Борзенко О.І., Гетьманець М.Ф. Українська мова та література. Довідник. Книга 2 - файл Borzenko_Hetmanets_Ukr_mova_ta_literatura._Dovidnyk._Knyha_2_Ukr_literatura_2008.doc

приобрести
Борзенко О.І., Гетьманець М.Ф. Українська мова та література. Довідник. Книга 2
скачать (974.3 kb.)
Доступные файлы (1):
Borzenko_Hetmanets_Ukr_mova_ta_literatura._Dovidnyk._Knyha_2_Ukr_literatura_2008.doc1822kb.09.04.2008 14:58скачать

Borzenko_Hetmanets_Ukr_mova_ta_literatura._Dovidnyk._Knyha_2_Ukr_literatura_2008.doc

1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   53
32

ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII - ПОЧАТКУ XX СТ.





Ольга Кобилянська (1863-1942)



Ольга Юліанівна Кобилянська народила­ся 27 вересня 1863 р. у м. Гура-Гумора на Південній Буковині (нині м. Гура-Гуморулуй у Румунії) в родині службовця. У 1873— 1877 рр. О. Кобилянська вчилася в почат­ковій чотирикласній німецькій школі. Не маючи можливості вчитися далі, дальшу освіту вона здобувала самостійно. З 1889 по 1891 р. О. Кобилянська жила в с. Дим­ка Серетьського повіту. Пізніше вона разом із родиною переїхала на постійне життя до Чернівців, брала активну участь у жіночо­му русі, 1894 року виступила одним з ор­ганізаторів «Товариства руських жінок на Буковині». 1899 року О. Кобилянська по­бувала на Наддніпрянській Україні, відві­давши родину Косачів на Волині, Лисенків і Старицьких у Києві, могилу Т. Шевченка в Каневі.

Після Першої світової війни та румунсь­кої окупації Північної Буковини письменни­ці довелося жити в тяжких умовах, зазнаю­чи переслідувань з боку румунської влади. З 1927 р. в Україні було розпочато видан­ня 9-тоішого зібрання творів О. Кобилянської. Того ж року на відзначення 40-річчя літературної діяльності їй була призначена урядом УРСР пенсія, що дало письменни­ці можливість поліпшити матеріальний стан та придбати власний будинок, у яко­му письменниця прожила останні роки сво­го життя. У 1940 р. О. Кобилянська вітала приєднання Північної Буковини до УРСР,

активно виступала в пресі з публіцистични­ми статтями та спогадами. Того ж року її було прийнято до Спілки радянських пись­менників України. Померла О. Кобилянська 21 березня 1942 р. у Чернівцях.

Літературну діяльність О. Кобилянська почала в середині 1880-х рр. творами ні­мецькою мовою. Перший художній твір ук­раїнською мовою — повість «Людина», був надрукований 1895 р. у журналі «Зоря». Це була друга редакція написаного раніше німецькою мовою оповідання «Вона вийш­ла заміж». Пізніше з'явилися оповідання й повісті «Він і Вона» (1895), «Царівна»" (1896), «Що я любив» (1896), «Аристократ­ка» (1898), «Valše melancholique» (1898) та інші, позначені впливами поетики символіз­му, філософії надлюдини Ф. Ніцше та ідей жіночої емансипації.

У повісті «Земля» (1902), яка була напи­сана на основі реального братовбивства, що сталося восени 1894 р. у с. Димка, О. Ко­билянська змалювала широку картину жит­тя буковинського села з усім комплексом суспільних процесів. У цьому творі поєдну­ються елементи символічного та реалістич­ного стилів. Письменниці вдалося відтвори­ти картину селянської психології, взаємин селянства із навколишнім світом, показати злочинну, на її погляд, владу землі над се­лянином.

Одним з найпоетичніших творів О. Ко­билянської вважається лірично-романтич­на повість «В неділю рано зілля копала...» (1909), написана за мотивами відомої на­родної пісні-балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці».

Протягом 1915—1923 рр. О. Кобилянсь­ка пише низку новел на антивоєнні теми, серед яких можна виділити такі твори, як «Лісова мати», «Василка», «Юда», «На­зустріч долі», «Сниться» та ін. Увагою до психологічних таємниць людської душі позначені новели О. Кобилянської «Огрівай сонце...» (1927), «Але Господь мовчить...» (1927).

Помітним явищем в історії української прози став роман «Апостол черні» (1926), в якому на широкому суспільно-історично­му тлі О. Кобилянська порушила проблему інтелігенції та народу, із симпатією змалю­вавши образи представників духівництва.

33

ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII - ПОЧАТКУ XX СТ.





Леся Українка (1871-1913)



Лариса Петрівна Косач (літературний псевдонім — Леся Українка) народилася 25 лютого 1871 р. в м. Звягелі (тепер — Но­воград-Волинський) у дворянській сім'ї. її батько, Петро Косач, родом з Чернігівщи­ни, по закінченні юридичного факультету Київського університету одержав службове призначення на Волинь. Він був активним учасником українського культурного руху, входив до редакційної колегії журналу «Ки­евская старина». Мати Лариси Косач — Оль­га Косач (Драгоманова), родом із Полтавщи­ни, — рідна сестра відомого українського громадського діяча, історика, публіциста Михайла Драгоманова. Вона чимало зроби­ла в галузі фольклористики та українського книговидавництва, в літературі виступала переважно як дитяча письменниця під псев­донімом Олена Пчілка.

Дитинство Лариси Косач пройшло в сільській місцевості на Волині: родина жила спочатку в Звягелі, а згодом переїха­ла в с. Колодяжне (на зиму Косачі переби­ралися до Луцька). Початкову освіту май­бутня поетеса здобула в родинному колі під керівництвом матері. Вона захоплювалась музикою, добре малювала, цікавилась те­атром і літературою. В родині Косачів діти рано перейнялися настроями й життям до­рослих — з юних літ вони стають свідоми­ми членами української громади. Оскільки

одним з найважливіших виявів громадської активності на той час була письменницька праця, то й діти рано пробують себе в літе­ратурі. Перший вірш Лариса Косач написала ще в дев'ятилітньому віці. Літературні спро­би юної поетеси були підтримані матір'ю. Вона надіслала твори дочки до львівського журналу «Зоря», де вони вийшли друком 1884 р. під псевдонімом Леся Українка (він також був обраний матір'ю). Сталося так, що Лариса Косач увійшла в історію україн­ської літератури під своїм раннім, дитячим псевдонімом (Леся — зменшене ім'я, яким звали її в родинному колі; Українка — тери­торіальна вказівка, цілком доречна в гали­цькому виданні, що означала просто «Леся з України»). Мрії Лариси Косач про музич­ну кар'єру не здійснилися. Взимку 1881 р. вона застудилась і в неї почався туберкульоз кісток. Понад тридцять років поетесі дове­лося боротися з виснажливою хворобою, що змушувала виїжджати на лікування в Крим, Італію, Єгипет, Грузію. Незважаючи на хво­робу, Лариса Косач наполегливо займала­ся самоосвітою, відзначалася високим рів­нем ерудиції, добре знала іноземні мови. 1907 р. вона одружилася з музикознавцем і фольклористом Климентом Квіткою. Фа­тальною для здоров'я поетеси стала зима 1906—1907 рр., проведена в Києві. Виснаж­лива праця й несприятливі кліматичні умо­ви спричинили загострення хвороби. З того часу Лариса Косач могла жити лише в умо­вах південного клімату. Останні роки жит­тя вона провела в Грузії. Померла Лариса Косач-Квітка 1 серпня 1913 р. в м. Сурамі, похована в Києві.

Літературне становлення Лесі Українки припало на кінець 80-х — початок 90-х рр. Наслідком тривалої творчої праці стали її поетичні збірки «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії», (1899), «Відгуки» (1902), ви­соко оцінені критикою. Чимало поезій Лесі Українки не були включені до збірок, час­тина з них побачила світ лише після смерті авторки. її творам властиві висока культу­ра думки та емоційна стриманість, свіжість образів, продумана синтаксична будова, обережність в уживанні лексичних ново­творів.

Яскраво й органічно літературний та­лант Лесі Українки виявився в драматургії.

1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   53


Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации