Шпоры - Проектний аналіз - файл n1.doc

приобрести
Шпоры - Проектний аналіз
скачать (2021 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc2021kb.07.07.2012 03:55скачать

n1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8
1.

Ефективне використання проектного аналізу в українській практиці управління потребує вірного розуміння його сутності. Різноманіття поглядів на предмет проектного аналізу у вітчизня­ній літературі відображає різні методологічні підходи вчених-економістів до характеристики проектного аналізу, під яким ро­зуміють:

Таке вузькоспрямоване визначення проектного аналізу не до­зволяє подати докладне змістовне визначення цієї дисципліни, яка сьогодні є однією з центральних при підготовці спеціалістів у країнах з розвинутою ринковою економікою. На мій погляд, найбільш суттєвою характеристикою проектного аналізу є така: Проектний аналіз — це методологія, яка застосовується для визначення, порівняння та обгрунтування альтернативних управ­лінських рішень і проектів, що дозволяє, в свою чергу, здійсню­вати вибір і приймати вивірені рішення в умовах обмеженості ресурсів. Проектний аналіз базується на передумові, що успішні проек­ти ведуть до поліпшення якості життя та економічного розвитку суспільства, як в цілому так і його складових. Тому метою курсу «Проектний аналіз» є надання системного уявлення про принци­пи, методи і засоби прийняття рішень, які дають змогу раціо­нальніше використовувати наявні ресурси для задоволення суспі­льних та особистих потреб.

Вивчення принципів і методів проектного аналізу дозволяє:

Основними складовими проектного аналізу є: концепція прое­кту, що визначає його основні особливості як об'єкта дослідження; фази та стадії життєвого циклу; принципи, на яких базується про­ектний аналіз; критерії відбору й оцінки проектів, а також аспекти проектного аналізу, що містять аналіз ринку, технічний, інституцій-ний, екологічний, соціальний, фінансовий та економічний аналіз.

2.

Поява проектного аналізу пов'язана з розвитком економічної теорії суспільного сектора. Опублікована у 1844 році наукова ро­бота А. Дюпрюї «Про вимір корисності суспільних робіт» була першою спробою розрахувати чистий виграш від реалізації про­ектів, оцінити корисність суспільних робіт. Продовжив дослі­дження економіки суспільного сектора В. Візелль, який припус­кав, що розподіл ресурсів суспільства краще за все може бути здійснений через комбінацію ринкових підходів взаємозв'язку податків та витрат.

Практичне застосування цих наукових підходів було реалізо­вано в 1936 році в США, коли законодавчо прийнятий акт про контроль за повенями вимагав, щоб вигоди, які отримуються від проекту (незалежно від конкретного споживача) перевищували понесені витрати. Однак існували значні різночитання у методах та принципах виміру різних вигід. Активне фінансування амери­канським урядом проектів розвитку водних ресурсів (контроль за повенями, іригація, гідроенергетика, рекреація та ін.) викликало серйозний інтерес економістів до оцінки суспільних інвестицій. Опублікована у 1950 році робота «Запропоновані методи еконо­мічного аналізу проектів для басейнів рік» (відома як Зелена кни­га) була першою системною спробою поєднання теорії економіч­ного добробуту з практичними завданнями аналізу при оцінці інвестиційних проектів.

За останні два десятиріччя місце та роль суспільних проек­тів в економічному розвитку зазнали значних змін як для про­мислово розвинутих країн, так і для країн, що тільки розвива­ються. Міжнародне кредитування, економічна підтримка національних проектів вимагали створення та використання системи фінансового й економічного оцінювання, стимулюва­ли інтерес вчених і практиків до проектного аналізу. В резуль­таті цих зусиль з'явилася методологія «проектний аналіз», ко­тра тісно споріднена з методологією «вигоди—витрати». Ра­зом з цим проектний аналіз, як і будь-яка методологія, має свої слабкі та сильні сторони.

Сьогодні особливу увагу методології проектного аналізу при­діляють у країнах, що стають на шлях ринкового господарюван­ня, де проекти суспільного характеру відіграють значну роль у розвитку нації.

3.

Проектний аналіз базується на порівнянні вигід і витрат, по­в'язаних з реалізацією проекту; при цьому їх оцінка здійснюється в грошовому виразі.

Концепція проектного аналізу являє собою набір методич­них принципів, які визначають послідовність збору та способів аналізу даних, методів визначення інвестиційних пріоритетів, способів урахування широкого кола аспектів до. прийняття рі­шень про реалізацію проекту.

Одним з головних завдань проектного аналізу є встановлення цінності проекту, яка визначається різницею його позитивних ре­зультатів та негативних наслідків. За такою оцінкою проекту ви­никають ускладнення, пов'язані, по-перше, з різним часом отри­мання вигод та здійснення витрат, по-друге, кількісним та якіс­ним виміром реальних результатів проекту.

При підготовці проекту аналітику необхідно у кількісному ви­разі оцінити всі приватні та суспільні витрати і з'ясувати нееко­номічний вплив проекту для надання особам, відповідальним за розробку економічної політики, даних щодо цього проекту. Роз­рахунки тіньових цін, що свідчать про спотворення в економіці, можуть привернути увагу спеціалістів до вжиття заходів стосов­но зміни макроекономічної політики уряду.

Проектний аналіз надає можливість перегляду значущості різ­них аспектів та їх впливу на результати проекту. Тому роль ана­літика досить часто виходить за межі аналізу проекту, і його зу­силля спрямовуються на розкриття економічних, екологічних та соціальних проблем, що присутні в суспільстві на даному етапі.

Отже, концепція проектного аналізу концентрується на з'ясу­ванні витрат на здійснення проекту та вивченні результатів з різ­нобічних позицій: інтересів акціонерів (або інших власників); еко­номіки в цілому; організацій, які беруть участь у здійсненні проек­ту; природного та соціального зовнішнього середовищ, в якому здійснюватиметься проект. Подібні методики спрямовані на те, щоб розроблений проект був доцільним з економічного та техніч­ного поглядів, враховуючи при цьому не тільки технологічні або суто технічні аспекти проекту, але й системи управління фінансу­ванням, а також загальну довготривалість результатів проекту.

Концепція проектного аналізу надає системне уявлення про методи порівняння та оцінки проектів, способи і засоби залучен­ня ресурсів для реалізації проектів, а також механізм управління його життєвим циклом. Тобто проектний аналіз розглядається як складова управління проектом

4.

Методологія проектного аналізу спирається на систему принципів, першим з яких є принцип альтернативності. Він стосується як різно­манітних можливостей використання ресурсів, так і шляхів досягнен­ня проектних цілей, вибору найкращих варіантів проектних рішень. Принцип альтернативності зумовлює раціональну поведінку, що ха­рактеризується вибором найкращого варіанта з наявно можливих.

Дуже важливу роль при розгляді проектних рішень відіграє принцип обумовленості. Адекватна оцінка проекту, в основу якої покладено економічні цінності, можлива лише при чіткому розме­жуванні вигід і витрат, які, в свою чергу, зумовлені рішенням про реалізацію проекту чи відмову від нього. Проектний аналіз кон­центрує увагу на тих змінних, значення яких змінилося внаслідок прийняття проекту чи відмови від нього. Тому при розрахунках оцінка проекту базується на тих потоках грошових коштів, значен­ня яких безпосередньо пов'язано з реалізацією проекту.

Наступним принципом проектного аналізу є розгляд кількіс­ного значення впливу змін, які безпосередньо співвідносяться з прийняттям проекту чи його відхиленням. Цей принцип назива­ють маржинальним, або принципом приріс ної природи. Кон­цепція останньої вимагає, щоб в аналізі проекту використовува­лися значення не загальної чи середньої величини, а приріст змінної, обумовлений реалізацією проекту.

Проектний аналіз виходить з необхідності розглядати ситуа­цію «з проектом» та «без проекту», оскільки цей принцип дозво­ляє порівняти, що відбудеться з часом у приватному бізнесі або конкретному регіоні чи країні при реалізації проекту, і як ситуа­ція розвиватиметься у випадку відмови від проекту. Характерною особливістю принципа порівняння «з проектом» та «без проек­ту» є врахування очікуваних з часом змін у потоках вигід й ви­трат як для ситуації з проектом, так і без проекту.

Оскільки оцінка очікуваних вигід І витрат проекту нерозривно пов'язана зі зміною цінності грошей у часі, проектний аналіз ви­магає встановити часовий горизонт проекту та його тривалість. Тому важливішим принципом проектного аналізу є визначення строку початку і завершення проекту, а також часу, коли про­ект почне приносити прибуток. Зміна (скорочення чи подовжен­ня тривалості проекту) впливає на доходи та витрати проекту. Тривалість проекту — це час його існування, який не залежить від періоду привабливості чи непривабливості проекту.

5.

Вітчизняна практика проектування, як правило, відносила до проектів науково-дослідницьку, проектно-конструкторську та архітектурно-будівничу діяльність, оскільки під проектом розумілася сукупність документів, розрахунків, креслень, не­обхідних для створення будь-яких виробів чи споруд. Сучасне ж тлумачення проекту виходить за вищевказані межі та в ши­рокому розумінні включає всі види діяльності, починаючи від зміни іміджу до будівництва й експлуатації атомної електро­станції.

У закордонній літературі різноманітність визначень поняття «проект» пояснюється передусім різними методологічними під­ходами. Наведемо кілька з них.

Проект — це:

Найважливішими складовими тлумачення проекту є чітка орі­єнтація на результативність заходів, необхідність їх досягнення у визначений проміжок часу в умовах обмеженості ресурсного за­безпечення.

Тому надалі під проектом ми будемо розуміти одноразовий комплекс взаємопов'язаних заходів, спрямований на задоволення визначеної потреби шляхом досягнення конкретних результатів при встановленому матеріальному (ресурсному) забезпеченні з чітко визначеними цілями протягом заданого періоду часу.

Як цілі проекту можуть висуватися економічні і соціальні результати, наприклад збільшення виробничих можливостей підприємства, створення чи реконструкція ринкової та соці­альної інфраструктур, вирішення соціальних й екологічних Проблем і т. ін.

6.

До основних ознак проекту належать:

1. Кількісна вимірюваність. Це означає,що всі витрати і ви­годи від проекту повинні бути визначені кількісно, оскільки ана­
літик дає оцінку проекту, спираючись на цифри. Ствердження,що проект «поліпшить добробут мешканців району», є голослів­
ним виразом, що межує з нісенітницею. Однак припущення,що в результаті проекту буде створено «додатково 200 робочихмісць,кожне з яких надасть 1000 гривень надходжень у вигляді податку
і 20 000 гривень у вигляді загального національного доходу»,дасть можливість аналітику оцінити доцільність реалізації цьогопроекту.

2. Часовий горизонт дії. Жодний проект не може існувати без

обмежень у часі, в яких є дві цілі:

=> перша — визначення періоду, під час якого успіх або не­вдача проекту можуть бути визначені;

=> друга — оцінка реальної цінності фінансових витрат і вигід неможлива без урахувань обмежень у часі.

3. Цільова спрямованість. Проект завжди направлений на до­
сягнення якоїсь конкретної мети, задоволення якоїсь потреби.
Таке спрямування припускає, що є бажаний виміряний результат,якого можна досягнути за визначений термін. Для успішної реа­лізації проекту необхідно не тільки визначити його, а й встанови­ ти в суттєвій характеристиці, включаючи умови (вимоги й обме­
ження) його функціонування. Цілі проекту мають бути чітко
сформульованими, вимірюваними, обмеження — заданими, а
встановлені вимоги — здійснюваними.

4. Життєвий цикл. Проект виникає, функціонує і розвивається.
Існує чіткий взаємозв'язок і послідовність між різними видами дія­
льності за проектом. Кожний проект, незалежно від його складності та обсягу дій, необхідних для його виконання, проходить у своєму розвитку визначені форми стану від задуму до реалізації.

7. .Економ взаємозалежність ПП.

Залежно вiд того, як реалiзацiя одного П впливає на результати iншого, розрiзняють ПП:

незалежнi (ті ПП, прийняття чи відмова від яких не впливає на доходність інших)

взаємовиключаючi (ті ПП, реалізація яких недоцільна при здійсненні іншого, оскільки прибутквість першого знижується до нульового рівня)

умовнi (ПП, отримання вигiд вiд яких обумовлено прийняттям iншого)

замiщуючi (рентабельнiсть одного П залежить вiд реалiзацiї iншого, оскільки доходність першого починає знижуватися при прийнятті другого)

синергiчнi (ПП,що збiльшують рентабельнiсть один одного, причому зріст прибутковості одного П може базуватися як на зниженні витрат, так і на збільшенні вигід)

8. Класифiкацiя:

За класом (склад i структура самого П i його предметна галузь): моноП, мультиП, мегаП

За типом (основнi сфери дiяльностi, в яких здiйснюється П): технiчний, органiзацiйний, економ, соцiал, змiшаний

За видом: iнвестицiйний, iнновацiйний, дослiдження i розвитку, освiтнiй, комбінований

За тривалiстю: короткостроковi (до 3 рр), середньостроковi (3 – 5 рр), довгостроковi (понад 5 р)

За масштабом (розмiри П, кiлькiсть учасникiв, ступiнь впливу на навкол середов): дрiбнi, середнi, великi, дуже великi

За ступенем складностi: простi, складнi, дуже складнi



9.

Здійснення проекту відбувається в оточенні динамічних зов­нішнього та внутрішнього середовищ. Для успішної реалізації проектів необхідно визначити і врахувати будь-яку можливу дію щодо проекту та його оточення. Відносини між проектом і сере­довищами не дозволяють провести чітку межу між ними. Як пра­вило, до факторів найближчого оточення проекту належать сфе­ри фінансів, збуту, виробництва, матеріального забезпечення, інфраструктури, а також керівництво підприємства, оскільки са­ме воно визначає цілі та основні вимоги щодо проекту, його ре­алізації, методів управління (див. табл. 2).

Враховуючи, що проект реалізується зазвичай у конкретному середовищі, слід мати на увазі й зовнішні фактори, в яких він реалізується. Такими факторами є:

політичні — політична стабільність; підтримка проекту уря­дом; національні прояви; торговий баланс з країнами-учасника­ми; участь у союзах;



економічні — структура національного господарства; види від­повідальності та майнові права, в тому числі на землю; тарифи та податки; страхові гарантії; рівень інфляції та стабільність валю­ти; розвинутість банківської системи; джерела інвестицій і капі­тальних вкладень; ступінь свободи підприємництва й господарсь­кої самостійності; розвинутість ринкової інфраструктури; рівень цін; стан ринків: збуту, інвестицій, засобів виробництва, сирови­ни та продуктів, робочої сили та ін.;

соціальні — умови та рівень життя; рівень освіти; свобода пере­міщення у межах країни і за кордон; адекватність трудового законо­давства суспільним змінам; заборона страйку; охорона здоров'я та медицина; умови відпочинку; громадські організації; засоби масової інформації; ставлення місцевого населення до проекту;

правові — права людини; права підприємництва; права влас­ності; закони та нормативні акти про надання гарантій і пільг;

науково-технічні — рівень розвитку фундаментальних і при-їфіцних наук, інформаційних технологій та комп'ютеризації, про­мислових і виробничих технологій; стан енергетичних і транс­портних систем; зв'язок; комунікації;

культурологічні — рівень освіченості; історія; культурні тра­диції; релігія; культурні потреби життєзабезпечення; праця; від­починок; спорт та ін.; рівень вимог до якості результатів та умов праці;

природні та екологічні — природно-кліматичні умови: темпе­ратура, опади, вологість, вітри, висота над рівнем моря, сейсміч­ність, ландшафт і топографія та ін.; природні ресурси; розташу­вання та зв'язок з транспортними мережами; стандарти з якості повітряного простору, водних джерел та ґрунтового покриття; санітарні вимоги до навколишнього середовища; законодавство із захисту довкілля; характеристика тенденцій та стану екологіч­них систем: повітря, води, ґрунту;

інфраструктурні — засоби транспорту, зв'язку та комуні­кацій, перевезення вантажів; мережі ЕОМ та інформаційні системи; енергозабезпечення; комунальні служби; сировина та послуги; збутова мережа, логістика, матеріально-технічне постачання; промислова інфраструктура; обслуговуючі сис­теми та ін.

Внутрішнє середовище проекту має для успішної реалізації проекту першорядне значення, оскільки саме ці фактори сприя­ють чи навпаки заважають досягненню поставлених цілей проек­ту. Розглянемо найбільш значущі з них:

економічні умови— пов'язані з кошторисом і бюджетом прое­кту, цінами, податками та тарифами, ризиком і страхуванням, стимулами, пільгами та іншими економічними факторами, що діють всередині проекту та визначають його основні вартісні ха­рактеристики;

соціальні умови — характеризуються забезпеченням стандарт­них умов життя для учасників проекту, рівнем заробітної плати, наявністю комунальних послуг, наданням соціальних умов (шко­ли, дитячі садки, медобслуговування, умови для відпочинку та ін.); умови праці і техніки безпеки, страхування та соціальне за­безпечення і т. ін.;

стиль керівництва проектом — визначає психологічний клі­мат та атмосферу в команді проекту, впливає на її творчу актив­ність і працездатність;

організація проекту — визначає співвідношення між основ­ними учасниками проекту, розподіл прав, відповідальності та

обов'язків та впливає на успіх здійснення задуму. Команда прое­кту є «мозковим центром», мотором та виконавчим органом про­екту, від якого залежать його прогрес та успіх;

методи та засоби комунікації — визначають повноту, вірогі­дність та оперативність обміну інформацією між зацікавленими учасниками проекту. По суті це — нервова система проекту, від ступеня досконалості якої залежить його успіх.

10.

Учасники проекту реалізують різні інтереси у процесі здійс­нення проекту, формують власні вимоги відповідно до цілей та мотивації і впливають на проект, виходячи зі своїх інтересів, компетенції та ступеня залучення до проекту.

Склад учасників проекту, їх ролі, розподіл функцій і відпові­дальності залежать від типу, виду, масштабу й складності проек­ту, а також від фаз його життєвого циклу. Для визначення складу учасників проекту, побудови його функціональної та організа­ційної структур для кожного проекту на стадії розробки концеп­ції необхідно визначити:

Відповіді на ці запитання дозволяють виявити учасників про­екту, їхні цілі, мотивації, визначити взаємовідносини та на цій основі прийняти обгрунтовані рішення щодо організації та упра­вління проектом.

Розглянемо функції деяких учасників проекту детальніше.

Ініціатор — сторона, яка є автором ідеї проекту, його попере­днього обґрунтування та пропозицій по здійсненню. Ініціатором може виступати практично кожний з учасників проекту, але в ос­таточному підсумку ділова ініціатива по здійсненню проекту по­винна виходити від замовника проекту.

Замовник — головна сторона, зацікавлена у здійсненні проек­ту та досягненні його результатів. Замовник, тобто майбутній власник та користувач результатами проекту, визначає основні вимоги та масштаб проекту, забезпечує фінансування проекту за рахунок своїх коштів чи коштів залучених інвесторів, укладає контракти з головними виконавцями проекту, несе відповідаль­ність за цими контрактами, керує процесом взаємодії між усіма учасниками проекту.

Інвестор – сторона, що вкладає інвестиції в проект.

Якщо інвестор та замовник не одна й та сама особа, то інвесто­рами звичайно виступають банки, інвестиційні фонди та інші ор­ганізації. Інвестори вступають у ділові відносини із замовником, контролюють виконання контрактів і здійснюють розрахунки з іншими сторонами по мірі виконання проекту. Інвестори є пов­ноправними партнерами проекту та співвласниками всього май­на, яке залучається за рахунок їх інвестицій, доки їм не буде по­вернуто всі кошти, отримані по контракту із замовником чи за кредитною угодою.

Керівник проекту — юридична (фізична) особа, якій замов­ник та інвестор делегують повноваження щодо здійснення проекту — планування, контролю та координації робіт усіх учасників проекту. Склад функцій і повноважень керівника проекту визначається контрактом із замовником. Однак перед керівником проекту та його командою звичайно висувається завдання всеосяжного керівництва та координації робіт про­довж усього життєвого циклу проекту до досягнення визначе­них у ньому цілей і результатів при додержанні встановлених строків, бюджету та якості.

Команда проекту — специфічна організаційна структура, очолювана керівником проекту та створена на період здійснення проекту. Завдання команди — виконання функцій управління проектом для ефективного досягнення цілей проекту. Склад і функції команди проекту залежать від масштабів, складності та інших характеристик проекту. Проте в усіх випадках склад ко­манди повинен забезпечувати високий професійний рівень усіх покладених на нього обов'язків.

Контрактор (генеральний контрактор) — сторона чи учас­ник проекту, що вступає до відносин із замовником та бере на се­бе обов'язок за виконання робіт по контракту (це може бути увесь проект чи його частина). До функцій генконтрактора нале­жать укладання контракту із замовником (інвестором), добір та укладання угод із субконтракторами, забезпечення координації їх робіт та прийняття виконаного обсягу, оплата праці співвиконав-ців. Контрактором може виступати керівник проекту чи інші ак­тивні учасники проекту.

Субконтрактор — вступає в договірні відносини з контрак­тором чи субконтрактором більш високого рівня. Несе відпові­дальність за виконання робіт чи послуг відповідно до умов конт-

ракту.

Проектувальник — юридична особа, що виконує за контрак­том проектно-дослідницькі роботи в межах проекту. Вступає в договірні відносини з генконтрактором проекту чи безпосередньо із замовником.

Генеральний підрядник — юридична особа, чия пропозиція прийнята замовником. Несе відповідальність за виконання робіт відповідно до умов контракту. Добирає субпідрядни­ків та укладає угоди з ними на виконання окремих робіт і по­слуг. У будівельних проектах роль генпідрядника звичайно виконують будівельні або проектно-будівельні фірми чи ор­ганізації.

Постачальники — субконтрактори, які здійснюють різні види поставок на контрактній основі (матеріали, устаткування, транс­портні засоби та ін.).

Ліцензори — організації, що виділяють ліцензії на право воло­діння земельною ділянкою, проведення торгів, виконання окре­мих видів робіт і послуг і т. ін.

Органи влади — сторона, що задовольняє свої інтереси шля­хом отримання податків від учасників проекту, висуває та під­тримує екологічні, соціальні та інші суспільні й державні вимоги, пов'язані з реалізацією проекту.

Власник земельної ділянки — юридична (фізична) особа, яка є власником земельної ділянки, залученої до проекту. Вступає у відносини із замовником та передає на договірній основі право користування чи володіння цією ділянкою землі.

Виробник кінцевої продукції проекту — здійснює експлуа­тацію створених основних фондів та виробляє кінцеву продук­цію. Головна мета — отримання прибутку від продажу готової продукції споживачам. Бере участь на всіх фазах проекту та взаємодіє з основними учасниками проекту. Його роль і функ­ції залежать від частки власності у кінцевих результатах прое­кту. В багатьох випадках є замовником та виробником продук­ції за проектом.

Споживачі кінцевої продукції — юридичні та фізичні особи, які є покупцями й користувачами кінцевої продукції, що встано­влюють вимоги до виробленої продукції та наданих послуг і формують попит на них. За рахунок коштів споживачів відшко­довуються витрати на проект і формується прибуток усіх учасни­ків проекту.

Інші учасники проекту. На здійснення проекту впливають й інші сторони з оточення проекту, які, по суті, також можуть належати до учасників проекту. Це — конкуренти основних учасників проекту; громадські групи та населення, чиї еконо­мічні і позаекономічні інтереси зачіпає реалізація прое­кту; спонсори проекту; різні консалтингові, інжинірингові, юридичні організації, залучені до процесу здійснення проек­ту, та ін.


11.Життєвий цикл П.

ЖЦ – перiод часу вiд задуму П до його закiнчення, який може характеризуватися моментом здiйснення перших витрат за П (поява П) i отриманням останньоi вигоди (лiквiдацiя П).

Фази проектного циклу:

Передiнвестицiйна – визначення iнвест можливостей, для чого потрiбно проаналiзувати: природні ресурси, конкурентні сили та галузевi бар’єри, майбутнiй попит, вплив на довкілля, можливості диверсифівкаціі.

Стадії: преідентифікація (визначення інвест можливостей), ідентифікація (вибір цілей П, визначення завдань), підготовка (попередня оцінка і додаткові дослідження), розробка та експертиза, детальне проектування (розробка функціональної схеми, визначення обсягів інвест витрат).

Інвестиційна – вибір цілей П, визначення його завдань.

Стадії: підготовка та проведення тендерів (підписання угод між інвестором та фінан установою), інженерно-технічне проектування (підготовка ділянки, вибір технології та обладнання, сладання графіків будівництва), будівництво, виробничий маркетинг (аналіз готовності ринку до появи продукту П, визначення заходів збутової політики, організація просування товару на ринок), навчання персоналу.

Експлуатаційна – при короткотерміновому підході: усунення технічних та виробничих проблем, при довготерміновому – випробування обраної стратегії, маркетингу тощо. Стадіі: здача в експлуатацію, виробнича експлуатація (визначає, наскільки результати П відповідають поставленим цілям), заміна та оновлення, розширення та інновації, заключна оцінка П (ретроспективний аналіз усіх виконаних за робіт).

12.Зміст передінвестиційної фази проект циклу.

Передiнвестицiйна – визначення iнвест можливостей, для чого потрiбно проаналiзувати: природні ресурси, конкурентні сили та галузевi бар’єри, майбутнiй попит, вплив на довкілля, можливості диверсифівкаціі.

Стадії: преідентифікація (визначення інвест можливостей), ідентифікація (вибір цілей П, визначення завдань), підготовка (попередня оцінка і додаткові дослідження), розробка та експертиза, детальне проектування (розробка функціональної схеми, визначення обсягів інвест витрат).

13.Характеристика інвест та експлуатац фази проект циклу.
  1   2   3   4   5   6   7   8


Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации