Курсова робота - Оцінка системи фінансового планування на рівні господарюючого суб’єкта та шляхи його вдосконалення - файл n1.doc

приобрести
Курсова робота - Оцінка системи фінансового планування на рівні господарюючого суб’єкта та шляхи його вдосконалення
скачать (738 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc738kb.14.09.2012 00:30скачать

n1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8



Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з диципліни «Фінансовий менеджмент»
на тему: Оцінка системи фінансового планування на рівні господарюючого суб’єкта та шляхи його вдосконалення
(на матеріалах державного підприємства

"Полтавське управління геофізичних робіт")


Роботу виконала
Науковий керівник

______________________________

Робота зареєстрована і подана на кафедру

«______»____________________ ________р.

Робота перевірена та допущена до захисту

«______»____________________ ________р.

Захист відбувся «_____»_______________ _____р. Оцінка «____________»

2010

Зміст

С.




Вступ

3




1. Необхідність, зміст та принципи фінансового планування в системі управління фінансово-господарською діяльністю підприємства

5




2. Економічна характеристика фінансово-господарської діяльності ДП "Полтавське УГР”

20




3 Структурний аналіз активів, капіталу та фінансова стійкість ДП "Полтавське УГР"

34




4 Аналіз діючого порядку складання фінансового плану державним підприємством

44




5 Вдосконалення фінансового планування на підприємстві

51




Висновки

61




Список літератури

65




Додатки

71


Вступ
Планування як функція управління на підприємстві охоплює всі сторони його господарської діяльності, а саме: виробництво та реалізацію продукції, маркетинг, фінансове та ресурсне забезпечення. Формування і використання науково обґрунтованої системи планування, розробка та виконання системи планів дозволяють забезпечити досягнення поставлених цілей підприємства, укріпити і поліпшити його становище на ринку. Від обґрунтованості визначення перспектив розвитку та самостійного вибору варіантів управлінських дій у процесі планової діяльності багато в чому залежить прибуток підприємства, добробут всіх його працівників, постачальників і споживачів. В ринковому оточенні, яке постійно ускладнюється, планова діяльність являє собою засіб скорочення ринкової невизначеності, забезпечення стабільності економічних процесів на підприємстві.

Теоретичні та методологічні основи планової діяльності розглядалися в роботах Р.Акоффа, І.Ансоффа, В.Г.Герасимчука, В.Горфінкеля, В.М.Гриньової, П.Друкера, Л.І.Євенка, Ю.Б.Іванова, Б.Карлоффa, У.Кінга, М.Д.Кондратьєва, П.М.Коюди, Е.Л.Лортикяна, А.Маршалла, Б.Мільнера, Г.С.Одінцової, В.С.Пономаренка, М.Портера, Т.Сааті, М.А.Сіроштана, Б.М.Сміхова, А.А.Томпсона, А.Файоля, В.Г.Шинкаренка та інших вітчизняних і зарубіжних економістів.

Різноманітність та мінливість об’єктів планування визначають складність і динамічність розвитку управлінського процесу. Зміни в стані ринкового оточення підприємства, постійне перетворення форм і методів управління знаходять відображення в зміні організації планової діяльності. Тому методичні й практичні основи планування вимагають постійного вдосконалювання та пристосовування до сучасної практики господарювання. Важливе значення має також адаптація зарубіжного досвіду планової діяльності до умов ринкового реформування економіки України.

Актуальність і важливість зазначених питань для підприємств України зумовили вибір теми курсової роботи.

Метою курсової роботи є комплексне теоретичне обґрунтування процесу формування та реалізації планів фінансово-господарської діяльності підприємства в умовах ринкової економіки, а також розробка шляхів удосконалення системи фінансового планування на підприємстві.

Для досягнення поставленої мети було сформульовано й вирішено такі наукові й практичні завдання:

Об’єкт дослідження – планова діяльність підприємства в умовах ринкової економіки.

Предмет дослідження – форми і методи фінансового планування діяльності державних промислових підприємств.

Теоретичною та методологічною базою дослідження стали сучасні закони України, постанови й рішення Кабінету Міністрів України, укази Президента України, а також методичні матеріали, наукова та довідкова література, роботи провідних вітчизняних і зарубіжних економістів, статистичні.

Інформаційною базою роботи є дані підприємства газовидобувної галузі промисловості – Державного підприємства «Полтавське управління геофізичних робіт».
1 Необхідність, зміст та принципи фінансового планування в системі управління фінансово-господарською діяльністю підприємства
В умовах трансформаційної економіки об’єктивно необхідною і важливою умовою стабільного соціально-економічного розвитку підприємства, на думку багатьох учених, є розширення сфер і об’єктів планування [63].

Особливістю сучасного перехідного періоду розвитку економіки є те, що система централізованого управління економікою, яка діяла раніше, повністю зруйнована, а механізм ринкового регулювання суспільного виробництва не відпрацьований. У цих умовах промислові підприємства опинилися в складному становищі. Якщо раніше їх діяльність регулювалася, підтримувалася, спрямовувалася цілою системою центральних органів управління (Держплан, Держпостач, Держкомцін, міністерства і відомства тощо), то тепер вони залишилися один на один із невизначеним зовнішнім середовищем, непередбачуваною поведінкою інших суб'єктів ринкових відносин. Характерною особливістю цього періоду є те, що успіх тієї чи іншої фірми досить часто залежить від уміння керівників знайти вигідні замовлення, їхніх зв'язків, що відкривають доступ до дефіцитної сировини, уміння гнучко реагувати на зміни зовнішнього середовища тощо. З огляду на це, деякі економісти [57] вважають, що успіх фірми не пов'язаний із формальним плануванням, а є наслідком підприємницького таланту, енергійного і рішучого керівництва підприємством. Серед керівників вищої ланки управління спостерігається масове зниження інтересу до планової роботи, оскільки плани, якщо і складаються, швидко втрачають зв'язок із реальною дійсністю. Крім того, вагомою причиною зниження якості планової роботи є відсутність або недосконалість галузевих, мінфінівських та інших методик, інструкцій щодо складання планів фінансово-господарської діяльності.

Однак, економічне життя в Україні поступово стабілізується, минає період "бурхливого розвитку дикого капіталізму" [57, c. 7]. Ринок підвищує вимоги до підприємства в забезпеченні платежів постачальникам за сировину, енергоресурси, матеріали, роботи і послуги; у виплаті заробітної плати своїм працівникам; проведенні своєчасних розрахунків з державним бюджетом. Їх виконання можливе тільки за беззбиткової діяльності підприємств, достатньої мобільності ресурсів та віддачі. Досягнути цього можна лише шляхом налагодження фінансової роботи на підприємствах, яка забезпечить досить точний прогноз динаміки фінансових ресурсів у невизначених умовах (істотні зміни в попиті на продукцію, зміни в цінах, податках та інших кон'юнктурних факторах). Успіх підприємства дедалі більше визначається вірним розумінням ринкових процесів, грамотним, науково-обґрунтованим складанням стратегічних і поточних планів, які сприяють забезпеченню фінансової стійкості підприємства. Практика доводить: чітке визначення цілей діяльності, ресурсів для досягнення цих цілей і передбачення результатів значно підвищують шанси сучасного підприємства в умовах жорсткої конкуренції товаровиробників.

Інструментарієм, за допомогою якого можна забезпечити досягнення цілей господарюючого суб"єкта, служать функціональні підсистеми фінансового механізму підприємства (рис. 1.1).

Функціональні підсистеми реалізують фінансово-економічні методи управління і фінансові відносини. До них слід віднести: планування, прогнозування, регулювання, систему оплати праці, ціноутворення, інвестування, кредитування, оподаткування, страхування, аналіз і облік. Таким чином, зі схеми 1.1 видно, що планування, і в тому числі фінансове, є складовою, з одного боку, підприємницької діяльності, а з іншого – фінансового механізму підприємства. Цим пояснюється необхідність та важливість планування для налагодження ефективного управління фінансами господарюючого суб"єкта.

Питання теорії і практики фінансового планування активно досліджуються вітчизняними і зарубіжними науковцями. Як і належить у царині наукових досліджень, вченими висловлюються різні думки щодо сутності, змісту та принципів планування. Так, в економічній енциклопедії за


Функції

фінансових і економічних методів


Рис. 1.1 Блок-схема побудови функціональних підсистем

фінансового механізму підприємства [73]
редакцією С. Мочерного планування трактується як особлива форма діяльності, змістом якої є розробка і реалізація планів. На мікрорівні авторами наукової праці розглядається поняття "планування на підприємстві", яке, з одного боку, є складовою процесу формування і виконання державного плану економічного і соціального розвитку країни, галузей, районів, а з іншого – функцією управління виробництвом. В останньому випадку під плануванням розуміють сукупність дій колективу працівників підприємства, спрямованих на встановлення техніко-економічних показників його роботи [27, с.750].

В.О. Василенко визначає планування як одну з найважливіших функцій управління, що являє собою процес визначення дій, які повинні бути вико­нані в майбутньому для використання ресурсів і одержання доходів [17]. Як елемент системи менеджменту планування являє собою відносно самостійну підсистему, що включає су­купність специфічних інструментів, правил, структурних ор­ганів, інформації і процесів, спрямованих на підготовку і за­безпечення виконання планів.

О.О. Орлов сутність планування бачить в обґрунтуванні цілей і способів їх досягнення на основі виявлення комплексу завдань, робіт, а також визначення ефективних методів і способів використання ресурсів усіх видів, необхідних для виконання цих завдань [57].

Цитовані нами визначення категорії планування носять загальний характер і не конкретизують особливостей об'єкта нашого дослідження - фінансового планування. Більш детально, на наш погляд, теоретичні основи фінансового планування викладені О.Д. Василиком, який сформулював поняття досліджуваної категорії як науково обґрунтований процес визначення джерел створення і напрямів використання фінансових ресурсів з метою стабільного економічного та соціального розвитку [28, с.812].

В.П. Савчук зазначає, що фінансове планування є складовою загального процесу планування, а отже, управлінського процесу, здійснюваного менеджментом підприємства. Поняття "фінансового планування" автор визначає як управління процесами створення, розподілу, перерозподілу та використання фінансових ресурсів на підприємстві, що реалізується за допомогою деталізованих фінансових планів [70, с.301].

Економісти Г.О. Крамаренко та О.Є. Чорна наголошують на тому, що фінансове планування являє собою науковий процес обґрунтування на певний період руху фінансових ресурсів підприємства і відповідних фінансових відносин. В умовах ринкової економіки на мікрорівні воно зводиться до розробки системи фінансових планів і планових (нормативних) показників для забезпечення розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищення ефективності його фінансової діяльності у перспективі. При цьому об'єктом планування автори називають фінансову діяльність підприємства [44, с.155].

Таким чином, з розглянутих визначень фінансового планування зрозуміло, що за своїм змістом воно є особливою сферою економічної діяльності держави, господарюючих суб'єктів та окремих громадян з обґрунтування ефективності управлінських рішень у питаннях господарської діяльності щодо їх фінансового забезпечення, оптимізації передбачуваних витрат і отриманих високих фінансових результатів. По суті, фінансове планування являє собою суб'єктивну діяльність людей, і з огляду на це забезпечує позитивні результати лише тоді, коли ґрунтується на пізнанні об'єктивних законів розвитку суспільства, тенденцій руху фінансових ресурсів, вивченні наявного економічного стану об'єкта планування, результатів ужитих заходів, цілей сьогодення.

Сутність фінансового планування обумовлює його місце в ринковій економіці, яке визна­чається тим, що планування - це одна з функцій управління, а фінансове планування - функція управління фінансами. В такій якості планування охоплює весь комплекс заходів для опрацюван­ня планових завдань та їх планомірного і цілеспрямованого втілення в життя.

За ринкових умов зростає значущість фінансового планування на мікрорівні. Світовий досвід управління виробництвом говорить про те, що без плану працювати не може практично жодна організація, жодне підприємство чи установа. Кожний крок підприємств пов'язаний з ризиком, приносить доходи або витрати і має бути попередньо розрахований, обґрунтований у різних варіантах, перш ніж буде прийнято рішення. Фінансовий стан суб"єкта господарювання, його нормальне функціонування, кінцеві результати, а отже, уникнення банкрутства, залежать від наявності коштів. Важливо при цьому, що фінансове планування має переважно внутрішньофірмовий характер, тобто позбавлене елементів директивності.

На всіх етапах історичного розвитку та рівнях управління фінансове планування відзначалося загальними ознаками, які дозволяють виділити його з єдиної системи планування. До них належать призначення, особливі об'єкти, сфери планування, мета і характер планування, форма основних показників.

За своїм призначенням внутрішньофірмове фінансове планування спрямоване на визначення потреби у коштах, обсягу і структури витрат, визначення ефективності кожної господарської та фінансової операції і підсумків усієї роботи суб"єкта. За його допомогою прогнозуються доходи, їх раціональний розподіл з урахуванням інтересів кожного учасника відтворювального процесу та кінцевих результатів. Для цього обґрунтовуються фінансові завдання, показники, що характеризують рух фінансових ресурсів на різних стадіях їх кругообороту, розробляються фінансові баланси. Таким чином, головною метою фінансового планування виступає забезпечення оптимальних можливостей для успішної господарської діяльності, одержання необхідних для цього коштів і, в кінцевому підсумку, досягнення прибутковості підприємства.

Об'єктом фінансового планування, на думку переважної більшості економістів [81], є фінансова діяльність підприємства, на яку справляє істотний вплив рух фінансових відносин і вартісних пропорцій.

Сфера застосування фінансового планування охоплює, в основному, перерозподільні процеси, які здійснюються за допомогою фінансів при утворенні, розподілі та використанні фондів коштів.

Фінансові показники, завдання, плани завжди розрахову­ються у вартісній формі, носять синтетичний характер, базують­ся на виробничих показниках, але не виступають їх пасивним вираженням. У процесі обґрунтування фінансових завдань здійснюється не просто перерахунок натуральних даних у вартісні, а визначається ефективність майбутніх витрат, вибір раціональних форм мобілізації доходів, їх розподіл, виходячи з до­цільності та кінцевих результатів.

Враховуючи, що ринкова економіка вимагає від підприємницьких структур якісно нового планування, адже за всі негативні наслідки і прорахунки розроблюваних планів відповідальність несуть самі підприємства, основними завданнями фінансового планування діяльності підприємства є:

- забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності;

- визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка ступеня раціонального його використання;

- виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення прибутку за рахунок економного використання коштів;

- встановлення раціональних фінансових відносин з бюд­жетом, банками та іншими підприємствами;

- дотримання інтересів акціонерів та інших інвесторів;

- контроль за фінансовим станом, платоспроможністю та кредитоспроможністю підприємства.

Важливе значення для налагодження ефективного фінансового планування становить його методологія та методика.

Методологія фінансового планування – сукупність загальних принципів і методів планування, система фінансових планів, що використовуються для відображення фінансового аспекту господарської діяльності підприємства. Методика планування – сукупність правил, якими керуються для вирішення окремих питань фінансового планування і на яких нерідко ґрунтуються й відповідні розрахунки.

Характер і зміст планової діяльності підприємства визначаються принципами планування, що встановлюють за­гальні правила проектування і функціонування цієї підсистеми в менеджменті. Їх правильне й комплексне дотримання створює передумови для організації ефективної роботи підприємства, підвищує обґрунтованість планів. Основоположними принципами фінансового планування, на яких найчастіше акцентують увагу науковці, слід вважати:

- принцип об'єктивної необхідності використання фінансо­вого планування для початкової стадії управління фінансами підприємства. Це означає, що даний процес необхідний, стає обов'язковим як найважливіший інструмент і спосіб визначення фінансових можливостей підприємства, прогнозування раціо­нальних вартісних пропорцій, відносин, відповідно й руху грошо­вих ресурсів для виконання накреслених програм, завдань;

- принцип ефективності, який відображає якісну сторону даного процесу та орієнтує його на досягнення позитивних фінан­сових результатів за окремими операціями від діяльності кожно­го підрозділу підприємства, на досягнення бажаного економіч­ного і соціального ефекту;

- принцип комплексності та єдності мети, який передбачає узгодження виробничих і фінансових ресурсів, планів на різних рівнях управління підприємством. При цьому потрібне поєднан­ня загальнодержавних, колективних та особистих економічних інтересів учасників відтворення. Тільки за дотримання цього прин­ципу у поєднанні з іншими можливе визначення ефективної, ро­зумної фінансової політики підприємства;

- принцип науковості, який узагальнює основні риси планування, забезпечує реальність, ефективність запланованих зав­дань.

Поняття науковості широке і включає обґрунтованість пла­нових завдань з урахуванням суспільних та особистих потреб, закономірностей розвитку суспільства, тенденцій у русі коштів підприємства, об'єктивної оцінки економічної та соціальної ситу­ації, а також наявності ресурсів, координації фінансових завдань у часі та просторі. Наукова обґрунтованість фінансових планів підприємств означає не тільки їх реальність, але й передбачає вибір кращих рішень з урахуванням довгострокових вигод. Це, в свою чергу, залежить від прогресивних методів обґрунтування джерел і способів фінансування накреслених заходів, раціонального розподілу ресурсів, оптимізації вартісних пропорцій і фінан­сових взаємовідносин, які стимулюють прогресивні процеси. Тому доцільно використовувати багатоваріантні розрахунки усіх зав­дань, які забезпечать вибір найкращого рішення з точки зору впли­ву фінансових стимулів, оптимізації рівня витрат, максимізації доходів, прибутку.

Розглянуті принципи втілюють у собі концептуальні положення процесу фінансового планування, а тому є незмінними незалежно від того, за яких економічних відносин функціонує підприємство. Разом з тим, вітчизняні економісти [44] акцентують увагу на принципах планування, що в найбільшій мірі відповідають сучасним умовам господарювання. Саме до таких вони відносять принципи системності, цілепокладання, адекватності об’єкта і предмета планування, безперервності, гнучкості, точності, збалансованості, оптимальності використання ресурсів, підходу до економічних об’єктів як до відкритих систем.

Крім зазначених принципів, В.О. Василенко в процесі розробки фінансових планів пропонує дотримуватись ще й таких:

В якості коментарів до запропонованої системи принципів автор зазначає, що інноваційна діяльність підприємства спрямована на досягнення визначених економічних результатів, завдань господарського і фінан­сового розвитку. Однак будь-яка мета і завдання не можуть ігнорува­ти питання забезпечення соціальних і психологічних умов у колективі для ефективної творчої діяльності його членів. Тому планування, як ніякий інший вид діяльності підприємства, повинно бути спрямоване на забезпечення єдності і гармонії в науково-технічному, виробничо­му, економічному і соціальному розвитку.

Принцип наукової обґрунтованості базується на врахуванні законів і тенденцій науково-технічного й економічного розвитку, об'єктивних умов і специфічних рис конкретного підприємства. Рівень наукової обґрунтованості й оптимальності прийнятих рішень підвищується в міру розвитку теорії фінансового менеджменту й удоско­налювання методів планування.

Принцип домінування стратегічних аспектів у плануванні випли­ває з довгострокового характеру результатів, тривалого циклу здійснення інновацій і їхньої життєвої значимості для забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Така орієнтація на віддалені результати вимагає обов'язкового використання специфічних форм стратегічного планування виробничих процесів на підприємстві і підпорядкування йому всіх інших видів планування.

Комплексність планування забезпечує системне ув'язування всіх розроблювальних на підприємстві планів. Реальне втілен­ня цей принцип знаходить у складі розроблювальних планів і методах їхнього взаємного узгодження, а також бюджетної збалансованості планів. Це досягається застосуванням балан­сового підходу у всіх сферах і на всіх рівнях підприємства з планування матеріального, трудового, фінансового, енерге­тичного й іншого видів забезпечення.

Принцип гнучкості й еластичності планування інновацій оз­начає вимоги динамічної реакції планів на відхилення в ході робіт чи зміни внутрішніх і зовнішніх факторів. При цьому гнучкість планів характеризує їхню здатність реагувати на про­яви випадкових факторів у процесах виробництва, враховувати слабкі і сильні сторони фірми, відбивати ризики і шанси, властиві ринковій економіці. Еластичність планування полягає в здатності зберігати необхідні резерви навіть при оптимальних рішеннях і передбачає планові альтернативні дії.

Безперервність планування інновацій включає два аспекти: на­ступність, і взаємозв'язок планів різної тривалості, а також вимогу постійного здійснення планових розрахунків відповідно до умов, що змінюються, і виникненням відхилень. Реалізація принципу безперервності знаходить своє найбільш по­вне вираження в концепції змінного планування, у якій довгостро­кові стратегічні розрахунки на 5-7 років розробляються щорічно й успішно сполучаються з короткостроковими (поточними) і детальни­ми оперативними планами.

Наступність стратегічного і поточного планів передбачає, що склад поточних планів повинен повторювати основні розділи стра­тегії фірми. Кількість планових показників річного плану більша, ніж у розділах стратегії фірми. Чим менше обрій планування (рівень), тим, відповідно до піраміди показників, більша кількість планових показників [31]. Вони не повинні суперечити затвердженим показникам стратегії фірми, вони можуть бути тільки більш чіткими і вигідними фірмі в сучасний момент.

Збалансованість плану забезпечується наступністю балансу показників за ієрархією, наприклад, функціональної моделі об'єкта, вартісної моделі (при проведенні функціонально-вартісного аналізу), а також ув'язуванні потреб у ресурсах з можливостями фірми, балансу надходження і розподілу ресурсів.

Соціальна орієнтація плану передбачає вирішення поряд з технічними й економічними проблемами проблем забезпечення відповідності міжнародним вимогам показників екологічності, без­пеки й ергономічності випущених товарів і функціонування фірми, а також показників соціального розвитку колективу.

Ранжирування об'єктів планування за їхньою важливістю не­обхідно здійснювати для раціонального розподілу наявних ресурсів. Наприклад, якщо товари, що випускаються, мають приблизно одна­ковий рівень конкурентоспроможності, то спочатку необхідно на­правляти ресурси на підвищення конкурентоспроможності товару, що має найбільшу питому вагу (з вартості продажів) у програмі фірми.

Погодженість плану з параметрами зовнішнього середовища си­стеми менеджменту забезпечується аналізом динаміки факторів зовнішнього середовища і дослідженням впливу цих факторів на планові показники.

Варіантність плану забезпечується розробкою не менше трьох альтернативних варіантів досягнення однієї і тієї ж мети і вибору оп­тимального варіанта, що забезпечує виконання запланованої мети з найменшими витратами на її розробку і реалізацію.

Економічна обґрунтованість плану є одним з найважливіших принципів планування. Остаточний вибір варіанта планових показ­ників повинен здійснюватися тільки після проведення системного аналізу, прогнозування, оптимізації й економічного обґрунтування альтернатив.

Автоматизація системи планування - принцип плану­вання, що вимагає застосування сучасних інформаційних технологій і комп'ютерної техніки, які забезпечують кодування інформації на ос­нові її класифікації, єдність і системність інформації зі стадій життєво­го циклу об'єкта планування, швидку обробку, надійне збереження і пе­редачу інформації особі, що приймає рішення.

Принцип планування - забезпечення зворотного зв'язку системи планування - допускає можливість особи - споживача планів ("вхід" системи планування) представляти пропозицію про зміну (ко­ригування) планів при їхній розробці.

Слід зауважити, що сформульовані вище принципи носять переважно загальний характер. Водночас, необхідно усвідомлювати, що фінансовий план – це, в кінцевому рахунку, сукупність фінансових показників, які необхідно розраховувати й прогнозувати за допомогою спеціальних технологій, а отже, з урахуванням низки принципів більш прикладного характеру, тобто тих, що можуть бути безпосередньо використані під час планування.

В економічній літературі представлено широкий спектр, так званих, технологічних принципів фінансового планування [57,64]. Зокрема, В.П. Савчук наголошує, що основу планових розрахунків мають становити принципи відповідності, постійної потреби у власних оборотних коштах та надлишку грошових коштів [70]. При цьому принцип відповідності полягає у тому, що придбання поточних активів (оборотних коштів) слід планувати переважно за рахунок короткострокових джерел.

Згідно з принципом постійної потреби в робочому капіталі, у прогнозованому балансі підприємства сума оборотних коштів повинна перевищувати суму короткострокових зобов'язань. Цей принцип виключає можливість планування "слаболіквідного" балансу підприємства. Він має чітко виражений прагматичний зміст – певна частина оборотних коштів підприємства повинна бути профінансована за рахунок довгострокових джерел (довгострокової заборгованості та власного капіталу). В такому випадку підприємство значно знижує ризик виникнення дефіциту оборотних коштів.

Принцип надлишку грошових коштів передбачає планування залишку грошових коштів на рахунку для забезпечення надійної платіжної дисципліни у випадках, коли деякі дебітори не розрахуються за своїми зобов'язаннями своєчасно, згідно з планом. В той же час, надмірні залишки готівки на банківських рахунках, що перевищують заздалегідь визначені обсяги, мають бути вкладені у високоліквідні фінансові активи.

Таким чином, розглянуті технологічні принципи фінансового планування містять конкретні рекомендації щодо розробки та складання фінансових планів на підприємстві. В умовах переходу до ринкових відносин змінюється ме­ханізм та методи реалізації принципів фінансового планування залежно від рівня розвитку виробничих сил, науки й багатьох інших факторів.

Узагальнюючи розгляд надзвичайно широкого спектру принципів фінансового планування слід розуміти, що виконати в процесі розробки планів усі вищезгадані принципи планування дуже важко; це можуть дозволити собі тільки великі фірми, що мають кваліфіковані кадри, сучасні інформаційні тeхнoлoгiї і необхідні ресурси. Тому кількість виконуваних принципів планування визначається складністю і кількістю товарів, що випускаються, і виконуваних по­слуг, положенням і стійкістю фірми. Тим більше за нинішніх умов господарювання, коли підприємство самостійно вирішує, які плани йому складати, яку систему планування приймати на озброєння й у якому об­сязі. Змінюються тільки форми, види чи назви планів, що іноді іменують стандартами фірми. Все залежить від умов роботи підприємства, його масштабів, існуючих традицій і організаційної структури.

Маючи уявлення про сутність, зміст та принципи фінансового планування, неважко погодитись з його важливим значенням в управлінні фінансово-господарською діяльністю підприємства. Адже завдяки можливостям фінансового планування підприємство може втілювати розроблені стратегічні цілі у форму конкретних фінансових показників, визначати життєздатність фінансових проектів, обґрунтовувати обсяги та джерела зовнішнього фінансу­вання.

Однак, поряд з факторами, що свідчать на користь широкого застосу­вання фінансового планування у сучасних економічних умовах, діють також фактори, які обмежують його використання підприєм­ствами України. В даний час планування діяльності підприємства є серйозною проблемою, оскільки:

До перерахованих проблем слід також додати високий ступінь невизначеності на українському ринку, пов'язаний з глобальними змінами у всіх сферах суспільного життя, відсутність ефективної нормативно-правової бази у сфері внутрішньовиробничого фінансового планування, обмежені фінансові можливості підприємств для здійснення серйозних фінансових розробок у галузі планування.

Для здійснення ефективного фінансового планування більші можливості мають великі підприємства, оскільки у них достат­ньо фінансових засобів для залучення висококваліфікованих спеціалістів, які забезпечують проведення широкомасштабної планової роботи в галузі фінансів.

На малих підприємствах, як правило, для цього не вистачає коштів, хоча потреба у фінансовому плануванні саме для таких структур гостріша, ніж для великих підприємств. Вони частіше потребують залучення позикових коштів для забезпечення своєї господарської діяльності. Крім цього, зовнішнє середовище справляє значний вплив на їхню діяльність і важче піддається контролю.

Отже, в ході дослідження основоположних засад фінансового планування на підприємстві нами з'ясовано, що воно є одним із важливих засобів подолання невизначеності при прийнятті управлінських рішень. Його дія проявляється в усіх основних сферах, що визначають ефективність роботи підприємства: організаційно-економічній структурі та внутрішньому середовищі підприємства; поточному економічному стані, умовах та результатах господарської діяльності; пріоритетних напрямках соціально-економічного розвитку; методах та шляхах досягнення поставлених цілей. Призначення планування як функції управління полягає у встановленні впливу всіх чинників внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства на ефективність організації виробничого процесу й забезпеченні сприятливих умов для нормального функціонування і розвитку підприємства.

Як особливий тип процесу прийняття рішень, фінансове планування охоплює діяльність усього підприємства в цілому. Основна його мета полягає у визначенні необхідних для діяльності підприємства виробничо-фінансових операцій, їх конкретизації в часі і за підрозділами підприємства, визначенні необхідного розміру ресурсів і джерел фінансування, що забезпечують реалізацію поставле­них цілей діяльності. Завдяки цьому запровадження фінансового планування на підприємстві дозволяє передбачати про­блеми в діяльності до того, як вони виникнуть, виключити ймовірність поспішних рішень.

Ефективність системи фінансового планування значною мірою залежить від того, на якому рівні керівництво підприємства володіє методологією та методикою складання фінансових прогнозів і планів. Саме тому реалізація принципів планування є підґрунтям для розробки теоретичних основ і практичних рекомендацій щодо здійснення планової діяльності на підприємстві, створення сучасної методології планування.
  1   2   3   4   5   6   7   8


КУРСОВА РОБОТА
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации