Сєріков Я.О. Основи охорони праці - файл n1.doc

приобрести
Сєріков Я.О. Основи охорони праці
скачать (14104 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc14104kb.14.09.2012 16:36скачать

n1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ



ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА


Я. О. Сєріков




ОСНОВИ ОхОРОНи ПРАЦІ


Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для

студентів електротехнічних спеціальностей вищих закладів освіти

Харків   ХНАМГ – 2007

УДК 658.382

Я. О. Сєріков. Основи охорони праці: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – Харків, ХНАМГ, 2007.   227с.


Гриф надано Міністерством освіти і науки України, рішення № 14/18.2 - 2643 від 16.12.2004 р.
У посібнику викладено основні законодавчі й нормативні положення, що відносяться до організації та діяльності служби охорони праці на підприємстві, проведення атестації робочих місць за умовами праці, визначення розміру тарифів при страхуванні працюючих від нещасних випадків та професійних захворювань. Розглянуто основні питання виробничої санітарії, безпеки виробничих процесів, електро- та пожежної безпеки, описані шляхи їх вирішення. Наведена методика розрахунку економічної ефективності заходів з охорони праці. Кожна глава навчального посібника має контрольні запитання для закріплення виучуваного матеріалу.

Рекомендовано для студентів спеціальності 0906 напряму «Електротехніка».

Рис. 20 Табл. 10 Бібліогр. 40 назв.

Рецензенти: А. В. Шапка, завідувач кафедри «Охорона

праці і навколишнього середовища»

Української державної академії

залізничного транспорту, доктор

технічних наук, професор;

В. Д. Ходусов, доктор фізико-

математичних наук, професор

кафедри теоретичної фізики Харківського

національного університету ім. В. Н. Каразіна

ISBN 966-695-076-6 © Сєріков Я.О., ХНАМГ, 2007
ЗМІСТ







Стор.




Передмова ………………………………………………….

7




Основні поняття і визначення …………………………….

10

РОЗДІЛ 1.

ПРАВОВІ Й ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ…………………………………………


13

Глава 1.1.

Законодавча і нормативна база охорони праці в Україні .

13

1.1.1.

Основні законодавчі акти з охорони праці ………………




1.1.2.

Основні положення законодавства України про працю і охорону праці ……………………………………………...


13

1.1.3.

Нормативно-правові акти з охорони праці ………………

19

1.1.4.

Види відповідальності за порушення законодавства з охорони праці ……………………………………………...


20




Контрольні запитання …………………………………….

22

Глава 1.2.

Державне керування охороною праці й організація охорони праці на виробництві ………………………………..


23

1.2.1.

Органи державного керування охороною праці ………...

23

1.2.2.

Основні функції й завдання керування охороною праці...

24

1.2.3.

Організація служби охорони праці на підприємстві ……

24

1.2.4.

Розробка і зміст інструкцій з охорони праці на підприємствах ……………………………………………..


29




Контрольні запитання …………………………………….

33

Глава 1.3.

Навчання з питань охорони праці ………………………..

34

1.3.1.

Нормативні акти про навчання питанням з охорони праці ………………………………………………………..


34

1.3.2.

Навчання і перевірка знань з охорони праці …………….

34

1.3.3.

Види інструктажів з охорони праці ………………………

35

1.3.4.

Обов'язки і відповідальність роботодавця щодо дотримання діючих нормативів по навчанню працюючих з охорони праці ……………………………...……………….



36




Контрольні запитання …………………………………….

36

Глава 1.4.

Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці ………………………………………………………..


37

1.4.1.

Органи державного нагляду й громадського контролю за охороною праці ……………………………..


37

1.4.2.

Повноваження і права профспілок у здійсненні контролю за дотриманням законодавства про охорону праці ….


40




Контрольні запитання ……………………………………..

40

Глава 1.5.

Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві …………………….


41

1.5.1.

Вимоги законодавства до розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві …………………………………………………




41




1.5.2.

Порядок і терміни розслідування нещасних випадків на виробництві ………………………………………………...


42

1.5.3.

Спеціальне розслідування нещасних випадків …………..

45

1.5.4.

Порядок розслідування професійних захворювань на виробництві ………………………………………………..


46

1.5.5.

Порядок розслідування аварій на виробництві ………..

47




Контрольні запитання і завдання …………………………

49

Глава 1.6.

Аналіз, прогнозування та профілактика травматизму і професійних захворювань на виробництві ………………


50

1.6.1.

Мета і методи аналізу. Показники частоти і важкості травматизму ……………………………………………......


50




Контрольні запитання ……………………………………..

53

Глава 1.7.

Державне соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві ……………..


54

1.7.1.

Керування страхуванням від нещасних випадків ……….

57

1.7.2.

Обов'язки Фонду соціального страхування від нещасних випадків …………………………………………………….


59

1.7.3.

Відшкодування збитку, заподіяного застрахованому ушкодженням його здоров'я ………………………………


63

1.7.4.

Порядок розгляду справ про страхові виплати ………….

66

1.7.5.

Порядок і терміни проведення страхових виплат ……….

67

1.7.6.

Права й обов'язки застрахованого і роботодавця, як страхувальника …………………………………………….


68

1.7.7.

Фінансування Фонду страхування від нещасних випадків……………………………………………………..


70

1.7.8.

Визначення страхових тарифів …………………………...

72

1.7.9.

Визначення страхових тарифів підприємств одного класу професійного ризику на майбутній календарний рік…


75




Контрольні запитання ……………………………………..

77

Глава 1.8.

Атестація робочих місць за умовами праці ……………...

78




Контрольні запитання і завдання ……………………….

86

РОЗДІЛ 2.

ВИРОБНИЧА САНІТАРІЯ ……………………………….

87

Глава 2.1.

Шкідливі виробничі фактори ……………………………..

87




Контрольні запитання і завдання …………………………

89

Глава 2.2.

Мікроклімат робочої зони. Вплив на організм людини. Нормування, нормалізація параметрів мікроклімату робочої зони ………………………………………………..



90




Контрольні запитання і завдання …………………………

102

Глава 2.3.

Виробничі шкідливі речовини ………….……...................

103

2.3.1.

Виробничий пил. Класифікація, вплив на організм працюючих. Нормування, захист працюючих від впливу пилу ………………………………………………...



103




Контрольні запитання і завдання …………………………


110

2.3.2.

Виробничі отрути. Класифікація, вплив на організм людини. Захист від шкідливого впливу виробничих отрут на організм людини ……………………………………….



111




Контрольні запитання і завдання …………………………

119

Глава 2.4.

Освітлення виробничих приміщень ……………………..

120

2.4.1.

Вимоги нормативних документів до систем виробничого освітлення ………..…………………………………..


120

2.4.2.

Основні світлотехнічні величини ………………………...

121

2.4.3.

Природне освітлення ………………………………………

125

2.4.4.

Штучне освітлення ………………………………………..

128




Контрольні запитання й завдання ………………………..

132

Глава 2.5.

Виробничий шум. Параметри, вплив на працюючих. Нормування, заходи і засоби захисту працюючих ………


133

2.5.1.

Класифікація виробничого шуму ………………………...

133

2.5.2.

Вплив шуму на організм людини ………………………...

138

2.5.3.

Гігієнічне нормування виробничого шуму. Вимірювання та оцінка рівня виробничого шуму …………………….…


138

2.5.4.

Заходи і засоби захисту працюючих від шкідливої дії виробничого шуму ………………………………………...


140




Контрольні запитання і завдання ………………………..

142

Глава 2.6.

Виробнича вібрація. Нормування, вплив на організм людини, заходи й засоби захисту працюючих ………......


143

2.6.1.

Гігієнічне нормування вібрації …………………………...

145

2.6.2.

Вимірювання та оцінка рівня вібрації ……………..…......

146

2.6.3.

Заходи й засоби захисту працюючих від дії вібрації ……

147




Контрольні запитання і завдання ….……………………...

151

РОЗДІЛ 3.

БЕЗПЕКА ПРАЦІ ………………………………………….

152

Глава 3.1.

Загальні вимоги безпеки до технологічних процесів і устаткування ……………………………………………….


152




Контрольні запитання і завдання ………………………....

154

Глава 3.2.

Забезпечення безпеки праці при експлуатації посудин і

апаратів, що працюють під тиском ……………………….


155

3.2.1.

Аварії, вибухи посудин і апаратів, що працюють під тиском. Причини виникнення вибухів ……………………


155

3.2.2.

Технічний огляд і випробування посудин і апаратів, що працюють під тиском ……………………………………..


159

3.2.3.

Забезпечення безпеки праці при експлуатації посудин, що працюють під тиском ………………………………….


161




Контрольні запитання і завдання ………………………...

164

Глава 3.3.

Електробезпека …………………………………………….

165

3.3.1.

Особливості дії електричного струму на організм людини ……………………………………………………...


166

3.3.2.

Види електричних травм ………………………………….

167

3.3.3.

Фактори, що впливають на ступінь ураження людини електричним струмом……………………………………...


170

3.3.4.

Схеми електричних мереж ……………………………......

170

3.3.5.

Схеми включення людини в електричний ланцюг ……...

172

3.3.6.

Методи захисту в електроустановках …………………….

174

3.3.7.

Надання долікарської допомоги при ураженні людини електричним струмом …………………………………......


185




Контрольні за питання і завдання ………………………...

187

РОЗДІЛ 4.

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА …………………………..………..

189

Глава 4.1.

Основи пожежної безпеки ………………………………...

189

4.1.1.

Вибухонебезпечні й пожежонебезпечні зони ……………

190

4.1.2.

Організація пожежної охорони …………………………...

191

4.1.3.

Протипожежні заходи ……………………………………..

193

4.1.4.

Засоби пожежогасіння …………………………………….

195

4.1.5.

Протипожежне водопостачання …………………………..

197




Контрольні запитання і завдання …………………………

199

РОЗДІЛ 5.

ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАХОДІВ З ОХОРОНИ ПРАЦІ..………………................


200

Глава 5.1.

Методика розрахунку економічної ефективності заходів з охорони праці …………………………………………….


201




Контрольні запитання і завдання …………………………

203




Додатки ……………………………………………………..

204




Список літератури ………………………………………..

213




Запитання для самостійної роботи та до контрольних робіт студентів заочної й дистанційної форм навчання…


215



ПЕРЕДМОВА
У промислово розвинутих країнах науково-технічна революція привела до інтенсивного зростання обсягів виробництва з одночасним ускладненням технологічних процесів і засобів праці. Таке положення логічно викликало зміну умов праці. Поряд з удосконаленням технологій, автоматизацією процесів, використанням робототехнічних комплексів і застосуванням інших напрямків, що полегшують працю, практично на кожному робочому місці існують негативні фактори, що створюють загрозу для здоров'я, а в деяких випадках і для життя працюючої людини. Причому, розробка сучасних і удосконалювання відомих технологій, створення нових чи удосконалення існуючих антропогенних об’єктів часто викликає виникнення нових або підвищення інтенсивності існуючих негативних виробничих факторів. Ця теза безпосередньо стосується і виробничих умов, що формуються при виконанні робіт в електроустановках.

У зв'язку з цим сучасний підхід до вирішення завдань охорони праці повинен полягати не в апостеріорній констатації фактів негативного впливу умов праці на здоров'я персоналу і ліквідації таких наслідків, а базуватися на розробці відповідних організаційних і технічних рішень з нормалізації умов праці на етапі проектування підприємств, технологічних процесів і конкретних робочих місць.

З огляду на вищесказане, а також беручи до уваги життєвий цикл створення та існування антропогенного об'єкта, представляється можливим виділити й ранжирувати за ступенем значимості й ефективності прийнятих рішень з охорони праці наступні етапи:

  1. Проектування.

  2. Будівництво.

  3. Експлуатація.

  4. Утилізація.

Формування виробничих негативних факторів обумовлюється особливостями трудової діяльності людини, порушенням нормальних умов праці, особливостями технологічних процесів, а також порушенням технологічних режимів процесу виробництва. Внаслідок цього в процесі праці на організм працюючих впливають різні виробничі фактори, що негативно позначається на здоров'ї людини. У результаті їхньої дії можуть виникати професійні захворювання або травми.

Професійні захворювання розвиваються з часом і є наслідком досить тривалого впливу на організм працюючих шкідливих умов праці.

У результаті травми здоров'я людини порушується раптово і викликається небезпечними умовами праці.

Очевидно, що своєчасне позитивне вирішення питань з охорони праці безпосередньо позначається на здоров'ї працюючих, але воно має також важливе соціальне й економічне значення. Так, при оцінці ефективності промислового об'єкта одним з показників є витрати робочого часу. Нормалізація умов праці, виключення або зведення до мінімуму рівня професійних захворювань і травматизму дозволяють знизити втрату працездатності й тим самим підвищити продуктивність праці, а також зменшити економічні втрати підприємства, викликані соціальними виплатами на компенсацію втраченого здоров'я працюючих.

Заходами з охорони праці, що реалізують в галузі електротехнічної промисловості, переслідується вирішення наступних основних завдань:

Оскільки еволюція людини й людського суспільства протікає у науково-технічному напрямку, а також приймаючи до уваги аксіому про потенційну небезпеку об'єктів, створюваних людиною, виходить, що проблема охорони праці буде актуальною не тільки в даний час, але й у майбутньому.

Вважаю своїм приємним обов'язком виразити щиру вдячність ректорові ХНАМГ докт. техн. наук, проф. Л. М. Шутенку, зав. кафедри «Безпека життєдіяльності» проф. Б. М. Коржику і Н. О. Кінжаловій за моральну і практичну допомогу в написанні даного навчального посібника, а також рецензентам – докт. техн. наук, проф., зав. кафедри “Охорона праці і навколишнього середовища” УКРДАЗТ О. В. Шпаці, докт. фіз.-мат. наук, проф. ХНУ ім. В. Н. Каразіна В. Д. Ходусову за увагу, приділену рукопису навчального посібника.

Зауваження та побажання по змісту та структурі посібника прохання надсилати за адресою: м. Харків, вул. Революції, 12, ХНАМГ, кафедра «Безпека життєдіяльності».

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ВИЗНАЧЕННЯ
Безпечні умови праці (безпека праці) – стан умов праці, при яких вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих факторів не перевищує гранично допустимих значень.

Важкість праці – характеристика трудової діяльності людини, що визначає ступінь залучення до роботи м'язів і відбиває фізіологічні витрати працюючих внаслідок фізичного навантаження.

Виробниче приміщення – обмежений простір у будинках і спорудах, призначений для трудової діяльності людей.

Виробнича санітарія – система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів і засобів, що запобігають впливу шкідливих виробничих факторів на працюючих.

Виробниче середовище – сукупність фізичних, хімічних, біологічних, соціальних та інших факторів, що діють на людину під час виконання нею трудових обов'язків.

Гігієна праці – область практичної й наукової діяльності, що вивчає стан здоров'я працюючих, обумовленого умовами праці, і на цій основі обґрунтовує заходи й засоби захисту, спрямовані на збереження та зміцнення здоров'я працюючих, профілактики несприятливого впливу умов праці.

Гігієнічна характеристика умов праці – визначення та оцінка стану умов праці (робочого місця, виробничого середовища, трудового процесу) щодо відповідності їх державним санітарним нормам, правилам, гігієнічним нормативам.

Горіння – хімічна реакція окислювання, що супроводжується виділенням великої кількості тепла й світінням (полум'ям).

Гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони – концентрації, що при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин або при іншій тривалості, але не більше 40 год. на тиждень протягом усього робочого стажу не можуть викликати захворювань або відхилень у стані здоров'я, які можливо визначити сучасними методами досліджень у процесі праці або у віддалений термін життя сьогоднішніх і наступних поколінь.

Державні санітарні норми, правила, гігієнічні нормативи (санітарні норми) – обов'язкові для виконання нормативні документи, що визначають критерії безпеки і (або) нешкідливості для людини факторів навколишнього середовища й вимоги щодо забезпечення оптимальних або допустимих умов життєдіяльності людини.

Загоряння – виникнення горіння від джерела запалювання.

Запалення – загоряння, що супроводжується появою полум'я.

Зона дихання – простір у радіусі 50 см від обличчя працівника.

Категорія робіт – розмежування робіт за важкістю праці, напруженістю, ступенем професійної небезпеки.

Напруженість праці – характеристика трудового процесу, що відображає навантаження на центральну нервову систему людини, яке є переважним.

Нещасний випадок на виробництві – раптове погіршення стану здоров'я або настання смерті працівника під час виконання ним трудових обов'язків унаслідок короткочасного впливу небезпечного або шкідливого фактора.

Небезпечний виробничий фактор – виробничий фактор, вплив якого на працівника у певних умовах приведе до травм, гострого отруєння або іншого раптового різкого погіршення здоров'я або до смерті.

Охорона праці – система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на охорону здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Пожежа – неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що наносить матеріальний збиток. Горіння, що не заподіяло матеріального збитку, називають загорянням.

Постійне робоче місце – робоче місце, на якому працівник знаходиться половину або більшу частину свого робочого часу (понад дві години безперервно).

Професійне захворювання – патологічний стан людини, обумовлений надмірним напруженням організму, або дією шкідливого виробничого фактора під час трудової діяльності.

Працівник – особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі й виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Роботодавець – власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, й фізична особа, що використовує найману працю.

Робоча зона – простір, у якому розташовані робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працюючих.

Робоче місце – місце постійного або тимчасового перебування працівника під час виконання ним трудових обов'язків.

Самозаймання – горіння, що виникає при відсутності зовнішнього джерела запалювання.

Спалах – швидке згоряння пальної суміші без утворення підвищеного тиску газів.

Температура запалення – найменша температура пальної речовини, при якій воно виділяє пальні пари і гази з такою швидкістю, що при піднесенні джерела запалювання виникає стійке горіння.

Трудова діяльність – реалізація цільової функції, сформованої потребами суспільства, здійснювана у певній організаційно-правовій формі господарювання.

Тимчасове робоче місце – робоче місце, на якому працівник знаходиться менше половини або меншу частину (менше двох годин безупинно) тривалості щоденної праці.

Умови праці – сукупність факторів виробничого середовища й трудового процесу, що впливають на здоров'я і працездатність людини під час виконання нею трудових обов'язків.

Шкідливий виробничий фактор – виробничий фактор, вплив якого за певних умов може призвести до професійного захворювання, зниження працездатності й негативного впливу на здоров'я нащадків.

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВІ Й ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ
Глава 1.1. Законодавча і нормативна база охорони праці

в Україні
1.1.1. Основні законодавчі акти з охорони праці

Основою законодавства України з охорони праці є Конституція України, що гарантує громадянам право на безпечні й здорові умови праці й система законодавчих актів України, спрямованих на реалізацію цього конституційного права.

Основними законодавчими актами цієї системи є наступні Закони України:


1.1.2. Основні положення законодавства України про працю і охорону праці

У наведеній вище системі законодавчих актів основна роль приділяється Закону «Про охорону праці» (редакція від 2002 р.). Цей закон визначає основні положення з реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя й здоров'я у процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства і працівником з питань безпеки праці, виробничої санітарії, встановлює єдиний порядок організації охорони праці у виробничій сфері в Україні.

Чинність Закону України «Про охорону праці» поширюється на всі підприємства, установи, організації (далі – підприємства) незалежно від форм власності й видів діяльності, що використовують найману працю, і на всіх працюючих.

Закон визначає основні принципи державної політики в області охорони праці, серед яких чільне місце займають:

Окремо виділені статті Закону присвячені регулюванню охорони праці жінок, неповнолітніх, інвалідів, видам відповідальності за порушення законодавства і нормативних актів про охорону праці, за створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників профспілок.

Колективний договір є найбільш важливим документом у системі нормативного регулювання взаємин між власником підприємства і працівниками з першочергових соціальних питань, у тому числі з питань охорони праці. Питанням охорони праці присвячений спеціальний розділ колективного договору, що називається «Охорона праці».

Положенням, що викладаються в колективному договорі, повинні передувати колективні переговори, що починаються сторонами за три місяці до закінчення терміну дії попереднього договору. Зобов'язання, які пропонується включити в колективний договір за результатами переговорів, повинні бути реальними й всебічно обґрунтованими, тому що після схвалення і підписання документа вони стають обов'язковою нормою для виконання, яка діє в рамках підприємства.

Зобов'язання, викладені в колективному договорі (далі Договорі) не повинні суперечити законам й нормативним актам України. Гарантії, пільги і компенсації, наведені в Договорі згідно з чинним законодавством, вважаються обов'язковими для виконання при будь-яких обставинах.

Колективний договір повинен обов'язково містити заходи щодо захисту прав і соціальних інтересів осіб, які постраждали на виробництві від нещасних випадків, а також їх утриманців і членів родин загиблих. Вони повинні включати такі положення:

Усі працівники, відповідно до законодавства, підлягають обов'язковому страхуванню від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, що призвели до втрати працездатності (1.7).

Згідно із ст. 20 Закону в підрозділі колективного договору про охорону праці повинні бути обов'язково відображені наступні заходи:

Повинні бути також визначені обсяги і джерела фінансування вказаних заходів.

Зобов'язання угоди «Охорона праці» колективного договору повинні відповідати принципам економічного стимулювання і матеріальної відповідальності за стан охорони праці (ст. 25 Закону «Про охорону праці»).

Зобов'язання колективного договору є двосторонніми, тому цей документ повинен містити не тільки вимоги до власника (адміністрації підприємства), але і зобов'язання працівників з безумовного виконання норм, правил, стандартів і інструкцій з охорони праці, дотримання встановлених вимог користування машинами, механізмами, інструментом і пристроями, обов'язкового використання засобами колективного й індивідуального захисту і т. д.

Залежно від характеру виробництва, складу трудового колективу, специфіки галузі в колективному договорі визначаються зобов'язання з організації безпечних і нешкідливих умов праці інвалідів, неповнолітніх, пенсіонерів, осіб, які тимчасово залучаються до виконання суспільних робіт за договорами з центрами зайнятості населення та ін.

У трудові договори забороняється включати умови, що погіршують у порівнянні з чинним законодавством, колективним договором становище працівників.
Охорона праці жінок

Згідно із ст. 10 Закону України «Про охорону праці» забороняється:

Міністерством охорони здоров'я України, за узгодженням з Державним комітетом України з нагляду за охороною праці, затверджений перелік важких робіт і робіт зі шкідливими й небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, а також граничні норми підняття і переміщення вантажів жінками (наказ № 241 від 10 грудня 1993 р.).

Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітніх дітей, регулюються чинним законодавством.
Охорона праці неповнолітніх

Відповідно до Закону, забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до вісімнадцяти років, на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (ст. 11 Закону). Порядок трудового й професійного навчання неповнолітніх професіям, пов'язаним з цими роботами, визначається положенням, що затверджується Державним комітетом України з нагляду за охороною праці.

Роботодавець повинен забезпечити обов'язкове проходження працюючими в нього підлітками попереднього і наступних періодичних медичних оглядів.

Загальна тривалість робочого часу підлітків не повинна перевищувати 24 години на тиждень для підлітків 14 – 15 років і 36 годин для підлітків 16 – 17 років. Обов'язковим має бути рівномірний розподіл робочого часу по днях п'яти- або шестиденного робочого тижня.

Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, понаднормових робіт і робіт у вихідні дні.

Трудовим законодавством України заборонено приймати неповнолітніх віком до 18 років на такі роботи:

Затверджені граничні норми переміщення і підйому важких предметів неповнолітніми (наказ Головного державного санітарного лікаря України № 59 від 22.03.96 р.).

Час роботи підлітків з вантажами не повинен складати більше 1/3 часу робочої зміни.
Охорона праці інвалідів

Підприємства, що використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи й індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткові заходи з безпеки праці, що відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Власник зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, при необхідності встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень і пільгові умови праці на прохання інвалідів (ст. 12 Закону).

Залучення інвалідів до понаднормових робіт і робіт у нічний час без їхньої згоди не допускається.

Положення про медичний огляд працівників

Положенням* про медичний огляд працівників установлюється:

Організацію і проведення медоглядів забезпечують:

Власник за рахунок засобів підприємства організовує проведення медичних оглядів, відшкодовує витрати на лікування, професійну і медичну реабілітацію осіб з професійними захворюваннями, обстеження конкретних умов праці для складання санітарно-гігієнічної характеристики робочого місця.
(*Положення про медичний огляд працівників визначених категорій за № 45 від 31.03.1994 р. Затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України. Порядок проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23. 05.2001 р., № 559).
Існують попередні й періодичні медичні огляди працюючих.

Попередні медичні огляди проводяться при прийомі на роботу з метою встановлення фізичної і психофізіологічної придатності осіб до роботи з конкретно визначеної професії, спеціальності, посади, попередження захворювань і нещасних випадків, виявлення захворювань, що представляють небезпеку зараження працівників, продукції, що випускається, допуску до роботи осіб у віці до 21 року.

Періодичні медичні огляди:

Результати проведеного дослідження передаються лікувально-профілактичній установі, що обслуговує підприємство.

Результати попередніх і періодичного, щорічних медичних оглядів осіб у віці до 21 року і висновки про стан здоров'я заносяться в «Карту особи, що підлягає медичному оглядові», яка є вкладишем до «Медичної карти амбулаторного хворого» (форма 025/V-87).

На час проходження медогляду, обстеження у профілактичних центрах, клініках науково-дослідних і медичних інститутів для уточнення діагнозу або визначення ролі виробничих факторів у розвитку захворювань за працюючими зберігаються місце роботи і середній заробіток.
1.1.3. Нормативно-правові акти з охорони праці

Нормативно-правові акти з охорони праці – це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання.

Нормативно-правові акти з охорони праці переглядаються в міру введення досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, але не рідше одного разу в десять років.

Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці й технологічні процеси повинні включати вимоги з охорони праці й узгоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці. Нормативно-технічну базу охорони праці складають міжгалузеві й галузеві державні нормативні акти з охорони праці (ДНАОП) і нормативні акти з охорони праці окремих підприємств

Дія ДНАОП загальнодержавного користування поширюється на всі підприємства, організації незалежно від їхньої відомчої приналежності і форми власності.

Галузеві ДНАОП відносяться до певної галузі промисловості.

Власники підприємств або уповноважені ними органи розробляють на основі ДНАОП і затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти з охорони праці, що діють у межах підприємства. Структура законодавчої і нормативно-технічної бази з охорони праці подана рис. 1.1.
1.1.4. Види відповідальності за порушення законодавства з охорони праці

Ст. 44 Закону України «Про охорону праці» визначає відповідальність працівників за порушення вимог з охорони праці: «…За порушення законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок винні працівники залучаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності відповідно до законодавства».

Дисциплінарна відповідальність працівників за порушення трудової дисципліни, за невиконання трудових обов'язків, у тому числі в області охорони праці, полягає в тому, що на винного працівника накладається дисциплінарне стягнення.

Підставою для залучення до дисциплінарної відповідальності працівників є порушення законодавчих і нормативно-правових актів з охорони праці, правил внутрішнього розпорядку підприємства (ст. 139 КЗоТ України, ст. 18 Закону).

Згідно із КЗоТ України (ст. 147) встановлені такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи.

Дисциплінарне стягнення накладається власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за моментом виявлення провини, але не пізніше місяця з дня його виявлення. Воно не може бути накладене пізніше 6 місяців з дня здійснення провини (ст. 148 КЗоТ України). За кожне порушення трудових обов'язків може бути застосовано тільки одне дисциплінарне стягнення, що оголошується в наказі й повідомляється працівникові під розписку.

Адміністративна відповідальність накладається за погіршення загальних умов праці, крім випадків, коли, з одного боку, такі порушення не спричиняють кримінальної відповідальності, а з іншого – якщо відсутні підстави для звільнення від адміністративної відповідальності за правопорушення (ст. 21, 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення) або відсутні обставини, що виключають адміністративну відповідальність (ст. 17 – 20 Кодексу України про адміністративну відповідальність). Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли 16-річного віку.

Адміністративна відповідальність полягає в накладенні штрафу.

Загальними підставами накладення матеріальної відповідальності на працівника є наявність прямого дійсного збитку, провина працівника, його протиправні дії. Законодавство передбачає різні види матеріальної відповідальності. При наявності в діях працівника ознак карного злочину на нього може бути покладена повна матеріальна відповідальність (п. 3, ст. 134 КЗоТ), а при відсутності таких ознак – обмежена матеріальна відповідальність у межах середнього місячного заробітку.

Кримінальна відповідальність накладається за порушення вимог законодавства та інших нормативних актів з охорони праці, якщо це порушення створювало небезпеку для життя і здоров'я громадян і (або) працюючих (ст. 135, 218, 219 і 220 КК України).

Ст. 219 КК України передбачає кримінальну відповідальність за порушення правил і норм з охорони праці у вигляді позбавлення волі на термін до 1 року, виправних робіт на той же термін або штрафу в розмірі до 20 мінімальних розмірів заробітної плати. Такі ж дії, якщо вони призвели до людських жертв або інших важких наслідків, спричиняють позбавлення волі на термін до 5 років або виправні роботи на термін до 2-х років.
Контрольні запитання

1.

На підставі яких законів здійснюється вирішення питань з охорони праці в Україні ?

2.

У чому полягають принципи державної політики в області охорони праці в Україні ?

3.

Яким документом регулюються взаємини між власником і працівниками в області охорони праці на конкретному підприємстві ?

4.

Які основні позиції з охорони праці повинні бути відбиті в колективному договорі ?

5.

Основні положення з охорони праці жінок.

6.

Основні положення з охорони праці неповнолітніх.

7.

Які обмеження накладаються нормативними положеннями в організації праці неповнолітніх ?

8.

Основні положення з охорони праці інвалідів.

9.

Положення про медичний огляд працівників

10.

Хто повинен забезпечувати організацію і проведення медоглядів на підприємстві ?

11.

Види і мета медичних оглядів на підприємстві ?

12.

Класифікація нормативно-правових актів з охорони праці.

13.

Види відповідальності за порушення законодавства з охорони праці.

14.

Суть дисциплінарної відповідальності.

15.

Суть адміністративної відповідальності.

16.

Суть матеріальної відповідальності.

17.

Суть кримінальної відповідальності.


Глава 1.2. Державне керування охороною праці й організація охорони праці на виробництві
1.2.1. Органи державного керування охороною праці

Державне керування охороною праці в Україні здійснюють:

Кабінет Міністрів України є вищим державним органом, що здійснює державне керування охороною праці в країні. Він забезпечує реалізацію державної політики в області охорони праці. При Кабінеті Міністрів створена Національна рада з питань безпеки життєдіяльності населення, що реалізує систему державного керування охороною праці.

Державний комітет з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці) безпосередньо реалізує державну політику з охорони праці та здійснює комплексне керування охороною праці в країні. Рішення Держнаглядохоронпраці є обов'язковими для виконання всіма міністерствами, іншими органами державної влади і підприємствами.

Міністерства й центральні органи державної влади проводять єдину науково-технічну політику в області охорони праці, розробляють і реалізують комплексні заходи з поліпшення умов і охорони праці, здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств з охорони праці; організують і контролюють навчання і перевірку знань з питань охорони праці, здійснюють внутрішньогалузевий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі. Для виконання цієї роботи в міністерствах та інших центральних органах державної виконавчої влади створені служби охорони праці.

Місцеві державні адміністрації й Рада народних депутатів проводять роботу з контролю за охороною праці в межах підлеглої території і забезпечують реалізацію державної політики з охорони праці, формують міжгалузеві регіональні програми заходів щодо питань охорони праці, здійснюють контроль за дотриманням нормативних актів про охорону праці. у цих органах створені відповідні структурні підрозділи.
1.2.2. Основні функції й завдання керування охороною праці

Основні функції керування охороною праці: організація й координація робіт, облік показників стану умов і безпеки праці, аналіз ы оцінка стану умов і безпеки праці, планування й фінансування робіт, контроль за функціонуванням системи керування охороною праці, стимулювання працівників.

Основні завдання керування охороною праці: навчання працівників безпечним методам праці й пропаганда питань з охорони праці; забезпечення безпеки технологічних процесів, виробничого устаткування, будинків і споруд; нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці; забезпечення працівників засобами індивідуального захисту; забезпечення оптимальних режимів праці й відпочинку працівників; організація лікувально-профілактичного обслуговування працівників; професійний відбір працівників за професіями; удосконалення нормативної бази питань з охорони праці.

Фінансування охорони праці

Фінансування охорони праці в Україні (згідно Закону України «Про охорону праці», ст. 19) здійснюється роботодавцем.

Організація наукових досліджень

Фундаментальні й прикладні наукові дослідження з проблем охорони праці, ідентифікації професійної безпеки організовуються в межах загальнодержавної та інших програм з цих питань і проводяться науково-дослідними інститутами, проектно-конструкторськими установами й організаціями, вищими навчальними закладами і відповідними фахівцями (ст. 37 Закону).
1.2.3. Організація служби охорони праці на підприємстві

Власник створює на підприємстві з чисельністю працюючих 50 і більше осіб службу охорони праці. На підприємстві з чисельністю менше 50 чоловік функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з чисельністю менше 20 чоловік для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні фахівці, які мають відповідну підготовку, на договірних засадах (ст. 15 Закону, «Типове положення про службу охорони праці», затверджене Держнаглядохоронпраці, наказ № 79 від 3.08.93).

Керівники й фахівці служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і фахівців основних виробничо-технічних служб.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівнику підприємства.

Служба охорони праці комплектується фахівцями, які мають вищу освіту і стаж роботи за профілем виробництва не менше 3 років. Фахівці з середньою фаховою освітою приймаються в службу охорони праці у виняткових випадках. Обмеження за виробничим стажем не стосується осіб, які мають фахову освіту з охорони праці.

Перевірку знань з охорони праці працівників служби охорони праці здійснюють у встановленому порядку до початку виконання ними своїх функціональних обов'язків і періодично, один раз у три роки.

З урахуванням специфіки виробництва на підприємстві розробляються і затверджуються його власником Положення про службу охорони праці.

Розпорядження фахівця з охорони праці, у тому числі про зупинку робіт, може скасувати в писемній формі тільки посадова особа, якій підлегла служба охорони праці.

Працівники служби охорони праці не можуть залучатися до виконання функцій, не передбачених Законом «Про охорону праці» і Типовим положенням.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства.

Служба охорони праці вирішує такі завдання:

Служба охорони праці виконує такі основні функції:

1. Розробляє ефективну цілісну систему керування охороною праці, сприяє вдосконалюванню діяльності в цьому напрямку кожного структурного підрозділу й кожної посадової особи.

2. Проводить оперативно-методичне керівництво всією роботою з охорони праці.

3. Складає разом з структурними підрозділами комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці й виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, якщо встановлені нормативи досягнуті, а також вимог розділу «Охорона праці» колективного договору.

4. Проводить з працівниками вступний інструктаж з питань охорони праці.

5. Організує:

6. Бере участь у:

7. Сприяє впровадженню у виробництво досягнень науки й техніки, в тому числі ергономіки, прогресивних технологій, сучасних засобів колективного й індивідуального захисту працюючих, захисту населення й навколишнього середовища.

8. Розглядає листи, заяви й скарги трудящих з питань охорони праці.

9. Надає методичну допомогу керівникам структурних підрозділів підприємства в розробці заходів з питань охорони праці.

10. Готовить проекти наказів і розпоряджень з питань охорони праці, загальних для всього підприємства.

11. Розглядає факти наявності виробничих ситуацій, небезпечних для життя або здоров'я працюючих чи для навколишнього природного середовища і людей, у випадку відмови працівників від виконання дорученої їм роботи з цих причин.

12. Контролює:

На підприємствах, в організаціях, у господарствах з кількістю працюючих 50 і більше незалежно від форм власності й виду господарської діяльності може створюватися комісія з питань охорони праці (ст. 26 Закону). Комісія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу і власника. Вона створюється з метою залучення представників власника і трудового колективу до співробітництва в області керування охороною праці на підприємстві. («Типове положення про комісії з питань охорони праці підприємства» затверджено наказом № 72 від 3.08.93).
1.2.4. Розробка і зміст інструкцій з охорони праці на підприємствах

Розробка і зміст інструкцій з охорони праці підприємств висвітлено в «Положенні про розробку і зміст інструкцій з охорони праці підприємств» (наказ Держнаглядохоронпраці № 9 від 29 січня 1998 р.). Вимоги цього Положення є обов'язковими для всіх міністерств, інших органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і видів діяльності.

Інструкції з охорони праці поділяються на типові (для робочих основних професій галузі) і місцеві, діючі в масштабах підприємства, організації або установи.

Типові інструкції є основою для місцевих інструкцій, що розробляються адміністрацією підприємства або безпосереднім керівником робіт разом з профспілковим комітетом, узгоджуються з відділом охорони праці і затверджуються власником підприємства. Типові інструкції звичайно переглядають один раз у п'ять років, а місцеві – один раз у три роки, а також у разі потреби, наприклад, після аварії, нещасного випадку, при зміні правил, норм, обладнання і т. п.

Місцеві інструкції можуть бути загальними по підприємству (наприклад, на спеціальні види робіт – вогневі, газонебезпечні, земляні, із застосування захисних засобів і т. п.), загальноцеховими й інструкціями з робочих місць.

Особливим видом загальноцехової інструкції є аварійна інструкція або план ліквідації аварії. В ній описуються можливі випадки і місця виникнення аварій, заходи для їх ліквідації в початковій стадії, дії кожного інженерно-технічного працівника і робітника, шляхи евакуації людей.

Інструкціям, розроблювальним і затверджуваним на підприємствах, привласнюють порядкові номери службами охорони праці цих підприємств. У назві інструкції коротко вказується для якої професії або виду робіт вона призначена.

Включенню в інструкції підлягають загальні положення з охорони праці, а також організаційні й технічні вимоги безпеки.

Вимоги інструкцій викладаються відповідно до послідовності технологічного процесу ті з урахуванням умов, в яких виконується даний вид робіт.

Інструкції повинні містити такі розділи:

При необхідності в інструкції дозволяється включати й інші розділи.

Розділ «Загальні положення» повинен містити:

Розділ «Вимоги безпеки під час роботи» повинен містити:

Розділ «Вимоги безпеки по закінченні роботи» повинен містити:

Розділ «Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях» повинен містити:

При викладенні тексту інструкції потрібно керуватися такими правилами:

Розробка, узгодження й затвердження інструкцій, що діють на підприємстві, їх перегляд, тимчасове припинення дії чи скасування здійснюються відповідно до ДНАОП 0.00-8.03-93 «Порядок розробки й затвердження власником нормативних актів, що діють на підприємстві» і з урахуванням вимог цього Положення.

Загальне керівництво розробкою або переглядом інструкцій на підприємстві покладається на роботодавця. Розробка чи перегляд інструкцій, що діють на підприємстві, здійснюються безпосередніми керівниками робіт, які відповідають за своєчасне виконання цієї роботи.

Здійснення контролю за своєчасною розробкою нових і відповідністю діючих на підприємстві інструкцій покладається роботодавцем на службу охорони праці.

Інструкція, що діє на підприємстві, вводиться в дію з дня її затвердження, якщо інше не передбачено наказом роботодавця.

Перегляд інструкцій, що діють на підприємстві, проводиться в терміни, передбачені державними нормативними актами з охорони праці, на підставі яких вони розроблені, але не рідше одного разу в 5 років, а для професій або видів робіт з підвищеною небезпекою – не рідше одного разу в 3 роки.
Контрольні запитання

1.

Які органи забезпечують керування охороною праці на рівні держави ?

2.

Функції органів, що забезпечують керування охороною праці на рівні держави.

3.

Які основні функції й завдання відносяться до області керування охороною праці ?

4.

Які положення встановлені з організації служби охорони праці на підприємстві ?

5.

Завдання служби охорони праці на підприємстві.

6.

Які функції покладаються на службу охорони праці на підприємстві ?

7.

Які положення встановлені для комісії з питань охорони праці на підприємстві ?

8.

Класифікація інструкцій з охорони праці на підприємстві.

9.

Які розділи повинна містити інструкція з охороні праці ?

10.

Зміст розділу « Загальні положення» .

11.

Зміст розділу « Вимоги безпеки перед початком роботи» .

12.

Зміст розділу « Вимоги безпеки під час роботи» .

13.

Зміст розділу « Вимоги безпеки по закінченні роботи» .

14.

Зміст розділу « Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях» .

15.

Які встановлені правила й терміни в розробці та перегляді інструкцій з охорони праці ?


Глава 1.3. Навчання з питань охорони праці
1.3.1. Нормативні акти про навчання питанням з охорони праці

Одним з основних принципів державної політики в області охорони праці є навчання і систематичне підвищення рівня знань працівників і населення України з питань охорони праці.

Порядок і види навчання, інструктажів, перевірки знань з питань охорони праці всіх працівників установлений ДНАОП 0.00 -4.12 - 99 «Типове положення про навчання з питань охорони праці».
1.3.2. Навчання і перевірка знань з охорони праці

Навчання і перевірка знань з охорони праці працівників виконуються під час підготовки, перепідготовки, оволодінні новою професією, при підвищенні кваліфікації.

Підготовка працівників для робіт з підвищеною небезпекою і працівників, зайнятих на роботах, що вимагають професійного добору проводиться тільки в навчальних закладах.

На виробництві ці працівники проходять спеціальне навчання і перевірку знань з охорони праці залежно від специфіки виробництва з урахуванням вимог норм і правил безпеки праці для конкретних робіт з підвищеною небезпекою, але не рідше одного разу на рік. Такому навчанню і перевірці знань підлягають усі працюючі, включаючи інженерно-технічних працівників, зайнятих на вищезгаданих роботах.

Посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично, один раз у три роки, проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці у створених згідно з Типовим положенням комісіях, до складу яких входять представники відповідних державних інспекцій з нагляду за охороною праці.

Перші заступники або заступники керівників центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, об'єднань підприємств, що створені за галузевим принципом, фахівці служби охорони праці, члени комісій з перевірки знань з охорони праці цих органів, а також викладачі охорони праці вищих навчальних закладів проходять навчання і перевірку знань з охорони праці в Науково-інформаційному і навчальному центрі Держнаглядохоронпраці. Інші посадові особи проходять навчання в навчальних закладах, що одержали від Держнаглядохоронпраці дозвіл на проведення цієї роботи.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, забороняється.
1.3.3. Види інструктажів з охорони праці

Інструктажі з питань охорони праці за характером і часом проведення підрозділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий і цільовий.

Вступний інструктаж проводиться з усіма особами, що влаштуються на роботу, працівником служби охорони праці підприємства або організації відповідно до програми, передбаченої Типовим положенням. Він реєструється в журналі інструктажу й у документі про прийняття працівника на роботу.

Первинний інструктаж проводиться з працюючими, які поступили на роботу, безпосередньо на робочому місці відповідальним за охорону праці – начальником цеху, майстром. Зміст цього виду інструктажу полягає у викладанні правил безпечного провадження робіт.

Повторний інструктаж за змістом і організацією аналогічний первинному. Періодичність його проведення залежить від ступеня небезпеки виконуваних робіт.

Позаплановий інструктаж проводиться при нещасному випадку, зміні технологічного процесу, установці нового обладнання, змінах в законодавчих або нормативно-технічних документах з охорони праці.

Цільовий інструктаж проводиться безпосередньо перед виконанням робіт, що характеризуються підвищеною небезпекою або при разовому виконанні робіт, що, як правило, не виконуються працюючим.

Всі види інструктажів, крім вступного, проводяться безпосередніми керівниками працюючих і фіксуються в журналі реєстрації інструктажів з охорони праці структурного підрозділу.
1.3.4. Обов'язки і відповідальність роботодавця щодо дотримання діючих нормативів по навчанню працюючих з охорони праці

Відповідальність за організацію навчання з питань охорони праці на підприємстві покладається на його власника, а в структурних підрозділах – на керівників цих підрозділів. Контроль за своєчасним проведенням навчання здійснює служба охорони праці або працівники, на яких покладені ці обов'язки власником підприємства.
Контрольні запитання

1.

Принципи державної політики щодо навчання працівників у галузі охорони праці.

2.

Які встановлені правила в підготовці персоналу для робіт з підвищеною небезпекою ?

3.

Правила підготовки посадових осіб з охорони праці.

4.

Види інструктажів з охорони праці.

5.

Зміст, правила проведення вступного інструктажу з охорони праці.

6.

Зміст, правила проведення первинного інструктажу.

7.

Зміст, періодичність проведення повторного інструктажу.

8.

Зміст, правила проведення позапланового інструктажу.

9.

Зміст, правила проведення цільового інструктажу.

10.

Які встановлені обов'язки і відповідальність роботодавця щодо дотримання діючих нормативів щодо навчання працюючих питанням з охорони праці ?


Глава 1.4. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации