Нагаєв В.М. Методика викладання у вищій школі - файл n1.doc

приобрести
Нагаєв В.М. Методика викладання у вищій школі
скачать (2306 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc2306kb.16.09.2012 07:56скачать

n1.doc

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
ВІДМІТНІ ОСОБЛИВОСТІ МОДУЛЬНОГО НАВЧАННЯ ВІД ТРАДИЦІЙНОГО [40]

Традиційне навчання

Модульне навчання

Завдання

Зазвичай завдання не формулюються як дієві. Студенти розуміють їх з на­вчального матеріалу і контролю

Завдання формулюються в дієвому аспекті і подаються студентам перед початком на­вчання

Діяльність у процесі навчання

Орієнтація на діяльність викладача, що надає знання групі студентів; ак­центується увага на викладанні навча­льного матеріалу педагогом

Акцентується увага на індивідуальній на­вчальній діяльності студента з обов'язко­вим досягненням результату на етапі моду­льного контролю

Роль викладача

Викладач, як правило, виконує роль інформатора

Викладач виконує роль інформатора, консу-льтанта-радника, мотиватора і діагностика

126

Закінчення табл. 14

Традиційне навчання

Модульне навчання

Методи навчання

Тенденція до використання виклада­чами одного-трьох методів (лекції, письмові завдання, практичні роботи)

Для реалізації цілей навчання використо­вуються різноманітні методи для оптиміза-ції засвоєння конкретної теми модуля

Участь студента

Найчастіше роль студента є пасивною, тобто зводиться до читання тексту чи слухання викладача

Модулі забезпечують активну участь сту­дента, який засвоює інформацію в активній роботі з навчальним матеріалом

Індивідуалізація

Традиційне навчання орієнтоване на групу. Викладач дає вказівки (викона­ти практичне завдання, відповісти на запитання тощо)

Модулі можуть бути дуже індивідуалізова­ними. Студенту надається право вибирати підходящий для нього спосіб навчання (рі­зноманітні види самостійної роботи або ро­бота у груповій динаміці)

Темп і час навчання

Студент вимушений пройти курс «чіт­ко встановленим кроком». Усі навча­ються в одному темпі (починають і за­кінчують разом)

Кожен студент може вчитися в індивідуа­льному темпі. Кожен студент витрачає сті­льки часу, скільки йому необхідно для за­своєння конкретної теми модуля

Свобода дій

Студентів примушують відвідувати лекції і практичні заняття

Навчання може проходити у зручний для кож­ного студента час. Модулі забезпечують сво­боду пристосування часу занять і змісту навча­льного матеріалу до індивідуальних потреб

Закріплення знань

Знання студентів закріплюються і ко­ригуються найчастіше на етапі ком­плексного контролю — екзамену

Невеликий обсяг модуля забезпечує опера­тивний проміжний контроль і корекцію рі­вня засвоєння знань

Засвоєння знань

Більшість студентів знають дещо про все. Реально важко сподіватися, що студенти зможуть засвоїти все най­кращим чином

Якщо окремі студенти повільно засвоюють матеріал, їм надається можливість індиві­дуально засвоїти навчальний матеріал

Контроль

Контрольні завдання зазвичай скла­даються за пройденим курсом. Вони часто призначені лише для одержання бала оцінки, а не для справжнього зворотного зв'язку, тобто не для ви­значення рівня засвоєння знань

Модульні контрольні завдання виконують функцію проміжного контролю. Підсумко­вий контроль (екзамен, залік) проводиться з метою підвищення рівня засвоєння знань

Не засвоєння знань

Погане засвоєння матеріалу зазвичай не помічається до кінця екзаменацій­ної сесії. Потерпівши невдачу під час сесії, студент часто вимушений повто­рювати матеріал усього курсу

Недостатнє засвоєння матеріалу можна помі­тити одразу при проведенні модульного кон­тролю (курс засвоюється закінченими порці­ями). У випадку невдачі на конкретних етапах навчання студент повинен повторно вивчити конкретний модуль, а не весь матеріал

127

Таким чином, принципові відмінності модульного навчання від традиційного полягають у наступному:

  1. зміст навчання подається у закінчених, самостійних ком­плексах модулях, що є одночасно банком інформації та мето­дичним керівництвом з його засвоєння;

  2. взаємодія педагога і студента у навчальному процесі здійс­нюється за допомогою модулів, що забезпечують свідоме само­стійне досягнення студентами певного рівня підготовки;

  3. сама сутність модульного навчання потребує обов'язкового дотримання паритетних суб'єкт-суб'єктних взаємовідносин між педагогом та студентом.

6.2. Принципи модульного навчання

Теорія модульного навчання ґрунтється на системі йо­го специфічних принципів, що корелюють із загальнодидактич-ними. Основні принципи модульного навчання, що визначають його загальний напрям, цілі, зміст і методику організації: 1) модульності; 2) структуризації навчання на окремі елементи; 3) динамічності; 4) оптимальності методів діяльності; 5) гнуч­кості; 6) усвідомленої перспективи; 7) різносторонності мето­дичного консультування; 8) паритетності [39, с 38].

Принцип модульності визначає модульний підхід до навчан­ня, що виражається змістом організаційних форм і методів на­вчання, яке будується за окремими функціональними вузлами — модулями, призначеними для досягнення конкретних дидактич­них цілей.

Принцип структурованості змісту навчання на окремі елементи потребує розглядати навчальний матеріал у межах мо­дуля не лише як єдину цілісність, спрямовану на вирішення інте­грованої дидактичної цілі, а й як ту, що має певну структуру, яка складається з окремих елементів (блоків). Елемент — це частина модуля, що відповідає конкретній дієвій дидактичній цілі.

Принцип динамічності забезпечує вільну зміну змісту моду­лів з урахуванням динаміки соціального замовлення. Тобто зміст кожного елемента, а отже, і кожного модуля може легко зміню­ватися і доповнюватися; конструюючи елементи різних модулів, можна створювати нові модулі.

Принцип оптимальності методів діяльності вимагає, щоб студенти оволоділи різноманітними методами на базі системи ді­йових знань. Тобто необхідно навчати не лише видам діяльності,

128

а й способам дій, методам досягнення цілей. При цьому навчання повинно ґрунтуватися на основі проблемного, дієвого підходу, щоб забезпечувалося творче відношення до навчання.

Принцип гнучкості вимагає побудови модульної програми таким чином, щоб легко забезпечувалася можливість пристосу­вання змісту навчання і шляхів його засвоєння до індивідуальних потреб учнів. Відомо, що в студентів спостерігається дуже суттє­ва різниця в засвоєнні знань, а також у здібностях і швидкості формування розумових операцій. Вже цим зумовлюється необ­хідність індивідуалізації навчального процесу. Для цього необ­хідно забезпечити індивідуалізацію змісту, темпу, методики і ко­нтролю навчання.

Принцип усвідомленої перспективи потребує глибокого ро­зуміння й усвідомлення учнями близьких, середніх і віддалених перспектив навчання. Усвідомлення діяльності (позитивні очіку­вання) формує позитивну мотивацію навчання, розвиває пізнава­льні інтереси. Тому студентам необхідно на початку навчання надати всю модульну програму, де вказати комплексну дидакти­чну мету, яку вони повинні усвідомити, як особисто важливий і очікуваний результат. Модульна програма повинна також вклю­чати в себе програму дій для досягнення поставлених цілей.

Принцип різносторонності методичного консультування вимагає забезпечення професіоналізму в пізнавальній діяльності учня і педагогічній діяльності педагога. Тобто навчальний мате­ріал повинен подаватися в модулях з використанням особистих пояснювальних методів, що полегшують засвоєння інформації. В модулях повинні пропонуватися різні методи і шляхи засвоєн­ня змісту навчання, які студент може самостійно вибирати чи пропонувати на їх основі свої оригінальні шляхи до засвоєння. Також у модулях повинно здійснюватися методичне консульту­вання педагога з організації процесу навчання стосовно різних методів впливу на студента.

Принцип паритетності в модульному навчанні вимагає суб'єкт-суб'єктної взаємодії педагога і студента. Доведено, що найбільш ефективно педагогічний процес буде проходити тоді, коли сам студент буде максимально активний, а педагог викону­ватиме консультативно-координуючу функцію, реалізовану на основі індивідуального підходу до кожного студента. Але для цього необхідно забезпечити учнів такими ефективними засоба­ми навчання, як модуль. Використовуючи цей ефективний інфо­рмативний засіб, вони зможуть самостійно організувати засвоєн­ня нового матеріалу і з'являтися на кожну педагогічну зустріч

g4SS

129

підготовленими до суб'єкт-суб'єктних відносин. Рівень базисної підготовленості студента — це запорука успіху паритетних від­носин двох елементів педагогічної системи. Однак при традицій­ному навчанні, як це часто трапляється, основною метою педаго­гічних зустрічей є надання інформації виключно педагогом. У такій системі суб'єкт-суб'єктні відносини не можуть існувати і принцип паритетності виключається.

Тому для реалізації цього принципу необхідно: 1) звільнити педагога від виконання чисто інформаційної функції і створити умови для більш яскравого прояву консультативно-координуючої функції; 2) модульна програма повинна забезпечувати можли­вість самостійного засвоєння знань студентом до певного базис­ного рівня; 3) педагог у процесі модульного навчання повинен делегувати деякі функції управління модульній програмі, в якій ці функції трансформуються у функції самоуправління.

Вище перераховані принципи модульного навчання тісно вза­ємопов'язані. Майже всі вони (крім принципу паритетності) ві­дображають особливості побудови змісту навчання, а принцип паритетності характеризує взаємодію педагога і студента в нових умовах, що складаються в ході реалізації принципів модульності, структуризації змісту навчання, динамічності, методу діяльності, гнучкості, усвідомленої перспективи і різнобічності методичного консультування.

Принципи модульного навчання також тісно взаємопов'язані і з принципами загально дидактичними, вони конкретизують останні і дозволяють по-новому дивитися на процес навчання, будучи оригінальними принципами нового цілісного підходу до педагогічного процесу.

6.3. Методика побудови модульних програм

Основний дидактичний засіб модульного навчання — модульна програма, що складається з окремих модулів. Підгото­вка модульної програми (МП) і відповідних модулів є трудоміст­кою роботою, що потребує значної предметної і педагогічної компетентності.

Модульні програми (МП) і відповідні їм модулі будуються у відповідності з такими загальними принципами: 1) цільового при­значення відповідного інформаційного матеріалу; 2) поєднан­ня комплексних, інтегруючих і приватних дидактичних цілей; 3) повноти навчального матеріалу в модулі; 4) відносної само-

130

стійності елементів модуля; 5)реалізації зворотного зв'язку; 6) оптимальної передачі інформаційного і методичного матеріа­лу [39, с 57].

Принцип цільового призначення інформаційного матеріа­лу вказує, що зміст банку інформації будується виходячи з дида­ктичних цілей. Якщо потрібно досягти пізнавальних (гносеологі­чних) цілей, банк інформації формується за гносеологічною ознакою. При цьому модульна програма буде містити модулі пі­знавального типу. Вони частіше за все розробляються для цілей фундаментальної, базової освіти. Якщо потрібно досягти діяль­них цілей, застосовується операційний підхід до побудови банку інформації, в результаті чого одержують модульні програми з модулями операційного типу. Вони, як правило, створюються для професійної підготовки і підвищення кваліфікації спеціалістів. У свою чергу, операційні модулі можна розділити на: з) рецептно-операційні і б) системно-операційні (рис. 7).







Рис. 7. Підходи до побудови інформаційного банку і відповідні їм типи модульних програм [39, с 58]

Рецептно-операційні модульні програми характеризуються інструктивно-діяльнісним підходом до викладення інформацій­ного матеріалу. Наприклад, модульна програма для підготовки промислового майстра (розвиває лише вміння в певній практич­ній сфері).

Системно-операційні модульні програми характеризуються системним, фундаментальним підходом до інформаційного поля. Наприклад, для підвищення кваліфікації спеціалістів (менедже­рів) поряд з розвитком практичних вмінь спеціаліст повинен на-

9*

131

бути систему фундаментальних і професійних знань, що визна­чають його перспективний розвиток і адаптацію до нових, змі­нюваних задач і умов праці.

Принцип поєднання комплексних, інтегрувальних і част­кових дидактичних цілей реалізується у визначенні структури модульної програми і окремих модулів. При цьому комплексна дидактична ціль реалізується всією модульною програмою і об'єднує інтегруючі дидактичні цілі, реалізацію кожної з яких за­безпечує конкретний модуль. Кожна інтегруюча ціль складається з дидактичних часткових цілей, яким у модулі відповідає один елемент навчання. На рис. 8 показано схему ієрархічної структу­ри цілей модульної програми.



Рис. 8. Ієрархічна піраміда дидактичних цілей модульної програми

Принцип повноти навчального матеріалу в модулі Повно­та навчального матеріалу відповідно до дидактичної цілі реалізу­ється так: а) викладаються основні моменти навчального матері­алу (його сутність); б) даються пояснення до цього матеріалу; в) вказуються можливості додаткового поглиблення і розширен­ня змісту матеріалу; г) подаються практичні і теоретичні завдан­ня і пояснення до їх розв'язання; д) задаються проблемні питан­ня, що потребують аналітичного творчого підходу на основі альтернативних варіантів рішень.

Принцип відносної самостійності навчальних елементів модуля вказує, що самостійність цих елементів залежить від рів­ня самостійності часткових дидактичних цілей. З цього випливає, що навчальні елементи повинні структуруватися за змістом на­вчання. Цей принцип доповнює принцип модульності (модуль може мати дрібні структурні одиниці — блоки).

132

Принцип реалізації зворотного зв'язку потребує, щоб про­цес засвоєння знань був керованим й існувала можливість конт­ролю і корекції засвоєння. Для реалізації зворотного зв'язку при побудові модуля необхідно дотримуватися таких правил:

  1. слід застосовувати поточний, проміжний і узагальнюваль-ний контроль: поточний контроль — протягом засвоєння навча­льного елемента, проміжний — у кінці кожного навчального еле­мента; узагальнюючий — у кінці модуля;

  2. поточний і проміжний контроль може здійснюватись у ви­гляді самоконтролю;

  3. поточний і проміжний контроль повинен сприяти своєчас­ному виявленню прогалин у засвоєнні знань, а у випадку незас-воєння — ясно показувати, які частини навчального матеріалу необхідно повторити;

  4. узагальнюючий контроль повинен показувати рівень засвоєння модуля. У випадку незасвоєння слід посилатися на конкретні елемен­ти (за якими одержані незадовільні відповіді) для повторення.

Принцип оптимальної передачі інформаційного і методич­ного матеріалу потребує подання матеріалу модуля в такій фор­мі, щоб забезпечувалося найбільш ефективне його засвоєння в конкретних умовах. Ця вимога однаковою мірою стосується як форми, так і змісту модуля. Наприклад, зміст модуля доцільно представити в графічному вигляді з послідовною нумерацією на­вчальних елементів (НЕ), щоб студент ясно уявляв собі техноло­гічний шлях навчання. Нумерація НЕ повинна відображати поря­док елементів. Форма подання модуля повинна бути конкретною, виразною, адресованою особисто учневі. Форма подання інфор­мації в модулі повинна зумовлюватися видами цієї інформації (теоретична, практична). Так, І. Прокопенко пропонує користува­тися двосторонньою формою модуля: на правому боці подавати навчальну інформацію («навчальний текст»), а на лівому — ме­тодичну («керівництво до навчання»).

Поряд із загальними принципами побудови модульних про­грам повинні існувати і специфічні, спрямовані на побудову мо­дульної програми певного типу: пізнавального чи операційного.

Специфічні принципи побудови модуля пізнавального типу:

  1. принцип предметного підходу до побудови змісту навчання;

  2. принцип фундаментальності змісту навчання в модулі. Принцип предметного підходу до побудови змісту навчання

зумовлює відповідність змісту модуля конкретному предмету чи його частині, що охоплює великий розділ (тему курсу). При фор­муванні змісту пізнавального модуля слід велику увагу приділи-

133

ти логічній структурі інтегрувальної дидактичної цілі, що склада­ється з часткових цілей. У модулях, побудованих таким чином, забезпечується логічне і компактне групування матеріалу, уник­нення повторення всередині одного курсу.

Принцип фундаментальності навчального змісту в модулі означає, що в модулях пізнавального типу особлива увага пови­нна приділятися наданню фундаментальних понять, законів тер­мінів, категорій тощо. Тому засвоєння фундаментальних знань повинно відображатися в часткових дидактичних цілях. Напри­клад, у практиці застосування модульного навчання в університе­тах США в модулі пізнавального типу розбирається одне основне фундаментальне поняття дисципліни (явище, закон, структурний тип тощо) чи група споріднених понять.

Специфічні принципи побудови модуля операційного типу: 1) принцип діяльнісного підходу до формування комплексної ди­дактичної цілі; 2) принцип фундаментальності змісту навчання.

Принцип діячьнісного підходу до формування комплексної ди­дактичної цілі потребує, щоб комплексною дидактичною ціллю, яка визначає структуру і зміст усієї модульної програми, була підготовка людини до конкретної сфери діяльності (промисло­вість, сільське господарство тощо). Принцип фундаментальності змісту навчання зумовлює спрямованість інтегрувальної дидак­тичної цілі на розвиток вмінь і навичок з реалізації конкретної функції практичної діяльності людини (професійної діяльності спеціаліста). Наприклад, інженерна функція, агрономічна, марке­тингова тощо. При цьому кожну функцію доцільно розділити на конкретні дії. Наприклад, у межах агрономічної функції можна виділити такі види діяльності: захист рослин, агрохімія, овочів­ництво, садівництво тощо. Структуру модуля слід будувати у відповідності зі структурою відповідної функції. При цьому для виконання конкретної функції потрібно визначити необхідні знання і вміння, що її характеризують.

Дотримання вищеперерахованих принципів побудови моду­льних програм, разом з творчим відношенням, дає змогу прави­льно визначити структуру модульної програми і сформувати зміст окремих модулів.

Визначення структури модульної програми і окре­мих модулів

Процес побудови модульної програми починається з визна­чення її структури. Передусім, виходячи з принципів цільового призначення інформаційного банку і сполучення комплексних,

134

інтегрувальних і приватних дидактичних цілей, необхідно сфор­мулювати комплексну дидактичну ціль, яка й буде реалізовува­тися модульною програмою.

Звичайно назва модульної програми відповідає комплексній цілі. На підставі комплексної дидактичної цілі визначаються ін­тегрувальні дидактичні цілі, що характеризують структуру МП. Для реалізації кожної інтегрувальної цілі будується конкретний модуль, який складається з комплексу часткових дидактичних ці­лей (рис. 9).



Рис. 9. Алгоритм визначення

структури модульної програми,

окремих модулів та їх блоків

Згідно з вищевикладеними інтегрувальними цілями будується модульна програма. Наприклад, структура модульної програми з дисципліни «Аграрний менеджмент» для студентів економічних спеціальностей включає такі модулі:

  1. Теоретичні основи аграрного менеджменту.

  2. Особливості організації управління в аграрних формуваннях.

  3. Організаційні структури управління.

  4. Методи управління.

  5. Ділове адміністрування.

  6. Техніка і технологія виробничого менеджменту.

135

Структуру окремого модуля формують, виходячи з повноти ре­алізації окремої інтегрувальної дидактичної цілі. При цьому інтег­рована дидактична ціль структурується на часткові цілі, які є ос­новою структури модуля. Наприклад, структура модуля «Теоре­тичні основи аграрного менеджменту» містить такі блоки (теми):

  1. Зміст управління суспільним-виробництвом, предмет науки.

  2. Менеджмент як наука і мистецтво управління.

  3. Наукові закономірності і принципи аграрного менеджменту.

  4. Цілі і функції аграрного менеджменту.

  5. Система аграрного менеджменту.

При цьому окремі блоки модуля можуть бути структуровані на ще дрібніші елементи. Наприклад, блок модуля «Менедж­мент як наука і мистецтво управління» складається з таких пи­тань.

  1. Менеджмент як наука, суб'єкт і об'єкт аграрного менедж­менту.

  2. Предмет науки і методи дослідження в менеджмент.

  3. Зв'язок менеджменту з мистецтвом управління, творча сут­ність процесу управління виробництвом.

4. Еволюційний розвиток науки управління.
Вищенаведена алгоритмічна структура модульної програми

може бути реалізована через модулі пізнавального і операційного типу. Наприклад, перший модуль («Теоретичні основи аграрного менеджменту») в програмі курсу «Аграрний менеджмент» може розглядатися модулем пізнавального типу, тому що цей підкурс потребує фундаментального підходу. Для решти підкурсів харак­терний діяльніснии і системно-діяльніснии підхід. Тому до них можуть входити модулі системно-операційного типу (призначені для розвитку вмінь і навичок виробничої діяльності), які опира­ються на систему знань. Наприклад, системно-операційний блок-модуль «Управлінські рішення» може виглядати так. Системний підхід

  1. Сутність і види управлінських рішень.

  2. Процес прийняття управлінських рішень.

  3. Критерії і обмеження при прийнятті управлінських рішень. Діяльніснии підхід




  1. Запропонуйте шляхи вирішення проблемних ситуацій виро­бничо-господарської діяльності сільськогосподарського підпри­ємства (наводяться варіанти ситуацій).

  2. Визначте правильність прийняття управлінських рішень у виробничому колективі аграрного формування (наводяться варі­анти ситуацій).

136

3. Побудуйте алгоритм прийняття управлінського рішення в запропонованих виробничих ситуаціях (наводяться варіанти си­туацій).

За основу структури модуля слід брати структуру його навча­льних елементів (НЕ): 1) мета і зміст модуля (призначений для розкриття інтегрувальних і часткових дидактичних цілей модуля та його змісту); 2) резюме (призначений для узагальнення інфор­маційного матеріалу в модулі); 3) контроль (призначений для ре­алізації зворотного зв'язку при засвоєнні матеріалу). На рис. 10 наведено принципову структуру блоку-модуля «Формування і роз­виток виробничого колективу». Його назва визначається структу­рою інтегрувальних цілей модульної програми. На основі струк­тури часткових цілей (підцілей) будується поелементна структура даного модуля (блоку).



Рис. 10. Структура модуля «Формування і розвиток виробничого колективу»

6.4. Формування змісту модулів

Після етапу побудови структури модуля приступа­ють до етапу формування змісту модулів, реалізація якого по­винна здійснюватися в чотирьох аспектах: 1) подання цілей навчання; 2) формування змісту навчання; 3) управління на­вчальними діями і методичне забезпечення процесу управління; 4) забезпечення зворотного зв'язку.

137

Подання цілей навчання

Загальновідомо, що якщо в навчальному процесі перед учня­ми висуваються конкретні цілі, то їх мотивуюча функція до на­вчання різко збільшується. З метою стимулювання мотивації на­вчання на початку модуля подаються не дидактичні цілі, а цілі навчання, що мають двоярусну спрямованість. З одного боку, во­ни орієнтовані на організацію пізнавальної діяльності, а з іншо­го — на виявлення результативності навчання. Цим відкриваєть­ся перспектива реального використання результатів пізнавальної діяльності, що стимулює формування мотивації навчання. Тут діє один з принципів модульного навчання — принцип усвідомленої перспективи. Наприклад, дидактична ціль «Сформулювати знан­ня із соціометрії» як ціль навчання буде виглядати так: «Засвоїв­ши метод соціометрії, ви зможете встановити на виробництві стан психологічного клімату в колективі». Ще приклад. Для мо­дуля «Формування і розвиток колективу» цілі навчання можна подати так: «Засвоївши цей модуль, ви зможете: 1) правильно ви­значати склад колективу; 2) сформулювати цілі діяльності колек­тиву; 3) виявляти неформальних лідерів у колективі; 4) всебічно взаємодіяти з неформальними лідерами; 5) нейтралізувати нега­тивних неформальних лідерів; 6) формувати свій авторитет як керівника колективу; 7) організовувати соціально-культурну дія­льність колективу».

Формування змісту навчання

Для реалізації системного підходу щодо побудови змісту осві­ти, навчальний матеріал модулів формується на базі аналізу його логічної структури з використанням таких принципів: модульно-сті, повноти навчального матеріалу в модулі, оптимальної пере­дачі інформаційного та методичного матеріалу.

Критерієм формування змісту модулів виступає нерозривність міжтематичних зв'язків усередині дисципліни. Виходячи з цього, зміст модулів пізнавального типу формується логічною структу­рою курсу, який був узятий за основу побудови структури моду­ля. При побудові модулів операційного типу логічна структура предмета є основою для вибору порцій навчального матеріалу, необхідних для виконання конкретної дії, комплекс яких відпові­дає структурі інтегрувальної дидактичної цілі.

Ефективність використання модуля в навчальному процесі буде залежати не лише від повноти навчальної інформації, а й від того, як саме ця інформація буде надана. При наданні інформації

138

доцільно звернути увагу на механізм процесу засвоєння знань, який визначає наступний логічний ряд: «сприйняттярозумін­ня усвідомлення закріплення застосування».

У змістовному аспекті найбільш важливим є проблемний під­хід щодо подання навчального матеріалу. Його форма може бути представлена такими складовими, як «навчальний текст», «керів­ництво до навчання», «консультація педагога».

Управління навчальною діяльністю і методичне за­безпечення цього процесу

Важливе місце в модулі посідає процес управління навчаль­ними діями студента і методичне забезпечення процесу засвоєн­ня знань. Процес засвоєння знань, умінь та навичок можна вва­жати також процесом управління, в якому є керуюча і керована сторона: педагог і студент. Однак при модульному навчанні дія­льність студента як керованої сторони більшого являє собою са­моуправління, що є нижчою ланкою в ієрархії управління. Само­управління забезпечується за допомогою модуля. Як ми вже зазначали, в модульному навчанні педагог делегує частину своїх управлінських функцій модульній програмі (модулю), а через неї ці функції трансформуються у функції самоуправління. Таким чином, відбувається розвиток управління в самоуправління.

Раціональне функціонування педагогічної системи, як і будь-якої іншої динамічної системи, здійснюється за допомогою управління та регулювання. У модульному навчанні застосову­ється гнучке управління, тобто управління, пристосоване до умов, які змінюються і при цьому зберігає цілеспрямованість си­стеми. У цьому випадку має місце варіативний пошук оптималь­ного рішення. Оптимальна організація навчального процесу опи­рається на технологічні засади управління, в якому виділяється три етапи: 1) вивчення об'єкта управління; 2)розроблення стра­тегії (програми) управління; 3) реалізація прийнятої програми.

Вивчення об'єкта управління у випадку модульного на­вчання означає визначення базової підготовленості (початкового рівня) учнів до моменту початку засвоєння конкретного модуля. Так, при модульному навчанні поряд з управлінням реалізується функція самоуправління. Тому студенту необхідно більш само­стійно досягти базового рівня, використовуючи надані в модулі цілі навчання, перелік базових знань і вмінь, літературні джерела, дидактичні рекомендації з вивчення курсу.

Розробка стратегії (програми управління) — це комплексний план, в якому відображають зміст навчання і дії студента, спря-

139

мовані на засвоєння змісту модуля. Одним зі шляхів ефективного управління навчальною діяльністю є реалізація теорії поетапного формування розумових дій, розробленої П. Я. Гальперіним та розширеної Н. Ф. Тализіною. Ця теорія розглядає навчання як си­стему певних видів діяльності, виконання яких приводить учня до нових знань і вмінь. Під час виконання конкретної дії людина реально спирається на систему умов, яку П. Я. Гальперін назвав «орієнтовною основою дії» (ООД). Він установив, що ефектив­ність формування розумової дії зумовлюється трьома критеріями: 1) узагальненістю; 2) повнотою ООД; 3) засобом її одержання. З точки зору узагальненості ООД може бути представлена в час­тковому (відображає конкретний випадок) чи в узагальненому (розглядається цілий клас часткових випадків) вигляді.

За повнотою ООД підрозділяється на повну, неповну і надли­шкову. За способом одержання ООД може бути одержана само­стійно і надаватися учню в готовому вигляді. П. Я. Гальперін ви­ділив за цими критеріями вісім типів ООД. Найбільш творчим, що розвиває учня, типом орієнтовної основи розумових дій є ООД «третього типу», якій властиві узагальнені орієнтири, пов­нота і самостійність в її складанні. Таким чином, дія, що форму­ється на основі ООД «третього типу» відзначається швидкістю і безпомилковістю процесу її формування, великою стійкістю і широтою адаптації. У цьому випадку учень може сам знаходити метод складання системи орієнтирів у самоуправлінні процесом пізнання.

Реалізація модульної програми повинна враховувати зага­льно дидактичні та модульні принципи навчання і бути основою одержання міцних, глибоких знань. Для реалізації модульного навчання необхідно створити певні умови, зокрема забезпечити процес навчання модулями, його комп'ютеризація і оснащення іншими технічними засобами.

Для того щоб максимально сприяти реалізації самоуправління і саморегулювання навчальними діями студента в модульному навчанні, необхідно методично забезпечити процес засвоєння знань. До методичного забезпечення модулів використовується: 1) ілюстрований матеріал, що дозволяє глибше зрозуміти інфор­мацію, яка вивчається (рисунки, схеми тощо); 2) дані, що конкре­тизують теоретичний матеріал (коефіцієнти, нормативи тощо); 3) інформація, що розширює чи поглиблює процес засвоєння (до­даткові літературні джерела у вигляді підручників, довідників, наукових видань). Усі матеріали з методичного забезпечення на­даються паралельно основному навчальному змісту модуля.

140

Забезпечення зворотного зв'язку в модульному на­вчанні

У модульному навчанні, як і в будь-якому керованому проце­сі, необхідно забезпечити ефективний зворотний зв'язок. Реалі­зацію цієї вимоги доцільно визначити за такими критеріями фор­мування модулів: 1) цінність контрольованих характеристик; 2) відкритість діагностики.

Цінність контрольованих характеристик. Навчальні завдан­ня, що виступають як контрольовані характеристики, за своєю фо­рмою можуть бути різноманітними: виконання контрольної робо­ти; узагальнення її результатів; підготовка рефератів, курсових робіт, індивідуальних навчально-дослідних проектів тощо. Важли­во вибрати найбільш цінні для конкретного випадку характеристи­ки за критеріями якості навчання та продуктивності засвоєння.

Відкритість діагностики потребує надання учням, студентам контрольованих характеристик на початку кожного навчального модуля із зазначенням їх кількісної оцінки і методів контролю.

Якість засвоєння знань і вмінь у процесі вивчення навчального матеріалу визначається різними методами контролю. При реалізації модульного навчання рекомендується ширше застосовувати метод тестування. Тестами називають стандартизовані випробування пев­ного рівня складності, не тривалі за часом і поєднані із системою оцінки. Щоб вимірювати і визначити результати діяльності, для ко­жного тесту методом рейтингу розробляється еталон. Рішення про якість виконання тесту приймається на основі поопераційного зіста­влення відповіді студента з еталоном. Однак у процесі модульного навчання результати пізнавальної діяльності не завжди можуть і по­винні контролюватися методом тестування. Можливо використання й інших видів письмового та усного контролю.

Частота зворотного зв'язку в модульному навчанні встанов­люється за критерієм цінності контрольованих характеристик, а також із системним урахуванням кібернетичного, педагогічного та психологічного підходів. З кібернетичної точки зору чим час­тіше здійснюється контроль за процесом, тим вища ефективність управління. За педагогічними принципами зворотний зв'язок по­винен здійснюватися з оптимальною частотою. З психологічної точки зору дуже важлива мотиваційна основа діяльності студен­тів, яка повинна бути складовою багатьох факторів.

При психолого-педагогічному підході до організації зворотного зв'язку за ознакою частоти контролю прийнято виділяти: вхідний, поточний, проміжний, підсумковий та узагальнювальний види конт-

141

ролю. Вхідний контроль застосовується для оцінки базового рівня знань студента перед модулем. Поточний контроль (або самоконт­роль) здійснюється в процесі оволодіння змістом навчального елеме­нта. За допомогою проміжного контролю визначається якість досяг­нення всіх цілей навчання, що представлені в конкретному навчальному елементі. Підсумковий контроль проводиться з метою визначення якості засвоєння змісту всього модуля. Узагальнювальний контроль вирішує питання реалізації зворотного зв'язку за змістом усього навчального курсу з визначенням рівня засвоєння знань.

Особливості побудови модулів і модульних програм дають змогу встановити ефективність і продуктивність навчання. При визначенні ефективності модульно-рейтингової технології вико­ристовується загальна методика, яка передбачає порівняння дося­гнутих показників якості навчально-творчої діяльності студентів в експериментальних групах з аналогічними показниками в конт­рольних групах [31, с 132—134].

Визначення ефективності методичної розробки на рівні успі­шності:







де Бн — загальна кількість балів, які набрані студентами академі­чної групи після навчання за новою методикою;

Бт— загальна кількість балів, які набрані студентами після навчання за традиційною методикою.

Визначення ефективності методичної розробки на рівні міц­ності знань:



де БКН — загальна кількість балів, які набрані студентами акаде­мічної групи за відстроченим контролем після навчання за новою методикою;

БКТ — загальна кількість балів, які набрані студентами за від­строченим контролем після навчання за традиційною методикою.

Визначення ефективності методичної розробки за часом (продуктивністю):



де Тт — середній час навчання за традиційною методикою; Тт — середній час навчання за новою методикою.

142

Загальна оцінка якості науково-педагогічних досліджень скла­дається з ряду взаємопов'язаних методик (визначення типу і на­прямів дослідження; аналізу і систематизації отриманих резуль­татів та їх опису з точки зору новизни; вибору критеріїв оцінки якості залежно від виду діяльності; експертної та кількісної оці­нок результатів дослідження та ін.).

6.5. Створення умов для організації модульного навчання

Модульне навчання — прогресивний підхід до навчан­ня, що дозволяє досягти високої ефективності педагогічного про­цесу, але в той же час потребує створення певних умов для його організації. Такими умовами, передусім, виступають: 1) забезпечен­ня процесу навчання модулями; 2) комп'ютеризація навчання; 3) оснащення дидактичними засобами навчання.

Забезпечення процесу навчання модулями

Найскладнішим у підготовці модулів є формування їх змісту з одночасним створенням нових навчальних і методичних матеріа­лів. Цей процес здійснюється в такій послідовності [39, с 117].

  1. Формулюється інтегрована дидактична ціль виходячи зі структури комплексної дидактичної цілі. Назва модуля буде від­повідати цій інтегруючій цілі.

  2. Установлюються часткові дидактичні цілі, кількість яких буде відображати структуру модуля.

  3. За частковими дидактичними цілями формуються цілі на­вчання, які вказуються в навчальному елементі модуля.

  4. Визначається базова підготовленість, яку повинен мати студент на початку роботи з модулем (визначається вхідним контролем).

  5. Розробляються характеристики, що контролюються для ко­жного навчального елемента і для всього модуля, які представле­ні як конкретні знання і вміння.

  6. Формується власне зміст навчання.

  7. Проектується процес управління навчальними діями студе­нта. Паралельно підбираються методи і засоби навчання.

8. Розробляється система вхідного, поточного, проміжного,
підсумкового і узагальнювального контролю.

Важливою умовою ефективності побудови модулів є компе­тентність їх творців. Розробка модульної програми потребує об'єднання зусиль спеціалістів, що знають зміст предмета, а та­кож педагогіку і психологію.

143

Комп'ютеризація модульного навчання

З метою підвищення ефективності та продуктивності модуль­ного навчання доцільно забезпечити навчальний процес комп'ютерними засобами. При цьому необхідно перерозподілити педагогічні функції в системі «педагог—модуль—студент». Пе­дагог за умов широкої комп'ютеризації може реалізовувати кон­сультативну, контролюючу, комунікативну і виховну функції. Студенту в суб'єкт-суб'єктній взаємодії належатимуть функції самоуправління навчально-творчою діяльністю, самоконтролю, комунікації, самоаналізу. Система комп'ютеризації за модульним навчанням охоплюватиме такі функції, як інформаційно-вибіркова, інформаційно-пред'являюча, інформаційно-ілюструюча, управління навчальними діями, тренажерна, контролююча.

Широка комп'ютеризація модульного підходу особливо важли­ва в дистанційному навчанні, де необхідно забезпечити надійний інформаційно-дидактичний зв'язок. Однак не слід абсолютизувати використання комп'ютерних програм, оскільки ефективність і продуктивність модульного навчання, як і будь-якої технології, помітно підвищуються, якщо пізнавальна діяльність студентів ре­алізується через різноманітні форми її організації.

Дидактичні засоби модульного навчання

У процесі модульного навчання значну роль відіграють дида­ктичні засоби (ДЗ). Ними є предмети, що полегшують студентам безпосереднє пізнання дійсності. Дидактичні засоби є важливим джерелом знань, вони сприяють формуванню умінь, розвивають пізнавальні здібності, полегшують навчальну працю. Викорис­тання цих засобів сприяє реалізації загальнодидактичного прин­ципу наочності навчання, а також пов'язаного з ним принципом різносторонності методичного консультування. На підставі дида­ктичних характеристик дидактичні засоби модульного навчання можна поділити на класи (табл. 15).

Якими критеріями необхідно керуватися, підбираючи дидак­тичні засоби для конкретного етапу модульного навчання? Без­сумнівно, що тут діє головний критерій — якість навчання. Крім того, при підборі дидактичних засобів необхідно виходити з ди­дактичних цілей, а також керуватися принципом оптимізації пе­дагогічного процесу. Бажано для кожного конкретного випадку підбирати такі дидактичні засоби навчання, які в реальних умо­вах максимально сприяли б досягненню намічених дидактичних цілей з найменшими витратами часу і непродуктивних зусиль.

144

Таблиця 15

КЛАСИФІКАЦІЯ ДИДАКТИЧНИХ ЗАСОБІВ

КласДЗ

Дидактичні характеристики

Дидактичні засоби

Натуральні об'є­кти

Для безпосередньої передачі інформації

Конкретні об'єкти пізнавальної діяльності

Макети і моделі

Для віддаленої передачі інфо­рмації

Моделі конкретних об'єктів

Друковані на­вчальні матері­али

Для режиму безпосереднього модульного навчання

Модульні програми, підручни­ки, інші методичні матеріали

Дошки

Для передачі інформації у виг­ляді символів, схем, рисунків

Дерев'яні, пластмасові та ін.

Засоби для світ-лопроекції

Для показу рухомого і нерухо­мого зображення

Діапроектори, епідіаскопи, му­льтимедійні проектори

Засоби для від­творення звуку

Для запису і відтворення звуку у навчальних приміщеннях

Мікрофони, звукопідсилювачі, магнітофони

Аудіо та візуа­льні засоби

Для запису звуку і динамічного зображення

Відеокамери, відеомагнітофони

Дидактичні машини

Для передачі інформації і за­кріплення знань

Інформаційно-навчальні систе­ми, тренажери

Засоби обчислю­вальної техніки

Для проведення обчислюваль­них операцій

Мікрокалькулятори

Комп 'ютери

Для інформаційної підтримки, вирішення різноманітних скла­дних навчальних і науково-дослідних завдань, зв'язку з іншими суб'єктами модульно­го навчання

Комп'ютери, мережні системи, програмне забезпечення

Засоби масової інформації

Для передачі поточної та іншої інформації, реалізації навчаль­них програм

«Інтернст», телебачення, газе­ти, журнали, збірники науко­вих праць

Дидактичні прилади

Для підвищення продуктивності навчання і активізації навчаль­но-творчої діяльності студентів

Електронні прилади для прове­дення дадактичних ігор, алгори­тми активних методів навчання

Застосування методів у модульному навчанні

Методи навчання — це насамперед система способів управ­ління пізнавальною діяльністю учня. Існує безліч таких прийомів і способів, вони постійно поповнюються новими з урахуванням розвитку педагогічної науки. Виходячи з поставлених до методів основних вимог, їх можна розподілити на методи набування знань; формування вмінь і навичок; здійснення творчої діяльнос­ті; закріплення і перевірки знань [39, с 148].

ю488

145

Виходячи з функціональної спрямованості методи навчання поділяються на: і) методи одностороннього подання матеріалу (лекція, доповідь, звіт, пояснення); 2) методи ознайомлення з до­свідом роботи інших суб'єктів (обмін досвідом, стажування, практика, експеримент, інтерв'ю, зустріч з колегами); 3) методи проблемного навчання (аналіз подій, дослідження ситуацій; А) методи спонукання до творчого пошуку (дидактичні ігри, ро­льове моделювання виробничих ситуацій тощо); 5) методи ак­тивізації слухачів (дискусія, диспут, ділова гра, моделювання та ін.); 6) методи надання додаткової інформації (реферат, опис експерименту, складання звітів тощо); 7) методи контролю (се­мінар, консультації, колоквіум, залік, екзамен, опитування); 8) методи самостійної роботи (наукові і курсові роботи, допо­відь на конференції тощо,); 9) методи виховного спрямування (відвідування театру, кіно, виставки з наступним обговоренням).

За засобами досягнення цілей діяльності методи модульного навчання класифікуються так: 1) інформаційні методи (лек­ція); 2) операційні методи (вправи, практичні і лабораторні за­няття); 3) пошукові методи (евристичні, проблемні, дослідни­цькі); 4) методи самостійного навчання (слухання, навчання за текстом).

Інформаційні методи навчання спрямовані на формування педагогом у студентів нових знань. Використання цих методів у процесі модульного навчання підкріплює інформаційну функцію модуля. Наприклад, метод «бесіда» передбачає навчальний вплив педагога за допомогою ретельно продуманої системи питань, що поступово підводять студентів до закономірних відповідей і як результат — до засвоєння системи фактів, понять, закономірнос­тей. Інший метод — лекція, яка пропонує усне викладення навча­льного матеріалу, що відрізняється від розповіді більшою місткі­стю, складністю логічних побудов, доказів і узагальнень. У модульному навчанні лекція із засобу передачі інформації пе­ретворюється на навчальне заняття, основна мета якого — дати установку студентам до самостійної роботи. У зв'язку з цим лек­ція повинна плануватися таким чином, щоб викликати у слухачів цікавість до проблеми, збагатити їх інформацією в конкретній га­лузі, визначити місце даної проблеми в суміжних галузях.

Операційні методи навчання, призначені для формування вмінь і навичок діяльності студентів у типових ситуаціях. Напри­клад, метод «Роби як я» призначений для навчання практичним трудовим діям, придбання відповідних навичок і вмінь. При цьо­му студент спостерігає за операційними діями педагога (розраху-

146

нки, креслення, моделювання тощо), а потім копіює їх. Інший приклад — метод «Алгоритм» передбачає надання студентам не­обхідних інструкцій (операцій), які подаються у вигляді дерева цілей і використовуються студентами для виконання практичних завдань. Алгоритм — це системний план, у якому рішення роз­бивається на декілька простих операцій і вказується, в якому по­рядку вони повинні бути здійснені. Використання цього методу має сенс при досягненні репродуктивних цілей навчання, його застосування обмежується навчанням майбутніх спеціалістів і технічних виконавців щодо виконання певних трудових операцій.

Пошукові (евристичні) методи навчання застосовуються для формування і розвитку вмінь і навичок конкретної продукти­вної діяльності в нетипових, непередбачуваних ситуаціях. Про­аналізуємо найбільш поширені пошукові методи.

Метод «Ділова гра» передбачає імітаційне моделювання виро­бничих ситуацій, виконання типових операційних функцій керів­ників і спеціалістів віртуальних суб'єктів господарської діяльно­сті і прийняття рішень з вирішення проблемних ситуацій.

Метод «Дидактична гра» реалізується у разі впровадження у навчальний процес моделей відомих інтелектуальних ігор («Брейн-ринг», «КВК», «Що? Де? Коли?» та ін.), які використо­вуються як нетрадиційні форми для активізації навчально-творчої діяльності студентів у системі поетапного контролю знань за рахунок реалізації потреб молоді у змаганні, самовира­женні, успіху тощо.

«Мозкова атака». Суть цього методу полягає в тому, що для обговорення конкретної проблеми обирається група студентів, яка ділиться на дві підгрупи: «генератори ідей» та «критики». «Генератори ідей» висловлюють нові ідеї з рішення даної про­блеми, а «критики» оцінюють ідеї і вибирають найбільш оптима­льні з них. Головні принципи мозкової атаки: 1) не критикувати (можна висловлювати будь-яку думку без побоювань, що вона буде визнана невдалою); 2) стимулювати будь-яку ініціативу; 3) прагнути до найбільшої кількості ідей; 4) дозволяється зміню­вати, комбінувати, поліпшувати запропоновані ідей. По завер­шенню роботи «генераторів ідей» приступає до роботи підгрупа «критиків». Вона аналізує, оцінює, синтезує запропоновані ідеї і вибирає ті, які забезпечують рішення проблеми.

«Ділова корзина». Мета методу— активізувати діяльність студентів, зорієнтувавши їх на самостійне, творче рішення різно­манітних проблем за практичною тематикою дисципліни. У «ді­ловій корзині», в ролі якої може виступати невелика скринька.

10*

147

поміщуються завдання, написані на аркушах паперу. Частіше за все вони адресовані одній діючій особі, наприклад, керівникові підприємства. Студенти по черзі виймають з корзини завдання і самостійно виконують їх. Потім група, яка консультується з пе­дагогом, ще раз, але вже колективно, виконує всі завдання, що призводить до їх більш глибокого аналізу.

«Творчий діалог». Для організації навчання за цим методом викладач пише на дошці кілька запитань, які повинні спонукати групу до дискусії. Студенти самостійно формують підгрупи за спільністю думок щодо вирішення творчої проблеми. Через пев­ний час відбувається творчий діалог (дебати) між представника­ми різних підгруп. У кінці дискусії викладач підводить підсумки.

«Бесіда за Сократом». При достатній підготовленості студен­тів можливі і навіть бажані бесіди, в ході яких вони під керівниц­твом викладача або самостійно відшукують відповіді на пробле­мні питання. Такі бесіди мають евристичний характер. При цьому педагог може користуватися прийомом «запитання Сокра­та», тобто висувати студентам такий ланцюжок послідовних ці­леспрямованих питань, які допомагають їм (не помічаючи допо­моги) знайти правильні відповіді з існуючих проблемних ситуацій. «Запитання Сократа» можна використовувати і з іншою метою — завести студентів у кут, показавши неправильність їх суджень і тим спонукавши в них бажання дізнатися про необхід­ну для рішення проблеми нову інформацію.

«Оцінно-ситуаційний підхід в оволодінні професійними навич­ками» (автор М. О. Бєсєдін). Метод дозволяє активніше залучати студентів до навчально-дослідної роботи, формувати навички на­вчально-творчої діяльності, завдяки чому в умовах виробництва у 6—8 разів підвищується оперативність прийняття управлінських рішень. Важливим позитивним моментом цього методу є його за­стосування в навчальному процесі як наукової компоненти на­вчально-творчої діяльності студентів. З педагогічної точки зору показники ситуацій можна використати як «опорні сигнали», що знайшли поширення у світовій викладацькій практиці з метою системного вивчення питання.

Сутність методу полягає у наступному. Студи виконують нау­ково-дослідну роботу на матеріалах оцінки виробничих ситуацій після проходження виробничої практики. Для цього, користую­чись методикою оцінно-ситуаційного підходу, переліком і зміс­том оцінених ситуацій, кожен студент самостійно або за допомо­гою викладача вибирає бажану для себе тему навчально-дослідницької роботи. Тема повинна включати одну або декілька

148

органічно пов'язаних за змістом ситуацій. Висвітлювати її необ­хідно на прикладі конкретного об'єкта господарювання. При цьому, виконуючи завдання, кожен студент стає автором оригі­нальних ідей, які мають певну практичну і наукову цінність. Кращі навчально-дослідницькі роботи заслуховуються на студе­нтських наукових конференціях і семінарах, а ті з них, які мають наукову новизну, оформляються для публікації у вісниках науко­вих праць вищого навчального закладу та спеціальних журналах.

Методи самостійного навчання. У процесі навчання за мо­дульною програмою особливу роль відіграють методи самостій­ного вивчення навчального матеріалу. Наприклад, «слухання» — метод сприйняття інформації органами слуху, її усвідомлення, переробка і засвоєння. З метою підвищення ефективності методу «слухання», доцільно робити помітки на папері, виділяти найцін­нішу і важливу інформацію. Аналогічно, метод «читання» — сприйняття письмової інформації органами зору, її усвідомлення, переробка і засвоєння.

Метод «навчання за текстом модуля» передбачає послідовні дії студента для міцного засвоєння навчального матеріалу. Спо­чатку аналізуються дидактичні цілі. Потім вивчається структура модуля (схема послідовності елементів навчання). Після цього студенти переходять до розгляду змісту модуля і його елементів. При вивченні змісту модульної програми слід звертати увагу на методичне забезпечення змісту модуля. Якщо структура модуля індивідуалізується стосовно кожного студента, зміст модуля ви­вчається за рекомендованою (індивідуалізованою) структурою. Доцільно послідовно ознайомитися зі змістом навчальних елеме­нтів (мет^, структура, зміст, завдання, методичні поради, конт­роль), але їх можна вивчати і окремо, якщо ці елементи незалеж­ні. Залежними елементами називаються такі, вивчення яких можливе лише після попереднього аналізу одного чи кількох ін­ших навчальних елементів.

Ознайомлення з кожним навчальним елементом починається зі з'ясування мети навчання. Якщо залишається деяка незрозумі­лість, необхідно звернутися до методичних вказівок і рекоменда­цій, у яких наводяться поради щодо вивчення даного навчального елемента. Кожний елемент модуля закінчується питаннями для самоконтролю. Самостійно відповівши на запитання, студент може перевірити правильність відповідей за ключем. У тому ви­падку, якщо якість засвоєння перевіряє педагог, правильні відпо­віді та методика перевірки якості засвоєння в модулі не вказу­ються.

149

Вибір методів для модульного навчання. Оптимізація педа­гогічного процесу за модульно-рейтинговою технологією безпо­середньо залежить від оптимального вибору методів навчання. Саме процес вибору і застосування методів навчання, як ствер­джував ще Я. А. Коменський, дозволяє не лише говорити про пе­дагогіку як про науку, а й підносити її в ранг мистецтва. Вибір методів повинен визначатися такими вимогами: 1) дидактичними принципами; 2) цілями і завданнями навчання; 3) змістом і мето­дами даної галузі знань; 4) пізнавальними можливостями студен­тів за рівнем освіти; 5) особливостями зовнішніх умов; 6) дос­відом, рівнем теоретичної і практичної підготовки викладачів.

При виборі методів особливо важливо враховувати мету і за­вдання розвитку особистості, а також чисельність групи. Виходя­чи з дидактичних цілей, необхідно мати на увазі, що в процесі навчання відбувається поетапне сходження студентів за рівнями засвоєння навчальної інформації. Тому в процесі модульного на­вчання для засвоєння змісту конкретного модуля необхідно під­бирати цілий комплекс методів, що застосовуються в конкретно­му дидактичному середовищі.

Індивідуалізація процесу навчання за модульно-рей­тинговою технологією

Індивідуалізація головним чином пов'язана з урахуванням ін­дивідуальних відмінностей студентів, таких як характер проті­кання процесів мислення, рівень знань і вмінь, працездатність, рівень пізнавальної і практичної самостійності, рівень вольового розвитку тощо.

У процесі модульного навчання найбільш повно розкривають­ся можливості індивідуалізованого виливу на особистість. Голо­вна їх особливість полягає в тому, що індивідуалізація навчання проводиться не шляхом інтенсифікації педагогічної праці чи зменшення кількості студентів у групі, а раціоналізацією педаго­гічного процесу, що забезпечується чітко побудованою педагогі­чною системою модульного навчання. Модульне навчання до­зволяє індивідуалізувати педагогічний процес у таких аспектах.

Зміст навчання. Індивідуалізація змісту може проводитися за індивідуальними цілями навчання або базовою підготовленістю студента.

Темп засвоєння. Специфіка побудови модульних програм до­зволяє студенту самостійно працювати в будь-який зручний для нього час, приділяючи необхідну увагу для досягнення намічених цілей навчання.

150

Методи навчання. У модулях найчастіше надаються альтерна­тивні варіанти управління навчальними діями, тому студенти са­мі легко можуть вибирати найбільш доцільні, з їх точки зору, ме­тоди діяльності.

Контроль і самоконтроль. Кожний модуль забезпечується си­стемою зворотного зв'язку, важливе місце в якій зазвичай займає тестовий самоконтроль, що є виключно індивідуалізованим.

Безпосередній вплив педагога на студента. Передача деяких своїх функцій модулю дозволяє педагогові ширше і глибше реа­лізувати індивідуальний контакт зі студентом. Цілеспрямоване спілкування є одним з найважливіших компонентів педагогічного процесу, тому взаємодії педагога і студента необхідно приділяти особливу увагу.

Індивідуалізуючи навчальний процес, необхідно приділити значну увагу комунікативній і виховній функціям. Виховна фун­кція спрямована на формування й розвиток різноманітних якос­тей особистості, а комунікативна — на безпосереднє спілкування педагога зі студентом, метою якого є реалізація решти функцій педагога, в тому числі й виховної.

Особливості організації самостійної роботи сту­дентів у системі модульного навчання

У процесі модульного навчання гнучке управління навчаль­ними діями через модуль, яке нерідко переходить у самоуправ­ління, позитивно впливає на формування вмінь і навичок само­стійної роботи студентів. При цьому відбувається інтенсивне формування як змістовної, так і організаційної самостійності. Ве­лике значення для підвищення рівня самостійності при модуль­ному навчанні має також високий рівень систематизації знань і вмінь; проблемне викладання навчального матеріалу, а також ак­цент на формування методів діяльності. Тому модульне навчання є ефективним засобом, що забезпечує плідну самостійну навча­льно-творчу діяльність студентів.

Представлення навчального матеріалу з будь-якої дисципліни сукупністю модулів зумовлено необхідністю розкладання будь-якої складної інформації на модулі (порції), усередині яких мате­ріал має завершений логічний зв'язок. Ця вимога пов'язана з особливостями механізму функціонування короткочасної пам'яті людини. При цьому засвоєння навчального матеріалу здійсню­ється студентами самостійно в процесі поетапної переробки ін­формації з наступним її закріпленням у довгостроковій пам'яті у випадку кількаразового повторення.

151

Виконуючи самостійну роботу за модулем, студентам спочат­ку необхідно старанно розібратися з дидактичною основою на­вчального матеріалу: визначити цілі, завдання, розібратися з ос­новними формулюваннями, термінами і поняттями. Після цього потрібно опанувати методичну складову досягнення цілей на­вчання. Студенти самостійно обирають відповідні методи і по­операційно досягають відповідного рівня сформованості творчо­го досвіду. На цьому шляху вони індивідуально виконують функцію самоконтролю, а в підсумку тестують свої знання, вмін­ня та навички перед викладачем, отримуючи відповідний рейтинг за бальною оцінкою.

Оволодіння уміннями і навичками самостійної роботи є необ­хідною передумовою для якісного засвоєння модульної навчаль­ної програми й успішної професійної діяльності. Установлено, що логічні та специфічні прийоми розумової діяльності форму­ються в певному порядку. Перед тим як стати розумовими, тобто максимально узагальненими й засвоєними, дії проходять декілька етапів. Перший етап — попереднє ознайомлення з предметом, де студенти отримують необхідні пояснення про мету діяльності. Другий етап має назву матеріальної дії, що виконуються в розго­рнутій формі (тобто поопераційно) з опорою на матеріальні (ма­теріалізовані) об'єкти. На цьому етапі студенти засвоюють тех­нологію діяльності. Третій етап полягає в перенесенні дії до плану голосної промови без опори на предмети, що забезпечує відбиток матеріальної дії в уявленні, тобто засвоєння нової дії. Четвертий етап іменується етапом зовнішньої промови про себе. Тут відбувається перетворення дії за параметрами її узагальнення і згорнутості, у результаті чого виділяються головні моменти. П'ятий етап — розумовий. Дії на цьому етапі виконуються у фо­рмі внутрішньої промови. Вона максимально скорочується й ав­томатизується. Внутрішня промова відбувається автоматично і в основному за межами самоспостереження.

Тільки за такої послідовності формування розумових дій сту­дент має можливість на високому рівні опанувати нові знання і набути можливості реалізувати їх на практиці. Найбільш важливу роль у цьому процесі психологи відводять етапу матеріальної дії, наявність якої істотно підвищує ефективність самостійної робо­ти. Тому за цих умов доцільно широко використовувати навчаль­но-дидактичні і матеріальні засоби (схеми, креслення, макети, моделі тощо).

При організації самостійної роботи важливо враховувати не тільки особливості розумової діяльності, а й фізіологічні дані

152

працездатності людини. Встановлено, що найбільша продуктив­ність розумової праці спостерігається з 9 до 12 години дня та з 16 до 20 години вечора. Доцільно використовувати ці інтервали часу для підвищення ефективності розумової діяльності. Для віднов­лення втрачених сил рекомендуються перерви в розумовій діяль­ності через кожні 45—90 хвилин роботи в умовах достатнього отримання свіжого повітря.

6.6. Положення про модульно-рейтингову технологію навчання

Це Положення розроблено автором за результатами впровадження модульно-реитингової технології у Харківському національному аграрному університеті ім. В. В. Докучаева і чи­сельних педагогічних експериментів, проведених протягом 1994—2006 рр.

Загальні положення

Впровадження в навчальний процес вищих навчальних закла­дів інноваційних педагогічних технологій є одним з основних на­прямків удосконалення системи вищої освіти. Сучасна дидактика повинна максимально сприяти формуванню творчої особистості майбутнього фахівця в різноманітних галузях народного госпо­дарства, стимулюванню його пізнавальної діяльності, підвищен­ню творчої активності на всіх етапах процесу одержання знань. Однією з перспективних педагогічних ідей у цьому напрямі є мо-дульно-рейтингова технологія, яка може стати дидактичною обо­лонкою різноманітних форм та методів навчально-творчої діяль­ності.

Метою впровадження модульно-реитингової технології в на­вчальний процес є стимулювання систематичної навчальної дія­льності студентів, виявлення й розвиток їх творчих здібностей, розширення рамок індивідуалізації та диференціації навчання, підвищення активності пізнавального процесу на основі реаліза­ції суб'єкт-суб'єктних взаємовідносин між викладачем і студен­тами.

Реалізація цієї розробки у ВНЗ України дає можливість внести прогресивні зрушення у сферу викладання й вивчення різноманіт­них дисциплін, сприятиме всебічній інтеграції національної вищої освіти в європейську; дасть змогу впровадити новаторські ініціа­тиви в галузі педагогіки на рівні кращих світових стандартів.

153

Модульно-рейтингова технологія (МРТ) являє собою комбі­новану систему умов навчально-творчої діяльності (НТД) студе­нтів, серед яких виділяються: 1) структурований поділ навчаль­ного матеріалу на окремі тематичні блоки (модулі); 2) техно­логічна послідовність вивчення дисципліни; 3) система мотиваційних стимулів, елементів планування, організації та ко­нтролю за навчально-творчою діяльністю студентів.

За МРТ максимально індивідуалізується навчальна діяль­ність у різноманітних аспектах, розширюються рамки само­стійної роботи студентів, вводяться елементи змагання в на­вчальний процес, суттєво змінити характер взаємодії між викладачем та студентом і на цій основі інтенсифікувати на­вчальний процес.

Навчальний модуль — це логічно завершена частина навча­льного курсу дисципліни, яка має відповідне дидактичне забез­печення та методичні рекомендації для самостійної індивідуаль­ної навчально-творчої діяльності студентів і завершується контрольною акцією (модульним контролем).

Модульний контроль — це контроль рівня засвоєння студен­тами навчального матеріалу тематичних модулів за програмою дисципліни.

Рейтинг — це інтегральне кількісне оцінювання навчально-творчої діяльності студентів (активність і рівень знань, вико­нання лабораторно-практичних робіт, якість самостійної ауди-торної та позааудиторної роботи, участь в олімпіадах, науковій роботі кафедри тощо), яка визначається відповідною кількістю балів. Загальний рейтинг кожного студента визначає його місце в параді успішності і є стимулом до активізації пізнавальної ді­яльності.

Загальний процес управління НТД студентів організується за допомогою створення модульних програм. Мотиваційний ме­ханізм творчої й ритмічної роботи студентської аудиторії грунту­ється на заохоченні балами рейтингу, внутрішньому спонуканні майбутніх фахівців до творчої самостійної діяльності, реалізації принципів змагання, самовираження, індивідуалізації, можливос­ті самостійно планувати індивідуальну стратегію навчання.

З кожної дисципліни розробляються базові та елективні моду­лі. Базовий модуль містить мінімальнонєобхідну навчальну інфо­рмацію (обов'язкову для всіх студентів). Елективний модуль ви­значає елементи НТД студентів за варіативним принципом (можливість індивідуального вибору навчальної інформації з ме­тою підвищення власного рейтингу).

154

Організація модульно-рейтингового навчання

Концепція модульно-рейтингового навчання не передбачає обов'язкового семестрового екзамену для всіх студентів. Протя­гом вивчення певної дисципліни студенти складають модульну контрольну роботу (модуль). Кількість модульних контрольних робіт визначається у відповідності з кількістю навчальних моду­лів, що передбачається модульно-рейтинговою програмою. Під­сумкова оцінка визначається загальним рейтингом за результата­ми НТД студентів протягом усього семестру.

Процес оволодіння змістом дисципліни за МРТ передбачає комплекс контрольних заходів у системі вхідного, поточного, проміжного, підсумкового та позатермінового контролю знань. Одним з основних методів зворотного зв'язку в навчальному процесі є ігровий метод контролю з використанням нетрадицій­них ігрових форм: дидактичних і ділових ігор; рольового моде­лювання виробничих ситуацій; складання та рішення тематичних кросвордів; проведення семінарів в активній формі; дебатних ту­рнірів; комплексного тестування за рівнями знань тощо. Реаліза­ція цієї системи поточного контролю сприяє більш ефективному налагодженню міжтематичних і міжпрєдметних зв'язків у проце­сі засвоєння матеріалу, дозволяє максимально розширити творчі компоненти діяльності майбутніх фахівців. Основні вимоги щодо організації модульного й семестрового контролю сформовані за такими принципами.

Методика рейтингового оцінювання

  1. Об'єктами контролю при рейтинговій системі оцінювання доцільно вважати: а) позааудиторну навчально-творчу діяльність студентів (виконання курсових робіт, складання кросвордів, на­писання рефератів тощо); б) роботу студентів на семінарських і практичних заняттях; б) виконання модульних контрольних ро­біт, складання заліку або іспиту.

  2. Об'єкти контролю визначаються кафедрою на основі моделі засвоєння бази знань із певної дисципліни.

  3. Перелік об'єктів контролю, його періодичність, методи, фо­рми, методика контролю та критерії оцінювання успішності на­вчання визначаються в модульно-рейтинговій програмі дисцип­ліни.

  4. До критеріїв оцінювання об'єктів контролю відносять акти­вність та ініціативність самостійної позааудиторної роботи сту­дентів; міцність знань програмного матеріалу; високий рівень

155

вмінь та навичок розв'язувати типові задачі та виробничі ситуа­ції; відсутність помилкових дій, правильність та якість відповідей при поточному, модульному і семестровому контролі.

  1. Для кожного об'єкта контролю кафедра встановлює ранжо-вану кількість балів, яка характеризує рівень якості засвоєння на­вчального матеріалу.

  2. Найбільша сума балів, яку може набрати студент за се­местр, визначається сумою максимально можливих балів за кож­не завдання, яке є об'єктом контролю протягом семестру.

  3. Рейтингова оцінка навчально-творчої діяльності студента (М) за окремим модулем визначається за формулою:

М = М0 + Кі + К2+...К„ + ДБ, (6.4)

де М0 — початкова оцінка (ваговий коефіцієнт) модуля в балах рейтингу (залежить від змісту і значимості навчального матеріа­лу в практичній діяльності майбутніх фахівців);

Kj... K„— бальні коефіцієнти, що враховують аудиторну ро­боту студентів (приклад можливих варіантів наведено в табл. 16);

ДБ — додаткові бали рейтингу, які студенти можуть одержа­ти, виконуючи самостійно окремі види навчально-творчої діяль­ності (участь у наукових конференціях, олімпіадах, конкурсах, написання та захист курсових проектів тощо).

Таблиця 16

ПРИКЛАД БАЛЬНОЇ ШКАЛИ РЕЙТИНГОВОЇ ОЦІНКИ МОДУЛЯ

Оцінка

К,

Відвідування лекцій

К2

«5» (відмінно) «4» (добре) «3» (задовільно) «2» (незадовільно)

+ 10 +8 +6 0

Постійно

Один та більше пропусків

Відсутність на всіх лекціях

модуля

+2 0 -1

Відвідування практичних занять

Кз

Ведення конспекту

К4

Постійно

Один та більше пропусків Відсутність на всіх практич­них заняттях модуля

+2 0 -1

Змістовно, акуратно Змістовно

Наявність конспекту Відсутність конспекту

+2 + 1 0 -1

Рівень творчої активності

К5

Термін складання модуля

Кб

КТА0,7...1,0

КТА0,3...0,7 КТА0,0...0,3

+3

+1

0

У строк Поза терміном Повторне складання

+1

0

-1

156

Індивідуальні прояви творчої активності студентів адресно оцінюються викладачем, а її рівень визначається кількістю та змістом актів позитивної активності (участь у вікторинах, скла­дання кросвордів, надання обґрунтованих пропозицій з удоско­налення навчального процесу тощо). При цьому визначається ін­дивідуальний коефіцієнт творчої активності студента (КТА) як відношення загальної кількості його індивідуальних актів творчої активності (АТА) до найвищого (АТА) у групі,



де ТАСТ — фактична творча активність студента (визначається кі­лькістю і змістом актів навчально-творчої діяльності);

ТАмах— творча активність студента за максимальними крите­ріями (найвищий рівень творчої активності учнів в академічній групі).

8. Для самооцінювання знань на кожному етапі вивчення дис­ципліни студенти мають можливість планувати свою індивідуа­льну стратегію навчання (залежно від попереднього рівня знань, можливостей щодо темпу засвоєння матеріалу, індивідуальних цілей навчання тощо). Приблизний план індивідуальної стратегії самоуправління НТД наведено в табл. 17.

Таблиця 17

ПРИКЛАД ПЛАНУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ НАВЧАЛЬНО-ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ



Модульний контроль

1. Контрольні заходи мають забезпечити вимірювання та оці­нку рівня засвоєння студентами програмного матеріалу в процесі навчання за певними модульними блоками й змістом дисципліни в цілому.

157

  1. Об'єктами оцінювання успішності навчання можуть бути як діяльність студента під час практичних і семінарських занять, ін­дивідуальної та самостійної роботи, так і результати цієї діяльно­сті за певні періоди (тиждень, місяць, семестр, рік тощо).

  2. Розроблення об'єктів модульного контролю (контрольних завдань) передбачає визначення їх переліку, форм і змісту. Після визначення форми контрольних завдань розробляється їх зміст.

  3. Систему оцінювання об'єктів контролю та шкалу оцінок контрольних завдань, тестів тощо розробляє ведучий курсу.

  4. Розроблення об'єктів контролю має завершитися виданням необхідного методичного забезпечення, а також технологічної картки-пам'ятки, з якої кожен студент має можливість дізнатися про особливості МРТ і сформувати індивідуальну стратегію на­вчання.

  5. Після апробації МРТ важливо оптимізувати її окремі пара­метри для удосконалення моделі рейтинг-контролю. Робота з удосконалення МРТ має бути спрямована на поліпшення техно­логічного процесу навчання, підвищення рівня автоматизації об­числювальних робіт і забезпечення організаційно-методичними засобами, а також проведення соціологічних досліджень, пропа­ганди та роз'яснювальної роботи з впровадження педагогічної технології.

  6. Об'єкти контролю, його періодичність, методи та критерії оцінювання успішності навчання визначаються в модульно-рейтинговій програмі дисципліни (розділ «Форми та засоби по­точного, проміжного та підсумкового контролю»).

  7. Система оцінювання успішності НТД студентів має викону­вати навчальну, виховну, розвивальну, профілактично-поперед­жувальну та управлінську функції, що можливо лише за умов сис­тематичності, регулярності і неперервності модульного контролю.

  8. Рейтингова система передбачає оцінювання в балах резуль­татів, яких студент досяг на кожному етапі поточного, проміжно­го або підсумкового контролю. Підсумовуючи всі набрані бали, складається індивідуальний рейтинг студента. Мета студента — набрати максимальну кількість балів за певний період вивчення дисципліни.




  1. Модульний контроль проводиться протягом семестру за графіком технологічної картки-пам'ятки, затвердженою завіду­вачем кафедри.

  2. Модульний контроль проводиться за навчальним матеріа­лом окремих модулів після завершення лекційних і практичних занять. Він містить три рівні складності запитань:

158

  1. програма-мінїмум (оцінювання знань на рівні впізнавання та відтворення матеріалу дисципліни у формі тестування);

  2. стандартна програма (оцінювання репродуктивного та ді­йового рівня знань на основі програмних запитань);

  3. творча програма (оцінювання творчого рівня знань на ос­нові рішення ситуаційних практичних завдань в умовах невизна­ченості). Кожен рівень складності має відповідний ваговий кое­фіцієнт у балах рейтингу.

Перехід до вищого рівня складності здійснюється ступенево (складання студентом на «відмінно» завдання нижчого рівня складності).

  1. Контрольні завдання з конкретного модуля повинні мати однакову складність, їх слід уніфікувати для конкретного напря­му базового рівня підготовки.

  2. Викладачі, які працюють за МРТ, визначають базу знань із дисципліни, яка має бути засвоєна у відповідності до змісту кур­су, який вивчається.

  3. Перелік основних елементів бази знань та рівнів їх засво­єння складає модель засвоєння бази знань дисципліни (приклад у табл. 18).

  4. Тривалість проведення модульного контролю становить дві академічні години.

  5. Критерії оцінювання контрольних завдань доводяться до відома студентів на початку семестру та перед проведенням мо­дульного контролю.

  6. Модульний контроль проводиться в письмовій або у пись­мово-усній формі. Письмовий компонент модульного контролю обов'язковий і проводиться шляхом виконання контрольних за­вдань для перевірки засвоєння фактичного матеріалу відповідних модулів і розв'язування практичних задач.

  7. Модульний контроль проводить лектор із даної навчальної дисципліни (можливо, за допомогою викладачів, які ведуть лабо­раторно-практичні заняття).

  8. Виконання контрольних завдань здійснюється кожним студентом індивідуально у відведений термін за розкладом.

  9. Під час контрольного заходу студенту забороняється в будь-якій формі обмінюватися інформацією з іншими студентами або використовувати матеріали конспекту чи навчальних посібників.

21. Присутні викладачі зобов'язані контролювати самостій­
ність виконання студентом індивідуального завдання та дотри­
мання встановленого порядку проведення контрольного заходу.
Якщо викладач виявить порушення встановленого порядку з бо-

159

ку студента, то останній усувається від проведення контролю, а його результат оцінюється нулем балів.

22. Перездача модуля відбувається відповідно з графіком ін­дивідуального відпрацювання практичних занять, затвердженим ведучим курсу.

Таблиця 18

МОДЕЛЬ ЗАСВОЄННЯ БАЗИ ЗНАНЬ З ДИСЦИПЛІНИ « »

Основні елементи бази знань

Рівні засвоєння *

репродук­тивний

дійовий

творчий

Терміни й поняття: закони, закономір­ності, правила, принципи, позначення тощо.

Явища та процеси: факти, події, спосте­реження, властивості, явища, технологі­чні процеси, процедури, залежності (ана­літичні, графічні, логічні тощо), наслідки таін.

Види діяльності, вміння, навички, алго­ритми: виступи, спілкування, дебати, виставки, докази, розв'язання вироб­ничих завдань тощо.

Моделі стандартних рішень: методики організаційного проектування, процеду­ри, технології тощо.

Евристичний пошук: прийняття нес­тандартних рішень в умовах невизначе­ності, ризику, у відповідності з систе­мою обмежень тощо; концепції, гіпотези










Рівні засвоєння подают ься через цілі навчання:

репродуктивний (вміння передати, відтворити те, що вивчено);

дійовий (вміння застосовувати засвоєні знання для рішення типових для
дисципліни (галузі) задач. Задача розглядається як реально досяжний у від­
повідні термін і умови результат. Типова структура задачі: мета, предметна
сфера, умови, що задані, сукупність дій.

творчий (базується на сукупності вмінь: інтелектуально-евристичних, ін­
телектуально-пошукових, комунікативних, автодидактичних та інших для
інноваційних рішень, рішень в умовах ризику та невизначеності).

23. Студент, який не згоден з отриманою за результатами мо­дульного контролю оцінкою, має право подати апеляцію безпо­середньо після оголошення оцінки. У цьому випадку завідувач кафедри призначає апеляційну комісію, до складу якої входить лектор із даної навчальної дисципліни, завідувач кафедри або призначений ним викладач. Комісія зобов'язана розглянути апе-

160

ляцію в присутності студента. Результат розгляду апеляції фіксу­ється на тексті виконаного контрольного завдання і підтверджу­ється підписами членів комісії.

24. Ведучий курсу виставляє модульні оцінки в журналі облі­ку поточної успішності студентів та у відомості модульного кон­тролю. Після оброблення остаточних результатів виконується на­очне графічне відображення рейтингу студентів у формі діаграм, які поміщуються на стендовому матеріалі.

Семестровий контроль

  1. Студент, якого допущено до семестрового екзамену і який ус­пішно склав усі модульні контрольні, може не складати семестровий екзамен. Про відмову від здачі екзамену студент зобов'язаний повід­омити ведучого курсу перед проведенням семестрового контролю.

  2. Якщо студент не згоден із підсумковою оцінкою за резуль­татами своєї роботи протягом семестру, він має можливість скла­сти іспит (залік), який оцінюється в балах, що додаються до його попереднього рейтингу. На іспиті студент може отримати додат­ково до 25 % балів від тієї суми, яку він мав по закінченні семес­тру (вводиться коефіцієнт обмеження балів рейтингу).

  3. Студент допускається до складання іспиту (заліку) з навчальної дисципліни, якщо він виконав усі обов'язкові види НТД, передбачені модульно-рейтинговою програмою. Необхідною умовою допуску студента до семестрового контролю є мінімально необхідний зага­льний рейтинг (визначається модульно-рейтинговою програмою).

  4. Студенти, які за результатами всіх форм НТД здобули міні-мальнонеобхідну кількість балів рейтингу (визначається модуль­ною програмою), атестуються державною семестровою оцінкою («відмінно», «добре», «задовільно») відповідно до шкали переве­дення балів рейтингу в чотирибальну оцінку (100-бальну або лі­терну за ECTS).

  5. Студенту, якого не допущено до складання семестрового контролю, виставляється державна екзаменаційна оцінка «неза­довільно».

  6. Бальна оцінка (БО) заліку (іспиту) визначається за формулою:

BO = 2M,...M„-/VP2/5, (6.6)

де ЈМі...М„— загальний рейтинг студента за підсумками на­вчання протягом семестру;

Р\ — коефіцієнт складності контрольних питань (табл. 19);

Pi — коефіцієнт рівня засвоєння знань (табл. 19);

5 — коефіцієнт обмеження балів рейтингу.

\\т

161

Таблиця 19

ВИЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТІВ СКЛАДНОСТІ ПИТАНЬ (/>,) ТА РІВНЯ ЗНАНЬ г) НА ЗАЛІКУ (іспиті)

Складність питань

Г»

Рівень знань, оцінка

Р2

Підвищена складність (практи­чне завдання, що потребує тво­рчого підходу)

1,25

Творчий, «5» (відмінно)

1,0

Стандартна програма (білет із трьома тематичними питаннями по курсу)

1,0

Дійовий, «4» (добре)

0,8

Програма-мінімум (тестове кон­трольне завдання)

0,5

Репродуктивний, «3» (за­довільно)

0,6

Примітка. Завдання підвищеної складності мають можливість отримати ті студенти, які отримали «допуск» до цієї програми складання програми-мінімум та стандартної програми на «відмінно».

7. Підсумкова оцінка виставляється в екзаменаційну відомість і залікову книжку студента за чотирибальною шкалою. Рекомен­дується використовувати наступне співвідношення узагальненої функції бажаності рейтингових показників, що дає можливість установлювати відповідність натуральних значень реитингової оцінки традиційним психологічним параметром за чотирибаль­ною шкалою (табл. 20).

Таблиця 20

СПІВВІДНОШЕННЯ РЕИТИНГОВОЇ ТА ТРАДИЦІЙНОЇ 4-БАЛЬНОЇ ОЦІНКИ

Рейтинг студента, % балів

Оцінка за 4-бальною шкалою

Більше ніж 90 від максимальної кількості

«5» (Відмінно)

75—90

«4» (Добре)

60—75

«3» (Задовільно)

Менше ніж 60

«2» (Незадовільно)
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


ВІДМІТНІ ОСОБЛИВОСТІ МОДУЛЬНОГО НАВЧАННЯ ВІД ТРАДИЦІЙНОГО [40]
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации