Екологічна безпека на підприємствах - файл n1.docx

приобрести
Екологічна безпека на підприємствах
скачать (49.1 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.docx50kb.18.09.2012 07:32скачать

n1.docx

Вступ
Для розвитку економіки будь-якої країни важливі три основні фактори: трудові ресурси, засоби виробництва і природні ресурси. Ці фактори завжди використовуються комплексно. Одним із принципових моментів при вирішенні мети діяльності підприємств – є необхідність застосування інтегрованого підходу до збереження і раціонального використання природних ресурсів. Неефективне їх використання знижує показники економічної ефективності підприємств за рахунок перевитрат сировини, та наносить шкоду навколишньому середовищу за рахунок великої кількості відходів. Тому, на сьогодні є важливим в процесі економічної оцінки діяльності підприємств врахування його екологічного стану, та впливу на навколишнє середовище.

Одним із порівняно нових понять, дедалі ширше вживаних вітчизняними вченими-економістами, є поняття економічної безпеки, хоча воно вже достатньо відоме і давно використовується в управлінській діяльності розвинених країн. Тому питання екологічної безпеки підприємств в нашій країні сьогодні стає дуже гострим і потребує глибокого вивчення та практичного використання.





  1. Сутність поняття «екологічна безпека». Проблеми екологічної безпеки на вітчизняних підприємствах


Екологічна безпека (екобезпека) являє собою соціоприродну та наукову реальність, є об’єктом дослідження різних наук (природничих, соціальних, юридичних та ін.), оскільки охоплює складний комплекс взаємозв’язків людини з навколишнім природним середовищем.

Екобезпека – категорія соціальна, притаманна людському суспільству, формується в межах суспільних відносин. Вона має певні правові форми не правового характеру хоча і належить до явищ.

Зазначена категорія характеризується, по-перше, як вічна цінність людського суспільства, що ґрунтується на певній системі гарантій екологічної безпеки співіснування природи і людини. Йдеться про безпеку людини в процесі: взаємодії з природним середовищем, з небезпечними речовинами (радіоактивними, хімічними, токсичними тощо), використання руйнівних або небезпечних технологій і процесів, здійснення різноманітних впливів на довкілля тощо. Вона може бути пов’язана і з не контрольованими людиною процесами (стихійні сили природи).

По-друге, при забезпеченні екологічної безпеки враховуються закони природи, за якими розвиваються екологічні об’єкти.

По-третє, екобезпека здійснюється під контролем держави, яка утворює цілу систему спеціальних органів.

По-четверте, основою правової форми є екологічне право як самостійна правова галузь. Правове забезпечення екобезпеки є одним з основних принципів цього права.

Поняття екологічної безпеки вже давно не нове у світовій економіці, але в Україні воно отримало широке розповсюдження лише останні 10 років. Мабуть, згадане історично пояснюється наявністю вертикальної ієрархії в структурі адміністративно-командного управління успадкованої від СРСР економічної системи, яка не вимагала самостійного ухвалення економічних рішень стратегічного управління. Оскільки радянську економіку державні управлінці визнавали найефективнішою в світі, формально проблеми економічної безпеки підприємництва в радянській економіці не існувало. Це істотно відбивалося на ефективності роботи цієї системи [9, 38-56].

Нині економічна ситуація докорінно змінилася. Головні проблеми безпеки українського бізнесу сьогодення зумовлено, серед інших, такими факторами:

•   ненормована приватизація, що призвела до привласнення значних ресурсів без значних витрат, а також до спроб перерозподілу (в останній час — особливо) власності зокрема й кримінальним шляхом;

•    загибель слабких, неефективних підприємств, які не витримують ринкової конкуренції — через 1–4 роки роботи на ринку;

•    відсутність чіткої системи правового захисту приватного підприємництва:

•    «недобросовісна» конкуренція, тощо.

В умовах економічних перетворень як на окремо взятому підприємстві, так і в промисловості регіону, з позицій економічної безпеки, чимало підприємців виявилися не готовими до нових умов господарювання. А втрата економічних зв'язків лише посилила занепокоєння, збільшивши негативну складову економічного стану підприємств, які просто змушені були тепер зважати на поняття економічної безпеки в управлінні. Питання економічної безпеки нині перейшли з мікрорівня підприємств на регіональний і державний макрорівні.

У Конституції України [1] вже згадується про економічну безпеку держави, там зокрема зазначено, що держава повинна дбати як про власну економічну безпеку, так, до речі, і про захист прав усіх суб'єктів, зокрема й тих, що провадять підприємницьку діяльність. Водночас підприємництво, згідно з Основним Законом, не має прав на самозахист.

Відсутність чітко визначеного права підприємців на гарантування власної безпеки, за умов відновлення права підприємства на основі державних гарантій призводить до витрат, змушує їх іти на певні кроки щодо гарантування власної безпеки, що в свою чергу спричиняє порушення «Кримінального кодексу України», Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та ін.

Глобалізаційні процеси, розподіл праці й інтеграція до світової економічної системи, відкритість ринків товарів і послуг ведуть практично до ліквідації традиційних політичних і географічних меж в економічній царині.

Отже, питання економічної безпеки стають дедалі актуальнішими і в аспекті національної безпеки.




2. Державно-правові заходи забезпечення екологічної безпеки
Екологічна безпека на території України забезпечується здійсненням широкого комплексу взаємопов’язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. За своїм змістом державно-правові заходи не однорідні. Їх можна розподілити на кілька видів залежно від спрямованості дій:

Вони утворюють своєрідний правовий механізм, який слід розуміти як систему державно-правових засобів, спрямованих на регулювання діяльності, спроможної посилювати рівень екологічної безпеки, попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для населення і природних систем, локалізацію проявів екологічної небезпеки.

Організаційно-превентивні заходи.

Вони спрямовані на виявлення екологічно небезпечних для навколишнього природного середовища та здоров’я людини територій, зон, об’єктів і видів діяльності, а також здійснення певних заходів для попередження виникнення екологічної небезпеки. До них належать:

Крім цього, в Україні розвиваються екологічний аудит, екологічне страхування.

Обліково-установчі заходи передбачають виявлення, інвентаризацію, класифікацію небезпечних зон, об'єктів, територій і джерел.

Реєстраційні заходи включають паспортизацію екологічно небезпечних об'єктів, сертифікацію, підтвердження відповідності, ліцензування, реєстрацію екологічно небезпечних джерел. У разі випуску екологічно небезпечної продукції вона підлягає сертифікації. У процесі сертифікації видається сертифікат відповідності, що підтверджує відповідність продукції українським стандартом. На такій продукції ставлять знак відповідності встановленому зразку.Екологічне ліцензування регламентується Законом України від 1 червня 2000 року «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 року № 459 «Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів» та іншими нормативно-правовими актами. [2].

Третю групу організаційно-превентивних заходів забезпечення екологічної безпеки становлять експертно-оцінювальні. До них входять проведення екологічної експертизи об'єктів і комплексів, у тому числі військових та оборонних, що являють екологічну небезпеку для навколишнього природного середовища, життя та здоров'я населення, запровадження попередньої оцінки екологічного впливу цих об'єктів, проведення відкритих громадських слухань, обговорення населенням проектів екологічно небезпечної діяльності, що їх передбачають реалізувати. Проведення екологічної експертизи таких об'єктів регламентується законами України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 27), «Про екологічну експертизу» (ст. 7) тощо [3,4].

Остання група — інформаційно-прогностичні заходи. До них належать прогнозування, планування, моніторинг, інформування та інші заходи, що розглядаються як функції управління в галузі екології.

Слід звернути увагу на екологічне страхування. Відповідно до ст. 49 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» здійснюється добровільне і обов'язкове державне та інші види страхування громадян та їх майна, майна і доходів підприємств, установ і організацій на випадок шкоди, заподіяної внаслідок забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Однак досі ще не сформували спеціальну нормативне-правову базу, що регламентує екологічне страхування. Тому при застосуванні страхових заходів забезпечення екологічної безпеки слід керуватися загальними положеннями Закону України «Про страхування» від 4 жовтня 2001 року.

Регулятивна-стимулюючі заходи.

Вони являють собою систему юридичних норм і правил, спрямованих на регулювання відносин, забезпечення дотримання пріоритетів, нормативів, стандартів, лімітів та інших вимог у галузі екологічної безпеки. Згідно з приписами чинного законодавства розробляються: екологічні стандарти (ст. 32 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища); екологічні нормативи (ст. 33); екологічні ліміти; правила проектування та експлуатації небезпечних об'єктів, поводження з екологічно небезпечними речовинами та джерелами тощо.

Забезпечення виконання вимог у галузі екологічної безпеки гарантується певними стимулюючими заходами, які є складовою частиною економічного механізму в галузі охорони навколишнього природного середовища, Так, підприємства, установи, організації та громадяни мають право на отримання податкових, кредитних та інших пільг при здійсненні ефективних заходів та виконанні вимог екологічної безпеки.

Розпорядчо-виконавчі заходи.

Вони полягають у реалізації певних функцій у сфері забезпечення екологічної безпеки з боку спеціально уповноважених органів. Найбільш важливі положення в цій сфері закріплені в Конституції України, згідно з якою на виконавчі органи, включаючи Президента України, покладений обов'язок у здійсненні політики в галузі екологічної безпеки. Президент України зобов'язаний вживати заходів до забезпечення національної безпеки, в тому числі й екологічної, оскільки вона є її складовою частиною. Однією з основних у цій галузі є контрольно-наглядова функція державних органів, яка спрямована на догляд і перевірку дотримування підприємствами, установами, організаціями і громадянами вимог екологічного законодавства і застосування заходів попередження екологічних правопорушень.

Охоронно-відновлювальні заходи.

Ці заходи спрямовані на локалізацію проявів екологічної небезпеки, здійснення ліквідаційних робіт, визначення правового режиму територій відповідно до рівня екологічного ризику, встановлення статусу осіб, які потерпши від наслідків екологічної небезпеки. Вони передбачають встановлення, наприклад, правового режиму зон надзвичайної екологічної ситуації, ліквідацію надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.

Забезпечувальні заходи.

Вони спрямовані на попередження екологічних правопорушень в галузі забезпечення екологічної безпеки, захист права людини на безпечне для життя і здоров'я довкілля та пов'язані з ним інші екологічні права, а також застосування до винних осіб засобів державно-правового примусу в разі порушення вимог і норм екологічної безпеки.
3. Екологічний менеджмент як система забезпечення екологічної безпеки в підприємницькій діяльності.

Екологічний менеджмент – це управління екологічними характеристиками конкретних суб’єктів екологічно небезпечної діяльності, джерел екологічної небезпеки або окремих природних комплексів.

Система экоменеджменту в Україні визначається, формується і регламентується Законом України «Про охорону навколишньої природного середовища», що прийнятий ще в 1991 році. В даний час до нього вже зроблені виправлення, що передані уряду України. Ці виправлення враховують законодавчі закріплення екологічного аудита.

Відповідно до цього Закону, з метою державного керування в області охорони навколишньої природного середовища є реалізація законодавства, контроль дотримання вимог екологічної безпеки, забезпеченням проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишньої природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення погодженості між державними природоохоронними органами і громадськістю в області охорони навколишньої природного середовища [3].

Термін “екологічний менеджмент” розглядається переважно в таких значеннях:

а) як діяльність громадських екологічних організацій;

б) як сукупність методів і засобів управління природоохоронною діяльністю підприємства [8, с. 313];

в) як система управління окремим природним комплексом, що підлягає особливій охороні [6];

г) як частина загальної системи управління, яка включає організаційну структуру, діяльність з планування, обов'язки, відповідальність, досвід, методи, методики, процеси і ресурси для формування, здійснення, аналізу та актуалізації екологічної політики конкретної організації [5].

Єкоменеджмент на підприємстві має чотири цільові основні функції:

З них найбільш розвиті перші дві цільові функції: реалізація і контроль.

Будова екологічного менеджменту включає такі елементи:

- суб'єкт екологічного менеджменту – чи особа організація, яка здійснює екологічне управління об'єктом екологічного менеджменту;

- об'єкт екологічного менеджменту – суб'єкт екологічно небезпечної діяльності, джерело екологічної небезпеки або природний комплекс, щодо екологічних характеристик яких здійснюється екологічний менеджмент;

- зміст екологічного менеджменту – сукупність управлінських заходів, за допомогою яких суб'єкт впливає на об'єкт екологічного менеджменту (планування, облік, аудит, інформування, фінансування тощо);

- екологічний аспект (характеристика) – аспект функціонування об'єкту екологічного менеджменту, який стосується вимог екологічного законодавства, запобігання чи розв'язання екологічних проблем;

- ідеальний стан об'єкту екологічного менеджменту – результат, якого прагне досягнути суб'єкт екологічного менеджменту через заходи управлінського впливу на об'єкт екологічного менеджменту[8, 135-146].

На рис. 1 подано механізм екологічного менеджменту.

c:\мои документы\безымянный.bmp

Система екоменеджменту визначає напрямки негативного впливу діяльності даного підприємства на довкілля. Управління показниками безпеки здійснюється щодо джерела екологічної небезпеки даного підприємства. Система екологічного менеджменту охоплює такі складники:

Існує міжнародний стандарт, прийнятий Міжнародною організацією стандартизації- ДСТУ ІСО 14001-97. Він широко поширений у Європі, але в Україні системи екологічного менеджменту відповідно до цього стандарту впровадили лише три підприємства: “Кока-коли”, Харківське підприємство “Екотон” і Севастопольський ЦСМ. Незважаючи на ті, що державна політика схиляється до надання переваг підприємствам, що впровадили систему екологічного менеджменту, в Україні цей напрямок розвинутий досить слабко. ДСТУ ІСО 14001-97 передбачає систему екологічного менеджменту щодо всіх екологічних характеристик підприємства, а не лише щодо забезпечення екологічної безпеки. Система екологічного менеджменту відповідно до цього стандарту передбачає:

- формування та підтримання екологічної політики підприємства;

- визначення і виконання вимог екологічного законодавства;

- наявність організаційної структури екологічного управління;

- визначення екологічних аспектів діяльності підприємства та виміню-вання екологічних показників функціонування системи;

- розробка екологічних програм для планування екологічних заходів;

- визначення процедури здійснення екологічно небезпечних робіт;

- підготовку персоналу для знання процедур системи;

- налагодження інформаційних зв'язків між підрозділами підприємства, державними органами, іншими організаціями;

- управління документацією системи для підтримання її в актуальному стані;

- визначення процедури реагування на надзвичайні екологічні ситуації;

- виявлення відхилень і підготовка коригувальних і запобіжних дій;

- реєстрація екологічних характеристик та інших даних системи;

- екологічний аудит і аналіз з боку керівництва;

- постійне поліпшення системи екологічного менеджменту [5].

Як бачимо, у системі екологічного менеджменту важливе значення мають: визначення екологічних аспектів діяльності підприємства, визначення вимог екологічного законодавства, планування екологічних заходів для управління екологічними аспектами і постійного поліпшення результативності системи.

Слід зазначити, що система екологічного менеджменту може бути вбудована в систему управління якістю згідно ДСТУ ІСО 9001-2001. Екологічні характеристики є невід'ємною складовою показників якості продукції, тому загальне управління якістю передбачає врахування й екологічних характеристик. Через це багато з підприємств, які впровадили систему управління якістю (в Україні – близько 700) інтегрують систему екологічного менеджменту у свої системи управління якістю, що є дуже істотною проблемою забезпечення належного рівня екологічної безпеки в діяльності цих підприємств.

Висновки

Отже, питання забезпечення екологічної безпеки в підприємницькій діяльності сьогодні носить дуже актуальний характер. Екологічна безпека на території України забезпечується здійсненням широкого комплексу взаємопов’язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів

На сьогодні існує декілька систем забезпечення екологічної безпеки підприємницької діяльності, зокрема екологічне страхування, екологічний аудит та екологічний менеджмент. Останній є більше розповсюдженим та найефективнішим засобом забезпечення та контролю екологічної безпеки на вітчизняних підприємствах, що викликано декількома причинами:

- екологічні показники, що забезпечують належний рівень екологічної безпеки підприємства стають усе більш вагомим фактором конкурентної боротьби;

- пісилюються економічні і адміністративні санкції за порушенням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища і екологічних стандартів.

Тому на рівні підприємств впровадження системи екологічного менеджменту стає необхідним для забезпечення необхідного рівня екологічної безпеки підприємницької діяльності, підвищення конкурентоспроможності підприємства та охорони навколишнього середовища з урахуванням інтересів суб’єктів підприємницької діяльності, окремого індивідууму та соціуму в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Конституція України. — К.:1996. — Ст. 13, 17.

  2. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».


  3. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»

  4. Закон України «Про екологічну експертизу».

  5. ДСТУ ІСО 14001-97 Системи управління навколишнім середовищем. Склад та опис елементів і настанови щодо їх застосування. – К.: Держстандарт, 1998.

  6. Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води, затверджена постановою Верховної Заради України від 27.02.97 р. № 123/97-ВР.

  7. Камлик М. І. Економічна безпека підприємницької діяльності. Економіко-правовий аспект: Навчальний посібник — К.: Атіка, 2005.-358 с.

  8. Сєров Г. П. Екологічний аудит. Концептуальні й організаційно-правові основи. – М., 2000. – 768 с.

  9. Екологічне право України: Підручник, Харків: Право, 2005; 376с.




Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации