Курсова робота - Іменники-назви страв та продуктів харчування у Великому тлумачному словнику сучасної української мови В.Т. Бусела - файл n1.docx

приобрести
Курсова робота - Іменники-назви страв та продуктів харчування у Великому тлумачному словнику сучасної української мови В.Т. Бусела
скачать (97.6 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.docx98kb.16.09.2012 09:35скачать

n1.docx



Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України

Слов’янський державний педагогічний університет

Кафедра української мови та літератури


Іменники-назви страв та продуктів харчування у «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» В. Т. Бусела
Курсова робота

студентки ІІІ курсу

групи УА2

філологічного факультету

денної форми навчання

( спеціальність «Українська мова та література, англійська мова та література»)

Слов’янськ – 2011

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Предметно-тематична характеристика лексики на позначення назв їжі:

1.1. Лексика на позначення перших страв

1.2. Лексика на позначення других страв

1.3. Лексика на позначення напоїв

1.4. Лексика на позначення виробів з тіста

1.5. Лексика на позначення молочних продуктів

1.6. Лексика на позначення солодких виробів

Розділ 2. Лексико-семантичні особливості лексики на позначення назв харчування:

2.1. Полісемія

2.2. Синонімія

Висновки

Список використаної літератури


3
6

6

9

17

23

29

32
36

36

41

44

46




ВСТУП

Наша культурна спадщина – це не тільки література, мистецтво, мова, але й прості речі. Звичайність і повсякденність яких нерідко знижують нашу до них увагу і повагу.

Важливою складовою частиною матеріальної культури кожного народу є його їжа. Її характер залежить від багатьох факторів: соціально-економічного становища людини, історичних умов, природно-географічного середовища, напрямку господарської діяльності тощо.

Національна кухня – це своєрідна «візитна картка» народу, менш офіційна, ніж герб чи прапор, але більш демократична, більш доступна, зрозуміла всім і кожному. Оскільки їжу необхідно готувати систематично і цей процес нерозривно пов’язаний із сімейним побутом, то й досі народна кулінарія є одним з найстійкіших компонентів етнічної культури з притаманними для нього етнодиференціюючими рисами.

Відомо, що «система харчування складається з сукупності певних ознак традиційно-побутової культури етносу: набір харчових продуктів, способів їх обробки і приготування страв, харчові обмеження, заборони й переваги, режим повсякденного харчування, асортимент обрядових страв, звичаїв, пов’язані з приготуванням і споживанням їжі.» артюх нет

Традиційне харчування українців пройшло тривалий шлях становлення і розвитку. Деякі способи добування і зберігання продуктів, приготування з них страв і напоїв, що збереглися до тепер, застосовувалися ще в добу енеоліту, ранніх слов’ян і Київської держави. Століттями вдосконалювалося і поліпшувалося саме харчування українців, акумулюючи кращий досвід та знання попередніх поколінь, а також сусідніх етносів. Внаслідок цього сформувалася оригінальна народна кухня з великим асортиментом смачних і поживних, корисних для організму людини страв.

Українці споживали різноманітні харчові продукти, що зумовило їх традиційне багатогалузеве сільське господарство, яке поєднувало землеробство з тваринництвом і садівництвом. Різновидність щоденної, святкової та обрядової їжі поповнювали продукти бджільництва, рибальства, мисливства, збиральництва і виноградарства, якими вони займалися віддавна. Все це в сукупності вплинуло і на формування та розвиток традиційної для України системи харчування, визначило загально етнічні риси і локальну специфіку народної кухні.

Але якщо сказати, що щоденна їжа українців складається лише з українських народних страв, які вони винаходили у продовж усього існування нашого народу, то це буде великою помилкою. Тому що за довге існування українського народу до нашої кулінарної спадщини приєдналися запозичені страви з усіх країн світу.

Деякі вчені вже вивчали назви страв та продуктів харчування. Серед них Л.Ф. Артюх, В.І. Наук, Л.М. Безусенко, Т.О. Гонтар та інші. Проте й досі немає єдиної точки зору щодо цього шару кулінарної термінології, яка входить як до складу незапозиченої, так і запозиченої лексики в українській мові.

Цим і зумовлюється актуальність теми. Хоча цей шар лексики неодноразово був предметом наукових досліджень, проте й досі немає солідних монографій, присвячених даній проблемі. Наша курсова робота намагається заповнити цю прогалину, і тому присвячена вивченню назв страв та продуктів харчування в українській мові.

Мета роботи полягає в розкритті поняття "назви страв та продуктів харчування в українській мові", дослідженні їх функціонування серед іншої кулінарної термінології та в доведенні практичної цінності цього шару лексики.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

Джерельною базою роботи є тлумачні та етимологічні словники, наукові періодичні видання, навчальні посібники, інтернетресурси.

Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань роботи характеристика матеріалу здійснюється за допомогою аналітично-описового методу.

Об’єктом дослідження є іменники-назви страв та продуктів харчування у «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» В. Т. Бусела.

Предметом дослідження є розвиток кулінарної лексики, явища синонімії та полісемії в назвах страв та продуктів харчування.

Практичне значення курсової роботи полягає в можливості використання її матеріалів на уроках української мови в середніх школах, гімназіях, ліцеях під час вивчення термінології (кулінарної), на заняттях з розвитку зв’язного мовлення, на уроках української літератури при вивченні фольклору українського народу та при вивченні народознавства.

РОЗДІЛ 1

Огляд і аналіз наукової літератури засвідчив, що основи частиномовної приналежності слів було закладено ще в античні часи. Але традиційно незмінним залишається поділ усіх слів на дві провідні категорії – слова повнозначні (самостійні) й слова неповнозначні (службові). Незаперечним і новаторським у цьому плані був і залишається внесок мовознавців у розвиток частиномовної теорії (Ш.Баллі, О.Безпояско, В.Богородицький, Ф.Буслаєв, В.Виноградов, І.Вихованець, К.Городенська, Г.Греч, О.Мєщанікова, А.Мухін, О.Пєшковський, О.Потебня, П.Фортунатов, О.Шахматов, Л.Щерба тощо). «Система частин мови сформувалася на перетині лексики, синтаксису і морфології, і дослідження їх у цьому аспекті є, безперечно, перспективним» [6, с. 10].

На думку мовознавців традиційна класифікація слів за частинами мови є недосконалою. Ж. Вандрієс, наприклад, наголошував, що «класифікувати частини мови настільки важко, що дотепер ніхто задовільної класифікації їх не створив» [4, с. 114 ]. Л. Теньєр висловився ще критичніше: «Ця класифікація, що  ґрунтується на туманному й безплідному емпіризмі, а не на точній і плідній теорії, не витримує жодної критики» [13, с. 62].

Але й нині проблема частиномовної приналежності слів щодо їх складу та принципів класифікації не може вважатися розв’язаною з огляду на принципові розбіжності, що виявляються у критеріях їх класифікації. До протилежних поглядів, з одного боку, належить визначення єдиного критерію (гомогенна класифікація), з другого боку, класифікація мовних одиниць за різнорідними критеріями (гетерогенна). Традиційна система частин мови є поєднанням гетеро- і гомогенної класифікацій, оскільки чотири частини мови (іменник, прикметник, дієслово і прислівник) виділено за набором трьох ознак (семантичної, морфологічної і синтаксичної), тоді як решта – займенник, числівник, прийменник, сполучник і частка – лише за однією з них.

Гомогенна класифікація (за одним критерієм) не дає можливості послідовно класифікувати частини мови, «оскільки саме в цих одиницях перетинаються і взаємодіють морфологічний, словотвірний, синтаксичний і лексичний рівні мови» [14, с. 14]. Щодо гетерогенної класифікації (тобто комплексний критерій), то вона дає змогу здійснити всебічну класифікацію слів. В цій класифікації частин мови існує ієрархія критеріїв. Базовим є семантичний критерій, «що зумовлює граматичну спеціалізацію слова в реченні або словосполученні; синтаксичний критерій, у свою чергу, є базовим для морфологічного критерію» [5, с. 3]. Але для виділення частин мови у спірних випадках доцільним є словотвірний критерій.

Застосування будь-якого одного з названих критеріїв не дозволяє послідовно класифікувати частини мови, оскільки саме частини мови, на думку В. І. Кодухова, є пунктом перетину і взаємодії морфологічного, синтаксичного і лексичного ярусів мови [8, с. 151]. Отже, можна сказати, що тільки поєднання цих критеріїв в одне дасть можливість здійснити всебічну класифікацію слів. Комплексний критерій – це семантичний, синтаксичний і морфологічний критерії в поєднанні.

Кількість частин мови та частиномовна приналежність слів ґрунтується на цих критеріях, забезпечує послідовної класифікації частин мови.

Як відомо, в українській мові виділяють десять частин мови: іменник, дієслово, прикметник, займенник, числівник, прислівник, прийменник, сполучник, частка, вигук. Застосування комплексного критерію дає змогу виділити чотири частини мови – іменник, дієслово, прикметник і прислівник, до яких ще треба віднести числівник «за його семантичну своєрідність, пов’язану з вираженням категорійного значення кількості» [14, с. 16].

До центральних частин мови можна віднести іменники і дієслова.

«Іменник — це частина мови з лексико-граматичним значенням, яке виражається самостійними категоріями роду, числа, відмінка і відповідними їм синтаксичними функціями» [10, c. 5]. Іменники називають конкретні предмети, дієслова – назви дій, процесів або станів; іменник відображає предмети, а дієслово – дії, процеси або стани (ці частини мови відображають різні явища дійсності); іменник має узагальнене значення предметності, дієслово – процесуальності. Отже, ці два лексико-граматичних класи охоплює семантичний критерій. Але вони підпорядковуються і синтаксичному критерієві: іменник в реченні виступає в ролі підмета або керованого другорядного члена, дієслово – виконує функції присудка або головного члена односкладного речення. На цих підставах ми можемо сказати, що ці два класи є суто автономними.

До перифірійних частин мови відносяться прислівники, прикметники і числівники, бо вони не є настільки автономними як іменник і дієслово. Прикметник закріплений за іменником. Він переймає від іменника форми роду, числа та відмінка. Клас числівника «позначає означену чи неозначену кількість предметів або абстрактне число і виражає своє категорійне частиномовне значення в морфологічній категорії відмінка» [5, с. 5]. При чому категорії роду і числа обмежуються у функціонуванні.

Особливе місце в системі відношень займає присілвник. Його лексичне значення залежить від іменника, дієслова, прикметника чи числівника. Ці частини мови також «виразно протистоять словозмінними параметрами своєму синтаксичному дериватові – прислівникові як незмінній частині мови» [14, с. 17].

Важко класифікувати так звані службові слова. «На тлі семантичних, синтаксичних і морфологічних ознак слова в семантико-граматичній структурі сучасної української літературної мови і з урахуванням критеріїв розподілу слів за частинами мови вирізняються одиниці, позбавлені частиномовних рис» [14, с. 25]. Вони діляться на: а)прийменники, сполучники, частки і зв’язки; б) вигуки.

Прийменники, сполучники, частки та зв’язки на відміну від частин мови не називають конкретні предмети, дії або ознаки, а «виражають зв’язки та відношення між предметами та явищами навколишньої дійсності, здійснюючи це не самостійно, а лише разом зі словами, реченнями та у взаємодії з іншими граматичними засобами» [14, с. 19], тобто передають семантику відношень між різними синтаксичними одиницями, не можуть виражати самостійне поняття. Також службові слова мають функціонально одноморфемну будову, на противагу частинам мови. Вони позбавлені семантико-граматичних ознак слова, тому не відносяться до системи частин мови.

Класифікація вигуків викликає ще більше проблем. Вигуки не відносяться ні до частин мови, ні до службових слів. Наприклад, О. Потебня не відносив вигуки до класу слів, а отже, вони не мають ознак частин мови [11, с. 105 – 108].

Щодо семантичних ознак вони не мають лексичного значення, яке притаманне частинам мови, не мають також семантики відношень, яку мають службові слова. Також важливою проблемою класифікації вигуків є віднесення іх до сфери мови чи мовлення. Їх функція залежить від контексту або мовленнєвої ситуації, а отже, вони спрямовані більше у сферу мовлення. Вигуки виражають емоційні чи вольві реакції мовця на дійсність.

І. Р. Вихованець кваліфікує вигуки за інтонаційно-семантичним критерієм «як різновид периферійних реченнєвих одиниць» [5, с. 6].

Займенникові слова мають свою специфіку, але їх не можна зарахувати до частин мови, хоча мають більше спрямування до класу слів. Займенникові слова виконують вказівну функцію, мають опосередкований зв’язок із предметом і явищем представлення (семантичні ознаки); виступають в ролі засобу зв’язку речень в тексті (синтаксична ознака).

Займенникові слова «можуть лише «претендувати» на роль складника (підкласу) усередені частиномовних класів» [14, с. 18].

Отже, ми побачили, що граматичні одиниці розрізняють за:

  1. за семантичним критерієм (п’ять частин мови): іменник, дієслово, прикметник, числівник і прислівник; і підклас займенникових слів.

  2. за синтаксичним критерієм (слова-морфеми) – прийменник, сполучник, зв’язка і частка;

  3. за інтонаційно-синтаксичним критерієм – вигуки.


РОЗДІЛ 2

Предметно-тематична характеристика лексики на позначення назв їжі

1.1. Лексика на позначення перших страв

Українська народна кухня відрізняється широким вибором перших страв, які готують із різноманітних продуктів. Безусенко Л. М. зазначив, що «перші страви збуджують апетит, підвищують секрецію залоз органів травлення. Секрецію травних залоз підвищують екстрактивні речовини рідкої основи перших страв (бульйонів, відварів), органічні кислоти (томатів, квашеної капусти, квасів, солоних огірків, сметани та ін.), смакові ароматичні речовини (цибулі, моркви, білого коріння), прянощі та приправи» [2, с. 32]. Саме тому невід’ємну частину кухні будь-якої нації обов’язково складають саме цей розділ.

У великому тлумачному словнику української мови зафіксовано 23 назви перших страв. Деякі з них наводимо нижче.

Споконвіків у народному харчуванні українців значне місце посідали овочеві страви. Безперечно найпопулярнішим з них був і є борщ, який споживали майже щодня і як основну обідню страву, що заочно засвідчують численні зразки усної народної мудрості: «Борщ та каша – мати наша», «Борщ та капуста – в хаті не пусто», «Де велика рада – там рідкий борщ », «Свій борщ не солоний ліпший, як чужа юшка» тощо. Крім того борщ обов’язково подавали до весільного і поминального столу , під час обжинок, на Різдво та в інші важливі свята.

БОРЩ, -у, ч. Українська національна рідка страва, що вариться з овочів, переважно на м’ясному бульйоні і має складний процес приготування в залежності від регіону і досвіду кухаря (існують десятки рецептів борщу). ***Зелений борщ – борщ, що в нього замість буряків і капусти кладеться весняна зелень: щавель, лобода, шпинат, кропива тощо. Холодний борщ – те саме, що холодник [ВТССУМ, с. 94]. Наприклад: «Не поцурайтесь хліба солі. Борщу скуштуйте, галушок...» (Котл.)

БУЛЬЙОН, -у, ч. Чистий відвар з м’яса без овочів і приправ [ВТССУМ, с. 102]. Наприклад: «По хвилі сторож приніс у бляшанці бульйон і два шматка м’яса» (Фр.)

ГОЛОЩАК, , ч., діал. Пісна рідка страва [ВТССУМ, с. 251]. Наприклад: «Ходім до хазяїна, нехай побаче, яким хлібом нас годує Ліхтаренко. А ось і борщ-голощак!» (К.-Карий)

ЗАМІШКА, -и, ж. 1. Рідка страва з борошном запареного окропом і завареного. 2. Напіврідка суміш різних кормів для годування худоби [ВТССУМ, с. 406].

ЗУПА, -и, ж., діал. Юшка [ВТССУМ, с. 483].

КАПУСНЯК, -у, ч. Страва зварена переважно з квашеної капусти з додаванням інших продуктів [ВТССУМ, с. 522].

КУЛІШ, -лешу, ч. Густий суп (здебільшого з пшона) [ВТССУМ, с. 595]. Наприклад: «Густенька каша, та не наша, а наш несолоний куліш — як хочеш, такйого і їж». (Ном.)

ОКРОШКА, -и, ж. Холодна страва з квасу і дрібно порізаних овочів та м’яса [ВТССУМ, с. 838].

ПІДЧАС, -у, ч. Юшка з молодих буряків і молодого бурячиння [ВТССУМ, с. 970].

ПОЛИВКА, -и, ж. 1. Рідка приправа яку додають у страву для поліпшення її смаку; приправа, соус. 2. діал. Юшка, суп [ВТССУМ, с. 1031]. Наприклад: «Із моєї сипанкисмачна страва буде, Поливку і маслечко дадуть добрі люде» (Глібов).

ПРОСІЛНЕ, -ного, с., діал. Вид пісного борщу [ВТССУМ, с. 1168]. Наприклад: «Спішили всі за стіл сідать... Просілне з ушками, з грінками І юшка з хляками, з кишками» (Котл.).

САЛАМАХА, САЛОМАХА, -и, ж., Страва, приготовлена з товченого часнику з сіллю і хлібом, а також квасолі [ВТССУМ, с. 1285]. Наприклад: «Вбирали січену капусту. Шатковану і огірки, хрін з квасом, редьку, буряки; Рябка, тетерю, саламаху – Як не було» (Котл.).

СОЛЯНКА2, -и, ж., кул. 1. Густа юшка з дрібно нарізаними шматками м’яса або риби і гострими пряними приправами. Риб’яча солянка (СУМ). 2. Тушкована капуста, пригот. з м’ясом, рибою або грибами [ВТССУМ, с. 1356].

УХА, -и, ж., діал. Юшка з риби [ВТССУМ, с. 1521].

ХАРЧО, невідм., с. Кавказька страва – суп із баранини [ВТССУМ, с. 1557].

ХОЛОДНИК1, -у, ч. Холодний борщ на буряковому відварі або квасі, заправлений дрібно нарізаними овочами та прянощами [ВТССУМ, с. 1569]. Наприклад: «По чарці випито, усі круг столу сіли і мовчки холодник литовський жваво їли» (Міцк.).

ШУРПА, -и, ж. Юшка з баранини та овочів, часто з рисом і прянощами, яку їдять на Cході [ВТССУМ, с. 1636].

ЩІ, -щів, мн. Російська рідка страва з шаткованої капусти [ВТССУМ, с. 1639].

ЮШКА, -и, ж. 1. Суп м’ясний, картопляний, рибний і т. ін. // Рідина з будь-якої готової страви. // Відвар з чого-небудь. // Сік рослини плоду. 2. перен., розм. Те саме що кров [ВТССУМ, с. 1644]. Наприклад: «Відриваючи по шматку мамалигу та бгаючи її в руках на галки, він мочав ті галки в юшку з квасолі» (Коц.).

1.2. Лексика на позначення других страв

Страви поділяють на перші, другі та треті. Друга — страва, більшість складу якої — сухий продукт (для прикладу: гречана каша, м'ясо, макарони тощо).

У великому тлумачному словнику сучасної української мови зафіксовано 178 назв других страв. Деякі з них, найцікавіші, подані нижче.

ВАРЕНИК, -а, ч. Невеликий варений виріб, зліплений з прісного тіста і начинений сиром, ягодами, капустою і т. ін [ВТССУМ, с. 112].

БЕФСТРОГАНОВ, невідм., ч. Страва з дрібних шматочків м’яса (волового або яловичини) в соусі [ВТССУМ, с. 77].

БУЖЕНИНА, -и, ж. Особливим способом приготовлена свинина [ВТССУМ, с. 100]. Наприклад: «Буженину подають на стіл з відвареною картоплею» (Укр. страви).

ВАРЕНИЦЯ, ВАРЯНИЦЯ, -і, ж. Виготовлений для вареників, розкатаний як коржик шматочок тіста, який іноді варять і без начинки [ВТССУМ, с. 112]. Наприклад: «Нема жита ні снопа. Вари варениці» (Шевч.).

ГРІНКА, -и, ж. 1. Змащена жиром і підсмажена скибка хліба. 2. діал. Невеликий шматок чого-небудь. Убити (піймати) грінку – мати вигоду, користь, виграти що-небудь [ВТССУМ, с. 262]. Наприклад: «Дидону мав він мов за жінку, Убивши добру в неї грінку, Мутив, як на селі москаль» (Котл).

ГОЛУБЦІ, -ів, мн. (одн. голубець, -бця, ч.), кул. Страва з м’ясного або іншого фаршу, тушкованого в капустяних листках [ВТССУМ, с. 251]. Наприклад: «Обідали у Княжевичів. Обід: борщ з кашею, голубці, курчата й солодке» (Коц.).

ДЕРУНИ, -ів, мн. (одн. дерун, -а, ч.). Оладки з тертої картоплі [ВТССУМ, с. 288].

ДРАГЛІ, -ів, мн. Їжа зі згуслого при охолоджені м’ясного чи рибного відвару з дрібними кусочками м’яса або риби [ВТССУМ, с. 326]. Наприклад: «Привіз в місто мужик сіно. Продав його зрання, купив собі добру миску драглів на снідання» (Руд.) у порівнянні: «Білі повні щоки та круглі плечі аж трусяться мов драглі» (Н.-Лев.).

ЗАВИВАНЕЦЬ, -нця, ч. 1. гаряча страва, приготовлена зі шматка м’яса, згорнутого в трубку, куди кладуть начинку. 2. Пиріг, спечений із тіста, згорнутого в трубку кількома шарами, між якими міститься начинка; струдель [ВТССУМ, с. 397].

ЗАПІКАНКА, -и, ж. 1. Горілка, заправлена прянощами і витримана певний час у гарячій печі. 2. Страва, що готується способами запікання [ВТССУМ, с. 413].

ЗАТІРКА, -и, ж. , кул. Страва, зварена на воді або молоці з розтертого в дрібні кульки борошна з водою [ВТССУМ, с. 428].

ІКРА, -и, ж. 1. Яєчка, що їх відкладають самиці риб, раків, жаб та інших водяних тварин. // Продукт харчування, якого одержують внаслідок обробки яєчок риби. 2. перев. з означ. Страва з дрібно нарізаних овочів, грибів [ВТССУМ, с. 491].

Значне місце в повсякденному харчовому раціоні жителів України посідала і посідає каша. Боряк О. А. у своїй книзі «Україна. Етнокультурна мозаїка» написала наступне: «Каша – одна з найархаїчніших за походженням страв. Готували її із пшеничної, ячмінної, гречаної, кукурудзяної, пшоняної та інших круп.» [3, с. 91].

КАША, -і, ж . 1. Страва з крупів, пшона, рису тощо, зварена на воді або молоці; куліш, кандьор. 2. перен., розм. напіврідка маса, що своїм виглядом нагадую цю страву, (про багно, сніг тощо). 3. перен., розм. Безладна суміш чого-небудь [ВТССУМ, с. 531]. Наприклад: «Вари воду, вода й буде – а вкинь круп, каша буде» (Ном.).

КВАША, -і, ж . 1. Страва з гречаного або житнього борошна з солодом, подібна до густого киселю. 2. перен., зневаж. Про не рішучу, волу, без характерну людину [ВТССУМ, с. 533].

КОТЛЕТА, -и, ж. Харчовий виріб із посіченого чи молотого м’яса або риби, довгастої або круглої форми. // Такий же виріб з овочів, каші. Морквяні котлети [ВТССУМ, с. 580]. Наприклад: «Страва була чудово приготовлена: котлети вийшли пухкі, не засушені» (Н.-Лев.).

КРУЧЕНИКИ, -ів, мн. (одн. крученик, -а, ч.). Смажена страва, переважно з овочів (рідше з крупів, грибів і т. ін.), туго обгорнених тонким шаром м’яса або риби. Крученики по волинському [ВТССУМ, с. 593]. Наприклад: «Велика кількість страв (крученики, завиванці:) приготовляється у фаршированому або шпигованому вигляді» (Укр. страви).

КУЛАГА, -и, ж., діал. Пісна страва у вигляді густого киселю з борошна (іноді з ягодами або фруктами) // Напій з ягід[ВТССУМ, с. 595].

КУЛЕША, -і, ж., діал. Страва з кукурудзяного борошна [ВТССУМ, с. 595]. Наприклад: «Пора варить кулешу. В киплячий казан він сипле муку, крає її навхрест, і скоро запашна пара мішається з запахом диму» (Коц.).

ЛЕМІШКА, -и, ж. 1. Страва з густо запареного борошна, звичайно гречаного. 2. перен. Про нерішучу, безхарактерну людину [ВТССУМ, с. 612]. Наприклад: «Тут з салом галушки лигали, Лемішку і куліш глитали» (Котл.) у порівнянні: «Невже ота нещасна пригода сколотила мій спокій? Я сердивсь, нарікав себе мазуном, лемішкою – ні не помагає» (Коц.).

МАМАЛИГА, -и, ж. Густа каша з кукурудзяного борошна [ВТССУМ, с. 631]. Наприклад: «Всипала я кукурудзяне борошно в окріп, мішаю ложкою мамалигу» (Н.-Лев.).

ОМЛЕТ, -у, ч. Смажена страва з яєць, збитих на молоці або бульйоні (перев. з домішком борошна) [ВТССУМ, с. 842].

ПЕЛЬМЕНІ, -ів, мн. (одн. пельмень, я, ч.). Різновид вареників, які ліплять у формі вушок та начиняють фаршем із сирого м’яса [ВТССУМ, с. 897].

ПЕЧЕНЯ, -і, ж. Мясна страва – запечене або смажене м’ясо [ВТССУМ, с. 942]. Наприклад: «Килина поставила на стіл печеню й солоні огірки» (Н.-Лев.).

ПЛОВ, -у, ч. Східна страва з вареного рису і шматочків м’яса або риби із прянощами чи з фруктами, овочами [ВТССУМ, с. 984].

ПУТРЯ, -і, ж. Страва з ячної крупи і солодкого квасу [ВТССУМ, с. 1190]. Наприклад: «Тут їли... на закуску куліш і кашу , Лемішку,зубці, путрю, квашу» (Котл.).

РАГУ, невідм., с. Страва дрібно нарізаного м’яса, тушкованого з овочами, або з тушкованих овочів з пряною, гострою приправою [ВТССУМ, с. 1194].

РОЗТЯГАЙ, -я, ч. Пиріжок з отвором з верху, в який видно начинку (переважно рибну) [ВТССУМ, с. 1268].

РУЛЕТ, -у, ч. 1. Страва з рубленого м’яса або м’якої картоплі з начинкою, запечена у вигляді тонкої ковбаси. 2. Кондитерський виріб із тіста, загорнутого в кілька шарів, із солодкою начинкою. 3. Окіст з вийнятою кісткою якому надано форми товстої ковбаси [ВТССУМ, с. 1278].

РЯБКО, -а, ч. 1. Каша з пшона й розтертого в дрібні кульки борошна. 2. розм. Непородистий дворовий собака або кіт (звичайно рябої масті) [ВТССУМ, с. 1281].

САЛЬТИСОН, -у, ч. Очищений промитий і проварений свинячий шлунок начинений шматочками вареної головизни, язика тощо, приправлений спеціями; ковбик, кендюх [ВТССУМ, с. 1268].

СМАЖЕНЯ, -і, ж. Страва із смажених яєць (перев. курячих); яєчня [ВТССУМ, с. 1347]. Наприклад: «Жінка метнулась до печі і, незважаючи на те, що втомилась на полі, хотіла розпалювать солому й смажити смаженю» (Н.-Лев.).

СОУС, -у, ч. 1. кул. Рідка приправа до страви; сос, заправа, присмака, підлева. 2. перен. Те, що супроводжує або доповнює основне, головне. ***Під соусом яким – в тому чи іншому вигляді, трактуванні, висвітленні і т. ін. [ВТССУМ, с. 1359].

СТУДЕНЕЦЬ, -нцю, ч., заст. 1. кул. Холодець. 2. Мороз, холод [ВТССУМ, с. 1406]. Наприклад: «Ось ударив Лютий студенець. Листячко ошпарив. Погубив вкінець» (Граб.).

ТЮФТЕЛЬКИ, -льок, мн. (одн. тюфтелька и, ж.). страва, що являє собою підсмажені або тушковані кульки з м’ясного або риб’ячого фаршу [ВТССУМ, с. 1489].

ХОЛОДЕЦЬ, -дцю, ч. 1. Драглиста страва, яку одержують при охолоджені м’ясного або рибного відвару з подрібненими шматочками м’яса чи риби. 2. Те саме, що холодник1. // розм. Кисіль [ВТССУМ, с. 1568]. Наприклад: «Випили по одній, по другій, по третій, холодцем та ковбасою закусили, та вишнівки з кварту укутали» (Котл.).

ЧИР2, -у, ч., діал. Страва з кукурудзяної або вівсяної муки, вид саламати [ВТССУМ, с. 1602].

ШНІЦЕЛЬ, -я, ч., кул. Тонка відбивна чи посічена котлета [ВТССУМ, с. 1627].

ШПУНДРА, -и, ж., заст. Підсмажена з цибулею свинина та буряки, що відварюються в буряковому квасі [ВТССУМ, с. 1630].

ЯЄЧНЯ, -і, ж. Страва з підсмажених яєць. Оката яєчня [ВТССУМ, с. 1646]. Наприклад: «В невеличкій чепурній.. хаті.. сичала на столі бензинка, а на ній шкварчала яєчня, яку мистецьки вмів пряжити Савченко» (Коц.).

1.3. Лексика на позначення напоїв

З напоїв для української кухні характерні молочні, особливо користується популярністю пряжене молоко та ряжанка. Одним з улюблених напоїв є також узвар – відвар з фруктів. Невід ’ ємним атрибутом святкового застілля є алкогольні напої - горілка, коньяки, вина, міцні настоянки. «Багато рецептів алкогольних напоїв відомі українцям з давніх давен. Із великого різноманіття легендарних українських горілок особливо вирізняється медова горілка з перцем, у якій поєдналися суперечливі смаки, що втілюють багатогранність і непередбачуваність самого життя – гіркість перцю, медовий смак і запашний аромат диких трав» [15, с. 64].

У словнику зафіксовано 54 назви різноманітних напоїв українського і іншомовного походження. Нижче наводяться лише деякі.

Віддавна українці вживали різноманітні напої. Одними з найулюбленіших кваси: хлібний (сирівець), буряковий, фруктові, ягідні, виготовлені з соку дерев (берези, клена). «Так, хлібний квас готували із сушеного, переважно з житнього, хліба, у деяких регіонах України – із підсмаженого житнього, ячмінного чи вівсяного зерна. Найчастіше пили квас у гарячу для селянина пору – під час весняних і літніх польових робіт» [1, с. 23].

АРАК, -у, ч. Поширений на сході міцний спиртний напій, що виготовляється із соку пальми, рису, ячменю, пшениці та ін.[ВТССУМ, с. 38].

ВАРЕНУХА, -и, ж. Горілка, зварена з медом і сухим з фруктами та ягодами [ВТССУМ, с. 112]. Наприклад: «Як випили варенухи, то й загули як мухи» (Ном.).

ВИНО, -а, с. Напій з виноградного або з деяких інших ягідних та плодових соків, що перебродили набувши певної алкогольної міцності й аромату [ВТССУМ, с. 143]. Наприклад: «Ти, чужа дитино, Напий же ся вина, Гей, напий же ся вина» (Нар. пісня).

ГЛІНТВЕЙН, -а, ч. Гаряче вино з цукром та прянощами [ВТССУМ, с. 245].

ЗАПІКАНКА, -и, ж. 1. Горілка заправлена прянощами і витримана певний час у гарячій печі. 2. Страва, що готується способами запікання [ВТССУМ, с. 413].

КАВА, -и, ж. 1. Тропічне дерево, з насіння якого виготовляють ароматичний тонізуючий напій; кавове дерево. 2. Насіння цього дерева або порошок із цього насіння. 3. Тонізуючий напій, який отримують із зерен кави [ВТССУМ, с. 513].

КАВА2, -и, ж. Полінезійський пянкий напій, що виготовляється з кореня дикого перцю [ВТССУМ, с. 513].

КАКАО, невідм., с. 1. Тропічне вічнозелене дерево з насіння якого виготовляють шоколад; шоколадне дерево. 2. Порошок із насіння цього дерева. 3. Поживний напій із цього порошку, приготовлений із цукром та молоком [ВТССУМ, с. 515].

КИСІЛЬ, -селю, ч. Драглиста страва з ягідного або фруктового сиропу молока тощо з домішкою крохмалю. Молочний кисіль. [ВТССУМ, с. 537]. Наприклад: «Із солодких страв рекомендується кисіль з малини або полуниць» (Укр. страви) у порівнянні: «І власть твою собі присвоять , І всім дадуть нам киселя» (Котл.).

КОМПОТ, -у, ч. солодка рідка страва з фруктів та ягід, зварених у воді; узвар [ВТССУМ, с. 561].

КОНЬЯК, -у, ч. Міцний алкогольний напій, який виготовляють із виноградних вин, переганяючи їх і тривалий час витримуючи в дубових діжках [ВТССУМ, с. 571]. Наприклад: «Через хвилину Чиж сидів у кабінеті і просив чарку коньяку або чаю» (Сміл.).

ЛИМОНАД, -у, ч. Прохолодний кисло-солодкий напій, у склад якого входить сік лимона або інших фруктів чи ягід; лимонада [ВТССУМ, с. 614]. Наприклад: «А саме найкраще – то лимонад: скляний великий кухоль, а в ньому палає цілий Візувій» (Коц.).

ЛІКЕР, -у, ч. Солодкий ароматичний міцний спиртний напій [ВТССУМ, с. 619]. Наприклад: «Другу чарку вона вже ніби цідила через губи наче солодкий лікер» (Н.-Лев.).

МАЛИНІВКА, -и, ж. Наливка з ягід малини [ВТССУМ, с. 640]. Наприклад: «Приготовлену малинівку розливають у пляшки закупорюють і ставлять на 4-5 місяців у темне місце. Після цього її можна пити» (Укр. страви).

МЕДОК, -у, ч. Сорт столового виноградного французького вина [ВТССУМ, с. 655].

МУСЕЛЕЦЬ, -льцю, ч. Напій приготовлений з розведеного й провареного меду та настояний на ягодах із наливки [ВТССУМ, с. 696].

НАЛИВКА -и, ж. Солодкий спиртний напій, настояний на ягодах або фруктах [ВТССУМ, с. 722]. Наприклад: «Не я її з ума звожу, зводе її темна нічка, солодкий мед, наливочка» (Грінч.).

ОРШАД, -у, ч. Прохолодний напій з мигдалевого молока з цукром [ВТССУМ, с. 857].

ПЕРЦІВКА, -и, ж. Горілка, настояна на перці [ВТССУМ, с. 940]. Наприклад: «Он там в кошику й пляшка наливки, а друга перцівки» (Н.-Лев.).

ПИВО, -а, с. Слабоолкогольний напій, що виготовляється звичайно з ячмінного солоду і хмелю [ВТССУМ, с. 942].

ПОРТВЕЙН, -у, ч. Сорт кріпленого виноградного вина [ВТССУМ, с. 1072]. Наприклад: «Угорське шампан благородний, портвейн, бордо – от мої трунки» (Коц.).

ПОРТЕР, -у, ч. Сорт міцного гіркуватого чорного пива [ВТССУМ, с. 1072].наприклад: «Після чаю знов подали кухлі з портером» (Н.-Лев.).

ПУНШ, -у, ч. Міцний спиртний напій з рому, коньяку, вина тощо з цукром, водою мішаний соком і т. ін., який який подають до столу підігрітим [ВТССУМ, с. 1189]. Наприклад: «У карти грають, люльки смокчуть, пунш п’ють» (Кв.-Осн.).

РАКІЯ, -ї, ж. Сливова або взагалі фруктова горілка [ВТССУМ, с. 1200]. Наприклад: «Що ж то за ракія? Вино таке чи що?» (Н.-Лев.).

РЕЙНВЕЙН, РАЙНВАЙН, -у, ч. Сорт виноградного вина; вино цього сорту [ВТССУМ, с. 1210].

РОМ, -у, ч. Міцний напій із соку, що перебродив або з патоки тростинного цукру [ВТССУМ, с. 1274].

РОСІЛ, -солу, ч. 1. рідко. Те саме,що розсіл. 2. діал. Бульйон [ВТССУМ, с. 1275]. Наприклад: «Подано в зварених мисах яловичий розсіл і до нього пампушки» (Фр.).

СИВУХА, -и, ж. Недостатньо очищена, хлібна горілка //розм. Горілка взагалі [ВТССУМ, с. 1311]. Наприклад: «Гнат сидів у корчмі за столомпідперши голову рукою. На столі перед ним стояла пляшка з двома-трьома чарками недопитої мутної сивухи» (Коц.).

СИТРО, -а, с. Фруктовий безалкогольний газований напій [ВТССУМ, с. 1321].

ТЕРНІВКА, -и, ж. 1. Наливка виготовлена з ягід терну. 2. бот. Те саме, що тернослив [ВТССУМ, с. 1445]. Наприклад: «Була і вишнівка, і тернівка, і булівка» (Кв.-Осн.) у порівнянні: «Він вибрав кілька пригорщів самих достиглих веприн, великих, як терносливи» (Фр.).

ТЕРТУХА, -и, ж., діал. Напій із суниць, розтертих із цукром і змішаних з горілкоюх [ВТССУМ, с. 1446].

УЗВАР, -у, ч. 1. Солодка рідка страва із сушених фруктів і ягід, зварених у воді; компот. // заст. Солодкий відвар із сушених фруктів, що готується на передодні церковних свят – Різдва і Хрещення – як обрядова страва. 2. Сушені фрукти і ягоди [ВТССУМ, с. 1499]. Наприклад: «Після печені молодиці подали узвар» (Н.-Лев.).

ЦИМЛЯНСЬКЕ, -кого, с. Сорт пінистого виноградного вина. [ВТССУМ, с. 1584]. Наприклад: «Після м’ясної страви... Цимлянське подають уже» (Пушкін).

ЦИТРИНІВКА2, -и, ж. Горілка, настояна на шкірках цитрини; лимонівка [ВТССУМ, с. 1586].

ЧАЙ, -ю, ч. 1. Південна вічнозелена рослина (дерево або кущ), із висушеного і спеціально обробленого листя якої виготовляють ароматний напій. 2. Висушене і спеціально оброблене листя цієї рослини, яке вживається для приготування ароматного напою. Зелений чай. 3. Ароматний напій (перев. гарячий), настояний на листі цієї рослини. // Напій, настояний на листі, цвіту або стеблі деяких запашних рослин, що вживається замість настою цієї рослини. 4. перн. Те саме, що чаювання. ** На чай давати – давати чайові [ВТССУМ, с. 1593]. Наприклад: «Турн, по воєнному звичаю, З горілкою напившись чаю, Сказать попросту, п’яний спав» (Котл.).

ШАМПАН, -у, ч., заст. Шампанське [ВТССУМ, с. 1612].

ШАРТРЕЗ, -у, ч. Сорт міцного пахучого лікеру [ВТССУМ, с. 1614]. Наприклад: «Од дурних розмов, вина, шартрезу і кави розболілася голова» (Коц.).

1.4. Лексика на позначення виробів з тіста

Постійно присутні в українському меню найрізноманітніші борошняні блюда: вареники, галушки, млинчики, налисники, крученики, бабки. У словнику знайдено 29 визначень назв виробів з тіста. Перелічимо лише деякі.

БУЛКА, -и, ж. Паляниця. Хліб з білого пшеничного борошна, френзеля (француз. булка). 2. діал. Дерев’яна куля, рід гри з такою кулею. [ВТССУМ, с. 101]. Наприклад: «одному залюбки житній хліб, а другому – булку подавай» (Мирн.).

КНИШ, -а, ч. Вид білого хліба з загорнутими всередину краями та змазаного салом або олією; паляниця, хлібина, буханець, книш [ВТССУМ, с. 549]. Наприклад: «Поки бабуся спече книші, а у дідуся не буде душі» (Ном.).

КОЛОБОК, -бка, ч. Невеликий, круглий хлібець [ВТССУМ, с. 555]. Наприклад: «Дід і просить бабусю! Спекла б ти колобка! Та з чого ж я спечу, коли й борошна нема?» (Укр. казки).

КОРЖ, -а, ч. Плоский круглої форми виріб із прісного тіста [ВТССУМ, с. 574]. Наприклад: «Там лакомини різні їли Буханчики пшеничні білі, кислиці, ягоди, коржі» (Котл.).

КОРЖИКИ, -ів, мн. (одн. коржик, -а, ч.). Печиво з тіста (з цукром або на меду) переважно у формі кружечків [ВТССУМ, с. 574]. Наприклад: «І ласощі все тільки їли, сластьони, коржики, стовпці» (Котл.).

КОРОВАЙ, -ю, ч., етн. Великий круглий пухкий хліб із прикрасами з тіста, який печуть на весілля [ВТССУМ, с. 576]. Наприклад: «Хорошії коровайниці хороший коровай бгають» (Ном.).

КУЛЕБ’ЯКА, -и, ж. Довгий великий пиріг із кислого тіста з м’ясом, рибою, кашею тощо [ВТССУМ, с. 595].

МАЛАЙ, -ю, ч., діал. Вид хліба з кукурудзи гороху або проса [ВТССУМ, с. 640]. Наприклад: «Спечіть кілька хлібів або малаїв» (Коц.).

МАНДРИКА, -и, ж. Виріб із тіста та сиру, що має форму коржика; вид сирника [ВТССУМ, с. 644]. Наприклад: «Підвечіркуючи панич убрав аж п’ять мандрик та горщечок масляків» (Кв.-Осн.).

ОПРІСНОК, -а, ч., заст. Корж спечений із прісного тіста [ВТССУМ, с. 850]. Наприклад: «Вранці-рано Фамар спекла і принесла Опріснок братові» (Шев.).

ОЩИПОК, -пка, ч., діал. Прісний хліб [ВТССУМ, с. 873]. Наприклад: «Він згадує про важке життя вівчаря взимі, про вівсяний ощипок, бульбу» (Фр.).

ПАЛЯНИЦЯ, -і, ж. Хлібина переважно з пшеничного борошна, певним чином замішаного; буханець, калач, книш [ВТССУМ, с. 879]. Наприклад: «Паляниця хлібові сестриця» (Ном.).

ПАМПУШКА, -и, ж. Невелика кругла булочка з пшеничної житньої або гречаної муки; пампушок, пампуха, пампух, пухтелик [ВТССУМ, с. 879]. У порівнянні: «Кругленькі рожеві пухкі, як пампушки, щоки неначе понабивалися, як у малої ситої дитини» (Н.-Лев.).

ПАСКА, -и, ж. 1. Солодкий, здобний високий білий хліб циліндричної форми, що за православним звичаєм випікається до великодня. 2. церк., розм. Те саме що, Великдень [ВТССУМ, с. 892]. Наприклад: «Ґаздиня вже вчиняє паску. Місить тісто з побожними думками стараючися гнати від себе всяку злість і нечисть» (Хотк.) у порівнянні: «У пробоїнах бійниць стирчали горлаті жерла гармат, з котрих і у великі свята, як от на різдво чи на паску, стріляли» (Мирн.).

ПЕРЕПІЧКА, -и, ж. 1. Поколотий ножем корж, що робиться із кислого хлібного тіста і печеться на сковороді, намащений маслом або салом. 2. заст. Маленька пасочка, яку залишають у священика після освячення пасок. [ВТССУМ, с. 922]. Наприклад: «З останнього борошна спекла дві перепічки, борщу та картоплі зварила» (Грінч.).

ПИРІГ, -рога, ч. 1. Печений виріб із тіста з начинкою: пляцинда. // перен. Джерело матеріального благополуччя або наживи. На пироги – у гості. 2. діал. Вареник. [ВТССУМ, с. 943]. Наприклад: «Дід здихнув і не чув, як пиріг з його рук випав, - одна ягода викотилася з середини і покотилася травою» (Мирн.) у порівнянні: «Що то за добра при добра річ пироги з черницями! Гарячі маслом облиті цукром густо посипані вини так і розпливаються у роті» (Фр.).

ПЛЕТЕНИК, -а, ч. Плетений довгастої форми виріб з білого тіста [ВТССУМ, с. 983]. Наприклад: «З тіста роблять плетеники, кидають їх в кип’яток, а потім підсушують і зарум’янюють в духовці» (Укр. страви).

ПРОСКУРА, -и, ж. Білий хлібець особливої форми, що використовується в православному богослужінні [ВТССУМ, с. 1168]. Наприклад: «– І вас просить моя матушка на чай після служби – сказав о. Артемій до писарші, подаючи їй шматочок проскури» (Н.-Лев.).

Особливу роль у харчовому раціоні українця відігравав хліб, що відображено у багатьох народних приказках і прислів’ях: «Усяке добро за хлібом», «Хліб – усьому голова», «Хліб та вода – козацька їда», «Без хліба – суха біда», «Без хліба половина обіда», «Коли хліб то й розум» тощо. Шанобливо ставитись до хліба батьки привчали дітей з найменшого віку. Так, уважалось за гріх недоїсти або викинути його частину. Навіть крихти збирали зі столу і з’їдали. Якщо кусень хліба випадково падав на землю, то його обтрушували від пилу, цілували і також з’їдали.

«До випікання хліба господині-українки ставилися з особливим пієтетом» [7, с. 53]. Згідно з народними повір’ями, невдало випечений хліб, передовсім ритуальний (паска, коровай), віщував родині нещастя, біду. Тому матері надзвичайно ретельно навчали дочок технології приготування тіста і випікання з нього борошняних виробів. Значна увага приділялася чистоті рук і посуду. Неохайних господинь засуджували у народі. Про них говорили: «Видно, що Настя хліб пекла – усі ворота в тісті».

Лозко Г. В. Написав наступне: «Жодна інша традиційна страва не може зрівнятися з хлібом і способам и його приготування, з розмаїттям готових борошняних виробів. Хліб був різним за видами борошна, якістю, умовами приготування та рецептурою тіста, характером випікання, формою тощо» [9, с. 37].

ХЛІБ, -а, ч. 1. Харчовий продукт, що випікається з борошна. // перен. Основний життєво необхідний харчовий продукт. // Виріб з борошна певної форми (паляниця, буханець, коровай тощо); хлібина. // Тісто, приготовлене для випікання таких виробів. // Ковбасний виріб у вигляді хлібини. **Зустрічати хлібом і сіллю за старовинним українським звичаєм підносити паляницю та сіль на знак великої поваги до того, кого зустрічають, під час урочистих церемоній або на весіллі при зустрічі молодих. Спасибі за хліб за сіль (за хліб і сіль) – уживається як традиційне вираження подяки за пригощання, гостинність. 2. тільки одн. Зерно, з якого виготовляють борошно. 3. мн. хліба, -ів. Зернові культури (жито, пшениця і т. ін.) на пні. //перев. одн. Необмолочені зернові. // перев. одн. Урожай зернових. 4. одн., перен., розм.. Засоби для існування; заробіток. ** Відбивати хліб чий, у кого, рідко кому – перехоплювати чий несуть заробіток, займати призначене комусь місце роботи, чиюсь посаду. 5. мн. хліби, -ів. Випечені буханці, паляниці, короваї. 6. перен. розм. Харчі, їжа. // Утримання, забезпечення кого-небудь. // чого. Що-небудь основне, найнеобхідніше для функціонування, існування і т. ін. чого-небудь; основа [ВТССУМ, с. 1563]. Наприклад: «На столі лежав ясний да високий хліб» (П. Куліш), «Чи не посадили Вас... На хліб і воду, на покуту за редакторські гріхи?» (Коц.), «– А що, стара, будемо робить?.. – Змолотимо та продамо половину хліба» (Н.-Лев.), «Хліби зійшли, Радіють люди, бога просять...»(Шев.), «Коли б я не хотів у полі працювати, Коли б я хліба не возив, То що б стеріг тоді кудлатий. І Що б він їв?» (Гліб.), «Ось служив, служив, та тільки того, що на мені... Час , мабуть, про хліб подумати» (Мирн.), «Я, каже, вивчу, як слід, якого хлопця, а він мені буде хліб одбивати...» (Мирн.), «Вигадали машинами молотити .. на те тільки щоб бідному чоловікові не дати заробити шматка хліба» (Мирн.), «Дід знову забалакав: - Я людям служу, громаді служу – так , за хліб, за спасибі... от що!» (Мирн.), «Батьків хліб не навчить» (Ном.).

ЧУРЕК, -а, ч. Прісний хліб у вигляді великих коржів, що випікаються на Кавказі і в Середній Азії [ВТССУМ, с. 1609]. Наприклад: «Чурек і сакля – все твоє; Воно не прошене, не дане» (Шев.).

1.5. Лексика на позначення молочних продуктів

У великому тлумачному словнику сучасної української мови зафіксовано 14 назв на позначення молочних страв. Нижче наводяться деякі з них.

БРИНЗА, діал. БРИНДЗА, -и, ж. Сир з овечого молока [ВТССУМ, с. 97]. Наприклад: «Гості набирали у бербениці бриндзи та в мирності знову спускались в долини» (Коц.).

БУДЗ, -у, ч., діал. Свіжий овечий сир [ВТССУМ, с. 100]. Наприклад: «З подри (полиці під дахом), де сохнуть великі круглі боханці будзу, повівав на ватага вітер» (Коц.).

ВУРДА, -и, ж. Варений не витриманий сир [ВТССУМ, с. 212]. Наприклад: «Так, ходила я до нього сира й вурди купувати» (Фр.).

ГУЛЯНКА, -и, ж., діал. Кисляк з пареного молока [ВТССУМ, с. 266]. Наприклад: «Засідали за мережаний стіл... і споживали в купі свіжу кулешу та гулянку» (Коц.).

КИСЛЯК, ч. 1. род. -у. Загусле кисле молоко. 2. род. -а, перен., зневаж. Про в’ялу, нудну людину, що завжди скиглить, жаліється [ВТССУМ, с. 538]. Наприклад: «Зоя залізла до комори шукати... кисляк до вечері» (Коц.).

МОЛОКО, -а, с. Біла рідина, що виділяється залозами жінок і самиць ссавців після пологів для годування дітей, малят. 2. Рідина, одержувана від деяких сільськогосподарських тварин як продукт харчування. // Коров’яче молоко як їжа. 3. Білуватий сік деяких рослин; білувата рідина, яку виготовляють чи добувають з деяких рослин. 4. Білуватий розчин яких-небудь речовин [ВТССУМ, с. 686]. Наприклад: «Мотря пішла, видоїла корову, процідила на цідилок молоко й погнала до череди корову» (Н-Лев.), «А святий Іосиф взявсь отару пасти , Щоб хоч козу ту заробить на молоко малій дитині» (Шев.).

ПАРМЕЗАН, -у, ч. Твердий сир із збираного молока, що вживається переважно як приправа до макаронів [ВТССУМ, с. 888].

РИНДЗА, -и, ж. Різновид сиру, виготовленого з шлуночка молодого ягняти або теляти; // Порошок з такого сиру, що використовується для скорішого зсідання молока [ВТССУМ, с. 1221].

РОКФОР, -у, ч. Сорт гострого сиру [ВТССУМ, с. 1274]. Наприклад: «З м’яких сирів у нас виготовляють і рокфор, який дозріває за допомогою спеціальних видів цвілі» (Укр. Страви).

РЯЖАНКА, -и, ж. Топлене незбиране молоко, заквашене сметаною [ВТССУМ, с. 1281]. Наприклад: «Із молока, сквашуванням його молочнокислими мікробами, приготовляють молочнокислі продукти: кисле молоко, ацидофільне молоко, кефір, кумис, ряжанку та ін.» (Укр. страви).

СИР, -у, ч. 1. Харчовий продукт, який одержують із молока при його сквашені й відокремлені сироватки. 2. Харчовий продукт у вигляді твердої або напівтвердої маси, який виготовляють шляхом сквашування молока й дальшої обробки згустка, качковал. [ВТССУМ, с. 1319]. Наприклад: «Ото, тому, маєм воду, - Каже Циганчук, - А якби нам ще сиру Та муки до рук, - Наварили б вареників» (Руд.), «Я виймаю з кишені і ставлю на гальку пляшку вина, сир, помаранчі» (Коц.).

ЧЕСТЕР, -а, ч. Сорт твердого, різкого на смак сиру ; сир цього сорту [ВТССУМ, с. 1600].

1.6. Лексика на позначення солодких виробів

Широко представлені в українській кухні солодкі блюда, для готування яких використовуються фрукти, мед, мак, горіхи тощо. У великому тлумачному словнику української мови знайдено 54 визначення солодкої їжі. Найцікавіші з них наведено далі.

БЕЗЕ, с. Легке тістечко із збитих та запечених білків із цукром, пундик [ВТССУМ, с. 67].

БІСКВІТ, -а, ч. Солодке пухке без дріжджове печиво [ВТССУМ, с. 85].

ВАРЕННЯ, -я. 1. Зварені в цукровому сиропі, меді чи патоці ягоди або фрукти, конфітура. 2. Несолодке, густе або протерте повидло [ВТССУМ, с. 112]. Наприклад: «Коло графина стояла тарілка з скибками паляниці і мисочка з вишневим варенням» (Н.-Лев.).

ДЕСЕРТ, -у, ч. Солодка страва – фрукти, компоти і т. ін., які подаються наприкінці обіду [ВТССУМ, с. 288]. Наприклад: «На десерт подали морожене, щоб прохолодити гостей в душну ніч» (Н.-Лев.).

ДЖЕМ, -у, ч. Густе варення з фруктів або ягід, що має вигляд желеподібної маси [ВТССУМ, с. 291].

ДРАЖЕ, невідм., с. Сорт дрібних цукерок округлої форми [ВТССУМ, с. 326]. Наприклад: «Якщо розкусити або розрізати драже, то можна побачити, що воно складається з двох частин» (Укр. страви).

ЖЕЛЕ, с. Драглиста їжа, виготовлена з желатину та фруктово-ягідних соків, вина, молока і т. ін. [ВТССУМ, с. 366].

ЗЕФІР, -у, ч., кул. Сорт фруктової пастили [ВТССУМ, с. 458].

КЕКС, -у, ч. Кондитерський виріб у формі чотирикутного хлібця із здобного тіста з ізюмом [ВТССУМ, с. 534].

КРЕМ, -у, ч. 1. Густа солодка маса зі битих вершків молока, масла, яєць, цукру з додаванням різних спецій, кави, шоколаду, горіхів і т. ін., що вживається при виготовлені тортів, тістечок, а також як десерт. 2. Косметична мазь; масть, лосьйон. 3. Паста для шкіряного взуття; вакса [ВТССУМ, с. 584].

МАРМЕЛАД, -у, ч. Кондитерський виріб із фруктово-ягідного пюре, звареного з цукром [ВТССУМ, с. 647].

МАРЦИПАН, -а, ч. Тісто з товченого мигдалю, горіхів і т. ін. із цукром; Кондитерський виріб із такого тіста; печиво, делікатес, пташине молоко [ВТССУМ, с. 648]. Наприклад: «Я сам бачив, як ви їли якісь марципани» (Руд.).

МЕДЯНИК, -яника, ч. Медовий коржик [ВТССУМ, с. 656]. Наприклад: «Шматок чорного засохлого хліба, що ви ледве гризете його зубами, здасться краще найсолодшого медяника» (Мирн.).

МІД, -у, ч., діал. Мед [ВТССУМ, с. 669]. Наприклад: «Лиш мід твоїми б пить устами» (Фр.).

МОРОЗИВО, -а, с. Заморожена солодка їжа з вершків, соку, ягід і т. ін. [ВТССУМ, с. 691].

ПЛОМБІР1, -у, ч. вершкове морозиво, до якого додають смакові приправи (шоколад, горіхи, ягоди і т. ін.) [ВТССУМ, с. 985].

ПРЯНИК, -а, ч. Солодке печиво у вигляді товстого коржика, приготовлене на меду, патоці або цукровому сиропі з додаванням прянощів [ВТССУМ, с. 1183]. Наприклад: «Це той самий Грицько, що колись нас малими такими смашними пряниками годував» (Мирн.).

ПУНДИК, -а, ч. 1. Рід печива або пиріжків. 2. перев. мн., розм. Смачна їжа, ласощі. [ВТССУМ, с. 1188]. Наприклад: «Латин по церському звичаю Енею дари обрядив: ... Горіхів київських смажених, полтавських пундиків пряжених і гусячих п’ять кіл яєць» (Котл.) або «Ото великі пани понаїздили в Вільшаницю! Як за багатієте, тоді будете їсти пундики» (Н.-Лев.).

РОГАЛИК, -а, ч. Невелика булочка, що має форму рога [ВТССУМ, с. 1229]. Наприклад: «З дріжджового тіста випікають такі вироби баби, папушники, пухкеники, плетеники, мандрили, рогалики» (Укр. страви).

РУЛЕТ, -у, ч. 1. Страва з рубленого м’яса або м’якої картоплі з начинкою, запечена у вигляді тонкої ковбаси. 2. Кондитерський виріб із тіста, загорнутого в кілька шарів, із солодкою начинкою. 3. Окіст з вийнятою кісткою якому надано форми товстої ковбаси [ВТССУМ, с. 1278].

ТОРТ, -а, ч. Кондитерський виріб переважно круглої форми з бісквітного, пісочного та ін. тіста, покритий кремом, цукатами тощо [ВТССУМ, с. 1464]. Наприклад: «Навроцькі ждала гостей коло столу. На столі стояв великий піднос з абрикосовим варенням і тарілка не дорогого торту» (Н.-Лев.).

ШОКОЛАД, -у, ч. Порошок з розтертого насіння какао , перев. приправлений цукром і прнощами, що йде на виготовлення кондитерських виробів. // Кондитерський виріб у вигляді цукерки, плитки з такого порошку. // Напій з такого порошку [ВТССУМ, с. 1627]. Наприклад: «Після шлюбу в господі гостям подали по чашці шоколаду» (Л. Українка).

Таким чином, великий тлумачний словник сучасної української мови фіксує 23 лексеми на позначення перших страв, 178 слів на позначення других страв, 54 – напоїв, 29 назв виробів з тіста, 14 – молочних страв та напоїв, 54 назви солодощів.

РОЗДІЛ 3.

Лексико-семантичні особливості лексики на позначення назв харчування.

2.1. Полісемія

«Полісемія (грецк. Polysemos – багатозначний ) - багатозначність, наявність у мовній одиниці (слові, граматичній формі, синтаксичній конструкції) кількох значень. Багатозначність закладена в самій природі слова, що узагальнює певну ознаку, яка може бути властива також іншим предметам чи явищам» [12;53].

Багатозначність слів здебільшого не заважає взаєморозумінню між людьми, оскільки слова при мовному спілкуванні завжди виступають у мовленні в певному контексті, в словесному оточенні і в конкретній мовленнєвій ситуації. Цікаво, що слова, які є багатозначними, не тільки мають значення страв, а й інші – не пов’язані з кулінарією.

Наприклад, слово КОНСЕРВИ означає 1. Харчові продукти тваринного або рослинного походження відповідно оброблені (сушінням, стерилізацією, солінням і т. ін.) та вміщені в герметично закриті банки для зберігання протягом тривалого часу. 2. тільки мн., спец. Окуляри з темними скельцями для захисту очей від яскравого світла, пилу тощо [ВТССУМ, с. 565].

У тлумачному словнику української мови, знайдено такі приклади назв продуктів харчування, які є багатозначними:

ГАНУСІВКА, -и, ж. 1. Горілка настояна на ганусі. 2. Сорт яблук [ВТССУМ, с. 221].

ГРІНКА, -и, ж 1. Змащена жиром і підсмажена скибка хліба. 2. діал. Невеликий шматок чого-небудь [ВТССУМ, с. 262].

ЗАВИВАНЕЦЬ, -нця, ч. 1. гаряча страва, приготовлена зі шматка м’яса, згорнутого в трубку, куди кладуть начинку. 2. Пиріг, спечений із тіста, згорнутого в трубку кількома шарами, між якими міститься начинка; струдель [ВТССУМ, с. 379].

ЗАМІШКА, -и, ж. 1. Рідка страва з борошном запареного окропом і завареного. 2. Напіврідка суміш різних кормів для годування худоби [ВТССУМ, с. 405].

ЗАПІКАНКА, -и, ж. 1. Горілка заправлена прянощами і витримана певний час у гарячій печі. 2. Страва, що готується способами запікання [ВТССУМ, с. 413].

ІКРА, -и, ж. 1. Яєчка, що їх відкладають самиці риб, раків, жаб та інших водяних тварин. 2. перев. з означ. Страва з дрібно нарізаних овочів, грибів [ВТССУМ, с. 491].

КАША, -і, ж . 1. Страва з крупів, пшона, рису тощо, зварена на воді або молоці. 2. перен. напіврідка маса, що своїм виглядом нагадую цю страву, (про багно, сніг тощо). 3. перен., розмов. Безладна суміш чого-небудь [ВТССУМ, с. 531].

КАКАО, невідм., с. 1. Тропічне вічнозелене дерево з насіння якого виготовляють шоколад; шоколадне дерево. 2. Порошок із насіння цього дерева. 3. Поживний напій із цього порошку, приготовлений із цукром та молоком [ВТССУМ, с. 515].

КАВА, -и, ж. 1. Тропічне дерево, з насіння якого виготовляють ароматичний тонізуючий напій; кавове дерево. 2. Насіння цього дерева або порошок із цього насіння. 3. поживний напій (з цукром, часто також з молоком чи вершками) із цього порошку. За кавою – під час пиття кави [ВТССУМ, с. 513].

КВАША, -і, ж . 1. Страва з гречаного або житнього борошна з солодом, подібна до густого киселю. // перен. розм. Про що-небудь розмокле, схоже на цю страву. 2. перен., зневаж. Про не рішучу, кволу, без характерну людину [ВТССУМ, с. 533].

КИСЛЯК, ч. 1. род. -у. Загусле кисле молоко.2. род. -а, перен., зневаж. Про в’ялу, нудну людину, що завжди скиглить, жаліється [ВТССУМ, с. 538].

КИШКА, -и, ж. 1. Еластична трубка, що є частиною травного тракту людини або тварини.*** Дванадцятипала кишка – частина тонкої кишки, що починається від ілеоцекального кута і продовжується до відхідникового отвору. Тонка кишка – частина кишечника, яка починається від щлунка і впадає в товсту кишку. 2. тільки мн., анат. Те саме, що кишечник. 3. Вид ковбаси, начиненої кашею із кров’ю. 4. Гумова або брезентова трубка чи рукав для подавання води; шланг [ВТССУМ, с. 538].

КОВБИК, -а, ч., діал. 1. Шлунок. 2. Сальтисон [ВТССУМ, с. 550].

КРЕМ, -у, ч. 1. Густа солодка маса зі битих вершків молока, масла, яєць, цукру з додаванням різних спецій, кави, шоколаду, горіхів і т. ін., що вживається при виготовлені тортів, тістечок, а також як десерт.

2. Косметична мазь; масть, лосьйон. 3. Паста для шкіряного взуття; вакса [ВТССУМ, с. 584].

ЛЕМІШКА, -и, ж. 1. Страва з густо запареного борошна, звичайно гречаного . 2. перен. Про нерішучу безхарактерну людину [ВТССУМ, с. 612].

ПІДЛИВА, -и, ж. 1. кул. Рідка приправа до страви; соус. 2. спец. Те саме що підливка [ВТССУМ, с. 957].

РУЛЕТ, -у, ч. 1. Страва з рубленого м’яса або м’якої картоплі з начинкою, запечена у вигляді тонкої ковбаси. 2. Кондитерський виріб із тіста, загорнутого в кілька шарів, із солодкою начинкою. 3. Окіст з вийнятою кісткою, якому надано форми товстої ковбаси [ВТССУМ, с. 1278].

РЯБКО, -а, ч. 1. Каша з пшона й розтертого в дрібні кульки борошна, заправлена шкварками. 2. розм. Непородистий дворовий собака або кіт (звичайно рябої масті) [ВТССУМ, с. 1281].

САЛЬНИК, -а, ч. Жирова складка в очеревині людини та ссавців, що є захисним органом черевної порожнини; чепець. ** Великий сальник – сальник, який утворюється листками очеревини, що покривають стінки шлунка. Малий сальник – дуплікатура очеревини, яка йде від воріт печінки до малої кривизни шлунка та дванадцятипалої кишки. // Те саме, що здір. 2. Страва з гречаної каші з печінкою і меленим перцем запечена у здорі. 3. тех. пристрій для ущільнення отворів, через які проходять рухомі частини механізмів (вали, штоки тощо) [ВТССУМ, с. 1289].

САРДИНА, -и, ж. 1. Невелика морська промислова риба родини оселедцевих. 2. тільки мн. Консерви з цієї риби [ВТССУМ, с. 1294].

СИРОП, -у, ч. 1. Консервований розчин цукру звичайно в фруктовому або ягідному соку. 2. фaрм. Густий відвар з лікарських трав і т. ін. [ВТССУМ, с. 1320].

СТУДЕНЕЦЬ, -нцю, ч., заст. 1. кул. Холодець. 2. Мороз, холод [ВТССУМ, с. 1406].

ФІЛЕ1, невідм., с. 1. М’ясо найвищого сорту із середньої частини хребта туші; полядвиця, філей. 2. Подовжні половинки рибної тушки, очищеної від нутрощів, плавців і луски, звичайно спресовані та заморожені [ВТССУМ, с. 1536].

ХЛІБ -а, ч. 1. Харчовий продукт, що випікається з борошна. // перен. Основний життєво необхідний харчовий продукт. // Виріб із борошна певної форми (паляниця, буханець, коровай тощо); хлібина. // Тісто, приготовлене для випікання таких виробів. // Ковбасний виріб у вигляді хлібини. 2. тільки одн. Зерно, з якого виготовляють борошно. 3. мн. хліба, -ів. Зернові культури (жито, пшениця і т. ін.) на пні. // перев. одн. Необмолочені зернові. // перев. одн. Урожай зернових. 4.одн., перн., розм. Засоби до існування; заробіток. 5. мн. хліби, -ів. Випечені буханці, паляниці, короваї. 6. перн., розм. Харчі, їжа. // Утримання, забезпечення кого-небудь. // Що-небудь основне, найнеобхідніше для функціонування, існування і т. ін. чого-небудь; основа [ВТССУМ, с. 1563].

ХОЛОДЕЦЬ, -дцю, ч. 1. Драглиста страва, яку одержують при охолоджені м’ясного або рибного відвару з подрібненими шматочками м’яса чи риби. 2. Те саме, що холодник1. // розм. Кисіль [ВТССУМ, с. 1568].

ЮШКА, -и, ж. 1. Суп м’ясний, картопляний, рибний і т. ін.; щерба, зупа, юха, крупник. 2. перен., розм. Те саме що кров [ВТССУМ, с. 1644].

Отже, як і у будь-якій лексико-семантичні групі, у групі назв страв та продуктів харчування ми виявили явище полісемії.
2.2. Синонімія

У сучасному українському мовознавстві синоніми розглядають як «слова, що означають назву одного і того ж поняття, спільні за основним лексичним значенням, але відрізняються значеннєвими відтінками або емоційно-експресивним забарвленням, або сферою стилістичного використання чи можливостями поєднання з іншими словами» [СЛТ].

Погляди на синонімію як системоформуючу категорію у сучасному мовознавстві представлені різнопланово.

Якщо говорити про синонімію у кулінарній термінології, то слід згадати, що з погляду лінгвістики у термінології фіксуються ті самі види системних зв’язків, що і в інших шарах лексики загальнонаціональної мови. Термінологія – це частина лексики загальнонаціональної мови, пов’язана з іншими мовними системами.

Так, у кулінарній термінології синонімія є досить розповсюдженим явищем. Наприклад, досить широкий синонімічний ряд у слова їжа (те, що їдять люди, тварини) – ЗАЖИ́ВОК заст. (перев. те, що їдять люди) – З'Ї́ЖА діал. – ЇДА́ розм. – Ї́ДЖЕННЯ діал. – ЇДЛО́ діал. – ЇСТВО́ заст. – ЇСТІВНЕ́ ПОЖИ́ВА розм. – ПОЖИ́ВОК розм. – ПОЖИ́ТОК діал. –ПОКО́РМ розм. – СПОЖИ́ВА розм. – ПОТРА́ВА рідше – СПОЖИ́ВОК рідше – СПОЖИ́ТОК рідко – СТРА́ВА ТРА́ПЕ́ЗА (у монастирі).

Каша є стержневим словом у такому синонімічному ряді: КА́ША (густа страва з крупів, пшона, рису тощо) ГО́ЙДАНКА заст. (з кукурудзяного борошна) КО́ЛИВО церк. (поминальна страва з пшениці, рису тощо) КУЛІ́Ш (рідка, перев. пшоняна страва) КУТЯ́ етн. (обрядова страва) ЛЕМІ́ШКА (перев. з гречаного борошна) МАМАЛИ́ГА ТОКА́Н діал.

Для підливи словник синонімів подає такий синонімічний ряд: ПІДЛЕ́ВА розм. – ПІДЛИ́ВКА розм. – ПО́ЛИ́ВКА розм. – ПОТРА́ВКА діал. – СО́УС.

Наведемо ще кілька синонімічних рядів до слів-назв українських страв:

КОМПО́Т (солодка рідка страва з фруктів та ягід) КУЛА́ГА діал. (з ягід) УЗВА́Р Ю́ШКА (перев. із сушених фруктів та ягід).

ХОЛОДЕ́ЦЬ (страва, яка стає драглистою при охолодженні) ЗА́ХОЛОД діал. – СТУДЕНЕ́ЦЬ.

ГОРІ́ЛКА (алкогольний напій) АДА́МОВІ СЛІ́ЗКИ жарт. ВАРЕНУ́ХА ВАРЕ́НА (зварена з медом і сушеними фруктами та ягодами) ВЕСЕЛУ́ХА жарт. – ВИ́СТОЯНКА (витримана) ГІРКА́ розм. ГРІ́ШНА ВОДА́ жарт. ГОРІ́ВКА діал. – ГОРОБИ́НІВКА, ГОРОБИ́НОВА (настояна на горобині) ДИ́МКА розм. (кустарного виробництва) ЖИВИ́ЦЯ жарт. ЗАПІКА́НКА, ЗАПІКА́НА (заправлена прянощами й витримана в гарячій печі) ЗАПРИ́ДУХ розм. (дуже міцна) ЗЕЛЕ́НИЙ ЗМІЙ ірон. – ЗІ́ЛЛЯ розм. – ЗУБРІ́ВКА (настояна на траві зубрівці) КАЗЕ́НКА заст. (державна горілка, що продавалася у спеціальних винних крамницях) КАЛГАНІ́ВКА, КАЛГАНО́ВА, КАЛГА́ННА, КАЛГА́НКА розм. (настояна на калгані) КАЛИ́НІ́ВКА (настояна на калині) ЛИМО́НІВКА МОКРУ́ХА (настояна на ягодах, травах) МОНОПО́ЛЬКА заст. – ОКОВИ́ТА заст. – ОКОВИ́ТКА заст. (високого ґатунку, жарт. про звичайну горілку) ОЧИ́ЩЕНА заст. – ПАЛЕ́НКА діал. – ПОЛИНІ́ВКА розм. ПОЛИ́ННА розм. (настояна на полину) ПЕРВА́К (одержана на початку відгону) ПЕРЦІ́ВКА, ПЕРЧАКІ́ВКА, ПЕРЧИКО́ВА (настояна на перці) ПІ́ННА заст. – САБАШІ́ВКА діал. – САМОГО́Н, САМОГО́НКА розм. – СІРКО́ діал. СИВУ́ХА (недостатньо очищена, розм. про звичайну горілку) СКЛЯНИ́Й БОГ жарт. СЛИВ'Я́НКА, СЛИВОВИ́ЦЯ діал. – СОРОКАГРА́ДУСНА (міцністю 40о) СПОТИКА́ЙЛО, СПОТИ́КАЧ розм. (настояна на мускатному горісі та прянощах) СТА́РКА ТРУ́НОК діал. – ТЮТЮНКО́ВА (настояна на тютюні) ХАНЖА́ розм. ЦИТРИ́НІВКА (настояна на лимонних шкірках) ЧИКИЛДИ́ХА розм. – ШНАПС розм. – заст. ШУМІ́ВКА діал.

ЯЄ́ЧНЯ (страва зі смажених яєць) ПРЯЖЕ́НЯ діал. (з борошном і молоком) СМАЖЕНИ́ЦЯ, СМАЖЕ́НЯ.

Ю́ШКА (рідка страва, перев. м'ясний, рибний або грибний відвар з овочами, крупами тощо)  ЗУ́ПА розм. – КАНДЬО́Р розм. – КУЛІ́Ш (густа з пшона) ПІ́ДЧАС (із буряків, бурячиння) ПОЛИ́ВКА діал. – СУП ЩЕ́РБА заст. (рідка)ЮХА́ [УХА́] діал. (з риби).

Отже, ми з’ясували, що невід’ємною рисою кулінарної лексики, зокрема у досліджуваному словнику, є синонімічність. Синоніми у кулінарній термінології мають відтінки у значеннях. Тобто назви-синоніми страв з’являлися зважаючи на приготування страви, на її зовнішній вигляд та склад (інгредієнти).


ВИСНОВКИ

Отже, згідно завдань нашої курсової роботи ми:

  1. подали предметно-тематичну характеристику лексики на позначення назв їжі;

  2. охарактеризували явища синонімії та полісемії серед кулінарної лексики в «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» В. Т. Бусела;

  3. з’ясували частотність вживання лексем різних предметно-тематичних груп.

Можна цілком стверджувати, що українська кухня складалася протягом багатьох століть. Серед слов’янських кухонь українська по праву вважається найрізноманітнішою та найбагатшою, вона давно набула поширення за межами України. Як будь-яка кухня з багатовіковим історичним минулим, вона досить регіональна.

Народна кухня — це така ж культурна спадщина українського народу, як мова, література, мистецтво, це неоціненний здобуток, яким можна пишатися, який не слід забувати.

У нашій курсовій роботі розглянута одна із сторін українського народного харчування, а саме та, що тісно пов'язана з називанням продуктів харчування та страв. Історія, як відомо, твориться й нині. Спираючись на віковий кулінарний народний досвід, сучасні кухарі винаходять нові страви, що відрізняються вишуканістю смаків і форм, використовуючи, а не перекреслюючи традиційні. З виникненням нової страви утворюється лексема-неологізм на позначення її назви. Вироблена віками смакова культура настільки стабільна, що навіть запозичені в інших народів страви завжди пристосовувалися до стереотипів місцевого харчування, перероблялися і по-своєму вдосконалювалися. Саме тому змінювались і назви запозичених страв, адаптувались до української графічної та фонетичної систем.

У роботі подано предметно-тематичну характеристику кулінарної лексики на позначення назв страв. Виділено такі групи: лексика на позначення перших страв (23 лексеми), других страв (178 слів), солодощів (54 лексеми), напоїв (54 лексеми), молочних продуктів (14 лексем) та виробів з тіста (29 слів).

Проаналізувавши лексико-семантичні особливості цього шару лексики, ми виявили, що серед слів на позначення назв страв є багатозначні слова. Широко представленим є явище синонімії, відтінки у значеннях синонімів зумовлені вживаністю лексеми (діалектна або загальновживана, розмовна або наукова) та складом самої страви (різницею інгредієнтів).

Кулінарна лексика української мови знаходиться у стадії інтенсивного розвитку, постійно виникають нові страви, відходять у забуття старі. Саме тому вивчення кулінарної лексики української мови є невирішеною і актуальною проблемою мовознавства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Збірник вправ і завдань з української мови для учнів 5-11 класів / Уклад К.І. Приходченко. – Д.: Сталкер, 1999. – 378 с.

Квітка-Основ'яненко, Г.Ф. Твори у двохтомах. Т. 1: Повісті та оповідання /передмова С.Д. Зубкова. – К.: Дніпро, 1978. – 536 с.

Котляревський І. Повне зібрання творів.– К.: Наук. думка, 1969.– 510 с.: іл.

Коцюбинський М. М. Твори в семи томах. – Т.5. – К. Наукова думка, 1974. – 430 с.

Нечуй-ЛевицькийІ. Вибрані твори. У 3 томах. Т. 1,Т. 3. – К.: СакцентПлюс, 2008. – Т. 1. – 640 с.; Т. 3. – 352 с.

СЛТ –Ганич Д., Олійник І. Словник лінгвістичнихтермінів. – К.: Вища школа, 1985. – С.360.

Українські народні казки, легенди, анекдоти / Упоряд., передм. Та приміт. В. А. Юзвенко; Худож. В. І. Бариба. – К.: Молодь, 1989. – 432 с.: іл.

Українські приказки, прислів'я і такеінше. Уклав М. Номис / Упоряд., приміт. та вступна ст. М. М. Пазяка. — К.: Либідь, 1993. — 768 с.

Українські страви. Упорядник Фік Б. Н. – Х.: Світогляд,2002. – 256 с.: іл.

Шевченко Т. Кобзар. – К.: Дніпро, 1985. – 624 с.

ВТССУМ – Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


  1. Артюх Л.Ф. Українська народна кулінарія (історико-етнографічне дослідження). - К.: Наукова думка, 1977. – 155c.

  2. Безусенко Л. М. Енциклопедія української кухні. - Д.: Сталкер, 2001. – 311 с.

  3. Боряк О. Україна. Етнокультурна мозаїка. - К.: Либідь, 2006. – 328 c.; іл.

  4. Вандрієс Ж. Язык: лингвистическое введение в историю. – М., 1937. – 410 с.

  5. Вихованець I. Р. Студії про частини мови: Термінологічний аспект / Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць Вип. VI / Відп. ред. Л. О. Симоненко. – К.: КНЕУ, 2005. – C. 3 – 7.

  6. Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / Відп. ред. К. Г. Городенська. – К.: Наукова думка, 1988. – 257 с.

  7. Гонтар Т.О. Народне харчування українців Карпат. – К.: Наукова думка, 1979. – 138 с.

  8. Кодухов В. И. Общее язикознание.—М.: Высш. шк., 1974.— 303 с.

  9. Лозко Г. Українське народознавство. - К.: АртЕК, 2004. – 472 с.; іл.

  10. Матвіяс І.Г. Іменник в українській мові К. , рад. Школа 1973. - 183 с.

  11. Потебня А. А. Эстетика и поэтика.— М.: Искусство, 1976.— 614 с.

  12. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П. Грищенка. – К.: Вища школа, 2002. – 439 с.

  13. Теньер Л. Основы структурного синтаксиса. / Пер. с франц. Вступ. ст. и общ. ред. В. Г. Гака. М.: Прогресс, 1988. — 656 с.

  14. Теоретична морфологія української мови: Академ. Граматика укр. мови / І. Вихованець, К. Городенська; За ред. І. Вихованця. – К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2004. – 400 с. – Бібліогр.: с. 391 – 398.

  15. Українська кухня. Вид. 3-тє доп. – К.: Техніка, 1970. – 306 с.


Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации