Фединяк Г.С., Фединяк Л.С. Міжнародне приватне право - файл n1.doc

приобрести
Фединяк Г.С., Фединяк Л.С. Міжнародне приватне право
скачать (5148.7 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc5149kb.14.09.2012 11:44скачать

n1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30

ЗЬ їЛР

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Г. С. Фединяк, Л. С. Фединяк

Міжнародне
приватне


ПРАВО

Підручник

Видання четверте,
перероблене і доповнене


Затверджено
Міністерством освіти і науки України


, Г—^гадеііт України!

^конання позирань І

. .ЖНТ ЕК»&Пии

V ііг.зської^^шрмяцору коледжу і
Київ • Атіка • 2009

-"■г-

УДК 341.9(075.8)
ББК 67.412.2я73
Ф28

Затверджено Міністерством освіти і науки України
як підручник для студентів вищих навчальних закладів
(Лист № 14/18.2-1223)


Рецензенти:

ХАРИТОНОВ Євген Олегович - доктор юридичних наук, професор, За­служений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії.

МЕРЕЖКО Олександр Олександрович - доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін Університету економіки та права «КРОК», професор, завідувач кафедри приватного права Католицького університету м. Любліна імені Івана Павла II (м. Стальова Воля).

Автори:

ФЕДИНЯК Г. С.- передмова, розділи І, II (§ 1-5), ІІІ-ХУ.

ФЕДИНЯК Л. С.-розділи II (§ 6), XVI.

Фединяк Г. С., Фединяк Л. С.

Ф28 Міжнародне приватне право: Підручник - 4-те вид., пере- робл. і допов- К.: Атіка, 2009 - 500 с.

ISBN 978-966-326-346-5 4-те переробл. і допов. вид. ISBN 966-8074-82-3 3-тє видання

Підручник містить аналіз доктрини, законодавства та судової прак­тики різних держав і, насамперед, України, стосовно регулювання цивілі- стичних правовідносин з «іноземним елементом». Проаналізовано колі­зійні норми, застосовувані до вирішення питань про правосуб'єктність фізичних та юридичних осіб, власності, зобов'язальних правовідносин, сімейного й трудового статусу особи, спадкування, деліктів. Суттєво змі­нено та доповнено розділ «Міжнародний цивільний процес».

Для студентів юридичних факультетів, наукових співробітників, ви­кладачів, аспірантів, практичних працівників у сфері права.

ік* • *g

'KJ Ј УДК 341.9(075.8)

у . « ББК 67.412.2я73

1 .. © Г. С. Фединяк, Л. С. Фединяк, 2008

© Г. С. Фединяк, Л. С. Фединяк, пере-

KRM 078 n/r ілс с робленім і доповнення, 2009
у ' Ц-VOO- jZЦ-34Ц-D © Видавництво «Атіка», 2009


шм


УІередліова

Норми, які спрямовані на регулювання цивілістичних відносин з «іноземним елементом», нині займають важливе місце у правозасто- суванні у будь-якій державі. Не є винятком і Україна. Свідченням прогресивного розвитку правової політики України стосовно врегу­лювання цивілістичних відносин з «іноземним елементом» є прийняття Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 р. Він запровадив нові принципові положення подальшого роз­витку міжнародного приватного права України та її законодавства. Деякі принципи врегулювання приватних правовідносин з «інозем­ним елементом», які існували до набрання чинності зазначеним За­коном, були змінені цим нормативно-правовим актом. Враховуючи зміну норм багатьох нормативно-правових актів України, назріла потреба у новій редакції підручника за вказаним авторством.

У Загальній частині підручника автори характеризують правову природу міжнародного приватного права, розкривають його зміст, аналізують правові джерела, звертають увагу на правосуб'єктність фізичних і юридичних осіб у приватно-правових відносинах з «інозем­ним елементом». Акцентовано увагу на суті матеріально-правових і колізійних норм, їх місці у правових джерелах, особливостях дії та значенні для врегулювання правовідносин.

Особлива частина пропонованого «Міжнародного приватного права» містить, здебільшого, детальний аналіз вітчизняних та інозем­них джерел права, міжнародних договорів, звичаїв, доктрини з пи­тань власності, зобов'язальних правовідносин, зокрема тих, що ви­никають з деліктів. Особливою частиною охоплено також сімейні, трудові, спадкові правовідносини, а також питання міжнародного цивільного процесу, без яких неможливою є реалізація норм мате­ріального права.

Окремі положення підручника підготовлені з врахуванням нау­кових даних рекомендованої до захисту кафедрою цивільного права Одеської національної юридичної академії 23 червня 2008 р. дисер­тації Г. С. Фединяк «Транснаціональна корпорація як учасник ци­вільно-правових договорів з приймаючою державою (теоретичні аспекти)», виконаної на здобуття наукового ступеня доктора юри­дичних наук.
г З

Основою для підготовки цього видання послугували:

Международное частное право / Под общ. ред. Г. К. Матвеева - К.: Вища школа, 1985.

Очерки международного частного права / Под ред. А. Довгерта- X.: ООО «Одиссей», 2007.

А також:

Бендевский Т. Международное частное право: Учебник / Пер. с ма- кед. С. Ю. Клейн / Отв. ред. Е. А. Суханов - М: Статут, 2005 - 446 с.

Ануфриева Л. П. Международное частное право: В 3-х т. Т. 1. Общая часть: Учебник,- М.: Изд-во БЕК, 2000.- 288 с.

Богуславский М. М. Международное частное право - М.: Междунар. отнош, 1994.

Богуславский М. М. Международное частное право - 3-е изд., пере- раб. и доп.- М.: Юристъ, 1998.- 408 с.

Галенская Л. Н. Международное частное право- Л.: Изд-во ЛГУ, 1983.

Гетъман-Павлова И. В. Международное частное право: Учебник.- М.: Изд-во Эксмо, 2005.- 752 с.

Гражданское и семейное право развивающихся стран / Под ред. В. К. ГІучинского, В. В. Безбаха,- М.: Изд-во УДН, 1989.

Гоажданское и торговое право капиталистических государств / Отв. ред. Е. В. Васильев,-М., 1993.

Гражданское и торговое право капиталистических стран / Под ред. В. П. Мозолина, М. И. Кулагина - М.: Высшая школа, 1980.

Иссад М. Международное частное право-М., 1989.

Звеков В. П. Международное частное право - М.: НОРМА (Изд. груп­па НОРМА-ИНФРА-М), 2001,- 686 с.

Зенин И. А. Гражданское и торговое право капиталистических стран- М.: Изд-во МГУ, 1992.

Лунц Л. А. Курс международного частного права. Общая часть - М.: Юрид. лит., 1973.

Лунц Л. А. Курс международного частного права. Особенная часть- хМ.: Юрид. лит, 1975.

Международное частное право. Современные проблемы / Отв. ред. М. М. Богуславский.-М, 1994.

Международное частное право. Учебник / Под ред. Г. К. Дмитрие­вой - М.: Проспект, 2000.

Скаридов А. С. Международное частное право: Учеб. пособие-СПб.: Изд-во Михайлова В. А, Изд-во «Полиус», 1998.

Особи, які бажають поглибити знання з міжнародного приватного права, можуть звернутися до переліку літератури, який наведений до кож­ної з тем курсу «Міжнародне приватне право», що міститься у виданні: Фединяк Г. С., Фединяк Л. С. Практикум з курсу «Міжнародне приватне право»: Навч. посібн - К.: Атіка, 2007.-312 с.


ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розаш І

МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО (ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ ТА СИСТЕМА)

§ 1. Поняття, предмет та система міжнародного приватного права

У кожній державі найважливішим регулятором суспільних від­носин є право. Це система юридичних норм, що фіксують певні відносини; охороняють загальнообов'язкові правила поведінки; закріплюють права та обов'язки осіб. У сукупності ці норми (ра­зом з іншими джерелами) становлять внутрішньодержавну (націо­нальну) систему права. Вона спрямована на врегулювання певного кола суспільних відносин, має загальний метод правового регулю­вання та фіксує правові норми у певній формі. Відомо, що таких національних правових систем у сучасному світі налічується близько двохсот. Часто між ними виникають відносини, що зумовлю­ють чимало взаємних прав та обов'язків. Тому розвиток економіки, політики, культури, засобів комунікації, транспорту тощо потре­бують правового оформлення такого типу відносин, які виходять за межі однієї держави. Останні умовно можна поділити на дві ве­ликі групи: міждержавні та неміждержавні. Перша група стано­вить сферу міжнародного права, друга є предметом регулювання міжнародного приватного права.

Норми міжнародного приватного права застосовуються для так званого міжнародного спілкування. Національне право та міжна­родне право, незважаючи на свою самостійність, у низці випадків взаємодіють, утворюючи полісистемний комплекс норм міжнарод­ного приватного права. Водночас норми цих двох правових систем не полишають меж останніх, хоч і регулюють, з одного боку, між­народні, а з іншого - невладні відносини, майнові та немайнові, що мають цивілістичну природу і виникають у сфері міжнародного

і' 5




спілкування. Поділяючись на матеріально-правові (такі, що ре­гулюють конкретне гіравовідношення) та колізійні норми (такі, що відсилають до законодавства іншої держави), вони створюють певний комплекс у кожній правовій системі. Іноді вказують, що міжнародне приватне право - це право колізійне. Наявність колі­зійних норм становить особливість міжнародного приватного пра­ва. Як матеріально-правові, так і колізійні норми можуть міститись у національних джерелах права, міжнародних угодах.

ЗО січня 1996 р. у м. Львові польський водій не впорався з управлінням великогабаритного фургона. Внаслідок дорожньо- транспортної пригоди одна особа загинула, кілька - госпіталізо­вано, пошкоджено сім автомобілів. У даному випадку виникли правовідносини з делікту з «іноземним елементом». До них необ­хідно було, щонайперше, застосувати колізійну норму, викладену, зокрема, у ч. І ст. 5694 чинного на той час Цивільного кодексу України, а також узяти до уваги норми ст. 35 («Зобов 'язання, що не виникають з договірних відносин») Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правовідносини у цивільних і кримінальних справах від 27 травня 1993 р.

Суб'єктами відносин у міжнародному приватному праві є, пе­редусім, фізичні та юридичні особи, іноді - держави. Специфікою відносин є наявність «іноземного елементу». Під «іноземним еле­ментом» розуміють: 1) суб'єкт, який має іноземну належність (громадянство, місце проживання - щодо фізичних осіб; «націона­льність» - щодо юридичних осіб; це також іноземна держава);

  1. об'єкт, який знаходиться на території іноземної держави (по­шкоджена у дорожньо-транспортній пригоді автомашина знахо­диться за кордоном; спадкове майно знаходиться за кордоном);

  2. юридичний факт, що мав чи має місце за кордоном (наприклад, відкрилася спадщина за кордоном; музичний, вокальний чи інший твір виконано за кордоном; виконання роботи у іноземного праце­давця; укладений контракт на виконання роботи у інозЄхМИОго пра­цедавця, проте працівник не може переїхати у іноземну державу для виконання умов контракту у встановлені контрактом строки через хворобу).

23 червня 2005 р. в Україні було прийнято Закон «Про міжна­родне приватне право»1, який містить чимало норм, що є новими для правової системи держави. Серед них визначення «іноземного
1 Відомості Верховної Ради України - 2005- № 32 - Ст. 422.

елементу» у приватноправових відносинах. Насамперед, у Законі зазначено, що приватноправові відносини - цс відносини, які ґрун­туються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні відносини (п. 1 ч. 1 ст. 1). «Іноземним елементом», згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право», вважається ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: 1) хо­ча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без грома­дянства або іноземною юридичною особою; 2) об'єкт правовідно­син знаходиться на території іноземної держави; 3) юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення право­відносин, мав чи має місце на території іноземної держави (п. 2 ч. 1 ст. 1).

Серед переліку суб'єктів, які створюють поняття «іноземний елемент», наведене у зазначених нормах Закону, відсутня вказівка на державу, яка хоч і не часто, проте є учасницею приватноправо­вих відносин. Проте розширити цей перелік дає можливість ст. ЗО цього ж Закону. У ній міститься правило, відповідно до якого, до приватноправових відносин з «іноземним елементом» за участю держави застосовуються правила цього Закону на загальних під­ставах, якщо інше не передбачено законом.

Ось приклад, що демонструє складне поєднання «іноземного елементу» у правовідношенні. Напередодні 1996 р. затонуло судно «Сімба-1». Власником його була турецька фірма «Сімбашиппінг енд трейдінг», яка зареєструвала судно. Вона передача оперативне управління судном турецькій компанії «Кнідос». Місце реєстрації судна - Мальта. Ліцензована крюінгова компанія «Євромарін сервіс», зареєстрована в Одесі, найняла екіпаж, до складу якого входило 12 моряків - громадян України, що загинули внаслідок ава­рії. Трудові контракти з ними було укладено за законодавством Ве­ликобританії. Судно перевозило вантаж (1800 тонн металу) з ро­сійського порту Таганрог до турецького порту Деліскелесі'.

До сфери міжнародного приватного права належать питання цивільної право- та дієздатності іноземних фізичних та юридичних

Воротнюк Г. Симптом «Сімби», яка лежить на дні морському, або Чи солодко живуть українські моряки - «підфлажники»? // Голос Укра­їни- 1996 - 1 червня; Воротнюк Г. Пішов моряк у «підфлажники» // Го­лос України,- 1997,- 18 січня.

І" 7




осіб, держави; її імунітету; відносин по зовнішньоторговельних угодах; прав авторів на твори, видані за кордоном; трудоправового та соціального статусу осіб, які знаходяться на території іноземної держави, працювали на такій території тощо. Регулюючи вказані та інші відносини, норми міжнародного приватного права утво­рюють систему, яка відображає упорядковану сукупність норм на­ціонального права.

Отже, міжнародне приватне право - це система юридичних норм, спрямованих на регулювання міжнародних невладних від­носин з «іноземним елементом». Завданням міжнародного приват­ного права є регламентація вказаних відносин для всебічного захи­сту прав та інтересів суб'єктів права, створення єдиного правового простору щодо здійснення ними своїх прав та обов'язків, укріп­лення співпраці держав, які належать до різних економічних, пра­вових, соціальних, культурних систем.

Міжнародне приватне право має власну систему, її можна роз­глядати як систему навчального курсу та як галузі правничої нау­ки. Навчальний курс прийнято поділяти на дві частини: Загальну та Особливу. Загальна частина охоплює питання, які мають мето­дологічне значення для міжнародного приватного права в цілому, а саме: поняття, система та зміст міжнародного приватного права, його джерела, методи регулювання; вчення про колізійні та мате- ріально-правові норми; правові режими (національний, найбіль­шого сприяння та ін.); взаємність, реторсія, інші загальні поло­ження щодо суб'єктів міжнародного приватного права. Особлива частина охоплює питання про право власності і речові права; зо­бов'язальне право; зобов'язання з правопорушень; відносини у сфері авторського, винахідницького, патентного, сімейного, спад­кового права; трудових відносин; питання, що належать до міжна­родного цивільного процесу.

Система Загальної та Особливої частини є відносно стабільною. Відносність полягає у тому, що внаслідок суспільного розвитку з'являється необхідність звернути більше уваги на правову регла­ментацію зовнішньоекономічних відносин, інвестиційної діяль­ності, перевезень, нових сфер господарювання, зокрема комерціа­лізації космічної діяльності, створення нових технічних засобів у різних сферах зв'язку (наприклад, застосування Інтернету в комп'ютерному спілкуванні).

Система міжнародного приватного права як юридичної науки майже збігається із системою навчального курсу. Крім того, ця




правнича наука: 1) охоплює питання історичного розвитку док­трини права, її теорій, концепцій; 2) визначає підходи, способи розв'язання проблем міжнародного приватного права. Це сприяє вирішенню питань кваліфікації, тлумачення норми та правовідно- шення, а також визначенню правового статусу рухомого та неру­хомого майна; визнанню імунітету і т. д.

У багатьох державах світу міжнародне приватне право зна­йшло своє місце в системі права, в одних воно вважається галуззю права, в інших - ні. В Україні початок XXI ст. для міжнародного приватного права характеризується необхідністю постановки низки науково-практичних питань та проблем, вирішення яких істотно вплине на формування її правового поля. Одним із таких є можли­вість ствердження, що міжнародне приватне право України є галуз­зю права. Поки що воно не обговорюється вітчизняними вченими. Тільки один з них - В. І. Кисіль - вказує, що міжнародне приватне право є специфічною галуззю приватного права1. У сучасній нау­ковій літературі України відсутні обґрунтування природи та місця міжнародного приватного права у вітчизняній системі права. Ви­няток становить дисертаційне дослідження В. І. Кисіля. Такий стан справ зумовлений з-поміж іншого теоретичним спадком, що зали­шився в Україні після розпаду СРСР. З цієї ж причини спостеріга­ється неоднаковість з'ясування суті, природи та місця міжнарод­ного приватного права в державах СТІД. Наприклад, у Російській Федерації переважно обґрунтовується думка про те, що міжнарод­не приватне право є самостійною галуззю права (Г. К. Дмитрієва, В. Г. Єрмолаєв, О. В. Сиваков). Водночас деякі вчені не поспіша­ють робити таких висновків, зазначаючи тільки, що міжнародне приватне право є комплексною правовою системою (О. С. Скари- дов). Вчені деяких західних держав є достатньо категоричними у твердженні, відповідно до якого кожна держава має своє міжна­родне приватне право, яке відображає конкретні умови і ситуацію у цій державі (Т. Бсндсвський - Республіка Македонія). Навряд чи це твердження є справедливим стосовно правових систем усіх держав.

Відомо, що для виокремлення правових норм, які регулюють певний вид суспільних відносин, у галузь права, до уваги беруть предмет та метод правового регулювання. Очевидно, що існує
1 Кисіль В. І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації,- К.: Україна, 2000,- С. З.


І3

9


відособлена група суспільних відносин, а саме приватні (цивіліс- тичні) відносини за участю «іноземного елементу», стосовно якої проводиться регулювання з допомогою певної сукупності право­вих норм (мова йде про предмет). Сформовано й особливі регуля­тивні режими (методи). Серед них виділяється колізійний (з його допомогою визначається право країни, яке підлягає застосуванню). Не поступається йому у важливості й матеріально-правовий метод (з його допомогою безпосередньо регулюються відносини з вказа­ної групи, норми спеціально створюються для регулювання цих відносин і не застосовуються до приватних відносин без «інозем­ного елемента»). Таким чином, міжнародне приватне право має свій предмет та методи регулювання, тобто є галуззю права. Крім того, міжнародне приватне право є насамперед внутрішнім правом держави. Тому можна зробити остаточний висновок: функціонує галузь права - міжнародне приватне право України1.

§ 2. Розвиток науки міжнародного приватного права

Міжнародне приватне право, починаючи свій розвиток з колі­зійного, пройшло тривалий шлях, сприйнявши стародавнє, зокре­ма староримське, право. Проте останньому так і не була відома розгорнута система колізійних норм. Вона починає формуватися в епоху раннього середньовіччя внаслідок потреби врегулювати тор­говельні відносини. Такі норми містилися, зокрема, у договорах, укладених із греками 911р. князем Олегом і 944 р. князем Ігорем, у «Руській правді», інших джерелах. Значно пізніше, з кінця серед­ніх віків, почала формуватися практика й доктрина про колізії ста­тутів (місцевих законів). Із статутних теорій і виникло колізійне право. Поступово виникала назва нового вчення - міжнародне приватне право.

Вважається, що засновниками доктрини міжнародного приват­ного права були Бартол (1314-1357, Італія), Бальд (1327-1400, Іта­лія), які коментували тексти римського права. В основному ці ко­ментарі стосувалися контрактів, деліктів і заповітів.

Згодом доктрину міжнародного приватного права доповнили: вчення про «автономію волі» сторін, за яким сторони могли засто­совувати до договорів обрані ними звичаї (Шарль Дюмулен, 1500-
1 Питання про специфічність цієї галузі права тут не обговорюється.

1566, Франція); твердження про безумовне застосування закону місцезнаходження речі щодо нерухомості (Бертран д'Аржантре, 1519-1590, Франція); теорія про застосування територіального принципу та принципу «ввічливості» («сотИаБ»), яка полягає у тому, що дія іноземних законів відбувається завдяки «міжнародній ввічливості» (Ульрік Губср, 1634-1694; Павло Вут, 1619-1667; Йоганнес Вут, 1647-1714; усі - Голландія).

У XIX ст. вказані теорії, зокрема вчення про «сотПаБ», підтри­мав Джозеф Сторі (1779-1845, США). У його «Коментарях конф­ліктного права» (1834 р.) було вжито термін «міжнародне при­ватне право», який і донині викликає заперечення. Вказувалось, наприклад, що термін «міжнародне» не відображає характеристики джерел цієї галузі права, які в Америці мали переважно внутрішній, міжштатний характер. Важко заперечити несправедливість цих зауважень. Водночас інші терміни: «конфліктне право», «колізійне право» у правовій системі США та інших країн зазвичай повністю не охоплюють предмета галузі.

Не відповідала реальності й критика терміна «приватне» з боку радянських вчених, які вважали, що радянське право не знало по­ділу на публічне та приватне. Проте такий поділ об'єктивно існує у будь-якій правовій системі, хоч може не проводитись формально та не відображатись доктриною права.

Зрештою, вчені не згідні з терміном «право», стверджуючи, що мова йде винятково про технічні правила вибору застосовуваного права, яке регулює конкретні цивілістичні відносини з «іноземним елементом».

У зв'язку з такою критикою, яка іноді лунає й сьогодні, у дру­гій половині XIX ст. розпочинається еволюція цього терміна. Про­понується використовувати, наприклад, терміни «право приват­них відносин» - Зітельман ^Псітапп)1, «право меж» - Лснхард (ЬеопИагск) і Франкенштейн, «зовнішнє приватне право» - Раапе і ІІІнітцер. Але вживання цих термінів не було тривалим. Внаслідок творчих пошуків у європейських державах: Франції, Бельгії, Італії, Іспанії та інших,- у державах Латинської Америки все ж поши­рився термін «приватне міжнародне право». Використовується він і в Австралії. У США поряд з цим терміном все частіше вживаються
1 Прізвища, які досі не наводилися в українській чи російській науко­вій літературі, для уникнення їх різного читання подаються мовою ори­гіналу.


і стають загальновизнаними терміни «колізійне право» та «конф­ліктне право». Проте ця термінологія є коректною, якщо, по-перше, не йдеться про матеріально-правові норми, наявність яких необ­хідна відповідно до деяких концепцій про джерела міжнародного приватного права; по-друге, якщо брати до уваги лише відмінність між правом двох країн з одного й того ж питання. Недоречно, на­приклад, вживати ці терміни у разі однаковості норм права двох держав, однакового їх тлумачення, однакового результату кваліфі­кації норм права чи правовідношення.

У Росії з кінця XIX ст. і до сьогодні переважно використову­ється термін «міжнародне приватне право». У науковій літературі України термін «міжнародне приватне право» з'явився лише у XX ст. В Україні, як і в Росії, терміни «колізійне» та «конфліктне» право менш поширені.

Загалом юристами було запропоновано понад 20 термінів, яки­ми позначалося поняття «міжнародне приватне право». Проте во­ни так і не отримали широкого визнання. Водночас, хоч назви «приватне міжнародне право», «колізійне право», «конфліктне право» не є повністю вичерпними і коректними в усіх випадках, все ж вони стали загальновідомими та зрозумілими усім. При цьо­му найчастіше доводиться приймати умовний термін «міжнародне приватне право».

У зв'язку з пошуком термінології та з інших причин, учені ак­тивно розвивали доктрину міжнародного приватного права. Ви­значний внесок у її розвиток зробив Альберт Дайсі (1835-1922, Англія), деякі інші вчені. Доктрина права була доповнена, зокре­ма, теорією Фрідріха-Карла фон Савіньї (1779-1861, Німеччина), за якою кожне правовідношення можна тісно пов'язати з певним місцем. Паскуале Манчіні (1817-1888, Голландія) вважав, що «влас­ний» національний закон повинен слідувати за кожною особою, яка перебуває у хмежах іноземної держави. Згодом важливе місце у розвитку доктрини права посідають праці Е. Бартена (1897, Фран­ція), Ф. Кана (1891, Німеччина). Розвивається доктрина міжнарод­ного приватного права в західних державах і нині. Так, у сучасній правовій доктрині держав Східної Свропи важливе місце посіли праці Ж. Сталева (Болгарія) - зокрема, про природу та функції міжнародного приватного права; І. Сассі (Угорщина) - щодо колі­зійних норм у міжнародному приватному праві, питань міжнарод­ного трудового права, міжнародного цивільного процесу, М. Сосня­ка (Польща) - щодо відповідальності; В. Кнаппа (колишня Чехо-




Словаччина) - питання загальної частини вказаної галузі права. Доктрину міжнародного приватного права держав колишньої СФРІО представляють Б. Айзнер, Т. Бендевський, Б. Благоєвич, Т. Вараді, Н. Катічич, М. Рочкоманович, К. Сайко, М. Єздич та деякі інші.

У Росії наприкінці XIX - на початку XX ст. великою популяр­ністю користувалися праці Д. Мейєра, Н. Іванова, К. Малишева, ф. Мартенса, А. Пиленко, П. Казанського, Б. Нольде, М. Бруна. Радянський період у розвитку доктрини міжнародного приватного права ознаменований творчим доробком С. Б. Крилова, І. С. Пере- терського, Л. А. Лунца, М. М. Богуславського.

Українську доктрину розвивали В. М. Корецький, Г. К. Мат- вєєв, ТО. Г. Матвєєв, праці яких є актуальними й нині. В останні десятиріччя XX ст. проблеми уніфікації колізійних норм правових актів нашої держави досліджував А. Г. Хачатурян. Питання коди­фікації міжнародного приватного права, шлюбно-сімейних відно­син з «іноземним елементом», комерційних з виходом за межі од­нієї держави та деякі інші є предметом дослідження В. І. Кисіля; проблеми іноземних інвестицій - В. М. Коссака; трудові правовід­носини з «іноземним елементом» - А. С. Довгсрта. Вітчизняна док­трина вказаної галузі права збагачена також працями О. А. Підо- пригори, О. О. Підопригори, М. М. Сибільова, В. Л. Мусіяки. Не­зважаючи на чималу кількість наукових досліджень, доктрина правової системи нашої держави потребує вивчення та аналізу ба­гатьох питань, актуальних для суверенної України.

§ 3. Тенденції розвитку та особливості предмета міжнародного приватного права зарубіжних держав

Міжнародне приватне право є внутрішнім правом держав. Тобто кожна з них має своє міжнародне приватне право. Тому мож­на констатувати існування німецького, швейцарського, українсь­кого, російського тощо міжнародного приватного права. Єдиного для усіх держав міжнародного приватного права не існує.

У зарубіжних державах, як і в Україні, міжнародне приватне право регламентує майнові та немайнові відносини. Проте для цієї галузі характерними є певні тенденції та особливості, зумовлені історичним розвитком держав. Наприклад, Велика французька ре­волюція створила багатьом країнам необхідні умови для розвитку




приватної ініціативи, капіталістичних відносин. Це виразилося, зокрема, у недоторканності необмеженої приватної власності, сво­боді договору. Створювалися правові умови регламентації міжна­родних приватноправових відносин у цивільному й торговельному обігу.

Починаючи з XIX ст. у торговельному праві зарубіжних дер­жав виявилися нові тенденції, наприклад, розширення правоздат­ності торгових товариств. У XX ст. суттєво змінюється призначен­ня деяких інститутів торговельного права. Так, інститут банкрут­ства, який традиційно застосовувався для стягнення боргів, набув нових функцій, спрямованих на збереження діяльності та рента­бельності підприємств.

Вказані та інші аспекти розвитку цивільного й торговельного, а нині переважно комерційного права, викликають уніфікаційні про­цеси як у внутрідержавному законодавстві, так і в міжнародних угодах. Ці процеси відображають інтеграцію господарства зару­біжних держав (наприклад, у межах Європейського Союзу, далі - ЄС). Зазначені тенденції є загальними для іноземних правових сис­тем. Тому можна констатувати, що на початку XXI ст. характер міжнародного приватного права як юридичної дисципліни значно змінився. Сьогодні велика кількість норм міжнародного приватно­го права є уніфікованими в рамках права ЄС.

Предмет міжнародного приватного права іноземних держав, на відміну від вітчизняної концепції в цій галузі права, має особ­ливості. Так, французька доктрина (А. Батіффоль, П. Саватьє), яка вплинула й на формування деяких інших правових систем, передовсім зосереджує увагу на вченні про громадянство та пи­таннях правового статусу іноземців (у широкому розумінні сло­ва). Тобто, йдеться не тільки про питання цивільної право- суб'єктності, а й про в'їзд, виїзд, вільне пересування у межах іно­земної держави, вільний вибір професії тощо. Тільки після цього розглядаються питання колізії законів та міжнародного цивільно­го процесу.

У міжнародному приватному праві Ішачії, Іспанії та латино­американських держав крім колізій юрисдикцій і законів до пред­мета міжнародного приватного права належать питання про пра­вовий статус іноземців.

Немає однозначності у з'ясуванні змісту предмета міжнародно­го приватного права серед вчених колишньої СФРЮ. Так, одні з них вважають, що міжнародне приватне право охоплює питання




колізії законів та колізії юрисдикцій (Б. Благоєвич), інші додають ще й питання про колізію громадянств (Б. Айзнер). Деякі вчені до­статньо широко тлумачать зміст предмета міжнародного приват­ного права, вважаючи, що міжнародне приватне право складають норми, які визначають право, що підлягає застосуванню. До пред­мета, на їх думку, належать також цивільно-процесуальні відноси­ни з «іноземним елементом», права іноземців вступати у приват­ноправові відносини у державі, право якої застосовується, та права громадян держави, право якої застосовується, вступати у приват­ноправові відносини з «іноземним елементом» (Т. Вараді).

У Македонії міжнародне приватне право крім традиційних пи­тань про поняття, джерела та колізії права, охоплює також питання громадянства, надання правової допомоги, визнання й виконання іноземних судових рішень, зовнішньоторговельного арбітражу (Т. Бендевський).

Вчені Польщі (К. Пшибиловський, М. Сосняк, В. Валашек) вва­жають, що міжнародне приватне право повинно включати колізій­ні норми та норми міжнародного цивільного процесу. Цю думку поділяють і угорські вчені (Л. Рецсї, І. Сассі).

Німецька доктрина (Л. Раапс, Г. Кегель) обмежує предмет між­народного приватного права колізійним правом. Німецькі правни- ки Г.-А. Любхен та М. Пош уважають колізійне право (згідно із їхньою термінологією — «право застосування права») самостійною правовою матерією з власними загальними правовими принципа­ми та узагальнюючими визначеннями, тобто з відособленою За­гальною частиною. Деякі інші вчені (Бар, Нуссбаум) включають до міжнародного приватного права й питання міжнародного цивіль­ного процесу.

Міжнародне приватне право Данії регулює такі основні питан­ня: екстериторіальну юрисдикцію національних судових органів; колізії права, тобто вибір застосовуваного судом права; визнання й виконання рішень іноземних судів; міжнародний арбітраж.

У болгарській доктрині (В. Кутиков, І. Алтинов) вважається, Що міжнародне приватне право охоплює матеріально-правові та колізійні норми. Ці ж погляди поділяють учені Китаю.

В англо-американській доктрині (А. Дайсі, Дж. Чешир, Д. Біль, Г. Гудрич) вважають міжнародне приватне право колізійним і та­ким, що включає вирішення питань підсудності. Дж. Чешир та Р. Норт, крім вказаних питань, аналізують питання прийняття і виконання рішень іноземних та арбітражних судів.




Та частина англійського права, що називається міжнародним приватним правом, застосовується завжди, коли суд розглядає по­зов стосовно правовідносин з «іноземним елементом». Норми міжнародного приватного права застосовують тільки для: 1) ство­рення умов, на підставі яких суд є компетентним приймати рішен­ня стосовно певного позову; 2)визначення у кожній конкретній справі тієї правової системи, на підставі якої будуть з'ясовуватися права сторін; 3) вказівки на обставини, на підставі яких може бути визнане рішення іноземного суду, що регулює конкретне спірне питання, а також право кредитора, визнане на підставі рішення іноземного суду, може бути реалізоване в Англії примусово.

Цовгерт А. С. Международное частное право Украины: итоги развития за 12 лег независимости // Суспільство. Держава. Право - 2003- Вин. 3 - С. 11-21.

Кисиль В. И. Правовая реформа в СССР и некоторые аспекты междуна­родного частного права // Советское государство и право- 1990 - № 1- С. 98-104.

Кисіль В. І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації - К.: Укра­їна, 2000,- С. 3-38.

Кисіль В. І. Механізми колізійного регулювання в сучасному міжнарод­ному приватному праві: Дис. ... докт. юрид. наук - К., 2001.

Фединяк Г. Деякі питання структурного та функціонального співвідно­шення міжнародного публічного, міжнародного приватного та європейсько­го права: початок XXI століття // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. Вип. 9- Л.: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2002.- С. 82-90.

ФединякГ. Міжнародне приватне право України: деякі актуальні теоретичні та практичні аспекти розвитку // Право України,- № 11- С. 141-143.

А також:

Ермолаев В. Г., Сиваков О. В. Международное частное право. Курс лек­ций- М.: Былина, 1999,- С. 3-18.

Лебедев С. Н. О природе международного частного права // Советский ежегодник международного права - 1979 - М., 1980,- С. 61-80.

Международное частное право. Учебник. Под ред. Г. К. Дмитриевой. (Авт. предисл. и I гл. Г. К. Дмитриева).- М.: Проспект, 2000- С. 3-67.

Маковский А. Л. Проблемы природы международного частного права в советской науке // Труды ВНИИСЗ. 29,- М, 1984,- С. 206-224.

Матвеев Г. К. Предмет, система и задачи дальнейшего развития между­народного частного права // Советский ежегодник международного права, 1978.-М., 1980,-С. 285-297.

Мюллерсои Р. А. О соотношении международного публичного, между­народного частного и национального права // Советское государство и пра­во,- 1982,-№2,-С. 80-90.

Скаридов А. С. Международное частное право. Учеб. пособие - Санкт- Петербург: Изд-во Михайлова В. А., изд-во «Полиус», 1998 - С. 13-20.




Розділ II

ажЕРЕЛл міжмлроаного

ПРИВАТНОГО ПРАВА

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30


Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации