Капська А.Й. Соціальна робота: технологічний аспект - файл n1.doc

приобрести
Капська А.Й. Соціальна робота: технологічний аспект
скачать (2992.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc2993kb.08.07.2012 01:18скачать

n1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17






Державний центр соціальних служб для молоді Міністерства України у справах сім'ї, дітей та молоді

Інститут соціальної роботи та управління

Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова

СОЦІАЛЬНА РОБОТА:

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів

КИЇВ 2004


вищих навчальних закладів



ББК 74 6 УДК 37 035 С69

Друкується за рішенням Вченої ради

НПУ їм М П Драгоманова

від 26 лютого 2004 р (протокол № 7)

ЗМІСТ


Авторський колектив:

Капська А.Й , керівник авторського колективу -розд І, гл 1 -п 1, 3, 4, 5,

розд II гл 1 -п І, 5, гл 2-п 1,2, гл 4~п 1,

гл 5-п 1,4,5 6,

Безпалько О.В , кандидат пед наук -розд І, гл 3 - п 2, Вайнола Р.Х , кандидат пед наук -розд І, гл 2-п 1,2,3, Вакуленко О.В , кандидат пед наук- розд II гл 4-п З, Карпенко О.Г., кандидат пед наук -розд І, гл 1 - п 2, гл 3-п 1, розд II,

гл 2-п 3,4, гл 4-п 2, гл 5-п 2,3, Ковчина І.М., кандидат пед наук -розд II, гл 8 — п 1, 2, Комарова Н.М , кандидат екон наук -розд І, гл 3-п З, Краспова Н.П , кандидат пед наук -розд II, гл 6-п 1 2, 3, 4, Мірошниченко С.А -розд І гл 1 — п 2,3, Міщик Л.І., доктор пед наук -розд II, гл 1 - п б, Пєша І.В., кандидат пед наук -розд II, гл 3-п 3 4, Поліщук В.А , кандидат пед наук -розд II, гл 1 -п 4, гп 4-п 4, 5, Харченко С.Я., доктор пед наук -розд II, гл 7-п 1,2

Рецензенти: Євтух М.Б -

Говорун Т.В -

доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член АПН України,

доктор психологічних наук, професор

С 69 Соціальна робота: технологічний аспект: Навчальний посібник/За ред. проф А Й Капської - К Центр навчальної літератури, 2004 - 352 с ІЗВМ 966-8365-40-2

На основі глибокого вивчення та аналізу різних напрямів соціальної роботи в Україні в посібнику пропонуються теоретичні засади та окремі технології соціальної роботи з різними категоріями населення

Посібник призначається для соціальних працівників, соціальних педагопв, які працюють у державних і недержавних установах та студентів гуманітарних факультетів навчальних закладів 1-І V рівнів акредитації та готуються до роботи в соціальній і соціально-педагогічній сфері

ББК 74 6 УДК 37 035

ІЗВИ 966-8365-40-2

© Капська АЙ таш, 2004

© Центр навчальної літератури, 2004

Передмова 6

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ... 8

Глава 1. Соціальна робота як практична діяльність 8

  1. Взаємозв'язок соціальної політики і соціальної роботи 8

  2. Соціальна робота як вид професійної діяльності 14

  3. Об'єкти і суб'єкти соціальної роботи 18

  4. Функції, структура, рівні соціальної роботи 24

  5. Принципи соціальної роботи 29

Глава2. Професійна компетентність спеціаліста соціальної роботи 35

  1. Професійна компетентність соціального працівника 35

  2. Методи соціальної роботи 46

  3. Організаційні форми соціальної роботи 53

Глава 3. Технологізація соціальної роботи як умова Гг оптимізації.... 61

  1. Технології соціальної роботи: сутність, специфіка,
    класифікації 61

  2. Діагностика соціальної роботи як умова успішного її
    прогнозування 70

  3. Експертиза й оцінка ефективності соціальної роботи 79

РОЗДІЛ II. ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ 92

Глава 1. Технології роботи з сім 'ями різного типу 92

  1. Соціально-виховна робота з молоддю як умова підготовки до
    сімейного виховання 92

  2. Проблема батьків і дітей у сучасній сім'ї 99

  3. Психолого-педагогічна допомога молодій сім'ї 105

  4. Соціально-педагогічна робота з дітьми, які зазнали
    сімейного насилля 113

  5. Деякі технологічні аспекти соціальної роботи у дитячих
    будинках сімейного типу 149

  6. Превенція насильства у сім'ї як комплексна проблема
    соціальної педагогіки 160

Глава 2. Технології соціальної роботи з людьми, що

мають функціональні обмеження 172

  1. Концептуальний підхід до соціально-педагогічної реабілітації
    дітей з обмеженими функціональними можлиовостями 172

  2. Моделі соціальної реабілітації дітей з функціональними
    обмеженнями 173

  3. Вивчення стану та діагностика дитячої інвалідності 177

  4. Зміст реабілітації дітей з функціональними обмеженнями. 186

Глава 3. Технології соціальної роботи з військовослужбовцями 198

  1. Соціальна зумовленість роботи з військовослужбовцями .... 198

  2. Форми соціальної роботи 200

  3. Організація соціальної роботи 203

  4. Етапи соціальної роботи з військовозобов'язаного молоддю. 206

Глава 4. Технології соціальної роботи з дезадаптивними

дітьми та молоддю 215

  1. Соціальна реабілітація дітей з девіантною поведінкою 215

  2. Особливості соціальної роботи з неповнолітніми, які
    повертаються з місць позбавлення волі 228

  3. Соціально-педагогічні заходи протидії вживанню
    наркогенних засобів молоддю 244

  4. Принципи підбору психокорекцийних методик та методів . 250

Глава5. Соціальна робота з дітьми вулиці 267

  1. "Діти вулиці"... та їх шлях до вулиці 267

  2. Соціально-правові основи захисту дітей, що потребують
    соціально-педагогічної допомоги 272

  3. Причини появи соціального явища — "діти улиці" 276

  4. Технології соціальної роботи з "дітьми вулиці"

та соціально незахищеними дітьми та підлітками 277

5. Робота з кризовими сім'ями як попередження появи

"дітей вулиці" і соціально незахищених дітей 280

6. Вулична соціальна робота 286

Глава 6. Технології соціальної роботи з обдарованими дітьми 292

  1. Характеристика творчої обдарованості дитини 292

  2. Типологія обдарованості 297

  3. Особливості творчої обдарованості та її проблеми у дитини. 299

  4. Соціально— педагогічна робота з обдарованими дітьми і їх
    батьками 303


Глава 7. Технології соціальної роботи з клієнтами різного

віку 316

  1. Соціальна робота з клієнтами зрілого віку 316

  2. Соціальна робота з клієнтами похилого віку 322

Глава8. Технології соцально-правового захисту клієнтів 328

  1. Основні напрямки соціально-педагогічної діяльності
    фахівців 328

  2. Зміст і організаційно-правові форми роботи з дітьми та
    молоддю шкільного віку 337

Додатки 346

Соціальна робота

Соціальна робо/па


ПЕРЕДМОВА

Останнє десятиріччя у розвитку української педагогічної науки до­сить помітними є пошуки ефективних підходів у технологіях соціальної роботи. За цей час соціальні технології збагатилися новими напрямами, методами і формами роботи. Можна без перебільшення сказати, що це був період, якому притаманні тенденції, спрямовані в майбутнє.

Актуальність вивчення основних технологічних аспектів соціальної роботи за ці роки обумовлюється такими важливими прцесами, які відбу­ваються сьогодні в українському суспільстві й у соціальній сфері, які тісно пов'язані між собою. Це означає, що бурхливий розвиток суспіль­ства ставить перед центрами соціальної роботи відповідальні завдання. Дійсність народжує нові потреби, нові інтереси членів суспільства, зок­рема, тих, які потребують соціальної допомоги, соціального захисту і підтримки. Соціальний запит обумовлює не лише звернення людини з тієї чи іншої важливої проблеми, а й ті форми допомоги, які можуть і повинні надавати центри соціальних служб для молоді та спеціалізовані центри в Україні.

Мова йде не лише про велику кількість адекватних до запитів форм роботи, що з'явилися останнім часом і які демонструють иебайдужість державних виконавчих органів і спеціалізованих служб до долі людини, а йдеться про їх особливе змістове наповнення, спрямоване на людину і реалізоване заради людини. Розкриття технологічного аспекту соціаль­ної роботи передбачає не знайомство практиків з новітніми технологія­ми, а, перш за все, служить стимулом у пошуках умов і механізмів адаптації цих технологій у конкретному регіоні до конкретних клієнтів з врахуванням соціальних процесів, перспектив розвитку клієнта та визна­чення його місця у суспільстві.

Пропонований посібник — це один із важливих кроків узагальнити пошукові і практичні напрацюванпя вітчизняних вчених, і дати картину дії соціальних технологій у різних аспектах життєдіяльності людини.

Дана колективна праця склалася таким чином, щоб охопити найбільш болючі питання сьогодення у соціальній роботі, найбільш вразливі групи населення, що потребують уваги, підтримки і допомоги: інваліди, діти вулиці, дорослі і діти, що зазнали насильства, проблемні сім'ї, групи ризику, люди похилого віку та іп.

Оскільки видання не готувалося як монографічне дослідження, що мало б висвітлити всі без винятку технології соціальної роботи, ми вклю­чили до посібника розділи, ще мало розроблені, але поставлені на поря­док денний соціальною практикою (соціальна робота з людьми зрілого віку, соціальна робота з дітьми, що мають обдарованість та з їхніми батьками тощо).

Цілком усвідомлюючи, що посібником будуть користуватися як тео­ретики, так і практики, зокрема, соціальні працівники, авторський колек­тив сподівається, однак, що ця книга стане у пагоді фахівцям соціальної сфери, студентам, викладачам навчальних закладів, усім, хто цікавиться проблемами і долею людей, котрі потребують нашої допомоги.

Від авторського колективу проф. А.Й. Капська

Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи


РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

ГЛАВА 1. СОЦІАЛЬНА РОБОТА ЯК ПРАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

/. Взаємозв 'язок соціальної політики і соціальної роботи

Соціальна робота є прямим відображенням суті соціальної політики, яка охоплює численні і різноманітні аспекти життя. Безперечно, що соц­іальна політика, як наукова галузь і навчальна дисципліна, є передумо­вою розгортання соціальної роботи, оскільки науковці вбачають у соц­іальній політиці перш за все, регулятор соціальних процесів, перетво­рень. Проте, щоб соціальна робота, як практичний прояв соціальної пол­ітики, стала конкретною проблемою і набула соціально значущої та дер­жавної ваги, в державі потрібне соціальне замовлення.

Різні науковці по-різному тлумачать поняття "соціальна політика" як базове поняття стосовно соціальної роботи. Так, скажімо, А. Райкевич зазначає, що соціальна політика — це цілеспрямована діяльність держа­ви та інших суб'єктів у галузі формування умов життя населення та міжособистісних відносин [1,7]. По-іншому розуміє соціальну політику Я. Роснер, який вбачає серед завдань соціальної політики і таку, як "перебудову соціальної структури суспільства". Водночас він наголошує на тому, що метою соціальної політики має бути задоволення потреб особистості, і цьому повинні підпорядковуватись усі інші заходи соц­іальної політики [1,17].

Російські вчені (В.Афанасьєв, Ю.Волков, С.Шаталіи) вважали, що до сфери соціальної політики варто відносити такі питання, як забезпе­чення матеріального добробуту народу, підвищення його культури, гро­мадської свідомості й активності, поглиблення демократії та прогресив­ний розвиток соціальної структури суспільства [2, 396].
Український соціолог О.Якуба також пов'язує можливість вирішен­ня соціальних проблем із зміною статифікаційної структури українського суспільства, оскільки це дозволяє уточнити чимало позицій, які відобра­жають зміст соціальної політики [3, 145].

Виходячи з висловлених міркувань, можна стверджувати, що соц­іальна політика як регулятор має такі складові: суб'єкти, які розробля­ють і впроваджують соціальні програми; об'єкти, які підлягають регулю­ванню, корекції; канали, засоби впливу суб'єктів па об'єкти [4, 12].

Глибоке наукове вивчення результатів соціальної роботи дозволяє говорити про позитивні чи негативні тенденції соціальної політики, її "больові точки" і розробляються оптимальні шляхи їх усунення. При цьому однією із умов успішної реалізації соціальної політики є функціо­нування її структурно-функціональної моделі, яка включає кілька важ­ливих компонентів:

Безумовно, для грамотного вирішення завдань соціального характе­ру па різних рівнях необхідне чітке визначення об'єктів і суб'єктів соц­іальної політики, а інтегрована якість соціальної сфери полягає у забез­печенні сприятливих умов для розвитку особистості, її соціального само­почуття в різних організаціях, достатньо повної реалізації творчих мож­ливостей і здібностей, які в кіпечпому результаті справляють позитив­ний вилив па ефективність інших видів діяльності особистості.

Досягненні збалансованості у соціальній сфері, зняття соціальної де­формації і своєчасне розв'язання соціальних конфліктів — це і є змістом соціальної політики як па рівні держави, так і на рівні регіонів. Тому в її організації органи управління різних рівнів повинні мати вплив па хід соціальних процесів згідно з окресленими цілями. Звичайно, у праців­ників, котрі працюють у соціальній сфері, може з'явитися запитання: які умови необхідні для отримання оптимального результату, досягнення соціальної стабільності, збалансованості всіх елементів соціальної сфе­ри, а отже, забезпечення гідного життя громадян у різних регіонах. Таких складових є кілька:

10

Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи

11








  1. наявність ресурсів на соціальні потреби;

  2. надійність концепції соціального захисту і підтримки населення,
    соціального управління (системи соціального управління);

  3. налагодженість інформаційно-аналітичної системи управління соц­
    іальними процесами, коли функція соціального управління фіксується,
    уточнення в результаті соціальної діагностики, виявлення "больових то­
    чок" і застосовується вся сукупність методів самоуправління (прогнос­
    тичних, соціальпо-технологічних, адміиістративпо-нравових, соціологіч­
    них тощо);

  4. всі суб'єкти соціального управління рівномірно розподіляють
    функції управління між відповідальними органами; адекватно реагують
    на соціальні процеси за допомогою сукупності методів управління; го­
    ловні управління координують роботу відповідно до досягнень соціаль­
    них цілей.

Побудова моделі і визначення "білих плям" у соціальній політиці, базується на системі показників, які слід класифікувати за сферами жит­тєдіяльності об'єкта соціальної роботи.

Перша сфера — виробничо-технологічна:

Друга сфера — професійно-трудова:

— професійна надійність (кваліфікація, стаж роботи за спеціаліза­
цією, виступають як суб'єктивні показники);

— задоволення працею (суб'єктивні показники).
Третя сфера — соціально-побутова:

Четверта сфера — соціально-політична:

П'ята сфера — культурно-духовна:

— високий професіоналізм і готовність викопувати технологічні ви­
моги у будь-яких ситуаціях;

— співпадання нормативної і реальної соціальних структур у мікро-
соціумі.

Сьогодні, як стверджують соціологи, створює собі дорогу теорія "природного права" па розвиток і реалізацію людиною своїх здібностей до творчого мислення і творчої діяльності. Безперечно, кожна людина реалізує те, що в ній закладено природою, і не більше, а якщо закладено більше, то це стає не лише її особистим надбанням, але і благом для всіх у процесі досить різноманітного й універсального в умовах інформацій­ної цивілізації людського спілкування [5].

Щоб вести мову про соціальну роботу, її зміст і функції, доцільно сказати, що сьогодні ми маємо перевернути піраміду захисту і індивіду­альної і соціальної суб'єктивності людини, де особистість і соціальне середовище, яке їх оточує, — є єдиним цілим. При цьому не особистість функціонує заради середовища, а останнє повинне засобами своєї орган­ізації створювати умови для розвитку життєвих сил людини. Таку пірам­іду прогнозує С.Григор'єв, в якій соціальне середовище й особистість перебувають у діалектичному взаємозв'язку [6].

12

Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 13


Смисл соціального соціуму полягає у забезпеченні сприятливих умов для розвитку особистості, остання ж реалізує свої життєві сили через соціальну організацію, соціальне середовище.

Сама держава делегує своїм соціальним інститутам, організаціям, ок­ремим особистостям ряд функцій по управлінню і розпорядженню влас­ними справами, скорочує методи політичного тиску і розширює сферу правового, духовпо-культурного, штелектуальио-інформаційпого впливу на громадян.

В останні роки все частіше постає питання про обумовленість соц­іальної роботи соціальною політикою держави, оскільки зміст і спрямо­ваність останньої служить не лише змістовою, але й організаційною ос­новою соціальної роботи, викопуючи водночас надзвичайно важливу ме­тодичну функцію стосовно до останньої.

Спираючись на законодавчу базу і нідзакоіші нормативно-правові акти, різні структури органів державного управління, соціальна політика прагне створити передумови для адаптації людини до умов життєдіяль­ності, які постійно змінюються у часі і просторі.

Без сумніву, соціальна політика не може бути оформлена гарними гаслами і деклараціями, вона, перш за все, має врахувати інтереси і потреби соціальних, професійних, національних, різновікових і різноста­тевих груп населення. І чим глибше будуть вивчені і усвідомлені життєві потреби населення, умови й можливості їх реалізації, тим точніше і по­вніше вони будуть представлені у завданнях соціальної політики, а отже, більш успішно вирішуватись у практиці. Тобто, можна сказати, що соц­іальна політика (як методологія) і соціальна робота (як практика) — це дві взаємообумовлені, взаємодіючі сторони, які включають пауково-пізиа-вальпий і іірактично-оргапізаційпий компоненти [1, 48-49].

Науково-пізнавальний компонент соціальної політики виступає як ре­зультат аналізу й осмислення потреб, які з'явилися у суспільстві, тен­денцій розвитку соціальних процесів як узагальненою результату й оцінки попереднього етапу соціальної політики. Це дає змогу органам державного управління виробити концепцію соціальної політики і формулювати її го­ловні завдання й напрямки, які проявляються у соціальній роботі.

Практично-організаційний компонент соціальної політики держави по­в'язаний безпосередньо з реалізацією концептуальних положень і стратег­ічних завдань. Саме названий компонент дозволяє глибоко усвідомити зміст соціальної політики й умови її реалізації; підбір і розстановку кадрів для вирішення окреслених завдань; визначення функцій виконавців, їх

повноважень і відповідальності, наявність ресурсів і засобів; координація зусиль і дії у реалізації завдань; поетапне виконання завдань.

Водночас слід зазначити, що, у свою чергу, соціальна робота з її розгалуженою структурою органів управління у різних регіонах, з широ­кою мережею центрів соціальної допомоги населенню здійснює досить активний вплив па соціальну політику. Вбираючи в себе практично-оргаи-ізаційний компонент соціальної політики держави, вона забезпечує ре­альність останньої, перевіряє її життєздатність. У цьому і проявляється діалектика взаємодії соціальної політики і соціальної роботи, хоча соц­іальна робота за своїм змістом значно багатша за соціальну політику, більш динамічна, рухливіша, і в той же час вона періодично визнає більшу стійкість і визначальний характер соціальної політики.

Література

  1. Социальпая политика (Сост. и рєд. А.Райкевич. — М.: Прогресе,
    1977.

  2. Волков Ю.Е. Достижения и задачи социальной политики. — Там
    же. - С.366-369.

  3. Якуба О.О. Зміни в соціальио-класовій структурі українського
    суспільства та соціальна політика // Соціальна політика в Україні та
    сучасні стратегія адаптації населення. 36. статей. — К.: НТФ "Студ-
    цептр", 1998. - С.145-148.

  4. Яременко О.О. Соціальна політика як регулятор взаємовідносин
    соціальних структур і соціальних інститутів // Український соціум:
    Соціологічні дослідження та моніторинг соціальної політики. — К.. 2002.
    - №1. - С.9-20.

  5. Абдеев Р.Ф. Философия ипформациошгай цивилизации. — М.:
    Прогресе, 1994.

  6. Григорьев С.И., Ивапов В.Н. и др. Социальньїе техпологии. —
    Барнаул: АГУ, 1999.

Питання для самоперевірки

  1. Вчому полягають суть і цілі соціальної політики?

  2. Охарактеризувати сферу розгортання соціальної роботи.

  3. Розкрити особливості взаємозв'язку соціальної політики і соціаль­
    ної роботи.

14

Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 15


2. Соціальна робота як вид професійної діяльності

Порушення па початку 90-х років XX ст. традиційних для України механізмів соціального регулювання і взаємодії, поведінки людей потре­бує перегляду не лише соціальної політики, але й теоретичних засад, які є фундаментного для осмислення того, що відбувається з людиною, сус­пільством, яка логіка зміни людей, який механізм самозахисту і загаль­нодержавної підтримки людей. Становлення і розвиток інституту соц­іальної роботи пов'язані також із загостренням міжнаціональних відно­син, еміграційних процесів. Ситуація ускладнюється і тим, що в останній період зіткнулися різні концепції і стратегії соціальної перебудови сусп­ільства та розвитку соціальної роботи. А сьогодні, як ніколи, потре­бується найбільш точне і швидке визначення стратегії і тактики соціаль­ного захисту населення, створення оптимально-необхідних установ соц­іальної роботи, а також підготовки і перепідготовки працівників.

Досить очевидним стає вилив па специфіку діяльності соціального працівника масовість і якість змін у самій людині: всеохоплююча гра­мотність, поінформованість, соціально-побутова забезпеченість. Переос­мислення основного змісту і напрямів соціальної політики призвело до необхідності визначення суті і напрямів соціальної роботи в реалізації цієї політики. Тому, перш за все, необхідно відповісти па такі питання: що ми розуміємо під поняттям "соціальна робота", який її основний зміст і різновиди ? Які основні особливості й ознаки ?

Як зазначалося вище, соціальна робота є найбільш важливим інстру­ментом соціальної політики. Водночас соціальна робота, виконуючи фун­кцію оберненого зв'язку, виступає в ролі соціального локатора, який визначає на основі спеціальних індикаторів реальні наслідки соціальної політики, її життєвість і ефективність. Саме система соціальної роботи як діяльність по паданню допомоги людині, сім'ї, групі осіб, які знахо­дяться у складній життєвій ситуації, шляхом надання матеріально-фінан-сової, морально-правової підтримки, консультування й обслуговування демонструє реальні можливості суспільства і держави щодо соціального захисту людини. Відомо, що кожна професія характеризується спільними з іншими професіями і специфічними, притаманними лише їй цінностями. Особливості професійних цінностей обумовлені роллю і статусом про­фесії в житті суспільства і конкретної людини.

Визначення ціннісних орієнтацій професійної діяльності, тим самим підкреслює не лише системну єдність, цілісність розвитку особистості і

діяльності, але й відводиться їм певна роль у досягненні професіоналіз­му, майстерності особистості й діяльності.

Цінності професійної діяльності можна розуміти як домінуючу по­требу — служить своєю професією на благо людей, яка орієнтує (акуму­лює) нрофесійио-особистісну активність соціального працівника у досяг­ненні означеної гуманної мети.

Взявши за основу характерні потреби особистості і співвідносячи їх з новою професією — соціальною суттю, можна назвати такі групи цінно­стей цієї діяльності.

Структурний і якісний аналіз цінностей соціальної роботи як профес­ійної діяльності виявляє її комплексний характер, гуманістичну природу і зміст. Саме гуманістичний ідеал — самоціпність особистості — визна­чає смисл і призначення цієї діяльності, а її цінності у зв'язку з цим відображають визнання гармонії суспільних і особистіших інтересів, ус­відомлення праці як вищого смислу життя, пріоритет загальнолюдських цінностей (істина, здоров'я, мир, милосердя, добро, допомога тощо). У зв'язку з цим завданням соціальної роботи є встановлення балансу між відповідальністю суспільства перед особистістю і відповідальністю осо­бистості перед суспільством.

Аналіз різних наукових підходів [1,2] дозволив визначити зміст соціальної роботи, який включає три основні аспекти:

Опадання допомоги окремій людині чи групі осіб, які опинились у скрутній життєвій ситуації, шляхом підтримки, консультування, реабілі­тації, патронажу та використання інших видів соціальних послуг;

  1. актуалізація потенціалу самодопомоги осіб, котрі опинились у
    складній життєвій ситуації;

  2. цілеспрямований вплив на формування і реалізацію соціально-еко-
    номічної політики на всіх рівнях — від регіонального до державного —


16

Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи

17


з меюю забезпечення сощальпо-оздоровчого середовища для житієвою розміщення і життєдіяльності людини, сіворити систему підтримки лю­дей, які опинились у складній жипевш ситуації

Перші два аспекти проявляються па мікрорівш, третій — па мак рорівш соціальної роботи

Так що ж таке "соціальна робота'"5

На сьогодні є чимало визначень цього феномена Ми пропонуємо лише деякі з них, які найбільш повію відображають сугь соціальної роботи Так, Національна асоціація соціальних працівників СІЛА наголо­шує, що соціальна робота — це професійна діяльність з надання допомо­ги індивідам, групам і сшльпоіам, посилення чи відродження їхньої здат носи до соціальною функціонування та створення сприипяіливих соц­іальних умов для досяіпепия цих цілей [3, 31-32]

Російський вчений А Ляшепко [4] розкриває соціальну роботу у двох площинах у широкому розумінні — це вплив професіоналів іромадсь-кості па соціальне облаштування сусшльсіва шляхом формування і реал­ізації соціальної політики, спрямованої на сіворепия спрпяіливих умов для жинедіяльності людини У вузькому розмінні — це професійна діяльність, яка здійснюється професшио-шдіотовленим спещалісіам і їхнім помічниками і спрямована па падання індивідуальної допомоіи людині, сім'ї, і руш осіб, які попали у важку для них жииєву сшуацію, шляхом інформування, консультування, натуральної чи фінансової дономоіи, соц­іальну реадаптацію, догляд, обслуговування, педагоичпу і нсихолоичну підтримку тощо

Варто звернути увагу ще па розкриігя суті соціальної роботи, яке дає М Фарсов [4, 21] Він, зокрема, акцентує уваїу па такому аспекті, як самодопомога, включаючи п до заіальпого — допомога в системі соцюкультурних і пихосощальпих взаємодій і відносин різних суб'єктів

Вітчизняні вчені (В Андрущеико, М Лукашевич та ш )шд поняттям "соціальна робота" розуміють професійну діяльність оріашзацій, іруп і окремих шдивидів з падання допомоіи у здійсненні соціалізації особам чи групам людей у випадках, коли за відсутність належних умов у суспільстві або особистих вад їх соціалізації утруднюється, призупиня­ються або набуває зворотньою напряму (десоціалізація)

Останнє визначення с дещо спірним, оскільки в соціальній роботі на перше місце виступає не допомоіа у соціалізації, а допомоіа людині у визначенні самоцшності соціально значущої поведінки прояву, соціаль­ної акіивиосіі, "знайти" себе і своє місце Це дозволяє висловиш думку

про можливість функціонування ще одною визначення нопяіія ' Соц­іальна робоїа' , яку ми розуміємо соціально філософський, психолою педаїоіічіпш феномен, який вбирає в себе баіаіоіраншсть будь якої осо бисшсті і професійної діяльності фахівця у соціальній сфері це інтегро­вана управ ашська діяльшсіь, спрямована па зміну сукупності умов фун­кціонування і розвитку процесів з метою досяіпепия оптимальної їх відповідності інтересам і потребам особистості, і рун суспільства Таке широке тлумачення соціальної роботи дозвочяе розілядати п як фено­мен, метою якого є корекція соціальних відносин, соціальних процесів, соціальних умов, соціальних гехнолони Можна говорити про соціальну робо і у не лише як про професійну практичну діяльність, а й як про феномен суспільною жипя, який включає і практичну, і наукову, і навчальну діяльність у цій іалузі, а також знання, визнання, шституалі-зацпо у суспільстві цьою феномена

Слід зазначити, що можна ювориги про професійну і непрофесійну соціальну роботу [3, 7], до тою, як свідчить пракшка, осіаппя частіше просіежуьгься па вихідному еіаш сіаповлеїшя Цим еіаиом міг бути ще період 14 16 ст Сьоіодш можна вести мову уже про професійну доціль­ну робоїу, яка розпочала в 90-х роках XX сі в Украпи період шетитуа лізацп, сівореппя методолош і ісорп соціальної робоїи, що сприяло початку розвитку науковою напряму у цін галузі — соціальної робоїи з різними категоріями населення

Література

  1. Капська А Й Соціальна робота деякі аспекти роботи з дітьми та
    молоддю - К ДЦССМ, 2000 -

  2. Соціальна робо та/За ред В Андрушепка кн 2 — К ДЦССМ
    2002

  3. Социатьпа робота іеория и практика Учебиое пособие/Под ред
    нроф Е Холостовои, А Сорвипа — М ИНФРА, 2002

  4. Ляшенко А И Оріаиизация и уиравлешше социальпой робо той в
    Росіш, - М Наука, 1995

  5. Фиреов М В Введепие в іеорешческие основи социальпой робоїи
    (исторически понягиипии аспекі) М ИПС — Воронеж МОДЄК, 1997

18

Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи

19


Питання для самоперевірки

  1. Які компоненти входять до складу соціальної роботи?

  2. Що характеризує соціальну роботу як певний вид діяльності?

  3. Дайте змістову характеристику соціальної роботи.

3. Об'єкти і суб'єкти соціальної роботи

Поліпшення соціального самопочуття людини, вдосконалення умов її життя, забезпечення гідного, комфортного життя — все це є безпосеред­німи практичними завданнями соціальної роботи. Здійснювати компетен­тно ці та інші завдання повинен спеціаліст, професіонал високої кваліф­ікації, який наділений особистісио-моральиою спрямованістю, професій­но необхідними якостями.

Розглядаючи сферу діяльності соціального працівника, чималу кількість соціальних інститутів, установ організацій, окремих груп і осіб, які з певних причин взаємодіють у спільній сфері діяльності, доцільно коротко зупинитись на об'єктах і суб'єктах соціальної роботи.

Думається є виправданим твердженням П.Павленка [1], про те, що у цій парі понять має домінувати не суб'єкт, як це практикується, а об'єкт. Об'єкти соціальної роботи ставляться па перше місце завдяки тим харак­теристикам, завданням, які необхідно вирішувати ті проблеми, які мають об'єкти. Суб'єкти ж формуються і організуються па цій основі. Можна сказати, що суб'єкти є надбудовою у складних соціальних процесах.

Саме у такій послідовності ми й розглянемо ці два поняття "об'єкти і суб'єкти", без яких неможливо розкрити суть всієї соціальної роботи. Об'єктом соціальної роботи в широкому розумінні цього поняття є всі люди, оскільки їх життєдіяльність з великими чи малими проблемами потребує уваги соціального працівника чи окремої служби, які спро­можні створити чи видозмінити відповідні соціальні умови з метою усу­нення чи корекції певної проблеми.

Звичайно, проблеми суспільства, групи чи окремої людини можуть багато в чому розходитись, не стикуватись. І не завжди може їх виріши­ти саме соціальний працівник, а іноді може і зовсім не допомогти. На­приклад, якщо у студента погіршилося здоров'я, помічено функціональ­не відхилення, то соціальний працівник може і зобов'язаний допомогти переадресувати молоду людину у спеціальну лікарню, щоб отримати відпо-

відну консультацію і, якщо потрібно, — лікування. А якщо, скажімо у заможної людини не вистачає коштів придбати останньої марки "Мерсе-дес", то навряд, чи ця людина має стати об'єктом уваги соціального працівника.

Отже, виходячи із специфіки сфери діяльності соціального працівни­ка, можна говорити про багаточисельпу групу суб'єктів, які організову­ють, стимулюють, реабілітують, корегують, допомагають різним людям, групам, громадам, серед яких па перше місце слід поставити соціального працівника, а потім уже установи, організації, соціальні інститути. Всі вони повинні вирішувати проблеми, які постають перед об'єктами соціальної роботи [2, 15], тобто тих, хто падає допомогу [3, 18].

Вітчизняні зарубіжні науковці ведуть дискусії з приводу визначення тих, хто входить до групи об'єктів. З'явилося чимало термінів, зокрема: той, хто потребує допомоги (але її потребують усі, хто звертається у відповідні інституції), хто зазнав насилля, пацієнт, хвора людина, зубо­жіла людина, клієнт тощо.

Автори книги "Соціальна робота" [3] дотримуються думки, що термін "клієнт" може бути узагальненим відображенням суті об'єкту соціальної роботи. Оскільки населення в країні сруктуровано па різній основі, і в ньому є такі люди, такі групи і прошарки, які, опинившись у складній життєвій ситуації, або зовсім не можуть, або частково не спроможні вирішувати свої соціальні чи інші проблеми [2, 14]. Тому, розглядаючи соціальну роботу як з позиції її практичної спрямованості, можна визна­чити такі групи об'єктів соціальної роботи:

^ інваліди (представники різних вікових груп), сім'ї, у яких вихову­ються діти-іііваліди, діти і дорослі, які мають психологічні проблеми, стреси, схильні до суїциду:

/ люди похилого віку, які прирівнюються до ветеранів й учасників Військових дій та Великої Вітчизняної війни, вдови і матері загиблих військовослужбовців, колишні неповнолітні в'язані фашистських конц­таборів;

^ люди похилого віку, які неспроможні себе обслуговувати, залиши­лись одинокими, які мають проблеми через певний вік чи інвалідність;

^ діти й молодь, схильні до девіаптпої поведінки; діти які зазнають психічного, фізичного чи сексуального насильства; ті, що опинились у кризовій ситуації, коли с загроза їхньому життю чи здоров'ю; особи, котрі повернулися з місць позбавлення волі; сім'ї в яких живуть особи, схильні до виживання наркотиків, алкоголю;

20

Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 21


^ кризові, пеблагополучш сім'ї в яких виховуються діги — сироти чи дпи, що залишились без батьківської опіки, баїагодпш сім'ї, неповні сім'ї, сім'ї де проявляється жорстока поведінка баіьків, конфліктні си­туації, сексуаіьпа розбещеність,

-/ діги, які опинились у складних критичних ситуаціях з різних при­чин діти сирош, дни, котрі залишились без банківської опіки, дпи, котрі зазнали насилля з боку батьків, діти-бродяжки, обездолеш

Звичайно, названі і руни не є вичерпними і сталими їх склад може змшювашсь як під впливом соціальпо-екоіюмічпих умов, так і шд впли­вом змісту соціальної політики в державі, посилення сощальпо-проф-ілакгичноі чи соціально правової роботи з різними групами населення

Окрім того, якісні і кількісні зміни у названих групах залежать від гою, наскільки продуктивно будуїь працювати соціальні працівники, щоб якнайбільшу кількість клієнпв залучити до і руни самодопомоіи, вклю­чити їх у реальну діяльність з метою поліпшення власного жигтя і більш самостійного вирішення власних проблем чи проблем своєї сім'ї

Суб'єктів соціальної роботи залежно від їх функцій можна розділити на кількаіруп

Перша група — організація, установи, соціальні інститути суспіль­ства,

Друга група — громадські, доброчинні організації, фонди різного профілю, приватні соціальні служби ющо,

Третя група — люди, котрі виконують функції соціального праців­ника як професіонали чи на іромадських засадах,

Четверта група — викладач, а також ті, хто сприяє формуванню знань, умінь і навичок,

П'ята група — ті, хто займається дослідницькою роботою у соц­іальній сфері

Безперечно, основним суб'єктом соціальної роботи є соціальний пра цівник Широкий баіаюасиекшии діапазон иою діяльпосп юворшь про певне базове шдірунтія, професійну компеіенгшсіь, особиспсш якості тощо

Як засвідчує пракшка, базовим шдіруштям у його роботі є практи­ко гуманістична снрямовашсіь діяльності фахівця Найбільш важливою характеристикою особистості соціального працівника, яка обумовлює ефек­тивність йою діяльності, є и гуманістичний потенціал і цшістна орієнта­ція, яка визначає особистіснии смисл професійної діяльності, відображає

реальне сіавлеїшя особистосп до тих об'екпв, заради яких розюріасіь ся його діяльність Ефекіивну соціальному працівникові притаманна ор­ієнтація на людину як па найвищу цінність усвідомлення і прийняття її самоцшпості, неповторної індивідуальності і творчої сутності

Можна говорити, що професшно-цішпсша орієнтація є основою діяль­ності соціальною працівника як об'єкта соціальної роботи Розвиюк професійною "Я — об'єкта" формує базові складові особистості про­фесійну свідомість і самосвідомість, які не лише акумулюють основи професійних вимої і завдань, своїх потреб, можливостей інтересів, але й сирияюіь пізнанню професійної ролі, виступаючи в якості внуїрішшх мотивів професійної діяльності У такого професіонала, котрий володіє розвиненою самосвідоміспо, підвищується впевненість у собі, задово­лення своєю професією, ефеюившсіь робоїи, зросіає прагнення до са-мореалізацп, до розвитку особистішого потенціалу Струкіура особисп-сного потенціалу включає такі компоненти

а) професійні знання, уміння, навички (кваліфікаційний иоіепціал),

б) працездатність (психофізіологічний потенціал),

в) ішелектуальш здібності (освітиш потенціал),

г) креативш здібності (творчий поіепціал),

д) здатність до співробітництва і взаємодії (комунікативний потенці­
ал),

є) цшшстно-могиваційпу сферу (моральний потенціал) Основу особиспсиого потенціалу становлять професійно обумовлені якості особистості, до яких відносяться исихолоичш характеристики, що є частиною здібностей для даною виду діяльності, психоапалішчш якосії, орієнтовані на вдосконалення соціальною працівника як фахівця — професіонала, психолоіо-педагоїічш якості, спрямовані па створення ефекту особистої привабливості

Соціальному працівникові мають бути притаманні і такі особиспсш якості, як інучкісгь, яка проявляється на інтелектуальному, емоційному і поведшковому рівнях, висока міра особистості і соціальної відпові дальності, адаптованість, яка проявляється як відкритість у спілкуванні, готовшсіь приипяш і розділиш норми, цшпосп і спосіб житія пішої людини, уміння контролювати свою поведінку в різних життєвих сиіуа-ціях і ситуаціях спілкування, здатність відстоювати свої переконання, створювати і підтримувати емоційний комфорт у ситуації міжособистіс-пого спілкування

22

Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи

23


Така вимогливість до професішю-особистіспих якостей соціального працівника як до суб'єкта соціальної роботи пояснюється надзвичайно складною і багатоаспектною структурою об'єкта соціальної роботи.

Проблемні питання, які стосуються об'єктів соціальної роботи вирі­шується суб'єктами, в особі різних соціальних служб та інституцій, які є різними за рівнем відомчої підпорядкованості.

Як зазначає Інститут проблем сім'ї та молоді, об'єктом соціального роботи можуть бути пе лише клієнти, які становлять об'єкт соціальної роботи, а й люди, які становлять її суб'єкт, а також інші люди, які можуть виливати на соціальну проблему, заради якої, наприклад, створе­ний той чи інший проект (наприклад, керівники й політики, що прийма­ють рішення). Це означає, що в межах одного соціального проекту мо­жуть існувати кілька рівнозначних або не рівнозначних об'єктів: одна або кілька цільових груп клієнтів, які отримують допомогу; цільові гру­пи соціальних працівників, волонтерів, фахівців, яких потрібно навчити методиці падання допомоги; цільові групи людей, котрих потрібно пере­копати сприяти наданню допомоги доступними їм засобами (відповідни­ми рішеннями, якщо це керівники й політики, формуванням громадської думки, якщо це представники засобів масової інформації тощо).

Таким чином, сутність вибору об'єкта соціальної роботи полягає в тому, щоб обрати саме ту цільову групу (або кілька груп) серед усіх піших груп, існуючих у даному соціальному середовищі, яка найбільше страждає від тієї соціальної проблеми, па розв'язання якої переважно спрямована соціальна робота, та або може найбільше вплинути па харак­теристики цієї проблеми (зміст, структуру, масштабність, характер, соц­іальну значимість тощо).

Природно, технологія соціальної роботи, форми і методи втручання при роботі з цими групами, можуть бути різними [3].

До основних критеріїв вибору об'єкта конкретного соціального про­екту слід віднести такі:

^ відповідність об'єкта ідеології даного проекту. Якщо дія спрямо­вана па попередження епідемії ВІЛ/СНІДу, недоцільно обирати об'єк­том "дітей вулиці" або тих, хто зловживає алкоголем, хоча й серед цих цільових груп клієнтів соціальної роботи можуть бути ВІЛ-іпфіковані, які слугують джерелом поширення інфекції. Доцільніше дослідницьким шляхом визначити ту цільову групу чи кілька груп, "внесок" яких у поширення інфекції є найбільшим. Якщо дослідження вказують, що иай-

більша питома вага в загальній структурі ВІЛ-інфікованих належить ін'єкційним наркоманам, то, очевидно, саме ця цільова група має бути обрана об'єктом уваги у попередженні епідемії;

^ відповідність об'єкта визначеним цілям проекту, програми. Якщо ціллю проекту визначено запобігання інфікуванню ін'єкційних нарко­манів в межах певної території, недоцільно включати до складу об'єктів ін'єкційних наркоманів іншої території;

^ відповідність об'єкта тим чинникам, які найбільше детермінують кризові ситуації клієнтів соціальної роботи. Якщо дослідження вказують на існування суміжних об'єктів, які суттєво впливають на соціальну проблему об'єкта, який є головним стосовно ідеології і цілей конкретної програми, ці об'єкти також мають бути включені в проект. Наприклад, неготовпість державних службовців впроваджувати в Україні інститут прийомної сім'ї, зумовила необхідність визначити їх як об'єкт відповід­ної програми, поруч із самими дітьми-сиротами;

^ відповідність об'єкта особливостям його внутрішньої структури. Якщо дослідження об'єкта "діти вулиці" вказують на існування кількох цільових груп усередині цього об'єкта, які істотно відрізняються одна від одної, доцільно передбачити відповідну диференціацію, визначаючи об'єкт (об'єкти) конкретної програми соціальної роботи.

Опрацювання критеріїв вибору об'єкта на етапі розробки будь-якої соціальної програми може викликати потребу в розширенні переліку об'єктів в межах цієї програми або виокремленні певних об'єктів для інших, суміжних програми зі схожою ідеологією і цілями. Суміжні про­грами, в залежності від ситуації, можуть бути потрібними одночасно або послідовно, коли одна програма обов'язково має передувати іншому.

Література

  1. Соціальна робота: теория и практика. — М.: ИНФРА — М, 2002.

  2. Соціальна робота/ За ред. В.Апдрущепка, М.Лукашевича: 7ч. —
    ч. II. - К.: ДЦССМ, 2002.

  3. Папська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми і
    молоддю. - К.: ДЦССМ, 2000.

Питання для самоперевірки

1. Визначити сфери діяльності суб'єктів і об'єктів.

24

Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи

25


  1. Дати характеристику об'єкту соціальної роботи.

  2. Суть, місце і рівень суб'єкта в соціальнії! роботі.

  3. Охарактеризувати критерії вибору об'єктів у сфері соціальної ро­
    боти.

  4. Характер взаємодії об'єктів і суб'єктів соціальної роботи.

4. Функції, структура, рівні соціальної роботи

Виходячи із аксеологічиої і функціональної природи, соціальну ро­боту можна охарактеризувати як один із багатопланових і досить трудо-ємких видів професійної діяльності. Соціальний працівник виконує різно­манітні функції щодо організації, координації, забезпечення підтримки (психологічної і фізичної), правової й адміністративної допомоги, ко­рекції тощо. Це спеціаліст, який може сприяти реалізації соціальної пол­ітики держави па різних рівнях: на рівні управління, матеріально-техніч­ного і правового забезпечення, освіти, охорони здоров'я і безпосеред­ньої практики соціальної роботи.

Такий спеціаліст у процесі діяльності повинен володіти досить чима­лим і різноманітним обсягом знань, які служать основою професійних умінь: координації, управління, організації, діагностування, аналізу, ко­мунікації, корекції, реабілітації.

Виходячи із змісту соціальної роботи і особливостей сфери діяль­ності соціального працівника, можна визначити такі професійні функції спеціаліста :

сприяє розвитку мережі соціальних інституцій по обслуговуванню і соц­іальній підтримці населення);

26

Соціальна робота

Теоретичш основи соціальної роботи

27


Перелік функцій може буїи дещо розширеним, оскільки науковці і нракіики виявляють нові обов'язки соціальних працівників, нові пробле­ми людей різних соціальних груп і різного віку Останнім часом набува­ють свою визнання такі функції соціального працівника [ 1 ], як

соціально побутова (сприяння у паданні необхідної допомоіи
різним категоріям населення — інвалідам, людям похилого віку, моло­
дим сім'ям тощо — у поліпшенні їхніх житлових умов, організації пор
мального побуту)

Зміст і особливість функцій, на думку П Д Павленка, О Й Холосіо-воі, А Й Папської, М П Лукашевича [1,2,3], вмошвовуюгь сіруктуру і рівні соціальної роботи Безперечно, структура соціальної роботи — це взаємообумовлеиня досить стійких зв'язків об'єкта, які забезпечують збереження цих основних властивостей [1,18] 3 цих позицій можна роз­глядати структуру соціальної роботи, яка включає низку взаємопов'яза­них компонентів суб ькг — зміст — управління -об єкт та функції, які реалізуються в ди і иов'язуюіь усі складові структури

Звичайно, що будь яка робота починається з об'єкта, оскільки вш її виконує, але завершується вона певним результатом, який безпосередньо пов'язаний з цими резульіаіами І від юю, наскільки вдало визначено у сірукіурі соціальної робоіи об'ькі, істото залежить резульіатившсгь соціальної ди фахівця щодо падання допомоги у певній іалузі

Як зазначають вітчизняні вчені, "органи соціальної роботи мають за мету здійснення політики держави, іромадських структур, забезпечення людей поіеиційними життєвими блаіами, сприяння нормалізації сощаль-но-психологічпих відносин між ними, розвиток самостшпосп працівників державних установ в управлінні" [4,22] Хоча структурними компонента-

ми в організації соціальної робоіи виступаюіь не лише державні усіаио-ви, відомсіва, а и спеціалізовані державні установи чи заклади, які причепи до умов праці, побуту, дозвілля, охорони здоров я, безпеки тощо" [4,22]

Проте означені компоненти лише в сукупності можуть розкрити суть соціальної роботи, яка за змісюм і харакіером домінуючих проблем по-требуює усвідомлення двох основних аспскпв соціальної робоіи в Ук­рапи перший — це вирішення найбільш болючих і невідкладних про­блем людей, друіий аспект — це вирішення глобальних завдань у перс­пективі, прогнозування і попередження появи юстрих соціальних про­блем у масштабному плані (злиденність, безробіття, хвороби, обумовлені соціальними причинами, проблема заіосгрешія девіації серед дпеи і мо­лоді і а пі )

При такому сприйнятті двох основних підходів до розуміння суп соціальної робоіи можна стверджувати, що вони, безперечно, обумов­лені соціальною політикою, основними напрямами і орієншрами розвит­ку суспільства Зокрема, що стосується основних напрямів (або видів) соціальної робоіи

Особливості і зміст основних напрямів діяльності будуть розкриті в інших параї рафах

У ролі домінанта, який обумовлює сірукгуру соціальної роботи, ми вважаємо державну сисіему соціальної роботи в Украпи, до складу якої входять державні інститути (законодавча влада, судова влада та засоби масової інформації) Але при цьому, слід зазначити, що центральні дер­жавні шстшуги через "законодавчу ініціативу, бюджетну і кадрову пол-нику, сисіему контролю іа пішими засобами і способами впливають па всі ланки системи соціального захисту населення — управління праці і

28

Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 29


соціального захисту міських і районних державних адміністрацій, тру­дові колективи" [4,25].

До таких державних інститутів можна віднести:

Міністерство праці та соціальної політики, якому підпо­рядковуються по вертикалі і горизонталі різні відомства й організації (мережа центрів зайнятості, обласні і міські управління соціального за­хисту, територіальні центри обслуговування пенсіонерів та одиноких не­працездатних громадян та ін.).

Міністерство охорони здоров'я, якому підпорядковуються всі зак­лади охорони здоров'я, медичні навчальні заклади різного рівня акре­дитації.

Державний комітет у справах сім'ї та молоді, який включає Державний центр соціальних служб для молоді, обласні, міські та районні центри ССМ разом із спеціалізованими центрами у містах, регіонах.

Міністерство освіти і науки, якому підпорядковуються через інші державні структури різні загальноосвітні иавчальио-виховпі закла­ди, спеціалізовані школи-інтериати, професійно-технічні заклади освіти тощо.

Міністерство внутрішніх справ, під егідою якого функціону­ють спеціалізовані приймальники — розподільники, виховно-трудові ко­лонії. Міністерство оборони, яке охоплює всі військові структури та навчальні заклади різного рівня акредитації, де здійснюється підго­товка військових офіцерів.

Міністерство надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Звичайно, що соціальна робота, яка проводиться завдяки повпоцін-номуфункціопуванню названих державних структур, бере на себе вирі­шення як глобальних, так і більш конкретних проблем. Але при цьому, слід зазначити, що соціальна робота може і повинна здійснюватись па різних рівнях: державному, регіональному, місцевому, індивідуальному.

На державному рівні соціальна робота визначається, перш за все, законодавчою і соціальною політикою України. Саме у цьому масштабі соціальна робота представляється в її широкому розумінні. Перший рівень соціальної роботи, безперечно, визначає її характер і в більш вузькому розумінні.

Зокрема, регіональний рівень, в основному, визначається її держав­ним рівнем. Саме на регіональному рівні соціальна робота набуває більш конкретного спрямування, уточнюється її зміст, особливості і шляхи її

реалізації. Цей рівень є передумовою організації соціальної роботи у вузькому розумінні.

Тому на місцевому рівні соціальна робота має досить чітко виражену спрямованість і конкретного об'єкта. Основні завдання реалізуються як державними, так і не державними службами, професійними і не профес­ійними працівниками.

Проте соціальна робота має досить виразне спрямування не лише на соціальні групи клієнтів, а й на окремих індивідів, які потребують особ­ливої, конкретної допомоги. Це здійснюється уже па індивідуальному рівні, що обумовлює посилення ефективності соціальної роботи.

Література

  1. Социальиая работа: теория и практика / Под ред. Е.И.Холосто-
    вой, А.С.Сорвина - М.: ИНФРА-М, 2002.

  2. Папська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти соціальної роботи з
    дітьми та молоддю. - К.: УДЦ ССМ, 2002.

  3. Лукашевич М.П., Мигович 1.1., Піпчук І.М. Соціальна робота в
    Україні: теоретико-методичні засади. — К.: ДЦ ССМ, 2001.

  4. Андрущенко В.П., Бех В.П. та ін. Соціальна робота: Навчальний
    посібник. - В 7 кн-ах. - Книга II. - К.: ДЦ ССМ, 2002.

Питання для самоперевірки

  1. З'ясувати, чим мотивується наявність різних функцій соціальної
    роботи. Назвати їх і охарактеризувати.

  2. Обгрунтувати сутність структури соціальної роботи.

  3. Визначити основні напрями соціальної роботи.

  4. Чим обумовлюється наявність рівнів соціальної роботи? Дати ха­
    рактеристику цих рівнів.

5. Принципи соціальної роботи

Організація соціальної діяльності, як і педагогічної діяльності в цілому, здійснюється па основі певних припциаів. їх формування в класичній педагогіці відбувалося на основі розуміння поняття принципів, визначе­них філософською наукою, які характеризують досить велике коло явищ. На сьогодні за основу принципів діяльності соціального педагога і соц-

зо

Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи

31


іального працівника в цілому беруться основні правила, керівні ідеї, вихідні положення, конкретні вимоги.

Дотепер із соціальній практиці не склалося усталеного визначення її принципів, хоча окремими вітчизняними та зарубіжними вченими сфор­мульовані та обгрунтовані певні принципи соціальної роботи та їх зміст.

Так, І. І. Миговпч визначає принципи соціальної роботи як "осново­положні ідеї, правила, норми поведінки суб'єктів соціального захисту та підтримки, зумовлені закономірностями соціальних процесів..."[1].

В основу значення принципів соціальної роботи В. Н. Сидоров зак­ладає психологічні механізми, розглядаючи їх як основні вихідні поло­ження, що базується па "ідеях гуманістичної психології, котра виходить з того, що людина як особистість повинна і хоче бути серйозною сприй­нята в своїй готовності та бажанні жити в злагоді з іншими людьми і для реалізації своїх намірів потребує підтримки..."[2].

Теоретик російської школи соціальної роботи Є. І. Холостова під принципами соціальної роботи розуміє "основоположні правила емпірич­ної діяльності" [3].

Всі наведені визначення різняться за своїм змістом і концептуальним підходом. Тому, спираючись на визначення принципів виховання класич­ної педагогіки та беручи до уваги визначення принципів соціальної робо­ти можна визначити принципи соціального працівника і соціаль­ного педагога діяльності як основні вимоги до змісту, організації та здійснення соціальпо-педагогічпої діяльності.

Оскільки соціальпо-педагогічпа діяльність тісно взаємопов'язана з різними соціальними інститутами виховання та галузями суспільної прак­тики, вона функціонує як розгалужена сукупність зв'язків та відносин в соціальній сфері. Тому її принципи представляють собою певну систему, до складу якої можна віднести:

В соціальїю-політпчпих принципах містяться основні вимоги, що обу­мовлюють залежність змісту соціальио-педагогічпої діяльності від соц­іальної політики держави стосовно дітей та молоді.

До них в першу чергу належить принцип законності та прав люди­ни, основне призначення якого полягає в забезпеченні державою та відпо­відними соціальними інститутами реалізації положень документів стосов­но прав людини, ратифікованих нашою державою.

Принцип державного підходу до завдань що реалізуються в соц­іальній і соціально-педагогічній діяльності підкреслює активну роль держави в постановці пріоритетних завдань та організації соціального виховання.

Принцип зв'язку змісту і форми діяльності фахівця соціальної сфери з конкретними умовами життєдіяльності особистості чи соц­іальної групи має на меті адресну організацію допомоги та підтримки, обумовлену соціальио-економічними, соціальио-політичними та соціаль­но-культурними умовами макро та мікросередовища об'єкта соціально-иедагогічпої діяльності.

Психолога — педагогічні принципи підкреслюють пріоритети особи­стості в соціальній і соціально — педагогічній діяльності. Одним з про­відних в цій групі є принцип сприяння самореалізацгї дітей та молоді у всіх сферах їх життєдіяльності. Він забезпечує здійснення соціаль­ного впливу як створення умов для саморозвитку особистості в трьох автономних і в той же час взаємопов'язаних сферах: освіті, організації соціального досвіду через участь особистості в діяльності позашкільних закладів громадських організацій формованих та неформальних групах; індивідуальній допомозі людині будь-якого віку.

Принципи диференційованого та індивідуального підходу до об'єктів соціальної та соціально — педагогічної діяльності базується па відповід­них принципах класичної педагогіки. Його сутність полягає в тому, що життєві проблеми, потреби клієнта потрібно віддефіренціювувати до певної групи подібних явищ. Проте здійснення соціальпо-техпологічішх проце­дур відбувається з урахуванням індивідуальних характеристик особис­тості, бо, як зазначив свого часу К.Д. Ушинський, необхідно щоб кожен прагнув пізнати людину, якою вона є в дійсності, з усіма її буденними, дрібними нуждами і з усіма її великими духовними вимогами. Саме вихо­вателю слід знати все про людину в її родині, у суспільстві, серед наро­ду, серед людства і наодинці зі своєю совістю.

Принцип цілеспрямованості полягає в тому, що фахівець повинен цілеспрямовано досягати професійної мети, впливаючи на свідомість, почуття, волю, вчинки людей. Не можна залишати вирішення проблеми па півдорозі, не довівши справу до кіпця, оскільки в такому випадку межа соціальної роботи не може бути реалізована повністю.

З попереднім тісно пов'язаний принцип системності. Соціальна і соціально-педагогічна діяльність завжди виступає як певний планомірний процес, що вимагає єдності форм, засобів, прийомів вирішення різних

32

Соціальна робота

професійних завдань. Ефективність цієї роботи забезпечується послідов­ністю та варіативністю технологій, які мають бути тісно пов'язані між собою. Цей принцип заперечує епізодичність, фрагментарність, хаотичність під час роботи щодо вирішення індивідуально — групових та суспільних проблем.

Ефективність соціальної роботи значною мірою обумовлена особливос­тями реалізації організаційних принципів. Серед цієї групи варто відзначи­ти такі: принцип компетентності кадрів, перш за все, підкреслює обов'яз­ковість професійної підготовки спеціалістів. Це забезпечують знання психо­логії, соціальної педагогіки, соціології, менеджменту та інших дисциплін, що виступають підґрунтям фахової обізнаності спеціаліста. Ці знання доз­воляють правильно діяти в конкретній ситуації, обираючи відповідні опти­мальні технології. На практиці цей принцип диктує систематичне навчання та перепідготовку кадрів у всіх лапках соціальної сфери.

Принцип інтеграції забезпечує координацію діяльності державних, громадських та інших організацій стосовно вирішення соціально — педа­гогічних проблем. Він спрямований па їх комплексне розв'язання, перед­бачаючи залучення ресурсів всіх перерахованих результатів на досягнен­ня позитивних результатів. Так, наприклад, проблеми дітей — інвалідів вирішуються органами охорони здоров'я, соціальними службами для мо­лоді, освітніми закладами та ін. Максимального ефекту така робота може набувати за умови скоординоваиості планів реабілітації дітей — інвалідів, що дасть змогу уникнути дубляжу окремих заходів і виявити ті завдан­ня, які потребують подальшого рішення.

З розглянутим вище тісно пов'язаний принцип контролю та пере­вірки виконання. Він забезпечує реалізацію гарантованих державою за­ходів щодо соціального захисту різних груп населення. Реалізація цього принципу вимагає контролю, його регулярності, об'єктивності, форму­вання практичних рекомендацій по усуненню недоліків.

Якщо вести мову про соціально — педагогічну діяльність, то ба­зується також на принципах, реалізація яких забезпечує її функціону­вання як особливого виду педагогічної роботи. Це група специфічних принципів, що оформилася в результаті аналізу особливостей суспіль­но — педагогічної практики як якісно відмінної від суміжних видів: виховної діяльності, громадсько — суспільної роботи тощо.

Специфічні принципи в першу чергу визначають основні вимоги щодо надання соціальних послуг різним об'єктам соціально — педагогічної діяльності.

Теоретичні основи соціальної роботи 33

Принцип гуманізму є стрижневим у всій соціально — педагогічній діяльності. Його витоки можна простежити ще в благодійних діяннях князів Київської Русі після введення християнства. Вчення церкви про людинолюбство, духовність, доброчинне ставлення до нужденних, бла­годійність через спеціальний податок і милостиню стали наріжним каме­нем гуманістичної спрямованості соціальної допомоги та підтримки лю­дини. Сьогодні принцип гуманізму передбачає визнання людини найви­щою цінністю. Він має па меті здійснення соціально — педагогічної діяльності на засадах альтруїзму, емпатії, людяності, прийняття особис­тості клієнта з усім його позитивом та негативом.

Принцип незалежності означає, що об'єктами соціальио-педагогіч-иої діяльності є всі, хто потребує допомоги та підтримки, виключаючи, дискримінацію за їх ідеологічними, політичними, релігійними, національ­ними, віковими особливостями.

Принцип к.іієптоцентризму визнає пріоритет прав клієнта в усіх випадках, крім тих, в яких це суперечить правам та інтересам інших людей. В межах цього принципу слід розглядати суверенність та авто­номність клієнта таким чином, що він має право приймати чи не приймати допомогу соціального педагога, обирати певний вид допомоги чи один з варіантів плану вирішення проблеми, запропонованих йому спеціалістом. Діяльність соціального педагога з клієнтом спрямована в першу чергу на захист інтересів та залучення всіх можливих компонентів соціальпо-пе-дагогічпих технологій для подолання певних труднощів останнього.

Принцип опори на потенційні можливості людини підкреслює актив­ну роль клієнта у вирішенні власних проблем. Очевидно, що в даному випадку мова йде про осіб, що є дієздатними з точки зору їх інтелекту­альних, психічних та фізичних ресурсів. Головним завданням діяльності спеціаліста якраз і є те, що необхідно навчити особистість самостійно знаходити вихід із складних життєвих ситуацій та приймати адекватне

рішення.

Принцип конфіденційності означає, що в процесі професійної діяль­ності спеціалісту стає відомо різноманітна інформація, довірена йому клієнтом. Це можуть бути відомості про хворобу, негативні звички, пси­хічний стан, сімейні проблеми, окремі прояви девіаптної поведінки тощо, її розголошення близьким, колегам, іншим особам можливе лише зі зго­ди останнього. Ця інформація може бути використана спеціалістом педа­гогом з професійною метою в інтересах клієнта. Проте в окремих випад­ках, коли в пій є повідомлення про загрозу життю та здоров'ю інших

34 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 35


людей, особливо дітей, соціальний педагог може інформувати представ­ників окремих державних органів.

Принцип толерантності полягає в тому, що соціальний працівник чи соціальний педагог працює з різними групами клієнтів, в тому числі з особами, яким він з різних об'єктивних та суб'єктивних причин не сим­патизує. Проте йому необхідно бути коректним і терплячим по відношен­ню до їх поведінки, особливостей спілкування, ціннісних орієнтацій. Ніхто не може осуджувати життєдіяльність іншої людини до тих пір, доки вона не буде нести загрозу для оточуючих. Тому спеціаліст має працювати з усіма тими, хто потребує і звертається за допомогою, не сортуючи їх па "добрих-ноганих", "зручних-незручних", "иодатливих-безнадійпих".

Принцип максимізацп соціальних ресурсів виходить з того, що кож­на держава виділяє певну кількість коштів на реалізацію соціальної пол­ітики. Завдання соціальних інститутів та їх працівників полягає в тому, щоб оптимально використати ці ресурси на ефективне вирішення соціаль­них проблем. Поряд з цим необхідно докладати зусиль па залучення додаткових коштів від неурядових, громадських, благодійних, виробни­чих організацій з метою вдосконалення та урізноманітнення різних видів соціального обслуговування дітей та молоді.

Дотримання розглянутих принципів є однією з базових умов профес­іоналізму в практичній роботі спеціаліста соціальної сфери.

Література

  1. Мигович 1.1. Соціальна робота / Вступ до спеціальності. — Уж­
    город, 1997.

  2. Сидоров В.М. Введення социальиую роботу. Ашютация категори-
    ального аппарата социальной работьі. — Донецк, 1997.

  3. Теория социальной работьі: Учебник / Под ред. Е.И. Холосто-
    вой. - М., 1998.

Питання для самоперевірки

1 Як можна охарактеризувати принципи: як норму, закономірність чи методологічну основу?

  1. Як, на Вашу думку, впливає знання суті принципів па характер
    роботи спеціаліста?

  2. Виявити "ядро" кожного із принципів.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации