Краткий курс лекцій - Стандартизація і сертифікація продукції та послуг - файл n1.doc

приобрести
Краткий курс лекцій - Стандартизація і сертифікація продукції та послуг
скачать (46 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc261kb.12.04.2006 14:16скачать

n1.doc



Дніпролпетровський університет економіки і права

Кафедра товарознавства та комерційної діяльності

Краткий курс лекцій
з дисціплини «Стандартизація і сертифікація продукції та послуг» для напрямів 0501- «Економіка підприємництво»

спеціальністі 6.050100 «Маркетинг»
Укладач: Хасхачих А.Д
Дніпропетровьк

2006

Тема 1

Основи стандартизації

Основними цілями стандартизації, відповідно до Закону "0 стандартизації" є:


Тема 2

Категорії стандартів і їхня характеристика

Стандартом називається нормативний документ, у якому можуть вста-новлюються правила, загальні принципи, характеристики, вимоги, методи, що стосуються визначених об'єктів стандартизації, і які направлені на досягнення оптимального ступеня упорядкування у визначеній області.

Категорії стандартів, що діють на території України, при цьому використані наступні позначення стандартів:

ДСТУ - державний стандарт України;

СТП - стандарти підприємств і об'єднань підприємств (союзів, ассо-циаций, концернів, акціонерних товариств, міжгалузевих, регіональних і інших об'єднань)

СТО - стандарти науково-технічних і інженерних суспільств (союзів, асоциацій і інших суспільних об'єднань);

ДСТ - міждержавний стандарт СНД

ІСО - міжнародний стандарт;

ОСТ - галузевий стандарт;

ТУ - технічні умови;
Тема 3

Організація робіт з стандартизації

У діяльність по стандартизації залучені:

Формує і реалізує Державну політику України в області стандартизації Державний комітет України по стандартизації і метрології (Держстандарт України), що діє на підставі Положення, затвердженого Постановою Уряду України.

Основними задачами Держстандарту є:

1. Організація і державне керування стандартизацією

2. Організація і державне керування діяльністю по забезпеченню єдності вимірів.

3. Формування і реалізація державної політики в області сертификації продукції і послуг.

4. Створення умов для забезпечення якості і безпеки українських товарів і послуг, підвищення їхньої конкурентноздатності на внутрішньому і світовом ринках.

5. Державний контроль і нагляд за дотриманням обов'язкових вимог державних стандартів, правил обов'язкової сертифікації, державний метрологічний контроль і нагляд.

6. Участь і захист інтересів України в діяльності міжнародних (ре-гиональных) організацій по стандартизації, метрології і сертифікації.

7. Здійснення головної ролі в координації діяльності міністерств і відомств по виконанню умов приєднання України до Угод ВТО по технічних бар'єрах у торгівлі, а також по санітарним і фітосанітарним мірах.

8. Забезпечення ведучої ролі України в діяльності по державній стандартизації, метрології і сертифікації в рамках СНД у відповідності з прийнятою міжурядовою Угодою про проведення узгодженої політики в області стандартизації, метрології і сертифікації.

9. Професійна підготовка і підвищення кваліфікації кадрів в області стандартизації, метрології, сертифікації і забезпечення якості.

Держстандарт України здійснює державне керування стандартизацією, метрологією і сертифікацією в країні безпосередньо і через центри стандартизації, метрології і сертифікації які знаходяться в його веденні по захисту державних інтересів по нагляду за державними стандартами і забезпеченню єдності вимірів.

Центральний Апарат Держстандарту має напрямки і структурні підрозділи, що забезпечують виконання функцій по державному керуванню стандартизацією, метрологією і сертифікацією.
Тема 4

Порядок розробки, відновлення і скасування державних

стандартів

Розробка державних стандартів України здійснюється, як правило, технічними комітетами (ТК) по стандартизації відповідно до завдань планів державної стандартизації України, планів робіт ТК і договорів на розробку стандартів. Порядок розробки і перегляду стандартів зображений на мал. 1.

































Відміна стандарту

Відновлення стандарту

Перегляд стандарту


Рис. 1. Алгоритм розробки і редагування стандартів.
Тема 5

Організація розробки стандарту

Організація розробок стандартів здійснюється на основі заявок у ТК по закріпленим за ними об'єктам стандартизації. Заявки можуть представляти ТК, підприємства, громадяни, що займаються індивідуальної трудовою діяльністю, органи керування в Україні.

Підготовку і розгляд заявок, формування річного плану державної стандартизації України, висновок договорів на розробку стандарту здійснюють у порядку, встановленому Держстандартом Україны

Функції ТК по організації розробці проекту стандарту зображені на мал. 2.






Визначення подкомітету (ПК)- розробника

Визначення робочої групи (підприємства) для розробки проекту

Визначення термінів виконання робот по стадіям розробки стандарту у відповідності з терміном, встановленому договором


Мал 2. Основні функції ТК при организації розробки проекту

стандарту.

ТК направляє інформацію спочатку розробки стандарту (з короткою анотацією) для публікації в Спеціалізованому виданні Держстандарту України для одержання від зацікавлених підприємств заявок на участь в обговоренні проекту стандарту (першої редакції), представлення зауважень, виправлень і пропозицій

В процесі розробки першої редакції проекту стандарту робоча група (підприємство) готує проект стандарту і пояснювальну записку до нього.

ТК перевіряє проект стандарту на відповідність умовам договору на розробку стандарту, вимозі законодавства і стандартів України і направляє його з пояснювальною запискою членам ТК, замовнику розробки стандарту й у відповідну науководослідну организацію Держстандарту України, якщо вона не є членом ТК.

ТК з урахуванням пропозицій отриманих від членів ТК, підготовляє проект стандарту як першу редакцію і розсилає відповідно до наявних заявок

Після одержання проекту стандарту зацікавлені підприємства і фахівці складають відкликання на проект стандарту і направляють його в ТК у двох екземплярах не пізніше чим через 2 місяці з дня одержання проекту стандарту.

Розробка проекту стандарту (остаточної редакції)

ТК з урахуванням відкликань готує остаточну редакцію проекту стандарту і направляє її з пояснювальною запискою:

ТК відповідно до пропозицій членів ТК, узгодження з органами державного нагляду, висновку науководослідної організації і результатами редагування дороблює проект стандарту. При наявності розбіжностей по проекті стандарту - организує розгляд і зняття цих розбіжностей.

ТК на засіданні розглядає проект стандарту і проводить по ньому голосування. Рішення засідання оформляють протоколом, запис у протоколі "Погоджено з зауваженнями" не допускається.

ТК приймає рішення про направлення проекту стандарту в Держстандарт України на твердження, якщо з цим проектом згодні не менш двох третин підприємств (організацій) - членів ТК.
Тема 6

Завердження, державна реєстрація і видання стандарту

Перед затвердженням стандарту Держстандарт України проводить його перевірку на відповідність вимогам законодавства, державних стандартів України, метрологічним правилам і нормам перезмінюваної термінології, правилам побудови і викладу стандартів.

При затвердженні стандарту встановлюють дату його введення в дію з урахуванням заходів, необхідних для впровадження стандарту.

Державну реєстрацію здійснюють у встановленому порядку.

Держстандарт України публікує інформацію про затверджений стан-дарт у щомісячному інформаційному покажчику "Державні стандарти України".
Тема 7

Відновлення, скасування і перегляд стандарту

Відновлення стандарту проводять для підтримки його відповідності вимогам населення, економіки і обороноздатності країни.

ТК аналізує пропозиції, що надійшли, по відновленню стандарту від підприємств у фахівців, підприємств членів ТК, а також органів державного нагляду. Як пропозицію можуть бути представлені проект чи зміни до проекту переглянутого стандарту.

З урахуванням поступивших пропозицій ТК розробляє і направляє в Держстандарт України проект зміни до стандарту чи пропозиція по відміні стандарту, рішення по якій приймає Держстандарт України.

Кожній внесеній у стандарт зміні Держстандарт України привласнює порядковий номер і встановлює дату введення зміни (як правило, не менш чим через 6 місяців з дня твердження зміни). Інформація про зміну до стандарту і текст цієї зміни публікують в інформаційному покажчику "Державні стандарти України" кожний місяць випускається Держстандартом України. Інформація про скасування стандарта також публікується в інформаційному покажчику, як правило, не пізніше, ніж за три місяці до дати скасування стандарту.

При перегляді стандарту розробляють новий стандарт замість діючого. При цьому діючий стандарт скасовують, а в новому вказують, замість якого стандарту він розроблений. Новому стандарту привласнюють позначення старого стандарту з заміною двох останніх цифр року твердження.
Тема 8

Правові основи стандартизації

Державне законодавство про якість містить три групи нормативних актів, що мають силу закону України або принятых у виді постанови Уряду України.

В Україні діє Державна Система Стандартизації (ДСС), в основі якої є п'ять стандартів:

1. ДСТУ1.0-93 "Державна система стандартизації України. Основні положення".

2. ДСТУ 1.2-93 "Державна система стандартизації України. Порядок розроблення державних стандартів".

3. ДСТУ 1.3-93 "Державна система стандартизації України. Порядок розроблення, побудови, викладу та оформлення технічних умов".

4. ДСТУ 1.4-93 "Державна система стандартизації України. Стандарти підприємства. Основні положення".

5. ДСТУ 1.5-93 "Державна система стандартизації України. Загальні вимоги до побудови, викладання, оформлення та змісту стандартів".
Тема 9

Державний нагляд за дотриманням стандартів

Основною задачею державного нагляду за дотриманням стандартів є сприяння попередженню порушень державних стандартів України, законів України, що містять обов'язкові вимоги до об'єктів стандартизації.

Об'єктами державного нагляду є:

Структура органів Державного нагляду зображена на мал. 3.





Головне упрвління державного нагляду



ЛДН

ЛДН

ЛДН


Лабораторії державного нагляду

Мал.3. Структура органів державного надзору.
Формами організація державного нагляду є комплексні, групові і цільові перевірки. При комплексних міжгалузевих перевірках, поряд з перевіркою відповідності кінцевої продукції вимогам, стандартів і технічних умов, перевіряється якість використовуваних для її виготовлення сировини і матеріалів, що комплектують вироби, якість інструмента, оснащення й устаткування і т.і. Як правило, перевірці підлягають такі стадії життєвого циклу продукції, як проектування, підготовка виробництва, виробництво, експлуатація і ремонт.

При проведенні групових перевірок одночасно перевіряють якість одноіменної продукції, що випускається різними підприємствами.

Цільові перевірки включають нагляд за:

Перевірку проводять посадові особи органів Держстандарту України, що мають кваліфікацію державного контролера, державного довірителя, із залученням представників товаровиробників і споживачів, інспекції по якості продукції і органів технічного контролю. У випадку виявлення порушень стандартів, ТУ й інших правил, териториальні органи Держстандарту можуть установити наступні санкції:

- заборона реалізації продукції;

- економічні санкції;

- заборона застосування засобів виміру й ін.

На основі розпоряджень, виданих органами державного нагляду, фінансові органи припиняють операції (наприклад, кредитування). Органи державного нагляду мають право направляти матеріали перевірки в слідчі органи для залучення винних посадових осіб до уголов-ной відповідальності, а також органи Держарбітражу.
Тема 10
Сертифікація системи якості


  1. Загальні відомості про сертифікації системи якості.

Сертифікація-дія, виконувана незалежно третьою стороною, що показує, що існує відповідна дія, що належним чином маркірований продукт, метод і маркерованная послуга відповідає певному стандарту або іншому нормативному документу.

Результатом сертифікації є свідчення про відповідність- сертифікат, що має встановлену форму.

Сертифікат на систему якості- це документ, що видається підприємству органом по сертифікації систем якості й свідчить про відповідність систем якості вимогам нормативного документа (сертифіката), а також підтверджує здатність підприємства забезпечувати й підтримувати якість своєї продукції на відповідному рівні.
Основні розходження між обов'язковою й добровільною сертифікацією


Органи по сертифікації систем якості
Сертифікацію систем якості проводять органи по сертифікації систем якості, акредитування в системі сертифікації. сертифікація системи якості може бути проведена державним або не державним органом по сертифікації. ринкова цінність сертифіката на систему якості визначається рівнем довіри торговельних партнерів (існуючих і перспективних) до органа по сертифікації. Для підприємства, що бажає вийти на світовий ринок або розширити торговельну діяльність, сертифіката на систему якості, виданих незалежної, международно визнаною організацією по сертифікації на ньому має дуже високу ринкову цінність.

В Україні сертифікація системи якості може бути проведена в державній системі сертифікації Укрсерпо й у недержавній системі сертифікації. Сертифікацію в державній системі може проводити відповідальний орган по сертифікації або представництво закордонного органа по сертифікації Серед представництв закордонних органів по сертифікації в Україні добре себе зарекомендували концерн TUV, Бюро Веритая (DVQI-франція), L lovd's Register (Англія), TNO(Голландія),SGS (Швейцарія).


Тема 11

Державна система сертифікації Укрсепро
На мал. 1 представлена організаційна структура система сертифікації Укрсепро.

Очолює й координує роботу в системі Укрсепро Держстандарт України



Організаційна структура система сертифікації Укрсепро.
Функції Держстандарту в системі Укрсепро:


Функції науково-технічної комісії в системі Укрсепро.
Розробка й внесення пропозицій щодо взаємодії з національними й міжнародними організаціями по сертифікації.
Функції органів по сертифікації продукції в системі УкрСЕПРО:


Функції органів по сертифікації систем якості в системі Укрсепро:


Функції іспитових лабораторій у системі Укрсепро:


Завдання експертів-аудиторів у системі Укр. СЕПРО.

Виконання окремих робіт, пов'язаних із сертифікацією продукції.

Функції науково-методичного й інформаційного центра в системі Укр. СЕПРО:

Функції територіальних центрів стандартизації, метрології й сертифікації в системі Укр. СЕПРО:

Функції Українського учбово-наукового центра по стандартизації, метрології й сертифікації в системі Укр СЕПРО.

Навчання й підвищення кваліфікації фахівців в області сертифікації.

Недержавна система сертифікації (на прикладі представництв TUV).

Основна мета організації вхідних в Асоціацію технічного нагляду TUV,- задоволення потреб єдиного європейського внутрішнього ринку.

В 1990р. була створена організація по сертифікації TUV CERT з метою сертифікації систем якості, продукції й атестації фахівців. Головний офіс TUV CERT перебуває в Боні (Німеччина). За час свого існування організацією TUV CERT Було видано більш ніж 8500 сертифікатів на системи якості по стандарті 780 серії 9000 в 60 країнах миру. TUV CERT є однієї із провідних організацій по сертифікації не тільки в Німеччині, але й по всій Європі . Організація TUV CERT входить 780. Члени 750 визнають сертифікати один одного. Організація TUV CERT займається винятково сертифікацією. Така спрямованість діяльності пов'язана з поділом консультативної й діяльності, що сертифікує. Це основна умова акредитації як органа сертифікації.

Найбільший консультативний орган - фірма TUV Rheinlang є провідною організацією в Німеччині в області технічного нагляду й консультації. Фірма створена 100 років тому як незалежна приватна фірма, центром якої є Прирейнская організація по технічному нагляді (Кельн). Фірма має міжнародну мережу, філії й представництва в 21країн миру.

Однієї з найбільш важливих послуг, охарактеризованих фірмою TUV Rheinlang, є створення систем якості й консалтинг в області якості.

Фірма TUV у рамках рішення основних завдань виконує наступні роботи:

  1. Оцінка діючих на підприємстві методів організації діяльності структурних підрозділів з урахуванням їх взаємодії й розподілу повноважень, відповідності вимогам стандартів 780 серії 9001 і планування необхідних доробок.

  2. Аналіз документації, що перебуває в обігу, підприємства, її систематизації, оформлення й складання програми доробки відповідно до положень стандартів 750 серії 9001

  3. Консультування керівного персоналу по темах:

4. Розробка системних і виробничих методик якості й інших робочих документів системи.

  1. Розробка й оформлення “Посібника з якості”

  2. Консультаційна підтримка в доробці наявних на підприємстві робочих інструкцій й інших внутрішніх керівних документів з їхнім належним оформленням відповідно до вимог стандартів 780 серії 9000.

  3. Інструктаж і консультування керівного й виконавчого персоналу в теоретичному й практичному освоєнні принципів функціонування системи якості на підприємстві.

  4. Сприяння в безпосереднім впровадженні систем якості на підприємстві й необхідному коректуванні керівних документів.

  5. Організація проведення внутрішнього аудита з необхідним документуванням.

  6. Надання допомоги в плануванні й організації проведення коригувальних дій і заходів щодо результатів аудитів, усуненню недоліків й удосконалюванню системи.

  7. Розробка практичних методик статистичної обробки й аналізу даних із прив'язкою діяльності підприємства.

  8. Проведення навчальних семінарів для фахівців підприємства по теоретичному й практичному освоєнню функціонування систем якості відповідно до стандартів 780 серії 9000, у тому числі по ліцензії TUV Rheinlang.

Процедури сертифікації системи якості

Сертифікацію системи якості проводять на підставі рішення органа по сертифікації продукції, якщо це передбачено схемою сертифікації продукції, або з ініціативи підприємства-виробника.

Схема сертифікації системи якості в системі УКР СЕПРО

При сертифікації системи якості перевірки підлягають наступні її елементи:

Сертифікат системи якості видає орган по сертифікації на строк не більше 3 років. Для продовження терміну дії сертифіката підприємство повинне звернеться із заявою в орган сертифікації по тій же схемі. Орган по сертифікації у випадках виявлення невідповідностей установленим вимогам, довгострокових не поставок продукції, не виконання фінансових зобов'язань перед органом по сертифікації, офіційного прохання виробника.


Забезпечення якості товарів і послуг як основна мета діяльності по сертифікації, метрології й сертифікації.
Питання:

1.Сутність якості як мети діяльності по стандартизації й сертифікації(мал.1)

  1. роз'яснення ряду «наскрізних» термінів (якість, показник якості, контроль якості, випробування, система якості).

  2. характеристика вимог до якості продукції.

  3. оцінка якості товарів і системи якості організації.




Рис.1 Тріада методів і видів діяльності по забезпеченню якості.
Сертифікація процедура підтвердження відповідності «третьою стороною». Оцінка відповідності може здійснюватися в інших формах: декларування відповідності (підтвердження відповідності першою стороною - постачальником); акредитація (визнання компетентності органа або лабораторії); державна реєстрація (підтвердження безпеки нових харчових добавок і ДР.); гос. нагляд (перевірка відповідності товарів, послуг, процесів організації госсанэпиднадзара, ветеринарного нагляду й ін. )

Тема 12

Сутність якості

Якість-ступінь відповідності властивих характеристик вимогам. Поняття якості включає три елементи: об'єкт, характеристики, потреби (вимоги).

Об'єктом якості можуть бути продукція, процес, організація або окрема особа, а також будь-яка комбінація з них.

За рубежем, а останнім часом й у нашій країні всі частіше проблему захисту інтересів і прав споживача стали розглядати саме з позиції «якість життя». Це поняття включає цілий ряд аспектів процесу задоволення людських потреб: якість товарів і послуг, охорона середовища перебування, забезпечення фізичного й морального здоров'я, якість утворення й др.

Продукція -результат діяльності, представлений у матеріально-речовинній формі й призначений для подальшого використання в господарській й іншій цілях.

Товар-будь-яка вешь, вільно відчужувана, перехідна від однієї особи до іншої за договором купівлі-продажу. Товар -це все, що може задовольняти потреба або потреби й пропонується ринку з метою залучення уваги, придбання, використання або споживання.

Услуга- результат безпосередньої взаємодії виконавця й споживача, а також власної діяльності виконавця по задоволенню потреби споживача.

Елемент якості-характеристики.
Товари й послуги мають сукупність відмітних властивостей - характеристик. Характеристики можуть бути якісними (наприклад, захід і смак харчового продукту, увічливість і професіоналізм продавця) і кількісними (швидкість автомобіля, білизна порцелянового посуду й ДР.).

Третій елемент – вимоги. Вимоги - це насамперед потреби. У її основі лежать потреби (забезпечення їжею, одягом, житлом) - потреби в безпеці, у зручності й комфортності користування, эстетические, соціальні потреби.

Вершину піраміди становлять потреби розвитку (потреба у творчості, прагнення до самовираження).

Постачальники повинні забезпечувати задоволення потреб. Високої задоволеності споживачів - основа політики якості постачальника. Щоб успішно конкурувати, необхідно вчасно передбачати найменші зміни в перевагах споживачів, тобто треба знати передбачувані, перспективні споживачі.

Якість продукції – сукупність властивостей продукції, що спричиняються її придатність задовольняти певні потреби відповідно до її призначення.

Показатель якості – якісна характеристика одного або декількох властивостей продукції, що входять у її якість, розглядається стосовно до певних умов її створення й експлуатації або споживання.

Показники якості можуть виражатися в різних одиницях і можуть бути безрозмірними. При розгляді показника варто розрізняти найменування показника (навантаження, ресурс) і значення показника.
Тема 13

Характеристика вимог до якості продукції.

Вимоги призначення - вимоги, що встановлюють властивості продукції, визначаючі її основні функції, для виконання яких вона призначена (продуктивність, точність, калорійність, швидкість виконання послуги і ін.), - функціональну придатність: склад і структуру сировини і матеріалів; сумісність і взаємозамінність.

Вимоги ергономіки - це вимоги узгодженості конструкції виробу з особливостями людського організму для забезпечення зручності користування.

Вимоги ресурсозбереження - це вимоги економного використовування сировини, матеріалів, палива, енергії і трудових ресурсів.

Вимоги безпеки - відсутність неприпустимого ризику, пов'язаного з можливістю нанесення збитку.

Вимоги надійності - збереження в часі у встановлених межах всіх параметрів, що характеризують здатність виконувати необхідні функції в даних режимах і умовах застосування, технічного обслуговування, зберігання і транспортування.

Вимоги екологічності - відсутність шкідливої дії продукції на навколишнє середовище при виробництві, експлуатації і утилізації.

Вимоги технологічності - пристосованість продукції до виготовлення, експлуатації і ремонту з мінімальними витратами при заданих показниках якості.

Естетичні вимоги - це вимоги до здатності продукції або послуги виражати художній образ, соціально-культурну значущість в плотсько-сприйманих людиною ознаках форми (колір, просторову конфігурацію, якість обробки виробу або приміщення).

У законодавчих актах і стандартах вимоги безпеки виділяють в особливу групу, як пріоритетні (Закон про Метрологію, стандарти). Під безпекою розуміється стан, при якому відсутній неприпустимий ризик, пов'язаний із спричиненням шкоди життя або здоров'ю громадян, майну фізичних осіб, державному або муніципальному майну, навколишній сфері, життю або здоров'ю тварин і рослин.

У новому Законі України деталізують вимоги по безпеці:

Як обов'язкова вимога розглядається єдність вимірювань.

Фітосанітарні заходи - обов'язкові для виконання вимоги і процедури, встановлювані відносно продукції рослинного походження, які за своєю природою і (або) своєму способу переробки можуть створювати ризик проникнення на територію України і (або) розповсюдження шкідливих організмів.

Ветеринарно-санітарні заходи - обов'язкові для виконання вимоги і процедури, направлені на попередження занесення заразливих хвороб тварин з іноземних держав, випуск безпечних у ветеринарному відношенні продуктів тваринництва і захист населення від хвороб, загальних для людини і тварин.

Положення стандарту, що містять вимоги, які повинні бути задоволені, називаються нормами. Якщо норма містить кількісну характеристику, то застосовують термін «норматив».

Тема 14

Оцінка якості

Оцінка якості - це систематична перевірка того, наскільки об'єкт здатний виконувати встановлені вимоги. Вимоги встановлюються в документах - стандартах, технічних умовах, контрактах і ін. Невиконання вимоги є невідповідністю. Для усунення причин невідповідності організація здійснює коректуючи дії.

Основною формою перевірки є контроль. Будь-який контроль включає два етапи:

отримання інформації про фактичний стан об'єкту (для продукції - про її якісні і кількісні характеристики) і зіставлення одержаної інформації зі встановленими вимогами з метою визначення відповідності, тобто отримання вторинної інформації.

Контроль якості продукції - контроль кількісних і (або) якісних характеристик продукції.

У процедуру контролю якості можуть входити операції вимірювання, аналізу, випробування.

Вимірювання як самостійна процедура є об'єктом метрології.

Аналіз продукції, зокрема, структури і складу матеріалів і сировини, здійснюється аналітичними методами - хімічним аналізом, мікробіологічним аналізом, мікроскопічним аналізом і ін.

Випробування - технічна операція, що полягає у визначенні однієї або декількох характеристик даної продукції, процесу або послуги відповідно до встановленої процедури. Наприклад, контроль якості тканини, відповідність еталону за кольором, малюнку, довжина, ширина, товщина; опір натиранню, розривну міцність, хімічний аналіз - визначення волоконного складу.

Основним засобом випробувань є випробувальне устаткування. До засобів випробувань відносяться також основні і допоміжні речовини і матеріали (реактиви і т.п.); вживані при випробуванні.

При випробуванні можуть застосовуватися різні методи визначення характеристик продукції і послуг - вимірювальні, аналітичні, реєстраційні (встановлення відмов, пошкоджень), органолептичні (визначення характеристик за допомогою органів/відчуттів).

По місцю проведення випробування бувають:

Використовування товарів проводять головним чином в лабораторних умовах.

Основна вимога до якості проведення випробування - точність і відтворність результатів. Виконання цих вимог в істотному ступені залежить від дотримання правил метрології.

Останніми роками стали перевіряти самі лабораторії безпосередньо на якість проведення випробувань за допомогою міжлабораторних порівняльних випробувань - паралельного випробування стандартного виробу або проби речовини з відомими характеристиками в декількох контрольованих лабораторіях. По відхиленню результатів випробувань кожною лабораторією характеристик стандартного об'єкту судять про точність і відтворність результатів, тобто про якість випробувань кожної лабораторії (у США щомісячно випробування виляску по 2 зразки - еталон).

Для підтвердження необхідної якості випробувань лабораторії необхідної якості повинні пройти процедуру акредитації. Акредитація лабораторій - офіційне визнання того, що випробувальні лабораторії правомочні здійснювати конкретні випробування або конкретні типи випробувань. Стандарт на продукцію розробляється: вивчення потреби в об'єкті, що підлягає стандартизації; встановлення вимог до якості; встановлення характеристик; встановлення методів контролю характеристик.

Тема 15

Система якості.

Довголітній досвід боротьби за якість в нашій країні і за рубежем показав, що ніякі епізодичні, розрізнені заходи не можуть забезпечити стійке поліпшення якості.

На сучасному етапі прийнята система якості (СЯ), встановлена в міжнародних стандартах ІСО серії 9000.

Фундаментальним понятті у вченні про СЯ є поняття процесу життєвого циклу продукції (ЖЦП).



Мал. 2. Процеси життєвого циклу продукції.
На етапі маркетингових досліджень здійснюється систематична робота по вивченню ринків збуту і вимог споживачів до продукції підприємства; умов експлуатації продукції; можливості постачальників матеріальних ресурсів відносно якості і дисципліни поставок.

На етапі проектування і розробки продукції, виявлені за результатами маркетингу споживацькі вимоги, трансформуються в технічні вимоги. Підсумком проектування є технічна документація (конструкторська і технологічна документація) і дослідний зразок.

В процесі закупівель організація оцінює і вибирає постачальників на основі їх здатності поставляти продукцію відповідно до вимог організації.

В процесі виробництва здійснюється підготовка і забезпечення технологічного процесу виготовлення і ремонту продукції; обробка і перевірка технологічного процесу і оволодіння практичними прийомами виготовлення продукції із стабільними значеннями показників і в заданому об'ємі випуску.

Перевірка продукції включає: контроль, вимірювання і випробування (при необхідності), здійснювані на всіх етапах ЖЦП. Завершальний етап - приймальний контроль, за результатами якого повинно бути підтверджено відповідність готової продукції встановленим вимогам.

Упаковка і зберігання повинні сприяти збереженню якості в сферах виробництва і обіг (частина ЖПЦ від відвантаження її виробником до отримання конкретним споживачем), при навантажувально-розвантажувальних роботах, транспортуванні, зберіганні на складах.

Розподіл і реалізація - закупівля товарів оптовими організаціями з метою здійснення продажу магазинам і відпуску товарів покупцям.

На етапі експлуатації до управління підключається споживач продукції. Від того, наскільки грамотно він використовуватиме (експлуатувати) продукцію., зокрема, залежатиме термін служби.

На стадії утилізації необхідно попередити шкідливу дію використаної продукції на навколишнє природне середовище.

Уточнюються поточні потреби і після маркетингової діяльності приступають до проектування нової продукції.

Сучасна система якості ґрунтується на двох підходах: технічному (інженерному) і управлінському (адміністративному).
Тема 16

Контроль якості продукції.

Існує багато видів контролю, які можна класифікувати по різних критеріях.

1. Розрізняють руйнуючий і не руйнуючий контроль.

2. Залежно від об'єму контролю розрізняють:

- суцільний контроль, при якому контролюються всі одиниці продукції;

- вибірковий контроль, при якому контролюється відносно невелика кількість одиниць продукції з сукупності, до якої вона належить. Процедури і правила засновані на законах теорії вірогідності і математичної статистики - називаються статистичним контролем якості продукції.

3. Залежно від місця контролю в процесі виготовлення продукції розрізняють:

- приймальний контроль (не обов'язково готовій продукції), здійснюваний для ухвалення рішення про придатність продукції;

- статистичне регулювання технологічного процесу, що має на увазі контроль якості продукції для оцінки стану технологічного процесу з подальшою наладкою, якщо що необхідне.

4. Залежно від місця контролю в процесі виготовлення продукції розрізняють:

- вхідний контроль сировини, матеріалів, комплектуючих виробів;

- операційний контроль;

- контроль готової продукції. Іноді називається інспекційний і летючий контроль.

Інспекційний контроль - це контроль вже проконтрольованої продукції, з якої видалений знайдений брак. Його здійснюють при необхідності перевірки якості роботи ВТК. У особливих випадках інспекційний контроль виконується представниками замовника для підвищення відповідальності контролюючого органу підприємства.

Летючий контроль здійснюється раптово, в не заплановане раніше моменту часу. Він є різновидом інспекційного контролю.

5. Залежно від контрольованого параметра розрізняють контроль:

- по кількісній ознаці;

- по якісній ознаці;

- по альтернативній ознаці.

При контролі по кількісній ознаці визначаються чисельні значення одного або декількох показників, які порівнюються з нормативними значеннями.

При контролі по якісній ознаці кожну перевірену одиницю продукції відносять до певної групи, а рішення ухвалюється залежно від того, скільки виробів потрапило в кожну групу. Окремим випадком є контроль по альтернативній ознаці, коли таких груп дві - вироби годні і дефектні

  1. Залежно від характеру продукції контроль може бути контролем партії штучної продукції і контролем безперервної продукції (рідкої, сипкої).



Тема 17

Засоби контролю якості продукції.

Засіб контролю - це технічний пристрій, речовина або матеріал для проведення контролю.

Найпоширеніший вид контролю - інструментальний. В цьому випадку засобами контролю є різні засоби вимірювань.

Засобами контролю по альтернативній ознаці є граничні калібри. Для контролю якості хімікатів застосовуються стандартні речовини, взаємодії яких з контрольованою речовиною оцінюється за наслідками вимірювань.

Контроль якості продукції по альтернативній ознаці може здійснюватися органолептично або візуально. В цьому випадку використовуються органи чуття людини, зокрема, органи зору.

У таких випадках можуть застосовуватися підсилюючі засоби (оптичні, механічні, хімічні), а також роду еталони і зразки.

Випробування продукції - це експериментальне визначення кількісних і якісних характеристик властивостей об'єкту, як результату дії на нього різних чинників. В цьому випадку засоби контролю ототожнюються із засобами випробувань.
Організація виробничо-технічного контролю (ВТК).

Технічним контролем - називається перевірка відповідності об'єкту встановленим технічним вимогам.

Об'єктами технічного контролю є: продукція, процеси її створення, застосування, транспортування, зберігання. технічного обслуговування і ремонту, а також відповідна технічна документація.

Найважливішою складовою частиною технічного контролю є контроль якості продукції.

Головними задачами ВТК є запобігання випуску (поставки) підприємством продукції не відповідної вимогам стандартів і технічних умов, затвердженим зразкам, проектно-конструкторській і технічній документації, умовам поставки і договорів або некомплектної продукції.

У систему ВТК входять об'єкти технічного контролю, контрольні операції і їх послідовність, технічне оснащення, режими, методу, засобу механізації і автоматизації контрольних операцій.

Система технічного контролю розробляється одночасно з розробкою технології виробництва технологічними службами підприємства або відповідними проектно-технологічними організаціями за участю ВТК.

ВТК здійснює вхідний контроль отриманих підприємством сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів і інструменту, контроль відповідності встановлений вимогам при передачі з складу у виробництво і з цеху в цех, операційний, приймальний контроль готової продукції і багато інших контрольних операцій.

ВТК вибірково перевіряє дотримання технологічної дисципліни - відповідність вироблюваних операцій вимогам затверджених технологічних карт і іншої технічної документації.
Тема 18

Сертифікація як процедура підтвердження відповідності.

Цілі та принципи підтвердження відповідності.

Підтвердження направлено на досягнення наступних цілей:

Приклад: заборона реалізації на ринку 100т. бельгійської говядини врятували від гострого отруєння тисячі людей; затрати на їхнє лікування становили близько 60 млн. руб., а втрати із-за відсутності людей на робочих місцях – 100 млн. руб.

Принципи підтвердження відповідності

При підтвердженні відповідності необхідно керуватися наступними принципами:

  1. доступність інформації про порядок здійснення підтвердження відповідності зацікавленним особам;

  2. встановлення у відповідному технічному регламенті (ТР) перелік форм і схем обов’язкової відповідності стосовно відносин до об’єктів, відповідних видів продукції;

  3. орієнтація на зменшення строку проведення процедури обов’язкового підтвердження відповідності і затрат заявника;

  4. не допущення примушення до здійснення добровільного підтвердження відповідності;

  5. не допущення завади обов’язкового підтвердження відповідності добровільної сертифікації;

  6. захист майнових інтересів заявників, дотримання комерційної таємниці по відношенню до відомостей, отриманих при проведенні підтвердженні відповідності;

  7. не допущення застосування обов’язкового підтвердження відповідно до об’єктів, по відношенню до яких не встановленні

вимоги ТР (вказаний принцип буде реалізовуватись на протязі перехідного періоду, по мірі розробки ТР на відповідні об’єкти);


  1. презумпція відповідності продукції, маркірованого знаком відповідності. Передбачену не відповідність повинні довести інптектуючі організації. В практиці технічного регулювання ЕС (звідки запозичений принцип) він означає наступне: до поки не доведено протилежне, виробник заявляє в декларації відповідності, що його продукція відповідає вимогам гармонійного стандарту, а значить и важливим вимогам дерекриви ЕС.

Тема 19

Державна система сертифікації

1.Основне поняття в області оцінки відповідності та сертифікації.

До об’єктів сертифікації відносять продукцію, послуги, систему якості, персонал, робочі місця.

Терміни та поняття:

Оцінка відповідності – пряме або не пряме поняття дотримання вимог, які пред’являються до об’єкту.

В оцінці відповідності беруть участь три сторони 1-постачальник, 2-покупатель, 3- незалежний учасник в розглядаючому питанні.

Підтвердження відповідності – документальне посвідчення відповід-ності продукції або других об’єктів, процесів виробництва, експлуата-ції, зберігання, перевозки та утилізації, виконання робіт або надання послуг вимог техн. регламентів, положенням стандартів або умов договорів.

Форма підтвердження відповідності - визначений порядок документального посвідчення відповідності продукції або інших об’єктів, процесів виробництва, експлуатації, зберігання, реалізації, утилізації, виконання робіт або надання послуг вимогам технічних регламентів, положенням стандартів або умов договорів.

Підтвердження відповідності може носити добровільний або обов’язковий характер. Добровільне підтвердження відповідності відбувається у формі добровільної сертифікації. Обов’язкове підтвердження відбувається у формах прийняття декларації про відповідність та обов’язкову сертифікацію.

Заявник – фізична або юридична особа, яка виконує обов’язкове підтвердження відповідності.

Сертифікація – форма виконання органом по сертифікації підтвердження відповідності об’єктів вимогам технічних регламентів,

положенням стандартів або умовам договорів.При цій формі підтвердження відбувається третьою стороною – органом по сертифікації.

Декларування відповідності – форма підтвердження відповідності продукції стосовно вимог технічного регламенту. На відмінну від сертифікації, декларування виконується першою стороною, як правило, виробником.

Сертифікат відповідності –документ ,посвідчующий відповідність об’єкта вимогам технічних регламентів, положенням стандартів та умовам договорів.

Декларація відповідності документ, посвідчующий відповідність випускаємої в обороті продукції вимогам технічних регламентів.

Знак відповідності – позначення, необхідне для сертифікації придбання відповідності об’єкта сертифікації до вимог системи добровільної сертифікації або національного стандарту.

Система сертифікації – совокупність правил виконання роботи по сертифікації її учасників і правил функціонування системи сертифікації в цілому.



Тема 20

Обов'язкова та добровільна сертифікація

Обов’язкова сертифікація – це форма державного контролю за безпекою продукції. Її здійснення пов’язано з відповідними обов’язками, накладені на підприємство, в тому числі матеріального характеру. Тому вона може здійснюватися лише в випадках передбачених законодавчими актами України, тобто законодавчими й нормативними актами Уряду України.

“Сертифікація в законодавчій регулюючій сфері”


Під час обов’язкової сертифікації підтверджуються тільки ті обов’язкові вимоги, котрі встановлені законом, запроваджуваний обов’язкову сертифікацію. Відповідно ст.16 Закону України “ Про захист прав споживачів” під час обов’язкової сертифікації продукції (робот, послуг) повинна підтверджуватися їх безпека для життя, здоров’я споживача, навколишнього середовища й запобігання завдання шкоди майну споживача.

Під час обов’язкової сертифікації чинність сертифіката відповідності і знака відповідності розповсюджується по всій території України.

Організація й проведення робіт по обов’язковій сертифікації доручаються спеціально упорядкованому Федеральному органу виконавчої влади в області сертифікації – Держстандарту України, у випадках, передбачених законодавчими актами України по відношенню окремих видів продукції, й на інші органи виконавчої влади. Тому в Україні діють системи обов’язкової сертифікації, створені й очолювані Держстандартом України. В межах цієї системи діють системи сертифікації однорідної продукції ( харчова продукція, продовольча сировина, витрати, товари легкої промисловості та ін.) й однорідних послуг (послуги громадського харчування, роздрібна торгівля та ін.).

Добровільна сертифікація

Здійснюється відповідно з Законом України (“Про сертифікацію продукції та послуг”) по ініціативі замовника (виробників, продавців, виконавців) в цілях підтвердження відповідності продукції (послуг) вимогам стандартів, технологічним умовам, рецептур та інших документів визначених замовником.

Добровільна сертифікація здійснюється на умовах договору між замовником і органом по сертифікації.

На відміну від обов’язкової сертифікації, котра стверджує тільки вимоги безпеки, добровільна сертифікація вирішує більш ширший обсяг завдань, а саме:


  1. Підтвердження відповідності вимогам стандартів, а також ряд показників якості, які доповнюють безпеку.

  2. Підтвердження оригінальності продукції.

  3. Перевірка адекватності ціни якості продукції .

  4. Підтвердження відповідності системи якості організації вимогам

ІСО 9000.

  1. Підтвердження відповідності системи регулювання навколишнім середовищем вимогам ІСО 9000.

  2. Підтвердження відповідності компетентності персоналу , який претендує на роботу в якості експерта, встановленим вимогам.

  3. Підтвердження відповідності процесів життєвого циклу продукції ( виробництво, ремонт, перевезення та ін.) встановленим вимогам.

Добровільна сертифікація – це ринковий інструмент боротьби з контрфактной продукцією особливо якщо органом, який зареєстрував систему , виявляється асоціація (гільдія) виробників. В цьому випадку маркірування продукції знаком відповідності цієї системи означає, що продукція випущена легальним виробником, який гарантує якість й безпеку для споживача.
Учасники обов'язкової сертифікації.

Основні учасники – замовник, органи по сертифікації (ОС) й випробувальні лабораторії (ВЛ).

Замовник має право:

Замовник повинен:


Органи по сертифікації виповнюють наступні функції :

ОС несе відповідальність за обґрунтованість та правильність видачі сертифіката відповідності, за дотримання правил сертифікації.

Акредитовані випробувальні лабораторії виконують випробування конкретної продукції чи конкретні види випробувань й видають протоколи випробувань для сертифікації.


ВЛ несе відповідальність за відповідність проведених нею сертифіцированих випробувань. Вимагає надійність документів й відповідність результатів.

Якщо орган сертифікації акредитовано як ВЛ, то його називають сертифіцированим центром.

ОС не має право пред’являти акредитованим виконавчим лабораторіям відомості про замовника.

Тема 21

Міжнародна стандартизація і сертифікація

Основна діяльність ІСО за сертифікацією – організаційно-методоло-гічне забезпечення. До 1985р. Цими питаннями займалися Комітет сертифікації (СЕРТИКО), а в 1985р. в зв’язку з розширенням області його діяльності він був перейменований в Комітет якості та серти-фікації.

Основний результатом роботи СЕРТИКО є видання сумісно з МЕК, Міжнародним торговим центром, Конфедерацією ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) і ГАТТ/ВТО матеріалів спеціальних досліджень „Сертифікація. Принципи та практика”. Цим фактам було закріплено зростання ролі сертифікації в міжнародній торгівлі.Єдині організацій-но- методологічні документи по сертифікації, які розробленні та розроблюються ИСО, спів діють гармонізації процедурі сертифікації, що в свою чергу робить можливим взаємне признання результатів сертифікації навіть при відмінностях в національних законодавчих положеннях. ИСО спів діє в методичному плані навіть створенню системи сертифікації в тих країнах, де вони поки відсутні.

В роботі з КАСКО беруть участь 50 країн. Україну представляє Держ-стандарт України, близько 20 країн

Основним напрямком діяльності Комітету:

В1987р. Технічний комітет ИСО ,об’єднавши національний досвід багатьох країн, опублікував серію стандартів ИСО 9000, нове доповнене, їх видання вийшло в 1994р.

В області сертифікації ИСО спів діє з МЕК. Основополагаючим керівником в області сертифікації вважається Керівництво 28 ИСО/МЕК „Спільні правила типових систем сертифікації продукції третьої сторони „ які містять рекомендації по створенню національних систем сертифікації. Керівництво 38-40 переказані спільні вимоги відносно органів сертифікації та надзора, а також відносно випробу-вальних лабораторій. Одне із серйозних вимог до лабораторій – наявність системи забезпечення якості роботи.

Складові цієї системи викладені в формі керівництва для персоналу лабораторії і включають:

По заказу Міжнародної конференції по акредитації випробовуваних лабораторій ИСО/МЕК розроблено Керівництво 43 „Кваліфікаційні випробування лабораторій” – основополагаючий методичний документ всіх країн про рішення питань оцінки рівня роботи випробувальних лабораторій;

Опре ділення технічної компетенції та області діяльності; оцінка ефективності методів випробувань які використовуються; акредитація лабораторій і т. п.

В умовах інтернаціоналізації господарських зв'язків усе більше значення одержує міжнародна стандартизація. Експорт продукції багато в чому залежить від рівня стандартизації виробів. Товаровиробники, прагнучи до забезпечення високої конкурентноздатності продукції, використовують у своїй діяльності стандарти міжнародних організацій, що в чималому ступені сприяє підвищенню якості продукції. Значення міжнародної стандартизації важко переоцінити.




Дніпролпетровський університет економіки і права
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации