Лекції - Журналістська майстерність - файл ????????.doc

приобрести
Лекції - Журналістська майстерність
скачать (224.2 kb.)
Доступные файлы (9):
????????.doc40kb.02.07.2010 09:43скачать
n2.doc118kb.02.09.2010 12:50скачать
n3.doc176kb.02.09.2010 12:51скачать
n4.doc171kb.23.06.2010 13:57скачать
n5.doc110kb.23.06.2010 14:21скачать
n6.doc76kb.23.06.2010 14:25скачать
n7.doc92kb.11.11.2010 16:27скачать
n8.doc140kb.23.06.2010 14:09скачать
n9.doc123kb.23.06.2010 14:31скачать

????????.doc

Творчість – це притаманна людині здатність створювати нові цінності, що є засобом самовираження людини як прояву цілепокладаючої активності її свідо­мості та потреб суспільно-історичної практики.

 Наукова творчість спрямована на відкриття нових за­конів, вироблення оригінальних ідей, проведення складних експериментів тощо. Це соціально організоване виробницт­во відповідного різновиду знання.

Технічна творчість є вдосконаленням уже існуючих засобів або створенням нових машин, апаратів, механізмів, що є необхідною умовою технічного прогресу, без якого не­можливий розвиток суспільства.

Психогенетичний підхід до розуміння природи творчості (В.М.Бехтєрєв, В.О.Енгельгард, В.М.Вільчек). Кожна людина має певний рівень природної обдарованості творчими здібностями. Творча здатність людини виступає як природжена потреба та реалізується за допомогою механізму наслідування.

Соціальний підхід до розуміння природи творчості (О.М.Лук, В.О.Моляко, Б.П.Нікітін, В.Є, Чудновський, В.М.Дружинін та ін.). Оскільки людина народжується в світі соціальному, то процес її розвитку завжди супроводжується впливом соціокультурного середовища . Соціальне обумовлює творчі можливості людини, сприяє їх реалізації, або гальмує їх прояв.

Чуттєво – емоційний“ підхід до розуміння природи творчості (Г.В.Піхманець, Н.В.Рождественська, О.Л.Галін, В.М.Дружинін). Творчість передбачає внутрішню (ментальну) активність особистості, тому що супроводжується емоційно-чуттєвими реакціями особистості. Емоційні переживання можуть або спонукати особистість до творчості, або бути продуктом творчо-діяльнісної активності.

Аксіологічний (ціннісний) підхід до розуміння природи творчості (С.О.Грузенберг, В.А.Роменець). Цінності визначають зміст творчості. Творчість є цінною лише тоді, коли виражається в позитивній продуктивності.

Діяльнісний підхід до розуміння природи творчості (Л.С.Виготський, В.О.Моляко, О.Н.Лук, Н.С.Лейтес, Б.П.Нікітін, О.О.Леонтьєв). Внутрішня активність особистості, як правило, має прояв в її зовнішній (діяльнісній) активності, мета якої – перетворення світу через власну діяльність.

Мотиваційний підхід до розуміння природи творчості (З.Фрейд, А.Адлер, К.Юнг, Г.Ассаджіолі, Г.Оллпорт, К.Роджерс, А.Маслоу та ін.)

Літературна майстерність у журналістиці – це вміння оперативно відгукуватись на актуальні питання, глибоко і компетентно проникати в суть суспільних подій і явищ, правдиво узагальнюючи їх з позицій групових, державних, загальнолюдських інтересів, сміливо, аргументовано, цікаво і переконливо втілювати власні думки і думки співрозмовників у стислій і досконалій формі, домагаючись при цьому певних духовних і практичних результатів.

Пізнавальна функція творчості. З погляду діяльності, пов'язаної з пізнанням і відбиттям природи суспільства, творча людина відбиває об'єктивний світ через свій суб'єктивний.

Художньо-образна функція творчості. Творчий добуток має ідейний зміст, але на відміну від наукового твору він виражений у конкретно-образній формі. Особлива сила художньої уяви публіциста полягає насамперед у тому, щоб представити аудиторії нову ситуацію не шляхом порушення, а за умови збереження колориту й правдивості життєвої реальності. А завдання подібного добутку, створеного творчою людиною, – показати те, що бачить автор, з такою пластичністю, щоб це побачили інші.

Творча діяльність як вираження й комунікація емоцій. Ситуації, герої, образи, суб'єктивно відібрані й представлені журналістом аудиторії, є передумовою, стимулом і обґрунтуванням діяльності для якогось соціуму або суспільства в цілому. Стимулюючи до дії, наприклад мрії, що виступає метою однієї людини, або якась нестандартна дія, можуть опосередковано стати мрією або потенційними вчинками інших людей. Опосередковано значить завдяки засобам масової інформації. Отже, споглядаючи світ ЗМІ, люди у своєму реальному житті вчиняють дії, які продиктовані новими цілями, відбитими в цьому новому для них світі.

Факт (від лат. – зроблене) означає, як відомо, дійсну подію, те, що реально відбулося. Під словом "факт" прийнято також розуміти судження або в інший спосіб зафіксований реальний; факт. У першому випадку доцільно говорити про реальний; факт, у другому – про факт відображений.

Публіцистичний підхід заснований на умінні журналіста побудувати судження щодо події або явища на основі власних знань і уявлень про них, з особистою громадянською позицією, виходячи з факту і його соціального значення. Публіцистичний підхід, ґрунтуючись на факті, дозволяє відбити особисте бачення, тобто репрезентує факт крізь особистість журналіста.

Художній підхід заснований на образному представленні дійсності, суб'єктивному, особистісному представленні про світ. Художній підхід не завжди вимагає факту. Матеріал будується на основі системи абстрактних знаків, на принципах естетики. Художній підхід у журналістиці є основою для найбільш сильного емоційного впливу на аудиторію, звертанню до її світоглядного досвіду, до духовної сфери.

Текст має ознаки, що виражають загальні особливості його системно-структурної організації. До таких ознак варто віднести архітектоніку тексту, його структурованість і системність, цілісність, просторово-часову дискретність.

Елементами тексту слід вважати рубрики, основний текстовий блок (корпус тексту), автор тексту, абзац, виноску, рядок, графічне слово, графічне речення, літеру та пунктуаційний знак.

До одиниць тексту відносяться такі фрагменти тексту, котрі мають особливу семантику й стандартизоване характерне оформлення: переліки, цитати, посилання, дати, числа, скорочення, знаки, власні назви, умовні позначення.

Текстовими засобами, або засобами актуалізації семантики тексту, є шрифтові (гарнітура, стиль, кегель) й не-шрифтові (розрядка, втяжка, лінійки, колір) виділення, спеціальні архітектонічні засоби тощо.

Архітектоніка тексту. Це його будова, форма, виражена шрифтовими й нешрифтовими засобами, у вигляді певного співвідношення між елементами й одиницями тексту.

Структурованість і системність тексту. Структурованість – це ознака тексту, яка виражає наявність певних зв’язків між елементами та одиницями тексту. Системність – ознака, що вказує на існування певних елементів та одиниць тексту, між якими існують зв’язки.

Цілісність. Текст є викінченою графічно-знаковою формою, що сприймається як єдине ціле, яке характеризується межею сприймання: текст перетворюється в не-текст за умови, коли графічно-знакове оформлення виходить за межу допустимого сприймання певного предмета як тексту.

Просторово-часова дискретність. Текст, що розташований на двох і більше матеріальних носіях, є просторово розірваним (дискретним). Наприклад, дві сторінки, на яких видрукуваний текст, роблять текст протяжним у просторі та часі під час його і написання, і читання.

Одиниці тексту – переліки, цитати, посилання, дати, числа, скорочення, знаки, власні назви, умовні позначення – добре описані у редакційно-видавничій літературі.

Фактологічна структура. Основою цієї структури є логіко-поняттєві й асоціативні зв’язки між фактами. Елементом структури виступає факт.

Підтекст – це інший план повідомлення, який створюється не довільно, а тими ж засобами, що й основний план. До таких засобів належать: лексичні засоби (метафора, метонімія, перифраз, порівняння тощо); ситуативні засоби (факти, події, раніше згадані); асоціативні засоби (поняттєві, емоційні зв’язки, які виникають між тим, про що йде мова, і досвідом автора або реципієнта).

Поняття жанр позначає стійку форму, що визначається конкретним призначенням тексту та особливим поєднанням текстових засобів.

Під стилем текстотворення необхідно розуміти особливий спосіб, манеру організації змісту тексту, що традиційно використовуються як інтуїтивно і в результаті наслідування, так і свідомо, з метою досягти відповідного результату сприймання та розуміння. В основу цього визначення покладена інтенціональність, цілеспрямованість текстотворення.

Об'єктом публіцистики, як і науки та мистецтва, є реальна суспільна дійсність у всій її складності і взаємозв'язках (включаючи економіку, виробництво, право, побут, мораль і т.д. ).

Предмет публіцистики (тобто вичленувана з метою пізнання частина, "сектор" об'єктивної дійсності) – насамперед соціальні стосунки між людьми, соціально-політичний, людинознавчий аспект виробничих, економічних, морально-етичних, мистецьких та всіляких інших явищ.

Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации