Конспект лекцій - Державний фінансовий контроль - файл n1.doc

Конспект лекцій - Державний фінансовий контроль
скачать (438.4 kb.)
Доступные файлы (17):
n1.doc138kb.08.12.2009 12:13скачать
n2.doc89kb.22.12.2009 20:51скачать
n3.doc95kb.22.12.2009 21:09скачать
n4.doc156kb.22.12.2009 21:28скачать
n5.doc229kb.22.12.2009 22:50скачать
n6.doc67kb.23.12.2009 08:26скачать
n7.doc143kb.23.12.2009 08:41скачать
n8.doc84kb.23.12.2009 09:47скачать
n9.doc120kb.08.12.2009 12:13скачать
n10.doc119kb.21.12.2009 14:19скачать
n11.doc154kb.21.12.2009 16:21скачать
n12.doc204kb.21.12.2009 18:08скачать
n13.doc179kb.21.12.2009 18:45скачать
n14.doc227kb.21.12.2009 19:10скачать
n15.doc102kb.21.12.2009 21:34скачать
n16.doc179kb.22.12.2009 20:52скачать
n17.doc303kb.28.12.2009 08:50скачать

n1.doc

Тема 1. предмет і метод державного фінансового контролю

1.1. Сутність, мета та завдання державного фінансового контролю

1.2. Види і форми здійснення державного фінансового контролю

1.3. Предмет і метод державного фінансового контролю

1.4. Принципи організації та здійснення державного фінансового контролю
1.1. Сутність, мета та завдання державного фінансового контролю

На сучасному етапі розвитку країни особливу актуальність на­бувають питання вдосконалення управління, однією із важливих функцій якого є контроль. Держава не може нормально функці­онувати і розвиватися без чітко організованої системи контролю за виробництвом, розподілом і перерозподілом суспільного про­дукту та іншими сферами суспільного життя в державі. Контроль є невід'ємним елементом надбудови суспільства, який зазнає сер­йозних змін у процесі розвитку його політичної системи, органів державного і господарського управління, законодавчої і виконавчої влади.

Ефективність роботи органів виконавчої влади і місцевого са­моврядування в державі значною мірою залежить від здійснення контролю за виконанням законів, рішень, розпоряджень, від належ­ної організації їх виконання. Систематичний і всеосяжний контр­оль сприяє забезпеченню наукової обґрунтованості рішень, розпо­ряджень та Інших нормативних документів, своєчасної їх реалізації. Він є необхідною умовою виявлення та усунення недоліків у ді­яльності об'єктів управління та причин, що їх породжують. Контр­оль дисциплінує працівників апарату управління, дає можливість об'єктивно оцінювати рівень їхньої компетентності і відповідаль­ності, сприяє поширенню позитивної практики роботи.

Особливого значення набуває державний контроль в умовах функціонування господарюючих суб'єктів з різними формами влас­ності.

Контроль у широкому розумінні - це процес, який повинен за­безпечити відповідність функціонування об'єкта управління при­йнятим управлінським рішенням і спрямований на успішне досяг­нення поставленої мети.

Сутність контролю полягає у здійсненні цілеспрямованого впливу на об'єкти управління, який передбачає систематичний на­гляд, спостереження за їх діяльністю для виявлення відхилень від встановлених норм, правил, вимог чи завдань у процесі їх виконан­ня.

Фінансовий контроль - комплексна і цілеспрямована фінансово-правова діяльність органів фінансового контролю або їх підрозділів чи представників, а також осіб, уповноважених здій­снювати контроль, що базується на положеннях актів чинного за­конодавства. Він полягає у встановленні фактичного стану справ на підконтрольному об'єкті щодо його фінансово-господарської діяльності і спрямований на забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності в ході формування, розподілу, воло­діння, використання та відчуження активів з метою ефективного соціально-економічного розвитку усіх суб'єктів фінансових право­відносин.

Фінансовий контроль передбачає перевірку господарських і фі­нансових операцій щодо їх достовірності, законності, доцільності і ефективності.

Державний фінансовий контроль - різновид фінансового контролю, що здійснюється відповідними органами державного фі­нансового контролю. Він полягає у встановленні фактичного стану справ щодо дотримання вимог чинного законодавства на підконтр­ольному об'єкті, спрямований на забезпечення законності, фінансо­вої дисципліни і раціональності в ході формування, розподілу, воло­діння, використання та відчуження активів, що належать державі, а також використання коштів, що залишаються у суб'єкта фінансових правовідносин у зв'язку з наданими пільгами за платежами до бю­джетів, державних позабюджетних фондів та кредитів, отриманих під гарантії Кабінету Міністрів України.

Основною метою державного фінансового контролю є:

  1. виявлення на підконтрольних об'єктах порушень принципів за­конності, ефективності, доцільності й економії при формуванні та використанні державних фінансових та матеріальних ресур­сів, відхилень від прийнятих норм, стандартів на найбільш ран­ній стадії;

  2. попередження фінансових правопорушень;

притягнення винних до відповідальності, забезпечення відшкодування заподіяних збитків;

4) вжиття заходів щодо запобігання таким порушенням у майбутньому.

Завданням державного фінансового контролю є забезпечення законності, ефективності, фінансової дисципліни і раціональності ході формування, розподілу, володіння, використання та відчуження активів, що належать державі.
1.2. Види і форми здійснення державного фінансового контроль

Розрізняють державний фінансовий контроль за такими ознаками:

залежно від часу проведення, за інформаційним забезпеченням, залежно від характеру взаємовідносин суб'єкта та об'єкта, за формами здійснення.

залежно від часу проведення державний фінансовий контроль поділяється на:

попередній - контроль, який здійснюється суб'єктами державного фінансового контролю на етапі розгляду і прийняття управлінських рішень та здійснення операцій з фінансовими і матеріальними ресурсами іншими активами об'єктами державного фінансово контролю з метою упередження порушення фінансового, у тому числі бюджетного, законодавства об'єктами державного фінансового контролю;

поточний - контроль, який здійснюється суб'єктами державного фінансового контролю під час реалізації управлінських рішень та здійснення операцій з фінансовими активами за оперативне інформацією з метою дотримання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів України, на підставі яких виконуються управлінські рішення об'єктами державного фінансового контролю;

наступний (ретроспективний) - контроль, який здійснюється суб'єктами державного фінансового контролю по закінченню реалізації управлінських рішень і здійснення операцій з фінансовими активами за результатами фінансово-господарської діяльності і або по закінченню деякого періоду часу (але не частіше, ніж це встановлено законодавством України) об'єктами державного фінансового контролю з метою виявлення фінансових недоліків і порушень, прийняття управлінських рішень щодо виправлення ситуації притягнення до відповідальності винних осіб відповідно до законодавства.

за інформаційним забезпеченням фінансовий контроль поділя­ють на документальний і фактичний.

Документальний контроль дозволяє встановити суть і досто­вірність господарської операції за даними первинної документації, облікових регістрів і звітності, в яких вона знайшла відображення в бухгалтерському, оперативному і статистичному обліку.

Фактичний контроль полягає в установленні дійсного реаль­ного стану об'єкта лічбою, зважуванням, вимірюванням, лабораторним аналізом та ін. До об'єктів фактичного контролю відносять: гроші готівкою в касі, основні засоби, матеріальні цінності, готову продукцію, незавершене виробництво.

залежно від характеру взаємовідносин суб'єкта та об'єкта державний фінансовий контроль поділяється на види: зовнішній контроль та внутрішній контроль.

Зовнішній контроль здійснюється визначеними Конституцією України та незалежними конституційними органами у межах наданих їм конституційних повноважень.

Внутрішній контроль здійснюється в межах виконавчої гілки державної влади.

за відношенням до власника фінансовий контроль поділяють на внутрішньовідомчий і внутрішньогосподарський.

Внутрішньовідомчий контроль проводиться міністерствами, відомствами, органами державного управління стосовно діяльності підвідомчих їм підприємств і організацій у формі тематичних перевірок та ревізій.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюється власниками, апаратом управління підприємницьких структур відповідно до діючого законодавства стосовно діяльності це: бригад, дільниць, інших підрозділів підприємств. Основна відповідальність за внутрішньогосподарський контроль лежить на службі головного бухгалтера.

за формами здійснення фінансового контролю розрізняють: ревізії; аудит;

тематичні перевірки; камеральні перевірки; фінансові експертизи; службове розслідування; слідство.

Ревізія - це форма документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності; спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Основна мета ревізії - виявити господарські і фінансові пору­шення, зловживання, факти безгосподарності, розкрадання, марно­тратства, установити причини та умови, які їм сприяли, і винних у цьому осіб, ужити заходів до відшкодування завданого збитку, шко­ди, розробити заходи по усуненню недоліків і порушень, а також притягнути до відповідальності (адміністративної чи кримінальної) осіб, які допустили правопорушення.

Ревізія підприємницьких структур надає всебічну оцінку ви­робничій і фінансово-господарській діяльності підприємств, ефек­тивності використання виробничого потенціалу, забезпеченню збе­реження господарських ресурсів, повноті нарахування та сплати податків до бюджету тощо.

Ревізія здійснюється спеціальною уповноваженою ревізійною групою після виконання господарських операцій за минулий період часу. Виявлені під час ревізії недоліки і порушення чинного зако­нодавства, нормативно-правових актів, які регулюють господарську діяльність, взаємовідносини з бюджетом обґрунтовані системою до­казів з визначенням розмірів збитків, втрат, нестач, конкретизацією винних службових осіб, матеріальної та правової відповідальності.

Залежно від відомчої підпорядкованості ревізії класифікуються на:

відомчі - проводяться працівниками відомства на підпорядкова­них підприємствах одного власника;

позавідомчі - здійснюються органами державного, аудиторсько­го контролю (системи Державної контрольно-ревізійної служби в Україні, Державної податкової адміністрації тощо).

За організаційними ознаками розрізняють ревізії:

планові - здійснюються відповідно до заздалегідь розроблених і затверджених планів;

позапланові - проводяться в строки, не передбачені затвердже­ним планом (у разі стихійного лиха, незадовільної роботи підпри­ємства чи взаємопов'язаних підприємств).

Аудит – форма контролю, що є незалежною експертизою стану бухгалтерського обліку, фінансових звітів і балансів.

Мета аудиту - підтвердити достовірність показників балансу і фінансової звітності, а також перевірити, чи ведеться бухгалтер­ський облік згідно з чинними в державі нормативно-правовими по­ложеннями.

Аудит відрізняється від ревізії не тільки цілями здійснення, а й організаційними формами його проведення. Аудит виконують незалежні аудиторські фірми чи особи, які здійснюють приватну підприємницьку діяльність і мають сертифікат та ліцензію на проведенню аудиту, причому на платній основі за договорами з адміністрацією різних підприємницьких структур, які бажають одержати такі аудиторські послуги. Аудитор несе відповідальність перед зовнішніми споживачами його інформації (акціонерами, кредиторами, банка ми) щодо якості та обґрунтованості результатів контролю.

Тематична перевірка - це форма контролю окремих сторін чи тематичних питань фінансово-господарської діяльності підприємств т організацій. Наприклад, контроль стану збереження матеріальних цінностей, розрахунків з бюджетом, державними цільовими позабюджетними фондами і т. ін. Такі перевірки здійснюють вищестоящі і державні органи контролю відповідно до специфіки виконуваних ними функцій,

Камеральні перевірки - форма фінансового контролю, яку застосовують в органах виконавчої влади при одержанні і перевір! показників звітності. Наприклад, перевірка податкових декларацій у податкових інспекціях.

Фінансова експертиза - форма державного фінансового контролю, яка передбачає дослідження і оцінку законодавчих та інших нормативно-правових актів, фінансових й економічних результаті діяльності, підготовку обґрунтованих висновків та пропозиції для прийняття рішень щодо об'єкта експертного дослідження.

Службове розслідування - це форма контролю дотримання працівниками підприємств, організацій службових обов'язків, також нормативно-правових актів, які регулюють виробничі відносини. Проводиться спеціальною комісією за наказом керівника підприємства у разі виявлення крадіжок, нестач, втрат.

Слідство як форма контролю являє собою процесуальні дії, ході яких установлюється провина відповідальних посадових, службових осіб у здійсненні тих чи інших порушень, пов'язаних з присвоєнням матеріальних цінностей, безгосподарністю, службовим зловживаннями. Слідство проводиться судово-слідчими правоохоронними органами і регулюється особливим процесуальним законодавством.
1.3. Предмет і метод державного фінансового контролю

Державний фінансовий контроль, як будь-яка наука, має свій предмет.

Предметом державного фінансового контролю є розпорядча та фінансово-господарська діяльність підконтрольних об'єктів у частині формування, володіння, використання та відчуження ко­штів та інших активів, що належать або мають належати державі, у тому числі за зобов'язаннями по податках, зборах (обов'язкових платежах) і відрахуваннях до бюджету та позабюджетних фондів.

Об'єктами державного фінансового контролю (підконтр­ольними об'єктами) є органи виконавчої влади всіх рівнів, підпри­ємства, установи та організації, згідно з законом, щодо фінансово-господарської діяльності яких здійснюються контрольні заходи суб'єктами державного фінансового контролю.

Фінансовий контроль в процесі функціонування сформував свій метод, який характеризується використанням загальнонаукових і специфічних методичних прийомів та способів контролю.

Метод - це спосіб дослідження, який визначає підхід до об'єктів, що вивчаються, шлях наукового пізнання і встановлення істини.

Метод фінансового контролю - це сукупність прийомів і спо­собів, за допомогою яких вивчається фінансово-господарська діяль­ність підприємств і організацій.





Об'єкти контролю, на яких служба має право здійснювати державний фінансовий контроль
















Міністерство та інші органи виконавчої влади




Інші бюджетні установи










Державні фонди




Підприємства і організації, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують державне чи комунальне майно




Суб'єкти підприємництва, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти господарювання, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на їх господарську діяльність


Рис. 1.2. Об'єкти контролю, на яких служба має право здійснювати державний фінансовий контроль
Методичні прийоми і способи фінансового контролю поділя­ються на дві групи: загальнонаукові і специфічні.

Загальнонаукові методичні прийоми і способи фінансового контролю включають аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, аналогію і моделювання, абстрагування і конкретизацію, системний аналіз функціонально-вартісний аналіз.

Специфічні методичні прийоми фінансового контролю включа­ють прийоми, вироблені практикою контрольно-ревізійної робота на основі досягнень економічної науки. Специфічні методичні при­йоми і способи фінансового контролю використовують для одер­жання необхідних доказів у процесі контрольних дій під час про­ведення ревізій чи тематичних перевірок. їх класифікують за двома групами: а) методичні прийоми фактичного контролю; б) методичні прийоми документального контролю.

Інвентаризація - це спосіб контролю фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, стану розрахун­ків та його відповідності даним бухгалтерського обліку на одну й ту саму дату.

У процесі ревізії виконують, як правило, часткові інвентаризації передбачені в програмі ревізії, але при виявленні фактів зловживань, значних нестач матеріальних цінностей проводяться ще й позапланові повні інвентаризації. Проведення інвентаризації регламентується Ін­струкцією про інвентаризацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 № 69 (зі змінами) Особливість проведення інвентаризації під час ревізії полягає в тому що головою інвентаризаційної комісії є ревізор, який визначає перелік номенклатури об'єктів контролю при часткових інвентаризаціях.

Контрольні заміри - прийоми фактичного контролю, що за­стосовуються при перевірці достовірності даних про обсяги вико­наних робіт, наданих послуг. Наприклад, виконання будівельно-монтажних робіт, капітального ремонту будівель тощо.

Спостереження (обстеження) - прийоми фактичного контр­олю стану об'єктів, їх якісних характеристик. Наприклад, при контр­олі дотримання правил безпеки зберігання матеріальних цінностей умов збереження, порядку видачі матеріальних цінностей у струк­турні підрозділи підприємства і т.ін.

Експертно-лабораторний аналіз - прийом фактичного контр­олю якості сировини, матеріалів, готової продукції. Застосовується для перевірки дотримання діючих стандартів і рецептур виготовлення продукції у харчовій, хімічній промисловості при випуску про­довольчих і непродовольчих товарів. Для аналізу беруть дві проби, їх пломбують і разом з письмовим запитом ревізора направляють у відповідну лабораторію. На основі проведеного аналізу лабораторія надає висновок, який ревізор ураховує при визначенні результатів контролю.

Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво застосовується для перевірки обсягів виходу готової продукції в переробній промисловості. При цій формі контролю в присутності ревізора та уповноваженого спеціаліста перевіряється весь техно­логічний процес, починаючи зі зважування сировини і допоміжних матеріалів, їх обробки й закінчуючи зважуванням готової продукції. Це дає можливість перевірити фактичний вихід продукції та обсяги витрат сировини І допоміжних матеріалів, порівняти з даними об­ліку до контрольного запуску, установити необліковані надлишки матеріальних цінностей і пов'язані з цим зловживання, що можуть виникнути в подальшому.

Для оцінки здійснених господарських операцій на підприємстві використовують різні за змістом методичні прийоми перевірки до­кументів, облікових реєстрів синтетичного та аналітичного обліку й звітності.

Нормативно-правова перевірка належить до основних мето­дичних прийомів здійснення документального контролю під час ревізій фінансово-господарської діяльності підприємств та орга­нізацій. Суть цієї форми контролю полягає в тому, що за змістом господарської операції, відображеної в документі, установлюється, чи не суперечить вона чинним законодавчим нормам, правилам, ви­могам статутів та інших засновницьких документів. При виявленні таких порушень робляться розрахунки, складаються аналітичні та­блиці, визначаються наслідки та винні особи, обсяги витрат чи збит­ків, заподіяних неправомірними діями чи бездіяльністю посадових осіб підприємства.

Формальна перевірка документів застосовується для контр­олю дотримання діючих форм документів, послідовності, повноти і правильності заповнення їх реквізитів, наявності відповідних під­писів у документах.

Арифметична перевірка документів включає контроль прове­дених у документі обчислень, підрахунків у підсумках, що здійсню­ються при оформленні та обробці документів. Наприклад, арифме­тична перевірка застосовується при здійсненні контролю загально: суми до сплати по рахунках-фактурах постачальників матеріальних цінностей, обсягів витрат - по матеріальних звітах, визначення за­лишків грошових коштів - за касовими звітами касирів і т.ін.

Експертна перевірка документів - це детальне поглиблене дослідження достовірності документа про господарську операцію за наявності ознак недоброякісних документів. До останніх належать такі, що складені з порушенням вимог чинних нормативних актів з бухгалтерського обліку щодо форми і заповнення реквізитів доку­мента, застосовуваних способів внесення правомірних виправлень.

Експертна перевірка документів доповнює формальну та ариф­метичну перевірки при виявленні в окремих реквізитах документа ознак підробки. Підроблені документи можуть визначатися сукуп­ністю таких ознак: підчищення, дописування тексту, окремих цифр або букв, цифрових записів, закреслення, часткове чи повне вида­лення та виправлення написаного тексту. Наприклад, виправлення дати здійснення операції, ціни, кількості, вартості, підроблені підпи­си відповідальних службових осіб. Документи з ознаками підробки попередньо детально вивчаються для встановлення достовірності здійснених господарських операцій, які вони відображають, засто­совуючи методи зустрічної перевірки документальних даних, вза­ємного контролю змісту різних документів, об'єктивної можливості виконання, здійснення.

Для виявлення додаткових доказів про підроблені документи ревізор направляє їх у спеціальні лабораторії на криміналістичну експертизу, яка готує експортний висновок. Складання підроблених документів кваліфікується як кримінальний злочин. При виявленні таких документів ревізор повинен терміново довести це до відома правоохоронних органів та вжити заходів щодо їх збереження як до­казів порушень.

Зустрічна перевірка документів - один з ефективних при­йомів документального контролю достовірності відображення в документах господарських операцій. Суть такої перевірки полягає в дослідженні достовірності документів шляхом зіставлення їх і за­писів у облікових реєстрах, що належать до одних і тих самих або різних, але взаємопов'язаних господарських операцій ревізованого підприємства та організацій, з якими воно має виробничі (госпо­дарські) відносини. Наприклад, документи складаються, як пра­вило, у двох, трьох примірниках, один з яких передається іншим взаємопов'язаним організаціям (постачальник - покупець; клієнт, замовник - виконавець). Порівняння даних різних примірників одного й того ж документа дає можливість установити факти порушень, які завуальовані виправленнями в документах ревізованого підприємства окремих реквізитів чи складанням підставних доку­ментів, заміни ними дійсних документів.

Логічна перевірка документів як методичний прийом контр­олю застосовується при дослідженні достовірності господарських операцій, коли в ревізора виникають сумніви щодо обсягів у кількіс­ному та вартісному значеннях окремих показників. Суть методу - у порівнянні господарської операції, відображеної в документі, з різними взаємозв'язаними показниками інших господарських опера­цій на предмет того, чи існувала об'єктивна можливість її виникнен­ня. Наприклад, зіставлення даних про обсяги перевезеного вантажу в дорожніх листках водія автомашини і накладних постачальника сировини чи матеріалів; обсяги випуску готової продукції з виробничою потужністю устаткування.

Контрольні порівняння на збалансованість окремих показників, що застосовуються для контролю правильності оприбуткування та списання на витрати, видатки окремих сортів, матеріальним цінностей, достовірності аналітичного обліку, якщо в бухгалтерії ведеться тільки вартісний (сумовий) облік матеріальних цінностей,; також, коли аналітичний облік у запущеному стані. Суть даного при йому полягає в порівнянні залишку на початок ревізованого період; з документованим надходженням матеріальних цінностей, з однієї сторони, і документованих витрат та залишку на кінець ревізованого періоду, з іншої сторони (залишок на початок + надходження = залишок на кінець + витрати).

Перевірка правильності відображення господарських операцій з даних документів у реєстрах бухгалтерського обліт При цьому контролюється правильність визначення кореспонденції рахунків, виходячи зі змісту господарської операції, відображеної в документі, повнота наявності та відповідності документів з здійсненими в облікових реєстрах записами на рахунках бухгалтерського обліку. Допущені порушення можуть виражатися в неправильній кореспонденції рахунків, невідповідності сум у реєстрах бухгалтерського обліку і прикладених до них документах, відсутності бухгалтерських записів по окремих прикладених документа повторі кореспонденції рахунків у однакових сумах за одним і ти самим документом, необґрунтованих документами додаткових ч сторнованих записах на рахунках бухгалтерського обліку. Тільки досконале володіння методикою здійснення бухгалтерського обліку дозволяє ревізору виявити такі приховані зловживання, як крадіж­ки грошових коштів і матеріальних цінностей.

Аналітична (камеральна) перевірка звітності і балансів. Суть цього методичного прийому полягає в дослідженні обґрунтованості показників звітності і балансів даними бухгалтерського аналітичного й синтетичного чи податкового обліку. Він застосовується в поєднан­ні з іншими методичними прийомами і способами контролю та ана­лізу для дослідження фінансового стану підприємства, фінансових результатів діяльності та взаємовідносин по платежах до бюджету, цільових спеціальних державних фондів, розрахунків з банками по позичках, а також з іншими підприємствами та організаціями.

До основних прийомів аналізу, які мають широке застосування при здійсненні контролю фінансово-господарської діяльності, нале­жать: техніко-економічні розрахунки, порівняння даних, відносні та абсолютні величини, групування даних, тематичні обстеження.

При проведенні ревізій контроль документів та облікових реє­стрів здійснюється суцільним чи вибірковим способом.

Суцільний спосіб більш ефективний, але має обмежене застосуван­ня через високу трудомісткість контрольного процесу. Він застосову­ється при ревізії грошових коштів по касових та банківських операціях підприємства, а також на тих ділянках діяльності ревізованих підпри­ємств, де викрито зловживання І необхідно встановити повний обсяг матеріальних збитків, реальний оподаткований оборот за видами по­датків для визначення повноти нарахування податків до бюджету.

У практичній роботі ревізори використовують різні варіанти ви­біркового контролю. Як критерії вибору інформації для контролю, залежно від виду об'єктів, ревізором можуть визначатися:

однорідні господарські операції з визначеним інтервалом вибо­ру (наприклад 100-200 операцій);

усі господарські операції підприємства за останній місяць кож­ного кварталу за різні визначені періоди часу; частина операцій за ревізований період.

Якщо в процесі вибіркового контролю документації буде вста­новлено факти зловживань, то застосовується суцільний контроль. Здійснюючи контрольні дії, ревізор повинен мати на увазі, що нерідко зловживання та порушення приховано за зовнішньо пра­вильно оформленими документами. Тому при встановленні найнезначніших ознак зловживань ревізор зобов'язаний зосередити свою увагу на їх повному викритті, застосовуючи комплекс методичних прийомів та способів контролю.

1.4. Принципи організації та здійснення державного фінансового контролю

Принципами організації державного фінансового контролю є:

  1. розмежування місця, ролі, завдань та функцій органів державного
    фінансового контролю відповідно до встановленого Конституцією
    і законодавством України розмежування компетенції законодавчої
    та виконавчої влади;

  2. функціональна, організаційна, персональна й фінансова незалежність органів державного фінансового контролю та їх посадових осіб від підконтрольних об'єктів;

  3. координація діяльності органів державного фінансового контролю з ме­тою виключення дублювання у їх роботі та забезпечення єдиної систе­ми державного фінансового контролю на усіх рівнях державної влади.
    Основними принципами здійснення державного фінансового

контролю є: законність, обов'язковість, стратегічна спрямованість, неупередженість, всебічність (всеосяжність), системність, плано­вість, регулярність (своєчасність), конкретність, економічність, гласність (за умови дотримання державної, службової, комерційної та іншої таємниці, що охороняється законом), дієвість.

Основними принципами організації державного фінансового контролю є:

• системність, плановість і періодичність у контрольній діяльнос­ті суб'єктів державного фінансового контролю;

відкритість і прозорість фінансового контролю, за винятком необхідності дотримання режиму спеціальних обмежень, у тому числі нерозголошення комерційної, державної та інших таєм­ниць, відповідно до законодавства України;

• дотримання норм професійної етики.
Питання для обговорення та самоперевірки

  1. Походження терміна «контроль».

  2. Визначення фінансового контролю та державного фінансового
    контролю. Назвіть їх спільні та відмінні ознаки.

  3. Завдання державного фінансового контролю.

  4. Мета державного фінансового контролю.

5. Види державного фінансового контролю залежно від часу проведення.

6. Види державного фінансового контролю залежно від характеру взаємовідносин суб'єкта та об'єкта.

7. Форми здійснення державного фінансового контролю.

8. Предмет державного фінансового контролю.

9. Класифікація державного фінансового контролю залежно від часу проведення.

  1. Класифікація державного фінансового контролю за інформацій­
    ним забезпеченням.

  2. Класифікація державного фінансового контролю залежно від характеру взаємовідносин суб'єкта та об'єкта.

  3. Класифікація державного фінансового контролю за відношенням
    до власника.

  4. Класифікація державного фінансового контролю за формами
    здійснення.

  5. Класифікація ревізій залежно від відомчої підпорядкованості.

  6. Метод державного фінансового контролю.

  7. Способи здійснення державного фінансового контролю.

  8. Методичні прийоми здійснення державного фінансового контролю.

  9. Основні принципи державного фінансового контролю відповідно
    до діючого законодавства.

  10. Принципи організації державного фінансового контролю.


Рекомендована література до лекції 1

Основна література:

  1. Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в
    Україні» від 26.01.93 №2939-X11.

  2. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від
    05.02.98 №83.

  3. Закон України «Про Рахункову палату» від 11.07.96 №315/96-ВР.

  4. Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників
    податків перед бюджетними та державними цільовими фонда­ми» від 21.12.2000 №2181-111.

  1. Проект Закону України «Про систему державного фінансового
    контролю в Україні» від 03.06. 2002 .

  2. Указ Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання
    підприємницької діяльності» від 23.07.98 №817/98.

  3. Положення про Головне контрольне ревізійне управління України. Затверджено Указом Президента України від 28.11.2000
    №1265/2000.

  4. Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок Державною контрольно-ревізійною службою в Україні. Затверджена
    наказом ГоловКРУ України від 03.10.97 № 121.

  5. Інструкція про порядок вилучення посадовими особами органів
    Державної податкової служби України у підприємств, установ
    та організацій документів, що свідчать про приховування (за­ниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та інших
    платежів. Затверджена наказом ДПАУ від 01.07.98 №316.

  6. Інструкція про організацію проведення перевірок органами
    державної контрольно-ревізійної служби в Україні за звернен­ням правоохоронних органів. Затверджена наказом ГоловКРУ
    України від 26.11.99 № 107.

  7. Інструкція про порядок проведення перевірок, ревізії Рахунковою палатою. Затверджена Постановою Колегії Рахункової Па­
    лати від 03.12.99 №25-1.

Додаткова література:

  1. Белуха Н. Стандарты государственного финансового контроля /Бухгалтерский учет и аудит № 11,45 /2003

  2. Бутинець Ф.Ф., Бардаш С.В., Малюга Н.М., Петренко Н.І.
    Контроль і ревізія. - Житомир: ЖІТІ, 2000.

  3. Бухгалтерський облік і фінансова звітність - об'єкти фінансового контролю. Методичний посібник.-К.:Атіка,ельга-Н.-2003./ під керівництвом Германчук П.К.

  4. Германчук П.К., Стефанюк І.Б., Рубан Н.І, Александров В.Т., Назарчук О.І: Державний фінансовий контроль: ревізія та аудит. - Київ: НВП “АВТ”, 2004 (Інтегрований навчально-атестаційний комплекс).

  5. Дрозд І.К., Шевчук В.О. Державний фінансовий контроль. – К.: Імекс-ЛТД, 2007. – 304 с.

  6. Калюга Є.В. Фінансово-господарський контроль у систем
    управління: Монографія. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002.

  7. Крисюк В. І., Каленський М. М., Юрченко О. В. Ревізія і контроль
    в установах і організаціях бюджетної сфери: Навч. посібник. -
    К.: Вид-во Європ. унів-ту фінансів, інформ. систем, менеджмен­ту і бізнесу, 2000.

  8. Максімова В.Ф. Контроль в управлінні економічними процесами на підприємстві: лекційний матеріал, теоретичний тренінг. Навчальний посібник. – Суми: Університетська книга, 2008. – 136 с.

  9. Максімова В.Ф. Контроль і ревізія: Навч. посібник. – Одеса: Автограф, 2003. – 334 с.

  10. Максімова В.Ф. Організація контролю та ревізії: Навч. посібник. – Одеса: ОДЕУ, 2001. – 90 с.

  11. Романів Є.М., Хом'як Р.Л., Мороз А.С., Гресик В.В. Контроль і ревізія: Навчальний посібник. - Львів: «Інтелект-Захід», 2001.

  12. Стефанюк І. Формування системи фінансового контролю //
    Економіка, фінанси, право. - 1999. - № 12.

  13. Усач Б.Ф. Контроль і ревізія: Підручник. - К.: Знання - Прес, 2001.

  14. Шевчук В.О. Контроль господарських систем в суспільстві з перехідною економікою: Монографія. - К.: КДТЕУ, 1998.


Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации