Ємець О.О., Мехед Б.С.(упоряд.) Сучасні вимоги до складання і оформлення документів - файл n1.doc

приобрести
Ємець О.О., Мехед Б.С.(упоряд.) Сучасні вимоги до складання і оформлення документів
скачать (549 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc549kb.07.07.2012 04:44скачать

n1.doc

1   2   3   4   5

Знак «дефіс» ставиться без пробілів. Для поліпшення зовнішнього вигляду документа можна використати «нерозривний дефіс», який перешкоджає небажаному перенесенню слів, що містять дефіс (у мicці його розташування).

Знак «тире» (довге тире) ставиться з пропусками до i після знаку.

Знак «нерозривний пробіл» перешкоджає символам, між якими він поставлений, розташовуватися на різних рядках, i зберігається фіксованим при будь-якому вирівнюванні абзацу (не може збільшуватися, на відміну від звичайного пробілу). Цей знак дуже зручно застосовувати при введенні дат (які не прийнято розташовувати на двох рядках), прізвищ з ініціалами та ін. Наприклад: М. В. Гоголь, 1998 р., 9 травня, 1682-1696 pp.

Слова, взяті в лапки або дужки, не повинні відділятися від них пропусками.

Для введення римських цифр використовуються великі латинські літери I, V, X, L, С, D, М.

Анотація


Це коротка характеристика змісту книги, статті, рукописного тексту тощо. У ній наводяться найважливіші питання роботи, викладається її зміст і дається оцінка. Анотація допомагає під час добору й вивчення літератури з будь-якого питання, скорочує час на ознайомлення із змістом самої праці.

У кінці анотації називаються категорії читачів, для яких рекомендовано анотовану книгу.
Зразок 1:

Учителям географії (розробки уроків учасників конкурсу “Учитель року – 2003”), / упорядник Рукавіцина Л.М. – Чернігів, 2003. – 31 с.
Ще Аристотель відзначив, що «гарним учителем може бути не той, хто дає конкретні знання, а той, хто навчає, як здобувати знання самостійно». Свою діяльність учитель не може обмежити лише тим, щоб озброїти учнів науковою інформацією. Він зобов’язаний розвивати самостійність, ініціативу, пошук, дослідництво – якості, що допомагають дитині реалізувати свої здібності, знання та вміння. Саме над цим працюють найкращі вчителі географії Чернігівської області.

У збірнику містяться деякі розробки уроків учителів – переможців і лауреатів районного і обласного етапів конкурсу «Учитель року – 2003».
Зразок 2:

Донець Т.П. ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ТА НАУКОВО–МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ НОВОГО ТИПУ (методичні рекомендації)
У методичних рекомендаціях розглядаються інноваційні технології управління навчально-виховним процесом, форми і методи науково-методичної роботи, напрями модернізації управлінських функцій керівника, риси нового управлінського мислення, робота закладів з обдарованими дітьми, використання інформаційно-комунікаційних технологій в навчально-виховному процесі та гендерний підхід до виховання підростаючого покоління в закладах освіти нового типу.

Методичні рекомендації розраховані для керівників закладу освіти нового типу та слухачів курсів підвищення кваліфікації системи педагогічної освіти.
Правила оформлення бібліографії
Бібліографія – це список літератури з певного питання. У книзі бібліографія слугує для поглиблення і розширення знань читачів з певної галузі науки чи техніки, якій присвячено основний зміст книги.

Розрізняють бібліографію:

Вибір автором певного типу бібліографії залежить від характеру та призначення видання.


Способи розташування бібліографічних відомостей
Порядок розміщення назв книг у списках літератури може бути алфавітним, хронологічним, тематичним. Всередині тематичних рубрик слід дотримуватись алфавітного або хронологічного принципу розташування назв.

Список літератури може записуватись двома способами:

Фрідмен Т.Л. Лексус і оливкове дерево: зрозуміти глобалізацію. – Львів: Незалежний Культурологічний Часопис „Ї”, 2002. – 626с.

Браун-Галковська Марія. Домашня психологія: подружжя, діти, родина. – Львів: Свічадо, 2000. – 384с.

Перевага найчастіше надається другому способу.

Список літератури, вміщений у кінці книги, пишеться через два інтервали.

Бібліографічне посилання, вміщене вкінці сторінки, оформляється як покликання.
Правила складання бібліографічного опису

  1. Автор (прізвище, ініціали); крапка; якщо книга написана кількома авторами, то вони перераховуються через кому. Якщо посібник написаний чотирма авторами і більше, то вказують лише першого, а замість прізвищ інших авторів зазначається „та інш.”

  2. Назва книги (без скорочень і без лапок); двокрапка. Підзаголовок (без лапок); крапка; тире.

  3. Початкові відомості (місце видання, видавництво, рік видання).

Якщо на одній сторінці декілька покликань, то при повторюванні бібліографічних відомостей достатньо вказати „Там само”, поставити крапку й тире та записати номери сторінок, на які посилаються.
Наприклад: Там само. – С.78-90.

Термінологічний словник
Автор документа – одноосібний або колективний створювач змісту документа.

Адміністративна інформація (дані) — це офіційні документовані дані, що дають кількісну характеристику явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній, інших сферах життя і збираються, використовуються, поширюються та зберігаються органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування, юридичними особами відповідно до законодавства з метою виконання адміністративних обов'язків та завдань, що належать до їх компетенції (Закон України «Про інформацію»).

Альбом уніфікованих форм документів установи – сукупність уніфікованих форм документів, застосовуваних у діяльності установи відповідно до Табеля уніфікованих форм документів.

Банківська таємниця — інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку чи третім особам у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним під час надання послуг банку, і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту (Закон України «Про банки і банківську діяльність»).

Бланк (службового) документа — уніфікована форма службового документа з надрукованою постійною інформацією реквізитів і наявним місцем для фіксування їх змінної інформації.

Бланк установи — бланк службового документа, що дає змогу визначити установу-створювача документа.

Виконання документа (діловодство) — вид управлінської діяльності, зміст, характер, строки виконання та виконавці якої обумовлені документною інформацією.

Використання інформації — це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави (Закон України «Про інформацію»).

Вихідний документ — службовий документ, який надсилають іншій юридичній чи фізичній особі.

Віднесення інформації до державної таємниці — процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці 3 установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю з опублікуванням цього Зводу, змін до нього (Закон України «Про державну таємницю»).

Відпуск документа — копія вихідного документа, що залишається у адресанта.

Віза документа — реквізит службового документа у вигляді напису, зробленого посадовою особою, що висловлює згоду або незгоду з його змістом.

Внутрішній опис (документів) справи — обліковий документ, що містить перелік заголовків до текстів документів у справі із зазначенням порядкових номерів документів, їхніх індексів, дат, номерів аркушів.

Вторинний документ — це документ, що становить результат аналітико-синтетичної та іншої переробки одного або кількох документів (Закон України «Про інформацію»).

Вхідний документ — службовий документ, що надійшов до установи.

Гриф затвердження — реквізит службового документа, який свідчить про його затвердження посадовою особою або іншим нормативнім документом.

Гриф погодження — реквізит службового документа, який свідчить про згоду установи, її підрозділу чи посадової особи, що не є авторами Документа, з його змістом.

Гриф секретності — реквізит матеріального носія секретної інформації, що засвідчує ступінь секретності даної інформації (Закон України «Про державну таємницю»).

Дата (службового) документа — реквізит службового документа, який свідчить про час створення та (або) підписання, затвердження прийняття, реєстрації службового документа.

Державна інформаційна політика — це сукупність основних напрямів і способів діяльності держави щодо одержання, використання, поширення та зберігання інформації (Закон України «Про інформацію»).

Державна таємниця (далі — секретна інформація) — вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може . завдати шкоди національній безпеці України та які визнані в порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою (Закон України «Про державну таємницю»).

Державний експерт з питань таємниць — посадова особа, уповноважена здійснювати відповідно до вимог цього закону віднесення інформації до державної таємниці у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування (Закон України «Про державну таємницю»).

Державний класифікатор управлінської документації (ДКУД) — нормативний перелік уніфікованих систем документації.

Державний комітет архівів України — спеціально уповноважений центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи й діловодства.

Діловодство, справочинство — сукупність процесів, що забезпечують документування управлінської інформації та організування роботи зі службовими документами.

Документ — 1) матеріальний об'єкт з інформацією, закріпленою створеною людиною способом для її передавання в часі та просторі (ДСТУ 3017-95. Видання. Основні види. Терміни та визначення); 2) інформація, зафіксована на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігати та передавати її в часі та просторі (ДСТУ 2732-2004. Терміни та визначення); 3) матеріальна форма одержання, зберігання, використання й поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві (Закон України «Про інформацію»); 4) це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання та поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві (Закон України «Про інформацію»).

Документаційний фонд установи (документальний фонд установи) – фонд службових документів, який установа нагромадили внаслідок діяльності, склад та процес формування якого визначають нормативні документи.

Документація — сукупність службових документів, об'єднаних за ознакою належності до певної галузі, сфери, напряму діяльності, установи чи її підрозділу.

Документна інформація — вся інформація документа (зміст, відбитки печаток, штампів, реєстраційні номери, резолюції, підписи, інші реквізити та службові познаки, а також маргіналії, філіграні, елементи бланка та захисту).

Документообіг — рух службових документів в установі від дати їх створення чи одержання до дати завершення виконання або надсилання.

Документопотоки — сукупність документів, які виконують певне цільове призначення у процесі документообігу.

Допуск до державної таємниці — оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації (Закон України «Про державну таємницю»).

Доступ до державної таємниці — надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, або ознайомлення з кон­кретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень (Закон України «Про державну таємницю»).

Дублікат оригіналу (службового документа) — повторно оформлений службовий документ, замість втраченого чи пошкодженого оригіналу, що має таку саму юридичну силу.

Експертиза цінності документів — усебічне вивчення цих документів із метою оцінки їх наукового, історико-культурного значення.

Електронний документ — документ, який створюють та використовують тільки в межах комп'ютерної системи.

Заголовок до тексту (службового) документа — реквізит службового документа, що є стислим викладом суті змісту документа.

Заголовок справи — стислий виклад відомостей про склад і зміст документів у справі.

Засвідчена копія (службового документа) — копія службового документа, що містить реквізити, які в окремих випадках надають їй юридичну силу оригіналу.

Засекречування матеріальних носіїв інформації — введення у встановленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до конкретної секретної інформації шляхом надання відповідного грифу секретності документам, виробам або іншим матеріальним носіям цієї інформації (Закон України «Про державну таємницю»).

Заява (клопотання) — звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією України і чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення-про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм влас­ності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також викладення думки щодо поліпшення їхньої діяльності.

Зберігання інформації — це забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв (Закон України «Про інформацію»).

Звернення громадян — викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (Закон України «Про звернення громадян»).

Звід відомостей, що становлять державну таємницю — акт, у якому зведено переліки відомостей, що згідно з рішеннями державних експертів з питань таємниць становлять державну таємницю у визначених цим законом сферах (Закон України «Про державну таємницю»).

Зміст документа — інформація в документі, потреба зафіксувати яку є основною метою його створення.

Індивідуальні документи — це документи, які створюють у кожному окремому випадку для розв'язання конкретної управлінської ситуації.

Ініціативний документ — документ, що став підставою для започаткування розгляду будь-якого питання.

Інструкції — звід правил, що регулюють організаційні, науково-технічні, технологічні, фінансові й інші спеціальні аспекти діяльності установ, організацій, підприємств (їх підрозділів і служб), посадових осіб і громадян.

Інструкція — офіційне чи нормативне виробничо-практичне видання правил регулювання виробничої та суспільної діяльності або користування виробами та (чи) послугами (ДСТУ 3017-95. Видання. Основні види. Терміни та визначення).

Інструкція з діловодства — правовий акт, що встановлює технологію створення або одержання документів, їх обробки, збереження і використання в поточній діяльності установи.

Інформаційна діяльність — це сукупність дій, спрямова­них на задоволення інформаційних потреб громадян, юридич­них осіб і держави (Закон України «Про інформацію»).

Інформаційна продукція — це матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення інформаційних потреб громадян, державних органів, підпри­ємств, установ і організацій (Закон України «Про інформацію»),

Інформаційний запит (далі — запит) щодо доступу до офі­ційних документів — звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами. Запит може бути індивідуальним або колективним. Вік подається в письмовій формі (Закон України «Про інформацію»).

Інформація — документовані або публічно оголошені відо­мості про події та явища, що відбуваються в суспільстві, дер­жаві та навколишньому природному середовищі (Закон України «Про інформацію»).

Інформація про особу — це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу (Закон України «Про інформацію»).

Категорія режиму секретності — категорія, що характеризує важливість та обсяги відомостей, що становлять державну таємницю, які зосереджені в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях (Закон України «Про державну таємницю»).

Керування документацією — комплекс заходів, спрямованих на здійснювання процесів створювання та функціювання службових документів.

Класифікування документів — процес поділу документів за будь-якими їхніми ознаками — характеристиками інформації, носіями документної інформації, властивостями, обіговими даними.

Клопотання — письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо (Закон України «Про звернення громадян»).

Контроль виконання документа — сукупність процесів, які забезпечують своєчасне виконання документа.

Конфіденційна інформація — це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов (Закон України «Про інформацію »).

Копія (документа) — документ, що містить точне знакове відтворення змісту чи документної інформації іншого документа і в окремих випадках — деяких його зовнішніх ознак.

Криптографічний захист секретної інформації — вид захисту, що реалізується шляхом перетворення інформації з використанням спеціальних даних (ключових даних) з метою приховування (або відновлення) змісту інформації, підтвердження її справжності, цілісності, авторства тощо (Закон України «Про державну таємницю»).

Матеріальні носії секретної інформації — матеріальні об'єкти, в тому числі фізичні поля, в яких відомості, що становлять державну таємницю, відображені у вигляді текстів, знаків, символів, образів, сигналів, технічних рішень, про­цесів тощо (Закон України «Про державну таємницю»).

Незасвідчена копія (службового документа) — копія службового документа, в якій відсутні реквізити, що надають їй юридичну силу.

Неправомірне використання комерційної таємниці — це впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю (Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

Неправомірне збирання комерційної таємниці — це добування протиправним способом відомостей, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту (підприємцю) (Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

Номенклатура справ — обов'язковий для кожної юридичної особи систематизований перелік назв справ, що формуються в її діловодстві, із зазначенням строків зберігання (Закон України «Про Національний архівний фонд та архівні установи»).

Номенклатура справ – систематизований перелік справ, до яких входять документи подібні за змістом і належністю із зазначенням терміну їх зберігання (ДСТУ 2732).
Обсяг документообігу — сумарна кількість вхідних документів і створених установою за певний період.

Одержання інформації — це набуття, придбання, нагромадження відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою (Закон України «Про інформацію»).

Організування роботи, зі службовими документами — організування документообігу, формування справ, зберігання службових документів та користування ними в поточній діяль­ності установи. До організування роботи зі службовими документами належать: приймання, реєстрація, розгляд документів, опрацьовування та надсилання вихідних документів, контроль виконання документів, складання номенклатур і формування справ, готування справ до зберігання та користування.

Оригінал (службового документа) — примірник службового документа, що першим набирає юридичної сили.

Особовий документ — документ, що посвідчує особу власника, його права, обов’язки, суспільний стан, а також може містити біографічні та (або) інші відомості про нього.

Офіційні документи — створюються організацією чи службовою особою й оформлюються в установленому порядку.

Оформлювання службового документа — фіксування реквізитів службового документа.

Оформлювання справи — комплекс процесів, спрямованих на підготовлення справи до зберігання та користування.

Охорона державної таємниці — комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її матеріальних носіїв (Закон України «Про державну таємницю»).

Первинний документ — це документ, що містить вихідну інформацію (Закон України «Про інформацію»).

Письмовий документ — текстовий документ, зміст якого зафіксовано за допомогою письмових знаків.

Підпис (службового документа) — реквізит службового документа, який свідчить про відповідальність особи за його зміст та є єдиним чи одним з реквізитів, що надають документу юридичної сили.

Положення — внутрішній правовий акт, який визначає основні правила організації та діяльності державних органів, структурних підрозділів (служб).

Поширення інформації — це розповсюдження, оприлюднення, реалізація у встановленому законом порядку доку­ментованої або публічно оголошуваної інформації.

Правила документування — вимоги та норми, що регламентують порядок створювання службових документів.

Право власності на інформацію — це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження інформацією (Закон України «Про інформацію»).

Правова інформація — це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо (Закон України «Про інформацію»).

Пропозиція (зауваження) — звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також викладаються думки щодо врегулювання суспільних відносин і умов життя громадян, удосконалення правової основи державного й громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства (Закон України «Про звернення громадян»).

Реєстраційний індекс (службового) документа — цифрова чи абетково-цифрова познака, надана службовому документові під час його реєстрації.

Реєстрація (службового) документа — внесення до облікових форм стислих відомостей про службовий документ із зазначенням реєстраційного індексу і дати реєстрації.

Режим доступу до інформації – це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації (Закон України «Про інформацію»).

Режим секретності – встановлений згідно з вимогами цього Закону та інших виданих відповідно до нього нормативно-правових актів єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці (Закон України «Про державну таємницю»).

Резолюція (документа) — реквізит службового документа у вигляді напису, в якому посадова особа виразила зміст прийнятого нею рішення щодо виконання документа.

Реквізит (службового документа) — інформація, зафіксована в службовому документі для його ідентифікації, організування обігу та (або) надання йому юридичної сили. Реквізит може відбивати уніфікований процес оформлювання службового документа.

Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до чинного законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту (підприємцю) (Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

Розсекречування матеріальних носіїв секретної інформації — зняття в установленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до конкретної секретної інформації шляхом скасування раніше наданого грифу секретності документам, виробам або іншим матеріальним носіям цієї інформації (Закон України «Про державну таємницю»).

Рукописний документ; рукопис (Нд) — письмовий документ, письмові знаки змісту якого особа написала власноруч чи іншим безпосереднім способом.

Система документації — сукупність взаємопов'язаних документів, що застосовуються в певній сфері діяльності.

Система зберігання документів — сукупність засобів, способів та прийомів обліку, систематизації документів із метою їх пошуку та використання в поточній діяльності установи.

Скарга — звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб (Закон України «Про звернення гро­мадян»).

Служба діловодства — це структурний підрозділ або працівник установи, який забезпечує документообіг службових документів, тимчасове, до передання архівному підрозділу, зберігання документаційного фонду або його частини та організує роботу з документами в інших структурних під­розділах установи.

Службовий документ — документ, який створила або отримала установа (чи інший суб'єкт господарювання) в процесі діяльності.

Спеціальна експертиза щодо наявності умов для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, — експертиза, що проводиться з метою визначення в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в устано­вах і організаціях наявності умов, передбачених цим законом, для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею (Закон України «Про державну таємницю»).

Справа — документ або сукупність документів, що стосуються одного питання чи напряму діяльності установи або особи і зберігаються в окремій теці (палітурці).

Статистична інформація — це офіційна документована державна інформація, яка дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя (Закон України «Про інформацію»).

Строк виконання документа — термін, визначений змістом документа, нормативно-правовим актом, організаційно-розпорядчим документом чи резолюцією.

Ступінь секретності («особливої важливості», «цілком таємно», «таємно») — категорія, яка характеризує важливість секретної інформації, ступінь обмеження доступу до неї та рівень її охорони державою (Закон України «Про державну таємницю»).

Схилення до розголошення комерційної таємниці — це спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту (підприємцю) (Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

Таємна інформація   інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству й державі (Закон України «Про Інформацію»).

Текст (службового) документа — зміст письмового службового документа, що є його головним реквізитом.

Текстовий документ — документ, зміст якого зафіксовано будь-яким типом письма або певною системою звукозапису.

Технічний захист секретної інформації — вид захисту, спрямований на забезпечення інженерно-технічними заходами конфіденційності, цілісності та унеможливлення блокування інформації (Закон України «Про державну таємницю»).

Уніфікована форма (службового) документа — стандартний формуляр службового документа, встановлений відповідно до функційної призначеності службового документа в певній сфері діяльності чи галузі.

Формування справи — групування виконаних службових документів у справу відповідно до номенклатури справ.

Формуляр (службового) документа — склад та послідовність розміщення реквізитів у службовому документі.

Формуляр-зразок (службового документа) — модель побудови формуляра службового документа, що встановлює сферу його застосовування, формат, розміри берегів, вимоги до побудови конструкційної сітки та реквізити.

Юридична сила (службового документа) — властивість службового документа, надана чинним законодавством, яка є під­ставою для вирішення правових питань, здійснювати правове регулювання та (або) управлінські функції.

БІБЛІОГРАФІЯ


  1. Беспянська Г.В. Організація роботи з документами: Навч. посіб. для дистанційного навчання / За наук. ред. В.В.Бездрабко. – К.: Університет «Україна», 2006.   244 с.

  2. Беспянська Г.В. Справочинство: Навч. посіб. для дистанційного навчання / За наук. ред. В.В.Бездрабко. – К.: Університет «Україна», 2006.   489 с.

  3. Довідник здобувача наукового ступеня: Зб. нормат. док. та інформ. матеріалів з питань атестації наук. кадрів вищої кваліфікації / Упоряд. Ю.І.Цеков; Передмова до 3-го, 2-го i з переднього сл. до 1-го вид. Р.В. Бойка.   3-тє вид., випр. i допов.— К.: Ред. «Бюл. Вищої атестац. коміс. України»: Вид-во «Толока», 2004. – 69 с.

  4. ДСТУ 4163–2003 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів». – К.

  5. Інструкція з діловодства в Чернігівській обласній державній адміністрації (Розпорядження Голови облдержадміністрації №200 від 28.04.2001 р.)

  6. Інструкція з діловодства управління освіти і науки обласної державної адміністрації (Наказ начальника управління освіти і науки облдержадміністрації №283 від 28.12.2001 р.)

  7. Малярчук С.М. Основи інформатики. Відповіді на питання екзаменаційних білетів. 11 клас. – Харків: Ранок, 2001. – 96 с.

  8. Оформление документов. Головач А.С. 2-е изд., перераб. и доп. – Киев; Донецк: Вища школа.Головное изд-во, 1983.  176 с.

  9. Як правильно оформити дисертацію та документи атестаційної справи: Зб. нормат. док. атестації наук. кадрів вищої кваліфікації / Упоряд. Ю.І.Цеков.— К.: Ред. «Бюл. Вищої атестац. коміс. України»: Вид-во «Толока», 2004. – 79 с.


ЗМІСТ

стор.

Понятійний апарат діловодства

3

Текст – реквізит документа


5

Службові листи


6


Витяг із інструкції




Складання та оформлення службових документів




1 Складання документів

12

2 Оформлення документів

16

3 Заголовок до тексту

16

4 Адресування документів

16

5 Датування документів

18

6 Оформлення додатків до документів

18

7 Підпис документу

20

8 Вимоги до документів, що набираються на комп’ютері

20

9 Порядок прийому-передачі інформації засобами електронного зв'язку


23

10. Організація прийому-передачі інформації з МОНУ, облуон, райдержадміністрацій, рай(міськ)во, інших установ та закладів освіти області



23


Скорочені назви наукових ступенів


24

Додатки

25

Список скорочень

35


ВИМОГИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДОКУМЕНТІВ ДО ВИДАННЯ


Оформлення заголовків та підзаголовків

36

Правила введення спеціальних знаків

38

Анотація

38

Правила оформлення бібліографії

39

Способи розташування бібліографічних відомостей

39

Правила складання бібліографічного опису

40


Термінологічний словник


41

БІБЛІОГРАФІЯ

49


Упорядники:
Мехед Б.С., начальник редакційно-видавничого відділу

Ємець О.О., методист редакційно-видавничого відділу

Рецензенти: Скрипка В.І., кандидат філософських наук, доцент,

ректор ОІППО

Відповідальний за випуск: Гальонка О.А., кандидат педагогічних наук, доцент, проректор ОІППО

У методичних рекомендаціях надаються відомості про діловодство, основні його терміни і поняття, види службових документів; викладені сучасні вимоги до складання і оформлювання документів з урахуванням змін державних стандартів.

Методичні рекомендації зорієнтовано на фахівців, посадовими обов’язками яких визначено документування організаційної і розпорядчої функцій управління.

Очікується прийняття законопроекту «Про діловодство», який стане основним законодавчим актом з регулювання організації діловодства в Україні.

Джерелами, що регулюють організацію діловодства, є стандарти з діловодства, які дають можливість опанувати терміносистему діловодства, оволодіти основними правилами підготовки і оформлення організаційно-розпорядчих документів. Це, насамперед, ДСТУ 4163-2003 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів та ДСТУ 2732-94 «Діловодство й архівна справа». Терміни та визначення». На заміну останнього в 2005 році запроваджено новий Національний стандарт України з тією ж назвою.


Рекомендовано до друку вченою радою Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (Протокол №3 від 26.01.2010 р.).

1   2   3   4   5


Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации