Лекція - Позакласна виховна робота - файл n1.doc

приобрести
Лекція - Позакласна виховна робота
скачать (117.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc118kb.05.06.2012 09:06скачать

n1.doc




Лекція «ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ВИХОВНОЇ РОБОТИ: Позакласна виховна робота»

Позакласна виховна робота - здійснювана в позаурочний час різноманітна діяльність учнів під керівництвом учителів-вихователів.

Вона спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, розвиток їх творчого потенціалу, реалізацію нахилів і здібностей у різних сферах діяльності і спілкування.

Школа – це простір життя дитини; тут вона не готується до життя, а живе. Тому виховна робота будується так, щоб сприяти становленню особистості, як творця і проектувальника життя, гармонізації і гуманізації стосунків між учнями і педагогами, школою і родиною, керуючись ідеями самоцінності дитинства, діалогу, компетентного вибору особистого життєвого шляху.

Класний керівник є передусім організатором підготовки і проведення позакласних виховних заходів, діючи у співдружності з іншими педагогічними працівниками школи. Одночасно він є ініціатором залучення учнів свого класу до роботи гуртків, секцій, які діють у позаяк. закладах.

Виховний захід – організована діяльність колективу, спрямована на досягнення певної виховної мети.

Позакласна виховна робота спрямована на закріплення, поглиблення знань, застосування їх на практиці, розширення кругозору учнів, формування наукового світогляду. Не менш важливим є вироблення умінь і навичок самоосвіти, розвиток творчих здібностей, організація дозвілля, культурного відпочинку.

Характерним для позакласної роботи є добровільний характер участі в ній (учні обирають профіль занять за інтересами), суспільна спрямованість (зміст відповідає потребам суспільства, відображає досягнення науки, культури, мистецтва), ініціатива та самодіяльність учнів (врахування бажання дітей, їх пропозицій).

Педагогічна практика виробила різноманітні форми позакласної виховної роботи.

Форми виховної роботи – варіанти організації виховного процесу, композиційна побудова виховного заходу.

Форма – засіб організації, існування та вираження змісту предмета, явища, процесу.

До них відносять класні години, етичні бесіди, зустрічі з відомими людьми, екскурсії, обговорення книг, читацькі конференції, диспути, вечори і ранки (тематичні, розважальні), свята, змагання (спартакіади), турніри, виставки, конкурси колективні творчі справи та ін.

Класна година – форма позакласної виховної роботи, передбачає створення оптимальних умов для продуктивного спілкування класного керівника з учнями на рівні педагогіки співробітництва з метою формування у них соціальної зрілості.

Щоб досягти ефективності класної години класному керівникові напередодні її проведення треба подумати над таким: “Якою вона буде? Кому потрібна вона – педагогу чи учням? Які можливі результати?” Це справить свій вплив на вибір теми класної години, особливості підготовки та проведення її.

У процесі її підготовки та проведення актуальними є такі правила:

Етична бесіда. Це – форма виховної роботи, спрямована на формування в учнів умінь і навичок в моральній поведінці, оволодіння загальнолюдськими і національними морально-духовними цінностями.

У повсякденному житті повідомлення учням про моральні норми і правила тлумачення їх відбуваються постійно. Джерелами такої інформації є реальна дійсність, перебування дитини в сім'ї, навчальна робота на уроці, зміст освіти, засоби масової інформації та ін. Але цей процес є стихійним, недостатньо сприяє формуванню істинних переконань. У дітей різних вікових груп під впливом стихійності складаються хибні уявлення про моральні цінності. Тому в навчально-виховній роботі з дітьми необхідно надати цьому процесу системності, науковості, щоб сформувати в них надійний фундамент моральних цінностей.

Цій меті служить етична бесіда. В основі її - прийом діалогу. Сама вона сприяє узагальненню дитячих спостережень, вражень і переживань, певних знань морально-етичних норм. Так на основі “первинного” матеріалу відбувається поступове сходження до нових моральних якостей.

У системі підготовки і проведення етичних бесід важливим є дотримання певних методичних правил:

У розвитку школярів настає такий період, коли вони не задовольняються інформацією класного керівника про правила і форми поведінки, підвищенням рівня соціального розвитку юнаків і дівчат формуються такі важливі якості, як самооцінка, критичність, соціальна активність, прагнення самостійно розібратися у складних моральних обставинах, здатність до філософського мислення. Тому старшокласники більш схильні до участі у диспутах – усних публічних спорах при обговоренні наукових, політичних, моральних проблем з метою пошуків істини.

Зустрічі з відомими людьми. Влаштовують з профорієнтаційною метою (запрошують представників різних професій, викладачів вищих навчальних закладів), морального, громадянського виховання (зустрічі з героями афганцями, працівниками міліції) тощо.

Обговорення книг, читацька конференція. Передбачає пропаганду художньої та науково-популярної літератури серед учнів, активізацію їх самостійності в оцінках, судженнях, думках. Під час підготовки учні готують виступи з окреслених проблем (на матеріалі одного або кількох творів, творчості письменника, літературної або наукової проблеми). На конференції учні виступають з доповідями, повідомленнями, в яких висловлюють своє ставлення до твору або проблеми, ставлять інсценівки або переглядають уривки кінофільму. Підсумовуючи результати, вчитель зосереджується на найважливіших висновках.

Виставки. Присвячують результатам дитячої творчості в галузі праці, образотворчого мистецтва, краєзнавчих, туристичних походів. До підготовчої роботи залучають усіх учнів. Екскурсоводи-школярі пояснюють, відповідають на запитання, організовують обмін досвідом.

Масові свята. Організують як дні, тижні, місячники підвищеної уваги до поезії, музики, театру, кіно, дитячої книги та ін. Приймають участь всі учні школи. Вони дізнаються про нові твори мистецтва, зустрічаються з письменниками, поетами, художниками, композиторами, знайомляться з їх творчими планами.

Змагання. Спрямовані на стимулювання інтересів, здібностей, породжують активність серед учнів. Фізкультурно-спортивні змагання (класні, паралелі, шкільні, міжшкільні) пропагують спорт, здоровий образ життя. Виховуючо-оздоровчий ефект їх залежить від ретельної підготовки, врахування можливостей, стану здоров’я кожної дитини.

Конкурси, олімпіади. Форма розвитку талантів, виявлення творчих можливостей дітей, їх обдарувань. Проводять конкурси (дитячого малюнка, трудових поробок, технічних конструкцій, комп’ютерних гравців), олімпіади (з математики, фізики, хімії, інших предметів) за встановленим графіком, заздалегідь повідомляють учнів, визначають відповідальних. Переможців оголошують публічно в урочистій обстановці.

Колективні творчі справи (КТС) у структурі позакласної виховної роботи

Демократизація й гуманізація суспільства зумовила відповідні перетворення в методиці виховної роботи. Головний акцент робиться на тому, що дорослі й діти все повинні створювати разом, об'єднуючись загальною метою, загальними турботами й формуючи свої стосунки на принципах співробітництва й співтворчості. Вихователь покликаний орієнтувати на позитивне в учневі, вірити у його творчу силу, намагатися активізувати й розвинути їх. Усе це здатне забезпечити творчий характер, гнучкість форм і багатий, різноманітний зміст в життєдіяльності дитячого колективу.

Певною мірою відповідає цьому методика колективного творчого виховання (КТВ). Була розроблена І.П.Івановим. Початки її сягають 60-х років, коли стали формуватися виховні об'єднання дітей і дорослих, які називали себе комунарами. Тому цю методику називають ще методикою Іванова або комунарською. До 90-х років ХХ ст. не мала широкого поширення, бо авторитарна система керівництва суспільством формувала соціальне замовлення на людину-виконавця, конформіста.

Відмінність комунарської методики від традиційної простежується за двома параметрами. Традиційна методика орієнтована на зовнішній вплив. А методика КТВ залучає до діяльності кожного. Традиційна методика не приховує своєї виховної мети, завдань і прямого морального впливу, методика КТВ, орієнтуючись на спільне (діти і дорослі) вироблення мети життя колективу й одночасне використання різноманітних видів виховного впливу, розв'язує виховні завдання непомітно для вихованців.

Перехід до системи колективного творчого виховання відбувається за одним із напрямів – “технологічним” та “ідеологічним”.

Прибічники “технологічного” підходу обмежуються оволодінням технологічною суттю, основними формами методики. Практика доводить, що зміни технології виховного процесу підвищують інтерес учнів до спільної діяльності, їхню активність. Але здебільшого це не сприяє формуванню нового сприйняття життя, яке є результатом змін не лише способів діяльності, а й характеру міжособистісних стосунків у колективі.

Прибічники “ідеологічного” підходу впевнені, що достатньо захопити учнів і педагогів ідеєю спільної творчої праці, змінити характер міжособистісних стосунків, і вони самі визначать оптимальний для себе технологію такої діяльності. Та недооцінка технології призводить до того, що чудовий задум не вдається здійснити, діяльність не має успіху і зацікавлення нею знижується.

А найраціональніше буде поєднання обох підходів. Оскільки методикою КТВ є такий спосіб організації життя дитячого колективу, за якого діти й дорослі як друзі, реалізуючи спільну справу, турбуються про поліпшення навколишнього життя та самих себе. Вони спільно планують, організують та аналізують свою діяльність шляхом накопичення, осмислення й вибору поглядів, пропозицій, ідей кожного, формуючи під час діяльності стосунки дружби, поваги, взаєморозуміння й турботи. У методиці КТВ чітко окреслюються три складові: людяність, діяльність, творчість.

У методиці КТВ простежуються:

Соціальна спрямованість діяльності. Вся колективна творча діяльність має бути спрямована на поліпшення роботи своєї школи, дитячого садка чи будинку. Особлива увага до громадян, що потребують допомоги (літні люди та інваліди), утвердження справедливості (соціальної, моральної). Це забезпечує участь дитини в створенні умов, за яких вона живе і в яких формується її громадянська позиція.

Турботливі стосунки. Лише за доброзичливих, щирих, демократичних стосунків з дітьми можна викликати в них інтерес до спільної діяльності. Такі стосунки не ігнорують вимогливості, але змінюють її характер: вимоги висуває не педагог, а справа. Отже, дітей готують до майбутньої діяльності, орієнтуючи на поліпшення свого мікросередовища.

Поділ колективу на міні-колективи (творчі групи, екіпажі, бригади, ланки тощо). Двоступенева організація діяльності сприяє залученню до планування, реалізації й аналізу діяльності всіх членів колективу. Міні-колектив (3-10 осіб) важливі проблеми обговорює, кожний пропонуючи свої рішення. Ці колективи можуть бути постійними або тимчасовими. Критерієм поділу може бути (інтереси, бажання, місце проживання, жереб тощо).

Колективні творчі справи. Це форма організації колективної творчої діяльності, основний виховний засіб. Колективні творчі справи (КТС), ігри (КТІ), колективні організаційні справи (КОС) – способи організації життя колективу.

Чергування творчих доручень. Періодичні перевибори органів учнівського самоврядування, чергування (обмін) постійними справами-дорученнями між міні-колективами, планування діяльності, за якого кожен із членів колективу обов'язково бере участь у обговоренні справи, є їх організатором, виключає поділ к-ву на актив і пасив. Усі “керівні” посади виконують по черзі.

Різноманітність діяльності. Кожна справа має свою стрижневу спрямованість, згідно з якою всі КТС можна класифікувати як організаційні, суспільні, пізнавальні, трудові, художньо-естетичні, спортивно-оздоровчі. Всі колективні творчі справи очолюють ради, чисельність яких залежить від масштабу й характеру роботи.

Розроблена технологічна послідовність підготовки і проведення колективних творчих справ.

Технологічна послідовність – забезпечення єдності й динамічності розвитку етапів під час організації тематичного періоду життя колективу загалом і кожного КТС окремо.

Вона має шість стадій: 1.Попередня робота вихователів: визначення ролі даного КТС у житті колективу; висування виховної мети; обмірковування різних варіантів роботи й настановчої (стартової) бесіди; розгляд доцільності залучення шефів, старших і молодших друзів, однодумців. Тон розмови доброзичливий, товариський, зацікавлений. Думки не нав’язують, не диктують, розмова йде на рівних.

2.Колективне планування: колективне уточнення мети діяльності первинного колективу; колективний збір інформації, розвідка справ; колективний аналіз зібраної інформації, її узагальнення та визначення завдань, майбутніх справ з точки зору їх корисності, імовірності та посильності виконання; загальний збір-старт, на якому розробляється план майбутньої роботи і розв'язуються такі проблеми: для кого організувати цю справу? Як краще її провести? Кому брати участь – всьому колективу, окремим міні-колективам чи зведеній бригаді добровольців? Спільно з ким? Хто буде керувати: рада колективу, спеціальна рада з представників міні-колективів чи командир зведеної бригади? Де краще провести роботу? Коли? Як зробити розподіл міні-колективів? Кожний висловлює думку, обмірковує висловлене товаришами. Керівник об’єднує точки зору, формує спільну думку.

Форма проведення “мозкова атака”. Мозкова атака – метод активізації творчого мислення, різновид евристичного спілкування з приводу обговорення нових ідей.

Вона має етапи проведення: постановка і аналіз проблеми, генерація ідей, критика ідей, конструктивна проробка ідей в умовах колективної взаємодії. Домінантою є принцип уседозволеності (дозволеності всього, що працює на нову ідею). На етапі генерації ідей критика є забороненою, схвалюють оригінальні ідеї, їх комбінації та узагальнення, всі ідеї фіксують, відсутнє персональне авторство, регламент обговорення чітко визначений.

Проводять анкету-скарбничку з пропозиціями: “Бажаю (хочу), щоб було так…”, “Думаю-мрію-пропоную”. Вихователь схвалює ідеї, підтримує несміливі кроки дітей, підхоплює проблиск думки і найменше зусилля.

3.Колективна підготовка роботи: керівний орган КТС (рада) уточнює й конкретизує план її підготовки та проведення; організує виконання цього плану, доцільно розставляє учасників для колективних дій, враховуючи їхні взаємостосунки й заохочуючи ініціативу кожного. Кожний міні-колектив (чи зведена бригада) виконує завдання, виявляючи максимум творчості, ініціативи, готуючи (в таємниці) сюрприз для всіх; створюється матер. база, необхідна для проведення КТС.

Вихователь не повинен тиснути на дитину, а захопити її підготовкою сюрпризу, таємниці, дорученням.

4. Проведення КТС: здійснення наміченого плану, враховуючи імпровізації та зміну задуму; вихователі як керівники та провідні учасники творчої роботи створюють та підтримують мажорну тональність, дух бадьорості й упевненості у власних силах, у здатності нести людям радість, посилюють прагнення подолати труднощі, що трапляються. Кожна дитина має можливість проявити себе, зміцнити почуття особистої гідності, утвердитися в колективі. Тут діти не пристосовуються до життя, а живуть ним, перетворюють його, тому що колектив націлений на розквіт особистості. Ніхто не боїться неуспіху, тому що змагання, загальний порив, доброзичлива атмосфера спонукають блиснути талантами, принести радість, зробити хорошу справу. Важливо спостерігати за творчим зростанням вихованців, їх умінням вийти із важких ситуацій, бажанням зробити добрий вчинок.

5. Колективне підведення підсумків КТС: аналіз на рівні міні-колективів, де кожний висловлює свою думку з наступних запитань: Що було добре? Що вдалося з накресленого? Завдяки чому? Що варто використовувати надалі? Що перетворити в традицію? Як можна діяти по-іншому? Що можна зробити краще? Кому сказати “дякуємо”? Відтак погляди міні-колективів виносять на загальний збір, де рада формує колективну оцінку, зважаючи не лише на роботу всіх, а й на власну.

Не повинно бути винуватих і правих, порушників, “розбирання” особистих провин, нікого не треба умовляти, примушувати. Є ті, хто виконує правила, працює краще за всіх.

Підведення підсумків проводять у формі збору-вогника, за допомогою анкети-оцінки: Що більш за все сподобалось і чому? Чого навчилися? Чого і кого навчили самі? Збір вчить думати, оцінювати, аналізувати, отримувати уроки на майбутнє, висувати більш складні завдання, виробляти суспільну думку, створювати традиції.

6.Найближчі наслідки КТС: справу завершено, а що далі? Вихователі пропонують учням взятися за здійснення запропонованих ними пропозицій. Це привчає бути послідовними до кінця (запропонував – зроби).

Проводять творчі свята, ігри (пізнавальні, музичні, спортивні, сюжетно-рольові), зустрічі з цікавими людьми, перегляд та обговорення кінофільмів, телепередач, вистав, читання книжок тощо (Додаток № 3). Це сприяє створенню колективістських стосунків (діти зайняті рішенням суспільного завдання), атмосфери взаємної поваги, симпатії, згоди.

Пропонуючи ідею організації колективної творчої діяльності в колективі, потрібно визначити роль дорослих. Залежно від досвіду, віку, можливостей і характеру взаємин з дітьми, класний керівник може бути консультантом, експертом, керівником одного з мікроколективів, учасником роботи.

Успіх справи багато в чому залежить від тональності у взаєминах, якою розпочинається робота з класом. Педагог повинен з самого початку стати для дітей старшим другом, який цікавиться їхнім життям, бере в ньому участь, навчаючи їх, вчиться сам. Надзвичайно важливо викликати інтерес до себе.

Етапи колективного планування виховної роботи

Колективного планування роботи є суттєвим чинником у виховному процесі. Воно задає алгоритм самоврядування учнівського колективу. Один з варіантів технології колективного планування виховної роботи на рік, запропонували О.Г.Мороз, В.Л. ( Мороз О.Г., Омеляненко В.Л. Перші кроки до майстерності. –К.: Товариство “Знання” України, 1992. –С.96-100.).

1. Увідно-мотиваційний етап

Дії вчителя (вихователя)

1.1. Виносить на обговорення колективу ситуацію (повідомлення, факт, проблему), яка б сприяла мобілізації учнів на прийняття важливих рішень щодо планування наступної роботи; розвиває теми, що будуть запропоновані окремими школярами; звертає увагу учнів на значення певних елементів змісту матеріалу для вирішення важливих для них питань. Таким чином встановлюються мета та завдання наступної діяльності.

1.2. Пропонує свій (попередньо складений) перелік заходів, здійснення яких було б корисним для всього класного колективу, кожного учня зокрема. На загальне обговорення також виноситься питання пошуку найважливіших справ, які доцільно було б виконати протягом року, а також проблема добору варіантів організації життя класу.

У ході підбиття підсумків обговорення спрямовує діяльність школярів на визначення найбільш істотних завдань наступної діяльності.

1.3. Для організації і керівництва подальшою роботою по виконанню намічених завдань проводить вибори ради планування на рік, яка складається з 2-3 учнів або з представників функціональних мікроколективів (по одному від кожного колективу). Голову ради обирають її члени або весь класний колектив.

1.4. Разом із школярами, які входять до ради, регулює склад мікроколективів відповідно до функціональних завдань, визначених у ході попереднього обговорення плану.

1.5. З метою врахування думок кожного члена колективу пропонує такі підходи до організаторської діяльності з питань планування роботи на рік:

- розвідка найважливіших справ (що можуть здійснюватися як одно­разово, так і протягом усього року);

- пошук варіантів організації життя колективу (у тому числі виконуваних його членами функцій);

- проведення конкурсу серед мікроколективів на кращу пропозицію до річного плану;

- анкетування учнів;

- організація конкурсу між батьками учнів на кращу пропозицію щодо плану роботи на рік;

- проведення закритого конкурсу на кращі заходи (пропозиції подаються в заклеєному пакеті під девізом разом з конвертом, у якому міститься список авторів, - конверти розкриваються після огляду і оцінки пропозицій).

1.6. Організовує разом з радою загальне обговорення внесених пропозицій.

1.7. Підбиває підсумки даного етапу, дає учням завдання продумати шляхи пошуку необхідних напрямів діяльності, а також порадитися з цього питання з батьками.

1.8. Інструктує членів ради щодо подальшої організації роботи.

Дії учнів (вихованців)

1.9. Кожен школяр бере участь у попередньому пошукові мети і завдань наступної діяльності. Бригадир (ланковий) функціонального мікроколективу заслуховує пропозиції учнів, узагальнює їх (результати узагальнення теж обговорюються).

1.10. Таємним або відкритим голосуванням обирається рада для організації та проведення певного заходу. Кандидатури членів ради висуваються як окремими учнями, так і мікроколективами.

1.11. Обговорюють пропозиції щодо організації подальшої роботи, визначають у загальних рисах напрями творчого пошуку ідей.

1.12. Проводять роботу з добору варіантів плану діяльності на рік (працюють у бібліотеках, радяться з батьками, вчителями, своїми товаришами і т.д.).

2. Етап планування Дії вчителя (вихователя)

2.1. Дає настанови школярам щодо порядку роботи з планування питань організації і проведення заходу.

2.2. Разом з членами ради аналізує пропозиції вихованців щодо організації подальшої діяльності, вносить у них корективи (погоджуючи це з безпосередніми виконавцями).

2.3. Встановлює спільно з радою критерії оцінки досягнутих резуль­татів.

2.4. Допомагає членам ради сформувати остаточний варіант плану, визначити склад робочих груп та роль окремих учнів у наступній діяльності.

Дії учнів (вихованців)

2.5. Члени ради збирають пропозиції щодо організації подальшої роботи, відбирають кращі, виносять загальний план організації діяльності на обговорення всіх учнів.

2.6. У процесі обговорення визначається остаточний порядок роботи по організації планування, а також терміни проведення збору з метою складання річного плану.

3. Організаційний етап Дії вчителя (вихователя)

3.1. Коректує процес підготовки заходу, пропонуючи ті чи інші варіанти розв'язання завдань. Допомагає учням у доборі літератури та інших матеріалів, спрямовує дії окремих вихованців.

3.2. У разі необхідності бере участь у пошуку справ (особливо в тих випадках, коли для цього потрібна взаємодія з іншими установами та організаціями).

3.3. Перед здійсненням заходу разом з членами ради визначає доцільність обговорення тих чи інших пропозицій, а також встановлює остаточний порядок його проведення.

3.4. Може подати варіант здійснення заходу. Наприклад, усі пропозиції попередньо виносяться на загальне обговорення (доцільно, зокрема, у вигляді стінгазети). По кожній пропозиції формується група опонентів, які роблять уточнення, висувають свої концепції або альтернативні проекти.

Дії учнів (вихованців)

3.5. Кожен школяр виконує свою частину підготовчої роботи згідно з його роллю та завданнями.

3.6. Керівники мікроколективів організовують взаємооцінку і взаємоперевірку учнями виконаної роботи, у разі необхідності встановлюють додаткові завдання.

3.7. Остаточний контроль за ходом підготовки заходу здійснюють члени ради і, якщо в цьому є потреба, вносять відповідні корективи. Про хід організаційної діяльності повідомляють вихователів.

3.8. Рада разом з вихователем підбиває підсумки роботи, виконаної на цьому етапі, визначає остаточний план здійснення заходу. Виготовляються і розсилаються запрошення на цей захід гостям (представникам адміністрації школи, підприємств та організацій, на базі яких планується здійснення таких заходів).

3.9. Встановлюється остаточний термін реалізації заходу.

4. Етап проведення заходу Дії вчителя (вихователя)

4.1. Допомагає раді в проведенні заходу, спрямовує дії школярів. Здійснює оперативне втручання у хід роботи, яким передбачається виправлення недоліків, що можуть допускатися членами ради.

4.2. Під час цього заходу проводить спостереження з метою діагностичного контролю рівня розвитку в учнів відповідних якостей особистості.

4.3. Зіставляє висунуті варіанти заходу, організовує (разом з радою) доопрацювання, уточнення пропозицій. Стежить за тим, щоб кожному етапу прийняття рішень давалася критична оцінка.

4.4. Організовує підбиття підсумків проведеного заходу, допомагає раді узагальнити пропозиції школярів щодо здійснення колективного підсумкового аналізу цього заходу.

Дії учнів (вихованців)

4.5. Члени ради контролюють виконання плану здійснення заходу, коректують дії школярів, всіляко заохочують ініціативу їхніх опонентів.

4.6. Учні, які висунули пропозиції, коротко аргументують їх суть, а опоненти піддають критиці. Потім у ході загального обговорення приймається остаточне рішення.

4.7. На завершальному етапі проведення заходу організовується попереднє обговорення досягнутих результатів. Встановлюється дата колективного підбиття підсумків заходу.

4.8. Обирається редакційна колегія для підготовки остаточного варіанта річного плану, який потім вивішується для ознайомлення з ним усього колективу.

5. Підсумковий аналіз колективного планування Дії вчителя (вихователя)

5.1. Попередньо інструктує членів ради з питань організації підсумкового аналізу заходу, висловлює свої зауваження щодо результатів проведеної роботи. При цьому головну увагу приділяє залученню кожного вихованця до активної участі в такому аналізі.

5.2. Може запропонувати раді зробити попереднє узагальнення зауважень учнів щодо проведення колективного планування, а також змісту складеного плану.

5.3. Під час організації збору стежить за тим, щоб усі пропозиції вихованців були враховані, висловлює свої думки із розглядуваних питань.

Дії учнів (вихованців)

5.4. Рада заходу організовує загальний збір його учасників, на якому представники мікроколективів, а також окремі вихованці висловлюють свої та узагальнені зауваження щодо виконаної роботи, аналізують стан підго­товки і проведення заходу.

5.5. У ході обговорення цих зауважень встановлюються недоліки в організації діяльності, а також накреслюються заходи з метою їх усунення. При цьому, в разі необхідності, може бути прийняте рішення здійснити додаткову розвідку справ (невідкладно або протягом року).

6. Найближчі післядії виховного заходу Дії вчителя (вихователя)

6.1. Разом з членами ради узагальнює матеріали підсумкового аналізу, допомагає редакційній колегії в опрацюванні остаточного варіанта плану.

6.2. Контролює (спільно з радою) хід виконання роботи, що була намічена в ході підсумкового аналізу. При цьому подає необхідну допомогу колективам, а також окремим вихованцям.

Дії учнів (вихованців)

6.3. Рада складає остаточний план післядії виховного заходу, яким передбачається виконання кожним учнем певного конкретного завдання. При цьому намічається робота, з одного боку, щодо дальшого доопрацювання та розвитку річного плану, а з другого - з питань, що стосуються безпосеред­ньої діяльності по здійсненню тих чи інших планових заходів.

6.4. Організовуються вибори рад заходів, підготовка яких згідно з планом повинна бути розгорнута невідкладно.

Вихователь має чітко знати, навіщо організовує кожний виховний захід, бачити межі своїх можливостей, свої сильні і слабкі риси, прогнозувати, який виховний інструментарій буде ефективним, а який сумнівним.

З’ясувати показники успішності виховної діяльності класного керівника складно, тому що результати виховання віддалені у часі. Складно встановити, чи є вчинки дітей результатом діяльності того чи іншого педагога, чи вони – результат сукупних впливів на дитину сім’ї, товаришів, знайомих і ровесників. Щоб педагогам оцінити свою працю, потрібні конкретні показники, за допомогою яких можна визначити зміни в дітях, простежити за динамікою цих змін.

У різних країнах розроблено різні показники шкільного виховання. Сучасний американський дослідник педагогічних проблем Артур Елліс, зазначає, що показником успішності виховної діяльності передусім є оптимізм випускників школи, їхня активність під час будь-якої роботи, самодисципліна, плюралізм, чесноти й потяг до самовдосконалення. У вітчизняній педагогіці показники успішності виховання, як правило, пов’язані з продовженням навчання, а також багаторічною дружбою з колишніми педагогами після закінчення школи, міцністю дружніх стосунків з однокласниками тощо. Показниками успішності виховної роботи можуть фізичне здоров’я дитини, її психічна рівновага, адекватна самооцінка, усвідомлення випускником шкільних років як етап життя. Результатом виховання є почуття власної гідності дитини, її здатність співчувати людям, прагнення свободи.

Позашкільні заклади в системі освіти і виховання

Гуманітарний і демократичний виміри освіти вимагають створення єдиної комплексної системи освіти та виховання в школі та позашкільних навчально-виховних закладах.

Позашкільні навчально-виховні заклади – заклади освіти, які відкривають широкий простір для вияву творчих здібностей дітей, юнацтва, одержання додаткової освіти, підвищують стартові можливості дитини у професійному становленні, забезпечують соціаль­ний захист.

До них належать палаци, будинки, станції, клуби й центри дитячої творчості, дитячо-юнацькі спортивні школи, студії, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади. Виділяють заклади комплексні (творчі об’єднання за інтересами – гуртки, театри, ансамблі тощо) і профільні (забезпечують умови для розвитку нахилів, інтересів дитини, задоволення її потреб з певного напряму діяльності). Всі вони здійснюють різноманітну виховну роботу з підростаючим поколінням.

Позашкільна виховна робота - здійснювана в позаурочний час діяльність школярів у позашкільних виховних закладах під керівництвом педагогічних працівників цих закладів.

Базується вона на концепції поза­шкільної освіти та виховання, положенні про позашкільний навчально-виховний заклад, орієнтовній номенклатурі позашкільних навчально-виховних закладів.

В сучасних умовах позашкільні заклади покликані не тільки організовувати вільний час, а й створювати умови для додаткової освіти, виховання творчої, гармонійної інтелектуально розвинутої особистості, професійного самовизначення, виявлення і подальшого розвитку нахилів, здібностей дітей. Ці риси позашкільної педагогіки притаманні роботі всіх позашк. закладів освіти.

Дитячо-юнацькі центри міжнародного співробітництва. Координують діяльність з розвитку туризму, краєзнавства та екскурсійного обслуговування учнів. Працюють туристко-краєзнавчі гуртки, об’єднання, здійснюється підготовка та перепідготовка фахівців зі спортивного туризму та краєзнавства, обмін дитячими та молодіжними групами з Європи, Америки з метою вивчення української мови, культури, участі у різноманітних акціях.

Дитячі театри. Здійснюють виховання дітей засобами театрального мистецтва. Розрізняють професійні драматичні, професійні лялькові, народні любительські, дитячі самодіяльні.

Дитячо-юнацькі кіноцентри. Сприяє комплексному естетичному розвитку дітей засобами аудіовізуальної культури. Напрями роботи можуть бути: мультстудія, образотворче мистецтво, студія ігрового та документального кіно, гуртки кіноосвіти, групи дитячого телебачення, студія комп’ютерної графіки та анімації, театр юного кіноактора, клуб художньо обдар. дітей.

Центри науково-технічної творчості. Здійснюють додаткову освітню та кваліфікаційну підготовку молоді з авіа-, судно-, автомоделювання, радіоаматорів, картингістів, баггістів, користувачів та програмістів персональних комп’ютерів.

Школи образотворчих мистецтв. Спрямовані на вивчення народних та декоративно-прикладних видів мистецтва, їх історії. Сприяють залученню дитини до художньої культури, формуванню творчих здібностей, самостійному засвоєнню справжніх духовних цінностей.

Палаци та будинки дитячої творчості. Передбачають створення умов для творчого, інтелектуального та фізичного розвитку дітей, задоволення їх освітніх потреб шляхом участі у художній, декоративно-прикладній, еколого-природничій та інших видах творчості. Організовують творчі колективи художньої самодіяльності (хори, оркестри, ансамблі пісні й танцю, театральні колективи та ін.).

Дитячі флотилії. Здійснюють знайомство з морськими професіями, проводять плавпрактику на кораблях і суднах флотилії, допомагають у виборі майбутньої професії.

Дитячі залізниці. Сприяють розширенню кругозору, розвитку технічної творчості учнів, формуванню практичних умінь і навичок майбутніх працівників залізниці.

Центри і станції юних техніків. Здійснюють діяльність в одно- та різновікових об’єднаннях за інтересами: гуртках, лабораторіях, клубах, студіях (радіотехнічних, авіамодельних, судномодельних, ракетомодельних, фотолюбителів, автомодельних тощо). Заняття проводять в творчих об’єднаннях різної категорії (рівня) або індивідуально.

Дитячо-юнацькі спортивні школи. Готують кваліфікованих спортсменів. Можуть бути комплексними (з кількох видів спорту) і спеціалізованими (з одного виду спорту, наприклад легкоатлетичні, фігурне катання та ін.). Приймають дітей віком від 7 до 14 років, які мають відповідну фізичну підготовку.

Дитячі бібліотеки. Сприяють засвоєнню знань з основ наук, розвитку читацьких інтересів, вихованню читацької культури, любові до книги.

Шляхи діяльності позашкільного закладу освіти як невід'ємної ланки безперервної освіти досить різноманітні і багатопланові. Це зустрічі з діячами науки, техніки, мистецтва, організація виставок дитячої творчості, аукціонів талантів, оглядів, конкурсів, презентацій, бенефісів, галерей, вернісажей тощо.

Творчі колективи постійно шукають нові підходи до планування, організації навчально-виховного процесу, управління закладами, створення додаткового фонду фінансування, формування іміджу закладу, створення сприятливих психологічних умов для творчої роботи, оновлення методичного арсеналу.

Втілюючи в сучасних умовах особистісно зорієнтовані виховні технології, педагоги позашкільних закладів моделюють майбутнє суспільство. При такому підході створюється, по-перше, простір для прояву особистих вподобань вихованців; по-друге, в такому виховуючому середовищі проблеми вихованців вирішуються найбільш психологічно оптимальним для них чином. Дитина не зазнає таких дій педагога, за яких буде принижена її гідність.

Виховуючись в умовах позашкільного закладу діти переживають радість від позитивних емоцій, від повноцінного партнерства з педагогами, які допомагають їм знайти себе.

Література

  1. Географічний тиждень у школі // Позакласний час. -№6. –2000. –С.29-58.

  2. Досвід вчителів біології у проведенні позаурочної роботи з учнями // Позакласний час. -№17. –1998. –С.44-62.

  3. Досвід роботи класних керівників з проблем екологічного виховання учнів // Позакласний час. -№4. –2000. –62с.

  4. Досвід роботи класних керівників з проведення класних виховних годин і годин-спілкування // Позакласний час. -№7. –2000. –62с.

  5. Закон України "Про позашкільну освіту" (проект) // Освіта України.- 29 вересня 1999 р.

  6. Зоц В., Коломієць А. Кожна справа – творча, інакше навіщо? // Завуч. -№7(13). –1999. –березень.

  7. Иванов И.П. Методика коммунарского воспитания: Книга для учителя. –М.-Просвещение, 1990. –144с.

  8. Иванов И.П. Энциклопедия коллективных творческих дел. –М.:Просвещение, 1989. –156с.

  9. Математичний тиждень у школі //Позакласний час. -№ 1-2. –2000. –С.46-62.

  10. Мороз О.Г., Омеляненко В.Л. Перші кроки до майстерності. –К.:Товариство “Знання” України, 1992. – С.45-88.

  11. Нива знань. Науково-методичний альманах. Спецвипуск. –Дніпропетровськ. –Промінь. –1999. –91с.

  12. Планування і впровадження нових виховних систем, форм, методів і моделей позакласної роботи з учнями // Позакласний час. -№1-2. –2000. –С.1-45.

  13. Поляков С.Д. Школа: поиск в пути: Кн. для учителя: Из опыта работы. –М.: Просвещение, 1989. –175с.

  14. Н.П. Волкова. Педагогіка, К., Академвидав, 2007. С. 170-177.



Лекція «ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ВИХОВНОЇ РОБОТИ: Позакласна виховна робота»
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации