Рубцова Н.М. Лекції по страхуванню - файл n1.doc

приобрести
Рубцова Н.М. Лекції по страхуванню
скачать (1086.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc1087kb.18.09.2012 23:41скачать
Победи орков

Доступно в Google Play

n1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8


МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ТАВРІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ І БІЗНЕСУ


Кафедра Фінанси і кредит

СТРАХУВАННЯ
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ НАПРЯМІВ ПІДГОТОВКИ
6.030 508 «Фінанси і кредит»

6.030509 «Облік і аудит»

ОКР «Бакалавр»


Мелітополь, 2011

УДК 368.01
Страхування. Конспект лекцій для студенті напрямів підготовки 6.030 508 “Фінанси і кредит”, 6.030 509 “Облік і аудит” ОКР “Бакалавр” – Таврійський державний агротехнологічний університет. - 2011. – 112 с.

Розробник: к.е.н., доцент Рубцова Н.М.
Рецензенти: к.е.н., доцент кафедри обліку і аудиту Кучеркова С.О.
керівник ЦОК в м. Мелітополь ПрАТ «PZU Україна» Шарко С.В.
Розглянуто та рекомендовано до друку на засіданні кафедри « » 20 р., протокол № . Затверджено методичною комісією факультету економіки та бізнесу « » 20 р., протокол № .


Затверджено на засіданні методичної Ради факультету економіки та бізнесу (протокол №_____ від ____________20__р.)
ЗМІСТ
Вступ 5

ТЕМА 1. Сутність, принципи та роль страхування 6

1.1 Сутність, функції, принципи і роль страхування в економіці 6

1.2 Страховий захист і його місце в управлінні ризиками 8

1.3 Способи здійснення страхування 9

1.4 Суб’єкти і об’єкти страхових правовідносин та страховий інтерес 10

ТЕМА 2. Класифікація страхування 13

2.1 Поняття і ознаки класифікації, її наукове та практичне значення 13

2.2 Класифікація страхування за формами його проведення 14

2.3 Класифікація страхування за об’єктами: галузі, підгалузі і види

страхування 16
ТЕМА 3. Страхові ризики та їх оцінювання 19

3.1 Поняття ризику. Основні характеристики ризику 19

3.2 Класифікація ризиків 20

3.3 Управління страховими ризиками 22

3.4 Оцінка ризику й визначення доцільності його страхування 24
ТЕМА 4. Страховий ринок 26

4.1 Поняття страхового ринку та його структура 26

4.2. Страхові посередники, та їх роль на страховому ринку 27

4.3 Стан та перспективи розвитку страхового ринку в Україні 30

4.4 Сутність маркетингу в страхуванні 33
ТЕМА 5. Страхова організація 37

5.1 Організаційні форми страховиків 37

5.2 Структура страхових компаній 41

5.3 Об'єднання страховиків та їхні функції 43
ТЕМА 6. Державне регулювання страхової діяльності 49

6.1. Необхідність, мета та значення державного регулювання

страхової діяльності 49

6.2. Реалізація державної політики у сфері страхування 52

6.3. Система державного нагляду за страховою діяльністю в Україні 54

6.4. Контроль за діяльністю страховиків. Порядок ліцензування

та реєстрації 57
ТЕМА 7. Особисте страхування 61

7.1 Основні види особового страхування 61

7.2 Страхування життя і його основні види 64

7.3 Страхування пенсій (ренти) 67

7.4 Страхування від нещасних випадків 69

7.5 Медичне страхування 72
ТЕМА 8. Майнове страхування 75

8.1 Страхування майна юридичних осіб 75

8.2 Страхування технічних ризиків 77

8.3 Страхування транспортних засобів 78

8.4 Страхування майна громадян 82
ТЕМА 9. Страхування відповідальності 84

9.1 Класифікація та сутність страхової відповідальності 84

9.2 Страхування цивільної відповідальності власників

автотранспортних засобів 85

9.3 Страхування відповідальності суб’єктів перевезення

небезпечних вантажів 86

9.4 Страхування специфічних видів відповідальності 88

9.5 Страхування професійної відповідальності 88

9.6 Страхування джерела підвищеної загрози 89
ТЕМА 10. Перестрахування і співстрахування 91

10.1 Необхідність і сутність перестрахування, перспективи розвитку 91

10.2 Методи перестрахування 92

10.3 Форми проведення перестрахувальних операцій 94

10.4 Співстрахування й механізм його застосування 95
ТЕМА 11. Доходи, витрати і прибуток страховика 97

11.1 Доходи страховика 97

11.2 Витрати страховика: їх склад і економічний зміст 98

11.3 Прибуток страховика та його розподіл 98

11.4 Оподаткування страховиків 100
ТЕМА 12. Фінансова надійність страхової компанії 103

12.1 Фінансова надійність страховика 103

12.2 Тарифне страхування як метод забезпечення

фінансової надійності 105

12.3 Страхові резерви, їх склад 107

12.4 Платоспроможність страховика 110
Рекомендована література 112

ВСТУП
Страхування – це стратегічний сегмент економіки, оскільки воно дає змогу суттєво знизити навантаження на витратну частину бюджетів різних рівнів; сприяє соціально-економічній стабільності в суспільстві, тому що є важливим елементом соціального захисту населення; оптимізує діяльність суб'єктів економіки за рахунок централізованих фондів фінансових ресурсів; забезпечує компенсацію збитків, завданих юридичним і фізичним особам у результаті настання несприятливих подій; є джерелом внутрішніх довгострокових інвестицій в економіку країни.

Володіння знаннями основ страхування в сучасних умовах має важливе значення, оскільки допомагає зробити правильний вибір ділового партнера, забезпечити підвищення фінансової стійкості власного бізнесу, самостійно розробити програми зниження ризиків, що виникають у процесі здійснення підприємницької діяльності.

Дисципліна «Страхування» охоплює питання економіки страхування, теоретичні опори розвитку ринку страхових послуг, анатомію перестрахування та його елементи тощо.

Предмет курсу – теоретичне дослідження відносин, що виникають у процесі формування, розподілу та використання страхових фондів.

Мета курсу – надання знань щодо страхового захисту майнових інтересів юридичний і фізичних осіб на випадок настання ризикових ситуацій, організації страхового ринку та страхових компаній.

Завдання курсу – вивчення сутності й ролі страхування, організації та розвитку страхового ринку, державного регулювання страхової діяльності; набуття вмінь аналізувати ринок страхових послуг, оцінювати фінансову стійкість страхових компаній.

Конспект лекцій містить матеріал, який докладно, у логічній послідовності розкриває зміст основних тем курсу. Основою для їх висвітлення стала наявна базова література (підручники, посібники). Метою конспекту лекцій є розкриття основних підходів щодо ефективної організації і керування страховою діяльністю на базі визначення основних категорій та параметрів їх взаємодії, які представлені у текстовому, табличному, формалізованому та графічному вигляді.

ТЕМА 1

СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ ТА РОЛЬ СТРАХУВАННЯ
Час: 2 год.

Метою лекції є вивчення економічної сутності страхування як виду цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян країни.
План

1.1 Сутність, функції, принципи і роль страхування в економіці.

1.2 Страховий захист і його місце в управлінні ризиками.

1.3 Способи здійснення страхування.

1.4 Суб’єкти і об’єкти страхових правовідносин та страховий інтерес.
Основні поняття і терміни: страховий захист, страхові фонди, страхування, державні страхові резерви, фонди самострахування, майновий інтерес, замкнута розкладка збитку, превентивні заходи, відшкодування збитку, страховий ризик, страховий інтерес, максимальна сумлінність, суброгація, контрибуція, франшиза, страхове забезпечення.
Література: [1], [5], [6], [8], [13], [14], [18]
1.1 Сутність, функції, принципи і роль страхування в економіці
В законі України “Про страхування” наведено, що страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичний осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Важливою передумовою застосування страхування є майнова самостійність суб'єктів господарювання і їх зацікавленість у переданні відповідальності за наслідки ризику спеціалізованим формуванням. Чим зацікавленість більша, тим потреба у страхуванні вища.

Функції страхування:

Ризикова – передача страховикові за певну плату матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено договором страхування.

Створення і використання страхових резервів – накопичення страховиком певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків (у разі їх виникнення), заподіяних страхувальникові стихійним лихом, нещасним випадком.

Заощадження коштів – накопичення коштів страхувальника його внесками, частками певного значення, обумовлених у договорі страхування, і у випадку відсутності страхових подій за час дії такого договору, повернення заощаджуваних коштів страхувальнику (особисте страхування) чи інше за умов страхування (майнові види). При правильному розрахунку тарифів страхування, достатньому зборі коштів страхових премій заощаджуються значні об’єми коштів, котрі направляються на інвестиційні програми вирішення соціальних програм суспільства.

Превентивна – фінансування засобів для запобігання страхової події, обумовленої договором страхування.

Інвестиційна – спрямована на поліпшення стану грошового обігу, підвищення купівельної спроможності національної валюти, збільшення інвестиційних можливостей країни.

Принципи страхування:

Вільний вибір страхування і виду страхування (при добровільних видах страхування).

Страховий ризик –ймовірна подія або сукупність події, на випадок яких здійснюється страхування.

Страховий інтерес – право на власність або володіння об’єктом.

Максимальна сумлінність – висока довіра між сторонами.

Страхові відшкодування та виплати не повинні приносити страхувальнику прибутку – матеріальний і фінансовий стан страхування після відшкодування збитків має бути таким самим як і до страхового випадку. Відхилення, як правило, бувають у бік зниження рівня відшкодування на суму франшизи.

Страхові відшкодування здійснюються в одній із 4-х форм:

1) перерахування коштів на рахунок страхувальника (застрахованого);

2) оплата витрат на ремонт пошкодженого страхового об’єкту;

3) відновленням об’єкту;

4) заміна знищеного, пошкодженого або викраденого об’єкту на новий.

Виплачені страхувальникові страхові суми не декларуються як доходи і не додаються до сукупного доходу у періоді обліку та не підлягають оподаткуванню.

Франшиза – обумовлена договором страхування частка страхового збитку, яка не підлягає відшкодуванню страховиком. Визначається в грошовій формі або в відсотках до страхової суми.

Розрізняють два види франшизи:

1) умовна франшиза – страховик звільнюється від відповідальності за збиток, якщо його розмір не перевищує розмір франшизи, і збиток підлягає відшкодування повністю, якщо його розмір перевищує франшизу;

2) безумовна франшиза – відповідальність страховика визначається розміром збитку за мінусом франшизи.

Суброгація – передача страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми.

Контрибуція – право страховика звертатися до інших страховиків, які за переданими полісами несуть відповідальність перед одним конкретним страхувальником з пропозицією розділити витрати на відшкодування збитків.

Співстрахування і перестрахування – дії страховиків по перерозподілу відповідальності за взятий на страхування ризик, коли прийнятий ризик значною мірою перевищує їх фінансову спроможність і надійність по виконанню своїх зобов’язань перед страхувальниками.

Позитивний вплив страхування в ринковій економіці пов’язаний з:

1) наданням впевненості в розвитку бізнесу, тобто повернення інвестору грошових чи матеріальних витрат в разі завдання збитків страховими подіями;

2) наданням змоги оптимізувати ресурси, спрямовані на організацію економічної безпеки;

3) забезпеченням раціонального формування й використання коштів, признаних для здійснення соціальних програм, (спрямованих на фінансування освіти, охорони здоров’я, пенсійне забезпечення та ін. соціальні заходи);

4) створенням резерву грошових ресурсів для зростання інвестицій в економіку (розширення виробництва).
1.2 Страховий захист і його місце в управлінні ризиками
За умови ризикового характеру функціонування будь-якого підприємства і не менш ризикового поводження кожної людини існує потреба попередження і відшкодування збитків, завданих стихійним лихом та нещасними випадками. Відносини, що складаються в суспільстві з цього приводу, мають об’єктивний характер і в сукупності формують зміст економічної категорії “страховий захист”.

Суть страхового захисту полягає в нагромадженні і витраченні грошових та інших ресурсів для здійснення заходів щодо попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування пов’язаних з ними витрат.

До фондів страхового захисту належать: 1) центральні та грошові резерви держави; 2) децентралізовані фонди (використовуються на покриття шкоди, завданою стихійними подіями); 3) фонди створені методом страхування.

Розмір і структура фондів страхового захисту юридичних і фізичних осіб, залежать від багатьох чинників: 1) теоретичної концепції формування фондів; 2) стану розвитку економіки; 3) співвідношення між формами власності; 4) методів залучення коштів для реалізації соціальних програм; 5) традиції населення; 6) міжнародних відносин.

В нашій країні страховому захисту значною мірою сприяв державний позичковий фонд (характерний для сільського господарства та інших довгострокових та ризикових галузей виробництва), кредит якого не повертався.

Майже кожне міністерство чи відомство на випадок непередбачених обставин мало у своєму розпорядженні фонди фінансової підтримки. Такі фонди створювалися шляхом відрахувань від прибутку підприємств. З них надавалася тимчасова фінансова допомога на поповнення нестачі оборотних засобів на безповоротних засадах.

Тепер значною мірою використовується централізовані грошові резерви держави на відновлення майна, знищеного або пошкодженого стихією чи іншим лихом. Причиною цього є фінансові труднощі держави за значного дефіциту бюджету.

Страхування в сучасному капіталізованому світі стало невід’ємним атрибутом ринкової економіки. На сьогодні страхування є однією з найбільш розвинених і ефективних сфер діяльності. Суми надходжень страхових премій у світі щороку зростають високими темпами. За даними міжнародної статистики протягом 1995 р. до страхових компаній, товариств взаємного страхування надійшло в доларовому (США) еквіваленті 2143 млрд. страхових премій. Понад 58 % усіх страхових надходжень припадає майже порівну на дві країни – США та Японію, 29 % – на держави Європейського Союзу. Частка решти країн світу – 13 %, в тому числі на Україну припадає лише 0,01 %. Усе це відбиває вкрай нерівномірний розвиток страхового бізнесу.

Складовою частиною нового механізму господарювання в Україні повинна стати ефективна система страхування, яка відповідає світовим стандартам.

Особливу роль може відігравати страхування в аграрному секторі. Нині страховий захист реформованих сільськогосподарських підприємств, а зокрема фермерських господарств, перебуває на дуже низькому рівні. Здійснення аграрної реформи зумовлює потребу посилення страхування на селі.

Можливості страхування зростають із розширенням кола страхувальників, а це підвищує фінансовий потенціал страховиків. Чим вищий коефіцієнт освоєння страхового поля та чим більша концентрація страхових фондів, тим більші можливості для зниження ціни страхування.

Страхування забезпечує раціональне формування й використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм.

Світовий досвід довів доцільність нагромадження і використання коштів на соціальні програми страховим методом. Сформовані даним методом ресурси застосовуються як доповнення до державних ресурсів, спрямованих на фінансування освіти, охорони здоров'я, пенсійне забезпечення та деякі інші соціальні заходи.

Створення завдяки страхуванню можливостей нагромадити кошти для виплати майбутніх пенсій, придбання житла, оплати витрат на навчання у вузі чи коледжі сприяє тому, щоб кожний громадянин реалізував свої можливості і задовольнив потреби. У такому разі зменшується навантаження на державний бюджет, а контроль за раціональним використанням коштів переноситься безпосередньо на споживача соціальних послуг і виплат.

У страхуванні створюються значні резерви грошових ресурсів, які стають джерелом зростання інвестицій в економіку. Грошові резерви тим відрізняються від натуральних, що вони навіть і тоді, коли тимчасово виходять із обігу коштів конкретного підприємства-власника, не перестають «працювати» на економіку країни.

1.3 Способи здійснення страхування
Розглянемо в хронологічному порядку основні способи здійснення страхування.

1. Самострахування - найбільш древній засіб страхового захисту. При цьому джерелом формування страхового фонду є власні кошти суб'єкта, що бажає одержати страховий захист своїх майнових інтересів. Так, законодавством при організації і функціонуванні господарських товариств і акціонерних товариств, у котрих обов'язково створюються фонди самострахування, передбачене обов'язкове перерахування в ці фонди до 5% чистого прибутку щорічно до досягнення суми не менше 20% загального обсягу статутного фонду.

Фонд самострахування може створюватися в грошовому виді (капіталізований фонд) або в матеріальному виді (запаси сировини, готової продукції). Другий фонд є вузькоспеціалізованим і повинний створюватися тільки для вирішування конкретних специфічних проблем.

2. Взаємне страхування. Спосіб даного страхування використовує принцип колективного накопичення страхового фонду особами, об'єднаних загальним економічним інтересом стосовно одного об'єкта страхування, або у відношенні різноманітних, але еквівалентних (подібних) об'єктів. Участь у системі взаємного страхування договірна, названа «товариством взаємного страхування», яке не є суб'єктом підприємницької діяльності. Кожний з учасників вносить індивідуальний внесок, розмір якого прямо пропорційний сумарній можливості настання подій, що можуть завдати майновий збиток. При виникненні збитку, товариство компенсує учаснику його втрати в межах заздалегідь обговореної суми.

3. Комерційне (акціонерне) страхування. Основою даного способу страхування є максимальна індивідуалізація під потреби конкретного клієнта. Ціллю своєї діяльності суб'єкт підприємництва ставить: здобуття прибутку, шляхом укладання і використання оплачуваних клієнтами договорів страхування. У цьому випадку страховий фонд створюється зі страхових премій клієнтів, і прибуток від результатів управління засобами цього фонду знаходиться в розпорядженні страховика.

4. Державні страхові гарантії. До них відносяться: соціальне страхування, державне пенсійне страхування і страхування на випадок безробіття. Гарантії здійснюються через систему, утворену за рахунок податків (або спеціальних обов'язкових відрахувань, зборів і внесків), бюджетних або позабюджетних цільових фондів, що знаходяться в державному управлінні.

Перераховані засоби страхування взаємозалежні, особливістю яких є принцип взаємної незалежності виплат, тобто, держава не відповідає по зобов'язаннях страховика (при комерційному страхуванні) або товариства взаємного страхування і навпаки.
1.4 Суб'єкти й об'єкти страхових правовідносин та страховий інтерес
Суб'єктами страхових правовідносин є учасники договірних відношень, які спрямовані на використання обговорених страхових зобов'язань - це страховик, страхувальник, застрахований і одержувач.

Страховик і страхувальник є основними суб'єктами договірних відношень; застрахований і одержувач - другорядними, які не є платниками страхових премій і мають обмежені права участі у використанні цього договору.

Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками – резидентами України. Законом допускаються створення і державних страхових організацій.

Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя,– 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України.

При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого статутного фонду (СФ), СФ повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Дозволяється формування СФ страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, але не більше 25 відсотків загального розміру СФ.

Забороняється використовувати для формування СФ векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

Предметом діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов’язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Страхувальник - це особа, що у силу закону або договору страхування зобов'язана сплатити страховику страхову премію (плату за страхування), а при настанні певної події вправі вимагати від страховика страхову виплату або собі, або застрахованому, або одержувачу, якщо про двох останніх страхувальником укладений договір.

Страхувальниками можуть бути юридичні і дієздатні фізичні особи.

В обов'язки страхувальника входять: 1) обов'язки, пов'язані з відношенням страхувальника до об'єкта страхування (дотримання правил експлуатації майна або дбайливе відношення до здоров'я і життя); 2) обов'язки, що виникають із настанням страхового випадку (необхідність вживання заходів по зменшенню розміру збитку, повідомлення страховику про його настання, звертання страхувальника до компетентних державних органів (у пожежний нагляд, слідчі органи, органи ДАІ).

Застрахована особа - фізична особа, у житті якої може відбутися страховий випадок, безпосередньо пов'язаний з особистістю або обставинами його життя. Це може бути неповнолітня особа - дитина (при страхуванні його батьками), недієздатний інвалід (при страхуванні його опікуном) або робітник підприємства (при страхуванні його підприємством), або будь-який громадянин, застрахований іншою дієздатною фізичною особою. Оплату страховки застрахований не робить, але він може стати володарем прав і обов'язків страхувальника з умовами, обговореними в договорі страхування.

Одержувачем страхового відшкодування відповідно до страхового законодавства України є або самий страхувальник (для особистого і майнового страхування), або потерпіла особа, що довела прямий причинно-слідчий зв'язок при нанесенні їй збитку зі страховим випадком, або інша третя особа, визначена страхувальником у договорі (для будь-яких видів страхування, крім страхування відповідальності перед третіми особами).

Договір страхування може бути укладений і без вказівки імені або найменування одержувача (поліс на пред'явника). У цьому випадку в договорі встановлюється умова, що дозволяє індивідуалізувати одержувача при настанні страхового випадку. Пред'явник поліса повинний довести, що саме він є носієм страхового інтересу.

Страховий інтерес - це майновий інтерес, що є присутнім у страхувальника по відношенню визначеного об'єкта страхування і є безпосередньою основою для визначення предмета договору страхування.

Страховий інтерес нерозривно пов'язаний з об'єктом страхування. Об'єктом страхування є інтерес страхувальника, що не суперечить законам даної держави, з котрим цей інтерес пов'язаний і на території якої проводиться страхування.

Об'єктом страхування не може бути особа, результати або процес її діяльності, або її майно, оскільки договір страхування укладається з метою одержання визначеної грошової суми. Тому й інтерес страхувальника повинний зводитися до права на одержання суми, за умови настання страхового випадку.

Розглянемо особливості прояву страхового інтересу з основних об'єктів страхування:

1. В особистому страхуванні форма страхового інтересу складається в прагненні одержати майнове забезпечення, пов'язане з такими чинниками, як з життям (точніше зі смертю, тобто, утратою годувальника), із утратою здоров'я, із тимчасовою або постійною втратою працездатності у виді майнової компенсації неодержаних засобів (заробітку).

2. В майновому страхуванні страховий інтерес виявляється у формі відшкодування втрат, пов'язаних із володінням, користуванням, розпорядженням майном.

3. При страхуванні відповідальності фізичної або юридичної особи формою прояву страхового інтересу є можливість його звільнення від матеріальної відповідальності перед третіми особами за наслідки нанесеної шкоди таким категоріям потерпілих осіб: 1) виплати страхових сум фізичним особам; 2) виплати страхового відшкодування в обсязі отриманого збитку третім особам; 3) виплати страхового відшкодування в обсязі отриманого збитку конкретній особі; 4) виплати юридичним особам страхового відшкодування в обсязі нанесеної їм шкоди.
Питання для самоконтролю:

  1. Визначення терміну “страхування” з правової та економічної точки зору.

  2. У чому полягає основне призначення страхових фондів?

  3. Основні функції захисного призначення страхування.

  4. Хто відноситься до суб'єктів страхових правовідносин?

  5. Перерахувати головні задачі інвестиційного призначення страхування.

  6. В чому складається розподільче призначення страхування.

  7. Пояснити взаємозв’язок об’єкта страхування з страховим інтересом.

  8. Перерахувати основні способи здійснення страхування та основні етапи їх історичного розвитку.


ТЕМА 2

КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХУВАННЯ
Час: 2 год.

Метою лекції є вивчення класифікаційних ознак страхування, розгляд основних видів і форм страхування в Україні та за кордоном.
План

2.1 Поняття і ознаки класифікації страхування, її наукове та практичне значення.

2.2 Класифікація страхування за формами його проведення.

2.3 Види страхування, їх класифікація.
Основні поняття і терміни: види класифікаційних ознак; галузь, підгалузь, вид страхування; класифікація страхування; об’єкт страхування; ознака класифікації; сфера, клас, вид страхування; форма, вид страхування, форми страхування.
Література: [1], [2], [4], [5], [8], [18]
2.1 Поняття і ознаки класифікації страхування, її наукове та

практичне значення
Класифікація страхування – це система поділу страхування за історичними, економічними або юридичними ознаками на сфери діяльності, галузі, підгалузі, класи і види залежно від цілей класифікації.

В основу класифікації страхування покладено розбіжності у сферах діяльності страхових компаній, у підходах по забезпеченню страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, у визначенні об’єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, у формах проведення страхування.

Найістотніші класифікаційні ознаки:

1) історичні ознаки;

2) економічні; сфера діяльності, спеціалізація; об’єкти страхування; рід небезпек; статус страхувальника; статус страховика;

3) юридичні: за вимогами міжнародних угод і внутрішнього законодавства; за формою проведення.

Класифікація за історичною ознакою пов'язана із виділенням етапів розвитку і появи тих чи інших видів страхування.

Вона передбачає поділ страхування на:

Класифікація за економічними ознаками передбачає декілька варіантів залежно від цілей класифікації:

а) за спеціалізацією страховика або сферами його діяльності страхування поділяють на: страхування життя; загальні (ризикові) види страхування.

б) за об'єктами страхування, на які спрямований страховий захист, виділяють: галузі; підгалузі; види страхування.

в) за родом небезпеки або страхових ризиків виділяють страхування: автотранспортне; морське; авіаційне і космічне; ядерних ризиків; кредитних ризиків тощо.

г) за статусом страховика виділяють страхування: державне; комерційне; взаємне.

д) за статусом страхувальника передбачено поділ страхування залежно від того, чиї інтереси обслуговує страховик, а саме: юридичних осіб; фізичних осіб.

Класифікація за юридичними ознаками передбачає декілька підходів:

Класифікацію згідно з вимогами внутрішнього законодавства України Держфінпослуг (Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг) використовує з метою ліцензування.
2.2 Класифікація страхування за формами його проведення
За формами розрізняють добровільне та обов’язкове страхування.

Обов’язкове страхування встановлюється законом, згідно з яким страховик зобов’язується страхувати відповідні об’єкти, а страхувальник – своєчасно вносити належні страхові платежі.

Як в галузі державного соціального страхування, так і в індивідуальному страхуванні, обов’язкове страхування зумовлене ризиками, пов’язаними з життям, втратою працездатності або із виникненням таких збитків, які не можуть бути відшкодовані окремою особою. Наприклад, дорожньо-транспортні пригоди, пожежа, яка знищила житло десятків або сотень сімей, втрата годувальника тощо без обов’язкового страхування могли б поставити окремих людей в такі умови, що вони до кінця свого життя змушені були б використовувати весь свій доход для компенсацій спричинених збитків, а в деяких випадках для такої компенсації не вистачило б і життя.

Форми типового договору, порядок проведення і особливі умови для ліцензування обов’язкового страхування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 7 Закону України «Про страхування» надає перелік видів страхування, які є обов’язковими (37 видів обов’язкового страхування).

Відповідно до п. 26 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» Кабінет Міністрів України від 1 червня 2002 р. № 733 Постановив затвердити «Порядок і правила проведення обов’язкового страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів».

Згідно п. 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» ВВР від 1.07.2004 р. прийняла ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV.

Обов’язкова форма страхування ґрунтується на таких засадах:

1. Законодавство встановлює перелік об’єктів, що підлягають обов’язковому страхуванню та механізм, яким забезпечується його реалізація, покладаючи відповідальність за здійснення страхування на державні страхові органи.

2. Суцільне охоплення всіх об’єктів обов’язкового страхування без заяви страхувальника, оскільки реєстрація об’єкта є підставою для того, щоб він автоматично був охоплений страхуванням.

3. Безумовна дія обов’язкового страхування, незалежно від порушення терміну сплати страхувальником страхових платежів. У разі порушення строків внесення платежів страхувальник сплачує пеню. У разі настання страхового випадку при прострочених платежах потерпілого із страхового відшкодування вилучається сума боргу та пеня на прострочений борг.

4. Обов’язкове майнове страхування не обмежене часом. Воно втрачає силу тільки коли гине майно. Для особистого страхування обов’язковість втрачає силу із зміною статусу особи, що зумовлює вилучення її з переліку тих осіб, котрі підлягають законному обов’язковому страхуванню (особа перестала бути депутатом, пасажиром тощо).

5. Страхове забезпечення з обов’язкового страхування строго нормоване. Ці норми встановлюють у відсотках від страхової оцінки або в гривнах на один об’єкт.

Добровільне страхування базується на укладанні договору між страхувальником і страховиком. Ним, як правило, охоплюються ті юридичні та фізичні особи, котрі не підлягають під обов’язкове страхування і бажають застрахуватись. Загальні умови та порядок проведення добровільного страхування визначається правилами, які встановлюються страховиком самостійно. Конкретні умови добровільного страхування визначаються під час укладання договору.

Стаття 6 Закону України “Про страхування” надає перелік видів страхування, які є добровільними (22 видів обов’язкового страхування).

Таблиця 2.1

Принципи обов’язкового та добровільного страхування

Обов’язкове

Добровільне

1. Встановлюється законом

1. Діє в силу закону і на добровільних засадах

2. Суспільне охоплення та

автоматичність розповсюдження

2. Добровільна участь у страхуванні

3. Діє незалежно від внесення

страхових платежів

3. Вибіркове охоплення страхування

4. Діє безстроково

4. Обмежене строками страхування

5. Нормування страхового

забезпечення

5. Діє тільки при участі страхових внесків

6. Страхове забезпечення залежить від бажання страхувальника.



2.3 Класифікація страхування за об’єктами: галузі, підгалузі і види

страхування

В зарубіжних державах існує 7 класів страхування: 1) вогневе страхування; 2) страхування від нещасних випадків: страхування кредиту та заставних зобов’язань; 3) транспортне страхування; 4) страхування громадської відповідальності; 5) інженерне страхування; 6) морське та авіаційне страхування; 7) страхування життя та пенсії.

В Україні Класифікація за об'єктами є найбільш загальною. Об'єкт страхування є головним фактором, від якого залежить характер та основні умови договору страхування. Вона передбачає виділення галузей, підгалузей і видів страхування. Всі ланки такої класифікації розташовані так, що кожна наступна ланка є частиною попередньої. Вища ланка – галузь; середня - підгалузь; нижча – вид страхування. При цьому всі ланки охоплюють обов'язкову і добровільну форму проведення страхування.

В основі розподілу страхування на галузі лежать принципові розходження у визначенні об'єкта страхування. Відповідно до цього критерію всю сукупність страхових відносин поділяють на 4 галузі:

Для конкретизації страхових інтересів окремих учасників страхування проводиться виділення з галузей окремих підгалузей і видів страхування. Враховуючи все це класифікація страхування за об'єктами має такий вигляд:

1. Майнове страхування:

1.1 Страхування майна юридичних осіб:

1.1.1. Страхування наземного транспорту;

1.1.2. Страхування тварин;

1.1.3. Страхування багажу і вантажу;

1.1.4. Страхування авіатранспорту;

1.1.5. Страхування урожаю сільськогосподарських культур;

1.1.6. Інші види.

1.2. Страхування майна фізичних осіб:

1.2.1. Страхування будівель;

1.2.2. Страхування транспорту;

1.2.3. Страхування майна на подвір'ї;

1.2.4. Страхування тварин;

1.2.5. Страхування породистих собак ;

1.2.6. Страхування на випадок ремонту;

1.2.7. Інші види.

2. Особисте страхування:

2.1 Страхування життя:

2.1.1. Змішане страхування життя;

2.1.2. Страхування дітей;

2.1.3. Страхування пенсій;

2.1.4. Страхування на дожиття;

2.1.5. Шлюбне страхування;

2.1.6. Інші види.

2.2. Страхування від нещасних випадків:

2.2.1. індивідуальне (дорослих; дітей; школярів);

2.2.2. колективне (туристів; спортсменів; студентських груп; працівників підприємств);

2.2.3. Інші види.

2.3 Медичне страхування:

2.3.1. Страхування на випадок хвороби;

2.3.2. Страхування вагітних жінок;

2.3.3. Страхування варикозного розширення вен;

2.3.4. Страхування здоров'я;

2.3.5. Інші види.

3. Страхування відповідальності:

3.1 Страхування цивільної відповідальності:

3.1.1. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

3.1.2. Екологічне страхування;

3.1.3. Страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції;

3.1.4. Страхування професійної відповідальності;

3.1.5. Інші види.

3.2. Страхування заборгованості:

3.2.1. Страхування кредитних ризиків;

3.2.2. Страхування експортно-імпортних операцій;

3.2.3. Страхування біржових операцій;

3.2.4. Інші види.

4. Страхування підприємницьких ризиків:

4.1 Страхування комерційних ризиків:

4.1.1. Страхування невиконання договірних зобов'язань;

4.1.2. Страхування переривів у виробництві;

4.1.3. Страхування на випадок простоїв;

4.1.4. Страхування недопоставок продукції;

4.1.5. Страхування технічних ризиків;

4.1.6. Страхування на випадок введення нової техніки, технології;

4.1.7. Інші види.

4.2. Страхування фінансових ризиків:

4.2.1. Страхування недоотриманого прибутку;

4.2.2. Страхування обумовленого рівня рентабельності;

4.2.3. Страхування депозитних вкладень;

4.2.4. Страхування валютних ризиків;

4.2.5. Страхування інвестицій;

4.2.6. Інші види.
Розглянута класифікація покладена в основу розробки всіх видів страхових послуг, що їх пропонують вітчизняні страховики. На її основі будуються організаційна структура страховика, а також вся страхова справа в Україні. Об'єкт страхування є вирішальним чинником, від якого залежить характер договору страхування та його істотні умови – страхова сума, перелік страхових випадків, страхова премія, термін дії договору страхування тощо.
Питання для самоконтролю:

1. Навести класифікацію страхування за об’єктами страхування.

2. Навести класифікацію за економічними знаками.

3. Навести класифікація страхування за формами його проведення.

4. Дати обґрунтування обов’язкового та добровільного страхування, визначити їх відмінність.

5. Навести класифікацію видів страхування.

6. Які види страхування є обов’язковими ?

7. Які вимоги пред’являються до правил добровільного страхування ?

8. Навести основні підгалузі і види майнового страхування.

8. Назвіть основні підгалузі і види особистого страхування.

8. Навести основні підгалузі і види страхування відповідальності.

8. Назвіть основні підгалузі і види страхування підприємницьких ризиків.

  1   2   3   4   5   6   7   8


МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации