Лекция - Молодежная проблематика в отечественной социологии молодежи - файл n1.docx

Лекция - Молодежная проблематика в отечественной социологии молодежи
скачать (27.9 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.docx28kb.01.06.2012 14:07скачать

n1.docx



Тема 1.3: Молодежная проблематика в отечественной социологии молодежи.

1. История развития социологических идей о молодежи в отечественной социологии.

2. Характеристика современного положения социологии молодежи.

3. Проблемные ситуации социологии молодежи и пути их решения.
1. История развития социологических идей о молодежи в отечественной социологии.

Социология молодежи как отрасль социологического знания формировалась и развивается на основе демографического разделения возрастных когорт для исследования той возрастной группы, которая находится в процессе подготовки к замещению уходящих поколений и воспроизводству социальной структуры. В рамках собственно социологического знания интерес к молодежной проблематике обычно возникал в периоды обострения: социологи как бы отвечали на определенный социальный заказ, объясняя конкретную проблемную ситуацию. При этом теоретическое осмысление молодежного статуса в обществе в большинстве случаев оставалось в стороне. В результате социология молодежи больше связана с социальной практикой, чем с теорией.

Тривалий час дослідники, що вивчали проблеми української (отечественной) молоді, працювали спочатку як російські, потім — як радянські соціологи.

В российской социологии интерес к молодежным проблемам впервые возник на рубеже веков. Его развитие капиталистических отношений в России и кризис традиционной семейной социализации, развитие системы массового профессионального образования. Именно тогда заговорили о высвобождении молодого поколения из-под влияния семьи и выделении его в качестве объекта социализации со стороны государства.

П. Сорокин в работе в 1916 г., описывая процесс распада традиционных семейных связей, в качестве отдельного аспекта выделил проблему разрыва традиционных связей между родителями и детьми в рамках семьи и передачу воспитательных и опекунских функций по отношению к подрастающему поколению в руки государства. Одновременно в публикациях того времени начала появляться проблематика студенческой и учащейся молодежи (А. Сперанский), при этом особенное внимание традиционно уделялось проблемам быта и материального положения русского студенчества (А. Кауфман) на основе бюджетов учебного и внеучебного времени.

Новый всплеск интереса к молодежи в 20-е гг. формировался в связи с практической управленческой деятельностью партийных, советских и общественных организаций и имел четко выраженную прикладную ориентацию. В значительном числе работ, появившихся в 20-е гг. , наибольшее внимание уделялось проблемам труда и воспитания молодежи.

Особливого значення надавалось вивченню робітничої молоді, джерел поповнення робітничого класу, мотивів обрання професії, інтересів і потреб, проведення вільного часу, поглядів молоді на тогочасні проблеми. Дослідники відзначали нерівність, суперечливість свідомості та поведінки молодих людей в різноманітних сферах соціального життя.

Интерес к трудовой активности молодежи объяснялся прагматической потребностью преодолеть техническую отсталость производства, низкую культуру труда, дезорганизацию производства, доставшуюся как наследие царского режима и разрушительных войн.

Следующий всплеск интереса к молодежи в послереволюционный период приходится на середину 30-х гг. Связан он был с тем, что во взрослую жизнь вступало первое поколение, выросшее в советских условиях, и его социальный облик был аргументом в доказательстве достижений нового строя. Молодежь рассматривалась как объект социалистического воспитания.

Выделение в отдельную отрасль в мировой социологии относится ко времени 60-х гг., когда мощная социальная потребность в понимании сути молодежного протеста привела к росту обостренного внимания к молодежным проблемам. В центре интереса исследователей - конфликт поколений и роль молодежи в социальных изменениях. На этой волне стали популярными и активно обсуждались теории К. Мангейма и особенно его подход к новым поколениям как источнику и силе в социальном прогрессе.
В советской социологии исследования молодежи возродились также в 60-е гг., но их социальный контекст был иным.


Суть дальнейшего развития социологии молодежи состояла в том, что одна часть социологов восприняла идеологический заказ, и поэтому большая масса конкретных социальных исследований молодежи развивалась как однотипные эмпирические исследования по проблемам коммунистического воспитания.

С другой стороны, наметилась тенденция активного противостояния этому социальному заказу и развития исследований, направленных на изучение молодежи как субъекта общественной жизни, и, прежде всего, изучение интересов самой молодежи. Симптоматично, что в ответ на социальный заказ в Институте конкретных социальных исследований возникают два подразделения, ориентированные на изучение молодежи как субъекта общественного развития: (В.Н. Шубкин) и (И.В. Бестужев-Лада).

До начала 80-х гг. молодежная культура находилась в маргинальном состоянии и потому не могла стать предметом исследования со стороны официальной науки. Только с появлением серии публицистических выступлений, взбудораживших общественное мнение криминальным характером молодежных группировок (например, рокеров), исследование этой проблематики стало возможным и даже вызвало настоящий бум, который закончился так же неожиданно и быстро, как и начался.

Проблематика молодежной субкультуры привнесла в рассматриваемую область новые методические подходы направленного, углубленного анализа отдельных ниш в общем потоке изучения поколения как некоего социального целого. Впервые были применены методы глубинного и включенного интервью для анализа отдельных контактных групп. Впрочем, методически этот новый опыт никем так и не был обобщен.
Певне значення для вироблення соціологічної теорії молоді мала праця І. Кона «Соціологія особистості», в якій були визначені особливості юності. У наступні роки він досліджував проблеми юнацького віку, розвитку молодіжної свідомості, значення дружби та кохання у формуванні особистості, процесу становлення духовного світу молодої людини.

Значна увага в ці роки приділялась комуністичному вихованню, професійному становленню, ставленню молоді до праці, соціалістичному змаганню.

Головну роль у цьому відіграли такі наукові соціологічні школи:

Київська — дослідження ціннісних орієнтацій робітничої молоді (Л. Аза,А. Ручка); мотивів трудової активності (В. Тихонович); престижу професій і проблем соціально-професійної орієнтації;

Новосибірська — дослідження життєвих планів випускників середніх шкіл і можливостей їх реалізації, особливостей життєвого шляху молоді, потреб ринку праці у зіставленні з освітнім і професійним потенціалом молоді, нерівності життєвих шансів різних прошарків молоді (В. Шубкін);

Свердловська — дослідження молодіжних проблем у зв'язку з відтворенням соціальної структури суспільства, міжпоколінних соціальних переміщень, впливу вищої освіти на формування соціальної структури суспільства, проблем соціального розвитку молоді, соціальних відмінностей між окремими генераціями (Ф. Філіппов, М. Руткевич);

Ленінградська — соціально-психологічні дослідження молодіжної проблематики, психологічних особливостей молодіжної спільноти, особливостей соціалізації і становлення молодої людини, дослідження молодіжної субкультури, проблем студентської молоді (В. Лісовський, С. Іконнікова);

Естонська — дослідження регіональної диференціації процесів життєвого самовизначення молоді у межах різноманітних національно-територіальних спільнот, змін у соціальному становищі певних молодіжних когорт, особливостей інтеграції молоді у соціальну структуру, традиційних молодіжних сфер життєдіяльності: сім'я, освіта, праця, соціальна і професійна мобільність, міграційні процеси і життєві цінності (М. Тітма).

У 90-ті роки розпочалася нова хвиля інтересу українських вчених до молодіжної проблематики.. В основному наукові дослідження розгорталися в координатах соціологічної теорії молоді, структуруючись за такими напрямами: економічні проблеми молоді ; особливості формування трудових орієнтацій та життєвих планів різноманітних її соціально-демографічних категорій; підготовка молоді до праці в умовах реформи загальноосвітної професійної школи, об'єктивні та суб'єктивні чинники трудової активності молоді, її політична інформованість та суспільно-політична активність, тенденції й проблеми побуту, дозвілля молоді (О. Вишняк, В. Піча); життєве самовизначення молоді; формування молодого спеціаліста (О. Якуба); соціальна зрілість молоді (О. Якуба)
2. Характеристика современного положения социологии молодежи.

В настоящее время в связи с общим кризисом науки, а также появлением множества иных проблем, волнующих общественное мнение, число исследователей, занимающихся данной проблематикой, существенно сузилось. Усиливается прагматическая направленность исследований, связанная с возникновением новых, ранее не существовавших явлений молодежного статуса и появлением новых групп среди молодежи: безработных, бездомных, военных наемников или профессиональных военных, участвовавших в подавлении беспорядков на территории собственной страны. В ближайшем будущем актуальные проблемы молодежного рынка труда, потенциальной или реальной трудовой эмиграции, потребительского поведения молодежи окажутся в центре внимания.

В методологии рассмотрения юности также возникают новые тенденции. В соответствии с мировой тенденцией рассмотрения молодежных когорт как составляющей части других общесоциальных процессов в российских исследованиях молодежи акцент переносится на логику рассмотрения молодости как части жизненного цикла человека, переходной фазы между подростковым возрастом и состоянием взрослости. Перенос исследовательского интереса на индивидуальные жизненные стратегии в западной социологии связывают с возрастающим многообразием каналов вхождения молодежи во взрослое общество.

Одним из возможных дальнейшего развития молодежной проблематики может стать поглощение ее возрастной социологией или социологией поколений, поскольку проблема возрастной дифференциации общества или системы взаимоотношений разных поколений, одновременно живущих в обществе, становится все более актуальной. Тогда, возможно, основной ракурс исследований изменится: от изучения отношений молодежи и общества к изучению отношений молодежи с другими возрастными группами (зрелыми, пожилыми и т.д.). На Западе эта проблема в настоящее время считается актуальной и понимается скорее как проблема солидарности, экономического взаимодействия представителей разных возрастных когорт.
Сьогодні СМ у теоретичному плані не є розвинутою наукою. Це стосується як закордонної, так і вітчизняної СМ, але чинники різні. Закордонна: інтерес до молодіжної проблематики виникав в період загострення молодіжних проблем, причому відповідь мала бути практичного плану, тобто вирішення конкретної проблеми.

Вітчизняна соціологія також ігнорувала проблеми молоді з таких причин:

1. невиконання суспільними науками критичної функції;

2. домінування нормативного підходу до вивчення соц.. процесів в молодіжному середовищі;

3. розгляд молоді виключно як об’єкту впливу з боку соціальних інститутів;

4. розгляд специфічних молодіжних проблем як щось плинне, тимчасове.
Це спричинило нерозвиненість теоретичних засад см зумовило специфіку предмета. В Україні соціологія молоді як науковий напрямок до останнього часу ледве жевріла і не мала вагомого практичного значення. Однак за останні часи з'явилась низка спеціальних дослідницьких центрів і осередків вивчення молоді та її проблем (як в межах академічної науки, так і при державних органах), що зрушило з місця справу наукового аналізу тенденцій у молодіжному середовищі. Перш за все слід відзначити появу спеціальної наукової служби при Міністерстві України у справах молоді і спорту, а саме Українського науково-дослідного інституту проблем молоді, заходами якого одержані цікаві соціологічні дані, що наводяться у цій темі.

Основні напрямки його діяльності полягають у:

• проведенні фундаментальних та пошукових досліджень проблем молодого покоління, актуальних питань молодіжної політики, молодіжного та дитячого руху;

• вивчення процесу соціалізації молоді в період зміни суспільно-економічних відносин;

• дослідження запитів, інтересів молоді, розвитку тенденцій в молодіжному середовищі;

• розробка економічних, соціальних, організаційно-правових механізмів формування і проведення державної молодіжної політики в Україні.
3. Проблемные ситуации социологии молодежи и пути их решения.

Невирішені проблеми соціології молоді.

Організаційний хар-тер — відсутність наукових установ, які займаються вивченням проблем молоді — не епізодично, а в моніторинговому режимі. Сьогодні проблемами молоді в Україні наймаються Інститут соціологічних досліджень. Але на регіональному рівні таких досліджень не проводиться. Теоретичні проблеми молоді у: дисертаціях, монографіях, статтях.Отримання о-них даних про молодіжне середовище — статистичні дані, пов’язані з соціально-економічним становищем молоді, здоров`ям, освітою, сімейним станом, вільним часом. Дійсно, такі дані важче отримати, ніж відносно дорослого населення, ще важче на рівні регіонів.Результат — в зовнішніх монографіях використовується старіша статистика або винайдений метод отримання об-ної інф-ції за рахунок s-них оцінок. Також використовують дані моніторингів, за допомогою встановлення фільтра.

Методологічний хар-тер — інтерпретація даних соц.досліджень по молодіжній проблематиці. Емпіричні досл. і цифри не відповідають реальному становищу, не знаходить підтвердження в наступних подіях, не дають можливості зробити прогнозу.Подальші дослідження показали наявність поганого фіксування політичної свідомості, життєвих планів та вподобань, сімейних відносин та освіти. Ці труднощі виявлені як в Росії так і в Україні.

Проблеми які породжують методологічні труднощі щодо цілісності молоді

Підхід I – молодь — цілісний феномен, що обумовлений: віковими хар-ками; соціально-психологічними чинниками; специфікою соц.статусу; що невизначений; умовами соц-ції.Цей підхід розвинений, оскільки він — підґрунтя молодіжної соціальної політики.

Підхід II — молодь — умовна цілісна спільнота. Але можна передбачити, що і в цій умовній спільноті є певні тотожні риси, які хар-ться в поведінці та установках молодіТут головне — пошук ідентифікаційного підґрунтя.

Підхід III — концептуальне значення молоді. Представники стверджують, що оскільки параметри єдності, цілісності молоді втрачають своювизначеність, то і зникає феномен молоді.Існують різні т.з.(точки зору). Амер.досл. Байзерман, Магнус — стаття - “Чи потрібна нам молодь як соціальна фаза”, висловлюють ідею що у наслідок збільшення темпів соц.розвитку, поглиблення демократичності соц.практики, вичленення молоді має дискримінаційний хар-тер.

В рос.соціологів цю ідею розвиває Алещенок. Він стверджує, що молодь — це не існуюча реальність, а лише соц.концепція, яка для кожного суспільства визначається по-різному, залежно від економічних, культурних, соціальних змінних.

Його ідеями є: 1) зв`язок молоді з повним віком може бути з більшим/меншим успіхом зафіксований у суспільстві з високим ступенем однорідних життєвих траєкторій. В перехідному суспільстві групоутворення нестійке, немає визначеності в тому, щоє молодь, і є молодіжна проблема. 2) динамізм протікання молодості в різних суспільствах не співпадає, тому ми маємо процеси, що йдуть з різною швидкістю, ритмом і конфігурацією. Маємо справу із сповільненою і прискореною динамікою дорослішання. Тому молоді як цілісного феномену не існує. 3) молодь — історичне соціокультурне явище. Автор закликає до концептуалізації молоді і на оновлення трактування самої молоді.Труднощі криються у необхідності вироблення молодіжної політики на різних рівнях суспільства. Проблема цілісності молоді і її подача в офіційних документах. Традиційно, проблема узагальнення даних щодо молоді сформувалася одразу після перемоги Жовтневої революції. Це є проблемою сьогодення, оскільки завдяки узагальненню становища молоді можна отримати дані щодо ефективності політичн, економічн, соціальних перетворень
Шляхи подолання проблемних ситуацій у соціології молоді.

1) фрагментація тематики — дослідження молодіжної проблематики дуже конкретно на невеликому об-кті. У вітчизняній практиці це не виходить. Такі теми розглядаються як неспроможні вийти на вищий рівень абстракції.

2) застосування з кількісними ще й якісних методів дослідження;

3) зміна дослідницьких методів.Нині завдання полягає у виробленні власних теоретичних засад соціології молоді, необхідності визначення центрального поняття і похідних категорій, з'ясуванні основних базових положень і принципів емпіричних досліджень.

Йдеться про переосмислення ролі молоді в історичному процесі взагалі і процесах національного відродження та державотворення в Україні, подолання споживацького ставлення до неї з боку суспільства та його соціальних інститутів, а також про можливість і необхідність розробки нових підходів до аналізу молоді та її проблем. Вони повинні передбачати відмову від віджилих стереотипів та ідеологічних штампів минулого, дослідження впливу нових соціальних реалій сьогодення на духовний світ та поведінку юнаків і дівчат.По-перше, підсилити фундаментальну складову в наукових дослідженнях.По-друге, дослідницькі університети мають бути міждисциплінарними з менш вузькою спеціалізацією навчальних планів.

Тема 1. 3: Молодежная проблематика в отечественной социологии молодежи
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации