Нагаєв В.М. Методика викладання у вищій школі - файл n1.doc

приобрести
Нагаєв В.М. Методика викладання у вищій школі
скачать (2306 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc2306kb.16.09.2012 07:56скачать

n1.doc

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

83

дається з набору визначених понять, які студент має вишикувати в логічний ряд. Може бути полегшений варіант: дається готова схема, але без позначень. Студент повинен ці позначення перене­сти на схему. Тут уже можуть вирішуватися продуктивні і творчі завдання, але в такому випадку тест потрібно зробити відкритим, що збільшить час на тестування і перевірку результатів.

7. Тест у формі ситуаційного завдання. Цей вид тестів най­складніший. Він дає можливість всебічно оцінити роботу студен­тів над темами курсу, перевірити самостійність їх мислення при прийнятті рішень. Його структура може бути подана в такій фор­мі: а) інструкція для студента: «Проаналізуйте запропоновану си­туацію, прийміть і обґрунтуйте управлінське рішення»; б) в текс­товій частині пропонується управлінська ситуація. Сама від­повідь передбачає творчий варіант рішення задачі.

Дуже важливо використовувати в одній картці тестового кон­тролю різноманітні форми тестування і поступово підвищувати рівень складності завдань. Наприклад, тест можна побудувати за такою схемою: перше запитання — репродуктивного рівня (на впізнавання, де потрібно визначити відоме поняття за запропоно­ваним визначенням); друге завдання подане у формі тесту на кла­сифікацію; у третьому завданні можна запропонувати знайти ви­значення відповідного поняття; четверте завдання може бути подане в історичному аспекті (визначення прізвища відомого ді­яча в галузі науки, історичної події); п'яте завдання може подава­тися у формі визначення послідовності дій. Такий підхід дозво­ляє об'єктивно оцінити знання і врахувати різноманітні аспекти навчальної діяльності: уміння впізнавати і розуміти матеріал, класифікувати явища й процеси, визначати послідовність логіч­них операцій, систематизувати і синтезувати ситуації і процеси.

Організація процесу ТКЗ має враховувати такі вимоги.

  1. Тестовий контроль залишкових знань повинен проводитися разом на потоці або в академічній групі.

  2. Тестування повинна здійснювати комісія у складі виклада­чів, які викладали дисципліну (мінімум 2 особи), для об'єктив­ності результатів. При цьому студенти одержують картки-завдан-ня і картки для відповідей (рис. 4).

  3. Час тестування повинен бути регламентований із розрахун­ку 1—1,5 хв на кожне запитання.

  4. Кількість варіантів карток повинна бути у півтора рази бі­льшою, ніж кількість студентів в аудиторії.

  5. Комісія перевіряє результати тестування за «ключем», від­мічаючи в картці студента правильні відповіді колом, а неправи-

84

льні закреслює. У графі «оцінка» проставляється цифрою і про­писом оцінка за кількістю правильних відповідей, ставляться підписи членів комісії.

Картка тестового контролю залишкових знань з дисципліни «Управління сільськогосподарським виробництвом»

студента 8 групи ± курсу економічного факультету Бондаренко О. В.

(прізвище та ініціали студента)

18 травня 2001 /

(дата) (варіант)



Викладачі: доцент В. М. Нагасв (підпис)

асистент Н. І. Шиян (підпис)

Дата: 18.0S.200I р.

Рис. 4. Приклад картки-відповіді з тестового контролю знань

Для визначення рівня залишкових знань (Рзз) при тестовому контролі можна використовувати індексний метод:

_ Оцінка при тестуванні

Оцінка при семестровому контролі

В якості критерію оцінки приймаємо Р33 = 1,0. При цьому як­що Р33 = 1,0, то студент підтвердив свій рівень знань. Якщо Р3.з < < 1,0 студент має залишкові знання нижчі, ніж при підготовці до іспиту. Якщо Р3.з > 1,0, то рівень залишкових знань студента ви­щий, ніж на етапі складання іспиту. Це може говорити про не-об'єктивність викладача на іспиті, неправильність складання тес­тових завдань і відповіді навмання, а може засвідчити процес самоосвіти студента. Зазвичай, рівень залишкових знань студен­тів нижчий за екзаменаційний і залежить в основному від трива­лості часу між іспитом і тестом. За даними спостережень автора,

85

ного плану. Списки студентів, допущеюих до складання держав­них іспитів або захисту дипломних прооектів (робіт), пред'явля­ються в державну комісію деканом факультету. Державній комі­сії перед початком іспитів або захиісту дипломних проектів (робіт) деканом факультету представляються зведені дані про виконання студентами навчального пла.ну і отримані ними оцінки по теоретичних дисциплінах, курсовим проектам (роботам), практикам, державним іспитам (тільки перед захистом диплом­них чи проектів робіт).

Державній комісії можуть бути представлені також інші мате­ріали, що характеризують наукову і пррактичну цінність викона­ного проекту (роботи) — друковані стіатті за темою досліджень, документи, що вказують на практичне пї застосування.

Складання державних іспитів (захлст дипломних проектів) проводиться на відкритому засіданні державної комісії при обов'язковій присутності голови комісії. Захист дипломних прое­ктів (робіт) може проводитися як у ву:зі, так і на підприємствах, для яких дипломна тематика представляє науково-теоретичний чи практичний інтерес.

Державний іспит проводиться як комплексна перевірка знань студентів по дисциплінах, передбачених навчальним планом. Державні іспити проводяться за білет ами, складеними в повній відповідності з існуючим положенням: про організацію навчаль­ного процесу у вищій школі. Тривалість державних іспитів не повинна перевищувати шести академічних годин на день.

Результати захисту дипломних проектів (робіт) і складання державних іспитів визначаються оцінками «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно» і оголошуються в самий же день після оформлення протоколів засідання державної комісії. Сту­денту, що захистив дипломний проект (роботу), склав державні іспити відповідно вимогам освітньо-жгрофесійної програми, рі­шенням державної комісії присвоюється відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень (кваліфікація) і видається державний до­кумент про освіту (диплом).

Студенту, який одержав підсумкові оцінки «відмінно» не менш як із 75 % навчальних дисциплин, передбачених навчаль­ним планом, а за іншими дисциплінами — оцінки «добре», склав державні іспити і захистив дипломний проект (роботу) на оцінку «відмінно», а також з кращого боку ітроявив себе в науковій ро­боті, видається диплом про освіту з відзнакою.

Рішення про оцінку рівня сформованості знань при захисті ди­пломного проекту (роботи), а також про присвоєння студенту-

88

випускнику відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня і видачу йому державного диплома приймається державною комісією на закритому засіданні відкритим голосуванням звичайною більшіс­тю голосів членів комісії, що брали участь у засіданні. При одна­ковій кількості голосів «за» і «проти» голос голови є вирішальним.

Студент, який при складанні державного іспиту або при захи­сті дипломного проекту (роботи) одержав незадовільну оцінку, відчисляється з вищого навчального закладу і йому видається відповідна академічна довідка. У випадках, коли захист диплом­ного проекту (роботи) визнається «незадовільним», державна ко­місія встановлює, можливість студента надати на повторний за­хист той самий проект із доробкою, або зобов'язує його писати дипломну роботу за новою темою.

Усі засідання державної комісії протоколюються. До протоко­лів вносяться оцінки, отримані на державних іспитах (захисті ди­пломного проекту), записуються питання, що задавалися студен­ту, оцінювані відповіді, зауваження членів комісії, вказується отриманий освітньо-кваліфікаційний рівень, робиться відмітка про видачу диплома про освіту. Протоколи підписують голова і члени державної комісії, що брали участь у засіданні. Книга про­токолів зберігається у вищому навчальному закладі.

По завершенні роботи державної комісії її голова складає звіт. У звіті голови державної комісії відбивається аналіз рівня підго­товки випускників і якості виконання дипломних проектів (ро­біт); відповідності їх тематики сучасним проблемам, загальної оцінки знань студентів, недоліків у підготовці по окремих дисци­плінах. На основі аналізу голова дає рекомендації науково-педагогічному колективу ВНЗ з поліпшення навчального проце­су. Звіт голови державної комісії обговорюється на засіданні вче­ної ради факультету.

4.4. Методика організації курсового й дипломного проектування

Курсовий проект (робота)

Це самостійно виконана і подана в рукописному (комп'ютерному) вигляді навчально-дослідна робота аналітично-розрахункового характеру на певну тему.

Метою курсового проектування є поглиблення знань з навча­льної дисципліни, формування умінь та навичок самостійного узагальнення думок вчених, передового досвіду в певній галузі

89

науки, аналізу системи практичного застосування знань при ви­рішенні різноманітних виробничих питань.

Курсовий проект відрізняється від курсової роботи наявністю конкретного об'єкта наукових досліджень (окремі підприємства, організації або галузі) і розрахунково-проектного розділу, який повинен виконуватися на матеріалах цього об'єкта з метою на­дання науково-обґрунтованих пропозицій виробництву. Загаль­ний обсяг курсового проекта становить 50—60 сторінок рукопи­сного тексту, а курсової роботи 40—50 сторінок.

Курсовий проект є завершальним етапом у вивченні певної навчальної дисципліни. Написання курсового проекту є базою для виконання студентами більш складного завдання — диплом­ного проектування.

Тематика курсових проектів (робіт) повинна відповідати зада­чам навчального курсу і тісно погоджуватися з практичними по­требами конкретної спеціальності. Студенти самостійно вибира­ють тему за розробленою кафедрою тематикою курсового проектування. Студентам, які не обрали тему курсового проекту у встановлений термін, викладач визначає тему самостійно.

Зробити самостійну роботу студентів більш організованою, підвищити ефективність використання часу студента під час кур­сового проектування допомагає викладач. Для цього ведучий ку­рсу розробляє графіки індивідуальних консультацій.

Готуючи студентів до вирішення завдань курсового проекту­вання, викладач розкриває їм технологію ефективної самостійної індивідуальної роботи, звертає увагу на головні моменти, основні та додаткові літературні джерела, які мають пряме або побічне відношення до даного питання. Інакше кажучи, викладач підка­зує, як організувати раціональний режим робочого часу і які ме­тоди, форми та засоби використати для ефективного вирішення завдання у визначений час.

План курсового проекту студент складає самостійно на основі орієнтовних планів, погоджуючи його з викладачем. При скла­данні детального плану студент може дещо інакше формулювати назви розділів, змінювати перелік питань, послідовність їх ви­кладення, якщо це обгрунтовано досягненням мети дослідження.

На основі складеного детального плану студенти приступають до збирання вихідного фактичного матеріалу. Дослідження в ку­рсовому проекті слід проводити за даними об'єкта господарю­вання щонайменше за три роки. Зібрану інформацію піддають статистичному та аналітичному обробленню, складають схеми, аналітичні таблиці, графіки.

90

При написанні курсового проекту (роботи) слід прагнути до стислих і точних формулювань у викладенні кожного питання,

уникати дублювання. Курсовий проект повинен бути ретельно \

відредагованим, в кінці проекту повинен стояти підпис студента і |^0

дата завершення його оформлення. ^

Загальними вимогами до курсового проекту є актуальність ' \Q
обраної теми, науковий підхід до вирішення проблемних питань, , j

практична значимість пропозицій, а також чіткість побудови його \

структури, логічна послідовність викладу матеріалу, обгрунтова- лч

ність висновків і рекомендацій, гарне оформлення. \

Захищається курсовий проект (робота) перед комісією в складі Nq'

комісії (викладачів кафедри за участю керівника проекту). Ре- (\_
зультати захисту курсового проекту (роботи) оцінюються за 4-

бальною шкалою («відмінно», «добре», «задовільно», «незадові- \j

льно») або за 100-бальною шалою ECTS. х

Робота студента над дипломною роботою (проектом)

Дипломна (випускна) робота є заключним етапом навчання
вищому навчальному закладі і призначена для формування у стул
дентів уміння під керівництвом наукового керівника провестьи
науково-дослідну роботу за визначеною темою. Дипломна робота
повинна бути комплексною і обов'язково включати розділ, при
свячений економічному обгрунтуванню прийнятих рішень. ^

Дипломна (випускна) робота повинна показати уміння і здатд А
ність майбутнього фахівця самостійно працювати зі спеціальною \
літературою, використовувати внутрішню і зовнішню інформаЛ
цію, застосовувати різні, економічні методи дослідження, вивдУ
ристовувати комп'ютерні програми, виконувати фінансовий \\*
економічний аналіз, робити розрахунки, вміти узагальнювати \
давати рекомендації, використовуючи комплекс методів досд »
дження. \ *

До завдань дипломної (випускної) роботи відносяться:

91

науки, аналізу системи практичного застосування знань при ви­рішенні різноманітних виробничих питань.

Курсовий проект відрізняється від курсової роботи наявністю конкретного об'єкта наукових досліджень (окремі підприємства, організації або галузі) і розрахунково-проектного розділу, який повинен виконуватися на матеріалах цього об'єкта з мстою на­дання науково-обгрунтованих пропозицій виробництву. Загаль­ний обсяг курсового проекта становить 50—60 сторінок рукопи­сного тексту, а курсової роботи 40—50 сторінок.

Курсовий проект є завершальним етапом у вивченні певної навчальної дисципліни. Написання курсового проекту є базою для виконання студентами більш складного завдання — диплом­ного проектування.

Тематика курсових проектів (робіт) повинна відповідати зада­чам навчального курсу і тісно погоджуватися з практичними по­требами конкретної спеціальності. Студенти самостійно вибира­ють тему за розробленою кафедрою тематикою курсового проектування. Студентам, які не обрали тему курсового проекту у встановлений термін, викладач визначає тему самостійно.

Зробити самостійну роботу студентів більш організованою, підвищити ефективність використання часу студента під час кур­сового проектування допомагає викладач. Для цього ведучий ку­рсу розробляє графіки індивідуальних консультацій.

Готуючи студентів до вирішення завдань курсового проекту­вання, викладач розкриває їм технологію ефективної самостійної індивідуальної роботи, звертає увагу на головні моменти, основні та додаткові літературні джерела, які мають пряме або побічне відношення до даного питання. Інакше кажучи, викладач підка­зує, як організувати раціональний режим робочого часу і які ме­тоди, форми та засоби використати для ефективного вирішення завдання у визначений час.

План курсового проекту студент складає самостійно на основі орієнтовних планів, погоджуючи його з викладачем. При скла­данні детального плану студент може дещо інакше формулювати назви розділів, змінювати перелік питань, послідовність їх ви­кладення, якщо це обгрунтовано досягненням мети дослідження.

На основі складеного детального плану студенти приступають до збирання вихідного фактичного матеріалу. Дослідження в ку­рсовому проекті слід проводити за даними об'єкта господарю­вання щонайменше за три роки. Зібрану інформацію піддають статистичному та аналітичному обробленню, складають схеми, аналітичні таблиці, графіки.

90

При написанні курсового проекту (роботи) слід прагнути до стислих і точних формулювань у викладенні кожного питання, уникати дублювання. Курсовий проект повинен бути ретельно відредагованим, в кінці проекту повинен стояти підпис студента і дата завершення його оформлення.

Загальними вимогами до курсового проекту є актуальність обраної теми, науковий підхід до вирішення проблемних питань, практична значимість пропозицій, а також чіткість побудови його структури, логічна послідовність викладу матеріалу, обґрунтова­ність висновків і рекомендацій, гарне оформлення.

Захищається курсовий проект (робота) перед комісією в складі комісії (викладачів кафедри за участю керівника проекту). Ре­зультати захисту курсового проекту (роботи) оцінюються за 4-бальною шкалою («відмінно», «добре», «задовільно», «незадові­льно») або за 100-бальною шалою ECTS.

Робота студента над дипломною роботою (проектом)

Дипломна (випускна) робота є заключним етапом навчання у вищому навчальному закладі і призначена для формування у сту­дентів уміння під керівництвом наукового керівника провести науково-дослідну роботу за визначеною темою. Дипломна робота повинна бути комплексною і обов'язково включати розділ, при­свячений економічному обгрунтуванню прийнятих рішень.

Дипломна (випускна) робота повинна показати уміння і здат­ність майбутнього фахівця самостійно працювати зі спеціальною літературою, використовувати внутрішню і зовнішню інформа­цію, застосовувати різні, економічні методи дослідження, вико­ристовувати комп'ютерні програми, виконувати фінансовий і економічний аналіз, робити розрахунки, вміти узагальнювати і давати рекомендації, використовуючи комплекс методів дослі­дження.

До завдань дипломної (випускної) роботи відносяться:

91

Якість дипломної роботи багато в чому залежить від обраної теми та її плану.

Тема дипломної роботи має відображати виробничі функції та типові завдання діяльності, які надані в Державному стандарті вищої освіти Міністерства освіти і науки України (ДСВО МОНУ) «Освітньо-кваліфікаційна характеристика спеціаліста (магістра)» за відповідною спеціальністю. Тематика кваліфікаційних проек­тів (робіт) визначається у варіативній компоненті ДСВО відпові­дно до спеціалізації або програми підготовки спеціалістів (магіс­трів) вищих навчальних закладів. Тематику дипломних (випуск­них) робіт розробляє випускова кафедра. Студент самостійно обирає тему роботи із запропонованого списку, що є на кафедрі, керуючись схильністю до визначеного виду діяльності, відповід­ності науковим інтересам, базою практики і місцем майбутньої роботи. Студент може самостійно запропонувати тему роботи, виходячи з її актуальності, що відповідає спеціальності, науко­вим інтересам і сучасним умовам розвитку наукових досліджень, визначених для обраної проблеми, а також, якщо тема представ­ляє наукову і практичну цінність.

У більшості випадків дипломна робота є продовженням кур­сової роботи (проекту). Студент може виконувати роботу за те­матикою, яка пов'язана із замовленням реально діючого підпри­ємства.

Дипломна (випускна) робота має свою специфіку і її деталі завжди потрібно погоджувати з науковим керівником. Керівник закріплюється рішенням завідувача кафедри за погодженням зі студентом після подачі останнім на кафедру заяви про закріплен­ня теми дипломної роботи. Студент повинен разом зі своїм кері­вником розробити календарний план-графік з підготовки дипло­мної роботи.

Дипломна робота може бути реферативною, і дослідницькою. У першому випадку робота має теоретичний характер і пишеться на основі аналізу й узагальнення ряду літературних джерел: мо­нографій, брошур, статей та ін. Студент повинен на основі аналі-

92

зу теоретичного матеріалу дати оцінку вивченим роботам, викла­сти власну точку зору з досліджуваної проблеми, запропонувати науково-обгрунтовані пропозиції і зробити висновок. Якщо робо­та має дослідницький характер, то студент використовує як нау­ково-методичну літературу, так і власні спостереження, результа­ти експериментів, які він проводив, може висунути власні гіпотези тощо.

Випускна робота повинна містити: вступ, теоретичну частину, аналіз і узагальнення науково-практичних даних, проектний роз­діл, висновки. Комплексне використання наукових методів (мо­нографічного, розрахунково-конструктивного, порівнянь, еконо-міко-математичних, експертних, графічних тощо) дозволить зробити правильні висновки й узагальнення.

Об'єктом дослідження дипломної (випускної) роботи може бу­ти: підприємство, організація або інша установа будь-якої форми власності; галузь виробництва на рівні району, області, держави.

У вступі дається обґрунтування актуальності обраної теми роботи. Наводяться не вирішені іншими авторами завдання, що формують у підсумку визначений напрям досліджень. Виходячи з цього, формується мета роботи. Для досягнення поставленої мети формується коло завдань, формулювання яких відповідає змісту роботи. Кожне завдання це сукупність окремих елементів, що складають за змістом окремі підрозділи глав роботи. У вступі також вказуються використані аналітичні матеріали і методи до­слідження.

У теоретичному розділі розкривається стан проблеми, аналі­зуються найважливіші напрями дослідження, розглядаються ос­новні складові теми, аргументується власна точка зору із спірних та невирішених питань. Наводиться система обраних економіч­них показників і способи їх обчислення. При цьому обов'язково необхідно посилатися на літературні джерела, де наводяться ті чи інші положення авторів.

У другому розділі дається організаційно-економічна характе­ристика умов виробництва. Тут треба вказати місце розташуван­ня господарства, розміри виробництва, організаційну структуру і структуру управління, основні техніко-економічні показники, що відповідають специфіці обраної теми; показники спеціалізації, інтенсивності, ефективності і фінансового стану.

У третьому розділі дипломної роботи на прикладі конкретно­го підприємства розробляються науково-обгрунтовані пропозиції (проект) по обраній тематиці дослідження і дається економічне обгрунтування пропонованих заходів.

93

У висновках перелічуються результати, отримані при рішенні поставлених завдань; описується теоретичне, методичне і прак­тичне значення отриманих результатів; пропонуються рекомен­дації з їх застосуванням у навчальному процесі і виробництві.

Список використаних джерел слід розміщувати в порядку згаду­вання джерел у тексті за їх наскрізною нумерацією або за абеткою. У другому випадку список використаної літератури слід складати за такою схемою: 1) закони України і підзаконні акти; 2) нормативні акти та інструкції; 3) навчальна, монографічна і періодична літера­тура; 4) практичний матеріал. При посиланнях на літературне дже­рело слід вказувати його порядковий номер у списку літератури із зазначенням відповідних сторінок, наприклад: [11, с 23].

Виконання дипломної (магістерської) роботи потребує глибо­ких теоретичних знань, уміння їх використовувати на практиці. Матеріали про результати діяльності підприємств (організацій), на базі яких виконується дипломна (випускна) робота, збирають­ся під час проходження практики. При обробленні зібраного ма­теріалу особлива увага повинна приділятися наочності і змісту таблиць, рисунків, схем, графіків. Вибір виду ілюстрацій зале­жить від змісту матеріалу і поставленої мети. Таблиці повинні бути уніфіковані, а цифрова інформація достовірною.

У першій редакції робота повинна бути представлена науко­вому керівникові за ЗО днів до захисту. У закінченому вигляді робота представляється науковому керівникові за 15 днів до по­чатку захисту, а за 10 днів — завідувачу кафедри. Студент допу­скається до захисту дипломної роботи за наявності: завдання на дипломну роботу; оформленої і підписаної студентом і науковим керівником дипломної роботи; відгуку наукового керівника; ре­цензії на роботу провідного фахівця з даної проблеми (викладача іншої кафедри або іншого ВНЗ); оформленого ілюстративного матеріалу по захисту; тез доповіді.

Завдання на дипломну роботу (виробничий запит)— доку­мент, у якому визначається об'єкт дипломного проектування та організаційно-інформаційні умови, які надаються студенту для його науково-дослідної діяльності.

У відгуку науковий керівник визначає теоретичний рівень ро­боти, глибину дослідження, обґрунтованість рекомендацій, еле­менти новизни, підготовленість студента до самостійної роботі за відповідною спеціальністю.

Рецензія повинна містити оцінку дипломної роботи (проекту) за п'ятибальною шкалою. Негативна рецензія не може бути під­ставою для відхилення роботи від захисту.

94

Виробничий відгук — документ, який підтверджує актуаль­ність та значущість дипломної роботи для даного об'єкта дослі­дження (підприємства або організації), визначає рівень розкриття теми дослідження.

Доповідь по захисту дипломної роботи повинна бути змістов­ною, у межах 10—12 хв. Спочатку необхідно охарактеризувати об'єкт дослідження, проаналізувати його організаційно-еконо­мічні складові і зробити висновки. Це займає не більше ніж 30 % часу, відведеного для доповіді. Друга частина присвячується ви­кладу суті запропонованих заходів і обгрунтуванню їх ефектив­ності. Під час доповіді необхідно звертати увагу членів ДЕК на демонстраційний матеріал, коротко пояснюючи його зміст. Після доповіді студент відповідає на питання членів ДЄК.

За результатами захисту магістерської роботи державна екза­менаційна комісія приймає рішення про присвоєння спеціалісту відповідної кваліфікації і про видачу йому диплома державного зразка.

4.5. Організація практичної підготовки майбутніх спеціалістів

Статистика зазначає, що більшість фахівців неефекти­вно ведуть управлінську діяльність, якщо в процесі навчання во­ни не сформували практичні навички в умовах виробництва. На­вчальний процес обов'язково повинен здійснюватися у поєднанні теоретичної підготовки фахівців з практичною формою навчання. Тільки у цьому випадку одержані знання набуватимуть дійсної цінності, а придбанні вміння переростуть у навички професійної управлінської праці. Тому першим етапом на шляху до самостій­ної, творчої діяльності майбутніх керівників та спеціалістів є ви­робнича практика. Вона допомагає студентам ознайомитися з іс­нуючими організаційно-правовими формами і умовами господарювання підприємств і організацій; набути практичного досвіду з питань управління організаційними, економічними та соціальними процесами у всіх сферах виробництва.

Виробнича практика

Виробнича практика (грец. «praktikos» — дієвий, активний) — це процес застосування та закріплення теоретичних знань на ви­робництві з метою набуття науково-виробничого досвіду, при­дбання практичних навичок, а також відпрацювання основних

95

питань дипломного проектування. Виробнича практика прово­диться на відповідних об'єктах (підприємствах і організаціях) і за змістом відповідає основним розділам певної дисципліни, або комплексу дисциплін.

Студентам видаються індивідуальні завдання з відпрацювання навичок творчого наукового характеру в умовах виробництва. Вони впроваджують нові методи досліджень, розробляють раціо­налізаторські пропозиції, використовують методичні розробки окремих процесів за фахом, удосконалюють організацію і методи управління підприємством та його структурними підрозділами тощо. Виконані індивідуальні завдання оформляються у вигляді звітів з виробничої практики і захищаються перед комісією або на звітній конференції. Повне виконання програмних завдань до­поможе студентам заглибитися у зміст дисципліни, що вивчаєть­ся; сприятиме їх успішній підготовці до професійної управлінсь­кої діяльності на виробництві.

Практична підготовка проводиться в умовах професійної дія­льності під організаційно-методичним керівництвом викладача вищого навчального закладу і фахівця з виробництва. Програма практики та її терміни визначаються навчальним планом. Органі­зація практики регламентується «Положенням про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України», затвер­дженим постановою Міністерства освіти і науки України. Прак­тика студентів передбачає безперервність і послідовність її про­ведення при одержанні достатнього обсягу практичних знань і умінь відповідно до освітньо-кваліфікаційного рівня. Залежно від спеціальності і спеціалізації студентів практика може бути: виро­бничою, навчальною, технологічною, економічною, науково-дослідною та ін. На молодших курсах одним з можливих завдань практики може бути оволодіння студентами робочою професією, що відповідає спеціальності навчання.

Заключною ланкою практичної підготовки є преддипломна практика студентів, що проводиться перед завершенням дипло­много проекту. Під час цієї практики поглиблюються і закріп­люються теоретичні знання з всіма дисциплінами навчального плану, підбирається фактичний матеріал для виконання диплом­ного проекту(роботи).

Практика студентів вищих навчальних закладів проводиться на відповідних базах практики, що повинні відповідати необхід­ним вимогам програми.

За наявності у вищих навчальних закладах державних (регіо­нальних) замовлень на підготовку фахівців, перелік баз практики

96

надають галузеві органи, які готували замовлення на спеціалістів. При підготовці фахівців вищими навчальними закладами за ці­льовими договорами з підприємствами, організаціями, установа­ми — бази практики передбачаються цими договорами.

У випадку, коли підготовка фахівців здійснюється за замов­ленням фізичних осіб, бази практики можуть забезпечувати ці особи (з урахуванням усіх вимог наскрізної програми) або ВНЗ, що визначається умовами договору (контракту) на підготовку фахівців. Студенти можуть самостійно (з дозволу відповідних кафедр) підбирати для себе місце проходження практики (пропо­нувати його).

До керівництва практикою залучаються досвідчені викладачі кафедр, а на виробництві — висококваліфіковані фахівці.

Керівник практики від вищого навчального закладу виконує такі функції:

За наявності вакантних місць студенти в період проходження практики можуть бути зараховані на штатні посади, якщо робота на них відповідає вимогам програми практики. При цьому не ме­нше ніж 50 % часу приділяється на загально професійну підгото­вку за програмою практики.

Студенти вищих навчальних закладів при проходженні прак­тики зобов'язані: до початку практики одержати від керівника практики консультації щодо оформлення всіх необхідних доку­ментів; у повному обсязі виконувати всі завдання, передбачені програмою практики і вказівки її керівників; зібрати практичний матеріал і оформити його у формі звіту; вчасно представити і за­хистити звіт про практику.

Після закінчення терміну практики студенти звітують про ви­конання індивідуального завдання. Загальна і характерна форма звітності студента по практиці — це надання письмового звіту, підписаного й оціненого безпосередньо керівником практики.

-,4Н8

97



Письмовий звіт разом з іншими документами пред'являється на резензування керівникові практики від навчального закладу.

Звіт повинен містити відомості про виконання студентом усіх розділів програми практики й індивідуальне завдання, висновки і пропозиції, список використаної' літератури. Оформляється звіт за вимогами, встановленими вищим навчальним закладом.

Звіт про практику захищає студент у комісії, яку призначає за­відувач кафедри. До складу комісії входять провідні викладачі кафедри. Комісія приймає звіт у студентів протягом перших де­сяти днів семестру, що починається після практики. Оцінка за практику вноситься у заліково-екзаменаційну відомість і в залі­кову книжку студента.

Джерела фінансування практики студентів вищих навчальних закладів визначаються формою замовлення на фахівців (держав­на, контрактна). Витрати на практику студентів ВНЗ є складовою частиною загальних витрат на підготовку фахівців. Розмір витрат на практику студентів визначається кошторисом-калькуляцією, що розробляється вищим навчальним закладом. Проживання студентів-практикантів у гуртожитках або орендованих для цього житлових приміщеннях оплачує вищий навчальний заклад у ме­жах цих витрат.

Студентам-практикантам на період практики, що проводиться за межами місця розташування вищих навчальних закладів, нара­ховуються відрядні за рахунок витрат на практичну підготовку в розмірах, установлених чинним законодавством.

Стажування студентів магістратури

У відповідності до сучасних соціальних замовлень підготовка магістрів вищої кваліфікації повинна грунтуватися на основі по­єднання теоретичної та практичної підготовки зі стажуванням на об'єктах виробництва.

Стажування магістрантів — це комплексний процес актив­ного, дієвого засвоєння виробничого досвіду шляхом виконання відповідних функцій і прийняття управлінських рішень на поса­дах, передбачених освітньо-кваліфікаційним рівнем «Магістр». У процесі стажування магістранти виконуют» види діяльності, які визначаються освітньо-професійною програмою підготовки і освітньо-кваліфікаційною характеристикою відповідної спеціа­льності

Мета стажування — в системі виробничого середовища на­бути вміння і навички самостійно приймати науково обгрунтова­ні рішення на основі пізнання об'єктивних законів і закономірно-

98

стей виробництва, застосування наукових принципів менеджмен­ту, опрацювати методологію процесу управління виробничою і обслуговуючою сферами з активною роллю магістранта.

Стажування надає можливість слухачам магістратури мати ре­альну практичну взаємодію у системі управління господарських формувань на основі активного самостійного набуття умінь і на­вичок управлінської діяльності, засвоєння виробничого досвіду і втілення у життя сучасних принципів суспільного життя.

У відповідності до загальної мети доцільно визначити загальні завдання стажування магістрів:

  1. Ознайомитися зі структурою і змістом виробничого .проце­су підприємств і організацій різноманітних організаційно-правових форм господарювання, з особливостями роботи колек­тивних і колегіальних органів управління, керівників і спеціаліс­тів господарських формувань.

  2. Вивчити організаційні форми виробничої взаємодії в трудо­вих колективах, навчитися творчо застосовувати знання і методи управління, засвоєні під час вивчення дисциплін професійно-орієнтованої підготовки.

  3. Навчитися планувати, організовувати і аналізувати різно­манітні виробничі процеси, використовувати найбільш ефективні методи управління, виховання і розвитку трудових колективів і окремих працівників;

  4. Набути початкового досвіду ведення науково-дослідної ро­боти, дослідно-експериментальних форм виробничої діяльності.

  5. Ознайомитися з виробничим досвідом адміністративно-управлінського персоналу господарських формувань, апробувати найбільш ефективні прийоми і методи управління, що застосо­вуються в системі галузевого менеджменту.

  6. Порівняти теоретичні здобутки сучасної економічної науки з реальним станом розвитку виробництва і визначити заходи з удосконалення окремих підсистем управління на підприємстві.

  7. На основі аналізу господарського механізму об'єкта стажу­вання та загальних проблемних питань розвитку народного гос­подарства України підготувати звіт у формі наукової статті з до­повіддю на звітній науково-практичній конференції за підсум­ками стажування (тематику наукової статті магістрант узгоджує з науковим керівником).

  8. Зібрати аналітично-дослідний матеріал для виконання магі­стерської роботи у відповідності до загальних вимог.

Організація проходження стажування. Стажування для сту­дентів магістратури організується випусковими кафедрами тер-

7*
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации