Оліфіренко В.В., Білецький В.С. Проблеми сучасного підручника середньої і вищої школи - файл n1.doc

приобрести
Оліфіренко В.В., Білецький В.С. Проблеми сучасного підручника середньої і вищої школи
скачать (631 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc631kb.18.09.2012 21:28скачать

n1.doc

  1   2   3   4   5   6   7



Донецька філія Центру гуманітарної освіти

Національної академії наук України

Донецьке відділення Наукового товариства ім. Шевченка

Лабораторія підручників Українського

культурологічного центру


ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО ПІДРУЧНИКА

СЕРЕДНЬОЇ І ВИЩОЇ ШКОЛИ

збірник наукових праць

Випуск 3

Донецьк

Східний видавничий дім

2005

Видання засноване в 2001 р.
ББК 74.021.5
Проблеми сучасного підручника середньої і вищої школи. Зб. наук. праць. Випуск 3. / Упорядкування і наукова редакція: В.В.Оліфіренко, В.С.Білецький. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2005. - 108 с.
ББК 74.021.5
Редакційна колегія: Пасько І.Т., канд. філос. наук, проф.; Білецький В.С., д.т.н., проф.; Оліфіренко В.В. канд. педагог. наук, доцент.
Редакція:

коректор Л. Лазаренко;

редактор В. Білецький;

набір та верстка Г. Педик;

дизайн обкладинки О. Мізько.

Адреса редколегії: 83086, Україна, м. Донецьк, вул. Артема, 45. Тел. (062) 337-04-80

ВИДАННЯ ЗДІЙСНЕНЕ ЗА ПІДТРИМКИ

ТОВАРИСТВА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЧИКАҐО


© Донецька філія Центру гуманітарної освіти НАН України

© Донецьке відділення Наукового товариства ім. Шевченка

© Лабораторія підручників і посібників Українського

культурологічного центру

© Колектив авторів, 2005
Зміст
Розділ I. Проблеми підручника і посібника

для вищої школи
Володимир Білецький.

Досвід підготовки навчальної літератури та викладання

спеціальних дисциплін українською мовою

у Донецькому Національному технічному університеті

Микола Мухопад.

Досвід застосування сучасних форм і технологій в

навчанні у технічному вузі

Микола Мухопад.

Компютеризація навчального процесу

Олег Огірко.

Навчальний посібник з християнської етики для вищої школи

Ярослав Пасько, Віталій Білецький.

Навчально-методичний посібник з логіки (досвід створення та

практика застосування)

Валентина Токарева, Людмила Батченко, Олександр Богданов.

Українознавство та етнопедагогіка як основи національного

виховання у вузі

Володимир Алтухов, Олена Шатілова,

Принципи відбору країнознавчих навчальних текстів

до підручника з української мови як іноземної
Розділ II. Проблеми підручника і посібника

для школи
Вадим Оліфіренко.

Підручники з української літератури для східної діаспори

Вадим Оліфіренко, Тетяна Остапенко.

Підручники Марії Дейко вчора і сьогодні

Світлана Оліфіренко.


Посібник “Слобожанська хвиля” для школярів-українців і росіян

Георгій Бойко.

Освітній проект «КОРИСНОМУ НАВЧАТИСЯ САМОМУ»,

як теоретична основа посібника з літератури для учнів

старших класів

Валентина Соболь.

Яким бачиться підручник з давньої української літератури

для українських ліцеїв у Польщі

Володимир Дейко.

Школи Донбасу потребують допомоги! А що ми скажемо?

Світлана Коршок.

До проблеми підручника та літературної освіти

учнів середньої школи

Катерина Приходченко.

Підручник з української мови та літератури у творчому

освітньо-виховному просторі спеціалізованої гуманітарної школи

Світлана Петреченко.

Підручник із української літератури як спосіб розвитку творчої

та соціальної компетенції учнів

Вадим Оліфіренко.

Плекання цінностей української духовності

у підручниках з української літератури західної діаспори

автори випуску
Володимир Білецький - доктор технічних наук, професор Донецького національного технічного університету

Микола Мухопад - кандидат технічних наук, професор Донецького національного технічного університету

О. Огірко - канд. фіз.-мат. наук, ад’юнкт-професор, завідувач кафедри загальноакадемічних дисциплін Львівського інституту Міжрегіональної Академії управління персоналом

Ярослав Пасько - кандидат філософських наук, доцент

Валентина Токарева - кандидат соціологічних наук, доцент, зав. кафедри українознавства Донецького державного університету управління


Людмила Батченко - доктор економічних наук, професор Донецького державного університету управління

Олександр Богданов - ст. викладач Донецького державного університету управління


Віталій Білецький - кандидат філософських наук, доцент Донецького державного університету управління

Володимир Алтухов - ст. викладач кафедри української мови Донецького національного технічного університету

Олена Шатілова - асистент кафедри української мови Донецького національного технічного університету

Вадим Оліфіренко - доцент, кандидат педагогічних наук, член Національної Спілки письменників України

Тетяна Остапенко - вчитель–філолог, Донецьк

Світлана Оліфіренко - вчитель-методист вищої категорії, заступник директора Донецького міського ліцею “Меркурій”, співавтор посібника-хрестоматії “Слобожанська хвиля”

Георгій Бойко - вчитель-методист Новоукраїнської ЗОШ І-ІІІ ступенів, Донецька область

Валентина Соболь - доктор філологічних наук, професор Варшавського університету

Володимир Дейко - видавець (Австралія)

Світлана Коршок - філолог, м. Донецьк

Катерина Приходченко - директор спеціалізованої гуманітарної школи № 95 м. Донецька, кандидат педагогічних наук, доцент, Заслужений вчитель України

Світлана Петреченко - вчитель вищої категорії, Донецький міський ліцей «Меркурій»

Розділ I.
Проблеми підручника

і посібника для вищої школи
Володимир Білецький, доктор технічних наук, професор

Донецького національного технічного університету
Досвід підготовки навчальної літератури та викладання спеціальних дисциплін українською мовою у Донецькому Національному технічному університеті
У статті висвітлено досвід автора і його колег з підготовки навчальних посібників та викладання технічних дисциплін українською мовою у Донецькому національному технічному університеті протягом 2001-2005 років. Зокрема, розглянуто фактор готовності до викладання предмету українською мовою викладача та студентської аудиторії, фактор навчально-методичного базису, стратегію і тактику практичного впровадження української мови при викладанні спеціальних природничих та технічних дисциплін.
Процеси практичного впровадження української мови у вузах, особливо Південно-Східної України часто наштовхуються на брак досвіду, нарікання на неготовність до того аудиторії тощо. Найбільшу складність, як наголошують викладачі і керівники різних рівнів, тут являють спеціальні природничі і технічні предмети, так як в циклі гуманітарних наук є суттєво більший навчально-методичний досвід і відповідна база [1, 2]. Отже вельми актуальним на сьогодні є впровадження позитивного досвіду застосування української мови у викладацькому процесі у технічному вузі. Ознайомлення з таким досвідом широкої наукової громадськості і є метою даної роботи.

Автор з 2001 р. викладає на кафедрі «Збагачення корисних копалин» Донецького національного технічного університету ряд спеціальних дисциплін, зокрема «Основи збагачення корисних копалин», «Технологія збагачення корисних копалин», «Фізичні та хімічні основи галузевого виробництва», «Технологія гірничого виробництва та збагачення корисних копалин». Але до 2000 року практично всі ці дисципліни викладалися практично повністю російською мовою. Процес поступового переходу на викладання українською, розпочатий на кафедрі у 2001 р. має свої певні особливості. Зупинимося на них докладніше.

Фактор готовності до викладання предмету українською власне викладача передбачає досконале знання ним мови не на побутовому, а на фаховому рівні. Як цього досягти? Зазвичай – постійною реальною мовною практикою. Але для цього треба мати відповідне оточення і традицію. Що в Східній Україні не є настільки поширеним явищем, хоча серед наукової інтелігенції зустрічається значно частіше, ніж серед іншого загалу (особливо Донецького Наукового центру НАН України).

Можливі й інші методи фахового освоєння мови, серед яких чи не перше місце займає підготовка викладачем лекцій, методичних розробок, посібників і підручників. Найбільш ефективне – останнє, так як дозволяє охопити найбільше коло саме тих питань, які необхідні для лекції зі спеціального предмету. Наприклад, за період 2000-2004 рр. були підготовлені і випущені друком посібники «Проектування збагачувальних фабрик» (Смирнов В.О., Білецький В.С., навчальний посібник, 2002, 296 с., рекомендовано Міносвіти), «Спеціальні методи збагачення корисних копалин», курс лекцій, 2003, 116 с.), «Технологія збагачення корисних копалин» (Білецький В.С., Смирнов В.О., навчальний посібник, 2004, 272 с., рекомендовано Міносвіти), готується посібник «Гравітаційні методи збагачення корисних копалин», «Фізичні та хімічні методи галузевого виробництва» (Смирнов В.О., Білецький В.С.) [3-5]. Ця робота дозволила суттєво вдосконалити фаховий мовний рівень самого викладача. Зауважимо, що неготовність викладача до викладання високою літературною фаховою мовою, застосування сумнозвісного «суржика», особливо в його «жорсткому варіанті» неприпустиме, так як дискредитує саму ідею як україномовного, так і будь-якого іншого (англо-, франко-, німецько-, польськомовного тощо) викладання у вузі шкодить майбутньому спеціалісту.

Фактор готовності до викладання предмету українською студентської аудиторії. Тут, на нашу думку, треба вирізняти психологічну і фактичну готовність слухачів. Перша вочевидь не є явною (і не може такою бути при повсюдній практиці російськомовності), а прихованою. Тому запитання типу: «Якою мовою аудиторія бажає слухати лекції?» є безперспективними і фактично є наслідком неготовності до викладання не аудиторії, а самого викладача.

Фактична готовність студентської аудиторії на загал висока. Безперервна п’ятирічна практика викладання спеціальних предметів повністю українською мовою в ДонНТУ (В.С.Білецький) показує, що практично всі студенти готові до сприйняття матеріалу, а також у 70-90% готові до написання контрольних робіт і рефератів українською. Це результат останніх 15 років мовно-суспільних акцентів у нашому суспільстві, наслідок, власне, загальної трансформації суспільства і побудови держави. Менший відсоток серед студентів тих, хто має постійну мовну практику українською і готовий фахово вести наукову дискусію, здавати залік та екзамен українською. Але цей відсоток теж весь час зростає, що закономірно.

Загалом вже сама багаторічна практика викладання спеціальних дисциплін українською в ДонНТУ однозначно показує, що студентство (при правильному психологічному та мовно-етичному) підході готове до сприймання матеріалу українською.

Фактор навчально-методичного базису – один з вирішальних. Без відповідних підручників, посібників, методичних розробок, виконаних українською годі чекати позитивного результату в її практичному впровадженні в навчальний процес. Тому цю роботу треба серйозно планувати з урахуванням наявного і перспективного кадрового потенціалу, а також чинника часу.

Важливим є також заохочення науковців та викладачів до написання наукових праць (статей, монографій), довідкових видань в українській мові, а також перекладних і тлумачних словників. На рівні вузів таке заохочення на сьогодні майже відсутнє. На жаль, ситуація має мовчазно-самопливний характер.

Що стосується базисних фахових енциклопедичних та словникових видань, то стратегія і тактика вирішення цих масштабних завдань звичайно є державною справою і знаходиться в компетенції Міністерства освіти та науки. Разом з тим ряд питань може бути вирішена силами вузів, а також наукових товариств.

Що стосується гірничих дисциплін, то тут заслуговує на увагу ініціативна програма «Гірнича енциклопедія» (автор ідеї і редактор В.С.Білецький), в рамках якої у 2001-2002 рр. видано 1-й і 2-й томи фундаментального «Гірничого енциклопедичного словника», а в 2004 р. – 3-го тому цього «Словника…» та 1-го тому «Малої гірничої енциклопедії»[6, 7]. До роботи над цими працями було залучено (і то головно виключно на громадських засадах) понад 100 відомих фахівців з Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запоріжжя, Ів.-Франківська, Львова, Дрогобича, Сімферополя, Кривого Рогу, Макіївки, інших міст України та спеціалісти зарубіжжя.

Водночас заслуговують на увагу фахівців перекладні словники гірничого профілю, які в останні роки підготував і видав НДІ гірничої механіки ім. М.М.Федорова [8, 9].

Стратегія і тактика практичного впровадження української мови при викладанні спеціальних природничих та технічних дисциплін. В цій галузі треба, по-перше, врахувати уроки минулого. З 1991 року приймалося ряд планів і творилися графіки впровадження української мови у навчальний процес вузів Східної України, Донеччини. Практично всі вони залишилися невиконаними деклараціями, бо передбачали радше адміністрування ніж зацікавленість і часто були пущені на самоплив. Надалі стратегія і тактика повинна вибудовуватися так, щоб слова не розходитися з конкретними справами. Робиться це за відомими алгоритмами – через організаційне, фінансове, матеріальне забезпечення на різних рівнях (міністерство, вуз, факультет, кафедра), з підключенням як матеріальних так і нематеріальних мотивацій учасників процесу. Головним уроком повинна стати відмова від адміністрування, а залучення таких механізмів, які роблять українську свідомим вибором як викладача, так і аудиторії. По-друге, застосовується принцип поступовості і етапності, але неухильності процесу. По-третє, визначається чітке «дерево» виконавчої відповідальності при не менш чіткому підпорядкуванні (і відповідальності) керівника вузу за весь процес. По-четверте, провадиться моніторинг процесу із забезпеченням прозорості його результатів (скажімо, за останні 10-12 років питання впровадження української мови у вузах Донеччини ні разу не слухалося гласно на рівні державних обласних структур, не було громадських слухань тощо). По-п’яте, залучаються можливості співпраці з іншими вузами країни та науковими громадськими організаціями (скажімо НТШ).

Тепер ще декілька слів про механізм реверсно-мовних процесів. Зауважимо, що викладені вище принципи повернення в українську мову результативно спрацюють лише тоді, коли у суспільстві, в першу чергу у еліти, визріє переконаність у необхідності знати українську мову як для суто утилітарних цілей, так і як вікно у світ науки, мистецтва, культури загалом. Складність в тому, що допоки такої впевненості в частини науковців немає, процес буде «пробуксовувати». Якщо говорити про механізм «українізації» в сфері освіти, то крім його комплексності (вища, середня і початкова школа, де вища школа – вирішальна ланка) слід відзначити і ще одну його особливість. Крива «частка української в освіті – час» буде мати, на наше переконання, дві чітко виражені ділянки. Перша – полога і тривала – до «точки неповернення» характерна повільним і часто болючим накопиченням україномовних підручників, посібників, методик, монографій тощо, повільним збільшенням частки україномовних (або двомовних) викладачів, досить жорсткою конкуренцією за якість і переваги розвитку науки і викладання саме в українській. На досягнення «точки неповернення» можуть піти роки, і це дуже залежить як від загальнодержавних процесів, розвитку україномовності в усіх сферах – аж до сленгових, говіркових зразках мови, так і від, скажімо, темпів глобалізації. Після досягнення цієї точки процес україномовної консолідації розвиватиметься як «ланцюгова реакція».
ЛІТЕРАТУРА


  1. Комов М.В. Українська термінологічна лексикографія 1948-2000 // Львів, 2002. – 84 с.

  2. Проблеми української термінології//Вісник національного університету “Львівська політехніка”, № 453. - 2002, - 554 с.

  3. Смирнов В.О., Білецький В.С. Проектування збагачувальних фабрик (посібник). – Донецьк: Східний видавничий дім, 2002.- 296 с.

  4. Самилін В., Білецький В. Спеціальні методи збагачення корисних копалин (курс лекцій). – Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. – 116 с.

  5. Білецький В.С., Смирнов В.О. Технологія збагачення корисних копалин.(посібник). – Донецьк: Східний видавничий дім, 2004.- 272 с.

  6. Гірничий енциклопедичний словник. тт. І, ІІ, ІІІ. (за редакцією В.С.Білецького). - Донецьк: Східний видавничий дім. – 2001, 2002, 2004 – 1900 с.

  7. Мала гірнича енциклопедія. т.І. (за редакцією В.С.Білецького). - Донецьк: Донбас, 2004. – 640 с.

  8. И.Г.Манец, А.И.Коваль, Г.И.Кирокасьян. Русско-украинский горнотехнический словарь.-Донецк: Донбасс, 2000. – 484 с.

  9. І.Г.Манець, А.І.Коваль .Українсько-російський гірничотехнічний словник. –Донецьк: Донбас. 2001. У 2-х томах. Том 1 – 463 с., том 2 – 544 с.



Микола Мухопад, кандидат технічних наук, професор,

Донецький національний технічний університет
Досвід застосування сучасних форм

і технологій в навчанні У ТЕХНІЧНОМУ ВУЗІ
Пропонуються підходи до реформування навчального процесу на основі застосування комп'ютерних технологій. На прикладі курсу «Рудниковий транспорт» показана структура і організація традиційно-дистанційного навчання. Приділено увагу підготовці комплектів науково-методичної літератури.
Сучасні форми і технології навчання, прийняті на кафедрі «Гірничозаводський транспорт і логістика» Донецького національного технічного університету повністю відповідають вимогам часу та положенням Болонської конвенції і дають змогу перейти від пасивних методів до методів, які передбачають широке використання в навчальному процесі комп’ютерної техніки й Internet. Виходячи з цього, для організації навчання за сучасними технологіями на кафедрі ГЗТ і Л підготовлена програма реформування навчального процесу з курсу «Рудниковий транспорт».

Програма реформування передбачає:

? підготовку комплекту навчально-методичної літератури з курсу «Рудниковий транспорт» (паперовий і електронний варіант);

? розробку сучасної технології навчального процесу традиційно-дистанційного (очно-заочного) навчання;

? підготовку проекту лабораторії інноваційних технологій;

? педагогічний експеримент вивчення курсу «Рудниковий транспорт» за сучасними технологіями;

? отримання відгуків і рецензій на розробки; висвітлення розробок в наукових виданнях та Internet.

Сьогодні програма реформування навчання з курсу «Рудниковий транспорт» виконана у повному обсязі.

На новій основі підготовлені комплекти навчально-методичної літератури (НМЛ) з курсу «Рудниковий транспорт» (паперовий і електронний варіант). До комплекту інформаційних електронних носіїв НМЛ ввійшли роботи:

Основою навчально-методичної літератури з предмету є посібник «Рудниковий транспорт». Він враховує усі сучасні вимоги, а його модульна структура побудови дозволяє застосувати модульно-рейтингову систему оцінки знання курсу.

У відповідності до програми реформування навчання розроблені сучасні технології навчального процесу з курсу «Рудниковий транспорт». Структура традиційно-дистанційної (очно-заочної) форми навчання включає:

При цьому робота студента триває як самостійно, так і під керівництвом викладача.

Організація навчального процесу включає:

Прийнятими структурами традиційно-дистанційного навчання передбачена можливість студентам прослухати у вузі цикл проблемних лекцій, виконати практичні (лабораторні) роботи, отримати своєчасно консультацію та допомогу. Вони також мають можливість два рази за семестр на семінарах звітувати виконану самостійну роботу, а викладачам застосувати модульно-рейтингову систему оцінки знання матеріалу курсу.

Сучасним формам, засобам і методам навчання з курсу «Рудниковий транспорт» дали позитивну оцінку: науково-методична Рада по ПТМ Міністерства освіти і науки України, 2002 р.; Всеукраїнська науково-методична конференція м.Алчевськ, 2002 р.; 2-га Регіональна конференція, м. Донецьк, 2003 р.; проф. д.т.н. Приседський В.В., проф. д.п.н. Стефаненко П.В., проф. д.т.н. Білецький В.С, проф. д.т.н. Горбатов П.А., проф. д.т.н. Антіпов І.В., с.н.с. д.т.н. Бережний М.М., доц. к.т.н. Павлиш В.М.

Розробки висвітлені: на сторінці Internet, 2002 р.; у збірнику наукових праць Всеукраїнської конференції м. Алчевськ, 2002 р.; збірнику наукових праць 2-ої Регіональної конференції м. Донецьк, 2003 р.

З метою здобуття досвіду навчання за сучасними технологіями, вияву недоліків та розробки заходів подальшого його удосконалення на протязі 3-х років на кафедрі проводиться педагогічний експеримент.

Досвід роботи за новою технологією показав, що за короткий час можливо змінити чорно-білі рисунки підручника на кольорові, змінити його побудову і структуру, зняти проблему з вивченням курсу, який здійснений на державній мові. Значно покращити за змістом та оформленням реферати та звіти практичних (лабораторних) робіт. Він також засвідчив і те, що наявність літератури (підручників і посібників) на електронних носіях дозволяє оперативно поповнювати її новими відомостями та своєчасно доводити їх до студентів.

Новітня технологія навчання може бути застосована при здобутті вищої освіти не тільки студентами заочниками, а і студентами, які навчаються за індивідуальним графіком, студентами прискореної підготовки, студентами які бажають придбати другу спеціальність, а також усіх бажаючих навчатись у вищому навчальному закладі.

Широке використання в навчальному процесі ком’ютерної техніки й Internet, безумовно, буде впливати на підвищення якості підготовки фахівців з вищою освітою.

Впевнений, що підготовка фахівців за новітньою технологією відповідає сучасним вимогам і її впровадження в навчальний процес студентів – справа недалекого майбутнього.

 
  1   2   3   4   5   6   7


Донецька філія Центру гуманітарної освіти
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации