Приходько M.I. Педагогіка вищої школи: курс лекцій для магістрів - файл n1.doc

приобрести
Приходько M.I. Педагогіка вищої школи: курс лекцій для магістрів
скачать (688 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc688kb.18.09.2012 10:42скачать

n1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8
Міністерство освіти і науки України Запорізький державний університет

М.ІДриходько

Педагогіка вищої школи

СП) г

со сэ

со со

курс лекцій для магістрів

Затверджено Вченою радою ЗДУ Протокол № 10 від 25.06.01 p. 8067-999-12-17 или 8063-103-13-11



^.

ЗАПОРІЗЬКА

ОБЛАСНА

БІБЛІОТЕЧКА

Запоріжжя 2001

УДК 378.147 (075.8) ББК 4 481.26 я 73 П775

Приходько M.I.

П 775 Педагогіка вищої школи: курс лекцій для магістрів. - Запоріжжя: ЗДУ,

2001.-96 с.

ISBN 966-599-134-5

У лекціях розкриваються предмет і об'єкт педагогіки вищої школи, навчальний план і навчальні програми, сутність та закономірності навчального процесу у вищій школі, подано основні законодавчо-нормативні документи України, що визначають засади регулювання вищої школи.

Для магістрів, викладачів, керівників навчальних закладів і студентів вищих закладів освіти.

Вступ

Необхідність поглибленого вивчення педагогіки вищої школи як наукової дисципліни для магістрів, що готуються до практичної педагогічної діяльності в університетах, інших вищих навчальних закладах різних рівнів, є очевидною. Для магістрів - це одна з важливих загальнопрофесійних дисциплін. Адже осягнення теоретико-методологічних основ педагогіки вищої школи як навчальної дисципліни, знання основних засад організації навчального і виховного процесу вищих навчальних закладів освіти, основних видів, форм та методів організації навчального процесу, методології та методів експериментально-педагогічного дослідження мають непересічне значення для формування майбутніх викладачів вищої школи.

Визначаючи предмет і об'єкт педагогіки вищої школи, сутність та закономірності навчально-виховного процесу у вищий школі, дидактичні принципи навчання у вузі, методологічні характеристики педагогічних досліджень та ін., автор усвідомлював необхідність насамперед відійти від традицій і стереотипів мислення в рамках однієї методології, шукати нові підходи до викладання нової навчальної дисципліни.

Виходячи з цього, автор вважав доцільним включити в підручник бодай короткі тлумачення деяких термінів і понять, по-новому підійти до визначення змісту самих понять "педагогіка вищої школи", "вища педагогічна освіта". Це чи не єдино продуктивний шлях: адже система освіти як така завжди була різнорівневою, а, точніше, ступеневою. Це стосується і її вищої ланки.

При визначенні основних понять, закономірностей, принципів, форм та методів діяльності вищої школи автор виходив насамперед із наявності доступних на сьогодні для магістрів джерел.

Для самоконтролю засвоєння матеріалу до кожного розділу додаються контрольні запитання.

Головне завдання підручника полягає у сприянні гуманізації освіти через творення умов підготовки магістрів, зорієнтованих на цінності вітчизняної та світової педагогіки.

Усвідомлюючи, що це перший навчальний посібник з педагогіки вищої школи для магістрів, автор буде щиро вдячний за відгуки, пропозиції та зауваження щодо його удосконалення.

УДК 378.147 (075.8) ББК 4 481.26 я 73

ISBN 966-599-134-5

Запорізький держуніверситет, 2001 Приходько М.І., 2001

Лекція 1.

Магістратура як складова частина підготовки

науково-педагогічних кадрів.

Загальні положення. Магістратура є складовою частиною системи ступеневої освіти, однією з форм підготовки науково-педагогічних, наукових та керівних кадрів. Головна мета магістратури - підготовка фахівців з поглибленими теоретичними та спеціальними знаннями, які оволоділи методами та засобами наукових досліджень, умінням самостійно на високому рівні вести наукову, педагогічну та управлінську роботу.

Магістр - це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра або спеціаліста здобув поглиблені спеціальні уміння та знання інноваційного характеру, має певний досвід їх застосування та продуктування нових знань для вирішення проблемних завдань у певній галузі народного господарства.

Освітньо-професійна програма підготовки магістра забезпечує одночасне здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації магістра на базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки бакалавра (нормативний термін навчання визначається програмою, але не можна перевищувати одного року, а для окремих спеціальностей за погодженням Міносвіти, може бути встановлено термін півтора року). Здобуття кваліфікації магістра може здійснювати на базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки спеціаліста (нормативний термін навчання визначається індивідуальною профамою з урахуванням академічної різниці між освітньо-професійною програмою спеціаліста та магістра, але не може перевищувати одного року).

Освітньо-професійна програма підготовки магістра включає поглиблену фундаментальну, гуманітарну, соціально-економічну, психолого-педагогічну, спеціальну та науково-практичну підготовку.

Освітньо-професійна програма підготовки магістра юридичного спрямування в разі цільової підготовки за замовленням правоохоронних органів може забезпечувати здобуття кваліфікації магістра на базі повної загальної середньої освіти.

Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації магістра.

Магістерська підготовка здійснюється за напрямками та спеціальностями, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.1997р. "Про перелік напрямків та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями". її можна організувати зі спеціальностей, акредитованих IV рівнем акредитації, при випускаючих кафедрах, які мають висококваліфіковані кадри та сучасну лабораторну і дослідницьку базу.

Запорізький державний університет здійснює підготовку магістрів для державного сектору народного господарства за державними контрактами. Фінансування магістратури здійснюється за рахунок коштів державного

бюджету та позабюджетних джерел відповідно до договорів з фізичним* - '' особами та підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності. ^^^1 Прийом до магістратури. План прийому до магістратури здійснюється * ^Ч^ обсягах, що відповідають прийому до аспірантури та затверджується ректоро»/ і' щорічно. ("^'і'

Навчання у магістратурі здійснюється з відривом від виробництва. Термії^/ ' навчання для осіб, які мають диплом спеціаліста і продовжують навчання з^ f цією ж спеціальністю-10 календарних місяців. ^W

До магістратури приймаються громадяни України, які мають середній 6aj/ | диплому спеціаліста не нижче 4,5 балів. '^'(

Вступники до магістратури подають до приймальної комісії заяву на ім'Уі^і ректора, диплом спеціаліста з додатком, копію трудової книжки, рекомендаці'/ ^*^* державної екзаменаційної комісії, деканату, рекомендації підприємств, де/^^' працює вступник, 6 фотокарток розміром 3x4, медичну довідку (форма №086^ у), пред'являють паспорт особисто. ,^3

Прийом до магістратури проводиться на конкурсній основі за^ результатами вступних випробувань. /^х

Вступні випробування проводяться у формі співбесіди з профілюючих' дисциплін. if^'i

Зарахування до університету проводиться за конкурсом окремо з кожної спеціальності. У'Ч

Правила прийому до магістратури розробляються вищим навчальним і^ закладом освіти, затверджуються ректором і доводяться до відома вступників через засоби масової інформації. /^

Усі питання, пов'язані з прийомом до магістратури, вирішує приймальна (^ комісія вузу. Відповідальність за роботу по прийому студентів до магістратури несе ректор університету. /і"

Вимоги до магістерської програми. Освітньо-професійна програма вищої /^ освіти за професійним спрямуванням підготовки магістрів є підсумковою / " професійно-освітньою програмою у структурі системи вищої освіти, розрахована на 1 рік. -^

Принципово нову форму підготовки спеціалістів - магістратуру ^ відрізняють якісно нові поглиблені курси та напрямки наукової роботи з ^ вибраних спеціалізацій, передові форми організації навчального процесу, *' апробація отриманих результатів наукових досліджень безпосередньо у практичній роботі. '

Магістерські програми зорієнтовані на глибоку фахову підготовку із забезпеченням високого рівня теоретичних знань, безпосередню розробку і впровадження в практику різноманітних наукових програм і розробок. Програма забезпечує набуття глибоко диференційованих знань, передбачає оволодіння науково-методичними формами освітньої діяльності.

Коло питань, який має бути обізнаний магістр і їх призначення для роботи на посадах, залежить від фахового спрямування.

Програма магістерської підготовки, яка розрахована на один рік навчання (на базі спеціаліста), тобто згідно схемі спеціаліст -магістр, складається з двох

семестрів по 18 тижнів кожний. Перший семестр - навчальний, другий семестр потрібний для завершення наукових досліджень за темоюмагістерської роботи, її оформлення та підготовку до захисту. Після першого семестру проводиться екзаменаційна сесія тривалістю 2 тижня. Після другого семестру протягом 1 тижня працюють державні екзаменаційні комісії за фахом.

Програма підготовки магістрів складається з наступних блоків:

1. Обов'язкові фундаментальні дисципліни в галузі педагогіки, методики викладання у вищій школі, методології наукових досліджень.

2. Спеціальні дисципліни проблемного характеру з актуальних питань фаху, що обираються студентами магістеріуму.

3. Спеціальні курси дисциплін, що самостійно вивчаються студентом за його вибором.

4. Форми контролю (заліки, поточні та випускові іспити).

5. Напрями науково-дослідної роботи. Студент магістеріуму обирає напрям науково-дослідної роботи, відповідно до якого обґрунтовує тему магістерської роботи, об'єкт дослідження, методи дослідження, інформаційні технології, форму впровадження наслідків дослідження.

Слід мати на увазі, що програма магістра є одним з початкових ступенів підготовки науковців та зорієнтованих на подальше навчання в аспірантурі.

Спеціальні обов'язкові курси проблемного характеру по кожній магістерській програмі призначені для глибого вивчення конкретних аспектів у тій чи іншій галузі, прищеплюють навички аналізу типових практичних проблем. їх мета - чітка професійна спеціалізація. Саме в цих курсах полягає специфіка конкретної магістерської програми і кожна програма має свій перелік курсів спеціалізації (не менш п'яти). їх вивчення обов'язкове для всіх кандидатів. Спеціальні вибіркові курси формуються по кожній магістерській програмі окремо, але можуть пропонувати для вивчення всім кандидатам по будь-якій програмі. Це спеціальні курси дисциплін, що самостійно вивчаються студентом за його вибором (1 дисципліна).

Загальна кількість годин (теоретичний курс - 18 тижнів) становить 972 години, з них - аудиторних 360 годин, індивідуальних - 250 годин, самостійна робота - 360 годин.

Розподіл годин за блоками:

І. Обов'язкові фундаментальні дисципліни - 360 годин (37%).

П. - Ш. Спеціальні дисципліни з фаху та за вибором - 612 годин (63%)

На наукові дослідження за обраною темою та написання магістерської кваліфікованої роботи магістру у другому семестрі планується 972 години. Орієнтований навчальний план підготовки магістра наведений у додатку №1.

ОрганЬація навчання в магістратурі. Навчання в магістратурі здійснюється у відповідності до індивідуального навчального плану магістра під керівництвом наукового керівника, який повинен мати вчений ступінь (вчене звання) і працювати на випускаючій кафедрі. Індивідуальний навчальний план магістра підписує завідуючий випускаючою кафедрою та науковий керівник.

Науковий керівник консультує студента з питань поглибленого вивчення спеціальних дисциплін, наукової проблематики, контролює виконання ним затвердженого кафедрою індивідуального плану, керує випусковою роботою магістра.

Навчальне навантаження наукового керівника не перевищує 40 годин на рік за кожного студента магістратури.

Навчання за магістерською програмою опирається на активну самостійну роботу студентів.

За одним керівником закріплюється до 5 магістрантів.

Науковий керівник:

- приймає учать у виборі претендентів на навчання за освітньо-професійними програмами магістрів, рецензує їх наукові праці;

- додає допомогу студентові у виборі теми магістерської роботи і складанні індивідуального плану навчання;

- контролює виконання графіку навчального процесу студентом;

- сприяє організації організації індивідуальних навчальних занять студента;

- аналізує та контролює організацію самостійної роботи студента;

- керує підготовкою магістерської роботи студента;

- сприяє підвищенню загальної культури студента;

- сприяє вирішенню соціально-побутових проблем студента та його працевлаштуванню;

- надає письмову характеристику особистих (розумових, аналітичних, світоглядних тощо) та професійних якостей студента.

Основними формами роботи в магістратурі є:

- оглядові, проблемні лекції;

- науково-навчальні семінари з окремих тем, розділів та практичні заняття;

- самостійна робота, в тому числі проведення досліджень за затвердженою темою;

- індивідуальна робота.

Формами звітності є:

- доповіді на науково-навчальних семінарах;

- підготовка і захист рефератів і звітів по виконаних наукових роботах;

- складання екзаменів, заліків.

Підсумкова атестація в магістратурі. Після другого семестру навчання магістрант здає випусковий іспит та захищає кваліфікаційну роботу (магістерську дисертацію). Для проведення випускного іспиту обов'язкова розробка робочої програми за обраним фахом. Основні методичні підходи до розробки програми:

1. Відповідність знань випускників магістратури і їх практичної підготовки вимогам кваліфікаційної характеристики фахівця відповідного профілю. Можливі напрямки діяльності майбутнього фахівця мають відбиватися в основних розділах програми, тобто визначити ті теоретичні знання, якими має оволодіти магістрант з окремих навчальних дисциплін, щоб їх реалізувати в практичній діяльності.

2. Оскільки випусковий (державний) іспит носить конкурсний характер, то затверджується перелік спеціальних навчальних дисциплін, які формують фахівця відповідного профілю. Програма складається з укрупнених розділів цих дисциплін для оцінки загального рівня кваліфікації випускника магістратури.

3. Комплексний характер проведення державного іспиту вимагає комплексного характеру відповідей магістранта під час його проведення. Це обумовлює під час підготовки до випускного (державного) іспиту користуватися літературою з усіх дисциплін, які формують профіль фахівця, що й відбиває відповідний список літератури.

Державний іспит може бути проведений у два етапи: на І етапі оцінюється рівень знань шляхом тестування, на II етапі - рішення розрахунково-аналітичних задач і творчих, ситуаційних завдань, що дозволяє дати оцінку вмінням магістранта, використовувати набуті нові знання для вирішення професійних задач у певній галузі народного господарства.

За структурою подання творча задача складається з 2-х частин:

I частина - висвітлення проблемної ситуації, яку необхідно розв'язати.

II частина - перелік обов'язкових етапів роботи студента в перебігу розв'язання проблемної ситуації.

Розв'язання проблемної ситуації потребує проведення такої роботи:

1. Характеристика суті проблемної ситуації, що розглядається; наслідків її виникнення для реалізації стратегічних цілей та завдань підприємства, його життєздатності.

2. Висвітлення нормативної (законодавчої) бази, яка регламентує розв'язання проблемної ситуації (законів, підзаконних актів, методичних рекомендацій та ін. матеріалів, якими слід керувати в роботі).

3. Характеристика інформаційного забезпечення задачі (визначення переліку необхідної інформації, джерел їх отримання; формування необхідної інформації для розв'язання даної задачі з загального інформаційного забезпечення).

4. Проведення аналітичного дослідження, необхідного для розв'язання проблемної ситуації (Визначення її" стану та ступеня гостроти, факторів, що обумовлюють виникнення проблемних ситуацій та можливостей розв'язання).

5. Розробка та обгрунтування пропозицій щодо розв'язання проблемної ситуації (шляхом виконання варіантних планових розрахунків, виявлення та кількісної оцінки можливих резервів підвищення ефективності, діяльності, локалізації або розв'язання проблеми, проведення експертизи пропозицій та інше).

6. Розробка плану організаційно-економічних заходів щодо реалізації пропонованих пропозицій (визначення переліку та адресності необхідних управлінських дій, )шов та порядку їх проведення).

Результати перевірки обов'язкових етапів роботи дають змогу в повному обсязі оцінити готовність випускника до самостійного та творчого розв'язання різноманітних проблемних ситуацій, зробити висновок про усвідомлення

випускником теоретичних засад та практичних інструментів їх реалізації, перевірити здатність випускника до обгрунтування та прийняття необхідних управлінських рішень.

Тема магістерської дисертації (кваліфікаційної роботи) обговорюється на кафедрі та після її ухвалення і узгодження затверджується Радою факультету у двох місячний строк з моменту зарахування студента до магістратури.

Магістерська дисертація є самостійним науковим дослідженням на затверджену тему, що виконується під керівництвом наукового керівника. Робота повинна мати науковий, або прикладний характер і на базі поглиблених теоретичних знань чи експерименту розв'язувати конкретну задачу з обраної спеціальності. У магістерській роботі також може бути викладено науково-обгрунтовані технічні, економічні чи технологічні розробки, спрямовані на розв'язання актуальних сучасних проблем.

Обсяг магістерської дисертації не повинен перевищувати 100 сторінок, а оформлення відповідати вимогам стандарту підприємства СТПЗ-97 "Вимоги до оформлення пояснювальних записок до курсових та дипломних робіт".

Магістерська дисертація виконується у двох примірниках і у зброшурованому вигляді подається керівнику. Після ухвалення науковим керівником магістерська дисертація з відгуком керівника передається завідуючому кафедрою, який призначає з числа провідних спеціалістів кафедрального рецензента (опонента) і організує обговорення магістерської дисертації на засіданні кафедри. Ухвалені на засіданні кафедри магістерські дисертації переплітаються і разом з відгуком наукового керівника, кафедрального опонента та витягом з протоколу засідання кафедри та пропозицією щодо призначення зовнішнього опонента (рецензента) подаються декану факультету не пізніше ніж за 2 тижні до захисту. Декан факультету приймає остаточне рішення про готовність магістерської дисертації до захисту і передає ЇЇ ДЕКу.

Наказом ректора за поданням деканів факультетів по кожній магістерській дисертації призначається 2 опонента (один з яких кафедральний) з числа провідних спеціалістів університету або інших вузів, а також науково дослідних установ. Опонентам магістерських дисертацій, які є викладачами університету, зараховується навчальне навантаження 8 годин, зовнішнім опонентам оплачують 8 годин за діючими розцінками погодинної оплати.

Захист магістерської дисертації здійснюється на засіданні ДЕК. Він повинен підтвердити, що магістрант підготовлений до інноваційних видів діяльності, володіє сучасними методами наукових досліджень. До складу ДЕК входять до 5-ти осіб (з головою ДЕК). Голова Державної екзаменаційної комісії призначається зі складу провідних науковців, спеціалістів, які не працюють в університету, його призначення узгоджується з Міністерством освіти України. За кожного студента зараховується навантаження: голові ДЕК - 2 години, членам ДЕК - 0,75 годин.

На захист подається магістерська дисертація у двох примірниках, Необхідних для доповіді комплект схем, графіків, креслень, макетів, відгук

керівника, відгуки опонентів, зведена відомість про виникнення магістрантом навчального плану і отримані ним оцінки.

Випуск та надання кваліфікації. Особам, які повністю виконали індивідуальний план за освітньо-професійною програмою магістра, за результатами випускових іспитів та захисту кваліфікаційної (магістерської) дисертації роботи присуджується кваліфікація магістра та видається диплом державного зразка да додаток до нього з переліком дисциплін, що вивчалися, результатами іспитів, із зазначенням теми магістерської (кваліфікаційної) роботи та результатами Гї захисту.

Особи, які здали випусковий іспит та захистили магістерську дисертацію з оцінкою "відмінно" та мають диплом спеціаліста з відзнакою і більше 75% відмінних оцінок, а решту - не нижче, ніж "добре", в додатку до диплома магістра, отримають диплом магістра з відзнакою.

Лекція 2. Вища школа як спеціальна педагогічна система.

? Основні педагогічні системи.

? Принципи організації народної освіти (СНО) в Україні.

? Проблема типів освітніх закладів України.

Спеціальні педагогічні системи і педагогічний процес у них-головні об'єкти вивчення педагогіки вищої школи. Можна погодитись з думкою Н.В. Кузьміної: у сучасному суспільстві виховання здійснюється головним чином через спеціальні педагогічні системи в загальній структурі народної освіти (177.С.14). Правильно також і те, що вони(системи) власне і є головним і до того ж досить складним об'єктом педагогіки.

Управління системою народної освіти (СНО) здійснюється Міністерством освіти України як єдиним адміністративним центром, що об'єднує всю сукупність вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підпорядкованих єдиній меті, і утворює велику педагогічну систему (ВПС), точніше підсистему. У цьому розумінні до великих підсистем (стосовно вищої школи) можна також віднести сукупність вищих і середніх спеціальних навчальних закладів Міністерства сільського господарства. Міністерства охорони здоров я України, інших міністерств і відомств, у віданні яких є вузи, інших навчальних закладів.

Крім великих підсистем пропонується виділити середні підсистеми (СПС): вуз, ліцей, училище, що входять до ВПС, а також малі підсистеми (МПС): академгрупа, клас, курс, що належать до СПС.

До ВПС входить велика кількість СПС (типів навчальних закладів), що характеризуються змістом педагогічного процесу, метою, завданнями, провідними ідеями. Відмінність рівнів педагогічних систем визначається також контингентом слухачів, кваліфікацією педагогів, специфікою матеріальної бази, формами організації і методами навчання, мірою необхідності використання різних видів педагогічної діяльності, що перебувають у постійному розвитку.

Сказане стосується усіх без винятку вищих навчальних закладів, як відносно невеликих, що мають переважно регіональне значення або ж відомих У межах певного відомства, так і великих, добре знаних у світі. Наприклад, Київський університет ім. Тараса Шевченко з 1994 р. першим серед вузів України став національним автономним вищим навчальним закладом.

Значні зміни відбуваються в більшості вузів відповідно до Закону України "Про освіту". Так, рішенням Міністерства освіти України Хмельницький технологічний інститут реорганізовано в технологічний університет Поділля. Інститут за кваліфікаційним рівнем викладацького складу Та якістю підготовки кадрів (тут готують магістрів - тобто спеціалістів Четвертого рівня за світовою класифікацією), наявною навчальною базою та діапазоном наукових розробок уже давно "доріс" до такого статусу. Нині Науковий центр університету працює з випередженням часу: співпраця науки з робництвом дала понад 80. нових технологій, зокрема таких, що не мають аналогів у світі.

На нижчих ступенях СНО більше професійних видів педагогічної діяльності, на вищих (у тому числі у вузах) - непрофесійних, хоча за останні роки роль професійних видів педагогічної діяльності на різних етапах СНО помітно зросло.

Виділення великих, середніх і малих підсистем є не самоціллю, а лише засобом для визначення різних сторін об'єкта педагогіки вищої школи з метою пошуку оптимальних шляхів управління ними, досягнення кінцевої мети: формування висококваліфікованих спеціалістів.

Принципи організації системи народної освіти (СНО) в Україні. Види вищої освіти. ПринципиновоїСШ^ в Україні■іш.'фхілйш у ст. 5 Закону України "Про освіту". Вони такі:

доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

рівність умов для кожної людини з метою повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

гуманізм, демократизм;

пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей перед політичними і класовими інтересами;

органічний зв'язок з національною історією, культурою, традиціями;

незалежність державної системи освіти від програм і поглядів політичних партій, інших громадських і релігійних організацій;

науковий, світський характер освіти і державний навчально-виховний закладах;

інтеграція з наукою і виробництвом, взаємозв'язок освітою інших країн;

гнучкість і прогностичність системи освіти;

єдність і наступність системи освіти;

неперервність і різноманітність освіти;

відповідність освіти світовому рівню;

поєднання державного управління і громадського самоврядування в системі освіти.

Основними соціальними функціями вузів є підготовка кадрів, зокрема наукових працівників, підвищення кваліфікації і різні форми продовження освіти усіма бажаючим.

Принципи організації народної освіти безпосередньо визначають систему у структурі вищої освіти країни (див. схеми 1, 2).

Відповідно до Закону України "Про освіту" вищими навчальними закладами України є технікуми (училища), коледжі, інститути, консерваторії, академії університети та ін.

Проблема типів освітніх закладів України, історія їхнього становлення і розвитку у вітчизняній науці ще не розроблені. Спадщина офіційної російської історіографії щодо градації освітніх закладів на території України, від монастирських, братських, козацьких шкіл до академій, є для нас неприйнятою. Вона фальсифікує цю історію, не виділяючи українського і власне російського начал. Адже братські школи при львівських церквах виникли ще в 80-90-х роках XVI ст., а на Лівобережній Україні, зокрема в Києві, - на початку XVII ст.

(1615-1632). При цьому нерідко важко провести розмежування між поняттями "школа", "братська школа", "висока школа", "колегія", "колегіум", "академія". Ясно лише одне, що застосувати сучасні оцінки щодо понять "початкова школа", "середня" й "вища" школи для тих далеких часів було б неправомірне. Скажемо для початку: поняття "школа" і "висока школа" були і є відносними. їх аналіз має бути конкретно-історичним.

Настав час по-новому підійти до визначення змісту самого поняття "вища школа" і "вища освіта", оцінювати їх з позицій історичних, а не лише сьогодення. У цьому відношенні особливий інтерес викликає питання про заснування і розвиток академії в історії української освіти. Воно залишається ще недостатньо вивченим.

Випускникам вищих навчальних закладів України присвоюється кваліфікація спеціаліста з вищою освітою певного професійного спрямування або спеціальності, яка, відповідно до обсягу державної освіти, визначається такими рівнями:

молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші навчальні заклади еквівалентного рівня (І рівень акредитації);

бакалавр -забезпечують коледжі, інститути, консерваторії, інші навчальні заклади еквівалентного рівня (II рівень акредитації);

спеціаліст - забезпечують інститути, інші навчальні заклади еквівалентного рівня (II рівень акредитації);

магістр - забезпечують інститути, академії, університети, інші навчальні заклади, що мають відповідний сертифікат (IV рівень акредитації).

Випускникам коледжу, інституту за результатами захисту кваліфікаційної роботи присуджується перший науковий ступінь - бакалавра з відповідної спеціальності.

Випускникам інституту, академії, університету та інших прирівняних до них навчальних закладів за результатами захисту кваліфікаційної роботи Щ>уісу ж^^ться другий науковий ступінь -магістраї відповідної спеціальності.

Наукові ступені кандидата наук і доктора наук присуджуються спеціалізованими вченими радами вищих навчальних закладів в установленому порядку.

Учені звання професора, доцента, старшого наукового співробітника присвоюються вченими радами вищих навчальних закладів і затверджуються в установленому порядку.

Професорсько-викладацький склад, студенти, усі працівники вищої школи добре розуміють важливість завдань, що постали у зв'язку з визначенням конкретних шляхів удосконалення підготовки спеціалістів в умовах незалежності України.

Зміст першої групи завдань. Випускники вищої школи поповнюють ^РМію спеціалістів нашої країни. Це фахівці різних галузей народного господарства. їм належить утілити в життя нові плани розбудови України. Як 'іравило, ці плани несуть у собі, конкретне соціально-економічне замовлення, звернення до вищої школи, як і до всієї освітньої системи, у цьому розумінні Вища школа постійно звіряє свої кроки з розвитком суспільства в цілому й

оцінює ефективність своєї роботи насамперед по тому, наскільки ефективно працюють її випускники в народному господарстві.

Зміст другої групи завдань можна розуміти як визначення самостійних завдань вузів, спрямованих на вдосконалення системи вищої освіти незалежної України. Такі спроби вперше були зроблені в Законі України "Про освіту", прийнятому Верховною Радою 23 травня 1991р. і упровадженому 4 червня того ж року з подальшими уточненнями, внесками Законом України від 23 березня 1996р.

Насамперед, у галузі підготовки кадрів необхідно рішуче відійти від сповідання відомого більшовицького гасла: чим більше, тим краще! Ця "психологія валу" має бути змінена посиленням індивідуального підходу, розвитком творчих здібностей майбутніх спеціалістів, диференціацією та гуманізацією освіти.

  1   2   3   4   5   6   7   8


Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации