Кормановський С.І., Слободянюк О.В., Пащенко В.Н. Інженерна та компютерна графіка - файл n1.doc

приобрести
Кормановський С.І., Слободянюк О.В., Пащенко В.Н. Інженерна та компютерна графіка
скачать (16676 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc16676kb.05.06.2012 06:41скачать

n1.doc

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11



Продовження таблиці 3.4

5



6


7



8




Продовження таблиці 3.4

9




10



11



12




Продовження таблиці 3.4

13


14




4 РОЗНІМНІ І НЕРОЗНІМНІ ЗЄДНАННЯ ДЕТАЛЕЙ
4.1. Види різьби
У машинобудуванні, приладобудуванні та інших галузях виробництва досить розповсюджені рознімні з'єднання деталей машин, які здійснюються за допомогою різьби різного профілю (трикутного, трапецієподібного, прямокутного, напівкруглого та ін.). Різьбу трикутного профілю звичайно нарізають на деталях, призначених для скріплення, а тому її називають кріпильною. Різьба інших профілів, переважно трапецієподібного і прямокутного, належить до ходових різьб (різьба на валу для руху супорта токарного верстата, різьба на гвинту машинних лещат, домкратів та ін.). Гвинтова різьба – це поверхня виступу, утворена при гвинтовому русі довільного плоского контуру на бічній поверхні циліндра чи конуса.

Різьби розрізняють:

за формою поверхні: циліндрична – різьба, утворена на поверхні циліндра; конічна - різьба, утворена на поверхні конуcа;

за характером поверхні: зовнішня – різьба, утворена на зовнішній поверхні циліндра чи конуса; внутрішня - різьба, утворена на внутрішній поверхні циліндра чи конуса;

за напрямом різьби: права – різьба, утворена контуром, який обертається за рухом годинникової стрілки і переміщується вздовж осі у напрямі від спостерігача; ліва – різьба, утворена контуром, який обертається проти руху годинникової стрілки і переміщується вздовж осі у напрямі від спостерігача;

за числом заходів (виступів і канавок): однозахідна – різьба, утворена однією гвинтовою ниткою; багатозахідна – різьба, утворена двома, трьома і т. д. гвинтовими нитками.

Гвинтова нитка – це виступ гвинтової різьби, утворений одним профілем.

Крок різьби – відстань між відповідними точками двох сусідніх витків, вимірювана паралельно осі різьби.

Хід різьби – відстань між відповідними точками на поверхні гвинтової нитки за один оберт контуру, вимірювана паралельно осі різьби.

Число заходів різьби – кількість ниток, які утворюють різьбу. Кожний вид різьби характеризується: зовнішнім, внутрішнім і середнім діаметрами, кутом і висотою профілю.
4.2 Зображення і позначення різьби на кресленнях
На кресленнях прийнято зображати різьбу і позначати умовно, відповідно до ГОСТ2.311 -68. Характер умовного зображення однаковий для всіх видів стандартизованих різьб.

Відповідно до нового стандарту «Зображення різьби», який встановлює правила зображення і нанесення позначення різьби на рисунках усіх галузей промисловості і будівництва, різьбу зображають:

а) на стержні — суцільними основними лініями по зовнішньому діаметру різьби і суцільними тонкими — по внутрішньому.

На зображеннях, які спроекційовані на площину, паралельну осі стержня, суцільну тонку лінію по внутрішньому діаметру різьби проводять на всю довжину різьби без збігу (рис. 4.1).

На зображеннях, які спроекційовані на площину, перпендикулярну до осі стержня, по внутрішньому діаметру різьби проводять дугу, що приблизно дорівнює 3/4 кола і розімкнута у будь-якому місці (рис. 4.1);

б) в отворі — суцільними основними лініями по внутрішньому діаметру різьби і суцільними тонкими — по зовнішньому (рис.4.2).

На розрізах, які дістали проектуванням на площину, паралельну осі отвору, суцільну тонку лінію по зовнішньому діаметру різьби проводять на всю довжину різьби без збігу. На зображеннях, які дістали проектуванням на площину, перпендикулярну до осі отвору, по зовнішньому діаметру різьби проводять дугу, що приблизно дорівнює 3/4 кола і розімкнута у будь-якому місці (рис. 4.2).

Межа повного профілю різьби, не враховуючи збігу, на стержні і в отворі проводиться до лінії зовнішнього діаметра різьби і зображається суцільною основною лінією, перпендикулярною до осі різьби, і штриховою, коли різьба зображається як невидима (рис. 4.1, а).

Штрихування в розрізах і перерізах треба доводити до лінії зовнішнього діаметра різьби на стержні і до лінії внутрішнього діаметра в отворі, тобто в обох випадках до суцільної основної лінії (рис. 4.2 і 4.3).


а)



б)

Рисунок 4.1


а)



б)

Рисунок 4.2


а)



б)

Рисунок 4.3
Розмір довжини різьби слід показувати відповідно до рис. 4.4.
Р
ис. 4.4

Розміри довжини різьби в отворах слід показувати відповідно до рис. 4.5.

Р
исунок 4.5
Глухий отвір з різьбою називають гніздом. Кінцева частина висвердленого гнізда звичайно, має конічну форму (кут при вершині дорівнює 120°) як це показано на рис. 4.6, а і б. На рисунках, за якими різьбу не виготовляють, кінець глухого отвору допускається зображати як показано на рис. 4.6, б і в.




а) б) в)
Рисунок 4.6
Фаски на стержні з різьбою і в отворі з різьбою, які не мають спеціального конструктивного призначення, у проекції на площині, перпендикулярній до осі стержня чи отвору, не зображаються (рис. 4.7). Суцільна тонка лінія зображення різьби на стержні повинна перетинати лінію межі фаски (рис. 4.7,а).

Крім розмірів і граничних відхилень різьби, на рисунках зазначають додаткові дані про лівий напрям різьби і т. п. (при цьому додають слово “різьба”).

На розрізах різьбового з'єднання на площині, паралельній його осі, слід в отворі показувати лише ту частину різьби, яка не закрита вкрученим у нього стержнем (рис. 4.8).


а)



б)

Рисунок 4.7




а) б)
Рисунок 4.8

4.3 Різьба метрична
Профіль метричної різьби визначається кутом, що дорівнює 60° (рис.4.9); форма западини різьби може бути як плоско-зрізаною, так і заокругленою. Метрична різьба стандартизована (ГОСТ 9150—81) і поділяється на різьбу з великим кроком і різьбу з малим кроком. Метрична різьба з великим кроком позначається буквою «М» і зовнішнім діаметром, наприклад: М20 (рис. 4.10,а). Метрична різьба з малим кроком позначається буквою «М», зовнішнім діаметром і кроком, наприклад: М68 × 3 (рис. 4.10,б).





Рисунок 4.9


а) б)

Рисунок 4.10
На рисунку різьбу позначають по зовнішньому діаметру.


4.4 З’єднання болтом
На виробництві, а також у навчальній практиці, під час виконання складальних креслень, болти, гайки і шайби інколи креслять за відносними розмірами. При цьому всі розміри деталей є функцією зовнішнього діаметра болта d.

Болтове з'єднання — це вузол (рис. 4.11, 4.12), який складається з болта, гайки, шайби і з'єднуваних деталей. У деталях, які треба з'єднати, просвердлюють отвір діаметром d0. Величина d0 має дорівнювати: d0 = (1,05 - 1,1) d. В отвір вставляють болт, на нього надівають шайбу і нагвинчують гайку. Діаметр болта визначають конструктивним розрахунком. Для навчального завдання діаметр болта зазначено у таблиці завдання.

Довжину l болта (рис. 4.11) розраховують за формулою:

l = m + n + Sш + H1 + а + с

де m, n — товщина скріплюваних деталей (для навчального завдання величини m і n

можуть вибирати самі студенти);

Sш — товщина шайби;

Н1 висота гайки;

а — запас різьби на виході із гайки;

с — ширина фаски на стержні болта.



Рисунок 4.11
На рис. 4.12 показано конструктивне (повне) зображення болтового з’єднання.

Рисунок 4.12
На складальних кресленнях та кресленнях загальних виглядів кріпильні деталі дозволяється зображувати спрощено (ГОСТ 2.315-68). Не зображуються фаски, зазор між отвором і болтом, різьба зображується по всій довжині болта (рис. 4.13).



Рисунок 4.13

Таблиця 4.1 – Болти з шестигранною головкою нормальної точності (ГОСТ7798—70)



Виконання 1. D1=(0,90...0,95)S

d


S


H

D


не менше


R


l


l0

6


10


4,0


10,9


0,25...0,6


22...90


18


8


13


5,5


14,2


0,40...1,1


28...100


22


10


17


7,0


18,7


0,6...1,6


32...200


26; 32


12


19


8,0


20,9


0,6...1,6


35...260


30; 36


(14)


22


9,0


24,3


0,6...1,6


40...300


34; 40


16


24


10,0


26,5


0,6...1,6


45...300


38; 44


(18)


27


12,0


29,9


0,6...1,6


50...300


42; 48


20


30


13,0


33,3


0,8...2,2


55...300


46; 52


(22)


32


14,0


35,0


0,8...2,2


60...300


50; 56


24


36


15,0


39,6


0,8...2,2


65...300


54; 60


(27)


41


17,0


45,2


1,0...2,7


70...300


60; 66


30


46


19,0


50,9


1,0...2,7


75...300


66; 72


36


55


23,0


60,8


1,0...3,2


90...300


78; 84


42


65


26,0


72,1


1,2…3,3


105...300


90; 96


48


75


30,0


83,4


1,6...4,3


115...300


102; 108


Примітка. Довжину l вибирають в зазначених межах з ряду: 8, 10, 12, 14, 16, (18), 20, (22), 25, (28), 30, (32), 35, (38), 40, 45, 50, 55, 60, 65, 70, 75, 80, (85), 90, (95), 100, (105), 110, (115), 120, (125), 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 220, 240, 260, 280, 300.
4.5 З’єднання шпилькою

З'єднання шпилькою застосовують тоді, коли одна із з'єднуваних деталей має велику товщину. Таке з'єднання виконують за допомогою шпильки, шайби та гайки.

В одній із з'єднуваних деталей свердлять глухий отвір d2  0,85d, де d — номінальний діаметр шпильки. В отворі нарізають різьбу (рис. 4.14а). Шпильку посадочним кінцем загвинчують у різьбовий отвір і на інший кінець вільно надівають другу кріпильну деталь, в якій просвердлено отвір під шпильку. Зверху деталі на шпильку надівають шайбу та нагвинчують гайку. На рис. 4.14б наведено конструктивне зображення з'єднання шпилькою. Для розрахунку конструктивного зображення використовують ті ж самі співвідношення, що і для болтового з'єднання. Довжина шпильки l розраховується: l= Н1 + S + Н + k. Розрахункову довжину шпильки округляють до найближчого більшого за відповідним стандартом числа або до числа кратного 5. Різниця між довжиною посадочного кінця та глибиною посадочного отвору приймається l = 0,5d.

Для запобігання самовідгвинчуванню гайок у з'єднанні шпилькою та болтом використовують прорізні й корончасті гайки та пружинні шайби. Прорізні та корончасті гайки шплінтують.

Спрощене зображення з’єднання шпилькою за ГОСТ 2.315-68 показане на рис. 4.15.


а) б)

Рисунок 4.14 Рисунок 4.15

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации