Гура О.І. Педагогіка вищої школи: вступ до спеціальності - файл n1.doc

приобрести
Гура О.І. Педагогіка вищої школи: вступ до спеціальності
скачать (1436.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc1437kb.07.07.2012 04:45скачать

n1.doc

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14
----------------------------------------------------------------------------------------------- 79

2*

О.І. Гура. Педагогіка вищої школи: вступ до спеціальності

Університетський статут і реформа вищої освіти 1863 року ознаменували собою четвертий період розвитку вітчизняної вищої школи. Акцент був зроблений на методичному забезпеченні занять. Якщо на перших етапах практичні і лабораторні заняття були виключенням, то тепер ставали звичайною формою організації роботи, що ставило перед викладачами необхідність розробки практичних курсів, оволодіння технологією і методикою їх проведення.

П'ятий період розвитку вітчизняної вищої освіти починається з моменту прийняття загальноуніверситетського статуту 1884 року. Разом з оновленням навчально-виховного процесу були застосовані заходи, щодо удосконалення спеціальної та педагогічної підготовки викладачів. Подальшого розвитку отримала система атестації педагогічних кадрів. Основними показниками атестації були: підготовка наукових праць, магістерські і докторські дисертації, майстерність в проведенні занять.

Незважаючи на те, що частина консервативного дворянства вимагала відмінити присвоєння чинів (вища освіта давала змогу отримати чин, який відкривав шлях до дворянства), державна рада, відповідно з статутом, підтвердила право доктора наук на чин VIII, а магістра - IX класу... «впредь до разрешения общего вопроса о служебных правах по образованию» [21,169].

Розрізняючи працю вчителя школи і професора університету, В.О.Ключевський вказує, що вчитель історії розповідає учням, а професор розмірковує зі студентами про те, що це бувале значить. Але дуже важливо, щоб студенти зрозуміли, як це було, а вчитель повинен так розповідати учням про минуле, щоб їм хотілось розмірковувати про те, що воно значило[ 16,172].

Одним із самих визначних етапів розвитку вітчизняної вищої школи є радянський період, який ознаменувався реформуванням і активним розвитком вищої школи, системи вищої освіти, що в свою чергу актуалізувало проблему забезпечення

20

Розділ І. Загальна характеристика професійної діяльності педагога...

кваліфікованими науково-педагогічними кадрами. Так в «Положенні про вищі навчальні заклади в РРФСР» (1921) запро-поновувалось створення вільних асоціацій викладачів - наукову, навчальну і просвітительську. Основними завданнями, відповідно, визначались наступні: підвищенні наочності, організація навчально-виховного процесу, забезпечення зв'язку ВНЗ з громадськістю і розповсюдження наукових поглядів. Розроблений ряд заходів на підготовку молодого покоління вчених і педагогів: організований інститут «професорських стипендіатів», дослідницькі курси, інститут студентів - висуванців. З 1925 року в країні формується інститут аспірантури.

Особам, які були відомі своїми видатними працями, винаходами і відкриттями, вчені ступені кандидата і доктора наук могли присвоювати без захисту дисертацій [6,103].

В 30-х роках приймається низка документів регламентуючих діяльність вищих навчальних закладах, вказуючи на необхідність активізації творчого потенціалу. Що стосовно організації навчально-виховного процесу, акцент робиться на самостійній роботі студентів, відповідно особлива увага приділяється вмінню викладачів організовувати і керувати самостійною роботою, використовувати нові форми і методи викладання. Виховна діяльність стає одним із основних компонентів освітнього процесу у вищій школі. Період характеризується розвитком педології, у зв'язку з чим особлива увага уділяється психолого-педагогічній підготовці викладачів.

Під час Великої Вітчизняної війни підготовка науково-педагогічних кадрів не зупинялась, хоча численність науковців значно зменшилась. В 1943 році в Москві створюється академія педагогічних наук як науково-педагогічний центр планування і організації науково-дослідної роботи по проблемам психології і педагогіки.

Післявоєнний період характеризується зростом авторитета педагогічної науки, признається необхідність досконалого ЇЇ вивчення викладачами вищих навчальних закладів. З'являється низка наукових робіт по педагогічній проблематиці.

О.І. Тура. Педагогіка вищої школи: вступ до спеціальності

Особлива увага приділяється особистості педагога вищої школи як ведучого фактора успішності навчально-виховної діяльності. Так, наприклад професор СМ. Василейський в своїй фундаментальній роботі «Лекційне викладання у вищій школі» визначає три групи якостей особистості викладача. Наукові якості характеризують викладача як науковця, критично викладаючого свій предмет, формуючого науковий світогляд слухачів; педагогічні - як педагога, реалізуючого основні дидактичні принципи, розкриваючого професійну направленість студента, готового допомогти йому; суспільно-політичні - як оратора, володіючого діловою мовою, прагнучого до яркої, емоційної форми викладення матеріалу [7,56].

Низка нормативних документів «Про заходи по покращенню підготовки фахівців і удосконаленню керівництва вищою і середньою освітою в країні» (1966), «Про покращення підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів» (1976), «Про заходи по подальшому вищої освіти в країні» (1972), «Про заходи по удосконаленню підготовки і підвищенню кваліфікації педагогічних кадрів системи просвіти і професійно - технічної освіти і покращенню їх праці і побуту» (1984) та ін. стимулювали подальший розвиток вищої школи. Все більше усвідомлювалась необхідність спеціальної, ґрунтовної розробки основ організації процесу підготовки у вищих навчальних закладах, основ професійної діяльності педагогів вищої школи, підвищення їх професійної майстерності.

Таким чином, в результаті зробленого аналізу, можна зробити наступні висновки:

1. Історія становлення і розвитку професії педагога - викладача вищої школи безпосередньо пов'язана з етапами розвитку і формування університетської системи освіти.

2. Офіційне «визначення» професії пов'язане з університетськими статутами, які були тими нормативними актами що визначали основні вимоги до професії.

3. Узагальнюючи розглянуті в даній роботі етапи професійного становлення педагога вищої школи, у вітчиз-

22

няній освітній системі можна визначити наступні періоди:

• середина ХУП-ХХ століття - до радянський період, який характеризується закріпленням основних визначальних характеристик педагога вищої школи і формуванням на цій основі професорсько-викладацького компоненту вітчизняної інтелігенції;

• 20-і -90-і роки XX століття - радянський період, який характеризується формуванням сучасної системи вищої школи, затвердженням основних форм, методів і змісту професійної діяльності педагогів вищої школи.

Запитання і завдання

1) Розкрийте особливості становлення та розвитку викладацької діяльності у вищих навчальних закладах Західної Європи.

2) Визначте місце і роль української вищої школи в процесі формування вітчизняної університетської системи освіти.

3) Охарактеризуйте зміст основних етапів формування професорсько-викладацького прошарку вітчизняної інтелігенції в дорадянський період.

4) Проаналізуйте динаміку розвитку та становлення вищої школи в радянський період.

5) На основі проаналізованого матеріалу змоделюйте "професійний портрет» викладача вищого навчального закладу дорадянського періоду.

Рекомендована література

1. Алесюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник. - К: Либідь, 1998. - 560 с

2. Бим-Бад Б.М. Очерки по истории и теории педагогики. - М.: Изд-во УРАО, 2003. - 272с.

23

3. Василейский СМ. Лекционное преподавание в высшей школе. Краткий исторический очерк его, психолого-педагогические основы и общая методика. - Горький, 1959. - 271с.

4. Джуринский А.Н. История зарубежной педагогики: Учеб. пособие для. высшей школы. - М.: изд-во ФОРУМ-ИН-ФРА-М, 1998. - 263с.

5. Джуринский А.Н. История образования и педагогической мысли: Учеб. Для студ. Высш. Учеб. Заведений. - М.: изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. - 400с.

6. Жуков В.И. Университетское образование: история, социология, политика. - М.: Академический Проект, 2003. - 384с.

7. Исаев И.Ф. Профессионально-педагогическая культура преподавателя: Учебн. Пособие для студ. Высш. Учеб. Заведений. - М.: Издательский центр «Академия», 2002. - 208с.

8. История образования и педагогической мысли за рубежом и в России: Учеб. Пособие для студ. Высш.пед.учеб.заведений / И.Н. Андреева, Т.С. Буторина, З.И. Васильева и др.; Под ред. З.И.Васильевой. - М.: Издательский центр «Академія», 2002. - 416 с.

9. Капранова В.А. История педагогіки: Учеб.пособие / В.А. Капранова. - М.: Новое знание, 2003. - 160с.

10. Климов Е.А., Носков О.Г. История психологии труда в России. Учеб. пособие. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1992. - 221с.

11. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения: В 2-х-т. - Т.1. - М.: педагогика, 1982. - 656с.

12. Кондарсе Ж.-А. Доклад об общей организации народного образования // Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. - М.: Просвещение, 1971. - С.287-294.

13. Константинов М.О., Мединсъкий Є.М., Шабаева М.Ф. Історія педагогіки. Підручник для педвузів. - К.: «Радянська школа», 1958. - 447с.

14. Коржуев А.В., Попков В.А. Подготовка преподавателя высшей школы/ Педагогика. - №7. - 2000. - С.53-58.

15. Лукашевич Н.П., Солодков В.Т. Социология образования.-К.: МАУП, 1997. - 224с.

Розділ І. Загальна характеристика професійної діяльності педагога...

16. Паначин Ф.Г. Педагогическое образование в России: (Ис-торико-педагогические очерки).- М.: Педагогика, 1979. -216с.

17. Педагогика высшей школы. Учебное пособие. - Л.: ЛГПИ, 1974.- 116с.

18. Торосян В.Г. История образования и педагогической мысли: Учеб. для студ. Высш. Учеб. Заведений. - М: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. - 352с.

19. Филиппова Л.Д. Высшая школа США. - М.: Изд-во «Наука», 1961. - 328с.

20. Чанбарисов Ш.Х. Формирование советской университетской системы: Учеб.-метод. Пособие для вузов по спец. «История». - М.: Высш. шк., 1988. - 256с.

21. Щетинина Г.И. Университеты в России и Устав 1884 года. - М.: Наука, 1976. - 231с.

24
1.2. Сучасний стан та перспективи розвитку професійної діяльності педагога вищої школи

Сучасний стан освітнього простору Української держави визначається міцною законодавчою базою. Законодавство про вищу освіту України включає низку законів таких як Закон «Про освіту», «Про вищу освіту», а також Указів Президента України: «Про Міністерство освіти і науки», «Про основні напрями реформування вищої освіти в Україні», «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів».

Функціонально-освітянська діяльність регламентується постановами Кабінету міністрів України: «Про затвердження положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)» та наказами Міністерства освіти і науки України: «Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах».

25

О.І. Гура. Педагогіка вищої школи: вступ до спеціальності

Методологічними та соціально-політичними інтегрованими документами, які покладені в основу розвитку освіти в Україні на світовому рівні, вибору пріоритетів цього розвитку, стали резолюції та рекомендації ЮНЕСКО з питань освіти, зокрема «Рекомендації щодо освіти у дусі міжнародного взаєморозуміння, співпраці, миру та освіти в галузі прав людини та основних свобод особистості» (Париж, 1974р.), «Всесвітня програма дій у галузі освіти з прав людини та демократії» (Монреаль, 1993р.), «Декларація Міністрів, прийнята на 44-й сесії Міжнародної конференції з питань освіти» (Женева, 1994р.), «Інтегровані рамки дій в галузі освіти в дусі миру, прав людини та демократії» (Париж, 1995р.), Міжнародна стандартна класифікація освіти (МСКО, ЮНЕСКО, 1997р.) [4, 4-5].

На сьогодні вже створена певна нормативно-правова база вищої освіти. Зокрема діють Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (1993р.), Положення про організацію екстернату у вищих навчальних закладах (1995р.), Положення про державний вищий навчальний заклад освіти (1996р.), Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти (1996р.), положення про академічні відпустки та повторне навчання у вищих закладах освіти (1996р.), Про затвердження норм часу для планування і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової й організаційної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів (2002р.).

Аналіз нормативної-правової бази дозволяє скласти чітке уявлення про сучасний стан і загальний характер роботи викладача вищого навчального закладу - педагога вищої школи.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про освіту» (1991р.) педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов'язки.

гб -----------------------------------------------------------------------

Розділ І. Загальна характеристика професійної діяльності педагога...

Педагогічну діяльність у вищих закладах освіти третього і четвертого рівнів акредитації здійснюють, на основі трудового договору або за контрактом науково-педагогічні працівники. Права і обов'язки яких визначаються статтями 55-58.

Стаття 47 Закону України «Про вищу освіту» (2002р.) конкретизує поняття «науково-педагогічні працівники» - це особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації професійно займаються педагогічною діяльністю у поєднанні з науковою та науково-технічною діяльністю.

Відповідно до статті 48 на посади науково-педагогічних працівників - асистента, викладача, старшого викладача, директора бібліотеки, наукового працівника бібліотеки, доцента, професора, завідуючого кафедрою, декану, проректора, ректора, можуть обиратися за конкурсом, як правило, особи які мають наукові ступені або вчені звання, а також випускники магістратури, аспірантури та докторантури. Права і обов'язки та гарантії яких визначені в ст. 49-52, 57.

У розділі IX Закону України «Про вищу освіту» (ст.58-60) визначаються шляхи підготовки науково-педагогічних працівників - аспірантура, асистентура - стажування та докторантура; наукові ступені - кандидат наук і доктор наук; вчені звання - старший науковий співробітник, доцент, професор, визначається порядок їх присвоєння.

Постанова Кабінету Міністрів України № 309 від 1 березня 1999 року «Про затвердження положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів» і № 644 від 28 червні 1997 року «Про затвердження порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань» конкретизують основні шляхи, принципи та механізми підготовки науково-педагогічних кадрів.

Оскільки наукова і науково-технічна діяльність є невід'ємною складовою частиною навчального процесу вищих навчальних закладів ІН-ІУ рівнів акредитації, стаття 1 Закону України «Про науково-технічну діяльність» (1991р.) визначає

27

науково-педагогічного працівника як вченого, зміст і умови діяльності якого повністю розкриваються в подальших статтях.

Відповідно до вищезазначених нормативних документів, наказів Міністерства освіти України № 161 від 2 червня 1993ро-ку «Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах» і № 450 від 7 серпня 2002 року.,»Про затвердження норм часу для планування і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової й організаційної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів» та інших нормативних документів, професійна діяльність викладачів вузів визначається наступними положеннями.

Відповідно до пункту 2 статті 51 Кодексу законів про працю України (КЗпГІ) окремих категорій працівників встановлюється скорочена тривалість робочого часу - скорочений робочий день, тривалість якого менша від нормальної тривалості робочого дня. Зокрема для викладачів вищих навчальних закладів освіти третього і четвертого рівнів акредитації у зв'язку з підвищеною розумово-емоційною діяльністю середня тижнева тривалість робочого часу становить 36 годин. Щоденна тривалість робочого часу викладача при шестиденному робочому тижні згідно з статтею 52 КЗпП становить 6 годин.

У встановлений час відповідно до «Норм часу для планування і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової й організаційної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів» та індивідуального робочого плану, затвердженого кафедрою, викладач виконує свої обов'язки: навчальну, методичну, наукову і організаційну роботу (Див. додаток).

В обсяг навчальної роботи входить: читання лекцій, проведення лабораторних, практичних та індивідуальних занять, приймання заліків й екзаменів, керівництво виконанням самостійної роботи та індивідуальних завдань, навчальною та виробничою практикою студентів, рецензування наукових робіт, консультації студентів та аспірантів, участь в державній

■-у С_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Розділ І. Загальна характеристика професійної діяльності педагога...

атестації студентів, а також інші види робіт, для яких встановлені конкретні норми часу.

Обсяг навчальної роботи викладача, виражений в облікових одиницях, складає навчальне навантаження. Вищий навчальний заклад відповідно до діючого законодавства України, Статуту та колективного договору визначає обсяг навчального навантаження.

В обсяг методичної роботи входить: написання і підготовка до видання конспектів лекцій, методичних матеріалів до семінарських, практичних, лабораторних занять, курсового і дипломного проектування, навчальної та виробничої практики студентів; розробка навчальних і робочих планів, програм; складання завдань до проведення модульного, тестового і підсумкового контролю, екзаменаційних білетів; розробка та впровадження нових інноваційних форм і методів організації навчально-виховного процесу та інше.

В обсяг наукової роботи входить виконання планових наукових досліджень із звітністю у таких формах: науково-технічні звіти згідно з ДЕСТ; дисертація; монографія, підручник, навчальний посібник, словник, довідник, стаття, тези доповідей; рецензії на наукові роботи; керівництво науковою роботою студентів і аспірантів тощо.

В обсяг організаційної роботи входить робота: в науково-методичних комісіях Міністерства освіти, в Державній акредитацій ній комісії, в експертних і фахових радах, в спеціалізованих радах по захисту дисертацій, в методичних радах і комісіях вищого навчального закладу, факультету; організація та проведення наукових конференцій, симпозіумів і семінарів; робота по виданню наукових збірників; участь ту виховній роботі, виконання обов'язків куратора; участь у профорієнтаційній роботі тощо.

Обсяг наукової, методичної та організаційної роботи може нормуватись вищим навчальним закладом.

Графік робочого часу викладача визначається розкладом аудиторних навчальних занять і консультацій, розкладом або

29

графіком контрольних заходів та іншими видами робіт, передбаченими індивідуальним робочим планом викладача. Час виконання робіт не передбачених розкладом визначається у порядку встановленому вищим навчальним закладом.

Перспективи розвитку професії «педагог вищої школи» (соціальний статус, концептуальний зміст професійно діяльності, вимоги до професійної компетентності та інше) невід'ємно пов'язані з соціальним процесами держави, і безпосередньо з перспективами і станом освітнього простору. Сучасний стан освітнього простору Української держави характеризується тенденціями глобалізації та інтеграції до світового освітнього простору.

Світовий освітній простір - відносно нове поняття. Воно визначає сукупність всіх освітніх і виховних закладів, науково-педагогічних центрів, урядових і суспільних організацій з просвітньої діяльності в різних країнах, геополітичних регіонах і в глобальну масштабі, їх взаємовплив і взаємодію в умовах інтенсивної інтернаціоналізації різних сфер суспільного життя сучасного світу [3, 3]. Одним етапів інтернаціоналізації є Болонський процес.

Болонський процес (назва походить від університету Болонья, де були досягнуті відповідні домовленості) - це своєрідний рух освітніх національних систем до єдиних критеріїв і стандартів, які утверджуються в Європі. Для успішного входження України до Європейської системи необхідне фундаментальне оновлення системи педагогічної освіти. На думку доктора філософських наук, професора, академіка АПН України, ректора Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, директора Інституту вищої освіти АПН України В.П. Андрущенка воно передбачає наступне.

1. Вихід на новий рівень інтеграції науки і педагогічної освіти. Сучасний стан освіти вимагає від педагога постійного оновлення знань, вміння навчатися протягом всього життя., бути науковцем і дослідником, сфор-

30 ----------------------------------------------------------------------------

Розділ І. Загальна характеристика професійної діяльності педагога...

мувати в собі адекватні здібності і якості в процесі свого професійного становлення. Це, в свою чергу, ставить нові вимоги перед викладацьким складом вищої школи. Викладач повинен бути не тільки методистом, а й потужним вченим, вести розгалужені наукові дослідження, залучати до них студентів.

2. Радикальну модернізацію змісту педагогічної освіти: ліквідація ідеологізації, застарілих форм і методів, наближення до соціокультурних реалій та модернізація майбутнього.

3. Демократизацію освітньої політики: децентралізація системи освіти, підвищення самостійності університетів, мобільності викладачів і студентів, впровадження державно-громадського управління навчальним закладом.

4. Організацію ранньої профорієнтації випускників загальноосвітніх шкіл: визначення покликань, психологічних та професійно значимих якостей.

5. Здійснення виховної роботи на багатокультурній основі: формування толерантності, вміння жити разом, поважаючи етнічне, культурне розмаїття. При цьому кожен має залишатися собою для того, щоб розмаїття не призвело до конфлікту, вчитель має виконувати відповідну посередницьку функцію, узгодити моделі поведінки, а головне - сформувати поважливе сприйняття позицій один одного.

6. Підвищення мобільності викладачів і студентів, самостійності студентів, рівня їхньої самоорганізації: обмін між викладачами вузів і студентами, включене навчання студентів у зарубіжних університетах, проведення спільних педагогічних експериментів та інше.

7. Впровадження кредитно-модульної системи організації навчання.

Міністр освіти і науки України, Президент АПН України, академік НАН України В.Г. Кремінь характеризуючи основні загальноцивілізаційні тенденції, що будуть стверджуватися в

-------------------------------------------------------------------------- 31

О.І. Тура. Педагогіка вищої школи: вступ до спеціальності__________

XXI столітті і впливати на всі сфери життя людини і суспільства (тенденція до глобалізації суспільного розвитку; набуття людством здатності до самознищення; перехід від індустріальних до інформаційних технологій), визначає наступні пріоритети сучасної освіти:

• забезпечення високої функціональності людини в нових умовах;

• забезпечення оптимального балансу між локальним (патріот своєї країни) і глобальним (громадянин світу) формуванням людини;

• формування на загальносуспільному і індивідуальному рівнях розуміння людини як найвищої цінності;

• формування у людини здатність до свідомого і ефективного функціонування в глобалізованому світі;

• мінімізація асиметрії між матеріальністю і духовністю, формування конструктивізму як основи життєвої позиції.

Все вищезазначене обумовлює необхідність перегляду і модернізації освіти в контексті Національної доктрини, що в свою чергу передбачає:

• зміну змісту освіти;

• корекцію спрямованості навчального процесу;

• перехід від кваліфікації до компетентності;

• утвердження особистісно-орієнтованої педагогічної системи;

• актуалізація патріотичного виховання;

• придания інноваційного характеру освіті.

Запитання і завдання

1) Визначте основні документи, які регламентують нормативно-правову базу діяльності вищого навчального закладу.

2) Проаналізуйте основні положення Закону України "Про вищу освіту» (див. Додаток).

зг-------------------------------------------------------------

Розділ І. Загальна характеристика професійної діяльності педагога...

3) Охарактеризуйте основні види роботи, норми часу для планування і обліку навчальної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів (див. Додаток).

4) Зробіть аналіз основних тенденцій та перспектив розвитку сучасного освітнього простору України.

5) На основі аналізу нормативно-правової бази, яка регламентує діяльність викладача вищого навчального закладу, модернізації освіти в контексті сучасних загально-цивілізаційних тенденцій розвитку, Національної доктрини визначте основні вимоги до педагога вищої школи.

Рекомендована література

1. Андрущенко В.П. Модернізація педагогічної освіти України в контексті болонського процесу// Вища освіта України. -№1. - 2004. - С.5-9.

2. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищіх навчальних закладах освіти: Навч. Посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти. - К: ВВП «КОМПАС», 1997.- 64с.

З- Вулъфсон Б.Л. Мировое образовательное пространство на рубеже XX и XXI вв.// Педагогика, 2002. - №10.- С.3-14.

4. Зайчук В. Нормативно-правове забезпечення освіти в Україні// Вища школа. - №2-3. - 2002. - С.3-18.

5. Законодавство України про освіту. Збірник законів. - К.: Парламентське видавництво, 2002. - 159с.

6. Збірник основних нормативних актів про вищу освіту, наукову діяльність, підготовку та атестацію наукових кадрів/ За ред. проф.. МЛ. Панова. - Харків: Гриф, 2003. - 336с.

7. Кремень В. Г. Філософія освіти XXI століття// Вища школа. -№6.-2002.-С.9-17.

8. Національна доктрина розвитку освіти. // Офіційний вісник України. - №16. - 2002. - С12-24.

----------------------------------------------------------------------------- 33

О.І. Тура. Педагогіка вищої школи: вступ до спеціальності

9. Нейматов Я.М. Образование в XXI веке: тенденции и прогнозы. - М.: Алгоритм, 2002. - 480с.

10. Про затвердження норм часу для планування і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової й організаційної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів// Вища школа. - №1. - 2003. - С114-122.

1.3. Специфіка професійної діяльності педагога

вищої школи

Професійна діяльність педагога взагалі та педагога вищої школи зокрема є дуже складною як за своїм змістом, так і за своєю формою. Саме це і обумовлює довготривалий процес становлення і розвитку цієї сфери професійної діяльності, а також її сучасна остаточна невизначеність.

Для того, щоб визначити специфічні особливості професійної діяльності педагога вищої школи необхідно з'ясувати, що є власне поняття «професія». Адже в сучасному освітньому просторі поняття «педагог вищої школи», перш за все, відноситься до категорії «професія».

Слово «професія» походить з латинського рго/і(егі - «говорити публічно», «об'являти іншим о своєї діяльності, спеціальності». Таким чином. У феномені професії первинно надається певна ієрархія розвитку професій, фундаментом яких була професія педагога.

Видатний вітчизняний психолог Є.О. Клімов виділяє декілька різних значень поняття «професія» [3, 107].

По-перше, професія є спільнотою людей, які займаються вирішенням близьких проблем та мають приблизно однаковий образ життя, що визначається єдиною базовою системою цінностей, й характеризуються певною самосвідомістю, складом особистості, соціально типовими, професійно типовими та індивідуально специфічними рисами.

34 -------------------------------------------------------------------------------------

Розділ І. Загальна характеристика професійної діяльності педагога...

По-друге, професія є областю застосування сил щодо дослідження певного об'єкта дійсності, область, у якій людина виконує свої функції як суб'єкт праці, і яка створює йому умови для існування та розвитку.

По-третє, професія є історично розвиваючою системою, яка змінюється відповідно змін культурно-історичного контексту.

По-четверте, професія є областю самореалізації особистості, оскільки професійна діяльність не просто дозволяє виробляти якісь товари та послуги, але перш за все вона дозволяє людині реалізувати власний творчий потенціал і створює умови для його розвитку.

По-п'яте, професія є реальністю, яка творчо формується самим суб'єктом праці (в нашому випадку - самим педагогом вищої школи). Навіть культурно-історична ситуація не є тотально домінуючою багато залежить від конкретних людей -саме вони завдяки власним дослідженням, відкриттям створюють поштовх для розвитку педагогіки як науки та практики.

По-шосте, професія є певною діяльністю, роботою професіонала, тобто самим процесом реалізації трудових функцій.

В цілому поняття «професія» включає наступні характеристики:

• це труд, який потребує спеціальної підготовки та постійної перепідготовки, підвищення кваліфікації;

• це суспільно корисний труд;

• це труд, який надає людині певний соціальний статус.

З психологічної точки зору професія розглядається, перш за все, як певна діяльність і діяльність така, за допомогою якої особистість бере участь у житті суспільства і яка є його головним джерелом матеріальних засобів до існування й визнається як професія особистою самосвідомістю людини (С.М. Богословський), тобто є особистісно значимою, внутрішньо позитивно мотивованою.

Сутність професії педагога вищої школи виявляється у діяльності, яку здійснюють її представники і яка має загальну назву - педагогічна.

О.І. Тура. Педагогіка вищої школи: вступ до спеціальності

Педагогічна діяльність - це особливий вид соціокультурної діяльності, спрямованої на передачу накопичених людством культури і досвіду від старших поколінь молодшим, створення умов для їхнього всебічного гармонічного розвитку і підготовку до виконання певних соціальних ролей у суспільстві.

Зміст структурних елементів професійної діяльності педагога вищої школи залишається однією із найбільш невиріше-них проблем сучасної педагогіки вищої школи. Це виявляється у наявності незначного ряду наукових робіт, в яких сутність професійної діяльності викладача ВНЗ визначається у відповідності зі специфікою процесу навчання саме у вищій школі, а не автоматично ототожнюється із професійною діяльністю шкільного вчителя (взагалі, досліджень якої є велика кількість). Безсумнівно, і професійна діяльність педагога вищої школи, і професійна діяльність вчителя є видами однієї соціокультурної діяльності - педагогічної діяльності, і тому вони мають багато спільного. Але розглядаючи сутність професійної діяльності викладача ВНЗ необхідно постійно усвідомлювати її специфічні особливості, які обумовлюються специфікою навчання у вищій школі.

Розглянемо основні специфічні особливості навчального процесу у вищому навчальному закладі, які стали принципами навчання у вищій школи.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


--------------- --------------------------------------------------------------------------------
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации