Шпаргалка - Валеологія - файл n1.docx

приобрести
Шпаргалка - Валеологія
скачать (164.9 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.docx165kb.08.07.2012 18:58скачать

n1.docx

  1   2   3   4   5   6
1, 42. Валеологія як наука. Роль валеології в зміцненні здоровя школярів.

Валеологія – наука про формування, збереження та зміцнення здоров'я людини в духовному, психічному, фізичному і соціальному плані. Наука валеологія виникла на стику низки наук, зокрема медицини, фізіології, психології, педагогіки, соціології тощо. Об'єктом науки валеології є здорова людина і людина, котра перебуває у «третьому стані», а її предметом – здоров'я індивіда, що живе в реальному, складному світі. Людям доводиться відчувати на собі переважно негативний вплив факторів навколишнього середовища, які призводять до виникнення у них стану передхвороби, або «третього стану». Завданням, валеології є не тільки констатація «третього стану» організму, але й розробка методів і способів виведення людини з нього, а також запобігання цьому станові з метою покращання здоров'я. Таким чином, валеологія зосереджує свої зусилля не на ліквідації хвороб, а на недопущенні їх, створюючи умови для запобігання їхньому виникненню. Валеологія має переважно прикладний характер і дає практичні рекомендації людині для підтримання здоров'я на всіх рівнях: духовному, психічному, фізичному та соціальному. Основною метою цієї науки є виховання здорового, повноцінного члена суспільства. Культура здоров'я – це важливий складовий компонент загальної культури людини, що визначає формування, збереження та зміцнення її здоров'я. Культурна людина є не тільки «споживачем» свого здоров'я, але й його «виробником». Високий рівень культури здоров'я людини передбачає її гармонійне спілкування з природою й оточуючими людьми. Отже, довголіття, здорове, щасливе життя багато в чому залежать і від самої людини. Вивчення педагогічної літератури з питань валеології виявило два опорних поняття: «здоров'я» та «спосіб життя». Cтиль життя складається на основі психологічних і психофізіологічних особливостей поведінки особистості. Саме школа може навчити дітей із самого раннього років життя себе любити, піклуватись про своє здоров'я, поводитись, виховуватись, щоб у дорослому житті в нас рівень і якість життя стали високими. В останні роки фахівці звертають особливу увагу на те, щоб у систему виховання загальної культури людини було включено в якості її невід'ємного компонента виховання культури здоров'я учнів освітньої установи. Таким чином, на підставі вивченої літератури з валеології, культури здоров'я, постанов і рішень уряду, можна зробити висновок, що одна з найважливіших проблем освіти сьогодення - це проблема орієнтації всієї системи освіти на те, щоб навчити й виховати здорову націю.
2.Мотиваційно-емоційні аспекти поведінки та психічне здоровя дітей та підлітків.

Поведінку, направлену на задоволення потреби,називають мотивованою. Вона направлена на усунення зрушень, що виникли у внутрішньому середовищі, шляхом взаємодії з певними об*єктами зовнішнього світу. Термін «мотивація» буквально означає те, що викликає рух. На сьогоднішній день існують деякі розбіжності у визначенні даного поняття . Найкраще характеризує його сутність визначення Судакова, згідно з яким мотивація - це особливий комплекс збуджень, який штовхає організм на пошук тих специфічних факторів навколишнього середовища, які б могли задовольнити потребу, що виникла. Але слід мати на увазі, що не завжди потреби трансформуються в мотиваційне збудження. Залежно від потреб, що їх викликали, розрізняють мотивації нижчі(первинні, прості, біологічні) та вищі(вторинні, складні, соціальні). До первинних відносяться, наприклад, голод, спрага, страх,агресія,турбота про потомство, до вторинних – моральні переконання, задоволення від мистецтва, спорту, науки, праці, сімейного життя, різного роду звички та інші. Емоції пов*язані з певними потребами організму і , по суті, здійснюють зв*язок між конкретними потребами і оточуючою дійсністю. Емоція – це відображення мозком людини певної актуальної потреби та можливості її задоволення в певний конкретний момент. Емоції відіграють надзвичайно важливу роль на різних етапах поведінкової д–сті людини. Емоції прискорюють досягнення організмом оптимального рівня активності та підтримують його високу працездатність. Важлива роль належить емоціям у визначенні результативності поведінкових реакцій. Можливість задоволення потреби викликає у людини позитивні емоції, що покращує функціональний стан організму і підвищує працездатність, прискорює досягнення бажаного результату, сприяє одужанню та швидкому відновленню. В цілому можна сказати, що позитивні емоції мають підкріплююче значення для встановлення зв*язку організму зі сприятливими факторами довкілля. Якщо ж в процесі д-сті виникає розбіжність між очікуваним результатом і наявним, то виникають негативні емоції, які направлені на усунення несприятливих факторів шляхом мобілізації існуючих безумовних та умовних зв*язків та утворення нових, необхідних для повторення або перебудови програми д–сті. Негативні емоції викликають перенапруження , що призводить до погіршення самопочуття, порушень д-сті серцево-судинної та нервової систем, психічних розладів та інших небажаних змін. Важливим є і те, що в загрозливих для життя ситуаціях негативні емоції мобілізують захисні сили організму. Емоції мають великий вплив не тільки на стан здоров*я, а й на ефективність будь-якої д-сті людини. Вчені вказували, що емоції «збільшують або зменшують здатність самого тіла до дії, сприяють їй або обмежують її.» Позитивні емоції покращують її функціональний стан та працездатність, сприяють швидкому відновленню та одужанню організму. На їхньому фоні також найбільш продуктивно проходить навчання. Саме позитивні емоції сприяють виявленню фізичних, розумових та творчих можливостей людини. Негативні емоції мають зворотний вплив, вони направлено вражають різні органи. Вважається, що серце вражається страхом, печінка- гнівом, шлунок- апатією і пригніченим настроєм тощо. Найкращим засобом боротьби з ними є вміння керувати ними. Рівні взаємовідносини в сім*ї, з колегами по роботі чи навчанні, доброзичливе та уважне ставлення до людей, що в цілому створює хороший настрій – найкращі засоби попередження шкідливих наслідків негативних емоцій. Проте без емоцій життя стає не цікавим- нудним та прісним. Емоції надають життю змісту й служать джерелом усіх його життєвих драм.

Лікарняна обстановка справляє негативний вплив на психіку, емоції, поведінку дитини, підлітка. Діти не вміють формувати скарги і на окремі симптоми – відчуття болю, вигляд крові та ін. – іноді проявляють бурні емоційні реакції, які не відповідають важкості захворювання. У дітей дошкільного віку відсутнє усвідомлення хвороби в цілому. Навіть при легкому перебігу захворювання у дітей раннього віку з’являються ознаки дратівливості, послаблення інтересу до іграшок, порушення сну, зниження апетиту. У більшості дітей однією з основних причин негативних емоційних реакцій є почуття страху перед можливим болем і незрозумілими їм медичними маніпуляціями. У спілкуванні з підлітком контакт знайти легше, якщо спиратися на його самостійність. Неприпустимо обговорювати стан його здоров’я при інших хворих, оскільки це може травмувати психіку дитини – підлітка і порушити контакт з нею.
7. Що таке валеологічний моніторинг? Які методи формування та зміцнення здоров’я ви знаєте?

Валеологічний моніторинг - це система або комплекс морфо функціональних діагностичних досліджень,що проводяться впродовж відповідного часу,які дають сумарний показник «кількості» та «якості» здоров’я окремої людини,групи людей тощо. Методи, які дають змогу формувати і зміцнювати наше здоров’я: фіто профілактика, дієти, оздоровче харчування, фізичні вправи, психопрофілактика, оздоровче голодування. Корекція чинників, що формують здоров’я людини, дає змогу підтримувати здоров’я особи чи популяції на стабільному рівні або підвищувати його за допомогою валеологічних систем чи дотримання принципів здорового способу життя.

8. Загартовування як метод підвищення адаптаційних можливостей організму.

Загартовування — обов’язковий елемент фiзичного виховання, який має велике значення для змiцнення здоров’я, пiдвищення опiрностi iнфекцiям i збiльшення працездатностi.

Суть загартовування полягає в тренуваннi терморегуляторного апарату, в розвитку захисних функцiй органiзму до шкiдливих факторiв зовнiшнього середовища. В результатi загартовування пiдвищується стiйкiсть органiзму до несприятливих погодних факторiв, вдосконалюються механізми нервової і гуморальної регуляції функцій, підвищується активність клітинних ферментів, оптимізується хімічний склад і фізико-хімічні властивості цитоплазми окремих клітин і внутрішнього середовища організму в цілому.

Крім того, загартовування зміцнює нервову систему людини. Останнє пояснюється тим, що шкіра і нервова система функціонально тісно пов’язані між собою, оскільки розвиваються одночасно.

4. 43.Що таке система резистенції? Яке її функціональне значення?

Система резистенції - це взаємопов’язаний комплекс анатомо-фізіологічних систем організму,до якого насамперед входять нервова,ендокринна та імунна системи,шкіра і слизові оболонки,аналізатори та інші системи,що забезпечують стійкість організму до дії чинників навколишнього середовища,які можуть зумовлювати суттєві зміни в організмі або захворювання.Система резистенції дозволяє підтримувати відносну сталість внутрішнього середовища організму-гомеостаз-за умов постійної зміни довкілля. Нервова система поділяється на центральну(головний і спинний мозок), периферичну (нерви, нервові сплетіння,вузли ганглії, відростки нейронів) і вегетативну (ядра головного і спинного мозків). Центральним органом імунітету є вилочкрва залоза,яка виробляє гормон тирозин,що разом із лімфоцитами крові дає змогу розрізнити свої і чужорідні тіла. Ендокринна система утворена ендокринними залозами і клітинами,які виробляють біологічно активні речовини – гормони.


5.Поняття про ріст і розвиток дитячого організму. Періодизація індивідуального розвитку.

Ріст і розвиток людини є неперервним і поступальним процесом який починається з моменту запліднення яйцеклітини Ріст характеризується зміною кількісних показників — неперервним збільшенням довжини, об’єму і маси тіла дитини за рахунок збільшення кількості клітин (кістки, легені) або їх розмірів (м’язи. нервова тканина). Формування функціональних систем відбувається набагато раніше, ніж це є необхідним. Так розвиток органів, що забезпечують виконання рефлексу смоктання, відбувається задовго до народження дитини. Випереджальний розвиток функціональних систем є своєрідним "страхуванням" на випадок непередбачених обставин (наприклад, передчасні роди). Весь життєвий шлях від зачаття аж до смерті відбувається за наявності запасу життєвихможливостей. Ці резервні можливості забезпечують розвиток і оптимальне протікання життєвих процесів при зміні умов навколишнього середовища. Характерною особливістю процесу розвитку є його нерівномірність: періоди посиленого розвитку змінюються періодами його сповільнення. Періодами найбільш інтенсивного росту дитини є перший рік життя та період статевого дозрівання (11-15 років). Так, до кінця першого року зріст дитини збільшується більш ніж на 50% і становить 75-80 см, маса тіла зростає в 3 рази (9,5-10 кг). Пізніше, до періоду статевого дозрівання темп росту знижується: щорічно маса зростає в середньому на 1,5-2 кг, зріст — на 4-5 см. В період статевого дозрівання щорічно довжина тіла зростає на 7-10 см. Пропорції тіла з віком також змінюються: З моменту народження і до досягнення зрілості довжина тіла збільшується в 3,5 рази, довжина тулуба — в 3 рази, довжина руки — в 4 рази, довжина ноги — в 5 разів. В новонародженої дитини відносно короткі кінцівки, великий тулуб, велика голова. З віком ріст голови сповільнюється, а ріст кінцівок — прискорюється. До періоду статевого дозрівання (у препубертатний період) статеві відмінності в пропорціях тіла відсутні, ріст тіла відбувається в основному за рахунок росту ніг; у період статевого дозрівання (пубертатний період) в юнаків кінцівки стають довшими а тулуб коротшим і таз вужчим, ніж у дівчат, ріст тіла відбувається за рахунок збільшення тулуба. Динаміка росту окремих частин тіла, більшості органів співпадає із динамікою росту довжини тіла, однак є виключення. Наприклад, ріст статевих органів найінтенсивніше відбувається в період статевого дозрівання; до цього періоду лімфатична система вже практично завершує свій розвиток. Розміри голови у 4-річних дітей сягають 75-90% від розмірів голови дорослої людини. Інші частини скелету інтенсивно ростуть і після 4 років. Поряд із типовими для кожного вікового періоду характеристиками існують й індивідуальні особливості розвитку. Вони залежать від стану здоров’я, умов життя, ступеня розвитку нервової системи. Зміни в діяльності серцево-судинної і дихальної систем в процесі розвитку, особливості енергетичних процесів залежать від розвитку скелетної мускулатури .Окремі органи і системи дозрівають поступово і завершують свій розвиток у різні періоди життя. Це зумовлено особливостями функціонування дитячого організму. Основними етапами розвитку є ембріональний та постнатальний .

В ембріональний період закладаються усі органи, тканини, відбувається їх диференціювання. У період дитинства продовжують розвиватися органи і системи, відбувається якісна перебудова функцій організму. Для кращого розуміння та систематизації цих процесів розроблені різні варіанти періодизації розвитку дитини. За А.А. Маркосяном:

Новонароджений (1-10 днів);

Грудний період (10 днів — 1 рік);

Раннє дитинство (1-3 роки);

Перше дитинство (4-7 років);

Друге дитинство (8-12 років — хлопчики, 8-11 років — дівчатка);

Підлітковий період (13-16 років — хлопчики, 12-15 років дівчатка);

Юнацький період (17-21 рік — юнаки, 16-20 років — дівчата);

Зрілий вік — 22- 60 років для чоловіків, 21-55— для жінок;

Похилий вік — 61-74 — для чоловіків, 56-74 — для жінок;

Старечий вік — 75-90 років; Довгожителі — 90 років і більше).

Кожний віковий період характеризується специфічними особливостями. Тривалість вікових періодів може змінюватися залежно від індивідуальних особливостей дитини та, в значній мірі, від соціальних факторів. Перехід від одного вікового періоду до наступного є переломним етапом індивідуального розвитку, або критичним періодом.Для педагогів більш зручною є періодизація, побудована на основі педагогічних і соціальних критеріїв:

Немовлячий — до одного року

Передшкільний — з 1 до 3 років;

Дошкільний — з 3 до 6-7 років; М

олодший шкільний — з 6 до 11-12 років;

Середній шкільний — з 11-12 до 15 років;

Старший шкільний — з 15 до 17-18 років.

Варто мати на увазі, що будь-яка періодизація є досить умовною.
24.Ознаки психічно-здорової людини. Яка головна мета формування та збереження психічного здоров’я.

Психічно здорова людина - це людина, у якої нормально розвинені психічні функції, наголошується фізіологічне, духовне і соціальне благополуччя, а також збережена можливість адекватної адаптації до навколишнього природного і соціального середовища, активного виробничого і іншій діяльності, що абсолютно необхідне для здорового способу життя.Найбільш важливим критерієм психічного здоров?я дослідники вважають психічну рівновагу. Цей критерій органічно пов?язаний з двома іншими: гармонійністю організації психіки і її здатністю адаптуватися до навколишніх умов, що змінилися. Від ступеня вираженості психічної рівноваги залежить міра врівноваженості людини і умов його життя, його пристосованість до них. Психічне зоров’я особистості залежить від багатьох факторів: правильного харчування, режиму дня, перебування на свіжому повітрі, рухової активності і т.д. Але особливе місце в цьому переліку належить психологічному комфорту. Дуже часто психологічний дискомфорт виникає в результаті фрустрації (незадоволенні) потреб дитини. При авторитарному стилі виховання з боку батьків, вихователів дошкільного закладу або вчителів школи діти відчувають фрустрацію таких життєво важливих потреб, як потреба в безпеці, любові, спілкуванні, пізнанні разом з дорослими оточуючого світу. Постійні очікування небезпеки з боку оточуючих, безперервні стресові перевантаження викликають виснаження ще не зовсім сформованої нервової системи дитини, що призводить до різноманітних соматичних і функціональних захворювань. Здоровий спосіб життя – головна мета формування, збереження і зміцнення фізичного, психічного, духовного і соціального здоров'я.
10. Які є види загартовування? Охарактеризуйте їх дію.

85.Правила та умови загартовування.

38.які основні загартовуючи чинники ви знаєте те? Який механізм загартування?

Загартовування- це пристосування організму до дії мете реологічних чинників- холоду, тепла, зміни вологості і руху повітря, атмосферного тиску, розрідженого повітря. У процесі загартовування організму вдосконалюються механізми нервової і гуморальної регуляції функцій, підвищується активність клітинних ферментів, оптимізується хімічний склад і фізико-хімічні властивості цитоплазми окремих клітин і внутрішнього середовища організму вцілому. Загартовування сприяє підвищенню загальної і специфічної стійкості організму до дії будь-яких несприятливих чинників довкілля. Особливо велика роль загартовування як засобу профілактики простудних захворювань. Також воно підвищує неспецифічну стійкість організму людини і до інфекційних захворювань. Найчастіше із за гартувальних чинників використовують холод. Існує ряд особливостей розвитку адаптаційних реакцій при поєднанні за гартувальних процедур з фізичними вправами. Оскільки охолодження завжди компенсується збільшеною теплопродукцією, то зігрівання організму виконанням фізичної роботи дає не менш виразний за гартувальний ефект, ніж охолодження. Поєднання загартувальних процедур з фізичними навантаженнями сприяє більш швидкому розвитку натренованості спортсменів. З іншого боку це поєднання сприяє розвитку загартованості. Взаємно підвищуючи ефект один одного, загартовування і фізичні вправи сприяють підвищенню стійкості до гіпоксії, проникаючої радіації, впливу токсинів тощо. У процесі виконання фізичного навантаження теплопродукція збільшується, теплоутворення стабілізується, а після роботи зменшується. Загартування повітрям є найбільш поширеним і доступним методом підвищення загальної реактивності організму. Повітряні ванни підвищують тонус нервової системи, оптимізують обмін речовин, поліпшують кровообіг, підвищують стійкість організму щодо простудних захворювань. Повітряні ванни належить проводити під час активного відпочинку, денного сну, перед купанням. Температура перших повітряних ванн- не менше 18®С, тривалість- 1-3 хв. Через 2-3 тижні тривалість повітряних ванн зб. дж 10-15 хв. , а температуру знижують до 12-14®С. Високоефективним засобом загартування є поєднання дії повітряних ванн з гімнастикою, легким бігом, рухливими іграми. Під час повітряних ванн добре проводити самомасаж (поглажування, розтирання, розминання), поступово масажуючи верхню частину голови,шию, руки, грудну клітку, живіт, спину, поперек, ноги. Добрий за гартувальний ефект дає сон на відкритому повітрі. Загартування розрідженим повітрям проводять у горах, інколи в барокамерах. Ефективність загартування в горах значно зростає при його поєднанні з рухом(туризм, альпінізм тощо). Сприяють гірському загартуванню чисте, іонізоване повітря, ефективна сонячна радіація, позитивні емоції, спричинені чудовим гірським пейзажем. Своєрідним видом загартування, особливо для спортсменів, є лазня з термокамерою і наступним обливанням холодною водою або плаванням в басейні з прохолодною водою. Загартування з допомогою лазні сприяє вдосконаленню терморегуляційних механізмів, а також є засобом активного відпочинку, зниження маси тіла та прискорення перебігу відновних процесів після тренування. Сьогодні найбільш поширена є парова лазня і сухо-повітряна сауна. З гігієнічною метою лазні відвідують 1-2 рази на тиждень. Перед тим, як заходити в термокамеру лазні, приймають теплий душ, тіло обмивають милом і витирають рушником.Тоді заходять в термокамеру на 5-8 хвилин, після цього приймають прохолодний душ і відпочивають. Обов*язковим спорядженням для лазні є шерстяна шапочка,рукавиці і віник-з берези, дуба, липи тощо. У лазні віники запарюють гарячою водою упрдовж 15-20 хвилин. У сауні бажано знаходитись в лежачому положенні. Не варто йти натщесерце, а також після доброго обіду, сніданку чи вечері. Після лежання не можна різко вставати- відтік крові від голови може спричинити непритомність, падіння і травми. Після третього прогрівання в термокамері приступають до гігієнічних процедур: миття, масажу, розтяжок.

Загартовування водою. Вода має велику теплопровiднiсть i сильний термiчний вплив, порiвняно з повiтряною ванною тiєї ж температури. При водних процедурах завжди слiд добиватися активної шкiрної реакцiї — почервонiння i вiдчуття розiгрiву. Найкращий час для загартовувальних процедур — вiдразу пiсля ранкової зарядки. Холодовi процедури перед сном не рекомендуються, оскiльки вони збуджують нервову систему i погiршують сон. Ранковi воднi процедури сприяють переходу органiзму в активний, бадьорий стан. Загартовування водою починають з обтирань — найбільш м’яких водних процедур (рушник, змочений водою). Тривалiсть процедури — 4-5 хв. Загартовування сонцем — точнiше, прийом повiтряно-сонячних ванн. В помiрних дозах сонячне промiння сприятливо впливає на обмiннi процеси, розвиток дитячого органiзму, посилює дихання i кровообiг. Крiм того, сонячнi ванни сприяють виробленню витривалостi до тепла. Починають загартовування сонцем з 5-10 хв. кожний день, доводячи час до 2-3 год. Сонячнi ванни краще приймати в ранковi години — з 900 до 1030. Найбiльш корисний травневий загар. Сонячнi ванни допустимi тiльки через 2 год. пiсля прийому їжi. Приймати їх рекомендується натще. Правила загартовування Поступово збільшуйте дозу впливів, що гартують. Різкі незвичні охолодження можуть стати причиною захворювань. Ураховуйте індивідуальні особливості свого організму. При порушеннях діяльності серця, легенів, нирок, захворюванні носоглотки перш, ніж почати гартуватися, проконсультуйтеся з лікарем. Гартуйтеся систематично протягом всього життя. Навіть двотижнева перерва зводить нанівець весь ефект від процедур, що гартують, проведених протягом тривалого часу.Привчайте себе до всіляких видів охолодження: сильним, середнім, слабким, швидким. Проводьте повітряні і сонячні ванни, під час перегонів, спортивних різних ігор, занять гімнастикою. Це підвищує ефективність загартовування.Чергувати місцеві процедури, що гартують (ходьбу босоніж, полоскання горла прохолодною водою і т.д.) із загальними, тому що загартовування тільки окремих ділянок тіла не підвищує загальної стійкості організму. При виборі інтенсивності процедур, що гартують, варто керуватися індивідуальними особливостями організму. При цьому необхідно враховувати вік, стать, фізичний стан, рівень фізичного розвитку, стан захисних сил організму. Умови загартовування повинні в міру можливості наближатися до природних, у яких відбувається життєдіяльність людини.
19.Охарактеризуйте типи виховання дітей в сім’ї. У сімейному вихованні враховуються вікові особливості дітей.
Батьки знають індивідуальні особливості
дітей, взаємини з ними побудовані на основі цих знань.
У сімейному вихованні реалізуються спільні вимоги бать¬ка і матері до дітей. В сім'ї не застосовують фізичні методи покарання. Батьки постійно займаються психолого-педагогічною само¬освітою, читають спе-ціальну літературу з питань психології і педагогіки сімейного виховання.
Батьки регулярно відвідують школу, батьківські збори, цікавляться навчанням і поведінкою дітей. У сімейному вихованні не враховують¬ся вікові особливості дітей. Психічне здоров'я або нездоров'я дитяти нерозривно пов'язані також із стилем батьківського виховання, залежать від характеру взаємин батьків і дітей Петровський А.В. у своїй літературі виділяє наступні стилі батьківського виховання 1.Демократичний 2.Контролюючий 3.Змішаний Демократичний характеризується високим рівнем прийняття дитини, добре розвиненим вербальним спілкуванням з дітьми, вірою в самостійність дитини у поєднанні з готовністю допомогти їй у разі потреби. В результаті такого виховання діти відрізняються умінням спілкуватися з однолітками, активністю, агресивністю, прагненням контролювати інших дітей (причому самі не піддаються контролю), хорошим фізичним розвитком. При контролюючому стилі виховання батьки беруть на себе функцію контролю за поведінкою дітей: обмежують їх діяльність, але пояснюють суть заборон. В цьому випадку дітям бувають властиві такі риси, як слухняність, нерішучість, неагресивність. При змішаному стилі виховання діти найчастіше характеризуються як слухняні, емоційно чутливі, такі, що вселяються, неагресивні, байд Батьками не народжуються, ними стають, поступово цьому навчаючись. Коли ми стаємо батьками й збираємося виховувати дітей, багато факторів впливають на те, як ми будемо їх виховувати: це і наше виховання в сім'ї , і наш внутрішній стан, економічний, політичний стан в державі, взаємовідносини між чоловіком і дружною, вплив батьків (бабусь і дідусів). Але головне, що буде впливати, це пам'ять про те, як цих молодих батьків виховували їх батьки.Існує чотири типи виховання: Авторитарний (Здатність задовольняти потреби дитини низька. Рівень вимог до дитини високий.) Авторитетний (Здатність задовольняти потреби дитини висока. Рівень вимог до дитини високий.) Індиферентний (байдужий) (Здатність задовольняти потреби дитини низька. Рівень вимог до дитини низький). Дозволяючий Здатність задовольняти потреби дитини висока. Рівень вимог до дитини низький. Авторитарний - якщо батьки надзвичайно вимогливі до дитини і жорстко її контролюють, але не виявляють зацікавленості до її потреб, тоді може проявитися жорстке відношення до дитини. Індиферентний - (байдужий) - не ставлять вимоги і не контролюють дитину, не переймаються потребами дитини. Це загрожує самовідстороненню від виховання дітей, і , як наслідок розбещення дітейю Дозволяючий - діти розбещені, не контрольовані.В сім'ях, з переважно авторитарним і дозвільним типами виховання, у дітей розвиваються серйозні психічні проблеми широкого спектру, психологічні відхилення. Авторитарний підхід у вихованні спричиняє до розвитку агресивності, несамостійності у хлопчиків, замкнутості, низької самооцінки, відсутності цілеспрямованості.Індиферентний тип. Діти відрізняються високим рівнем запитів, агресивністю, споживацькими бажаннями. Дозволяючий підхід призводить до формування ворожості, замкнутості і несамостійності. Особливо важко такі діти переживають нездійснення своїх планів. Авторитетний тип. Діти виростають самостійними і суспільно відповідальними.
25.Охарактеризуйте біль,назвіть її види та якості.Як сприймається біль?

БІЛЬ - це психофізіологічна реакція організму, що виникає при сильному подразненні чутливих нервових закінчень, закладених в органах і тканинах. Біль - це захисна реакція організму. Вона сигналізує про неблагополуччя і викликає відповідну реакцію організму, спрямовану на усунення причини болю . Біль є одним з найбільш ранніх симптомів деяких захворювань. Біль – це те, що ми відчуваємо, коли відбувається стимуляція чутливих нервових закінчень. Такі нервові закінчення можна знайти у великій кількості в шкірі та інших частинах тіла. Ці больові рецептори можуть відрізняти велику кількість різних стимулів, таких, як тепло, тиск або скручування. Сигнали, які вони надсилають у відповідь, також відрізняються. Кожна людина сприймає біль по-різному, при цьому психологічні фактори можуть додатково впливати на сприйняття. Біль у більшості випадків є сигналом тривоги, що організм в небезпеці, перенавантажений або хворий. Біль – це тривожний сигнал вашого організму Види болі: Біль протікає з різною інтенсивністю, яка може викликати різні відчуття від поколювання до печіння чи відчуття болю як при ударі. В діагностиці нерідко допомагає, якщо пацієнт здатний локалізувати джерело болю і описати його характер. Диференціація за локалізацією Соматичний біль походить із шкіри, м’язів, суглобів, кісток та сполучної тканини. Вісцеральний біль походить від внутрішніх органів і викликається, наприклад, розтягненням, спазмом чи запаленням.Невропатичний біль виникає, коли нервові клітини подразнені або ушкоджені. Гострий і хронічний біль Гострий біль має обмежену тривалість і швидко зникає, тому легко переноситься навіть при високій інтенсивності. Хронічним біль може бути або постійним (біль в попереку, біль при пухлинах), або часто рецидивуючим (мігрень, стенокардія), і переноситься погано. Психогенний біль Не кожний біль обумовлений подразненням больових рецепторів. Психологічні проблеми також можуть виражатись і описуватись як біль. Цей сприйнятий біль очевидно реальний, а не уявний.
11.Сон і неспання.Фази сну.

Сон — Фізіологічний стан спокою організму людини і тварини, що настає періодично і супроводиться повною або частковою втратою свідомості й ослабленням ряду фізіологічних процесів. Розрізнюють нормальний (фізіологічний) сон і декілька видів патологічного сну (наркотичний,летаргічний та інші). Основна функція сну — це відновлення фізичних та психічних сил, яке дозволяє максимально адаптуватися до зміни умов зовнішнього і внутрішнього середовищ. Сон становить собою чергування різних функціональних станів головного мозку. . Під час сну перебудовується мозкова діяльність.

Неспання — порушення сну., зумовлене ослабленням гальмівного процесу в корі головного мозку. Системні недосипання негативно позначаються насамперед на функціональному стані нервової та серцево-судинної систем,призводить до швидкої втоми та зниження розумової працездатності учнів.

Вікові нормативи сну: для дітей перших місяців життя- 20-22 години на добу;1-го року життя- 16-17 год.; 4-5 років- 12 годин; 8-10 років- 11 год.; 11-12 років- 10 год.; 13-16 років- 9 год.; 17-18 років- 8,5 год.; дорослі-7-8 год.Сон понад міру, як і недосипання, також шкідливий людині. Основним засобом забезпечення повноцінного сну і попередження безсоння є належне дотримання правил гігієни сну: необхідно лягати і вставати в один і той же час доби; перед сном необхідно завчасно припинити напружену розумову і фізичну роботу;вечеря повинна бути легкою, не пізніше ніж за 1,5-2 год. До сну; повітря в спальній кімнаті має бути свіжим і прохолодним, це сприятиме швидкому засипанню і глибокому сну; перед сном бажано максимально розслабити м*язи тіла; не варто спати на м*якій постелі і на високій подушці; нервовим людям доцільно спати головою на північ. Вченими виділено дві основні фази сну: швидкий сон із швидкими рухами очей(несинхронізований сон) і повільний сон без швидких рухів очей(синхронізований сон).У час швидкого сну запам*ятовуються сновидіння, спостерігається найбільш повне розслаблення м*язів.Для повного відновлення сил, швидкий сон повинен становити 20-25% від нормативної тривалості сну. Алкоголь, ряд лікарських препаратів. В тому числі і деякі снодійні, пригнічують перебіг цієї фази сну.Така людина може проспати всю ніч і не відчути себе такою, що відпочила.
12.73,Суть психічного здоров*я? Які сфери складають психічне здоров*я?

Одним із найважливіших компонентів індивідуального здоров'я людини - є психічне здоров'я, яке взаємопов'язане із фізичними та духовними структурними компонентами здоров'я людини. За даними ВОЗ кожен третій мешканець України має відхилення саме у стані психічного здоров'я. Це виражається у появі таких патологічних станів, як астенічні та невротичні стани, депресія, вегето-судинна дистонія тощо.  Такі хворобливі психо-емоційні стани не можуть не впливати на фізичне здоров'я і можуть привести до серйозних серцево-судинних захворювань і різноманітних розладів у функціонуванні органів та систем всього організму. Безперечно паталогічний психо-емоційний стан людини відіграє негативну роль майже у всіх сферах життєдіяльності. У професійній сфері: зниження рівня працездатності, погіршення стосунків з колегами (різного роду конфлікти та ін.). У побутовій та сімейній сфері: погіршення взаєморозуміння з членами родини, близькими та рідними людьми, порушення статевих відносин тощо.
Науково-обгрунтованим є той факт, що фізичне, психічне й духовне здоров'я  взаємопов'язані між собою, тобто якщо людина має певні відхилення у психіці, то це безумовно відобразиться на інших гранях, які й складають індивідуальне здоров'я людини. Психічне здоров'я людини характеризується її можливостями адаптації, соціалізації та індивідуалізації. Щодо психічного здоров'я, то деякі автори розуміють його як стан психічної сфери, основу якого становлять стан загального душевного комфорту, що забезпечує адекватну психоемоційну і поведінкову реакцію. Такий стан зумовлюється як біологічними, так і соціальними потребами, а також можливостями їх задоволення. До сфери психічного здоров`я відносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уяв, почуттів тощо. Психічне здоров`я пов`язано з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці складові і чинники обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів.
26.Що таке “третій стан»? Відповідь обґрунтуйте.

Здоров'я і хвороба - це два протилежні стани, властиві організму людини. Однак існує ще й проміжний стан - це передхвороба, або "третій стан" Більша частина населення планети знаходиться у "третьому стані", який можна розглядати як передумову до хвороби. Вся сума факторів негативного впливу фізичної, хімічної, біологічної, психічної й іншої природи, що притаманні сучасним умовам життя, призводить не тільки до розвитку захворювань, але й до появи низки загальних симптомів, характерних для "третього стану" (неврастенії, втрати апетиту, дратливості, головного болю, сухості шкіри та ін.).

До людей, що перебувають у "третьому стані", належать ті, котрі постійно зазнають впливу шкідливих хімічних речовин. Ці речовини можуть входити до складу хімічних додатків до харчових продуктів, до складу синтетичних ліків, вони також містяться у вихлопних газах автотранспорту, викидах ряду виробництв. Люди, котрі вживають наркотики, алкоголь і палять, також знаходяться у "третьому стані", тому що всі ці речовини згубно впливають на їхнє здоров'я. Найбільше людей перебуває у "третьому стані" через неправильне харчування і невміння дотримуватися здорового способу життя. Дія різних несприятливих факторів виявляється насамперед у зміні загального стану, самопочуття і працездатності, а не у захворюванні. Саме такі зміни в організмі і є проявом "третього стану", або передхвороби. Якщо хвороба триває впродовж декількох діб, тижнів, місяців і довше, "третій стан" може зберігатися роками, десятиліттями і навіть усе життя. При цьому людина володіє приблизно тільки половиною психофізичних можливостей, закладених природою. Одне із завдань предмета, що вивчається нами, - це навчитись запобігати передхворобі, розпізнавати й усувати її.
13.Вікові особливості внутрішньо секреторної функції окремих залоз внутрішньої секреції.

Залози внутрішньої секреції- це залози, які не мають вивідних протоків і виділяють свої продукти – секрети в кров, що їх омиває. Кількість цих секретів незначна і називаються вони – гормонами. Гормони мають гуморальний вплив на обмін речовин, ріст, розвиток, функції різноманітних органів тіла.

Гормони – біологічно активні речовини. Які в незначних кількостях здатні здійснювати значний вплив на організм. Особливості гормонів:

1.Утворюються в організмі в дуже малих кількостях, але ефективно діють на фізіологічні процеси.

2.Поступаються нервовій системі в швидкості настання ефекту (відповіді).

3.Дія гормонів специфічна, тобто кожен гормон виконує певну функцію, регулює один якийсь процес, але впливають на нього в усіх клітинах і тканинах.

4.Гормони після попадання в кров виконують своє призначення далеко від місця синтезу.

5.Гормони регулюють переважно процеси обміну речовин, які відбуваються всередині клітини.

Основні функції ендокринних залоз (залоз внутрішньої секреції, залоз, що не мають протоків) наступні:

—    приймають активну участь в обміні речовин;

—    впливають на водномінеральний обмін;

—    від них в значній ступені залежить ріст і розвиток дитини;

—    регулюють диференціювання тканин;

—    забезпечують адаптацію організму до зовнішнього середовища.

До залоз внутрішньої секреції відносять:

1.Гіпофіз.

2.Епіфіз (шишкоподібна залоза)

3.Тимус (вилочкова, загрудинна).

4.Щитовидна.

5.Наднирникові.

Гіпофіз – невеликих розмірів, важить – 0,5 г, розміщується в основі мозку з яким з’єднаний за допомогою ніжки. У ньому виділяють три долі: передню, середню, задню.. . До залоз, залежних від гіпофіза, відносять щитовидну залозу, коркову речовину наднирників,статеві залози. Епіфіз (шишковидне тіло) – маленька залоза знаходиться в черепній коробці

Щитовидна залоза – розміщена на обидва боки від гортані спереду дихального горла; маса 30-40 г. Виробляє гормон тироксин та інші гормони, до складу яких входить йод. Ці гормони з кров’ю розносяться по всьому організму, посилюють обмін речовин у клітинах тіла і збільшують збудливість нервової системи.

Щитовидна виробляє також гормон, який регулює обмін кальцію в організмі (зуби, кістки, передача нервових імпульсів, згортання крові, скорочення серцевого м’яза).

Тимус (вилочкова залоза, загрудинна) – непарна залоза розташована за грудиною, досягає найбільшого розвитку на початку статевого дозрівання (11-14 років) після чого відбувається її зворотній розвиток із заміною функціональної тканини на жирову. Наднирникові – парні залози невеликих розмірів. Маса до 4 г розміщуються над верхніми полюсами нирок (у зв’язку з чим і отримали назву). Складаються з двох шарів: зовнішнього коркового та внутрішнього мозкового шарів.

Зовнішній шар виробляє велику кількість гормонів (40) – кортикостероїдів, які регулюють обмін мінеральних і органічних речовин, виділення статевих гормонів. Відповідають за стійкість організму проти інфекційних хвороб, пристосовані до стресових ситуацій. Мозковий шар виділяє гормони адреналін і норадреналін, які забезпечують термінову мобілізацію всіх ресурсів організму, перерозподіл функцій органів, спрямованих на підвищення м’язової працездатності і виживання організму в стресових ситуаціях. .Маса одного наднирника у новонародженого - 8-9г. Зразу після народження маса наднирника зменшується до 3-4г, за рахунок зменшення коркової речовини. Через 2-3 місяці маса і структура наднирника поступово відновлюється і до 5 років знову стає 8-9г. До 20 років маса збільшується в 1,5 рази(в порівнянні з новонародженим). Потім маса і розміри залоз не змінюються. У жінок наднирники мають трохи більщі розміри, ніж у чоловіків. На час вагітності маса кожного наднирника зростає.2.5.

Гіпофіз виділяє такі гормони: •  адренокортікотропний гормон = АКТГ (сприяє функції кіркового шару наднирників; нормативні вікові показники )

•  соматотропний гормон  = СТГ (гормон росту);

•  тиреотропний гормон =ТТГ (стимулює ріст і функції щитовидної залози);

•  лактогенний =ЛГ (пролактин), фолікулостимулюючий = ФЛГ
лютеїнізуючий = ЛГ гормони
 (гонадотропні гормони — регулюють статеві гормони).

Активність секреції всіх цих гормонів гіпофізом починається  внутрішньоутробно (в середині 2 місяця). АКТГ синтезується з кінця 2 місяця, зберігаючи найбільшу активність до 4 місяця, надалі кількість його понижується. Кількість цього гормону у плода і новонародженого більша, ніж у дорослої людини. Синтез соматотропного гормону теж починається в кінці 2 місяця, набуваючи найбільш активного процесу в 4-8 місяцях гестаційного періоду. Надалі поступово кількість його зменшується.ТТГ синтезується гіпофізом з початку 4 місяця, кількість поступово збільшується, а найбільше його виділяється в інтранатальному періоді (через плаценту не проникає). Через декілька хвилин після народження виникає значний викид ТТГ в кров.Синтез гонадотропних гормонів починається в середині 3 місяця, досягаючи максимуму в середині гестаційного віку, після чого кількість його до пологів знижується.

Щодо щитовидної залози, то у новонародженого щитовидна залоза відносно великих розмірів, але гістологічна структура її не завершена. Перший значний ріст залози відбувається до молодшого шкільного віку. Другий ріст спостерігається в 12-15 років, після чого завершується гістологічний розвиток залози. В паренхімі залози є 3 види клітин (А, В і С), які значно відрізняються не тільки за своєю структурою, а й функцією: —      А-клітини (фолікулярні) — складають основну масу щитовидної залози. Вони поглинають і накопичують йод. Функціонування А-клітин починається на 11-12 тижнях внутрішньоутробного розвитку плода, перевищуючи в кінці цього етапу життя показники дорослої людини. Велика кількість гормонів зберігається в перші дні життя дитини, після чого наступає їх зменшення.

—В-клітини  вперше з'являються у дітей старшого шкільного віку. Основна їх функція — секреція серотоніну;

—С-клітини (парафолікулярні) — не здатні поглинати йод. Вони продукують безйодний білковий гормонкальцитонін, головна функція якого — регуляція кальцію в організмі, а саме — зменшення його кількості в кровоносному руслі. Це сприяє відкладанню кальцію   в кістковій тканині, що забезпечує її ріст.

Функціонування С-клітин починається на 14 тижні внутрішньоутробного розвитку плода, значна кількість кальцитоніну відмічається в інтранатальному періоді. В грудному періоді кількість кальцитоніну зменшується. Максимальна активність секреторної функції щитовидної залози щодо кальцитоніну відбувається лише після її повноцінного гістологічного розвитку (в кінці старшого шкільного віку).Наднирники. Залози формуються у плода на 6 тижні гестаційного віку. На 20 тижні їх розміри в 50 разів більше по відношенню до маси і плода в порівнянні з дорослою людиною. До пологів наднирники все ростуть (відносна маса в кінці гестаційного віку в 10-15 разів більша, ніж у дорослої людини). Таким чином, до пологів наднирники набувають достатньо великих розмірів, а в неонатальному періоді вони поступово зменшуються.

Вікові зміни в таких ендокринних залозах, як гіпофіз і сім’яники впливають на стан простати.

З віком спостерігається зміна не тільки функції яєчок, але і діяльності передміхурової залози. Вивчення передміхурової залози в залежності від віку показало, що більш ніж у половини обстежених чоловіків у віці старше 60 років спостерігається її збільшення.Оскільки ендокринна і нервова системи функціонально пов’язані між собою, підлітковий вік характеризується, з одного боку, бурним підйомом енергії, а з іншої – підвищеною чутливістю до патогенних впливів Вони виявляються у підвищеній роздратованості, збудливості, нестійкості, слабкості гальмівних механізмів, втомлюваності, розсіяності, у розладах сну.
.Мотивація та емоції. Як вони впливають на здоров*я?

Поведінку, направлену на задоволення потреби,називають мотивованою. Вона направлена на усунення зрушень, що виникли у внутрішньому середовищі, шляхом взаємодії з певними об*єктами зовнішнього світу. Термін «мотивація» буквально означає те, що викликає рух. На сьогоднішній день існують деякі розбіжності у визначенні даного поняття . Найкраще характеризує його сутність визначення Судакова, згідно з яким мотивація - це особливий комплекс збуджень, який штовхає організм на пошук тих специфічних факторів навколишнього середовища, які б могли задовольнити потребу, що виникла. Але слід мати на увазі, що не завжди потреби трансформуються в мотиваційне збудження. Залежно від потреб, що їх викликали, розрізняють мотивації нижчі(первинні, прості, біологічні) та вищі(вторинні, складні, соціальні). До первинних відносяться, наприклад, голод, спрага, страх,агресія,турбота про потомство, до вторинних – моральні переконання, задоволення від мистецтва, спорту, науки, праці, сімейного життя, різного роду звички та інші.

Емоції пов*язані з певними потребами організму і , по суті, здійснюють зв*язок між конкретними потребами і оточуючою дійсністю. Емоція – це відображення мозком людини певної актуальної потреби та можливості її задоволення в певний конкретний момент. Емоції відіграють надзвичайно важливу роль на різних етапах поведінкової д – сті людини. Емоції прискорюють досягнення організмом оптимального рівня активності та підтримують його високу працездатність. Важлива роль належить емоціям у визначенні результативності поведінкових реакцій. Можливість задоволення потреби викликає у людини позитивні емоції, що покращує функціональний стан організму і підвищує працездатність, прискорює досягнення бажаного результату, сприяє одужанню та швидкому відновленню. В цілому можна сказати, що позитивні емоції мають підкріплююче значення для встановлення зв*язку організму зі сприятливими факторами довкілля. Якщо ж в процесі д- сті виникає розбіжність між очікуваним результатом і наявним, то виникають негативні емоції, які направлені на усунення несприятливих факторів шляхом мобілізації існуючих безумовних та умовних зв*язків та утворення нових, необхідних для повторення або перебудови програми д –сті. Негативні емоції викликають перенапруження , що призводить до погіршення самопочуття, порушень д-сті серцево-судинної та нервової систем, психічних розладів та інших небажаних змін. Важлтвтм є і те, що в загрозливих для життя ситуаціях негативні емоції мобілізують захисні сили організму. Емоції мають великий вплив не тільки на стан здоров*я, а й на ефективність будь-якої д-сті людини. Вчені вказували, що емоції «збільшують або зменшують здатність самого тіла до дії, сприяють їй або обмежують її.» Позитивні емоції покращують її функціональний стан та працездатність, сприяють швидкому відновленню та одужанню організму. На їхньому фоні також найбільш продуктивно проходить навчання. Саме позитивні емоції сприяють виявленню фізичних, розумових та творчих можливостей людини. Негативні емоції мають зворотний вплив, вони направлено вражають різні органи. Вважається, що серце вражається страхом, печінка- гнівом, шлунок- апатією і пригніченим настроєм тощо. Найкращим засобом боротьби з ними є вміння керувати ними. Рівні взаємовідносини в сім*ї, з колегами по роботі чи навчанні, доброзичливе та уважне ставлення до людей, що в цілому створює хороший настрій – найкращі засоби попередження шкідливих наслідків негативних емоцій. Проте без емоцій життя стає не цікавим- нудним та прісним. Емоції надають життю змісту й служать джерелом усіх його життєвих драм.

16.Які закономірності росту і розвитку людини можна виділити.Поясніть в чому проявляється акселерація.

Існують періоди активізації і сповільнення росту гетерохронність, циклічність. Найбільш виражена інтенсифікація росту відмі¬чається  в перший рік життя та в період статевого дозрівання, тобто в 11-15-річному віці.  До кінця першого року  життя  ріст  дитини збільшується  більш  ніж на 50%,  маса тіла за рік збільшується в три рази ( з 3 до 10 кг).  В період статевого дозрівання всього за один рік довжина тіла збільшується на 7-10 см.  Характерно,  що з 11-12 років дівчатка дещо випереджають в рості хлопчиків, в 13-14 років  вони ростуть майже однаково швидко,  а в 14-15 років юнаки обганяють в рості дівчат і ця перевага в рості чоловіків над жін¬ками  зберігається на протязі наступного життя.  З періоду народ¬ження і до досягнення зрілого віку довжини  тіла  збільшується  в 3,5 рази ( довжина тулуба – в 3 рази, довжина руки – в 4 рази, дов¬жина ноги – в 5 разів ).
Суттєво змінюються з віком і пропорції тіла. Немовля відріз¬няється від дорослої людини відносно короткими кінцівками,  вели¬ким тулубом та великою головою (рис.1).  Висота немовляти складає 1/4 довжини тулуба.  З віком ріст голови сповільнюється,  а  ріст кінцівок – прискорюється.  До  початку статевого дозрівання ( пребубертний період) статеві відмінності в пропорціях тіла відсутні,  а в період статевого дозрівання (пребурентний період) в юнаків кін¬цівки стають довші,  а тулуб – коротший і таз вужчий,  ніж у дів¬чат. Якщо в пребурентному періоді загальний ріст збільшується пе¬реважно за рахунок росту ніг,  то в пубурентному періоді – за ра¬хунок росту тулуба.  За весь період росту довжина нижніх кінцівок збільшується приблизно в 5 разів,  довжина верхніх кінцівок - в 4 рази, висота голови - 2 рази.
Гетерохронно дозрівають і окремі частинки нервової  системи. Так,  зріла  вже  при  народжені дитина аферентна нервова система кінцево дозріває в 6-7 років.  Дозрівання еферентної частини нер¬вової системи завершується лише в 23-25 років.Гетерохроність росту  –  пристосування  створене   еволюцією. Швидкий  ріст тіла на першому році життя пов'язане із збільшенням маса тіла,  а сповільнення росту в наступному  періоді  зумовлено активними  процесами диференціювання органів і тканин.  Таким чи¬ном, диференціювання обумовлює сповільнення росту.
Нерівномірно дозрівають і окремі функціональні системи орга¬нізму людини.  Структури організму, які до моменту народження ди¬тини повинні складати готову функціональну систему, закладаються в першу чергу і дозрівають більш прискорено. Наприклад, круговий м'¬яз рота іннервується значно раніше, ніж інші м'язи обличчя. Одно-часно з розвитком круговий м'яз рота прискорено розвиваються інші м'язи,  а також структурні елементи ЦНС, які забезпечують акт смок¬тання (тобто структури,  які формують функціональну систему  прий¬няття їжі). Такий вибірковий та прискорений розвиток морфологіч¬них структур даної функціональної системи,  направлений на  вижи-вання, називається системогенезом.
Таким чином, гетерохронія дає можливість забезпечити прискорений вибірковий ріст диференціювання тим структурам,  які перш за все необхідні на даному етапі онтогенезу. Поряд  з типовим для кожного вікового періоду особливостями існу¬ють індивідуальні особливості розвитку, їх наявність і вираженість прояву залежить від стану здоров'я,  умов життя, розвитку системи індивідума. Різні індивідуальні відхилення в розвитку пов'язані з вродженими  особливостями та умовами виховання і проявляються пе¬реважно на першому році життя.
Акселерація – відмічене за останні 100 — 150 років прискорення соматичного розвитку і Фізіологічного дозрівання дітей та підлітків. Цей термін введений в літературу в тридцяті роки  нашого  століття  німецьким  вченим Е.В. Кохом,  хоч перші повідомлення щодо прискорення соматичного розвитку публікувались вже в минулому столітті. Епохальні зрушення  займають всі етапи людського життя,  від народження до смерті.  Так, довжина тіла теперішніх чоловіків ві¬ком 20-25 років (в порівнянні з чоловіками,  які жили 100 років тому,  стала довша в середньому на 8  см).  Внаслідок  скорочення ростового  періоду  дефінітивна ( кінцева ) довжина тіла сьогодні досягається в більш молодому віці,  ніж раніше.  В кінці минулого столітті чоловіки росли приблизно до 26 років,  перед другою сві¬товою війною до 21 року;  в наш час дівчатка дефінітивної довжини тіла в 16 - 17 років, а юнаки – в 18 -19 років. Існують відомості про продовження репродуктивного (дітород¬ного) періоду за останні 60 років на 8 років. За останнє століття в Центральній Європі менопауза (припинення менархе) у жінок відсунулось з 45 до 48 років (в. нашій країні - з 35 до 47 років).
Існує багато гіпотез про причини акселерації.  Умовно їх по¬діляють  на дві групи - екзогенні ( зовнішньосередовищні) і ендогенні, пов'язані з змінами спадковості.
23.Рухова активність-одна з найважливіших і необхідніших умов розвитку організму людини.Під час рухової активності збільшується частота і глибина дихання-кров більше насичується киснем.

Найбільш ефективно зміцнюють сердцево-судинну та дихальну системи такі основні види рухової активності:

1) ходіння;

2) біг;

3) присідання;

4) катання на роликах;

5) стрибки;

6) плавання;

7) їзда на велосипеді;

8) ходіння на лижах.

Спеціальними дослідженнями встановлено, що рухова активність молодших школярів ( 1-2-го класів) у порівнянні з дошкільним періодом життя падає на 50 %, а у старшокласників на 75 % - упродовж доби. Особливо страждають від дефіциту рухової активності (гіподинамії) учні 5-их та 6-их класів: навчальні навантаження в них дуже великі та потребують значного напруження сил, а саме в цей віковий період відбуваються складні фізіологічні перебудови в організмі. У звичайної людини серце працює з частотою 60 - 70 ударів у хвилину. При цьому воно споживає визначену кількість живильних речовин і з визначеною швидкістю зношується (як і організм у цілому). У людини зовсім не тренованої серце робить у хвилину більшу кількість скорочень, також більше споживає живильних речовин і звичайно ж швидше старіє. Усе інакше в добре тренованих людей. Кількість ударів у хвилину може дорівнювати 50, 40 і менш. Економічність серцевого м'яза істотно вище звичайного. Отже зношується таке серце набагато повільніше.Під час навантаження обмін речовин значно прискорюється,тривалість життя збільшується.Повсякденні навантаження на тренований організм роблять помітно менший руйнівний вплив, що також продовжує життя. Удосконалюється система ферментів, нормалізується обмін речовин, людина краще спить і відновлюється після сну, що дуже важливо. У тренованому організмі збільшується кількість багатих енергією з'єднань, як те АТФ, і завдяки цьому підвищуються практично всі можливості і здібності. У тому числі розумові, фізичні, сексуальні.При виникненні гіподинамії (недолік руху), з'являються негативні зміни в органах подиху. Знижується амплітуда дихальних рухів. Особливо знижується здатність до глибокого видиху.Життєва ємність легень також знижується. Усе це приводить до кисневого голодування. У тренованому організмі, навпаки, кількість кисню вище (при тім, що потреба знижена), а це дуже важливо, тому що дефіцит кисню породжує величезне число порушень обміну речовин. Значно зміцнюється імунітет. У спеціальних дослідженнях проведених на людині показано, що фізичні вправи підвищують імунобіологічні властивості крові і шкіри, а також стійкість до деяких інфекційних захворювань. Крім перерахованого, відбувається поліпшення цілого ряду показників: швидкість рухів може зростати в 1,5 - 2 рази, витривалість - у кілька разів, сила в 1,5 - 3 рази, хвилинний обсяг крові під час роботи в 2 - 3 рази, поглинання кисню в 1 хвилину під час роботи - у 1,5 - 2 рази .При недостатній руховій активності виникає таке захворювання,як гіподинамія.Вона призводить до безлічі захворювань cерцево-судинної системи, кровоносної, опорно-рухової, імунної,дихальної системи, травлення,а як наслідок-поганий стан здоров'я.Тому потрібно вести як-умога активніший спосіб життя,виконувати фізичні навантаження, тобто вести активний спосіб життя.
  1   2   3   4   5   6


1, 42. Валеологія як наука. Роль валеології в зміцненні здоровя школярів
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации