Діденко В.М. Основи іпотечного ринку - файл n1.doc

приобрести
Діденко В.М. Основи іпотечного ринку
скачать (4326 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc4326kb.19.09.2012 16:41скачать

n1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20
МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ, ГРОШОВОГО ОБІГУ І КРЕДИТУ

ДІДЕНКО В.М., ЮРІЙ Е.О.,

ПІДЛИПЧАК О.А., ЛИСЕНКО Ж.П.

ОСНОВИ ІПОТЕЧНОГО РИНКУ

Чернівці, БДФА

2009

Автори: Діденко В.М., старший викладач, Юрій Е.О., к.е.н., старший викладач, Підлипчак О.А., асистент, Лисенко Ж.П., асистент кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту Буковинської державної фінансової академії
Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту

Зав. кафедрою ________________ д.е.н., професор В.В. Прядко

Протокол №___ від _________________ 2009р.


ЗМІСТ

Передмова ………………………………………………………………………. 4

Тема 1. Суть, предмет, види іпотеки ………………………………………..… 8

Тема 2. Історія становлення іпотеки та іпотечних відносин ……………….. 28

Тема 3. Основні принципи іпотечного кредитування. Моделі іпотечних механізмів ……………………………………………………………………….64

Тема 4. Основи оцінки нерухомого майна при іпотечному кредитуванні ..104

Тема 5. Типові ризики іпотечного капіталу і управління ними …………... 138

Тема 6. Іпотечні цінні папери ………………………………………………...162

Тема 7. Іпотечний ринок …………………………………………………….. 200

Тема 8. Стан та перспективи розвитку іпотеки в Україні ………………... 245

Програма навчальної дисципліни “Основи іпотечного ринку” ………….. 314

Перелік теоретичних питань для підсумкового контролю ……………...…317

Список використаних джерел ………………………………………………. 319

Додатки ………………………………………………………………………. 322

ПЕРЕДМОВА


Стрімкий розвиток іпотечного кредитування в Україні та його провідна роль в економічній і соціальній сферах зумовлюють необхідність державного регулювання іпотечних відносин як на національному, так і на регіональному рівні. Особливо це стосується розвитку житлової іпотеки, попит на яку зростає з кожним роком. Саме житлове кредитування здатне забезпечити населення доступним житлом та поліпшити житлові умови мільйонів нужденних. Це найбільш актуально в умовах пошуку ефективних шляхів вирішення житлової проблеми населення України, підвищення доступності житла, що є найважливішими соціально-економічними завданнями внутрішньої політики держави. Тому розробка єдиної політики державного та регіонального регулювання іпотечних відносин є провідною функцією держави. На жаль, в Україні поки що така політика є досить абстрактним поняттям, бо ще не обґрунтовано її основну мету, не визначено стратегію та основні напрями її реалізації.

Актуальність цієї теми для України визначається тим, що проблеми розвитку ринкової економіки в нашій державі заставляють в першу чергу звертати увагу на пошук нових додаткових джерел, інноваційно-інвестиційних інструментів оновлення виробничого потенціалу та інтенсифікації на цій основі економіки України. Нарощування інвестиційних складових економічного зростання, в тому числі іпотеки – це ключ до зростання ВВП, створення нових робочих місць, нових виробництв, розвитку малого і середнього бізнесу.

Враховуючи важливість іпотеки у капіталізації надлишків ресурсів для довгострокового інвестування, стабілізації та розширення дохідної бази бюджету, подолання інфляції, необхідно в нашій державі в першу чергу звернути увагу на визначальний фактор існування іпотеки – надійне правове середовище у таких напрямках:

Потрібне прийняття нових законів, які б визначили напрямки функціонування ринку іпотечних цінних паперів, регламентували процеси емісії, обігу іпотечних цінних паперів.

Отже, створення іпотечного ринку пов’язане з вирішенням комплексу складних юридичних, політичних, соціальних, економічних, психологічних проблем в Україні, але вирішення даних проблем варті усіх наших зусиль, бо запровадження іпотеки, іпотечного ринку, іпотечних цінних паперів значно посилить ефект у створенні макроекономічних передумов для сталого та довгострокового економічного зростання, значного підвищення ділової та інвестиційно-інноваційної діяльності, формування конкурентноспроможних суб’єктів господарювання, розширення внутрішнього ринку, пожвавлення ринків землі, житла, нерухомості. Іпотечний ринок має стати в Україні основним фактором капіталовкладень у житлове будівництво, сільське господарство, міську інфраструктуру, промисловість.

Дослідження питання іпотеки і іпотечного ринку переконує, що українські вчені, фахівці постійно звертають увагу на розвиток іпотеки в Україні, значення її для вирішення питань і проблем, які є як в економіці так і в соціальній сфері. Найчастіше звертаються до цієї теми у "Віснику НБУ", журналах "Фінанси України", "Економіка України", "Банківська справа", науковому збірнику "Наукові праці НДФІ", "Галицьких контрактах", журналах "Ринок цінних паперів України", "Цінні папери України". Іпотека сьогодні привертає до себе все більше уваги з боку практиків і науковців, насамперед з країн перехідної економіки, в яких іпотечні відносини, як і в Україні, перебувають на стадії становлення, формування відповідного правового поля. Тут можна назвати праці А. Асаула, Г. Онищука, Н. Рогожиної, Н. Пастухової, І. Балабанова, Н. Щербакова, О. Євтуха, С. Кручка, О. Чечелюка, Л. Чігерової, 3. Ігумнової, М. Богданової, В. Флоринського, О. Федорченка, В.Базилевича, Н.Погорєльцева, О.Любунь, М.Денисенко, К.Паливода, С.Румянцева, В. Кудрявцева, О.Тригуб, Н. Косарєвої та інших, в яких висвітлюються різноманітні питання іпотечного кредитування. Однак перелік проблем, які порушують зазначені та інші автори, не є вичерпним, що цілком логічно з погляду поточного стану розвитку цієї системи, з одного боку, та внутрішньої природи - з іншого.

Вагомий внесок в розробку проблем іпотечного кредитування внесли такі зарубіжні економісти, як М.Левін, Джон Ф.Маршал, Л.Міхаел, М.Шнайдерман, Дж.Фрідман.

Метою даного навчального посібника є охарактеризувати теоретичну базу іпотеки, іпотечного ринку, іпотечного кредитування та оцінити необхідність проблеми перспективи іпотечного кредитування в Україні.

Навчальний посібник призначено для вивчення дисципліни "Основи іпотечного ринку" у процесі підготовки фахівців галузі знань "Економіка та підприємництво".

Навчальний посібник буде корисним як для студентів, так і для усіх тих, хто цікавиться іпотечним кредитуванням, функціонуванням іпотечних ринків та дією іпотечних механізмів в системі фінансових та економічних відносин.

Посилання на використані джерела в тексті навчального посібника відповідають номеру джерела у списку літератури по кожній темі. Загальний список використаних джерел, представлений наприкінці посібника, повинен допомогти студентам у поцесі більш широкого засвоєння тем дисципліни, написання науково-пошукових робіт тощо.

Автори навчального посібника висловлюють подяку викладачам та студентам, які сприяли написанню даного посібника, та сподіваються, що матеріали навчального посібника стануть у нагоді студентам і будуть корисними для тих, хто цікавиться проблемами формування і розвитку ринкових відносин з приводу іпотечного кредитування. Автори також будуть вдячні усім фахівцям та науковцям з даної проблематики за їх пропозиції щодо висвітлення окремих питань.
Тема 1. Суть, предмет, види іпотеки
План

  1. Предмет, мета, завдання, зміст дисципліни „Основи іпотечного ринку”

  2. Сучасне трактування іпотеки, її сутність, предмет, елементи, функції

  3. Роль та види іпотеки



Список використаних джерел

  1. Про іпотеку: Закон України від 5 червня 2003 року № 898-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 38. – Ст. 1, 2, 5.

  2. Базилевич В.Д. Іпотечний ринок: підруч. / В.Д. Базилевич, Н.П. Погорєльцева – К.: Знання, 2008. – 717 с. – С. 15-60.

  3. Копошинська Н.В. Становлення іпотеки в Україні / Н.В. Копошинська // Фінанси України. – 2004. – № 5. – С. 54-55.

  4. Любунь О.С. Іпотечне кредитування: навч. посіб. / О.С. Любунь. – К.: ЦНЛ, 2005. – С. 8-16, 18-24, 47-51.

  5. Любунь О.С. Іпотечне кредитування: навч. посіб. / О.С. Любунь. – К.: Вид-во Європ. університету, 2006. – С. 7-15, 16-22.


  1. Предмет, мета, завдання, зміст дисципліни „Основи іпотечного ринку”



Один з пріоритетних шляхів розвитку економіки України – становлення і динамічний розвиток фінансового ринку і його складової – іпотечного ринку.

Щоб наростити інвестиційні складові економічного зростання, паралельно з іншими фінансовими інструментами потрібно запроваджувати систему іпотеки, створювати важливу складову фінансового ринку – іпотечний ринок. Створення іпотечного ринку як сфери іпотечних відносин це не таке легке завдання, тому що цей процес тягне за собою вирішення комплексу складних проблем:

Однозначно і безспірно те, що запровадження іпотеки в Україні, створення іпотечного ринку значно посилить ефект:

Отже, розвинута структура іпотечного ринку може стати одним із ключових факторів:

  1. зростання ВВП в Україні;

  2. створення нових робочих місць, створення нових виробництв, інтенсивних технологій;

  3. вирішення низки соціальних питань.

Мотивація. Вищезазначене про значимість іпотеки та іпотечного ринку спонукає до такого висновку: у системі підготовки фахівців для економіки і підприємництва, для фінансової, банківської, страхової сфери зростає значення засвоєння цими фахівцями основ іпотеки та іпотечного ринку, тому що іпотека – це фінансовий інструмент, а іпотечний ринок – це частка фінансового ринку.

Дисципліна “Основи іпотечного ринку” – це особлива фінансова дисципліна, що дає фахівцям знання про основи функціонування іпотеки та іпотечного ринку через пропонування блоку знань у таких напрямах:

Предмет дисципліни – система фінансово-економічних відносин, пов’язаних з процесом застави нерухомості при отриманні довгострокового кредиту, яка залишається у користуванні позичальника.

Мета – надання студентам знань з основ функціонування іпотеки та іпотечного ринку, яке базується на певних економічних принципах та правових відносинах.

Завдання: вивчення сутності, предмета, принципів, моделей, типових ризиків іпотечного ринку, методики оцінки нерухомості при кредитуванні, особливостей обігу іпотечних цінних паперів, перспектив розвитку іпотеки в Україні з врахуванням зарубіжного досвіду і можливостей використання його в Україні.

Законодавчою базою здійснення іпотечних відносин та їх регулювання є такі нормативно-правові акти:

  1. Закон України „Про заставу” від 2.10.92. № 2654-ХІІ.

  2. Закон України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” від 19.06.03. № 978-IV.

  3. Закон України „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати” від 19.06.03. № 979-IV.

  4. Закон України „Про іпотечні облігації” від 22.12.05. № 3273-IV.

  5. Закон України „Про іпотеку” від 5.06.03. № 898-IV.

  6. Закон України „Про цінні папери і фондовий ринок” від 23.02.06. № 3480-IV.

  7. Закон України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” від 18.11.03. № 1255-IV.

  8. Закон України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12.07.01. № 2658-ІІІ.

  9. Закон України „Про оцінку земель” від 11.12.03. № 1378-IV.

  10. Декрет Кабінету Міністрів „Про довірчі товариства” від 17.03.93. № 23-93.

  11. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Національного стандарту № 1 „Загальні засади оцінки майна і майнових прав” від 10.09.03 №1440.

  12. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Національного стандарту № 2 „Оцінка нерухомого майна” від 28.10.04 № 1442.


  1. Сучасне трактування іпотеки, її сутність, предмет, елементи, функції



У законодавстві, сучасній літературі термін “іпотека” використовується у такому розумінні, значенні:

  1. застава нерухомості, нерухомого майна з метою отримання спеціальної іпотечної позики (правова категорія);

  2. іпотечний кредит – грошова позика, сума, яка надається під заставу нерухомості, щодо якої виникають кредитні відносини (економічна категорія);

  3. заставна або інше боргове свідоцтво (іпотечна облігація), яке підтверджує право заставоутримувача щодо забезпечення іпотекою зобов’язання.

Згідно із сучасними трактуваннями іпотека – це:

  1. засіб забезпечення зобов’язань, у випадку застосування якого предметом застави є нерухоме майно;

  2. засіб забезпечення зобов’язань, у разі застосування якого предметом застави є нерухоме майно, що залишається у заставодавця або в третьої особи;

  3. застава нерухомого майна (будівель, землі) для отримання в банку чи інших фінансових організаціях довготермінового (іпотечного) кредиту (заставлене майно залишається у розпорядження боржника);

  4. вид забезпечення виконання зобов’язань нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку встановленому Законом України „Про іпотеку” [1];

Предмет іпотеки – ділянки землі, майно, що на ній розташоване, будівлі, споруди, квартири, підприємства як цілісний майновий комплекс, інше майно, віднесене законодавством до нерухомого (ст. 5 Закону України „Про іпотеку”) [4, 8; 5, 7].

Згідно зі статтею 5 Закону України „Про іпотеку” предметом іпотеки можуть бути один або декілька об’єктів нерухомого майна за таких умов:

Предметом іпотеки також може бути:

Частина об’єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки
лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом.

Іпотека поширюється на частину об’єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості.

Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Ризик випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування предмета іпотеки несе іпотекодавець, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб’єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Предметом іпотеки може бути право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об’єкт нерухомого майна. Таке право оренди чи користування нерухомим майном для цілей цього Закону вважається нерухомим майном.
Елементи іпотечної системи

Суб’єкти

Основні:

    1. іпотекодавець – особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов’язання або зобов’язання іншої особи перед іпотекодержателем;

    2. іпотекодержатель – кредитор за основним зобов’язанням;

    3. інвестор – особа, яка надає позикові кошти;

    4. органи державного нагляду і регулювання.

Суб’єкти, які забезпечують іпотеку:

  1. страхові компанії;

  2. компанії з оцінки нерухомості;

  3. фінансові інститути, що здійснюють посередницькі операції на вторинному ринку заставних;

  4. судові органи;

  5. заклади, які через іпотеки забезпечують доступ до житла різних верств населення за спеціальними програмами уряду;

  6. нотаріальні контори.

Об’єкти:

    1. нерухоме майно (нерухомість) – земельні ділянки, об’єкти, розташовані на земельних ділянках, інші об’єкти;

    2. іпотечна позика – довгострокова грошова позика, що надається під заставу нерухомості;

    3. іпотечний кредит – правовідносини, які виникають на підставі договору про іпотечний кредит між кредитодавцем і боржником з приводу надання коштів у користування зі встановленням іпотеки.

Інструменти:

    1. іпотечний договір – добровільна згода економічних суб’єктів, який укладається на предмет виконання кожним із них прийнятих на себе зобов’язань щодо обслуговування іпотеки;

    2. заставна – цінний папір, який отримує кредитор при наданні позики під заставу майна;

    3. вексель – вид цінного паперу, який письмово засвідчує безумовне боргове зобов’язання позичальника сплатити до настання строку кредитору зазначену грошову суму;

    4. іпотечна облігація – довгостроковий цінний папір, що забезпечується нерухомим майном;

    5. іпотечний сертифікат – заставне свідоцтво, особливий вид цінного паперу, забезпечений іпотечними активами або іпотеками.

Ринки:

    1. ринок іпотечного капіталу – частина фінансового ринку, на якому перерозподіляється позиковий капітал, забезпечений заставою нерухомості;

    2. ринок іпотечної нерухомості – частина ринку нерухомості, що обслуговує іпотечний механізм руху вартості, розподіляється на іпотечний ринок:

      • житла;

      • землі;

      • комерційної нерухомості;

      • промислової нерухомості.

Елементи іпотечної системи можна прослідкувати на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Потоки коштів на іпотечному ринку
Основними суб’єктами ринку іпотечного кредитування є:

  1. банки, інші кредитори;

  2. позичальники;

  3. страхувальники;

  4. оцінювачі майна;

  5. ріелтери (торговці нерухомістю, агенти з продажу нерухомості);

  6. особи, які беруть безпосередню участь у процесі оформлення та надання житлового іпотечного кредитування;

  7. держава (органи державної влади чи органи місцевого самоврядування);

  8. майнові поручителі;

  9. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

  10. управителі, довірчі організації та установники;

  11. Національний банк України.

Функції іпотеки:

  1. залучення фінансових ресурсів у реальний сектор економіки;

  2. забезпечення повернення запозичених коштів;

  3. стимулювання обігу нерухомого майна, коли інші способи недоцільні або юридично неможливі чи дуже ризиковані;

  4. формування ринку заставних іпотечних цінних паперів;

  5. формування, активізація іпотечних ринків: житла, нерухомості (комерційної та промислової), землі.

Організація іпотечного кредитування здійснюється згідно з принципами:

Організаційно-правовою основою іпотечних відносин є договір, який за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства і враховує специфіку діяльності.

Традиційними пунктами договору є:

  1. інформація про учасників;

  2. зміст та розмір основного зобов’язання;

  3. термін і порядок виконання;

  4. опис предмета іпотеки;

  5. посилання на випуск заставної або її відсутність.

Фінансове регулювання дії іпотечного договору здійснюється за допомогою платежів, порядок нарахування, розміри і терміни погашення яких повинні бути обов’язково зафіксовані документально. Особливого значення набуває питання вартісної оцінки майна, яке надають під заставу.

Іпотечний кредит – це правовідносини, які виникають на підставі договору про іпотечний кредит між кредитодавцем і боржником з приводу надання коштів у користування зі встановленням іпотеки [1].

Сутність іпотечного кредиту полягає не просто у наданні нерухомості як забезпечення, що оформляється договором іпотеки, а в його цільовому використанні – придбанні або будівництві нерухомості.

Найбільш поширеними напрямами кредитування під нерухомість є:

Наприклад. Сутність житлового іпотечного кредиту полягає в тому, що банк надає клієнту-позичальнику гроші на придбання житла. Клієнт за користування кредитом сплачує банку проценти, проводить повернення залучених коштів у терміни, встановлені договором. Придбане за рахунок кредиту житло буде знаходитись у заставі (іпотеці) банку до повного погашення іпотечного кредиту клієнтом.

Іпотечний кредит має певні переваги перед іншими формами кредитування, а саме:

  1. об’єкт нерухомості зберігає свої основні якості протягом тривалого часу, що дозволяє організувати кредитування клієнта під заставу нерухомості на 10-30 років;

  2. ціни на нерухомість у довгострокові перспективі, як правило, збільшуються, а в умовах інфляції – швидшими темпами, ніж на інші товари. Така тенденція сприяє більшій гарантії інтересів кредиторів і захисту їх від втрат у процесі кредитування;

  3. при іпотеці забезпечується додатковий захист прав банку-кредитора шляхом державної реєстрації застави нерухомості, що дозволяє відслідковувати наступні застави майна та інші зміни, які відбуваються з ним і загрожують інтересам кредитора;

  4. відносна простота і доступність організації контролю за збереженням предмета застави, що виключає можливість надмірних витрат на здійснення контрольних функцій для кредитора.

Переваги іпотекодержателя:

  1. досить низький рівень ризику внаслідок забезпечення кредиту надійними активами – нерухомістю;

  2. тривалість кредиту зручна для процесу фінансового планування;

  3. можливість рефінансування власної діяльності шляхом залучення додаткових коштів від інших осіб при відчуженні або передачі заставної у заставу, емісії цінних паперів (іпотечних облігацій).

Переваги іпотекодавця:

  1. отримання значних коштів у довгостроковий кредит під заставу нерухомого майна;

  2. можливість цільового використання об’єкта іпотеки упродовж усього терміну іпотеки.

Функціонування іпотечної системи засновано на чіткому розмежуванні правочинності власності:

  1. за іпотекодавцем закріплюється право:

  1. за іпотекодержателем закріплюється право на володіння і розпорядження предметом іпотеки у разі невиконання іпотекодавцем договірних зобов’язань.


  1. Роль та види іпотеки



Іпотека та іпотечне кредитування займають особливе місце у національній економіці багатьох країн:

Особлива роль іпотеки полягає у впливі на економічне становище.

Так, розвиток іпотеки позитивно впливає на розвиток реального сектора економіки, веде до зростання виробництва у кількох галузях промисловості. Без іпотеки ускладнюється реалізація зведених будинків та квартир, порушується безперервність виробництва в будівництві. Зростання ж будівництва спричиняє пожвавлення у виробництві будівельних матеріалів, у будівельному та дорожньому машинобудуванні, у деревообробній, хімічній галузях, виробництві меблів, шпалер, електроустаткування, металовиробів.

Промислове іпотечне кредитування дає можливість модернізувати виробництво, що приводить до підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, збільшується економічний потенціал країни.

Система іпотечного кредитування виводить країну з інфляційної кризи, відтягуючи ресурси з поточного обороту у внутрішнє накопичення.

Розвиток іпотечного кредитування впливає на подолання соціальної нестабільності, а саме:

Іпотека має велике значення для функціонування, підвищення стабільності та ефективності банківської системи країни [3, 54-55].

На значимість та роль іпотеки в економічному, фінансовому, соціальному плані впливає ряд чинників, а саме:

Сучасна практика іпотечних відносин виділяє такі ознаки класифікації та відповідні види іпотеки (рис. 1.2).


Рис. 1.2. Принципова схема класифікації іпотеки за видами
Англосаксонська модель – предмет застави знаходиться у власності заставодержателя.

Романо-германська модель базується на давньоримському понятті іпотеки, де предмет застави залишається у власності заставодавця.

Інститут іпотеки пройшов еволюцію відповідно до традицій та систем господарювання різних країн. Відомі 2 правові форми застави:

Це заклало основи формування дворівневої континентальної правової системи іпотеки.

Внутрішня субординація

За часовим критерієм види іпотеки субординуються як попередні та наступні.

Наступна (або молодша) іпотека – це передача в заставу нерухомого майна, яке є предметом іпотеки за іншим (попереднім) іпотечним договором.

За черговістю попередня та наступна іпотеки можуть вважатися першою, другою, третьою.

Застава нерухомості, яка раніше не заставлялася (як кажуть спеціалісти: „чиста від попередніх зобов’язань нерухомості”) є першою заставою або першою іпотекою. Перша (основна, старша або попередня) іпотека дає заставодержателю переважне заставне право щодо задоволення власних потреб із вартості нерухомості, тобто право першочергового (стосовно наступних заставодержателів) задоволення вимог (якщо інше не передбачено договором).

У більшості країн Західної Європи та у США одне і те ж нерухоме майно може бути водночас заставою під різні зобов’язання. З економічної точки зору це ефективно і значно збільшує активи як окремих суб’єктів господарювання, так і національної економіки країни в цілому, що підвищує рівень капіталізації ресурсів.

У країнах, де законодавство передбачає зазначені вище умови іпотечного кредитування (наприклад, у США), застосовуються певні обмеження на заставне майно. Ці обмеження відображаються в угодах між заставодавцем і заставодержателем. Наприклад, усі наступні іпотеки передбачають підвищену процентну ставку та менший термін кредитування, а отже, і більший ризик кредитора. У таких випадках сума позики за другою іпотекою, як правило, менша, ніж за першою. Якщо обсяг позики за першою іпотекою становить 70-80% від ринкової вартості нерухомості, то за другою він може дорівнювати 50-60%.

У США найпоширенішою є так звана “іпотека-обгортка” або “упакований кредит”. Позичка з такою заставною передбачає участь у ній, як мінімум, двох кредиторів. При цьому позичальник має справу лише з останнім із них (останньою іпотекою), який зобов’язується надати заставодавцеві нову позику, приймати внески за попередніми кредитами і щомісячно перераховувати (виплачувати) внески молодшим кредиторам.

Зовнішня субординація

Субординація видів іпотеки за рангом здійснюється у зв’язку з наявністю іпотек, відмінних за ступенем важливості. Така субординація існувала ще за часів посткласичного римського права, коли лише впорядковувалися відносини між різними заставодержателями. Вже тоді найбільшу силу мали іпотеки “фіско”, тобто фіскальні іпотеки, які застосовувалися переважно для задоволення потреб держави.

Залежно від кількості предметів застави та заставодавців іпотека може бути об’єднаною чи спільною.

Якщо забезпечення зобов’язання здійснюється шляхом одночасної передачі в іпотеку двох або кількох об’єктів нерухомості, що належить одному заставодавцю, – це об’єднана іпотека.

Якщо зобов’язання забезпечуються шляхом передачі в іпотеку двох чи кількох об’єктів нерухомості, майна, що належить різним особам, – це спільна іпотека.

Якщо ж виконання зобов’язань забезпечується шляхом передачі в іпотеку нерухомого майна, що належить третій особі (майновому поручителю) – це іпотека на користь третьої особи.

З огляду на мету здійснення застави іпотеку поділяють на “фіско” – податкову, кредитну (банківську), сімейну, іпотеку на майно опікуна та інше.

Зауважимо, що класифікація іпотек може бути різною залежно від історичних традицій, які склалися в певній країні. Наприклад, у Німеччині розрізняють документальну, забезпечувальну, загальну (солідарну), примусову іпотеки. Але економічна суть іпотеки залишається незмінною – це взаємозв’язок застави нерухомості та позичкового капіталу.


Для закріплення та самоперевірки знань виконайте тестові завдання:



  1. Іпотека – це:

а) засіб забезпечення зобов’язань, у разі застосування якого предметом застави є нерухоме майно;

б) засіб забезпечення вимог, у разі застосування якого предметом застави є нерухоме майно;

в) засіб забезпечення зобов’язань, у разі застосування якого предметом застави є нерухоме та рухоме майно;

г) засіб забезпечення зобов’язань, у разі застосування якого предметом застави є рухоме майно.

  1. Іпотека – це вид забезпечення виконання зобов’язань:

а) нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця;

б) нерухомим майном, що передається у володіння і користування іпотекодержателя;

в) рухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця;

г) рухомим і нерухомим майном, що передається у володіння і користування іпотекодержателя.

  1. Іпотекодавець це особа:

а) яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов’язання або зобов’язання іншої особи перед іпотекодержателем;

б) яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов’язання перед іпотекодержателем;

в) яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов’язання іншої особи перед іпотекодержателем;

г) яка передає в іпотеку рухоме і нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов’язання перед іпотекодержателем.

  1. Іпотекодержатель – це:

а) кредитор за основним зобов’язанням;

б) позичальник;

в) особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов’язань іншої особи;

г) вірної відповіді немає.

  1. Нерухоме майно (нерухомість), згідно Закону України “Про іпотеку”, - це:

а) земельні ділянки, а також об’єкти розташовані на земельній ділянці і невід’ємно пов’язані з нею; правовий режим нерухомого майна поширюється на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти;

б) земельні ділянки, споруди;

в) земельні ділянки, квартири, підприємства;

г) земельні ділянки, об’єкти розташовані на земельній ділянці і невід’ємно пов’язані з нею.

  1. Іпотека виконує такі функції:

а) виступає економічним інструментом залучення фінансових ресурсів у реальний сектор, забезпечує повернення запозичених коштів;

б) стимулює обіг нерухомого майна, коли інші способи є економічно недоцільними або юридично неможливими;

в) формує ринок заставних іпотечних цінних паперів, іпотечний ринок житла, іпотечний ринок промислової нерухомості, іпотечний ринок землі;

г) вірні відповіді а) та в);

д) вірні усі відповіді.

  1. Іпотечний кредит має преваги перед іншими формами кредитування:

а) об’єкт нерухомості зберігає свої основні якості протягом тривалого часу, що дозволяє організувати кредитування клієнта під заставу нерухомості на тривалий період (10-30 років);

б) ціни на нерухомість в довгостроковій перспективі, як правило збільшується, а в умовах інфляції – більш високими темпами, ніж по інших товарах, це сприяє більш повній гарантії кредиторів і захисту їх від втрат у процесі кредитування;

в) при іпотеці забезпечується додатковий захист прав кредиторів шляхом державної реєстрації застави нерухомості, відносна простота і доступність організації контролю за збереженням предмета застави;

г) вірні відповіді а) та б);

д) вірні усі відповіді.

  1. Частина об’єкта нерухомого майна:

а) може бути предметом іпотеки;

б) може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі;

в) не може бути предметом іпотеки;

г) може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на цю частину як на окремий об’єкт нерухомості;

  1. За характером предмета застави іпотека може бути:

а) земельна та житлова;

б) об’єднана, спільна;

в) цілісного майнового комплексу ;

г) промислова, комерційна, аграрна;

д) земельна, житлова, цілісного майнового комплексу, промислова, комерційна, аграрна.

10. За кількістю заставодавців та держателів застави іпотека може бути:

а) об’єднана, спільна, іпотека на користь третьої особи;

б) об’єднана, спільна;

в) спільна іпотека на користь третьої особи;

г) об’єднана, іпотека на користь третьої особи.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации