Шпаргалки з Історії слов’янських народів - файл n1.doc

приобрести
Шпаргалки з Історії слов’янських народів
скачать (84.4 kb.)
Доступные файлы (8):
n1.doc37kb.19.06.2008 23:25скачать
n2.doc45kb.19.06.2008 15:04скачать
n3.doc47kb.19.06.2008 15:01скачать
n4.doc32kb.19.06.2008 14:58скачать
n5.doc36kb.19.06.2008 14:55скачать
n6.doc31kb.19.06.2008 14:52скачать
n7.doc47kb.19.06.2008 23:25скачать
n8.doc47kb.19.06.2008 15:04скачать

n1.doc

Чехословацька криза 1968 р. («Празька весна»)

Чехословацька криза («Празька весна») — період демократичних пе­ретворень у Чехословаччині в 1968 р. У зв'язку з наростаючим спадом в економіці й придушенням інакомислення в компартії Чехословаччини виникла реформістська течія, головним лозунгом якої стала побудова «соціалізму з людським обличчям». У січні 1968 р. був зміщений прези­дент ЧССР і перший секретар ЦК КПЧ А. Новотний. Лідером компартії був вибраний представник ліберального крила компартії А. Дубчек, пре­зидентом Чехословаччини став Л. Свобода. У квітні була опублікована програма компартії Чехословаччини, в якій проголошувався курс на де­мократичне оновлення соціалізму, передбачалися обмежені економічні реформи. Цей період розвитку Чехословаччини увійшов в історію під назвою «празька весна». До участі в управлінні державою стали притягу­ватися представники інших партій і рухів, була відмінена цензура, при­знавалося право на існування опозиції. При цьому, на відміну від подій в Угорщині 1956 р., у Чехословаччині зберігалися громадянський мир і згода. Радикальні зміни у Чехословаччині викликали надто негативну реакцію з боку керівництва СРСР. У липні керівники компартій СРСР, Болгарії, Угорщині, НДР і Польщі попередили лідерів Чехословаччини, що реформи, які проводяться ними, чреваті «контрреволюцією». На радянсько-чехословацькій зустрічі, що проходила з 29 липня по 2 серпня в Чієрна-над-Тисою, радянське керівництво зажадало від Дубчека згор­нути процес реформ. Але, оскільки політичний тиск не дав результатів, 21 серпня на територію Чехословаччини були введені війська 5 країн — членів Варшавського договору.

Керівництво КПЧ було фактично заарештовано і доставлено в Мос­кву. За підписаною там угодою на території Чехословаччини розміщува­лися радянські війська. Після повернення до Праги Дубчек протягом деякого часу зберігав свій пост, але поступово він і його прихильники були відчужені від влади.

Почалося чищення лав КПЧ. Надалі багато реформаторів і предста­вників творчої інтелігенції змушені були емігрувати. Насильно перерва­на «празька весна» поклала край будь-яким ілюзіям відносно можливого реформування соціалізму як системи. Весь демократичний світ, вклю­чаючи його ліві сили, рішуче засудив вторгнення військ країн Варшав­ського договору в Чехословаччину. 25 серпня в Москві на Красній площі на захист «празької весни» група дисидентів, що складалася з восьми чоловік, провела демонстрацію під лозунгом «за нашу і вашу свободу».

«оксамитова революція» в Чехословаччині

З січня по вересень 1989 р. в Празі проходили численні демонстрації протесту, усі вони були придушені поліцією, а лідери дисидентів пері­одично зазнавали арештів. Студентська демонстрація 17 листопада 1989 р., удень 50-ї річниці студентських виступів проти нацистів, при­звела до побиття і винесення смертних вироків, закриття всіх чеських вузів, проявів жорстокості з боку влади. У подальші дні студенти універ­ситету і представники художньої інтелігенції почали страйк. 20 листопада було створено союз усіх опозиційних сил країни, що отримав у чесь­ких землях назву «Громадський форум» (ГФ), а в Словаччині — «Громад­ськість проти насильства» (ГПН), під керівництвом драматурга і право­захисника В. Гавела, учасника руху «Хартія 77», який неодноразово за­знавав арештів. Поступово протест, що поширювався, 25 листопада досяг кульмінації, коли на мітинг у Празі зібралося 750 тис. чоловік, а загальний страйк протесту 27 листопада охопив усю країну. Внаслідок цих подій найбільш одіозні партійні лідери та міністри в уряді подали у відставку, і було сформовано новий коаліційний уряд.

На початку грудня було відмінено зафіксоване в конституції поло­ження про «керівну» роль КПЧ, а тижнем пізніше президент Гусак подав у відставку. 28—29 грудня 1989 р. федеральні збори, що стали представ­ницьким органом після відставки багатьох комуністів і кооптації (уве­дення) до їх складу членів ГФ і ГПН, обрали В. Гавела президентом Че­хословаччини, а А. Дубчека — головою.

У лютому 1990 р, Гавел відвідав Москву і прийняв вибачення радян­ського уряду за збройне вторгнення 1968 р., а також отримав обіцянку про вивід з Чехословаччини всіх радянських військ до липня 1991 р. У наступному місяці федеральні збори узаконили приватне підприємниц­тво і схвалили приватизацію державних промислових підприємств. 20 квітня 1990 р. федеральні збори з поваги до національних почуттів слова­ків змінили офіційну назву Чехословаччини, яка стала називатися Че­ською і Словацькою Федеративною Республікою (ЧСФР). 8 і 9 червня відбулися перші після 1946 р. вільні вибори, в яких взяли участь 96% виборців. Кандидати від ГФ і ГПН перемогли з великою перевагою, отри­мавши більше ніж 46% голосів і більшість у федеральних зборах. Комуні­сти посіли друге місце, набравши майже 14% голосів, а коаліція з угру­повань християнських демократів зайняла третє місце. 5 липня 1990 р. нові федеральні збори переобрали Гавела на пост президента республіки на дворічний термін, а Дубчека — на пост голови зборів. У кінці літа і восени 1990 р. проходили переговори між представниками Чехії і Сло­ваччини, що закінчилися підписанням конституційного акту про пере­дачу основних повноважень республікам.

У березні 1991 р. ГПН розкололася, і найбільш численна з груп, що відкололася, оформилася в партію «Рух за демократичну Словаччину» (РЗДС). Потім стався розкол в рядах ГФ з утворенням трьох угруповань, у тому числі Громадської демократичної партії (ГДП). У червні 1991 р. переговори між лідерами Чехії і Словаччини поновилися, керівництво ГДП звернулося до розгляду варіанту «оксамитового розлучення». У чер­вні 1992 р. відбулися загальні вибори. РЗДС отримав більшість голосів у Словаччині, а ГДП — в чеських землях.

Пропозицію РЗДС створити конфедерацію не зустріло схвалення з боку керівництва ГДП. Незважаючи на опозицію з боку більшості як чехів, так і словаків, ГДП і РЗДС домовилися про. розпуск федерації опівночі 31 грудня 1992 р. 17 липня 1992 р. Словацька національна рада проголосила суверенітет Словаччини. Президент Гавел подав у відстав­ку. У жовтні федеральні збори передали значну частину державних пов­новажень республікам. 25 листопада 1992 р. федеральні збори ЧСФР з перевагою в три голоси ухвалили Закон про припинення існування чехо­словацької федерації. Опівночі 31 грудня 1992 р. ЧСФР припинила своє існування, а її державами-наступниками з 1 січня 1993 р. стали Чеська Республіка (ЧР) і Словацька Республіка (СР). Польська «Солідарність»

«Солідарність» — профоб'єднання в Польщі, виникло як рух у 1980 р. Легалізовано у квітні 1989 р. Входить у Міжнародну конфедерацію віль­них профспілок. Чисельність понад 2 млн членів (1992). Керівний ор­ган — Всепольська комісія (ВК). До 1990 р. лідером «Солідарності» був Л. Валенса. На базі «Солідарності» сформувалися політичні партії — Уго­да центристських сил і Демократичний союз, а також інші партії та течії.

Чехословацька
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации