Дікань Л.В., Шульга Н.М. Контроль і ревізія у промисловому підприємництві. Конспект лекцій - файл n1.doc

Дікань Л.В., Шульга Н.М. Контроль і ревізія у промисловому підприємництві. Конспект лекцій
скачать (563.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc564kb.22.08.2012 21:45скачать

n1.doc

  1   2   3   4


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


Дікань Л. В.

Шульга Н. М.

КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ У ПРОМИСЛОВОМУ ПІДПРИЄМНИЦТВІ
Конспект лекцій

Укладачі: Дікань Л.В.,

Шульга Н.М.

Відповідальний за випуск

зав. кафедрою контролю і аудиту

Дікань Л.В.
Харків, ХНЕУ, 2006

Рецензент – к.е.н., доцент кафедри економічного аналізу Харківського національного економічного університету Хмеленко Г. Г.

Затверджено на засіданні кафедри контролю та аудиту.

Протокол №3 від 16.09.2005 р.


Контроль і ревізія у промисловому підприємництві. Конспект лекцій для студентів спеціалізації “Контроль і ревізія” спеціальності 8.050106 денної форм навчання / Укл. Дікань Л. В., Шульга Н. М. – Харків: Вид. ХНЕУ, 2006. – 81 с. (Укр. мов.)

Розглянуто особливості контролю і ревізії промислового підприємництва у сучасних умовах. Висвітлено поняття промислового підприємництва. Визначено задачі, джерела інформації, нормативні акти і методику контрольно-ревізійної роботи за кожним об’єктом контролю. Розкрито сутність організації і проведення ревізій, що призначаються правоохоронними органами.

Рекомендовано для студентів, аспірантів та викладачів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів, фахівців у галузі контролю та ревізії.




ВСТУП
Контроль як специфічна функція державного управління відіграє важливу роль у забезпеченні збереження власності підприємств, раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і бюджетної дисципліни, а також попередження псування цінностей.

Система органів, які контролюють фінансово-господарську діяльність в Україні, досить різноманітна. В неї входять Верховна Рада, Президент України, Кабінет Міністрів України, правоохоронні органи, державні спеціалізовані комітети та відомства, інспекції та департаменти (Державне казначейство, Державна податкова адміністрація та ін.), органи фінансово-кредитної системи.

Найбільш повно перевіряють діяльність підконтрольних об’єктів органи Державної контрольно-ревізійної служби України (ДКРС). Їх головним завданням є здійснення державного контролю за використанням засобів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом та достовірністю бухгалтерського обліку і звітності. Але сфера контролю ДКРС законодавчо обмежується міністерствами, відомствами, державними комітетами і фондами, а також підприємствами і організаціями, які отримують кошти із бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів. Органи ДКРС мають право проводити ревізії і перевірки суб’єктів підприємницької діяльності лише за постановою правоохоронних органів.

Різноманітність державних контролюючих органів у цілому дозволяє перевіряти і слідкувати за усіма сферами господарської діяльності в Україні. Але відсутність конституційно закріпленого головного органа економічного контролю, який би координував діяльність усіх державних контролюючих органів, призводить до повільного розвитку підприємницької діяльності в Україні. Крім того, у державі немає контролюючого органа, котрий систематично комплексно перевіряв би усі сфери діяльності суб’єктів господарювання усіх форм власності.

Предметом навчальної дисципліни "Контроль і ревізія у промисловому підприємництві" є контрольно-ревізійна робота на промисловому підприємництві, її організація, форми, методи та спеціальні прийоми контролю.

Мета навчальної дисципліни – надання студентам знань з теорії та практики контрольно-ревізійної діяльності у промисловому підприємництві.

Завданням дисципліни є засвоєння студентами теоретичних основ контролю у промисловому підприємництві; оволодіння сучасними технологіями організації і методики перевірок.

До вивчення даної дисципліни студент приступає набувши певних знань, навичок та вмінь з інших галузей науки та виробничої практики. Перш за все це стосується дисциплін загальноекономічного циклу. Крім того, потрібні досконалі знання зі спеціальних дисциплін: бухгалтерського обліку, аналізу господарської діяльності, оподаткування, різних галузей права, валютного законодавства. Вивчення курсу „Контроль і ревізія у промисловому підприємництві" базується на знанні дисципліни „Контроль і ревізія” (загальна теорія).
1. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ РЕВІЗІЇ ТА КОНТРОЛЮ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
Основні питання:

1. Значення та особливості контролю і ревізії промислового підприємництва у сучасних умовах.

2. Завдання, об’єкти, організація контролю і ревізії.

3. Методи контрольно-ревізійної роботи на підприємстві

4. Контроль юридично – правового статусу суб’єкта підприєм-ницької діяльності.
Значення та особливості контролю і ревізії промислового підприємництва у сучасних умовах

Пошук Україною шляхів вирішення проблем, пов’язаних з трансформацією економіки, посилює увагу до феномену підприємництва. Сучасні вітчизняні дослідження сутності і ролі підприємництва спираються переважно на західноєвропейські і американські економічні концепції. При цьому загальновизнана теорія підприємництва усе ще не створена. Різноманітність підходів (рис. 1.1) до трактування підприємництва обумовлена прагненням дослідників розглянути це складне і динамічне явище під різними кутами зору.


Рис. 1.1. – Сучасні підходи до трактування поняття „підприємництво” [28, с.11].

Стаття 42 „Підприємництво як вид господарської діяльності” Господарського кодексу України (ГКУ) визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку [2].

Підприємницька діяльність здійснюється за певними принципами, зміст яких визначає стаття 44 „Принципи підприємницької діяльності” ГКУ:

1) вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності;

2) самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

3) вільне наймання підприємцем працівників;

4) комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;

5) вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

6) самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Існують такі види підприємницької діяльності:

1) виробнича (діяльність у сфері виробництва товарів та послуг);

2) комерційна (діяльність у сфері реалізації товарів та послуг);

3) фінансова (діяльність у банківській та кредитній сферах);

4) посередницька (діяльність по наданню юридичних, економічних та інших видів послуг населенню та підприємствам);

5) страхова (діяльність по страхуванню життя людей, ТМЦ, підприємницького ризику та ін.) [15, с. 5].

Отже, промислове підприємництво можна визначити як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) у сфері виробництва товарів та послуг з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

В умовах перехідного періоду до ринкової економіки на промислових підприємствах контроль залишається одним із найважливіших елементів сучасного менеджменту, оскільки він дає органам управління необхідну інформацію про дійсний стан справ керованого об'єкта і фактичне виконання прийнятих рішень. Особливості проведення ревізії промислового підприємництва обумовлені формою фінансування об’єктів ревізії. Так під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності державних та казенних промислових підприємств у спланованому порядку чи за завданням правоохоронних органів держави в основу покладається всебічна перевірка їх виробничої та фінансово-господарської діяльності, виконання виробничої програми, дотримання правових актів, які регулюють діяльність цих підприємств. А ревізія суб’єктів підприємницької діяльності, що не входить до складу підконтрольних організацій ДКРС, щодо дотримання ними законодавства з фінансових питань проводиться органами ДКРС за постановою правоохоронних органів.
Завдання, об’єкти, організація контролю і ревізії

Згідно з Законом «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головним завданням державної контрольно-ревізійної служби (ДКРС) є: здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності на промислових підприємствах, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів; розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та їх запобігання у подальшому [3].

На промислових підприємствах державної і комунальної форм власності перевіряються:

1) дотримання чинних нормативних актів;

2) цільове використання кредитів, отриманих під гарантію Кабінету Міністрів України, фінансові можливості до їх поверненню, достовірність звітності та належний стан бухгалтерського обліку;

3) правильність розрахунків з бюджетом;

4) законність отримання доходів, пільг;

5) дотримання чинного законодавства при зміні форм власності шляхом приватизації;

6) законність проведення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

7) повнота відрахування коштів до галузевих державних фондів;

8) правильність формування собівартості готової продукції;

9) збереження власності підприємства.

Ревізія або перевірка за ініціативою ДКРС на державних та казенних промислових підприємствах може проводитися не частіше, ніж один раз на рік.

Ревізія суб'єктів підприємницької діяльності, що не входить до складу підконтрольних організацій ДКРС, щодо дотримання ними законодавства з фінансових питань проводиться органами ДКРС за постановою прокурора, слідчого або особи, яка проводить дізнання про проведення ревізії чи перевірки винесеної під час розслідування кримінальної справи, а також за зверненням Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України.

Ревізія суб'єктів підприємницької діяльності за звернен­ням правоохоронних органів проводиться в порядку, передбаченому „Інструкцією про організацію проведення ревізії і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні за зверненнями правоохоронних органів” від 26.11.99 р. № 107 [9], в будь-який час незалежно від кількості раніше проведених на цьому суб'єкті ревізій і перевірок, за винятком, коли зазначені у зверненні правоохо­ронного органу питання за вказаний період уже перевірені за зверненням того чи іншого правоохоронного органу. У виняткових випадках рішення про проведення ревізії з питань, що вже були перевірені, за зверненням правоохоронного органу приймає керівник вищого органу ДКРС.

Термін проведення ревізій і перевірок визначається з урахуванням обсягу роботи, особливості діяльності ревізійного об'єкта і діючого „Положення про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні” та „Інструкції про порядок проведення ревізії і перевірок органами ДКРС” від 03.10.97 р. № 14 [10].

Об'єктами проведення ревізій та перевірок в Україні є центральні та місцеві органи виконавчої влади (крім Адміністрації Президента України, Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України), бюджетні установи й організації, казенні підприємства незалежно від джерел фінансування, а також державні і недержавні фонди, підприємства, організації, господарські товариства, об'єднання підприємств, спілки тощо незалежно від форм власності, відомчої незалежності, підпорядкування та місця розташування, що одержують (одержували в ревізійному періоді) кошти з бюджетів усіх рівнів, кошти державних валютних фондів та (або) мали (мають) зобов'язання перед державою щодо цільового спрямування пільг як коштів, що отримані з бюджету.

Основним завданням проведення ревізії є контроль за економним і цільовим використанням бюджетних коштів і матеріальних цінностей, збереженням грошових коштів і державного майна та ін.

Ретельна підготовка до ревізії – одна із основних умов, виконання якої забезпечить високу якість і скорочення строків її проведення. Для цього вивчаються рішення Уряду, міністерств, накази керівних організацій, інші нормативні матеріали, що стосуються діяльності та фінансового стану ревізійної установи. Підготовка до проведення ревізії має завершуватись інструктажем, який проводиться посадовою особою, що призначила ревізію. Етапи процесу організації ревізії наведено на рис. 1.2.


Рис. 1.2. – Етапи організації ревізії

Програма ревізії, яка розглядається та затверджується керів­ником відповідного структурного підрозділу контрольно-ревізійної служби, повинна охоплювати всі основні питання фінансово-господарської діяльності ревізійного об'єкта. На її основі складається робочий план проведення ревізії з визначенням конкретних завдань, виконавців, терміну виконання. Під час ревізії у разі потреби вносяться зміни та доповнення до програми та робочого плану.

Розпочинати ревізію слід з пред'явлення рішення компетентного органу на її проведення керівнику установи. Керівник ревізійної групи (ревізор) повинен ознайомитися із структурою і розподілом обов'язків між працівниками бухгалтерії підприємства, що ревізується, графіком документообігу, чинною системою обробки облікової інформації за допомогою засобів обчислювальної та організаційної техніки, матеріалами перевірок інших контролюючих органів, проведених в ревізійний період.

Результати ревізії оформляються актом. Його зміст має відповідати програмі ревізії. В акт ревізії повинні включатись лише перевірені дані та факти, які витікають із документів і матеріалів підприємства, що ревізується, із зустрічних перевірок і перевірок фактичного змісту операцій, контрольних обмірів виконаних робіт, інвентаризацій засобів підприємства та із висновків спеціальних експертиз і перевірок тощо. При складанні акта необхідно дотримуватись об'єктивності, ясності, точності опису змісту виявлених фактів і даних, лаконічності. Акт ревізії підписує керівник ревізійної групи (ревізор), керівник і головний бухгалтер підприємства, що перевіряється. При наявності заперечень чи зауважень до акта ревізії керівник і головний бухгалтер та інші особи, що підписують акт, роблять про це застереження і не пізніше п'яти днів з дня підписання акта подають письмові пояснення.

Пропозиції за актом ревізії повинні бути спрямовані на усунення виявлених порушень і недоліків, покращання роботи підприємства, забез­печення збереження цінностей. У пропозиціях необхідно викласти практичні заходи щодо усунення недоліків і порушень, попередження можливості їх повторення. За кожним пунктом потрібно вказати, що необхідно зробити для усунення недоліків, конкретні терміни і відповідальних осіб за виконання цих пропозицій. Щоб уникнути дублювання в оформленні ревізійних матеріалів, висновки і пропозиції подають у формі проектів наказу за результатами ревізії. Керівник відповідного підрозділу контрольно-ревізійної служби повинен забезпечити належний контроль за виконанням прийнятих рішень. Керівники підприємств, діяльність яких перевірялася, зобов'язані у встановлений термін представити звіти про результати здійснених ними заходів щодо усунення виявлених ревізією порушень і недоліків, про що в журналі обліку проведених ревізій контрольно-ревізійного управління (відділу) робиться відмітка.
Методи контрольно-ревізійної роботи на підприємстві

Методи контрольно-ревізійної роботи значною мірою залежать від об'єкта контролю і умов його вивчення. Зміст об'єкта контролю та умови його дослідження визначають вибір і послідовність застосування спеціальних прийомів і методів документального і фактичного контролю під час проведення ревізії.

Документальна перевірка змісту операцій і процесів є основним заходом документального контролю. Вона проводиться на підставі даних первинних документів, облікових регістрів, звітності та встановлених показників кошторису з метою підтвердження законності, доцільності і достовірності здійснених фінансово-господарських операцій.

Документи перевіряються суцільним або вибірковим способом. При суцільному способі перевіряється зміст здійснених операцій за весь ревізійний період, оформлених відповідними документами та відображених у бухгалтерських регістрах і звітності. Цей спосіб перевірки змісту операцій надто трудомісткий і застосовується на тих напрямах господарсько-фінансової діяльності, де розкриті зловживан­ня і необхідно виявити повну суму нанесеного матеріального збитку, а також на окремих напрямах діяльності, пов'язаних з рухом грошових коштів у касі й на рахунках в банку та інших активів і коштів, вказаних у програмі ревізії.

Під час документального контролю здійснюються:

  1. перевірка господарських операцій на основі даних первинних документів і записів у регістрах бухгалтерського обліку;

  2. зустрічна перевірка документальних даних та взаємний контроль змісту документів;

  3. хронологічна перевірка руху товарно-матеріальних цін­ностей і грошових коштів;

  4. перевірка достовірності господарської операції на основі даних про виконання інших фінансово-господарських операцій, зумовлених здійсненням операції, що перевіряється;

  5. перевірка об'єктивної можливості виконання оплачених робіт або інших фінансово-господарських операцій;

  6. службове розслідування за фактами, виявленими ревізією, та отримання пояснень посадових осіб за фактами зловживань і порушень.

Під час фактичного контролю здійснюються:

  1. обстеження на місці об'єкта перевірки або ділянки роботи;

  2. інвентаризація майна, товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів;

  3. перевірка в натурі фактичного виконання оплачених робіт;

  4. контрольні закладення сировини і матеріалів у процесі виробництва промислової продукції;

  5. перевірка якості сировини, матеріалів шляхом проведення лабораторного аналізу;

  6. експертна оцінка;

  7. службове розслідування та отримання пояснень посадових осіб з питань фактичного стану об'єктів контролю.

Важливим етапом ревізій фінансово-господарських операцій є перевірка їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку за рахунок перекручень бухгалтерської кореспонденції. Під час проведення ревізій часто виявляються факти розкрадання грошових коштів у касі, а також товарно-матеріальних цінностей за законно оформленими, але неправильно відображеними у регістрах бухгалтер­ського обліку документами. Інколи фінансово-господарські операції оформлені за правильно оформленими документами і правильно відображені на рахунках бухгалтерського обліку, але при складанні звітності допущене викривлення інформації. У такому випадку працівникові контрольно-ревізійного органу необхідно перевірити правильність відображення фінансово-господар­ських операцій не тільки за документами і записами в регістрах бухгалтерського обліку, а й перевірити достовірність звітності.

Методика перевірки достовірності відображення фінансово-господарських операцій в облікових регістрах залежить від форми бухгалтерського обліку (журнального ордера, із застосуванням комп'ютерних технологій обліку).

На промислових підприємствах, де бухгалтерський облік ведеться із застосуванням комп'ютерних технологій, працівникові контрольно-ревізійного органу перед початком ревізії необхідно ознайомитися з методикою організації документо­обігу, порядком обробки документів і специфікою застосу­вання відповідних програм бухгалтерського обліку, яка використовується на ревізійному об'єкті із застосуванням персональних комп'ютерів.
Контроль юридично-правового статусу суб’єкта підприємницької діяльності

Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця. Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається ГКУ та іншими законами.

Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

В установчих документах повинні бути зазначені найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом [2].

Етапи ревізії юридично-правового статусу суб’єкта підприєм-ницької діяльності:

  1. формальна перевірка наявності установчого договору, статуту підприємства, свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва про взяття суб’єкта підприємницької діяльності на облік в органах державної податкової служби, пенсійному фонді, в органах соціального страхування, а також відомостей про поточні, валютні та інші рахунки в установах банку (необхідно перевірити, щоб сторінки статуту та установчого договору були пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою органу державної реєстрації, підписи засновників повинні бути нотаріально засвідчені; відомості цих документів повинні співпадати з фактичною адресою та іншими реквізитами підприємства, в них не повинно бути будь-яких виправлень від руки);

  2. перевірка наявності відповідних ліцензій на право займатися певними видами підприємницької діяльності, дотримання підприємством ліцензійних прав (види діяльності, що підлягають ліцензуванню та перелік органів, які видають ліцензії на впровадження певних видів підприємницької діяльності, визначені Положенням про порядок ліцензування підприємницької діяльності);

  3. перевірка наявності торгових патентів, їх відповідності видам діяльності, які здійснює підприємство.



2. КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ КАСОВИХ І БАНКІВСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ
Основні питання:

1. Задачі, джерела інформації, нормативні акти і напрями контролю.

2. Контроль дотримання касової дисципліни.

3. Ревізія грошових коштів у касі.

4. Ревізія операцій із грошовими коштами на рахунках у банку.

5. Ревізія операцій із цінними паперами.
Задачі, джерела інформації, нормативні акти і напрями контролю

Як свідчить контрольно-ревізійна практика, найбільше випадків порушень фінансової дисципліни допускається при здійсненні касових та розрахункових операцій і особливо операцій з готівкою. Тому ревізія касових та банківських операцій – це найвідповідальніша ділянка документальної ревізії.

Головними задачами ревізії касових операцій та готівкового обігу на підприємствах є:

  1. перевірка фактичної наявності та забезпечення збереження готівки, цінних паперів, бланків суворої звітності та валютних коштів;

  2. встановлення законності та економічної доцільності здійснення готівкових операцій, дотримання касової та фінансової дисципліни;

  3. перевірка встановлення правил приймання, видачі та обліку готівки.

Джерелами інформації при ревізії готівкових операцій є:

  1. прибуткові та видаткові касові ордери;

  2. корінці чекової книжки та квитанції на внесок готівки до банку або на оплату послуг інших організацій;

  3. розрахунково-платіжні (платіжні) відомості на виплату заробітної плати та інших виплат;

  4. авансові звіти, чеки, рахунки на придбання матеріальних цінностей готівкою;

  5. касові книги та звіти касира;

  6. журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів; товарно-касові книги та звіти про використання електронних контрольно-касових апаратів;

  7. журнали-ордери та відомості за рахунками і субрахунками "Каса" та "Розрахунки з підзвітними особами";

  8. облікові записи за позабалансовим рахунком "Бланки суворої звітності";

  9. головна книга та звітність підприємства.

Напрями контролю касових і банківських операцій наведено на рис. 2.1.


Рис. 2.1. – Напрями контролю касових і банківських операцій
Готівковий обіг промислових підприємств України регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою правління НБУ від 15.04.2004 р. №637 зі змінами та доповненнями та Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, яка затверджена Постановою правління Національного банку України від 19.02.2001 №69 зі змінами і доповненнями [8, 12].
Контроль дотримання касової дисципліни

Кожне підприємство для здійснення розрахунків готівкою повинне мати касу. Каса – це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також прийому, видачі, зберігання готівки, інших цінностей, касових документів [12].

Під час здійснення операцій двері до каси мають бути замкнуті з внутрішнього боку. Доступ до приміщення каси особам, які не мають відношення до її роботи, забороняється. Уся готівка на підприємствах має зберігатися, як правило, у вогнетривких металевих шафах, а в окремих випадках – у комбінованих і звичайних металевих шафах, які після закінчення роботи каси замикаються ключем і опечатуються сургучною печаткою касира. Ключі від металевих шаф і печатки зберігаються у касира. Дублікати ключів в опечатаних касиром пакетах або скриньках зберігаються у керівника підприємства.

Після видання наказу про призначення касира на роботу керівник підприємства зобов'язаний під розписку ознайомити його з порядком ведення касових операцій, після чого з касиром укладається договір про його повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей. У разі раптового залишення касиром роботи (через хворобу тощо) цінності, що знаходяться у нього під звітом, негайно перераховуються іншим касиром, якому вони передаються, у присутності керівника і головного бухгалтера підприємства або у присутності комісії, призначеної керівником підприємства, про що складається відповідний акт.

На підприємствах, де за штатним розкладом не передбачена посада касира, обов'язки останнього можуть виконувати бухгалтер або інший працівник за письмовим розпорядженням керівника підприємства за умови укладання між ними угоди про повну матеріальну відповідальність.

У процесі контролю необхідно перевірити дотримання ліміту каси. Визначення ліміту каси здійснюється підприємствами самостійно виходячи з розрахунку ліміту залишку готівки у касі, який підписується головним бухгалтером і керівником підприємства. У разі, якщо на підприємстві ліміт залишку готівки в касі не встановлений, то вся наявна готівка в касі на кінець дня є понадлімітною. Підприємства мають право зберігати у касі готівку, яка отримана для виплат, які відносяться до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів, понад встановленого ліміту каси на протязі трьох робочих днів, враховуючи день отримання готівки у банку.

У ході ревізії понадлімітні залишки готівки в касі підприємства визначаються прямим підрахунком за кожний робочий день шляхом порівняння залишку готівки в касі на кінець дня зі встановленим лімітом, незалежно від того, здійснювалися у цей день касові обороти чи ні (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Зразок розрахунку понадлімітних залишків готівки у касі
грн.

Дата

Залишок готівки на початок дня

Надходження готівки у касу

Видача готівки із каси

Залишок готівки на кінець дня

У тому числі за платіжними відомостями у дні виплат ЗП

Ліміт каси

Понадлімітні залишки за кожний день

04.09.05

10

250

80

180



100

80

05.09.05

180

100

100

180



100

80

06.09.05

180

200

340

40



100




При контролі дотримання касової дисципліни важливо перевірити правильність видачі та використання підзвітних сум, виявити факти неправомірної видачі готівки під звіт робітникам, які повністю не розрахувалися за раніше отримані кошти, факти несвоєчасної звітності, а також випадки передавання підзвітних коштів одним працівником іншому.

При перевірці звітів про використання отриманих засобів особливу увагу слід приділяти дотриманню підзвітними особами встановлених строків складання авансових звітів, своєчасності повернення у касу підприємства залишку невикористаної суми, наявності оригіналів підтверджувальних документів.

Строки подання авансового звіту і повернення залишку готівки у касу підприємства наведено у табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Строки подання авансового звіту


Цільові витрати, на які видано готівку підзвітній особі

Строки подання звіту та повернення залишку готівки у касу

Відрядження

На протязі трьох робочих днів після повернення із відрядження

Закупівля сільськогосподарської продукції, продуктів її переробки. Заготівля вторинної сировини, окрім металобрухту

Не пізніше десяти робочих днів, починаючи із дня їх отримання під звіт

На усі інші виробничі (господарські) потреби

Не пізніше наступного робочого дня після отримання готівки під звіт

Одночасно: відрядження і вирішення у ньому виробничих (господарських) питань, у т.ч. і для закупівлі вторинної сировини

На протязі трьох робочих днів після повернення із відрядження


Порушення встановлених термінів подання звітів про використання коштів може дозволятися тільки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або при інших обставинах, які мають документальне підтвердження.
Ревізія грошових коштів у касі

Ревізію касових операцій розпочинають із перевірки фактичної наявності грошей у касі. Інвентаризація каси проводиться негайно після прибуття ревізора на підприємство у присутності касира і головного бухгалтера. За наявності кількох кас ревізор опечатує їх для попередження можливості покриття, недостачі в одних касах за рахунок готівки інших кас. Ревізор пропонує касиру скласти касовий звіт на момент перевірки. Касир складає і передає ревізору опис купюр готівки у касі і дає розписку про те, що всі прибуткові і видаткові касові ордери включені до звіту і на момент інвентаризації не оприбуткованих і не списаних грошей у касі немає. Звіт касира візує головний бухгалтер підприємства, після чого розпочинається перерахунок готівки та інших цінностей у касі.

У період інвентаризації в касі можуть знаходитися частково оплачені платіжні відомості на виплату заробітної плати, допомоги та інші виплати, а також різні тимчасові неналеж­ним чином оформлені розписки про отримання позичкове працівниками підприємства грошей з каси. Виплати за частково виплаченими платіжними відомостями аудитор приймає до заліку, про що робиться помітка в акті, а розписки до заліку в залишок готівки не приймаються. Після цього фактична наявність готівки в касі та інших цінностей порівнюється із залишками, зафіксованими у бухгалтерському обліку і касовому звіті. Після закінчення перевірки аудитор оформляє результати інвентаризації актом, який крім нього підписує касир і головний бухгалтер.

Грошову готівку в іноземній валюті заносять у матеріали інвентаризації, зазначаючи назву і суму іноземної валюти, курс Національного банку України на день інвентаризації, суму іноземної валюти у перерахунку на національну грошову одиницю України гривні. Заява касира про наявність грошових коштів та інших цінностей, які не належать підприємству, до уваги не береться, і вони зараховуються на баланс підприємства.

Після перевірки фактичної наявності грошей та інших цінностей, виведення їх результатів ревізор приступає до документальної перевірки касових операцій. Об’єктами перевірки є: бухгалтерські записи в журналі за кредитом рахунка 301 „Каса в національній валюті”, а також записи за дебетом цього рахунка у розрізі кореспондуючих рахунків, касові звіти з прибутковими і видатковими касовими документами, акти перевірки наявності коштів.

Перевіряючи касові документи на приймання і видачу коштів з каси, потрібно переконатися у дотриманні обов’язкового порядку їх оформлення: встановити, чи заповнено усі реквізити, чи є в цих документах розписки про отримання коштів тощо.

Касові документи, записи в журналі за рахунком 301 і касові звіти перевіряються суцільно з погляду їх законності, доцільності і правомірності.
Ревізія операцій із грошовими коштами на рахунках у банку

На початку ревізії ревізор повинен особисто одержати у відділенні банку засвідчені довідки про залишки коштів на відповідних рахунках і встановити, чи є у справах бухгалтерії підприємства всі банківські виписки. Під час ревізії велике значення має перевірка правильності залишків та оборотів згідно з обліком на рахунку 311 „Поточний рахунок в національній валюті" і звірка його з виписками банку.

Дуже важливо перевіряти повноту оприбуткування в касі одержаних грошей, використовуючи при цьому корінці банківських чеків, банківські виписки і додані до них розрахунково-платіжні документи та дані шифрів і кодів банківських виписок. При цьому важливо з'ясувати, чи заповнюються і підписуються під час одержання грошей у банку поряд з чеками і їх корінці. Якщо у ревізора виникнуть сумніви щодо достовірності виписок, а також правильності виправлень, необхідно детально перевірити документи, додані до них. Для цього дуже важливо перевірити правильність перерахування грошей за розрахунково-платіжними дорученнями і встановити, чи немає випадків виплати коштів за фальшивими документами.

Під час перевірки розрахунково-платіжних банківських документів ревізор встановлює законність і обґрунтованість витрат та правильність віднесення їх на відповідні рахунки.

Повноту банківських виписок з'ясовують, використовуючи їх посторінкову їх нумерацію і перенесення підсумків. У разі виявлення фактів відсутності окремих аркушів виписок банку у справах бухгалтерії, необ­хідно отримати від банку засвідчені дублікати (копії). Вірогідність виписок визначають як за зовнішніми ознаками (реквізити, штампи), так і зустрічною перевіркою банку. Необхідно пам'ятати, що на кожному рядку виписок зазначаються шифри рахунків. Додані до виписок банку документи повинні їм відповідати.

У разі виявлення анульованих і зіпсованих чеків слід з'ясувати, чи є вказівка на це на корінцях чеків. Одночасно встановлюють, чи немає випадків розривів у датах одержання грошей із банку за чеками і оприбуткування їх у касі. У разі виявлення таких фактів ревізор повинен встановити причини і винних осіб [16].

Під час ревізії операцій за поточним рахунком у банку необхідно перевірити правильність використання коштів з метою виявлення випадків необґрунтованого і недоцільного їх використання слід ретельно перевіряти перерахування кредиторської заборгованості і оплату різних послуг із метою визначення вірогідності та законності операцій і необхідність цих розрахунків.
Ревізія операцій із цінними паперами

Цінні папери є грошовими документами, які засвідчують право володіння або відносини позики та визначають відносини між особою, організацією, яка їх випустила, та їх власником, і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передавання грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншими особами.

Виготовлення і використання цінних паперів у підприємницькій діяльності регулюються Законом України „Про цінні папери і фондову біржу” та Закону України „Про державне регулювання цінних паперів”.

Завдання ревізії операцій з цінними паперами – перевірка законності їх обігу (випуску, використання), збереження, правильності нарахування дивідендів, відсотків їх користування.

Об'єктами контролю і ревізії є такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішніх і місцевих позик, облігації підпри­ємств, білети державної скарбниці, ощадні сертифікати, векселі.

Ревізію операцій з цінними паперами необхідно розпочи­нати з інвентаризації в розрізі кожного виду їх наявності у підзвіті в матеріально-відповідальних осіб. Після інвентаризації ревізор вивчає правильність дотримання встановленого порядку бухгалтерського обліку цінних паперів та операцій з ними, які регулюються відповідними Законами України і нормативними актами Національного банку, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державного казначейства України та Міністерства фінансів України.

З більшістю цінних паперів можна проводити операції з перепродажі, утворюючи так званий вторинний ринок цінних паперів. У процесі ревізії необхідно проконтролювати законність емісії цінних паперів, тобто акції, облігацій, депозитних сертифікатів та інших довго- і короткострокових боргових зобов'язань на підприємствах, які йдуть на мобілізацію капіталу.

Оскільки емісія цінних паперів та їх розміщення здійснюються через банки та інші кредитно-фінансові установи, у процесі ревізії слід перевірити правильність і законність проведення цих операцій. Перевіряється також об'єктивність емісійного курсу цінних паперів та рівня відсоткових ставок. Під час ревізії необхідно враховувати, що контроль за обігом цінних паперів в Україні здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

У процесі ревізії глибоко вивчається законність та економічна обґрунтованість проведених операцій за рахунком 52 „Довгострокові зобов'язання за облігаціями”, субрахунками 521 „Зобов'язання за облігаціями”, 522 „Премія за випущеними облігаціями”, 523 „Дисконт за випущеними облігаціями”. На цих рахунках перевіряється аналітичний облік операцій з довгострокових зобов'язань та відповідність їх нормативно-правовому регулюванню.
  1   2   3   4


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации