Адаменко О. и др. Альтернативные топлива и другие нетрадиционные источники энергии - файл n1.doc

приобрести
Адаменко О. и др. Альтернативные топлива и другие нетрадиционные источники энергии
скачать (13337 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc13337kb.24.08.2012 02:47скачать

n1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
інші нетрадиційні джерела

енергії
1


Шляхи до екологічно чистої сталої енергетики*
1.1. Вступ
Зміни клімату, кислотні дощі, розливи нафти, радіоактивні відходи, транспортне забруднення загрожують нашому здоров’ю, нашій економіці і навколишньому середовищу. Все це є результатом використання нами енергетичних ресурсів неекостійким способом.

Зміни клімату загрожують широкомасштабним руйнуванням більшості світових природних екосистем, кислотні дощі – це небезпека для дерев, дикої природи і споруд; приземна концентрація озону перешкоджає росту рослин; забруднене повітря викликає рак і респіраторні захворювання, які щороку вбивають багато тисяч європейців, впливають на стан здоров’я ще більшої кількості людей, приводять до затрат мільярдів екю на виконання програм оздоровлення, втрати продуктивності, зменшують урожайність і пошкоджують споруди.

Однак енергія є основною умовою нашого соціально-економічного розвитку і служить наріжним каменем для зусиль з підвищення якості нашого життя і задоволення запитів населення. Вважається, що енергетичні потреби Європи постійно збільшуються. Очікується, що залежність Європейського Союзу від імпорту енергоресурсів досягне у 2020 році 70% від загального споживання первинної енергії. В доповіді Європейської Комісії “Європейська енергетика 2020” [1] розглянуто 4 сценарії для майбутнього, тільки один з яких передбачає зниження викидів вуглекислого газу до рівня, меншого ніж у 1990 році, і це супроводжується підвищенням частки атомних станцій у виробництві енергії. Однак існують інші можливості. При наявності політичної волі, яка б супроводжувалась значними змінами у політиці, спрямованої на підтримання життєздатних альтернатив, можливе зменшення викидів вуглекислого газу одночасно із згортанням атомної енергетики. Суттєвою перепоною є недостатня політична усвідомленість того факту, що потенціал заходів, пов’язаний з розробкою відновних енергетичних джерел і підвищення енергоефективності, зменшує залежність від корисних копалин і ядерного палива.

Обмеження щодо використання ресурсів тепер залежать не стільки від ступеня їх доступності, скільки від можливості переборювати наслідки їх впливу на екосистеми на локальному і глобальному рівнях. На існуючому рівні використання ресурсів приводить до високого екологічного впливу. Однак, якщо не враховувати їх екологічної і соціальної ціни, то споживання енергоресурсів і забруднення навколишнього середовища виглядають дуже дешевими. Для споживання енергії екостійким [2] чином необхідно дотримуватися наступних принципів:

Концепція екологічного простору об’єднала ці принципи з метою опису тих рамок, в межах яких можуть бути сформульовані плани створення безпечного, рівноправного і екологічно стійкого майбутнього. Хоча в останні десятиліття економічне зростання і споживання енергії не були жорстко пов’язані, однак теперішнє економічне зростання все ще залишається надмірно матеріало- і енергомістким. Більше того, використання енергії і матеріалів продовжує зростати в абсолютному вимірі. Існує немало можливостей споживання енергії, які не створюють загрози екологічному і соціальному розвитку. Так, деякі проекти ЕУЕУЕ показали, що існує багато економічних і соціальних вигод від практичної реалізації екостійкого розвитку. Більше того, якщо ми підемо цим не екостійким шляхом – наслідки будуть катастрофічними. Тож розглянемо деякі ключові практичні кроки, які необхідно зробити для переходу Європи на екостійке використання енергії.


    1. Наслідки використання енергії


Забруднення, викликане внаслідок використання нами енергії, впливає на стан здоров’я людей і приводить до втрати продуктивності, скорочення урожайності і створює небезпеку для споруд.

Погана якість повітря щороку викликає тисячі передчасних смертей, особливо з нею пов’язані захворювання серця і верхніх дихальних шляхів, загострення протікання астми, емфіземи і бронхіту. Для речовин, які викликають рак, таких, як бензол, за твердженням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), не існує “безпечного рівня”. Забруднюючі гази викликають кислотні дощі, створюють значну загрозу природним об’єктам і будівлям, а також зменшують продуктивність сільського господарства. Викиди вуглекислого газу є причиною змін клімату, що обумовлює загрозу усьому нашому способу життєдіяльності. Схожим чином не існує безпечного рівня викидів і відходів атомних електростанцій.

Особливо чутливими до рівня забруднення повітря є маленькі діти і літні люди, які страждають від астми, захворювань серця і легень, – тобто саме ті, хто не має найменшого відношення до забруднень.

Ціна забруднень для суспільства (небезпека для споруд, доріг, мостів, машин і ін.) складає від 2 до 15 млрд. екю щорічно [3] (однак і ці показники є заниженими, оскільки не враховують потенційних наслідків змін клімату).

В одному з досліджень показано, що небезпека тільки від SO2 обходиться Європі щорічно більш ніж в 10 млрд. екю [4]. Рівень SO2 в Празі взимку в 20 разів перевищує норми ВООЗ, і лікарі радять вагітним жінкам покидати це місто на весь період їх вагітності [5]. Підраховано, що в країнах Центральної і Східної Європи викиди сірчистих газів можуть бути зменшені на 50% за рахунок енергозберігаючих заходів і зміни складу палив. У Західній Європі ці цифри є меншими, однак залишаються досить значними – близько 25%.

В той же час територія Європи забруднена приземним озоном, який, за останніми розрахунками, може зменшити врожайність сільськогосподарських культур на 10%. Шведські спеціалісти підрахували, що приземний шар озону викликає втрати врожаю близько 9%. Це складає близько 170 млн. екю [6] щорічно. Сільгоспкультури з багатим листям особливо чутливі. У Швеції фермери оцінюють збитки не менше як 320 екю на гектар внаслідок збільшення вмісту озону в атмосфері.

Згідно з даними ВООЗ для 400 млн. європейців рівень озону перевищує норму [3].

Забруднення впливає на природне середовище багатьма шляхами: тварини і рослини прямим чином потерпають від токсичних забруднювачів, на регіональному рівні окислення ґрунтів і води може привести до зміни водного балансу, на глобальному рівні зміни клімату викликають значні зміни в природних популяціях.


Вставка 1. Основні забруднювачі повітря при використанні енергії

Забруднювач

Вуглекислий газ (СО2)

Основне джерело

Автотранспорт і спалювання викопного палива

Наслідки

Вплив на глобальні зміни клімату, загроза руйнування багатьох природних систем

Чадний газ (СО)

Автотранспорт, спалювання викопного палива і сміття

Приводить до млявості і головного болю. Високий вміст чадного газу у крові водіїв, які беруть участь у дорожньому русі. Тривалий вплив підвищеного рівня чадного газу може привести до порушення функцій мозку

Свинець та інші метали

Автотранспорт, спалювання сміття і вугілля

Забруднення впливає на нервову систему і нирки. Діти особливо чутливі, в них знижується коефіцієнт інтелектуального розвитку, виникають проблеми поведінки, знижується концентрація уваги. Кадмій загрожує ниркам і може впливати на роботу легень. Миш’як, хром і нікель можуть викликати рак.

Оксиди азоту (NОx), в тому числі діоксид азоту (NO2)

Автотранспорт

NОx обумовлює третину всіх кислотних дощів. Ці сполуки є причиною формування приземного озону і смогу, що призводить до загострення респіраторних захворювань, астми, лихоманки та підвищує ризик захворювань бронхів і легень.

Приземний озон (О3)

Вплив сонячного випромінювання на NОx та інші забруднювачі

Загроза рослинам і зменшення урожаю. Приземний озон може створювати серйозну небезпеку подразнення очей, носа, горла і легень. Останні дослідження показали, що приземний озон може викликати також рак.

Частинки пилу (ЧП)

Автотранспорт, спалювання викопного палива і сміття

Забруднення повітря є причиною виникнення більшості хвороб щорічно. Маленькі частинки можуть проникати глибоко в легені і зано-сити туди канцерогенні речовини. ВООЗ вва-жає, що цьому ризику підлягає 1,1 мільярда людей у світі і кожен рік безпосередньо від цього помирають 460 тис. людей.

Поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАВ)

Автотранспорт і спалювання вугілля

ПАВ можуть викликати рак. Вони також токсичні для тварин, особливо для малюків. Не існує нижньої границі впливу для ПАВ.

Радіонукліди

Атомні станції і переробка ядерного палива

Будь-які дози цих речовин є токсичними. Вони можуть викликати рак, а також багато інших смертельних захворювань і обумовлювати негативну дію на навколишнє середовище.

Двооксид сірки (SO2)

Спалювання викопного палива (головним чином) на теплових електростанціях

Основна причини токсичних кислотних дощів, що загрожують деревам, природному середовищу, спорудам з каменю і металу. Висока концентрація двооксиду сірки може викликати серйозні проблеми з функціями дихання. В комбінації з димом навіть незначні концентрації SO2 можуть погрішити функції легень та ускладнювати протікання бронхітів і навіть викликати смерть.

Леткі органічні сполуки (ЛОС)

Використання нафтопродуктів та їх випаровування

ЛОС є причиною глобальної зміни клімату приземного озону і смогу, що впливає на здоров’я людей і рослин. Бензол є відомим канцерогеном і токсином, який викликає лейкемію. Етилен може в значній мірі сповільнювати розвиток рослин.




    1. Попередження змін клімату


Необхідно вжити невідкладних заходів для припинення викидів газів, які викликають парниковий ефект. Тільки таким чином можна зупинити катастрофічні зміни клімату, які негативно впливають на екосистеми і соціально-економічне становище, в тому числі на забезпечення харчовими продуктами і водними ресурсами, а також на стан здоров’я населення [7].

Останні наукові дослідження показують, що викиди “парникових” газів зараз помітно впливають “з боку людства на клімат у глобальному масштабі” [8]. В рамках Конвенції ООН з питань змін клімату, яку підписали промислово розвинуті країни, останні зобов’язались зменшити викиди “парникових” газів до 2000 року до рівня 1990 року. Але навіть ця скромна мета є недосяжною для більшості країн. Хоча досягнуто деякого прогресу, все ж таки залишається гостра необхідність подальшого зменшення цих викидів після 2000 року. Більшість неурядових суспільних організацій (НСО) закликають до прийняття юридично підтверджених зобов’язань скоротити в промислових країнах викиди СО2 на 20% до 2005 року. Необхідно також визначити мету на 2010 і 2050 роки для того, щоб дати поштовх виробникам і проектантам для розробки нових технологій і внесення структурних змін, необхідних для досягнення скорочення у майбутньому [9,10].



Вставка 2. Про що говорять вчені.

Головна мета конвенції ООН щодо змін клімату полягає в тому, що кліматичні зміни повинні бути обмежені для того, щоб “дати можливість адаптуватись природним екосистемам, забезпечити необхідне виробництво продуктів харчування і розвивати економіку екостійким чином”. Групою радників з питань парникових газів показано, що попередження небезпечної зміни клімату потребує:

  • встановлення швидкості змін глобальної температури на рівні менше 0,10С за 10 років;

  • попередження глобального опосередкованого потепління, навіть в далекому майбутньому на величину, яка перевищує 10С в порівнянні з доіндустріальною епохою;

  • затримання підвищення рівня води у Світовому океані в межах 20 см.


Дані Міжнародної комісії з кліматичних змін (МККЗ) свідчать про те, що тільки вплив попередніх викидів за останні 20-30 років приводить до підвищення глобальної температури на 10С, що в порівнянні з доіндустріальною епохою, ясно показує гостроту цієї проблеми. Чим далі ми будемо затягувати, тим радикальніших заходів вимагатимуть від нас у майбутньому, тому що більшість парникових газів мають тривалий період існування в атмосфері, постійно накопичуючись у ній.

Будь-яка затримка в діях, спрямованих на попередження змін клімату, буде протидіяти принциповій рівноправності поколінь. Це підкреслюється в конвенції ООН з проблем клімату [11], і для виконання наших зобов’язань наша майбутня діяльність обов’язково повинна базуватися на концепції зменшення викидів на душу населення до 2050 року у всіх країнах.


Вставка 3. Висновки міжнародної комісії з кліматичних змін (МККЗ) [8]:

Вся сукупність факторів засвідчує про очевидний негативний вплив людської діяльності на клімат у глобальному масштабі.

Через 100 років рівень Світового океану повинен піднятися на 10-25 см.

Середня температура на поверхні Землі підвищиться на 0,3-0,6% в порівнянні з кінцем 19 століття...

Прогноз МККЗ на майбутнє:

Зростання глобальної середньої температури повітря на поверхні до 2100 року в порівнянні з 1990 роком на 1-3,50С (в середньому на 20С).

Підвищення рівня Світового океану до 2100 року приблизно на 15-95 см (від сьогоднішнього рівня на 50 см).

Широкомасштабні втрати дерев (у північних лісах).

Загострення проблеми опустелювання.

Значний негативний вплив на туризм, водопостачання, рибальство і біорізноманіття (у приморських регіонах).


Інші критерії, пов’язані з поділом внутрішнього національного продукту або поточним значенням ефективності використання енергії, не відповідають вищеназваному принципу і, схоже, завдають збитків країнам з порівняно невеликими викидами вуглекислого газу.


Вставка 4. Екологічний простір для СО2

Екологічний простір для СО2 визначається як максимальна швидкість, з якою атмосфера може вбирати вуглекислий газ без утворення глобального потепління навіть у далекому майбутньому. Зараз рівень викидів СО2 на душу населення в Європі складає[12]:

Рівень викидів у Європі на душу населення в рік 7,3 т СО2

Екологічний простір на душу населення в рік 1,1 т СО2

Необхідне зменшення викидів у Європі 85%


Орієнтири повинні були б визначатися на еквівалентній основі для всіх тих газів, які роблять помітний внесок в парниковий ефект. Методи підрахунку через емісію, або “кошиковий” метод, ущільнюють вибір необхідних дій, ускладнюють їх розрахунок, а також роблять практично неможливим моніторинг розвитку подій. Навпаки, еквівалентний метод дає можливість ефективнішого прийняття рішень, тому що у цьому випадку окремі галузі можуть бути ідентифіковані відносно джерел викидів.

Головним пріоритетом могло б служити визначення орієнтирів для граничної кількості викидів СО2 від викопного палива. Відносно легко підрахувати не тільки кількість, але і те, що викиди СО2 обумовлюють близько 60% парникового ефекту, а якщо не буде вжито певних заходів, то це значення у 2100 році зросте до 75%. Виключно ефективним може бути своєчасне зменшення викидів метану для зниження ризику зміни клімату, що може відбутися в найближчий час завдяки його кількості і відносно короткому терміну знаходження в атмосфері. Ще одна пріоритетна проблема охоплює зменшення кількості викидів газів, що повільно розкладаються, таких, як гексафторид сірки (SF6) і перфторвуглеводи (PFS), як компонентів поточних викидів, які будуть відчуватися ще протягом тисячі років. Також необхідно втілювати методи збору і акумуляції парникових галів, підвищувати ефективність цих методів для уникнення викидів, беручи до уваги зобов’язання, які виходять з Конвенції ООН по біорізноманіттю і опустелюванню.


Вставка 5. Викиди СО2 відносно різних способів використання енергії

1 людино-км для літака 0,13-0,25 кг СО2

1 людино-км для громадського транспорту 0,03-0,06 кг СО2

1 людино-км для автомобіля 0,10-0,30 кг СО2

1 кВт год. електроенергії 0,40-1,00 кг СО2

1 м3 природного газу (СО23 СН4) 1,94 кг СО2

Поглинання СО2 1 гектаром лісу 10 000 кг СО2 в рік


Було запропоновано немало методів для розрахунку граничних показників викидів і зміни ситуації з часом. Але більшість з них не базуються на принципах екологічності і рівноправності. Наприклад, кумулятивні або агрегіровані орієнтири виходять з того, на який усереднений за кілька років ризик підуть країни, котрі зважилися використати більшу частину відведеної їм “вуглекислої квоти” у перші ж роки, що робить неможливим досягнення загальної мети. Врахування “невикористаних лімітів на викиди” дозволяє оцінити доступніші цілі і навіть приводить до того, що зменшення викидів відкладається “на потім”. Запозичення права на викиди за рахунок майбутнього повністю суперечить принципу рівних прав поколінь і необхідності швидких дій щодо обмеження кліматичних змін у встановлених рамках.

Комплексне втілення квот на викиди повинно грунтуватися на суворих принципах досягнення екологічно ефективного зниження викидів парникових газів, особливо СО2. Хоча введення таких міжнародних механізмів пов’язане з проблемами технічного характеру і потребує створення ефективних екологічних та соціальних гарантій. Багато НСО цікавляться, чи будуть ці заходи корисні для країн, що розвиваються, в стратегічному плані, і закликають до того, щоб договори, що стосуються зменшення викидів, були пов’язані з механізмами їх дотримання і міжнародними правилами торгівлі. Але через численні зміни, які характерні для Європи, такий підхід не буде застосовуватися в найближчий час. Що стосується розвинутих країн, то вони несуть найбільшу відповідальність за викиди парникових газів як у накопиченому, так і в поточному плані і повинні бути в перших рядах борців із змінами клімату. Європейським урядам і Європейському Союзу необхідно докладати постійних зусиль для підтримання стратегії, що узгоджується з необхідністю зменшення викидів СО2.

Діяльність щодо запобігання кліматичним змінам буде гальмуватися страхом урядів діяти самостійно без міжнародних угод, спільної стратегії і узгоджених заходів. Виникає необхідність, наприклад, юридичного оформлення міжнародних угод зі стратегії і програм, таких, як оподаткування авіаційного палива. НСО потребують також, щоб з цих стратегій і програм були виключені розвиток атомної енергетики і будівництво гігантських ТЕС, з огляду на їх значний негативний вплив на соціальні та екологічні фактори життєдіяльності.

Скорочення викидів парникових газів не тільки необхідне, а й бажане і можливе при здійсненні ефективних малозатратних програм у всіх європейських країнах. Багато з цих стратегій і програм, що покликані зменшити загрозу кліматичних змін, пов’язані з цілями, що випливають з розширеного контексту екостійкого розвитку, і стосуються підвищення екологічної безпеки, зменшення локального забруднення оточуючого середовища, боротьби з бідністю, удосконалення практики використання і збереження землі. В інтересах кожної країни розвивати діяльність, що сприятиме значному зниженню викидів парникових газів.


    1. Електроенергетика


З переходом від електростанцій, що працюють на нафті, до використання природного газу в 1960-х, з десульфаризацією викидів вугільних електростанцій в 1980-х і 1990-х роках, з практичним зупиненням будівництва атомних і збільшенням використання газових електростанцій європейська інфраструктура постачання електричної енергії поступово стає чистішою і ефективнішою.

Директива для електростанцій, що найбільше використовують паливо, вимагає від 12 країн – членів Європейського Союзу знизити викиди SО2 до 59% від рівня 1980 року до 2003 року і NOX до 30% до 2005 року. Однак це не стосується збитків від високих рівнів викидів приватних електростанцій, що знаходяться в місцях екологічно чутливих до кислотних осадів. Є потреба у відповідному законодавстві для всіх європейських країн з метою обмеження валових викидів виробництв для забезпечення необхідної якості повітря в кожному регіоні.

Просування в напрямку зменшення викидів і підвищення ефективності вугільних електростанцій, наприклад, шляхом впровадження інтегрованого газифікованого комбінованого циклу (ІГКЦ), зниження показників викидів NOX і обладнання десульфаризації для газоподібних викидів – все це позитивні кроки у випадках використання вугілля. Але вугілля містить більше вуглекислого газу на одиницю енергії, ніж нафта і газ, і всі ці “чисті” вугільні технології тільки частково вирішують проблеми вугільних теплоелектростанцій.

З огляду на ту роль, яку відіграє вугілля в електричному балансі, уряд Данії на початку 1907 року вирішив, що більше не буде дозволяти будівництво нових вугільних електростанцій.

Газові турбіни комбінованого циклу (ГТКЦ) забезпечують значно ефективніше використання палива, ніж інші комерційні електростанції, але із загальною ефективністю нижче 60%, в той час як ефективність електростанцій, що базуються на комбінуванні тепла і енергії (КТС), перевищує 85% енергії палива. КТС є найбільш дешевою формою генерації теплової енергії, крім того, така форма приводить до найменшого викиду сполук вуглекислого газу, ніж всі інші застарілі форми генерації енергії з використання палива. В Нідерландах, Данії і Фінляндії понад 30% таких електростанцій, в той час як в середньому по країнах Європейської співдружності тільки приблизно 7% електричної енергії отримують таким способом. В Данії всі нові підприємства такого типу, як малі, так і великі, – типу КТС. Однак існує багато перепон на шляху запровадження такої форми виробництва енергії. Наприклад, ціни для незалежних споживачів в основному низькі, а планування і фінансова структура більш сприятливі для централізованих підприємств, орієнтованих тільки на виробництво електричної енергії.

Підтримка надзвичайно необхідна як для регіональних промислових систем генерації енергії, де потрібні відповідне планування використання землі і законодавство для підтримки їх розвитку, так і для районних опалювальних систем, особливо для програм будівництва нових споруд.

Лібералізація ринку викличе багато проблем, але її існування забезпечить також потенціал для споживачів при створенні ринку, який орієнтований на відновлювані енергоносії. Це матиме позитивні результати для навколишнього середовища.

Споживачі повинні мати можливість знати про те, яким чином дана компанія виробляє енергію і який вплив цього процесу на навколишнє середовище.

Це може додаватися до рахунку споживача, як це робиться щодо інформації про продукти харчування, може включати подробиці про СО2, SO2, радіоактивні відходи і NОx.
Рекомендації:

    1. Ядерна спадщина Європи


Атомна енергетика зараз широко визнана як неефективна, яка має прибуток тільки завдяки значним урядовим субсидіям. Повні затрати на атомну енергетику суттєво недооцінюються всіма урядами країн Європи, які мають атомні технології, і тільки з недавнього часу стала відомою справжня вартість. Приховані затрати на захоронення відходів, виведення реакторів (їх закриття) та ліквідацію аварій ніколи раніше повністю не враховувались, що приводило до масового перевикористання ресурсів європейських країн. Це буде тривати багато років, оскільки вартісна і небезпечна ліквідація атомного виробництва заводить в тупик.

Проблеми безпеки і впливу на навколишнє середовище будуть вічними для атомної промисловості як у Східній, так і в Західній Європі. Багато країн Європи з цієї причини вирішили не розвивати атомну енергетику, але радіоактивне забруднення не має національних меж. Атомні електростанції загрожують здоров’ю і достатку всіх націй, а також навколишньому середовищу. Існує також дуже серйозна проблема транспортування ядерних матеріалів. Для повного і всебічного гарантування виключення всіх найбільш імовірних ризиків аварій на атомних реакторах західного і східного типів необхідно підняти ціну на електричну енергію атомних станцій у багато разів відносно існуючого рівня.

З врахуванням того, що більшість країн ЄС мають “надто мале бажання починати або надавати новий імпульс ядерним програмам” [13], здається дивною та велика частка фінансування фондів ЄС, яка витрачається на ядерну технологію (див. вставка 11). В ЄС зараз будується тільки 4 реактори, 14 із 15 націй ЄС не мають конкретних планів щодо збільшення потужностей атомних станцій, близько половини країн ЄС вільні від атомної енергетики, інші планують зменшити або ліквідувати атомну енергетику повністю. Тому великі кошти витрачаються на атомну енергетику, що знаходиться в повній диспропорції до тієї ролі, яку атомна енергетика повинна відіграти у майбутньому десятилітті. Програми нового європейського реактора високого тиску і ядерного синтезу підтримуються обіцянками безпечнішої експлуатації, але з врахуванням того, що суспільство серйозно налаштоване проти атомної енергетики, більшість схиляється до того, що в подальшому потрібно збільшити інвестиції у відновлювальну енергетику, яка має суспільну підтримку. “Акумулятор енергії” [14] професора Рубіа пропонується як безпечна форма використання атомної енергії і, крім того, як часткове вирішення проблеми ядерних відходів. Однак ця технологія перебуває в початковій стадії розробки, тож є сумніви щодо екологічної безпеки і запобігання поширенню швидкоростучих відходів, які необхідно брати до уваги. Розробка цієї технології означала б витрачання великих коштів, які спочатку йдуть на ядерну технологію, тільки іншого типу, з виникненням в майбутньому таких самих проблем і такою самою суспільною протидією, яка існує зараз по відношенню до ядерного синтезу і реактора “Супер Фенікс”. У зв’язку з обмеженим фінансуванням необхідні термінові зміни, щоб направити фінансування ядерних програм, включаючи розмножувальні і переробні технології, в бік безпечних технологій, які мають суспільну підтримку, залишаючи частину фінансування для ізоляції атомних відходів, їх контролю і очистки. В атомній промисловості буде ще більша кількість робочих місць, необхідних для управління її наслідками, які були створені попередніми поколіннями.

Виділення плутонію є одним з головних джерел радіоактивних відходів, особливо плутонієві відвали і скиди, які утворюються в процесі збагачення, викликають все зростаючу міжнародну тривогу. Більше того, збагачення використаного палива дає відходи середньої і низької якості – в 150 разів більше, ніж об’єм первинного палива. Тому немає ні економічного, ні екологічного виправдання для продовження процесів регенерації палива. Крім того, використання змішаного окисленого палива створює нові екологічні проблеми і не стримує загрози, пов’язаної з розщепленням плутонію.

Атомна промисловість розраховує на підтримку атомної енергетики з точки зору проблеми зміни клімату. Однак її велика вартість, тривалий робочий цикл, значний екологічний ризик і проблеми відходів потребують довготермінових дій, що робить атомну енергетику нежиттєздатною. Швидше за все, розгортання різноманітних енергоефективних і відновлюваних джерел енергії забезпечить більш швидкий і надійний підхід до зменшення викидів СО2.

Атомні станції некомерційного рівня виведені з експлуатації у всьому світі. Це значний крок до стримання прототипів міні-реакторів, розміщених окремо від крупних комерційних реакторів. Затрати з виведення реакторів з експлуатації залишаються головною невизначеністю, деякі зі схем виведення [15] оцінюються в десятки разів вище затрат на їх будівництво. Крім того, місця розміщення атомних станцій не були обрані з розрахунком на тривалу придатність як захоронень ядерних відходів і це неможливо навіть якщо вони по замовчуванню є тимчасовими захороненнями ядерних відходів. Виведення з експлуатації також є небезпечною операцією з точки зору робітників.

На противагу принципам екостійкого розвитку, які були закладені у Порядку Денному на 21 століття, виробництво довгоживучих радіоактивних відходів, без вирішення проблем їх розміщення, буде існувати як важкий наслідок для більшості майбутній поколінь. У 1976 році Королівська Комісія Об’єднанного Королівства з екологічного забруднення попередила, що є “безвідповідальним і морально недопустимим поставити майбутнє покоління перед фактом існування ядерних матеріалів в значних масштабах, якщо не буде переконливо показана хоча б одним прикладом безпечна ізоляція цих відходів протягом тривалого часу” [16]. Пройшло більше 20 років, однак такий метод досі не знайдений. В цілому по Європі політика щодо ядерних відходів запущена і зростає суспільна протидія переміщенню і захороненню ядерних відходів – як це було продемонстровано у 1997р. у Горлебені (Німеччина).

Хоча і було показано, що безпечного рівня радіації не існує [17], класифікація відходів за вказівкою нової Директиви Євроатома 96/2 на відходи низького рівня сприяє їх розповсюдженню в природному середовищі і переробці радіоактивних відходів у споживчі товари, наприклад, в упаковку для продуктів. Неможливо допустити перебування людей під опроміненням радіоактивних відходів, які знаходяться у продуктах щоденного вжитку. Така форма розповсюдження абсолютно недопустима.


Вставка 6. Субсидії в атомну енергетику [18].

Прямі субсидії/рік (в середньому протягом 1990-1995 рр.) в Європейському Союзі (в млн. екю)

Ядерне розщеплення RTD 114,7

Ядерний синтез RTD 108,8

Phare and Tacis 102,4

В цілому 325,8




Вставка 7. Основні риси атомної енергетики

  • Атомна енергетика – неекономічна, екологічно нестійка і небезпечна.

  • Не існує надійної стратегії безпечного зберігання ядерних відходів.

  • Більшість людей Європейського Союзу хотіли б бачити ядерну промисловість демонтованою.


Дорога вперед:




    1.   1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


      інші нетрадиційні джерела
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации