Мороз О.Г., Падалка О.С., Юрченко В.І. Педагогіка і психологія вищої школи - файл n1.doc

приобрести
Мороз О.Г., Падалка О.С., Юрченко В.І. Педагогіка і психологія вищої школи
скачать (1342 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc1342kb.10.09.2012 15:05скачать

n1.doc

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
І

Мовлення змінне, динамічне, мовні одиниці в ньому раз у раз звішуються залежно від конкретних потреб. А мова - досить стала, статична й стабільна.

Кожен окремий акт мовлення належить одній особі, індивіду. Тому можна сказати, що мовлення є суб'єктивним, індивідуальним. Але лише певною мірою, бо всяке мовлення є використанням мови. А мова - це соціальне, суспільне явище, явище об'єктивне, незалежне від волі індивіда. У мовленні кожна людина - творець і володар. У мові ж одна людина, як правило, змінити нічого не може.

Ці характерні риси мовлення мають враховуватись викладачем при виборі форм усного чи письмового контролю студентів. Із мовленням пов'язані такі дидактичні питання, як об'єм завдання і час на його виконання, використання студентом символіки й тексту під час відповіді, численність форм запитань і відповідей. І взагалі, як оцінювати відповідь студента-педагога, який знаючи фактичний матеріал, не помічає грубих граматичних помилок?

У сучасній вищій школі проблеми загальної культури, стали основною вимогою до підготовки й атестації кадрів. Це, насамперед, стосується молодих викладачів. Навички педагогічної культури студент одержує протягом навчання в педагогічному вузі. Культура навчального процесу, особливо в лабораторіях, відображається в проведенні практикумів і демонстраційних дослідів, використанні наочних приладів. Наслідком цього є виховання в студентів професійно-естетичного смаку й потреби естетичного оформлення педагогічних дій. Однак, професійно-естетична культура, зокрема культура мовлення, не приходять до майбутніх педагогів сама собою. її потрібно впроваджувати й виховувати. Одним із дійових Методів цієї роботи є контроль і облік знань. Як показує досвід, створення відповідного культурного середовища для студентів, сприяє зростанню їх Професійного рівня.

113

Наступною важливою проблемою контролю й обліку знань ст>де є визначення індивідуальних критеріїв оцінок. У яких випадках відПОв студента заслуговує на найвищу оцінку і коли - «незадовільно» - це Неде питання. Особливо важке воно для молодого викладача вузу, а також опрацювання оціночних навичок майбутніх педагогів. Індивідуальний д0С8 із цього питання надзвичайно різноманітний. Тому бувають випадки, ко навіть досвідчені екзаменатори не можуть знайти єдиного підходу до оцід^ студента або абітурієнта.

Можна стверджувати, що єдиний індивідуальний критерій (критерії оцінки знань та умінь студента) неможливий. Кожний учений і педагог, неповторна індивідуальність, - має свій характер, тому в будь-кого з нщ може бути свій індивідуальний критерій оцінок. Експериментальне вивченні цієї проблеми виявило таку закономірність: чим старші за віком педагоги, вище їхнє вчене звання, авторитет, тим яскравіше проявляється і індивідуальність при оцінюванні студентів. Помічено, що представники «середньої ланки» викладачів (старші викладачі й доценти) бі пунктуально виконують вказівки, що регулюють екзамени, і менш схильні до їхньої зміни.

Чотирибальна система оцінок дозволяє досить точно сформулювати

. • загальнопедагогічні критерії. Однак, як свідчать численні спостереження«

' спеціальні дослідження, а також основні вимоги до випускника вузу, мі»

>• критеріями, що відповідають оцінкам «відмінно», «добре», «задовільно»,1

• деякому розумінні різниці немає. Кожною із цих оцінок атестуються повн

" знання, тобто вичерпне знання програми. Студент, який одержав задовіль?

' оцінки, переводиться на старший курс або одержує диплом про закінчені*

' вузу. Тут спостерігається зіткнення двох проблем - боротьба за висок1

- успішність і підвищення якості підготовки спеціаліста. З одного боку Д*

школи не бажаний спеціаліст, що закінчив вуз на задовільно, тому $

основна установка - одержати педагога, що має високий рівень наукові

знань, умінь і навичок. Із іншого боку практика роботи сучасЯ*

IIі

пґічних вузів не дозволяє відмовитись від задовільних оцінок знань ентів. З розвитком науки, удосконалення суспільних відносин критерії «ки знань і підготовленості фахівця будуть ускладнюватись а загальні вИмоги- зростати.

Необхідно мати на увазі, що одержані студентом бали не завжди ідповідають його успіхам як фахівця після закінчення вузу. Правда, такі розходження не є типовими. Усе залежить від того, який рівень знань приховувався за оцінками «відмінно» чи «задовільно».

За які ж знання студент одержує оцінку «відмінно»?

Вищим балом атестується студент, що повністю оволодів програмованим матеріалом, чи точно й повно виконав практичні завдання. До того ж студент виявив творчу самостійність, вільне володіння науковим апаратом, знання спеціальної літератури, тверді переконання та уміння їх захищати, високу комунікативну культуру, вміння роби|и практичні висновки, а на семінарських, лабораторних заняттях, колоквіумах показав достатній рівень розвитку умінь і навичок точного застосування знань.

Оцінка «добре» виставляється за тих же умов. Відмінність у знаннях студента, що оцінюється балом «добре», полягає в дещо обмеженому й звуженому прояві тих же якостей, які служать критерієм відмінної оцінки -творча самостійність, використання наукового апарату, знання літератури тощо. Але уже немає тієї свободи викладу матеріалу, як у гіершому випадку, можуть допускатися окремі помилки, що легко проявляються під час бесіди самим студентом.

Оцінка «задовільно» виставляється за повне знання програми, за виконання завдання. У цьому випадку студент може й не виявити самостійності суджень. Відчувається, що він дещо просто «вивчив». Однак, навчальний матеріал він загалом знає. Має певне уявлення про вимоги Практики, може знайти нові приклади або умови застосування знань на практиці. Знає літературу, але, можливо, не всю і не може дати достатньої

115

критичної оцінки. Володіє необхідними уміннями. Можливі недоліки в аспекті комунікативної культури.

Критерії «незадовільної» оцінки такі. Немає повних знань. Робота не виконана або виконана невірно. Уміннями й навичками студент не володіє. Літератури зовсім не знає. Отже, при виставленні незадовільної оцінки помилитися майже неможливо. Вагання в цих випадках бувають тоді, коли викладач не відчуває принципової різниці між задовільною й незадовільною оцінками, ототожнюючи другу з першою.

Вчені-педагоги ще наприкінці 70-х років пропонували впровадити J, тестову методику оцінки знань у школах і вищих навчальних закладах, яка б j дозволила оцінювати знання не за «особистими враженнями» екзаменатора, а _^_ за допомогою точних показників. Тести бажані як один із заходів, що допомагають педагогу швидко й точно перевірити наявність тих знань, які вкладаються в тестові критерії. У сучасній вищій школі досить широко стали використовуватись тестові програми як основа контролю й обліку засвоєння навчального матеріалу. Тестові методики знаходять застосування й у вузах Ці заходи можуть значно полегшити викладачам облік знань студентів, зробити його більш точним і об'єктивним. h Види й методи обліку успішності

j. , Розрізняють три види обліку знань, умінь і навичок: поточш

(оперативний), тематичний (міжсесійний), підсумковий (екзаменаційний Перші два види стосуються обліку самостійної роботи студентів протягоі семестру ІД35]

Під поточним обліком успішності розуміють індивідуальний ч1 груповий контроль засвоєння матеріалу, перевірки підготовленості студент • до виконання завдання, лабораторної чи практичної роботи. Проводи41 поточний облік, викладач має можливість своєчасно оцінити глибий розуміння студентами матеріалу лабораторного чи практичного заняття-процесі обліку відбувається розвиток «технічних прийомів»

діяльності, логічного мислення студентів, їх мовлення, пам'яті, уточнення знань, попередження, виявлення, виправлення й аналіз помилок.

Досвід і спеціальні дослідження підтвердили, що раціонально здійснюваний поточний облік буває досить ефективним, якщо він не перетворюється в дріб'язкову опіку, а організує пошукові зусилля студентів на самостійну роботу. Психологія студента така, що він намагається самостійно осмислити інформацію, з якою зустрічається на лекціях, практичних заняттях, під час читання наукової літератури. Але йому імпонують слова підтримки й критичні зауваження з боку викладача. З анкетування студентів випливає, що постійний контакт з викладачем і його оціночні висловлювання сприймаються студентами досить позитивно й розглядаються як допомога в самостійній роботі.

Значення тематичного обліку знань полягає в оперативній концентрації уваги студента на окремих питаннях й розділах, стимулюванні додаткового повторення виучуваного матеріалу. Тематичний облік знань сприяє переходу виучуваного матеріалу в довгострокову пам'ять студента, кращому запам'ятовуванню інформації. У процесі тематичних перевірок відбувається поглиблення, покращання й закріплення знань.

Підсумковий облік у вузі - це облік, що виконується в кінці семестру на заліках й екзаменах або наприкінці вивчення курсу, проведення практикуму. Сутність його полягає в перевірці знань і практичної підготовленості студентів із усього курсу чи його семестрової частини. Це підсумок роботи студента протягом семестру, навчального року чи над певним видом роботи (наприклад, курсова робота, практикум). У цьому випадку підхід до перевірки зовсім інший ніж за поточного обліку. Головна його мета - з'ясування глибини переконань і повноти знань з предмета загалом або завершеної його частини. Знання студентом лише окремих понять курсу не можуть задовольнити екзаменатора. Тому екзаменаційна

зі студентом ведеться, насамперед, в плані, що дозволяє з'ясувати

117

глибину методологічних і наукових суджень студента, його розумц, проблем науки загалом як системи знань і умінь.

Надаючи особливого значення показникам підсумкового обц^, успішності в вузі, необхідно враховувати, що він є юридичну підтвердженням знань студента (двічі протягом навчального року). Проте випадку формального ставлення до підсумкового обліку успішності, він ц завжди відбиває глибину засвоєння матеріалу, систематичність прав, студента, дійсний рівень знань, умінь і навичок, здобутих студентом за певний період навчання в вузі.

Екзамен із точки зору педагогіки є логічною систематизацією j узагальненням знань. Оскільки предмет вивчається поступово тема за темою, розділ за розділом, то деякою мірою логічна лінія науки губиться. Готуючись до екзамену студент відновлює цю лінію. Сам екзамен і характер запитань повинні відповідати цьому завданню.

На відміну від екзамену залік, як правило, має за мету перевірку ступеня вивченості рекомендованої літератури, узагальнення матеріалу, що складає програму практичних занять, але не торкається програми всього курсу. За такого підходу залік є стимулом до самостійної роботи, активного вивчення літератури й виконання практичних завдань. У деяких випадах залік виходить за рамки практичних завдань, тоді він перетворюється в «малий екзамен». Зокрема, це стосується дисциплін, зміст яких відповідає підсумковому контролю у вигляді екзамену, але згідно нормативним міркуванням за навчальним планом студенти складають залік. У цьом) випадку потрібно перевіряти знання за програмою всього курсу загалом.

Залік з мовних, математичних та інших, подібних до них практикумі' іноді може виставлятися без додаткового опитування. У такому випад») підвищується роль поточної самостійної роботи й відповідальність студенти за виконання практичних завдань

Іноді звична форма відповіді студентів на запитання, зазначені > екзаменаційному білеті, замінюється опитуванням студентів за індивідуальй1

U

ставленими запитаннями. Правда, самі студенти надають перевагу ЙТуванню за білетами, яке складає враження більш організованої форми проведення екзамену.

Тривалість екзамену залежить від досвіду викладача, чіткості Одповідей студентів та рівня їх підготовки. Не бажано затягувати опитування, тим більше, коли екзаменатор добре знає рівень їх підготовки з міжсесійного обліку знань.

До підсумкового обліку деякі фахівці відносять також заключний облік - Це державні екзамени, захист дипломних робіт. Заключний облік є дуже важливим етапом навчання студента. Підготовка до державних екзаменів і захисту дипломних робіт потребує великих інтелектуальних зусиль. Студент не лише систематизує, але й поглиблює знання методологічних основ науки, робить загальні висновки. Державний екзамен -це не лише перевірка рівня підготовки випускника, але й завершення його формування як фахівця.

Спостереження показують, що організація державних екзаменів повинна відповідати основному завданню заключного обліку: студенту потрібно дати можливість викласти свою точку зору. Якщо вона викликає заперечення членів державної комісії, то студент повинен мати можливість захищати її. Звичайно екзаменаційна комісія надає перевагу відповідям, що містять елементи творчості, а не є стандартним, хоч і старанно підготовленим.

Дипломна робота, зокрема з психолого-педагогічних наук, має ту особливість, що випускник, працюючи над певною темою, досліджує й узагальнює деяку наукову або науково-практичну проблему. Цей вид роботи має ту педагогічну цінність, що випускник одержує важливий інтелектуально-практичний досвід.

Якщо поняття виду обліку визначається місцем його в процесі навчання (поточний - у щоденному навчанні, підсумковий - наприкінці семестру чи навчального року), то під методами обліку розуміють способи

119

виявлення й перевірки знань студентів. Методи контролю - це способ» забезпечення зворотного зв'язку, тобто одержання інформації про стан характер пізнавальної діяльності студентів, ефективності роботи викладач Усі методи обліку залежно від характеру завдань і засобів забезпечення зворотного зв'язку можна розділити на такі групи: усні методи - бесіда аналіз виступу студента на семінарському чи практичному, занятті, пояснення виконаного завдання, усний звіт про виконане завдання, усний звіт тщ підсумки педагогічної практики, звіти про екскурсії та інші уоді повідомлення студентів; письмові методи - контрольні роботи студентів, , доповіді, реферати, письмові звіти, творчі роботи, курсові та дипломні ; роботи, конспекти, тези, статті, повідомлення; графічні методи ~ рисунки, графіки, таблиці, креслення, схеми (наприклад, робота з контурними географічними картами), художні роботи (на художньо-графічному факультеті); комплексні методи - це облік виконання лабораторних робіт, робота в майстернях (загальнотехнічні дисципліни), у полі (польова практика студентів природничого факультету), роботи під час педагогічної практики; технічні методи - облік роботи в комп'ютерних класах тощо.

Отже, методика контролю навчальної роботи студентів досить різноманітна. Кожний метод контролю застосовується залежно від обставин (залік чи екзамен, колоквіум чи консультація тощо) і особливостей підготовки студентів. Кожний метод навчання чи обліку знань буває ефективним лише в досвідчених руках. Спостерігаючи за навчальною діяльністю різних за досвідом і стилем роботи викладачів, можна легко помітити, що одні й ті ж методи контролю й обліку знань у одному випадк) % бувають дійовими, а в іншому - здаються марними [71]

Педагогам добре відома вимога об'єктивності обліку. Який психологічний зміст? Студенти досить чутливі до атестації їх знань Щонайменше відхилення від об'єктивності викликає недовіру до педагога, потім і неповагу до нього. Після цього найсправедливіші дії педагог® беруться під сумнів. Знаходячись у полоні таких відчуттів, студент не лиШе

15

підозрою ставиться до педагога, але й перестає цікавитись його предметом. Хому об'єктивність у такій ситуації - це справедливість. Оцінки виставляються за результат навчання - за знання, уміння, навички. Іншими словами, об'єктивна оцінка виставляється незалежно від ставлення викладача до студента, інших обставин чи особистого емоційного стану викладача.

Отже, облік знань та атестація студентів є одним з найважливіших методів навчання й виховання студентів протягом навчання, методом формування молодого фахівця. Оцінка знань і атестація - це лише одна реалізація цього методу.

Однак, потрібно мати на увазі, що методи обліку й атестації знань, переконань, умінь та навичок студентів, не дивлячись на їх зовнішню простоту, в педагогічному відношенні є виключно складними методами, а їхній вплив на студентів досить різноманітний. Вплив особистості вченого-педагога на студента в процесі обліку знань надзвичайно великий і його не можуть замінити ніякі технічні засоби. Природне й досить необхідне збагачення методики й засобів обліку знань дасть педагогічний ефект лише у випадку провідної ролі особистого спілкування вченого-педагога зі студентами в процесі обліку.

Запитання для самоконтрою

1. Які функції виконує контроль знань студентів? Охарактеризуйте ці функції.

2. У яких співвідношеннях знаходяться контроль і облік знань студентів?

3. Які види контролю вам відомі? За яких обставин застосовується той чи інший вид контролю?

4. Що таке критерії контролю та обліку знань студентів? Які критерії ви знаєте?

5 Що таке метод контролю знань студентів? Які методи контролю ви знаєте?

121

6. Який метод контролю знань найбільш узгоджується з ващо^ фаховою дисципліною?

7 Які критерії виставлення оцінок «відмінно», «добре», «задовільно» й «незадовільно»?

1. Перед екзаменаційною сесією зробіть самооцінку своїх знань навчальних предметів і зіставте її з реально досягнутими результатами щ сесії.

2 Попробуйте створити свою власну систему контролю знань, уміщ та навичок, що найкраще відповідає вашому характеру та обраній спеціальності.

3. Складіть запитання самоконтролю до декількох лекцій з основної фахової дисципліни.

-■;•.; 2.4. Основи науково-дослідної роботи майбутніх фахівців

Однією з провідних вимог до професійного становлення майбутнього педагога є всебічний розвиток його творчих здібностей, вміння вирішувати складні завдання виховання підростаючого покоління Мистецтво аналізувати найрізноманітніші педагогічні ситуації, визначати шляхи та засоби виховання дітей і молоді в умовах постійного оновлення розвитку суспільства повинні стати невід'ємною частиною педагогічного професіоналізму педагога.

Суттєву роль у формуванні творчого обличчя майбутніх учителів відіграє участь студентів у організованій і систематичній науково-дослідницькій праці. З перших кроків перебування в університеті кожен студент повинен брати участь у наукових пошуках, у планових дослідженнях своїх викладачів, у впровадженні практичних досягнень науки. Наукова творчість студентів стала традиційним засобом розвитку майбутніх фахівців, які ще під час навчання у вузі повинні робити внесок у розробку теоретичних і практичних проблем навчання та виховання школярів [26].

Завдання науково-дослідної праці студентів педвузів полягає, перш за все, в розвитку в майбутніх педагогів нахилу до пошукової, дослідницької діяльності, до творчого вирішення навчально-виховних завдань у школі, а також у формуванні вмінь і навичок застосування дослідницьких методів для розв'язання практичних питань навчання та виховання підростаючого покоління. Набуття первісного досвіду наукової праці з профілюючих дисциплін і особливо з психолого-педагогічних, може стати початком серйозних наукових пошуків і перетворитися в справу життя педагога Завдяки участі в науковій роботі, студент оволодіває навичками роботи з різноманітними інформаційними джерелами з метою розширення науково-педагогічного та методичного кругозору. Окрім того, він здобуває вміння організовувати наукові гуртки учнів і керувати їх діяльністю

Науково-дослідна праця студентів, перш за все, випливає з навчальних завдань навчального процесу й сприяє підготовці педагога-

123

спеціаліста, вихователя, класного керівника. У практиці педвузів себе кілька основних видів студентських науково-дослідних робіт.

Перш за все, це дослідження, пов'язані з виконанням навчал завдань. Вони формують у студентів досвід наукової постановки проведення лабораторних робіт, збирання експериментального матеріал, практичних занять з навчальних дисциплін. Одночасно накопичується дОс вивчення та критичного аналізу наукової літератури, вітчизняної зарубіжної, особливо тієї, яка стосується методологічних питань і мето». наукового дослідження. При написанні рефератів і доповідей із залучення них зібраних матеріалів відточується мова дослідника.

Велике розвиваюче значення мають індивідуальна та колективу

робота за навчальними завданнями під час педагогічної, виробничої ц

польової практики, а також у навчальних експедиціях. Тут, зокрема

формуються навички вивчення інтересів, індивідуальних особливостей

: вихованців, міжособистих стосунків у дитячих і молодіжних колективах.

Науково-дослідна діяльність майбутніх педагогів здійснюється в лише в навчальному процесі, але й у позаурочний час. Особливо велика ролі студентських наукових гуртків, проблемних груп, об'єднань, де студенти оволодівають науковими методами пізнання, методами дослідження, пишуп наукові доповіді, роблять повідомлення про виконану роботу, беруть участь» обговоренні наукових питань. Багато студентів беруть участь ) дослідженнях, які проводять викладачі кафедр і аспіранти, експериментальні школи, науково-методичні заклади в системі освіти.

Наукова студентська діяльність планується за курсами з поступові ускладненням завдань та переходом до самостійного вирішення завдай наукової творчості.

На 1-2 курсах студенти виконують під науковим керівництво*1 викладачів кафедр дослідження навчального характеру відповідно програмних завдань із суспільних, психолого-педагогічних та профілюючі предметів. Попередньо на консультаціях, практикумах, навчальних заняті*

деНТам допомагають осягнути сутність науково-дослідної праці, шляхи та

пособи організації досліджень, техніку їх проведення, якісний та кількісний

аналіз даних дослідження, а також вимоги до особистості дослідника, до

оформлення літератури, записів і результатів дослідження, до літературного

оформлення результатів наукової роботи.

Другий етап формування дослідницьких якостей студента відноситься до періоду навчання на 3 - 4 - 5 курсах. На цьому етапі студенти самостійно виконують різної складності дослідження в лабораторіях, інститутах, школах, під час навчальних та наукових експедицій, педагогічної практики. Будучи активними членами студентських наукових гуртків, проблемних груп, майбутні педагоги беруть участь у колективних дослідженнях, проводять наукові роботи, пов'язані з написанням курсових і дипломних робіт.

Результатом виконаних студентами досліджень повинні бути написані роботи, в яких студент показує своє вміння вибрати тему, скласти методику дослідження, організувати й провести його, здійснити якісний і кількісний аналіз, аргументувати свої висновки, літературно оформити роботу до огляду студентських наукових робіт, захисту курсових та дипломних робіт.

Провідне місце в тематиці науково-дослідної роботи студентів займають питання, пов'язані з вивченням курсів педагогіки, психології, методики викладання шкільних предметів. Спрямованість наукових тем відображає питання спецкурсів, спецсемінарів, практикумів. Особливе місце в загальному спектрі тем наукового пошуку студентів відводиться проблемам, які витікають із потреб педагогічної практики.

На кафедрах, як правило, накопичується резерв тем, які можуть бути основою досліджень, спеціально розрахованих на підготовку дипломних робіт із педагогіки та методики викладання шкільної дисципліни. Успіхи наукової творчості студентів залежать від їх ініціативи, таланту наукового Керівника, а також від загальної постановки цієї роботи на кафедрах і факультетах.

125

i-p/*- Результати науково-дослідницької роботи оформляються згідно ви до наукових праць із педагогіки, психології, методик викладання шкільв дисциплін. Студентські наукові роботи рекомендується подавати в одц -таких форм:

1. Наукова стаття в журналі, збірнику.

2. Науковий звіт.

3. Наукова доповідь, тези.

4 Методична розробка з навчальної, виховної роботи.

5 Дипломна та курсова робота.

6 Алгоритми вирішення конкретних виховних завдань.

7. Навчальні посібники з окремого розділу шкільного предмета.

8. Конструкції оригінального дидактичного засобу.

9 Методичні рекомендації школярам із різних видів діяльності (гра

~ праця, спорт і т.д.).

• <•■»' s ю. Проект обладнання шкільних кабінетів, дільниць, музеїв.

"•їь ' 11. Програми шкільних гуртків, клубів, об'єднань.

' Для оцінки якості наукових студентських робіт існують загальні та

специфічні з окремих наук критерії. Вони по суті співпадають із критеріям!1 на основі яких здійснюється оцінка дисертаційних робіт з педагогічних наук Так, серед показників значущості дослідження з педагогіки можуть бути актуальність теми; її теоретична та практична значимість; зв'язок робота проблемами навчання та виховання студентів; самостійність дослід» експериментальної роботи; новизна підходу та одержаних результат» поінформованість автора про стан питання в теорії та практиці проблеми; вивчається; методологічна обгрунтованість, адекватність методи*1 дослідження предмету, що вивчається, та явищ педагогічної дійсно^ наявність достатньо розробленого дослідницького апарату; чітке оформлені1 тексту, висновків, рекомендацій; володіння мовою науки, поняті*' . педагогіки [26]. <• •"" s "• :-v< -r *. ,■

Залежно від наукового профілю кафедри, наукових інтересів йКЛадачів студентів предметом дослідження можуть бути історико-педагогічні явища, система народної освіти, якість навчання й виховання, судова підготовка школярів і їх професійна орієнтація, моральний, правовий, екологічний та інші напрямки виховання. Доцільно брати теми, що замовляють школи, органи освіти. У цьому випадку результати студентської наукової творчості можуть бути рекомендовані для використання безпосередньо в шкільній практиці.

Актуальними проблемами вузівської педагогіки, в розробці яких бажана участь студентів, є такі: самоаналіз педагогічної професійної придатності та її розвиток, професійне виховання майбутнього педагога, система самостійної пізнавальної діяльності студентів, формування в студентів початкового педагогічного досвіду, основи наукової організації праці студентів вищої педагогічної школи, формування досвіду спілкування з вихованцями, розвиток досвіду спілкування з колегами-педагогами, методика індивідуальної роботи над становленням професійного педагогічного мовлення, система роботи студентів із педагогічною літературою та ін.

Окрім того, в теперішніх умовах навчання не може зводитися тільки до опанування знань і основ наук. Необхідно сформувати такий підхід до навчання, характер якого відомий ще з XIX століття: потрібно не стільки вчити знанням, скільки формувати мислення людини. Сьогодні ця вимога формується так: під час навчання потрібно формувати, розвивати здібності студентів, учити їх узагальненим способам діяльності. Однак, по-перше, педагогічна наука сповна ще не прийняла таку постановку проблеми, та, по-Друге, способи діяльності та прийоми мислення в тих чи інших науках стали аналізуватися не так уже й давно. Не вирішена й проблема послідовності змісту навчання, переходу від пасивних методів навчання до активних, ролі при цьому самостійної науково-пошукової діяльності студентів.

127

Вимоги до педагогічних досліджень

иг Загальні вимоги до педагогічних досліджень базуються на вихідних

і положеннях методології педагогічних досліджень.

Основна мета педагогічного дослідження полягає в відкритті об'єктивних закономірностей навчання, виховання і розвитку особистості, в свідомому й цілеспрямованому використанні вже відомих законів у практиці навчально-виховної роботи. Педагогічні дослідження спрямовані, насамперед, на вивчення предметної діяльності особистості, щ0 розвивається, як головного джерела її формування й виховування. Не можна обмежуватись пізнанням лише зовнішньої сторони педагогічних явищ, що вивчаються, емпіричними спостереженнями, а необхідно глибоко й всебічно вивчати педагогічні факти, явища, процеси, розкривати їх сутність, закономірності, використовувати різноманітні прийоми мислення - індукцію і дедукцію, аналіз і синтез, метод сходження від абстрактного до конкретного та інші [26].

' ' Необхідно розкривати внутрішні суперечності педагогічних явищ, що •вивчаються: причини змін, розвитку того чи іншого педагогічного явища чи процесу; наслідки застосованих методів впливу та організованої виховної

• діяльності студентів; умови досягнення прогнозованих результатів виховного й дидактичного процесу.

Будь-яке педагогічне дослідження повинно відображати предмет у його власній внутрішній логіці, бо неможливе істинно наукове пізнання педагогічних явищ, закономірностей їх розвитку й функціонування. Тому в кожному дослідженні обов'язкове використання такого методу чи системи методів, які б цілком відповідали внутрішній логіці явища, процесу, Щ° вивчається. Метод невіддільний від змісту дослідження.

Вдосконалення методів і організаційних форм педагогічних досліджень - одне з найсуттєвіших завдань методології педагогіки. Ду*е важливими умовами забезпечення ефективності педагогічних досліджень є:

12»

1. Вибір найбільш актуальної проблематики досліджень (фактори підвищення якості навчання і виховання, рівня морального, трудового, економічного, естетичного, правового та інших напрямів виховання тощо).

2. Спрямованість методики і організація досліджень на відкриття нових наукових фактів, закономірностей, явищ у педагогічній практиці; пошук шляхів вдосконалення організації навчально-виховного процесу, способів взаємодії та співробітництва педагогів і вихованців тощо.

3. Послідовне використання нових підходів до вирішення теоретичних і практичних завдань педагогічної дійсності. Наприклад, використання системно-структурного підходу, який особливо важливий у педагогічних дослідженнях, тому що явища навчання і виховання мають складний характер, визначаються неоднозначністю, великою динамічністю, значною варіативністю результатів, що пов'язано з багатоманітністю факторів, які взаємодіють у педагогічному процесі.

4. Використання комплексних методик, адекватних системі чинників становлення особистості, її соціальної сутності.

Конкретною вимогою до педагогічного дослідження є логічна відповідність проблеми, найменування теми дослідження, його об'єкта, предмета, мети, задач - його структурі. Структура педагогічного дослідження містить такі основні компоненти: визначення проблеми, теми дослідження; постановка мети й завдань дослідження; вибір об'єкту й предмета дослідження; попередній аналіз інформації, умов й методів рішення даного типу та рівня дослідницьких завдань; формулювання початкових гіпотез; теоретична та експериментальна їх перевірка; аналіз та узагальнення одержаних результатів, наукових фактів, їх наукова інтерпретація; побудова теоретичних висновків і, де це можливо й необхідно, розробка науково-методичних рекомендацій щодо вдосконалення практики навчально-виховної роботи.

Усі компоненти педагогічного дослідження повинні бути тісно пов'язані й взаємообумовлені: проблема дослідження повинна бути

129

актуальною; об'єкт розгляду - те, що вимагає наукової уваги; мета робо повинна відповідати проблемі дослідження; тема - конкретизувати пробле дослідження, відображати його предмет, взаємозв'язки й віднощЄцн сукупність висунутих завдань, покликана в комплексі розкрити к,^ дослідження; мета й завдання дослідження зумовлюють формулювання йот гіпотези, яку можна підтвердити або спростувати методами дослідження, щ найбільш підходять для вирішення проблеми на певних його етапах Порушення логіки й взаємозв'язку компонентів дослідження робить його хаотичним, таким, що не дозволяє бачити повноту вирішення поставлених завдань і аргументованість одержаних висновків.

Логічна послідовність завдань педагогічного - дослідження повинна бути такою:

а) вирішення певних теоретичних питань, які входять до загальної проблеми;

б) експериментальне вивчення практики вирішення даної проблеми, вияв її типового стану, типових недоліків і труднощів, причин, типових рис передового досвіду (констатуючий експеримент);

в) прийняття й обгрунтування необхідних заходів для вирішення поставлених завдань, які вважає за потрібне дослідник;

г) експериментальна перевірка запропонованої системи заходів з точки зору відповідності її критеріям оптимальності, тобто досягнення максимально можливих результатів у вирішенні завдань у відповідних умовах (формуючий експеримент);

д) розробка методичних рекомендацій для можливого використання результатів дослідження на практиці.

Навчальний план передбачає виконання студентами курсових та дипломних робіт з педагогіки, психології, методики викладання спеціальних. фахових дисциплін. Курсові роботи, як правило, завершують вивченій окремих дисциплін і їх циклів. Вони сприяють закріпленню, узагальненню & поглибленню знань, здобутих у процесі вивчення, а також - застосуванню '#

вирішення актуальних психолого-педагогічних завдань. У процесі

иКонаяяя курсових робіт студенти здобувають навички роботи з

тературою, оформлення навчальних робіт та інших умінь. Курсові роботи

^йщаються на засіданнях спеціальних комісій із двох-трьох викладачів

відповідної кафедри та складаються з короткої доповіді студента за змістом

роботи і відповідей на запитання. Результати захисту оцінюються

дйференційованою оцінкою.

Дипломна робота є заключним етапом всього навчання студентів у вузі. її мета - узагальнення, закріплення, розширення теоретичних та практичних знань, умінь, навичок із спеціальності. Дипломна робота повинна відповідати всім вимогам педагогічних досліджень: актуальність теми, критичний аналіз наукової літератури з теми тощо. Дипломна робота повинна відбивати рівень оволодіння студентом методами дослідження та методикою експериментування, ступінь самостійності у вирішенні теоретичних, методичних і спеціальних напрямків дослідження, елементи новизни й практичної значимості. Теми дипломних робіт затверджуються кафедрами. До керівництва ними залучаються провідні викладачі (професори, доценти, старші викладачі). Захист дипломних робіт проводиться на відкритих засіданнях екзаменаційної комісії: студент доповідає про зміст і результати дослідження в межах 15-20 хвилин, зачитується відзив наукового керівника, заслуховуються відповіді на запитання. В дискусії беруть участь усі члени ДЕК, викладачі. На закритому засіданні ДЕК обговорюються результати захисту й більшістю голосів виноситься рішення про диференційовану оцінку.

Виконання курсової та дипломної роботи передбачає такі етапи, які перевірені практикою:

1 Вибір теми. Тематика курсових і дипломних робіт звичайно Розробляється кафедрою й уточнюється з науковим керівником. Кожен сТУдент може обрати будь-яку тему дослідження або запропонувати свою, яку затверджує кафедра.

131

2. Входження в тему. Студент виконує пошук літератури з теми дослідження, складає список літератури.

3. Складання плану роботи. Студент визначає кодо питань \ послідовність їх висвітлення в дослідженні, намічає методи дослідження проведення експерименту; формулює мету, завдання, об'єкт, предмет дослідження, висуває гіпотезу, планує етапи роботи.

4. Аналіз результатів теоретичного та експериментального дослідження, формулювання висновків та рекомендацій.

і Примірна структура курсової та дипломної роботи така:

ьі Вступ. Дається обгрунтування проблеми, теми, вказується мета, об'єкт, предмет, завдання, методи, етапи дослідження, формулюється гіпотеза.

Розділ перший. Аналізується стан проблеми в теоретичних роботах та шкільній практиці.

Розділ другий. Аналізуються власні спостереження, одержані дані, результати експериментальної роботи.

Висновки. Формулюються загальні висновки та практичні рекомендації.

Список використаної літератури.

Додатки. Додаються схеми, анкети, таблиці тощо.

У курсовій і особливо в дипломній роботі значну роль відіграє проведення експерименту, хоч і найпростішого. Педагогічний експеримент повинен ретельно готуватись, продумуватися й плануватися. Існують деякі загальні прийоми постановки й проведення експерименту:

I етап - визначення мети і завдання експерименту, його підготовка;

II етап - формулювання гіпотези про очікувані результати та можливі теоретичні залежності; проведення констатуючого експерименту;

III етап - планування й проведення експерименту з перевірки гіпотези, формуючий експеримент; ** v ■ ' •' сі- ••- -

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации