Мороз О.Г., Падалка О.С., Юрченко В.І. Педагогіка і психологія вищої школи - файл n1.doc

приобрести
Мороз О.Г., Падалка О.С., Юрченко В.І. Педагогіка і психологія вищої школи
скачать (1342 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc1342kb.10.09.2012 15:05скачать

n1.doc

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12
зорову пам'ять, якщо працюючи з текстом, літературою, він помічає, що найкраще засвоює прочитане; що легко може відтворити текст, закривши очі; пам'ятає, де саме на сторінці розміщена та чи інша частина тексту.

Слухова пам'ять проявляється тоді, коли студент легко, не втомлюючись, може слухати лекцію викладача та запам'ятати майже все, коли студент прагне читати текст вголос і т.ін.

Наявність моторної пам'яті можна встановити, якщо студент помічає, що краще за все запам'ятовує той текст лекції, який записаний у конспект, до якого йому вдається створити відповідні малюнки, схеми тощо.

Змішана пам'ять визначається тим, що студент однаково добре запам'ятовує навчальний матеріал, якщо він його прочитає, запише або почує. Деякі студенти володіють особливим видом пам'яті - логічною пам'яттю. Завдяки їй легко встановлюються внутрішні зв'язки між різним11 твердженнями, легко відновлюються доведення й аргументації, використані

ЇЙ

лекШЇ і т.п. Наявність логічної пам'яті забезпечує розвиток творчої думки студентів.

Слід зауважити, що жоден із розглянутих видів пам'яті не дається від

арОдження, не є спадковою властивістю, хоча в окремих випадках

спостерігається певний спадковий вплив на розвиток того чи іншого виду

пам'яті. Для розвитку до високого рівня кожного виду пам'яті необхідні

систематичні мнемічні тренування.

Лекція є першим етапом процесу оволодіння науковими знаннями. Для того, щоб найефективніше використати її в процесі навчання, необхідно навчитися записувати (або конспектувати) лекцію.

Досвід вищої школи свідчить, що абсолютна більшість студентів записує лекції. Але дехто з них висловлює думку про те, що за наявності підручників, лекцію записувати не обов'язково. Однак, зарубіжні та вітчизняні психологи довели, що відразу після лекції запам'ятовується, та й то на короткий час, не більше 40 - 45% навчального матеріалу. У такому випадку, якщо лекція не була записана, то інформація, про яку йшла мова на лекції, значною мірою безповоротно губиться. Крім того, також встановлено, що записування сприяє організації уваги студентів під час лекції та більш міцному засвоєнню навчального матеріалу. Збереження в вигляді конспектів лекційного матеріалу дає змогу для подальшої самостійної роботи над ним.

Що й як слід записувати на лекції?

1. Потрібно уникати детальних записів. Під час лекції викладач часто повторює одну й ту ж думку, твердження - для того, щоб усі встигли почути й записати. Бажано вести записи на лекції у вигляді тез - записувати основні Положення та деякі аргументи.

2. Записи потрібно виконувати за найбільш зручною схемою. Наприклад, залишати великі поля та писати на одній стороні аркуша, а на Фугій - під час опрацювання лекції, записувати відомості з додаткової 'ітератури, цитати, зауваження.

163

3. Для виділення назви теми, питань плану, заголовків, основи наукових положень бажано використовувати кольорові олівці, фломастер чорнило іншого кольору.

4. Обов'язково слід записувати рекомендовану літературу; прізвищ авторів, назви творів, на які посилається викладач під час лекції

5. Записи потрібно вести охайно, грамотно, змістовно й чітко виокремлюючи розділи та підрозділи, теми та підтеми.

Робота над конспектом лекції поділяється на етапи:

• повторити текст прослуханої лекції за конспектом;

• незрозумілі положення, твердження винести на поля та уточнити;

• усунути пропуски й недоліки, дописати незакінчені слова;

• виділити основні положення, розділи, тобто закінчити технічне оформлення конспекту;

• перед наступною лекцією переглянути конспект попередньої Підготовка до практичних занять. Основою для підготовки

студентів до практичних занять є плани занять, які розроблені кафедрами. У них перераховуються питання, які будуть вивчатися, даються завдання для самостійного виконання, визначається основна та додаткова література, даються методичні рекомендації. Структура практичних занять приблизно така: вступне слово викладача (ведучого), власне практична частина (виконання завдань, обговорення питань тощо), запитання студентів ЩОДО наступної теми практичних занять, заключне слово викладача. -- ' ■ Підготовка до практичних занять здійснюється за таким планом:

1. Уточнення теми практичного заняття, його плану, необхідні завдань, розподіл завдань між учасниками практичного чи семінарського заняття (в групі чи підгрупі), якщо це потрібно.

2 Виконання завдань, повторення раніше набутих знань, вивчей* конспектів лекцій, навчальної літератури. -•*" '* •'

\t'

3. Читання основної та додаткової літератури, виписування необхідних відомостей, виділення незрозумілих питань для консультації з викладачем.

4. Після ознайомлення з усією необхідною літературою, виконання вСіх завдань, уточнення плану проведення заняття з можливими учасниками обговорення конкретних завдань студент готовий до творчої участі в проведенні практичного заняття [146].

Особливість навчальної праці студентів у сучасних умовах полягає в тому, що процес навчання в вищій школі - це складний процес здійснення аналізу та синтезу великих обсягів наукової, професійної та спеціальної інформації. Ці обсяги інформації значно зросли за останні роки. Проте, як стверджує практика та наукові дослідження в галузі гігієни розумової праці, це аж ніяк не означає, що кожен студент не може за інших рівних умов набути необхідного й достатнього обсягу знань, умінь і навичок, щоб розпочати свій творчий шлях у науці або практичній роботі.

Відомо, що кількість і якість роботи, що виконується людиною за певний проміжок часу, залежить від її працездатності. Ефективність засвоєння навчального матеріалу залежить від працездатності студента на той чи інший момент його розумової діяльності. Пояснюється це тим, що витрати студентом нервових зусиль здійснюється не однаково протягом усього періоду засвоєння знань. Відповідно до збільшення часу неперервної розумової роботи затрати енергії зростають, що викликає різке напруження нервової системи. Тому підтримувати працездатність на одному й тому ж рівні протягом всього часу роботи практично неможливо.

Під працездатністю студента розуміють його готовність до виконання тієї чи іншої навчальної роботи з високим ступенем напруженості, з великими затратами нервової енергії протягом певного проміжку часу. Щодо Навчальної праці, то працездатність залежить від низки чинників Найважливіші з них такі: по-перше, внутрішні - інтелектуальні здібності, особливості волі, ступінь тренованості, стан здоров'я, втома тощо; по-друге,

165

зовнішні умови - загальна обстановка в вузі, організація робочого щг режим праці та відпочинку; по-третє, рівень організації праці; по-четве* кількість розумового навантаження [109].

Оскільки відмічені фактори не однакові, то й працездатність рістудентів індивідуально своєрідна. Однак, за будь-якої індивідуальнос організму, працездатність має загальні науково-обгрунтовані закономірнта є величиною змінною, тобто має свої етапи розвитку.

На першому етапі студент мусить впрацюватись, тобто звикнути д певного виду роботи. Характерною рисою цього етапу є те, що протягом перших хвилин аудиторної чи позааудиторної роботи студент настроюється на розумову працю, на встановлений ритм роботи.

' Для другого етапу характерно те, що організм людини, його розумова

'-' працездатність досягає певної максимальної точки й зберігається на цьом) рівні протягом деякого проміжку часу.

Третій етап характеризується тим, що високий рівень працездатності - починає поступово спадати, настає фаза стомлення.

Четвертий етап - це фаза крайньої перевтоми або пригнічення, коли Б' розумова діяльність не лише спадає, але й викликає негативні емоції людини

Однак, процес змін працездатності на цьому не закінчується. Після перерви на обід послідовність указаних етапів повторюється спершу на рівні дещо вищому ніж перед обідом, але потім після низки коливань, на сьомі годині роботи, різко спадає. Наприкінці дня, після відпочинку, знов? спостерігається нове зростання працездатності. Воно виникає під впливом так званого кінцевого вольового зусилля в зв'язку з усвідомленні наближення кінця робочого дня.

Численні фізіологічні дослідження показують, що нерівномірні0* працездатності студентів пояснюється деякими особливостями р0^01 головного мозку. Так, для зосередження уваги на чомусь одному необхіД11 пригнітити всі сторонні подразники, які впливають на органи відчуті* І* початку навчальних занять, наприклад, центральна нервова сисїеМ

і-

вйчайно, деякий час все ще знаходиться під впливом попередньої діяльності. В одних випадках у ній переважають процеси гальмування, в іНІЙнх - навпаки, домінують процеси збудження як відголоси подій, що яередували початку занять.

Найбільш плідними є три так званих часових пояси. Перший із них (із g до 15 години), до того ж максимальна працездатність з'являється в період від Ю до 13 години. Другий пояс - час після обіду (з 16 до 19 години). Третій _ вечірній час (із 20 до 24 години). Встановлено, що ступінь уваги та ефективність запам'ятовування навчального матеріалу змінюються в сторону зменшення й сповільнення в кінці кожного поясу. Природно, дуже важкий для запам'ятовування навчальний матеріал доречно вивчати в першій половині кожного поясу (краше всього ранішнього) після доброго відпочинку.

Фахівці створили науково обгрунтовані рекомендації підвищення продуктивності навчальної праці студентів. Розглянемо їх щодо кожного етапу працездатності її розвитку.

До деякого часу вважалося, що втома та перевтома, які виникають після тривалої навчальної праці, це єдині його наслідки, але це не так. З'ясувалося, що в процесі праці виникає ще один, новий стан, корисний як для продуктивності праці, так і для здоров'я організму. Цей стан називають впрацьованістю.

Дослідження педагогів і психологів показали, що навчальний процес не завжди одразу починається з максимальної продуктивності праці. Студентам потрібен деякий час для того, щоб зосередитись на слуханні лекції або виконанні практичних завдань. Скорочення періоду, необхідного to досягнення достатнього рівня впрацьованності, залежить від °птимальності й сталості умов, за яких виконується навчальна праця Фізіологія розумової праці до таких умов відносить: звичну навчальну Установку, тишу, хорошу освітленість робочого місця, початок роботи в Ojttffl і той же час тощо.

167

Тривалість періоду впрацьованості залежить від того, як швидко студент вміє знаходити зв*язки між попереднім і наступним навчальним метаріалом. Ось чому важливо перед кожною лекцією повторити зміст попередньої. І чим швидше стануть звичними навички аналізувати попередній матеріал перед наступною складною розумовою роботою, тим коротшим буде час впрацьованості, а, отже, швидше наступатиме другий, найбільш продуктивний етап, який має в педагогічній літературі назву «робочанастанова» або «стійкий робочий стан».

«Робоча настанова» - з точки зору працездатності - найбільш цінний час. Він продовжується приблизно з середини першої до кінця третьої години роботи. А за сприятливих зовнішніх обставин такий стан може тривати декілька годин. Для цього необхідно усунути фактори, що відволікають і — розсіюють увагу: гомін у аудиторії, розмови товаришів, переміщення інших осіб під час роботи з читальному залі або вдома тощо. Однак, найбільш важливою умовою є певна натренованість уміння зосереджувати увагу на потрібних об'єктах засвоєння знань.

Приблизно на початок четвертої години роботи настає третій етап -втома. Погіршується сприйняття, стомлюється пам'ять, знижується гострота зору, притупляється увага, гальмується мислення. Тривалі заняття напруженою розумовою працею призводять спочатку до втоми, а потім до перевтоми, яка негативно діє на творчу активність людини.

Найчастіше зустрічаються такі причини втоми студентів: численне й монотонне виконання однієї й тієї ж роботи: заучування тексту, тривалі лекційні заняття, негативне ставлення до предмета. Втома нервової системи швидше настає в аудиторії в студента, який погано поснідав або зовсім нічого не їв, замість активного відпочинку просидів усі перерви в закритому приміщенні тощо. Водночас, проведені дослідження довели, що кожна з ий" причин і тим більше їх сукупність істотніше впливають на працездатність студентів, ніж цього хотілося б. ■

Важливо, щоб людина знала свою особисту норму сну, а не покладалася на усереднені дані. Відомо, що працівники розумової праці мають потребу більш тривалого сну, ніж ті, які займаються фізичною працею. В молодому віці потреба сну більша.

У дослідженнях визначалась фізіологічна норма сну великих груп студентів. Як з'ясувалось, вона коливається в широких межах: від 6 до 9 годин на добу. Визначити свою особисту норму сну досить просто. Потрібно приблизно два тижні спати стільки, скільки хочеться. Наприкінці цього терміну, за нормальних умов, коли відсутні патології, тривалість сну людина становитиме її фізіологічну норму з точністю до 15 хв. Коли таким чином визначили норму сну, був проведений експеримент із метою вивчення витрат працездатності внаслідок недосипання. З'ясувалося, що коли тривалість сну була меншою на одну годину порівняно з фізіологічною нормою, годі розумова працездатність зменшувалась на 20%. Висновки зрозумілі: необхідна достатня тривалість сну, але на запитання, яка саме, студент мусить сам знайти відповідь шляхом цілеспрямованого самоспостереження [146].

Виконувались також і інші дослідження. З'ясувалось, що в групі, студентам якої дозволяють під час лекції рухатись - вставати й сідати -помилок у роботах було менше, ніж у групі, студентам якої цього не дозволялось. Істотна різниця працездатності була виявлена між тими студентами, хто ранком мав гарячий сніданок, і тими, хто зовсім нічого не їв, вони допустили помилок у два-три рази більше ніж ті, що поснідали.

Для підвищення працездатності важливо знати, коли вона в даного

стУдента найвища, а коли найнижча. Для цього теж потрібні

^спостереження. Потрібно знати, хто ви: «сова» чи «жайворонок» і

лежно від цього планувати різні види навчальної роботи.

Необхідно пам'ятати, що висока працездатність потребує регулярного

Опочинку, коротких перерв у роботі. Бажані перерви тривалістю 5-7

169

ХВИЛИН КОЖНОЇ ГОДИНИ. ЯКЩО ЗМІНЮЮТЬСЯ ВИДИ робОТИ, ТО ДОЦІЛЬНІ більц,

тривалі перерви.

Багато хто з студентів ще в шкільні роки звикли виконувати уроки під музику, вважаючи, що це корисно. Однак, розумове навантаження на студента вузу значно вище, а тому всілякі сторонні подразники можуть лище заважати. Але студент, дотримуючись звичного стереотипу поведінки при підготовці до занять, не завжди повною мірою усвідомлює суттєву різницю рівнів навчання в школі та вищому навчальному закладі.

Час - основа будь-якого режиму, але не сам режим. Поняття режиму дня включає розпорядок роботи, харчування, відпочинку, сну. І всі ці питання взаємопов'язані з урахуванням особливостей конкретної людини. Правда, не завжди студент може користуватися своїм індивідуальним режимом. Потрібно вміти пристосовувати його до загальноприйнятого в даному вузі, тобто планувати бюджет часу.

Досвід організації навчальної роботи в вузах свідчить, що фізіологічна норма навчальних занять, яка відповідає гігієнічним умовам, становить 10 -11 годин на добу. Для студентів молодших курсів рекомендується тривалість щодобових занять починати з 7 - 8 годин на добу, потім потрібно поступово збільшувати тривалість занять із тим, щоб у студентів старших курсів питома вага самостійної навчальної роботи значно зростала [146].

Наукові дані показують, коли навчальні заняття, самостійна робота з книгою, конспектом, а також сон і харчування здійснюються в ті ж самі години (з відхиленням не більше 40 хвилин), тоді між цими життєво важливими процесами встановлюється чіткий взаємозв'язок - динамічний стереотип, у результаті якого попередня діяльність спонукає наступну. Організм «за своїм годинником» регулює види занять, встановлює баланс між працею та відпочинком. Завдяки цьому в студентів розвивається відчуття часу, яке допомагає працювати в певному ритмі, що дозволяє не вести боротьбу з самим собою: «хочу» та «потрібно». їхній організм сам «хоче»

170

робити те, що потрібно, й це значною мірою знімає нервове напруження й збільшує продуктивність праці.

Важливим є питання переключення інтелектуальних інтересів, зміна праці й відпочинку. Доведено, що зміна інтелектуальних інтересів також відіграє роль відпочинку, при цьому відбувається стадія пасивного стану організму, тобто нічного сну. Це Означає, що людина, відчувши втому від одного виду розумової праці, наприклад, читання переходить до іншого виду. Отже, щоб уникнути перевтоми, студентам слід чергувати розумову роботу з іншими видами праці. Ці та інші поради складають основні загальні правила економії часу:

1. Сформуйте в собі готовність до діяльності, в тому числі й до навчальної. До будь-якої роботи потрібно готуватися завчасно. Це дозволить зосередити свої особисті інтелектуальні та фізичні сили, не звертати увагу на все другорядне.

2. Завчасно підготуйте до роботи своє робоче місце. Воно складає органічну частину процесу праці. Це те безпосереднє середовище та засоби, які полегшують і прискорюють працю, або, навпаки, роблять її малоефективною.

3. Встановіть певний розпорядок роботи. Мова йде про обгрунтовану послідовність видів праці, про чергування праці та відпочинку.

4. Працюйте планомірно, систематично, кожного дня певну кількість годин, а не залпом, за один «присіст».

5. До роботи приступайте відразу й серйозно. Період входження в роботу можна скоротити, якщо до роботи все підготовлено заздалегідь, якщо сформульована цільова настанова діяти без зволікання.

6. Працюйте інтенсивно, але без напруги. Тоді не лише робота йтиме Швидше, але й процес розвитку особистості здійснюватиметься більш ефективно. Мозку та мускулам потрібно давати певне навантаження, тренувати їх. Наскільки великі резерви мозку, стало особливо зрозумілим у ааін час. На людину лягло таке навантаження, яке ніяк не було підготовлене

171

попередньою історією розвитку, але люди з ним справились. Мозку під Си великі навантаження. Це потрібно заохочувати, а здібності можна розвив все життя.

7. Не піддавайтесь шаблону, працюйте творчо. Із накопиченн досвіду в мозку людини формуються стереотипи дії та поведінки, в том числі й певні навички та звички розумової праці.

8 Правильно чергуйте різні види діяльності. Насамперед, чергуйт працю розумову та фізичну, далі - різні види інтелектуальної праці. це дозволить підтримувати високу працездатність.

9. Навчіться поєднувати деякі види діяльності, наприклад, щд Час читання наукової, навчальної літератури, критично оцінюйте її, робіть необхідні записи. Це дозволить зекономити час, а також глибше засвоїти зміст прочитаного.

10. Не робіть великих перерв під час розумової праці, оскільки кожного разу після перерви потрібен певний час для входження в роботу

11. Не пропускайте дрібниць. Під час роботи все потрібне повинно знаходитись на робочому місці або в столі, щоб не втрачався час на пошуки

12 Розумно організовуйте свій відпочинок. Людський організм майже ніколи не стомлюється весь одразу. Стомлюються лише окремі групи м'язів або нервових клітин. Для молодого здорового організму кращий відпочинок - розумна зміна роботи.

13. Установіть серед робочого дня годину повного відпочинку Звичайно, це година після обіду. Відпочивайте завжди в певний визначений для цього час.

14. Виховуйте увагу до робочого часу. Потрібно з повагою ставитись не лише до свого, але й до чужого робочого часу, берегти не лише години, але й хвилини.

15 Усувайте можливі перешкоди. Не ухиляйтеся від роботи телефонними та іншими розмовами, сторонніми справами.

\t

16. Якщо відчуваєте втому ввечері й робота не йде, то перенесіть її на , дЬщ ранній час. Під час сну організм відновлює свою працездатність. Разом тцм, не слід упускати без серйозної причини таку пораду: «зроби сьогодні Зсе, Ш° можна не залишати на завтра».

17 Спішіть поволі. Це парадоксальне твердження правильне в тому відношенні, що при розв'язанні завдань наукової організації праці не потрібно надмірно спішити. Тут нічого не можна зробити натиском, із наскоку.

18 Привчіть себе вести щоденник та книжку для нотаток. Звільняйте свою пам'ять від питань, цифр, фактів, які потребують певної напруги думки. «Вчасно не записана думка - це загублений вклад», «записана книжка - це запасний мозок», - говорить народна мудрість.

19. Учіться володіти собою, керувати своїми діями.

Це лише деякі найбільш суттєві з точки зору вимог наукової організації праці поради з економії часу, які можна творчо використати в своїй повсякденній роботі [157].

Навчально-професійна' діяльність студентів вищої школи потребує знань і умінь, безпосередньо пов'язаних не лише з оволодінням навчальними дисциплінами. Вивчення узагальнених способів навчальної діяльності, відображене в працях В.Я. Ляудіс [193], показало, що вони поділяються на дві великі групи: інформаційно-перетоврювальні вміння та вміння організації й регуляції діяльності. Друга група узагальнених способів навчальної Діяльності виконує не просто допоміжні функції стосовно навчальної Діяльності, а формує план актуальної свідомості суб'єкта навчання. Серед Умінь організації й регуляції діяльності важливе місце посідає система операцій, що називається дії організації часу життя (ОЧЖ).

Для організації свого власного часу життя, можна скористатися вступним опитувальником.

173

Опиту вшіьник ОЧЖ;

1. Чи визначаєте ви перед виконанням плану кількість необхідну '' його виконання часу?

2. Чи є у вас певні життєві плани?

3. Чи часто ви складаєте плани на найближчі тижні?

4. Чи часто ви переробляєте свої плани?

5 Чи складаєте ви план справ на кожний місяць?

6. Чи намічаєте ви одразу терміни виконання запланованих справ"?

7. Намітили ви мету свого життя?

8. Чи часто ви складаєте плани на найближчий день?

9. Чи знаєте ви приблизно витрати часу на кожну зі звичних справ?

10. Чи маєте ви уявлення про те, що будете робити протягом наступного місяця?

П.Чи виділяєте ви окремий час протягом дня для читання газет. журналів, художньої літератури?

12. Чи готуєтесь ви до семінарських занять заздалегідь?

13. Чи визначаєте ви окремі справи, які необхідно виконати?

14. Чи визначаєте ви час для виконання надзвичайно важливих справ9

15. Чи запланували ви справи на поточний рік?

16. Чи завжди ви пам'ятаєте, які відповідальні справи вам належить виконати?

17. Чи визначаєте ви окремий час протягом дня на домашні справи''

18. Чи викликає труднощі складання плану на рік?

19. Чи включаєте ви до плану всі досить важливі справи?

20. Чи завжди ви знаєте, що вам належить виконати найближчі»' часрм?

21. Чи однаковий час ви витрачаєте на домашні справи щоденно?

22. Ви плануєте лише дуже важливі справи?

23. Ви завжди плануєте навіть незначні справи?

24. Ви можете перерахувати свої досить важливі справи найближчий час?

25. Чи часто ви спілкуєтесь із друзями довше, ніж вам би того хотілось?

26. Чи знаєте ви, скільки часу потрібно витратити на підготовку до кожного з семінарських занять?

Запитання для повторення

I Яка мета та динаміка завдань науково-дослідної роботи студентів?

2. Які форми студентських науково-навчальних робіт ви знаєте?

3. Які критерії оцінки якості студентськйхнаукових робіт?

4. Які компоненти структури педагогічного дослідження ви знаєте?

5. Назвіть етапи виконання й структуру .курсової чи дипломної роботи.

6. Який метод збору наукової інформації ви оберете для індивідуального вивчення особистості студента?

7. У чому сутність методу Педагогічного спостереження?

8. Для розв'язання якого дослідницького завдання ви обрали б анкетування?

9. У яких випадках слід застосовувати статистичні методи дослідження? Ю.Яка роль моделювання у втіленні зв'язку педагогічної науки й практики?

I1 .Назвіть основні вимоги до наукової організації праці студентів.

12.Які основні правила підготовки до наступної лекції й участі в практичних

заняттях?

13.Назвіть основні елементи гігієни розумової праці. 14.Які основні етапи розвитку працездатності та яким чином можна

підтримувати її на високому рівні? 15.Які прийоми економії часу ви використовуєте в своїй роботі?

Завдання

1. Складіть план спостереження за правильністю мовлення своїх друзів.

2. Виконайте анкетування своїх друзів з метою з'ясування часу адаптації їх до вузівського навчального процесу.

З' Визначте тему й складіть план своєї курсової (дипломної) роботи з

педагогіки. 4- Складіть для себе «організацію часу життя (ОЧЖ)».

. - 175

! 2.5. Ознайомлення з системою управління навчальним вищому навчальному закладі

Підготовка педагогічних та науково-педагогічних кадрів, професійне вдосконалення є, як зазначено в «Національної доктрцн розвитку освіти України», важливою умовою модернізації освіти. 3anopyKofo цього є як утвердження нової сучасної системи управління сферою освгги цілому й педагогічним процесом зокрема, так і зміна самої методологи підготовки майбутнього педагога - переорієнтація з переважно когнітивної його освіти (засвоєння знань, умінь і навичок) на формування цілісної особистості педагога, людини високоосвіченої та високодуховної.

В управлінні процесом підготовки майбутнього педагога ми виокремлюємо дві групи проблем. Перша зумовлена особливостями відносин системи педагогічної освіти із зовнішнім середовищем; друга пов'язана з процесами, що відбуваються всередині неї. До зовнішніх факторів належить насамперед дія об'єктивних закономірностей соціального розвитку, внутрішні ж фактори визначають рух системи педагогічної освіти до цілісності й характеризуються взаємозв'язком і взаємозумовленістю закономірностей її розвитку й функціонування, внутрішньосистемними суперечностями та специфічними принципами їх розв'язання в процесі управління фаховою підготовкою освітян.

Найпродуктивнішими щодо систематизації різноманітних функцій управління в системі педагогічної освіти є, на нашу думку, розгляд на базовому, безпосередньо управлінському, рівні особливостей планування, організації та контролю (Л. М. Карамушка та ін.) [64] за ходом підготовки майбутніх педагогічних працівників. Планування системи педагогічної освіти для її вдосконалення, переведення на вищий щабель цільового функціонування в суспільстві значною мірою залежить від низки економічних, політичних, соціокультурних, правових та інших чинників,і" вплив зумовлює необхідність розроблення сучасної психолого-педагогічно' моделі педагога з урахуванням його спеціальності й освітньс

176

кВаЛІфікаційного рівня, на основі яких мають розроблятися державні сТандаРти педагогічної освіти й здійснюватися підготовка спеціалістів в Україні- Нова генерація педагогічних кадрів має бути не лише сама готовою „о педагогічної діяльності в нових соціально-економічних і політичних Умовах, а й здатною готувати молодь до праці та життя в період утвердження української державності, відродження і примноження національно-духовних цінностей, запровадження ринкових економічних механізмів.

Демократизація суспільства зумовлює розроблення демократичного механізму управління в педагогічних навчальних закладах на засадах гуманізації та гуманітаризації, що веде до розвитку їх самостійності. Водночас процес демократизації нерозривно пов'язаний із зростанням самосвідомості, політичної культури й активності людей. Соціокультурні фактори значною мірою також визначають зміст підготовки вчителя. Це зумовлює необхідність формування національної самосвідомості майбутніх педагогів на основі ґрунтовного вивчення історії України та її місця у світовому історичному поступі, пізнання національних традицій і усвідомлення культурної самобутності свого (народу, підвищення мовленнєвої культури щодо своїх рідномовних обов'язків і утвердження в освітньому просторі української мови як державної тощо.

Загострення глобальних економічних проблем нагально ставить на порядок денний необхідність формування екологічної культури майбутніх вихователів, опанування природоохоронною та рекреаційною діяльністю, розвитку навичок творчого використання дозвілля й дотримання здоророго способу життя.

В умовах гуманізації та демократизації всього суспільного життя посилюється роль психологічної культури спеціаліста з вищою освітою. Це зумовлює, зокрема, завдання формування у студентів — майбутніх педагогів комунікативних умінь, здатності спілкуватися з дітьми на основі принципів взаєморозуміння та взаємоповаги, готовності конструктивно розв'язувати Конфліктні ситуації, що виникають у педагогічній взаємодії. .

177

w

Організаційно-педагогічною основою управління процесом підготовки вчителя є сукупність мети, завдань, принципів, функцій, методів які ми розглядаємо на трьох рівнях: ступенева педагогічна освіта в Україні педагогічний навчальний заклад і педагогічний процес у вищій педагогічній школі. Такий підхід, на наш погляд, дає змогу прогнозувати перспективи розвитку педагогічних навчальних закладів, поліпшувати матеріально-технічне та правове їх функціонування, сприяти вдосконаленню науково-методичної роботи, розробляти шляхи вдосконалення підготовки й перепідготовки педагогічних кадрів, а також організувати ефективну профорієнтаційну роботу з обдарованими випускниками шкіл і здійснити на належному рівні прийом абітурієнтів до педагогічних навчальних закладів.

Системний підхід до аналізу педагогічних явищ має передумовою налагодження зв'язку між змістом, засобами й формами навчання, а також між навчальною та по-занавчальною діяльністю студентів на всіх етапах їх педагогічної освіти. У цьому разі поняття системності включає як його основну ознаку чітку наступність цілісного педагогічного процесу, коли на кожному новому етапі педагогічної освіти відбувається поглиблення, розширення й ускладнення завдань професійно-педагогічної освіти майбутнього вчителя.

Реалізація принципу наступності збагачує зміст, форми й методи навчання та виховання і цим акумулює позитивні результати на всіх рівнях управління системою педагогічної освіти. Встановлення взаємозв'язків між етапами педагогічного процесу дає змогу передбачати логіку його подальшого розвитку. При переході від одного етапу педагогічної освіти до наступного ускладнюються, змінюються мотиви, спрямованість, життєва позиція особистості. Таким чином, на основі наступності накопичуються факти для аналізу, корекції та прогнозування розвитку особистості майбутнього вчителя. Багатогранність розглянутого принципу ДаЄ можливість для вивчення наступності і по лінії «школа — ВНЗ — інститУ1 удосконалення вчителів», і в зворотному напрямі. J!

Поряд із наступністю в системі педагогічної освіти відбуваються й інтеграційні процеси, які відображають рух її окремих елементів до цілісності.

Новою формою, що інтегрує діяльність педагогічних навчальних закладів, стали навчальні науково-педагогічні комплекси (ННПК) «педагогічний клас — педагогічне училище (коледж) — педагогічний університет». Як показав аналіз, це забезпечує можливість педагогічної взаємодії учнів, студентів, учителів і викладачів, сприяє оперативній апробації та впровадженню педагогічної науки в навчальне-вйховний процес.

Майбутня структура управління педагогічною освітою будується саме на основі створення подібних комплексів, а також об'єднання навколо регіональних педагогічних університетів низки профільних педагогічних інститутів, Наприклад, у структурі Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова працюють два інститути, три педагогічні коледжі, гімназія, ліцей, філіал у м. Євпаторія,

Управління навчально-виховним процесом у вищому педагогічному закладі — це планомірний вплив на його зміст, структуру, передумови ефективності з метою забезпечення високого рівня професійного становлення й особистісного зростання майбутнього вчителя й вихователя, його науково-теоретичної та практично-методичної підготовки.

Центром і точкою відліку в системі педагогічної освіти є особистість того, хто навчається, потреба його загального й професійного розвитку. Головна роль у процесі педагогічної освіти належить цілісним уявленням про формування особистості студента як майбутнього вчителя. Такий підхід до вивчення особистості є актуальним завданням управління підготовкою вчителя. У системі Педагогічної освіти особистість проходить три стадії Розвитку. На етапі допрофесійної підготовки формуються мотиваційна готовність до вибору педагогічної професії, низка настанов щодо діяльності ^ особи педагога. На етапі базової педагогічної освіти особистість °&олодіває професією вчителя, а на етапі професійно-педагогічної діяльності

179

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


зорову пам'ять
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации