Осокін В.В., Селезньова Ю.А. Охорона праці у торгівлі - файл n1.doc

приобрести
Осокін В.В., Селезньова Ю.А. Охорона праці у торгівлі
скачать (1739.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc1740kb.12.09.2012 19:06скачать

n1.doc

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12
3.7 Безпека експлуатації посудин, що працюють під тиском
3.7.1 Загальні вимоги техніки безпеки до посудин, що працюють під тиском
Посудиною, що працює під тиском, називають герметично закриту ємкість, призначену для ведення хімічних, теплових та інших технологічних процесів, а також для зберігання і транспортування газоподібних, рідких та інших речовин. Межею посудини є вхідний і вихідний штуцери. До числа посудин, працюючих під тиском, належать котли, балони, цистерни, бочки. Посудини, працюючі під тиском, виготовляють зварними або литими на підприємствах, які мають дозвіл Держгірпромнагляду. На заводі на поверхню посудини наносять паспортні дані. Після виготовлення всі посудини підлягають випробуванню пробним тиском.

При експлуатації найбільш частими причинами аварій та вибухів посудин є: перевищення гранично допустимого тиску, порушення температурного режиму, втрата ними механічної міцності.

Посудини, працюючі під тиском, через можливість вибуху є обладнанням підвищеної небезпеки, тому експлуатувати їх необхідно відповідно до Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском. Ці правила розповсюджуються на: посудини, що працюють під тиском води з температурою вище 115°С або іншої рідини з температурою, яка перевищує температуру кипіння при тиску 0,07 МПа (без урахування гідростатичного тиску); посудини, що працюють під тиском пари або газу понад 0,07 МПа; балони, призначені для транспортування і зберігання стиснутих, зріджених і розчинених газів під тиском понад 0,07 МПа; цистерни і бочки для транспортування та зберігання зріджених газів, тиск парів яких при температурі до 50°С перевищує 0,07 МПа; цистерни і посудини для транспортування або зберігання стиснутих, зріджених газів, рідин та сипких тіл, у яких тиск вище 0,07 МПа створюється періодично для їх спорожнення; барокамери.

Указані правила не розповсюджуються на: посудини і балони місткістю не більше 0,025м3 (25л), для яких добуток тиску (р) у МПа на місткість (V) у м3 не перевищує 0,02; посудини, що працюють під вакуумом; прилади парового і водяного опалення; трубчасті печі; частини машин, що не являють собою самостійних посудин, та деякі інші.

Посудини, на які розповсюджуються Правила будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, підлягають реєстрації, технічному опосвідченню-огляду та випробуванню пробним тиском. Передбачена реєстрація деяких посудин у органах Держгірпромнагляду. Реєстрації у цих органах не підлягають: посудини холодильних установок та холодильних блоків у складі технологічних установок; бочки для перевезення зріджених газів; балони місткістю до 100л включно, встановлені стаціонарно, а також призначені для транспортування і (або) зберігання стиснутих, зріджених і розчинених газів; посудини для зберігання або транспортування зріджених газів, рідин та сипких тіл, що знаходяться під тиском періодично при їх спорожненні; посудини зі стиснутими та зрідженими газами, призначені для забезпечення паливом двигунів транспортних засобів, на яких вони встановлені, та деякі інші.

На підприємствах торгівлі і харчування не використовуються у технологічних процесах посудини, які підлягають реєстрації у органах Держгірпромнагляду. Проте на цих підприємствах є або можуть використовуватись посудини (апарати), на які розповсюджуються вимоги Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском. До таких посудин належать апарати стаціонарних холодильних установок, автосатуратори, балони з різними газами.

Дозвіл на введення в експлуатацію посудини, що не підлягає реєстрації в органах Держгірпромнагляду, видається особою, призначеною наказом по підприємству для здійснення нагляду за технічним станом та експлуатацією посудин, на основі документації підприємства-виготовлювача після перевірки представником організації обслуговування і, при необхідності, технічного опосвідчення. Дозвіл на введення посудини в експлуатацію записується у її паспорт. На поверхні посудини повинні бути такі дані: реєстраційний номер, дозволений робочий тиск, дата (число, місяць і рік) наступних огляду та випробування.

Посудина або група посудин, що входять в установку, включаються у роботу на основі письмового розпорядження адміністрації підприємства. Посудини, на які розповсюджуються вимоги вказаних вище правил, періодично у процесі експлуатації і, при необхідності, достроково піддаються технічному опосвідченню. Обсяг, методи та періодичність технічних опосвідчень посудин (за винятком балонів) визначені підприємствами – виготовлювачами, вказані у паспортах та інструкціях з монтажу і безпечної експлуатації. Технічне опосвідчення посудин, цистерн, балонів і бочок може здійснюватись на спеціальних ремонтно-випробувальних пунктах, на підприємствах – виготовлювачах, на наповнювальних станціях, а також на підприємствах – власниках цих об’єктів.

На підприємствах повинні бути забезпечені справний стан посудин і безпечні умови їхньої роботи. Наказом по підприємству або об’єднанню підприємств призначаються з числа інженерно-технічних працівників особа, відповідальна за справний стан і безпечну дію посудин, та особа, що здійснює нагляд за їхнім технічним станом і експлуатацією. До обслуговування посудин, що працюють під тиском, допускаються особи, які досягли 18-річного віку, пройшли спеціальне навчання (у професійно-технічному училищі, навчально-курсовому комбінаті), атестацію у кваліфікаційній комісії та інструктаж щодо безпечного обслуговування посудин. Перевірка знань персоналу, що обслуговує посудини, проводиться не рідше одного разу на рік.

Інструкції з режиму роботи та безпечної експлуатації посудин повинні бути вивішені на робочих місцях і видані під розписку обслуговуючому персоналу.

При порушеннях режимів роботи і появі несправностей експлуатація посудин повинна бути припинена.

Для управління роботою та забезпечення безпечної експлуатації посудини обладнують приладами для вимірювання тиску і температури, запобіжними пристроями, запірною арматурою та, при необхідності, показниками рівня рідини.

На посудинах для вимірювання тиску встановлюють манометри, перевірка яких з опломбуванням або тавруванням здійснюється на рідше одного разу на рік. Не рідше одного разу на 6 місяців на підприємстві перевіряють показання робочих манометрів за контрольним; результати перевірки записують у журнал. Манометр повинен мати червону межу поділки, відповідну дозволеному робочому тиску у посудині.

Запобіжні клапани бувають пружинні та важільно–вантажні. Запобіжні клапани повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.085-82. ССБТ. Сосуды, работающие под давлением. Клапаны предохранительные. Требования безопасности. Тиск настроювання запобіжних клапанів повинен дорівнювати робочому тиску у посудині або перевищувати його, але не більше ніж на 25%. Робоче середовище, вихідне із запобіжного клапана, слід відводити у безпечне місце. Запобіжні клапани перевіряють не рідше одного разу на 6 місяців або одного разу на рік залежно від виду посудини, на яку вони встановлені. При проведенні періодичних перевірок запобіжний клапан після випробування і тарування повинен пломбуватись.

Замість запобіжних клапанів можуть бути використані запобіжні пластини, які розриваються при тиску в посудині, який перевищує робочий не більше ніж на 25%.

Посудина, що працює під тиском, який менший за тиск джерела її живлення, повинна бути обладнана автоматичним редуцюючим пристроєм для зниження тиску газу. Камера низького тиску редуктора повинна мати манометр і пружинний запобіжний клапан, відрегульований на відповідний дозволений тиск у місткості, в яку перепускається газ. Такі пристрої-редуктори є, наприклад, в автосатураторах.

Запірну арматуру встановлюють на трубопроводах, якими до посудини підводяться або від неї відводяться рідини, пари чи гази. Установка запірної арматури між посудиною і запобіжним клапаном не допускається. Не можна встановлювати запірне пристосування на трубах, що відводять газ або пару від запобіжних пристроїв.

Між посудиною з надзвичайно небезпечною або високонебезпечною речовиною, а також з пожежо- або вибухонебезпечним середовищем і насосом (компресором) встановлюють зворотний клапан, що автоматично закривається під дією тиску з посудини.

При необхідності контролю рівня рідини у посудинах, що мають межу розділу середовищ, застосовуються покажчики рівня. Окрім покажчиків рівня, на посудинах можуть бути встановлені звукові, світлові та інші сигналізатори і блокування за рівнем.

Експлуатацію парових і водогрійних котлів регламентують Правила будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів.

Парові котли з робочим тиском до 0,07 МПа повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.096-83. ССБТ. Котлы паровые с рабочим давлением пара до 0,07 МПа. Требования безопасности.
3.7.2 Додаткові вимоги до балонів, цистерн і бочок для газів
Балони призначені для зберігання, транспортування і використання стиснутих, зріджених і розчинених газів. На підприємствах торгівлі використовуються балони ємкістю (V) до 0,04м3 (40л) з робочим тиском газу (р) до 15 МПа, на багатьох з яких (за вказаної вище умови: V>0,025м3, рV>0,02) поширюється дія Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском. Ці балони в органах Держгірпромнагляду не реєструються. Облік їх здійснюється на торгівельному підприємстві. Безпечна експлуатація балонів забезпечується виконанням ряду вимог. Кожний балон повинен бути оснащений вентилем. Бокові штуцери вентилів для балонів, що наповнюються воднем і іншими горючими газами, повинні мати ліву різьбу, а для балонів, що наповнюються киснем і іншими негорючими газами, – праву різьбу. Кожний вентиль балонів з вибухонебезпечними і горючими речовинами, а також з надзвичайно небезпечними і високонебезпечними шкідливими речовинами постачають заглушкою, яка накручується на боковий штуцер. У балонах ємкістю більше ніж 12л для захисту вентилів передбачені накручувальні ковпаки.

На верхню сферичну частину балона ударним способом наносять паспортні дані.

Всі балони після виготовлення, опосвідчення та ремонту фарбують у колір, відповідний газу, з нанесенням розпізнавальних написів і смуг (табл.9).
Таблиця 9

Кольорове маркування балонів та текст напису на них

Найменування газу

Колір балонів

Текст напису

Колір напису

Колір смуги

Азот

Чорний

Азот

Жовтий

Коричневий

Аміак

Жовтий

Аміак

Чорний

-

Ацетилен

Білий

Ацетилен

Червоний

-

Бутан

Червоний

Бутан

Білий

-

Водень

Темно-зелений

Водень

Червоний

-

Повітря

Чорний

Стиснуте повітря

Білий

-

Гелій

Коричневий

Гелій

Білий

-

Кисень

Голубий

Кисень

Чорний

-

Кисень медичний

Голубий

Кисень медичний

Чорний

-

Сірководень

Білий

Сірководень

Червоний

Червоний

Сірковий ангідрид

Чорний

Сірковий ангідрид

Білий

Жовтий

Вугільна кислота

Чорний

Вугільна кислота

Жовтий

-

Хладон R22

Алюмінієвий

Фреон 22

Чорний

2 жовті

Хладон R134а

Фіолетовий *)

Білий **)

R134a

Чорний

-

Хлор

Захисний

-

-

Зелений

Етилен

Фіолетовий

Етилен

Червоний

-

Всі інші горючі гази

Червоний

Найменуван-ня газу

Білий

-

Всі інші негорючі гази

Чорний

Найменуван-ня газу

Жовтий

-


Примітка: *) - поставка фірми Du Pont, **) - поставка з Німеччини
Балони, що знаходяться у експлуатації, піддають опосвідченню один раз на 5 років. Балони, призначені для заповнення газом, що викликає значну корозію металу (хлор, фосген, сірководень та ін.), а також балони для зріджених газів, що застосовуються як паливо для автомобілів, піддають опосвідченню не рідше одного разу на 2 роки.

Балони з газом, що знаходяться на тривалому складському зберіганні, після закінчення строку опосвідчення піддають вибірковому опосвідченню: 5шт. з партії 100 балонів, 10шт. з партії до 500 балонів і 20 шт. з партії понад 500 балонів. При позитивних результатах такого опосвідчення строк зберігання балонів може бути подовжений, але не більше ніж на 2 роки. При незадовільних результатах вибіркового опосвідчення (допускається проводити його двічі) газ із балонів вилучають і кожний балон піддають опосвідченню окремо.

Опосвідчення балонів здійснюється спочатку на заводах-виго-товлювачах, а далі при експлуатації - на наповнювальних станціях або випробувальних пунктах.

Балони з отруйними газами зберігають у спеціальних закритих приміщеннях, балони з іншими газами – як у спеціальних приміщеннях, так і на відкритому повітрі з захистом від атмосферних опадів і прямих сонячних променів.

При транспортуванні і зберіганні балонів необхідно вжити заходів, що запобігають їх падінню, пошкодженню і забрудненню. Перевозити балони слід тільки на ресорному транспорті або на автокарах у горизонтальному положенні з прокладками між рядами. Для перевезення балонів у вертикальному положенні і переміщення їх за допомогою кранів використовують металеві контейнери. Балони, що перевозяться на далекі відстані, покривають брезентом, який у літній час змочують водою. При перевезенні балони розміщують вентилями в один бік. На короткі відстані балони перевозять на візках.

Забороняється зберігання і перевезення кисневих балонів разом з горючими речовинами, у тому числі і з балонами, наповненими горючими газами.

Балони з газом, що встановлюються у приміщеннях, повинні знаходитися від радіаторів опалення, інших опалювальних приладів і печей на відстані не менше 1м, а від джерел теплоти з відкритим вогнем - не менше 5м. При використанні газу залишок тиску його у балоні повинен бути не менше 0,05 МПа.

Цистерни і бочки призначені для перевезення зріджених газів. Кож-на цистерна обладнана: вентилями з сифонними трубками для зливання і наливання рідини; вентилем для випуску його пари; пружинним запобіжним клапаном; штуцером для підключення манометра; показчиком рівня рідини. Цистерни повинні бути пофарбовані зовні у світлосірий колір і мати відповідні написи і розрізнювальні смуги. Вентилі цистерн фарбують у колір, присвоєний даному газу. Штуцер для рідинного вентиля позначають написом “Рідина” або літерою Р, для газового вентиля – “Газ” або літерою Г. Паспортні дані завод-виготовлювач наносить ударним способом на поверхню цистерни та на табличку, що закріплюється на рамі.

Цистерни, у яких тиск вищий 0,07 МПа створюється періодично для їх спорожнення, не реєструються у органах Держгірпромнагляду. Підлягають реєстрації у цих органах всі інші цистерни, наприклад, для перевезення аміаку.

Аналогічні з цистернами колір, написи і розрізнювальні смуги мають бочки, призначені для перевезення зріджених газів.

При транспортуванні, зберіганні, навантаженні та вивантаженні бочок вживають заходів, які запобігають їх падінню, пошкодженню, нагріванню сонячними променями і іншими джерелами теплоти.

Бочки не реєструються в органах Держгірпромнагляду, але обліковуються підприємством - власником за паспортними даними, які вибиті на днищі.
3.7.3 Вимоги безпеки до будови та експлуатації автосатураторів
Для приготування газованої води використовують сатураторні установки. Газування води відбувається у змішувачі сатуратора у результаті розчинення в ній вуглекислого газу під надмірним тиском.

Сатураторні установки, у зв’язку з наявністю у них балона з вуглекислим газом під тиском 5…7 МПа та сатуратора з тиском у межах 0,4…0,5 МПа, повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском. До роботи на цих установках допускаються особи, які пройшли спеціальне навчання, атестацію і мають відповідне посвідчення.

Сатураторні установки працюють при тиску газу 0,4…0,5 МПа і тиску води 0,1…0,6 МПа. З водогінною мережі вода надходить до насоса через фільтруючий елемент і редуктор, що знижує її тиск. Охолоджена вода вприскується через форсунку у змішувач сатуратора. Зворотньому руху води перешкоджає встановлений перед форсункою клапан. У змішувач сатуратора надходить вуглекислий газ під тиском 0,4…0,5 МПа з балона, який постачений редуктором, що має два манометри, вентиль, запобіжний клапан і регулювальний гвинт. Один манометр реєструє тиск газу, що надходить з балона у редуктор, другий – тиск у сатураторі. Регулювальним гвинтом встановлюють потрібний робочий тиск вуглекислого газу у змішувачі сатуратора. Редуктор знижує тиск вуглекислого газу від 5…7 МПа (на виході з балона) до 0,4…0,5 МПа (у сатураторі). Приєднують сатуратор до редуктора за допомогою шлангів із харчової гуми, що витримують тиск 0,8…1,0 МПа. На змішувачі сатуратора є повітряний кран для випуску вуглекислого газу в атмосферу.

При експлуатації сатураторної установки особливу увагу приділяють стану вуглекислого балона і встановленого на ньому редуктора.

Балон, звичайною ємкістю 40л, повинен бути встановлений у вертикальному положенні і закріплений на опорі за допомогою хомута, ланцюга або іншим способом.

Запасні балони з вуглекислотою повинні зберігатись у прохолодному приміщенні у вертикальному положенні з накрученими запобіжними ковпаками.

Справність редуктора перевіряють після приєднання його до балона і підключення сатуратора. При закритому вентилі редуктора відкручують регулювальний гвинт і потім обережно відкривають вентиль балона. В цьому випадку стрілка манометра низького тиску не повинна залишатися на нулі. При вкручуванні регулювального гвинта і підвищенні внаслідок цього робочого тиску у сатураторі повинен відкритись запобіжний клапан. Якщо у цьому випадку клапан не відкривається, то редуктор зіпсований і підлягає заміні.

При експлуатації сатураторної установки слід дотримуватись таких правил безпеки. Подачу газу в сатуратор необхідно здійснювати плавним поворотом вентиля на вуглекислотному балоні, спостерігаючи за показниками манометрів на редукторі і не допускаючи перевищення допустимого робочого тиску в системі. Якщо під час роботи сатуратора стрілка манометра низького тиску переходить червону риску і запобіжний клапан при цьому не відкривається, необхідно закрити вентиль балона і відкрити повітряний кран. Не можна експлуатувати сатураторну установку при наявності в ній витікання води і газу, а також допускати обмерзання вентиля балона і редуктора. Обмерзлі вентиль і редуктор перекривають і потім відігрівають холодною водою або тканиною, змоченою в холодній воді. Забороняється використовувати для відігрівання вентиля балона гарячу воду.
3.8 Техніка безпеки при експлуатації холодильного обладнання
3.8.1 Загальні положення щодо безпечної експлуатації холодильних установок
Холодильні установки призначені для підтримання визначеної температури у холодильних камерах. У зв’язку з наявністю у холодильних установках холодоагентів – аміаку або хладонів, що знаходяться під значним тиском і мають небезпечні властивості, експлуатація їх вимагає суворого дотримування техніки безпеки і технічних умов. При розгерметизації холодильної установки в навколишнє середовище може виділитись одночасно велика маса холодоагенту і мастила, що являє собою реальну небезпеку для людей та навколишнього природного середовища.

Конструкція апаратів (посудин) кожної холодильної установки, їх експлуатація і технічне опосвідчення підприємством-власником (обслуговуючою організацією) повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском.

Адміністрація підприємства зобов’язана забезпечити холодильні установки необхідним штатом обслуговуючого персоналу або укласти договір зі спеціальною організацією на комплексне технічне обслуговування автоматизованих холодильних установок.

До обслуговування холодильних установок допускаються особи не молодші 18 років, що пройшли медичне опосвідчення і мають свідоцтво про закінчення спеціального навчального закладу або курсів: з експлуатації холодильних установок – для машиністів, з автоматизації холодильних установок – для слюсарів, з експлуатації та автоматизації холодильних установок – для електромеханіків. Машиніст і електромеханік допускаються до самостійного обслуговування холодильних установок тільки після проходження стажування протягом 1 місяця і відповідної перевірки знань. Допуск їх до стажування і самостійної роботи здійснюється розпорядженням по підприємству.

Не рідше одного разу на рік комісія підприємства перевіряє знання обслуговуючим персоналом правил технічного обслуговування холодильної установки, техніки безпеки, інструкцій з експлуатації обладнання та охорони праці, а також наявність навичок надання долікарської допомоги у разі нещасних випадків. Результати такої перевірки реєструються у журналі та в посвідченнях обслуговуючого персоналу.

Персонал, що працює у виробничих приміщеннях, у яких встановлено технологічне обладнання з безпосереднім кипінням аміаку, повинен проходити інструктаж з охорони праці, пов’язаної із застосуванням аміачної системи безпосереднього охолодження.

На кожному підприємстві або у об’єднанні підприємств, де використовуються установки, наказом призначаються з числа інженерно-технічних працівників відповідальні особи за справний стан, правильну і безпечну дію апаратів (посудин), трубопроводів і пристроїв холодильної установки і з нагляду за технічним станом і безпечною експлуатацією холодильної установки. Перевірка знань з питань охорони праці у керівників та інженерно-технічних працівників, пов’язаних з експлуатацією холодильних установок, здійснюється перед призначенням їх на посаду і періодично не рідше одного разу на три роки.

На кожному підприємстві для обслуговуючого персоналу повинні бути розроблені інструкції з експлуатації обладнання, що входить до складу холодильної установки, а також інструкції з охорони праці при експлуатації цього устаткування, апаратів і пристроїв. Апарати (посудини) холодильних установок підлягають технічному опосвідченню перед пуском у роботу, періодично у процесі експлуатації і, при необхідності, достроково. Технічне опосвідчення апарата (посудини) полягає у попередньому зовнішньому і внутрішньому (у доступних місцях) огляді його, а також випробуванні тиском на міцність і щільність. Випробування апаратів (посудин) може бути гідравлічним або пневматичним. Гідравлічне випробування апаратів хладонових установок здійснюється тиском мастила. Заборонено використовувати для цієї мети воду. Пневматичне випробування апаратів аміачних холодильних установок здійснюється тиском повітря, що створюється спеціальним компресором, а апаратів хладонових холодильних установок - тиском інертного газу (азоту, діоксиду вуглецю) або повітря з точкою роси не більше - 40°С.

У деяких випадках при технічному опосвідченні апарата перед пуском у роботу дозволяється не здійснювати випробування його надмірним тиском. Так, у холодильних агрегатах, що доставляються на місце монтажу повністю заповненими хладоном і маслом, апарати піддаються тільки зовнішньому огляду і перевірці на наявність у них холодоагенту. Випробовують їх на щільність разом із системою змонтованих трубопроводів. Якщо монтаж апарата здійснювався із застосуванням зварювання або паяння елементів, працюючих під тиском, то випробування його перед пуском у роботу є обов’язковим.

У процесі експлуатації холодильних установок здійснюються періодичний огляд апаратів (посудин) у робочому стані згідно з інструкцією щодо експлуатації, а також їх технічне опосвідчення. При технічному опосвідченні апаратів їх піддають зовнішньому та (у доступних місцях) внутрішньому огляду не рідше одного разу на 2 роки і випробуванню надмірним тиском не рідше одного разу на 8 років. У аміачних холодильних установках апарати, не доступні для внутрішнього огляду, піддаються пневматичним випробуванням на міцність і щільність не рідше одного разу на 2 роки.

Дострокове технічне опосвідчення апаратів (посудин) холодильних установок проводиться після реконструкції та ремонту із застосуванням зварювання і паяння частин, працюючих під тиском, а також у випадках, коли вони не працювали у незаконсервованому вигляді більше одного року, або демонтажу і установки на новому місці.

Результати технічного опосвідчення апарата (посудини), дозвіл на пуск його у роботу з вказівкою строку наступного огляду і випробування записуються у книгу обліку і опосвідчення посудин, а також у паспорт апарата особою, яка проводила дане технічне опосвідчення.

Трубопроводи і теплообмінна апаратура з труб піддаються випробуванням на міцність і щільність.

Інженерно-технічний працівник, відповідальний за справний стан, правильну і безпечну дію апаратів (посудин), трубопроводів і пристроїв холодильної установки, зобов’язаний забезпечувати справний стан апаратів (посудин), підготовку їх до технічного опосвідчення, а також обслуговування навченим і атестованим персоналом.

Інженерно-технічний працівник, що здійснює нагляд за технічним станом і безпечною експлуатацією холодильної установки, зобов’язаний оглядати посудини у робочому стані і перевіряти дотримування встановлених режимів при експлуатації, а також проводити їх технічне опосвідчення.

Персонал, що обслуговує холодильну установку, повинен суворо виконувати вимоги інструкцій з режиму роботи і безпечного обслуговування апаратів.

Під час роботи холодильної установки контролюють її герметичність, стан запобіжних клапанів, показання контрольно-вимірювальних приладів. При експлуатації холодильних установок необхідно оформляти такі документи: журнал машинного відділення; журнал перевірок запобіжних клапанів і контрольно-вимірювальних приладів; журнал обліку ремонту і обслуговування устаткування; журнал технічного опосвідчення апаратів, працюючих під тиском.

Адміністрація підприємства зобов’язана тримати холодильні установки згідно з діючими правилами і забезпечувати безпеку їх обслуговування. Роботи з технічного обслуговування холодильних установок, регулювання та усунення несправностей повинні здійснюватись з дотримуванням вимог вказаних правил, вказівок з експлуатації холодильного устаткування, розроблених заводом-виготовлювачем, а також Правил безпеки при експлуатації електроустановок споживачів.

Технічне обслуговування і ремонт аміачних холодильних установок і неагрегатованих хладонових установок здійснюється штатним обслуговуючим персоналом, а агрегатованих холодильних установок заводських поставок, працюючих у автоматичному режимі, - обслуговуючим персоналом спеціалізованої організації.
3.8.2 Техніка безпеки при експлуатації холодильних установок
Як холодоагент у аміачних холодильних установках викорис-товується аміак, що має небезпечні і шкідливі властивості.

Наявність аміаку відчувається за запахом при концентрації його у повітрі 0,35 мг/м3. Межа допустимої концентрації аміаку у повітрі - 20мг/м3.

У зв’язку з токсичністю і вибухонебезпечністю аміаку холодильні установки з цим холодоагентом належать до устаткування підвищеної небезпеки.

Як холодильні агенти використовуються хладони, наприклад, R22 та R134а. Хладон R134а, на відміну від R22, пожежобезпечний і не здійснює при витіканні руйнівного впливу на озоновий шар стратосфери. Межа допустимої концентрації пари R22 та R134а у повітрі виробничих приміщень - 3000 мг/м3.

Хладони при великих концентраціях у атмосферному повітрі викликають у людей задушливість через нестачу кисню. Під дією відкритого вогню і при контакті з гарячими поверхнями вони розкладаються з утворенням високотоксичних продуктів.

Для запобігання аваріям у аміачних і хладонових холодильних установках використовуються арматура, запобіжні клапани, контрольно-вимірювальні прилади і засоби автоматичного захисту.

У холодильних установках запірні вентилі на трубопроводах та апаратах неагрегатованих машин, крім основних запірних вентилів компресорів, повинні бути запломбовані у відкритому положенні. У місцях, де арматура і трубопроводи можуть бути пошкоджені транспортними засобами або вантажами, встановлюються металеві захисні огорожі. У кожухотрубних апаратах, посудинах і ресиверах є оглядове скло для візуального контролю рівня рідини.

У холодильних установках для спостереження за робочим тиском нагнітання, всмоктування, у системі змазування та у картері використовуються манометри і мановакуумметри.

На нагнітальних магістралях встановлюють зворотні клапани для запобігання зворотньому руху холодоагенту при зупинці компресорів.

Компресори холодильних установок мають пружинний запобіжний клапан, що з'єднує порожнини нагнітання і всмоктування при перевищенні допустимої різниці тисків. Посудини, апарати і технологічне устаткування з безпосереднім охолодженням, що містять рідкий холодильний агент, а також деякі компресори оснащені пружинними клапанами, які скидають його пари у атмосферу. У аміачних холодильних установках запобіжні клапани повинні бути відрегульовані на початок відкривання: 1,2МПа - з боку всмоктування і 1,8МПа - з боку нагнітання. Замість пружинного запобіжного клапана компресор може мати чавунну запобіжну пластинку, що розривається при різниці тисків не більше 1,6 МПа. Випуск парового аміаку у атмосферу через запобіжні клапани здійснюється по трубі, що виводиться на 1м вище гребеня даху найбільш високої будівлі у радіусі 50м, але не менше 6м від рівня території та не менше 3м від майданчиків обслуговування у радіусі 15м. Діаметр відвідної труби має бути не менше діаметра запобіжного клапана.

Випуск парового хладону у атмосферу здійснюється по трубі, гирло якої повинно бути віднесене не менше ніж на 2м від вікон, дверей і повітроприймальних отворів систем вентиляції і кондиціювання повітря та розташоване не менше ніж на 5м вище рівня землі.

Запобіжні клапани компресорів перевіряють не рідше одного разу на рік, запобіжні клапани на апаратах (посудинах) - не рідше одного разу на шість місяців. Циліндри компресорів аміачних холодильних установок мають кришку безпеки. На нагнітальному і всмоктувальному трубопроводах кожного компресора встановлені гільзи для термометрів, захист яких від механічних пошкоджень забезпечується за допомогою спеціальних кожухів.

Холодильні установки обладнані приладами автоматичного захисту, що зупиняють компресори при небезпечних режимах роботи.

Захист від підвищеного тиску нагнітання при пуску компресора з закритим запірним вентилем, при недопустимо високому тиску конденсації забезпечується за допомогою реле високого тиску РВТ. Автоматичний контроль рівня холодоагенту у апаратах здійснюється за допомогою реле рівня РР. Для захисту від припинення подачі води у охолоджуючу рубашку компресора, а в установках з кожухотрубними випарниками - припинення руху розсолу використовується реле протоку РП. Захист від підвищеної температури нагнітання досягається відключенням компресора за допомогою реле температури РТ. Для контролю тиску в системі змащування застосовують реле контролю змащування РРТ (реле різниці тисків мастила). При недопустимо низькому тиску змащування реле відключає компресор. Спрацювання приладів захисту дублюються звуковим сигналом у машинному (апаратному) відділенні. У аміачних холодильних установках перевірка справності захисних реле рівня здійснюється один раз на 10 днів, справності інших приладів захисної автоматики - один раз на місяць. У хладонових холодильних установках з періодичним обслуговуванням прилади автоматичного захисту перевіряють не рідше одного разу на три місяці, у інших - не рідше одного разу на місяць. У агрегатованих хладонових установках передбачений тепловий захист обмотки статора електродвигуна, вбудованого у компресор.

При нецілодобовому обслуговуванні автоматизованих аміачних холодильних установок у приміщеннях машинних (апаратних) і конденсаторних відділень обов’язкова установка індикаторів витоку аміаку і сигналізаторів аварійної концентрації його у повітрі. Індикатори дають запобіжний сигнал у приміщення, у якому постійно чергує персонал, і вмикають вентиляцію при концентрації аміаку у повітрі більше 500мг/м3 (0,07%). Якщо вміст аміаку у повітрі досягає 1500мг/м3 (0,21%), сигналізатори аварійної концентрації вимикають електроживлення холодильної установки і одночасно вмикають витяжну і аварійну вентиляцію, світлозвукову сигналізацію і сирену, а також табло над входом у машинне (апаратне) відділення, попереджуючи про загазованість приміщення.

При цілодобовому обслуговуванні холодильної установки індикатори витоку і сигналізатори аварійної концентрації пари аміаку можна не встановлювати у приміщеннях.

Витік аміаку, наявність його у розсолі або циркуляційній воді визначають за допомогою індикаторного паперу (фільтрувального паперу, обробленого розчином фенолроту і висушеного на повітрі). Для виявлення аміаку у повітрі можуть бути використані газоаналізатори інфрачервоного поглинання типу ГІП, у розсолі і у циркуляційній воді - реактив Несслера. Місця витоку хладону у холодильних установках визначають шляхом обмилювання з’єднань, а також за допомогою електронного течошукача L-780A або регульованого електронного течошукача L-790А, що мають чутливість 3 г/рік. Розроблений і використовується метод виявлення мікровитоків холодоагентів і мастил (чутливість 7 г/рік) по яскравому свіченню під дією випромінювання ультрафіолетової лампи домішених до них флуоресцентних компонентів. Обслуговуючий персонал аміачних холодильних установок забезпечують засобами індивідуального захисту (фільтруючі протигази типу КД, ізолюючі дихальні апарати стиснутого повітря типу АСВ або ізолюючі протигази типу ІП, гумові рукавиці і чоботи, захисні окуляри) і медикаментами для надання першої долікарської допомоги. На кожному підприємстві повинно бути не менше трьох костюмів Л-1 або захисних костюмів КИХ-4 для проведення аварійних робіт у загазованих аміаком приміщеннях.

Протигази марки КД і апарати типу АСВ зберігають у шафах ззовні машинного (апаратного) відділення, поруч з вхідними дверима, протигази КД - у машинному (апаратному) відділенні, біля входу, а також у коридорі (вестибюлі), прилеглому до холодильних камер з безпосереднім охолод-женням, і у виробничих цехах, де встановлено технологічне устаткування з безпосереднім охолодженням. У приміщенні, де знаходиться хладонова холодильна установка, необхідно мати фільтруючі протигази, не менше двох пар гумових рукавиць, захисні окуляри і рукавиці, а також аптечку. На випадок аварійного витоку хладону із системи у машинне відділення, зберігають у шафі не менше двох ізолюючих дихальних апаратів типу АСВ або ізолюючих протигазів типу ІП.
3.8.3 Розміщення холодильних установок і вимоги до приміщень для них
Машинні (апаратні) і конденсаторні відділення аміачних холодильних установок є вибухонебезпечними зонами класу 2. Це зумовлює особливі вимоги до устаткування приміщень, вибору і розміщенню в них електроустановок. Над машинними, апаратними і конденсаторними відділеннями та холодильними камерами аміачних установок, обладнаними приладами безпосереднього охолодження, а також у прямому сусідстві з ними можна розташовувати тільки приміщення, основним технологічним процесом у яких є обробка продуктів і сировини штучним холодом, де весь персонал проінструктований з техніки безпеки на холодильних установках. Над машинним і апаратним відділенням не дозволяється розташовувати приміщення з постійними робочими місцями, а також побутові і адміністративні приміщення. Не допускається влаштовувати під ними підвальні приміщення. Огорожуючі конструкції машинного (апаратного) і конденсаторного відділень мають легкоскидні елементи (вікна, двері та ін.) загальною площею не менше 0,05м2 на 1м3 об’єму будівлі. При цьому віконні переплетення мають бути засклені звичайним склом.

Машинне відділення влаштовують з двома виходами, один з яких - безпосередньо назовні. При цьому загальна довжина шляху до виходу не повинна перевищувати 30м. У машинному відділенні площею 40м2 допускається улаштування одного виходу за умови розміщення холодильної установки біля стіни, протилежної виходу. Апаратне відділення при наявності виходу у машинне відділення повинно мати запасний вихід назовні. Улаштування виходів безпосередньо у виробничі приміщення або у прилеглі до них коридори і сходові клітки забороняється. Двері машинного і апаратних відділень повинні відкриватись назовні.

Висота машинних відділень аміачних холодильних установок для холодильників, що будуються, повинна бути не менше 4,8м (для тих, що реконструюються, - 3,6м), висота апаратних - не менше 3,6м (для тих, що реконструюються, - не менше 3,0м) від підлоги до низу несучих конструкцій покриття. Висота підвіконня від підлоги приймається не більше 1,2м. У машинних і апаратних відділеннях ширина проходів при висоті їх не менше 1,9м приймається: основного - не менше 1,5м, між виступаючими частинами компресорів - не менше 1,0м, між гладкою стіною і компресором (або апаратом) - не менше 0,8м.

У холодильних установках типу “контейнер” висота машинного, апаратного відділення від підлоги до перекриття (покриття) повинна бути не менше 3,2м, а від підлоги до низу виступаючих частин комунікацій і устаткування у місцях регулярного проходу і на шляхах евакуації людей не менше 2м. У цьому випадку ширина основного проходу між виступаючими частинами устаткування приймається не менше 0,8м, апроходу між гладкою стіною і компресором (або апаратом) - не менше 0,6м. Довжина шляху до виходу повинна бути не більше 5м.

Для виключення небезпеки спалаху або вибуху аміачноповітряного середовища встановлюють у машинному, апаратному і конденсаторному відділеннях електрообладнання у відповідному виконанні. Аварійний і витяжний вентилятори повинні мати іскробезпечне виконання, а їх електродвигуни - вибухозахисне з будь-яким рівнем вибухозахисту, припливні вентилятори - звичайне, а їх електродвигуни - закрите виконання (при розміщенні їх у вентиляційних камерах і установці на повітроводах зворотних клапанів). Для місцевого освітлення застосовують світильники з рівнем захисту не нижче підвищеної надійності проти вибуху та напругою не більше 12В.

Компресори і апарати хладонових установок великої холодо-продуктивності розміщують у машинних відділеннях, у яких повинна забезпечуватись висота проходу для людей не менше 2,2м від відмітки підлоги до виступаючих зверху частин устаткування (трубопроводів, арматури та ін.). Ширина проходів у них приймається така ж, як у машинних (апаратних) відділеннях аміачних холодильних установок. Приміщення хладонових установок належать до категорії вибухобезпечних. Проте в одному приміщенні з хладоновою холодильною установкою не допускається розміщувати пристрої з відкритим вогнем і з температурою поверхонь більше 300°С, а також вибухонебезпечне устаткування.

Машинні відділення хладонових установок розташовують на будь-якому поверсі або в підвалі. Двері машинного відділення повинні виходити назовні або в коридор (вестибюль), відділений дверима від інших приміщень, та відкриватись у напрямку до виходу.

При невеликій холодопродуктивності хладонової установки спеціальне машинне відділення для неї не вимагається. Хладонову установку можна розмістити спільно з іншим технологічним устаткуванням за умови, що обслуговуючий його персонал пройшов відповідне навчання і вміст хладону у повітрі при повному витоку з системи не перевищить 10% об’єму приміщення. Забороняється встановлювати холодильні установки на сходових майданчиках, під сходами, у коридорах, у вузьких проходах, у пильних або сирих приміщеннях.

Металеві конструктивні елементи аміачних і хладонових холодильних установок, охолоджуюче устаткування повинні бути заземлені. Всі частини, що рухаються і обертаються (маховики, вали, муфти, передачі), повинні мати знімні (легкорозбірні) суцільні або сітчасті огорожі.

Для забезпечення вібробезпеки фундаменти під компресори (агрегати) ізолюють від стін або колон будівлі машинного відділення. При установці агрегатів на перекриттях приймаються заходи щодо зниження передачі вібрації на будівельні конструкції. Рівні шуму і вібрації при роботі компресорів (агрегатів) не повинні перевищувати встановлених норм. При постійному обслуговуванні холодильної установки персоналом наявність природного освітлення у машинному відділенні є обов’язковою. У машинних (апаратних) відділеннях передбачають також штучне робоче і аварійне освітлення. У них влаштовують систему водяного або парового опалювання, що забезпечує розрахункову температуру повітря +16°С при непрацюючому устаткуванні.

Машинні, апаратні і конденсаторні відділення аміачних холо-дильних установок мають постійно діючу припливно-витяжну вентиляцію, розраховану на двократний приплив і трикратну витяжку. Аварійна витяжна вентиляція забезпечує у цих приміщеннях восьмикратний обмін повітря протягом кожної години (без врахування продуктивності постійно діючої витяжної вентиляції). Пускові пристосування аварійної вентиляції знаходяться як усередині вентильованих приміщень (біля виходів), так і на зовнішній стіні будівлі. Вмикання аварійної витяжної вентиляції пусковим пристосуванням, розташованим на зовнішній стіні будівлі, супроводжується вимиканням електроживлення всього холодильного обладнання. Машинні відділення хладонових установок повинні мати припливну і витяжну вентиляцію, що забезпечує трикратний приплив та чотирикратну витяжку. Витяжна вентиляція є одночасно аварійною.

Трубопроводи холодильних установок фарбують у колір, відповідний їх призначенню. Вони мають фарбування: всмоктувальні – сине, нагнітальні – червоне, розсольні (ропні) – сіре, водяні – зелене. На трубопроводах чорними стрілками повинні бути вказані напрямки руху холодоагенту, розсолу і води. Трубопроводи у холодильних камерах і технологічних приміщеннях не повинні перетинати вантажний об’єм заради уникнення пошкодження їх вантажами або транспортними засобами. Холодильні камери з температурою 0°С і нижче повинні бути обладнані системою світло-звукової сигналізації “Людина у камері”. У будівлях холодильників передбачається пожежна сигналізація. У приміщеннях холодильних установок повинні бути засоби пожежогасіння.
3.8.4 Загальні заходи безпеки при експлуатації торгівельного

холодильного обладнання
У торгівельному холодильному обладнанні як холодильний агент використовуються хладони. До експлуатації торгівельного холодильного обладнання допускаються працівники, що пройшли навчання за програмою технічного мінімуму і інструктаж на робочому місці. Відповідальність за технічний стан і правильну експлуатацію цього обладнання несе особа, призначена керівником підприємства. Монтаж, пуск, технічне обслуговування і ремонт його здійснюють спеціалізовані ремонтно-монтажні підприємства. У торгівельному холодильному обладнанні використовується небезпечна напруга 380В, не виключена можливість витоку холодильного агента. Небезпечною є крильчатка вентилятора для обдування конденсатора, яка обертається з великою швидкістю. Для забезпечення безпечної експлуатації торгівельного холодильного обладнання необхідно виконувати ряд вимог. Холодильні шафи, прилавки, вітрини, збірно-щитові камери слід встановлювати у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Якщо збірна камера встановлена у приміщенні, то відстань від неї до стелі і стін повинна бути не менше 0,5м, ширина дверей приміщення - не менше 1,4м. Двері камер повинні виходити у тамбур або коридор шириною не менше 1,4м. Вбудовані у торгівельне обладнання агрегати повинні працювати тільки при наявністі знімніх огорож, а невбудовані - встановлюють на міцній основі, яка виключає вібрації, поза торгівельним залом, у суміжному або підвальному приміщенні (при відсутності такої можливості агрегат встановлюють біля об’єкта, що охолоджується). Невбудований агрегат повинен бути огороджений. Не можна встановлювати агрегати у вузьких проходах, на сходових майданчиках, під сходами, у теплових шлюзах (тамбурах), на земляних підлогах. Агрегат встановлюють на відстані не менше 0,2м від стіни. Холодильний агрегат не можна встановлювати ближче 1,5м, а холодильне обладнання з вбудованими агрегатами - ближче 2м від опалювальних приладів. Ширина проходу до агрегату повинна бути не менше 0,7м. Оптимальний і безпечний режим роботи торгівельного холодильного обладнання забезпечують прилади автоматики. Холодильний агрегат і щит управління повинні бути заземлені. Опір ізоляції струмоведучих частин електрообладнання, лінії його живлення та опір захисного заземлення мають бути, відповідно, не менше 0,5МОм та не більше 4Ом.

Зупинка і пуск агрегата відбуваються автоматично, тому здій-снювати регулювання, технічне обслуговування і ремонт обладнання можна тільки після відключення його від електромережі на щитку.

Рівні звуку від холодильного обладнання, встановленого у торгівельних залах, не повинні перевищувати 60дБА на відстані 1м.

Холодильне обладнання закріплюється за певним працівником, який повністю несе відповідальність за нього, слідкує за його правильною експлуатацією і утримує в належному стані. Адміністрація підприємства зобов’язана завести на кожний вид обладнання експлуатаційний журнал. На підприємствах, що мають декілька одиниць холодильного обладнання, може бути заведений загальний журнал з виділенням для кожного виду його окремих сторінок.

У разі виникнення аварій або технічних неполадок холодильну установку слід вимкнути і викликати механіка.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


3.7 Безпека експлуатації посудин, що працюють під тиском
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации