Правила технічної експлуатації теплових установок і мереж 14.02. 2007 № 71 - файл n1.doc

приобрести
Правила технічної експлуатації теплових установок і мереж 14.02. 2007 № 71
скачать (126.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc702kb.08.06.2007 20:32скачать

n1.doc

1   2   3   4   5

Відстані від огороджувальних конструкцій тепломережі до будівель, споруд повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.07.


У місцях прокладання трубопроводів теплових мереж забороняється спорудження будівель, розміщення автозаправних станцій, гаражів, ринків, стоянок, складування, насадження дерев і багаторічних кущів у межах охоронних зон на віддалі менше ніж 3 м від проекції на поверхню землі краю будівельних конструкцій теплової мережі підземної канальної прокладки та повітряної прокладки або від проекції на землю краю трубопроводів теплових мереж безканальної прокладки.

Ця віддаль у разі безканального прокладання трубопроводів умовним проходом понад 300 мм може становити 5 м і більше з урахуванням глибини залягання та характеристик ґрунту, виходячи з умов безпечного виконання земляних робіт.

Планування поверхні ґрунту на трасі теплової мережі має передбачати недопущення потрапляння поверхневих вод на трубопроводи.


6.3.8. Розкопування траси трубопроводів теплової мережі або виконання робіт поблизу них сторонніми організаціями допускається тільки з дозволу організації, що експлуатує теплову мережу, і під наглядом спеціально нею призначеної особи.

6.3.9. Організація, що експлуатує теплову мережу, складає:

Щороку перед початком опалювального періоду слід коригувати план, схеми і профілі відповідно до фактичного стану теплової мережі.

6.3.10. Оперативна схема теплових мереж, а також налагодження автоматики і пристроїв технологічного захисту мають забезпечувати:

6.3.11. Усім тепломагістралям, камерам (вузлам відгалуження), підкачувальним, підживлювальним і дренажним насосним, вузлам автоматичного регулювання, нерухомим опорам, компенсаторам та іншим спорудам теплової мережі присвоюються експлуатаційні номери, якими вони позначаються на планах, схемах і п’єзометричних графіках.

На експлуатаційних (розрахункових) схемах підлягають нумерації всі приєднані до мережі абонентські системи, а на оперативних схемах, крім того, -секціонувальна і запірна арматура.

Арматура, встановлена на подавальному трубопроводі (паропроводі), має бути позначена непарним номером, а відповідна їй арматура на зворотному трубопроводі (конденсатопроводі) - парним, наступним за ним номером.

6.3.12. Кожен район теплових мереж повинен мати перелік газонебезпечних теплових камер і прохідних каналів.

Газонебезпечні камери мають спеціальні позначення або розпізнавальне фарбування. Усі газонебезпечні камери і ділянки траси позначаються на оперативній схемі теплової мережі.

Газонебезпечні камери повинні утримуватись у замкненому належним чином стані.

Перед початком робіт у газонебезпечних теплових камерах і прохідних каналах вони перевіряються з метою визначення відсутності або наявності в них газу.

Нагляд за газонебезпечними камерами здійснюється відповідно до
НПАОП 0.00-1.20.

6.3.13. Експлуатуюча теплову мережу організація здійснює контроль гідравлічних випробувань на міцність і щільність теплових мереж, систем теплопостачання та теплоспоживання, обладнання теплових пунктів споживача після їх монтажу або ремонту на встановлений НД тиск, який не повинен перевищувати від максимально допустимого пробного тиску для даних мереж, арматури, устатковання.

6.3.14. Організація, що експлуатує теплову мережу здійснює постійний контроль якості мережної води в подавальному і зворотному трубопроводах магістралі відповідно до вимог пункту 6.8.9, виявляє споживачів, які погіршують якість мережної води.

6.3.15. Трубопроводи теплових мереж до введення їх в експлуатацію після монтажу або капітального ремонту підлягають очищенню:

- паропроводи - продувкою зі скиданням пари в атмосферу;

- водяні мережі в закритих системах теплопостачання і конденсатопроводи – методом гідропневматичного промивання або іншим методом відповідно до проектної документації;

- водяні мережі у відкритих системах теплопостачання – методом гідропневматичного промивання або іншим методом відповідно до проектної документації і дезинфекції з наступним промиванням питною водою.

Промивання після дезинфекції повинно здійснюватися до досягнення показників скидної води, які відповідають санітарним нормам на питну воду.

6.3.16. Підключення місцевих (розподільчих) теплових мереж, що не пройшли відповідне очищення і промивання згідно з пунктом 6.3.15, забороняється.

6.3.17. Усі новозмонтовані трубопроводи теплових мереж до введення в експлуатацію підлягають гідравлічним випробуванням на міцність і щільність відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.11.

Нові тепломагістралі від ДТ протягом першого року експлуатації підлягають випробуванням на розрахункову температуру теплоносія.

6.3.18. Заповнення мережних трубопроводів, їхнє промивання, дезинфекція, включення системи циркуляції, прогрів, продування паропроводів і операції з пуску водяних або парових теплових мереж, а також будь-які випробування мережі чи окремих її елементів і конструкцій виконуються під керівництвом відповідального керівника за спеціально розробленою технічною програмою, затвердженою керівником експлуатуючої теплову мережу організації і погодженою з керівництвом ДТ.

6.3.19. Трубопроводи теплових мереж заповнюються водою з температурою не вище ніж 70°С в умовах відключення систем теплоспоживання.

Експлуатація трубопроводів теплової мережі без пристроїв для спуску і відводу води з кожної секціонованої ділянки забороняється.

6.3.20. Для запобігання корозії зовнішня поверхня трубопроводів і металевих конструкцій теплових мереж (балки, опори, естакади тощо) слід захистити стійкими антикорозійними покриттями.

Введення в експлуатацію теплових мереж після закінчення будівництва або капітального ремонту без зовнішнього антикорозійного покриття труб і металевих конструкцій забороняється.

6.3.21. Трубопроводи теплових мереж, арматура, компенсатори і фланцеві з'єднання покриваються тепловою ізоляцією відповідно до проекту.

Застосування в теплових мережах гідрофільної засипної ізоляції, а також набивної ізоляції у разі прокладання трубопроводів у гільзах (футлярах) забороняється.

6.3.22. Теплові мережі, що вводяться в експлуатацію в зоні дії високих ґрунтових вод і періодично підтоплювані, прокладаються з попередньо ізольованих трубопроводів.

6.3.23. Прохідні канали, а також великі вузлові камери, в яких встановлено електроустатковання, повинні мати електроосвітлення (напругою не більше ніж 42 В) відповідно до правил улаштування електроустановок.

З метою запобігання проникненню у ці приміщення вибухонебезпечних газів для освітлення слід застосовувати вибухобезпечні пристрої.

Припливно-витяжна вентиляція прохідних каналів має перебувати у справному стані.

6.3.24. Усі з’єднання труб теплових мереж мають бути зварними, за винятком місць установки фланцевої арматури (допускається приварювання фланцевої арматури безпосередньо до трубопроводів, але тільки за наявності відповідної технології зварювання).

6.3.25. За умови надземного прокладання теплових мереж засувки з електроприводами слід розміщувати в приміщенні або мати кожухи, які захищають арматуру та електропривід від атмосферних опадів і унеможливлюють доступ сторонніх осіб.

6.3.26. Приєднання до теплових мереж установок гарячого водопостачання з несправними регуляторами перепаду і температури води, а також систем теплоспоживання з несправними приладами обліку забороняється.

6.3.27. Організація, що експлуатує теплову мережу повинна систематично, за графіком, здійснювати контроль стану будівельних конструкцій, трубопроводів і устатковання, антикорозійного покриття і теплової ізоляції трубопроводів теплової мережі із застосуванням сучасних ЗВТ і методів діагностики. Слід вести облік, систематизацію та аналіз виявлених дефектів за видами устатковання, виявляти причини, розробляти і впроваджувати заходи до запобігання виникненню дефектів. У разі відсутності сучасних ЗВТ і методів діагностики, як виняток, можливим є застосування шурфовок.

Контроль за станом трубопроводів і устаткованням теплової мережі має здійснюватися з урахуванням вимог ДНАОП 0.00-1.11.

Після виконання ремонтно-відновних та інших робіт у місцях їхнього проведення всі будівельні і теплоізоляційні конструкції і антикорозійні покриття теплової мережі має бути відновлено і захищено від потрапляння вологи до трубопроводу.

6.3.28. На водяних теплових мережах і конденсатопроводах слід організувати систематичний контроль за внутрішньою корозією трубопроводів шляхом аналізу мережної води і конденсату, а також за індикаторами внутрішньої корозії, встановлюваними у найбільш характерних точках: на виводах від ДТ, на кінцевих ділянках, у двох-трьох проміжних вузлах магістралі.

Теплова мережа, що не працює, має заповнюватися тільки деаерованою водою.

6.3.29. З паропроводів насиченої пари конденсат слід безперервно відводити через конденсатовідвідники.

Робота конденсатовідвідників на загальний конденсатопровід без установлення зворотних клапанів забороняється.

6.3.30. Секціонувальні засувки і запірна арматура в нормальному режимі мають перебувати в повністю відкритому або повністю закритому положенні; регулювати ними витрату теплоносія забороняється.

6.3.31. Прокладання, застосовані матеріали і конструктивні елементи теплопроводів мають відповідати вимогам державних будівельних норм,
СНиП 2.04.07, СНиП 3.05.03 та НАПБ А. 01.001.

Для теплових мереж слід застосовувати переважно сталеві труби і арматуру.

Для трубопроводів теплових мереж і теплових пунктів з температурою води 115 оС та нижче, з тиском до 1,6 МПа (16 кгс/см2) включно допускається застосовувати неметалеві труби, якщо їхня якість задовольняє санітарні вимоги і відповідає параметрам теплоносія.

6.3.32. Прокладки для фланцевих з'єднань має бути виготовлено з параніту чи інших теплостійких матеріалів. Застосування у фланцевих з'єднаннях картонних чи гумових прокладок, а також застосування бавовняних чи прядив'яних (конопляних, лляних) набивок, у тому числі для сальників, забороняється.

Для сальників застосовується азбестова прографічена набивка або набивка з термостійкої гуми. Рухома частина стакана сальникового компенсатора, а також штоки засувок слід систематично змащувати графітовим мастилом.

Змащення слід здійснювати у міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць.

6.3.33. Вентилі та засувки теплопроводів повинні мати:

- написи з номерами відповідно до оперативної схеми теплових мереж та інструкцій з експлуатації;

- покажчики напряму руху теплоносія та обертання маховика на закриття і відкриття;

- дистанційне механічне чи електричне керування у випадку недоступності або незручності розміщення вентилів і засувок для безпосереднього обслуговування, а також коли їхнє обслуговування пов'язане із небезпекою для персоналу;

- засувки умовним проходом 300 мм і більше, крім ручного приводу, слід оснащувати ще й механізованим (електричним чи гідравлічним) приводом;

- для засувок і затворів на водяних теплових мережах умовним проходом
300 мм і більше, а на парових мережах - 200 мм і більше слід передбачати обвідні лінії з запірною арматурою відповідно до СНиП 2.04.07.

Усю запірну арматуру, встановлену на теплових мережах, слід постійно підтримувати у стані, що забезпечує її вільне відкриття і повне закриття, відсутність парувань і витікань через фланцеві з'єднання та сальникові ущільнення.

Використання запірної арматури для регулювання параметрів теплоносія не дозволяється.

6.3.34. На всіх трубопроводах теплових мереж, за виняткам теплових пунктів та мереж гарячого водопостачання, не допускається застосовувати арматуру:

- із сірого чавуну (в районах з розрахунковою температурою зовнішнього повітря для проектування опалення понад мінус 10 єС);

- з латуні та бронзи за температури теплоносія понад 250 єС.

На виходах теплових мереж від ДТ встановлюється виключно стальна арматура.

6.3.35. Установлення запірної арматури передбачається:

- на всіх трубопроводах теплових мереж від ДТ незалежно від параметрів теплоносія;

- на трубопроводах водяних теплових мереж з умовним проходом 100 мм і більше на відстані не більше ніж 1000 м - секціонувальні засувки з улаштуванням перемички між подавальним і зворотнім трубопроводами (за наявності відгалужень на цій відстані);

- у водяних і парових теплових мережах у вузлах відгалужень трубопроводів з умовним проходом понад 100 мм, а також у вузлах відгалужень трубопроводів до окремих будівель незалежно від умовного проходу трубопроводу;

- на конденсатопроводах на вводі до баку збирання конденсату.

Зовнішня поверхня арматури має бути чистою, а різьба штока змащеною.

6.3.36. Теплопроводи повинні мати розпізнавальне забарвлення (додаток 4) і маркувальні таблички відповідно до чинних державних стандартів.

У разі прокладання теплопроводів у непрохідних каналах або в умовах безканального прокладання розпізнавальне забарвлення на трубопроводах наносять у межах камер та оглядових ділянок.

Якщо поверхню ізоляції трубопроводу вкривають обшивкою з корозійностійкого металу, то забарвлення по всій довжині обшивки можна не виконувати, обмежившись лише нанесенням через певні проміжки розпізнавальних та маркувальних позначень і написів.

6.3.37. На відгалуженнях трубопроводів, у місцях установлення вентилів, засувок, клапанів, ЗВТ, у місцях проходу трубопроводів крізь стіни, на вводах і виводах із виробничих споруд слід розміщати маркувальні таблички та написи.

6.3.38. Маркувальні написи на трубопроводах теплових мереж застосовуються для додаткового позначення середовища в трубах і параметрів теплоносія (тиск і температура). Написи на трубопроводах слід виконувати шрифтом, який добре читається, вони не повинні містити зайвих даних, маловживаних термінів, незрозумілих скорочень.

Умовні позначення транспортованого середовища наведено в додатку 4.

6.3.39. Напрям потоку середовища на трубопроводах теплових мереж вказується гострим кінцем стрілок на маркувальних табличках або стрілками, що зображуються безпосередньо на трубопроводах. Форма і розмір стрілок мають відповідати формі і розміру маркувальних табличок.

Для маркувальних написів і стрілок застосовують білий або чорний колір, що найбільш контрастує із основним забарвленням трубопроводів.

6.3.40. На трубопроводи і арматуру теплових мереж, на які поширюється дія ДНАОП 0.00-1.11, обов'язково слід наносити номери магістралей та умовні позначення, передбачені ними. Крім цього, на цих трубопроводах повинні бути таблички розміром 400 x 300 мм із такими даними:

- реєстраційний номер;

- дозволений тиск;

- температура середовища;

- дата (місяць і рік) наступного зовнішнього огляду.

На кожному трубопроводі має бути не менш як три таблички: на обох кінцях і посередині трубопроводу.

Якщо один і той же трубопровід розміщується в кількох приміщеннях, табличка на трубопроводі має бути на кожному із них.

6.3.41. У теплових мережах необхідно забезпечити надійну компенсацію теплових подовжень теплопроводів із розмежуванням ділянок, які підлягають компенсації, нерухомими опорами.

Для компенсації теплових подовжень застосовуються:

- гнучкі компенсатори з труб (П-подібні) з попереднім розтягуванням під час монтажу;

- кути поворотів від 90о до 130о (самокомпенсація);

- сильфонні, лінзові, сальникові та манжетні компенсатори.

6.3.42. Сальникові стальні компенсатори допускається застосовувати для трубопроводів умовним проходом 100 мм і більше в умовах підземного та надземного прокладання на низьких опорах за параметрів теплоносія не більше ніж 2,5 МПа (25 кгс/см2) та 300 єС. Сальникові компенсатори слід оснащувати реперами, які позначають граничні позиції стакана компенсатора в холодному і гарячому стані.

Розтягування П-подібного компенсатора слід виконувати на величину, що вказана у проекті, після закінчення монтажу трубопроводу, контролю якості зварних стиків (за винятком замикаючих стиків) та закріплення конструкцій нерухомих опор з урахуванням поправки на температуру зовнішнього повітря під час зварювання замикаючих стиків.

Розтягування компенсаторів відповідно до СНиП 3.05.03 необхідно виконувати одночасно з двох боків на стиках, розташованих на відстані не менше ніж 20 і не більше ніж 40 діаметрів трубопроводу відносно осі симетрії компенсатора, за допомогою пристроїв для розтягування, якщо інші вимоги не обумовлені проектом.

Після проведення розтягування компенсаторів складається акт.

6.3.43. На паропроводах умовним проходом понад 150 мм і температурою пари 300 оС та вище обов’язково слід встановлювати покажчики для контролю за розширенням паропроводів і спостереженням за правильністю роботи опор.

6.3.44. Теплову мережу слід обладнати штуцерами для манометрів і гільзами для термометрів на подавальному та зворотному трубопроводах основних магістралей водяної системи та у вузлових точках з умовним проходом відгалужень понад 100 мм.

Гільзи для термометрів встановлюють перед засувками секції подавальних і зворотних трубопроводів, а також перед відгалуженнями за ходом води. Гільзи мають бути чистими і постійно залиті машинною оливою. Рівень оливи в гільзі має забезпечувати повне занурення балончика термометра.

Штуцери для манометрів установлюють на трубопроводах як основних водяних і парових магістралей, так і відгалужень до і після засувок.

6.3.45 . Усі елементи трубопроводів із температурою зовнішньої поверхні стінки вище 43 оС, розміщені в доступних для обслуговуючого персоналу місцях, покриваються ізоляцією, температура зовнішньої поверхні якої не повинна перевищувати 43 оС.

Товщина теплової ізоляції визначається на основі техніко-економічних розрахунків.

У разі техніко-економічного обґрунтування допускається прокладання без теплової ізоляції:

- зворотних трубопроводів опалювальних теплових мереж умовним проходом до 200 мм, розміщених у структурних підрозділах промислових підприємств, тепловий потік яких використовується для опалення;

- конденсатних трубопроводів, які прокладаються разом із паровими в непрохідних каналах.

На об'єктах, що вводяться вперше, зварні та фланцеві з'єднання трубопроводів не слід попередньо ізолювати на 150 мм по обидва боки з'єднань до проведення гідравлічних випробувань.

Забороняється застосування ізоляційних матеріалів, що є схильними до гниття, таких, що містять сірчані сполуки або можуть виділяти кислоти і луги; використовувати матеріали, які містять азбест, для зовнішньої ізоляції без покриття її відповідно до вимог санітарних норм при роботі з азбестом.

Крім того, забороняється застосування теплоізоляції з вогненебезпечних матеріалів для захисту теплових мереж, які розміщуються у приміщеннях категорій А, Б, В, у технічних і підвальних поверхах з виходами через загальні сходові клітки, а також експлуатація теплових мереж з пошкодженою чи просоченою нафтопродуктами ізоляцією.

Теплові мережі, прокладені поза приміщеннями (незалежно від виду прокладання), слід надійно захищати від дії вологи та зовнішньої корозії.

6.3.46. Проектування теплових мереж підприємств, розташованих у зоні можливого впливу блукаючих струмів, має передбачати заходи з їх електрохімічного захисту.

6.3.47. Для обслуговування елементів устатковання теплових мереж на висоті 2,5 м і вище споруджуються стаціонарні майданчики завширшки не менш як 0,6 м із поручнями та сходами.

Для обслуговування елементів устатковання, розташованих на висоті до 2,5 м, допускається використовувати пересувні майданчики.

6.3.48. Елементи устатковання, арматура і прилади теплового контролю, дистанційного керування підземних теплопроводів, які потребують періодичного огляду, слід розміщувати вздовж траси теплової мережі в спеціальних камерах або підвалах, доступних для обслуговуючого персоналу. Приводи арматури, встановленої на трубопроводах, прокладених над землею, повинні бути захищені від атмосферних опадів і доступу сторонніх осіб.

6.3.49. Габаритні розміри камер, тунелів, каналів, кількість люків камер, відстань між камерами тунелів має відповідати вимогам чинних ДБН і НД Держгірпромнагляду.

Люки камер не повинні пропускати поверхневі води. Отвори в люках камер для взяття проб аналізу на загазованість мають закриватися інвентарними кришками. Входи і виходи у прохідні та напівпрохідні канали (тунелі) мають закриватися спеціальними пристроями, конструкція яких повинна відповідати проекту.

Камери для обслуговування трубопроводів, прокладених під землею, має бути обладнано сходами або скобами.

6.3.50. У нижніх точках трубопроводів водяних і конденсатних теплових мереж слід передбачити штуцери із запірною арматурою для спуску води (спускні пристрої).

Діаметри спускних штуцерів визначаються тривалістю спорожнення трубопроводів умовним проходом до 300 мм - не довше ніж 2 години; умовним проходом 500 мм і більше – не довше ніж 4 години.

У теплових мережах на відстані не більше ніж через 1000 м встановлюються засувки для секціонування (про них йдеться і в пункті 6.3.35). На транзитних магістралях віддаль між цими засувками може бути збільшено за умови забезпечення спуску води з трубопроводу секції за вищезазначений час.

6.3.51 . Експлуатація парових теплових мереж без дренажних пристроїв трубопроводів не допускається.

У нижніх точках і перед вертикальними ділянками слід передбачити постійно діючі дренажі паропроводів. У цих же місцях, а також на прямих ділянках паропроводів через кожні 400 - 500 м за попутного ухилу і через кожні 200 - 300 м за зустрічного ухилу слід передбачати спусковий дренаж паропроводу (менші інтервали передбачають для пари з підвищеною вологістю).

6.3.52. У вищих точках трубопроводів теплових мереж слід передбачати повітровипускні крани (повітряники).

Ухил горизонтальних ділянок теплопроводів має бути не меншим ніж 0,002.

У всіх нижніх точках паропроводів, де в процесі експлуатації стан пари наближається до насиченого, належить передбачати автоматичні конденсатовідвідники.

6.3.53. Спуск води з трубопроводів водяних теплових мереж слід спрямовувати в дренажні колодязі з подальшим відводом води з них самопливом чи насосами (безпосередньо з трубопроводів) у системи каналізації. Температура води, яка скидається в систему каналізації, не повинна перевищувати 40 оС, для чого необхідно передбачати спеціальні заходи.

У разі відведення води в господарсько-фекальну каналізацію на самопливному трубопроводі має бути передбачено гідрозатвор, а за можливості зворотного потоку – додатковий зворотний клапан.

За відсутності самопливного стоку води має бути забезпечено періодичне її відкачування. Піднімання рівня води в каналах до низу ізоляції теплопроводів не допускається.

Ухил труб попутного дренажу має становити не менш ніж 0,003.

У місцях прокладання теплопроводів земля повинна бути спланована по всій трасі теплової мережі. Віддаль від рівня землі до низу ізоляції теплопроводів повітряного прокладання не повинна бути меншою ніж 0,5 м.

Щорічно після закінчення опалювального періоду необхідно прочищати трубопроводи попутного дренажу. Для цього застосовуються азбоцементні труби з муфтами, керамічні каналізаційні розтрубні, поліетиленові труби, а також готові трубофільтри. Діаметр дренажних труб не повинен бути меншим ніж 150 мм.

Оглядові колодязі системи попутних дренажів підлягають огляду і очищенню від наносів не рідше одного разу на квартал. Вода, що накопичується в камерах теплової мережі, має безперервно або періодично виводитися за допомогою стаціонарних чи пересувних засобів відкачування води.

6.3.54. Допускається спільне (в одному каналі) прокладання теплових мереж з іншими трубопроводами, за винятком газопроводів зрідженого газу, киснепроводів, трубопроводів із легкозаймистими, хімічно їдкими та отруйними речовинами.

Забороняється прокладання теплопроводів у повітрі під трубопроводами хімічно їдких, отруйних і легкозаймистих речовин.

6.3.55. У разі прокладання теплопроводів у повітрі над вулицями та проїздами висота розміщення трубопроводів від рівня землі до зовнішньої поверхні ізоляції не має бути меншою ніж 5 м, а у випадках прокладання через залізничну колію віддаль від головки рейки до зовнішньої поверхні ізоляції має сягати не менше ніж 5,55 м; для електрифікованих залізниць – не менше ніж 6,9 м.

У місцях проїзду транспорту під теплопроводами слід розміщувати знаки із зазначенням висоти проїжджої частини.

6.3.56. У тих випадках, коли віддаль від нижньої точки ізоляції теплопроводів до рівня землі менша за 2 м, місця проходу обладнують спеціальними перехідними пристроями.

6.3.57. На вводах трубопроводів теплових мереж в будівлі для забезпечення їх герметизації встановлюються пристрої (футляри), що перешкоджають проникнення води та газу у будівлю.

6.3.58. У місцях перетину надземних теплових мереж з повітряними високовольтними лініями електропередавання виконується заземлення всіх елементів теплових мереж, які проводять струм, розташованих на відстані 5 м з кожного боку від осі проекції краю конструкції повітряної лінії на поверхню землі. При цьому опір заземлювальних пристроїв не повинен перевищувати 10 Ом.

6.3.59. Для перевірки міцності і щільності трубопроводів, запірної і регулювальної арматури після ремонту до початку опалювального періоду теплова мережа підлягає гідравлічним випробуванням на міцність і щільність відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.11.

Мінімальна величина пробного тиску має бути 1,25 робочого тиску, але не менше ніж:

1,6 МПа (16 кгс/см2) - для магістральних теплових мереж;

1,2 МПа (12 кгс/см2) - для розподільчих теплових мереж.

У цьому випадку значення робочого тиску встановлюється технічним керівником організації, що експлуатує теплові мережі.

Максимальна величина пробного тиску встановлюється за розрахунком на міцність згідно з НД, погодженим з Держпромгірнаглядом, з урахуванням місцевих умов.

У кожному конкретному випадку значення пробного тиску встановлює технічний керівник організації, що експлуатує теплові мережі, у межах, обумовлених вище.

6.3.60. Для гідравлічних випробувань на міцність і щільність трубопроводи теплових мереж заповнюється водою з температурою не нижче ніж 5 °С і не вище ніж 40 °С. Результати випробувань оформлюються актом (додаток 7).

На час проведення випробувань теплової мережі пробним тиском теплові пункти і системи теплоспоживання повинні бути надійно відключені.

6.3.61. До пуску в роботу всі трубопроводи, на які поширюються дія НПАОП 0.00-1.11, мають бути паспортизовані та, залежно від категорії, зареєстровані в місцевих органах Держпромгірнагляду.

6.3.62. Гідравлічне випробування новозмонтованих трубопроводів теплової мережі, прокладених у непрохідних каналах і в умовах безканального прокладання, має здійснюватися двічі: попереднє – до встановлення устатковання, перекриття каналів і засипання траншей і остаточне – після завершення будівельно-монтажних робіт і встановлення всього устатковання теплових мереж. Результати випробувань оформлюються актом (додаток 8).

6.3.63. Випробування теплових мереж на розрахункову температуру теплоносія виконується під час введення їх в експлуатацію, у разі заміни компенсаторів, а також після приєднання додаткових розподільчих мереж до магістральних.

Випробуванням підлягає вся мережа від ДТ до теплових пунктів систем теплоспоживання.

Одночасне проведення випробувань теплових мереж на розрахункову температуру теплоносія і на міцність та щільність забороняється.

У процесі подальшої експлуатації допускається замість випробування на розрахункову температуру проводити випробування кожні 2 роки на фактичну максимальну температуру теплоносія, що зафіксована за попередніх 2 роки. При цьому визначені величини (значення) теплових переміщень трубопроводів, у тому числі сальникових компенсаторів, необхідно порівнювати з розрахунковими значеннями та тими, що зафіксовані під час випробування теплової мережі на розрахункову температуру теплоносія.

У теплових мережах слід періодично, за графіком, здійснювати контроль за температурним видовженням трубопроводів і порівнювати їх з розрахунковими.

6.3.64. Випробування з визначення теплових і гідравлічних втрат у теплових мережах здійснюються з періодичністю один раз на 5 років за програмою, затвердженою технічним керівником організації, що експлуатує теплову мережу, і погодженою технічним керівником ДТ.

Випробування на розрахункову температуру теплоносія, а також з визначення теплових і гідравлічних втрат здійснюються спеціалізованою організацією.

Випробування на визначення теплових втрат здійснюється згідно з РД 34.09.255.

6.3.65. Обсяг і періодичність випробувань теплових мереж на потенціал блукаючих струмів мають відповідати інструкції з захисту теплових мереж від електрохімічної корозії.

6.3.66. Трубопроводи теплових мереж, на які поширюється дія правил Держгірпромнагляду, крім того, мають проходити технічний огляд у порядку та в строки, передбачені цими Правилами.

6.3.67. Пуск теплових мереж після монтажу, ремонту або тимчасової зупинки, а також будь-які випробування здійснюються відповідно до програми, яка затверджується технічним керівником підприємства та узгоджується з технічним керівником ДТ.

6.3.68. Пуск парових мереж полягає у виконанні таких основних операцій:

- прогрівання і продування паропроводів;

- заповнення і промивання конденсатопроводів;

- подача теплоносія споживачам і пускове регулювання мережі.

Перед початком прогрівання всі засувки на відгалуженнях від ділянки, що прогрівається, слід щільно закрити.

Спочатку слід прогріти основну магістраль, а потім, по черзі, її відгалуження. Для паропроводів невеликої довжини (не більше ніж 200 м) прогрівання основного паропроводу і відгалужень від нього можна проводити одночасно.

Швидкість прогріву паропроводу регулюється за ознаками появи слабких гідравлічних ударів (характерних потріскувань). При цьому не допускається виникнення більш потужних гідравлічних ударів, що може призвести до сповзання паропроводу з рухомих опор.

У разі виникнення більш потужних гідравлічних ударів подача пари негайно зменшується – аж до повного припинення, поки не видалиться конденсат з ділянки трубопроводу, який прогрівається.

6.3.69. Пуск теплових водяних мереж полягає в проведенні таких основних операцій:

- заповнення мережі водопровідною водою;

- гідропневматичне промивання;

- спорожнення мережі;

- заповнення мережі теплофікаційною (хімічно очищеною) водою;

- встановлення циркуляції;

- перевірка щільності системи;

- подача теплоносія споживачам і пускове регулювання мережі.

За температури зовнішнього повітря нижче ніж 5°С трубопроводи для гідравлічного випробування заповнюються підігрітою водою, але не більше ніж до 40 оС.

У разі виявлення дефектів, усунення яких потребує значного часу, трубопровід слід терміново вимкнути.

Якщо пуск теплової водяної мережі відбувається після монтажу, промивання її здійснюється через тимчасові грязьовики, встановлені на кінцях подавального і зворотного теплопроводів (по ходу води). Грязьовики прибираються (демонтуються) через рік після другого промивання.

6.3.70. Під час експлуатації теплових мереж необхідно підтримувати в належному стані шляхи доступу до об’єктів мережі, а також шляхове покриття та планування поверхні над підземними спорудами, забезпечувати справність огороджувальних конструкцій, що запобігають доступу сторонніх осіб до обладнання та запірно-регулювальної арматури.

6.3.71. На підприємстві, яке є власником теплових мереж, складаються та постійно зберігаються:

- план теплової мережі (масштаб М 1:500), кварталу, дільниці (М 1:200);

- оперативна та експлуатаційна (розрахункова) схеми;

- профілі теплотрас щодо кожної магістралі з нанесенням лінії статичного тиску (горизонтальний масштаб М 1:500 та вертикальний - М 1:50);

- схема зварних стиків підземних трубопроводів, креслення камер (масштаб М 1:20);

- перелік газонебезпечних камер та прохідних каналів;

- креслення теплових пунктів (масштаб М 1:20);

- креслення прокладання трубопроводів по технічних підпіллях та підвалах (масштаб М 1:20).

На плані теплової мережі зазначають сусідні підземні (газопровід, каналізація, кабелі) та надземні комунікації (рейкові шляхи електрифікованого транспорту, межі тягових підстанцій тощо), що розташовані в зоні до 15 м від проекції на поверхню землі краю будівельної конструкції теплової мережі або безканального трубопроводу по обидва боки траси.

На спеціальних схемах теплової мережі систематично позначаються місця шурфувань, аварійних пошкоджень, затоплень траси і ділянки, які перекладені.

На планах, схемах та п’єзометричних графіках позначають експлуатаційні номери усіх тепломагістралей, камер (вузлів відгалуження), насосних станцій, вузлів автоматичного регулювання, нерухомих опор, компенсаторів та інших споруд теплової мережі.

На експлуатаційних (розрахункових) схемах нумеруються усі приєднані до мережі споживачі, а на оперативних схемах, крім того, запірна та секціонувальна арматура.

План, схеми, профілі теплотрас та перелік газонебезпечних камер і каналів щороку коригуються згідно з фактичним станом теплових мереж.

Усі зміни вносяться за підписом відповідальної за теплове господарство особи із зазначенням її посади та дати внесення зміни.

Інформацію щодо змін у схемах, кресленнях, переліках та відповідні зміни в інструкціях, які внесені згідно з цими змінами, доводять до відома усіх працівників (записом у журналі розпоряджень), для яких знання цих документів є обов’язковим.

6.3.72. У процесі експлуатації теплових мереж необхідно:

- підтримувати у справному стані все устатковання, будівельні та інші конструкції, здійснюючи їх своєчасний огляд і профілактичний ремонт;

- спостерігати за роботою компенсаторів, опор, арматури, дренажів, ЗВТ та інших елементів устатковання, своєчасно усуваючи всі помічені дефекти і нещільності;

- запобігати втратам тепла шляхом своєчасного відімкнення ділянок мережі, які на даний час не працюють;

- відводити воду, що накопичується в каналах і камерах, своєчасно виявляти та відновлювати пошкоджену ізоляцію;

- відводити своєчасно повітря з теплопроводів через повітряники, не допускати всмоктування повітря в мережу, підтримуючи необхідний надлишковий тиск у всіх точках мережі і системах споживання;

- дотримуватись вимог щодо охорони праці та пожежної безпеки.

6.3.73. Персонал, який здійснює експлуатацію теплової мережі, має бути добре ознайомлений зі схемами, устаткованням і режимом роботи обслуговуваних ділянок, а також знати схему і режими роботи суміжних ділянок та їх вплив на режим роботи усієї мережі.

6.3.74. Обслуговування теплових мереж здійснюється закріпленим персоналом шляхом проведення оглядів під час їх обходів.

Обхід виконується за графіком, затвердженим особою, відповідальною за теплове господарство, у віданні якої перебувають теплові мережі, залежно від типу устатковання та його стану, але не рідше одного разу на тиждень.

Результати оглядів зазначаються в журнал обходів.

Виявлені дефекти, залежно від їхнього впливу на надійність і економічність роботи устатковання, слід, залежно від характеру дефекту, усувати негайно або в період поточного чи капітального ремонтів. У всіх випадках слід вжити заходів, які запобігатимуть розвитку процесу руйнування конструкцій, трубопроводів і устатковання.

6.3.75. У разі витікання (втрати) теплоносія необхідно вжити невідкладних заходів для виявлення місця витоку і усунення дефектів.

Підвищений витік води з теплової мережі визначається для ДТ за збільшенням витрати підживлювальної води за постійного температурного режиму, а для споживача – за різницею показів витратомірів на подавальному та зворотному трубопроводах теплової мережі.

6.3.76. Середньорічний витік теплоносія з водяних теплових мереж не повинен перевищувати 0,25 % на годину від середньорічного обсягу води в тепловій мережі і приєднаних до неї системах теплоспоживання незалежно від схеми їхнього приєднання (за винятком систем гарячого водопостачання, приєднаних через водопідігрівники).

Під час визначення витоку теплоносія не враховуються витрати води на наповнення теплопроводів і систем теплоспоживання у разі їхнього планового ремонту, підключення нових ділянок мережі і споживачів, проведення випробувань (на міцність і щільність, розрахункову температуру, теплові і гідравлічні втрати).

Виробничий витік – втрати мережної води з теплових мереж і систем теплоспоживання під час ремонту, випробувань (на міцність, щільність, розрахункову температуру, теплові і гідравлічні втрати), промивання і заповнення нових систем визначається на підставі відповідних актів.

Невиробничий витік – втрати мережної води із систем теплопостачання і систем теплоспоживання згідно з їхньою балансовою належністю має бути віднесено до власника теплових мереж або власника систем теплоспоживання, який допустив цей витік.

6.3.77. Заповнення і підживлення теплових мереж, систем теплопостачання виконується деаерованою, хімічно очищеною водою.

Якість води в тепловій мережі і води для підживлення має відповідати вимогам пункту 6.8.

Підживлення має бути автоматизовано, а для контролю на живильному трубопроводі встановлюють витратомір-реєстратор або лічильник. Підживлення водою систем опалення та вентиляції, підключених за незалежною схемою, слід здійснювати зі зворотного трубопроводу теплової мережі. Розширювальний бак оснащують системою автоматизованого контролю рівня води зі звуковою та світловою сигналізацією в тепловому пункті.

6.3.78. Для двотрубних водяних теплових мереж основою для режиму відпуску тепла є графік центрального якісного регулювання.

За наявності гарячого водопостачання мінімальна температура води в подавальному трубопроводі мережі має бути не нижчою ніж:

6.3.79. У процесі експлуатації теплових мереж необхідно стежити за станом ЗВТ, періодично звіряти їх покази з контрольними. Несправні прилади підлягають заміні.

Повірка ЗВТ виконується в терміни, визначені Держспоживстандартом України, про що свідчить тавро (клеймо) на приладі.

6.3.80. Усі теплові мережі системи теплопостачання та теплоспоживання щороку слід налагоджувати і регулювати.

Гідравлічні режими водяних теплових мереж мають розроблятися щороку для опалювального і літнього періодів.

Для відкритих систем теплопостачання в опалювальний період гідравлічні режими розробляться як для максимального водорозбору з подавального і зворотного трубопроводів, так і за відсутності водорозбору.

Заходи щодо регулювання витрати води у споживачів складаються для кожного опалювального сезону.

У теплових мережах слід передбачати заходи для забезпечення теплопостачання споживачів у разі виходу з ладу насосних станцій чи окремих ділянок основних магістралей.

6.3.81. Стан підземних теплопроводів, теплоізоляційних і будівельних конструкцій теплових мереж, а також планування їх ремонтів і модернізації визначаються на підставі:

- результатів випробувань;

- результатів щорічних обстежень з допомогою приладів (тепловізорів, тепломірів тощо) у місцях найбільш імовірної появи зовнішньої корозії;

- шурфування під час усунення пошкоджень.

Планове шурфування здійснюється, виходячи з досвіду та тривалості експлуатації теплових мереж, типу прокладки та теплоізоляційних конструкцій. Їх кількість і місце проведення затверджуються керівництвом підприємства як додаток до графіка капітальних ремонтів теплових мереж.

Нагляд за станом підземних трубопроводів водяної теплової мережі з використанням методу шурфування можна починати після 3 років експлуатації теплової мережі.

Підземна конструкція теплової мережі після кожного планового або аварійного розкриття має бути повністю відновлена, про що складається акт, в якому зазначається стан ґрунту, будівельної конструкції, ізоляції труб, а також метод відновлення конструкції. Закривати шурфи без поновлення будівельно-ізоляційних конструкцій забороняється.

6.3.82. Контроль внутрішньої корозії водяних теплових мереж і конденсатопроводів повинен здійснюватись систематично шляхом аналізу води та конденсату, а також за допомогою встановлення індикаторів корозії в найхарактерніших точках та іншими методами.

6.3.83. Обсяг поточного та капітального ремонтів теплових мереж визначається на підставі виявлених під час експлуатації дефектів, даних випробувань, ревізій, а також шурфувань у разі аварійних витоків теплоносія.

Підприємства, теплові мережі яких приєднано до систем централізованого теплопостачання, узгоджують строки проведення ремонтів своїх мереж з організацією, яка постачає теплову енергію, і пов'язують їх із графіком ремонтних робіт системи централізованого теплопостачання.

Відключення теплових мереж споживачів для виконання ремонту і подальше їх включення слід здійснювати за узгодженням з організацією, що постачає теплову енергію.

6.3.84. У теплових мережах, які мають протягом року сезонну перерву в роботі, капітальний ремонт проводиться, як правило, один раз на рік у міжсезонний період.

У теплових мережах, які працюють протягом року безперервно, капітальний ремонт проводиться один раз на два роки одночасно з ремонтом теплофікаційного устатковання.

Поточний ремонт теплових мереж має виконуватися щороку.

6.3.85. Одночасно з ремонтом магістральних теплопроводів проводиться ремонт усіх відгалужень від нього, теплових вводів, вузлів управління, місцевих систем і ЗВТ.

6.3.86. Після закінчення ремонту теплові мережі слід промити до повного освітлення води і випробовувати підвищеним тиском 1,25 робочого.

За робочий тиск приймається:

- для магістральних теплопроводів і відгалужень до теплового пункту - тиск на колекторі ДТ (відповідно до режимної карти роботи теплової мережі);

- для внутрішніх теплопроводів – тиск на подавальному трубопроводі (колекторі) теплового пункту (відповідно до проекту).

Температура води в тепловій мережі під час випробувань не повинна перевищувати 40°С і бути не нижчою 5°С.

За температури зовнішнього повітря нижче 0°С під час випробувань має бути забезпечено можливість заповнення і спорожнення трубопроводу протягом 1 години.

На час проведення випробувань теплової мережі пробним тиском теплові пункти і системи теплоспоживання відключають.

Результати випробувань вважаються задовільними, якщо під час їх проведення у зварних швах труб, фланцевих з'єднаннях, корпусах арматури тощо не виявлено тріщин, протікань чи запотівань, а також якщо протягом 10 хвилин не відбувся спад тиску.

Результати випробувань оформляють відповідними актами (додатки 7  9).

6.3.87. До пуску в експлуатацію і далі щороку (протягом ремонтного періоду) устатковання теплового пункту і опалювальної системи підлягає гідравлічному випробуванню:

- елеваторні вузли, калорифери і водопідігрівники гарячого водопостачання та опалення – тиском 1,25 робочого, але не нижче ніж 1 МПа (10 кгс/см2);

- системи опалення з чавунними опалювальними приладами – тиском 1,25 робочого, але не більше ніж 0,6 МПа (6 кгс/см2);

- системи панельного і конвекторного опалення – тиском 1 МПа (10 кгс/см2);

- системи гарячого водопостачання - тиском вище від робочого на 0,5 МПа (5 кгс/см2), але не більше ніж 1 МПа (10 кгс/см2).

Гідравлічне випробування виконується за плюсової температури зовнішнього повітря.

Вважається, що гідравлічні випробування витримані, якщо під час їх проведення:

- не виявлено витікань з нагрівальних приладів, трубопроводів та іншого устатковання, запотівання зварних швів тощо;

- при випробуванні систем теплоспоживання протягом 5 хвилин спад тиску не перевищував 20 кПа (0,2 кгс/см2);

- під час випробувань систем панельного опалення протягом 15 хвилин спад тиску не перевищував 10 кПа (0,1 кгс/см2);

- під час випробувань систем гарячого водопостачання спад тиску протягом 10 хвилин не перевищив 50 кПа (0,5 кгс/см2).

Для гідравлічних випробувань застосовуються пружинні манометри з мінімально допустимою похибкою вимірювання не більше ніж 1,5 %, з діаметром корпусу не менше ніж 160 мм, номінальним діапазоном вимірювання (шкалою) 4/3 від значення максимального тиску випробування і ціною поділки шкали не більше ніж 10 кПа (0,1 кгс/см2), які пройшли держповірку та опломбовані.

6.3.88. Після закінчення ремонтних робіт у теплових мережах і системах теплоспоживання та їх готовності до опалювального сезону споживачам слід отримати від підприємства (організації) централізованого теплопостачання акт готовності до опалювального сезону (додаток 10), складений в установленому порядку, та дозвіл на подачу теплоносія.

6.3.89. Якщо немає необхідності вмикати в роботу після ремонту теплові мережі і системи опалення, їх слід заповнити хімічно очищеною деаерованою водою для сезонної консервації.

6.3.90. Під час використання попередньо ізольованих труб їх технічне опосвідчування проводиться згідно з технологією або НД, розробленими спеціалізованою організацією і погодженими з Держпромгірнаглядом.

1   2   3   4   5


Відстані від огороджувальних конструкцій тепломережі до будівель, споруд повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.07
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации