Борзенко О.І., Гетьманець М.Ф. Українська мова та література. Довідник. Книга 2 - файл Borzenko_Hetmanets_Ukr_mova_ta_literatura._Dovidnyk._Knyha_2_Ukr_literatura_2008.doc

приобрести
Борзенко О.І., Гетьманець М.Ф. Українська мова та література. Довідник. Книга 2
скачать (974.3 kb.)
Доступные файлы (1):
Borzenko_Hetmanets_Ukr_mova_ta_literatura._Dovidnyk._Knyha_2_Ukr_literatura_2008.doc1822kb.09.04.2008 14:58скачать

Borzenko_Hetmanets_Ukr_mova_ta_literatura._Dovidnyk._Knyha_2_Ukr_literatura_2008.doc

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   53
(Зеров М. Нове українське письменство,— К.у 1924.— С 117.)

20

ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII - ПОЧАТКУ XX СТ.





Тарас Шевченко (1814-1861)



Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого 1814 р. в с Моринці Звениго­родського повіту на Київщині у сім’ї селян-кріпаків. Рано втратив батьків, наймитував. Був зарахований до складу панських служ­ників і 1829 р. відправлений до Вільна. З початку 30-х рр. жив у Петербурзі. Навес­ні 1838 р. за сприяння К. Брюллова, В. Жу­ковського та ін. Шевченко був звільнений з кріпацтва. Упродовж 1838—1845 рр. на­вчався в академії художеств у Петербурзі. Пізніше переїхав в Україну, працював спів­робітником Археографічної комісії в Києві. Навесні 1847 р. Шевченко був заарештова­ний за причетність до Кирило-Мефодіївського товариства й відправлений рядовим до війська. Пробув на засланні більше десяти років. Звільнившись, жив у Петербурзі. Лише раз після заслання у 1859 р. відві­дав Україну. Помер Шевченко 26 лютого 1861 р. у Петербурзі. У травні того ж року відбулося перепоховання поета на Чернечій горі поблизу Канева.

Перші літературні спроби Шевченка припали на 1837 р. 1840 р. побачила світ його дебютна збірка під назвою «Кобзар». Назва збірки (кобзар — народний співець, частіше сліпий виконавець пісень та дум під акомпанемент кобзи або бандури) є зна­ком романтичного самовизначення поета. Тематично ранні ліричні твори Шевченка

пов'язані з переживанням самотності («Тече вода в синє море...», «Тяжко-важко в світі жити...»), туги за батьківщиною («Думи мої, думи мої»). У ранніх баладах «Причинна», «Тополя», «Утоплена» автор поєднує моти­ви розлуки, нещасливого кохання, родин­ного злочину з міфологічним мотивом ме­таморфози: доведена до відчаю людина зна­ходить спосіб альтернативного існування, зливаючись з природою, перетворюючись на русалку або рослину. Історична тема у твор­чості раннього Шевченка обмежена XVII— XVIII ст. — драматичним етапом українсь­кої минувшини, що пов'язаний з боротьбою проти зовнішньої експансії, національними та соціальними рухами. У поемах «Тарасова ніч», «Іван Підкова», «Гамалія» Шевченко звертається до різних епізодів козацької іс­торії. У поемі «Гайдамаки» автор осмислює причини й наслідки Коліївщини — повстан­ня українського народу проти національно­го та релігійного гноблення. Окреме місце у творчості Шевченка посідає тема жіночої недолі, до якої він уперше звернувся в по­емі «Катерина». У ранній творчості Шев­ченка майстерно поєднується літературна та фольклорна образність. Поет звертається до української міфології, широко використовує у своїх творах народну символіку.

Характер Шевченкової поезії відчутно змінюється, коли він 1843 р. відвідує Ук­раїну, а в 1845 р. переселяється туди на постійне проживання. Безпосередні вражен­ня від української дійсності та спілкуван­ня з читачами вносять помітні корективи в його поетичний світогляд. У творчості Шевченка посилюються антиколоніальні та антимонархічні мотиви. Автор у поезіях 1843-1845 рр. (цей етап частіше визнача­ють як період «трьох літ») еволюціонує від стилізованого народного поета-кобзаря до образу поета-пророка. У Шевченкових тво­рах постає образ України, що являє собою не провінцію Російської імперії, а окре­му спільноту з власною героїчною історією та національною самосвідомістю. Поет ви­значає характер стосунків України з імпе­рією, висміюючи й пародіюючи російські державні інституції в поемі «Сон». Світ імперії трактується поетом як репресив­ний, негуманний та в принципі ворожий людській природі. У поемі «Великий льох»

21

ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVI» - ПОЧАТКУ XX СТ.

Шевченко надає містеріального значення історичним трагедіям українського народу. Він змальовує російську монархію як вті­лення зла, а найменші прояви співробітниц­тва з нею — як непростиме потурання ць­ому злу. У поемі «Кавказ» автор, характе­ризуючи Росію як зловісну тюрму народів, наголошує на неприпустимості будь-яких проявів колоніалізму. Програмово звучить Шевченкове послання до українців «І мер­твим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланїє». Закликаючи до національної єд­ності, автор наводить низку аргументів та саркастичних зауважень, звернених до збід­нілих духом співвітчизників.

У 1847 р. Шевченко був заарештований і після нетривалого ув'язнення відправле­ний на заслання. Згідно з вироком, йому заборонялося писати й малювати. Перебува­ючи у в'язниці, поет створив ряд переваж­но ліричних творів, на основі яких пізніше уклав цикл «В казематі». Більшість творів циклу тематично пов'язана з Україною. У них знайшов втілення емоційний стан ув'язненого поета.

Перші роки заслання Шевченко провів в Орській фортеці у віддаленому регіоні Російської імперії. Незважаючи на заборо­ну, продовжував писати вірші. Кількість створеного ним за три роки заслання наба­гато більша, ніж за всі інші періоди жит­тя. У Шевченковій творчості цього періоду переважають ліричні поезії. У них автор прагне по-новому осмислити своє пок­ликання, болісно відгукується на втрату зв'язків зі звичним середовищем, вислов­лює тугу за рідним краєм, звертається до дитячих спогадів, із сумом переживає само­тність. Попри непоодинокі вияви сумнівів у доцільності обраного поетичного шляху та певне розчарування в дієвості поетич­ного слова, у цілому поетичні твори Шев­ченка представляють сильну особистість, яка критично переосмислює своє попе­реднє життя, але не впадає у відчай під тиском репресій. На засланні увагу поета привертають такі персонажі українського життя та історії, героїзм яких виявляється

у стоїчному сприйнятті ударів долі. У по­емі «Іржавець» Шевченко співчутливо від­гукується про заручника обставин гетьма­на Івана Мазепу та запорожців, що стали жертвами погромів, влаштованих російсь­ким військом. У поемі «Чернець» зразком патріота постає козацький полковник Се­мен Палій. Автор поетизує образ гетьмана Дорошенка в поемі «Заступила чорна хма­ра». Подібні персонажі змальовані пись­менником у поемах «Варнак», «Якби тобі довелося», «Меж скалами, неначе злодій», «Москалева криниця». Автор приходить до нового типу героя — народного праведни­ка, героїзм якого полягає у прощенні воро­гів та діяльній проповіді добра. Справжнь­ою катастрофою став для Шевченка арешт 1850 р., який зумовив наступне майже се­милітнє поетичне мовчання. Його відпра­вили на нове місце заслання — до Ново-петровського укріплення, що на узбережжі Каспійського моря. Лише 1857 р., перед самим звільненням, Шевченко відновив свою поетичну діяльність.

Твори Шевченка, написані після заслан­ня, загалом розвивають традиційні для поета теми. У цей період антимонархічний та ан­тиколоніальний мотиви він нерідко розкри­ває через наслідування біблійних пророків («Ісаія. Глава 35», «Подражаніє Ієзекіїлю. Глава 19», «Осія. Глава XIV»). Шевченків вірш відчутно втрачає зв'язок з фольклор­ною поетикою й наближається до чітких рядків біблійних пророцтв і псалмів. Автор то вибухає ненавистю до кривавих царів-тиранів, то поетизує страдників і праведни­ків, пророкуючи оновлення народного жит­тя. Окреме місце серед творів Шевченка, написаних після заслання, посідає його ін­тимна лірика. Вона відбиває почуття поета, пов'язані з намірами влаштувати родинне життя, розкриває його болюче переживання самотності.

Значення Шевченка в українській історії важко переоцінити. Його творча спадщина відіграла ключову роль у становленні но­вої української літератури. Вона й досі ли­шається важливим духовним компонентом українського національного життя.

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   53


Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации