Кудрявцева С.П., Колос В.В. Міжнародна інформація - файл n1.doc

приобрести
Кудрявцева С.П., Колос В.В. Міжнародна інформація
скачать (590.5 kb.)
Доступные файлы (5):
n1.doc527kb.12.09.2007 11:48скачать
n2.doc633kb.12.09.2007 12:07скачать
n3.doc663kb.10.04.2008 10:25скачать
n4.doc718kb.12.09.2007 11:55скачать
n5.doc314kb.12.09.2007 13:01скачать

n1.doc

  1   2   3

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація



Література

  1. Алексеев С.С. Теория права. — 2-е перераб. и доп. изд. — М.: Из­
    дательство БЕК, 1995. — 320 с.

  2. Алексеев С.С. Философия права: История и современность, про­
    блемы, тенденции, перспективы. — М.: Издательство НОРМА,
    1998. —336с.

  3. Батурин Ю.М. Проблемы компьютерного права. — М.: Юриди­
    ческая литература, 1991. — 272 с.

  4. Белов В., Денисов Г. Из мирового опыта защиты интеллектуаль­
    ной собственности // Российский экономический журнал.
    1997, №3. — С. 82-88.

  5. Берман ГДж. Западная традиция права: эпоха формирования /
    Пер. с англ. — М.: Издательство МГУ., 1994. — 592 с.

  6. Борщ-Компанеец Н. Программный продукт как объект интел­
    лектуальной собственности // Финансовая газета (Региональ­
    ный выпуск). — 1996. №51. — С. 7.

  7. Ботуз С. Маркетинг информационных технологий и ноу-хау:
    Вопросы правовой защиты // Интеллектуальная собственность,
    1995. №7/8. — С. 7-11.

  8. Ботуз С. Правовая защита объектов интеллектуальной собст­
    венности в «Интернете» // Интеллектуальная собственность,

1997. №3/4. — С. 32-39.

9. Ботуз С. Рынок информационных технологий и ноу-хау: Во­
просы правового регулирования // Интеллектуальная собствен­
ность. 1996. №1/2. — С. 34-41.

10. Вацковский Ю. Защита товарных знаков // Право и экономика.

1998. №1. — С. 78.

  1. Гегель Г.В.Ф. Философия права. Пер. с нем. / Ред. и сост. Д,А. Кери­
    мов и B.C. Нерсесянц; Автор вступ, статьи и примеч. B.C. Hepce-
    сянц. — М.: Мысль, 1990. — 524 с. (серия «Философское наследие»).

  2. Европейское патентное ведомство
    (http://www.european-patent-office.org/index.en.php)

  3. Закон України «Про авторське право і суміжні права»
    (http://zakon.rada.gov.ua/

  4. Интеллектуальная собственность. Библиотека
    (http://www.intelpress.ru/lib.htm)

  5. Подшибихин Л.И., Леонтьев К.Б., Бузова Н.В. Европейский
    опыт совершенствования законодательства об авторском праве
    в эпоху становления информационного общества
    (http: //www. copyright, ru/publ-4 2 5. html)

  6. Право в области информационных технологий (http://pravo.com.ua/)

  7. Правовая информация (http://www.internet-law.ru)

  8. СергоА.Г. Интернет и право. — М.: «Бестселлер», 2003 — 272 с.

  9. Юридическое агенство «КОПИРАЙТ» (http://www.juragent.ru/)

320

Тема 10

ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО

Становлення і розвиток інформаційного суспільства

Сьогодні світ переживає нову могутню революцію, здатну принципово змінити життя людей — їх роботу, дозвілля, способи об'єднання в співтовариства і навіть ставлення до са­мих себе. На відміну від попередніх технологічних рево­люцій, заснованих на матерії і енергії, ця фундаментальна зміна зачіпає наше розуміння часу, простору, відстані і знан­ня. В основі інформаційної революції лежить вибуховий роз­виток інформаційних технологій (IT), різноманітність і можливість вживання яких лімітовані лише винахідливістю самої людини. Сьогодні стала очевидною перевага інфор­маційної складової діяльності людей над всіма іншими її формами і компонентами.

У сучасному світі знання й інформація породжують нові
знання, їхні обсяги і вплив на продуктивний розвиток
суспільства зростають у часі подібно сніжному кому. Цей
виклик жадає від людства нових способів і засобів поширен­
ня і використання глобальних знань з метою подальшого
прогресу, що і є головною властивістю суспільства знань і
інформації. Пошук нової парадигми улаштування світу, що
вимагає глобалізації знань і наукових досягнень, і став пере­
думовою виникнення нової фази розвитку людства, пов'яза­
ної з появою інформаційного суспільства і його найбільш
розвинної форми — суспільства знань. В епоху інфор­
маційного суспільства людство одержує могутній інструмент
для об'єднання зусиль з метою одержання нових знань, спря­
мованих на рішення своїх глобальних проблем, економічно­
го зростання і підвищення життєвого рівня населення.
І43 321

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація


Становлення і розвиток інформаційного суспільства є ха­рактерною рисою XXI століття. Саме в інформаційному суспільстві активно розвиваються інформаційні і ко­мунікаційні технології, створюються умови для ефективного використання знань в рішенні найважливіших завдань уп­равління суспільством і демократизації суспільного життя. Світова спільнота, ставши на шлях постіндустріальної цивілізації становлення і розвитку інформаційного суспільства, формує різні шляхи його побудови.

Характерними рисами і ознаками інформаційного суспільства є:

- формування єдиного інформаційно-комунікаційного
простору країни, як частини світового інформаційного про­
стору, повноправна участь України в процесах інфор­
маційної і економічної інтеграції регіонів, країн і народів;

Інформаційне суспільство вносить істотні якісні зміни і в методологію сучасної освіти: знання формують основу для реалізації потреб освіти і складають один з найважливіших

322

виробничих^ чинників. В інформаційному суспільстві еко­номіка країни зазнає зміни і трансформується в економіку, засновану на інформації і знаннях, інтелектуальних інфор­маційних технологіях, і підтримується всесторонньо розви­неною людиною. Ці тенденції в економіці вимагають нових видів освіти, етичної компетентності і інфраструктури, що підтримує процес постійного вдосконалення знань і умінь.

Термін «Інформаційне суспільство» було прийнято вико­ристовувати щодо нової світової спільноти, яка базується на інформації. Загальноприйнятого визначення — що таке інформаційне суспільство ще немає, хоча в розумінні кола проблем, які воно охоплює і які мають бути вирішені при цьому, є істотні просування. Приведемо нижче деякі найпо­ширеніші визначення даного поняття.

Інформаційне суспільство — це таке суспільство, в яко­му виробництво і споживання інформації є найважливішим видом діяльності, а інформація признається найзначнішим ресурсом.

Інформаційне суспільство — це суспільство, в якому є реалізованим загальний доступ до глобальних джерел інфор­мації і автоматизованої ії обробки.

Інформаційне суспільство — ступінь в розвитку сучас­ної цивілізації, що характеризується збільшенням ролі інформації і знань в житті суспільства, зростанням частки інфокомунікацій, інформаційних продуктів і послуг у вало­вому внутрішньому продукті, створенням глобального інформаційного простору, що забезпечує ефективну інфор­маційну взаємодію людей, їх доступ до світових інфор­маційних ресурсів і задоволення їх соціальних і особових по­треб в інформаційних продуктах і послугах1.

Беручи до уваги вищенаведені визначення, можна зроби­ти висновок, що створення інформаційного суспільства —

1 Термін наведений в науковій редакції авторського колективу інституту розвитку інформаційного суспільства (http://www.iis.ru/glQssary/mfsociety .ru.fatml)


323
14***

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація


новий виток розвитку людської цивілізації, і він не мисли­мий без розвитку процесу інформатизації, який, у свою чер­гу, є пов'язаним з розвитком інформаційної індустрії.

Інформаційна індустрія — це виробництво технічних засобів (ЕОМ, ПЕОМ, телефонів, телексів, факсів, ксероксів та інших пристроїв) та програмного забезпечення (нових інформаційних технологій).

Зауважимо, що саме інформаційна індустрія підтримує процес інформатизації суспільства.

Інформаційна індустрія — це засіб для переходу від індустріального суспільства до інформаційного. Інформацій­не суспільство не може бути ізольоване, тому інформатизація суспільства веде до інформаційної єдності всієї цивілізації.

В інформатизації суспільства є й негативні сторони:

Всі залучені до інформаційного суспільства — інформати­зація не залишила осторонь жодної сфери соціальної актив­ності: від повсякденного життя до міжнародних відносин, від сфери дозвілля до виробничих стосунків.

Так, наприклад, у зв'язку із збільшенням виробництва комп'ютерів і розширенням мережі Інтернет світ починає «хитатися» під потоком інформації, заявили учені в Каліфорнії (СІЛА). Згідно результатам досліджень, прове­дених Каліфорнійським університетом, більше 90% інфор­мації зберігається в цифровій формі в комп'ютерах, таким чином займаючи менше місця, ніж на папері, у фільмах і віде-озаписах. В цілому в мережі Інтернет зібрано близько 550 мільярдів документів, і щодня створюється ще 7,3 мільйони нових сторінок. За словами вчених університету, кожний житель в будь-якій точці земної кулі може мати доступ до інформації в мережі Інтернет, і абсолютно є очевидним ри­зик «потонути в цьому океані інформації», тому необхідно «навчитися в ньому плавати».

Роль інформаційного права і інформаційного законо-; давства в сучасному інформаційному суспільстві І

Поняття інформаційного права

Одні автори розглядають інформаційне право, як нову комплексну галузь права, що вивчає інформаційні відносини, як предмет правового регулювання, а також суб'єкти і право­вий режим інформаційних процесів в сучасному суспільстві. Інші визначають інформаційне право як систему норм права, що регулюють суспільні відносини в інформаційній сфері суспільства. Треті стверджують, що інформаційне право — це правовий фундамент інформаційного суспільства, що актив­но формується у всіх країнах і континентах за допомогою гло­бальних інформаційних мереж і інших нових інформаційних технологій. Четверті вважають, що інформаційне право діє лише в рамках організаційно-правових форм регламентації суспільних відносин, що виникають в процесі акумуляції, аналітичної обробки і розповсюдження інформації за допомо­гою електронних засобів. П'яті визначають інформаційне право як самостійний інститут цивільного права, що регулює правовідносини суб'єктів в області правового режиму здійснення інформаційних процесів, тобто створення, збору,

325

Кудрявцева С.П., Колос В.В,

Міжнародна інформація


обробки, накопичення, зберігання, розповсюдження і спожи­вання інформації (інформаційних ресурсів).

Неоднозначність думок багато в чому пов'язана з тим, що інформаційне право достатньо нова галузь правової діяльності, що знаходиться у стадії формування. Ще не до кінця вирішені питання про систему інформаційного права, зміст даної галузі і її розмежування з іншими галузями права. На користь визнан­ня інформаційного права самостійною галуззю права говорять такі факти, як наявність великого масиву нормативних актів, формування принципів, наявність яскраво вираженого предме­ту, розподіл на загальну і спеціальну частини і ін.

Найбільш повним визначенням галузі інформаційного права можна вважати наступне.

Інформаційне право — це система соціальних норм і відносин, що виникають в інформаційній сфері — сфері ви­робництва, перетворення і споживання інформації, яка охо­роняється державою.

Основний предмет правового регулювання інфор­маційного права — інформаційні відносини, тобто відноси­ни, що виникають при здійсненні інформаційних процесів — процесів виробництва, збору, обробки, накопичення, зберігання, пошуку, передачі, розповсюдження і споживан­ня інформації.

Інформація як об'єкт правовідносин давно увійшла до міжнародного права. Відомі інформаційні права і свободи, проголошені Загальною декларацією прав людини, затвер­дженою Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. (див. статті 12, 18, 19, 26 і 27 Декларації).

326

Основні принципи інформаційного права і їх класифікація

Принципи інформаційного права — це основні почат­кові положення і ідеї, що визначають суть і зміст галузі інформаційного права, що додає системний характер її нор­мам і інститутам і дозволяє говорити про цілісність ме­ханізму правового регулювання інформаційних відносин в суспільстві.

Всі принципи інформаційного права можна поділити на загальні і спеціальні.

До загальних принципів слід віднести основоположні положення і ідеї, які поширюють свою дію на всю су­купність відносин, що складаються в інформаційній сфері. Це принципи:

— захисту авторських прав;

- комплексності відносин в інформаційній сфері.

До спеціальних принципів належать основні положення і ідеї, що визначають суть і зміст окремих предметних облас­тей інформаційного права, його правових інститутів.

Наприклад, основними ідеями і правилами при користу­ванні мережею Інтернет є:

- принцип точного дотримання правил користування
мережею;

327

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація


інформації, дозволеної для доступу, у будь-який час і в будь-якому місці.

В області телерадіомовлення можна виділити такі спеціальні принципи:

Ч - принцип пріоритету повідомлень про біди, події дер-; жавної і суспільної значущості і інше.

Свої власні специфічні принципи мають і решта інсти­тутів інформаційного права (інститут доступу до інформації, інститут державної таємниці і т. д.).

Інформаційне право має свої власні інститути (інститут масової інформації, інститут документованої інформації, інститути інформації обмеженого доступу) і використовує добре відомі інститути права (наприклад, інститути інтелек­туальної власності).

Роль інформаційного права в інформаційному суспільстві

Роль інформаційного права в інформаційному суспільстві XXI століття переоцінити важко. Це право складає його правовий фундамент. А оскільки, в інфор­маційному суспільстві практично відсутні географічні і ге-ополітичні межі, і навіть часові рамки і годинні пояси, а та­кож, як правило, не діють національні законодавства, то інформаційне право, як правове відображення такого суспільства, має будуватися, переважно, на нормах міжна­родного права, що регулюють основні групи інформаційних відносин на міждержавному рівні.

328

Оскільки в мережі Інтернет є відсутнім не тільки ук­раїнське право, але і міжнародне, а вчені правознавці всього світу стурбовані найшвидшим вирішенням правових про­блем в Інтернеті, Україна має нагоду внести свій великий внесок у формування міжнародної політики становлення інформаційного права в міжнародному масштабі.

j Роль органів влади у формуванні

інформаційного суспільства

Інформаційне суспільство — проект планетарного мас­штабу, у якому кожна нація має буде рано чи пізно виступи­ти в ролі співавтора, привнести власні ідеї і культурні особ­ливості. Український культурний, науковий, світоглядний внесок так само важливий для реалізації проекту інфор­маційного суспільства, як і внесок інших країн.

Усі країни життєво зацікавлені в розвитку глобального інформаційного суспільства і використанні нових можливос­тей, що з'являються завдяки поліпшенню доступу до інфор­мації і кращого забезпечення інформацією. Разом з тим, досить важливо, щоб глобальне інформаційне суспільство створювало умови, що дозволяють кожному використовувати ці можли­вості, здійснюючи, зокрема, підтримку ініціативам, спрямова­ним на забезпечення прийнятного по вартості і справедливого доступа до інформації на всіх мовах. Проте, як і раніше, існу­ють численні політичні, юридичні, культурні, економічні, освітні, соціальні і технологічні фактори, що перешкоджають забезпеченню такого доступу. Диспропорції і нерівність між країнами і співтовариствами в питаннях доступу до інформації і її забезпечення — так називаний «цифровий розрив» між інформаційно багатими і інформаційнобідними — зростають.

Цифровий розрив — явище, що слугує результатом нерівноправного використання інформаційних і комуніка­ційних технологій, а також нерівноправного доступу до них, що веде до глобального розриву в області знань між інфор-маційноімущими й інформаційнонезаможними.

329

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація


Велике число урядів відчувають потреби в розробці національних керівних принципів формулювання і здійснення політики забезпечення справедливого і прий­нятного по вартості доступу до інформації2 в кіберпросторі. Багато міжнародних і регіональних організацій, такі як Ор­ганізація економічного співробітництва та розвитку, Міжнародна торгова палата, Рада Європи, Європейська спільнота, Організація азіатсько-тихоокеанського еко­номічного співробітництва та інші, також виступають з ініціативами, спрямованими на досягнення міжнародного консенсусу щодо загальних основних принципів, що мають визначати таку політику. Інші організації, включаючи ЮНЕСКО, виступають за збереження відповідної збалансо­ваності в питаннях, що стосуються доступу до інформації і її виробництва в рамках глобальних мереж, відносячи до числа цих принципів, зокрема, розвиток багатомовності в Інтернет3.

Державні органи провідних країн зайняли надзвичайно активну позицію в справі формування інформаційного суспільства. На сьогоднішній день усі провідні країни світу сформулювали свою політику і стратегію щодо інфор­маційного суспільства.

Так, наприклад, стратегія адміністрації США в області інформатизації була визначена ще у вересні 1993 року офіційним документом, який має назву: «національна інфор­маційна інфраструктура: план дій, 1993».

Один з Директоратів Європейської Комісії — виконавчого органу Європейського Союзу є відповідальний за «Інфор­маційне суспільство». Цим загальноєвропейським органом ведеться розробка проектів законодавства з інформаційних

2 Загальний доступ — рівноправний і недорогий доступ для всіх громадян
до інформації, інформаційної інфраструктури, необхідних для розвитку
суспільства й особистості.

3 Міжнародний симпозіум з питань багатомовності в інформаційному
суспільстві. 4-7 грудня 1997 р. Інфоетіка 98 — Другий Міжнародний кон­
грес ЮНЕСКО з етичних, правових і соціальних проблем кіберпростору,
1—3 жовтня 1998 р. Нарада експертів з правових аспектів кіберпростору.
29-30 вересня 1998 р. Нарада експертів з питань багатомовності в інфор­
маційному суспільстві. 15 квітня 1999 р.

330

технологій, координація діяльності національних урядів в цій сфері, моніторинг і аналіз останніх тенденцій.

В липні 1994 року Комісією Європейського Союзу була прийнята програма переходу до інформаційного суспільства під назвою «Європейський шлях в інформаційне співтовари-ство». А в 2000 році почала свою роботу загальноєвропейська програма «Електронна Європа — інформаційне суспільство для кожного».

В 1995 році Фінляндія розробила національну стратегію «Фінський шлях в інформаційне суспільство», в 1996 році урядом Німеччини була представлена програма дій «Шлях Німеччини в інформаційне суспільство». Протягом 90-х років аналогічні програми були прийняті в більшості розви-нених держав і цілій низці країн, що розвиваються. Також був створений ряд міжнародних організацій, покликаних спрійяти побудові інформаційного суспільства.

Питання побудови інформаційного суспільства є одним з основних напрямів діяльності Союзу міст «Євросітіс» — «Євроміста» (Eurocities), найавторитетнішої організації в Європі, що лобіює інтереси міст на загальноєвропейському і національних рівнях. Підрозділом союзу є мережа «Те-лесітіс» — «телеміста» (Telecities), заснована в жовтні 1993 року. Мережа «Телесітіс» включає не тільки великі, але середні і малі міста.

Правове забезпечення розвитку інформаційного суспільства

Окінавська Хартія глобального інформаційного суспільства

22 липня 2000 року лідерами великої вісімки була підписа­на Окінавська Хартія глобального інформаційного суспіль­ства, яка свідчить: «інформаційне суспільство, як ми його пред­ставляємо, дозволяє людям ширше використовувати свій по­тенціал і реалізовувати свої прагнення. Для цього ми повинні

331

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація


зробити так, щоб ІКТ служили досягненню взаємодоповнюю­чих цілей забезпечення стійкого економічного зростання, підвищення суспільного добробуту, стимулювання соціальної згоди і повної реалізації їх потенціалу в області зміцнення де­мократії, транспарентного і відповідального управління, міжнародного миру і стабільності. Досягнення цих цілей і рішення виникаючих проблем зажадає розробку ефективних національних і міжнародних стратегій».

В Окінавській Хартії глобального інформаційного суспільства4 знову підтверджуються зобов'язання, що стосу­ються формулювання і здійснення стратегій забезпечення кожній людині можливостей користуватися загальним і прийнятним по вартості доступом до інформаційних і ко­мунікаційних мереж, при цьому учасники зобов'язуються:

4 Окінавська Хартія глобального інформаційного суспільства, Японія, 22 липня 2000 p., пункти 9,10 (http://www.g8kvushu-okinava.go.ip7c/documents/itl.html * '

332

Окінавська Хартія глобального інформаційного суспіль­ства, відображає важливість, яку «Велика вісімка» надає роз­ширенню доступу до інформаційних технологій. В Хартії вис­ловлені зобов'язання країн G-8 (країн великої вісімки) з за­безпечення загального доступу, причому реалізація багатьох ініціатив буде доручена спеціальній групі по комп'ютерним можливостях. Ця група «буде мобілізувати і координувати зусилля урядів, приватного сектору, фундацій, багатосто­ронніх і міжнародних інститутів, які направлені на скоро­чення «цифровогорозколу», мовиться у Хартії.

Ініціативи, які підтримуються широким спектром дер­жавних і приватних груп з особливими інтересами, включа­ють зусилля, які організовані і фінансуються Корпорацією зарубіжних приватних інвестицій США, Програмою розвит­ку Організації Об'єднаних Націй, Експортно-імпортним банком Сполучених Штатів Америки і урядом США. В основ­ному такі ініціативи передбачають розробку політики, яка сприяє розповсюдженню інформаційних технологій, і надан­ня кредитів спеціально для реалізації проектів в сферах елек­тронної комерції і цифрового розколу на міжнародному рівні.

Програми приватного сектору підтримуються і реалізують­ся деякими відомими корпораціями — «Майкрософт», «Стар-медіа», «Інтел», і «Сіско система». Як правило, в програмах ро­биться більший акцент на надання устаткування і послуг з на­вчання основам інформаційних технологій країнам, що розви­ваються. Наприклад, в рамках ініціативи «Стармедіа фаун-дейшн» проводитиметься навчання основам інформаційних технологій молоді з низькими доходами з Латинської Америки..

Ці зусилля передбачають значні зобов'язання зі створення інфраструктури інформаційних технологій в країнах світу, що розвиваються, забезпеченню передачі технологій і навчан­ню як технічних фахівців, так і користувачів Інтернету тому, як встановлювати, підтримувати і використовувати Інтернет. /

Ініціативи, прийняті на Окінавському саміті G-8, підкріплюватимуть інші зусилля, які вже робляться з метою розвитку глобальної інформаційної інфраструктури.

333

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація


«Відповідь» Президента України на «Окінавську Хартію»

31 липня 2000 року президент України Леонід Кучма підписав Указ «Про заходи щодо розвитку національної скла­дової глобальної інформаційної мережі Інтернет і забезпечен­ня широкого доступу до цієї мережі в Україні». Указ визна­чає основні цілі і завдання в розвитку українського сегменту Інтернет. Згідно документу, Президент бере на себе турботу про створення найближчим часом економічних, правових, технічних і інших умов для розвитку Інтернету в країні.

Ці заходи мають забезпечити як широкомасштабний до­ступ населення України до Інтернету, так і розвиток національних мережевих ресурсів. Велика увага приділяєть­ся і розвитку електронній комерції.

Документи Ради Європи, Юнеско, ООН

Документи Ради Європи

На Європейському рівні, одним з найважливіших доку­ментів в галузі IT є так званий Звіт Бангемана. Цей звіт був розроблений на прохання Європейської Наради для зустрічі 21-24 червня 1994 року в Корфу. Вперше в документі була використана концепція «Інформаційне Суспільство» замість звичайної концепції «Інформаційних магістралей». Критич­ним елементом в Звіті Бангемана було те, що приватний сек­тор гратиме дуже важливу роль в створенні і розвитку інфор­маційних технологій як на національному, так і на над­національному рівнях. Роль урядів тоді обмежиться тільки їх втручанням підчас просування, використання і регулю­вання нових інформаційних технологій.

Цей ліберальний підхід, прийнятий в Звіті Бангемана, підкреслив той факт, що створення нової, революційної освітньої політики має стати однією з найважливіших цілей для кожного уряду. Основними цілями нової політики по­винні бути надання кожному студенту або людині, котра на­вчається, можливості знати, як використовувати IT, а також переорієнтувати навички викладацького складу, щоб вони

334

були здатні викласти як використовувати цей вид матеріалу кращим способом.

Інший важливий пункт, підкреслений в цьому доку­менті, має відношення до того факту, що нові інфор­маційні технології мають стимулюватися 10 видами сумісної діяльності приватного і державного секторів. Ці ініціативи торкаються телекомунікацій, дистанційного навчання, мережі освітніх і дослідницьких центрів, теле-матичних послуг для малих і середніх підприємств, управління рухом на головних шляхах, управління повітряним рухом, мережі установ охорони здоров'я, підвищеного використання інформаційної технології в уряді, головні інформаційні шляхи в міських областях, і мережі транс-Європейских урядів.

Три документа було підготовлено, щоб доповнити Звіт Бангемана:

У всіх цих документах згадана проблема, яка пов'язана з телекомунікаціями. Фактично, процес лібералізації, запла­нований на 1998 рік, має бути закінченим настільки швидко, наскільки можливо. Щоб досягти Американського або Японського технологічного рівня потрібні конкуренція, зни­ження цін і удосконалення послуг.

Однак, Європейське Співтовариство почало також замис­люватися щодо періоду, який має слідувати за цим процесом лібералізації.

Так, 6-7 травня 1999 року в Будапешеті на 104-й сесії Комітету міністрів Ради Європи була прийнята Декларація про Європейську політику в області нових інформаційних технологій. В декларації робиться акцент на сприяння для всіІР максимально широкому доступу до нових інфор­маційних і комунікаційних послуг, забезпечення безпереш­кодного доступу з використанням нових інформаційних

335

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація


технологій до інформації про місцеві, регіональні і націо­нальні адміністративні і юридичні служби і прямих зв'язків з ними, заохочення вільного обміну інформацією, думками та ідеями і т.п. ініціативи, які направлені на формування і розвиток інформаційного суспільства.

Роль ООН в розповсюдженні інформаційних технологій як інструменту розвитку інформаційного суспільства

В даний час переконання ООН, щодо того, чому всі країни мають вступити в IT революцію, сформовані і перевірені практичним досвідом. ООН постійно займав активну по­зицію, заздалегідь визначивши важливі умови для ефектив­ності своїх дій, а також проблеми і перешкоди, які необхідно подолати для забезпечення ефективності і стійкості внеску IT в розвиток всіх країн світу.

Такі дії були відображені в цілому ряді документів ООН. Серед них:

В 1966 році Генеральна Асамблея ООН створила допоміж­ний орган — комісію ООН з міжнародної торгівлі (ЮНСІТ­РАЛ) в цілях сприяння розвитку права міжнародної торгівлі.

У напрямі розвитку інформаційного суспільства можна відзначити такі документи даного органу:

336


Інші Європейські і міжнародні документи у сфері викори­стовування інформаційних технологій

До міжнародних документів належать:

> загальні принципи захисту прав споживачів в кон-
(• тексті електронної комерції 2000 р.

Серед великої кількості документів, прийнятих в Європі виділимо такі:

/ > конвенція Ради Європи з кіберзлочинності від 23 груд­ня 2001 p.;

151 337

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація


338

що стосується операцій, що здійснюються з викорис­танням електронних платіжних інструментів і, зокре­ма, відносин між емітентом і утримувачем.

Україна і міжнародне право в сфері інформаційних технологій

Сьогодні всі провідні країни прагнуть забезпечити для се­
бе авангардні позиції в інформаційному суспільстві, що фор­
мується. Критичним чинником при цьому є час — відставан­
ня загрожує втратою конкурентоспроможності на світовому
ринку з усіма витікаючими звідси наслідками для*^ко-
номіки, соціальної сфери, науки, культури і освіти. :

Як вже було відзначено вище, Європейський шлях роз­витку інформаційного суспільства визначається прийнятою: Євросоюзом політикою і реалізується за допомогою виконан­ня і впровадження науково-дослідних проектів Єврокомісії. Конкурентоздатні технології і послуги, що є результатами виконання цих проектів, стають доступними для населення країн Європейського союзу.

З погляду розвитку комунікаційної інфраструктури Ук­раїна зробила великий крок вперед — введені в експлуатацію і продовжують будуватися міжнародні оптоволоконні канали зв'язку, отриманий прямий (минуючи Москву) міжнародний доступ до країн світу, впроваджуються нові цифрові АТС та ін. За останні роки в Україні побудовано багато волоконно-оптич­них ліній. За цей же час великий розвиток отримали радіотех-нології. Впроваджується цифровий мобільний зв'язок. Систе­мою мобільного зв'язку охоплено територію, на якій прожи­ває більше 60% населення України. Таким чином, в Україні сьогодні є інфраструктурі можливості для участі в програмах і проектах Єврокомісії, тим більше, що зовнішньополітичний курс країни направлений» на зближення з ЄС.

Головна роль в організації цього процесу має належати громадським організаціям, суспільній ініціативі й україн­ським органам державного управління.15* 339

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація


Інформаційне суспільство — термін, що характеризує сис­темні зміни в соціальній, економічній, політичній, правовій, культурній структурі суспільства. Саме в силу масштабності і глибини необхідних змін вони можуть бути здійснені тільки при активному сприянні органів державного керування, Дер­жава, у силу своїх зобов'язань, координує всі процеси, що торкаються суспільства в цілому, перетворюючи його основи. Держава ж представляє інтереси українського суспільства на міжнародному рівні, зокрема, під час підписання деклара­тивних, нормативних та інших документів.

У цьому напрямку український уряд працює надзвичайно активно. До успіхів можна віднести те, що сьогодні Україна представлена в таких впливових міжнародних організаціях, як Міжнародний союз електрозв'язку, Європейський інститут телекомунікаційних стандартів і Регіональна співдружність у галузі зв'язку. Успіхом також є підписання Паризького мемо­рандуму взаєморозуміння щодо розвитку інформаційного суспільства. Відповідно до нього, високий пріоритет у відноси­нах між Єврокомісією і нашою країною відтепер належить по­будові в Україні інформаційного суспільства. Держава також виступає центром усіх генеруючих дій, що починаються в Ук­раїні в напрямку участі в міжнародному русі з гармонізації національних правових'Систем, відповідно до вимог інфор­маційного суспільства. Суспільним же організаціям в галузі права, професійним об'єднанням і державним профільним подструктурам приділяється роль викоїіавців програм і про­ектів, прийнятих на державному і міжнародному рівнях. Те ж стосується інформаційного перетворення економічних відно­син, освітньої системи і системи охорони здоров'я, переходу органів влади всіх рівнів на онлаиновии режим взаємодії з гро­мадянами, інших змін, пов'язаних із широким впроваджен­ням інформаційних технологій.

Без розробки основних принципів економічної і будь-якої іншої діяльності в кіберпросторі, широке, але непродумане впровадження IT, загрожує численними ускладненнями, найбільш тривожним з яких є руйнування тендітної суспіль­ної згоди, що удалося установити за роки кропіткої роботи українських парламенту та уряду.

340

У законодавчому плані в Україні прийнятий вже цілий ряд важливих нормативних документів і ще цілий ряд пере­буває в стадії розробки і узгодження. Безумовно, одним з ос­новних моментів був Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інфор­маційної мережі Інтернет і забезпеченні широкого доступу до цієї мережі в Україні».

Та все ж незаперечний факт — керівникам галузі інфор­мації і зв'язку необхідно розуміти всю важливість проблеми інформаційного суспільства для України і докладати чималі зусилля для того, щоб Україна в найближчі роки стала, якщо і не повноправним учасником Європейського інформаційно­го суспільства, то і не аутсайдером.

Необхідність переходу до інформаційного суспільства тісно пов'язана зі зміною характеру впливу науково-технічного прогресу на життя людей. Наприкінці XX століття швидкість зміни технологічних укладів у вироб­ництві, технологіях надання продукції і послуг і керуванні цими процесами істотно збільшилася. Якщо на початку і навіть у середині століття такі зміни відбувалися в періоди часу, що значно перевищують тривалість життя одного-двох поколінь, то сьогодні зміна технологічного укладу відбу­вається за більш короткий термін. При цьому кардинально міняється спосіб життя більшої частини населення, соціаль­но-психологічна модель поводження людей і суспільства в цілому. Особливо істотно починають відрізнятися моделі по­водження нинішнього і майбутнього поколінь — відома про­блема «батьків і дітей». Очевидно, що одним з факторів, здатних деякою мірою послабити вплив на психіку людини подібних змін у способі життя, е рівень інформаційної підго­товленості людини до прийдешніх змін.

Одним з найважливіших показників зміни способу життя в другій половині минулого століття є розвиток і викорис­тання нових інформаційно-комунікаційних технологій у всіх областях соціального життя і діяльності, рівень вироб­ництва і споживання суспільством інформаційних про­дуктів і послуг. Очевидна зміна відносин до інформації І

ї52 341

Кудрявцева С.П., Колос ELB.




розширення можливостей одержання і застосування інфор­мації для посилення людського потенціалу і його розвитку в багатьох напрямках.

Усе вищесказане визначає виникнення і необхідність вирішення складної суспільне значимого завдання — ство­рення соціально-психологічної моделі поводження члена інформаційного суспільства, виявлення «точок» і методів впливів,, що забезпечать нормальну адаптацію і комфортне існування людини в умовах інформаційного сз^спільства, зменшать протиріччя між поколіннями.

Уявляється, що найбільш ефективно такий вплив робить система освіти, що має привчати дитину, підлітка і доросло­го до необхідності постійних змін у способі життя, до сприй­няття і збереження національних традицій і культурної спадщини своєї країни.

Передумови переходу України до інформаційного суспільства

В Україні за останні 7-10 років сформувалися певні фак­тори соціально-економічного, науково-технічного і культур­ного розвитку, які можна розглядати як передумови перехо­ду до інформаційного суспільства.

До таких передумов варто віднести такі.

1. Інформація стає суспільним ресурсом розвитку, масшта­би її використання можна порівняти з традиційними (енергія, сировина і т.д.) ресурсами. Вже сьогодні обсяг продажів в Ук­раїні тільки засобів обчислювальної техніки й інформатики (в основному ПЕОМ і периферії) досягає величини більш одного мільйона штук у рік і оцінюється, приблизно, у 1,5 млрд, до­ларів. Як показує світовий досвід вартість продажів програм­ного продукту, зазвичай, дорівнює або трохи більше витрат на техніку, а витрати на персональні засоби зв'язку, аудіо- і відеоапаратуру, зазвичай, порівнянні з витратами на засоби обчислювальної техніки. Ця величина сумарних витрат на

342

Міжнародна інформація

інформацію вже має макроекономічну значимість і характе­ризує ріст використання ресурсу «інформація».

  1. Можна говорити про те, що в Україні сформувався й
    успішно розвивається вітчизняний ринок телекомунікацій,
    інформаційних технологій, продуктів і послуг. Обсяг за­
    собів, що циркулюють на українському ринку, досягає
    5-7,5 млрд. дол./рік.

  2. У цілому в країні росте парк ПК, прискореними темпами
    йде розвиток систем і засобів телекомунікації. Росте кількість
    корпоративних інформаційних мереж і безупинно збільшується
    число абонентів світових відкритих мереж. Кількість ук­
    раїнських користувачів Інтернету швидко росте, Інтенсивно роз­
    ширюється національна мережа зв'язку, що використовує су­
    путникові канали. Успішно здійснюється телефонізація країни і
    стрімко росте ринок засобів мобільного зв'язку.

  3. У значній мірі автоматизовано багато галузей господар­
    ства, банківська сфера і сфера державного керування.




  1. У суспільній думці складається розуміння актуаль­
    ності завдання переходу до інформаційного суспільства з
    політичної і економічної точок зору. Про це свідчить широ­
    кий суспільний резонанс Концепції державної інфор­
    маційної політики, що може розглядатися як політика забез­
    печення початкового етапу переходу України до інфор­
    маційного суспільства.

  2. Сьогодні Україна є частиною світового політичного і еко­
    номічного співтовариства в такому ступені, у якому вона ніколи
    не була в минулому. У прямому і переносному значенні Україна
    приєднана до іншого світу кабельними і супутниковими кана­
    лами зв'язку, що активно використовуються сотнями тисяч
    стільникових і простих телефонів, факсів, комп'ютерів і т.д.

ї

7. Сформована і функціонує державна структура,
відповідальна за створення і розвиток інформаційно-техно­
логічного базису забезпечення процесів переходу до інфор­
маційного суспільства.


153
Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Особливості і можливі шляхи переходу України

до інформаційного суспільства «

Український пілях до інформаційного суспільства визна­
чається, як і для інших держав, її сьогоднішніми політични­
ми, соціально-економічними і соціально-культурними
особливостями. г.

До таких особливостей варто віднести:

- динамічний розвиток українського ринку інфор­
маційних і телекомунікаційних засобів, технологій, про­
дуктів і послуг;

344

Міжнародна інформація

- порівняно дешева інтелектуальна робоча сила, що здат­на ставити і вирішувати складні науково-технічні проблеми, рушійною силою якої у великому ступені є ентузіазм.

Розглянуті вище політичні і соціально-екоіїомічні умо­ви, у яких ще близько 10 років буде відбуватися перехід Ук­раїни до інформаційного суспільства, істотно відрізняються від умов, характерних для розвинутих країн і, отже, вимага­ють визначення шляху, властивого тільки Україні, однак враховуючи накопичений світовий досвід. Цей досвід пока­зує, що кожна країна рухається до інформаційного суспільства своїм шляхом від початкового рубежу, обумов­леного сформованими політичними, соціально-економічни­ми і культурними умовами.

Якщо в країнах ЄС, СІЛА, Японії є ефективно функціону­юча ринкова економіка, що забезпечує постійний ріст інфор­маційних потреб і платоспроможній попит на інформаційні продукти і послуги, є могутній середній клас, який яв­ляється основним споживачем інформаційних послуг. Еко­номіки цих країн мають у своєму розпорядженні вільні засо­би для підтримки процесів інформатизації і розвитку інфор­маційно-комунікаційної інфраструктури, існують державні стратегії і програми побудови в цих країнах інформаційного суспільства — в Україні всього цього практично немає.

Якщо в розвинутих країнах майже закінчені процеси пе-реструктуризації промислового виробництва і переходу від ресурсномісткого (сировина, енергія, праця) до наукомістко-го виробництва — в Украші сьогодні це тільки відбувається.

Якщо рівень інформатизації систем керування різного рівня і приналежності (державні, комерційні, муніципальні й ін.) в розвинутих країнах досить високий, то в Україні та­кий рівень у масштабі країни буде досягнутий ще не скоро.

В розвинутих країнах є добре розвинута інфраструктура виробництва і надання населенню інформаційних продуктів і послуг, високий рівень інформаційної культури населен­ня, — в Украші це все ще знаходиться в початковому стані.

345

Кудрявцева С.П., Колос В,Г,

Міжнародна інформація


Однак:

Зауважимо, що перехід до інформаційного суспільства будь-якої країни — це процес, що вимагає великих ма­теріальних витрат на формування і розвиток інформаційного середовища, розвиток індустрії інформаційних послуг і «до­ведення» їх до кожного члена суспільства. Сьогодні, напри­клад, США вклали і продовжують вкладати в розвиток цієї індустрії до 10% свого зовнішнього валового продукту, але й одержують за рахунок цього більш 25% свого зовнішнього валового продукту. Приблизно такі ж обсяги характерні і для інших розвинутих країн. Україна навряд чи може бути винятком,

Фахівці прогнозують два варіанти переходу України до інформаційного суспільства.

Перший варіант — повторення того шляху, що вже прой­дений або проходиться іншими країнами, в основному, євро­пейськими. Він вимагає значних капіталовкладень, досить короткий за часом (не більш 7-10 років до виходу на серед­ньоєвропейський рівень інформатизації, за умови 2-3% тем­пу економічного росту). Швидкість руху при такому варіанті буде забезпечуватися виділеними засобами (не менш 5-7% ВВП). Крім того, цей шлях буде вимагати істотної зміни ук­раїнського менталітету і переорієнтації суспільної свідомості на цілі, пріоритети і напрямки розвитку, властиві амери­канському або європейському способові життя. Для ре-

346

алізації першого шляху потрібно одержати основні обсяги інвестицій із закордонних джерел або від вітчизняних ко­мерційних структур і населення. Це не реально — сьогодні й у доступному для огляду майбутньому ніхто такі засоби не дасть, тому що впевненості в їхньому поверненні в закордон­них кредиторів немає, та й «вирощувати» за власні гроші конкурента ніхто не буде. Дістати кошти від власних ко­мерційних структур і населення в найближчі роки не видається можливим — для цього необхідні істотно більш високий рівень розвитку цих структур, помітне пожвавлен­ня ринкових перетворень і підвищення якості життя насе­лення.

Другий варіант — пошуки шляху, орієнтованого на чисто українські критерії і характеристики якості життя, соціаль­но-культурні особливості і потребуючого в сьогоднішніх соціально-економічних умовах лише мінімальних капітало­вкладень з боку держави. Цей шлях нетрадиційний, не апро­бований. Однак він вимагає хоча б мінімальних темпів еко­номічного росту, політичної стабільності в суспільстві і політичної волі виконавчої і законодавчої влади, що поста­вила перед суспільством завдання переходу до інформаційно­го суспільства, як завдання високого пріоритету. Отже, прийнятний тільки цей шлях.

Основою Українського шляху переходу до інформаційно­го суспільства мають стати:

1. Інформатизація всієї системи загальної і фахової освіти — від дитячого саду до закінчення вищої школи і на­ступних форм підготовки і перепідготовки фахівців; підви­щення ролі кваліфікації, професіоналізму і здібностей до творчості як найважливіших характеристик людського потенціалу.

Інформатизація системи загальної освіти, орієнтованої на виховання нового покоління, що відповідає за своїм рівнем розвитку і способові життя, умовам інформаційного суспільства — основна, перспективна задача переходу до інформаційного суспільства, її всеосяжне рішення зажадає

І5***_ 347

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація


тривалого часу, не менш 10-15 років, протягом яких може бути розроблена і реалізована нова ідеологія безперервної освіти на всіх рівнях — від дитячого саду до навчання і пе­репідготовки дорослих — з розумною комбінацією держав­них і недержавних освітніх інститутів. Необхідно врахувати, що в Україні є серйозний успіх в галузі застосування інфор­маційних і телекомунікаційних технологій у вищій школі, однак зовсім недостатні роботи з комп'ютеризації шкіл, особ­ливо в невеликих містах і на селі. Важливу роль в інформа­тизації освіти мають зіграти культурно-інформаційні цент­ри, електронні бібліотеки і робота в Інтернет.

2. Формування і розвиток індустрії інформаційних і ко­мунікаційних послуг, у тому числі домашньої комп'ютери­зації, орієнтованої на масового споживача.

Формування і розвиток індустрії інформаційних і ко­мунікаційних послуг, орієнтованої на масового споживача, є однією з основних задач розвитку інформаційного середови­ща суспільства, що забезпечує зацікавленість населення у використанні інформації як ресурсу суспільного й індивіду­ального розвитку.

Вирішення даного завдання дозволить:

- безпосередньо «довести» характерні риси інфор­
маційного суспільства до кожної людини і вивести його на
більш високий рівень інформаційної культури і комп'ютер­
ної грамотності;

3. Забезпечення сфери інформаційних послуг духовним змістом, що відповідає українським культурно-історичним традиціям, у тому числі організація могутнього україномов­ного сектора в Інтернет.

Забезпечення сфери інформаційних послуг духовним змістом, що відповідають українським культурно-історич­ним традиціям, є політичним завданням, рішення якого має забезпечити передачу новому поколінню всього різно­маніття української культури, виховання цього покоління в атмосфері національних духовних цінностей і ідеалів, максимально зменшити негативний вплив на молодих лю­дей англомовної інформаційної експансії, культурно-оку­паційного характеру Інтернет. Усе це створить передумови для подолання ідеологічного диктату і поширення політич­ного і духовного впливу СІЛА через сучасні комунікаційні мережі і системи.

Рішення цих трьох масштабних, історичних для України завдань буде означати реальне перетворення інформації і знань у справжній ресурс соціально-економічного і духовно­го розвитку. Воно буде також означати зміцнення інститутів цивільного суспільства, реальне забезпечення права грома­дян на вільне одержання, поширення і використання інфор­мації, розширення можливостей саморозвитку особистості.

Україна може виступити як носій специфічної моделі цивілізованого розвитку, багато в чому коригує західний ета­лон. Історична послідовність, національна ідентичність, відновлення моральної свідомості, створення єдиного духов­ного простору країни — такі основні особливості обираного шляху України до інформаційного суспільства.

Рух цим шляхом, особливо на перших етапах, вимагає широкої суспільної підтримки, глибокого усвідомлення цілей переходу до інформаційного суспільства і політичних, економічних, соціальних і культурних переваг, що надає населенню життя в інформаційному світі. Для цієї підтрим­ки мають бути скоординовані зусилля багатьох фахівців — гуманітаріїв з формування вигляду громадянина

і?' 349

Кудрявцева С.П., Колос В,В.

Міжнародна інформація


інформаційного світу, моделі його життєдіяльності. Ця підтримка має одержати найширше пропагандистське за­безпечення у всіх друкованих і електронних ЗМІ.

Основні напрямки реалізації переходу до інформаційного суспільства

Основні напрямки реалізації пропонованого шляху пере­ходу мають охоплювати дві головні складові інформаційного середовища5 суспільства:

  1. Створення і розвиток техніко-технологічної бази ре­
    алізації обраного шляху,

  2. Розробку і реалізацію політичних, соціальних, еко­
    номічних, правових, організаційних і культурних рішень,
    що забезпечують рух, згідно обраному шляху.

Ці напрямки варто розглядати, як. основні об'єкти дер­жавної інформаційної політики забезпечення переходу до інформаційного суспільства. Основну увагу варто приділяти реальним економічним, організаційним і правовим переду­мовам і умовам руху до інформаційного суспільства, що фор­мується в Україні зараз.

Техніко-технологічний напрямок

Техніко-технологічний напрямок охоплює такі компо­ненти:

- формування і розвиток інформаційно-комунікаційної інфраструктури країни, що забезпечує реалізацію процесів створення, збереження, поширення і використання інфор­мації і забезпечення доступу до неї широких верств населен­ня (національних і корпоративних інформаційних і телеко­мунікаційних мереж і систем, українських ланок світових відкритих мереж, мереж зв'язку; центрів обробки інфор­мації різного призначення і т.д.);

5 Інформаційне середовище — сукупність технічних і програмних засобів зберігання, обробки і передачі інформації, а також політичні, економічні і культурні умови реалізації процесів інформатизації.

350


Політичний, соціально-економічний і соціально-куль­турний напрямки

У політичний, соціально-економічний і соціально-куль­турний напрямки входять такі компоненти:


351
.15****

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація



Оскільки програмні рішення і заходи в усіх напрямках тісно взаємозалежні, то спільна їх реалізація (політичні і пра­вові заходи, економічні і технологічні рішення) вимагає ство­рення міжвідомчих комплексних програм, підпрограм і про­ектів, а також комерційних проектів, наприклад, присвяче­них забезпеченню безпеки, розвиткові української частини Інтернет, інформаційно-технологічній підтримці системи освіти, комунікаційних систем і мереж для населення і т.п.

Виділення другого напрямку в цілісний компонент видається необхідним, тому що реалізація Концепції тільки за рахунок техніко-технологічних проектів при доповненні їх окремими організаційно-правовими й економічними ме­ханізмами, як показує весь попередній досвід виконання програм інформатизації, не приводить до успіху.

° т Оцінка результатів руху

до інформаційного суспільства

Оцінка результатів руху до інформаційного суспільства, досягнутих на окремих етапах переходу до нього, будується на основі моніторингу розвитку інформаційного середовища за допомогою різних показників. Деякі з них мають оціноч­ний характер, інші одержують у процесі обробки статистич­них даних. Найзагальніші показники співвідносяться з па­раметрами соціально-економічного розвитку (показники ВВП на душу населення, частка витрат на освіту в державно­му бюджеті, параметри сукупного платоспроможного попиту на інформаційні продукти і послуги, розміри інвестицій у ви-сокотехнологічні галузі, відсоток зайнятих у сфері обробки інформації й інформаційно-обчислювального обслуговуван­ня і т.п.). Інша група показників характеризує розвиток без-посередно технологічного базису інформаційного суспільства і його окремих складових. Наприклад, можуть використовуватися динаміка росту числа користувачів Інтернет, кількість ЕОМ на 1000 жителів, кількість' до­машніх комп'ютерів, кількість україно-мовних сайтів в Інтернеті, ємність інформаційного ринку. Для цих же цілей •варто використовувати статистичні дані, що збираються тра­диційно, по кількості і типам баз даних, по кількості діючих бібліотек, культурно-інформаційних і освітніх центрів, осна­щених комп'ютерною технікою, кількості абонентів цих бібліотек і центрів, у тому числі у віддалених регіонах, кількості і типах використовуваних каналів зв'язку, кількості і типах телекомунікаційних мереж і підключених до них терміналів (у різних розрізах: у країні в цілому, по регіонах і областях, галузях, організаціях і підприємствах, формах власності і т.п.). Позитивна динаміка цих індика­торів за рік або кілька років у середньому на 10-20% буде свідчити про постійний розвиток технологічного базису інформаційного середовища. Мають бути також оцінені мас­штаби і глибина споживання інформаційних і ко­мунікаційних технологій, інформаційних продуктів і послуг у різних областях громадського життя: у сфері праці і зайня­тості, освіті, охороні здоров'я, соціальній сфері, в організації побуту і дозвілля й ін. Разом узяті ці показники й індикато-

353

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація


ри будуть характеризувати послідовне просування країни по обраному шляху до інформаційного суспільства.

Узагальнюючи наявні підходи до трактування поняття «інформаційне суспільство», можна сказати, що в даний час під таким розуміється:

  1. суспільство нового типу, що формується в результаті
    нової глобальної соціальної революції, породженої вибухо­
    вим розвитком і конвергенцією інформаційних і ко­
    мунікаційних технологій;

  2. суспільство знань, тобто суспільство, в якому головною
    умовою благополуччя кожної людини і кожної держави ста­
    ють знання, отримані завдяки безперешкодному доступу до
    інформації і умінню працювати з нею;

  3. глобальне суспільство, в якому обмін інформацією не
    матиме ні тимчасових, ні просторових, ні політичних меж;
    яке з одного боку сприяє взаємопроникненню культур, а з
    іншого — відкриває кожному співтовариству нові можли­
    вості для самоідентифікації.

Контрольні питання

  1. Охарактеризуйте поняття «інформаційне суспільство».

  1. Сформулюйте характерні риси і ознаки інформаційного
    суспільства.

  1. Що таке інформаційне право, його основні ознаки?

  1. Яка роль інформаційного права в інформаційному
    суспільстві?

5..-Наведіть основні документи, що стосуються правового за­безпечення розвитку інформаційного суспільства.

  1. Сформулюйте основні положення Окінавської Хартії гло­
    бального інформаційного суспільства.

  2. Охарактеризуйте умови переходу України до інфор­
    маційного суспільства.

  3. Сформулюйте особливості і можливі шляхи переходу Ук­
    раїни до інформаційного суспільства.

  4. Які основні напрями державної інформаційної політики ре­
    алізації переходу України до інформаційного суспільства?

354

Література

1

eEurope подводит итоги 2001 года http://b2b.ibs.ru/content/90/906-article.asp

10

  1. E-Ukraine. Information society: to be or not to be. (Book)
    http://www.e-ukraine.org.ua/eng/book/contents.htm.

  2. Europe's Way to the Information Society. An action Plan
    http://www.europa.eu.int/ISPO/infosoc/legreg/dede.html

  3. Information Society: Challenges for Politics, Economy and Society.
    http:www.bmwi-info2000,de/gip/fakten/zvei_e/index.html

  4. Information Society: Concepts, Work Programme and Examples of
    Public and Private Initiatives.

  5. The National Information Infrastructure: Agenda for action,
    1993. http://www.ibiblio.org/nii/.

  6. Wege in die Informationsgesellschaft: Status quo und
    Perspektiven Deutschlands im international en Vergleich /
    Fachverband Informationstechnik. http://www.bmwi-
    info2000.de/gip/fakten/status/index.html

  7. А.Чернов. Становление глобального информационного общест­
    ва: проблемы и перспективы (Книга)
    http://www.isn.ru/public/Book.zip

  8. Батурин ЮМ. Проблемы компьютерного права. —' М., 1991.
    В. Дрожжинов, Ф.Широков. Европейский путь построения ин­
    формационного общества.
    http://pcweek.ru/yearl998/n47/cpl251/reviews/chaptl.htm

11

В. Дрожжинов, Ф.Широков. От компьютерной революции к по­строению глобального информационного общества XXI века http://pcweek.ru/yearl998/n44/cpl251/reviews/chapt3.htm

15

16

  1. В Дрожжинов, А.Штрик. Электронное правительство информа­
    ционного общества.
    http://www.pcweek.ru/year2000/nl5/cpl251/strategy/index.htm

  2. Гриценко В.И., Вовк М.И., Котова А.Б. Введение в архитекто­
    нику информационного пространства. — К.: Наук, думка,
    2003.— 176с.

  3. Е.Варпганова. Информационное общество в стратегии Европей­
    ского Союза. http://internews.ras.ru/ZiP/43/europe.html
    Ершова Т.В., Хохлов Ю.Е. Информационное общество и буду­
    щее библиотеки // Педагогическая информатика. — 1997, №4.
    Мелюхин И. Информационное общество и государство
    http://www.relcom.ru/Internet/ComputerLaw/State.htm

17. Информационное общество в России. Ежегодный отчет РО-ЦИТ «Россия в Интернете» 1998 г. http://www.rocit.ru/inform/index.php3?path=russia355

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація


  1. Итоги информатизации Молдовы в период с 1995 по 2001 годы
    и становление информационного общества в республике
    http://www.registru.md/index01.jsp?l=0

  2. Інформаційне Суспільство. Шлях України. Фонд «Інфор­
    маційне суспільство України».
    (http://www.isu.org.ua/viewarticle/publications/117?new_lang==u).

  3. Клименко С., Уразметов В. Интернет: Среда обитания информа­
    ционного общества // ИФВЭ, МФТИ. — Протвино: РЦФТИ, 1995.

  4. Концепция движения Москвы в информационное общество.
    http://www.iis.ru/moscow/infosoc/concept.ru.html

  5. Концепция федеральной целевой программы «Развитие ин­
    форматизации в России на период до 2010 года».
    http://www.iis.ru/library/isp2010/isp2010.ru.html

  6. Концепция формирования информационного общества в Рос­
    сии. http://www.iis.ru/library/riss/riss.ru.html

  7. Копылов ВА. Информационное право. — М.: Юрист, 1997.

  8. Мелюхин.И.С. Информационное общество: истоки, проблемы,
    тенденция развития. — М.: Издательство МГУ, 1999 — 208 с.

  9. Модернизация правительства. Белая книга, (доклад прави­
    тельства Великобритании.
    http://www.e-gorod.ru/e-project/whitepaper/4310.htm

  10. Окинавская Хартия Глобального Информационного Общества
    (G8). http://www.iis.ru/events/okinawa/charter.ru.html

  11. Джонстон П. Технологические аспекты развития глобального
    Информационного Общества.
    http://www.ieie.nsc.ru:8101/~forsis/publ/poitiers/johnl.html

  12. Программа «Технологии информационного общества» Европей­
    ского Сообщества, http://www.iopsys.ru/inventory/istinfo.htm

  13. Рассолов М.М. Проблемы управления и информации в области
    права. — М.: Юрид. лит., 1991.

  14. Российский Интернет: Аналитический обзор РОЦИТ. 1999 г.
    http://www.rocit.ru/inform/index.php3

  15. Русско-английский глоссарий по информационному обществу
    http: / /www .iis.ru/glossary/index, html

  16. Ершова Т. Российский опыт интеграции в информационное об­
    щество, http: //www.iis. ru/events/19981130/ershova. ru. html

  17. Шауэр Т. Влияние технологий Информационного Общества на
    устойчивое развитие.

http://www.ieie.nsc.ru:8101/~forsis/publ/asisws/schauer.html

35. Философские основы информационного общества.
http://kovalevsky.webs.com.ua/phil/phil.htm

356

  1   2   3


Кудрявцева С.П., Колос В.В
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации