Курсовая работа - Виховання сенсорної культури дітей дошкільного віку - файл n1.docx

Курсовая работа - Виховання сенсорної культури дітей дошкільного віку
скачать (177 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.docx177kb.08.07.2012 19:53скачать

n1.docx

  1   2   3
План

Розділ І

Вступ. Актуальність теми

    1. Погляди педагогів-класиків на розвиток сенсорики дітей дошкільного віку.

    2. Сучасні підходи до сенсорного виховання дітей дошкільного віку.

    3. Аналіз програмових завдань з сенсорного розвитку дітей дошкільного віку за сферами життєдіяльності у Базовій Прграмі «Я у Світі».

    4. Методика сенсорного розвитку дітей дошкільного віку.

    5. Підбір дидактичних ігор і вправ на закріплення сенсорних еталонів дітей дошкільного віку.

    6. Роль батьків у розвитку сенсорики дітей.

    7. Список використаної літератури.

Розділ ІІ

Практична частина

2.1 Формулювання мети і завдання експериментальної роботи з дітьми.

2.2 Проведення констатуючого експерименту – розвиток сенсорних еталонів у дітей.

2.3 Проведення формуючого експерименту.

2.4 Проведення констатуючого експерименту.

2.5 Загальний висновок.

ІІІ Додатки


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ
Курсова робота з педагогіки

на тему :

«Виховання сенсорної культури дітей дошкільного віку»

роботу виконала :

студентка 5 курсу групи А

спеціальність 5.01010101

«Дошкільна освіта»

(заочна форма навчання)

Шамко Тетяна Олександрівна

Керівник:

Кострікова В.Г.

ЗАПОРІЖЖЯ

2012 р.

І Вступ

Сенсорний розвиток дитини – це розвиток її відчуттів і сприймань, формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, розмір, положення у просторі тощо. Він становить фундамент її розумового розвитку. Чуттєве пізнання має дуже важливе значення у дошкільному дитинстві, яке є найбільш сприятливим періодом формування та вдосконалення діяльності органів чуттів, нагромадження уявлень про оточуючий світ.

Актуальність даної теми полягає в тому, що сенсорний розвиток, з одного боку, є фундаментом загального розумового розвитку дитини, з другого боку, має самостійне значення, оскільки повноцінне сприймання необхідне і для успішного навчання дитини у дитячому садку, у школі, і для багатьох видів праці.

Зі сприймання предметів і явищ оточуючого світу починається пізнання. Всі інші форми пізнання – запам’ятовування , мислення, уява – будуються на основі образів сприймання, є результатом їх переробки. Тому нормальний розумовий розвиток неможливий без опору на повноцінне сприймання.

В дитячому садку дитина навчається малюванню, ліпленню, конструюванню, знайомиться з явищами природи, починає засвоювати основи математики і грамоти. Оволодіння знаннями і вміннями з усіх областей вимагає постійної уваги до зовнішніх якостей предметів, їх обліку та використання. Так, для того щоб отримати схожість в малюнку з зображеним предметом, дитина повинна досить точно вловити особливості його форми, кольору. Конструювання вимагає дослідження форми предмета (зразка), його будови. Дитина виясняє взаємовідношення частин у просторі і співвідносить якості зразка з якостями наявного матеріалу. Без постійної орієнтації у зовнішніх якостях предметів неможливо отримати чітке уявлення про явища живої та неживої природи, а саме про їх сезонні зміни. Формування елементарних математичних уявлень включає знайомство з геометричними формами та їх різновидами, порівняння об’єктів за величиною. При засвоєнні грамоти дуже велику роль відіграє фонематичний слух – точне диференціювання мовних звуків – і зорове сприймання окреслення букв. Таких прикладів є дуже багато.

Готовність дитини до шкільного навчання в значній мірі залежить від її сенсорного розвитку. Дослідження показали, що значна частина труднощів, що виникають перед дітьми у ході навчального процесу (особливо в першому класі), зв’язана з недостатньою точністю та гнучкістю сприймання. В результаті виникають спотворення у написанні букв, у побудові малюнка, неточності у виготовленні поробок на уроках ручної праці. Бувають випадки, що дитина не може відтворювати зразки рухів на заняттях фізичної культури.

Але справа не тільки в тім, що низький рівень сенсорного розвитку різко знижує можливість успішного навчання дитини. Не менш важливо мати на увазі значення високого рівня такого розвитку для людської діяльності в цілому, особливо для творчої діяльності. Дуже важливе місце серед здібностей, що забезпечують успіх музиканта, художника, архітектора, письменника, конструктора, займають сенсорні здібності, які дозволяють з особливою глибиною, ясністю і точністю вловлювати та передавати найтонші нюанси форми, кольору, звучання та інших зовнішіх якостей предметів і явищ. А витоки сенсорних здібностей лежать у загальному рівні сенсорного розвитку, досягнутому в ранні періоди дитинства.

Значення сенсорного розвитку дитини для її майбутнього життя ставить перед теорією та практикою дошкільного виховання завдання розробки та використання найбільш ефективних засобів та методів сенсорного виховання в дошкільному навчальному закладі. Головний напрямок сенсорного виховання повинен полягати в озброєнні дитини сенсорною культурою.

Дитина в житті стикається з різноманітністю форм, кольорів та інших якостей предметів, а саме іграшок і предметів домашнього вжитку. Знайомиться вона і з витворами мистецтва – музикою, живописом, скульптурою. І звісно, кожна дитина, навіть без цілеспрямованого виховання, так чи інакше сприймає все це. Але якщо засвоєння проходить стихійно, без розумного педагогічного керування дорослих, воно нерідко виявляється поверховим, неповноцінним. Ось тут на допомогу і приходить сенсорне виховання - послідовне планомірне ознайомлення дитини з сенсорною культурою людства.

Велике значення у сенсорному вихованні має формування у дітей уявлень про сенсорні еталони – загальноприйняті зразки зовнішніх якостей предметів.

1.1 Погляди педагогів - класиків на розвиток сенсорики дітей дошкільного віку.

Важко переоцінити значення розвитку сенсорно - перцептивної сфери дошкільника. Сенсорний розвиток є фундаментом розумового розвитку дитини .Вивченням проблеми сенсорного розвитку та сенсорного виховання займалися багато видатних вітчизняних та зарубіжних педагогів і психологів.

Сенсорне виховання – це система педагогічних впливів, спрямованих на формування способів чуттєвого пізнання та вдосконалення відчуттів та сприймань. Сенсорне виховання має дуже важливе значення для всебічного розвитку дитини. О. Усова відзначала, що 9/10 всього розумового багажу дітей дошкільного віку складають результати діяльності органів чуття. Видатні педагоги – Ф. Фребель , М. Монтессорі , О. Декролі, К. Ушинський, Є. Тихеєва, С. Русова відзначали його як одну с основних сторін дошкільного виховання.

Видатний чеський педагог, автор книги «Велика дидактика» Я.А. Коменський (1592 – 1670) розглядав розумове виховання як важливий засіб формування особистості дитини. Необхідною умовою розумового розвитку, на його погляд, є розвиток чуттєвих основ мислення: пізнання починається з відчуття, відчуття передає пам'яті образи дійсності, яка зберігає їх протягом усього життя. Починати навчання він рекомендував не зі словесного пояснення про речі, а з реального спостереження за ними. У процесі розумового виховання важливу роль відіграють відчуття й уявлення, думки і слова, мова і дії.

Ж. Ж. Русо (1712 – 1778) казав, що виховання має навчити дитину “дивитись, слухати і дотикатись”, і не тільки дивитися та слухати неуважно, а й до усього доторкатися, прислухатися, затримувати у руці.

Засновник дитячого садка Ф. Фребель (1782 – 1852) виходив з необхідності використовувати різноманітні ігри для розвитку органів чуття дітей, ознайомлення їх із природою, життям людей, підготовки до школи. Цій меті він підпорядковував дидактичний матеріал, призначений для формування уявлень про форму, величину, просторові відношення, числа, — так звані дари, а також систему занять та ігор, спрямовану на розвиток сенсорики. Дитина, на його думку, наділена, крім основних інстинктів, інстинктом пізнавальним, дослідницьким, який є основою навчальної діяльності. У дошкільному віці розвиток прагнення до пізнання повинен реалізовуватися через безпосереднє споглядання предметів навколишнього світу.

Обстоюючи принцип наочності в розумовому вихованні, К. Ушинський (1824 – 1871) наголошував на необхідності того, щоб предмет безпосередньо відображався у душі дитини, її відчуття у цьому процесі перетворювалися на поняття, а з понять складалася втілена в слові думка.

Є. Водовозова (1844 – 1923) вважала, що процес сесорного виховання має відбуватися одночасно з розвитком вищих психічних функцій, пізнавальних процесів, з якими пов’язаний розвиток мислення, мовлення, пам'яті. Дитину слід вчити усвідомлено сприймати навколишній світ, розвивати спостережливість. «Якщо вихователь не зумів зробити цього в ту пору, коли у дитини лише починає пробуджуватися спостережливість до навколишнього, яка має таке величезне значення для психологічного життя людини, то розумові здібності дитини поступово притуплюються, і, ставши школярем, вона буде байдуже дивитися на світ».

М. Монтессорі (1870 – 1952) розглядала сенсорний розвиток як важливу складову частину і основу формування особистості: без розвинутих органів чуття не може бути інтелекту і вихованої людини. Чуттєве сприймання є основою розумового і морального життя. Метод М. Монтессорі не просто вказує дитині на якості предметів і явищ навколишнього світу, а дає можливість самостійно набувати знання і відкривати свій внутрішній світ, що значно важливіше, ніж повідомлення з боку дорослих. Система сенсорного виховання М. Монтессорі включала поняття “сенсорна культура дитини”. Матеріал, розроблений М. Монтессорі, побудований так, щоб розвивати окремі сфери відчуттів, вчити слухати тишу і звуки, розрізняти кольори, форму, вагу та інше. Цінність згаданої системи виховання полягає у тому, що дидактичний матеріал у ній – не самоціль, а засіб.

Система сенсорного виховання М. Монтессорі була високо оцінена

С. Русовою, яка сама розглядала розвиток органів чуття як перший крок до самостійної свідомості дитини.

Л. Венгер поділив процес сенсорного виховання у дошкільному віці на підготовчий етап (перші три роки життя) та систематичне засвоєння дитиною сенсорної культури.

Радянський психолог і дитячий дефектолог О. А. Венгер (1923 – 2004) в 1977 році захистила докторську дисертацію на ступінь доктора психологічних наук на тему «Сенсорний розвиток і сенсорне виховання аномальних дітей дошкільного віку (глухих, слабочуючих і розумово відсталих)».

О. В. Запорожець, О. П. Усова вказували на те, що основним у формуванні сенсорних здібностей дітей є навчання їх узагальненим способам обстеження предметів, перенесення засвоєних способів дій в нові умови, на нові предмети. Це дає можливість дітям самостійно орієнтуватися в різноманітних властивостях нових предметів.

Висновок

Педагогіка дошкільного дитинства пройшла певний шлях розвитку. У нашому дослідженні зроблено спробу простежити трансформацію проблем первісного сенсорного виховання з кінця XIX століття до 80-хх рр.. XX століття. Ми вперше підійшли до вивчення періоду вітчизняної педагогіки другої половини XX століття. У цей час у зв'язку з розширенням мережі наукових досліджень, вивчення всіх проблем педагогіки в умовах суспільного виховання дітей дошкільного віку здійснювалося найбільш інтенсивно.

Основні досягнення періоду з середини XIX століття до 50-хх рр.. XX століття можна позначити наступними положеннями. Відбувалося накопичення фактів про особливості сенсорного розвитку та виховання дітей раннього та молодшого дошкільного віку.

У працях учених з проблем сенсорного розвитку підкреслюється роль перцептивних дій у розвитку сприйняття цілісного образу предметів, об'єктів. Це переконливо довело значення своєчасного формування активності і самостійності дітей у предметній діяльності, що є провідною в молодшому дошкільному віці. Тільки в діяльності утворюються потрібні системи зв'язків, тренуються і розвиваються нові властивості основних нервових процесів.

В результаті багаторічної роботи, в якій брали участь видатні педагоги XIX і першої половини XX століття (другий і третій період), у російській дошкільній педагогіці накопичився багатющий досвід виховання та навчання дітей раннього та молодшого дошкільного віку, і зокрема, сенсорного виховання і виховання самостійності та активності особистості дитини.


1.2 Сучасні підходи до сенсорного виховання дітей дошкільного віку.
Сучасна система сенсорного виховання створена на основі наукових даних про психологічний і фізіологічний розвиток дитини. У дошкільному віці інтенсивно розвиваються всі органи чуття. Особливо сприятливий ранній вік дитини, коли ознайомлення з якостями предметів є вирішальним у розумовому розвитку (М. Щелованов). Цей період називають “золотою порою” сенсорного виховання. А обмеження зовнішніх вражень породжує у дитини відчуття “сенсорного голоду”, уповільнює її розумовий розвиток.

   Сучасна педагогічна наука на основі даних психології і педагогіки окреслює зміст сенсорного виховання, яке має здійснюватися за принципом формування, збагачення і поглиблення орієнтування дітей (починаючи з раннього віку) у навколишньому світі. Ознайомлення з кольором, формою, розміром предметів повинно відбуватися одночасно з удосконаленням звукового аналізу мови, формуванням музичного слуху, розвитком мґязово-суглобової чутливості та ін.. Ці вміння є важливими для музичної, образотворчої, трудової діяльності, мовленнєвого спілкування.
Аналіз різних (варіативних) програм з математики в дитячому садку дозволяє зробити висновок, що основним у їх змісті є досить широке коло уявлень і понять: кількість, число, множина, підмножина, величина, міра, форма предмета й геометричні фігури; уявлення й поняття про простір (напрямок, відстань, взаємне розміщення предметів у просторі) і час (одиниці виміру часу, деякі його особливості). При цьому важливо підкреслити, що кожне математичне поняття формується поступово, поетапно, за лінійно-концентричним принципом.

У період дошкільного дитинства, як відмічають М.М.Поддьяков, А.А.Столяр, наявне досить широке коло "передпонятійних", "життєвих" понять. Їх зміст досить розпливчатий, дифузний, він охоплює різноманітні форми, які передують справжнім поняттям. Однак "життєві поняття" важливі для математичного розвитку дитини в цілому.

Цікаві дані в цьому плані були отримані ще З.М.Богуславською (1955), яка вивчала особливості формування узагальнень у дітей дошкільного віку в процесі дидактичної гри. У молодших дошкільників пізнавальна діяльність була спрямована на вирішення того чи іншого ігрового завдання. Діти засвоювали лише ту інформацію, яка була необхідна їм для досягнення певного практичного ефекту в грі. У старших дошкільників пізнавальна діяльність у процесі дидактичних ігор виходила за межі лише безпосереднього обслуговування практичних завдань, втрачаючи суто емпіричний характер, і виступала вже в формі розгорнутої змістовної діяльності з характерними специфічними засобами здійснення.

Одним із суттєвих компонентів процесу навчання є форми його організації. У дидактиці "форма" (від латинського - система організації, внутрішня структура) розглядається як засіб побудови навчальної діяльності. Різноманітність форм навчання визначається кількістю дітей, місцем і часом проведення занять, способами діяльності дітей, а також способами керівництва з боку педагога. Виходячи з особливостей організації навчання, що визначається кількістю дітей, розрізняють індивідуальну, колективну й групову (диференційовану) форму навчання.

У сучасній практиці дошкільних закладів спостерігаються дві тенденції в організації навчання. Частина педагогів пропонує зовсім відмовитись від колективних занять з математики, замінивши їх іграми, індивідуальними бесідами та іншими формами роботи. Причому, іноді спостерігається взагалі спонтанна форма, виходячи з інтересів і потреб дітей, вирішення дидактичних завдань. Інші педагоги віддають перевагу колективній формі, індивідуальне й диференційоване навчання використовують як додаток до основної - колективної.

В останні десятиліття питання розвиваючого навчання розглядаються в тісному зв'язку з інтеграцією програмних завдань, різних видів діяльності дітей, особливо це притаманне навчанню дошкільників математики. Для дітей молодшого й середнього дошкільного віку більш природним є набуття знань, умінь в ігровій, конструктивній, руховій, зображувальній діяльності. Тому рекомендується один-два рази на місяць проводити інтегровані заняття: математика й малювання, математика й фізкультура, конструювання й математика, аплікація й математика тощо.

Зазначимо, що форсування певного методу навчання не отримало необхідного підтвердження на практиці. Найбільш раціональним, за даними наукових досліджень і педагогічного досвіду, є поєднання різноманітних ігрових методів і методів прямого навчання. Останнім часом розроблена ідея найпростішої логічної підготовки дошкільників, введення іх у сферу логіко-математичних уявлень на основі використання спеціальної серії "навчаючих ігор" (А.А.Столяр). Ці ігри цінні ще й тим, що вони актуалізують приховані інтелектуальні можливості дітей, розвивають їх (Б.П.Нікітін).

При виборі методів враховується мета, завдання навчання, зміст знань. що формуються на даному етапі, вікові та індивідуальні особливості дітей, необхідні дидактичні засоби, а також особисте ставлення вихователя до тих чи інших методів і конкретні умови, в яких відбувається процес навчання.

Висновок

Сучасні педагогічні дослідження, присвячені сенсорному вихованню дошкільнят у різних видах діяльності, відіграли істотну роль у розробці проблем формування сенсорної культури дитини раннього віку.
Актуальність сенсорного виховання дітей раннього віку простежується і у вирішенні питань особистісного розвитку дітей в процесі організації його чуттєвого досвіду.
Педагогічне завдання сенсорного виховання полягає в освіті у дитини такого чуттєвого досвіду, який розкриє перед ним навколишній світ в доступних дитячому сприйняттю проявах.
Педагогіка прагне вдосконалити сенсорні процеси, починаючи з раннього дитинства для того, щоб дитина сприймала навколишній світ повно, різноманітно, різнобічно. Саме з цією метою виділяються завдання сенсорного виховання з загальнопедагогічних завдань. Рішення їх забезпечує повноцінне формування мовної, рухової, образотворчої діяльності, що мають сенсорну основу і на ній розвиваються. Таким чином, становленню сенсорної культури в ранньому дитинстві сприяє сенсорне виховання, яке вирішує важливі завдання загального розвитку дитини.
1.3 Аналіз програмових завдань з сенсорного розвитку дітей дошкільного віку за сферами життєдіяльності у Базовій Програмі розвитку дитини дошкільного віку « Я у Світі»

Сфера життєдіяльності «ПРИРОДА»

сприймання

Молодший дошкільний вік

Старший дошкільний вік

слухове

орієнтується в основних станах погоди (холодно, тепло, спекотно , сонячно, похмуро, вітряно, іде дощ, сніг)

радіє спілкуванню з природним довкіллям, захоплюється ним у різні пори року, за різного стану погоди

зорове

помічає і правильно називає природні явища (росу, туман, грозу, град, іній, поземку, веселку); розрізняє світлий і темний небосхил; виділяє на темному небосхилі зорі і Місяць, на світлому – Сонце;

знаходить спільне і відмінне у зовнішніх ознаках, будові, догляді, місці в природі та в житті людини; розрізняє видимі на темному небосхилі компоненти Космосу; впізнає відомі планети та зорі на площинних зображеннях

нюхове




орієнтується у причинах забруднення ґрунту, повітря ( спалювання трави, листя, бур’янів, вихлопні гази від транспорту, засмічування)

дотикове

розрізняє за кольором, формою і величиною різні рослини і тварин; помічає в природному довкіллі нове, невідоме, проявляє до нього підвищений інтерес, прагне з допомогою дорослого дослідити його, обстежити; проявляє творчість у роботі з природним матеріалом (каштанами, жолудями, листям, палицями, камінцями, піском, водою тощо)

вимірює сипкі та рідкі природні речовини; орієнтується на аркуші паперу, зображуючи природне довкілля; з дозволу дорослого експериментує з природними об’єктами, робить самостійні відкриття, збагачується цікавою інформацією про рослини, тварин, явища та стани природи

рухове

володіє різними видами стрибків, відштовхується від опори, м’яко приземлюється, утримує рівновагу при ходьбі по кладці, колоді, нерівній поверхні.

бігає, стрибає, підкидає і ловить м’яч, повзає, лазить, утримує рівновагу, виконує загально-розвивальні вправи, грає у рухливі та спортивні ігри; орієнтується в ознаках статевої належності, показниках здоров’я і хвороби, свідомо дотримується правил безпечної поведінки в природі.


Сфера життєдіяльності «КУЛЬТУРА»


сприймання

Молодший дошкільний вік

Старший дошкільний вік

слухове

вміє елементарно аналізувати твори мистецтва, розуміє художні образи, різні способи їх утілення ( лінію, колір, композицію, ритм, інтонацію, мелодію), засоби художньої виразності, найпростіші технічні прийоми та методи роботи.

має уявлення про особливості образотворчого, музичного, театрального та літературного мистецтва, розуміє їх відмінності ; проявляє спостережливість, сприйнятливість до кольорів, форм, звуків предметного довкілля

зорове

знаходить у предметному довкіллі схоже – відмінне; порівнює предмети та їх сукупності, визначає їхню рівність за якістю ( такий, як…, такий самий, як…), помічає незначні відмінності ; зацікавлено ставиться до предметного довкілля, концентрує на ньому увагу, запам’ятовує бачене, впізнає та інтерпретує його

диференціює інтер’єри міської квартири та сільської оселі ; проявляє інтерес до інформації про художньо-декоративне та прикладне мистецтво, до професій, пов’язаних з раціоналізаторством ( художник - дизайнер, інженер – конструктор, промисловий дизайнер ); визначає в довкіллі форму предметів, виділяє їхні основні ознаки, порівнює між собою, класифікує ; проявляє спостережливість, сприйнятливість до кольорів, форм, звуків предметного довкілля ; виділяє в ньому оригінальне, дивне, бридке тощо

дотикове

може ритмічними ударами у бубон передавати голосне і тихе звучання музики; втілює у кольорі, лінії, співах, рухах, музикуванні життєві враження від спілкування з предметним довкіллям; розуміє зв’язок між потребами людини у теплі, світлі, воді та способах задоволення цих потреб; визначає, який з предметів найважчий , найдовший тощо

знає властивості різних матеріалів, правила безпечного користування приладдям та інструментами; вміє вимірювати предмети за допомогою умовних та загальноприйнятих мір

рухове

володіє культурою виконання основних рухів (ходьби, бігу, стрибків, кочення, кидання, повзання, лазіння, виконання загально розвиваючих вправ); жестами та рухами вдало передає виразність рольової поведінки; володіє моторними вміннями

координує рухи різних м’язових груп; правильно використовує знайоме спортивне знаряддя та атрибути; орієнтується в припустимій мірі інтенсивності, швидкості руху в обмеженому та відкритому просторах



Сфера життєдіяльності «ЛЮДИ»

сприймання

Молодший дошкільний вік

Старший дошкільний вік

слухове

проявляє інтерес до спільної для дитячого угруповання мети діяльності, життєво важливої інформації

Вживає в оповіданнях про свою родину, близьких, знайомих та чужих кількісні та порядкові числівники, назви днів, місяців, пір року тощо ; виявляє інтерес до сприймання та запам’ятовування математичних понять, отримує задоволення від логіко – математичної діяльності та схвалення її батьками і педагогами

зорове

має уявлення про основні особливості чоловіків та жінок, може назвати спільне та відмінне, орієнтується в статево - рольових стандартах ; класифікує своїх родичів за віком, статевою належністю, родом занять тощо ; групує людей за віковою ознакою ( діти, дорослі, старі ), особливостями зовнішності, діяльністю ; порівнює між собою за кількома ознаками рідних, близьких, знайомих, чужих, вживає слова « такий самий» та « не такий» , помічає відмінності

розрізняє людей різного віку за зовнішністю, поведінкою, способом життя, специфічними атрибутами ; уточнюючи інформацію, що стосується людей, записує знайомі цифри, знаки, схеми, малюнки

дотикове

відображає в малюнку зовнішність своїх рідних та близьких, деталізує їхні фігури, одяг ; вдається до різноманітних способів відтворення своїх уявлень про рідних людей та життєві події, пов’язані з ними ; використовує різні кольори, композиції, елементи зображення, форм для відтворення родинного затишку та різних життєвих ситуацій

вимірює кількість, довжину, ширину, висоту, масу, об’єм, час ; за допомогою кольорів, ліній, форм, композиції, ритму, мелодій, ігрових дій, драматичних дійств, літературних сюжетів передає враження про людей, їхні взаємини та діяльність ; відтворює свої почуття до рідних, близьких, товаришів у малюнку, музикуванні, іграх – драматизація, придумуванні віршів, казок, оповідань, створенні рукописних книжок тощо

рухове

проявляє рухову активність у різних видах діяльності, спільних з дорослими іграх та розвагах ; відтворює враження від спілкування з рідними, знайомими, чужими в іграх - драматизаціях, музикуванні

позитивно ставиться до спільної рухової діяльності , об’єднань за інтересами, пов’язаними з фізичним розвитком ; зображує контур та силует людини, конструює та моделює іграшковий одяг, приміряє макети одягу на силуетах – макетах ; володіє навичками побутової праці – прибирання житла, приготування їжі, сервірування столу ( розміщення посуду, використання серветок, складання їх « трикутником», « дудочкою», « кишенькою», « конусом»), прання, прасування, догляду за одягом, взуттям, білизною, меблями)


Сфера життєдіяльності « Я САМ»


сприймання

Молодший дошкільний вік

Старший дошкільний вік

слухове

знає своє ім’я, прізвище, пестливі та інші варіанти свого імені, розуміє їх походження

шукає відповідей у дорослого, в книжках, у фільмах про те, що залишилося для неї незрозумілим у собі самій ; орієнтується у проявах основних емоцій

зорове

концентрує увагу на окремих частинах свого тіла, розглядає їх, аналізує, запитує про них у дорослого ; охоче розглядає себе у дзеркалі, варіює вирази обличчя, пози, різне вбрання ; зіставляє форму частин свого тіла з геометричними фігурами, передає це у зображенні ( тіло жінки – трикутник, чоловіка – прямокутник тощо )

може зіставити різні частини свого обличчя, тіла, одягу з різними геометричними фігурами ( кругом, квадратом, прямокутником, трикутником, чотирикутником, багатокутником, кубом, кулею, циліндром, конусом) ; класифікує свої особливості, лічить кількість позитивних та негативних, порівнює їх між собою помічає відмінності у своєму зовнішньому вигляді, вбранні у будні та в свята

дотикове

досліджує власне тіло, обличчя, вбрання, запитує про них у дорослого, робить спроби вносити зміни у вираз власного обличчя, позу, зачіску, одяг

передає схожість свого тіла з геометричними фігурами на рисунку, схемі; порівнює себе з іншими людьми за різними ознаками, групує їх ; вміє виміряти свій зріст, окружність голови та тіла сантиметром та умовною міркою

рухове

докладає зусиль для вдосконалення своєї фізичної форми, моторних навичок, активно рухається, часто діє самостійно, без допомоги дорослого ; вміє виділяти істотні елементи рухів, проявляє інтерес до визначення відповідності рухів зразку, намагається випробувати себе у складних вправах

спритно виконує основні рухи, загально розвивальні вправи, грає в рухливі ігри ; елементарно володіє своїм тілом, регулює свій стан


1.4 Методика сенсорного розвитку дітей дошкільного віку.
Кожна людина , тільки-но народившись, уже готова до сприйняття навколишнього світу: вона здатна бачити, чути, відчувати тепло і холод тощо.

Система, спрямована на сприйняття навколишнього світу, називається сенсорною ( такою, що відчуває), а формуванню повноцінного сприйняття сприяє сенсорне виховання. Його основне завдання – допомогти дитині накопичити уявлення про колір, форму, розмір предметів тощо.

Протягом своєї багатовікової практики людство створило певні еталони розмірів, форм, кольорових тонів. Опановуючи ці еталони, дитина отримує, так мовити, набір мірок, з якими вона може зіставити будь-яку щойно сприйняту властивість предмета і дати їй належне визначення.

Накопичення сенсорних уявлень передбачає знайомство з кольором, формою, розміром, за можливістю – з основними різновидами цих властивостей.

Дітей раннього віку ще рано знайомити з сенсорними еталонами, подавати їм систематичні знання про властивості предметів. Проте знання повинні будуватися таким чином, щоб у подальшому, вже за порогом раннього дитинства, діти були здатні засвоювати подібні та відмінні риси властивостей предметів. Еталонна система містить у собі основні кольори спектру ( червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений, блакитний, синій, бузковий), а також чорний і білий; п’ять форм ( коло, квадрат, прямокутник, трикутник, овал); три розміри ( великий, середній, малий), тому доцільно в першу чергу формувати в дитини уявлення про ці форми, кольорові тони, розміри.

Естетичний бік занять із сенсорного виховання здебільшого визначається якістю дидактичного матеріалу. Чисті кольорові тони, приємна фактура, чітка форма дидактичних посібників подобаються дітям, а отже – сприяють накопиченню сенсорних уявлень.

У плануванні занять з ознайомлення дітей із кольором, формою, розміром предметів дуже важливим є принцип послідовності який передбачає поступове ускладнення : від елементарних завдань на групування однорідних предметів за розміром, кольором, формою до врахування цих ознак і властивостей у образотворчій чи іншій доступній для дітей раннього віку продуктивній діяльності.

У ранньому дитинстві засвоєння знань, так само, як і формування вмінь, має відбуватися систематично. Заняття з сенсорного виховання з дітьми першого року життя проводяться щоденно або через день; з дітьми від одного року до одного року трьох місяців – один раз або двічі на тиждень; із більш дорослими дітьми – один раз на два тижні. Більший інтервал між заняттями є небажаним. До того ж , необхідно закріплювати отримані знання та вміння у самостійній діяльності.

Період раннього дитинства характеризується надзвичайно швидкими темпами розвитку, і до кожного вікового мікроперіоду слід підходити диференційовано. За повторного проведення заняття не має бути цілком ідентичним попередньому варіанту : просте копіювання може призвести до механічного ситуативного заучування, а не до поступового розвитку розумових здібностей.

Сучасна педагогічна наука визначає зміст сенсорного виховання, виходячи із даних сучасної психології і педагогіки. Він будується на основі принципу збагачення і поглиблення шляхом формування у дітей (починаючи з раннього віку) широкого орієнтування у навколишньому світі. Поруч із спеціальним ознайомленням з кольором, формою, розміром предметів слід удосконалювати звуковий аналіз мови, формувати музичний слух, розвивати м’язово-суглобову чутливість та інше . Ці вміння відіграють важливу роль у здійсненні музичної, образотворчої, трудової діяльностей, у мовленнєвому спілкуванні. Навчання сенсорним діям поєднується з різними видами діяльності, що забезпечує життєву придатність сенсорних знань і вмінь. У той же час, сенсорне виховання включає спеціальну роботу щодо ознайомлення дітей із сенсорними еталонами, а також спеціальними способами зіставлення якостей предметів, що сприймаються, із засвоєними зразками, тобто способами обстеження предметів. Для виділення певних груп якостей потрібні як прсті дії (дотик і погладжування – для визначення гладкості поверхні), так і більш складні (перцептивні) дії (наприклад, система виявлення звукового складу слова).

На кожному етапі дошкільного дитинства завдання і зміст сенсорного виховання конкретизують його загальну мету. Останні наукові дані свідчать про можливості формування у дітей перших років життя тонких диференціювань предметів різної форми, розміру, кольорів та їх відтінків. Починаючи з семи тижнів, дитина добре стежить за предметами, що переміщуються, розрізняє кольори. Тримісячні діти розрізняють об’ємні форми (прямокутна призма, куб, куля та інше). Тому сенсорне виховання слід починати якомога раніше, щоб використати природні можливості дитини.

Стихійно засвоюючи сенсорний досвід, дитина нараджається на помилки і хибні уявлення про якості предметів, а процес засвоєння штучно затягується у часі . Тому важливим засобом сенсорного виховання є навчання.

Досить складно для дитини пізнавати просторові відношення, які краще засвоюються у русі, їх не можна обстежити так, як форму і розмір предмета. Ускладнення зустрічаються також у формуванні у дітей уявлень про час, який сприймається не конкретним аналізатором, а завдяки чергуванню явищ життя, що постійно повторюються: день змінюється вечором, заняття – прогулянкою, а прогулянка – обідом і так далі. У формуванні часових уявлень важливе значення має розуміння часової послідовності і тривалості. Для цього слід вести пізнання дитини від розуміння короткого проміжку часу до усвідомлення частин доби, від правильного розуміння понять “вчора”, “сьогодні”, “завтра” і до засвоєння послідовності днів тижня, пір року та іншого.

Важливе значення має також розвиток слухового сприймання, яке відіграє значну роль у підготовці до школи і подальшого життя. Вже до кінця 2-го року життя дитина має розвинений фонематичний слух, а до школи оволодіває здатністю до звукового аналізу слів.

Розвиток тактильної, нюхової та смакової чутливості в процесі сенсорного виховання вимагає спеціальних вправ на порівняння, а також великої роботи в повсякденному житті дітей.

Л.Венгер поділяє процес сенсорного виховання у дошкільному віці на підготовчий етап (перші три роки життя) та систематичне засвоєння дитиною сенсорної культури.

На першому році життя головний зміст сенсорного виховання становить надання дитині достатнього багатства і різноманітності зовнішніх вражень. З розвитком хапальних рухів потрібно допомогти пристосувати їх до форми, розмірів і місцезнаходження предмета. Поступово для дитини ці якості набувають певного значення (маленьке береться однією рукою, велике – двома).

На другому – третьому роках життя важливо познайомити дитину з усією різноманітністю властивостей предметів: формами, кольорами, розмірами тощо. Дії з предметами слід організувати так, щоб для досягнення потрібного результату необхідно зіставлення предметів за формою, розміром, встановити їх схожість або відмінність. Виконуючи початкові продуктивні дії, дитина 3-го року життя вже знає, що форма, розмір, колір – постійні ознаки предметів, які слід враховувати при виконанні найрізноманітніших дій.

Після трьох років слід переходити до систематичного ознайомлення із сенсорними еталонами та способами їх використання.

У спийманні кольору сенсорними еталонами виступають хроматичні кольори спектра (червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий) та ахроматичні – білий, чорний. Спочатку у дітей формують уявлення про білий і чорний, далі про хроматичні кольори. Діти повинні засвоїти також і відтінки кольорів.

Ознайомити з еталонами форми – геометричними фігурами – у сенсорному вихованні відрізняється від їх вивчення у процесі формування елементарних математичних уявлень. Метою є пізнавання відповідної форми, називання і вміння діяти з нею, а не аналізувати її.

Еталонами розміру служать умовні мірки. У процесі сенсорного виховання, на відміну від математичної підготовки, можна не використовувати метричну систему, а встановлювати розміри предмета залежно від місця, яке він займає в ряду однорідних (великий, маленький, найбільший). Ускладнення уявлень про розмір відбувається в процесі переходу від порівняння двох – трьох предметів до багатьох, що утворюють ряд величин, які зменшуються або збільшуються.

Пізніше діти знайомляться з відтінками кольору, з варіантами геометричних фігур і з відношеннями по розміру, що виникають між елементами ряду, який складається з більшої кількості предметів. Одночасно необхідно навчити дітей способів обстеження предметів: групуванню за кольором і формою на основі зразків – еталонів, послідовному огляду і описанню форми, виконанню більш складних дій окоміру . Спочатку дитина повинна навчитися сприймати колір конкретних предметів. Це зовсім не складно, якщо предмети мають порівняно чистий колір. Проте, якщо цей колір містить елементи різних кольорових тонів, до того ж виражених різною мірою( наприклад, колір морської хвилі, кавовий, бордовий та ін. ), завдання стає непростим. Спеціальне тренування потрібне і для вміння виділяти і розрізняти предмети з різними кольоровими відтінками.

Навчити дітей обстежувати форми предметів – це, перш за все, навчити вміти бачити подібність між формою предмета і якоюсь простою геометричною фігурою. Після того важливо навчити дитину словесно позначати форму цього предмета ( наприклад, телевізор – прямокутний, тарілка – кругла і т. д. ). Проте є небагато таких предметів, які мають просту форму, що однозначно нагадує якусь геометричну фігуру. У більшості випадків форма предметів складніша: у ній можна виділити загальні обриси, форму основної частини, форму і розміщення другорядних (дрібніших) частин і окремі додаткові деталі. У 5 – 7 років дитина повинна навчитися послідовно обстежувати саме такі, складні форми предмета. На усіх етапам навчання діям, необхідним для обстеження форми, може бути використаний спосіб обведення дітьми контуру предмета і його частин. Він допомагає співставити обведену форму із засвоєними еталонами.

Навчання обстеженню величини предметів слід спрямувати, головним чином, на розвиток окоміру. Для цього можна вчити дітей виконувати все складніші “окомірні” завдання. Спершу дитина вчиться порівнювати два предмети, прикладаючи їх один до одного, і добирати на око два предмети, які за своєю сумарною величиною дорівнюють третьому. Потім вона повинна оволодіти складнішим способом обстеження величини – навчитися користуватися найпростішою міркою. Наприклад, вибираючи предмет, що дорівнює зразкові, дитина вимірює зразок смужкою паперу, а потім за цією міркою знаходить предмет потрібної величини. Переходячи до завдань на окомір, слід мати на увазі, що вони є досить складними навіть для 6 –7-літок. Проте, як показують спеціальні дослідження, рівень окомірних дій у дітей можна підвищити шляхом цілеспрямованого навчання. Окомір розвивається під час конструктивної діяльності, коли дитина добирає відсутні, але потрібні для побудови якоїсь конструкції деталі; під час ліплення, коли вона ділить грудку глини, щоб її вистачило для усіх частин предмета; під час створення аплікацій, малювання і, звичайно, ігор.

І нарешті, слід розвивати аналітичне сприймання – вміння орієнтуватись у поєднанні кольорів, виділяти окремі виміри величин, розрізняти форму предметів. Найскладнішим завданням для дошкільнят є поєднання кольорів, форм і величини предметів із складною структурою. Виділення елементів таких структур, а також аналіз зв’язків між цими елементами забезпечуються аналітичним сприйняттям. Недостатньо вміти точно сприймати окремі кольори і відтінки. У природі і творах мистецтва кольори знаходяться в складних і різноманітних поєднаннях. Дитину 5 – 7 років слід навчити обстежувати ці поєднання, вловлювати певний ритм у розміщенні окремих кольорових тонів, відрізняти поєднання теплих кольорів від поєднань холодних.

Сприйняття форми складної структури передбачає вміння на око розділяти її на окремі елементи, що відповідають тим чи іншим зразкам, і визначати співвідношення цих елементів між собою. І таким діям можна навчити дитину вже в дошкільному віці.

Дещо по-іншому стоїть справа з величиною. Аналітичне сприйняття цієї ознаки пов’язане не з виділенням і об’єднанням частин складного цілого, а з виділенням різних вимірів предмета – його довжини, висоти і ширини. Проте, оскільки неможливо відокремити довжину і ширину від самого предмета, слід навчити дитину співставляти предмети згідно цих вимірів. Одночасно важливо зазначити, що самі виміри предмета мають відносний характер: їх визначення залежить від положення предмета в просторі.

У сучасних програмах навчання і виховання дітей у дошкільних закладах, як правило, не виділяється розділ “Сенсорне виховання”. Завдання його реалізуються в інших розділах, де розглядається мовленнєвий розвиток дітей, ознайомлення з навколишнім, розвиток продуктивних видів діяльності. Вихователь ставить конкретні завдання і визначає їх способом реалізації (заняття, дидактичну гру, справу тощо) відповідно до віку дітей, рівня їх сенсорного і розумового розвитку.

Висновок

Дошкільний вік - період первинного ознайомлення з навколишньою дійсністю, водночас в цей час інтенсивно розвиваються пізнавальні сили та здібності дитини. Дитина пізнає предметний світ, а також явища природи, події суспільного життя, доступні спостереженню. Крім того, він отримує від дорослого відомості словесним шляхом: йому розповідають, пояснюють, читають. Обидва ці шляхи пізнання тісно пов'язані між собою.

Добре відомо, що знання, отримані словесним шляхом і не підкріплені чуттєвим досвідом, неясні, невиразні й неміцні.

Сенсорне виховання - виховання, спрямоване на розвиток сприйняття дітей про зовнішні властивості предметів, - має будуватися з урахуванням вивчених психологією закономірностей цього розвитку.

Необхідно пам'ятати про те, що чим раніше почати з дитиною займатися вихованням сенсорної культури, тим більш швидкими темпами він буде розвиватися після, тим краще він буде вчитися в школі.

В даний час до послуг людини безліч засобів, які дозволяють йому, знайомиться з явищами не в їх натуральному вигляді, а через фотографії, схеми, креслення, малюнки, моделі, за допомогою літератури та кіно. При цьому дійсність постає перед нами в препарованому, розчленованому або, навпаки, в узагальненому вигляді.

Добре розвинена здатність сприйняття необхідна сучасній людині, і її потрібно розвивати починаючи з самого народження.

1.5 Підбір дидактичних ігор і вправ на закріплення сенсорних еталонів дітей дошкільного віку.

ВЧИТИ СЛУХАТИ, БАЧИТИ, ВІДЧУВАТИ

У кожному віці сенсорний розвиток має свої завдання. І в дітях

5 – 7 років треба не тільки формувати сенсорні еталони, навчати обстежувати предмети та розвивати аналітичне сприйняття.

Психологи відзначають, що в процесі розвитку людини першим формується сприймання, на основі якого в дитини складається сенсорний досвід. Саме цей зв’язок зумовлює таку особливість розвиткудитини, як одночасне функціонування в навчальній діяльності різних видів мислення: наочно – образного, практичного і словесно – логічного, або понятійного. Лише поступово останній вид мислення набуває переваги, але на його якості завжди позначаються багатство і міцність чуттєвого досвіду дитини.

Тому необхідно з дошкільного віку на основі спеціальних системах вправ розвивати дитину в трьох напрямах: “чутливе вухо”, “гостре око”, “умілі руки”. Також необхідно врахувати й те, що діти йдуть до школи з 6 років фактично без підготовки і майбутнім школярам важко буде сприймати навчальну інформацію, якщо не розвивати дитину в цих напрямках. Цікаво, що в дітей 6 – 7 років значною мірою зберігаються особливості сенсорики дітей – дошкільників. Зокрема, добре знайомі предмети не викликають у них тривалого сприймання і розгорнутого обстеження, а маловідомі – навпаки , спонукають до різнобічної та активної діяльності – обстеження. Як і дошкільники, ці діти користуються в сенсорних процесах способами спостереження, зіставлення, розглядуваного пошуку, обведення предмета ручкою чи поглядом, накладання, прикладання.

Узагальнюючи результати психологічних досліджень, відомий український психолог Г. К. Костюк пише: “Процес сприймання відбувається ефективніше, коли перед дітьми ставляться спеціальні завдання, проводяться спостереження, які спонукають їх придивлятися чи прислухатися до нових об’єктів, виділяти їх характерні ознаки, об’єднувати в єдине ціле, означати певними словами. В таких ситуаціях у дітей швидше розвивається спостережливість, ніж тоді, коли сприймання наочних об’єктів є тільки ілюстрацією готових відомостей, які повідомляє вчитель. Показниками розвитку спостережливості є вдосконалення перцептивного аналізу й синтезу об’єктів, виділення й об’єднання в єдине ціле малопомітних їх ознак і властивостей, підвищення точності словесного їх опису, формування настанови на спостереження”.

Ж. Ж. Русо сказав, що виховання має навчити дитину “дивитись, слухати і дотикатись”, і не тільки дивитися та слухати неуважно, а й до усього доторкатися, прислухатися, затримувати у руці.
ЧУТЛИВЕ ВУХО

Мета: Вчити точно відтворювати на слух, правильно почути вимовлене, охарактеризувати невідоме за його звучанням, правильно висловлюватися, виділяти в мовлені вихователя (вчителя) нове, незвичайне – усе це неповний перелік ситуацій, коли дитині треба слухати вибірково й зосереджено. Саме цим відрізняється активне навчальне слухання від пасивного сприймання словесної інформації, коли про увагу дитини нерідко свідчить лише його правильна постава.

Чутливим має бути вухо дитини до звуків природи, до звуків найближчого оточення і мовлення. Скажімо, під час осінньої прогулянки запропонувати дитині послухати, “співає” на вітрі тоненька берізка, тріпочуть листочки тополі, якимось металевим шерхотом озивається дуб...

Сонячним весняним днем послухати з дітьми пісню струмочка. Якщо він біжить з гірки, чути веселу швидку пісню, а на рівному місці пісня струмочка стає спокійною і тихою. Можна прислухатися і до різноманітних звуків літнього й осіннього дощу, і до грайливого вітерця і пронизливого вітругана, і до шелесту великого кукурудзяного поля і дзвону липневої спеки, і до гудіння стовбура високої сосни. А також разом з дітьми постояти в лісі із заплющеними очима і “слухати” тишу.

Усе це море звуків незамінне для емоційного забарвлення дитячої думки, уяви, мовлення. І в класній кімнаті є можливості навчити дітей розрізняти найхарактерніші звуки оточення. Ось, наприклад. Вихователь говорить: “ Діти, заплющіть очі, зараз я зроблю відому вам дію, а ви здогадаєтеся за звуком, що це “.

Можна, наприклад, писати крейдою, розгорнути рулон паперу, відкрити шухлядку тощо.

На заняттях фізичного виховання чи математики діти із заплющеними очима в грі – змаганні визначають напрям руху за певним звуком. Де б’є м’яч: зліва, справа, спереду чи позаду? Куди пішла дитина: до дверей чи до столу? З якого ряду дитина пішла до дошки? До якого столу підійшов вихователь? Скільки він зробив кроків? Звідки чути дзвіночок?

Корисне й цікаве для дітей тренування слухової чутливості в процесі ігор на розрізнювання звуків ( “Злови звук “, “ Який звук заблукав? “ ), імітацію

( “ Чарівне дзеркальце “, “ Відлуння “ ), створення звукового мережива

( “ Заспіваємо ляльці колискову: “ Ааа – а ... “ ).

Розвиток загостреного фонематичного слуху дітей, який здатний уловлювати відмінність у вимові близьких звуків, виділяти в слові певні звуки, аналізувати їх , знаходити ті, які частіше чуємо, ті, що відображують певний стан,процеси, - спеціальне завдання занять з мови. Безумовно, вихователь повинен проводити з дітьми артикуляційно – фонетичну зарядку, розучувати скоромовки, лічилки. Слухова чутливість безпосередньо зв’язана з емоційною виразністю мовлення та уяви дітей. Вихователь, вивчаючи з дітьми якийсь віршик, може запропонувати заспівати його або по – різному проспівати рядки. Це розвиває слух і водночас створює сприятливий емоційний фон спілкування.

Для того щоб поліпшити сприймання слухової інформації, доцільно використовувати різні способи фіксації уваги на прослуханому залежно від мети його повідомлення. Якщо на слух сприймається пояснення, його варто супроводжувати лаконічною зоровою опорою, розповідь – виразними ілюстраціями. Під час тривалого слухання мобілізуюче значення мають відповідна настанова на зміст і важливість повідомлення ( обгрунтовані паузи, зміна темпу для різних за значущістю речень, емоційне забарвлення голосу ).

Для тренування гостроти сприймання слухової інформації психологи радять такі прийоми: під час слухання пропонують фіксувати кількість вживання певного слова оплеском чи іншою дією.
ГОСТРЕ СПОСТЕРЕЖЛИВЕ ОКО

Мета: Вправляти дітей у виділенні, розрізненні, пізнаванні і назві загальної форми предметів і форми їх частин, орієнтування у величині. Вчити визначати контур предмета; співвідносити об'ємну форму з площинною; впізнавати предмети в малюнку, знати їх назви. Вчити сприймати площинну форму; здійснювати вибір за зразком, перевіряти його за допомогою накладення; продовжувати розвивати у дітей увагу, орієнтування в приміщенні.

Найважливіша умова виразного зорового сприйняття – уміння виділити предмет на загальному фоні на основі чіткого розпізнавання контуру. Цьому сприяють різні види завдань.

  1. Знаходження добре відомих предметів в умовах, що відволікають. Приклад завдань для індивідуальної і колективної роботи:

а) скільки предметів зображено на малюнку ?

б) розпізнавання предмета за істотними ознаками контуру:

До цього ж відноситься і таке завдання: “ Скільки тут вісімок ?“

в) знаходження однакових предметів зоровим зіставленням їх форми – розташуванням , розміром, кольором.

Скільки однакових фігур на двох малюнках?


  1. Вибір маршруту на основі зорового зіставлення різних напрямів руху.

Яка дорога приведе ведмедика до дому?

Якою дорогою дівчинці найшвидше дібратися додому?

Де живе зайчик, а де білочка? Якою дорогою вони бігли?

Яким способом найшвидше можна знайти відповідь ? Чому ?


  1. Пошук виходу з лабіринтів.

Покажіть лінією шлях, яким хлопчик може вибратися з лісу.

Через які ворота кицька знайде вихід ?

  1. Вправи на тренування обсягу й точності зорового сприймання групи об’єктів.

Вихователь демонструє дітям картку чи малюнок на дошці протягом кількох секунд:

а) зображено 8 листочків жовтого і зеленого кольорів;

Завдання. Не лічачи, скажіть, яких листочків більше – жовтих чи зелених. Усіх листочків більше чи менше п’яти ?

б) зображено 12 кульок трьох кольорів. Кульки однакові за розміром;

Завдання. Яких кольорів кульки ? Яких найбільше ? Яких найменше ?



Яких чисел більше – одноцифрових чи
  1   2   3


Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации