Лекція - Формування колективу, його вплив на виховання особистості - файл n1.doc

приобрести
Лекція - Формування колективу, його вплив на виховання особистості
скачать (98.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc99kb.01.06.2012 12:24скачать

n1.doc



Тема: «ФОРМУВАННЯ КОЛЕКТИВУ, ЙОГО ВПЛИВ НА ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ»

Колектив – це соціально значима група людей, які об'єднані спільною метою, узгоджено діють у напрямі досягнення означеної мети і мають органи самоврядування.

Виховання особистості в колективі є втіленням певних закономірностей розвитку суспільства. Лише в колективних взаєминах створюються умови для соціально-психічного розвитку особистості. Відокремлення людини від соціального середовища – це соціально-психічний вакуум, який унеможливлює розвиток людини, спільноти. Колектив як соціальна система виконує такі функції:

1. Організаторська. Полягає в об'єднанні членів колективу з метою викон. певних завдань.

2. Виховна. Спрямована на створення оптим. умов для розумового, морального, фізичного, трудового, естетичного виховання, забезпечує умови для псих. й соц. розвитку особистості.

3. Стимулююча. Сприяє формуванню морально-ціннісних стимулів діяльності особистості, регулює поведінку членів колективу, впливає на формування в особистості сили волі, гуманності, працьовитості, совісності, чесності, цілеспрямованості, гідності та ін.

Педагогічні засади формування і розвитку колективу всеохоплюючі. В літературі розрізняють такі види колективів: первинний, загальношкільний, виробничий, тимчасовий, сімейний.

Первинний колектив. Об'єднує людей (школярів), згуртованих у порівняно невелику соціальну групу, учасники якої перебувають у постійних ділових, дружних, побутових стосунках. Ним може бути колектив класу, виробничої бригади на підприємстві, професійної групи в установі, підрозділу у військових частинах та ін. За кількісним складом первинний нараховує 10-15 осіб. За більшої їх кількості в ньому створюються мікроколективи, формуються групові та міжособистісні стосунки. Якщо в соціальній групі менше 7-8 осіб, вона не є колективом у соц.-пед. значенні. Це вже замкнена група друзів, приятелів.

За якісним складом колектив має нараховувати пропорційне співвідношення осіб протилежної статі. Якщо ця вимога в цілому реалізується в колективах загальноосвітніх закладів, то на виробництві, в системі професійної освіти вона не дотримується в силу об'єктивних та суб'єктивних причин, а це породжує значні труднощі у розвитку колективу, організації міжособистісних стосунків.

Загальношкільні колективи. Об'єднують вони всіх учнів певного загальноосвітнього навчально-виховного закладу й педагогічних працівників. Здебільшого нараховує 500-600 осіб. Це забезпечує умови, що члени колективу знали один одного, збиралися разом. І в ньому має бути однакова кількість людей протилежних статей. Особливо гострою з цього погляду є проблема співвідношення жінок і чоловіків серед учителів-вихователів. Якщо в загальноосвітніх школах, інших навчально-виховних закладах 1500-2500 осіб, колективу, по суті, немає. Особа в такому соціальному об'єднанні є анонімною, що вкрай негативно впливає на її виховання.

Тимчасовий колектив. Він об’єднує осіб - членів постійних колективів для виконання тимчасових завдань, задоволення своїх пізнавальних і соціальних інтересів (танцювальний колектив, хор, туристська група та ін.). Тимчасові колективи невеликі, згруповані на основі соц.інтересів.

Виробничі колективи. Об'єднують професіоналів для розв'язання різних завдань в галузі науково-дослідної роботи, виробництва, охорони порядку, лікування людей та ін. Ці колективи розвиваються за загальними законами.

Сімейний колектив. Об'єднує членів однієї родини. Склався історично і як важливе соціальне утворення в суспільстві.

У соціально-психологічному і педагогічному плані колективи можуть бути одновікові й різновікові. У традиціях народної педагогіки – це виховання особистості в різновіковому колективі, де старші за віком і соціальним надбанням передають свій досвід молодшим, турбуються про їх захист, допомагають долати труднощі. Молодші прагнуть оволодівати соц досвідом старших, відчувають відповід. перед ними та ін.

Сутність, змістовна характеристика, функції виховного колективу

Колектив як людська спільність, що утворює систему колективістичних стосунків, є провідним фактором формування громадської сутності особистості, розвитку її індивідуальності. У колективних взаєминах відображається характер сукупності громадських відносин.

Виховний колектив – науково організована система морально виховуючого життя.

Дитячий виховний колектив відрізняється розмаїттям видів, форм суспільно корисної праці і спілкування. Змістовно він може бути охарактеризований у різних аспектах.

Економічний аспект. Включення дитини в економічні відносини, активна участь в них, знання економічних проблеми підприємств, підрядних колективів. Це забезпечує виховання колективізму, творчого ставлення до праці.

Політичний аспект. Залучення до шкільного самоуправління, проведення політичних компаній (вибори, перепис населення, референдум, підготовка свят, фестивалів), участь у громадському житті країни.

Соціальний аспект. Виявлення турботи про життя, розвиток, побутові умови життя дитини. Закладаються прагнення до соціальної справедливості, гуманізму, ініціативності, відповідальності, співставлення колективних і власних інтересів.

Моральний аспект. Розуміння моралі як суспільного явища, усвідомлення суспільної моралі як відповідальності один перед одним, самим собою, колективом. Практика стосунків у колективі переконує в необхідності чесної, добросовісної праці, формує основи моральності.

Громадсько-ціннісний аспект. Колектив – ідейна, ціннісно-орієнтована єдність людей, для яких організаційна структура є засобом досягнення спільних цілей, духовна єдність – прагнення до оновлення громадського життя.

Культурно-естетичний аспект. Організоване вільне спілкування дітей стимулює до накопичення вражень, образів, знань, підвищення естетичного рівня повсякденних стосунків, естетичної організації всього життя. Художня творчість у колективі є засобом змістовного використання вільного часу, розвитку дітей.

Юридичний аспект. Взаємини в колективі зачіпають і правову сторону життя. Усвідомлення дитиною суті моральних та аморальних вчинків, правова просвіта, поєднана з практичним засвоєнням дітьми прав та обов’язків – фактор формування правосвідомості.

Психологічний аспект. Колектив – організоване соціальне середовище. Цілеспрямованість його діяльності породжує здоровий моральний клімат, мажорний тон відносин, добровільну участь у спільних прагненнях, відчуття потреби у колективному спілкуванні, психологічної сумісності з товаришами, захищеності.

Організаційний аспект. Діти інтуїтивно прагнуть до організації. Педагогічно організована діяльність колективу ставить дітей у ділові стосунки керівництва й підлеглості, взаємовимогливості та взаємодопомоги.

Індивідуально-особистісний аспект. Передбачає можливість тимчасового відокремлення дитини, можливість озирнутися навколо, зазирнути в себе, осмислити свої взаємини з оточуючими. Це сприяє самосвідомості, формуванню внутрішнього морального світу особистості.

Педагогічний аспект. Передбачає урахування вікових й індивідуальних особливостей дітей, формування суспільно-цінної сутності особистості й яскравої індивідуальності.

Виховний колектив - педагогічно організована система відносин. Він має органи самоврядування й координування, що уповноважені представляти інтереси дітей і суспільства, традиції, громадську думку, поєднує учнів спільною метою й організацією праці. Він необхідний як середовище взаємодії й ефективного впливу на дітей, формування колективістичних якостей, форма організації життя, яка виховуюче впливає на всіх членів колективу й кожного окремо. Тому організація виховного колективу в школі і класах – першочергова мета вихователів.

У структурі виховного колективу розвиваються загальношкільні (єдина організація навчально-виховного закладу, що має загальні органи управління життям школи) й первинні колективи (формуються за віковою і різновіковою ознаками, діють як навчальна група, бригада, загін, гурток). Первинний колектив також має органи самоврядування, актив, своїх представників в загальношкільних органах. Якщо в загальношкільному масштабі слабко проводиться робота з організації виховного колективу, то й первинні не стають повноцінною виховною силою, замикаються в групових інтересах.

Така структурна побудова виховного колективу сприяє урахуванню вікових особливостей й інтересів дітей, налагодженню взаємозв’язків між первинними колективами старших і молодших учнів, різновіковими загонами й групами. Взаємодія активізується внаслідок шефської роботи, спільної діяльності в загальношкільних органах, гуртках, зведених загонах при виконанні суспільно корисної праці (робота на пришкільній ділянці, з підшефними організаціями).

Виділяють функції виховного колективу:

Діалектика розвитку колективу

Роль колективу, його вплив на особу учня, навіть за демократичності класного керівника, є закономірною. Оскільки кожен учень щодня перебуває в класі, то й клас (свідомо, несвідомо) впли­ває на нього так само, як трудовий колектив впливає на робітника, студентський колектив - на студента, війсь­ковий - на солдата.

Колектив не є застиглою субстанцією, він постійно розвивається, долаючи кількість неминучих стадій.

Стадійність розвитку колективу – вираження внутрішньої діалектики його становлення, в основу якої покладено рівень взаємовідносин між вихователем і вихованцями, між чл. колективу.

Дитячий колектив у своєму розвитку проходить чотири стадії.

1. Створення колективу учнів. Характеризується тим, що колектив лише складається, члени його недостатньо знають один одного, немає ініціативи в діяльності, відсутній актив.

Важливо сформулювати учням систему єдиних вимог, рішучих за формою, зрозумілих за змістом, організувати діяльність на засадах єдиноначала керівництва і педагогічного авторитаризму. Вихователь вивчає членів колективу, забезпечує їх знайомство, обирає органи самоврядування, інструктує щодо виконавчих функції, контролює, в разі необхідності, допомагає.

Взаємини між педагогом і вихованцями будуються на засадах безпосереднього впливу на колектив, кожного його члена.

2. Поширення впливу активу на весь колектив. Властиві ознаки: залучення активістів до ке­рівництва колективом, виховання в них відповідальності, ініціативи та самостійності, зміцнення авторитету; виховання ініціативи пасивних учнів, залучення до громадського життя; актив починає виявляти ініціативу у визначенні завдань і організації колективної діяльності.

Педагог висуває подальші перспективи діяль­ності колективу (в навчанні, праці, спорті, іграх, позакласних святах), посилює довіру до активістів, частково передає йому свої функції (контроль за чергуванням по школі або класу, прибирання класної кімнати, харчування в їдальні, підготовка до свят). Виховання відбувається на особистому при­кладі, створенні традицій. Взаємини між вихователями і учнями будують на засадах демократизму, принципі паралельних впливів (поєднання безпосереднього й опосередкованого впливу).

Стадія триває один-півтора роки, залежно від внутрішньо-колективних стосунків. На початку колектив нібито поділе­ний на три соціально-психологічні мікрогрупи: активістів (опору класного керівника), пасивних учнів (поступово долають байдужість), “ядро опору” (педагогічно занедбані діти). Наприкінці другої стадії клас досягає психологічної та педагогічної однорідності.

3. Вирішальний вплив громадської думки більшості. Більшість вихованців діє на засадах свідомості, активності, колектив усвідомлює завдання, члени колективу висувають вимоги, завдання.

Вихователь працює з активом, допомагає йому завоювати авторитет серед учнів, контролює його діяльність. Керівництво колективом здійснюють на розширених засадах демократизму, праві колективу сам ост. розв'язувати питання про заохоч. і стягнення, планув. роботи, оцінюв. поведінки учнів, запровадженні с-ми доручень зведеним об'єднанням (мікрогрупам) учнів, членам колективу. На цій стадії посилюється авторитет громадської думки, боротьба за честь колективу, орієнтування на самоконтроль поведінки і навчальної діяль­ності.

4. Самовиховання як вищий тип виховання в колективі підлітків і старшокласників. Кожен учень сприймає колективні, загальноприйняті вимоги як вимоги до себе. В учнів розвивається інтерес до самовиховання, що переходить у внутрішнє прагнення до вдосконалення особистісних якостей, рис характеру.

Педагог інструктує, консультує, надає методичну допомогу щодо прийомів особистого самовиховання (самоаналізу, самонавіювання, самонаказу, самовідмови від негативного), поступово залучаючи весь колектив. Допомагає учням визначити потрібні для самовдосконалення якості, скласти індивідуальні плани самопізнання, само­розвитку. У випадках відхилення окремих осіб від самозобов'я­зань, залучає громадську думку.

Спираючись на вимоги колективу до кожного його члена, досягнутий рівень розвитку колективу, вікові та індивідуальні особливості педагог корегує самовиховання, створює загальну мажорну атмосферу. На всіх стадіях розвитку учнівського колективу важлива система – низка послідовно поставлених перед колективом цілей, досягнення яких зумовлює перехід від простого задоволення до глибокого почуття обов’язку.

Фактори розвитку колективу

На розвиток і становлення колективу впливають такі соціально-педагогічні чинники:

1. Глибоке знання вихователями наукових психолого-педагогічних основ теорії і практики формування та розвитку колективу. Питання теорії і практики розвитку колективу, його впливу на особистість досліджені в психолого-педагогічній літературі, розроблені технології роботи з колективами. Варто спиратися на ці надбання, розвивати колектив на засадах: відкритості (новому досвіду, ідеям), мобільності (готовності до постійних змін), толерантності (розумінні різноманітних поглядів, думок, терпимого до них ставлення), свободи (готовності надати волю у відстоюванні своїх думок), вільної орієнтації (вибору перспективи власного розвитку), довіри (до оточуючих ), плановості (орієнтації на планування, здійснення наміченого).

2. Забезпечення наступності та єдності дій педагогів у роботі з колективом. Забезпечення єдності впливу вихователів, що працюють з колективом, наступності на етапах переходу колективу від однієї стадії розвитку до іншої, від керівного впливу одного вихователя до іншого.

3. Володіння технікою створення перспективних ліній.

Перспектива - мета, “завтрашня радість” (А.С.Макаренко), що виступає стимулом в діяльності колективу й окремих його членів.

Діяльність людини чи спільноти ефективна лише за умов наявності і усвідомленості мети. А.Макаренко писав: “Справжнім стимулом людського життя є завтрашня радість. У педагогічній техніці ця завтрашня радість є одним з найважливіших об'єктів роботи. Спочатку треба організувати саму радість, викликати її до життя і поставити як реальність. По-друге, треба наполегливо перетворювати простіші види радості в складніші і значні для людини … Виховати людину – значить виховати в неї перспективні шляхи. Методика цієї роботи полягає в організації нових перспектив, у використанні тих, що вже є, в поступовій підстановці цінніших”. (Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу // Вибрані твори: В 7-ми т. –Т.5. –К.: Рад. школа, 1954. – С.69).

Під виховною перспективою розуміють значущі завдання, цілі, що відповідають потребам розвитку особистості, колективу, стимулюють діяльність, відповідають віковим, інд. особливостям.

Перспективи характеризуються: захопленістю справами, заснованими на інтересі; суспільно корисною цінністю завдань, цілей, конкретних справ, пов’язаних з працею та життям; чіткою організацією діяльності, спрямованої на досягнення перспективи; педагогічною доцільністю, вихованням в учнів моральних якостей.

Майстерність вихователя проявляється в організації системи перспективних ліній з урахуванням можливостей членів колективу, реальних соціальних обставин. На практиці перспективами стають різні трудові справи, боротьба у змаганні, допомога підшефним організаціям, походи й екскурсії, спортивні змагання, свята, творчі звіти. Їх висувають як за ініціативою дітей, так і педагогів. При організації перспектив дотримуються вимог: перспектива має бути зримою і реальною, доступною і посильною, стимулювати і заохочувати колектив, його членів на досягнення перспективи. Просування до перспективи передбачає: обговорення планів, проектів, пропозицій і практичну діяльність, спрямовану на її реалізацію. При цьому налагоджуються зв’язки, розподіляються доручення, здійснюється згуртування колективу.


4. Забезпечення педагогічно доцільної роботи з активом і органами самоврядування. Актив і органи самоврядування сприяють розвитку колективу.

Актив – група вихованців, яка усвідомлює вимоги керівника колективу, допомагає в організації життєдіяльності членів колективу, виявляє ініціативу.

Актив включають в конкретну діяльність, перекладають на нього ряд функцій і обов’язків вихователів, вчать методам і засобам їх виконання. Це забезпечує соціальне зростання особистості. Кількість активістів повинна розширюватися шляхом залучення вихованців до різних сфер діяльності. Актив – основа формування органів самоврядування.

Органи самоврядування – уповноважені колективу на основі демократичних виборів, які допомагають педагогові здійснювати керівні функції.

Вихователь спільно з активом визначає функції органів самоврядування, його підрозділів, створює умови для самостійної і відповідальної діяльності, вчить ефективно працювати, розв’язувати певні педагогічні завдання, здійснює облік роботи.

Адміністрація школи не повинна підміняти органи самоврядування, зобов’язана виконати прийняте ними рішення, при його хибності керівники мають апелювати до загальних зборів і домагатися його відміни, а не скасування. Впливає на органи самоврядування на демократичних засадах через педагогів, які користуються особливою повагою в учнів.

5. Наявність соціально-педагогічних умов для ефективної діяльності членів колективу, традицій, належного стилю і тону. Передбачає створення в школі атмосфери добра й радості, панування духу гуманізму. Це притягує учнів до школи і колективу, який діє в ньому. Колектив вирізняється згуртованістю, внутрішньою силою, соціально значимими традиціями.

Традиція – різновид або форма звичаю, що відрізняється особливою стійкістю і спрямованими зусиллями людей зберегти незмінними форми поведінки, які успадковані від попередніх поколінь.

Виникають в процесі трудового змагання між класами, ритуалах чергування по школі, відносинах співробітництва з шефами, проведенні фізкультурних змагань, огляду художньої самодіяльності, шануванні дітей, що досягли успіху в навчанні, стали переможцями конкурсів. Необхідно створювати морально-ціннісні традиції, їх зберігати і примножувати. Вони повинні бути тривалими, стійкими, наповненими багатством моральних впливів на особистість.

Велике значення для морального клімату, самопочуття дітей в колективі має виправданий тон і стиль стосунків. Оскільки суттєвою ознакою колективу є спільна діяльність по досягненню мети, то і стиль має характеризуватися діяльністю, діловитістю. Діловий стиль проявляється у різних сферах життя колективу: навчанні, грі, дозвіллі та ін. Тому не можна допускати безпідставної галасливості, бездіяльності, невпорядкованості дій.

Діловий стиль характеризується певними відтінками тону (від лат. tonus – звук, напруження). Тон здорового колективу характеризують ознаками: мажорністю (проявляється в бадьорому, радісному настрої, готовності до раціональної дії, внутрішньому спокої, впевненості у своїх силах, майбутньому), гідністю за своє становище в колективі, відповідальністю за справи усіх його членів, єдністю колективу, дружніми взаєминами, відчуттям захищеності від принижень, насильства, знущання, здатністю гальмувати свої негативні дії. Джерелом формування стилю і тону колективу має бути передусім діяльність педагогів.

Учнівське самоврядування в школі і класі

Центральна ланка у становленні виховного колективу - учнівське самоврядування – самодіяльна організація дитячого життя в школі. Воно уособлює демократичну та самодіяльну атмосферу, захищає й забезпечує права членів колективу, сприяє формуванню громадянськості, організаторських якостей активістів, допомагає педагогічному колективу в проведенні різноманітних заходів, виступає їх ініціатором. В цілому учнівське самоврядування є незамінним помічни­ком педагогів.


Історія створення і діяльності органів учнівського самоврядування починається з часу заснування єдиної трудової школи (1918 р.). Учнівське самоврядування в сучасній школі представлене за одним із трьох варіантів: 1) Представницький варіант. Уч­нівський комітет складають старости всіх класів. Така структура є оперативною, дає змогу оперативно доводити до учнів, особливо у великій школі, рішення учнівського комітету, організувати будь-яку акцію, підбити підсумки.

2) Комунарський варіант. Передбачає при організації конкретної справи створення тимчасового штабу або ради із зацікавлених учнів. Члени ради вирішують (з участю вчителів), як залучити весь колектив школи чи групу класів до справи, дають доручення, організовують роботу (свята, спартакіади, олімпіа­ди, масові подорожі тощо). По завершенні їх штаб (рада) самоліквідується, на його місці виникає інша тимчасова структура для нової справи;

3) Комісійний варіант. Згідно з ним на загальних зборах чи конференції обирається учнівський комітет у складі 9-15 осіб. Вони обирають зі свого складу голову, заступника, секретаря, решта очолює комісії, до яких кожен добирає членів з позаштатного активу, пра­цює з ними і звітується на засіданнях учнівського комі­тету. Такий склад є сталим, але він може бути заформа­лізованим або взагалі бездіяльним.

Сьогодні кожна школа сама визначає органи самоврядування. Головне, щоб вони не були громіздкими, а гнучкими, рухливими і при цьому не зводились до законсервованої структури.

Вищим органом учнівського самоврядування в школі є загальні збори або учнівська конференція. Виконавчий орган (учнівський комітет, рада учнівського колективу, рада командирів, старостат, парламент, учнівське представництво тощо) підзвітний загальним зборам. Учнівські збори проводять не рідше двох разів на рік (у вересні – завдання на новий навчальний рік, у травні – звіт виконавчого органу та його перевибори).

Напередодні проведення звітно-виборних зборів доцільно провести з учнями дискусію, ділову гру з проблем учнівського самоврядування, допомогти у визначенні структури учнівського самоврядування, осн напрямів діяльн. та змісту роботи, прав і обов'язків чл виконавчого органу.

Кількість членів виконавчого органу учнівського самоврядування визначає учнівський колектив залежно від обсягу передбачуваної діяльності і кількості утворених комісій. Наявність комісій залежить від специфіки умов життєдіяльності школи, особливостей структури, напрямів діяльності (навчальна, трудова, господарська, санітарна, бібліотечна комісія, комісія або сектор науково-технічної творчості), досвіду і традицій, рівня теоретико-методологічної і практичної підготовленості педагогічного колективу до керівництва учнівським самоврядуванням.

Важливими умовами плідної діяльності учнівського самоврядування є: розуміння учнями й активом завдань, змісту і суті самоврядування; вміння не лише бачити мету своєї діяльності, а й визначати, формулювати її; вміння самостійно планувати, організовувати роботу, координувати зусилля різних ланок самоврядування, постійно здійснювати самоконтроль; уміння враховувати, регулювати, аналізувати свою діяльність, об'єктивно її оцінювати; постійні пошуки ефективних форм і методів діяльності органів самоврядування, творче використання в цій справі досвіду ін шкіл.

Комісії виконавчого органу спрямовують свою роботу на підвищення якості навчання, реалізацію вимог режиму школи, організацію позакласної виховної роботи, на розвиток ініціативи і творчої самодіяльності учнів, реалізацію їхніх прав і обов'язків.

Члени комісії є відповідальними за відповідну ланку роботи класу. Виконавчий орган проводить засідання один раз на місяць, комісії – раз на два тижні. Свою роботу планує на рік або півріччя орієнтовно за такими розділами:

  1. Вступ (короткий аналіз роботи за минулий рік, завдання на новий).

  2. Організаційна робота (визначення тематики загальношкільних конференцій, класних зборів, планування навчання активу з окремих питань, організація гласності роботи).

  3. Засідання виконавчого органу учнівського самоврядування.

  4. Робота комісій (секторів…)

До плану роботи вносять традиційно обов’язкові справи, в організації яких участь виконавчого органу об'єктивно необхідна (День знань, робота з благоустрою пришкільної території, налагодження чергування по школі і класах, підготовка до проведення канікул тощо).

Під час організації масштабних та епізодичних справ можуть бути поєднані зусилля постійних органів самоврядування з тимчасовими (ради, ініц групи, клуби, творчі об'єднання тощо).

Колективним органом самоврядування в класі є збори колективу класу – могутній чинник зміцнення учнів, засіб виховання в них моральних якостей: почуття честі й обов’язку, сміливості та мужності, принциповості й відповідальності за свої вчинки, вміння підпорядковувати особисті інтереси суспільним, сказати правду у вічі та вислухати справедливу критику. На зборах класного колективу обговорюють близькі, зрозумілі, цікаві питання повсякденного життя (підготовка культурно-масового заходу, випуск журналу, підсумки навчання за чверть, семестр, рік та ін.), визначні історичні події, досягнення сучасності, моральні аспекти. Періодичність проведення залежить від конкр.х умов класу.

Розвинена гласність, відкритий характер роботи органів самоврядування (всі учні знають, де, коли, які питання обговорюються, можуть брати участь в їхньому обговоренні, вносити нове, оригінальне, цікаве, впливати на життя колективу) сприяє поглибленню демократизму у шк.. житті.

Розвиток учнівського самоврядування, участь в якому розвиває в дитини відповідальність, допомагає оволодіти організаторськими навичками, глибше проникатись відповідальністю за стан шкільних справ, за свій вклад у нього, сприяє їхньому духовному зростанню, розвитку організаторської творчості і здібностей у суспільній роботі. Демократизм в учнівському самоврядуванні залежить від позиції дорослих, зокрема керівництва школи. Суперечності між адміністрацією та учнівським самоврядуванням виникають у результаті неправильної організації педагогічного керівництва, відсутності взаємодії педагогічного та учнівського колективів у досягненні мети.

Основними шляхами вдосконалення педагогічної допомоги учнівському самоврядуванню є: забезпечення реальних прав і обов'язків органів самоврядування; підвищення довіри педагогів і рішень учнівського колективу, його органів самоврядування; кваліфікована, тактовна допомога; цілеспрямоване навчання учнів складній справі організації життя учнівського колективу, керівництва справами школи.

За кожною комісією, рішенням педагогічної ради закріплюють вчителів, консультантів. Педагог-консультант повинен постійно цікавитись завданнями, які розв'язують органи самоврядування, разом з підлітками вести пошуки шляхів їх розв'язання, допомагати у визначенні мети, плануванні роботи. Не підміняючи органи самоврядування, сприяти самостійному розв’язанню найскрутніших ситуацій, управлінських завдань.

Педагогічне керівництво діяльністю органів учнівського самоврядування включає в себе роботу директора безпосередньо з дітьми. Не випадково його вважають головним вихователем. Директор школи спрямовує і координує зусилля педагогів, органів самоврядування на вдосконалення навч-виховного процесу.

Література

  1. Іванов І.П. Виховання колективістів // Педагогічний пошук. –К.: Рад. школа, 1989.

  2. Караковский В.А. Пути формирования ученического коллектива. –М.: Педагогика, 1978.

  3. Коваль А.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка / Соціальна робота: Навч. посібник. –К.:ІЗМН, 1997. –392с.

  4. Красовицький М. Проблеми дитячого колективу в аспекті гуманізації школи // Рідна школа. –1995. -№ 2-3.

  5. Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу // Вибрані твори: В 7-ми т. –Т.5. –К.: Рад. школа, 1954. –С.100-119.

  6. Омеляненко В.Л., Мельничук С.Г., Омеляненко С.В. Педагогіка: Навч. посібник. –Кіровоград, 2000. – С.87-108.

  7. Сухомлинський В.О. Методика виховання колективу // Вибрані твори: В 5-ти т. –Т.1. –К.: Рад. школа, 1976. –С.440-457.

  8. Словник-довідник для соціальних педагогів та соціальних працівників / За ред. А.Й.Капської, І.М.Пінчук, С.В.Толстоуховой. –К., 2000. –260с.





Тема: «ФОРМУВАННЯ КОЛЕКТИВУ, ЙОГО ВПЛИВ НА ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ »
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации