Яким Р.С. Безпека життєдіяльності людини (укр. мова) - файл n1.doc

приобрести
Яким Р.С. Безпека життєдіяльності людини (укр. мова)
скачать (7435.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc7436kb.24.08.2012 08:13скачать

n1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Науково-методичний центр вищої освіти Міністерства освіти і науки України

Р.С. Яким

Безпека життєдіяльності людини

Рекомендовано Міністерством освіти

і науки України як навчальний посібник

для студентів вищих навчальних

закладів

230(>US

УДК 504.75. ББК 68.69.я73
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист № 1/11-6119 від 26.11.04 р.).

Рецензенти: Семчук Я.М., д-р. техн. наук, проф., (завідувач кафедри безпеки

життєдіяльності Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу);

Савчин М.В., д-р. психол. наук, проф., (завідувач кафедри загальної психології Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка).

Яким Р.С.

Безпека життєдіяльності людини: Навч. посібник. - Львів: Видавництво "Бескид Біт", 2005. - 304 с ISBN 966-8450-12-4

У посібнику теоретично проаналізовано категорії безпеки як стан захищеності з позицій ризикоорієнтованого підходу. Безпеку життєдіяльності розглянено у контексті системи "людина-життєве середовище" в перерізі різних сфер життєдіяльності. Ґрунтовно проаналізовані чинники, які впливають на здоров'я і працездатність людини, визначають умови її існування та життєдіяльності. З погляду сучасних теорій особистості досліджено основні аспекти вчинку, які суттєво впливають на життєдіяльність індивіда. Розкрито вплив соціалізації індивіда на його поведінку та роль педагога в цьому процесі, у контексті проблеми безпеки життєдіяльності. Надане значної уваги безпеці життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях. Ґрунтовно проілюстровано правила надання першої допомоги потерпілим від різних ушкоджень. Питання організації і управління безпекою життєдіяльності розкриті відповідно до концептуальних основ державної безпеки.

Посібник адресований студентам та викладачам вищих навчальних закладів освіти I-IV рівнів акредитації.

© Р.С. Яким, 2005
ISBN 966-8450-12-4 © Видавництво "Бескид Біт", 2005

4

Вступ

шов Наказ Міністерства освіти України про запровадження курсу "Основи безпеки життєдіяльності" від 18.08.1999 р. № 300.

З метою забезпечення виконання Державної програми навчання з питань охорони праці 2 грудня 1998 р. було видано наказ- Міністра освіти України № 420 "Про вдосконалення навчання з охорони праці й безпеки життєдіяльності у вищих закладах освіти". Цей наказ та вимоги низки інших документів встановлює, що, починаючи з 1999-2000 навчального року, дисципліну "Безпека життєдіяльності" вивчають студенти усіх вищих закладів освіти.

Поряд з виходом наказу Міносвіти № 420 з метою своєчасного проведення робіт, пов'язаних із запобіганням і реагуванням на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру, Кабінет Міністрів України Постановою від З серпня 1998 р. № 1198 затвердив положення про Єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру (ЄДС НС).

У 1999 році на виконання наказу № 420 була видана Програма нормативної дисципліни "Безпека життєдіяльності" для вищих закладів освіти, затверджена першим заступником Міністра освіти України від 04.12.98 р.

Програмою передбачено сформувати такі знання та уміння студентів за дисципліною "Безпека життєдіяльності":

DrlJ-ЦІ;

- планувати заходи щодо створення здорових і безпечних умов життя та
діяльності у системі "людина-життєве середовище".

Застосування навчальної програми передбачає конкретизацію стосовно особливостей спеціальності та типу навчального закладу, наявності відповідної матеріальної бази тощо.


1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

1.1. Безпека життєдіяльності як галузь науково-практичної діяльності та навчальна дисципліна

Актуальність проблеми безпеки життєдіяльності полягає у тенденції до зростання кількості нещасних випадків з людиною. Унаслідок аналізу закономірностей розвитку і життя людини, та спираючись на роботи М.А. Котика, можна виділити низку обставин, що сприяють такому стану сучасності:

Розвиток суспільства, техносфери випереджує розвиток культури безпеки в цих сферах життєдіяльності.

Ріст ціни помилки. Якщо одна людина у давнину могла заподіяти шкоди декільком людям то сьогодні жертвами можуть стати мільйони.

Первісні люди жили в системі "людина-природа", сьогодні сфери життєдіяльності людини набагато різноманітніші, складніші.

Людина має здатність адаптуватися не тільки до небезпек життєвого середовища, але й до порушення правил безпеки.

Проблема безпеки завжди була найактуальнішим завданням, яке намагалися вирішити по-різному: створення безпечних умов роботи, профілактика та охорона здоров'я, проведення профілактичних і випереджальних заходів і прийняття правильних рішень у різних умовах життєдіяльності, у тому числі в умовах надзвичайних ситуацій та ін.

Формування категорії безпеки з теоретичного погляду є питанням принципової важливості, оскільки безпеку, як стан, розглядають лише з позиції комплексного погляду, що враховує різноплановість і багатоаспектність складових життєдіяльності людини. Тому безпеку треба розглядати як захист від небезпеки, одну з основних умов самовизначення, саморозвитку особистості, людини загалом. На цій підставі наведемо найбільш вдале визначення безпеки за В. Серебрянниковим:

Безпека (у перекладі з грецьк. - "володіти ситуацією") - це стан захищеності особистості, суспільства, держави від зовнішніх і внутрішніх небезпек і загроз, що ґрунтуються на діяльності людей, суспільства, держави, світової співдружності народів з виявлення (вивчення), попередження, ослаблення, усування (ліквідації) і відбивання небезпек і загроз, здатних знищити їх, позбавити їх фундаментальних матеріальних і духовних цінностей, нанести неприйняті (недопустимі об'єктивно і суб'єктивно) збитки, закрити шлях до виживання та розвитку.

Попередження виникнення небезпеки чи загрози - дії що охоплюють запобігання, профілактику і припинення.

Запобігання - діяльність, спрямована на недопущення виникнення ситуацій, подій що ведуть до появи небезпек чи загроз.

Профілактика - заходи щодо виявлення, усунення (нейтралізація, блокування, обмеження сфери чи сили дії) причин і умов виникнення загроз чи небезпек.

Припинення - діяльність що полягає у недопущенні розвитку, тривалості, доведення до завершення, реалізації загрози чи небезпеки, що вже активізована.

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

У системі безпеки однією з основних її складових є безпека життєдіяльності. Безпека в цьому контексті виступає як стан захищеності особистості в середовищі проживання від загроз її життєдіяльності.

Поняття "Життєдіяльність" складається з двох слів - "життя" і "діяльність".

Життя - такий спосіб існування систем, який передбачає обмін речовин, енергією, здатність до саморегуляції, росту, розмноження і адаптації до умов середовища існування.

Адаптація (adaptatio - пристосування) - сукупність морфофізіологічних, популяційних та інших властивостей живих організмів, що забезпечують можливість стійкого виживання в конкретних умовах середовища. Розрізняють загальну (пристосування до широкого діапазону умов середовища) та одиничну адаптацію (пристосування до локальних чи специфічних умов середовища).

Діяльність - акт зіштовхування спрямованої на ціль вільної свободи суб'єкта і об'єктивних закономірностей буття. У структурі діяльності виділяють суб'єктну (скерований на ціль суб'єкт) та об'єктну (предмет діяльності, знаряддя діяльності, продукт діяльності) компоненти.

Діяльність людини постає як особливий, специфічний прояв людської активності. Діяльність є універсальним середовищем, що поєднує людину зі світом, у тому числі з її особливим духовним універсумом. Виділяють три основні види людської діяльності:

  1. матеріально-практична: перетворення природи; подолання опору матеріалу; лїя з об'єктами

  2. духовна: усвідомлення; знання; мислення; створення понять, ідей.

  3. духовно-практична - створення особливих символічних форм, що фіксують вищі цінності людини (філософія, релігія, мистецтво).

Головними характеристиками діяльності людини є: перетворюваїьний характер; цілеспрямованість; предметність; від її процесів залежить масштаб людини; соціально-організована; свідома; набуває рівневого вигляду, коли переростає у самодіяльність.

У процесі діяльності людина виступає як суб'єкт діяльності, а її дії спрямовані на зміни об'єкта діяльності.

Завдання діяльності - потреба, що виникає в певних умовах і може бути задоволена внаслідок визначеної структури діяльності, до якої належить:

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

7

- продукт діяльності - те, що одержано унаслідок трансформ ації предмета в
процесі діяльності.

Існує три види завдань діяльності:

Отже, діяльність людини - динамічна система взаємодій людини із навколишнім світом, в яких вона досягає свідомо поставлених цілей, що з'являються внаслідок виникнення у неї певних потреб. Відповідно до цього проблему безпеки життєдіяльності людини потрібно вирішувати в контексті вищезазначених аспектів діяльності.







Рис. 1. Модель загроз безпеці життєдіяльності людини

У людському бутті життя і діяльність нерозривно поєднані. Життєдіяльність є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у зміні та перетворенні в її інтересах середовища проживання. Отже вона охоплює усю різноманітність взаємодії людини з навколишнім середовищем. В процесі життєдіяльності людина постійно перебуває під впливом небезпек як реальних, так і потенційних.


8 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

Небезпека - це загроза безпеці, тобто умова чи ситуація, яка існує в навколишньому середовищі і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, що може спричинити фізичну, психічну, моральну шкоду, поранення різної важкості (від легких до смертельних).

Середовище проживання - сукупність чинників, які впливають на здоров'я і працездатність людини, визначають тривалість її життя, умови її існування та життєдіяльності.

Чинники середовища проживання поділяють на три групи:

Природні (біосфера): клімат, місцевість, географічне положення.

Соціально-економічні: законодавство про працю, про охорону праці, економічні чинники, організація і структура суспільства, суспільно-політичні чинники.

Організаційні і технічні (техносфера): засоби і предмети праці, технологічні процеси, організація виробництва, умови праці.

Небезпечні і шкідливі чинники середовища проживання людини:

Фізичні:

Хімічні:

—. . . . .

- хімічно шкідливі речовини у повітрі і харчових продуктах (токсичні ре
човини, канцерогени, мутагени, роздразнюючі речовини, наркотики та
ін V

- лікарські речовини.
Біологічні:




~ релігія;

- незнання сутності та місії людини.

9

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

Державний стандарт України - ДСТУ 2293-99 визначає термін "безпека" як стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.

Ризик - імовірність події, подій.

Безпеку можна також розглядати як збалансований, стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо.

"Безпека людини" - це поняття, що відображає саму суть людського життя, її ментальні, соціальні і духовні надбання. Безпека людини - невід'ємна складова характеристика стратегічного напряму розвитку людства, що визначений ООН як "сталий людський розвиток" - такий розвиток, який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду.

Безпека життєдіяльності - це стан захищеності суб'єкта діяльності1 від небезпек і загроз.

Досягають безпеки життєдіяльності діяльністю людей, суспільства, держави, світової співдружності народів з виявлення (вивчення), попередження, ослаблення, усування (ліквідації) і відбивання небезпек і загроз.

Небезпеки і загрози для безпеки життєдіяльності становлять ушкодження, травми чи їхня потенційність.

Ушкодження, травма - це порушення цілості або функцій тканин унаслідок зовнішньої дії фізичних або хімічних чинників. Травми, ушкодження можуть бути поділені на дві групи: фізичні та хімічні.

Фізичні ушкодження:




Ушкодження можуть бути анатомічні, що порушують цілість тканин (садна, рани, переломи кісток, розриви внутрішніх органів тощо) і функціональні (біль, шок, струс головного мозку). Функціональні ушкодження частіше поєднуються з анатомічними.

При розвитку травматичного процесу нерідко виникають супутні ускладнюючі захворювання, що безпосередньо пов'язані з ушкодженнями (травматичний артрит, міозит, пневмонія, сепсис тощо).

Ушкодження бувають несмертельні (коли потерпілий залишається живий) і смертельні (коли внаслідок заподіяної травми настає смерть).

Трапляються ушкодження, які спричинюють смерть тільки внаслідок особливих обставин чи умов. Це буває при кровотечі з рани, якщо тривалий час не надають медичної допомоги. Іноді виникнення таких ушкоджень залежить безпосередньо від патологічного стану органа: наприклад, розрив різко збільшеної селезінки, що виступає з підребер'я, внаслідок навіть незначного за силою удару, з подальшою смертельною внутрішньою кровотечею. Зрідка незначне ушкодження, яке здебіль-

1 тт

Людина, гурт людей тощо.

10 1, Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

шого навіть не спричиняє особливого розладу здоров'я, може ускладнитися гнійно-запальним процесом; виникає сепсис і настає смерть. Такі ушкодження умовно називають смертельними.

Ушкодження може заподіювати інша людина (побої, замахи на вбивство, вбивство) власноруч (калічення частин тіла, замахи на самогубство, самогубство), або внаслідок низки випадкових обставин (нещасні випадки).

Вивчення цілого комплексу небезпек, умов, за яких вони здатні реалізуватись, вміння знизити їх негативний вплив, сприяло протягом усієї історії виживанню людства і дає змогу йому існувати в сучасних умовах. Однак на сьогодні у вирішенні цих питань потрібен комплексний науково обгрунтований підхід, який може забезпечити лише безпека життєдіяльності.

Безпека життєдіяльності як наука - це галузь науково-практичної діяльності, спрямованої на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їхніх властивостей, наслідків впливу їх на організм людини, основ попередження і захисту здоров'я та життя людини і середовища її проживання, а також на розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя й діяльності людини як в повсякденних умоЕіах, так і в умовах надзвичайних ситуацій (аварії, катастрофи, стихійні лиха, війни тощо).

Безпека життєдіяльності (БЖД) як інтегрована дисципліна гуманітарно-технічного спрямування, узагальнюючи дані відповідної науково-практичної діяльності, формує поняттєво-категорійний, теоретичний і методологічний апарат, необхідний для вивчення у подальшому таких дисциплін як: охорона праці, екологія, цивільний захист та інших, що вивчають конкретні небезпеки і способи захисту від них.

/././. Об'єкт і предмет курсу БЖД

Об'єктом курсу БЖД є безпека особи як явище, а предметом - моделі безпеки.

У центрі уваги БЖД - система "людина-життєве середовище".

Під життєвим середовищем розуміють частину зовнішнього середовища, що оточує людину, підтримує її існування, створює умови для діяльності та суспільних відносин і безпосередньо впливає на її життя та здоров'я. Розгляд системи "людина -життєве середовище" можливий як на загальному (комплексному) рівні, так і стосовно підсистем меншого масштабу, що враховують певні особливості та відповідну спрямованість відносин між двома складовими системи.

У першу чергу необхідно виділити підсистему "людина-природне середовище", оскільки промислова, технічна та наступна науково-технічна революція настільки озброїли людину технікою і такою мірою підвищили її могутність, що відносини між людиною та природним середовищем зазнали значної трансформації. Людство опанувало нові види енергії, розробило невідомі природні матеріали і технології, дослідило глибини Землі та космічні простори, підкорило водні і повітряні океани, однак усі ці успіхи мають і зворотний бік.

Сьогодні природний (початковий) стан навколишнього середовища виявився суттєво порушеним, що спричинило появу нових небезпек природного походження, які не лише негативно впливають на здоров'я людини, але й загрожують її існуванню.

Важливе значення має розгляд підсистеми "людина-виробниче середовище". Науково-технічний прогрес та пов'язані з ним нові технічні рішення і технології, широке застосування хімічних речовин у різних виробництвах, створення агрегатів ве-


1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

11

ликої потужності, підвищення швидкості роботи устаткування, використання нових матеріалів збільшило кількість виробничих небезпек для здоров'я та життя людей.

Пильної уваги до себе потребує підсистема "людина-побутове середовище" з огляду на значне зростання кількості нещасних випадків, травм, каліцтв, смертей саме в цій сфері. Наявність у сучасних квартирах великої кількості побутових електроприладів, предметів, виготовлених із синтетичних матеріалів, широкий спектр засобів побутової хімії суттєво полегшує наше життя, робить його комфортним, але водночас уводить у наш дім цілий комплекс небезпечних та шкідливих чинників: електричний струм, електромагнітне випромінювання, електростатичні поля, підвищений рівень шуму, вібрації, шкідливі речовини, пил та ін.

Особливе значення у вирішенні питань безпеки життєдіяльності відведене людині як елементу системи "людина-життєве середовище". Згідно з даними статистики, 80-90% порушень режиму роботи теплових електростанцій, 70-80% дорожньо-транспортних подій, 50-65% аварій літаків, більше 50% нещасних випадків у виробничій та побутовій сферах спричинені людським чинником.

Високі рівні аварійності, травматизму, несприятливий вплив різноманітних чинників небезпеки на здоров'я та працездатність людини часто зумовлені невідповідністю її психофункціонального стану складності чи інтенсивності матеріально-практичної діяльності, що виконується, розвитком стану нервово-емоційної напруженості, втомою, стресом тощо. За таких умов зростає актуальність питань, пов'язаних з психофізичною надійністю людини, психологією безпеки.

Досить високий відсоток причин, пов'язаних з людським чинником, зумовлений значними прогалинами в системі освіти та виховання. Важливим аспектом життєдіяльності є захист населення, об'єктів економіки і території загалом від негативних наслідків надзвичайних ситуацій. Стихійні лиха та природні катаклізми, техногенні та антропогенні аварії і катастрофи, соціальні конфлікти призводять до значних людських жертв, наносять великі матеріальні збитки суспільству.

1.1.2. Мета і завдання дисципліни "Безпека життєдіяльності"

Метою дисципліни є: підготовка особи до активної участі у забезпеченні тривалого повноцінного життя у суспільстві, яке динамічно змінюється, а також:

Завдання дисципліни "Безпека життєдіяльності" - навчити студентів:

12

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

1.2. Методологічні основи безпеки життєдіяльності

1.2.1. Системно-структурний підхід та системний анал'а - методологічна
основа безпеки життєдіяльності


Головним методологічним принципом безпеки життєдіяльності людини є системно-структурний підхід, а методом, який використовують у ній, - системний аналіз.

Системний аналіз - це сукупність методологічних засобів, які застосовують для підготовки та обґрунтування рішень стосовно складних питань, що існують або виникають у системах. Під системою розуміють сукупність взаємопов'язаних елементів, які взаємодіють між собою так, що досягається певний результат (мета).

Під елементами (складовими частинами) системи розуміють не лише матеріальні об'єкти, а й стосунки і зв'язки між цими об'єктами. Будь-який пристрій - це технічна система, а рослина, тварина, людина - біологічна система. Будь-які групи людей, колективи, спільноти - це соціальні системи. Система, одним з компонентів якої є людина, називається ергатичною. Прикладами ергетичних систем є системи "людина-природне середовище", "людина-машина", "людина-машина-навколишнє середовище" тощо.

Кожний предмет розглядають, як системне утворення. Системи мають свої властивості, які не притаманні компонентам, з яких утворені системи. Цю основну властивість систем або "емерджентність" покладено в основу системного аналізу.

Принцип системності розглядає явища у їхньому взаємозв'язку, комплексно. Для позначення мети, результату, яких досягає система, використовують термін "системотворний елемент".

Будь-яка система є складовою частиною іншої системи, або ж входить до іншої системи як її елемент. З іншого боку, окремі елементи кожної системи можуть розглядати як окремі самостійні системи.

У сфері наук про безпеку системою є сукупність взаємопов'язаних людей, процесів, будівель, обладнання, устаткування, природних об'єктів тощо, які функціонують у певному середовищі для забезпечення безпеки.

1.2.2. Система життєдіяльності

Системою, яку вивчає дисципліна "Безпека життєдіяльності", є система "люди-на-життєве середовище". Розглянемо характеристики компонентів цієї системи.

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

13

Будь-який живий об'єкт (організм, клітина) є відкритою системою, тобто системою, яка постійно обмінюється речовинами, енергією, інформацією з оточуючим середовищем. Сутність обміну в живих тілах складається з поглинання речовин ззовні і їх засвоєння (тобто перетворення речовин навколишнього середовища в речовину самого живого організму). Цей процес (т.зв. асиміляція) потребує енергетичних витрат з боку живого тіла і ці витрати енергії можливі тому, що в процесі асиміляції в клітинах організму накопичується енергія у вигляді складних хімічних зв'язків молекул органічних сполук.

Процеси розпаду складних речовин живого тіла, які супроводжуються визволенням енергії і виділенням продуктів розпаду, отримали назву дисиміляції. Головним джерелом енергії, що підтримує існування цих процесів, є сонячна енергія.

Другий закон термодинаміки стверджує, що будь-яка природна закрита система має властивість неминучого спаду енергетичного рівня впритул до загибелі самої системи. Живі тіла є відкритими системами і мають властивість черпати енергію зовні і залучати її в процеси своєї життєдіяльності, що забезпечує можливість життя.

Природне середовище (біосфера) - це частина Землі і простору, що її оточує, де зосереджене живе. Воно є джерелом природних ресурсів для життєдіяльності людини. Люди використовують воду, ліс, корисні копалини, плодючий грунт та інші багатства природного середовища.

Штучне середовище - це складова довкілля, яка створена людством за багато років його існування. Штучне середовище умовно можна розділити на соціально-політичне середовище і техногенне.

Соціально-політичне середовище - форми спільної діяльності людей, єдність способу життя, комунікативної дії.

Техногенне середовище - промислові та енергетичні об'єкти, установи, навчальні, лікувальні заклади, житло, транспорт, знаряддя праці, зброя, домашнє господарство та ін.

Техногенне середовище формувалося і формується в процесі трудової діяльності людини. Воно багатопланове. Часто техногенне середовище поділяють на виробниче і побутове. Виробничим є середовище, де людина реалізує свою трудову діяльність (підприємства). До побутового середовища можна віднести власний дім чи квартиру, сукупність житлових будинків, комунально-побутових об'єктів, місця відпочинку та ін.

Штучне середовище дає змогу задовольнити людські потреби в харчуванні, одязі, комфорті, культурному відпочинку, творчій діяльності тощо.

Життєдіяльність людства не може бути безкомпромісною, спокійною. На життєдіяльність завжди впливають різні негативні чинники, які виникають як унаслідок діяльності людей, так і природного середовища. Наприклад, аварії, стихійні лиха, збройні конфлікти порушують нормальну життєдіяльність людей. Захист у цих випадках людей і природного середовища є специфічним видом діяльності, і як правило покладається на державу та створені нею органи (армія міліція, війська та формування Міністерства з надзвичайних ситуацій).

Життєве або навколишнє середовище (довкілля) - це все, що оточує людину упродовж її життя. Своєю чергою, життєве середовище - складна система, компонентами якої є природне і штучне середовище.

Загалом під "системою життєдіяльності" розуміють життя і діяльність людства на планеті Земля. Значною мірою система життєдіяльності відображена в державі, де

14 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

люди об'єднані мовою, звичаями, законами, природними умовами, системою захисту своїх інтересів. Але ж і саму людину можна розглядати як систему життєдіяльності, що складається з взаємодіючих органів єдиного організму, який живе і діє за відповідними законами.

Життєдіяльність окремої людини є часткою життєдіяльності людства в межах якоїсь формації. Тому тут є багато спільного. Але життєдіяльність окремої людини може відрізнятись від загальноприйнятих норм і традицій. У цьому і полягає унікальність кожної людської особи.

Характерні ознаки системи життєдіяльності:

Це складна система, що об'єднує життя людей (людства), їх працю і навколишнє середовище, всі елементи якої взаємопов'язані і взаємозалежні.

Функціонування системи відбувається за об'єктивними законами (правила, традиції) і має за мету задоволення потреб та інтересів як людини, так і людства.

Це динамічна система, яка розвивається, удосконалюється, пристосовується до зміни умов існування.

Система завжди прагне до стабільного стану, вживаючи відповідні заходи для захисту себе від небезпеки.

1.2.3. Системний аналіз безпеки життєдіяльності

У процесі діяльності можна виділити з одного боку людину, котра працює, а з іншого - виробництво, де знаходяться предмет, знаряддя та навколишнє середовище і де виникає небезпека.

Система безпеки діяльності людини складається з таких підпорядкованих структур (рис. 2): людина, діяльність, система охорони праці, ергономіка, охорона здоров'я, гігієна. Подструктура людини охоплює такі чинники:

  1. безумовні рефлекси самозбереження, захисні реакції людини та дублювання функцій окремих органів;

  2. психологічні якості та стани людини;

  3. досвід, професійні навики та вміння;

4) ступінь мотивації матеріально-практичної діяльності та безпеки.



Рівень індивідуальної захищеності людини від небезпеки є результатом дії складної системи саморегуляції, яка ґрунтується на чотирьох вищезгаданих чинниках (рівнях).

Рис. 2. Структура системи безпеки діяльності

Подструктуру діяльність розглянено як головне джерело небезпеки. Наприклад матеріально-практичну діяльність у вузькому значенні можна розглядати як виробництво. У промисло-

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

15

вому виробництві - це знаряддя праці, предмети праці та навколишню середовище. При цьому виділяють роботи з високою та невисокою категоріями небезпеки. Нещасні випадки частіше стаються під час виконання робіт з невисокою небезпекою внаслідок того, що:

  1. до робіт з підвищеною небезпекою допускають осіб, які пройшли спеціальну додаткову підготовку з техніки безпеки;

  1. на таких роботах використовують більш досконалу техніку безпеки;

  2. небезпечних робіт значно менше ніж звичайних;

  1. висока ціна помилки на роботі з підвищеною небезпекою зумовлює серйозніше ставлення робітника до її виконання.

Духовно-практичну діяльність можна уявити як.інтелектуальну, в якій основними небезпеками є інформаційно-психологічні та духовні.

Підструктура "Система охорони праці" слугує розв'язанню двох головних завдань: знижувати рівень виробничої небезпеки та сприяти підвищенню захищеності життя і здоров'я людини.

Взаємодія всіх трьох підструктур формує фактичний рівень безпеки життєдіяльності людини.

1.3. Небезпеки та їхні чинники

У всі часи людина прагнула до забезпечення своєї безпеки. Але з появою нової сфери діяльності виникає щораз більше нових небезпек: нові прилади, машини, технологічні лінії, електричний струм, атомна енергетика, радіація, хімічні сполуки. Практична діяльність людини дала змогу висловити аксіому про те, що будь-яка діяльність людини є потенційно небезпечною. Потенційна небезпека життєдіяльності людини може існувати в явному та прихованому вигляді, яку важко виявити та передбачити. Наявність потенційної небезпеки в системі не завжди супроводжується її негативним впливом на людину. Для реалізації такого впливу важливе виконання таких умов:

  1. небезпека реально існує та діє;

  2. людина перебуває в зоні дії небезпеки;

  3. людина не має достатньо ефективних засобів захисту.

У загальному розумінні небезпека - це явища, процеси, об'єкти, які за певних умов здатні завдати збитків2, шкоди для здоров'я людини. Небезпека може бути і тоді, коли є загроза безпеці для життєдіяльності особистості на стадії переходу із можливості у дійсність. Небезпека - це наслідок дії окремих чинників на людину. їх можна поділити на вражаючі, небезпечні та шкідливі.

Вражаючі - це чинники, які можуть призвести до загибелі людини.

Небезпечні - це чинники, що за певних умов можуть стати причиною травм та аварій.

Шкідливі - це чинники, що можуть викликати захворювання чи зниження працездатності людини як у явній, так і в прихованій формі. Такий поділ чинників є умовним, оскільки один і той же чинник може спричинити загибель людини, травму, захворювання, чи не завдати ніякої шкоди.



Збитки - зло, шкода які є результатом очікування чи наслідками небажаних подій. Шкода може виражатися різним рівнем важкості: загибель, травма, захворювання, зниження працездатності.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21


Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации