Кормановський С.І., Слободянюк О.В., Пащенко В.Н. Інженерна та компютерна графіка - файл n1.doc

приобрести
Кормановський С.І., Слободянюк О.В., Пащенко В.Н. Інженерна та компютерна графіка
скачать (16676 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc16676kb.05.06.2012 06:41скачать

n1.doc

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Варіанти графічних завдань



Таблиця 2.1




Продовження таблиці 2.1




Таблиця 2.2




Продовження таблиці 2.2




3 ЗОБРАЖЕННЯ
Методи побудови і читання креслень ґрунтуються на теорії курсу нарисної геометрії. Зображення предметів виконують за методом прямокутного проекціювання. Для аксонометричних проекцій також застосовують і косокутне проекціювання.

Зображення на рисунку залежно від їх змісту поділяються на види (вигляди), розрізи, перерізи. Кількість виглядів, розрізів і перерізів повинна бути найменшою, але достатньою для повної уяви про зображуваний предмет.

У цьому розділі розглянуто практичне застосування методів нарисної геометрії для розв’язання задач технічного характеру і побудови аксонометричних зображень предметів, виконаних в ортогональних проекціях.
3.1 Визначення та класифікація розрізів
Розрізом називається зображення предмета, якого цілком або частково уявно розрізано однією або кількома площинами.

Частина предмета, яка знаходиться між спостерігачем і січною площиною, умовно видаляється. На розрізі показують те, що знаходиться у січній площині і що розташовано за нею (рис. 3.1).

Розрізи використовують для того, щоб виявити невидимі поверхні деталі.



Рисунок 3.1
Отже, для виконання розрізу предмета треба виконати такі дії.

1. У потрібному місці предмета уявно провести січну площину.

2. Уявно відкинути частину предмета, що знаходиться між спостерігачем і січною площиною.

3. Спроекціювати частину предмета, що залишилась, на відповідну площину проекції і зобразити її на місці одного з основних виглядів або на вільному полі рисунка.

4. Якщо необхідно, біля розрізу нанести відповідний напис і стрілку.

Розрізи поділяють на прості, складні, місцеві. Прості розрізи виконуються однією січною площиною. Прості розрізи поділяються на:

а) горизонтальні — січна площина паралельна горизонтальній площині проекцій (рис. 3.2, розріз А-А);

б) вертикальні, які поділяються на фронтальні – січна площина паралельна фронтальній площині проекцій (рис. 3.3, розріз А-А) і профільні - січна площина паралельна профільній площині проекцій (рис. 3.3, розріз Б-Б).

в) похилі - січна площина утворює з горизонтальною площиною проекційний кут, що відрізняється від прямого (рис. 3.4).

Складні розрізи виконуються декількома січними площинами і поділяються на:

а) ступінчасті - січні площини паралельні (рис. 3.5);

б) ламані - січні площини перерізаються (рис. 3.6).

Місцеві розрізи допомагають з'ясувати конструкцію предмета в окремому його місці. Місцеві розрізи не позначаються на рисунках, а виділяються на вигляді суцільною хвилястою лінією. Ця лінія не повинна збігатися з будь-якими лініями зображення (рис. 3.7).







Рисунок 3.2

Рисунок 3.3



Рисунок 3.4

Рисунок 3.5

Рисунок 3.6




Рисунок 3.7

3.2 Правила оформлення, позначення та розміщення розрізів



При виконанні розрізів положення січної площини позначається на рисунку лінією перерізу, для якої використовують розімкнену лінію (рис.3.8).

Початковий і кінцевий штрихи не повинні перетинати контур відповідного зображення. Із зовнішніх кінців розімкненої лінії на відстані 2...3 мм наносять стрілки, які показують напрямок погляду.



Рисунок 3.8
Розрізи позначають великими літерами українського алфавіту, які використовують в алфавітному порядку. Однакові літери наносять біля стрілок з зовнішнього боку і виконаний розріз позначають написом А-А.

Якщо розріз повертали, то до напису А-А додають знак чи 900

(900 – кут повороту зображення відносно виконаного). Значення кута вказують при необхідності.

Розріз не позначають, якщо січна площина збігається з віссю симетрії предмета, а відповідні зображення розміщені в проекційному зв'язку і не розділені якимись іншими зображеннями (рис. 3.9 фронтальний розріз).

На симетричних зображеннях рекомендується поєднувати половину вигляду і половину розрізу. Розріз виконується на правій чи нижній половині зображення. Лінією поділу вигляду і розрізу є вісь симетрії (штрих-пунктирна лінія, рис. 3.10, а) зображення.

Рисунок 3.9


Рисунок 3.10
Якщо на осі симетрії є лінія видимого чи невидимого контуру, то видимість її зберігається, тобто проводять суцільну хвилясту лінію зліва (рис. 3.10, б) чи справа (рис. 3.10, в) від осі симетрії.

Допускається поєднувати чверть вигляду і чверті трьох розрізів - чверть вигляду, чверть одного розрізу і половину другого і т.п. за умови, що кожне з цих зображень симетричне (рис. 3.11).


Рисунок 3.11
При виконанні складних розрізів січні площини умовно повертають (для ламаних розрізів) чи переміщують (для ступінчастих розрізів) до суміщення в одну площину. При цьому елементи предмета, розміщені за січними площинами, креслять так, як вони проекціюються на відповідну площину (рис. 3.12, а). Напрям повороту може не збігатися з напрямом погляду на розріз (рис. 3.12, б).



Рисунок 3.12
При позначенні складних розрізів в місцях перетину слідів січних площин наносять штрихи, що перетинаються.

3.3 Умовності та спрощення


1. Якщо вигляд, розріз чи переріз є симетричною фігурою, то допускається креслення половини зображення (рис. 3.13), чи трохи більше половини зображення з проведенням в останньому випадку лінії обриву.



Рисунок 3.13
2. Якщо предмет має кілька однакових, рівномірно розміщених елементів, то на зображенні цього предмета повністю показують один-два таких елементи (наприклад, один-два отвори або зубці, рис. 3.14, а, б), а інші елементи показують спрощено чи умовно.


а) б)

Рисунок 3.14
3. На виглядах і розрізах допускається показувати спрощено проекції ліній перетину поверхонь, якщо немає потреби точної їх побудови. Замість лекальних кривих проводять дуги кола і прямі лінії (рис. 3.15, а, б).


а) б)

Рисунок 3.15
4. Плавний перехід від однієї поверхні до іншої показують умовно, чи зовсім не показують (рис. 3.16,а,б).


а) б)

Рисунок 3.16
5. При виконанні розрізів допускається використання накладених проекцій в тих випадках, коли на розрізі треба показати елемент деталі, що розміщений між спостерігачем і січною площиною. Така проекція виконується на розрізі штрих-пунктирною потовщеною лінією (рис. 3.17).



Рисунок 3.17
6. Для зменшення кількості зображень допускається показувати в розрізі отвори, розміщені на круглих фланцях, які не попадають в січну площину. Суміщення виконують по дузі центрового кола. На прямокутних фланцях таке суміщення отворів не рекомендується (рис. 3.18).


Рисунок 3.18
7. Якщо січна площина направлена вздовж осі чи довгої сторони таких елементів деталей як спиці маховиків, шківів, зубчастих коліс, тонкі стінки типа ребер жорсткості, то такі елементи показують не заштрихованими. Якщо в подібних елементах є місцеве заглиблення, то виконують місцевий розріз (рис. 3.19).

Рисунок 3.19
8. Непустотілі деталі циліндричної, сферичної чи прямокутної форми, наприклад, вали, осі, болти, гвинти, шпильки, заклепки, кулі і т.п. при повздовжньому розрізі показують нерозрізаними. Гайки і шайби на складальних рисунках показують нерозрізаними.

3.4 Перерізи. Означення та різновиди


Крім виглядів та розрізів на робочих кресленнях застосовують перерізи. За їх допомогою виявляють поперечну форму деталі в тому чи іншому місці.

Перерізом називається зображення фігури, яке дістають при розтині предмета подумки однією або кількома площинами. На перерізі показують лише те, що матимемо безпосередньо у січній площині.

Щоб виконати переріз якогось предмета, потрібно:

а) у потрібному місці уявити та провести січну площину;

б) фігуру перерізу повернути паралельно тій площині проекцій, на яку будуватиметься переріз;

в) на вільному місці поля рисунка накреслити переріз.

На рис. 3.20, показано зображення деталі, на рис. 2.20,б фронтальна проекція деталі, на рис. 3.20,а - наочне зображення цієї деталі, яка перерізана площиною. На рис. 3.20,в виконано переріз, для порівняння на рис. 3.20,г ілюструється розріз цієї деталі.

В залежності від розташування на кресленні перерізи бувають винесеними (рис. 3.21) та накладеними (рис. 3.22).

Контур винесеного перерізу обводять суцільною лінією, а накладеного - суцільною тонкою. При використанні перерізів перевага надається винесеним, оскільки накладені не досить наочні.

Переріз називається винесеним, якщо його виконують окремо від основного зображення.

Винесені перерізи обводять суцільною основною лінією і штрихують під кутом 45° відносно до основного надпису. Правила виконання та позначення лінії перерізу, тобто сліду січної площини, ті ж, що і для розрізів.

Рисунок 3.20

Рисунок 3.21 Рисунок 3.22
Винесені перерізи можна також показувати на розриві між частинами одного і того ж вигляду (рис. 3.23) або на вільному полі креслення (рис.3.24).

Переріз називається накладеним, якщо його розміщують безпосередньо на зображенні предмета.


Рисунок 3.23 Рисунок 3.24
Накладені перерізи обводять суцільною тонкою лінією, причому контур зображення на місці розташування накладеного перерізу не переривають, та штрихують під кутом 45° до основного надпису креслення (рис. 3.25). Літерні позначення на накладених перерізах не дають, а розімкнену лінію із стрілками показують лише тоді, коли форма цих перерізів несиметрична (рис. 3.26).



Рисунок 3.25 Рисунок 3.26

Правила виконання та позначення


Вісь симетрії винесеного або накладеного перерізу (рис. 3.27, 3.28) показують штрих-пунктирною тонкою лінією без позначення буквами та стрілками, лінію перерізу не проводять.

У випадку симетричної фігури лінію перерізу (слід січної площини, стрілки, напис за типом "А - А") не проводять (рис. 3.29).


Рисунок 3.27 Рисунок 3.28



Рисунок 3.29
Січні площини потрібно вибирати так, щоб мати нормальні поперечні перерізи (рис.30).



Рисунок 3.30
У всіх інших випадках для отримання лінії перерізу застосовують розімкнену лінію із стрілками, що показують напрям погляду, і позначають великими літерами українського алфавіту. Переріз супроводжують написом за типом "А - А" (рис.31). Коли це необхідно, допускається розміщувати переріз на будь-якому місці поля рисунка, а також з поворотом. При цьому до напису треба додати позначення , що відповідає слову "повернуто" (рис. 3.32).

Рисунок 3.31 Рисунок 3.32
Для однакових перерізів предмета лінії перерізу позначають однією і тією самою буквою і креслять лише один переріз (рис. 3.33).


Рисунок 3.33
Якщо при цьому січні площини спрямовані під різними кутами (рис.3.34), то позначення не вводять.

Як вже зазначалось, у перерізі показують лише те, що лежить безпосередньо у самій січній площині. Але, як виняток, встановлено, що коли січна площина проходить через вісь поверхні обертання, яка обмежує отвір або заглиблення, то контур цього отвору чи заглиблення у перерізі показують повністю (рис. 3.35, а, б).

Коли січна площина проходить через некруглий отвір і переріз складається з окремих самостійних частин, то необхідно застосувати розріз, а не переріз (рис. 3.36).



Рисунок 3.34


Рисунок 3.35


Рисунок 3.36
3.5 Наочні зображення
Прямокутні проекції об'єктів у різних галузях промисловості дають змогу розв'язувати різні позиційні та метричні задачі щодо цих об'єктів, а також виконувати вимірювання. Проте недоліком способу прямокутних проекцій є відсутність одного з вимірів об'єкта на кожній з проекцій, а це призводить до зменшення наочності зображень.

Систему, при якій зображуються всі три виміри об'єкта, називають аксонометричною або просто аксонометрією. Отже, аксонометрії властиві наочність та оборотність. Ідея аксонометрії полягає в тому, що об'єкт жорстко зв'язується з просторовою декартовою системою координат, яка разом з об'єктом проекціюється центрально або паралельно на площину аксонометричних проекцій. При центральному проекціюванні аксонометрію називають центральною, а при паралельному — паралельною. Нижче буде розглянуто паралельну аксонометрію.

На рис. 3.37 показано точку А в системі прямокутних декартових координат. Щоб зв'язати точку з системою координат, її проекціюють на одну з координатних площин (найчастіше на горизонтальну). Таку проекцію називають вторинною. При цьому відразу визначаються всі три декартові координати точки.



Рисунок 3.37
Напрям аксонометричного проекціювання вибирають так, щоб він не збігався з напрямом координатних осей або площин, бо інакше матимемо вироджену проекцію осі чи площини. При цьому відрізки, паралельні координатним осям, будуть спотворюватися залежно від кута нахилу відрізка до аксонометричної площини проекцій. Ступінь спотворення виражають так званими коефіцієнтами або показниками спотворення.

З багатьох систем аксонометричних про­екцій на практиці часто користуються трьома її видами, а саме: прямокутною ізометрією (співвідношення показників спотворення 1:1:1), прямокутною диметрією (1 : 1/2 : 1) та косокутною фронтальною диметрією (1 : 1/2 : 1). Використовують також косокутну ізометрію або "воєнну перспективу" (1:1:1).

Найбільш поширеним і простим видом аксонометрії є прямокутна аксонометрія, зокрема прямокутна ізометрія. В цій системі всі три показники спотворення дорівнюють один одному, а це можливо тільки тоді, коли всі три координатні осі однаково нахилені до площини аксонометричних проекцій. При цьому трикутник слідів є рівнобічним. Ось Оz, як правило, розміщують вертикально, а осі Ох та Оу утворюють з нею кути по 120°.

В ізометричній проекції розміри по всіх трьох осях скорочуються однаково. Показник спотворення в прямокутній ізометрії визначають за формулою 2 = 2, де р =  0,82. На практиці при побудові аксонометричних зображень користуються так званими зведеними показниками спотворення. Зокрема, в прямокутній ізометрії при побудові зображень відкладають паралельно координатним осям натуральні величини. В результаті дістають аксонометричне зображення, збільшене в 1,22 рази (1:0,82 = 1,22).

Зображення куба в прямокутній ізометрії подано на рис. 3.38.

Тут у грані куба вписані кола, які зображуються еліпсами. Для побудови цих еліпсів досить знати напрям і розміри їх великої і малої осей. Велика ось еліпса перпендикулярна до третьої координатної осі, а мала вісь паралельна їй.

Відкладаючи паралельно координатним осям натуральні величини відрізків, отримуємо: великі осі еліпсів дорівнюють 1,22 D, а малі — 0,7D.

В таблиці 3.1 та рис. 3.39 показано положення осей еліпса АВ і CD відносно осей Ox, Oy, Oz.
Таблиця 3.1

Площини проекцій

Велика вісь АВ


Мала вісь CD

П1

АВOz


CD|| Oz

П2

АВOy


CD|| Oy

П3

АВOx


CD|| Ox
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


Варіанти графічних завдань
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации