Термінологічний словник - Історія української культури - файл n1.doc

приобрести
Термінологічний словник - Історія української культури
скачать (64 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc64kb.14.09.2012 09:11скачать

n1.doc


  1. Ентелехія культури- вн мета руху закладена в прихованому вигляді в кожному бутті до його здійснення, діяльне , формуюче начало в культурі.

  2. Європоцентризм - уявлення що тільки європейський шлях може дати людству необмежену перспективу розвитку.

  3. Інстетути культури- міф, релігія, наука, мистецтво.

  4. Культурна ідентифікація- процес емоційного і соц самоототожнення індивіда іншою людиною, групою або ідеалом в результаті якого формуються ідентичні особливості.

  5. Культурна традиція – історична, стійка нормативно-цілісна структура, що виступає як форма збереження та передачі духовно-соц, в тому числі й релігійногонауковотеоретичного, яка діє прямо й опосередковано на індивідуальне й суспільно-культурне знання.

  6. Культурогенеза- процес зародження культури людства, пов”язаний зі ставленням і розвитком знаряддєвої , комунікаційної та семантичної діяльності.

  7. Культурознавство – опис досягнень культури.

  8. Альтернативні культури- нові культури, протиставлені традиційній в якості більш перспективній альтернативі.

  9. Аполонійська” та „Діонісійська” культури (за Ніцше) – філ- естетичне поняття, введено Ніцше для характеристики 2-х типів культур і початку буття (аполі-критичне і раціональне, діон-творчо-почуттеве, ірраціональне).

  10. Діверсифікація культури- розпад, розчленування єдиної культури на складові частини.

  11. Ідеаціональний тип культури(за Сорокіним)- термін , що означає ідеї і образи.

  12. Культурна система – термін, що пояснює стан культури, який проявляється в об”єднанні всіх її елементів, який знах у зв”язках один з одним в певній цілісності.

  13. Культурно-історична школа в культурології- напрям, що виник як альтернативаеволюціонізму, що звинувачувався в захопленні абстр. спекуляціями, ігноруванні специфіки міських культур.

  14. Масова культура – це такий вид культурної традиції, який виробляється у значних обсягах, це культура повсякденного життя, що надається широкій аудиторії засобами масової інформації та комунікації.

  15. Онтологія культури – вчення про основи, принципи, структуру та закономірності культури.

  16. Типологія культури – вчення про видові відмінності культур, основні типи світової культури.

  17. Вербальні знакові системи – це ті, багаточисленні нац- етнічні спілкування, на якому говорять люди.

  18. Знак в культурі – матеріальне явище (предмет, дія , подія) яке сприймається чуттєво і виступає як представник деякого іншого явища, предмета, відношення.

  19. Класифікація знаків за Ч. Пірсом: іконічні, індексальні, інконвенціональні.

  20. Семіосфера – поняття, яке характеризується кордонами семіотичного простору, структурною неоднорідністю та вн різноманіттям, що ств структурну ієрархію, складові частини якої знаходяться у діалогічному відношенні.

  21. Симулякр (за Бодрійяром) образ відсутньої реальності, правдоподібна подоба, гіперреалістичний текст, за яким не стоїть реальність.

  22. Структуралізм- напрям в гуманістичному знанні, який з”явився в 20-х рр 19 ст. і пов”язаний з використанням структурного методу елементів семіотики і матеріалізму.

  23. Текст в культурології – це дискурсивна єдність, яка має багатозмістовну структуру і яка сприяє породженню нових змістів.

  24. Архаїчна культура – хронологічні рамки культури архаїчного періоду ( Др. Греція 8-4 ст до н е)

  25. Археологічна культура – поняття археологічної науки , під яким розуміють групу наміток певної території та часу, які характеризуються спільними ознаками їх речових комплексів.

  26. Зарубинецька культура – археологічна культура стародавніх племен, які жили у сер і верх Предніпров”я, по берегах р Прип”яті, Десни у 4 ст до н е – 1 ст н е.

  27. Основні риси давньоєгипетської к-ри: ієрогліфічна писемність. Художній стиль, релігійні вірування, культ мертвих.

  28. Основні риси давньоіндійської к-ри: сільська громада, каста, брахманство, санскрипт.

  29. Основні риси первісної к-ри: синкретизм, безписемність, праця як головний інформаційний канал к-ри, ритуал.

  30. Семантика міфу – міф- це продукт народної творчості, колективної фантазії , що слугує поясненню прир оточення відношенб групи людей з світом надприр або духів. Сементика- змістовна частина міфу, яка може змінювати свою парадигму протягом історії.

  31. Первісна к-ра – к-ра періодів дикості та варварства.

  32. Піктографія – піктограф письмо, в якому викор реалістичні чи символічні малюнки(піктограми) які означають окремі слова й цілі повідомлення.

  33. Ритуал – діяльність після якої спостерігається корисний ефект, вона вставала взірцем , копіювалась і передавалась із покоління в покоління.

  34. Синкретизм первісної к-ри – нерозподільність міфологічної релігії і мистецтва, що характеризує першопочатковий стан первісної к-ри.

  35. Скіфська к-ра – це к-ра багатьох кочових , напівкочових і землеробських племен, які жили на широкому просторі Євразії- в Пн Причорномор”ї , на Кубані і на Алтаї.

  36. Трипільська к-ра – археологічна к-ра мідного віку, пам”ятки якої знайдені біля с Трипілля на Київщині 4-2 тис до н е .

  37. Аваре- перша форма естетичного осягнення світу.

  38. Дзен-будизм – напрям в будизмі. Д б підніс особистісний духовний досвід людини, незалежний від книжного вчення, який нібито не дає істиного знання.

  39. Китайські церемонії” – формалізована система відношеннь у китайському суспільстві, в основі яких знах суворі норми та правила .

  40. Основні риси давньокитайської к-ри: холізм, особлива мова, релігійний сенкретизм, вплив релігійно-філософських систем, звернення до минулого.

  41. Основні риси давньояпонської к-ри: унікальний суверенітет Японії, контрасність у духовному житті, здібність до засвоєння і розвитку досягнень інших країн.

  42. Пагода – будійська релігійно- меморіальна споруда і сховище священних реліквій, зображень богів пентеону.

  43. Саторі – прозріння, раптове пробудження, яке постає в результаті сконцентрування та самозаглиблення.

  44. Синтоізм – релігія, розповсюджена в Японії в основі- культ богів природи і предків.

  45. Холізм як риса китайської духовної к-ри – уява про цінність і гармонійність світу. Основою світу є інь та янь.

  46. Чань-будизм – філ концепція,що сформувалась в Китаї. Проповідували зневагу до встановлених норм та морального, любов до парадоксу.

  47. Юген – категорія Японської середньовічної естетики.

  48. Агоністичність – нестримне прагнення старод греків до будь-яких змагань у всіх сферах сусп життя.

  49. Акрополь – у давньогрецьких містах центральна укріплена частина, звичайно на пагорбі.

  50. Амфітеатр – у давніх греків і римлян: споруда для видовищ, в якій місце для глядачів піднімалися уступами півколом.

  51. Антична культура – особливий тип культури, цілісне утворення , що охоплює історичні форми суспільної свідомості.

  52. Антична трагедія – один із видів драми, предметом відображення в якому є глибокі суперечності між сусп або особистого життя.

  53. Елліністична к-ра – к-ра доби еллінізму (4-1 ст до н е ) к-ра ,що виникла внаслідок взаємопливів давньогрецьких і місцевих елементів у країнах Сх Середземномор”я, передньої Азії та Причорномор”я.

  54. Етруська к-ра – к-ра Етрусії , великий вплив на яку мала Греція, що пояснювалося винекненням грецьких поселень на Пд Італії.

  55. Крито-Микенська к-ра – к-ра давньої Греції і епохи брнзи (2800-1100 рр до н е ).

  56. К-ра античного причорномор”я – відноситься до Криту і Миколаївщини. К-ра колоній і рабовласницьких держав, заснованих у 7-5 ст до н е на узбережжі Чорного моря.

  57. К-ра гомерівського періоду – к-ра періоду грецької історії, який назвали гомерівським через те, що в даний період жив і творив великий Гомер.

  58. Періодизація давньогрецької к-ри: Крито-Микенська к-ра, к-ра гомерівського періоду, к-ра архаїчного періоду, к-ра в класичний період, к-ра Греції в епоху кризи, к-ра епохи еммінізму.

  59. Характерні риси давньогрецької к-ри: демократія, інтерактивність, антропоцентризм, агоністичність.

  60. Характерні риси давньоримської к-ри: формується у межах єдиної античної к-ри, вплив давньогрецької к-ри, боротьба художніх традицій з новими християнськими ідеалами.

  61. Героїчний епос середньовіччя – поняття, яке включає „Собор Парижської Богоматері” В. Гюго ,”Айвенго” В. Скотта і тд.

  62. Готичний стиль – походить від назви германського племені готів- стильовий художній напрямок, стала система художньо-образних засобів і прийомів яка склалася в зх-європейському мистецтві 12-14 ст.

  63. Періодизація к-ри Відродження: проторенесанс(сер13- поч15 ст),ранній ренесанс(15 ст) , високе Відродження(1500-1525), пізнє Відродження(1525-1588).

  64. Народна к-ра Середньовіччя – це 1 з підтипів к-р Середньовіччя, в основі якої лежить язичнецький світогляд і практичний досвід сільських жителів пересічних мешканців.

  65. Середньовічна к-ра – це к-ра, що охоплює такі періоди: ранній(5-10 ст), зріле або класичне Середньовіччя(11-13 ст), пізнє(14-16 ст). Головною релігійною основою якої було християнство,символізм, асторизм.

  66. Сміхова к-ра(за М. Бахтіним) – в основі він поклавкарнавал, як час зміни ”правд” , способів життя людських доль, час очищуючого сміху.

  67. Аккультурація – процес зміни матеріальної к-ри, звичаїв та вірувань, які відбуваються при безпосередньому контакті та взаємного впливурізних соц та культурних систем.

  68. Дегуманізація мистецтва”(за Х. Ортегою –і- Гассетом) – основна робота та досягнення цього явища Хосе Ортега – Е. Гассете, в основі якого теорія модернізму.

  69. К-ра андеграунда – опозиційний офіційному мистецтву рух в зх-європ і рос к-рі 2-і пол.

  70. К-ра як гра”(за Й. Хейзінгою) – гра як спонтанна самодостатня , не орієнтована на досягнення практичних цілей діяльності, розглядається Хейзінгою як джерело виникнення к-ри, її внутр зміст і рушійна сила.

  71. Міфологема – свідоме „позичання” міфологічних мотивів та перенесення їх в світ сучасної художньої к-ри.

  72. Перформанс – різновид акціонізма, який виник в авангардських рухах в 1960-х роках.

  73. Поп-арт – течія в образотворчому авангардському мистецтві 1950-1960 рр, „яка розкриває естетичні цінності” зразків масової продукції (змінюються маштаб і матеріали, виявляють інформаційні загрози).

  74. Рок-к-ра – феномен молодіжної к-ри, коккультури, який виник у Великобританії.

  75. «Осьовий час» - епоха духовної основи людського буття.

  76. «Ши-цзин» («Книга пісень») – перша збірка китайської лірики, у якій зібрано 305 пісень ,що була розповсюджена в Китаї в період XI-VI ст.. до н.е.

  77. Алегоризм – термін в теорії риторики на позначення просторового, розгорнутого порівняння, що вперше зустрічається в трактатах про ораторське мистецтво Цицерона.

  78. Антропоцентризм – світобачення, згідно якого людина є центром всесвіту і кінцевою метою всього світу.

  79. Артефакт – утворення або процеси, що іноді виникають при дослідженні біологічного об’єкта внаслідок дії на нього самих умов дослідження.

  80. Герменевтика – мистецтво тлумачення текстів ( класичних текстів давнини ) , вчення про загальні принципи їх інтерпретації.

  81. Даосизм – одна з поширених в Китаї релігій, що виникла у VІ ст. до н.е.,, засновник Лао-цзи. Вчить, що життєвий шлях людини злитий воєдино зі шляхом природи. Дао- це осн. закон, що не залежить від богів, ні від людей, тобто людина має підкорюватись природному ходу речей.

  82. Духовна культура – це духовні форми , що орієнтовані на вироблення знань і цінностей: міфологія, релігія, мистецтво та наука.

  83. Елітарна культура – антонім масової культури, виробником і споживачем якої є еліта.

  84. Закон «виклику-і-відповіді» - закон, в основі якого лежить парадоксальна теза : « сприятливі умови – ворожі розвитку цивілізації». Цей закон визначає динаміку цивілізації.

  85. Іемото – люди, що наслідували традиційну культуру, представлену специфічним мистецтвом або майстерством, що мали беззаперечний авторитет у школі, яку очолювали.

  86. Інтертекстуальність - спектр між текстуальних відносин за Ю.Кристєвою.

  87. Кітч – виконаний на низькому рівні літературний твір: халтурна картина, зроблений без смак кіно- або відеофільм.

  88. Колізей – амфітеатр Флівієв у Римі, пам’ятник стародавньої римської архітектури. Включає арену у вигляді амфітеатру, чотири яруси місць для глядачів, призначений для гладіаторських боїв.

  89. Контркультура – соціально-культурні установки, орієнтації та цінності, опозиційні офіційній та панівній культурі.

  90. Конфуціанство – філософсько-релігійне вчення, що виникло у Китаї у VІ ст.. до н.е., засновник – Конфуцій. Згідно нього люди поділяються на «благородних» та «низьких», господар має бути господарем, підданий - підданим, батько – батьком, син – сином.

  91. Культурна спадщина – сукупність всіх культурних досягнень, матеріальних і духовних, історичний досвід суспільства, що зберігається в арсеналі суспільної пам’яті.

  92. Культурологія – наука, про найбільш загальні закони розвитку та функціонування культури.

  93. Лицарська культура – тип культури доби середньовіччя, в якій відображається морально - етичний образ лицаря.

  94. Метакультура – культура, що має поза етичний характер, включає різні, але східні за деякими загальними параметрами культури ( латиноамериканська, західноєвропейська ).

  95. Міська культура середньовіччя – образ людського життя, який визначений у якості міської культури.

  96. Модернізм - напрям в католицизмі кінця ХІХ – поч. ХХ ст., що прагне до оновлення католицького навчання, «погодженності» його з сучасними науковими та філософськими мисленнями.

  97. Національна культура - вірування, символи , цінності, норми, що характеризуютьлюдську спільноту усвіті.

  98. Піссіонарність – висока цілеспрямованість окремих індивідів, здатної до самопожертви заради реальної та ілюзорної мети, для її реалізації.

  99. Паттерн – принаймні в окремій культурі, пов'язані конкретизацією взірців і стереотипів поведінки, стандартів чи ідеалів, інстинктів чи цінностей.

  100. Постмодернізм – в архітектурі і мистецтві, сукупність сукупність тенденцій в художній культурі 2 пол. ХХст, що пов'язані з радикальною переоцінкою цінностей авангардизмую.

  101. Прагматика – цен наука, розділ семіотики, що вивчає знаки з їх відправниками, отримувачами та контекстами знакової діяльності ( за Ч.Моррісом ).

  102. Романський стиль – стиль серредньовічного зах.європейського мистецтва Х-ХІІ ст. ,головна роль в стилі відводилась суворій, кріпосного характеру, архітектурі, монастирські комплекси, церкви, замки розміщувались на підвищених місцях, пануючи над місцевістю. Церкви прикрашалися розписами, рельєфами, що в умовних експресивних формах виражали могутність Бога, разом із тим напівказкові сбжети, що зображали тварин і рослин ішли від народної творчості і високого розвитку досягли обробка металу, дерева і сталі.

  103. Романтизм – художній напрямок в європ. та амер. культурі канця ХVІІ – 1 пол. ХІХ ст., показував розчарування пісял завершення Великої Французької революції. В ідеології Просвітництва і суспільному процесі, романтизм протистояв утилітаризму.

  104. Світова культура – вікова сукупність культур цілісного світу, що визначається власною системою загальнолюдських цінностей і, залежно від умов розвитку, конкретизується і рохгалуджується на певні рівні якісного та кількісного характеру, акумулює і розвиває найкращі риси національних кільтур.

  105. Семантика – наука, розділ семіотики, що вивчає знак та його зміст ( за Ч.Моррісом ).

  106. Семіотика – наука про знаки та знакові системи, занкову поведінку – лінгвістичну та нелінгвістичну комунікації.

  107. Символ – образ взятий із природи та перетаорений творчістю, який об'єднує переживання художника та риси взяті з природи.

  108. Синтактика – наука, роздіол семіотики, що вивчає співвідношення знаків один з одним (за Ч.Моррісом).

  109. Субкультура – конкретна форма буття згальнолюдської культури, сукупність символів, ідей, норм, цінностей, взірців напрямок в гуманітарному знанні, пов'язаний з використанням структурного методу елементів семіотики і математизації. Її об'єктом є культура чк сукупність знакових систем.поведінки,які прийняті тим чи іншим суспільством чи соціальною групою.

  110. Універсалізм – одна з рис художньої культури Средньовіччя, єдність світу – творіння Бога.

  111. Художня культура – сукупність процесів та явищ духовної і практичної діяльності, що створює та засвоює твори мистецтва та предмети, що мають естетичну цінність.

  112. Цивілізація - ступінь,рівень суспільного розвитку, сукупність матеріальних благ, основний феномен суспільства; ступінь який слідує за варварством;в деяких теоріях – епоха деградації культури.

  113. Маргінальна культура – виникає в результаті конфлікту з суспільними нормами і є вираженням специфічних відношень з існуючим суспільним ладом. Протиставляє домінуючій культурі власні неструктуровані цінності, і не ставе своїм завданням впливати на панівну культуру.

  114. Культура – сума всіх видів діяльності; детермінована поведінка людини, що наслідує культурний взірець.

  115. Печерне мистецтво – пам’ятка художньої творчості епохи палеоліту.


Ентелехія культури-
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации