Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств - файл Finansy pidpriemstvSlavyuk(ukr).doc

приобрести
Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств
скачать (2861.7 kb.)
Доступные файлы (1):
Finansy pidpriemstvSlavyuk(ukr).doc6588kb.26.11.2004 12:25скачать

Finansy pidpriemstvSlavyuk(ukr).doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30
Р.А. Слав'юк

ЗМІСТ

Тема 1. Фінанси в системі ринкових відносин.

Предмет і завдання курсу «Фінанси підприємств» 4

  1. Суть фінансів. Предмет курсу «Фінанси підприємств» 4

  2. Грошові відносини як складові фінансів підприємств 5

  3. Функції фінансів 6

Тема 2. Організація фінансової роботи на підприємстві 8

  1. Зміст фінансової роботи 8

  2. Завдання і функції фінансової служби 9

  3. Фінансовий менеджмент на підприємстві 9

Тема 3. Грошові кошти та організація розрахунків підприємств .12

  1. Грошові розрахунки в діяльності підприємств 12

  2. Безготівкові операції та розрахунки 17

  3. Загальні принципи ведення касових операцій підприємством . .21

  4. Призначення та структура звіту про рух грошових коштів . .24

Тема 4. Доходи і фінансові результати від господарської

та іншої діяльності підприємства 34

4.1. Класифікація доходів підприємницьких структур

за джерелами формування 34

  1. Система показників рентабельності 39

  2. Факторний аналіз динаміки прибутковості 44

  3. Загальна характеристика звіту про фінансові результати . . .47

Тема 5. Оподаткування підприємств та фінансових

результатів підприємницької діяльності 66

  1. Оподаткування прибутку підприємств 66

  2. Плата за ресурси 79

  3. Непряме оподаткування підприємств 82

  4. Місцеві податки і збори 92

  5. Документальна перевірка як форма контролю
    Державної податкової адміністрації за станом розрахунків
    підприємств з бюджетом 93

  6. Попередня перевірка стану розрахунків підприємств

з бюджетом 97

  1. Основні питання програми перевірки 100

  2. Порядок відображення в актах документальних перевірок
    аналізу фінансово-господарської діяльності платників
    податку на прибуток 103

456

Фінанси підприємств

5.9. Використання непрямих методів перевірки

при оподаткуванні податком на прибуток 107

Тема 6. Фінанси акціонерних товариств 118

  1. Структура власного капіталу акціонерних товариств 118

  2. Емісійна політика акціонерного товариства 122

  3. Порядок формування статутного капіталу акціонерних
    товариств 124

  4. Розрахунок дивідендів за акціями акціонерного товариства . .137

Тема 7. Управління корпоративними фінансами.

Фінансова та інша звітність акціонерних товариств

про власний капітал 143

  1. Повноваження і компетенція суб'єктів корпоративного
    управління фінансами 143

  2. Облік цінних паперів акціонерного товариства.
    Депозитарна і реєстрова діяльність 150

  3. Фінансова та інша звітність акціонерного товариства

про власний капітал 156

Тема 8. Фінанси підприємств малого бізнесу 169

  1. Суть малого бізнесу та його організаційні форми 169

  2. Фінансові ресурси малого бізнесу 174

  3. Джерела фінансування малого бізнесу в Україні 177

  4. Організація спрощеної системи оподатковування,

обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва 183

8.5. Державна фінансова підтримка малого бізнесу 192

Тема 9. Фінансове забезпечення поточної діяльності

підприємств 197

  1. Джерела формування оборотних засобів 197

  2. Політика формування власних фінансових ресурсів 198

  3. Нормування власних оборотних засобів 201

Тема 10. Фінансове забезпечення та ефективність інвестицій . . .207

  1. Капітальні вкладення і джерела їх фінансування 207

  2. Проектний аналіз інвестицій 209

  3. Фінансова оцінка ефективності інвестицій

в основний капітал 214

10.4. Фінансова оцінка ефективності фінансування інвестицій

у цінні папери 221

457

P.А. Слав'юк

Тема 11. Кредитування і розрахунки підприємств 227

  1. Суть та форми кредитування підприємств
    банківськими установами 227

  2. Методика оцінки платоспроможності позичальника

та порядок надання кредиту 231

11.3. Порядок нарахування відсотків за депозитними

та кредитними операціями 241

Тема 12. Взаємозв'язок управлінського обліку

і фінансового аналізу. Методи і прийоми

фінансової роботи і фінансового аналізу 246

12.1. Взаємозв'язок фінансового й управлінського обліку

та фінансової роботи і фінансового аналізу 246

  1. Суть фінансового аналізу 250

  2. Експрес-аналіз фінансового стану підприємства 253

  3. Фінансова звітність підприємства

як об'єкт фінансового аналізу 257

Тема 13. Структура балансу підприємства.

Його значення для оцінки фінансового стану 261

  1. Призначення балансу та його структура 261

  2. Особливості оцінки та відображення

у балансі необоротних активів 262

13.3. Склад, оцінка та відображення

у балансі оборотних активів 268

13.4. Структура пасивів балансу 273

Тема 14. Фінансовий аналіз стану активів

та зобов'язань підприємства 279

14.1. Внутрішній аналіз стану активів

промислового підприємства 279

  1. Фінансовий аналіз короткострокової заборгованості . . . .284

  2. Аналіз структури джерел коштів і їх використання 286

  3. Фінансовий аналіз оборотності активів підприємства . . . .288

  4. Аналіз руху грошових коштів на підприємстві 290

  5. Фінансовий аналіз дебіторської заборгованості 295

  6. Аналіз оборотності товарно-матеріальних запасів 303

  7. Комплексний аналіз стану підприємства

за допомогою фінансових коефіцієнтів 304

14.9. Перспективи поліпшення стану розрахунків підприємств . .313

458

Фінанси підприємств

Тема 15. Фінансове планування на підприємстві .318

  1. Особливості фінансового планування 318

  2. Розрахунок потреби в матеріальних ресурсах

при складанні фінансового плану 321

  1. Вибір варіанта капіталовкладень 323

  2. Розрахунок суми амортизаційних відрахувань 324

  3. Розрахунок собівартості продукції 326

  4. Розрахунок суми капіталу на приріст оборотних засобів . .326

  5. Розрахунок показників фінансового плану

та балансу доходів і витрат 328

15.8. Значення і зміст оперативного фінансового плану 332

Тема 16. Страхування матеріальних активів підприємств

і підприємницької діяльності 336

  1. Особливості страхового захисту активів підприємств . . . .336

  2. Страхова відповідальність

та страхова оцінка майна підприємства 337

16.3. Страховий захист власників товарів

при перевезенні вантажів 340

  1. Встановлення величини страхового тарифу 342

  2. Страхові суми і страхові премії як об'єкт страхових
    відносин підприємства зі страховою компанією 346

  3. Порядок укладання і дії договору страхування 348

Тема 17. Фінансова санація та упередження

банкрутства підприємства. Банкрутство підприємств . .349

17.1. Суть та необхідність санації підприємств

зі складним фінансовим станом 349

17.2. Оцінка внутрішніх і зовнішніх факторів

фінансової неспроможності підприємства 351

  1. Фінансові джерела санації 355

  2. Оцінка можливості банкрутства

та підстави для порушення справи про банкрутство 362

17.5. Порядок оголошення підприємства банкрутом

і механізм розподілу конкурсної маси 377

Практичні завдання 387

Задачі 418

Рекомендована література 451

459

УДК 658.14 (477) (075.8) ББК 65.9 (4 Укр) 26я7

С47

Рецензенти:

Реверчук С.К. —доктор економічних наук, професор, зав. кафедри банківського та страхового бізнесу Львівського національного університету ім. Івана Франка

Лагутін В.Д. — доктор економічних наук, професор Волинського державного університету ім. Лесі Українки, зав. кафедри фінансів підприємств і кредиту

Слав!юк Р.А.

С 47 Фінанси підприємств: Навчальний посібник. — Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. — 460 с.

ISBN 966-^8253-98-1

У третьому виданні навчального посібника розглянуто питання організації фінансової роботи на підприємстві, оптимізації гро­шових потоків та забезпечення платоспроможності і фінансової стабільності розвитку підприємств, їх оподаткування. Розкрито механізм формування фінансових ресурсів підприємства, порядок їх використання та планування надходжень, методику проведення аналізу фінансового"стану підприємства. До теоретичного матеріалу додано тестові завдання для самоперевірки. Внесено зміни відповідно до нових стандартів обліку.

Для студентів економічних спеціальностей вищих закладів освіти, слухачів факультетів післядипломної освіти

УДК 658.14 (477) (075.8) ББК 65.9 (4 Укр) 26я7

ISBN 966-8253-98-1 © Р.А. Слав'юк, 2004

© Центр навчальної літератури, 2004

Фінанси підприємств

Вихід економіки України з кризового стану неможливий без ро­зуміння керівниками та працівниками фінансових служб і установ особливостей функціонування фінансової системи держави і фінан­сового механізму господарюючих суб'єктів. Фінанси підприємств пе­ребувають у тісному зв'язку з фінансами національної економічної системи як єдиного цілого. Разом з тим, фінанси підприємств харак­теризуються певними особливостями та специфікою, які необхідно враховувати при здійсненні системних і структурних перетворень в Україні

Підготовка спеціалістів для фінансових служб підприємств у ви­щих закладах освіти України здійснюється за типовими програмами, рекомендованими Міністерством освіти і науки. Виходячи з про­грамного матеріалу, було підготовлено навчальний посібник «Фінан­си підприємств». Його перше видання здійснено у 1999 році. Після цього автором додатково опрацьовано значну кількість літератури з курсу «Фінанси підприємств» і проблем фінансового аналізу, фінан­сового менеджменту та оподаткування, а також: бухгалтерського обліку за новими стандартами. У структурі посібника використано матеріали опублікованих в Україні джерел, у яких дано характерис­тику нової фінансової звітності підприємств. Автор вдячний за ре­цензію доктора економічних наук Л. Дейнеко на цей посібник, опубліковану в журналі «Фінанси України», а також рецензії докто­ра економічних наук, професора Волинського державного університе­ту ім. Лесі Українки В. Лагутіна, доктора економічних наук, профе­сора Львівського державного аграрного університету Г. Черевка, доктора економічних наук, професора Львівського національного університету ім. Івана Франка С. Реверчука.

Зміст тем навчального посібника є результатом проведеної робо­ти з підготовки та читання лекцій з курсу «Фінанси підприємств» на економічному факультеті Волинського державного університету ім. Лесі Українки у 1994-2002 pp. Навчальний посібник розрахований на студентів вищих закладів освіти та слухачів факультетів після-дипломної освіти.

Від автора

Р.А. Слав'юк

Тема 1. Фінанси в системі ринкових відносин. Предмет і завдання курсу «Фінанси підприємств»

1.1. Суть фінансів. Предмет курсу «Фінанси підприємств»

Специфіка фінансів проявляється в тому, що вони завжди вис­тупають у грошовій формі, носять розподільчий характер і відоб­ражають формування і використання різних видів доходів і нагро­маджень суб'єктів господарської діяльності:

Необхідними умовами ефективного функціонування фінансів є:

• навність нормативно-правового забезпечення правил еко­
номічної поведінки суб'єктів господарювання.

Фінанси підприємств, будучи частиною загальної системи фінансів, відображають процес утворення, розподілу і використан­ня доходів на підприємствах різних галузей народного господарст­ва і тісно пов'язані з підприємництвом, тому що підприємство є формою підприємницької діяльності.

З іншої точки зору, фінанси підприємств — це відносини роз­поділу, безпосередньо пов'язані з формуванням і використанням грошових доходів і фондів*.

Фінанси є кровоносною системою підприємницької діяльності. Рух грошей, його швидкість і масштаби визначають працездатність фінансової системи. З руху грошей починається і ним завершується кругообіг коштів підприємства, оборот всього капіталу.

Якщо б підприємницька діяльність складалася лише з операцій з готівковими коштами, то рух капіталу легко виявлявся. Проте

' Сугорміна В.М. та ін. Фінанси зарубіжних корпорацій: Навч. посібник/ В.М. Су-торміна, В.М. Федосов, Н.С.Рязанова: за ред. В.М. Федосова. — К.: Либідь. 1993. —С. 39.

Фінанси підприємств

готівкові кошти — це лише одна з форм капіталу. Іншими форма­ми капіталу є товарна і виробнича. Операції з ними в кінцевому ре­зультаті зведуться до грошового обміну, але в кожний даний мо­мент це не є очевидним. Тому процес руху капіталу затушовується, аналіз і оцінка фінансів підприємства ускладнюються.

В умовах ринку питання стану фінансів підприємств цікавить мільйони українських громадян-акціонерів, а також інших безпосе­редніх і опосередкованих учасників економічного процесу. Це пи­тання найбільш важливе для працівників самого підприємства і йо­го адміністрації, тому що механізм ринку може призвести і до бан­крутства.

З огляду на вищесказане можна констатувати, що предметом дисципліни «Фінанси підприємств» є грошові відносини, які вини­кають в процесі господарської діяльності підприємств і пов'язані з формуванням власних і залучених коштів, їх використанням на фінансування витрат і інвестицій підприємства, утворенням і роз­поділом отриманого прибутку.

В даній дисципліні не вивчаються особливості фінансів інвес­тиційних фондів, бірж, банків і кредитних установ, страхових ор­ганізацій, тому що економіко-правові і фінансові основи їх діяль­ності регулюються спеціальними нормативними актами, знання яких допомагає зрозуміти характер взаємодії підприємств з цими елементами ринкової інфраструктури.

Дисципліна «Фінанси підприємств» тісно пов'язана з іншими навчальними дисциплінами: «Податки і оподаткування», «Право», «Фінансовий ринок», «Гроші та кредит», «Банківська справа», «Фінансовий менеджмент».

1.2. Грошові відносини як складові фінансів підприємств

Сукупність грошових відносин у державі можна розділити на декілька груп:

Яш ж конкретні види грошових відносин включають фінанси?

5

P.А. Слав'юк

Перш за все, це грошові відносини підприємств з державою. Не менш вагомими є грошові відносини з приводу використання санкцій і стимулів при виконанні договорів. Значне місце в діяль­ності підприємств і організації займають грошові відносини з пра­цівниками. Окремо слід виділити грошові відносини держави з на­селенням. У виробничій та комерційній діяльності значну роль відіграють грошові відносини підприємств зі страховими ком­паніями, банками. В умовах ринкової економіки важливу роль відіграють грошові відносини у процесі зовнішньо-економічної діяльності.

На рівні підприємств фінансові відносини охоплюють:

1.3. Функції фінансів

У економічній літературі виділяють дві ключові функції фінан­сів підприємств:

- розподільчу;

контрольну (функція нагромадження стосується фінансів

Розподільча функція проявляється в тому, що за допомогою фінансів реалізуються послідовності розподілу національного до-

Фінанси підприємств

ходу (НД). Адже перш ніж розпочнеться розподіл на індивідуальне споживання, створюються резервний фонд, фонди розвитку вироб­ництва, покриваються витрати. Завдяки цій функції забезпечується кількісне співвідношення між різними фондами. Це означає, що при розподілі НД важливе значення має не тільки послідовність відокремлення його частин, але й дотримання пропорцій на макро-і мікрорівнях економіки. Помилки і прорахунки в розумінні зако­номірностей пропорційного розподілу національного доходу на кожному рівні і кожному етапі розвитку держави можуть призвес­ти до негативних наслідків у розвитку економіки.

Завдяки розподільчій функції забезпечується оптимальне поєднання різних інтересів в Україні (загальнодержавних, колек­тивних, особистих) і створюються стимули для ефективного госпо­дарювання.

Контрольна функція перебуває в тісному зв'язку і взаємобумов-леності з розподільчою функцією. Якщо існують закономірності розподілу національного доходу, то й існує механізм інформування про результати дотримання цих закономірностей та контролю за дотриманням цих закономірностей. Фінансовий контроль — це пе­ревірка спеціально уповноваженими органами форм і змісту фінан­сових відносин та порядку здійснення фінансово-господарської діяльності. Фінансовий контроль може бути державний, незалеж­ний (у формі аудиту), внутрішньогосподарський, який проводить­ся бухгалтерією, фінансовим відділом у формі:

Аудит — це незалежний платний фінансовий контроль, а також система надання платних послуг з удосконалення фінансово-госпо­дарської діяльності. Аудит здійснюють аудиторські фірми чи ок­ремі самостійні аудитори, які мають ліцензію. Значна кількість фінансової інформації та звітності підприємств відповідно до існу­ючих нормативних документів завіряється аудиторами.

Залежно від часу здійснення фінансовий контроль ділиться на попередній, поточний і наступний. Попередній контроль прово­диться до здійснення фінансово-господарських операцій; поточ­ний — під час фінансових і господарських операцій; наступний — після здійснення операцій і покликаний виявити ті порушення, які виникли і не були встановлені під час попереднього і поточного контролю.

7

Р.А. Слав'юк

Тема 2. Організація фінансової роботи на підприємстві

2.1. Зміст фінансової роботи

Фінансова робота — це діяльність з управління фінансами фір­ми. Вона включає:

Виробнича і комерційна діяльність підприємств може забезпе­чуватися грошовими коштами у формі самофінансування, банків­ського і комерційного кредитування, залучення акціонерного капіталу, бюджетного фінансування.

Фінансова робота на підприємствах організовується і прово­диться спеціальними фінансовими службами. Самостійні фінансові служби створюються, як правило, на великих підприємствах.

У їх склад можуть входити відділи:

На малих підприємствах відповідальність за фінансову роботу несе головний бухгалтер.

Фінансовий відділ фірми має право:

Крім того, працівники фінансових відділів'мають право вима­гати:

8

Фінанси підприємств

Начальник фінансового відділу, чи фінансовий директор, чи фінансовий менеджер підпорядковуються керівнику фірми чи за­ступнику з економічних питань і несуть відповідальність за:

2.2. Завдання і функції фінансової служби

Завданнями фінансової служби підприємства є:

фінансування витрат на виробництво, капітальних вкла­день і інших витрат;




- розрахунки з робітниками і службовцями, бюджетом, бан­
ками, постачальниками і підрядними організаціями.

Крім того, фінансові служби підвищують ефективність вироб­ництва. З цією метою систематично:

2.3. Фінансовий менеджмент на підприємстві

Фінансове управління діяльністю господарства має дві взаємо­пов'язані сфери:

9

Р.А. Слав'кж

Управління короткостроковим фінансуванням включає:

У процесі постачання вирішується питання управління товар­ними запасами. При виробництві фінансове управління спрямова­не на:

- забезпечення фінансовими ресурсами всіх поточних платежів;

- розрахунків з органами страхування, Пенсійним фондом,
податковою системою;

Важливе місце в управлінні сучасним підприємством відіграє фінансовий менеджмент — система раціонального управління про­цесами фінансування господарської діяльності підприємства. Фінансовий менеджмент — невід'ємна частина загальної системи управління підприємством.

За змістом поняття фінансового менеджменту означає процес вироблення скеровуючих дій на рух фінансових ресурсів і капіталу з метою підвищення ефективності їх використання і нарощування. сновний принцип, яким повинні керуватися фінансові менед­жери — це виключність інтересів фірми. Кінцеві фінансові цілі виз-10

Фінанси підприємств

начають всю політику взаємодії працівників підприємства. Право­ва законність операцій забезпечує їхній захист і законність доходів. Тому функціональними обов'язками фінансового менеджера є:

11

Р.А. Слав'юк

Тема 3. Грошові кошти та організація розрахунків підприємств

3.1. Грошові розрахунки в діяльності підприємств

Грошові потоки підприємства за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Кошти, що надходять з різних джерел підприємства, належать до внутрішніх грошових потоків. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел.

Аналіз руху грошових засобів показує, як формувалися потоки грошових засобів у минулому, але можливість погасити заборго­ваність залежить від майбутніх потоків грошових засобів, тому не­обхідною є система, що дає змогу прогнозувати рух грошових по­токів і визначити обсяг необхідного фінансування у наступному році.

Негативний рух грошових потоків означає, що підприємству необхідний кредит у межах отриманого негативного значення, по­зитивний — що підприємство потенційно матиме змогу зменшити існуючу заборгованість.

Структура грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. Класифікацію надхо­джень і вибуття грошових засобів наведено на рисунку 1.

Більшість підприємств значну частину фінансових ресурсів от­римує саме з внутрішніх джерел. їх частка становить 60-70% у за­гальному обсязі грошових потоків. Внутрішні грошові надходжен­ня згідно з чинною практикою обліку та звітності включають:

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг залежить від ос­новної діяльності підприємства, тому на неї припадає найбільша частка внутрішніх грошових надходжень. Від величини виручки за­лежить не тільки внутрішньовиробниче відшкодування витрат і формування прибутку, а й своєчасність і повнота податкових пла­тежів, погашення банківських кредитів, які впливають на рівень виплачених відсотків, що в остаточному підсумку позначається на фінансовому результаті діяльності підприємства. Виручка від ре­алізації продукції є фінансовою категорією, яка виражає грошові відносини між постачальниками і покупцями. 12





Фінанси підприємств

Рис. 1. Дескриптивна фінансова модель підприємства

З переходом на ринкові основи господарювання зростає роль фінансової діяльності підприємств. Пошук фінансових джерел роз­витку підприємств у напрямку найефективнішого інвестування фінансових ресурсів, операцій з цінними паперами та інші питання

13

Р.А. Слав'юк

фінансової діяльності набувають важливого значення для фінансо­вих служб підприємства.

Підприємства, крім основної, отримують доходи від таких ви­дів діяльності:

Доходи від таких видів діяльності мають значну питому вагу у грошових потоках підприємства і є мірою розвитку ринкової інфраструктури, особливо фінансового ринку. Доходи від фінансо­вих інвестицій справляють прямий, безпосередній вплив на форму­вання балансового прибутку. Основним завданням фінансової служби підприємства є раціональне використання вільних фінансо­вих ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток.

Отже, грошові надходження підприємства відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у ви­робництво вкладення, формуючи доходи і фонди грошових коштів, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, вдосконалення та розширення виробництва.

Грошові розрахунки, які здійснюються підприємствами усіх форм власності, можуть здійснюватись у готівковій і безготівковій формах. У сукупності ці грошові розрахунки формують грошовий оборот підприємств.

У грошовому обороті підприємств можна виділити такі напрями:

Основними для підприємства є надходження грошових коштів від продажу продукції (робіт, послуг), що зараховані на поточні ра­хунки і оприбутковані в касі підприємства, оприбутковані товари при товарообмінних операціях, а також надходження в нема­теріальній формі.

Своєчасність надходжень коштів від продажу продукції — важ­ливий момент у господарській діяльності підприємства. По-перше,

Фінанси підприємств

грошові надходження є основним регулярним джерелом коштів підприємства. По-друге, процес кругообороту коштів підприєм­ства закінчується продажем продукції, що означає відновлення ви­трачених на виробництво грошових коштів і створення необхідних умов для відновлення витрачених на виробництво грошових коштів і створення необхідних умов для відновлення наступного кругообороту*

Від грошових надходжень залежать фінансова стійкість підпри­ємства, стан обігових коштів, розмір прибутку, своєчасність розра­хунків з державними цільовими фондами, кредитними установами.

В Україні застосовуються два методи визначення надходжень від продажу продукціїї: касовий метод, відповідно до якого надхо­дження від продажу визначають за коштами, які· надійшли на раху­нок у вигляді платежів за відвантажену продукцію, виконані робо­ти, надані послуги або оприбуткованих матеріальних цінностей; метод нарахування, відповідно до якого надходження від продажу продукції визначають за вартістю відвантажених товарів на відповідну дату.

При виконанні господарських операцій, пов'язаних з продажем продукції (робіт, послуг), інших матеріальних цінностей, нема­теріальних активів, зобов'язання підприємства щодо розпоряджен­ня отриманими надходженнями в грошовій та іншій формах вини­кають з моменту:

При здійсненні товарообмінних (бартерних операцій) зо­бов'язання підприємства виникають з моменту:

* Зятковський І.В. Фінанси підприємства в розрахунках. — Тернопіль: Товариство «Поліграфіст», 1998. — С. 60.

15

Р.А. Слав'юк

Виконання операцій при ввезенні товарів (робіт, послуг) фіксується з моменту:

оформлення ввізної декларації;

Рух готівкових грошей і безготівкових платіжних засобів взаємопов'язаний. Однак у сукупному грошовому обороті перева­жають безготівкові розрахунки, оскільки вони мають ряд переваг над готівковими. Ці переваги проявляються передусім у приско­ренні розрахунків, в економії витрат, пов'язаних з перевезенням готівки, її обліком та зберіганням. Використання безготівкових розрахунків зменшує потребу в обороті грошових знаків держави. Крім того, при безготівкових розрахунках грошова маса акуму­люється в банках і створюються умови для контролю за їх цільовим використанням.

Безготівкові розрахунки не обмежуються лише банківськими операціями. В грошовому обороті можуть мати місце взаємні роз­рахунки. Такі розрахунки, як правило, здійснюються поза банками.

Основою організації безготівкових розрахунків у господарсь­кому обороті України є Інструкція «Про безготівкові розрахунки в національній валюті» затверджена постановою Правління Національного банку №135 від 29. 03. 2001 року, а готівкових — Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №72 від 19. 02. 2001 року, а також Інструкція про ор­ганізацію роботи з готівкового обігу установами банків України.

Позичкові рахунки відкриваються юридичним і фізичним осо­бам у банку. Такі рахунки призначаються для обліку кредиту, який здійснюється шляхом оплати розрахункових документів і перера­хування на поточний рахунок отримувача кредиту відповідно до умов кредитування.

Депозитні рахунки відкриваються на основі депозитного дого­вору між власниками рахунка і установою банку на термін, засте­режений в договорі. Кошти на депозитний рахунок перерахову­ються з поточного рахунка і після закінчення терміну зберігання повертаються на нього.

Для відкриття поточних рахунків підприємства подають у банк такі документи:

16

Фінанси підприємств

  1. Заяву на відкриття рахунка за підписом керівника
    підприємства і головного бухгалтера.

  2. Копію свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчену орга­
    ном, який видав свідоцтво, або нотаріусом.

  3. Копію рішення про створення чи реорганізацію підприємства,
    засвідчену нотаріально чи органом, який прийняв це рішення.

  4. Копію Статуту підприємства, засвідчену нотаріально чи
    реєструючим органом.

  5. Картку зі зразками підписів осіб, що можуть розпоряджати­
    ся рахунком з відбитком печатки підприємства.

  6. Копію документа, що підтверджує взяття підприємства на
    податковий облік.

  7. Копію документа про реєстрацію в Пенсійному фонді Ук­
    раїни.

При відкритті субрахунків для філіалів і самостійних підроз­ділів підприємства в банк подається копія рішення про створення відокремленого підрозділу і прохання про відкриття субрахунка.

Для відкриття поточного рахунка в іноземній валюті підпри-ємство-резидент надає в банк ті ж документи що й відкриття рахунків у національній валюті.

3.2. Безготівкові операції та розрахунки

Безготівкові розрахунки між підприємствами здійснюю і ьия у національній валюті України через банк перерахуванням коштів з рахунка платника на рахунок одержувача.

Кошти з рахунка клієнта списуються за розпорядженням його власника, крім випадків безспірного стягнення та безакцептного списання коштів.

Форми безготівкових розрахунків за товарними операціями і господарськими договорами можна класифікувати так:

1. Щодо факту здійснення угоди:

2. З точки зору умов оплати угоди:

17

Р.А. Слав'юк

3. За використовуваними платіжними засобами:

4. За джерелами коштів, які залучаються для фінансування угоди:

такими формами розрахункових документів:

- - - платіжними вимогами;

- інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

При здійсненні розрахунків клієнти можуть застосовувати сис­тему «клієнт-банк», яка забезпечує: передачу повідомлень між клієнтом та банком у зашифрованому вигляді за допомогою сер-тифікованих засобів захисту; автоматичне ведення протоколу пере­дачі розрахункових документів між банком і клієнтом; автоматич­не архівування протоколів наприкінці дня.

Серед форм безготівкових розрахунків значне місце займають розрахунки із застосуванням платіжних доручень. Платіжне дору­чення — це документ, що є письмово оформленим дорученням клієнта на перерахування визначеної суми коштів. Доручення приймаються банком до виконання протягом десяти календарних днів від дати оформлення. Доручення використовуються при роз­рахунках за товари та послуги, з бюджетом, банками, страховими компаніями тощо.

Платіжна вимога-доручення — це комбінований документ, який складається з двох частин: верхня — вимога постачальника безпо­середньо до покупця сплатити вартість робіт, послуг та товарів; нижня доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка суму, проставлену в рядку «суму до оплати писати слова­ми».

18

Фінанси підприємств

Постачальник, відвантаживши продукцію, виписує в трьох примірниках платіжну вимогу-доручення і разом з копіями відван-тажувальних документів передає їх у банк покупця. При згоді оп­латити поставку покупець заповнює платіжне доручення, на під­ставі якого відповідна сума перераховується. Після виставлення платіжного доручення банк платника передає йому відвантажу-вальні документи.

Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у без­готівковій формі між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.

Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове розпо­рядження власника рахунка (чекодавця) в установі банку (банку-емітента), яка обслуговує його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену у чеку суму.

Чекодавець — юридична або фізична особа, яка здійснює пла­тіж за допомогою чека та підписує його. Чекодержатель — підпри­ємство, яке є отримувачем коштів за чеком. Банк-емітент — це банк, що видає чекову книжку (розрахунковий чек) підприємству або фізичній особі.

Чеки з чекової книжки виписуються в момент здійснення плате­жу і видаються чекодавцем за отримані ним товари та надані по­слуги. Виписуючи чек, чекодавець переносить залишок ліміту з корінця попереднього чека на корінець виписаного чека і виводить новий залишок ліміту.

В умовах ринку зростає роль розрахунків акредитивами. Акре­дитив — це форма розрахунків, при яких банк-емітент за доручен­ням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги, надати повноваження іншому виконую­чому банку здійснити цей платіж.

Заявник акредитива — платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива.

Бенефіціар — юридична особа, на користь якої виставлено ак­редитив (продавець, виконавець робіт або послуг).

Виконавчий банк — це банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента виконує акредитив.

Залежно від характеру акредитивної операції, що покладена банком емітентом на виконавчий банк, він може виступати авізним або банком-платником.

19

Р.А. Слав'кж

Банк-емітент може відкрити такі види акредитивів:

а) покритий (депонований в банку постачальника), при відкритті
якого банк покупця перераховує кошти платника в банк постачаль­
ника за умовами зарахування його на окремий балансовий рахунок
«Акредитиви» на весь термін дії зобов'язання банку покупця. Покри­
тий акредитив передбачає завчасне бронювання коштів платника;

б) непокритий (гарантований), який відкривається покупцю
в банку постачальника шляхом надання банку права списувати всі
суми акредитива за розрахунком банку покупця. Оплата за непо­
критим акредитивом у разі тимчасової відсутності коштів на ра­
хунку платника гарантується банком-емітентом за рахунок
банківського кредиту.

Акредитиви бувають відкличні і безвідкличні. Відкличний акре­дитив може бути замінений чи анульований банком постачальника без попереднього повідомлення бенефіціара. Безвідкличний акре­дитив — це акредитив, який міняється чи анулюється тільки за зго­дою постачальника, на користь якого він був відкритий.

Термін дії і порядок розрахунків за акредитивами встанов­люється договором між платником і постачальником.

В Україні при розрахунках починають використовувати також векселі (прості і переказні). Простий вексель виписується і підпи­сується боржником. Переказний підлягає обов'язковому акцепту платником. Переказні векселі можуть бути передані іншій особі че­рез індосамент — спеціальний передавальний напис на зворотній стороні документа або на додатковому аркуші до нього.

Індосамент безоборотний — форма індосаменту, за якої векселе­давець перед своїм підписом робить напис: «Без обороту на мене». Це дає йому змогу уникнути пред'явлення до нього претензій у разі неоплати векселя зобов'язаною за ним особою. Такий вид векселя облікується банком за підвищеною ставкою.

Індосамент бланковий — форма передавання векселя, за якої особа, що передає вексель, ставить підпис без вказання особи, кот­ра стає власником векселя. Таким чином, вексель стає цінним папе­ром на пред'явника. Індосамент бланковий стає іменним завдяки написові над індосаментом: «Заплатіть за наказом такої-то особи». Індосамент іменний — форма індосаменту, за якої особа, що пере­дає вексель, вказує перед своїм підписом прізвище особи, котрій належатимуть усі права за векселем.

Індосамент обмежувальний — форма індосаменту, за якої забо­роняється подальше передавання векселя або вексель передається 20

Фінанси підприємств

на інкасування. Обмежувальним є заставний індосамент (на век­селі, що видається під заставу).

Індосамент ордерний є такою формою індосаменту, за якої в пе­редавальному написі вказують конкретну особу (індосата), за чиїм наказом вексель підлягає оплаті і котра повинна згодом здійснити індосамент.

Індосамент цільовий є такою формою індосаменту, за якої вка­зують мету передавання векселя іншій особі (наприклад, «Для де­понування»). Такий напис має характер доручення, і новий власник векселя може індосувати вексель тільки з цією метою.

Індосант — особа, яка здійснює індосамент.

Індосат — особа, на користь якої робиться індосамент.

3.3. Загальні принципи ведення касових операцій підприємством

Підприємства та підприємці, які мають рахунки, зобов'язані зберігати свої кошти в установах банків. Готівка може бути одер­жана з власних рахунків в установах банків у межах наявних коштів та на цілі, визначені у чеку, без надання обґрунтовуючих документів і розрахунків.

Усі готівкові розрахунки підприємств і підприємців між собою і з громадянами проводяться на основі Положення про ведення ка­сових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого по­становою Правління Національного банку України №72 від 19.02.2001 року, а також Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України.

Ліміт каси встановлюється підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою. Такі підпри­ємства можуть зберігати в своїй касі готівку на кінець дня в межах затвердженого ліміту каси.

Порядок установлення підприємствам ліміту каси, порядку і строків здавання готівкової виручки регулюється Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України.

Відповідальність за неподання заявок-розрахунків у визначені строки та несвоєчасне одержання встановленого ліміту каси згідно з умовами договору на розрахунково-касове обслуговування по­кладена на підприємства.

Підприємства зобов'язані здавати готівкову виручку понад ус­тановлений ліміт каси в порядку і строки, визначені установою

21

P.А. Слав'юк

банку для зарахування на їх поточні рахунки. Якщо ліміт каси підприємству взагалі не встановлено, то вся наявна готівка (крім розміру одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) в його касі на кінець дня має здаватися до банку (незалежно від причин, унаслідок яких ліміт каси не встановлено).

Готівкові кошти можуть здаватися підприємствами в денні та вечірні каси установ банків, інкасаторам Національного банку або установ комерційних банків, підприємствам поштового зв'язку для переказів на їх поточні рахунки в установах банків.

Готівкова виручка підприємств може використовуватися ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонуван­ня, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державни­ми цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства, що мають податковий борг, здійсню­ють виплати, що пов'язані з оплатою праці (крім виплат через екс­трені (невідкладні) обставини), виключно за рахунок коштів, одер­жаних з установ банків.

Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку в своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.

Підприємства, що мають поточні рахунки в установах банків, одержують готівку з цих рахунків в установах банків у межах наяв­них коштів і витрачають її виключно на цілі, які визначені в грошо­вому чеку та не суперечать чинному законодавству України.

Для своєчасного одержання в установі банку потрібної суми готівки підприємства у встановлені банком строки мають попере­дити (письмово або усно) установу банку про необхідну суму коштів у банкнотах та розмінній монеті.

Підприємства можуть надавати на вимогу обслуговуючої уста­нови банку при виникненні будь-яких сумнівів щодо проведення ними операцій, що не є економічно виправданими або суперечать чинному законодавству та в значних сумах (перевищують еквіва­лент 10,0 тис. євро за офіційним курсом гривні до іноземної валю­ти, установленим Національним банком), копії розрахункових звітних документів (касові й товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, проїзні документи), а також актів закупівлі, рахунків-фактур тощо, які підтверджували о здійснені цільові витрати одержаної в установах банків готівки (крім виплат, пов'язаних з оплатою праці та отриманням чистого доходу підприємця).

22

Фінанси підприємств

Підприємства мають право зберігати готівку в своїй касі, що одержана в установі банку для виплат, пов'язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку. Для проведення цих виплат працівникам віддалених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів готівка може зберігатися в їх касах понад установ­лений ліміт каси протягом п'яти робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку. Готівка, що одержана в уста­нові банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в уста­нові банку і не використані за призначенням протягом установле­них вище строків, повертаються підприємством в установу банку не пізніше наступного робочого дня установи банку та підпри­ємства або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту) і видаватися на ті самі цілі.

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, пов'язаних з оплатою праці, що здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси платіжних (розрахунково-платіжних) відомостях.

Видача готівки під звіт проводиться з кас підприємств за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами, тобто в разі подання до бухгалтерії авансового звіту про витрачені (частково витрачені) кошти та одночасного повер­нення до каси підприємства залишку готівки, виданої під звіт.

Підзвітні особи зобов'язані подати до бухгалтерії підприємства разом із невикористаним залишком готівки авансовий звіт про ви­трачання одержаних у касі сум у такі строки:

Якщо з каси підприємства підзвітній особі одночасно видана готівка на відрядження та для вирішення у цьому відрядженні

23

Р.А. Слав'юк

виробничих (господарських) питань (у тому числі й для закупівлі в населення сільгосппродукції та заготівлі вторсировини), то під­звітна особа незалежно від строку відрядження протягом трьох робо­чих днів після повернення з відрядження має подати до бухгалтерії підприємства повний звіт про суми, що були їй видані для вирішення виробничих (господарських) питань і безпосередньо на відрядження.

У разі придбання працівником підприємства за власні готівкові кошти товарів (продукції, послуг) або використання цих коштів у відрядженні для потреб підприємства він звітує за витрачені кош­ти у вищезазначеному порядку.

Фізичні особи — довірені особи клієнтів (юридичних осіб), які одержали готівку з карткового рахунку із застосуванням корпора­тивної картки для вирішення виробничих (господарських) питань або на відрядження (згідно з вимогами Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління Національного банку Ук­раїни від 24.09.99 р. №479, зареєстрованого Міністерством юстиції України 22.11.99 р. №802/4095), використовують її за цільовим при­значенням без оприбуткування в касі підприємства. Зазначені довірені особи мають подавати до бухгалтерії підприємства аван­совий звіт разом з підтвердними документами.

До підприємств застосовуються штрафні санкції згідно з чин­ним законодавством України за:

3.4. Призначення та структура звіту про рух грошових коштів

Звіт про рух грошових коштів містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період. Під грошовими потоками 24

Фінанси підприємств

розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їх еквіва­лентів. Грошові кошти включать кошти в касі та на рахунках у бан­ках, які можуть бути використані для поточних операцій.

Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у відому суму кош­тів і мають незначний ризик щодо зміни вартості. Звичайно таки­ми еквівалентами є високоліквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує 3 місяці (казначейські векселі, депозитні сертифікати тощо).

Рух коштів відображається в звіті про рух грошових коштів у розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.

Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною та фінансовою. Прикладом руху грошових коштів внаслідок операційної діяль­ності є:

Інвестиційна діяльність — це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також корот­кострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівален­тами грошових коштів. Приклади руху коштів внаслідок інвес­тиційної діяльності:

Фінансована діяльність — це сукупність операцій, які призво­дять до зміни величини та (або) складу власного та позикового ка­піталу. Прикладом руху коштів внаслідок фінансової діяльності є:

25

Р.А. Слав'юк

Застосовуючи розглянуту класифікацію, слід мати на увазі, що віднесення руху коштів до відповідної групи залежить передусім від характеру господарської діяльності підприємства. Наприклад, інвес­тиції в цінні папери звичайно є інвестиційною діяльністю підприєм­ства, але основною (операційною) діяльністю інвестиційної компанії.

Крім того, якщо одна операція включає суми коштів від декіль­кох видів діяльності, ці суми необхідно розподіляти між відповід­ними видами діяльності.

Так, наприклад, суму, сплачену банку, яка включає погашення позики та відсотки, буде відображено двома позиціями: відсотки — у складі операційної діяльності, а погашення позики — у складі фінансової діяльності.

Негрошові операції — це операції, які не потребують викорис­тання грошових коштів або їхніх еквівалентів. Прикладом таких операцій є:

• перетворення зобов'язань на власний капітал.
Негрошові операції не включаються до звіту про рух грошових

коштів. Негрошові операції, пов'язані з фінансовою та інвестицій­ною діяльністю, слід розкривати в примітках до фінансових звітів. Внутрішні зміни у складі грошових коштів та їх еквівалентів не відображаються у звіті про рух грошових коштів. Наприклад, над­ходження коштів з банку до каси підприємства не розглядається як рух грошових коштів у результаті операційної діяльності.

Інформація про рух грошових коштів у результаті операційної діяльності може бути наведена із застосуванням прямого або не­прямого методів. При застосуванні прямого методу для визначен­ня суми чистого надходження коштів у результаті операційної діяльності у звіті послідовно наводяться всі основні класи (статті) надходжень та видатків, різниця яких показує приріст або змен­шення грошових коштів.

Інформацію про рух коштів внаслідок операційної діяльності можна отримати:

• з облікових реєстрів;

• шляхом послідовного коригування статей звіту про фінан­
сові результати.

Непрямий метод передбачає визначення суми чистого надход­ження (видатку) в результаті операційної діяльності шляхом послі-26

Фінанси підприємств

довного коригування показника прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, наведеного в звіті про фінансові ре­зультати.

Коригування здійснюється з метою врахування впливу:

Форма звіту про рух грошових коштів, встановлена положен­ням (стандартом) бухгалтерського обліку 4 (далі — П(С)БО 4), пе­редбачає використання непрямого методу подання інформації про рух коштів у результаті операційної діяльності.

Процес заповнення розділу 1 «Рух коштів у результаті опе­раційної діяльності» включає п'ять етапів.

Етап 1. Перенесення показника прибутку від звичайної діяль­ності до оподаткування. Першим кроком є перенесення показника фінансового результату (прибутку або збитку) від звичайної діяль­ності до оподаткування, відображеного в звіті про фінансові ре­зультати до звіту про рух грошових коштів.

Отже, у статті «Прибуток (збиток) до оподаткування та надзви­чайних статей» у графах «Надходження» і «Видаток» показується відповідно прибуток чи збиток від звичайної діяльності до оподатку­вання за звітний період, наведений у звіті про фінансові результати.

Етап 2. Визначення прибутку (збитку) від операційної діяль­ності до зміни в чистих оборотних активах. Цей крок має за мету врахувати вплив на прибуток негрошових витрат (амортизації ак­тивів, забезпечень зобов'язань, витрат на сплату відсотків із фінан­сових зобов'язань), а також фінансових результатів, не пов'язаних з операційною діяльністю.

Алгоритм визначення прибутку (збитку) від операційної діяль­ності до зміни в чистих оборотних активах наведений на рис. 2.

Етап 3. Визначення грошових коштів від операційної діяль­ності. Цей крок дає можливість визначити суму грошових коштів, отриманих підприємством від операційної діяльності шляхом ко­ригування прибутку (збитку) від операційної діяльності на зміни У складі оборотних активів, поточних зобов'язань, витрат і доходів майбутніх періодів (рис. 3).

Етап 4. Визначення чистого руху коштів до надзвичайних ста­тей. Чистий рух коштів до надзвичайних статей визначається шля-

27





Р.А. Слав!юк

Рис. 2. Алгоритм визначення прибутку (збитку) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах

хом вирахування з суми грошових коштів від операційної діяльності сплачених відсотків та сплачених податків на прибуток (рис. 4).

Етап 5. Визначення чистого руху коштів від операційної діяль­ності. Для визначення чистого руху коштів від операційної діяльності необхідно врахувати рух коштів внаслідок надзвичайних подій, які не пов'язані з інвестиційною або фінансовою діяльністю (рис. 5). Визначення руху коштів внаслідок інвестиційної діяльності Надходження або видаток коштів від інвестиційної діяльності визначаються на основі аналізу:

28





Фінанси підприємств

Рис. 3. Алгоритм розрахунку грошових коштів від операційної діяльності

змін у статтях необоротних активів; зміни поточних фінансових інвестицій; статей звіту про фінансові результати («Дохід від участі у капіталі», «Інші фінансові доходи», «Інші доходи», «Втра­ти від участі у капіталі», «Інші витрати»).

29




  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30


Р.А. Слав'юк
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации