Хозраткулова І.А. Педагогічні засади виявлення та подолання насилля у підлітковому середовищі - файл n2.rtf

приобрести
Хозраткулова І.А. Педагогічні засади виявлення та подолання насилля у підлітковому середовищі
скачать (250.1 kb.)
Доступные файлы (2):
n1.pdf234kb.13.04.2011 17:36скачать
n2.rtf190kb.20.10.2003 11:00скачать

n2.rtf

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Н.Каразіна

ХОЗРАТКУЛОВА Ірина Анатоліївна

УДК 37.018.2+371.5-053.6

ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИЯВЛЕННЯ ТА ПОДОЛАННЯ НАСИЛЛЯ У ПІДЛІТКОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ

13.00.05 – соціальна педагогіка
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Харків – 2003
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Миколаївському державному університеті Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівни - кандидат педагогічних наук, доцент

Якименко Світлана Іванівна,

Миколаївський державний університет,

доцент кафедри педагогіки психолого-

педагогічного факультету.
Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук

Радул Валерій Вікторович,

Кіровоградський державний педагогічний університет ім. Володимира Винниченка, професор кафедри педагогіки;

- доктор психологічних наук, професор

Кочарян Олександр Суренович,

Харківський національний університет

ім.В.Н. Каразіна, професор кафедри

прикладної психології.
Провідна установа: Київський національний університет

ім. Тараса Шевченка, кафедра соціальної роботи і педагогіки, м. Київ.


Захист відбудеться “ 4березня 2003 р. о 12.00. годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64. 051.19 Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4 (ауд. 6-82 ).
З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна (61077, м. Харків, пл. Свободи, 4 ).

Автореферат розісланий “30 ” січня 2003 р.
Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради _________ Гапон Е.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Епідеміологічні дослідження свідчать про зростання агресивної і насильницької поведінки в підлітковому середовищі. Частота різних форм агресивної і насильницької поведінки серед соціально нормативних підлітків становить від 36% до 88% (у чоловічій популяції) і від 12% до 34% (у жіночій). Тривогу викликає те, що різні форми насилля, як безпосереднього (бійки, фізичне насилля), так і непрямого (образи, насмішки, у тому числі й нецензурні), сприймаються українськими підлітками як нормативні і допустимі. Незважаючи на значні зусилля, пов'язані із пошуком засобів стримання підліткової жорстокості та насилля шляхом створення профілактичних і корекційних програм, до розв'язання проблеми все ще далеко (В.М.Оржеховська, 2000). Дані останніх років свідчать, що соціальна ситуація в Україні призвела до значної криміналізації суспільства і проникнення різних форм асоціальної поведінки в підліткове середовище (О.В.Іващенко, 1998;). Ця загрозлива ситуація рефлексується як деструктивна й маргінальна по своїй суті: старі нормативні регулятори поведінки підлітків значно розхиталися, а новий (ціннісний) тип регуляції соціальної поведінки особистості ще не сформувався. Потрібні концептуально нові педагогічні підходи до виховання особистості (І.Д. Бех, 2001; Л.С. Нечепоренко, 2001; В.В. Радул, 2001 та ін.).

На думку О.С.Меншикової (1993), у вітчизняній педагогіці і психології механізми жорстокої поведінки і насилля практично не вивчалися. Причому розробка цієї проблеми почалася лише після 1993 року, коли з неї було знято “свого роду табу” (Н.К.Асанова, 1997). Існуючий унікальний досвід кризових центрів, притулків і телефонів довіри для потерпілих від насилля дітей та підлітків, безумовно, важливий. Разом із тим, не менш важливим є педагогічне виявлення і подолання насильницької поведінки підлітків у звичайному шкільному середовищі, коли саме насилля ще не набуває кримінальних або граничних із кримінальними форм. У 71% сімей виявляються насильницькі форми поведінки, які, з одного боку, є деструктивною поведінковою моделлю для підлітків, з іншого, значно їх психотравмують, фруструючи базові потреби підлітка.

Таким чином, актуальність проблеми, її недостатня розробленість, об'єктивне соціальнопедагогічне вивчення механізмів і факторів становлення насильницької поведінки в підлітків, а також розробка відповідних ефективних педагогічних корекційних програм зумовили доцільність проблеми і дали підстави для визначення теми дослідження: “Педагогічні засади виявлення та подолання насилля у підлітковому середовищі”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Тема входить у коло наукових досліджень кафедри педагогіки та психології Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (протокол № 7 від

28.09.2000 р.), присвячених педагогічному розв'язанню проблеми віогентної поведінки молоді і способам її подолання; затверджена вченою радою Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (протокол № 1 від 1.11.2000 р.)

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні ролі сімейних і особистісних факторів при формуванні насильницької поведінки в підлітків і створенні корекційної педагогічної програми, спрямованої на подолання такої поведінки.

Мету дослідження досягнуто шляхом послідовного розв'язання таких задач:

1. Виявити особливості сімейного виховання підлітків із насильницькими формами поведінки.

2. Визначити особистісні риси підлітків, що призводять до формування насильницьких форм поведінки.

3. Виявити роль особливості соціального інтересу і захисних життєвих стратегій у підлітків, схильних до насильницьких форм поведінки.

4. Визначити особливості ранніх спогадів, які відтворюють дитячі травми і специфічний життєвий стиль підлітків, схильних до насильницьких форм поведінки.

5. Розробити програму педагогічної корекції насильницької поведінки підлітків.

Об'єкт дослідження - насильницька поведінка підлітків.

Предмет дослідження – фактори, які сприяють формуванню різних форм насильницької поведінки в підлітків, а також її педагогічна корекція.

Методи дослідження. Для реалізації програми дослідження використовувався комплекс педагогічних, психодіагностичних і соціотерапевтичних методів: опитувальник “Аналіз сімейних взаємин” (АСВ), аналіз самооцінки - “методика діагностики “неузгодженості стосунків” підлітка” Н.Ю.Максимової, опитувальник 16 PF Кеттелла, методика ранніх спогадів W.R.Rule, шкала мотивації схвалення Краун - Маслоу, патохарактерологічний діагностичний опитувальник (ПДО), шкала соціального інтересу J.E.Crandall, методика експертних оцінок.

У роботі використано статистичні методи перевірки достовірності відмінностей незалежних вибірок (t – критерій Стьюдента, Up – критерій кутового перетворення Фішера, U - критерій Вілкоксона-Манна-Уїтні), а також методи багатовимірної статистики (кореляційний і факторний аналізи).

Методологічну і теоретичну основу дослідження складають положення педагогіки виховання (І.Д.Бех, Л.С.Нечепоренко, І.А.Зязюн, В.В.Радул та ін.), превентивної психології (С.А.Беличева), педагогіки, психології і психотерапії сім'ї (Г.С.Кочарян, О.С.Кочарян, В.Сатир та ін.), статеворольової психології
(Д.М.Ісаєв, В.Каган та ін.), психології статі і гендерних ролей (І.С.Кон, О.С.Кочарян та ін.).

Наукова новизна дослідження полягає в такому:

а) отримали подальший розвиток теоретичні положення про специфічність особливостей стилю виховання підлітків, схильних до насильницьких форм поведінки;

б) уперше виявлено симптомокомплекс особистісних рис, що призводять до формування насильницької поведінки;

в) зроблено внесок в розвиток концепції статеворольової зумовленості формування і кристалізації насильницької поведінки в підлітків;

г) удосконалено теоретичне положення про види інфантильних травм, визначальних для подальшого становлення насильницької поведінки в підлітків;

д) уперше описано особливості соціального інтересу і життєвих захисних стратегій у підлітків, схильних до насильницьких форм поведінки;

е) розроблено критерії диференціальної оцінки і виявлення різних типів насильницької поведінки підлітків.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій виведених у роботі забезпечувалась методичним обґрунтуванням теоретичних положень у вирішені завдань дослідження, адекватним підбором психодіагностичних методів і методів статистичної обробки матеріалу, репрезентативністю вибірки і корективними теоретичними інтерпретаціями, які повною мірою спираються на отримані емпіричні дані.

Наукове значення роботи полягає в поглибленні поняття “насильницька поведінка”; науковому обґрунтуванні і визначенні ролі особистісних факторів і статеворольових структур особистості у формуванні насильницької поведінки в підлітків; виявленні стилів порушеного сімейного виховання підлітків, схильних до насилля; встановленні особливостей ранніх спогадів указаної групи дітей із важливими життєвими травмами; показі особливостей соціального інтересу й життєвих захисних стратегій у підлітків із насильницькими формами поведінки.

Практичне значення отриманих результатів визначається тим, що розглянуто теоретичні принципи педагогічних засад виявлення та подолання насильницької поведінки в підлітків. Запропоновано програму корекції, що поєднує методи соціотерапії, рольової гри, спеціальних вправ і тематичних дискусій. Програму орієнтовано для використання в роботі педагогів, соціальних педагогів і шкільних психологів, які займаються корекцією порушень поведінки. Запропоновано діагностичний лист для виявлення різних форм насильницької поведінки в підлітків.

Розроблену педагогічну програму подолання насильницької поведінки підлітків упроваджено в практику виховання і роботу шкільних психологічних

служб загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступеня №№ 11 (довідка № 74 від 10.10.2002р.), 28 (довідка № 14 від 12.10.2002 р. ), 50 ( довідка № 26 від 23.10.2002 р.) м. Миколаєва, в практику роботи психологів Миколаївського міського центру соціальних служб для молоді (довідка № 133 від 25.12.2002 р.).

Матеріали дисертаційного дослідження впроваджено також в спецкурси в Миколаївському державному університеті; в Миколаївському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка № 198/8- 24 від 21.10.2002 р.); в курси і спецпрактикум у Південнослов'янському інституті Київського славістичного університету (довідка № 177 від 21.10. 2002 р.).

Організація дослідження. Дослідження проблеми, аналіз і обробка результатів тривали впродовж 1998 – 2002 років і включали три етапи:

На першому етапі (1998 – 1999 рр.) здійснювалося теоретичне вивчення феномена агресії й насилля серед підлітків, визначалися методологічні основи дослідження, проводилась пошукова робота, спрямована на вивчення особистісної і сімейної детермінанти насильницької поведінки.

На другому етапі ( 1999 – 2001 рр.) здійснювався формуючий експеримент, у процесі якого досліджувалися закономірності становлення насильницької поведінки серед підлітків , визначалися педагогічні умови профілактики й корекції насилля у підлітковому середовищі, була запропонована й впроваджена програма подолання насильницької поведінки, розроблено методичні рекомендації для педагогів.

На третьому етапі дослідження (2001 –2002 рр.) здійснювався аналіз і узагальнення результатів, які було одержано у процесі дослідно – експериментальної роботи, сформульовано основні висновки дослідження.

Особистий внесок претендента полягає в постановці проблеми, наборі емпіричного матеріалу, інтерпретації і розробці педагогічної програми подолання насильницької поведінки в підлітків.

Апробація результатів дисертації. Про результати дослідження доповідалось на Міжнародних конференціях “Культура миру в освіті” (Одеса, 2000, 2001, 2002), на Всеукраїнській конференції ”Реалізація основних напрямків реформування освіти в середніх і вищих навчальних закладах” (Херсон, 2000), на Республіканській конференції “Проект освіти для демократії в Україні” (Ніжин, 2001).

Публікації. За темою дисертації опубліковано всього 6 праць, 4 із яких – у фахових виданнях. Усі публікації одноосібні.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел, додатків. Робота представлена на 203 сторінках машинописного тексту (165 сторінках основного тексту) із використанням 253 джерел літератури, у тому числі 109 - на іноземних мовах. Текст містить 27 таблиць, 2 рисунки і 3 додатки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, методичні й теоретичні основи пошуку, висвітлено наукову новизну та практичне значення роботи, указано на особистий внесок автора в розробку визначеної проблеми, а також наведено відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Соціально-педагогічні і психологічні фактори насилля та агресивної поведінки” розглядаються питання культурної обумовленості агресивної і насильницької поведінки, зокрема, пов'язані з таким вимірюванням культури, як “маскулінність / фемінінність” (G.Hofstede); психологічні теорії агресії і насилля. У розділі аналізуються особливості підліткової психіки, що призводять до формування насильницької поведінки, а також її особистісні і сімейні детермінанти. Аналіз літератури свідчить, що формування насильницької поведінки є результатом взаємодії багатьох факторів, а механізми становлення такої поведінки лежать на різних рівнях (біологічному, соціальному, індивідуально-психологічному) і дотепер не можуть вважатися описаними. Спеціальному аналізу може підлягати будь-яка ділянка складної мозаїки взаємодії різних патогенних факторів насильницької поведінки. У цій роботі досліджувалися особливості сімейної соціалізації і внутрішніх психологічних факторів, що являють “слабий ґрунт”, найбільш чутливий до неадекватного виховного впливу. Такий вибір детермінант насильницької поведінки зумовлений тим, що саме на ці ланки можуть бути спрямовані педагогічна профілактика і корекція.

У кінці розділу подано короткі висновки й узагальнення, які зводяться до таких позицій:

1. Спостерігається значне зростання агресивної і насильницької поведінки в підлітковому середовищі. Ці форми порушення поведінки є загрозою для нормального розвитку підлітка, оскільки призводять до формування емоційних розладів, різних форм міжособистісної залежності, в основі яких лежать труднощі входження у взаємини психологічної інтимності. А це, у свою чергу, є передумовою для створення психологічно хворих сімей.

2. Насильницьку поведінку не можна пояснити в рамках теоретичних моделей, запропонованих для інтерпретації агресивної поведінки. Поняття “агресія” і “насилля” хоча й близькі, проте мають різні семантичні відтінки. Агресія протистоїть боязкості і тому припускає деяку активність суб'єкта відносно іншої особистості. Насилля протистоїть здоровим рівноправним взаєминам. Якщо узагальнено уявити все можливе поле поведінкових виявів підлітків у вигляді моделі трикутника, то можна говорити про три групи поведінкових виявів: 1) агресія, 2) боязкість, 3) асертивність (самоутвердження).

При цьому під агресивністю розуміється порушення прав іншої людини і

водночас збереження власних; під боязкістю, навпаки, - дотримання прав іншої людини і порушення власних; під асертивністю - поведінка, коли поважаються права іншої особи й охороняються власні. Агресивність і боязкість, таким чином, - два полюси одного і того самого континууму. Асертивність (самоутвердження) являє собою окреме незалежне вимірювання. Феноменологічно насилля може приймати різні форми як агресії, так і боязкості (насилля шляхом жертовності, апеляції до почуття провини партнера по спілкуванню тощо).

3. Концепції агресії і насилля описують відповідну феноменологію, виділяючи деякі найголовніші моменти. Це концепції природженої агресивності, уявлення про еволюційну значущість агресії і насилля, соціокультурні і психологічно релевантні інтерпретації формування вказаних феноменів тощо.

4. Підлітковий вік має ряд особливостей, зумовлених специфікою провідної діяльності і психологічними новоутвореннями, характерними для цього періоду розвитку. Ці особливості підліткової психіки виявляються в специфічних поведінкових реакціях. У роботі розглянуто особистісні якості дітей, що призводять до насильницької поведінки, і особливості сімейної соціалізації підлітків. Формування насильницької поведінки є результатом динамічної взаємодії багатьох факторів; механізми її становлення лежать на різних рівнях (біологічному, соціальному, індивідуально-психологічному) і дотепер не можуть вважатися описаними. Будь-яку ділянку складної мозаїки взаємодії різних патогенних факторів насильницької поведінки можна проаналізувати окремо. У цій роботі досліджувалися особливості сімейної соціалізації дітей і внутрішніх психологічних факторів, що являють собою “слабий ґрунт”, найбільш чутливий до неадекватного виховного впливу. Літературні дані, часто не узгоджені, а деколи навіть суперечливі, не дозволяють описати тип особистості підлітка, схильного до насильницької поведінки.

5. Педагогічна корекція (подолання) насильницької поведінки може бути спрямована як на механізми сімейної соціалізації (а порушення сімейного виховання в сім'ях підлітків, схильних до насильницької поведінки, є), так і на підвищення культури життя підлітка (буття в світі), що має духовно-моральне вимірювання.

У другому розділі “Психолого-педагогічні фактори насильницької поведінки підлітків” представлено розгорнуту характеристику дослідницьких вибірок і описано методи дослідження. У дослідженні взяли участь 160 осіб (в експериментальній групі - 50 підлітків, схильних до насильницьких форм поведінки, чоловічої статі і 50 жіночої; у контрольній групі – по 30 соціально-нормативних підлітків кожної статі). Вік дітей становив 13-15 років. Формування експериментальних груп відбувалося на основі критеріїв насильницької поведінки. У таблиці 1 наведено частоту різних форм насильницької поведінки в експериментальних і контрольних групах (на підставі експертних оцінок).

Таблиця 1

Частота поширення різних форм агресивної і насильницької поведінки серед підлітків в експериментальних (Е) і контрольних (К) групах

(у %)
Тип взаємин Хлопці Up Дівчата Up

Е К Е К

Уживання нецензурної лайки 100 70 5,02** 48 26,7 1,91*

Фізичне насилля, бійки 80 56,7 2,2* 28 6 2,68**

Образи, насмішки 64 30 3,01** 41 15 2,58**

Неслухняність, конфлікти з Батьками 100 46,7 7,08** 100 46,7 4,33**

Неслухняність, конфлікти з учителями 86 33,3 4,96** 82 30 4,78**

Загрози фізичної розправи 84 63,3 2,07* 22 3,3 2,66**

Інспірування агресії з боку інших (підбурювання) 62 30 2,83** 74 30 3,95**

Примітка. Up – критерій кутового перетворення Фішера;

* - р<0,05; ** - р<0,01.
Аналізуються фактори, сприятливі для формування віогентності підлітків. Зокрема, виявлені особливості сімейного виховання зазначеної групи підлітків: більш високі показники як гіперпротекції, так і гіпопротекції, коли матері, з одного боку, віддають багато сил і надають багато уваги дітям , а з іншого, - підліток опиняється на периферії уваги матері, до нього “не доходять руки”. Це свідчить про нестійкість виховання, про застосування різних, навіть суперечливих, стратегій виховного впливу. У сім'ях таких дітей більш часто, ніж у нормі, трапляються як варіанти потурання, так і ігнорування їх потреб. Такі ж результати отримані відносно рівня вимог до підлітка: високі вимоги-обов'язки поєднуються з їх недостатністю. Високі вимоги-заборони, коли “все не можна” і коли до дитини пред'являється величезна кількість вимог, обмежуючих її свободу та самостійність, пов'язані зі спробами матері обмежити негативну самостійність сина/дочки, що, в результаті, ще більше стимулює реакцію емансипації у підлітків із проблемною поведінкою.

Факторний аналіз змінних виховання дозволив виділити чотири типи порушеного виховання, які ми позначили як симптомокомплекси порушень сімейного виховання підлітків, схильних до насилля. У хлопців виділилися такі симптомокомплекси: 1) рання дорослість, 2) інфантилізм, 3) статеворольова

дисгармонія, 4) педагогічна занедбаність. У групі дівчат такі - 1) розпещеність, 2) емоційне відчуження, 3) статеворольова дисгармонія, 4) інфантилізм.

Виявлено, що кожен симптомокомплекс порушеного виховання пов'язаний із різними механізмами формування насильницької поведінки (таблиця 2).

Таблиця 2

Зв'язок симптомокомплексів порушеного виховання з механізмами

формування насильницької поведінки
Симптомокомплекси порушеного виховання Механізми порушення поведінки в дівчат

1. Розпещеність 1. Уседозволеність, неадекватне засвоєння вікових норм поведінки. 2. Погане засвоєння соціальних норм. 3. Егоцентризм. 4. Фрустрація почуття власної обраності “чужими”.

2. Статеворольова дисгармонія Труднощі в засвоєнні жіночої гендерної ролі, маскулінізація поведінки.

3. Емоційне відчуження 1. Фрустрація потреби в залежності. 2. Навчання на негативних агресивних моделях.

4. Інфантильність 1. Реакція емансипації. 2. Погане засвоєння соціальних норм.

Симптомокомлекси порушеного виховання Механізми порушення поведінки в хлопців

1. Раннє дорослішання 1. Фрустрація потреби в залежності. 2. Неадекватне засвоєння вікових норм поведінки. 3. 3. Навчена самостійність (стосунки з безпорадною матір'ю, яку вимушений підтримувати).

2. Інфантильність Реакція емансипації.

1. 3. Статеворольова дисгармонія Труднощі в засвоєнні чоловічої гендерної ролі, гіперкомпенсація, відстоювання своєї мужності.

4. Педагогічна занедбаність 1. Фрустрація потреби в залежності. 2. Навчання на негативних агресивних моделях.
Важливим параметром, в якому виявляється стиль життя, є ранні спогади, що відтворюють ранні травми. Найбільш частими фабулами ранніх спогадів, що визначають життєвий стиль підлітків, схильних до насильницьких форм по-

ведінки, є такі твердження: “Я слабий і безпорадний”, “Я знехтуваний і нікому не потрібний”, “Я не любимий”, “Я поганий”, “Світ страшний і небезпечний”, “Мою свободу обмежують”, “Інші схильні сміятися з мене”. Для такого життєвого стилю характерні підозрілість, обережність, відсутність віри в іншого, у його щирість і бажання прийти на допомогу тощо.

У роботі було розглянуто проблеми особистісної детермінації насильницької поведінки в підлітків. Виявлено, що в дітей зазначеної групи більш часто трапляються такі акцентуації характеру, як епілептоїдна, істероїдна і нестійка. Ці дані означають, що риси інертної імпульсивності, в'язкості, злісності, демонстративності, неправдивості, низького емоційного самоконтролю і “застрягаєння” на переживаннях призводять до формування насильницьких форм поведінки в підлітків.

Вказані типи акцентуації пов'язані з мотиваційною складовою. Зокрема, можна сказати, що для підлітків, схильних до насильницьких форм поведінки, характерні такі мотиваційні утворення: 1) бажання влади (епілептоїдна акцентуація), 2) бажання добитися уваги, стати центром уваги (істероїдна акцентуація), 3) гедоністичні бажання отримати задоволення будь-яким шляхом, відразу і тепер (нестійка акцентуація).

Проведемо таку процедуру: накладемо на простір симптомокомплексів порушеного виховання простір особистісної мотивації насильницької поведінки у підлітків. У результаті виникає 12 гіпотетичних варіантів мотивації чоловічої (див. таблицю 3) і жіночої (див. таблицю 4) поведінки.
Таблиця 3

Варіанти мотивації чоловічої поведінки

(утворюються на перетині вертикалі і горизонталі).
РД І СД ПЗ

1 2 3 4 5

Прагнення до влади Жорскість, самостійність, незалежність Незрілі, жорсткі, примхливі форми поведінки Прагнення довести собі й іншим свою мужність Жосткість, асоціальність, мстивість

Прагнення до уваги Залежність від думки оточуючих, образливість, това-риськість Відсутність “нутра”, життя зовнішнє, неглибоке, вдаване потопання в спілкуванні, уразливість, образливість Привертання уваги інших до своєї мужності, залежність від думки оточуючих, уразливість Асоціальність, прагнення бути в центрі уваги
Продовження табл. 3

1 2 3 4 5

Прагнення до задоволення Зовнішньо невмотивовані вчинки, характерні для більш старшого віку Дитячі форми поведінки, не відповідає за свої слова і вчинки, відсутні глибокі симпатії Форми розважальної поведінки, характерні для дорослих чоловіків, безвідповідальність Асаціальність, гедоністичність, труднощі засвоєння соціальних норм

Примітка. РД – рання дорослість; І – інфантильність; СД – статеворольова дисгармонія; ПЗ – педагогічна занедбаність.
Таблиця 4
Варіанти мотивації жіночої насильницької поведінки

(утворюються на перетині вертикалі і горизонталі)

Р ЕВ СД І

1 2 3 4 5

Прагнення до влади Примхливість, вередливість, тиранія Незрілі, жорсткі, холодні форми поведінки Намагання довести собі й іншим свою силу Незрілі, жорсткі, примхливі форми поведінки

Прагнення до уваги Залежність від думки оточуючих, образливість, товариськість, егоцентризм Внутрішня конфліктність, недовірливість, маятникова поведінка Привертання уваги інших до своєї сили, залежність від думки оточуючих, уразливість Відсутність “нутра”, життя зовнішнє, неглибоке, ніби потопає в спілкуванні, уразливість, образливість

Продовження табл. 4

1 2 3 4 5

Прагнення до задоволення Примхливість, безвідповідальність, егоцентризм, відсутність глибоких симпатій Асоціальність, безвідповідальність, відсутність віри в інших Форми розважальної поведінки, характерні для більш дорослих жінок, безвідповідаль-ність Дитячі форми поведінки, не відповідає за свої слова і вчинки, відсутні глибокі симпатії

Примітка. Р – розпещеність; ЕВ – емоційне відчуження; СД – статеворольова дисгармонія; І – інфантильність.
За методикою 16 PF Кеттелла виявлено, що підлітки, схильні до насильницьких форм поведінки, характеризуються (на відміну від соціально-нормативних) таким набором рис: 1) відвертістю, доброзичливістю, добродушністю, 2) владністю, незалежністю, самостійністю, упертістю, 3) схильністю до непостійності, підвладністю впливу випадку і обставин, свободою від соціальних норм, 4) мужністю, розсудливістю, самовпевненістю, черствістю до оточуючих, 5) заздрісністю, підозрілістю, високою зарозумілістю, егоцентричністю, 6) незалежністю думок і поведінки, 7) внутрішньою конфліктністю уявлень про себе, відсутністю готовності до виконання соціальних вимог.

Таким чином, риси підлітків, схильних до насильницьких форм поведінки, досить різноманітні, що не дозволяє побудувати певної несуперечливої моделі особистості такого підлітка.

Аналіз кореляційних зв'язків указаних рис із частотою насильницьких форм поведінки в підлітків свідчить, що ці якості розрізняються віогентним потенціалом. Найбільший віогентний потенціал у 1, 3 і 7-ій групах рис; найнижчий – у 6-ій групі рис. Звертає на себе увагу той факт, що віогентний потенціал виявляють дві, здавалося б, конструктивні групи рис – 1 і 4-а (у меншій мірі). Очевидно, у підлітків, схильних до насилля, відбувається спотворення якостей: мужність трансформується в агресивність і холодність, а товариськість і відвертість – у розбещеність і нав'язливість.

Ми виявили, що підлітки, схильні до насильницьких форм поведінки, мають неадекватний Я-образ, який є фактором, що призводить до формування насильницької поведінки. Така неадекватність є виявом роботи захисних механізмів особистості: підлітки із фрустрацією потреби в залежності потребують при-

йняття і схвалення. Кореляційний аналіз зв'язків рівня потреби у схваленні з різними формами насильницької поведінки показує, що чим більш фрустрованою є потреба в залежності, тим вищою є неадекватність самосприйняття, що знижує рівень емоційної напруги.

Важливою складовою психологічного здоров'я особистості є соціальний інтерес. У підлітків, схильних до насильницьких форм поведінки, знижено соціальний інтерес, що є ґрунтом для розвитку егоїзму. Виникає суперечлива особистісна структура: з одного боку, підлітки, схильні до насилля, мають більш високі показники мотивації схвалення, а з іншого, більш низькі показники соціального інтересу. Це означає, що інша людина перетворюється на засіб підвищення власної значущості. На думку Б.С.Братуся, чим ближчим є ставлення до іншої людини не як до самостійної цінності, а як до засобу для задоволення власних потреб і інтересів, тим глибшим є ступінь особистісної патології.

При зниженні соціального інтересу можливі різні варіанти життєвого стилю особистості, які модулюються рівнем домагань і мотивацією досягнення. У роботі виявлено варіанти соціальної адаптації підлітків, схильних до насильницьких форм поведінки. Дітей цієї категорії було розділено на дві підгрупи: 1) із вираженою мотивацією досягнення, 2) зі зниженою мотивацією досягнення.

Для підлітків із вираженими домаганнями характерні такі типи соціальної адаптації:

1. Підкреслення своєї переваги. Людина такого типу зарозуміла, намагається привернути до себе увагу своїми високими результатами й успішністю. Такий стиль поведінки виникає як реактивне утворення у відповідь на нестерпне, токсичне почуття недостатності, від якого людина ховається. Підкреслення своєї переваги, таким чином, виконує захисну функцію, а часом може навіть умотивувати професійне зростання.

2. Самореклама. Людина такого типу має на меті завоювати схвалення і визнання оточуючих. У таких підлітків дуже велика стурбованість тим, що про них думають інші, є причиною вразливості. Вони потребують підтримки і захисту, позитивної оцінки і схвалення. На відміну від підлітків, що підкреслюють свою перевагу, вони не можуть самі підвищити самооцінку, для цього їм потрібні інші люди, які повторюють: “Ти молодець! Ти це робиш краще за інших!”.

3. Тиранія. Виявляється бажання принизити інших, показати їхню слабість, щоб самому бути вищим і кращим.

4. Неправдивість – прикрашання своїх досягнень та можливостей і для інших, і для себе. Неправдивість дозволяє пом'якшити відчуття недостатності.

Для підлітків із невираженими домаганнями більш характерні такі типи захистів:

1. Лінощі дозволяють приховати від себе й інших недостатність віри в себе (“Я це не зроблю, а тому ніхто не побачить, що я зробив це погано”).

2. Надтовариськість дозволяє сховатися, розчинитися в “Ми”, уникнути відповідальності за своє життя. Підлітки беруть участь у всіляких тусовках, марнують життя.

3. Демонстрація своєї слабості і безпорадності (поєднувана з насильницькими формами поведінки) дозволяє відчувати себе жертвою несправедливості, що дає відчуття моральної переваги: “Я хороший! Я б так не вчинив!”.

Незадоволена потреба в залежності, яка викликає інтерес до оточуючих, - з одного боку, і знижений соціальний інтерес, - з іншого, формує внутрішню конфліктну особистісну структуру. У роботі описано одинадцять типів насильницької поведінки в підлітків, які мають різні причини: 1) фрустрація потреби в залежності; 2) засвоєння агресивних і насильницьких моделей поведінки, які прйняті в сім'ї; 3) реакція імітації; 4) фрустрація реакції емансипації; 5) когнитивні неадаптивні схеми (аффірмації); 6) викривленя ідеалу маскулінності; 7) наявність акцентуйованих особистісних рис; 8) “шкільний невроз”; 9) маніпулятивна поведінка; 10) насилля як інфантильна поведінка; 11) вседозволеність. У роботі запрпоновано критерії диференціальної оцінки і виявлення кожного типу насильницької поведінки, наведено педагогічні приклади.

Аналіз одержаних результатів завершується висновками до другого розділу: дослідження дало підставу впевнитись у тому, що стиль сімейного виховання підлітків із насильницькими формами поведінки характеризується високими показниками гіпо- і гіперпротекції. Це свідчить про нестійкість виховання, застосування різних, деколи суперечливих одна одній, стратегій виховання.

Лише у групі хлопців–підлітків тип порушеного сімейного виховання визначає характер розладів поведінки.

Чотири виявлені симптомокомплекси порушеного сімейного виховання підлітків пов'язані із різними механізмами формування насильницької поведінки і з певними її феноменами.

Для дітей указаної категорії є специфічними негативні фабули ранніх спогадів. Саме ці фабули визначають їх життєвий стиль, для якого характерні підозрілість, обережність, відсутність віри в іншого, у його щирість і бажання прийти на допомогу тощо.

У групі підлітків, схильних до насилля, частіше за все виявляються епілептоїдна, істероїдна і нестійка акцентуації.

Для таких підлітків характерна множинність механізмів формування насильницької поведінки, що не дозволяє побудувати певної моделі особистості.

Виявлено, що рівень неадекватності самосприйняття вищий у підлітків, схильних до насильницьких форм поведінки, ніж у соціально-нормативних.

Для підлітків із насильницькою поведінкою характерним є зниження соціального інтересу як фактору формування егоїстичних рис характеру і відстороненості від реального життя.

У третьому розділі “програма педагогічної корекції насильницької поведінки в підлітків” запропоновано програму подолання насилля в підлітковому середовищі, яка сполучає в собі комплексність; специфічність дії на патогенетичні ланки; залучення фахівців різних спеціальностей, працюючих у школі; принцип добровільної участі самих підлітків; цілеспрямовані корекційні заходи; системне використання педагогічних, соціотерапевтичних і комунікативних методик. Програма подолання насильницьких форм поведінки в підлітків включає організацію клубної роботи з підлітками, проведення батьківських семінарів, індивідуальних консультацій для батьків і соціотерапевтичних груп із підлітками.

Педагогічну корекцію спрямовано на такі мішені: 1) моделі агресивної поведінки в сім'ях підлітків, 2) ставлення батьків до підлітка, 3) почуття фрустрованості потреби в залежності самого підлітка, 4) когнітивні неадаптивні схеми, 5) прийняття статевої гендерної ролі, 6) соціальний інтерес. Розроблено діагностичний лист насильницької поведінки в підлітків, який може бути корисним у практиці вчителів і соціальних педагогів.

У зв'язку з тим, що насильницька поведінка підлітків характеризується неадекватністю, ригідністю, деструктивністю (для власне підлітка і його оточення) і супроводжується негативними емоціями, програма подолання такої поведінки повинна включати методи, які дозволяють редукувати дані особливості поведінки підлітків. Педагогічне подолання насильницької поведінки в підлітків повинна бути спрямоване на зміну: 1) системи переконань, уявлень, міфів, вірувань, світогляду підлітка, які грунтуються на ідеї, що насилля – це сила, чи що для досягнення мети можуть бути використані будь-які засоби; 2) власне поведінки; 3) емоційної сфери (злість, гнів, образа повинні бути замінені на позитивні емоції любові, радості, добра).

На завершення дисертації подано загальні висновки про виконану роботу та вміщено додатки.

ВИСНОВКИ
У дисертації представлено теоретичне узагальнення і запропоновано нове розв'язання проблеми виявлення та подолання насильницької поведінки в підлітків. Питання вирішено з позицій системного підходу, що дозволило виявити різнорівневе коріння розвитку насильницької поведінки і його різні форми, розробити критерії диференціальної оцінки і діагностики цих форм, а також створити програму подолання насильницької поведінки в підлітків. Отримані в роботі результати дають можливість підвищити ефективність соціально-педагогічних заходів, спрямованих на подолання насильницької поведінки в підлітків.

1. Насильницька поведінка підлітків докримінального рівня пов'язана з порушеннями сімейного виховання. У сім'ях хлопців-підлітків спостерігаються такі типи порушеного виховання, як раннє дорослішання, інфантилізм, статеворольовава дисгармонія, педагогічна занедбаність. У сім'ях дівчат-підлітків – розпещеність, емоційне відчуження, статеворольова дисгармонія, інфантилізм. Причини порушення виховання досить різноманітні: розширення сфери батьківських почуттів, надання переваги дитячим якостям у підліткові, виховна невпевненість, фобія втрати, нерозвиненість батьківських почуттів, винесення конфлікту між подружжям у сферу виховання, надання переваги жіночим якостям у хлопця-підлітка і чоловічих - у дівчини-підлітка.

2. Кожному типу порушеного сімейного виховання відповідають специфічні механізми формування насильницької поведінки. Так, у хлопців-підлітків раннє дорослішання пов'язано із фрустрацією потреби в залежності, неадекватним засвоєнням вікових норм поведінки, навченою самостійністю (стосунки з безпорадною матір'ю, коли підліток вимушений її підтримувати); інфантилізм – із реакцією емансипації; статеворольова дисгармонія – із трудністю засвоєння чоловічої гендерної ролі, гіперкомпенсацією, обстоюванням своєї мужності; педагогічна занедбаність – із фрустрацією потреби в залежності, навчанням на негативних агресивних моделях.

У дівчат-підлітків розпещеність пов'язана з уседозволеністю, неадекватним засвоєнням вікових норм поведінки, поганим засвоєнням соціальних норм, егоцентризмом, фрустрацією почуття власної обраності “чужими”; статеворольова дисгармонія – із трудністю засвоєння жіночої гендерної ролі, маскулінізацією поведінки; емоційне відчуження – із фрустрацією потреби в залежності, із навчанням на негативних агресивних моделях; інфантилізм – із реакцією емансипації, поганим засвоєнням соціальних норм.

Тип порушеного сімейного виховання визначає характер розладів поведінки лише в групі хлопців-підлітків.

3. Специфічними фабулами ранніх спогадів для підлітків, схильних до насильницьких форм поведінки, є такі твердження: “Я слабий і безпорадний”, “Я знехтуваний і нікому не потрібний”, “Я не любимий”, “Я поганий”, “Світ страшний і небезпечний”, “Мою свободу обмежують”, “Інші схильні сміятися з мене”.

Ці фабули ранніх спогадів визначають життєвий стиль підлітків із віогентними формами поведінки, для якої характерні підозрілість, обережність, відсутність віри в іншого, у його щирість і бажання прийти на допомогу тощо.

4. У підлітків із насильницькими формами поведінки більш часто виявляються такі акцентуації характеру, як епілептоїдна, істероїдна і нестійка. Ці результати означають, що риси інертної імпульсивності, в'язкості, злісності, демонстративності, неправдивості, низького емоційного самоконтролю і “застрягаєння” на переживаннях призводять до формування насильницьких форм по-

ведінки в підлітків. Указані типи акцентуації пов'язані з мотиваційною складовою. Зокрема, можна сказати, що для підлітків, схильних до насильницьких форм поведінки, характерні такі мотиваційні утворення: бажання влади (епілептоїдна акцентуація); бажання домогтися уваги, стати центром уваги (істероїдна акцентуація); гедоністичні бажання отримати задоволення будь-яким шляхом, відразу і тепер (нестійка акцентуація).

5. Підлітки, схильні до насильницьких форм поведінки, характеризуються таким набором рис (кожна риса характеру має відповідну літеру, згідно найменуванню факторів 16 РF опитувальника Кеттелла): А(+) - відвертістю, добросердістю, добродушністю; Е(+) - владністю, незалежністю, самостійністю, упертістю; G(-) - схильністю до непостійності, підвладністю впливу випадку й обставин, свободою від соціальних норм; І(-) – мужністю, розсудливістю, самовпевненістю, черствістю до оточуючих; L(+) - заздрісністю, підозрілістю, високою зарозумілістю, егоцентричністю; Q2(+) - незалежністю думок і поведінки; Q3(-) - внутрішньою конфліктністю уявлень про себе, відсутністю готовності до виконання соціальних вимог.

Ці риси розрізняються віогентним потенціалом, який визначається кількістю значущих зв'язків риси із частотою різних типів насильницької поведінки. Найбільший віогентний потенціал виявляють такі риси: Q3 (-) – внутрішня конфліктність уявлень про себе, відсутність готовності до виконання соціальних вимог; А(+) - відвертість, добросердість, добродушність; G(-) - схильність до непостійності, підвладність впливу випадку й обставин, свобода від соціальних норм. Найнижчий віогентний потенціал у риси Q2(+) - незалежність думок і поведінки. Причому віогентний потенціал виявляють дві, здавалося б, конструктивні риси: А(+) – відвертість, добросердість, добродушність і І(-) - мужність, розсудливість, самовпевненість. У підлітків, схильних до насилля, ці риси спотворюються: мужність трансформується в агресивність і холодність, а товариськість і відвертість – у розбещеність і нав'язливість. Риса відвертості і добросердості A(+) у групі соціально-нормативних підлітків не є віогентною, більше того, вона виявляє антивіогентні властивості, перешкоджаючи насильницьким формам поведінки; риса мужності, самовпевненості (І-) не виявляє зв'язків із насильницькими формами поведінки, не маючи при цьому й антивіогентних властивостей.

Різноманітність рис підлітків, схильних до насильницьких форм поведінки, не дозволяє побудувати певної несуперечливої моделі особистості й указує на множинність механізмів формування насильницької поведінки.

6. Підлітки, схильні до насильницької поведінки, виявляють більш низькі показники соціального інтересу. Це означає, що сама фрустрація потреби в залежності призводить до зниження соціального інтересу, тобто інтересу до інших людей, що є ґрунтом для формування егоїзму й егоцентризму. Виникає суперечлива особистісна структура: з одного боку, підлітки, схильні до насилля,

мають більш високі показники мотивації схвалення, а з іншого, більш низькі показники соціального інтересу. Це означає, що інша людина перетворюється на засіб підвищення власної значущості. Чим ближчим є ставлення до іншої людини не як до самостійної цінності, а як до засобу для задоволення власних потреб і інтересів, тим глибшим є ступінь особистісної патології.

7. При зниженні соціального інтересу можливі різні варіанти життєвого стилю особистості. Вони модулюються рівнем домагань і мотивацією досягнення. Для підлітків із вираженими домаганнями характерні такі типи соціальної адаптації (виявлено на підставі педагогічного спостереження): 1) підкреслення своєї переваги, 2) самореклама, 3) тиранія, 4) неправдивість.

Для підлітків із невираженими домаганнями більш характерні такі типи захисних життєвих стратегій: 1) лінощі, 2) надтоварискість, 3) демонстрація своєї слабості і безпорадності (поєднувана з насильницькими формами поведінки).

8. Запропонована програма педагогічного подолання насильницької поведінки в підлітків включає діагностичну і корекційну ланки, є ефективною і може використовуватися в школах.

Основні положення дисертації викладено в публікаціях:
1. Хозраткулова І.А. Психологічна оптимізація відносин між педагогом і учнями // Вересень. – Миколаїв, 1999. - №2. – С. 68-70. (0,2 др. ар.)

2. Хозраткулова І.А. Соціопсихологічний контекст невербальних засобів спілкування з учнями // Пед. науки. Зб. наук. пр. Вип. 9. - Херсон: Айлант. - 1999. – С. 17-20. (0,18 др. ар.)

3. Хозраткулова І.А. Задоволення базових потреб дитини як фактор становлення особистості // Пед. науки. Зб. наук. пр. Вип. 15. Ч.1. - Херсон: Айлант. – 2000. – С. 47-52. (0,3 др. ар.).

4. Хозраткулова І.А. Морально-психологічні проблеми профілактики підліткової деструктивності // Теоретико-методичні проблеми виховання соціальної зрілості учнів шкіл-інтернатів. Наук.-метод. зб. – Київ. - 2000. – С. 175-180. (0,28 др. ар.)

5. Хозраткулова І.А. Спілкування як засіб виховання важких підлітків // Наук. вісник: Зб. наук. пр. Вип. 3-4. – Одеса: Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д.Ушинського. - 2000. – С. 83-85. (0,22 др. ар.)

6. Хозраткулова И.А. Особенности семейной социализации подростков с насильственным поведеним // Теоретико-методичні засади виховання і соціально-педагогічної реабілітації учнів загальноосвітніх шкіл. Наук.-метод. пос. – Київ. - 2001. – С. 248-256. (0,56 др. ар.)

Анотації
Хозраткулова І. А. Педагогічні засади виявлення та подолання насилля у підлітковому середовищі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.05 – соціальна педагогіка. – Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна, Харків, 2003.

Дисертація присвячена аналізу сімейних і особистісних детермінант насильницької поведінки в підлітків. Виявлено основні типи порушень сімейного виховання в хлопців і дівчат-підлітків. Показано зв'язок різних типів порушення сімейного виховання з механізмами формування насильницької поведінки.

Виявлено особистісні фактори, сприятливі для формування насильницької поведінки, а також найбільш поширені типи акцентуацій підлітків, схильних до насилля. Показано особливості ранніх спогадів, що відображають життєвий стиль і ранні дитячі травми зазначеної групи дітей.

Зроблено висновок про суперечливість особистісної структури аналізованої групи підлітків, пов'язаної з існуванням двох альтернативних тенденцій: зниженням рівня соціального інтересу і підвищенням потреби у схваленні.

Виявлено неадекватність Я-концепції у підлітків, схильних до виявів насилля, а також їх основні життєві стилі, які є способом подолання дійсності.

У роботі запропоновано програму педагогічної корекції насильницької поведінки в підлітків.

Ключові слова: насилля, агресія, особистість, підліток, акцентуація характеру.

Хозраткулова И.А. Педагогические основы выявления и преодоления насилия в подростковой среде. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.05 – социальная педагогика. – Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, Харьков, 2003.

Диссертация посвящена анализу семейных и личностных детерминант насильственного поведения у подростков. Выявлены основные типы нарушений семейного воспитания у мальчиков и девочек-подростков. В семьях мальчиков-подростков наблюдаются такие типы нарушенного воспитания, как ранняя взрослость, инфантилизм, полоролевая дисгармония, педагогическая запущенность. В семьях девочек-подростков – избалованность, эмоциональное отчуждение, полоролевая дисгармония, инфантилизм. Причины нарушения воспитания весьма разнообразны: расширение сферы родительских чувств, предпочтение детских качеств в подростке, воспитательная неуверенность, фобия

утраты ребенка, неразвитость родительских чувств, вынесение конфликта между супругами в сферу воспитания, предпочтение женских качеств у мальчика-подростка и мужских – у девочки-подростка.

В исследовании выявлено, что каждому типу нарушенного семейного воспитания соответствуют специфические механизмы формирования насильственного поведения у подростков. Это такие механизмы: фрустрация потребности в зависимости, неадекватное усвоение возрастных норм поведения, обученная дидактичность (отношения с беспомощной матерью, которую подросток вынужден поддерживать), реакция эмансипации, трудности усвоения гендерной роли, обучение на негативных агрессивных моделях, вседозволенность, эгоцентризм и др.

В работе рассмотрены ранние воспоминания подростков, которые отражают: 1) жизненный стиль и 2) ранние детские травмы. Выделены основные фабулы ранних воспоминаний, а также особенности жизненных стилевых позиций подростков, склонных к насильственным формам поведения. Специфичными фабулами ранних воспоминаний подростков, склонных к насильственным формам поведения, являются следующие утверждения: “Я слабый и беспомощный”, “Я отвергнутый и никому не нужный”, “Я не любимый”, “Я плохой”, “Мир страшен и опасен”, “Мою свободу ограничивают”, “Другие склонны смеяться надо мной”. В работе показано, что для указанной группы подростков характерен сниженный социальный интерес. При снижении социального интереса возможны различные варианты жизненного стиля личности, которые модулируются уровнем притязаний, мотивацией достижения. Для подростков с выраженными притязаниями характерны следующие типы социальной адаптации (выявлено на основании педагогического наблюдения): 1) подчеркивание своего превосходства, 2) самореклама, 3) тирания, 4) лживость.

Для подростков с невыраженными притязаниями более характерны следующие типы защитных стратегий: 1) леность, 2) сверхобщительность, 3) демонстрация своей слабости и беспомощности (сочетаемая с насильственными формами поведения).

В исследовании выявлено, что снижение социального интереса сочетается с повышенной потребностью в одобрении, что свидетельствует о противоречивости личностной структуры, в которой другой человек превращается в средство повышения собственной значимости. Чем ближе отношение к другому человеку не как к самостоятельной ценности, а как к средству для удовлетворения личных потребностей и интересов, тем глубже степень личностной патологии.

В работе рассмотрены личностные детерминанты насильственного поведения. Подростки, склонные к насильственным формам поведения, характеризуются следующим набором черт (каждая черта характера имеет соответствующую букву, согласно наименованию факторов 16 РF опросника Кеттел-


ла): А(+) – открытостью, добросердечностью, добродушием; Е(+) – властностью, независимостью, самостоятельностью, упрямством; G(-) – склонностью к непостоянству, подверженностью влиянию случая и обстоятельств, свободой от социальных норм; I(-) – мужественностью, рассудительностью, самоуверенностью, черствостью по отношению к окружающим; L(+) – завистливостью, подозрительностью, высоким самомнением, эгоцентричностью; Q2(+) – независимостью в суждениях и поведении; Q3(-) – внутренней конфликтностью представлений о себе, отсутствием готовности к выполнению социальных требований.

В исследовании выявлены типы акцентуаций, чаще встречающиеся у подростков, склонных к насильственному поведению: эпилептоидная, истероидная и неустойчивая. Эти данные означают, что черты инертной импульсивости, вязкости, злобности, демонстративности, лживости, “застреваемости” на переживаниях и низкого эмоционального самоконтроля предрасполагают к формированию насильственных форм поведения у подростков. Указанные типы акцентуации сопряжены с мотивационной составляющей. Для подростков, склонных к насильственным формам поведения, характерны следующие мотивационные образования: желание власти (эпилептоидная акцентуация); желание добиться внимания, стать ценром внимания (истероидная акцентуация); гедонистические желания получить удовольствие любым путем, сразу и теперь (неустойчивая акцентуация).

В заключение работы предложена программа педагогической коррекции насильственного поведения у подростков.

Ключевые слова: насилие, агрессия, личность, подросток, акцентуация характера.

Khozratkulova I.A. Violence in the sphere of teenagers' sources and pedagogical correction. - Manuscript.

Thesis for submitting for a Candidate's degree of science in Pedagogics in speciality 13.00.05. - Social Pedagogics – Kharkiv National University named after Karazina, Kharkiv, 2003.

The thesis is devoted to the analysis of family and individual determinants of forcible behavior of teenagers. Major types of violating family upbringing of teenagers (boys and girls) are revealed. It is revealed that each type of violating family upbringing corresponds to the specific mechanisms of the formation of forcible way of behavior.

The individual factors that are convenient to forcible forms of behavior and most common accentuation types are considered in this work. The peculiarities of early memories of teenagers, which reflect their lifestyle and shocks in early childhood, are viewed upon in the work.

The conclusion about discrepancy of the individual structure of the analyzed group of teenagers concerning with the existence of two alternative tendencies (lowering of social interest and rising needs in apрrovement) was made.

The lack of adequacy of the Ego-conceptions of teenagers who are inclined to forcible forms of behavior and the common life style that is the mean of protecting life strategies are proved.

In the conclusion of the work the program of the pedagogical correction of forcible behavior of teenagers is presented.

Key words: violence, aggressiveness, individuality, teenager, accentuation of character.

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации