Кравчук О.М., Лещук В.П. Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва - файл n1.doc

приобрести
Кравчук О.М., Лещук В.П. Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва
скачать (6953 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc6953kb.16.09.2012 13:44скачать

n1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21
О. М. Кравчук, В. П. Лещу к

ФІНАНСОВА

ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ

ПІДПРИЄМНИЦТВА

навчальний посібник

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

для студентів вищих навчальних закладів

Київ

«Центр учбової літератури»

2010

УДК 658.14(075.8) ББК65.290-93я73 К 77

Гриф надано Міністерством освіти і науки України (Лист № 14/18-Г-349 від 27.05.2009 р.)

Рецензенти:

Юрій С. І. доктор економічних наук, професор (Тернопільський національний економічний університет);

Крупка М. І. доктор економічних наук, професор (Львівський національний університет імені Івана Франка);

Євтух О. Т. доктор економічних наук, професор (Українська академія бан­ківської справи Національного банку України).

Кравчук О. М., Лещук В. П.

К 77 Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва: Навч. посіб. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 504 с

ISBN 978-611-01-0067-0

У посібнику розглянуті актуальні питання розвитку фінансової діяльності суб'єктів підприємництва в Україні, організація фінансової діяльності суб'єктів під­приємництва, фінансування, управління власним і позичковим капіталом, фінан­совими інвестиціями, оцінка вартості підприємства, фінансовий контролінг. Значна увага приділяється методам оцінки грошового потоку, доцільності вкладення фінансових інвестицій, залучення власного чи позичкового капіталу у підприємницьку діяльність суб'єктів господарювання.

Для студентів економічних спеціальностей вищих закладів освіти, наукових пра­цівників, спеціалістів у сфері управління, викладачів, аспірантів.

УДК 658.14(075.8) ББК65.290-93я73

ISBN 978-611-01 -0067-0 © Кравчук О. М., Лещук В. П, 2010

© Центр учбової літератури, 2010

ЗМІСТ

Передмова • 7

ТЕМА 1. ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА 9

" 1.1. Предмет та значення курсу фінансова діяльність суб'єктів
підприємництва 9

  1. Підприємництво як сучасна форма господарювання 11

  2. Місце фінансової діяльності серед інших видів діяльності суб'єктів підприємництва 13

  3. Організація фінансової роботи в суб'єктів підприємництва „ 23

  4. Розвиток фінансової діяльності в європейсько-американській економічній науці 32

  5. Розвиток фінансової діяльності суб'єктів підприємництва в

Україні 37

Питання та завдання для самоперевірки та контролю засвоєння

знань 49

Література до теми 60

ТЕМА 2. ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСУВАННЯ СУБ'ЄКТІВ
ПІДПРИЄМНИЦТВА РІЗНИХ ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ
БІЗНЕСУ 62

  1. Характеристика організаційно-правових форм підприємницької діяльності 62

  2. Фінансова діяльність господарських товариств 69

  3. Фінансова діяльність промислово-фінансових груп, венчурних і рієлтерських підприємств 84

  4. Фінансова діяльність державних підприємств 90

  5. Фінансові нормативи діяльності кооперативів і кредитних спілок та їх об'єднань 96

  6. Фінансова діяльність суб'єктів малого бізнесу в Україні та

країнах ЄС. 105

Питання та завдання для самоперевірки та контролю засвоєння

знань 116

Література до теми 121

ТЕМА 3. ФОРМУВАННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ
ПІДПРИЄМСТВА 124

3.1. Власний капітал підприємства: функції, складові та
оцінка 124

З

  1. Формування статутного капіталу акціонерних товариств 130

  2. Статутний капітал товариств з обмеженою відповідальністю: формування та управління ним 147

  3. Пайовий та резервний капітал підприємств 152

Питання та завдання для самоперевірки та контролю засвоєння

знань 157

Література до теми 166

ТЕМА 4. ВНУТРІШНІ ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ
ПІДПРИЄМСТВА
168

4.1.Суть джерел фінансування підприємств 168

  1. Характеристика внутрішніх джерел фінансування за використання касового підходу 169

  2. Характеристика внутрішніх джерел фінансування за використання методу нарахування 174

  3. Управління грошовими потоками (Cash Flow) підприємства 180

Питання та завдання для самоперевірки та контролю засвоєння

знань 186

Література до теми 191

ТЕМА 5. ДИВІДЕНДНА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА... 192

  1. Суть та види дивідендної політики 192

  2. Теорії дивідендної політики та методи нарахування дивідендів 198

  3. Чинники дивідендної політики 206

  4. Процедура дивідендних виплат 210

  5. Оцінка дивідендної політики та її результатів методом коефіцієнтів 211

  6. Оподаткування дивідендів в Україні 214

Питання та завдання для самоперевірки та контролю засвоєння

знань 216

Література до теми 223

ТЕМА 6. ФІНАНСУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА ЗА
РАХУНОК ЗАПОЗИЧЕНИХ РЕСУРСІВ 224

  1. Форми зовнішнього фінансування суб'єктів підприємництва 224

  2. Особливості проведення операцій факторингу 234

  3. Запозичення ресурсів суб'єктами підприємництва за рахунок короткострокових кредитів 239

4

6.4. Залучення фінансових ресурсів підприємства шляхом

випуску облігацій 243

Питання та завдання для самоперевірки та контролю засвоєння

знань 250

Література до теми 262

ТЕМА 7. ФШАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ НА ЕТАПІ
РЕОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА 264

  1. Сутність реструктуризації та реорганізації підприємства , 264

  2. Особливості реорганізації акціонерних товариств 273

  3. Укрупнення підприємства 277

  4. Подрібнення підприємства 282

  5. Без зміни розмірів підприємства (перетворення) 286

  6. Зарубіжний досвід проведення реорганізації

підприємств 287

Питання та завдання для самоперевірки та контролю засвоєння

знань 293

Література до теми 300

ТЕМА 8. ФІНАНСОВЕ ІНВЕСТУВАННЯ
ПІДПРИЄМСТВА 302

  1. Суть та види фінансових інвестицій підприємств 302

  2. Фундаментальний аналіз фінансових інвестицій 310

  3. Технічний аналіз фінансових інвестицій 313

8.4.0цінка доцільності вкладень в інвестиції з фіксованою

ставкою дохідності 321

Питання та завдання для самоперевірки та контролю засвоєння

знань 328

Література до теми 339

ТЕМА 9. ОЦІНЮВАННЯ ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ..340

  1. Сутність та принципи оцінки вартості підприємства 340

  2. Критерії вибору методів оцінки вартості підприємства.. 347

  3. Доходний підхід в оцінці вартості підприємства 349

  4. Ринковий підхід в оцінці вартості підприємства 352

  5. Майновий підхід в оцінці вартості підприємства 356

Питання та завдання для самоперевірки та контролю засвоєння

знань 359

Література до теми 366

ТЕМА 10. ФШАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА У
СФЕРІ ЗОВШПІНЬОЕКНОМІЧНИХ ВІДНОСИН 368


5

  1. Суть зовнішньоекономічної діяльності, принципи та види 368

  2. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності та методи їх. нейтралізації 372

  3. Особливості проведення розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності 377

  4. Суть і принципи митного регулювання ЗЕД в Україні.

Митна вартість товару і розрахунок митних платежів 388

Питання та завдання для самоперевірки та контролю засвоєння

знань 394

Література до теми 398

ТЕМА 11. ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛШГ НА
ПІДПРИЄМСТВІ 401

  1. Суть фінансового контролінгу 401

  2. Методи оперативного фінансового контролінгу 404




  1. Система директ-костинг 404

  2. Аналіз беззбитковості виробництва 408

  3. Оптимізація розміру партії продукції 413

  4. Аналіз знижок 416

  5. ABC-аналіз та XYZ-аналіз 417

  6. Функціонально-вартісний аналіз 420

11.3. Методи стратегічного фінансового контролінгу 422

  1. Стратегічний баланс, PEST, SPACE та SWOT-аналізи 422

  2. Система раннього попередження та реагування та дискримінант ний аналіз 431

  3. Бенчмаркінг та портфельний аналіз 439

  4. Прогнозування в системі стратегічного

контролінгу 446

11.3.6. Методи сценарного прогнозування 453

Питання та завдання для самоперевірки та контролю засвоєння

знань 459

Література до теми 466

ДОДАТКИ 468

ЗАГАЛЬНИЙ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 484

ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК 495

ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК 502

6

Передмова

Становлення та розвиток ринкових відносин в Україні забез­печили економічний поступ суспільства. У цей період сформува­лися нові наукові парадигми, набули подальшого розвитку апріорні положення, відбулося переосмислення догматичних положень, які бу­ли притаманні науковим колам у період адміністративної та тран­зитивної економіки. Процеси глобалізації світогосподарських зв'язків забезпечили уніфікацію та стандартизацію обліку опера­цій і видів діяльності до міжнародних стандартів. Тому фінансова діяльність суб'єктів підприємництва набула особливої актуаль­ності. В ринкових умовах все більше уваги приділяють на підп­риємствах питанням фінансової роботи. У зв'язку з чим зроста­ють вимоги до підготовки спеціалістів з вищою освітою, яким належить вирішувати надзвичайно важливі й складні проблеми управління фінансовими ресурсами підприємств. Відповідно ви­никає потреба у створенні якісно нових навчальних посібників з економічних дисциплін.

Ви тримаєте в руках навчальний посібник з дисципліни «Фі­нансова діяльність суб'єктів підприємництва» для студентів ви­щих навчальних закладів, написаний відповідно до програми цього курсу, за якою він читається у Луцькому національному техні­чному університеті. Зміст посібника за основними розділами від­повідає Галузевому стандарту вищої освіти: «Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра за спеціальностями напряму 0501 - «Економіка та підприємництво» // Колектив авт. під загал, керівн. А.Ф. Павленка. - К.: КНЕУ ім. Вадима Гетьма­на, 2006. - 128 с Основу навчального посібника складають мате­ріали, напрацьовані авторами у процесі багаторічного викладання фінансової діяльності суб'єктів господарювання та суміжних ди­сциплін на факультеті обліку і фінансів названого університету. Зокрема, к.е.н, доцентом, докторантом ТНЕУ Лещуком В. П. під­готовлено другу тему, де подані особливості фінансування суб'єктів підприємництва різних форм організації бізнесу; к.е.н., доцентом Кравчук О. М. висвітлені всі інші структурні частини.

Вивчення дисципліни «Фінансова діяльність суб'єктів підпри­ємництва» дає змогу навчити студентів правильно орієнтуватися у великій кількості нормативно-правових актів і тим самим забез­печити основу знань у цій сфері діяльності. Цей курс викладаєть­ся у продовження таких дисциплін як «Фінанси», «Фінанси підпри-

7

ємств», «Бухгалтерський облік», «Економіка підприємства», «Гро­ші та кредит».

Вивчати і досліджувати проблеми фінансової діяльності ціка­во, корисно і перспективно. Чому?

Цікаво, бо серед нормативних дисциплін економічного циклу у цьому курсі кожна тема, кожен підрозділ безпосередньо пов'язані з важливими і нагальними питаннями фінансової діяль­ності на підприємстві.

Корисно, бо сумлінно вивчаючи цей курс, Ви паралельно ви­ховуватимете у собі управлінські якості, вміння приймати еконо­мічні рішення у сфері фінансів, визначати пріоритетні напрями розвитку підприємства, забезпечувати конкурентоспроможність його на ринку, усвідомлено досягати реалізації своїх інтересів та самостверджуватись як кваліфікований фінансист.

Перспективно, бо саме ті проблеми, які Ви будете вивчати в курсі «Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва» стають ви­значальними, домінуючими у ринкових умовах. Тому вміння гра­мотно досліджувати їх відкриває перед Вами широкі можливості самореалізації у науковій та бізнесовій сферах, а навички ефек­тивно вирішувати ці проблеми стають характеристикою, яка сут­тєво підвищує Вашу кваліфікацію, Ваші шанси стати висококва­ліфікованим фінансистом.

З метою кращого сприйняття матеріалу у посібнику здійсню­валися посилання на нормативно-правові акти. Крім того, у роз­ділах пропонується перелік основних, найвідоміших та найпоши­реніших джерел, де викладені порушені в розділі питання. Читачі, які зацікавляться додатковою спеціальною літературою з питань, що розглядаються у підручнику, зможуть знайти її у спи­ску додаткової літератури.

Автори сподіваються, що цей навчальний посібник стане у пригоді не лише студентам і аспірантам вищих навчальних за­кладів, а й фахівцям-практикам у фінансові сфері, керівникам підприємств, фінансовим директорам, усім, хто зацікавлений у розв'язанні висвітлених у посібнику питань.

Майбутнє століття зажадає від кожного з нас творчості й ди­намізму, що означає постійне вдосконалення й оновлення знань. З книжки, яку ви тримаєте в руках, можна тільки почати вивчати фінансову діяльність суб'єктів підприємництва. А подальше профе­сійне вдосконалення залежить лише від Вас самих!

Успіхів!

8

ТЕМА 1. ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА

1.1. Предмет та значення курсу фінансова діяльність суб'єктів підприємництва

Метою навчальної дисципліни «Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва» є формування у студентів - майбутніх економістів та управлінців - системи теоретичних і практичних знань про категорії, поняття, механізми забезпечення ефективної фінансової діяльності суб'єктів підприємництва.

Досягнення цієї мети зумовило необхідність постановки та розв'язування у цьому навчальному посібнику комплексу зав­дань:

Предметом вивчення дисципліни «Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва» є система фінансово-економічних ві­дносин з приводу формування коштів для операційної та інвестицій­ної діяльності підприємства.

9

Об'єктом вивчення дисципліни «Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва» є сукупність теоретичних і практичних проблем формування фінансового потенціалу підприємства, за­безпечення ефективного його використання у процесі діяльності суб'єкта підприємництва з метою досягнення стабільних показників його роботи, високої ефективності економічної діяльності та економічного зростання країни.

Характеризуючи методологію вивчення дисципліни «Фінансо­ва діяльність суб'єктів підприємництва» слід зауважити, що термін «методологія» має два значення: 1) вчення про науковий метод пізнання й перетворення світу і 2) сукупність методів досліджен­ня, що застосовуються певною наукою відповідно до специфіки об'єкта її пізнання.

Стосовно першого значення сутність методології фінансової діяльності полягає у дослідженні найважливіших наукових по­ложень, обумовлених об'єктивними законами розвитку економі­ки, виборі для цього наукового методу пізнання, врахуванні цих положень при прийнятті рішень у сфері фінансових відносин суб'єктів підприємництва. У зв'язку з цим доцільно виділити три важливих положення:

  1. Загальною методологічною основою наукового дослідження процесів фінансової діяльності підприємств є діалектичний ме­тод, що включає такі базові положення: необхідність розглядати фінансову діяльність у взаємозв'язку та взаємообумовленості з іншими видами підприємницької діяльності, в динаміці, онов­ленні і розвитку; врахування закону перетворення простих кіль­кісних змін у комплексні якісні.

  2. При вивченні сутності й трансформації фінансової діяльно­сті необхідно враховувати історичний аспект розвитку нашої кра­їни, а також світовий досвід гармонізації й регулювання фінансо­вої діяльності підприємств.

  3. Теоретичною основою вивчення фінансової діяльності, опрацювання основних положень регулювання та управління нею має бути економічна теорія, яка вивчає економічні відноси­ни, досліджує й формулює економічні закони, форми вияву їх у фінансовій сфері. Пізнання й використання цих законів, аналіз об'єктивних і суб'єктивних чинників, які впливають на механізм їх дії, є важливою умовою цілеспрямованої трансформації фінансової діяльності підприємств відповідно до потреб соціальної ринкової економіки.

У своєму другому значенні методологія стає сполучною ланкою між теорією та практикою, за допомогою якої закони

10

суспільно-економічного розвитку реалізуються у політиці управління фінансовою діяльністю суб'єктів підприємництва, у цьому значенні методологія фінансової діяльності підпри­ємств - це сукупність загальних прийомів і методів дослі­дження фінансових відносин та процесів і опрацювання рі­шень щодо їх вдосконалення з метою забезпечення ефективної діяльності суб'єктів підприємництва. У навчаль­ному посібнику використано історико-логічний метод (при дослідженні розвитку фінансової діяльності); класифікаційно-аналітичний метод (при дослідженні компонентів власного і позичкового капіталу); економіко-математичні методи (для виявлення взаємозв'язку між компонентами капіталу підпри­ємства); методи статистичного аналізу (для оцінки стану і ди­наміки змін різних показників фінансової діяльності підпри­ємств); графічно-аналітичний метод (для наочної ілюстрації досліджуваних процесів і явищ фінансової діяльності рисун­ками та діаграмами).

1.2. Підприємництво як сучасна форма господарювання

Основними факторами виробництва є земля, праця, капітал, підприємницький потенціал (потенційна можливість максималь­но ефективно використовувати сукупності кадрових, матеріаль­них і нематеріальних ресурсів). Формування і використання цьо­го потенціалу - це практично і є суттю поняття «підприємництво», яке заведено вважати особливою сферою ви­робничо-господарської або іншої діяльності з метою одержання певного зиску.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, на власний ри­зик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами госпо­дарювання (підприємцями) з метою одержання економічних і со­ціальних результатів та одержання прибутку. Підприємницька діяльність - це діяльність, яка здійснюється від свого імені, на власний ризик і під особисту майнову відповідальність окремої фізичної особи - підприємця або юридичної особи - підприємст­ва (організації").

Основними функціями підприємницької діяльності є:

1) творча - генерування й активне використання новаторських ідей і пілотних проектів, готовність до виправданого ризику та вміння ризикувати в бізнесі (підприємництві);

11

  1. ресурсна - формування й продуктивне використання вла­сного капіталу, а також інформаційних, матеріальних і трудових ресурсів;

  2. організаційно-супровідна - практична організація маркетингу, виробництва, продажу, реклами та інших господарських справ.

Підприємницька діяльність може здійснюватися без викорис­тання і з використанням найманої праці, без створення або з утворенням юридичної особи.

Важливо усвідомити, що підприємництво завжди має здійс­нюватися за науково обґрунтованими принципами. До цих прин­ципів належать:

  1. вільний вибір видів підприємницької діяльності;

  2. самостійне формування програми діяльності, вибір поста­чальників та споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, встановлення цін на продукцію та послуги;

  3. вільний найм робочої сили;

  4. комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;

  5. вільне розпорядження прибутком, що залишився після сплати податків, борів та інших платежів;

  6. самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності, використання належної частки валютної виручки на власний роз­суд.

Підприємництво як форма переважно ініціативної діяльності може започатковуватися й функціонувати у вигляді будь-яких її видів (виробничої та торговельної діяльності, посередництва, на­дання послуг тощо). Поряд з цим завжди виокремлюються інди­відуальна й колективна форми підприємницької діяльності, тобто такі можливі види останньої, як: а) малий бізнес (мале підприєм­ництво), що базується на особистій власності або оренді майна; б) спільне підприємництво (партнерство), засноване на колектив­ній власності; в) корпоративне підприємництво, матеріальною основою якого служить акціонерна власність.

Традиційно існують дві моделі підприємницької діяльності: класична та інноваційна модель підприємництва. Класична мо­дель підприємницької діяльності незмінно орієнтується на найе­фективніше використання наявних ресурсів підприємства (орга­нізації"). За такої моделі дії підприємця чітко окреслено: аналітична оцінка наявних ресурсів; виявлення реальних можли­востей досягнення поставленої мети бізнесової діяльності; вико­ристання саме тієї реальної можливості, яка здатна забезпечити максимально ефективну віддачу від наявних фінансових, матері-

12

альних і нематеріальних ресурсів. Інноваційна модель підприєм­ництва передбачає активне використання переважно інновацій-дих організаційно-управлінських, техніко-технологічних і соціа­льно-економічних рішень у сфері різномасштабного бізнесу. Хому практична реалізація цієї підприємницької моделі має спи­ратися на таку послідовно здійснювану систему дій: 1) науково об­ґрунтоване формулювання головної підприємницької мети; 2) усе­бічна оцінка зовнішнього ринкового середовища з погляду пошуку альтернативних можливостей реалізації запропонованої підприємницької ідеї; 3) неупереджена порівняльна оцінка влас­них матеріально-фінансових ресурсів і спрогнозованих можливо­стей; 4) конструктивний пошук зовнішніх додаткових джерел ві­дповідних видів ресурсів (за потреби); 5) ґрунтовний аналіз потенційних можливостей конкурентів у відповідній ніші ринку; 6) практична реалізація завдань інноваційного характеру згідно з прийнятою концепцією підприємницької діяльності.

Правильне розуміння сутності підприємницької діяльності випливає із визначення її значення для функціонування ефектив­ної системи господарювання. Воно (значення) полягає у тім, що підприємництво: по-перше, служить головним структурних змін у системі господарювання; по-друге, створює живильне середови­ще для конкуренції і завдяки цьому стає своєрідним каталізато­ром соціально-економічного розвитку країни в цілому; по-третє, сприяє найефективнішому використанню інвестиційних, матеріа­льних і нематеріальних ресурсів; по-четверте, забезпечує належ­ну мотивацію високопродуктивної праці.

ІЗ. Місце фінансової діяльності серед інших видів діяльності суб'єктів підприємництва

Під господарською діяльністю розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надан­ня послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення еко­номічних і соціальних результатів та з метою одержання прибут­ку, є підприємництвом. Якщо господарська діяльність здійсню­ється без мети одержання прибутку, то її називають некомерційною господарською діяльністю. Вона здійснюється суб'єктами господарювання державного або комунального сек­торів економіки у видах діяльності, в яких забороняється підпри-

13

ємництво, на основі рішення відповідного органу державної вла­ди чи органу місцевого самоврядування, а також іншими суб'єктами господарювання, яким здійснення господарської дія­льності у формі підприємництва забороняється. До них відносять суб'єктів господарювання, діяльність яких пов'язана з обігом на­ркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекур­сорів, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо ва­жливих об'єктів права державьсї власності, з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних екс­пертиз та розробленням, випробуванням, виробництвом та екс­плуатацією ракет-носіїв (державні підприємства), з виробницт­вом бензинів моторних сумішевих з вмістом не менш як 5% високооктанових кисневмісних добавок (нафтопереробні підприємс­тва), з виробництвом абсолютованого технічного спирту та етил-трет-бутилового ефіру (державні спиртові заводи).1

Практика господарювання підтверджує можливість здійснен­ня двох основних типів підприємницької діяльності - виробничої та посередницької. Виробнича підприємницька діяльність вважа­ється визначальною, оскільки вона найбільше впливає на ефекти­вність системи господарювання та якість суспільного життя. За­гальну типологію виробничої та посередницької підприємницької діяльності, тобто її розчленування на окремі структурні елементи та їх групування в певні блоки, показано на рис 1.1. Фізичні чи юридичні особи, які репрезентують інтереси виробників або споживачів, заведено називати посередниками. Виходячи з цього основною метою посередницької підприємницької діяльності є інтеграція економічних інтересів виробників і споживачів.

У науково-практичній літературі виділяють третій тип підпри­ємництва - підприємництво фінансових інституцій. Як суб'єкти підприємництва фінансового спрямування, що з одного боку, є посередниками, а з іншого - надавачами послуг, виступають спе­ціалізовані банки та інститути спільного інвестування (ІСІ).

Четвертий тип підприємницької діяльності - міжнародна під­приємницька діяльність, тобто діяльність, що здійснюється через науково-технічну, виробничу, торговельну, сервісну й іншу взає-мо корисну співпрацю суб'єктів господарювання двох чи більше країн (міжнародних партнерів).

1 Ст. 4 Про підприємництво: Закону України № 698-ХІІ від 7.02.1991,

ст. 42 Конституції України: за станом на 28 квіт. 2009 р. // Відомості Верховної

Ради України. - 1996. - 23 лип., № 30.



Рис. 1.1. Типологія виробничої та посередницької підприємницької діяльності

У межах вказаних типів підприємницької діяльності на рівні суб'єкта підприємництва згідно П(С)БО виділяють такі види діяльно­сті:

  1. звичайна діяльність - будь-яка основна діяльність підп­риємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення;

  2. надзвичайна діяльність - операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона по­вторюватиметься періодично або у кожному наступному звітно­му періоді;

  3. основна діяльність - операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною

15

метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу;

  1. операційна діяльність - основна діяльність підприємст­ва, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фі­нансовою діяльністю;

  2. інвестиційна діяльність - придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Еквіваленти грошових коштів - це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових кош­тів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості;

  3. фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позичкового капіталу підпри­ємства.

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку діяльність під­приємства, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок здійснення такої діяльності. Прикладом звичайної дія­льності буде виробництво та реалізація продукції, розрахунки із постачальниками і замовниками, працівниками, банківськими установами, податковими органами тощо. Списання знецшених запасів, переоцінка короткотермінових інвестицій, курсові різни­ці, економічні санкції за господарськими договорами, за пору­шення податкового законодавства теж належать до звичайної ді­яльності як операції, які її супроводжують.

До надзвичайної діяльності відносять операції або події, які відрізняються від звичайної і не відбуваються часто або регуляр­но. Це - стихійне лихо, пожежа, «техногенні» аварії тощо. Втрати внаслідок таких подій, їх покриття за рахунок страхового відш­кодування та інших джерел враховуються під час розрахунку фі­нансових результатів від надзвичайної діяльності.

Слід зауважити, що одні й ті ж події можуть бути надзвичай­ними для одного підприємства і звичайними для іншого. Напри­клад, втрати від стихійного лиха будуть розглядатись як надзви­чайні підприємством, яке їх зазнало, та звичайними витратами для страхової компанії, яка здійснює страхування від таких ви­падків.

Звичайна діяльність, у свою чергу, поділяється на операційну та іншу (фінансову та інвестиційну). Операційна діяльність є час­тиною основної діяльності підприємства, а також включає інші операції, які не можна віднести до інвестиційної чи фінансової. Для торговельного підприємства основною діяльністю будуть опе­рації з придбання та реалізації товарів, для виробничого - прид-

16

бання матеріалів і сировини, виготовлення продукції та її реалі­зації) для ІСІ2 - формування портфелю інвестицій тощо. Витрати, пов'язані з основною діяльністю, розрізняють за функціями - ви­робництво, управління, збут та інші.

Інвестиційну та фінансову діяльність, як правило, визначають під час складання звіту про рух грошових коштів. Інвестиційна діяльність пов'язана з ефективним вкладенням залученого капі­талу. Загалом під інвестиціями розуміють усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприєм­ницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Інвестиційна діяльність - це комплекс заходів і дій фізичних та юридичних осіб, які вкладають свої кошти (у матеріальний, фінансовий або іншій майновій формі) з метою отримання прибутку.

Отже, основна мета інвестиційної діяльності - підвищення цінності підприємства, яке принесе вигоду його власникам у ви­гляді дивіденді, які зростають, або підвищення ціни акцій.

До інвестиційної діяльності відносять операції* пов'язані з:

> інші надходження і платежі;
> дезінвестиції.

Під фінансовими інвестиціями розуміють активи, які утриму­ються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод інвестора. Ними можуть бути акції або боргові зобов'язання, час­тки у капіталі інших підприємств. Придбання фінансових інвес­тицій може здійснюватися двома способами:

1) шляхом обміну на цінні папери власної емісії - їх собівар­тість визначається за справедливою вартістю переданих цінних паперів;

ІСІ - це корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який проводить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх. у цінні папери інших емі­тентів, корпоративні права та нерухомість.

17

2) шляхом обміну на інші активи - собівартість визначається за справедливою вартістю активів.

Собівартість фінансових інвестицій складається з ціни її прид­бання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, пов'язаних з придбанням фінансової ін­вестиції. Дивіденди, відсотки, роялті та рента, що підлягають отри­манню за фінансовими інвестиціями, відображаються як фінансо­вий дохід інвестора якщо імовірне надходження економічних вигод, пов'язаних з такою операцією та дохід може бути достовірно оціне­но. Такі доходи мають визначатися у такому порядку:

  1. проценти визначаються у звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами;

  2. роялті визначаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди;

  3. дивіденди визначаються у періоді прийняття рішення про їх виплату.

До необоротних активів належать нематеріальні активи, неза­вершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи. Нематеріальні активи - немонетарні активи, які не мають матері­альної форми, можуть бути ідентифіковані та утримаються підп­риємством з метою використання протягом періоду більше одно­го року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи на­дання в оренду іншим особам. До них згідно П(С)БО-8 «Немате­ріальні активи» відносять права користування природними ресур­сами, майном, права на комерційні позначення, на об'єкти промислової власності, авторське право та суміжні з ним права, незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи, право на провадження діяльності, використання різних видів привілей тощо. Реалізація придбання майнових комплексів пов'язана з операціями щодо дочірніх підприємств та інших господарських одиниць. Цілісний майновий комплекс (ЦМК) - об'єкт, сукуп­ність активів якого забезпечує провадження окремої господарсь­кої діяльності на постійній і регулярній основі. ЦМК можуть бу­ти структурні підрозділи підприємств (цехи, виробництва, дільниці тощо), які виділяються в установленому порядку в само­стійні об'єкти з подальшим складанням розподільного балансу і мо­жуть бути зареєстровані як самостійні підприємства.3

3 Оцінка цілісних майнових комплексів: національний стандарт № 3, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1655 від 29.11.2006 р. - (Чинний від 2006-11-29] // Урядовий кур'єр. - 2006. - 13 груд., № 235.

18

До інших надходжень у рамках інвестиційної діяльності від­носять операції, які забезпечують надходження грошових коштів від повернення авансів, не пов'язаних з операційною діяльністю, та позик, наданих іншим сторонам; надходження грошових кош­тів від ф'ючерсних, форвардних контрактів, опціонів. До інших платежів відносять операції, які показують аванси, не пов'язаних з операційною діяльністю, та позик, надані іншим сторонам; ви­плати грошових коштів за ф'ючерсними, форвардними контрак­тами, опціонами.

Під поняттям «дезінвестиції» розуміють повернення (вивіль­нення) заморожених у конкретних майнових об'єктах коштів. Дезінвестиції можуть здійснюватися через реалізацію чи лікві­дацію фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів.

Мобілізація підприємством необхідних для виконання постав­лених перед ним планових завдань фінансових ресурсів назива­ється фінансуванням. Система використання різних форм і мето­дів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей називається фінансовою дія­льністю.4 У вузькому розумінні основний зміст фінансової діяль­ності полягає у фінансуванні підприємства. У широкому розу­мінні фінансова діяльність включає весь комплекс функціональних завдань, здійснюваних фінансовими службами підприємства і пов'язаних з фінансуванням, інвестиційною дія­льністю та фінансовим забезпеченням (обслуговуванням) опера­ційної діяльності суб'єкта господарювання. До фінансової діяль­ності відносять операції, пов'язані з:

  1. надходженням власного капіталу від розміщення акцій та інших операцій, що призводять до його збільшення;

  2. отриманням та погашенням позик. У результаті цієї опе­рації утворюються/зменшуються боргові зобов'язання за позика­ми, векселями, облігаціями;

  1. сплатою дивідендів;

  2. іншими надходженнями і платежами.

До інших надходжень відносять операції з продажу на ринку раніше викуплених акцій підприємства, отримання орендної пла­ти за здані об'єкти у фінансову оренду. Під іншими платежами розуміють використання коштів для викупу раніше випущених акцій підприємства, виплати орендодавцю для погашення забор-

Фінанси підприємств: Підруч. / [за ред. проф. А. М. Подцєрьогіна]. - [3-тє вид.]. -К.:КНЕУ,2000.-С. 14

19

гованості за фінансовою орендою тощо. Фінансова оренда - оре­нда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигод, пов'язаних з правом користування та володіння активами. Орен­да вважається фінансовою за наявності хоча б однієї з наведених нижче ознак5:

  1. орендар набуває права власності на орендований актив пі­сля закінчення строку оренди;

  2. орендар має можливість та намір придбати об'єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання;

  3. строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об'єкта оренди;

  4. теперішня вартість мінімальних орендних платежів з по­чатку строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вар­тість об'єкта оренди;

  5. орендований актив має особливий характер, що дає змогу лише орендареві використовувати його без витрат на його моде­рнізацію, модифікацію, дообладнання;

  6. орендар може продовжити оренду активу за плату, значно нижчу за ринкову орендну плату;

  7. оренда може бути припинена орендарем, який відшкодо­вує орендодавцю його втрати припинення оренди.

Застосовуючи розглянуту класифікацію, слід мати на увазі, що віднесення операцій до відповідної групи залежить передусім від характеру господарської діяльності підприємства. Наприклад, інвестиції в цінні папери звичайно є інвестиційною діяльністю підприємства, але основною (операційною) діяльністю інвестиційної компанії. Крім того, якщо одна операція включає суми коштів від декількох видів діяльності, ці суми необхідно розподіляти між ві­дповідними видами діяльності. Так, наприклад, суму, сплачену бан­ку, яка включає погашення позики та відсотки, буде відображено двома позиціями: відсотки - у складі операційної діяльності, а погашення позики - у складі фінансової діяльності.

Негрошові операції - це операції, які не потребують викорис­тання грошових коштів або їхніх еквівалентів. Прикладом таких операцій є:

5 Оренда; П(С)БО 14, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 р. №> 181. - [Чинний від 2000-07-28] // Бухгалтерія. - 2005. - 18 лип., № 29 (652).

20

_ перетворення зобов'язань на власний капітал.

Негрошові операції, пов'язані з фінансовою та інвестиційною діяльністю, розкриють у примітках до фінансових звітів.

У звіті про фінансові результати статті, пов'язані з фінансо­вою і інвестиційною діяльністю, такі: дохід від участі в капіталі; інші фінансові доходи (прибутки); інші доходи (прибутки); фі­нансові витрати; втрати від участі в капіталі; інші витрати. На рис. 1.2. подані статті від операційної, інвестиційної та фінансо­вої діяльності, які відображені у звіті про фінансові результати.

У доходах від участі капіталу відображається доход, отрима­ний від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємст­ва, облік яких ведеться методом участі в капіталі. Метод участі в капіталі передбачає облік інвестицій, згідно з яким балансова ва­ртість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному ка­піталі об'єкта інвестування.

Під асоційованим підприємством слід розуміти підприємство, на яке інвестор має суттєвий вплив і яке не є дочірнім або спільним під­приємством інвестора. Витрати від участі в капіталі відображають збиток, спричинений інвестиціями в асоційовані, дочірні або спі­льні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі. Інші фінансові доходи відображають дивіденди, відсотки та інші доходи, які отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). Під фінансовими витратами розуміють витрати на проценти та інші витрати підп­риємства, пов'язані із залученням позичкового капіталу. Інші до­ходи (витрати) показують дохід від реалізації (собівартість реалі­зації) фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; доход (витрати) від неопераційних курсових різниць тощо.

З операційною діяльністю у звіті про фінансові результати пов'язані такі статті:

21







1.4. Організація фінансової роботи в суб'єктів підприємництва

фінансова робота - це діяльність з управління фінансами фір­ми. Вона включає:

Фінансова робота складається з процедур різного рівня складно­сті і відповідальності. Перший рівень - ухвалення фінансових рі­шень з перспектив розвитку і поточної діяльності, залученні джерел фінансування і їх використовування, проведення певної фінансової політики. Це завдання вищого рівня складності і відповідальності, їх рішення входить у компетенцію вищих керівників підприємства і лише частково делегується більш низьким ланкам управління.

Якщо в управлінні виробничо-господарською діяльністю керів­ники підприємства можуть йти на істотну децентралізацію, тобто делегувати нижчестоячим ланкам, наприклад філіалам, відділен-1 ням, іншим підрозділам, широкі повноваження з ухвалення управ­лінських рішень, то фінансова діяльність знаходиться під безпосе­реднім контролем вищого керівництва, яке координує грошові потоки і ухвалює фінансові рішення щодо розвитку підприємства.

Другий рівень — виконання різних фінансових розрахунків, оформлення фінансових документів, складання звітів, тобто більш прості технічні завдання, які вирішують працівники бухга­лтерської, фінансової, економічної служб; деякі з цих завдань можна доручити працівникам інших підрозділів підприємства. Склад фінансової служби, обсяг і особливості організації фінан­сової роботи залежать від характеру і специфіки діяльності підп­риємства, обсягів фінансових ресурсів, якими розпоряджається підприємство. Фінансова служба не обов'язково виділяється в окремий підрозділ (наприклад, фінансовий відділ). У таких випа­дках оперативну фінансову роботу, всі види розрахунків, аналіз і фінансовий контроль виконує бухгалтерія. Підприємства обира­ють зручну для них форму організації фінансової роботи виходя­чи з конкретних умов господарювання, структури управління, наявність територіально відособлених підрозділів (філіалів, пред­ставництв). Розмір підприємства впливає в основному не на кіль­кість функцій, а на ступінь їх складності. Із збільшенням розмірів підприємства зростає складність управління фінансами, тому ко-

23

жна функція підрозділяється на підфункції, які можуть бути роз­поділені між окремими фахівцями і підрозділами. Так, біля малих і середніх підприємств функції фінансового менеджменту менш складні, ніж біля великих, тому їх виконання може поєднуватися з виконанням інших управлінських функцій (наприклад, з керів­ництвом підприємством у цілому, управлінням виробництвом і збутом, веденням бухгалтерського обліку). Найскладнішими стають функції з управління фінансами у великих корпораціях. Управляючий комітет корпорації звичайно складається з началь­ників департаментів маркетингу, фінансів і виробництва; вони разом визначають довгострокові цілі розвитку фірми з цих на­прямів на 5-10 років. Потім керівники відповідних операційних відділів знаходять нові типи товарів, складають плани розширен­ня виробництва існуючих товарів і намічають шляхи зменшення виробничих і позавиробничих витрат відділу. Розподіл функцій фінансового менеджменту в корпорації показаний на рис. 1.3. Посада директора з фінансів існує тільки у великих компаніях, у середніх - фінансовий керівник і головний бухгалтер, а у малих -тільки головний бухгалтер. Для підприємств малого бізнесу, як правило, характерною є централізація всіх управлінських функ­цій, у т.ч. і функції управління фінансами на рівні керівника під­приємства, який досить часто є його власником (або співвласни­ком). Якщо необхідно, він звертається до послуг зовнішніх консультантів, аудиторів. Бухгалтерську роботу на таких підпри­ємствах досить часто виконує бухгалтер-сумісник.

Практика діяльності підприємств малого бізнесу в країнах Захі­дної Європи та США показує, що складанням бухгалтерської, фі­нансової та податкової звітності таких підприємств займаються (за відповідну плату) здебільшого спеціалізовані консалтингові чи аудиторські фірми, а роботу щодо управління фінансами частково виконує відділ по роботі з корпоративними клієнтами обслугову­ючого банку. Це пояснюється тим, що підприємствам дешевше обходиться сплата послуг зовнішніх консультантів, ніж утримання власних фінансових чи бухгалтерських служб. Іноді для кращої координації фінансової політики в корпорації створюється фінан­сова комісія, яка підзвітна раді директорів. Якщо фінансової комі­сії не передбачено, то вище керівництво з фінансів підзвітне без­посередньо директору розпоряднику, який відповідає за ефективність використовування капітальних ресурсів, що перед­бачає планування і координацію фінансової діяльності. Вищий ке­рівник із фінансів звичайно присутній на засіданнях ради директо­рів, дає консультації з фінансових проблем; він часто є членом цієї

24

ради. Хоча функції фінансового керівника і головного бухгалтера у корпорації (як видно з рис. 1.3) можуть бути розподілені між службами, але частіше за все, зважаючи на тісний взаємозв'язок, виконуються в сукупності. Практика показала ефективність орга­нізації управління фінансами, при якій делегування відповідально­сті за отримання доходу (прибули) і достатньо широких повнова­жень в управлінні поточною діяльністю поєднується з централізацією ухвалення фінансових рішень по розподілу і вико­ристовуванню фінансових результатів. Прикладом такої організа­ції управління є створення на підприємстві так званих центрів від­повідальності. Залежно від того, за які фінансові результати відповідають менеджери центру, розрізняють центри доходів, прибули, витрат і інвестицій. Узгодження оплати праці працівни­ків із відповідним запланованим для центру показником (виручка, прибуток, витрати, норма прибутку на інвестиції) підвищує заці­кавленість у результатах діяльності і сприяє поліпшенню фінансо­вих результатів підприємства в цілому. Управління по центрах ві­дповідальності характеризується чітким розподілом функцій між структурними підрозділами підприємства (департаментами, відді­лами, ділянками і т.п.), великою самостійністю і відповідальністю співробітників в рішенні оперативних питань.



На підприємствах, як правило, створюються фінансово-аналітичні відділи, які мають право:

Завданнями фінансової служби підприємства є:




- розрахунки з робітниками і службовцями, бюджетом, бан­
ками, постачальниками і підрядними організаціями.

Функціональними обов'язками фінансового менеджера є:

• аналіз фінансових результатів і фінансового стану підпри­
ємства і клієнтів.

26

Місце фінансових служб у структурі підприємства та їх функ­ціональні компетенції залежать від типу та моделі організаційної структури, яка запроваджена на підприємстві. Про зв'язок стра­тегії підприємства та його структури влучно висловився еконо­міст, який досліджував інституційні проблеми організації, А. Чендлер6: «зміна стратегії підприємства призводить до виник­нення нових адміністративних проблем, які у свою чергу потре­бують нової або видозміненої структури для успішної реалізації нової стратегії». Результати вивчення А. Чендлером 70 великих корпорацій підтвердили, що структура фірми розвивається разом із розвитком стратегії, але тільки тоді неефективність діяльності та внутрішні проблеми вже спричиняють необхідність зміни структури. Найкраща структура - та, яка дає змогу підприємству ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем, продуктивно й доцільно розподіляти і спрямовувати зусилля своїх співробітни­ків та за рахунок цього задовольняти потреби споживачів і дося­гати своєї цілі з високою ефективністю. Американський учений П. Друкер7 узагальнив проблеми, пов'язані з організаційною структурою фірми. Він обґрунтував, що «найпростіша організа­ційна структура, яка буде працювати, є найкращою». Тому вплив типу організаційної структури на місце фінансової служби є за­кономірним. П. Друкер - створив менеджмент як дисципліну в 50-ті pp.

У науково-практичній літературі виділяють такі типи органі­заційних моделей: бюрократична, поведінкова, органічна моделі та модель «організаційної туманності». Фінансова служба підп­риємства може бути побудована у відповідності до них.

Подані вище типи моделей організацій є рухомими формами, навколо яких створюються структури. Певні моделі організацій узгоджуються з визначеними структурами: лінійна, лінійно-функціональна, функціональна, дивізійна, матрична. Дж. Г. Колл з університету Сітон Хол а виділяє функціональну, дрібну (диві­зійну), гібридну, матричну і сіткову структури.

А. Чендлер - економіст, який досліджував інституційні проблеми організації.

П. Друкер - створив менеджмент як дисципліну в 50-ті pp. Основними науковими проблемами, над якими працює П. Друкер, є інформаційна революція, нові вимоги, що пред'являються діловим середовищем до керівників, планування змін. Він має 19 докторських ступенів у різних університетах СЩА, Бельгії, Великобританії, Іспа­нії, Японії і Швейцарії. Його ім 'ям названо ряд бізнес-шкіл і фундацій.

27

Таблиц 1.1
Типи організаційних моделей

Тип моделі

Характеристика

Переваги використання

Недоліки використання

1

2

3

4

Бюрократична

Чітка послідовність ко­манд, централізація влади і комплекс формальних, проте послідовних правил, які застосовуються до будь-яких аспектів органі­зації праці.

Ефективно застосо­вується, коли рівень використання техно­логій незначний, а зовнішнє середовище стабільне.

Не застосовують за умов зростання не­визначеності зовні­шнього середовища й ускладнення виро­бничих завдань. Негнучка модель, внаслідок чого не забезпечується шви­дке реагування.

Поведінкова

Децентралізація, відкри­тість інформаційних пото­ків, слабка організація праці і системи звітності. Пра­цівники самі приймають рішення, зазвичай колегі­ально.

Стимулювання під­леглих підвищувати свою кваліфікацію.

Негнучка щодо змін зовнішнього сере­довища.

Органічна

Наявність великої кілько­сті правил; повна децент­ралізація; колегіальне прийняття рішень; наяв­ність декількох рівнів ієра­рхії і невисокий рівень розподілу праці; широка сфера відповідальності пра­цівників.

Гнучкістю і здатніс­тю швидко реагува­ти на зміни умов функціонування се­редовища.

Швидка зміна стру­ктури філій залежно від розвитку вироб­ничої діяльності і виникнення нових умов.

«Органічна туманність» або модель само-конструювання

Непостійність, різнопла-новість, неортодоксаль-ність і винахідливість.

Ділове середовище організації є експе­риментальним, гну­чкості і відповіда­льності

Хаотична поведінка промислових підп­риємств.

28

Ґаблищ 1.2




Типи організаційних структур управління

Вид

Сфера застосування

Переваги

Недоліки

Місце фінансо­вої служби

1

2

3

4

5

Лінійна

Малі підприємства із нескладним вироб­ництвом за відсут­ності у них зв'язків із постачальника­ми, споживачами, науковими і проек­тними організація­ми.

Керівник отримує офіційну інформа­цію від своїх підле­глих, приймає рі­шення з усіх питань, які нале­жать до його ком­петенції, несе від­повідальність за роботу.

Статичність, негну­чкість, непристосо­ваність до подаль­шого росту і розвитку підприєм­ства.

Фінансову робо­ту виконує голо­вний бухгалтер або сам керівник.

Функціона­льна

Промислові підп­риємства і фірми будь-якого розміру і типу.

Стимулює ділову і професійну спеці­алізацію. Знижує дублювання зусиль і ресурсів у функці­ональних підрозді­лах. Поліпшує координацію у функціональних підрозділах.

Підрозділи можуть бути більше зацікгвлЕні у досягненні своїх цілей, ніж загальних цілей організації. Якщо організація велика, ланцюг інстанцій є значним.

Фінансова служ­ба функціонує в умовах повної координації і відсутності дуб­лювання зусиль та ресурсів у під­розділах.

Дивізійна

Великі промислові підприємства із великими обсягами випуску продукції.

Гнучкість і добре обґрунтована під­приємливість. Орієнтуються на результати діяль­ності і споживачів.

Ресурси не можуть використовуватися повною мірою, оскільки вони закріплені за кон­кретними підроз­ділами, професій­ний розвиток кадрів обмежений.

Фінансова слу­жба додатково контролює вхід­ні та вихідні матеріальні, інформаційні і фінансові пото­ки між підрозді­лами.

Матрична

Великі промислові підприємства із великими обсягами випуску продукції.

Значна увага при­діляється стратегі­чного розвитку. Забезпечує реаліза­цію принципу взає­мозалежності та взаємообмеження між різними точка­ми зору.

Розвиває страте-тнувипсшідалщсіь Рішення прийма­ються на основі принципу «най­краще для організа-вдвиіпому».

Складно управляш. Важко забезпечити «баланс» між дво­ма лініями відпо­відальності. Дуже розподілена відповідальність. Будь-які рішення повинні отримати схвалення інших людей.

Сприяє розвитку бюрократизму на підприємстві та пригнічує творчий підхід.

Фшансова слу­жба повинна направляти час­тину фінансових ресурсів на пок­риття витрат щодо вирішення конфліктних ситуацій. Пот­ребує додатко­вих джерел фі­нансування.

29










Продовження табл. 1.2

1

2

3

4

5

Сіткова

Великі промис-

Функції реалізу-

Підприємство

Фінансову робо-




лові підприємст-

ються на контра-

може виявити, що

ту виконують




ва із великими

ктній основі.

один з її постача-

департаменти




обсягами випуску

Фінансові потоки

льників реалізує

економіки і фінанси.




продукції.

за цією структу­рою є чітко ви­значені і врегу­льовані, що полегшує управ­ління ними.

продукцію на тому ж ринку або спів­працює з конку­руючою організа­цією, або постачальник мо­же позбутися своїх виробничих мож­ливостей.




У процесі функціонування фінансової служби фінансові дире­ктора постійно знаходяться під тиском вимог, які випливають з багаточисленних внутрішніх і зовнішніх учасників підприємства. Вимоги, які їх необхідно додержуватись, щоб забезпечувати ви­соку ефективність, ускладнюються (табл. 1.3).

Таблиця 1.3
Вимоги, які висуваються до фінансових організацій

Джерело вимог

Тенденції, які впливають на фінансові організації

Інвестори

Управління якістю діяльності підприємства. На ринку спостеріга­ється постійне стирання меж промислових видів діяльності, а та­кож зміни виробничо-збутових ланцюгів і сіткових структур. Під­приємства повинні передбачати загрози та швидко реагувати на них.

Стратегія ком­панії

Повний контроль над витратами. Конкурентний тиск вимагає постійного зниження витрат.

Управління ризиками. Підприємства намагаються встановити ком­плексний контроль над ризиками, а органи нормативно-правового регулювання вимагають детальної звітності з ризиків. Прозорість доходів. На зовнішніх фінансових ринках ретельно вивчають доходи, а також досліджують передбачуваність і прозо­рість результатів, які відображені у звітності підприємства. Зміна ролі фінансового директора. Зростають вимоги генеральних директорів до фінансових директорів щодо вивчення процесів створення доданої вартості.

Глобалізація. Безперервне розширення світової торгівлі та транс­національних операцій ускладнює організаційну структуру, хеджу-вання і трансакції з іноземними валютами.

Внутрішні та зовнішні клієн­ти

Тиск зі сторони

Аналітики

Органи норма­тивно-право­вого регулю­вання

Нові джерела






  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21


О. М. Кравчук, В. П. Лещу к
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации