Вплив фізичних вправ на функціональні системи організму - файл n1.docx

приобрести
Вплив фізичних вправ на функціональні системи організму
скачать (45.6 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.docx46kb.19.09.2012 12:31скачать

n1.docx

Севастопольський інститут банківської справи

Української академії банківської справи

Національного банку України

Кафедра інформаційних технологій і систем


Реферат

з дисципліни «Фізичне виховання»

на тему: «Вплив фізичних вправ на функціональні системи організму»

Виконала: студентка групи МЕ-11

Іюдіна А.В.

Перевірив: Калашніков І. О.
Севастополь-2012

План

Вступ……………………………………………………………………………….3

  1. Вплив фізичних вправ на серцево-судинну систему……………….……5

  2. Вплив фізичних вправ на опорно-руховий апарат ……………..……….9

  3. Вплив фізичних вправ на нервову систему……………………………..11

  4. Вплив фізичних вправ на дихальну систему………………………...….14

Висновок……………………………………………………………………….....17

Список використаної літератури……………………………………………….18
ВСТУП

В умовах сучасного світу з появою пристроїв, що полегшують трудову діяльність (комп'ютер, технічне устаткування) різко скоротилася рухова активність людей в порівнянні з попередніми десятиліттями. Це, в кінцевому підсумку, призводить до зниження функціональних можливих людини, а також до різного роду захворювань. Сьогодні фізична праця не відіграє суттєвої ролі, його заміняє розумова. Інтелектуальна праця різко знижує працездатність організму. Але і фізична праця, характеризуючись підвищеної фізичним навантаженням, може в деяких випадках розглядатися з негативного боку. Взагалі, брак необхідних людині енерговитрат призводить до неузгодженості діяльності окремих систем (м'язової, кісткової, дихальної, серцево-судинної) і організму в цілому з навколишнім середовищем, а також до зниження імунітету і погіршення обміну речовин. У той же час шкідливі і перевантаження. Тому і при розумовій, і при фізичній праці необхідно займатися оздоровчою фізичною культурою, зміцнювати організм.

Фізична культура надає оздоровчий і профілактичний ефект, що є надзвичайно важливим, так як на сьогоднішній день число людей з різними захворюваннями постійно зростає.

Фізична культура повинна входити в життя людини з раннього віку і не залишати її до старості. При цьому дуже важливим є момент вибору ступеня навантажень на організм, тут потрібен індивідуальний підхід. Адже надмірні навантаження на організм людини як здорового, так і з будь-яким захворюванням, можуть заподіяти йому шкоду. Охорона власного здоров'я - це безпосередній обов'язок кожного, він не має права перекладати її на навколишніх. Адже нерідко буває й так, що людина неправильним способом життя, шкідливими звичками, гіподинамією, переїданням вже до 20-30 років доводить себе до катастрофічного стану і лише тоді згадує про медицину. Якою б досконалою не була медицина, вона не може позбавити кожного від усіх хвороб. Людина - сам творець свого здоров'я, за яке треба боротися. З раннього віку необхідно вести активний спосіб життя, гартуватися, займатися фізкультурою і спортом, дотримуватися правил особистої гігієни, - словом, домагатися розумними шляхами справжньої гармонії здоров'я. Отже, фізична культура, першочерговим завданням якої є збереження і зміцнення здоров'я, повинна бути невід'ємною частиною життя кожної людини.

ВПЛИВ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ НА СЕРЦЕВО-СУДИННУ СИСТЕМУ

До теперішнього часу ведуться суперечки про те, які якості визначають фізичну підготовленість людини. Найбільш відомі фахівці в галузі здорового способу життя (Г.Гілмор, А.Лідьяр, М.Амосов) пов'язують процес зміцнення здоров'я з розвитком витривалості. Саме в процесі розвитку цієї фізичної якості підвищуються функціональні можливості серцево-судинної і дихальної систем, відповідальних за постачання організму киснем, розширюються резервні можливості печінки, нирок, збільшується капіляризація м'язів, покращується стійкість до несприятливих зрушень у внутрішньому середовищі організму і зовнішнього впливу.

Відомий французький професор Юшар писав: «Викликає захоплення людське серце з його дивовижним і досконалим механізмом, перший рух якого передує народженню, а останній удар сповіщає про смерть». За 70 років життя серце робить біля 3 мільярдів скорочень. А проте, якраз серце є «найслабшою ланкою» в організмі людини. По-перше, серце не парний орган, в той час як всі життєво важливі органи парні. Людина може жити з однією долею легенів або з однією ниркою, а відмова від роботи навіть невеличкої ділянки серця ставить організм під загрозу смерті. Головне призначення серця – забезпечувати кровообіг в усіх тканинах організму. Практично серце є унікальною живою помпою, потужність якої залежить від того, з якою частотою воно може скорочуватись і скільки крові може виштовхнути за одне скорочення (ударний об'єм). Чим більшу кількість крові здатне перекачати серце, тим краще воно зможе постачати до працюючих тканин і органів поживні речовини і виводити із них продукти обміну. У добре тренованих спортсменів з високим рівнем розвитку витривалості пульс в спокої може бути низьким- 30-35 уд./хв. Отож серце добре тренованої людини для забезпечення нормальної життєдіяльності організму здійснює вдвічі менше скорочень і, відповідно, повільніше зношується.

Якщо припустити, що на протязі 50 років ви будете підтримувати високу тренованість серця, то неважко підрахувати який запас функціональної міцності воно буде мати і наскільки повільніше буде зношуватись.

При помірному фізичному навантаженні пульс швидко підвищується і на протязі 1-2 хв. досягає відповідного рівня, а потім може утримуватись на ньому досить тривалий час. При підвищенні інтенсивності фізичного навантаження пульс також досить швидко і практично лінійно підвищується.

Оскільки в більшості видів діяльності (виробничій, спортивній) тяжко визначити реальну інтенсивність навантаження, більшість фахівців в галузі фізіології тренування радять визначити її по ЧСС. При максимальному напруженні у 10-річних дітей пульс досягає 220-230 уд/хв, у 20-річних – біля 200 уд/хв, а у 60-річних – приблизно 160 уд/хв. Граничні показники ЧСС у тренованих людей приблизно на 20 % вищі, ніж у нетренованих. Таким чином у тренованих людей в спокої серце працює економніше (рідше скорочується), а в екстремальних умовах воно скорочується з більшою частотою, ніж у нетренованих.

Іще більші розбіжності між тренованим і нетренованим серцем спостерігаються в кількості крові в одному серцевому викиді, відповідно 150-200 і 40-60 мілілітрів. Нетреноване серце на зростаюче навантаження відповідає різким збільшення ЧСС і в меншій мірі – збільшенням ударного об'єму, а добре треноване – навпаки, в більшій мірі – збільшенням ударного об'єму і в меншій – зростанням ЧСС.

Об'єм крові в організмі дорослої людини складає 4-6 літрів. В спокої серце перекачує 4-5 літрів крові на хвилину. У добре тренованих людей цей показник складає 5-6 літрів. При високоінтенсивному фізичному навантаженні серце спортсменів, які займаються розвитком витривалості, здатне перекачувати до 40 літрів крові за 1 хвилину, в той час як серце нетренованої людини тільки 6-8 літрів, тобто резерви серця добре тренованої людини в 4-5 разів вищі, ніж у нетренованої. Наскільки це важливо, буде видно із наступного прикладу. Уявіть собі, що добре тренована людина, серце якої має потужність 40 літрів на хвилину, тяжко захворіла. Різке підвищення температури до 40 градусів і навіть більше, призводить до одноразового збільшення потреби організму в кисні. Але для організму такої людини це не страшно. Її серце здатне витримати і 4-5 разове збільшення навантаження. А що може статися з людиною, у котрої нетреноване серце, максимум продуктивності якого – 6-8 літрів крові на хвилину ? Його тканини почнуть задихатися від нестачі кисню. Хвороба буде проходити значно важче, виникнуть ускладнення з боку інших органів, які в свою чергу ляжуть ще більшим навантаженням на серце. Про наслідки легко здогадатися. Людина помре від «ускладнення з боку серця».

Одне з багатьох призначень крові – транспортувати кисень від легенів до працюючих клітин, а від них – вуглекислий газ до легенів. Із легенів вуглекислий газ виводиться разом з видихнутим повітрям. Необхідною умовою для того, щоб кров могла циркулювати і надходити до всіх ланок організму, є відповідний кров'яний тиск. Коли лівий шлуночок серця скорочується і виштовхує кров до аорти, тиск крові у 20-річної людини дорівнює 120 міліметрам ртутного стовпчика. У людей похилого віку тиск вищий, і може становити 130-140 мм рт. ст. у великих венах поблизу серця тиск близький до нуля, і навіть може бути від'ємним. Ця розбіжність і тиску необхідна для того, щоб кров поступала до тканин і органів, а від них назад до серця. В фазі серцевого розслаблення тиск крові в аорті знижується приблизно до 70-80 мм рт. ст.

Суттєву допомогу серцю в перекачуванні крові здійснює м’язова система. Не дивлячись на свою дивовижну працездатність , серце не змогло б упоратись з величезною роботою по перекачуванню крові, лімфи і тканинної рідини без помічників, особливо при великих фізичних навантаженнях.

У спортсменів, які займаються циклічними видами спорту, пов’язаними з переважним проявом витривалості, показники роботи м’язових насосів сягають 60 мм рт. ст. Під час досить інтенсивного навантаження внаслідок накопичення кисневого боргу може виникнути велика задишка. Систематичні заняття фізичними вправами сприяють нормалізації зсідаючих і протизасідаючих систем крові.

Одним із об’єктивних критеріїв здоров’я людини є рівень фізичної працездатності. Висока працездатність є показником міцного здоров’я, і навпаки, низькі її значення розглядаються як фактор ризику для здоров’я.

В побутовій і виробничій діяльності фізична працездатність найбільш тісно пов’язана з витривалістю. Чим менше стомлюється людина при виконанні досить тяжкого фізичного навантаження і чим вища стійкість її організму до несприятливих зовнішніх впливів, тим, за інших рівних умов, більшу кількість роботи вона виконує.

В останні десятиріччя в більшості розвинутих країнах світу широко розгорнулась компанія «фізична культура на виробництві». Її першопричина має економічний характер. Вкладати гроші в зміцнення здоров’я виявилось набагато вигіднішим, ніж в лікуванні захворювань.

При доборі вправ для фізкультурних пауз необхідно також подбати про усунення застійних явищ, які виникають в різних ланках організму при виконанні робочих операцій.
ВПЛИВ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ НА ОПОРНО-РУХОВИЙ АПАРАТ

Скелетна мускулатура - головний апарат, за допомогою якого здійснюються фізичні вправи. Добре розвинена мускулатура є надійною опорою для скелета. Наприклад, при патологічних викривленнях хребта, деформаціях грудної клітини (а причиною тому буває слабкість м'язів спини і плечового пояса) ускладнюється робота легень і серця,погіршується кровопостачання мозку і т. д. тренувати м'язи спини зміцнюють хребетний стіл, розвантажують його, беручи частину навантаження на себе,запобігають "випадання" між хребцевих дисків, зі сковзування хребців.

Фізичні вправи діють на організм всебічно. Так, підвпливом фізичних вправ відбуваються значні зміни в м'язах.

Якщо м'язи приречені на тривалий спокій, вони починають слабшати, стають в'ялими, зменшуються в об'ємі. Систематичні ж заняття фізичними вправами сприяють їх зміцненню. При цьому зростання м'язів відбувається не за рахунок збільшення їх довжини, а за рахунок потовщення м'язових волокон. Сила м'язів залежить не тільки від їх обсягу, а й від сили нервових імпульсів,що надходять у м'язи з центральної нервової системи. У тренованої фізичними вправами людини ці імпульси змушують скорочуватися м'яза з більшою силою, ніж у нетренованого.

Під впливом фізичного навантаження м'язи не тільки краще розтягуються, але і стають більш твердими. Твердість м'язів пояснюється, з одного боку, розростанням протоплазми м'язових клітин і між клітинної сполучної тканини, а з іншого боку - станом тонусу м'язів.

Заняття фізичними вправами сприяють кращому харчуванню та кровопостачанню м'язів. Відомо, що при фізичній напрузі не тільки розширюється просвіт незліченних дрібних судин (капілярів),пронизують м'язи, а й збільшується їх кількість. Так, у м'язах людей,займаються фізичною культурою і спортом, кількість капілярів значно більше, ніж у нетренованих, а отже, у них кровообіг у тканинах і головному мозку краще.

Як говорилося вище, під впливом фізичних навантажень розвиваються такі якості як сила, швидкість, витривалість.

Краще і швидше за інших якостей росте сила. При цьому м'язові волокна збільшуються в поперечнику, в них у великій кількості накопичуються енергетичні речовини і білки, м'язова маса росте.

Регулярні фізичні вправи з обтяженням (заняття з гантелями,штангою, фізична праця, пов'язаний з підйомом важких речей) досить швидко збільшує динамічну силу. Причому сила добре розвивається не тільки в молодому віці, і літні люди мають більшу здатність до її розвитку.

Фізичні тренування також сприяють розвитку і зміцненню кісток,сухожиль і зв'язок. Кістки стають більш міцними і масивними, сухожилля і зв'язки міцними і еластичними. Товщина трубчастих кісток зростає за рахунок нових нашарувань кісткової тканини, що виробляється окістям, продукція якої збільшується із зростанням фізичного навантаження. У кістках накопичується більше солей кальцію, фосфору, живильних речовин. А чим більше міцність скелета, тим надійніше захищені внутрішні органи від зовнішніх ушкоджень.

Подальше збільшення здатність м'язів до розтягування і зросла еластичність зв’язок вдосконалюють руху, збільшують їх амплітуду, розширюють можливості адаптації людини до різної фізичної роботи.

ВПЛИВ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ НА НЕРВОВУ СИСТЕМУ

Вплив тренування на центральну нервову систему позначається в глибокій перебудові її функцій. Спортивне тренування позитивно впливає на нервові процеси - їх силу, рухливість, врівноваженість. Тренований спортсмен здатний шляхом вольових зусиль мобілізувати резервні сили організму, щоб досягти перемоги. Дивні здатності тренованих спортсменів швидко перемикатися на різного роду м'язову діяльність. Тренування веде до обмеження надмірної збудливості нервової системи, що відбивається на всебічної діяльності людини: він стає більш дисциплінованим в своїх рухах (рухи точні, чіткі, впевнені).

Велике значення мають адаптаційно-трофічні впливи кори головного мозку, що здійснюються за допомогою вегетативної іннервації. Трофічна функція нервової системи відбивається на функціональному стані систем та органів через симпатичну і парасимпатичну іннервації і мозочок.

Організм добре тренованого спортсмена характеризується підвищеною лабільністю, великий здатністю встановлювати в більш короткий термін свою діяльність на більш високому рівні, що пов'язано з функціональним вдосконаленням центральної нервової системи в процесі тренування, тобто вироблення тимчасових зв'язків на м'язову діяльність.

Освіта рухового навику є одним з центральних питань у розумінні впливу тренування на центральну нервову систему. Всі спортивні рухові навички являють собою довільні руху. Процес утворення рухового навику протікає по типу складного, комплексного умовного рухового рефлексу (А. Н. Крестовников). В основі оволодіння руховою навичкою лежить освіта рухового стереотипу. Руховий навик являє собою придбану форму реакції або діяльності організму, вироблену шляхом вправ за механізмом тимчасових зв'язків (Н. В. Зімкін). Встановлена певна фазність в протіканні нервових процесів при формуванні рухового навику.

Перша фаза (генералізація). Її особливістю є широка іррадіація збуджувального процесу в корі великих півкуль. У зв'язку з відносною недостатністю внутрішнього гальмування виникло в багатьох аналізаторах збудження широко іррадіює, викликаючи генералізацію збуджувального процесу в ефекторних рухових клітинах кори великих півкуль. Така фаза характерна для початківців, які тільки приступають до вивчення певного виду спорту. Так, наприклад, рухи початківця-ковзаняра не узгоджені, він робить велику кількість зайвих рухів, причому руху у нього невпевнені, він швидко втомлюється, тому що витрачає велику кількість енергії. Спостерігають відсутність узгодженості в роботі м'язової системи та внутрішніх органів.

Друга фаза (концентрація). Вона характеризується значним розвитком внутрішнього гальмування. В процесі повторних тренувань відбувається спеціалізація умовно-рефлекторних зв'язків, в результаті чого руху уточнюються, іррадіація збудливого процесу обмежується, зайві, непотрібні рухи загальмовуються. У другій фазі формування рухового навику відбувається поступове становлення коркового динамічного стереотипу. Однак у цій фазі можна спостерігати зрив гальмівного процесу. Незвичайні сильні подразники, що супроводжуються сильним збудженням, можуть послабити гальмівні процеси, в результаті чого у спортсмена знову з'являються помилки у виконанні рухів, деяка скутість їх, неточність рухів. Все це вказує на нетривке закріплення динамічного стереотипу.

Третя фаза (стабілізація). Вона характеризується наявністю вже закріпленого коркового динамічного стереотипу, що лежить в основі рухового навику. У цій фазі процеси збудження і гальмування чергуються в певній послідовності: вони обумовлюють точне виконання рухів. Виконувані руху відрізняються точністю, злитості, економічністю. Настає повна узгодженість у роботі рухового апарату і внутрішніх органів; - при цьому значно підвищується загальна працездатність організму. Варто тільки подивитися на майстерне виконання вправ висококваліфікованим спортсменом - гімнастом, ковзанярем, лижником і т. д., щоб переконатися у високій злагодженості роботи всіх систем і органів. Не видно жодного зайвого руху, ритм дихання, робота серцево-судинної системи становлять повну гармонію. Дивовижна «ювелірна» оздоблення рухів вражає своєю досконалістю і красою.

У третій фазі утворення рухового навику завершується процесом автоматизації рухів, в результаті чого виникає стан спортивної форми, при якій встановлюються найкращі взаємини в діяльності всіх систем і органів. Між м'язовою системою, діяльністю внутрішніх органів та вищими відділами центральної нервової системи досягається найбільш досконала функціональний зв'язок.

Спортивна форма є вищим проявом тренованості.

Великий інтерес і практичне значення для теорії і практики фізичної культури мають дослідження особливостей вищої нервової діяльності дітей (Н. І. Красногорський). Для вивчення умовних і безумовних рефлексів у дітей Н. І. Красногорський, зокрема, застосовував рухові рефлекси. Дослідження умовних рефлексів у дітей з усіх аналізаторів на прості та комплексні подразники, інтенсивність подразників, ланцюгові і словесні стимуляції виявило досконалість функцій замикальних механізму і величезну силу синтезуючої діяльності кори головного мозку. Дослідження умовних рефлексів у дітей показало, що характерною особливістю є їх швидке утворення. Придбані коркові зв'язку у дітей високостабільних. Добре усталені умовні зв'язку зберігаються протягом багатьох років, якщо їх навіть не підкріплюють.

ВПЛИВ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ НА ДИХАЛЬНУ СИСТЕМУ

Між дихальною системою і апаратом руху існує тісний фізіологічий і функціональний зв'язок. М'язова діяльність - головний фактор, що змінює функціонування органів дихання в нормальних умовах. Кожен рух, викликаючи зміну хімізму м'язів, рефлекторно і гуморально збуджує функцію дихання. До того ж можливо довільне регулювання дихання.

У патологічних умовах фізичними вправами можна широко і точно впливати на функцію дихання: в одних випадках поліпшити пристосувальні реакції, в інших - нормалізувати порушені функції.

Заняття лікувальною фізичною культурою, тонізуючи центральну нервову систему, сприяють поліпшенню нервових процесів в корі великих півкуль головного мозку та взаємодії кори і підкірки. Підвищуючи інтенсивність протікання всіх фізіологічних процесів в організмі, у тому числі вентиляції та газообміну, фізичні вправи надають загальнооздоровчу дію при захворюваннях органів дихання. Створюється оптимальний фон для використання інших механізмів лікувальної дії і активізуються захисні сили організму.

Під впливом систематично виконуваних фізичних вправ поліпшується крово- і лімфообіг в легенях і плеврі. Активізація обмінних процесів сприяє більш повної детоксикації організму. Результатом механізму трофічного дії вправ є також активізація регенеративних процесів. Атрофічні та дегенеративні зміни можуть частково отримати зворотний розвиток. Це стосується в рівній мірі бронхів, легеневої тканини, дихальних м'язів, суглобового апарату грудної клітки і хребетного стовпа. Фізичні вправи попереджають ряд ускладнень, які можуть розвиватися в легенях і в плевральній порожнині (спайки, абсцеси, емфізема, склероз), вторинні деформації грудної клітки. Істотним результатом трофічного впливу фізичних вправ є відновлення еластичності легені.

Поліпшення оксигенації крові при виконанні дихальних вправ нормалізує обмінні процеси в органах і тканинах всього організму.

При будь-якому захворюванні дихального апарату, викликають розлади функції дихання, в порядку пристосування організму формуються мимовільні компенсації, які можуть закріплюватися і автоматизуватися. Однією з найбільш поширених реакцій компенсаторних реакцій при недостатності дихання є задишка з частим і поверхневим диханням. Застосовуючи дихальні вправи з довільним поглибленням дихання, вдається забезпечити більш раціональну компенсацію.

Фізичні вправи, підібрані відповідно до стану хворого, сприяють збільшенню дихальної поверхні легень за рахунок включення в роботу додаткових альвеол. При виконанні фізичних вправ мобілізуються допоміжні механізми кровообігу, підвищується утилізація кисню тканинами, що допомагає боротьбі з гіпоксією. Для формування компенсацій при захворюваннях з необоротними змінами в апараті дихання (емфізема, пневмосклероз, стан після резекції легені тощо) необхідно активно застосовувати вправи, спрямовані на посилення окремих фаз дихання, тренування діафрагмального дихання, зміцнення дихальної мускулатури, збільшення рухливості грудної клітки.

Спеціально підібрані вихідні положення дають можливість різко поліпшити дренажну функцію і сприяють видаленню з бронхів та альвеол патологічного вмісту (слизу, гною, продуктів розпаду тканини).

Завдяки фізичним вправам нормалізується функція зовнішнього дихання. В основі цього механізму лежить перебудова патологічно зміненої регуляції дихання. За рахунок довільного керування всіма доступними компонентами дихального акту досягається повне рівномірне дихання, належне співвідношення фаз вдиху і виходу з акцентом на видиху, необхідна глибина (рівень) дихання, ліквідація ателектазів, і можливо рівномірна їх вентиляція. У процесі систематичного тренування повноцінний дихальний акт закріплюється за механізмом утворення умовних рефлексів. Поступовим збільшенням дозування загальнорозвиваючих вправ досягається відновлення функції дихання на рівні, необхідному для виконання м'язової роботи.

Нормалізація газообміну відбувається за рахунок впливу не тільки на зовнішнє, а й на тканинне дихання (поліпшення окислювальних процесів на периферії і підвищення коефіцієнта утилізації кисню під впливом фізичних вправ).

При захворюваннях легенів, як уже говорилося, страждають всі системи організму, і в першу чергу серцево-судинна. Тому слід мати на увазі і нормалізуючий вплив фізичних вправ на кровообіг, на динаміку нервових процесів в корі великих півкуль головного мозку і на адаптацію організму до фізичних навантажень різного характеру.

У дітей в силу ряду анатомо-фізіологічних особливостей апарат зовнішнього дихання і газообмін функціонують в умовах, що забезпечують потреби організму в кисні за рахунок більш напруженої діяльності, ніж у дорослих. Фізіологічні пристосувальні механізми дитячого організму нестійкі, а резерви недостатні, тому легко виникає дихальна недостатність. Це пояснює і порівняно часті захворювання органів дихання у дітей і особливу роль в комплексному лікуванні цих захворювань засобів ЛФК, спрямованих на компенсацію дихальної недостатності і збільшення функціональних резервів.

ВИСНОВОК

Кожна людина має великі можливості для зміцнення та підтримки свого здоров'я, для збереження працездатності, фізичної активності і бадьорості до глибокої старості. Статистика, дослідження, спостереження, та й просто здоровий глузд свідчать про неоціненний позитивний вплив занять оздоровчою фізичною культурою на організм людини, і отже, на тривалість людського життя.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Амосов, Н.М. Здоровье человека / Н.М. Амосов, Я.А. Бендет.- М: проспект,1984-234с.

  2. Апанасенко, Г.Л. Здоровы образ жизни / Г.Л. Апанасенко.- С-Пб.,1988-156с.

  3. Жеребцов, А.В. Физкультура и труд / А.В. Жеребцов.- М: проспект,1986 – 121с.

  4. Липовецкий, Б.М. Занимайтесь спортом / Б.М. Липовецкий. – М: 1985-204с.

  5. Петровский, Б.В. Популярная медицинская энциклопедия / Б.В. Петровский.- М: 1981-453с.

  6. Пирогова, Е.А. Окружающая среда и человек / Е.А. Пирогова.- Минск: 1989 – 135с.


Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации