслюємо припуски на з`єднання деталей (8мм).

Також викреслюємо припуски на обробку верхнього канта (на загинання - 4мм) і припуски на затягувальну кромку (в п`ятково - геленковій частині – 15мм,в пучковій частині – 17мм і в носковій частині – 11-13мм).

На основі грунд – моделі верху будуємо внутрішні та проміжні деталі.

Підкладка складається з шкіряної підкладки під берці та текстильної – під союзку.
1.4. Проектування деталей низу взуття

1.4.1. Опис способу одержання розгортки сліду колодки
Колодку встановлюють слідом вниз на кальку, обводимо її контур перпендикулярно встановленим олівцем з припуском 10 мм. Кальку обрізають по наміченій лінії та роблять надрізи. Відстань між надрізами 10-20 мм, глибина 20-30 мм. Надрізаний шаблон наклеюють на слід колодки та відмічають ребро грані сліду. Шаблон знімають з колодки і наклеюють на аркуш цупкого паперу, потім вирізають його по відміченому контуру.
1.4.2. Опис способу, розрахунок і побудова деталей низу взуття (зовнішніх, внутрішніх, проміжних)

1.5. Деталювання моделі, обмір площ і складання таблиці площ деталей взуття
Деталювання моделі здійснюють за допомогою кальки. Кальку накладають на креслення грунд-моделі та переводять контур деталей з припусками на складання та обробку. Наклеюють кальку на цупкий аркуш паперу та вирізають шаблони робочих деталей. Таким чином виконують деталювання верху, підкладки, між підкладки, деталі низу.

Після деталювання виконують обмір площ робочих деталей. Обмір площ виконують за допомогою планіметра ПР-2.

Перед початком вимірювання визначають ціну поділки планіметра – робиться чотирі контрольних обміри кола, який дорівнює одному дециметру квадратному. Визначається середній показник

1,006+1,005+1,009+1,008 / 4 = 1,007 дм2

Ціна поділки складає

1 / 1,007 = 0,993

Проводиться обмір робочих шаблонів: записують показники лічильного механізму перед початком обміру і по закінченні. Обмір кожної деталі проводять три рази. З трьох обмірів по кожній деталі розраховують середнє арифметичне. Для розрахунку площі деталі середню різницю планіметра множать на ціну поділки.

Таблиця 1.5. Площі деталей спроектованої моделі взуття середнього розміру

Позиція

Деталь

Матеріал

Кількість деталей на пару

Площа однієї деталі, дм2

Площа деталей на пару, дм2

1

2

3

4

5

6




















2. Розробка схеми складання заготовки верху взуття

3. Градирування грунд – моделі і основної устілки

4. Виготовлення зразка заготовки запроектованого взуття

Висновки та рекомендації по роботі


Література




Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации