Осокін В.В., Селезньова Ю.А. Охорона праці у торгівлі - файл n1.doc

приобрести
Осокін В.В., Селезньова Ю.А. Охорона праці у торгівлі
скачать (1739.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc1740kb.12.09.2012 19:06скачать

n1.doc

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Нагляд здійснюють спеціально уповноважені на це органи й інспекції, що не залежать у своїй діяльності від роботодавця.


При Міністерстві праці і соціальної політики України створений і функціонує Державний департамент з нагляду за дотриманням законодавства про працю (Держнаглядпраці).

Вищий нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів про працю здійснюють Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори.

Стан охорони праці на підприємствах (в установах, організаціях) контролює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. На адміністративних територіях дотримання законодавства про охорону праці контролюють місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. За станом охорони праці і функціонуванням СУОП (системи управління охороною праці) на підприємствах (в установах, організаціях) здійснюється відомчий контроль.

Профспілкові органи та організації здійснюють відповідний громадський контроль на підприємствах (в установах, організаціях), де працюють члени їхньої профспілки. Безпосередніми виконавцями функції профорганізацій на підприємствах (в установах, організаціях) є профспілковий комітет, його комісія з питань охорони праці, цехові комітети, профгрупи, що мають своїх представників. Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці здійснюють трудові колективи – через обраних ними уповноважених, які виконують свої обов'язки, як правило, під час роботи безпосередньо у своєму підрозділі. Уповноважені можуть бути одночасно і представниками профспілки з питань охорони праці.

Роботодавець організує контроль за станом охорони праці: повсякденний керівниками робіт (підрозділів) і іншими посадовими особами; спеціалістами служби охорони праці; адміністративно-громадський (триступеневий) – спільний контроль роботодавця і трудового колективу (профспілки).

За порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб Держгірпромнагляду на юридичних і фізичних осіб, що використовують найману працю, може бути накладений штраф. Максимальний розмір зазначеного штрафу (накладається за підсумками комплексної перевірки стану охорони праці на підприємстві) не може перевищувати п'яти відсотків їх місячного фонду заробітної плати. Рішення про стягнення штрафу може бути оскаржене в місячний термін у судовому порядку. Несплата штрафу протягом місяця після остаточного рішення можливого спору тягне за собою нарахування на суму його пені в розмірі двох відсотків за кожний день прострочення.

Грошові кошти від застосування штрафних санкцій до юридичних або фізичних осіб, що використовують відповідно до законодавства найману працю, зараховуються в Державний бюджет України. Платежі за штрафними санкціями здійснюються: на підприємствах із суми прибутку, а при відсутності його відносяться на валові витрати виробництва; у бюджетних установах і організаціях - із коштів на їх утримання і забезпечення.

Передбачено штрафні санкції до юридичних і фізичних осіб, що використовують найману працю, також за порушення санітарного законодавства. Грошові суми від застосування цих штрафних санкцій зараховуються в Державний бюджет України.

За порушення законів, нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб відповідних органів держнагляду, представників профспілок, їхніх організацій і об'єднань винні особи притягуються згідно з законодавством до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності.

Дисциплінарна відповідальність працівників згідно з Кодексом Законів про працю України – це одна з мір стягнення: догана, звільнення.

Адміністративна відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення – це відповідальність фізичних осіб перед органами держнагляду за охороною праці, що полягає у застосуванні до них мір стягнень: у вигляді штрафу, а по лінії державного пожежного нагляду у вигляді попередження або штрафу. На винних осіб може бути накладений різними посадовими особами держнагляду за охороною праці штраф, сума якого нараховується від неоподатковуваного податком мінімума прибутку громадян України.

Відповідно до Закону України “Про внесення змін у деякі законодавчі акти України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (від 16.01.2003р. № 429-IV), за порушення посадовими особами підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, що використовують найману працю, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, передбачається накладення на них штрафу. Розглядати справи про адміністративні правопорушення в цій частині і накладати адміністративні стягнення від імені Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань мають право керівники виконавчої дирекції і її робочих органів – управлінь і відділень.

Грошові кошти від застосування штрафних санкцій до винних осіб вносяться в касу підприємства за місцем роботи і перераховуються в Державний бюджет України.

Матеріальна відповідальність робітників і службовців регламентується Кодексом Законів про працю України та іншими нормативними актами, що стосуються цієї відповідальності у трудових відносинах. Ця відповідальність передбачає відшкодування підприємству (установі, організації) конкретними посадовими особами або робітниками заподіяної шкоди внаслідок аварії, нещасного випадку, професійного захворювання, що відбулися з їхньої провини. Можлива як повна, так і обмежена (у межах середнього місячного заробітку) матеріальна відповідальність.

Кримінальна відповідальність передбачена статтею 271 Кримінального кодексу України. Порушення вимог законодавства про охорону праці, яке спричинило пошкодження здоров'я робітника, карається штрафом до 50 розмірів неоподатковуваного податком мінімуму прибутку громадян або виправними роботами терміном до двох років, або обмеженням волі на такий же термін. У випадку загибелі людей або інших важких наслідків через зазначене порушення винні особи караються виправними роботами терміном до двох років чи обмеженням волі до п'яти років, або позбавленням волі до семи років, можливе позбавлення права займати визначені посади або займатися визначеною діяльністю на термін до двох років. Кримінальна відповідальність для працівників за порушення вимог охорони праці передбачена також статтями 272-275 Кримінального кодексу України.

Управління охороною праці передбачає визначений порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій. У цій сфері діють наступні нормативно-правові акти: Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві: затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004р. №1112; Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру: затв. постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001р. №270.

На підприємстві для управління охороною праці необхідно мати наступні документи: Концепцію управління охороною праці; Положення про систему управління охороною праці на підприємстві; Типове положення про службу охорони праці; Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства; Типове положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці; Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці; Перелік посад посадових осіб, які зобов’язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці; Перелік робіт з підвищеною небезпекою, для проведення яких необхідні спеціальне навчання і щорічна перевірка знань з охорони праці; Типове положення про інструктажі, спеціальне навчання і перевірки знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України; Перелік посад, при призначенні на які особи зобов’язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, і порядок їх організації; Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі; наказ про порядок атестації робочих місць на їх відповідність нормативним актам про охорону праці; Положення про організацію попереднього (при прийомі на роботу) і періодичного (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників визначених категорій; Перелік професій і виробництв, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам; Положення про санітарну лабораторію підприємства; Положення про розробку інструкцій з охорони праці; інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт; інструкцію про порядок організації і проведення зварювальних і інших вогневих робіт на підприємстві; загальнооб'єктові і цехові інструкції про міри пожежної безпеки; наказ про організацію видачі безкоштовно працівникам визначених категорій лікувально-профілактичного харчування (для підприємств, де є виробництва з особливо шкідливими умовами праці); наказ про організацію видачі безкоштовно молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам підприємства, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці; наказ про порядок забезпечення працівників підприємства спецодягом, спецвзуттям і іншими засобами індивідуального захисту, організації належного збереження і утримання цих засобів.


    1. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій




      1. Загальні відомості про травматизм, професійні захворювання і аварії


На підприємствах при експлуатації устаткування і виконанні технологічних процесів працівники можуть перебувати в небезпечних зонах. Небезпечна зона - це простір, у якому можливий вплив на працюючого небезпечного і (або) шкідливого виробничих факторів. Небезпечним виробничим фактором називають такий виробничий фактор, вплив якого на працюючого в певних умовах може привести до травми, гострого отруєння або іншого раптового різкого погіршення здоров'я або до смерті. Шкідливий виробничий фактор - це виробничий фактор, вплив якого в певних умовах може привести до захворювання, зниження працездатності і (або) негативного впливу на здоров'я потомства. При певних кількісній характеристиці (рівень, концентрація тощо) і тривалості впливу шкідливий виробничий фактор може стати небезпечним.

Фактори трудового процесу важкість роботи (динамічне і статичне навантаження, маса вантажу, що піднімається і переміщується, стереотипність робочих рухів, особливості положення і переміщення тіла працівника) та напруженість праці (навантаження на центральну нервову систему, органи почуттів, емоційну сферу працівника).

Нещасний випадок на виробництві - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що відбулися в процесі виконання їм трудових зобов'язань, внаслідок яких заподіяна шкода здоров'ю або наступила смерть.

В особливу групу виділяють нещасні випадки, які відбулися в побуті, при прямуванні на роботу або з роботи не на транспорті підприємства або не на транспорті сторонньої організації, яка надає його відповідно договору (заявці).

Основні причини виробничого травматизму: технічні, організаційні, психофізіологічні.

Технічні причини: конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва, транспортних засобів; недосконалість, невідповідність вимогам безпеки технологічного процесу; незадовільний технічний стан виробничих об'єктів (будівель, споруд), засобів виробництва, транспортних засобів; незадовільний стан виробничого середовища тощо.

Організаційні причини: незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці; недоліки при навчанні безпечним прийомам праці; неякісна розробка, недосконалість інструкцій з охорони праці або їхня відсутність; залучення працівників до робіт не за фахом (професією); виконання робіт з відключеними, несправними засобами колективного захисту, системами сигналізації, вентиляції, освітлення та інші; порушення технологічного процесу, вимог безпеки при експлуатації устаткування (машин, механізмів), транспортних засобів; невикористання засобів індивідуального захисту тощо.

Психофізіологічні причини: алкогольне, наркотичне сп'яніння, токсикологічне отруєння; низька нервово-психічна стійкість; погані фізичні дані або стан здоров'я; незадовільний психологічний клімат у колективі; протиправні дії інших осіб.

Розрізняють нещасні випадки: без втрати працездатності; з тимчасовою втратою працездатності; зі стійкою втратою (повністю або частково) професійної працездатності; групові (постраждали одночасно два і більше працівники); зі смертельним наслідком.

На підприємствах можливі професійні захворювання і отруєння. Професійне захворювання - патологічний стан людини, обумовлений надмірною напругою організму або дією шкідливого виробничого фактора під час трудової діяльності. Професійне отруєння - порушення здоров'я, викликане шкідливими речовинами при проникненні їх в організм людини в умовах виробництва. Розрізняють гострі і хронічні професійні захворювання та отруєння. До гострих професійних захворювань і отруєнь належать випадки, що відбулися після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу виробничих факторів, шкідливих речовин. Гострі професійні захворювання викликаються дією хімічних речовин, іонізуючого і не іонізуючого випромінювань, значним фізичним навантаженням і перенапругою окремих органів і систем людини; до них належать також інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання тощо. Гострі професійні отруєння викликаються в основному шкідливими речовинами односпрямованої дії. Тривалий вплив на організм людини (навіть у невеликих дозах або концентраціях) шкідливих виробничих факторів чи шкідливих речовин може викликати хронічні професійні захворювання або отруєння.

Небезпечна подія техногенного характеру, яка викликала загибель людей або створила на об'єкті чи окремій території загрозу життю та здоров'ю людей і призвела до руйнування будівель, споруд, устаткування і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу, яка наносить шкоду навколишньому середовищу, розглядається як аварія. Розрізняють аварії І і ІІ категорій.

До І категорії належать аварії з наступними наслідками: загинули 5 або травмовані 10 і більше людей; відбувся викид отруйних, радіоактивних і небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства; збільшилася концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш ніж у 10 разів; зруйновані будівлі, споруди або основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників підприємства або населення.

До ІІ категорії належать аварії, у наслідку яких загинуло до 5 або травмовано від 4 до 10 людей, зруйновані будівлі, споруди або основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, ділянки із чисельністю працюючих 100 людей і більше.

Переважна кількість аварійних ситуацій виникає в результаті порушення технологічного процесу, трудової та технологічної дисципліни, незадовільної організації виконання робіт.

На підприємстві відповідно до вимог законодавчих і розроблених на їхній основі нормативно-правових актів з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій і охорони праці мають бути розроблені та затверджені роботодавцем план попередження надзвичайних ситуацій і план ліквідації аварій (надзвичайних ситуацій).



      1. Розслідування та облік нещасних випадків виробничого характеру


Кабінет Міністрів України затвердив своєю постановою від 25 серпня 2004р. №1112 Порядок розслідування і ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.

Даний нормативно-правовий документ визначає процедуру проведення розслідування і ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що відбулися на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності, виду економічної діяльності або в їхніх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах чи у фізичних осіб - підприємців, які відповідно до законодавства використовують найману працю (далі - підприємство), а також відбулися з особами, які забезпечують себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання. Дія його поширюється на власників підприємств або уповноважені ними органи (далі - роботодавець), на осіб, у тому числі іноземців і осіб без громадянства, які відповідно до законодавства уклали з роботодавцем трудовий договір (контракт) або фактично були допущені до роботи в інтересах підприємства (далі - працівники), а також на осіб, що забезпечують себе роботою самостійно.

Розслідуванню підлягають: раптові погіршення стану здоров'я працівника або особи, що забезпечує себе роботою самостійно; поранення; травми (у тому числі отримані в результаті тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою); гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння; теплові удари; опіки; обмороження; утоплення; ураження електричним струмом, блискавкою і іонізуючим випромінюванням; інші ушкодження, отримані в результаті аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану та інших надзвичайних подій), контакту із представниками тваринного і рослинного миру; випадки зникнення робітника під час виконання їм трудових обов'язків; випадки смерті працівника на підприємстві. Зазначені події кваліфікуються як нещасні випадки.

Розслідуються нещасні випадки, що викликали втрату працівником працездатності або необхідність переведення його на іншу (більш легку) роботу не менш чим на один робочий день.

Про кожний нещасний випадок очевидець, працівник, що його виявив, або сам потерпілий повинні повідомити безпосереднього керівника робіт або будь-яку уповноважену особу підприємства. При цьому приймаються заходи щодо надання потерпілому медичної допомоги, організується доставка його в лікувально-профілактичну установу (медпункт, поліклініку, лікарню). Керівник робіт (уповноважена особа підприємства) повідомляє про подію роботодавця, керівника первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими робітниками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки. Дії роботодавця від моменту одержання повідомлення про нещасний випадок, що відбувся, відображені на схемі 1.
Дії роботодавця при «звичайному»

розслідуванні та обліку нещасного випадку
Схема 1



Примітки до схеми 1:

І

Форма повідомлення затверджена постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 01.11.01р. №46.

ІІ

Керівник робіт, що відповідає за охорону праці на місці, де стався нещасний випадок, до складу комісії входити не може (п.11 Порядку розслідування нещасних випадків).

ІІІ

Додатки 2,3 і 4 до Порядку розслідування нещасних випадків, відповідно.

ІV

Додаток 6 до Порядку розслідування нещасних випадків.

V

Додаток 5 до Порядку розслідування нещасних випадків.



Додаток 7 до Порядку розслідування нещасних випадків.


Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків, що підлягають спеціальному розслідуванню), повідомляє про нього у відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування (далі - Фонд), і, крім того, якщо він відбувся в результаті пожежі, у відповідний орган державної пожежної охорони, а при виявленні гострого професійного захворювання (отруєння) у відповідну установу державної санітарно-епідеміологічної служби. Він організує розслідування нещасного випадку, створює для цього своїм наказом комісію в наступному складі: керівник (фахівець) служби охорони праці підприємства (голова цієї комісії); керівник структурного підрозділу підприємства, де стався нещасний випадок; представник робочого органа виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства (за згодою); представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими робітниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки.

При настанні нещасного випадку з важкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, до складу комісії обов'язково включається представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, а при наявності ознак гострого професійного захворювання або отруєння - представники відповідної установи державної санітарно-епідеміологічної служби і робочого органу виконавчої дирекції зазначеного Фонду.

Розслідування нещасного випадку з особою, що забезпечує себе роботою самостійно, організує відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду (за умови добровільної сплати цією особою внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання). До складу комісії з розслідування такого нещасного випадку входять: представники відповідного робочого органа виконавчої дирекції Фонду (голова комісії), райдержадміністрації - при настанні нещасного випадку в місті районного значення або районі мм. Києва і Севастополя, або облдержадміністрації - при настанні нещасного випадку в місті обласного значення, первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, сам потерпілий або особа, що представляє його інтереси. У випадку гострого професійного захворювання або отруєння до складу комісії включається також представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби за місцем події.

Нещасні випадки з вихованцями, учнями, студентами, аспірантами, докторантами під час проходження ними виробничого навчання, практики або виконання робіт на підприємстві під керівництвом його посадових осіб розслідуються підприємством. Дії комісії з розслідування нещасного випадку з моменту її створення відображені на схемі 2.
Дії комісії при «звичайному» розслідуванні

нещасного випадку
Схема 2


Обстежити місце нещасного випадку (оформляються документи відповідно до додатків 10 і 11 до Порядку розслідування)

КОМІ

С

І

Я
З
РОЗСЛ

І

ДУВАННЯ





Одержує пояснення потерпілого та, якщо це можливо, опитує свідків нещасного випадку і причетних до нього осіб (оформляються документи згідно з додатком 12 до Порядку розслідування)







Визначає, чи відповідають умови праці і її безпека вимогам законодавства про охорону праці




З'ясовує обставини і причини нещасного випадку




Установлює осіб, що допустили порушення законодавства про охорону праці





Визначає, чи пов'язаний нещасний випадок з виробництвом (керуються п.п.14  18 Порядку розслідування нещасних випадків)






Пов’язаний

Не пов'язаний


Складає:

- у трьох екземплярах Акт розслідування нещасного випадкуІ (ф.Н-5);

- у шести екземплярах Акт про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвомІ (ф.Н-1);

- у чотирьох екземплярах Карту обліку гострого професійного захворювання /отруєння (ф.П-5) - при виявленні гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом.

Передає їх на затвердження роботодавцеві (див. п.4 схеми 1)


Складає:

- у трьох екземплярах Акт розслідування нещасного випадкуІ (ф. Н-5);

- у шести екземплярах Акт про нещасний випадок, не пов'язаний із виробництвомІ (ф.НПВ).

Передає їх на затвердження роботодавцеві (див. п.4. схеми 1)



Розробляє заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам



Примітка до схеми 2:

І Акти ф.Н-5 і ф. Н-1 (або ф. НПВ) підписують голова і всі члени комісії. У випадку незгоди зі змістом зазначених актів член комісії письмово викладає свою окрему думку, що додається до акту ф. Н-5 і є його невід'ємною частиною, про що роблять запис в акті ф. Н-5.
Комісія з розслідування зобов'язана протягом трьох діб обстежити місце нещасного випадку, з'ясувати обставини й причини його, установити наявність або відсутність зв'язку події з виробництвом, визначити осіб, що допустили порушення нормативно-правових актів з охорони праці, а також розробити заходи щодо попередження подібних випадків і скласти заключні документи. Комісія складає акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у трьох екземплярах, а також акт про нещасний випадок за формою Н-1 (при наявності зв'язку його з виробництвом) або акт за формою НПВ (при відсутності такого зв'язку) у шести екземплярах. При виявленні пов'язаного з виробництвом Н-1 і гострого професійного захворювання (отруєння) складається, крім актів за формами Н-5 і Н-1, карта обліку його за формою П-5 у чотирьох екземплярах.

Роботодавець розглядає і затверджує матеріали розслідування нещасного випадку протягом доби після одержання їх від комісії.

Протягом трьох діб направляються: екземпляри актів за формами Н-5 і Н-1 (або НПВ), Карти обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5 - керівникові (фахівцеві) служби охорони праці, потерпілому або особі, що представляє його інтереси, робочому органу виконавчої дирекції Фонду; екземпляри акту за формою Н-1 - керівникові структурного підрозділу підприємства, де стався нещасний випадок, територіальному органу державного нагляду за охороною праці; первинній організації профспілки, представник якої брав участь у роботі комісії, або уповноваженій працівниками особі з питань охорони праці; копія акту за формою Н-1 - органу, до сфери управління якого належить підприємство (при відсутності його – місцевій держадміністрації); копія акту за формою П-5 - в установу санітарно-епідеміологічної служби (у випадку гострого професійного захворювання або отруєння).

По закінченні періоду тимчасової непрацездатності або у випадку смерті потерпілого роботодавець складає повідомлення про наслідки нещасного випадку за формою Н-2 і в десятиденний строк направляє його організаціям і посадовим особам, яким висилався акт за формою Н-1 (або НПВ).

Нещасні випадки, про які складені акти форми Н-1 (або НПВ), беруться на облік і реєструються в спеціальному журналі. Акти, матеріали розслідування і повідомлення про наслідки нещасного випадку зберігаються протягом 45 років на підприємстві, працівником якого є (був) потерпілий. Нещасні випадки, що відбулися з особами, що забезпечують себе роботою самостійно, реєструються робочим органом виконавчої дирекції Фонду, у якому вони зареєстровані.

За результатами розслідування признаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки із працівниками (складається акт за формою Н-1) при виконанні ними трудових обов'язків, у тому числі у відрядженнях, а також під час: перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого і понаднормового часу (відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку) або, за дорученням роботодавця, у неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові і неробочі дні; упорядкування знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, пересування по території підприємства перед початком роботи і після закінчення її, а також процедур особистої гігієни; проїзду на роботу або з роботи на транспортному засобі підприємства або використовуваному ним транспортному засобі за договором (заявкою) - при наявності розпорядження роботодавця; використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця; здійснення дій, які не входять в обов’язок в інтересах підприємства (попередження можливих аварій, порятунок людей і майна тощо); ліквідації аварій, наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством; надання необхідної допомоги або порятунок людей, виконання дій, пов'язаних із запобіганням нещасним випадкам з іншими особами в процесі виконання трудових обов'язків; надання підприємством шефської допомоги; прямуванні між об'єктами обслуговування або до них за затвердженими маршрутами; прямування до місця відрядження і назад відповідно до виданого завдання.

Признаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки за обставинами: нанесення тілесних ушкоджень іншою особою або вбивством працівника під час виконання або у зв'язку з виконанням ним трудових (посадових) обов'язків (крім випадків з'ясування потерпілим, за висновком компетентних органів, особистих відносин); раптовим погіршенням стану здоров'я працівника під впливом небезпечних, шкідливих виробничих факторів або внаслідок того, що він не проходив передбаченого законодавством медичного огляду, а робота, що виконувалася, була йому протипоказана.

Нещасні випадки із працівниками не признаються пов'язаними з виробництвом, якщо вони відбулися: під час прямування на роботу або з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству і не використовується в його інтересах; при використанні в особистих цілях без дозволу роботодавця транспортних засобів підприємства, а також устаткування, механізмів, інструментів (за умови їхнього справного стану); у результаті отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними або отруйними речовинами, а також їхньої дії на організм (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо), якщо це не викликано застосуванням зазначених речовин у виробничих процесах або порушенням вимог безпеки щодо їхнього

зберігання і транспортування або якщо потерпілий, що перебував у стані алкогольного, токсичного або наркотичного сп'яніння, був відсторонений від роботи; під час здійснення ними злочинів, якщо ці дії підтверджені обвинувальним вироком суду; внаслідок природної смерті або самогубства, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи і органів прокуратури. Про такі нещасні випадки складається акт за формою НПВ.

Відповідно до діючого Порядку, спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки зі смертельним наслідком; групові нещасні випадки; випадки смерті працівників на підприємстві; випадки зникнення працівників під час виконання ними трудових (посадових) обов'язків; нещасні випадки з важкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого (за рішенням органів Держгірпромнагляду). Про ці події роботодавець зобов'язаний негайно передати засобами зв'язку повідомлення: територіальному органу Держгірпромнагляду; прокуратурі за місцем знаходження підприємства; робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування; органу, до сфери управління якого належить підприємство, а при відсутності його - місцевій держадміністрації; установі державної санітарно-епідеміологічної служби - при виявленні гострих професійних захворювань (отруєнь); первинній організації профспілки, членом якої є потерпілий; органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинули 5 і більше чоловік або травмовані 10 і більше людей, проводиться спеціальною комісією, призначеною наказом Держгірпромнагляду, групового нещасного випадку, під час якого загинули 2-4 особи, - спеціальною комісією, призначеною наказом Держгірпромнагляду або за його дорученням наказом відповідного територіального органу. В особливих випадках за спеціальним рішенням Кабінету Міністрів України може бути створена їм комісія з розслідування групового нещасного випадку (аварії, яка призвела до нещасних випадків), головою якої призначається посадова особа Держгірпромнагляду.

Спеціальне розслідування нещасного випадку з особою, що забезпечує себе роботою самостійно, або внаслідок дорожньо-транспортного випадку проводиться комісією, що призначається наказом керівника територіального органу Держгірпромнагляду за місцем знаходження підприємства або за місцем настання нещасного випадку. Спеціальне розслідування нещасних випадків, які відбулися із працівниками або особами, що забезпечують себе роботою самостійно, і мають тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілих, проводиться за рішенням територіального органу Держгірпромнагляду.

Для встановлення причин нещасних випадків і розроблення заходів щодо запобігання подібним випадкам комісія із спеціального розслідування має право вимагати від роботодавця утворення експертної комісії.

Дії роботодавця з організації спеціального розслідування нещасного випадку відображені на схемі 3.

Дії роботодавця з організації спеціального

розслідування нещасного випадку
Схема 3


Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом не більше 10 робочих днів. За результатами його оформляються: акт

спеціального розслідування за формою Н-5; акт за формою Н-1 або НПВ на кожного потерпілого; інші матеріали відповідно до Порядку розслідування, у тому числі Карта обліку професійного захворювання (отруєння) на кожного потерпілого за формою П-5, якщо подія пов'язана з гострим професійним захворюванням (отруєнням).

Кількість екземплярів акту за формою Н-5, акту форми Н-1 (або за формою НПВ), Карти за формою П-5 визначається залежно від кількості потерпілих і органів, яким зазначені документи направляються.

Копії матеріалів спеціального розслідування направляються роботодавцем органам прокуратури, іншим органам, представники яких брали участь у спеціальному розслідуванні.

Екземпляр матеріалів розслідування залишається на підприємстві і зберігається протягом 45 років.

Контроль за своєчасним і об'єктивним розслідуванням, документальним оформленням і обліком нещасних випадків, виконанням заходів щодо усунення причин, що їх викликали, здійснюють органи державного управління і нагляду в області охорони праці, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, а також профспілки.

Розбіжності і конфлікти, пов'язані з розслідуванням нещасних випадків і складанням актів за формами Н-5, Н-1 (або НПВ), вирішуються приписами Держгірпромнагляду або, при оскарженні їх, у судовому порядку.

Підприємства та органи, до сфери управління яких вони належать, а також робочі органи виконавчої дирекції Фонду ведуть облік всіх нещасних випадків.

На підставі актів за формою Н-1 (або НПВ) на підприємствах складається державна статистична звітність про потерпілих за формою, затвердженою Держкомстатом. Роботодавці зобов'язані аналізувати причини нещасних випадків за підсумками кварталу, півріччя і року, розробляти і виконувати заходи щодо запобігання подібним випадкам.

Держгірпромнагляд, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві держадміністрації ведуть оперативний облік нещасних випадків, що підлягають спеціальному розслідуванню.

Органи державної пожежної охорони ведуть облік осіб, що постраждали під час пожеж, а установи державної санітарно-епідеміологічної служби і робочі органи виконавчої дирекції Фонду - облік осіб, що постраждали від гострих професійних захворювань (отруєнь).
1.3.3 Розслідування і облік нещасних випадків невиробничого характеру
Розслідування і облік нещасних випадків, не пов'язаних з виконанням трудових обов'язків, регламентує затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001р. №270 Порядок розслідування і обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

Відповідно до нього, розслідуванню підлягають нещасні випадки, що відбулися при наступних обставинах: прямування на роботу або з роботи не на транспортному засобі, який міг би належати підприємству або використовуватися в його інтересах; переміщення на різних транспортних засобах (на повітряному, залізничному, морському, внутрішньому водному, автомобільному транспорті, у метрополітені та ін.); виконання громадських обов'язків (порятунок людей, захист власності і правопорядку - якщо це не входить у службові обов'язки) і донорських функцій; участь у громадських акціях (мітингах, демонстраціях та ін.), культурно-масових заходах і спортивних змаганнях; проведення культурних, спортивних і оздоровчих заходів, пов'язаних з навчально-виховним процесом у навчальних закладах; використання газу в побуті; здійснення протиправних дій проти людини, її майна; використання зброї, боєприпасів, вибухових речовин або контакт із ними; виконання робіт у побутовому господарстві, використання побутової техніки; стихійне лихо; перебування на об'єктах торгівлі і побутового обслуговування, у громадських місцях, установах лікувально-оздоровчого, культурно-просвітнього і спортивно-розважального призначення, у різних організаціях.

Факти ушкодження здоров'я потерпілим внаслідок такого нещасного випадку встановлює і підтверджує (видаються листок непрацездатності або довідка) лікувально-профілактична установа. Протягом доби лікувально-профілактичні установи, у які звернулися або були доставлені потерпілі, надсилають письмові повідомлення за встановленою формою: у відповідну місцеву держадміністрацію про нещасний випадок зі смертельним наслідком, а також про груповий нещасний випадок; в органи внутрішніх справ про нещасний випадок зі смертельним наслідком, якщо відбулося нанесення тілесних ушкоджень іншою особою, а також про нещасний випадок, що відбувся при використанні потерпілим зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи контакті його з ними або при дорожньо-транспортній події. Повідомлення про нещасні випадки зі смертельним наслідком надсилають також в органи прокуратури.

Розслідування нещасних випадків зі смертельним наслідком, групових нещасних випадків (якщо наступила смерть хоча б одного з потерпілих), нещасних випадків, пов'язаних з нанесенням потерпілому тілесних ушкоджень іншою особою, а також з використанням потерпілим зброї, боєприпасів, вибухових речовин або контактуванням його з ними, проводиться органами внутрішніх справ або прокуратури.

Рішення про створення комісії з розслідування інших нещасних випадків невиробничого характеру приймає протягом доби після одержання повідомлення відповідна місцева держадміністрація. При цьому визначаються підприємство, установа, організація, які повинні створити комісію з розслідування нещасного випадку. Взагалі для роботи в комісії можуть залучатися представники: підприємства, установи, організації, де працюють або вчаться потерпілі або на території (об'єкті) яких стався нещасний випадок; органів охорони здоров'я, освіти, соціального страхування, захисту прав споживачів. Нещасні випадки із працюючими особами при зазначених вище обставинах розслідуються комісією в складі не менш трьох чоловік, яку призначає работадавець. Підстава для проведення розслідування – звертання постраждалого, листок непрацездатності або довідка лікувально-профілактичної установи. Порядок розслідування нещасних випадків невиробничого характеру при прямуванні на роботу або з роботи був розглянутий раніше.

Розслідування нещасного випадку невиробничого характеру проводиться протягом 10 календарних днів після створення комісії. За результатами розслідування складається акт за формою НПВ (затверджується особою, що призначила комісію), який направляється: потерпілому або особі, що представляє його інтереси; місцевій держадміністрації; підприємству, установі, організації, де працює (навчається) потерпілий; підприємству, установі, організації, відповідальним за безпечний стан території або об'єкта, де стався нещасний випадок. Необхідна кількість екземплярів акту визначається в кожному конкретному випадку. При запиті копія акту направляється органам внутрішніх справ, прокуратурі, іншим організаціям.

Акти за формою НПВ (разом з іншими матеріалами розслідування) про нещасні випадки із працюючими особами зберігаються протягом 45 років на підприємствах, в установах, організаціях, працівниками яких є потерпілі, а з непрацюючими особами - протягом трьох років в архіві місцевої держадміністрації.

Реєстрація зазначених нещасних випадків здійснюється в місцевій держадміністрації, а також на підприємстві, в установі, організації, що проводили розслідування їх, у журналі встановленої форми. Первинна реєстрація нещасних випадків ведеться в лікувально-профілактичній установі (у спеціальному журналі).

Облік нещасних випадків невиробничого характеру та аналіз причин їх ведеться місцевими держадміністраціями на основі звітів, які направляються лікувально-профілактичними установами.

Підприємство, установа, організація, відповідальні за безпечну життєдіяльність населення на території або об'єкті, де стався нещасний випадок, зобов'язані виконати рекомендовані комісією з його розслідування міри, що виключають подібні події. Повідомлення про виконання цих рекомендацій направляється в письмовій формі в місцеву держадміністрацію.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


Нагляд здійснюють спеціально уповноважені на це органи й інспекції, що не залежать у своїй діяльності від роботодавця
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации