Курсова робота - Вплив техногенного радіаційного забруднення на організм людини - файл n1.docx

приобрести
Курсова робота - Вплив техногенного радіаційного забруднення на організм людини
скачать (80.2 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.docx81kb.08.07.2012 20:44скачать

n1.docx

Реферат

Курсова робота: «Вплив техногенного радіаційного забруднення на організм людини» містить 33 сторінки, 7 таблиць і 1 рисунок. В процесі виконання роботи було використано 12 літературних джерел.

Об’єкт дослідження: радіаційне забруднення техногенного походження.

Предмет: вплив радіації на людину.

Мета роботи: охарактеризувати вплив радіаційного випромінювання на людину, проаналізувати стан здоров’я населення, постраждалого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Метод дослідження: аналітичне опрацювання інформаційних джерел.

Актуальність теми. Для України як країни, на території якої працює чотири атомних електростанції , є родовища уранової руди, сталась аварія на Чорнобильській атомній станції 1986 року, є особливо актуальною ця тема. Використання багатьох джерел іонізуючого випромінювання на теренах нашої держави ставить питання про захист населення від цього негативного впливу, який призводить до найрізноманітніших наслідків.

Завдання: охарактеризувати впливи радіаційного забруднення техногенного походження на організм людини, взявши за приклад стан здоров'я населення, постраждалого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Дати рекомендації щодо профілактики радіоактивного забруднення харчових продуктів.

Ключові слова: техногенні джерела радіації, доза випромінювання, іонізація, стохастичні ефекти, детерміністичні ефекти, профілактика радіоактивного забруднення, харчування.

Зміст

Вступ………………………………………………………………………...

4

  1. Техногенні джерела радіаційного випромінювання………………

5

1.1. Характеристики радіаційного опромінення………………..

5

  1. Вплив на організм людини техногенного радіаційного забруднення………………………………………………………….

8

2.1. Стохастичні ефекти…………………………………………….

11

2.2. Детерміністичні ефекти……………………………………….

16

  1. Профілактика радіоактивного забруднення харчових продуктів

24

  1. Харчування в умовах радіаційного забруднення………………….

26

Висновки………………………………………………………………..

30

Список літератури……………………………………………………...

32



Вступ

Радіація відіграє величезну роль у розвитку цивілізації на даному історичному етапі. Завдяки явищу радіоактивності був зроблений істотний прорив в області медицини й у різних галузях промисловості, включаючи енергетику. Але одночасно із цим стали все ясніше проявлятися негативні сторони властивостей радіоактивних елементів: з'ясувалося, що вплив радіаційного випромінювання на організм може мати трагічні наслідки. Подібний факт не міг пройти повз увагу громадськості. І чим більше ставало відомо про дію радіації на людський організм і навколишнє середовище, тим суперечливіше ставали думки про те, наскільки велику роль повинна грати радіація в різних сферах людської діяльності.

На жаль, відсутність достовірної інформації викликає неадекватне сприйняття даної проблеми. Газетні історії про шестиногих ягнят і двохголових дітей сіють паніку в широких колах. Проблема радіаційного забруднення стала однієї з найбільш актуальних. Радіоактивність варто розглядати як невід'ємну частину нашого життя, але без знання закономірностей процесів, пов'язаних з радіаційним випромінюванням, неможливо реально оцінити ситуацію.

Зараз основною задачею людства в області радіаційного контролю є не допустити помітного збільшення природного радіаційного фону. Для рішення такої задачі людству необхідно мати уявлення про:

Для нас ця тема особливо актуальна тим, що на Україні працює чотири атомних електростанції (Рівненська, Хмельницька, Південноукраїнська та Запорізька.), є родовища уранової руди, а також сталась аварія в 1986 році на Чорнобильській атомній електростанції.


  1. Техногенні джерела радіаційного випромінювання


Україна належить до країн з дуже розвинутим використанням джерел іонізуючого випромінювання у багатьох сферах господарства і наукової діяльності. На даний час існує кілька тисяч підприємств та організацій (тільки по місту Києву їх близько 400), які використовують понад десятки тисяч джерел іонізуючого випромінювання.

На відміну від природних джерел, штучні джерела радіоактивного випромінювання практично у всіх випадках контролюються.

Умовно, техногенні джерела радіації можна розділити на наступні групи:




    1. Характеристики радіаційного опромінення


Біологічну дію іонізуючого випромінювання умовно можна розділити на:

Первинним фізичним актом взаємодії іонізуючого випромінювання з біологічним об'єктом є іонізація. Саме через іонізацію відбувається передача енергії об'єкту. Час протікання цього процесу складає 10-16-10-14с. Це фізико-хімічний етап радіаційного впливу на живий організм.

Не можливо прямо виміряти іонізацію об’єкта. Тому найкращим способом вимірювання енергії є доза.

Доза випромінювання – це кількість енергії іонізуючого випромінювання, поглиненої одиницею маси середовища, що опромінюється. Розрізняють експозиційну, поглинену й еквівалентну дози випромінювання.

Для визначення поглиненої енергії будь-якого виду випромінювання в середовищі прийняте поняття поглиненої дози випромінювання.

Поглинена доза випромінювання визначається як енергія, поглинена одиницею маси речовини, що опромінюється. За одиницю поглиненої дози випромінювання приймається джоуль на кілограм (Дж/кг). У системі СІ поглинена доза виміряється в греях (Гр). 1Гр – це така поглинена доза, при якій 1 кг речовини, що опромінюється, поглинає 1 Дж енергії, тобто 1 Гр = 1 Дж/кг. Поглинена доза залежить від матеріалу, що опромінюється. Так історично склалось, що еталонним матеріалом є повітря.

Для оцінки біологічного впливу іонізуючого випромінювання використовується еквівалентна доза Dекв.

Еквівалентна доза – поглинена доза, помножена на коефіцієнт ?, що відбиває здатність даного виду випромінювання ушкоджувати тканини організму. Одиниця вимірювання – зіверт (Зв). Для рентгенівського, гама-, бета- випромінювань ?=1; для альфа-випромінювання ?=20; для нейтронів ?=3ч10.

1Зв = 100 бер =1 ГрЧ ?

Ефективна еквівалентна доза – еквівалентна доза, помножена на коефіцієнт, що враховує різну чутливість різних тканин до опромінення. Одиниця вимірювання – зіверт (Зв).

Колективна ефективна еквівалентна доза – ефективна еквівалентна доза, отримана групою людей від якого-небудь джерела радіації. Одиниця виміру – людино-зіверт (люд-Зв).

Повна колективна ефективна еквівалентна доза – колективна ефективна еквівалентна доза, що одержать покоління людей від якого-небудь джерела за увесь час його подальшого існування”.

Для характеристики джерела випромінювання по ефекту іонізації застосовується так названа експозиційна доза рентгенівського і гамма-випромінювань. Експозиційна доза виражає енергію випромінювання, перетворену в кінетичну енергію заряджених часток в одиниці маси атмосферного повітря. За одиницю експозиційної дози рентгенівського і гамма-випромінювань приймається кулон на кілограм – 1 Кл/кг. Несистемною одиницею експозиційної дози рентгенівського і гамма-випромінювань є рентген. Дозі в 1Р відповідає утворення 2,08·109 пар іонів у 1см3 повітря. Випромінювання може вимірятися в рентгенах - Р, мілірентгенах - мР чи мікрорентгенах - мкР (1 Р = 103 мР = 106 мкР). Рентген – це випромінювання від 1 гр радія на відстані 1м.

Джерела іонізуючих випромінювань характеризуються активністю, що визначається кількістю ядерних розпадів за проміжок часу.

У системі СІ одиницею вимірювання активності є бекерель (Бк), названий на честь Анрі Бекереля, який виявив у 1896 р., що джерелом невидимого випромінювання є уран. 1 Бк – це один розпад за секунду. Несистемною одиницею є кюрі (Ки), також названий на честь подружжя Марії Складовської-Кюрі і П’єра Кюрі, які виявили невидиме випромінювання у торія, а потім у полонія та радія.

1 Ки = 3,7·1010 Бк.

Поглинена доза випромінювання й експозиційна доза рентгенівського і гамма-випромінювань, поділені на одиниці часу, називаються відповідно потужністю поглиненої дози випромінювання і потужністю експозиційної дози рентгенівського і гамма-випромінювань (Рпогл і Рексп).

За одиницю потужності поглиненої дози випромінювання і потужності експозиційної дози прийнятий відповідно ват на кілограм (Вт/кг) і ампер на кілограм (А/кг).

Несистемними одиницями потужності поглиненої дози випромінювання і потужності експозиційної дози рентгенівського і гамма-випромінювань відповідно є рентген на секунду ( р/сек).



  1. Вплив на організм людини техногенного радіаційного забруднення


Радіаційне забруднення призводить до певних медичних наслідків, серед яких – захворювання на рак (щитоподібної залози, лейкемії, солідні раки), генетичні відхилення та ін. Через відсутність відповідних рецепторів радіаційний чинник завжди викликає дуже велике занепокоєння, стрес, почуття тривоги за своє і своїх близьких здоров’я. Це занепокоєння є об’єктивним аспектом реагування населення на аварійне забруднення території, що призводить до серйозних психо-соціальних наслідків.

Вплив радіації на організм може бути різним, але майже завжди він негативний. У малих дозах радіаційне випромінювання може стати каталізатором процесів, що призводять до раку або генетичних порушень, а в більших дозах часто приводить до повної або часткової загибелі організму внаслідок руйнування клітин тканин.

Складність у відстеженні послідовності процесів, викликаних опроміненням, пояснюється тим, що наслідки опромінення, особливо при невеликих дозах, можуть виявитися не відразу. Крім того різні види радіаційного випромінювання по-різному впливають на організми. Також відрізняється чутливість окремих органів і тканин до такого опромінення.
При вивченні дії випромінювання на організм були визначені наступні особливості:

Відомо, що 70-80% загального складу організму людини – це вода. У результаті іонізації молекули води утворюються вільні радикали Н+ і ОН за такою схемою:

H2O+ ? H+ + OH

Також утвориться вільний радикал гідроперекису (H2O) і перекис водню (H2O2), що є сильними окислювачами.

Вільні радикали й окислювачі, що утворюються в процесі радіолізу води, володіють високою хімічною активністю і вступають у хімічні реакції з молекулами білків, ферментів і інших структурних елементів біологічної тканини, що приводить до зміни біологічних процесів в організмі. У результаті порушуються обмінні процеси, придушується активність ферментних систем, сповільнюється і припиняється ріст тканин, виникають нові хімічні сполуки, не властиві організму – токсини. Це приводить до порушень життєдіяльності окремих функцій чи систем організму в цілому. У залежності від величини поглиненої дози й індивідуальних особливостей організму, викликані зміни можуть бути оборотними чи необоротними [12].

У результаті впливу іонізуючого випромінювання порушується нормальний плин біохімічних процесів і обмін речовин в організмі.

Орієнтовні дози і можливі наслідки опромінення:

При впливі іонізуючого опромінення летальна доза для ссавців складає 10 Зв, а енергія, що поглинається при цьому тканинами й органами тварин, могла б підвищити їхню температуру усього на тисячні частки градуса [12].

Найважливіші біологічні реакції організму людини на вплив іонізуючого випромінювання умовно розділені на дві групи. До першої відноситься стохастичні ефекти, до другої – детерміністичні.

    1. Стохастичні ефекти


Стохастичні ефекти - це безпорогові ефекти радіаційного впливу, ймовірність виникнення яких існує при будь-яких дозах іонізуючого випромінювання і зростає із збільшенням дози, тоді як відносна тяжкість їх прояву від дози не залежить.

До цих ефектів належать злоякісні новоутворення (соматичні стохастичні ефекти) та генетичні зміни, що передаються нащадкам (спадкоємні ефекти).

Стохастичні ефекти віднесені до віддалених наслідків опромінення. Злоякісні пухлини з'являються, як правило, через роки або десятиріччя після опромінення, а генетичні ефекти - у наступних поколіннях.

Розглянемо стохастичні ефекти постраждалих в наслідок аварії на ЧАЕС.

Рак щитоподібної залози у дітей

Зростання захворюваності дітей на рак щитоподібної залози (РЩЗ) розпочалося з 1989 р. За даними Інституту ендокринології та обміну речовин АМН України, за 1989–2004 рр. тільки в Україні прооперовано 3400 осіб, які були дітьми та підлітками на момент аварії [7]. З числа захворілих померло 11 осіб. У 2001 р. було зареєстровано 369 випадків захворювань, у 2002 р.– 311, у 2003 р.– 337, у 2004 р.– 374, тобто захворюваність вийшла на певне плато без очікуваного зниження.

Незважаючи на майже 99% ефективність найближчих результатів лікування хворих на РЩЗ, якість їх життя у віддалений період залишається зниженою, у зв’язку з довічною необхідністю замісної терапії тироїдними гормонами, з обмеженими фізичними, психологічними можливостями та репродуктивною функцією. Всі вони потребують медичної підтримки держави в наступний період.

Рак щитоподібної залози в опромінених у дорослому віці

Після 2001 р. зареєстровано прогнозований експертами надлишок тироїдного раку в УЛНА (учасників ліквідації наслідків аварії) 1986–1987 рр. (серед чоловіків перевищення загальнонаціонального рівня впродовж 1990–1997 рр. у 4 рази, а в 1998–2004 рр.– у 9 разів, серед жінок-УЛНА – відповідно в 9,7 та 13 разів).

Зареєстровано також не прогнозоване у 2001 р. підвищення частоти РЩЗ в інших групах обліку:

Існує залежність між рівнями випадіння радіойоду та захворюваності на РЩЗ не тільки у дітей, а й підлітків та дорослих (таблиця 2.1.1). Прогнозується збільшення числа випадків РЩЗ у наступні роки.

Таблиця 2.1.1

Стандартизовані показники захворюваності на рак щитоподібної залози (МКХ9 193) у різних групах постраждалих в Україні (дані НЦРМ АМН України)



Групи та період спостереження


Очікувана кількість

випадків


Виявлена реальна кількість випадків

Стандартизований показник ризику SIR (%)


95% довірчий

інтервал


Учасники ліквідації наслідків аварії

(1990–2004)

28,1


156


554,3


467,3–641,3


Евакуйовані з 30-кілометрової зони (1990–2004)

31,1


175


563,5


480,0–647,0


Мешканці радіоактивно забруднених

територій (1990–2004)

151,5


247


163,1


142,7–183,4



Лейкемія

Лейкемі́я Білокрів'я) – це онкологічне захворювання клітин крові, що уражає кістковий мозок і інші кровотворні органи. Основною ознакою лейкемії є велика пропорція лейкоцитів. Ці клітини, що дегенерували і втратили захисні функції нормальних лейкоцитів, знищують здорові клітини, після чого жертва стає беззахисною перед будь-якою інфекцією. Лікування проводиться за допомогою опромінення і цитотоксичних препаратів для придушення розмноження клітин, що дегенерували, або трансплантацією кісткового мозку.Через 15 років після аварії з’явилась тенденція до зростання числа випадків лейкемії в УЛНА, що одержали значні дози опромінення: серед 134 реконвалесцентів гострої променевої хвороби (ГПХ) 5 випадків онкогематологічних захворювань закінчилися смертю в короткі терміни від початку хвороби [1].

У когорті з 110 645 ліквідаторів наслідків аварії в Україні за період 1986–2000 рр. міжнародною групою експертів у рамках проекту співробітництва України та США в галузі мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи було підтверджено 101 випадок захворювань, у тому числі 49 випадків хронічної лімфобластної лейкемії, 15 – хронічної мієлоїдної лейкемії, 18 – гострих лейкемій і 4 випадки лейкемії з великих гранулярних лімфоцитів. Дослідження ризиків показало вірогідне зростання частоти лейкемії (таблиця 2.1.2).

Таблиця 2.1.2

Ризики лейкемії в учасників ліквідації наслідків аварії за 15 років після опромінення (за даними спільного українсько-американського проекту з дослідження лейкемії, листопад 2005 р.)



Вид лейкемії


Відносний надлиш-ковий ризик, ERR*


95% довірчий інтервал


Ступінь вірогідності, р


Усі лейкемії (УЛНА)

2,41


0,11–7,54


0,03


Усі лейкемії (за винятком хронічної лімфатичної лейкемії) –УЛНА

3,22


–0,61–2,89

0,041


Хронічна лімфатична лейкемія – УЛНА

1,55


–0,67–7,93

0,306


Усі лейкемії (за відсутності хронічної лімфатичної лейкемії) у тих, хто вижив після атомного бомбардування в Японії

4,55


2,83–7,07


0,01


Серед мешканців забруднених радіонуклідами територій не виявлено ексцесу цього захворювання (дослідження захворюваності на лейкемії в рамках Франко-Німецької Чорнобильської ініціативи).

Дані щодо лейкемій серед дітей, які були опромінені внутрішньоутробно, суперечливі, вони потребують подальшої верифікації.

Захворюваність на інші злоякісні новоутворення

За результатами 18-річного аналізу вірогідне зростання показників частоти раку встановлено лише для УЛНА, тоді як в інших групах постраждалих вони є значно нижчими, ніж по Україні в цілому (таблиця 2.1.3).
Таблиця 2.1.3

Стандартизовані показники захворюваності для всіх форм раку (МКХ9 140_208) в різних групах постраждалих в Україні (дані НЦРМ АМН України)




Групи та період спостереження


Очікувана

кількість

випадків


Виявлена кількість випадків

Стандартизований показник ризику SIR (%)


95% довірчий

інтервал

Учасники ліквідації наслідків аварії

(1990–2004)

4529


4922


108,70


105,6–11,7


Евакуйовані з 30-кілометрової зони (1990–2004)

2615


2182


83,40


79,9–86,9


Мешканці радіоактивно забруднених територій (1990–2004)

13 211,6


11 221


84,90


83,4–86,5



Ці дані відповідають раніше зробленим прогнозам. Водночас, не можна відкидати можливих змін захворюваності та смертності від злоякісних новоутворень протягом 40 років після опромінення.

Викликає занепокоєння зростання частоти раку молочної залози у жінок-УЛНА 1986–1987 рр.– в 1,9 раза впродовж 1990–2004 рр. у порівнянні з показниками відповідних вікових груп жіночого населення України (таблиця 2.1.4).

Таблиця 2.1.4

Стандартизовані показники захворюваності на рак молочної залози (МКХ9 174) у різних групах постраждалого жіночого населення в Україні (дані НЦРМ АМН України)




Групи та період спостереження



Очікувана

кількість

випадків


Виявлена кількість випадків

Стандартизований показник ризику SIR (%)


95% довірчий

інтервал


Жінки – учасниці ліквідації наслідків аварії (1990–2004)

100,2


279


278,5


245,8–11,2


Евакуйовані з 30-кілометрової зони (1990–2004)

254,1


198


77,9


67,1–88,8


Мешканки радіоактивно забруднених територій (1990–2004)

1153,1


756


65,6


60,9–70,2



Захворюваність евакуйованих жінок на рак молочної залози зросла в 1,6 раза, хоча вона ще не перевищує національні показники.

Генетичні ушкодження

Селективний цитогенетичний моніторинг критичних груп постраждалого населення України проводився протягом 20 післяаварійних років.

В усіх обстежених групах у різні терміни після аварії частота аберацій хромосом в лімфоцитах периферичної крові (як інтегральних, так і специфічних для дії іонізуючого опромінення in vivo) вірогідно перевищувала доаварійні показники, характерні для спонтанного хромосомного мутагенезу [2]. Підвищена частота хромосомних аберацій виявлена у дітей, які зазнали комбінованого опромінення 131І і 137Сs [3].

Виявлено:



    1. Детерміністичні ефекти


При дії великих доз радіації неминуче виникають патологічні зміни, які є закономірними. Такі ефекти опромінення називають детерміністичними (нестохастичними). Детерміністичні ефекти - це ефекти радіаційного впливу, що проявляються тільки при перевищенні певного дозового порогу і тяжкість наслідків яких залежить від величини отриманої дози (гостра променева хвороба, променеві опіки та ін). Виникнення детерміністичних ефектів залежить від ряду факторів. Важкість ураження організму визначається величиною дози опромінення. Так, при дозі опромінення 1-2 Гр розвивається легка (І) ступінь гострої променевої хвороби (ГПХ), при дозі 2-4 Гр - середня (II) ступінь, 4-6 Гр - важка (III) ступінь, 6-10 Гр - вкрай тяжка (IV) ступінь. Відповідно змінюється прогноз: від сприятливого до несприятливого. При дозах опромінення, вищих 10 Гр, прогноз ГПХ абсолютно несприятливий, всі хворі гинуть у різні терміни після опромінення.

Гостра променева хвороба

Гостра променева хвороба (ГПХ) – загальновизнаний детермінований наслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Після ретельного ретроспективного аналізу (1989) історій хвороб 237 осіб, яким було встановлено діагноз ГПХ в 1986 р., реальна кількість постраждалих з таким діагнозом зменшилась до 134 осіб, з них 28 пацієнтів померли протягом перших трьох місяців після аварії, 14 – протягом перших 15 років та ще 16 – в наступні роки (дані на 1 січня 2006 р.), незважаючи на постійний медичний контроль, систематичне лікування і реабілітаційні заходи (рис. 2.2.1.).

Ті, хто перенесли ГПХ і залишаються живими, страждають на хронічні захворювання внутрішніх органів і систем, що виникли від сумісної дії різних негативних чинників Чорнобильської аварії, насамперед радіаційного (від 5–7 до 10–12 діагнозів одночасно).

Рис. 2.2.1. Динаміка кількості осіб, які зазнали гострої променевої хвороби внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (ГПХ – гостра променева хвороба; ГПХ НП – непідтверджена гостра променева хвороба) за даними НЦРМ АМН України

Соматична патологія у цих постраждалих характеризується:

Типово радіаційними проблемами залишаються:

Практично всі особи, які потерпіли від ГПХ, незалежно від ступеня її тяжкості отримали другу групу інвалідності у зв’язку зі стійкою втратою працездатності як внаслідок низьких показників здоров’я, так і через неможливість працювати за фахом професіонала-атомника або пожежника. Основна кількість цих людей щорічно, а залежно від стану здоров’я – і частіше, проходить стаціонарне обстеження і лікування в клініці НЦРМ АМН України.

Результати тривалого спостереження та інтегральної оцінки стану здоров’я цих людей свідчать про несприятливий прогноз щодо ефективності підтримувальної терапії, реабілітаційних заходів, спрямованих на запобігання ускладненням перебігу хвороб та збільшення тривалості життя.

Катаракта

Зафіксовано 165 випадків радіаційної (променевої) катаракти – очної патології, яка вважається детерміністичнним специфічним ефектом радіаційного опромінення. Встановлено, що радіаційна катаракта може розвинутися внаслідок впливу не тільки високих доз радіаційного опромінення, а й доз опромінення значно менших за 1 Гр (таблиця 2.2.1.). Наявні дані (обстежено 14 731 УЛНА) свідчать на користь погляду на радіаційну катаракту як на стохастичний ефект радіаційного опромінення [4].

Доведено наявність дозозалежного зростання поширеності інволюційної катаракти, хоріоретинальних макулярних дистрофій, патології склистого тіла серед УЛНА.

У мешканців зони гарантованого добровільного відселення у порівнянні з менш забрудненими територіями інволюційна катаракта, макулярні дистрофії, патологія судин сітківки спостерігаються з більшою частотою.
Таблиця 2.2.1.

Залежність доза-ефект для радіаційної катаракти в учасників ліквідації наслідків аварії (дані НЦРМ АМН України)

Залежність ризику від радіаційної катаракти

Рівень аддитивно-відносного ризику

P


дози опромінення

3,451 (1,347; 5,555) на 1 Гр

< 0,05


тривалості участі в ЛНА


1,095 (1,017; 1,173) на 1 log (1/tdn)*

< 0,05


* tdn – кількість днів участі в ліквідації наслідків аварії.

Імунологічні ефекти

Двадцятирічні післяаварійні дослідження підтвердили, що імунна система належить до критичних систем організму за радіочутливістю. Імунологічне обстеження в НЦРМ АМН України понад 120 000 осіб різних груп обліку дало можливість виявити основні типи радіаційного ушкодження та відновлення імунної системи, окреслити її значення в формуванні віддалених ефектів опромінення. Вивчення дозових залежностей та часу опромінення показало, що у 23,2% УЛНА через 11–13 років після [5]. опромінення зберігаються прояви комбінованого імунологічного дефіциту.

Cеред осіб з різним діапазоном дозових навантажень виявлена істотна поширеність носійства цитомегаловірусної інфекції, вірусних гепатитів С та В. У віддалений період, через 15–18 років після опромінення, встановлено пороги збереження радіаційно індукованих імунних порушень на рівні доз в 200–350 мЗв. Взаємодія імунної та нервової систем може поглиблювати імунологічні розлади. Реакції адаптивного та активаційного типів в осіб, опромінених підпороговими дозами, напевно, пов’язані з психологічним стресом та іншими побічними чинниками.

Дозозалежні ефекти в імунній системі спостерігаються навіть через 15 і більше років як на індивідуальному, так і на груповому рівні.

Непухлинні захворювання

Результати проведених епідеміологічних досліджень свідчать, що в період 1988–2003 рр. частка здорових серед УЛНА 1986–1987 рр. зменшилась із 67,6% до 7,2%, а частка хворих на хронічні хвороби збільшилась із 12,8% (1988) до 81,4% (2003) [6]. У структурі непухлинної захворюваності провідними є класи хвороб систем кровообігу, травлення та нервової системи (таблиця 2.2.2.).

Таблиця 2.2.2.

Поширеність (‰) і структура (%) непухлинних захворювань серед ліквідаторів 1986–1987 рр. (чоловіків) за роками спостереження (дані НЦРМ АМН України)


Класи захворювань


1988


1989

1990




%





%




%

Усі захворювання

420,0


100


3012,1


100


3530,7


100


Хвороби системи кровообігу

95,6


22,8


676,2


17,3


932,6


26,4


Хвороби системи травлення

96,8


23,1


733,0


24,3


887,9


25,1


Хвороби нервової системи і органів чуття

85,3


20,3


555,5


18,4


563,8


16,0


Хвороби дихальної системи

47,0


11,2


340,3


11,3


334,2


9,5


Хвороби кістково-м’язової системи

35,3


8,3


270,7


8,99


295,7


8,4


Хвороби ендокринної системи


41,3


9,8


168,0


5,6


218,8


6,2


Хвороби сечостатевої системи


9,8


2,3


77,4


2,6


98,4


2,8


Психічні розлади


5,8


1,4


29,8


1,0


24,9


0,7


Хвороби шкіри і підшкірної клітковини

2,0


0,5


16,1


0,5


13,0


0,4


Гематологічні захворювання


1,1


0,3


6,9


0,23


8,2


0,2



Дози зовнішнього опромінення всього тіла в межах 0,1–1,0 Гр є чинником ризику розвитку широкого спектра непухлинних захворювань УЛНА 1986–1987 рр. Частота захворюваності більша серед УЛНА, які отримали дозу опромінення понад 250 мЗ.

Серед УЛНА 1986–1987 рр. відзначається високий рівень і швидке зростання інвалідності: з 2,71‰ до 208,3‰ протягом 1988–2003 рр. За даними ДРУ, при дозах зовнішнього опромінення всього тіла понад 0,25 Гр високий рівень інвалідності формується за рахунок УЛНА старших вікових груп (40–59 років на момент обстеження).

Установлено негативні тенденції змін стану здоров’я дорослого населення, евакуйованого з м. Прип’яті і 30-кілометрової зони ЧАЕС. З 1988 по 2002 роки кількість здорових осіб серед обстежених зменшилась з 67,7% до 22%, тоді як хронічно хворих збільшилась з 31,5% до 77%, поширеність непухлинних хвороб зросла з 631,5 до 3037,2‰, вперше виявлених хвороб – з 377,4 до 1104,5‰. З 1991–1992 рр. захворюваність дорослих евакуйованих перевищує аналогічні показники дорослого населення України [6].

У динаміці дослідження виявлено вірогідно вищий загальний рівень захворюваності та поширеності хвороб серед евакуйованих, які проживають після евакуації на радіоактивно забруднених територіях, порівняно з евакуйованими – мешканцями умовно чистих територій.

Негативний стан здоров’я, за даними дослідження, не є результатом впливу лише радіаційного чинника. Значну роль в його погіршенні в післяаварійний період відіграє вплив комплексу нерадіаційних чинників соціально-економічного, побутового, поведінкового характеру й інших чинників.

Захворюваність мешканців радіоактивно забруднених територій залежить від зони мешкання. У спеціальному дослідженні мешканців радіоактивно забруднених територій встановлено, що в осіб з дозою опромінення на щитоподібну залозу понад 200 сГр, порівняно з тими, у кого ця доза становить менше ніж 30 сГр, відмічається високий відносний ризик розвитку захворювань органів кровообігу, особливо цереброваскулярної патології, а також вищий ризик формування ендокринної патології і хвороб кістково-м’язової системи.

Серцево-судинні захворювання постраждалих осіб мають звiязок з радіаційним впливом

Для УЛНА встановлено мінімальні дози опромінення, які викликають зростання захворюваності на серцево-судинні хвороби (таблиця 2.2.3.).
Таблиця 2.2.3.

Мінімальні дози опромінення, що викликають зростання частоти серцево-судинної патології в учасників ліквідації наслідків аварії (дані НЦРМ АМН України)



Нозологічні форми


Доза зовнішнього опромінення, Гр; p < 0,05

Ангіопатія та ангіосклероз сітківки

?0,5


Гіпертензійна хвороба

?1,0


Ішемічна хвороба серця

?0,25


Ендоміокардіальний фіброз

?0,1


Цереброваскулярні хвороби

?0,25



Установлено, що формування окремих класів і нозологічних форм непухлинних хвороб серед евакуйованих вірогідно залежить від дози зовнішнього гамма-опромінення всього тіла (понад 0,05 Гр) та дози опромінення щитоподібної залози (0,3 Гр).

Нейропсихіатричні ефекти

Розлади нервово-психічної сфери у постраждалих осіб продовжують залишатись актуальною проблемою сьогодення.

Пострадіаційні органічні психічні розлади спостерігаються у 62% хворих з дозами опромінення понад 1 Зв. Починаючи з 1990 р. зареєстровано підвищення захворюваності на шизофренію персоналу Чорнобильської зони відчуження до 5,4 осіб на 10 000, порівняно з 1,1 – на 10 000 загалом в Україні.

Характерними психічними розладами у віддалений період після аварії для обстежених УЛНА є варіанти органічного розладу особистості. Дозозалежні нейропсихіатричні, нейрофізіологічні, нейропсихологічні і нейровізуалізаційні порушення виявлені при дозах загального опромінення понад 0,3 Зв.

Психічне здоров’я жінок, евакуйованих з м. Прип’яті, погіршено внаслідок посттравматичних стерсових розладів, депресії, тривоги і соціальної дисфункції.

Бронхолегенева система

При комбінованій дії зовнішнього опромінення та інгаляції осколкової суміші радіонуклідів бронхолегенева система стає однією з основних тканин-мішеней.

За даними клініко-епідеміологічного реєстру НЦРМ АМН України (16133 обстежених УЛНА), спостерігається зростання показників захворюваності на ХОЗЛ (хронічне обструктивне захворювання легенів). У групі з 7665 УЛНА 1986–1987 рр. з дозами опромінення 250 мЗв і вище виявлено вірогідні відносні ризики захворювання на хронічний обструктивний бронхіт.

Захворювання системи травлення

У перші післяаварійні роки патологія системи травлення була зумовлена порушеннями вегетативної регуляції моторної та секреторної функції шлунка, які у подальшому призвели до розвитку виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки.

На етапі першого десятиліття в УЛНА та мешканців забруднених територій рівень захворюваності на виразкову хворобу значно перевищував такий у населення України. Збільшення випадків виразкової хвороби та важкість її перебігу у зазначених осіб були індуковані чинниками Чорнобильської катастрофи. Спостерігається розвиток хронічних гепатитів та цирозів печінки як віддалених наслідків Чорнобильської катастрофи.
3. Профілактика радіоактивного забруднення харчових продуктів
Як відомо, основними шляхами надходження радіоактивних речовин до людського організму є: дихальні шляхи, кишково–шлунковий тракт і шкіра. Найнебезпечнішим вважається потрапляння радіоактивних ізотопів через верхні дихальні шляхи, звідки вони попадають у шлунок і в легені.

Додаткове внутрішнє опромінення можливе у випадку надходження радіоактивних речовин під час споживання забруднених харчових продуктів.

Серед харчових чинників, що мають особливе значення для підтримки здоров’я, працездатності та активного довголіття людини, важлива роль належить мікронутрієнтам – вітамінам та мінеральним речовинам. Ураховуючи їх низький вміст у продуктах харчування місцевого виробництва та зростання захворювань, зумовлених дефіцитом йоду та інших мікроелементів – це найпоширеніші неінфекційні недуги людства.

Небезпечність виникнення йододефіцитних захворювань (ЙДЗ) зросла через опромінення щитоподібної залози радіонуклідами йоду внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС [8]. Базовим, універсальним, ефективним та найекономічнішим методом профілактики ЙДЗ вважалось вживання йодованих продуктів та бурих морських водоростей (ламінарії, цистозіри, фукуса) у вигляді салатів, гарнірів других страв, кулінарних виробів. Ці водорості містять усі мікроелементи, які беруть участь у синтезі гормонів щитоподібної залози – йод, селен, мідь, цинк, залізо, молібден, кобальт та ін. Оптимальним шляхом є збагачення продуктів харчування принаймні декількома мікроелементами.

Після аварії на Чорнобильській атомній електростанції сільськогосподарські угіддя зазнали значного радіоактивного забруднення, особливо в Київській, Житомирській, Чернігівській та Рівненській областях. Продукція, яку вирощують на цих угіддях, забруднена радіонуклідами. Тому для використання її в харчовому раціоні необхідно здійснювати певні профілактичні заходи. Перед кулінарною та технологічною обробкою харчової сировини її очищають механічними способами від забруднення землею, яка містить радіонукліди. Картоплю, овочі, фрукти та ягоди ретельно миють проточною теплою водою. Після цього картоплю й коренеплоди очищають від лушпиння і повторно промивають теплою водою. Гриби і ягоди бажано вимочувати впродовж 2—3 год. Це дає змогу зменшити радіоактивність на 80 % переважно за рахунок видалення 137Сs.

У процесі варіння харчової сировини значна частина радіонуклідного забруднення екстрагується у відвар. З грибів, щавлю, гороху, капусти та буряків через 5—10 хв. варіння до 60—85 % 137Сs переходить у відвар, який зливають і видаляють. Гриби варто відварити двічі підряд упродовж 10 хв., щоразу зливаючи відвари. М'ясо і рибу, виловлену в місцевих водоймах, вимочують у воді впродовж 1,5 год., а потім нарізають дрібними шматками і варять у чистій воді протягом 10 хв., видаляють відвар, знову заливають продукт чистою водою і готують страву.

Продукти, забруднені радіонуклідами, смажити недоцільно, їх краще тушкувати. При видаленні з риби кісток і плавників вміст 137Сs зменшується на 40%. Якщо варити в несолоній воді, перехід радіонуклідів у бульйон зменшується на 40 %. Якщо картоплю варити неочищеною, в ній залишається менше радіонуклідів.

Вимочування м'яса в 25 %-му розсолі впродовж трьох місяців і наступне варіння зменшують вміст 137Сs на 90 %. Попереднє видалення кісток сприяє майже повному видаленню радіоактивного стронцію. Близько половини 137Сs видаляється із засолених грибів, овочів, фруктів. Під час переробки зерна на борошно та крупи вміст 90Sr зменшується в них на 60—90%. При приготуванні з молока сиру в продукті залишається 10— 29 % 137Сs, у масло й сметану переходить відповідно 1,5 і 9 %.

Отже, з метою зменшення шкідливого впливу радіонуклідів на організм людини і запобігання його негативним наслідкам потрібно обмежити їх надходження в організм із навколишнього природного середовища. При цьому слід також прагнути до зменшення їх накопичення в організмі й попереджати негативну дію. Цього можна досягти як за рахунок технологічної та кулінарної обробки, так і застосування радіопротекторів.
4. Харчування в умовах радіаційного забруднення
Для зменшення накопичення радіонуклідів у організмі людини до складу раціону потрібно щодня включати оптимальну кількість сиру та інших молочних продуктів, риби, м'ясних продуктів (бажано м'ясо кролика й птиці), каротину, аскорбінової кислоти, пектинів, вітамінів груп Р і В, олії тощо. Тіамін, каротин, аскорбінова кислота вступають у взаємодію з вільними радикалами кисню та радіонуклідами, зв'язуючи їх. Особливо ефективні біофлавоноїди разом з аскорбіновою кислотою. Багато вітамінів групи Р (тіаміну, рибофлавіну та нікотинової кислоти) міститься в рибі, молоці, яйцях, чорному хлібі, печінці, бобових овочах та молодій зелені.

Радіозахисні властивості мають білки, поліненасичені жирні кислоти, деякі амінокислоти, тіамін, рибофлавін, складні некрохмальні вуглеводи, вітамін Р, каротин та деякі мінеральні речовини. При зменшенні вмісту білка в раціоні харчування зменшується опірність організму негативному впливу шкідливих забруднень, які надходять з довкілля. У процесі харчування важливо забезпечити надходження білків, що містять усі 20 амінокислот. В умовах радіонуклідного забруднення особливо бажаними є сірковмісні амінокислоти — цистин і метіонін. Вони в значних кількостях містяться в білку молока та яєць, у бобових та вівсяній крупі, домашньому сирі, курячому м'ясі й соняшниковому насінні.

До раціону харчування повинні входити жири, переважно рослинні, що містять поліненасичені жирні кислоти й антиоксиданти. Слід збільшити кількість некрохмальних вуглеводів — харчових волокон, альгінатів, поліцукридів, пектинових речовин і зменшити споживання цукру. Оптимальна доза пектину становить 2—4 г (для дітей 1 —2 г) на добу. Вміст пектину в 100 г деяких овочів і фруктів становить, г:

абрикоси — 0,7; аґрус — 0,7; малиновий сік — 2;

вишні — 0,4; персики — 0,7; зелений горошок —2,5;

полуниці — 0,7; сливи — 0,9; столовий буряк — 1,0;

смородина — 1,1; виноград — 0,6; томати — 0,3;

сік шовковиці — 2,2; яблука — 1,2; картопля — 0,5.

Потреба в аскорбіновій кислоті становить 70—100 мг на добу. Вона захищає від негативного впливу радіонуклідів стінки судин, капілярів та мембрани клітин. Овочі й фрукти забезпечують організм аскорбіновою кислотою, каротином, біофлавоноїдами, пектиновими речовинами та органічними кислотами. Багато аскорбінової кислоти і калію в картоплі, якої потрібно споживати не менш як 350—400 г на добу. Вітаміни групи В потрібні в кількості 17—25 мг на добу. Вони містяться в молоці, чорному хлібі, бобових, яйцях, печінці. Каротин, що міститься в моркві, помідорах, абрикосах і зелені, виконує захисну протипухлинну дію. Добова потреба в такому антиоксиданті, як токоферол (вітамін Е), становить 20 мг. Цього вітаміну багато в зародках злаків (2,5 г на 100 г) та висівковому хлібі.

Для запобігання шкідливому впливу радіоактивних І37Сs і 90Sr необхідно насичувати організм солями калію і кальцію. Багато калію міститься в овочах і фруктах, кальцію — в домашньому сирі й молоці. Добова потреба в кальції для дорослої людини становить 800 мг, для дітей — 1200 мг. Цю потребу можуть задовольнити 100 г сиру або 0,5 л молока.

Особливе значення в умовах радіонуклідного забруднення в харчовому раціоні мають кровотворні мікроелементи — залізо, мідь, манган та кобальт. Добова потреба в мангані становить 5 мг, міді — 2 мг і заліза — 14 мг. Багато цих мікроелементів міститься в м'ясних продуктах, печінці, крові, яблуках та вівсяній крупі. Нестача такого мікроелемента, як йод, спричинює гіперплазію щитоподібної залози. Поповнити дефіцит йоду в організмі можна вживанням йодованої води та йодованої кухонної солі, а також морської риби та інших продуктів моря.

До раціону радіозахисного харчування обов'язково потрібно включати цибулю, часник, петрушку, кріп, хрін, селеру. Завдяки високому вмісту аскорбінової кислоти, каротину, фітонцидів та ефірних олій вони згубно діють на патогенні мікроорганізми і підвищують опірність організму до інфекцій та шкідливого впливу радіонуклідів. Зелень кропу втричі багатша за лимони на аскорбінову кислоту. Овочів слід споживати 400—500 г на добу, з них 100—150 г моркви, яка багата на каротин з радіопротекторною дією. До меню бажано включати кавуни й дині, багаті на органічні кислоти, пектинові речовини, каротин і калій.

Корисним продуктом є бобові, особливо квасоля, що містить повноцінний білок, метіонін, цистин, поліненасичені жирні кислоти та магній. Останній сприяє оптимальному засвоєнню кальцію і перешкоджає засвоєнню радіоактивного 90Sr. Щодня потрібно споживати 150—200 г яблук, абрикос, персиків, слив та вишень, які багаті на пектин, каротин, аскорбінову та органічні кислоти. Дуже корисними є горіхи, до складу яких входять повноцінні білки, поліненасичені жирні кислоти, токоферол та горіхова олія.

З напоїв до щоденного раціону варто включати чай і за можливості — червоне вино. Таніни, катехіни й епікатехіни, що містяться в чаї, зміцнюють капіляри і знижують проникність їхніх стінок. Значна кількість флавоноїдів, що містяться в натуральному червоному вині, має високу радіопротекторну дію на організм.

Загалом енергетична цінність добового раціону в умовах радіонуклідного забруднення навколишнього природного середовища має становити 11 304 кДж (2700 ккал) для працівників розумової і 13 000 кДж (3100 ккал) — фізичної праці. При цьому в раціон необхідно включати, г: нежирні м'ясні та рибні продукти — 200...250, хліб — 300, картоплю — до 350, сир — 50... 100, овочі — 400... 500, олію — 30... 35, вівсяну й гречану крупи — 40, фрукти — 150.. .200, молоко — 0,5 л. Рекомендується склянка червоного натурального вина (200 мл).

Не менш важливу роль відіграє і режим харчування. їжу бажано споживати 3—4 рази на день, краще чотири рази в певно встановлений час. Розподіл енергії харчових продуктів за чотириразового харчування має бути таким, %: сніданок — 25, обід — 35, вечеря — 15 і друга вечеря — 25; за триразового харчування відповідно 30 : 45 : 25.
Висновки

1. Завдяки явищу радіоактивності був зроблений істотний прорив в області медицини й у різних галузях промисловості, включаючи енергетику. Але одночасно із цим стали все ясніше проявлятися негативні сторони властивостей радіоактивних елементів: з'ясувалося, що вплив радіаційного випромінювання на організм може мати трагічні наслідки.

2. Виділено техногенні джерела радіації, які впливають на людину, а саме:

- джерела, використовувані в медицині (рентгенівський апарат, діагностичні прилади на базі використання радіоізотопів);

- променева терапія;

- ядерні вибухи;

- атомна енергетика;

- предмети, що містять радіоактивні речовини (антистатичні щітки для видалення пилу з пластинок і фотоприладдя, дія яких заснована на випущенні альфа-частинок; детектори диму, принцип дії яких заснований на використанні альфа-випромінювання; кольорові телевізори та монітори, що випускають рентгенівське випромінювання й інші предмети).

3. Визначено такі основні характеристики іонізуючого випромінювання: поглинена доза випромінювання, експозиційна доза, активність, еквівалентна доза, ефективна еквівалентна доза, колективна ефективна еквівалентна доза, повна колективна ефективна еквівалентна доза.

4. Найважливіші біологічні реакції організму людини на вплив іонізуючого випромінювання умовно розділені на дві групи. До першої відноситься стохастичні ефекти, до другої – детерміністичні.

Стохастичні ефекти - це безпорогові ефекти радіаційного впливу, ймовірність виникнення яких існує при будь-яких дозах іонізуючого випромінювання і зростає із збільшенням дози, тоді як відносна тяжкість їх прояву від дози не залежить. До стохастичних ефектів належать: рак щитоподібної залози у дітей, рак щитоподібної залози в опромінених у дорослому віці, лейкемія, захворюваність на інші злоякісні новоутворення, генетичні ушкодження.

Детерміністичні ефекти - це ефекти радіаційного впливу, що проявляються тільки при перевищенні певного дозового порогу і тяжкість наслідків яких залежить від величини отриманої дози (гостра променева хвороба, променеві опіки та ін).

До детерміністичних ефектів належать: гостра променева хвороба, катаракта, імунологічні ефекти, непухлинні захворювання, серцево-судинні захворювання, нейропсихіатричні ефекти, бронхолегенева система, захворювання системи травлення та репродуктивної системи.

  1. З метою зменшення шкідливого впливу радіонуклідів на організм людини і запобігання його негативним наслідкам потрібно обмежити їх надходження в організм із навколишнього природного середовища. При цьому слід також прагнути до зменшення їх накопичення в організмі й попереджати негативну дію. Цього можна досягти як за рахунок технологічної та кулінарної обробки, так і застосування радіопротекторів.



Список літератури

  1. Романенко А. Е., Бебешко В. Г., Базыка Д. А., Дягиль И. С., Чумак В. В., Пилинская М. А., Ледощук Б. А., Гудзенко Н. А., Беляев Ю. Н., Баханова Е. Н., Бабкина Н. Г., Троцюк Н. К. Исследование лейкемии и других гематологических заболеваний среди ликвидаторов в Украине вследствие Чернобыльской аварии – обзор основных результатов исследования за 2000–2004 гг. / Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.– 2005.– Вип. 11.– С. 105–109.

  2. Пилинская М. А., Шеметун А. М., Дыбский С. С., Дыбская Е. Б. и др. Результаты 14-летнего цитогенетического мониторинга контингентов приоритетного наблюдения, пострадавших от действия факторов аварии на Чернобыльской АЭС / Вестник Российской Академии медицинских наук.– 2001.– № 10.– С. 80–84.

  3. Пілінська М. А., Дибський С. С., Дибська О. Б., Педан Л. Р. Виявлення хромосомної нестабільності у нащадків батьків, опромінених внаслідок Чорнобильської катастрофи, за допомогою двотермінового культивування лімфоцитів периферичної крові // Цитология и генетика.– 2005.– Т. 39.– № 4.– С. 32–40.

  4. Федірко П. А. Віддалені наслідки радіаційного впливу на кришталик: результати епідеміологічного дослідження // Проблеми радіац. медицини: Збірник наук. праць.– К., 2000.– Вип. 7.– С. 20–25.

  5. Чумак А. А., Базика Д. А., Талько В. В. та ін. Клінічні імунологічні дослідження в радіаційній медицині – п’ятнадцятирічний досвід / Укр. ж. гематол. и трансфузиол.– 2002.– № 5.– С. 6–11.

  6. Бузунов В. А., Репин В. С., Пирогова Е. А. и др. Эпидемиологические исследования неопухолевой заболеваемости взрослого населения, эвакуированного из г. Припять и 30!километровой зоны Чернобыльской АЭС / Int. J. Rad. Med.– 2001.– V. 3 (3–4).– Р. 26–45.

  7. Лягинская А. М., Василенко И. Я. Актуальные проблемы сочетанного действия на щитовидную железу радиации и эндемии // Мед. радиология и рад. безопасность.– 1996.– № 4, 6.– С. 57–83.

  8. Корзун В. Н., Лось І. П., Замостян П. В., Парац А. М. та ін. Еколого-гігієнічні проблеми харчування населення північних регіонів України / Гігієна населених місць.– К., 2003.– Вип. 42.– С. 542–448.

  9. Ревелль П., Ревелль Ч. Середовище нашого перебування. В 4 кн. Кн. 3. Енергетичні проблеми людства/Пер. з англ. М.: Наука, 1995 – 296с.

10. Безпека життєдіяльності / Під ред. Я. Бедрія. – Львів: Видавнича фірма “Афіша”, 1998.

11. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1995.

12. Цюпак Е.В. Радіація та її вплив на людину. – [Ел. дж.]: Режим доступу: http://xray.at.ua/publ/4-1-0-12.




Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации