Шпоры - файл n3.doc

приобрести
Шпоры
скачать (1375.2 kb.)
Доступные файлы (3):
n1.jpg744kb.25.05.2011 21:09скачать
n2.jpg562kb.25.05.2011 21:08скачать
n3.doc364kb.16.06.2011 20:17скачать

n3.doc

  1   2   3



1. Охорона праці як соціально-економічний чинник і галузь науки

Охрана труда играет важную роль, как социальный фактор, поскольку, какими бы весомыми не были производственные результаты, они не могут компенсировать человеку утраченного здоровья, а тем более жизнь – то и другое дается только один раз. Необходимо помнить, что из-за несчастных случаев и аварий погибают на производстве не просто рабочие и служащие, на подготовку которых государство израсходовало значительные средства, а в первую очередь люди – кормильцы семей, отцы и матери детей.

Кроме социального, охрана труда имеет, бесспорно, важное экономическое значение – это и высокая производительность труда, снижение расходов на оплату больничных, компенсаций за тяжелые и вредные условия труда и тому подобное. По расчетам Немецкого, совета предпринимателей последствия несчастных случаев стоят в 10 раз больше, чем затраты на мероприятия и средства по их предупреждению. В Украине, учитывая мизерные расходы на мероприятия по охране труда, эта разница еще больше. Специалисты Международной организации труда (МОТ) подсчитали, что эко­номические расходы, связанные с несчастными случаями, составляют 1% мирового валового национального продукта. На эти средства, ориентировочно, можно обеспечить питание в течение года около 75 млн. человек».

Охрана труда, как самостоятельная специальная дисциплина сформировалась на протяжении последних почти семидесяти лет XX века. До 1966 г. охрана труда преподавалась, как составляющая часть отдельных специальных и инженерных дисциплин, а как самостоятельная дисциплина существовала только в отдельных вузах. С 1966 г. этот курс был введен в программы всех инженерных специальностей, а всем техническим высшим учебным заведениям было предложено создать кафедры охраны труда. С 1999 г. во всех вузах Украины при подготовке специалистов соответствующих образовательно-квалификационных уровней изучаются дисциплины «Основы охраны труда», а также «Охрана труда в отрасли».

2. Стан охорони праці в України та в інших країнах

По статистическим данным МОТ количество несчастных случаев на производстве в мире за последние годы возросло и составляет 125 млн. чел. ежегодно, из них около 220 тыс. погибает.В Украине в 1998 г. на производстве травмировано 47 тыс. чел. (из них 1551 – смертельно), получили профессиональные заболевания 3,7 тыс. чел.

Статистические данные свидетельствуют, что:

  1. каждые 3 минуты вследствие производственной травмы или профессионального заболевания в мире умирает один человек;

  2. в Украине вследствие травм каждые 5 часов умирает один человек;

  3. каждую секунду в мире на производстве травмируется 4 человека;

  4. в Украине каждые 8 минут травмируется один человек;

  5. ежемесячно в мире на работе травмируется столько людей, сколько проживает в Париже.

Международное бюро труда установило, что в среднем на 100 тыс. работающих ежегодно приходится приблизительно 6 несчастных случаев со смертельным исходом. В Украине этот показатель почти вдвое больше (11 погибших на 100 тыс. работающих) и наивысший среди стран СНГ. Во Франции, которая имеет приблизительно одинаковую с Украиной территорию и население уровень производственного травматизма в 10 раз ниже, чем у нас. Однако, следует отметить, что показатели состояния охраны труда существенно отличаются по отдельным отраслям промышленности. Наиболее травмоопасной в нашей стране является угольная промышленность. Так, на каждый миллион тонн добытого угля погибает 5 шахтеров. В США этот показатель в 100 раз ниже, в России — в 3,8 раза. По мнению иностранных специалистов, которые по программе МОТ работали в Украине, большое количество несчастных случаев со смертельным исходом объясняется пятью основными причинами:

  1. неудовлетворительной подготовкой рабочих и работодателей по вопросам охраны труда;

  2. отсутствием надлежащего контроля за состоянием безопасности на рабочих местах и выполнением установленных норм;

  3. недостаточным обеспечением работающих средствами индивидуальной защиты;

  4. медленным внедрением средств и приборов коллективной безопасности на предприятиях;

  5. изношенностью (в некоторых отраслях до 80%) средств производства.

Так каждый случай производственного травматизма в индустриальном государстве (например, европейском) обходится приблизительно в 500-1000 швейцарских франков в день. В какую сумму точно обходится несчастный случай в Украине – пока что неизвестно (нет статистического учета всех расходов и методики их определения). Однако известно, что в 1996 г. в Украине на мероприятия по охране труда было израсходовано 52 грн. на одного работающего.

3, Основні поняття у галузі „Охорона праці”.

В соответствии с ДСТУ 2293-93 «Охрана труда. Термины и определения» и других стандартов можно дать следующее определение понятию «охраны труда».

Охрана труда – это система правовых, социально-экономических, организационно-технических, санитарно-гигиенических и лечебно-профилактических мероприятий и средств, направленных на сохранение жизни, здоровья и трудоспособности человека в процессе трудовой деятельности.

Можно выделить следующие основные направления решения вопросов охраны труда:

законодательная охрана труда – это совокупность правовых норм, устанавливающих систему мероприятий, непосредственно направленных на обеспечение здоровых и безопасных условий труда, которые обязательны для всех предприятий и организаций независимо от форм собственности;

инженерная охрана труда – это комплексная дисциплина, разрабатывающая способы, методы и средства обеспечения благоприятных для работающих условий труда, безопасности, безвредности и комфортности при максимальной производительности труда;

медицинские основы охраны труда – изучают влияние производственных факторов на организм работников и устанавливают допустимые санитарные нормы (ПДК, ПДУ, ПДД и др.) с привлечением медицинских наук (гигиены труда, профессиональной патологии, промышленной токсикологии и др.);

социально-психологичские аспекты охраны труда – изучают трудовую деятельность человека и производительность труда в зависимости от социального и психологического климата в коллективе.

В соответствии с ДСТУ 2293-93 «Охрана труда. Термины и определения»

Вредный производственный фактор – фактор, воздействие которого на работающего в определенных условиях приводит к заболеванию или снижению работоспособности.

Опасный производственный фактор – фактор, воздействие которого на работающего в определенных условиях приводит к травме или другому внезапному резкому ухудшению здоровья.

Безопасность производственного процесса – это свойство процесса сохранять безопасное состояние при протекании в заданных параметрах в течение установленного времени.

Безопасность производственного оборудования – это свойство оборудования сохранять безопасное состояние при выполнении заданных функций в определенных условиях в течение установленного времени.

Инженерная охрана труда условно делится на два основных раздела:

Производственная санитария – это система организационных, ги­гиенических и санитарно-технических мероприятий, направленных на предотвращение воздействия на работающих вредных производствен­ных факторов.

Техника безопасности – это система организационных и техниче­ских мероприятий, направленных на предотвращение воздействия на работающих опасных производственных факторов.

4. Основні розділи дисципліни „Основи охорони праці” та її зв'язок з іншими дисциплінами.

  1. правовые и организационные вопросы охраны труда;

  2. основы физиологии, гигиены труда и производственной санитарии;

  3. основы техники безопасности;

  4. пожарная безопасность.

Охорона праці — проблема складна і багатогранна. Для її вирішення потрібна активна участь фахівців різних профілів: технологів, проектувальників, екологів, санітарних лікарів, лінійних керівників та ін. Особлива роль у цій важливій справі належить економістам. Вони визначають економічні наслідки незадовільного стану охорони праці, нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; розміри шкоди, заподіяної працівникам унаслідок тимчасової непрацездатності й каліцтва. Економісти також розраховують вартість різних варіантів організаційно-технічних рішень щодо підвищення рівня безпеки праці.

5. Основні законодавчі акти про охорону праці.

Законодательными актами, определяющими основные положения по охране труда, являются:

  1. общие законы Ук­раины, которые принимаются Верховным Советом или утверждаются Президентом Украины;

  2. специаль­ные законодательные акты, которые принимаются или утверждаются другими государственными органами и Ка­бинетом Министров Украины, Государственным комитетом Украины по надзору за охраной труда. Министерством здравоохранения Украины, Министерством энергетики Ук­раины и другими ведомствами;

  3. нормативные акты предприятий и организаций, которые разрабатываются и утверждаются администрацией предприятий и учреждений.

Таким образом, можно выделить следующие основные документы Украины по охране труда:

  1. Конституция Украины;

  2. Законы Украины: «Об охране труда», «О здравоохранении», «О пожарной безопасности», «Об использовании ядерной энергии и радиационной защите», «Об обеспечении санитарного и эпидемиологического благополучия населения», «Об общеобязательном государственном социальном страховании от несчастного случая на производстве и профессионального заболевания, повлекших потерю трудоспособности»;

  3. Кодекс законов о труде Украины (КЗоТ);

  4. Межгосударственные стандарты системы стандартов безопасности труда (ГОСТы ССБТ);

  5. Государственные стандарты Украины по вопросам безопасности труда (ДСТУ) (например, ДСТУ 2272-93 «ССБП. Пожежна безпека. Терміни та визначення», ДСТУ 2293-93 «ССБП. Охорона праці. Терміни та визначення»);

  6. Межотраслевые государственные стандарты Украины по охране труда (стандарты ДНАОП);

  7. Отраслевые нормативные стандарты Украины по охране труда (стандарты НАОП);

  8. Строительные нормы и правила (СНиП, ДБН, ВБН и др.);

  9. Стандарты предприятий (инструкции, правила, рекомендации, норм и др., действующие в пределах предприятия);

  10. Уголовный и гражданский кодекс Украины и др. документы.

6. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці. Гарантії в законодавчому порядку прав громадян на охорону праці.

Державна політика України щодо охорони праці виходить з конституційного права кожного громадянина на належні, безпечні і здорові умови праці та пріоритету життя і здоров'я працівника по відношенню до результатів виробничої діяльності. У реалізації цієї політики значну роль має відігравати постійне поліпшення умов і безпеки праці, зменшення рівнів травматизму та професійної захворюваності.Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України, спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням і ґрунтується на принципах: пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці; комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі національних програм із цих питань та з урахуванням інших напрямків економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;соціального захисту працівників, повного відшкодування збитків від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;установлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності та видів діяльності;використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних та нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з охорони праці;забезпечення координаційної діяльності державних органів, установ, організацій та громадських обєднань, що вирішують різні проблеми охорони здоровя, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва та проведення консультацій між власниками та працівниками, між усіма соціальними групами при прийнятті рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;міжнародного співробітництва в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов праці та її безпеки.

7. Основні положення Закону України „Про охорону праці”.

Законодавчими актами що визначають основні положення про охорону праці є: Загальні закони України : Конституція України; Закони України : “Про охорону праці”;“Про охорону здоров’я”;“Про пожежну безпеку”; “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”; Кодекс законів про працю України.Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення""Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку""Про дорожній рух"Спеціальні законодавчі акти:Нормативні акти про охорону праці; Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці; Будівельні норми та правилаПоложення про створення державних нормативних актів з охорони праці – ДНАОП. Це норми, інструкції, вказівки та інші види державних нормативних актів з охорони праці, обов'язкові для виконання і дотримання усіма підприємствами та установами.ДНАОП можуть бути міжгалузевими і галузевими. Міжгалузевий нормативний акт про охорону праці – це ДНАОП загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від відомчої (галузевої) належності та форм власності. Галузевий нормативний акт про охорону праці – НАОП, дія якого поширюється на підприємства, установи, організації певної галузі.

8.Основні положення Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

Цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування ( 16/98-ВР ),
визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття -система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

суб'єкти страхування на випадок безробіття - застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик;

Страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами:

надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;

обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, за цивільно-правовим договором, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців, а також добровільності такого страхування громадянами України, які працюють за межами України, членами особистого селянського та
фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками;

{ Абзац третій статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008; в редакції Закону N 2464-VI
( 2464-17 ) від 08.07.2010 }

9. Галузеві та міжгалузеві державні нормативні акти з охорони праці.

Межгосударственные стандарты Системы стандартов безопасности труда – это (ГОСТ ССБТ) бывшего СССР, которые применяются на территории Украины до их замены другими нормативными документами, если они не противоречат действующему законодательству Украины.

В соответствии с Соглашением о сотрудничестве в области охраны труда, заключенного руководителями правительств государств СНГ в декабре 1994 года, стандарты ССБТ далее действуют в Украине как межгосударственные стандарты по согласованному перечню, который пересматривается по мере необходимости с учетом национального законодательства государств СНГ и результатов общей работы, направленной на усовершенствование Системы стандартов безопасности труда.

Государственные нормативные акты об охране труда (ДНАОП и НАОП) это правила, стандарты, нормы, положения, инструкции и другие документы, которым предоставлена сила правовых норм, обязательных для исполнения. Законодательством предусмотрено, что в зависимости от сферы действия ДНАОП могут быть межотраслевыми или отраслевыми.

Государственный межотраслевой нормативный акт об охране труда — это ДНАОП общегосударственного пользования, действие которого распространяется на все предприятия, учреждения, организации народного хозяйства Украины независимо от их ведомственной (отраслевой) принадлежности и форм собственности.

Государственный отраслевой нормативный акт об охране труда это ДНАОП, действие которого распространяется на предприятия, учреждения и организации независимо от форм собственности, которые относятся к определенной отрасли.

Отраслевой нормативный акт об охране труда — это НАОП, действие которого распространяется на предприятия, учреждения и организации независимо от форм собственности, которые относятся к определенной отрасли.

Специальными законодательными актами являются межотраслевые и отраслевые акты об охране труда. К этим документам относят:

 Межгосударственные и Государственные стандарты Системы стандартов безопасности труда;

 Строительные нормы и правила;

 Санитарные нор­мы;

 Правила устройства электроустановок;

 Правила тех­нической эксплуатации электроустановок потребителей;

 Правила техники безопасности при эксплуатации элек­троустановок потребителей;

 Нормы радиационной безопас­ности;

 Основные санитарные правила работы с радиоак­тивными веществами и другими источниками ионизирую­щих излучений;

 Правила устройства и безопасной эксплу­атации грузоподъемных кранов;

 Правила устройства и без­опасной эксплуатации лифтов;

 Правила безопасности при использовании газов;

 Правила устройства и безопасной экс­плуатации сосудов, работающих под давлением;

 Правила устройства и безопасной эксплуатации трубопроводов пара и горячей воды;

 Правила устройства и безопасной эксплу­атации стационарных компрессорных установок, воздухо­водов и газопроводов;

 Правила устройства и безопасной экс­плуатации паровых и водогрейных котлов и другие нормативные документы.

10. Види та строки навчання та перевірки знань робітників з питань охорони праці.

10.Виды инструктажей и сроки

Вводный инструктаж проводится:

 со всеми работниками, которых принимают на постоянную или временную работу, независимо от их образования, стажа работы и должности,

 с работниками других организаций, которые прибыли на предприятие и участвуют непосредственно в производственном процессе или выполняют другие работы для предприятия;

 с учащимися и студентами, которые прибыли на предприятие для прохождения производственной практики;

 в случае экскурсии на предприятие;

Первичный инструктаж проводится перед началом работы непосредственно на рабочем месте с работником:

 вновь принятым (постоянно или временно) на предприятие;

 который переводится из одного цеха производства в другой;

 который будет выполнять новую для него работу;

 с командированным работником, который непосредственно участвует в производственном процессе на предприятии.

Повторный инструктаж проводится с работниками на рабочем месте в сроки, определенные соответствующими действующими отраслевыми нормативными актами или руководителем предприятия с учетом конкретных условий труда, но не реже:

 на работах с повышенной опасностью – 1 раз в три месяца;

 для остальных работ – 1 раз в шесть месяцев.

Внеплановый инструктаж проводится (с работниками на рабочем месте или в кабинете охраны труда):

 при вводе в действие новых или пересмотренных нормативных актов об охране труда, а также при внесении изменений и дополнении к ним;

 при изменении технологического процесса, замене или модернизации оборудования, приборов и инструментов, исходного сырья, материалов и других факторов, которые влияют на состояние охраны труда;

 при нарушениях работниками требований нормативных актов об охране труда, которые могут привести или привели к травмам, авариям, пожарам и т. п.;

 при выявлении лицами, осуществляющими государственный надзор и контроль за охраной труда, незнание требований безопасности относительно работ, выполняемых работником;

 при перерыве в работе более чем на 30 календарных дней – для работ с повышенной опасностью, а для остальных работ – более 60 дней.

С воспитанниками, учащимися, студентами – в кабинетах, лабораториях, мастерских в случае нарушения ими требований нормативных актов об охране труда, которые могут привести или привели к травмам, авариям, пожарам.

Целевой инструктаж проводится с работниками:

 при выполнении разовых работ, не предусмотренных трудовым соглашением;

 при ликвидации аварии, стихийного бедствия;

 при проведении работ, на которые оформляются наряд-допуск, распоряжения или другие документы.

11. Основні види інструктажів з охорони праці, їх призначення та періодичність.

1) Вступний інструктаж Проводиться: при оформленні працівника на роботу; при прибутті студентів та учнів на виробничу практику/на єкскурсію на підприємство; при зарахуванні до спеціальних закладів освіти, професійних та професійно-технічних закладів освіти.

2) Первинний інструктаж Проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником: новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство; який переводиться з одного цеху виробництва до іншого; який буде виконувати нову для нього роботу; Проводиться з вихованцями, учнями та студентами СЗО, ПЗО, ПТЗО, ВЗО: на початку занять у кожному кабінеті, лабораторії;

3) Повторний інструктаж Проводиться з працівниками на робочому місці в терміни, визначені відповідними чинними галузевими нормативними актами або керівником підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше: на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на 3 місяці; для решти робіт - 1 раз на 6 місяців.

4) Позаплановий інструктаж Проводиться: З працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці: при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них; при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування; при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо; при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником; при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт - понад 60 днів.

5) Цільовий інструктаж Проводиться з працівниками: при виконанні разових робіт, не передбачених трудовою угодою; при ліквідації аварії, стихійного лиха; при проведенні робіт, на які оформлюються наряд-допуск, розпорядження або інші документи. Проводиться з вихованцями, учнями, студентами ЗО в разі організації масових заходів (екскурсії, походи, спортивні заходи тощо).

12. Органи державного управління охороною праці.

Державне управління охороною праці здійснюють: 

Кабінет Міністрів України; 

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці; 

міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; 

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
13. Органи державного нагляду за охороною праці.

Нагляд і контроль у сфері праці здійснюють:

  1. спеціально уповноважені незалежні державні органи й інспекції;

  2. місцеві органи самоврядування;

  3. міністерства, відомства - внутрішньовідомчий контроль на підлеглих їм виробництвах;

  4. Генеральна прокуратура України і підлеглі їй нижчестоящі прокуратури - вищий нагляд за точним і однаковим виконанням Кодексу законів про працю.

Державний нагляд і контроль за дотриманням трудового законодавства й охорони праці у всіх організаціях на території України здійснює інспекція праці і підвідомчі їй державні інспекції праці на місцях, що діють на підставі Положення про неї.

14. Розслідування та облік нещасних випадків.

Роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. 

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. 

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця. 

Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

15. Спеціальне розслідування нещасних випадків.

34. Спеціальному розслідуванню підлягають нещасні випадки

групові (одночасно з двома і більше працівниками);

із смертельним наслідком.

Державний інспектор з нагляду за охороною праці має право вимагати спеціального розслідування кожного нещасного випадку, що може призвести до важких наслідків, або брати особисту участь у такому розсліду­ванні.

35. Про кожний груповий нещасний випадок і нещасний випадок і» смертельним наслідком власник підприємства зобов'язаний негайно повідомити:

відповідний місцевий орган державного нагляду за

охороною праці;

санепідстанцію у разі гострих професійних отруєнь (захворювань);

місцевий орган державної виконавчої влади;

профспілкову організацію свого підприємства;

вищестоящий профспілковий орган;

прокуратуру за місцем знаходження підприємства.

У разі, коли груповий нещасний випадок, нещасний випадок з смертельним наслідком стався на підприємстві, заснованому на загальнодержавній власності, керівник цього підприємства повідомляє також міністерство, інший орган, до сфери управління якого належить це підпри­ємство.

Про груповий нещасний випадок, внаслідок якого загинуло два і більше чоловік, власник підприємства надсилає повідомлення Держнаглядохоронпраці, а також МОЗ, якщо люди загинули від гострого професійного отруєння (захворювання).

16. Розслідування та облік випадків виявлення хронічних професійних захворювань та отруєнь.

Зв'язок профзахворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, яка складається -санепідстанцією за участю спеціалістів (представників) підприємства. Санітарно-гігієнічна характеристика видається за запитом керівника лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підприємство, або спеціаліста з профпатології міста (області), завідуючого відділенням профпатології міської (обласної) лікарні. Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів лікувально-профілактичних установ та закладів охорони здоров'я, яким надано таке право, і спеціалістів (представників) підприємства. Якщо на час складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці потерпілий не підпадав під дію чинників виробничого середовища, що могли викликати профзахворювання, враховується його попередня робота, пов'язана з дією несприятливих виробничих факторів.

17. Розслідування та облік аварій.

Аварії поділяються на дві категорії:

до І категорії відносяться аварії, внаслідок яких:

—  загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб;

—  стався викид отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних
речовин за санітарно-захисну зону підприємства;

—  збільшилась концентрація забруднюючих речовин у нав-,
колишньому природному середовищі більш як у 10 разів;             :

—  зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що
створило загрозу для життя і здоров'я значної кількості працівників;
підприємства чи населення;

до II категорії відносяться аварії, внаслідок яких:

—  загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;                      '

—   зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що
створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, дільниці'
(враховуються цех, дільниця з чисельністю працюючих 100 чоловік і більше).

Розслідування аварій без нещасних випадків проводиться комісіями,

ЩО УТВОРЮЮТЬСЯ:

—   у разі аварій І категорії — наказом міністерства або іншого
центрального органу виконавчої влади чи розпорядженням органу
виконавчої влади (Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та
Севастополя) за узгодженням з відповідними органами державного
нагляду за охороною праці, МНС або територіальним штабом цивільної
оборони та з надзвичайних ситуацій;

—   у разі аварій II категорії — наказом керівника органу, до
сфери   управління   якого   належить   підприємство,   чи
розпорядженням районного або міського органу виконавчої влади
за узгодженням з відповідним органом державного нагляду за
охороною праці.

У ході розслідування комісія визначає характер аварії, з'ясовує обставини, що спричинили її, встановлює факти порушення вимог законодавства та нормативних актів з питань охорони праці, цивільної оборони, правил експлуатації устаткування та технологічних регламентів, визначає якість виконання будівельно-монтажних робіт або окремих вузлів, конструкцій, їх відповідність вимогам технічних і галузевих нормативних актів та проекту, встановлює осіб, відповідальних за аварію, намічає заходи щодо ліквідації її наслідків та запобігання подібним аваріям.

  1   2   3


Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации