Моргулець О.Б. Роль сфери послуг в економічній системі України. Стаття - файл n1.doc

приобрести
Моргулець О.Б. Роль сфери послуг в економічній системі України. Стаття
скачать (77.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc78kb.13.09.2012 15:47скачать

n1.doc

УДК 338.46

О.Б. Моргулець

Київський національний університет технологій та дизайну
Роль сфери послуг в економічній системі України
У статті розглянуто вагомість сфери послуг, як продуктивно-перспективної галузі в національній економіці України, її роль у формуванні постіндустріального економічно стабільного суспільства.

Ключові слова: сфера послуг, сервісні підприємства, постіндустріальне суспільство, нематеріальне виробництво, стандарти обслуговування.
O.B. Morgulets

Role of service business is in the economic system of Ukraine
Ponderability of service business, as productively-perspective sector in the national economy of Ukraine, and the role in forming of post-industrial economic stable society is considered in the article.

Keywords: service business, service enterprises, post-industrial society, non-material production, standards of service.
О.Б. Моргулец

Роль сферы услуг в экономической системе Украины
В статье рассмотрено значимость сферы услуг, как продуктивно-перспективной отрасли в национальной экономике Украины, ее роль в формировании постиндустриального экономически стабильного общества.

Ключевые слова: сфера услуг, сервисные предприятия, постинду-стриальное общество, нематериальное производство, стандарты обслуживания.

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. Сфера послуг представляє собою сукупність галузей, підгалузей і видів діяльності, функціональне призначення яких у системі суспільного виробництва виражається у виробництві й реалізації послуг і духовних благ для населення. Сьогодні розвиток сервісної індустрії ми можемо спостерігати на кожному кроці: пасажирські перевезення, банківські послуги, пар­ки атракціонів, готелі, перукарні, страхові компанії, телефонний зв'я­зок, кінотеатри, ресторани та багато іншого.

Останні десятиліття характеризуються збільшенням ролі сфери послуг у світовій економіці. Розширюється спектр пропонованих послуг, спостерігається зростання числа зайнятих у цій сфері. У розвинутих країнах сфера послуг за зна­чущістю посідає головне місце в національній економіці, про що свідчить динаміка середньорічних темпів приросту валового внутрішнього продукту у невиробничій сфері. У світовій економіці також спостерігається постійне збільшення обсягів експортно-імпортних операцій у сфері послуг. Така динаміка цілком відповідає тенденції глобалізації світової економічної системи і сучасними науковцями розцінюється як ознака формування нового типу економіки, характерного для етапу постіндустріального розвитку.

В Україні загальною проблемою є недооцінювання важливої ролі сфери послуг в процесі становлення і розвитку нового економічно стабільного суспільства вільно конкуруючого на міжнародному ринку.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Дослідивши публікації, що стосуються визнання ролі та вирішення проблем розвитку вітчизняної сфери послуг можна відзначити, що донедавна діяльність в невиробничій сфері взагалі була поза увагою як науковців так і владних економічних структур. Але реформування і перехід економіки країни до ринкових методів господарювання сприяли комерціалізації сфери послуг, що стимулювало стрімкий її розвиток і привабило до даної сфери підприємців малого та середнього бізнесу.

На сьогоднішній день існує незначна кількість комплексних досліджень та публікацій щодо проблем та перспектив розвитку сфери послуг України. З них, як основні, можна виділити: серед вітчизняних авторів – посібник за редакцією В.В. Апорія [1]; праці О.В. Пащука [6]; О. Решетняк [7]; В.І. Куценка і Г.І. Трілленбурга [4]. Заслуговує на увагу також ряд російських й інших зарубіжних авторів – В.Е. Гордіна і М.Д. Сущинську [2]; Т.Д. Бушменко [9]; Л. Демидову [3]; C. Loveloc [5]; C. Gronroos [11]; R. Norman [12], праці яких, направлені на розробку ефективної системи сервіс-менеджменту. З огляду на незначну кількість наукових досліджень в області сервісної діяльності можна стверджувати про не достатній рівень розробленості проблем сфери послуг.

Ціль статті. Обґрунтування провідної ролі сфери послуг в формуванні ВВП, забезпеченні економічної стабільності та конкурентоспроможної позиції України на світовому ринку послуг.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Відповідно до теорії Д. Белла, існує три стадії економічного розвитку суспільства – доіндустріальна, індустріальна і постіндустріальна. Зародження постіндустріального суспільства характеризується домінуванням у робочій силі професійного й технічного класу замість промислового пролетаріату. При цьому, перехід від індустріального до постіндустріального суспільства має кілька етапів: перший – розвиток промисловості припускає експансію транспорту й суспільних служб як послуг, пов'язаних з рухом товарів; другий – зростання сфери розподілу (оптової й роздрібної торгівлі), фінансового сектору, операцій з нерухомістю і страхуванням в умовах масового споживання благ; на третьому етапі зростання національного доходу супроводжується збільшенням у населення частки видатків на придбання предметів розкоші, на відпочинок і споживання інших послуг [5].

Зазначені передумови переходу на новий етап розвитку економіки та суспільства загалом яскраво характеризують нинішні зміни в невиробничій сфері.

Слід зазначити, що в умовах постіндустріального суспільства особливостями сфери послуг є: високий динамізм, територіальна сегментація й локальний характер, висока швидкість обороту капіталу внаслідок короткого виробничого циклу, їхня висока чутливість до ринкової кон'юнктури у зв'язку з неможливістю транспортування і складування послуги, індивідуальність і нестандартність надаваних послуг, висока диференціація продукту в одній галузі, неоднозначна оцінка інформації виробником і споживачем.

Оцінюючи розвиток сфери послуг двох останніх десятиліть у світовому масштабі, можна відзначити, що визначальними факторами є науково-технічна революція й структурно-технологічна перебудова матеріального виробництва. Так, науково-технічна революція стимулює вихід на ринок широкого спектру нових послуг, пов'язаних з інформаційними технологіями, комп'ютеризацією, новими способами комунікацій. У зв'язку з цим розвиток послуг стимулює проведення в багатьох країнах процесів приватизації і реструктуризації сервісної діяльності (транспорту, телекомунікацій, фінансових і страхових послуг). Крім цього, науково-технічний прогрес знімає бар'єри при передачі послуг на відстані, надаючи їм міжнародний характер [3].

Також в якості причин, що пояснюють швидкий розвиток сфери послуг, можна виділити перетікання працюючих із виробничої сфери в сферу послуг в наслідок автоматизації промисловості, зростання доходів на душу населення; розширення міжнародної торгівлі; збільшення спектру пропонованих послуг.

В нинішніх умовах господарювання сфера послуг є, мабуть, єдиним сектором економіки, що в умовах структурної кризи нарощує обсяги виробництва. Діаграма на рисунку 1 наглядно показує як змінилась динаміка обсягу реалізованих послуг за останні роки.



Рис. 1. Динаміка обсягів реалізованих послуг за 2006-2009 рр.1
Динаміка обсягу реалізованих послуг має тенденцію зростання, незважаючи на певне зниження обсягу у 2009 р. в порівнянні з 2008 р. на 9,7 %, що є наслідком негативного впливу світової економічної кризи, але уже за перше півріччя 2010 р. невиробничою сферою було реалізовано 111,1 млрд. грн послуг. При збереженні нинішніх темпів приросту до кінця року обсяги реалізації послуг можуть перевищити минулорічні на 15-20 %.

Загалом, для сучасної структури ВВП України по галузях характерне швидке зростання частки сфери послуг, що нині сягає 50 % і забезпечує робочі місця 60 % зайнятих в господарстві країни людей. Найбільшими секторами сфери послуг в Україні є торгівля й ремонт автомобілів, транспорт та зв'язок, фінанси і кредит. Швидкими темпами розвиваються туристичний сектор (у т.ч. готельне господарство), побутові послуги, послуги швидкого харчування, ремонтно-будівельні послуги та сектор послуг, пов'язаний з розважальними і видовищними заходами.

Разом з тим, розвиток сфери послуг в Україні зазнає постійного впливу як позитивних, так і негативно чинників. Серед негативних головними є: невисокий рівень конкуренції між підприємствами сфери послуг; слабке реагування державних сервісних підприємств на мінливі умови ринку; недосконалість нормативно-правової бази, що регламентує діяльність підприємств сфери обслуговування та ін. До позитивних чинників можна віднести значне збільшення кількості сервісних підприємств; появу на вітчизняному ринку іноземних конкурентів, що мають досвід організації сервісної діяльності у своїх країнах; розвиток малого і середнього бізнесу тощо.

Відзначимо, що досі існує проблема визнання виробництва послуг продуктивною працею. У західних країнах послуги переважно враховуються в складі ВВП і становлять один з головних пріоритетів державної економічної політики. У нашій же країні склалося інше ставлення до сфери обслуговування. Тільки незначна частина послуг в галузях будівництва, транспорту, зв'язку, у сфері обслуговування матеріального виробництва вклю­чалася до складу ВВП. Переважна ж частина послуг: житлово-ко­мунальне господарство, побутове обслуговування, охорона здоро­в'я, освіта, фізкультура і спорт, культура і мистецтво, наука і багато інших — належала до невиробничої сфери. За діючою й дотепер методологією обліку результати діяльності невиробничої сфери не врахову­ються в національному доході і фінансуються з державного бюдже­ту за залишковим принципом. Проте ми поступово переходимо на міжнародну систему рахунків, змінюються також джерела фінансування, але розраховувати на те, що сфера послуг найб­лижчим часом стане пріоритетною для держави, не доводиться. Для успішного розвитку цієї галузі сьогодні сприятливим було б спро­щення процедури реєстрації та ліцензування, ведення економічної звітності, кредитування.

Якщо послуга є результатом корисної діяльності, що змінює стан особи або товару, то в умовах ринкової економіки цей результат, безумовно, є товаром, він має і цінову вартість, і корисність. Але це товар специфічний, що має ряд характеристик, які відрізняють послу­ги від товарів матеріальних.

Так послуги, на відміну від інших товарів, виробляються і спожива­ються в основному одночасно, внаслідок чого виникає цілий ряд особ­ливостей у їх виробництві. По-перше, послуги не підляга­ють збереженню, що дозволяє виробникам зводити свій оборотний капітал до мінімуму, тому що витрати на утримання складських при­міщень, зберігання, охорону, закупівлю сировини тощо практично відсутні. По-друге, на ринку послуг набагато гостріше постає проблема регулювання попиту і пропозиції, ніж на ринку інших товарів, тому що багато операцій у торгівлі пов'язані з торговельним посе­редництвом і можливостями попереднього, завчасного виробництва і збереження товарів. По-третє, у багатьох випадках продаж послуг потребує підвищеної мобільності від продавця і покупця через те, що багато послуг базуються на безпосередньому контакті вироб­ників і споживачів. Наприклад, вихід на ринки послуг інших регіонів потребує створення в цих регіонах філій виробника послуг.

У силу своєї природи послуги не мають гарантованих стандартів якості. Інакше кажучи, послугам властивий високий ступінь невизна­ченості. Ця обставина ставить споживача послуг у не­вигідне положення тому, що результат послуги, її корисний ефект він зможе оцінити лише після її надання; а виробникам у цих умовах склад­но здійснювати просування послуг.

Саме в силу своєї невизначеності або мінливості, сфера послуг потребує державного регулювання більшою мірою, ніж ринки інших товарів. Найчастіше державне втручання у функціонування ринку по­слуг викликається не тільки економічними, але й політичними та соці­альними причинами. Наприклад, встановлення контролю або доміну­вання будь-яких підприємницьких структур у таких сегментах ринку послуг, як банківська справа, інформація і телекомунікації тощо, може становити реальну загрозу національному суверенітету і безпеці краї­ни. Тому практично у всіх країнах розробляються заходи для держав­ного регулювання сфери послуг і встановлення певних стандартів, що регламентують зміст послуг та якість їх надання. Особливо важ­ливі ці стандарти в таких секторах сфери послуг, як охорона здоров'я, освіта, телекомунікації, діяльність фінансових посередників на фондовому і кредитному ринках тощо.

Стандарт обслуговування встановлює формальні критерії, за якими оцінюють рівень обслуговування клієнтів і професійну діяльність працівників фірми. Нині більшість вітчизняних сервісних підприємств уже засвоїли основні правила обслуговування клієнтів, які лежать в основі стандартів, це: максимальна увага до клієнтів; висока якість комплексу послуг; постійне підвищення освітнього і кваліфікаційного рівня спеціалістів та обслуговуючого персоналу; грамотне й оперативне застосування форм і методів паблик рилейшинз з метою підвищення популярності в суспільстві.

Висновки. З викладеного вище матеріалу можна зробити висновок, що суттєве розширення номенклатури послуг і стрімке нарощування обсягів реалізації підтверджує перспективність даної галузі. А світовий досвід, в свою чергу, доводить, що діяльність у сфері обслуговування може бути продуктивною і стимулювати підвищення ефективності національного господарства, але лише за умови ак­тивної підтримки державою її розвитку.

Тому, особливо важливим питанням залишається виз­начення оптимальної законодавчої бази, яка б забезпечила ефективний розвиток комерційного під­приємництва на ринку послуг і національної економіки загалом. Політика держави у сфері послуг повинна забезпечи­ти умови для вільної конкуренції та відкрити простір для технічного і технологічного прогре­су. Вона повинна стати ефективною передумовою гнучкої адаптації суб'єктів бізнесу на ринку послуг до мінливого конкурентного середо­вища.


  1. Апопій В.В., Олексін І.І., Шутовська Н.О., Футало Т.В. Організація і технологія надання послуг: Навч. пос. /За ред. Апопія В.В. – К.: ВЦ «Академія», 2006. – 312 с.

  2. Гордин В.Э., Сущинская М.Д. Менеджмент в сфере услуг: Учебник. – СПб.: Изд. дом «Бизнес-пресса», 2007. – 271 с.

  3. Демидова Л. С. Сфера услуг в постиндустриальной экономике // Мировая экономика и международные отношения, 1999, № 2. – С. 23-28.

  4. Куценко В.І., Трілленберг Г.І. Менеджмент сфери послуг / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. – К., 2007. – 459 с.

  5. Лавлок К. Маркетинг послуг: персонал, технологи, стратегии. – М.: Изд. дом «Вильямс», 2005. – 1008 с.

  6. Пащук О.В. Маркетинг послуг: стратегічний підхід: Навч. посіб. – К.: ВД «Професіонал», 2005. – 560 с.

  7. Решетняк О. Сучасні методи управління підприємством сфери послуг. – Х.: Фактор, 2008. – 544 с.

  8. Сфера обслуговування в Україні: нормативні документи: збірник основних законодавчих актів / О.М. Роїна (упор.). – К.: КНТ, 2007. – 457 с.

  9. Сфера услуг: менеджмент: Учебн. пособ. / кол.авт.; под ред. Т.Д. Бурменко. – М.: КНОРУС, 2007. – 416 с.

  10. www.ukrstat.gov.ua / Офіційний сайт Державного комітету статистики України.

  11. Gronroos C. Service management and marketing. West Sussex, 2000.

  12. Service management. Strategy and leadership in Service Business / Ed.R.Norman. – N.Y., 2000.




1 За даними Державного комітету статистики України

Лекции
Лабораторные
Справочники
Эссе
Вопросы
Стандарты
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации