Мороз О.Г., Падалка О.С., Юрченко В.І. Педагогіка і психологія вищої школи - файл n1.doc

приобрести
Мороз О.Г., Падалка О.С., Юрченко В.І. Педагогіка і психологія вищої школи
скачать (1342 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc1342kb.10.09.2012 15:05скачать

n1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
3-3-08 Мороз О.Г., Падалка О.С., Юрченко В.І. Педагогіка і психологія вищої школи: Навчальний посібник /За заг. ред. О.Г. Мороза. - К.: НПУ, 2003. - 267с. [1-пвшМОРОЗ+2-к03 z s-Pedagog] 482000 86 str ukr

№№ с.внизу
Міністерство освіти і науки України

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова Інститут вищої освіти АПН України

О.Г.Мороз, О.С.Падалка, В.І.Юрченко

ПЕДАГОГІКА І ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ

Рекомендовано Вченою радою Національного педагогічного університету

імені М.П.Драгоманова як навчальний посібншЩія молодих викладачів,

аспірантів і майбутніх магістрів

Київ-2003

о

Мороз О.Г., Падалка О.С., Юрченко В.І. Педагогіка і психологія вищої школи: Навчальний посібник /За заг. ред. О.Г. Мороза. - К.: НПУ, 2003. - 267с.

Автори:

О.Г.Мороз, академік АІШ України, доктор педагогічних наук, професор; О.С.Падалка, кандидат педагогічних наук, доцент; В.І.Юрченко, кандидат психологічних наук, доцент

У даному посібнику розглядаються актуальні проблеми педагогіки і психології вищої школи. У ньому основна увага приділяється системі підготовки викладачів вищої школи.

ББК 22.3Я72

Рецензенти:

доктор філософських наук, член-кор. АПН України Андрущенко В.П.; доктор педагогічних наук, професор Сметанський М.І.; доктор психологічних наук, професор Семиченко В.А.

Навчальний посібник рекомендований до друку Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова та Вченою радою Інституту вищої освіти АПН України.

О.С., Юрченко В.І., 2003; і М.П.Драгоманова, 2003.

ПЕРЕДМОВА

Нові завдання, поставлені Конституцією України, Законом України «Про вищу освіту» перед вищою школою, вимагають пошуку шляхів вдосконалення навчального процесу у вищій школі. Перехід до реалізації нової парадигми вищої освіти означає оновлення всіх її сторін: змісту, форм організації, методів і засобів навчання, а найважливіше — підготовки науково-педагогічних працівників.

Нині навчальний процес у вищих навчальних закладах України став більш складним за своїми завданнями, інтенсивнішим за його змістом. Він вимагає глибокого педагогічного переосмислення закономірностей навчально-професійної діяльності, принципів і методів навчання та виховання, формування особистості майбутнього фахівця. Це зумовлено значними змінами в системі вищої освіти України: вдосконалилась її організаційна структура, з'явились нові типи навчальних закладів, впроваджена система ступеневої підготовки фахівців тощо, що викликано підвищенням вимог до підготовки викладацьких кадрів. Виникає необхідність зростання рівня професійної підготовки майбутніх викладачів вищої школи в процесі їх ступеневої підготовки.

У цьому зв'язку зроблено спробу розглянути підготовку майбутнього фахівця з вищою освітою в ракурсі досягнень педагогічної науки.

Даний навчальний посібник якраз і спрямований на розкриття сучасних проблем організації навчального процесу у вищому навчальному закладі.

У першому розділі подано теоретичні основи педагогіки і психології вищої школи, а саме: визначено її предмет і основний понятійний апарат, розкрито особливості новітніх досліджень у галузі вищої освіти, проаналізовано сучасні вимоги до підготовки викладача вузу.

У другому розділі висвітлено систему організації підготовки фахівця у вищому навчальному закладі, зокрема, охарактеризовано форми організації навчання у вищій школі, проаналізовано їх самостійної навчальної роботи студентів. Показано значення та розкрито форми й види педагогічного

5

контролю у вищій школі. Ефективність навчання студентів розглядається в контексті наукової організації їх праці (культура навчальної роботи, гігієна розумової праці, бюджет часу студентів тощо). Висвітлюються такі важливі питання наукової роботи студентів як вимоги до педагогічних досліджень, зокрема, до курсових і дипломних робіт.

1 У третьому розділі висвітлюються психологічні питання навчального процесу у вищій школі. Особлива увага звертається на необхідність урахування в навчальному процесі психологічних особливостей студентів, закономірностей їх особистісного становлення як майбутніх фахівців. Аналізуються психологічні фактори успішного навчання студентів. Серед соціально-психологічних передумов гуманізації освітнього простору важливе значення надається взаєминам викладачів і студентів, розвитку комунікативних здібностей майбутніх викладачів вищої школи. Накреслюються шляхи педагогічного управління навчальним процесом у вищому навчальному закладі.

Четвертий розділ розглядає питання професійної адаптації випускника вищого навчального закладу як важливий етап у його підготовці. Аналізуються структурні компоненти цього процесу, механізми становлення та педагогічного управління ним.

Після кожного розділу даються питання для самоперевірки й завдання для подальшого опрацювання викладеного матеріалу. Для цього робляться посилання на використану літературу та дається розширена бібліографія.

Сподіваємося, що навчальний посібник буде корисним молодим викладачам вищої школи, аспірантам, майбутнім магістрам.

6

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ

1.1. Предмет педагогіки і психології вищої школи та його основні категорії

Одним із пріоритетних напрямків державної політики щодо розвитку освіти, як визначено в Національній доктрині розвитку освіти, є підготовка кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння та впровадження науковоємких та інформаційних технологій, конкурентноспроможних на ринку праці.

Водночас, для утвердження нової школи, забезпечення особистісної орієнтації освіти необхідно виплекати особистість педагога, здатного до розвитку задатків, таланту, збереження індивідуальності кожного вихованця. Через це підготовка педагогічних і науково-педагогічних кадрів, їхнє професійне вдосконалення розглядається як важлива умова модернізації освіти. Особливо велика надія при цьому покладається на вищу освіту.

Серед науково-навчальних дисциплін і всієї сучасної, системи підготовки фахівця з вищою освітою важливе місце належить педагогіці й психології вищої школи, науковий зміст яких становить необхідну частину теоретичного та практичного арсеналу сучасного викладача й керівника вузу. Високий рівень педагогічно-психологічної культури педагогів, впровадження здобутків педагогічної й психологічної науки в педагогічну практику -реальна передумова підвищення ефективності педагогічного процесу у вищому закладі освіти, гуманізації й гуманітаризації всього освітнього простору. Цим визначається важливість педагогічно-психологічної підготовки науково-педагогічних працівників - викладачів вищих навчальних закладів.

Законом України «Про вищу освіту» визначено, що >на посади науково-педагогічних працівників обираються за конкурсом, як правило, особи, які мають наукові ступені або вчені звання, а також випускники магістратури, аспірантури та докторантури [Стаття 48, п.З]

7

Ось чому однією із складових програми магістерської підготовки та навчання в аспірантурі є педагогічно-психологічний блок дисциплін. У цьому ракурсі особливого значення набуває педагогіка вищої школи. Систематичне дослідження педагогічних проблем вищої школи розпочалось порівняно недавно (в 60-х роках XX століття). Найбільш вагомими науковими здобутками того часу є роботи СІ.Архангельського та СІ.Зінов'єва, в яких грунтовно проаналізовано вузівський навчальний процес і закладено фундаторські основи розв'язання проблем оновлення вищої школи. Вони є авторами перших навчальних посібників із педагогіки вищої школи [Архангельский С.И. Лекции по теории обучения в вьісшей школе. -М.: Висілая школа, 1974.-384с; Зиновьев С.И. Учебннй процесе в советской вьісшей школе. - М.: Внсшая школа, 1975].

Вагомі наукові здобутки й українських учених у розробці актуальних проблем педагогіки та психології вищої школи: психологічні засади формування особистості майбутнього вчителя (Д.Ф.Ніколенко), методи та прийоми навчання у вищій школі (А.М.Алексюк), підготовка вчителя та процес його професійної адаптації (О.Г.Мороз), філософські засади підготовки викладача вищої школи (В.П.Андрущенко), теоретична розробка й практична реалізація педагогічних ідей реформування вищої освіти (Б.С.Кобзар), загальні питання психології й педагогіки вищої школи (В.М.Галузинський, М.Б.Євтух), критерії підготовки викладача вищої школи (М.М.Грищенко), розробка дидактичних аспектів навчання студентів вищого закладу освіти (Г.П.Грищенко), організація й практичне втілення педагогічних ідей вищої освіти в Україні (І.А.Зязюн), розробка проблеми готовності студентів до професійної діяльності (М.В. Левченко), професійна підготовка спеціаліста вищої кваліфікації (Н.Г.Ничкало), наукові засади педагогічного процесу у вищій школі та підготовки спеціалістів вищої математичної освіти (З.І.Слєпкань), теоретичні основи й практика реалізації підготовки майбутнього вчителя (М.І.Шкіль) та ін.

8

Широкомасштабні дослідження, проведені в 70-90-х pp. минулого століття українськими й зарубіжними вченими в галузі педагогіки й психології вищої школи, допомогли розкрити багато загальних і часткових закономірностей навчання студентів, їх професійного становлення та особистісного зростання. Поряд із цим, показано великі можливості навчання дорослих завдяки впровадженню сучасних педагогічних технологій за умови поєднання різноманітних їх форм. Було також детально вивчено загальнопедагогічні, дидактичні й психологічні передумови формування професіоналізму та педагогічної майстерності викладачів вищої школи.

Здобутки педагогічної науки й практики підготовки фахівців вищої кваліфікації стали поштовхом для появи низки досліджень, у яких специфіка завдань вищої освіти почала розглядатися в контексті психологічних особливостей «студентського» віку та психологічних явищ, які породжуються умовами вищої школи (О.А.Абдулліна, Б.Г.Ананьєв, О.О.Бодальов, М.І.Дьяченко, І.А.Зимняя, Л.А.Кандибович, Н.В.Кузьміна, В.Т.Лісовський, Н.М.Пейсахов, О.Ф.Рибалко, В.О.Сластьонін, Н.Ф.Тализіна та ін.).

Метою запровадження у вузівський навчальний процес вивчення дисциплін «Педагогіка вищої школи» і «Психологія вищої школи» є подолання прогалин у педагогічно-психологічній підготовці магістрантів і аспірантів, підвищення рівня педагогічної й психологічної культури майбутніх викладачів вищої школи.

Хоча педагогіка й психологія вищої школи реально виступають як комплексна наукова дисципліна, однак кожна з них має свій- предмет дослідження й розв'язує специфічні завдання.

Предмет педагогіки - природні закономірності управління процесом виховання, навчання та розвитку особистості з врахуванням психологічних особливостей людини на різних сходинках її розвитку.

Педагогіка вищої школи розглядає проблеми виховання й вдосконалення навчання молоді у вищих навчальних закладах, розробляє

9

методичні й практичні основи навчально-виховного процесу, вивчає його закономірності, принципи, методи, засоби й форми. До її предмету входять визначення наукових принципів управління та керівництва вищими навчальними закладами та навчальним процесом у них, дослідження, спрямовані на інтенсифікацію останнього, вивчення психолого-педагогічних основ передачі й засвоєння учбової інформації, дослідження проблем активізації пізнавальної діяльності студентів, вдосконалення підготовки висококваліфікованих спеціалістів [40].

Предметом психології, як відомо, є онтогенетичні закономірності розвитку психіки людини, однією з умов яких є педагогічний процес.

Психологія як наука вивчає сутність, загальні закономірності, механізми й факти виникнення, розвитку й прояву психіки людини.

Психологія вищої школи - галузь психологічної науки, що вивчає індивідуально-особистісні, а також соціально-психологічні явища, які породжені умовами вузу. Вона досліджує закономірності цих явищ, їхнє місце й роль, прояви, розвиток і функціонування в діяльності студентів, викладачів і керівників вузів. Нею вивчаються також шляхи цілеспрямованого управління цими явищами, їх формування й коригування з метою більш ефективного розв'язання завдань підготовки фахівців із вищою освітою.

Психологія вищої школи синтезує здобутки педагогічної, соціальної, вікової психології, психології праці та ін. За своїм основним змістом вона є педагогічною дсихологією щодо умов вищого навчального закладу Педагогічна психологія вищої школи розглядає вузівський педагогічний процес у комплексі інформаційно-навчальної, розвивальної й виховної його функцій. Це сприяє пошуку ефективних шляхів (форм організації, методів і засобів) професійної підготовки студентів за певною освітньо-кваліфікаційною програмою (молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста чи магістра).

10

Психологія вищої школи досліджує як роль «особистісного чинника» в створенні досконалішої технології навчання й виховання у вузі та управлінні системою підготовки фахівців із вищою освітою, так і розробляє конкретні форми й засоби впровадження результатів психологічних досліджень у діяльність вищого навчального закладу.

Педагогіка й психологія вищої школи реально виступають як комплексна наукова дисципліна. Так, наприклад, розв'язуючи власне педагогічну (дидактичну) проблему методів навчання у вищому навчальному закладі, дослідник за допомогою психологічних методів вивчає пізнавальну діяльність студентів, ефективність якої в свою чергу залежить від психолого-педагогічного обґрунтування методів, які застосовуються у викладанні. К.Д.Ушинський зазначав, що психологія для педагога є однією з найнеобхідніших дисциплін, бо він у процесі виховання1 постійно перебуває в колі психологічних явищ, які притаманні вихованцю..

Разом з тим, Л.С.Виготський підкреслював, що педагогічна психологія повинна виступати не лише в ролі консультанта й порадника для педагогіки. її завдання полягають у психологічному обгрунтуванні навчання й виховання людей на основі спеціальних психологічних досліджень, проведених у процесі навчально-виховної діяльності особистості та спрямованих на розв'язання педагогічних проблем.

В основі педагогіки взагалі й педагогіки вищої школи зокрема, як відомо, лежать такі наукові галузі як психологія й фізіологія. Однак, чи вичерпуються психологією й фізіологією теоретичні передумови педагогіки?

С.І.Гессен обґрунтовував ідею про тісний зв'язок, який існує між філософією й педагогікою, проблемою культури та проблемою освіти. Педагогіка, в цьому розумінні, може навіть бути названа прикладною філософією. «Кожній філософській дисципліні відповідає особливий відділ педагогіки у вигляді ніби-то її прикладної частини: логіці - теорія наукової освіти, те, що...називається дидактикою; етиці - теорія моральної освіти; естетиці - теорія художньої освіти і т.д. Норми, які встановлюються

педагогікою, звичайно не можуть грунтуватися на одних цих філософських дисциплінах, але передбачають також залучення психологічного та фізіологічного матеріалу» [33].

Історія педагогіки, в свою чергу, є частина, або, якщо краще. відображення історії філософії. Так воно і є насправді. Платон, Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо, Г. Спенсер - все це імена не лише реформаторів у педагогіці, але й представників філософської думки. І.Г. Песталоцці був лише самобутнім відображенням у педагогіці того перевороту, який у сучасній йому філософії був здійснений критицизмом І. Канта [33].

У сучасній педагогіці, наприклад, популярними є ідеї соціал-конструктивізму (закладені філософськими ідеями Л.С.Виготського, розроблені Швабом, Шулманом, Кларком): студент приходить до нової навчальної ситуації в педагогічний навчальний заклад вже з могутнім потенціалом знань, умінь, очікувань, «міско-концепціями» (уявленнями про педагогічну діяльність, сформованими на власному досвіді); навчання веде до осмислення їхнього різного досвіду й пристосування його до когнітивної моделі світу (моделі науки); учбова діяльність подекуди має передбачати й ситуацію ризику та дискомфорту (незрозуміло, заплутано, ускладнена термінологія тощо); учіння стає дійсно захоплюючим, якщо ідеї та знайомі питання перевіряються, уточнюються в новому аспекті [Див.:76].

Педагогіка вищої школи розглядає специфічні особливості навчання й виховання дорослої людини та тісно пов'язана з такими науками загальнопедагогічного циклу, як загальна дидактика й теорія виховання, історія педагогіки та вищої освіти, наукової організації навчальної v викладацької праці, психофізіології, кібернетичної педагогіки та менеджменту освіти.

! /Проблема міжособистісних взаємин є центральною для педагогічної психології. Звідси зв'язок психології вищої школи із соціальною психологією і та соціологією вищої школи.

12

Педагогіка й психологія вищої школи, вдосконалюючи та уточнюючи свої методи дослідження, встановлюють зв'язки з низкою математичних наук (математична статистика, теорія ймовірності, математична логіка), кібернетикою, теорією інформації та інформатикою, з нейропсихологією та нейрокібернетикою, теорією моделювання, з соціальними науками (насамперед, із соціальною психологією та соціологією).

Ще одна галузь педагогічних знань, яка інтенсивно розвивається, - це дидактика вищої школи - наука про вищу освіту й навчання у вищій школі.

Необхідність дидактичних досліджень у галузі вищої освіти зумовлена тими проблеми, які накопичила сучасна вища школа, а саме: дидактичне дослідження явищ вищої школи; виявлення закономірностей процесу навчання у вищій школі; подальша розробка теорії вищої освіти; конструювання (модернізація) освітніх технологій;

------- вдосконалення педагогічного інструментарію та ін.

На відміну від загальної дидактики, яка в своїх дослідженнях частіше орієнтується на загальноосвітню школу, дидактика вищої школи покликана поставити на наукову основу розв'язання таких проблем:

1) Обгрунтування специфічних цілей вищої освіти.

2) Обгрунтування соціальних функцій вищої школи.

3) Обгрунтування змісту освіти.

4) Наукове обгрунтування способів конструювання педагогічного процесу у вищій школі та здійснення навчальної діяльності.

5) Визначення оптимальних шляхів, вибір змісту, методів, форм, технологій навчання [141].

До найважливіших практичних завдань, які постають перед педагогікою й психологією вищої школи в період реформування вищої освіти в Україні, належать:

• створення науково-педагогічної, методичної та психологічної бази для контролю за педагогічним процесом, повноцінністю змісту та

13

умовами психічного розвитку студентів, їх особистісним зростанням і професійним становленням як майбутніх фахівців;

• організація оптимальних форм навчально-професійної діяльності та спілкування студентів для успішного засвоєння ними всієї різноманітності професійних функцій і необхідних соціальних ролей;

• надання психологічної допомоги та підтримки всіх учасників педагогічного процесу, особливо в періоди особистісних життєвих криз, у

_тому числі й професійних випробувань.

Серед науково-дослідних завдань^ педагогіки й психології вищої школи та педагогічно-психологічної проблематики вищої освіти головні є такі:

• психолого-педагогічне обгрунтування моделі сучасного спеціаліста, на основі якої має розроблятися державний стандарт змісту професійної підготовки майбутнього фахівця в системі ступеневої вищої освіти;

• встановлення педагогічних. соціокультурних, соціально-психологічних і психологічних чинників соціалізації особистості майбутнього фахівця з метою «проектування індивідуальної траєкторії професійного становлення кожного студента протягом усіх років його навчання»;

• пошук ефективних шляхів (методів і засобів) забезпеченії фундаментальної психолого-педагогічної підготовки студентів, підвищенн

рівня їх загальної й педагогічної культури та психологічної компетенції я;

..... і

передумови гуманізації, гуманітаризації та демократизації вищої освіти;

• розробка педагогічних шляхів і психологічних засад формування студентів і викладачів національної самосвідомості, активної громадське позиції, духовних настанов щодо розвитку україномовного освітньог простору;

• розробка особистісно-орієнтованих технологій навчання та виховання студентів, обгрунтування інноваційних дидактичних проектів і педагогічних експериментів у системі вищої освіти;

• вивчення закономірностей і принципів організації діалогу студента й комп'ютера та розробка психологічних основ створення ефективної системи комп'ютеризації навчального процесу майбутніх фахівців;

• дослідження проблем психолого-педагогічної підготовки науково-педагогічних кадрів, діагностики й формування відповідних особистісних якостей і професійних настанов майбутніх викладачів протягом навчання їх у магістратурі та аспірантурі;

• дослідження психолого-педагогічних механізмів і шляхів формування адекватних мотивів педагогічної діяльності й впорядкування ієрархії професійних цілей, стимулювання науково-педагогічної творчості, професійного й культурного зростання викладачів вищої школи.

До діагностично-корекційних завдань педагогіки і психології вищої школи належать: ~~ ~

• розробка методів профорієнтації старшокласників, які мають покликання до певної професії, з метою створення необхідних умов для свідомого обрання ними відповідного фаху та обгрунтування системи професійного відбору молоді до вищих навчальних закладів;

• діагностика настанов студентів щодо самого себе з метою формування й коригування позитивної «Я - концепції» майбутнього фахівця - ядра його особистості;

• діагностика рівня готовності першокурсників до навчання у вищій школі й розробка передумов їх успішної адаптації;

• вивчення стану взаємин викладачів і студентів із метою налагодження оптимальної педагогічної взаємодії, конструктивного розв'язання можливих міжособистісних конфліктів.

15

' Одним із найважливіших завдань педагогіки й психології вищої школи є проведення ґрунтовного різноЬічногб~аналїзу діяльності студентів. Оскільки становлення особистості майбутнього фахівця відбувається й проявляється, насамперед, у навчально-професійній діяльності й пов'язаним із нею педагогічному спілкуванні, то дослідження різних її дидактичних і психологічних аспектів (мотивація навчання, обгрунтування його змісту й методів, формування операційного компоненту навчальної діяльності, становлення її індивідуального стилю й темпу та ін.) є визначальним моментом у розв'язанні всіх інших психолого-педагогічних проблем вищої освіти.

Теоретичне й прикладне значення педагогіки й психології полягає також у тому, що вони розкривають закономірності динаміки розвитку студентів протягом навчання, формування в них готовності до професійної діяльності. Це дає змогу співвідносити завдання й процес формування особистості студента зі змістом вищої освіти, надавати допомогу викладачам і керівництву вузу в організації та плануванні навчального процесу на основі принципів наукової організації праці, впровадження сучасних педагогічних та інформаційних технологій.

Оволодіння основами педагогіки й психології вищої школи позитивно впливає на педагогічну майстерність викладача, допомагає йому раціонально організовувати власну працю, відшукати засоби інтенсифікації навчального процесу. Це сприяє науково-професійному його самовдосконаленню, пошуку інноваційних підходів до навчання й виховання студентів.

Викладач вузу не лише педагог, але й науковець. Окрім того, чільне місце в навчальному процесі вищої школи посідає науково-дослідна робота ( студентів. Через це для викладача важливим є також знання психології науки - галузі, яка вивчає психологічні фактори науково-творчої діяльності задля підвищення її ефективності. Психологія науки, маючи тісний зв'язок із такими науками, як наукознавство, логіка науки, історія науки, соціологія

16

\

науки, організація науки, економіка науки, етика науки та ін., розв язує такі завдання:

S дослідження психологічних механізмів виробництва наукової продукції в умовах колективної та індивідуальної пошукової діяльності;

S \f розробка проблем підготовки наукових кадрів (зокрема через аспірантуру та докторантуру), діагностика й розвиток необхідних якостей і настанов дослідників;

S вияв вікової динаміки наукової творчості;

S аналіз психологічних аспектів наукових комунікацій, сприйняття й оцінки нових ідей;

S вивчення психологічних аспектів автоматизації та комп'ютеризації наукових досліджень тощо.

Педагогіка й психологія вищої школи як наукові галузі мають свій категоріально-понятійний апарат. Найбільш загальною є категорія виховання, яка включає в себе категорію навчання.

Виховання в широкому розумінні - це передача суспільно-історичного досвіду новим поколінням із метою підготовки їх до суспільного життя й продуктивної праці. Виховання також трактується як функція людського суспільства передавати підростаючому поколінню накопичених цінностей: знання, мораль, трудовий досвід, досвід використання й збільшення матеріальних багатств тощо, як в організованих формах (система освіти), так і шляхом природного засвоєння в результаті взаємодії та впливу середовища.

У вузькому розумінні виховання - цілеспрямований, систематичний і планомірний процес взаємовпливу та взаємодії з людиною з метою формування в неї певних особистіших якостей.

У понятійному апараті педагогіки й психології вищої школи все частіше використовується термін «соціалізація». Соціалізація - процес і результат засвоєння й активного відтворення індивідом соціального досвіду, який здійснюється в спілкуванні й діяльності, як в умовах стихійного впливу

17

різноманітних обставин життя в суспільстві, так і за умов виховання -цілеспрямованого формування особистості.

Навчання - цілеспрямована, заздалегідь спроектована дидактична взаємодія, в процесі якої здійснюється освіта, виховання й розвиток студента, засвоюються окремі сторони соціального досвіду, в т.ч. досвіду професійної діяльності й наукового пізнання. Воно характеризується спільною діяльністю викладача й студента, метою якого є розвиток особистості останнього, засвоєння знань, формування умінь і навичок, тобто загальної орієнтувальної основи конкретної професійної діяльності майбутнього фахівця. При цьому викладач здійснює діяльність, що позначається терміном "викладання", а студент включений у діяльність учіння, що задовольняє його професійно-пізнавальні потреби.

Учіння - цілеспрямоване засвоєння соціального досвіду на основі оволодіння системою знань, умінь і навичок із метою наступного використання їх у практичному житті.

Засвоєння знань - пізнавальна діяльність студента, в результаті якої він оволодіває знаннями, навичками та вміннями. Це психологічна сторона процесу навчання.

Вища освіта як процес і результат засвоєння систематизованих наукових знань, умінь і навичок про соціальну сутність і зміст конкретної професійної діяльності. Це необхідна умова для підготовки людини до

здійснення соціально-професійних функцій на належному освітньо-

і

кваліфікаційному рівні. :

Вища освіта може розглядатися в різних смислових площинах:

1) як система має певну структуру та ієрархію у вигляді наукових і навчальних закладів різного типу (училище, коледж, інститут, університет, академія, консерваторія та ін.), різного рівня акредитації (І - IV);

2) як процес передбачає протяжність у часі (курси навчання, семестри), відмінність у освіченості та рівні розвитку першокурсників і випускників; технологічність, яка забезпечує ці зміни й перетворення;

18

3) як результат засвідчує про закінчення вищого навчального аклаДУ> що підтверджується отриманням диплома встановленого зразка.

Важливою дидактичною категорією є зміст вищої освіти як спеціально відібрана й визнана суспільством (державою) система елементів об'єктивного досвіду людства, засвоєння якого необхідне для успішної діяльності в певній професійній сфері.

Зміст освіти - той кінцевий результат організації педагогічного процесу, досягнути якого прагне навчальний заклад, той рівень і ті досягнення, які виражаються в категоріях знань, умінь, навичок, особистісних якостей [141].

Розвиток особистості студента - процес формування особистості майбутнього фахівця як результат його соціалізації, виховання й професійного навчання. Це якісні трансформації в структурі особистості студента, насамперед, у сфері його самосвідомості, професійному самовизначенні й самоствердженні.

Професійне становлення особистості - цілісний довготривалий динамічний процес формування особистості студента як майбутнього фахівця, який розпочинається з прийняття рішення про вибір професії, включає період професійного навчання і завершується успішною адаптацією випускника до умов трудової діяльності.

Управління формуванням особистості студента - оперативне регулювання становлення й розвитку особистості студента за допомогою системи заходів і способів впливу на його психіку, поведінку та діяльність із метою вироблення в нього певних якостей, потреб, мотивів, ставлень до дійсності, світогляду, самосвідомості, професіоналізму тощо.

Професійна самосвідомість студента - усвідомлення студентом себе як майбутнього фахівця, здатність адекватно оцінювати рівень сформованості професійно важливих якостей, свої досягнення, невдачі й помилки в професійній діяльності. Це психологічний показник успішності

19

професійного розвитку та професіоналізації його особистості, формування відповідального ставлення до майбутньої роботи.

Професійне самовизначення - процес і результат прийняття людиною рішення про вибір майбутньої трудової діяльності: ким стати, до якої соціальної професійної групи належати, де та з ким працювати.

Професійне самоствердження студента - потреба й прагнення відповідати професійним вимогам і суб'єктивному професійному ідеалу, реалізувати свої можливості та досягти певних результатів у навчально-професійній діяльності, отримати соціальне визнання, утвердити соціально-професійний аспект «Я - концепції».

Психолого-педагогічна модель фахівця - характеристика взірця фахівця з вищою освітою, яка ґрунтується на вивченні особливостей особистості та структури професійної діяльності тих осіб, які успішно \ -зреалізують професійні функції. і

Професійно-педагогічне спілкування — структурний компонент і' одночасно спосіб реалізації викладачем методів і прийомів педагогічних впливів, спрямованих на особистісне зростання й професійне становлення студентів.

Професіоналам - висока підготовленість і здатність до високоефективного виконання завдань професійної діяльності.

Поняття "технологія навчання" все більше вживається в педагогіці й психології вищої школи. У документах ЮНЕСКО технологія навчання розглядається як системний метод розробки, застосування й визначення всього процесу викладання й засвоєння знань із урахуванням технічних і людських ресурсів і їх взаємодії, завданням якого є оптимізація форм освіти

Технологія навчання - це спосіб реалізації змісту освіти, передбаченого навчальними програмами, який становить собою систему форм, методів і засобів навчання, що забезпечує найбільш ефективні" досягнення поставлених цілей.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации