Андріяш В.І. Внесок М.М. Аркаса у розвиток суспільно-політичної думки України - файл n1.rtf

приобрести
Андріяш В.І. Внесок М.М. Аркаса у розвиток суспільно-політичної думки України
скачать (36.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.rtf220kb.14.12.2004 11:48скачать

n1.rtf

Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили
Андріяш Вікторія Іванівна

УДК 32 (091) (477)
Внесок М.М. Аркаса у розвиток суспільно-політичної думки України

Спеціальність 23.00.01-

теорія та історія політичної науки


Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступення

кандидата політичних наук

Миколаїв-2004

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Миколаївському державному гуманітарному університеті імені Петра Могили Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, профессор Багмет Михайло Олександрович, декан факультету політичних наук Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили
Офіційні опоненти: доктор історичних наук, профессор Шкварець Валентин Павлович, Миколаївський науково-навчальний інститут Одеського національного університету імені І.І. Мечникова;

доктор політичних наук, доцент Салтовський Олександр Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка


Провідна установа: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, відділ теоретичних та прикладних проблем політології


Захист відбудеться 11.06.2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 38.053.01 в Миколаївському державному гуманітарному університеті імені Петра Могили за адресою: 54003, м. Миколаїв, вул 68 Десантників, 10.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили (54003 м. Миколаїв, вул 68 Десантників, 10)

Автореферат розіслано 10.05.2004 р.


Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат політичних наук М.С. Іванов.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження У період державного будівництва і національного відродження України зростає інтерес до історії політики, культури, до діяльності політичних та державних діячів, духовних витоків українського народу, тих складових, без яких процес утворення повноцінного незалежного, демократичного суспільства є просто неможливим. Актуальності набуває необхідність усвідомлення тієї вагомої ролі національної суспільно-політичної думки та її провідних митців, що в усьому багатстві та багатогранності завжди була і залишається важливим засобом державотворення, фундаментом політичного, соціально-економічного і духовного зростання суспільства та особистості.

Значну роль у процесі розбудови молодої Української держави відіграє як використання практичного досвіду державного будівництва, так і самі державницькі та громадсько-політичні ідеї на різних історичних етапах розвитку України.

Характерною рисою сучасного розвитку української державності є той факт, що з часом історія виправляє помилки, повертає із забуття визначні постаті, дає змогу ознайомитися з їх творчими наробками та розкрити їхню суть і значення. За роки незалежної України вже повернуто багато імен – відомих і маловідомих, колись знеславлених і забутих, представників різних національностей. Свого часу вони самовіддано утверджували й розвивали суспільно-політичну думку в Україні, були будителями, провідниками й оборонцями української духовності.

Особливе місце у формуванні громадсько-політичних ідей посідає діяльність, творча спадщина видатного українського вченого, громадського та культурного діяча Миколи Миколайовича Аркаса, 150-річчя від дня народження якого широко відзначила нещодавно українська громадськість.

Упродовж останнього десятиліття в середовищі української науки підвищився інтерес до доробку М.М. Аркаса. Особливо це було помітним напередодні та під час відзначення 150-річчя від дня народження, коли період з 7 січня 2002 по 7 січня 2003 року було проголошено розпорядженням Миколаївської облдержадміністрації “Аркасівським роком на Миколаївщині”.

Проте громадська та просвітницька діяльність М.М. Аркаса на ниві державного та національно-культурного відродження, наукові праці, епістолярна спадщина у політологічному аспекті недостатньо досліджені. Тим більше, що матеріали, які знаходяться у Центральному державному історичному архіві України (м. Київ), Центральному державному історичному архіві (м. Львів) та державному архіві Миколаївської області потребують сучасної концептуальної обробки та аналізу на нових методологічних засадах. Вагомий внесок у характеристику громадсько-політичної спадщини Миколи Аркаса зробили визначні сучасні вчені, зокрема, В. Сарбей, В. Ульяновський, В. Шкварець, праці яких грунтуються саме на сучасних методологічних засадах.

Розбудова незалежної України неможлива без об’єктивного висвітлення її минулого, спотвореного імперською ідеологією. Це дозволить якомога скоріше позбутися старих заідеалізованих стереотипів, реалізації політики національно-культурного відродження в нашій державі. От чому політологічний аналіз спадщини М.М. Аркаса є надзвичайно актуальним.

Врахування з сучасних позицій вагомого внеску М.М. Аркаса у розвиток суспільно-політичної думки України, неупереджена оцінка його громадсько-політичної діяльності сприятиме подоланню застарілих стереотипів і догм, штампів, які залишилися з радянських часів, допоможе розв’язанню наболілих проблем і уникненню численних вад та помилок при окресленні подальших шляхів й перспектив розвитку незалежної української держави.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами Тема дисертації виконана у контексті тематики досліджень кафедри політичних наук Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили та є складовою частиною розроблюваної комплексної проблеми Миколаївським центром політичних досліджень, який діє на базі названого університету під назвою – політичні, соціально-економічні та етнонаціональні процеси і внесок визначних громадсько-політичних діячів у їх розвиток у південному регіоні України (державний реєстраційний номер 0103U008821).

Мета і основні завдання дисертації Виходячи з актуальності теми, метою дослідження є детальне з’ясування та наукова характеристика громадсько-політичних поглядів, грунтовний аналіз теоретичної спадщини та результатів практичної громадсько-політичної і просвітницької діяльності М.М. Аркаса як непересічної особистості та суспільно-політичного діяча, визначення його місця і ролі в контексті розвитку української громадсько-політичної думки кінця XIX – початку XX століття, а також окреслені цінності його творчої спадщини для нинішніх громадсько-політичних процесів в Україні. На тлі складних і суперечливих процесів розвитку та розвитку української політичної думки кінця XIX – початку XX ст. буде не тільки проаналізовано громадсько-політичний доробок Миколи Миколайовича Аркаса й узагальнено його громадсько-політичні ідеї, а також сформульовані певні рекомендації щодо використання їх у сучасному практичному, науковому й навчальному процесі. Для досягнення цієї мети дисертант зосередив увагу на вирішенні таких завдань:

– визначити ступінь наукової розробки досліджуваної проблеми та стан джерельної бази;

– з’ясувати умови та особливості діяльності української інтелігенції як носія та виразника громадсько-політичної думки в Україні наприкінці XIX – на початку XX ст.;

– охарактеризувати процес становлення громадсько-політичних поглядів М.М. Аркаса в умовах соціально-економічного та політичного розвитку українських земель кінця XIX – початку XX ст. та показати роль родинного виховання у формуванні у нього національно-патріотичних почуттів;

– розкрити місце і роль М.М. Аркаса в громадсько-політичному житті України в кінці XIX – на початку XX ст., його взаємини з активними учасниками національного руху, та з представниками різних політичних і громадських організацій та рухів;

– висвітлити на основі всебічного аналізу документальних джерел головні напрямки громадсько-політичної діяльності М.М. Аркаса на ниві національно-культурного відродження та окреслити фактори, які зумовлювали їх якісний рівень;

– з’ясувати роль у формуванні політичної та національної свідомості населення південного регіону України такого суспільно-політичного інституту, як товариство “Просвіта”, створене і очолюване М.М. Аркасом;

– проаналізувати соціально-політичні передумови написання “Історії України-Русі”, визначити її роль і місце у формуванні української політичної думки.

Розв’язання поставлених завдань вимагало широкого використання нових фактів і матеріалів, виявлених автором під час роботи у фондах цілого ряду державних архівів та бібліотек.

Об’єктом дослідження є творчі доробки, суспільно-політичні погляди, політична доктрина та теоретична спадщина і безпосередня діяльність М.М. Аркаса.

Предметом дослідження є аналіз внеску М.М. Аркаса у розвиток української суспільно-політичної думки наприкінці XIX – на початку XX століття та особливості її формування на Півдні України.

Хронологічні рамки роботи охоплюють другу половину XIX – початок XX століття. Це обумовлено, насамперед, часовими рамками життя, датою народження Миколи Аркаса – 26 грудня 1852 р. та смерті – 13 березня 1909 р. Основну увагу дисертантка зосереджує на етапі кінця XIX – початку XX ст., що припадає саме на свідому громадсько-політичну діяльність М.М. Аркаса.

Наукова новизна зумовлена як сукупністю поставлених завдань, так і засобами їх розв’язання, які вперше в політичній науці розкривають визначну громадсько-політичну діяльність М.М. Аркаса. У межах проведеного автором дослідження отримано результати, які мають таку наукову новизну:

– запроваджено у науковий обіг значну кількість нових джерельних матеріалів;

– вперше в сучасній політичній науці критично проаналізовано еволюцію оцінення внеску М.М. Аркаса у розвиток суспільно-політичної думки в радянській, зарубіжній і новітній історіографії;

– здійснено комплексний аналіз характерних рис просвітницької діяльності М.М. Аркаса не лише як композитора, етнографа, поета, але насамперед як історика та учасника національно-культурного руху, охарактеризована діяльність М.М. Аркаса у справі поширення національної ідеї, культури, історії та освіти;

– критично осмислено сутність стереотипів щодо національно-просвітницької значимості діяльності М.М. Аркаса, яка раніше, передусім, в радянській літературі, всебічно не розглядалася, більше того, в деяких працях того періоду висвітлювалася під негативним кутом зору;

– визначена цінність використання спадщини М.М. Аркаса в сучасній Україні для вироблення позитивного спрямування громадсько-політичних процесів у сучасному українському суспільстві через відновлення та поширення політичного просвітництва, виховання національної гідності, патріотизму, громадянської свідомості.

Практичне значення роботи полягає в тому, що систематизований фактичний і теоретичний матеріал та основні положення роботи, висновки, а також уведені до обігу нові документи і матеріали можуть бути використані при написанні монографій та подальшої розробки тематики дослідження, написанні узагальнюючих праць, навчальних посібників, при читанні вузівських курсів з історії політичної думки України, політології, етнополітології, історії України, історії держави і права України, української та зарубіжної культури, розробки матеріалів прилюдних просвітницьких виступів серед населення лекторами товариства “Знання”, активістами просвітницьких та інших організацій.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри політичних наук та кафедри міжнародних відносин, історії та філософії Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили, а також апробовано в ряді авторських публікацій і у виступах на таких науково-теоретичних та науково-практичних конференціях:

“Українська державність: проблеми історії, права, економіки, мовознавства, філософії, політології та культури” (Миколаїв, 2001); Щорічна науково-методична конференція “Могилянські читання – 2002” (Миколаїв, 2002); Щорічна науково-методична конференція “Дні науки НаУКМА – 2002” (Київ, 2002); IV історико-культурологічні слов’янознавчі читання у м. Миколаєві в Південнослов’янському інституті Київського славістичного університету (Миколаїв, 2001); 7-й фестиваль національних культур “Дружба”: “Національні меншини в Україні: історія і сучасність” (Миколаїв, 2001); Щорічна науково-методична конференція “Могилянські читання – 2003” (Миколаїв, 2003).

Публікації. Здобутки автора опубліковані у колективній монографії, навчальному посібнику, у матеріалах доповідей та повідомлень вищеназваних конференцій та у збірниках наукових праць. Всього опубліковано 10 праць, 3 з яких – у фахових виданнях з політичних наук.

Структура дисертації. Специфіка теми, сформульовані мета і завдання дослідження визначили послідовність викладення матеріалу і структуру роботи. Дисертація загальним обсягом 177 сторінок складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (352 найменування).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено предмет, об’єкт, мету і завдання дослідження, окреслено його хронологічні рамки, вказано на наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, подано відомості про апробацію.

Перший розділ “Історіографія, джерельна база та методологія дослідження” присвячений аналізу наявної літератури і джерел по темі дисертації, а також висвітленню використаних методів і принципів дослідження.

У першому параграфі “Ступінь наукової розробки проблеми” звертається увага на те, що з проголошенням незалежності України зросла увага до дослідження проблеми висвітлення та обгрунтування суспільно-політичної діяльності та аналіз спадщини М.М. Аркаса. Поряд з цим нині відбувається подальша концептуальна та методологічна розробка цієї проблеми. Цей комплекс проблем активно висвітлюється у працях В. Сарбея, І. Кураса, В. Ульяновського, В. Потульницького, В. Шкварця, а також В. Жадька, П. Тригуба, В. Бойченка, Т. Березовської, В. Кондрашова, Л. Цимбал, А. Топорова, Л. Ржепецького, В. Іванова, І. Берези та ін.

У роботах вищевказаних вчених досліджуються фундаментальні аспекти життя та творчості М.М. Аркаса, окреслюються умови його становлення як композитора, історика та поета, визначаються головні напрямки його культурно-просвітницької та громадської діяльності, переосмислюється традиційне уявлення щодо значущості його суспільно-громадської, просвітницької діяльності.

Використовуючи набутки сучасних дослідників, дисертант спирався і на праці вітчизняних вчених попередніх поколінь, які торкалися, головним чином, історії написання та видання “Історії України-Русі” М. Аркаса. Це, насамперед, роботи М. Грушевського, В. Липинського, Є. Чикаленка, О. Лотоцького та ін.

Роботи названих авторів послугували фундаментальною теоретико-методологічною базою для даного дослідження, яке присвячено висвітленню суспільно-політичної спадщини М.М. Аркаса.

Радянська історична наука практично не була представлена достатнім обсягом праць у яких висвітлювалися б аспекти громадсько-політичної спадщини М.М. Аркаса, а ті праці, які все ж публікувалися, були спрямовані на розкриття переважно його композиторської діяльності. Це було прямим наслідком тогочасної політики офіційного замовчування ролі М.М. Аркаса в історії України та національному русі, уже це відлякувало дослідників від постаті М.М. Аркаса. Зазначається, що завжди в публікаціях підкреслювалася “українофільська”, більше того – “буржуазно-націоналістична” суть творчості М.М. Аркаса.

В умовах “хрущовської відлиги” в 1958 р. у Києві побачила світ книга київського музикознавця Л.С. Кауфмана “М.М. Аркас. Нарис про життя і творчість”. У дослідженні було ґрунтовно висвітлено лише музично-композиторська творчість М.М. Аркаса. Проте Л.С. Кауфман, з позначених обставин, “поскупився” на розповідь про М.М. Аркаса як історика та громадського діяча, оскільки некритично сприйняв успадковане від недавнього минулого негативне ставлення до М.М. Аркаса, особливо його “Історії України-Русі”, як до книги “буржуазно-націоналістичного” характеру.

Характеризуючи радянські часи, автор дисертації проаналізувала ряд газетних публікацій про М.М. Аркаса переважно у Миколаївській обласній періодичній пресі 50-80-х років XX ст. Хоча в цих публікаціях, як правило, віддавалася данина пам’яті в основному як композитору.

Водночас, на противагу вітчизняним дослідникам, творчі здобутки М.М. Аркаса добре знали та шанували в українській еміграції. Про це свідчить хоча б той факт, що саме за кордоном були неодноразові спроби перевидання “Історії України-Русі” М.М. Аркаса. У 1912 р. у Кракові коштом дружини М.М. Аркаса було опубліковано нову редакцію Аркасової “Історії України-Русі”. Надалі у 1918 р. книгу було видано українцями Петрограда, потім вона вийшла друком 1920 р. у Лейпцигу (Німеччина), а також її опублікували 1947 р. заокеанські українці в Буенос-Айресі (Аргентина). У 1967 р. вона вийшла у Вінніпезі (Канада).

В українській науці ситуація почала істотно змінюватися тільки у 80-х рр. XX ст. в умовах перебудови, демократизації і гласності. У 1990 р. побачила світ “Історія України-Русі” М.М. Аркаса, з красномовною передмовою до неї, з багатими ілюстраціями та значним науковим апаратом, а також змістовними коментарями про життя і творчість М.М. Аркаса, доктора історичних наук, професора В.Г. Сарбея, які здійснили вплив на подальші дослідження даної тематики.

Системне дослідження суспільно-політичної спадщини розпочалося лише після проголошення незалежності України. Значна кількість наукових праць базувалися на нових документах, що до цього не використовувалися дослідниками, адже було знято гриф “секретності” практично з усіх архівних фондів. Спочатку особлива увага громадсько-політичній діяльності та спадщині М.М. Аркаса приділялася на наукових конференціях: “Культура Півдня України” (травень 1991 р.), Друга Всеукраїнська науково-теоретична конференція “Проблеми історії національного руху в Україні (до 1917 р.)”, що відбулася в жовтні 1992 р., Миколаївська обласна науково-практична конференція “Джерела духовності”, яка вперше присвячувалася аналізу творчої діяльності М.М. Аркаса. 28-29 листопада 1995 р. у Миколаєві. У подальшому подібні конференції проводяться раз на 2 роки, а в збірниках систематично публікуються нові матеріали про життя та творчість М.М. Аркаса.

У 2002 р. до 150-річчя від дня народження великого земляка побачила світ перша узагальнююча праця про життя та творчість М.М. Аркаса – “Микола Миколайович Аркас: життя, творчість, діяльність”, автором якої є доктор історичних наук, професор В.П. Шкварець. З огляду на ґрунтовність праці автор дисертації зазначає, що у монографії не висвітлені взаємовідносини А. Желябова та М. Аркаса, не проаналізовано листування М. Аркаса з Лесею Українкою, Є. Чикаленком та ін., побіжно зазначено рецензування “Історії України-Русі” В. Липинським та М. Грушевським, що залишається актуальним і надалі, тому заслуговує на подальше вивчення.

Наголошувалося на тому факті, що відзначення 150-річчя від дня народження М.М. Аркаса дало поштовх до активізації досліджень життя та творчості відомого діяча, але знову ж таки основна увага дослідників зосереджувалася на висвітленні його культурно-просвітницької творчості.

Підсумовуючи огляд літератури, зазначимо, що не дивлячись на пожвавлення роботи сучасних дослідників по висвітленню різних аспектів спадщини М.М. Аркаса, наукова розробка поставленої автором проблеми ще далека від її вирішення. Сьогодні фактично відсутні окремі монографічні праці щодо того чи іншого виду діяльності М.М. Аркаса. В той же час варто відзначити що ці дослідження висвітлюють лише окремі аспекти чи часові періоди стосовно проблематики даної дисертації, надавши автору можливість більш ґрунтовно провести науковий пошук.

У другому параграфі “Джерельна база дослідження” окреслюється коло джерел, які автор умовно поділив на декілька груп.

  1. Твори М.М. Аркаса: “Історія України-Русі”, що дозволяє визначити культурно-освітній рівень та розкрити його світогляд; охарактеризувати суспільно-патріотичні погляди автора; дати уявлення про рівень розвитку історичної та політичної думки на певному етапі історії науки на Україні; опера “Катерина”, значення якої полягає не лише в музиці, народності чи першій оперній інтерпретації поеми Т.Г. Шевченка, а в служінні українській справі та пробудженні національної самосвідомості народу.

  2. Архівні джерела Центрального державного історичного архіву (м. Львів) та державного архіву Миколаївської області. Матеріали “Особистого фонду М.М. Аркаса”, які характеризують громадську, політичну, просвітницьку діяльність М.М. Аркаса. Ці документи дають уявлення про життєві й громадські позиції М.М. Аркаса щодо загальнонаціональних і місцевих проблем; розкривають коло знайомих М.М. Аркаса, які, здебільшого, були активними членами українського національного руху, висвітлюють мало дослідженні аспекти життєдіяльності М.М. Аркаса. Документи Миколаївського товариства “Просвіта”, які містять статистичні відомості про культурно–освітню, громадську діяльність товариства; відомості про його членів, їх співпрацю з місцевим населенням, подають факти про благодійну діяльність просвітнього товариства.

  3. Листування М.М. Аркаса з визначними діячами національного руху кінця XIX – початку XX ст., які дозволяють визначити місце та роль провідних представників української інтелігенції у національному русі.

  4. Періодична преса того часу: “Николаевская газета”, “Николаевский курьер”, “Трудовая копейка”, “Николаевский голос”, які охоплюють період 1907-1911 рр. і висвітлюють діяльність “Просвіти”.

  5. Мемуари М.М. Аркаса, які характеризують активну громадську, просвітньо-культурницьку діяльність М.М. Аркаса, пов’язану з національно-визвольним рухом та формуванням національної свідомості у широкого загалу.

Джерельна база дисертації дозволила дослідити та охарактеризувати головні напрямки діяльності М.М.Аркаса, визначити місце та роль його творчості у національному русі кінця XIX-початку XX ст., розглянути основні напрями громадської, просвітньо-культурницької діяльності М.М. Аркаса, проаналізувати місце Аркасівської спадщини у процесі становлення незалежної України, її роль у сучасному політичному житті.

У третьому параграфі “Теоретико-методологічна основа дослідження” розглядаються наукові принципи і методи пізнання, застосування яких у ході дослідження дозволили викласти матеріал у послідовній і логічно завершеній формі та об’єктивно відобразити внесок М.М.Аркаса у суспільно-політичну думку України. Дисертант, базуючись на таких загальновідомих принципах науки, як історизм, об’єктивність, системність та інші, застосовуючи методи комплексного, статистичного, історико-порівняльного, формально-логічного, хронологічного аналізу, зробив спробу дослідити та узагальнити саме громадсько-політичну діяльність М.М. Аркаса, його участь у національно-культурному русі, показавши його як видатного виразника громадсько-політичної думки України.

У другому розділі “Формування світогляду М.М. Аркаса в умовах активізації української громадсько-політичної думки в кінці XIX ст.” досліджено передумови та чинники, які впливали на формування М.М. Аркаса як активного представника українського національного руху.

Перший параграф “Стан громадсько-політичної думки в Україні в кінці XIX – на початку XX ст.” містить характеристику особливостей української політичної думки XIX – XX ст., яка визначалася тим, що розвивалася в соціальному середовищі, в якому зникали давні спадково-майнові ознаки, поступово руйнувався сільський традиційний спосіб життя, і замість аграрного поставало масове індустріальне суспільство.

В роботі зазначається, що у другій половині XIX ст. суспільний рух в Україні здебільшого мав культурно-освітній характер, оскільки, на думку його учасників, наближення до народу, його мови, поезії було водночас і поверненням до власної національної ідентичності. Звертається увага на те, що саме у цей час культурно-національне питання набуло політичного забарвлення. При цьому спостерігалася така тенденція, що чим більше уряд обмежував функції національної мови й інших факторів національно-культурного розвитку, тим сильнішими ставали в інтелігенції національні почуття. Вона акумулювала в своїй свідомості національні ідеї й намагалася донести їх до масової свідомості.

В дисертації на основі вивчення чисельних джерел обґрунтовується, що культурництво, від якого інтелігенція ніколи не відмовлялася, на початку XX ст. пішло вгору. Воно стало важливою сферою позапартійної діяльності лібералів, яка доповнювала партійну, а нерідко й переважала її. Культурництво вже не було аполітичним, воно орієнтувалося не на вузьке коло обраних, а на маси і на селянство. Головним завданням залишалося пробудження і виховання національної свідомості мас, виведення їх із культурного небуття. Проте це завдання здійснювалося новими методами і засобами. Найхарактернішою ознакою нового рівня культурництва стало заснування культурно-освітніх товариств – “Просвіт”, за зразком львівської “Просвіти”, створеної ще у 1868 р. Формальна аполітичність цих товариств приваблювала, з одного боку, інтелігенцію, яка вже боялася політичної діяльності, але й не могла залишитися бездіяльною, а з іншого – тих діячів, які вбачали в освітніх товариствах реальний засіб, що відкривав широкі можливості для продовження національно-політичної роботи під легальною вивіскою. Просвітні товариства залишалися єдиною легальною формою існування живого українського слова, до того ж вони користувалися правом видавничої діяльності.

Спираючись на зазначену характеристику громадсько-політичної думки та проаналізувавши концептуальні засади різноманітних політичних напрямків, автор доходить висновку про те, що характерною рисою культурного процесу в Україні у XIX-XX ст. була нелегка боротьба за створення та нагромадження національних духовних та матеріальних цінностей. Інтелігенція відігравала роль каталізатора нових ідей у мовознавстві, літературі, музиці, образотворчому мистецтві на національній основі, виступала носієм матеріальних та духовних цінностей свого народу. Вона являла собою духовну основу нації, боролася за впровадження своїх ідеалів у буденне життя.

У другому параграфі “Вплив родини та видатних діячів громадського руху й української культури на формування світогляду М.М. Аркаса” було охарактеризовано ті об’єктивні та суб’єктивні фактори та чинники, які впливали протягом життя М.М. Аркаса на становлення та формування його світоглядних і життєвих позицій.

Насамперед мова ведеться про такі фактори:

У третьому розділі “Громадсько-політична діяльність М.М. Аркаса на початку XX ст.” розглянута та проаналізована суспільно-політична, культурно-просвітницька діяльність М.М. Аркаса, що була тісно пов’язана з українським визвольним рухом та формуванням національної свідомості у широкого загалу.

Перший параграф “М.М. Аркас – організатор і керівник Миколаївської Просвіти” присвячений характеристиці діяльності культурно-просвітницької організації “Просвіта” у м. Миколаєві.

В роботі зазначається, що виходячи з позитивного просвітницького досвіду на Україні, товариство “Просвіта” на чолі з М.М. Аркасом всіляко популяризувало і поширювало за допомогою громадської активної діяльності та, зокрема, доповідей, лекцій, концертів та вистав кращі зразки української культури, історії, письменства, народних звичаїв та традицій й сприяли збереженню історичної пам’яті українського народу та укріплення його віри у майбутнє України.

В параграфі особлива увага звертається на те, що М. Аркас як керівник новоствореного товариства наголошував, що “історія призначила “Просвітам” зробити таку важливу справу на користь України, як братства у XVIII ст.”. Автор дисертації намагався проаналізувати діяльність таких відділів Миколаївської “Просвіти” як: літературно-науковий, артистично-музичний, книгозбірні, господарський.

Зверталася особлива увага на те, що незважаючи на численні перешкоди, інтелігенція м. Миколаєва під керівництвом М.М. Аркаса постійно активізувала діяльність у “Просвіті”, в тому числі і в період післяреволюційної реакції 1907-1908 рр.

В роботі наводяться приклади того, що тільки на першому році свого існування літературно-наукова секція влаштувала 12 лекцій, а артистично-музична – 23 літературно-музичних вечорів.

Протягом 1908 р. відбулося майже півсотні літературно-музичних вечорів, на яких, окрім декламації та співу, пройшли вистави опер “Катерина”, “Наталка-Полтавка”, “Запорожець за Дунаєм”, п’єс І. Карпенка-Карого, творів М. Старицького, Б. Грінченка, А. Чехова. Наприклад, у січні 1908 р. хор товариства під керівництвом П.Ф. Армаша виконав чумацьку пісню “Ой, що ж то за ворон” та “Коломийку”. Члени товариства брали активну участь у обрядових дійствах, зокрема, в “Ночі на Івана Купала”. Зазначимо, що на багатьох вечорах “Просвіти” виконувалися партії, арії, цілісні дії з Аркасової опери “Катерина”. Слід підкреслити, що на тих вечорах побувало “велике число українських націй і інших націй людності”. А деякі твори, як, наприклад, “Запорожець за Дунаєм” Гулака-Артемовського та “Катерина”, миколаївські просвітяни на чолі з М. Аркасом виконували у Херсоні та Олешках, Богданівці, Вознесенську. При цьому щороку товариство влаштовувало великі концерти у роковини смерті Т.Г. Шевченка, котрі були окрасою музичного життя для всього Миколаєва.

Особлива увагу зверталася на той факт, що членство у “Просвіті” міг отримати представник будь-якої національності. Якщо переглянути список членів миколаївської “Просвіти”, то там можна побачити не лише українські, а й єврейські, російські, німецькі, польські та інші прізвища (Г.Я. Біленко, П.Т. Ємельянов, М.І. Левін, Л.Г. Ратнер, А.Ю. Міллер, Е.Е. Елерт і т.д.).

В дисертації наголошувалося на тому, що досить важливим у роботі членів товариства, зокрема для самого голови, була боротьба, за впровадження української мови у народну освіту. Взагалі питанню національної освіти М. Аркас надавав величезного значення як інструменту, за допомогою якого мало б відбуватися становлення національно свідомого українця у процесі навчання та виховання рідною, українською мовою.

По-перше, однією з причин, які спонукали М.М. Аркаса та товариство в цілому звернути увагу на проблему національної освіти, був той факт, що на початку XX ст. три чверті населення всієї України під владою Романівської і Габсбурзької імперій було неписьменним. Неосвіченість мас була великою перешкодою у розвитку національної самосвідомості, нівелювала патріотичні почуття, ставила на перше місце лише вузькокласові або професійні інтереси.

По-друге, питання шкільництва і рідної мови, які ніколи не були останніми серед культурних домагань українців, у революційні роки висунулися на перше місце. Як тільки настало деяке політичне полегшення, вчителі та студенти учительських семінарій буквально засипали міністрів заявами про потребу української початкової школи. Деякі сільські вчителі, не дочекавшись офіційного дозволу, самі почали вести навчання українською мовою.

В даному параграфі дисертації аналізується ще один з напрямків діяльності “Просвіти”: задоволення інтересу, що виявляла громадськість, до пізнання вітчизняного історичного минулого. М.М. Аркас зазвичай виступав з лекцією про Задунайську Січ перед кожною виставою опери “Запорожець за Дунаєм”, що ставилася силами артистів-аматорів Миколаївської “Просвіти”.

Все це та інші факти дають змогу стверджувати, що провідне місце у діяльності Миколаївської “Просвіти” займала лекційна пропаганда. У 1908 р. для широкої громадськості читались лекції про життя і діяльність І. Котляревського, І. Карпенка-Карого. Сам М.М. Аркас тільки у 1908 р. прочитав 14 лекцій з історії України за матеріалами, які готував до своєї “Історії України-Русі”. Тоді ж для громадськості М.М. Аркас читав безкоштовні лекції про життя та діяльність І. Котляревського, М. Заньковецької, І. Карпенка-Карого, М. Драгоманова, Б. Хмельницького, М. Лисенка та багатьох інших.

Аналіз різнопланових форм діяльності товариства “Просвіта” дозволив автору зробити висновок про те, що головна мета, яку ставили перед собою миколаївські “просвітяни” – розвивати національну самосвідомість свого народу – досягалася сповна завдяки спільним зусиллям М.М. Аркаса і його самовідданих сподвижників-однодумців. При цьому спиралися як на власний, так і набутий досвід в інших регіонах України.

У другому параграфі Видання М.М. Аркасом “Історії України-Русі” та її вплив на громадсько-політичне життя Українивисвітлюється роль Аркасівської праці у формуванні національної самосвідомості українського народу.

Перш за все відзначається, що наприкінці XVIII – на початку XX ст. українська національна ідея набувала нового, більшого поширення, ніж у попередні роки. Цьому сприяла головним чином діяльність товариств та організацій, що створювалися в Україні.

Далі наголошувалося на тому, що розвиток суспільно-політичного життя у першій половині XIX ст. та подальше зростання етнічної самосвідомості вимагали створення загального курсу історії України. Саме тому більшість прогресивних діячів старанно збирали історичні документи – літописи, хроніки, грамоти, акти, щоб з їх допомогою мотивувати свої домагання щодо української національної ідеї. На своє заняття вони дивилися майже як на подвиг і ставилися до нього досить серйозно.

Саме в такий період підвищеного інтересу до історичного минулого у енергійного М.М. Аркаса визріла ідея – написати книгу нарисів з історії України, щоб її могли читати навіть підлітки з незакінченою середньою освітою.

Саме на той час вже цілком реально можна було обговорювати питання про видання українською мовою популярної праці з історії України. Однією з причин такої зміни була активна революційна діяльність та боротьба широких народних мас, що розгорнулася 1905 р., і яка так налякала царизм, що той змушений був скасувати суворі заборони щодо вживання української мови. Це, в свою чергу, надало хоч якихось правових гарантій для випуску в світ “Історії України-Русі” М.М. Аркаса.

В роботі висвітлюється той факт, що після виходу “Історії України-Русі” М.М. Аркас одержав багато схвальних листів, автори яких вітали з виданням першої написаної українською мовою книгою, підкреслювали її доступність навіть для малоосвічених читачів та велике громадське значення для піднесення національної свідомості серед українців.

І справді “Історія України-Русі” М.М. Аркаса є книгою популярною, орієнтованою на широкі кола населення, праця, що вилилася у велике освітнє явище, оскільки її почали читати навіть малоосвічені українці. Тому важко вимагати від неї певного наукового рівня.

Однак, можна стверджувати, що М.М. Аркас створив, хоч і в стислій формі, досить грунтовну історичну працю, вивчив та узагальнив великий джерельний матеріал, подав оригінальне тлумачення історії минулого України. Написання цієї праці відобразило певний рівень розвитку історичної думки, конкретний етап історії історичної науки в Україні. Наприклад, щодо невиразності авторської позиції стосовно найдавніших сторінок історії України, то ще за часів його життя велися дискусії навколо цієї проблеми. Зрозуміло, що на рівні сучасних знань, на відміну від тодішнього, тепер багатьом дослідникам набагато легше і простіше писати праці на історичну тематику. Але відзиви на книгу, у тому числі сучасні, дають змогу оцінити її як визначне явище вітчизняної історичної науки, яке успадковує і критично засвоює сучасна історіографія.

У висновках зроблені узагальнення і підсумовано результати дослідження, сформульовано положення дисертації та рекомендації, які випливають з нього.

1. Комплексний критичний аналіз джерел та літератури показав, що дослідження громадсько-політичної діяльності М.М. Аркаса, висвітлення його внеску у розвиток суспільно-політичної думки на рубежі XIX-XX століть як аспект наукових пошуків до сьогодні залишаються у колі маловивчених проблем. Дотепер не існує політологічних праць, автори яких розглядали б спадщину М.М. Аркаса з цієї точки зору, що обумовлено тим, що значна частина джерел досить тривалий час не була уведена до наукового обігу. Дисертантка зробила спробу дослідити та узагальнити саме громадсько-політичну діяльність М.М. Аркаса, його участь у національно-культурному русі, показати його як видатного виразника громадсько-політичної думки України.

2. У процесі досягнення поставленої мети автор дисертації дійшла висновків, що наприкінці XIX – на початку XX ст. в українському інтелектуальному середовищі формувалися різноманітні течії політичної думки, такі, зокрема, як лібералізм, соціалізм, націоналізм, однак жоден із них не складав органічної цілісності. Характерною рисою даного досліджуваного періоду було багатство державницьких ідей, що були спільним надбанням майже всіх політичних течій того часу. Вагомий внесок у формування державницьких ідей зробили не лише загальновідомі особистості, які ідентифікували себе як українці, але й представники української інтелігенції з так званою подвійною лояльністю. Серед цих представників української інтелігенції визначне місце займає М.М. Аркас – особистість багатогранна, з високою освіченістю та невичерпною енергією, яка зайняла чільне місце в історії України, у розвитку політичної думки в Україні на межі XIX-XX століть.

3. В дисертації зроблено спробу окреслити цілісну характеристику світогляду Миколи Аркаса. Те, що окремим дослідникам здавалося великою заслугою або недоліком світобачення Миколи Миколайовича Аркаса, нерідко виявлялося його адекватною реакцією на суперечність самої дійсності. Маються на увазі творчі пошуки та доробки М. Аркаса, які були скеровані на поширення нових явищ в українському інтелектуальному, соціальному та політичному житті. Безумовно, громадсько-політичні погляди М.М. Аркаса не становлять цілісної, логічної структурованої та обгрунтованої концепції, яка б за своєю суттю належала до одного із провідних напрямків громадсько-політичної думки. У відповідності з цим погляди М.М. Аркаса щодо української держави, національного питання, школи, культурних та соціальних чинників на суспільно-політичну історію України є часом стихійними, а то й невпорядкованими. Слід відзначити, що для українських народників, до яких можна віднести й М.М. Аркаса, наближення до народу, його мови, поезії було водночас і поверненням до власної національної незалежності, його громадська діяльність та творчість мають незаперечне, прогресивне значення для української національної справи, національної ідеї та для пошуку шляхів будівництва самостійної незалежної держави.

4. В дослідженні доведено, що на різних етапах життя, творчості та діяльності М.М. Аркаса вплив об’єктивних та суб’єктивних умов був нерівномірним. Взагалі М.М. Аркас не зосереджував своєї уваги на якійсь одній справі. Під час навчання приймав участь в українських виставах та писав вірші. Закінчивши навчання, звернув свою увагу на українську музику, внаслідок чого в Україні з’явилася перша опера на слова Т.Г. Шевченка “Катерина”. На новому етапі свого життя М.М. Аркас пильну увагу приділяв стану освіти в Україні, зокрема відсутності української мови викладання та українських підручників у системі державних освітніх закладів. Зокрема, в останнє десятиріччя життя просвітництво займає все більше місця у творчості М.М. Аркаса. Отже, стверджувалося не лише про певну еволюцію поглядів М.М. Аркаса, але й про зміни його інтелектуального зосередження.

5. Великий вплив на долю М.М. Аркаса мав пошук власного місця в історичному процесі, “зворотні зв’язки”, його політичний експеримент з утворенням товариства “Просвіта” у Миколаєві та спроби політизувати діяльність мешканців м. Миколаєва та півдня України. Але найулюбленішою сферою його активності була громадська та просвітньо-культурницька діяльність, що свого часу спонукала його організувати та стати головою Миколаївського товариства “Просвіта”. Його просвітницька діяльність скеровувалась головним чином на те, аби служити Україні так, щоб сучасники краще знали та розуміли історію України, що в той час була пов’язана з визвольним рухом та формуванням національної свідомості.

6. Характерним для громадської діяльності М.М. Аркаса було те, що він вивчав систему організації роботи з населенням регіону, вносив пропозиції для подальшого ефективного використання можливостей влади і громадянського суспільства. Також він прагнув сформувати у своїх прихильників необхідність сприяти активній участі їх у державному будівництві України. Незважаючи на те, що товариство “Просвіта” проіснувало досить недовго, проте воно залишило, як і взагалі український громадівський рух того часу, помітний слід в українському духовному житті краю. Його існування сприяло пробудженню національної свідомості в особливо зрусифікованому Північному Причорномор’ї. У політико-просвітницькій діяльності М.М. Аркаса знайшли відображення його найкращі риси. Адже будучи патріотом, йдучи до народу й несучи знання, він вбачав у цьому виконання свого громадського обов'язку перед народом незалежно від об'єктивних причин, які спонукали його до цього. Звичайно, громадсько-культурницька діяльність інтелігенції і, зокрема, М.М. Аркаса мала обмежений характер і не могла змінити загальної ситуації у Російській імперії. Проте, навіть у такому вигляді вона мала велике прогресивне значення та далекоглядні наслідки на близьку й далеку перспективу.

До того ж в умовах самодержавного ладу, коли всі народи, крім російського, розглядалися як “інородні”, громадсько-просвітницька діяльність неминуче отримувала й політичне забарвлення, оскільки досягнення свободи національної мови й освіти на її основі ставали, поряд з політичними вимогами, гаслами боротьби проти національного гноблення. Розуміючи, що український народ опинився на своїй рідній землі в становищі духовного ізгоя, українолюбці, до яких без перебільшення можна віднести й М.М. Аркаса, прагнули втілити в життя ідею всебічного національно-культурного відродження й піднесення України. Адже без зростання національної самосвідомості українців годі було й мріяти про національне самовизначення, яке дало б змогу досягти найбільш повного демократизму в національних відносинах. Поряд із цим його діяльність як голови товариства “Просвіта” виконувала важливу просвітницьку функцію, давала необхідний мінімум знань простим людям, пробуджуючи в них почуття національної гідності, що знаходило широку підтримку серед національної інтелігенції.

7. Доведено, що розквіт громадсько-політичної діяльності М.М. Аркаса припадав на початок XX ст. Саме в цей час він створив і оприлюднив “Історію України-Русі” та інші свої праці. Деякі дослідники дискутують про те, який вплив на теоретичну вартість праць громадського діяча мала промосковська орієнтація. І чи взагалі вона мала місце в його житті та творчості, на чому зосереджували увагу науковці комуністичних часів, звинувачуючи М. Аркаса у “національно-буржуазній пропаганді”. Автор дисертації вважає, що теза про “національно-буржуазну спрямованість” та промосковську орієнтацію не має під собою жодних підстав, оскільки, на відміну від представників тогочасної національної інтелігенції, які здебільшого наближалися до утворення цілісної системи поглядів на державу і право, на суспільство та політичну діяльність, М.М. Аркас не виходив за межі гурткових політично-теоретичних рефлексій та дискусій. Водночас слід наголосити на тому факті, що М. Аркаса вигідно відрізняло те, що він намагався не відкладати реалізацію своїх політичних проектів “на потім”. Прагнення до практичних результатів, його прагматизм становлять особливість аркасівського теоретичного аналізу політичної дійсності. Саме тому його ідеї, що лише претендували на практичну значимість, набагато легше перевіряти на наукову, теоретичну вартість, що й намагалася досягти дослідниця.

Слід наголосити, що аналіз творчості, діяльності та спадщини М.М. Аркаса сприяв окресленню кола знайомих та охарактеризувати багатьох неординарних постатей української політичної думки, таких як В. Науменко, Є. Чикаленко, В. Липинський, В. Доманицький та ін. Саме завдяки такому прогресивному оточенню М.М. Аркас формував та утверджував свої погляди і переконання, перетворювався з представника аристократичної родини в поборника української національної справи, носія і провідника українського духу.

На основі проведеного дослідження дисертант сформулював рекомендації відносно використання одержаних результатів з такою метою:

– при формулюванні політичних доктрин сучасного рівня, враховуючи комплекс державного будівництва і розвитку громадянського суспільства, на яких свого часу наголошував Микола Миколайович Аркас;

– підготовки наукових праць та навчальних посібників з історії політичної думки та історії України, а також краєзнавчих видань;

– написання узагальнюючих та спеціальних курсів з історії України;

– здійснення заходів, спрямованих на вдосконалення системи патріотичного виховання молоді;

– кращого та об’єктивного осмислення тих складних політичних процесів, що відбуваються в далеко не однозначному громадсько-політичному і культурному житті сучасної України.
Основні положення й результати дисертаційного дослідження викладені в таких публікаціях:

1) Передмова М.М. Аркаса до “Запорожця за Дунаєм” // Хрестоматія з історії всесвітньої політичної думки. Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник / М.О. Багмет, А.І. Колісніченко, О.Г. Бакалець, В.І. Андріяш та ін. – Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2002. – С. 137-138.

2) Релігійні організації на Миколаївщині: історія та сучасність: Науково-популярний довідник / В.І. Андріяш, М.О. Багмет, А.І. Колісниченко, О.Г. Бакалець та ін. – Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2001. – С. 27-39.

3) Андріяш В.І. Проблеми українського державотворення в спадщині М.М. Аркаса // Наукові записки: Збірник. – Т. 19: Політичні науки. – К.: Вид-во НаУКМА, 2001. – С. 132-134.

4) Андріяш В.І. Проблеми українського державотворення в епістолярній спадщині М.М. Аркаса // Наукові праці. Т. 12: Політичні науки. – Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2001. – С. 40-42.

5) Андріяш В.І. Відображення проблем українського державотворення в листах Миколи Аркаса до Євгена Чикаленка // Наукові праці. Т. 23: Політичні науки. – Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2003. – С. 43-46.

6) Андріяш В.І. Аркасівська концепція історії українського державотворення // Історичні і політологічні дослідження. – Донецьк: Видання Донецького національного університету імені В. Стуса, 2001. – № 4 (8). – С. 268-272.

7) Багмет М.О., Андріяш В.І. Вшанування пам’яті М.М. Аркаса у Миколаївському державному гуманітарному університеті імені Петра Могили // Історія. Археологія. Культура. Нові дослідження: Краєзнавчий альманах. – Миколаїв: Атол, 2003. – С. 94-96.

8) Андріяш В.І. Лекції М.М. Аркаса про українське козацтво // Українська державність: проблеми історії, права, економіки, мовознавства, філософії, політології та культури: Збірник наукових праць. – Т. 1. – Миколаїв-Одеса: “Тетра”, 2001. – С. 50-53.

9) Багмет М.О., Андріяш В.І. Культурно-просвітницька діяльність М.М. Аркаса // Наукові праці: Збірник. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2001. – С. 16-18.

10) Андріяш В.І. “Історії” М.М. Аркаса // Історична наука: проблеми розвитку. Матеріали Міжнародної наукової конференції. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2002. – С. 3-7.
АНОТАЦІЇ

Андріяш В.І. Внесок М.М. Аркаса у розвиток суспільно-політичної думки України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.01 – теорія та історія політичної науки. – Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили, Миколаїв, 2004.

У дисертаційній роботі досліджено творчі доробки, суспільно-політичні погляди, політична доктрина та теоретична спадщина і діяльність М.М. Аркаса. Подано характеристику процесу становлення громадсько-політичних поглядів М.М. Аркаса в умовах соціально-економічного та політичного розвитку українських земель кінця XIX – початку XX ст. та показано роль родинного виховання у формуванні у нього національно-патріотичних почуттів. Висвітлено взаємодію М.М. Аркаса з відомими сучасниками, здебільшого активними учасниками національного руху, з політичними і громадськими організаціями та рухами, ступінь впливу його ідей на громадсько-політичну думку та свідомість українського народу.

Розглянуто головні напрямки громадсько-політичної діяльності М.М. Аркаса на ниві національно-культурного відродження кінця XIX–початку XX ст. Розглядається процес заснування, діяльність та склад Миколаївського товариства “Просвіта”, ініціатором створення якого та головою був М.М. Аркас. Проаналізовано вплив просвітницької діяльності товариства у процесі популяризації української культури, історії, мови у Південному регіоні України. Розглянуто соціально-політичні передумови написання “Історії України-Русі”, визначено її роль і місце в українській політичній думці.

Ключові слова: аркасознавство, українофіли, націоналізм, суспільно-політична думка, національно-культурні товариства, держава, еліта, толерантність, інтелігенція.
Андрияш В.И. Вклад М.М. Аркаса в развитие общественно-политической мысли Украины. Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата политических наук за специальностью 23.00.01 – теория и история политической науки. – Николаевский государственный гуманитарный университет имени Петра Могили, Николаев, 2004.

Диссертация посвящена исследованию творческих наработок, общественно-политических взглядов, политического наследия и деятельности М.М. Аркаса. В работе дана характеристика процесса становления общественно-политических взглядов М.М. Аркаса в условиях социально-экономического и политического развития украинских земель, а также на фоне условий и особенностей деятельности украинской интеллигенции выразителя общественно-политической мысли в Украине в конце XIX – в начале XX в.;

Показано роль семейного воспитания в формировании у М.М. Аркаса национально-патриотических чувств. В процессе исследования были определены объективные и субъективные условия, а также выделено определяющие факторы влияния на формирование политических взглядов М.М. Аркаса.

Диссертантом отмечено, что общественно-политические взгляды М.М. Аркаса не составляют целостной, логической структурированной и обоснованной концепции, которая бы по своей сути принадлежала к одному из ведущих направлений общественно-политической мысли. В соответствии с этим взгляды М.М. Аркаса относительно украинского государства, национального вопроса, школы, культурных и социальных факторов, на общественно-политическую историю Украины являются временами стихийными.

В исследовании рассмотрены главные направления общественно-политической деятельности М.М. Аркаса на ниве национально-культурного возрождения конца XIX – начала XX ст.

Освещается взаимодействие М.М. Аркаса с известными современниками, активными участниками национального движения, с политическими и общественными организациями и движениями, степень влияния идей М.М. Аркаса на общественно-политическое мнение и сознание украинского народа.

Рассматривается процесс основания, деятельность и состав Николаевского общества “Просвита”, инициатором создания которого и руководителем был М.М. Аркас. Деятельность М.М. Аркаса как председатели общества “Просвита” выполняла важную просветительскую функцию, давала необходимый минимум знаний простым людям, пробуждая в них чувство национального достоинства, что находило широкую поддержку среди национальной интеллигенции. Проанализировано влияние просветительской деятельности общества “Просвита” в процессе популяризации украинской культуры, истории, языка в южном регионе Украины. Невзирая на то, что общество “Просвита” просуществовало достаточно недолго, однако оно оставило, как и вообще украинское национальное движение того времени, заметный след в украинской духовной жизни.

Рассмотрены социально-политические предпосылки написания “Истории Украины-Руси”, определить ее роль и место в украинской политической среде. Невзирая на определенную спонтанность жизни и творчества М.М. Аркаса, некоторое научное несовершенство его “Истории Украины-Руси”, в целом все это вместе имеет неопровержимое прогрессивное значение для украинского национального дела, украинской национальной идеи и поисков путей строительства самостоятельного, независимого государства.

Ключевые слова: аркасознавство, украинофилы, национализм, общественно-политическая мысль, национально-культурное общество, государство, элита, толерантность, интеллигенция.
Andriyash V.I. The contribution of M.M. Arkas to the development of socially and political idea of Ukraine. – Manuscript.

Scientific degree dissertation for candidate of political sciences; speciality 23.00.01 – the theory and history of political science – Mykolaiyv state humanitarian university Mykolaiyv, 2004.

The author researched the creative achievements, social and political sights, political doctrine, theoretical inheritance and the activity of M.M. Arkas in the dissertational work. The author gives the characteristic of the process of formation of the public-political sights of M.M. Arkas in the conditions of socio-economic and political development of Ukrainian lands of the end XIX – beginning of the XX century and also shows the role of domestic education at the forming of Arkas’s national and patriotic feelings. The main directions of public-political activity of M.M. Arkas on the field of national and cultural revival from the end of XIX – to the beginning of XX century and were considered the factors which predetermined their high-quality level were found out. Light is thrown upon Arkas’s interaction with famous contemporaries, mostly the active participants of national movement, and others political and public organizations and movements. The process of foundation, activity and structure of society named “Prosvita” are considered. Arkas was the founder and the head of this society. The author analyzes an influence of “Prosvita” in the process of Ukrainian culture, history and language in the southern region of Ukraine. Popularization socio-political preconditions of writing the “History of Ukraine-Russia”, were considered also its role and place in the Ukrainian political idea was defined.

Keywords: Arkas’s creative work studies, ukrainfil, social and political idea, national and cultural societies, state, elite, intelligency, tolerance.

Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации