Осадець C.C. Страхування - файл n18.doc

приобрести
Осадець C.C. Страхування
скачать (2454.1 kb.)
Доступные файлы (29):
n1.doc120kb.03.07.2002 17:22скачать
n2.doc28kb.10.07.2002 13:47скачать
n3.doc97kb.29.06.2002 20:54скачать
n4.doc225kb.08.07.2002 14:24скачать
n5.doc153kb.03.07.2002 12:14скачать
n6.doc131kb.25.06.2002 17:03скачать
n7.doc1035kb.25.06.2002 17:19скачать
n8.doc776kb.08.07.2002 14:30скачать
n9.doc805kb.25.06.2002 19:23скачать
n10.doc126kb.29.06.2002 13:32скачать
n11.doc201kb.26.06.2002 12:41скачать
n12.doc205kb.26.06.2002 12:46скачать
n13.doc148kb.26.06.2002 12:56скачать
n14.doc121kb.26.06.2002 13:30скачать
n15.doc311kb.08.07.2002 14:33скачать
n16.doc4691kb.03.07.2002 12:21скачать
n17.doc311kb.03.07.2002 14:59скачать
n18.doc156kb.03.07.2002 15:00скачать
n19.doc228kb.29.06.2002 15:18скачать
n20.doc144kb.08.07.2002 14:44скачать
n21.doc332kb.03.07.2002 15:05скачать
n22.doc722kb.08.07.2002 15:25скачать
n23.doc237kb.05.08.2002 16:33скачать
n24.doc78kb.14.06.2002 16:12скачать
n25.doc144kb.03.07.2002 15:03скачать
n26.doc69kb.03.07.2002 15:04скачать
n27.doc282kb.10.07.2002 15:37скачать
n28.doc94kb.03.07.2002 15:13скачать
n29.doc40kb.08.07.2002 15:37скачать
Победи орков

Доступно в Google Play

n18.doc

рОЗДІЛ 14

СТРАХУВАННЯ МАЙНА ГРОМАДЯН


14.1. Страхування будівель

Будівлі за ступенем важливості належать до пріоритетного майна. Знищення або пошкодження будь-якої будівлі завдає її власникові величезних збитків. Тому кожний власник будівлі чи будівель повинен заздалегідь подбати про те, щоб у разі виникнення таких збитків мати змогу покрити їх. У пригоді тут можуть стати грошові заощадження та страхування. При цьому страхування має переваги, які полягають у тому, що зобов’язання за договором страхування починають виконуватися з моменту його укладення. А для нагромадження значних заощаджень потрібний тривалий час. Тому страхування будівель відіграє велику роль у захисті економічних інтересів громадян, які можуть зазнати матеріальних збитків унаслідок непередбачуваних подій.

У сучасних умовах фізичні особи, власники будівель або повнолітні члени їхніх родин, а також фізичні особи, які тимчасово користуються або розпоряджаються будівлями на законних підставах, можуть бути страхувальниками й укладати договори добровільного страхування.

До переліку об’єктів, що підлягають страховому захисту, належать різні споруди: житлові, садові й дачні будинки, господарські (сараї, погреби, гаражі) та зовнішні (тротуари, тераси, огорожі, ворота) будівлі, зведені на постійному місці, у тому числі й ті, під заставу яких страхувальник одержав кредит в установі банку. Одночасно з будівлями приймається на страхування додаткове обладнання до них (газопровід, водяні, газові лічильники, ґрати на вікнах тощо). Договором можна передбачити страхування цивільної відповідальності страхувальника та членів його родини за шкоду, яка може бути заподіяна при користуванні (розпоряджанні) будівлями. При цьому страхувальник має право вільно вибирати об’єкт страхування, а саме, він може застрахувати:

Винятком з переліку об’єктів страхування є будівлі, що підлягають знесенню, дуже старі, аварійні, а також ті, що містяться в зоні, якій загрожують обвали, зсуви, повені або інші стихійні лиха, якщо про це оголошено в установленому порядку. У рамках страхування будівель не підлягає страхуванню рухоме майно, що там перебуває (предмети домашньої обстановки, побуту та особистого споживання, будівельні матеріали).

Відповідальність страховика зі страхування будівель полягає у відшкодуванні збитків, що виникли внаслідок стихійного лиха (буря, ураган, блискавка, злива, град, обвал, зсув, сель, вихід підґрунтових вод, осідання ґрунту, повінь, землетрус); пожежі, вибуху, аварії опалювальної системи, водопровідної або каналізаційної мережі, проникнення води із сусіднього приміщення, викиду газу; неправомірних дій третіх осіб.

Страхування будівель не передбачає відшкодування збитків, що виникли через гниття, знос, ураження домовим грибком; ремонтні роботи, конструктивні недоліки будівель, які були відомі страхувальникові до настання страхового випадку; навмисні дії страхувальника; ведення воєнних дій, виникнення громадських заворушень, конфіскацію майна, екологічні катастрофи.

Договір страхування укладається на підставі усної або письмової заяви страхувальника терміном на 1 рік або на кілька місяців.

Укладати договір страхування починають з таких дій:

При укладанні договору страхування будівель насамперед важливо визначити їх вартість, тобто дати відповідну страхову оцінку. На підставі страхової оцінки визначають розмір страхової суми, страхового платежу, а в разі знищення або пошкодження будівель — розмір збитку та страхового відшкодування. Крім того, правильність визначення страхової оцінки впливає на загальні фінансові результати страховика.

Для визначення вартості будівель страховики користуються послугами експертів або відповідними оцінними документами бюро технічної інвентаризації, органів комунального господарства, що їх має кожний власник будівель. Оцінні документи складають на підставі інвентаризаційних документів (поверхових планів, опису будівель і т. ін.). При оцінюванні будівель використовуються оцінні норми, під якими розуміють вартість у грошових одиницях певної одиниці вимірювання (метра квадратного, метра кубічного, метра погонної довжини) нової будівлі. В оцінних документах зазначається первісна та дійсна вартість будівель. Первісна вартість — це вартість нової будівлі, обчислена згідно з існуючими в даному регіоні оцінними нормами. Дійсна вартість обчислюється відніманням від первісної вартості суми зносу.

У страховій практиці застосовують кілька варіантів визначення страхової оцінки будівель.

Варіант І — страховою оцінкою може бути дійсна вартість будівель на день укладення або поновлення договору.

Варіант ІІ — передбачає визначення страхової оцінки із застосуванням відповідних ринкових цін, що склалися на будівлі в даному регіоні (тобто первісної вартості). У такому разі реалізується принцип повноти страхового захисту. Коли б не існувало страхування на базі ринкової вартості, страхувальникові довелося б самостійно нести витрати, які перевищують дійсну вартість при відбудові будівель.

В Україні страхова сума визначається окремо для кожної будівлі, що приймається на страхування, за домовленістю страхувальника зі страховиком, але не може перевищувати дійсної вартості будівлі (страхова оцінка). Коли договір укладено на страхову суму, що менша за страхову оцінку, страховик несе пропорційну відповідальність, тобто страхове відшкодування виплачується у такому проценті від суми збитку, який процент страхова сума становить від дійсної вартості будівлі.

Якщо страхувальник має намір збільшити страхову суму в період дії договору страхування (через інфляційне зростання вартості будівлі, у зв’язку з прибудовою до останньої або в разі страхування не на повну вартість), укладається додатковий договір на термін, що залишився до кінця чинності основного договору. При цьому загальна страхова сума за основним та додатковим договорами не повинна перевищувати дійсної вартості будівель.

Страхові платежі визначають за розміром страхової суми, терміном страхування та ступенем ризику з одночасним використанням граничних розмірів тарифних ставок: на будівлі в сільській місцевості — від 0,2 до 0,45 % страхової суми; на будівлі в міській місцевості — від 0,18 до 0,4 % страхової суми, які затверджено постановою Кабінету Міністрів від 17 вересня 1996 р. № 1122. Якщо страховий платіж становить значну суму, страхувальникові може бути надане право сплатити її як одноразово, так і частинами: у два або три строки. Сплата можлива готівкою — представникові страховика або безготівково — через бухгалтерію підприємства, де працює страхувальник. При сплаті платежу готівкою страхувальник одночасно одержує страхове свідоцтво певної форми. Для того щоб сплатити платіж безготівково, страхувальник подає доручення до бухгалтерії підприємства, яка має утримати платіж із його заробітної плати та перерахувати на рахунок страховика в установі банку. Страхове свідоцтво видається страхувальникові в обумовлений договором термін після надходження платежу на рахунок страхової компанії. У разі неперерахування страхового платежу за страхувальника, який подав доручення, договір страхування вважається таким, що не відбувся.

Договір страхування набирає чинності з наступного дня, якщо він сплачується готівкою, або з дня надходження його на рахунок страховика — у разі безготівкового розрахунку. Такий порядок набуття договорами чинності стосується договорів, які укладаються вперше, а також додаткових договорів, укладених у зв’язку зі збільшенням страхової суми. У разі поновлення договору на новий термін до закінчення дії попереднього договору, він набирає чинності з наступного дня після закінчення дії попереднього договору. Дія договору страхування припиняється через такий строк, на який його було укладено, у день, що передує числу, з якого договір набрав чинності. Водночас припиняється дія додаткового договору. Якщо страхувальник не сплатив чергової частини платежу, дія договору припиняється наступного дня після числа, зазначеного у страховому свідоцтві для сплати платежу. Дія такого договору може бути поновлена, якщо протягом певного (передбаченого його умовами) терміну з дня, визначеного для сплати чергового платежу, страхувальник звернувся із заявою про поновлення договору, страховик оглянув будівлі і за час прострочки сплати страхового платежу не сталося страхового випадку.

Передбачається також умова дострокового розірвання договору страхування з ініціативи страхувальника (наприклад, втрата права власності у разі продажу або дарування будівель і т. ін.). Тоді, якщо за період страхування не було страхового випадку, страхувальникові повертається частка сплаченого платежу. Обчислюється вона пропорційно до невикористаного строку, за який страховик має нести відповідальність, зі зменшенням на певну суму, використану для ведення справи страхової компанії.
У разі зміни страхувальником будівель (замість проданих будівель придбані інші) укладається новий договір. Страховий платіж обчислюють тоді на підставі характеристики нових будівель з урахуванням невикористаної частки платежу за попереднім договором.

Щоб заохотити страхувальників до подальшої співпраці, страховики передбачають різні пільги. По-перше, постійним страхувальникам може бути наданий пільговий (наприклад, місячний) строк для укладення нового договору. Такий договір, незалежно від дня сплати страхових платежів, вважається поновленим і набирає чинності з дня закінчення дії попереднього договору. Якщо в такий пільговий строк станеться страховий випадок, а договір страхування не поновлено, страхове відшкодування виплачується згідно з умовами, установленими попереднім договором. По-друге, постійним страхувальникам, які за час страхування не отримували страхового відшкодування, у разі поновлення договорів можуть надаватися знижки в певному розмірі від страхового платежу. При цьому постійними страхувальниками визнаються такі фізичні особи, які протягом кількох років безперервно укладали договори страхування будівель.

Укладений договір страхування свідчить про те, що в разі настання страхового випадку страхувальникові буде відшкодовано збиток. Оперативне вирішення питання про виплату страхового відшкодування створює сприятливі передумови для швидкого відновлення майнового стану страхувальника, що його він мав до страхового випадку. А тому, якщо страховий випадок настане, страхувальник має вжити заходів щодо зменшення збитків, завданих страховим випадком; повідомити протягом доби компетентні органи (залежно від події — пожежний нагляд, органи міліції і т. ін.); письмово повідомити про будь-який випадок страховика; дати змогу представникові страховика оглянути пошкоджені будівлі, не виконуючи робіт з їх відновлення. У разі невиконання страхувальником зазначених вимог страховик має право не виплачувати страхового відшкодування.

Страховик, у свою чергу, зобов’язаний:

Розмір заподіяного страхувальникові збитку та страхового відшкодування визначається на підставі страхового акта.

На кожний страховий випадок, внаслідок якого було знищено або пошкоджено будівлі, страховик складає акт певної форми, в якому беруть участь страхувальник або повнолітній член його родини, двоє свідків та винна особа (якщо така є).

У страховому акті, що складається на місці страхової події, у результаті ретельного огляду пошкодженої (знищеної) будівлі подається характеристика випадку, який стався; зазначаються розміри будівлі та будівельні матеріали її конструктивних елементів; наводяться відомості про розмір знищених або пошкоджених будівель; перелічуються роботи з рятування будівель; констатується наявність залишків знищеної або пошкодженої будівлі, придатних для подальшого використання.

Зазначені дані є базою для розрахунку суми збитку.

Визначити суму збитку та страхового відшкодування — найскладніша та найвідповідальніша робота страховика, що перед­бачає такі послідовні етапи:

При оцінюванні ступеня знищення або пошкодження будівлі розрізняють тотальний та частковий збиток.

Тотальний збиток, або знищення будівлі, констатується тоді, коли вартість відновлюваних робіт з урахуванням вартості залишків та витрат, понесених страхувальником з метою запобігання збиткам або їх зменшення, перевищує дійсну вартість будівлі. Залишки від знищених будівель та окремих конструктивних елементів беруться до уваги лише в тому разі, коли вони придатні для подальшого використання за призначенням, і враховуються за кількістю будівельного матеріалу (цегли, каменю, пиломатеріалів, шиферу і т. ін.), що його можна одержати при розбиранні зруйнованої будівлі або окремої її частини.

Розмір тотального збитку визначається:

,

де В — первісна вартість будівлі;

І — сума зносу;

Р — витрати з рятування будівлі;

З — вартість залишків, придатних для будівництва.

При частковому збитку (пошкодженні будівель) основою для визначення втрат є вартість відновлення (ремонту) будівлі з урахуванням суми зносу та вартості залишків від пошкоджених (знищених) конструктивних елементів. Вартістю відновлення будівлі є витрати, необхідні для того, щоб привести будівлю до стану, коли вона буде придатною для експлуатації, аналогічно тому, в якому будівля перебувала до настання страхового випадку.

Вартість відновлення пошкодженої будівлі визначається одним із таких способів: використанням одиничних розцінок на заміну чи відновлення конструктивних елементів, на підставі яких розроблено оцінні норми в даній місцевості, або використанням відсоткового співвідношення (питомої ваги) вартості окремих конструктивних елементів до загальної вартості будівель. Метод розрахунку вартості відновлення будівлі страховик обирає самостійно з огляду на характер, ступінь та обсяг пошкоджень, складність конструкцій даної будівлі та наявність відповідної технічної та оцінної документації.

Розмір суми збитку є вихідним показником для розрахунку суми страхового відшкодування. Оскільки будівлі страхуються за системою пропорційної відповідальності, обсяг страхового від­шкодування залежить не лише від нарахованої суми збитку, а й від розміру суми, на яку застраховано будівлю. Тому сума страхового відшкодування визначається такою залежністю

,

де Sc.в — сума страхового відшкодування;

Sзб — сума збитку;

S — страхова сума за договором;

О — страхова оцінка.

Якщо будівлі застраховані на повну вартість, то відбувається повне відшкодування збитку.

Приклад. При дійсній вартості 32 000 грн житловий будинок був застрахований на суму 20 000 грн. Внаслідок повені житловий будинок було пошкоджено. Вартість відновлювальних робіт з урахуванням зносу досягла 14 000 грн. У такому разі страхувальник отримає страхове відшкодування в сумі 8750 грн (14 000   20 000 : 32 000). Якби страхова сума становила 32 000 грн, то страхувальник отримав би 14 000 грн.

Страхове відшкодування виплачується страхувальникові протягом обумовленого договором терміну (двох, трьох днів) після одержання всіх необхідних документів.

Подальша дія договору страхування залежить від розміру виплаченого страхового відшкодування. У разі виплати страхового відшкодування в повній страховій сумі дія договору припиняється, а якщо виплачено лише частину страхової суми, — дія договору продовжується до кінця зазначеного в ньому строку, у розмірі різниці між страховою сумою та сумою виплаченого страхо­вого відшкодування.

Операції зі страхування будівель характерні для всіх розвинених країн. Так, страхування охоплює майже всі види нерухомого майна. Але кожна країна має свої особливості щодо організації проведення цього виду страхування.

У Швейцарії будівлі забезпечуються страховим захистом у разі настання пожежі, блискавки, вибуху, стихійного лиха, падіння літальних апаратів; пошкодження внаслідок ламання; затоплення (усі види аварій). При страхуванні житлових будівель від стихійних лих застосовується франшиза: у розмірі 10 % від страхового відшкодування або в абсолютній сумі, мінімальний розмір 200 франків, а максимальний — 2000 франків. Страхові премії сплачуються за тарифними ставками, розмір яких залежить від ступеня ризику, наприклад, враховуються тип будівель, їх конструктивні особливості (плоскі дахи, обігрів через підлогу або стелю, наявність іншого обігрівального обладнання).

Страховий захист будівель у Великій Британії має свої організаційні особливості, пов’язані з багатовіковою традицією страхової справи. Страхування поширюється на самі будівлі, на зовнішні частини власності (доріжки, під’їзні дороги, тераси; комунікації під землею, на якій розташовані будівлі), а також на всі комунікації, що ведуть до кожної будівлі, на її технічне обладнання.

Стандартним полісом страхування будівель обумовлюється конкретно кожний вид ризику: вогонь, блискавка, вибух, збитки, що є наслідком викрадення майна. Проти кожного індивідуального ризику зазначаються винятки з відповідальності страховика.

Основою для визначення страхової суми є дійсна вартість будівель. Більшість договорів страхування укладаються з франшизою в розмірі 50 фунтів стерлінгів при страхуванні всіх ризиків.

14.2. Страхування тварин

Страхування тварин — вид майнового страхування, який забезпечує страховий захист власникам на випадок загибелі, падежу або вимушеного забою тварин. Нині цей вид страхування не набув належного розвитку на вітчизняному страховому ринку. Але бажання власників тварин заручитися захистом на випадок можливих втрат відкриває широкі можливості для страхових компаній у розвитку такого виду страхування.

Договори добровільного страхування тварин укладаються з фізичними оcобами, які є власниками тварин.

Характер страхування тягне за собою ряд обов’язкових вимог до укладання договорів.

1. Визначається об’єкт страхування (це можуть бути здорові тварини з певними віковими обмеженнями):

велика рогата худоба, коні — віком від 1 місяця;

свині — від 6 місяців;

мули та невелика рогата худоба: вівці, кози, віслюки — від одного року;

хутрові звірі: нутрії, кролі — з 45-денного віку;

собаки — від 6 місяців до 10—12 років;

бджолосім’ї, коти, декоративні птахи: папуги;

екзотичні тварини: мавпи, змії і т. ін.

На страхування не приймаються тварини хворі, виснажені, а також ті, які перебувають у місцевості, де оголошений карантин (крім тварин тих видів, які до даного захворювання несприйнятливі).

2. Такі тварини, як собаки, приймаються на страхування, якщо вони зареєстровані у спілці собаководів-аматорів, Українському товаристві мисливців та рибалок або в Товаристві сприяння обороні України; а бджолосім’ї — після перевірки ветеринарно-санітарного паспорта пасіки (характеристики пасіки, ветеринарно-санітарного стану).

3. Власники тварин зобов’язані суворо додержувати установлених у даній місцевості рекомендацій щодо догляду за тваринами, їх годівлі й утримання, а також вжити всіх заходів, аби попередити їх захворювання та загибель. Тому до укладання договору страховик повинен перевірити, чи можна прийняти на страхування тварин у даному господарстві. Якщо в господарстві не додержують зазначених умов, договір страхування не укладається.

Ризики, пов’язані зі страхуванням тварин, можна поділити на чотири групи.

  1. Страхування на випадок загибелі або падежу тварин від хвороб чи стихійного лиха (повінь, обвал, блискавка, буря, ураган, град, землетрус), дії електричного струму, замерзання, задушення, отруєння травами, укусу змій або отруйних комах, утоплення, попадання під засіб транспорту, попадання в ущелину та інші травматичні пошкодження.

  2. Страхування на випадок вимушеного забою тварини, якщо вона травмована через нещасний випадок і це унеможливлює подальше її використання. Або якщо вимушений забій (за розпорядженням спеціаліста ветеринарної служби) пов’язаний із вжиттям заходів, спрямованих на боротьбу з епізоотією або невиліковною хворобою, що також виключає подальшу можливість використання тварини.

  3. Страхування на випадок лікування тварини від хвороби чи травми, одержаної внаслідок нещасного випадку. У даному разі йдеться про непрямі збитки у вигляді додаткових витрат на утримання тварини.

  4. Страхування на випадок викрадення або навмисних неправомірних дій третіх осіб.

У страховій практиці існують різні варіанти обсягу відповідальності, але вони різняться між собою кількістю ризиків, щодо яких укладається договір.

Договір страхування укладається на підставі усної або письмової заяви страхувальника, як правило строком на 1 рік, з обов’язковим оглядом тварин, за умови страхування всіх наявних у господарстві тварин даного виду. Коли в господарстві є тварини різних видів (наприклад, велика рогата худоба, свині, кролі), за бажанням страхувальника можуть бути застраховані тварини всіх видів або лише один вид (скажімо, велика рогата худоба).

Страховий захист тварин обмежується територією (житлові та допоміжні приміщення, присадибна ділянка страхувальника), обумовленою як місце страхування, тобто за адресою, зазначеною у страховому свідоцтві.

Якщо тварини не перебувають за місцем страхування, страховий захист припиняється.

Страхова сума встановлюється на кожну тварину окремо, причому її максимальний розмір не може перевищувати ринкової вартості тварини (страхова оцінка). Для всіх тварин одного виду та вікової групи страхова сума має бути однаковою.

Страхування тварин є досить небезпечним ризиком, адже кожний вид тварин потребує різного обсягу страхової відповідальності. Ці та інші фактори зумовлюють використання різних тарифних ставок, розмір яких може становити 1—10 % від страхової суми. Водночас страхування великої рогатої худоби здійснюється за граничними розмірами страхових тарифів — від 2 до 5 % від страхової суми; страхування коней — відповідно від 3 до 7 %.

Страховий платіж страхувальник може сплатити готівкою представникові страховика одночасно з укладанням договору або безготівково через бухгалтерію підприємства, де він працює, на рахунок страховика в установі банку. Коли страховий платіж становить значну суму, страхувальникові надається право внести страховий платіж у два або три строки.

Особливість страхування тварин, яка відрізняє цей вид страхування від інших, пов’язана зі строками відповідальності страховика. Так, відповідальність страховика з виплати страхового відшкодування при загибелі тварин від хвороби настає через кілька (наприклад, 10) днів з моменту початку дії договору, тобто після сплати страхового платежу. Таке відстрочення дає змогу уникнути виплат за тварин, які при укладанні договору були хворі і не повинні були прийматися на страхування. Проте це обмеження стосується лише нових та додаткових договорів. Якщо чинний договір поновлено на черговий строк, страховик без будь-якої перерви несе страхову відповідальність. За випадки загибелі або вимушеного забою тварин унаслідок нещасних випадків, стихійного лиха та дії третіх осіб відповідальність страховика починається та припиняється згідно з умовами страхування будівель.

Для постійних страхувальників страхові компанії пропонують різні пільги: знижки сум страхових платежів, додатковий місячний термін для поновлення договору.

При настанні страхового випадку на страхувальника покладаються певні обов’язки (їх невиконання може стати підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування), а саме:

Страховик після отримання заяви страхувальника про страховий випадок обов’язково складає страховий акт у визначений умовами страхування термін (1—3 дні) у присутності страхувальника або повнолітнього члена його сім’ї та двох свідків.
В акті зазначаються вид та вік загиблої тварини, її масть та прикмети, коли загинула (захворіла) тварина, коли і кому про це заявлено, причини та обставини, що призвели до її загибелі (вимушеного забою, викрадення, захворювання), а також визначається сума збитку й страхового відшкодування.

Для установлення факту та причини загибелі тварини страховик користується: висновком спеціалістів ветеринарної служби, довідкою органів гідрометеорологічної служби, пожежного нагляду, міліції, суду тощо.

Сума збитку визначається:

а) щодо великої рогатої худоби, коней, свиней, овець, кіз —
у розмірі різниці між ринковою вартістю тварини та вартістю придатного до вживання в їжу м’яса;

б) пушних звірів — у розмірі різниці між ринковою вартістю та вартістю шкурки і придатного до вживання в їжу м’яса. В обох випадках вартість зазначеного м’яса встановлюється на підставі документа організації, котрій продано м’ясо. Якщо спеціалістом ветеринарної служби м’ясо визнане повністю непридатним до їжі, сума збитку визначається так, як за загиблу тварину;

Страхове забезпечення при страхуванні тварин базується на системі першого ризику. Це означає, що в разі знищення (вимушеного забою, викрадення або лікування) тварини страхове відшкодування виплачується страхувальникові в розмірі суми збитку, але не більшому за страхову суму.

Приклад 1. Громадянин уклав договір страхування корови на страхову суму 400 грн, вартість корови становила 600 грн. Сума збитку внаслідок загибелі була визначена в 600 грн. Страхове відшкодування підлягає виплаті в розмірі 400 грн.

Крім того, для розрахунку суми страхового відшкодування необхідно знати, скільки тварин (особливо свиней, овець, кіз, папуг) було у страхувальника при укладенні договору та в разі настання страхового випадку. Якщо на день загибелі тварини у господарстві страхувальника кількість тварин даного виду та віку перевищувала кількість застрахованих і не можна встановити, яка саме з них була застрахованою, то страхова сума, встановлена за договором, ділиться на фактичну кількість тварин на день страхового випадку. Страхове відшкодування в такому разі виплачується в розмірі суми збитку, але не більшому за ту частину страхової суми, яка припаде на долю однієї тварини.

Приклад 2. Громадянин мав договір на страхування чотирьох нутрій на загальну страхову суму 180 грн, вартість однієї нутрії становила 45 грн. Після укладення договору страхувальник купив ще одну нутрію. Через хворобу одна нутрія загинула. Розмір збитку становитиме 45 грн, страхового відшкодування — 36 грн. (180 : 5).

Акт про загибель (вимушений забій) та довідка компетентних органів, що підтверджує страховий випадок, є головними документами, на підставі яких страхувальник отримує страхове від­шкодування. Проте страховик може відмовити у відшкодуванні збитку, якщо тварину забито з господарських міркувань (для реалізації м’яса, через старість і т. ін.); страхувальник порушив термін, в який він має подати заяву про страховий випадок; факт страхового випадку не підтверджується компетентними органами; загибель тварини є наслідком воєнних дій, радіоактивного забруднення, навмисних дій страхувальника або повнолітнього члена його родини.

Незважаючи на те, що страхування тварин має давню історію, цей вид страхування ще й досі лишається незвичним для українського страхового ринку. Проте в різних європейських країнах страхування тварин є досить популярним видом страхування. Особливого розвитку цей вид страхування набув у Великій Британії. Ввіз дорогих порід худоби та екзотичних тварин і прагнення запобігти певним захворюванням тварин спричинилися до появи попиту на страховий захист тварин.

Страхуванням охоплена велика рогата худоба, коні, вівці, свині, коти, собаки. Страховики відповідають за збитки, що виникли внаслідок хвороби, викрадення та нещасних випадків. За додаткову страхову премію до обсягу відповідальності страховика можуть бути включені ризики перевезення морським або повітряним транспортом та деякі хірургічні операції. Страхова сума встановлюється в межах ринкової вартості тварин.

Деякі страхові компанії пропонують комбіновані поліси з єдиною страховою премією, сутність яких полягає в тому, що на страхування приймаються кілька видів тварин. Страховий захист може надаватися у вигляді цілого пакета різних видів страхового покриття.

14.3. Страхування домашнього майна

Для населення давно стали звичними такі складні та цінні побутові предмети, як телевізори, холодильники та інші предмети довгострокового користування. Тому природним є намагання власників домашнього майна захистити себе від будь-яких випадковостей. Вирішити ці проблеми можна за допомогою добровільного страхування домашнього майна.

Страхувальниками домашнього майна можуть бути фізичні особи — власники домашнього майна.

Страхуванням охоплюється різне майно, що належить на праві приватної власності страхувальникові і членам його родини, які разом з ним проживають і ведуть спільне господарство. Зокрема, це таке майно: меблі, радіо-, відео- і телеапаратура, електроприлади, килимові вироби, одяг, білизна, взуття, вироби з дорогоцінних металів, предмети домашнього господарства та вжитку, господарський та спортивний інвентар; книги, предмети образотворчого мистецтва тощо. На страхування приймаються не лише предмети домашньої обстановки, побуту та особистого споживання, а й будівельні матеріали, корми, паливо, сільськогосподарські культури, елементи оздоблення та обладнання житлових і господарських приміщень у будинках державного, громадського фонду, житлово-будівельних кооперативів, приватизова­них квартир, а також цивільна відповідальність страхувальника за шкоду, яку він може завдати третій особі.

На страхування може прийматися все домашнє майно, яке є в господарстві, окремі групи предметів (наприклад, меблі, одяг, радіо-, теле-, відеоапаратура) або окремі предмети (скажімо, лише персональний комп’ютер або телевізор). Особливо цінне майно (вироби з дорогоцінних металів, коштовне, напівкоштовне каміння, картини, колекції, унікальні та антикварні речі тощо) може прийматися на страхування за спеціальним договором.

Численність об’єктів страхування зумовлює наявність великої кількості подій, у разі яких виплачується відшкодування. Страховик відповідає за збитки, що виникли внаслідок зазначених далі причин.

Залежно від конкретних потреб у страховому захисті страхувальник може застрахувати домашнє майно одразу від усіх або кількох зазначених ризиків. При цьому ризики можуть також бути згруповані за варіантами, наприклад: 1-й варіант — передбачає відповідальність страховика за відшкодування збитку, що стався внаслідок будь-якого випадку, тобто від стихійного лиха, нещасного випадку, викрадення; 2-й варіант — лише в разі стихійного лиха або нещасного випадку; 3-й варіант — тільки в разі викрадення і т. ін.

Серед такої кількості об’єктів страхування та страхових випадків передбачаються певні обмеження щодо прийняття домашнього майна на страхування та обсягу страхової відповідальності. Так, страхування не поширюється на різні документи, цінні папери, грошові знаки, рукописи, фотознімки, кімнатні рослини, запасні частини, деталі, приладдя до транспортних засобів та інше майно, страхування якого провадиться за іншими правилами. Крім того, не вважаються застрахованими предмети, які використовуються з комерційною чи професійною метою чи не належать страхувальникові або членам його сім’ї на правах особистої власності (наприклад, речі, що взяті напрокат, у тимчасове користування або на зберігання від інших осіб). Крім того, не приймається на страхування домашнє майно, що перебуває в аварійних або дуже старих будівлях чи в зоні, якій загрожують повені, зсуви, обвали та інші стихійні лиха, з моменту оголошення в установленому порядку про таку загрозу. У такій зоні домашнє майно приймається на страхування лише в разі, коли страхувальник поновлює договір страхування на новий термін до закінчення терміну дії попереднього договору.

До обсягу страхової відповідальності не включаються збитки, які виникли внаслідок ведення воєнних дій, введення воєнного стану, зносу, технічного браку, технічних поломок, перевищення строку експлуатації домашнього майна, навмисних дій страхувальника або члена його родини.

Дія договору страхування у просторі обмежена місцем страхування. Отже, охоплене страховим захистом домашнє майно підлягає страхуванню лише за зазначеною в договорі страхування адресою, тобто за місцем проживання страхувальника або розташуванням садового (дачного) будинка (ідеться про всі житлові та підсобні приміщення або відкриті ділянки садиби). Якщо майно переміщується за іншою адресою, то дія договору страхування припиняється. Проте в певних випадках, обумовлених договором, можливе вільне переміщення майна з місця страхування. Наприклад, майно може бути застрахованим на вулиці, на роботі страхувальника або під час його транспортування (залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту) у зв’язку зі зміною страхувальником постійного місця проживання в межах території України, крім випадків, коли законодавством або договором перевезення встановлена відповідальність транспортної установи за цілісність майна, що перевозиться.

Страхова сума кожного застрахованого предмета домашнього майна має відповідати страховій оцінці. Страховою оцінкою може бути погоджена сторонами страхування дійсна або первісна вартість майна з урахуванням витрат, пов’язаних з його рятуванням або приведенням у порядок під час страхового випадку. За бажанням страхувальника домашнє майно може бути застраховане на повну дійсну (первісну) вартість або на певну частку від цієї вартості. Тільки колекції, картини, унікальні та антикварні речі приймаються на страхування в розмірі їх повної вартості згідно з експертною оцінкою відповідних компетентних органів.

Якщо на страхування приймаються окремі групи майна або окремі предмети, то страхову суму встановлюють, виходячи з вартості кожної групи майна або предмета окремо.

Договір страхування укладається на підставі усної або письмової заяви страхувальника, як правило, з можливим оглядом майна, що його здійснює представник страховика у присутності страхувальника, аби впевнитися, що заявлена страхова сума відповідає наявності та вартості майна, яке приймається на страхування. Строк страхування становить здебільшого 1 рік, але можуть бути установлені інші строки страхування згідно з конкрет­ними запитами страхувальника, наприклад кілька місяців.

Розмір тарифної ставки встановлюється у відсотках від страхової суми і залежить від обсягу відповідальності страховика, виду домашнього майна, типу будівлі, в якій міститься майно, умов додержання безпеки житла та інших факторів.

Порядок сплати страхових платежів і строки дії договору здебільшого відповідають умовам, передбаченим у разі страхування будівель.

У практиці страхування передбачається надання страхувальникам різних пільг, які можна поділити на такі групи: пільги за беззбиткове страхування та пільги різним групам страхувальників.

Пільги за беззбиткове страхування надаються особам, які протягом двох-трьох років страхували домашнє майно, не одержуючи страхового відшкодування. Таким страхувальникам надається знижка, наприклад, від 10 до 40 % страхового платежу.

Пільги, що надаються різним групам страхувальників, також стосуються знижок зі страхових платежів та пільгового терміну для поновлення договору. Знижки зі страхових платежів можуть надаватися окремим страхувальникам:

Постійним страхувальникам може надаватися пільговий (наприклад, місячний) термін для укладення нового договору. Новий договір, укладений в обумовлений пільговий термін, незалежно від дня внесення страхових платежів, вважається поновленим і набуває чинності з моменту закінчення дії попереднього договору. Якщо протягом пільгового терміну станеться страховий випадок, а новий договір не буде поновлено, страхове відшкодування виплачується, згідно з умовами страхування, установленими останнім договором.

Взаємовідносини сторін у разі настання страхового випадку ґрунтуються на виконанні страхувальником та страховиком певних зобов’язань. Страхувальник, аби реалізувати своє право на відшкодування, має діяти так:

Обов’язки страховика при настанні страхового випадку здебільшого відповідають положенням, що діють зі страхування будівель.

У розрахунку розміру збитку є розглянуті далі особливості.

З огляду на сказане збиток визначається:

Приклад. У результаті пожежі знищено телевізор. Вартість нового телевізора — 1500 грн. Знос на день лиха становить 12 %. Дійсна вартість телевізора з урахуванням зносу — 1320 грн. ((1500 · (100 – 12)) : 100). Оскільки від телевізора не було залишків, сума збитку становитиме 1320 грн.

Приклад. Пошкоджено килимове покриття вартістю 800 грн, знос на день пошкодження — 3 %, дійсна вартість — 776 грн. ((800 · (100 – 3)) : 100), знецінення килимового покриття внаслідок страхового випадку становило 25 % його дійсної вартості. Сума збитку становитиме 194 грн. (776 – (776 · (100 – 25)) : 100)).

Іноді бувають випадки, коли такі пошкоджені предмети, як холодильники, комп’ютери, телевізори, магнітофони та інша побутова техніка, шляхом ремонту може бути приведена в придатний для використання стан. У такому разі суму збитку можна визначати виходячи з вартості ремонту цих предметів. Вартість ремонту обчислюється за розцінками, що діяли на день страхового випадку і встановлені для відповідних організацій побутсервісу.

Приклад. Пошкоджено холодильник. Його вартість у новому стані 900 грн. Знос на день страхового випадку дорівнює 8 %. Вартість ремонту холодильника — 230 грн. Сума збитку становитиме 211 грн. 60 коп. ((230 · (100 – 8)) : 100). Деякі страхові компанії визначають суму збитку без врахування суми зносу.

Страхування домашнього майна здійснюється за системою першого ризику. Це означає, що страхове відшкодування виплачується за знищене (викрадене або пошкоджене) майно в розмірі суми збитку, але не вищої за страхову суму.

Наприклад, якщо домашнє майно вартістю 20 000 грн застраховано на суму 5000 грн, а сума збитку при знищенні частини майна пожежею становила 9000 грн, то страхувальник одержить відшкодування в розмірі 5000 грн.

Чим ближча страхова сума за договором страхування до дійсної вартості домашнього майна, тим більше гарантій щодо повного відшкодування збитку. Тому власникові майна доцільно страхувати його не в частковій, а в повній вартості.

Страховик виплачує страхове відшкодування на підставі отриманої заяви страхувальника про страховий випадок, переліку знищених, викрадених або пошкоджених предметів домашнього майна, акта про знищення (пошкодження) майна, довідки компетентних органів, яка підтверджує факт та обставини страхового випадку.

Проте в деяких випадках при виплаті страхового відшкодування враховуються певні обставини.

По-перше, при викраденні (знищенні, пошкодженні) домашнього майна, узятого під охорону органами внутрішніх справ з допомогою засобів сигналізації, від суми страхового відшкодування віднімають суму, що її страхувальник отримав від органів внутрішніх справ. При цьому від суми, сплаченої органами внутрішніх справ, відкидається вартість викрадених предметів, що не були застраховані.

По-друге, навмисне внесення страхувальником до переліку знищеного (пошкодженого, викраденого) майна предметів, які фактично не були знищені (пошкоджені або викрадені), дає підставу страховикові зменшити розмір страхового відшкодування або взагалі відмовити у виплаті відшкодування.

По-третє, страхувальник втрачає право на отримання відшкодування, якщо збиток повністю відшкодовано особою, відповідальною за заподіяний збиток. Якщо збиток не відшкодований винною особою, страховик виплачує страхувальникові відшкодування, а винній особі на суму виплаченого відшкодування подається регресний позов. Найчастіше це стосується випадків пошкодження майна внаслідок пожежі, проникнення води із сусідніх приміщень, а також викрадення майна.

У разі, коли після виплати страхового відшкодування страхувальникові було повернено викрадене домашнє майно, він зобов’язаний протягом визначеного умовами страхування терміну після його повернення повернути страховикові отримане за це майно страхове відшкодування, за винятком пов’язаних з викраденням витрат на ремонт та впорядкування повернених предметів.

У страховій практиці застосовуються комплексні види страхування. Найпоширенішими видами комплексного страхування є комплексне страхування будівель та домашнього майна. Страхування майна на подвір’ї (страхування будівель, домашнього майна, тварин, багаторічних насаджень). Сутність комплексного страхування полягає в тому, що за одним договором вважається застрахованим не один, а кілька видів майна. Основні умови комплексного страхування містять умови конкретних видів страхування, що входять у дану комбінацію.

Міжнародний досвід страхування домашнього майна має давню історію. Цей вид страхування доволі поширений у США, Великій Британії, Німеччині, Швейцарії та інших розвинених країнах. Проте для кожної країни характерні певні особливості.

У Німеччині страхування домашнього майна належить до популярних видів страхових послуг, що надаються громадянам. На страхування приймається все майно, котре належить домашньому господарству (включаючи готівку до 1000 марок та цінні папери). Страховий захист надається від традиційних ризиків: пожежі, стихійного лиха, нещасних випадків. Дія договору страхування не обмежується місцем страхування. Майно вважається застрахованим, як правило, там, де воно розташоване. Складовою частиною договору є страхування цивільної відповідальності страхувальника.

Особливістю страхування домашнього майна у Великій Британії є те, що в усіх полісах відокремлюється цінне майно, а саме: вироби із золота та срібла; картини, твори мистецтва, антикварні речі; настінні та наручні годинники; телевізори, радіоприймачі, відеомагнітофони та записуюче обладнання; фотоапарати. Ліміт відповідальності за такими предметами автоматично покривається страховим полісом у межах 1/3 від загальної страхової суми, проте може бути встановлена фіксована сума.

Страхування здійснюється з установленням франшизи в розмірі 50 фунтів стерлінгів, а також з наданням знижок зі страхових премій, зокрема за безаварійність, для полісотримачів, які не зверталися з позовом відшкодувати збиток протягом двох-трьох років; для страхувальників, які не курять; для страхувальників, які досягли певного віку (надається старшій віковій групі та пенсіонерам).

Достатньо великий досвід в організації проведення страхування домашнього майна має Швейцарія. Страхуванням охоплені всі предмети домашнього майна, а також предмети, якими страхувальник користується на правах оренди або прокату. Відшкодуванню підлягають збитки, завдані пожежею, крадіжкою, пограбуванням, затопленням, стихійним лихом. При відшкодуванні збитків, що виникли внаслідок пограбування поза місцем страхування, страхувальник отримує страхове відшкодування в розмірі не більш як 10 тис. франків, з них на компенсацію готівки передбачається не більш ніж 3 тис. франків. Неодмінною умовою страхування є участь страхувальника у відшкодуванні збитків (франшиза) у розмірі, не меншому за 200 франків.

На особливих умовах підлягають страхуванню такі цінності: вироби з дорогоцінних металів та коштовного каміння, хутро, музичні інструменти, картини, антикварні речі. Страхова відповідальність поширюється на збитки, що стали наслідком крадіжки, розбійного нападу, пропажі, руйнування, пошкодження. При укладанні договору, за яким страхова сума окремої цінності перевищує 50 тис. франків або загальна страхова сума перевищує 250 тис. франків, страхувальник подає анкету-заяву з докладним описом предметів або їх фотографії. Розмір страхової суми визначається на підставі торговельного чека або письмового підтвердження продавцем вартості предметів.

ТЕСТ 14А. Страхування будівель громадян

1. За договором страхування будівель можуть бути застраховані:

а) предмети домашнього господарства;

б) окремі конструктивні елементи;

в) будівельні матеріали.

2. В Україні за договором страхування будівель страхова оцінка має дорівнювати:

а) будь-якій вартості;

б) первісній вартості;

в) дійсній вартості.

3. При укладанні договору страхування будівель страховик має:

а) оглянути будівлі;

б) скласти розрахунок вартості відновлення будівлі;

в) скласти страховий акт.

4. Коли набирає чинності поновлений договір страхування будівель?

а) З моменту внесення страхового платежу;

б) з наступного дня після укладання нового (поновленого) договору;

в) після закінчення дії попереднього договору.

5. У зв’язку з прибудовою страхувальником нових будівель укладається:

а) новий договір страхування;

б) додатковий договір страхування;

в) укладений договір страхування залишається без змін.

6. У разі страхування будівель пільги надаються:

а) всім страхувальникам;

б) постійним страхувальникам;

в) малозабезпеченим страхувальникам.

7. Які дії страхувальника при настанні страхового випадку?

а) Вжити заходи щодо зменшення збитків;

б) одразу після настання страхового випадку почати відновлювальні роботи;

в) обчислити суму страхового відшкодування.

8. Що є сумою збитку у разі знищення будівлі?

а) Ринкова вартість будівлі;

б) вартість матеріалів, необхідних для відновлення будівлі з урахуванням витрат з її рятування;

в) дійсна вартість будівель з урахуванням витрат з її рятування.

9. У разі страхування будівель збиток визнається тотальним:

а) коли вартість відновлювальних робіт з урахуванням вартості залишків перевищує дійсну вартість будівель;

б) коли вартість відновлювальних робіт з урахуванням вартості залишків перевищує первісну вартість будівель;

в) коли вартість відновлювальних робіт з урахуванням вартості залишків не перевищує ринкової вартості будівель.

10. У якому випадку страховик відмовить у виплаті страхового відшкодування за пошкоджені будівлі?

1) Якщо збиток став наслідком неправомірних дій третіх осіб;

2) якщо збиток заподіяно внаслідок аварії опалювальної системи;

3) якщо збиток став наслідком ремонтно-будівельних робіт.

ТЕСТ 14Б. Страхування тварин, які належать громадянам

1. На випадок яких подій проводиться страхування тварин?

а) Загибелі від хвороб;

б) загибелі в дорожньо-транспортній пригоді, під час перевезення автомобілем;

в) забою з господарських міркувань.

2. За договором страхування можуть бути застраховані:

а) усі тварини різних видів та одного віку;

б) усі тварини одного виду, що досягли страхового віку;

в) одна тварина, з усіх наявних у господарстві.

3. За якою системою страхового забезпечення проводиться страхування тварин?

а) Пропорційної відповідальності;

б) першого ризику;

в) граничної відповідальності.

4. Страховик не несе відповідальність за тварину, яка пере-
буває:


а) під час перевезення у транспортному засобі;

б) на пасовищі, територія якого зазначена у страховому свідо-
цтві;

в) на присадибній ділянці за адресою, зазначеною у страховому свідоцтві.

5. Відповідальність страховика з виплати страхового відшкодування при загибелі тварин від хвороб настає:

а) з дня початку дії договору страхування;

б) з моменту сплати страхового платежу;

в) через 10 днів з дня початку дії договору страхування.

6. Уразі загибелі тварини страхове відшкодування виплачується:

а) У сумі, заявленій страхувальником;

б) у розмірі вартості придатного до споживання м’яса;

в) у розмірі страхової суми.

7. У разі лікування застрахованих тварин страхове відшкодування виплачується:

а) у сумі, заявленій страхувальником;

б) у розмірі вартості лікування, але в межах страхової суми;

в) у розмірі 50 % вартості лікування.

8. Якщо на день загибелі тварини у страхувальника в господарстві було більше тварин однакового віку, ніж застраховано, то страхове відшкодування виплачується:

а) в частині страхової суми, яка припадає на цю тварину;

б) у розмірі страхової суми;

в) у розмірі вартості тварини.

ТЕСТ 14В. Страхування домашнього майна

1. Страховому захисту за договором страхування домашнього майна підлягає:

а) усе майно, яке розташоване на земельній ділянці страхувальника;

б) окремі конструктивні елементи будівлі;

в) предмети домашнього господарства.

2. За договором страхування домашнього майна можна застрахувати:

а) дискети до персонального комп’ютера;

б) кімнатні рослини;

в) запасні частини до автотранспортного засобу.

3. На випадок яких подій проводять страхування домашнього майна?

а) Знищення або пошкодження при його реалізації;

б) проникнення води із сусіднього приміщення;

в) заволодіння третьою особою шляхом шахрайства.

4. Договір страхування можна укласти на домашнє майно, яке розташовано:

а) у будь-якій будівлі;

б) у квартирі;

в) поряд зі страхувальником, який перебуває на відпочинку в Іспанії.

5. Який фактор не впливає на розмір тарифних ставок у разі страхування домашнього майна?

а) Вік власника майна;

б) обсяг відповідальності страховика;

в) строк страхування.

6. Коли страхувальник має право укласти додатковий договір страхування домашнього майна?

а) Якщо бажає зменшити страхову суму;

б) якщо бажає застрахувати деякі групи домашнього майна;

в) якщо бажає застрахувати майно, яке міститься в іншому місті.

7. Що таке знецінення домашнього майна внаслідок страхового випадку?

а) Вартість втрати якості та цінності предметів через їх пошкодження;

б) вартість втрати якості та цінності предметів через їх загибель;

в) вартість викраденого майна.

8. Сума збитку за знищене домашнє майно визначається:

а) у розмірі страхової суми;

б) у розмірі дійсної вартості;

в) у розмірі вартості знецінення майна.

9. У разі знищення або пошкодження елементів оздоблення житлових приміщень вартість ремонту включає:

а) вартість нових матеріалів та вартість ремонтних робіт;

б) вартість ремонтних робіт;

в) вартість нових матеріалів, необхідних для відновлення елементів оздоблення.

10. За договором страхування домашнього майна не відшкодовуються збитки, які виникли внаслідок:

а) викиду газу;

б) неправомірних дій третіх осіб;

в) технічних поломок.




Розділ 14. Страхування майна громадян


рОЗДІЛ 14 СТРАХУВАННЯ МАЙНА ГРОМАДЯН
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации