Реферат - Охорона праці в сільському господарстві - файл n1.doc

Реферат - Охорона праці в сільському господарстві
скачать (203.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc204kb.01.06.2012 12:15скачать

n1.doc

Охотніченко О.В., ОіА-11м-2
ОХОРОНА ПРАЦІ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ
1. Контроль за дотриманням законодавчих актів у сфері сільського господарства.

2. Інституціональні принципи охорони праці в сільському господарстві.

3. Умови праці та заходи щодо їх поліпшення.

4. Робочий час і час відпочинку працівників сільського господарства. Пільги, компенсації, відпустки.

5. Професійні захворювання працівників сільського господарства, їх причини та соціально-економічні наслідки.

6. Профілактичні заходи щодо поліпшення стану виробничого середовища, зменшення важкості та напруженості праці.

7. Статистика нещасних випадків, травматизму у сільському господарстві

1. Контроль за дотриманням законодавчих актів у сфері сільського господарства
Роботодавець створює на підприємстві службу охорони праці. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб. За порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань безпеки, охорони праці винні можуть притягатись до сплати штрафу. Штрафи накладаються керівниками Державного комітету України по нагляду за охороною праці та їх місцевих органів. Максимальний розмір штрафу не може перевищувати двох відсотків місячного фонду заробітної плати підприємства.

Державними міжгалузевими та галузевими нормативними актами про охорону праці є правила, стандарти, положення, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання.

Державне управління охороною праці в Україні здійснюють Кабінет Міністрів України; Державний комітет України по нагляду за охороною праці; Міністерство аграрної політики та інші центральні органи державної виконавчої влади; місцева державна адміністрація; місцеві ради. Державний нагляд за дотриманням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці здійснюють: Державний комітет України з нагляду за охороною праці; Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки; органи державного пожежного нагляду Управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України; органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, громадських об'єднань, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій та місцевих рад і діють відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Органи державного нагляду за охороною праці встановлюють порядок опрацювання і затвердження положень, інструкцій та інших актів про охорону праці, що діють на підприємствах, розробляють типові документи з цих питань.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці несуть відповідальність за виконання покладених на них обов'язків згідно з чинним законодавством.

Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці здійснюють: трудові колективи через обраних ними уповноважених; професійні спілки – в особі своїх виборних органів та представників. Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємствах виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду пропозиції про усунення виявлених порушень. Для виконання цих обов'язків роботодавець за свій рахунок організовує навчання і звільняє, в разі необхідності, уповноваженого з питань охорони праці від основної роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ним середнього заробітку.

Уповноважені трудових колективів діють відповідно до Типового положення, затвердженого Державним комітетом України з нагляду за охороною праці за погодженням з профспілками.

Професійні спілки здійснюють контроль за дотриманням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належного виробничого побуту працівників і забезпеченням засобами колективного та індивідуального захисту. Вони мають право безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві, виконання відповідних програм і зобов'язань колективних договорів (угод), вносити роботодавцям, державним органам управління подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

За порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду і представників професійних спілок винні працівники притягуються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно з законодавством.

Відповідно до Положення про службу охорони праці в системі Міністерства аграрної політики України, затвердженим Державним комітетом України по нагляду за охороною праці 9 березня 1994року', роботодавцем або уповноваженим ним органом на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних, лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі праці, створюється служба охорони праці, її ліквідація допускається лише в разі ліквідації підприємства. Служба охорони праці залежно від чисельності працюючих може функціонувати як самостійний структурний підрозділ або у вигляді групи фахівців чи одного фахівця, в тому числі за сумісництвом. В управлінні сільського господарства та продовольства районної держадміністрації ця служба охорони праці підпорядковується безпосередньо начальнику районного управління.

Наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 3 вересня 1993 року №72 затверджено Типове положення про комісію з питань охорони праці на підприємстві. Така комісія може створюватися на підприємствах, в організаціях, господарствах із кількістю працівників 50 і більше осіб незалежно від форм власності та видів господарської діяльності. Цей постійно діючий контрольно-дорадчий орган трудового колективу та роботодавця створюється з метою залучення їх представників до співробітництва в галузі управління охороною праці на підприємстві, узгодженого вирішення питань, що виникають у цій сфері. Рішення про створення комісії, її кількісний і персональний склад, строк повноважень приймається трудовим колективом на загальних зборах (конференціях) за поданням роботодавця, органу самоврядування трудового колективу та профспілкового комітету.

Загальні збори затверджують і Положення про комісію з питань охорони праці підприємства, яке розробляється за участю сторін на основі Типового положення. Комісія формується на засадах рівного представництва осіб від роботодавця та від трудового колективу. Комісія у своїй діяльності керується законодавством про працю, міжгалузевими і галузевими актами з охороною праці, а також Положенням про комісію з питань охорони праці підприємства. Основні завдання комісії:

- захист прав та законних інтересів працівників у сфері охорони праці;

- підготовка на основі аналізу стану безпеки та умов праці на виробництві рекомендацій щодо профілактики виробничого травматизму і професійних захворювань, практичної реалізації принципів державної політики в галузі охорони праці на підприємстві;

- узгодження шляхом двосторонніх консультацій позицій сторін у вирішенні практичних питань у сфері охорони праці з метою забезпечення поєднання інтересів держави, роботодавця та трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктам;

- вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору окремих питань з охорони праці та використання коштів фонду охорони праці підприємства.

Комісія має такі права:

- звертатися до власника або уповноваженого ним органу, органу самоврядування трудового колективу, профспілкового комітету з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері охорони праці;

- створювати робочі групи з членів комісії для вироблення узгоджених рішень з конкретних питань охорони праці з залученням до їх складу на договірній основі за погодженням сторін відповідних фахівців, експертів, інспекторів державного нагляду за охороною праці;

- здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці безпосередньо на робочих місцях, забезпеченням працюючих засобами колективного та індивідуального захисту;

- знайомитися з будь-якими матеріалами з питань охорони праці, аналізувати стан умов і безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм і колективних договорів;

- мати вільний доступ на всі дільниці виробництва та обговорювати з працівниками питання охорони праці.

Комісію очолює голова, який обирається на її засіданні. Зі складу комісії обирається також заступник голови та секретар. Члени комісії виконують свої обов'язки, як правило, на громадських засадах. При залученні до окремих перевірок, проведенні навчання вони можуть звільнитися від основної роботи на передбачений колективним договором термін із збереженням за ними середнього заробітку. Комісія здійснює свою діяльність на основі планів. Засідання комісії проводиться не менше одного разу на квартал і вважається правомочним, якщо на ньому присутня від кожної із сторін більшість її членів. Комісія не менш одного разу на рік звітує про свою роботу на загальних зборах трудового колективу.

2. Інституціональні принципи охорони праці в сільському господарстві
Виникненню певних правових норм завжди має передувати поява нових суспільних відносин, які потребують правового регулювання і є ще не врегульованими правом. Такі суспільні відносини розвиваються за певними правилами, їх суть розкривається через відповідні вихідні положення, засоби, або по-іншому - через характерні принципи. Як відмічає А.М. Колодій, поява таких загальносоціальних принципів є необхідною умовою виникнення принципів права та наступного їх закріплення у вигляді юридичних принципів і норм, що свідчить про їх актуальність для суспільства і необхідність юридичного оформлення. При цьому автор виокремлює серед ряду інших принципи системи права, відносячи до них загально-правові (основні), міжгалузеві, галузеві та принципи інститутів права. Варто наголосити, що ці принципи перебувають між собою у взаємозв'язку, формуючи чітку систему та субординацію. У сфері аграрного права, з одного боку, рухаючись від одиничного до загального, прослідковуватиметься накладення на принципи інституту охорони праці в сільському господарстві принципів аграрного права як галузі, на які, в свою чергу, впливатимуть загально-правові принципи, а з іншого, у зворотному напрямі отримаємо конкретизацію загально-правових принципів щодо галузевих особливостей аграрного права з наступною ще вужчою спеціалізацією інституційних принципів охорони праці в сільському господарстві.

Принципи права як наукова категорія є досить ґрунтовно дослід­жена в юридичній науці такими вченими-теоретиками як А.М. Колодій, С.С. Алексєєв, А.І. Денисов, О.А. Лукашкова та ін., галузеві принципи аграрного права стали предметом наукових досліджень В.З. Янчука,

В.М. Єрмоленка, Н.І. Титової, М.І. Козиря та ін. Якщо ж вести мову про принципи такого інституту аграрного права, як інститут охорони праці в сільському господарстві, то тут питання залишається майже відкритим, оскільки на сьогодні не існує ґрунтовного дослідження в цій сфері. За радянських часів Ф.М. Раянов виділяв ряд принципів правового інституту охорони праці в сільському господарстві, але на сьогодні переважна їх більшість втратила свою актуальність внаслідок змін як організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств, так і економіко-правової ситуації в нашій країні в цілому.

Правовий інститут охорони праці в сільському господарстві має комплексний характер, для нього є характерним поєднання загальних норм трудового законодавства щодо встановлення мінімальних гарантій у сфері охорони праці для всіх працюючих та спеціальних правових норм аграрного законодавства, які дозволяють враховувати галузеву специфіку охорони праці осіб, зайнятих у сільському господарстві. Внаслідок цього для вищевказаного правового інституту спостерігається певне поєднання основних засад охорони праці в цілому та спеціальних принципів охорони праці в сільському господарстві.

На сьогодні законодавець закріпив принципи державної політики в галузі охорони праці в ст. 4 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. Принципи, на яких базується державна політика в аграрному секторі економіки в питаннях охорони праці і профілактики виробничого травматизму вміщені до п. 4 Наказу Міністерства аграрної політики України «Про Концепцію з організації охорони праці в аграрному секторі економіки в нових умовах господарювання» від 15 вересня 2000 р. № 182. Виходячи з того, що охорона праці в сільському господарстві є складовою частиною охорони праці вцілому, можна було б очікувати, що останній з наведених нормативних актів мав би закріпити специфічні принципи охорони праці саме в сільському господарстві на базі визначених в Законі України «Про охорону праці» загальних засад здійснення охорони праці в державі. Проте насправді спостерігається дещо інша ситуація. Порівнюючи принципи, наведені в «Концепції з організації охорони праці в аграрному секторі економіки в нових умовах господарювання», з принципами охорони праці, закріпленими в Законі України «Про охорону праці», спостерігаємо дублювання переважної більшості загальних засад здійснення охорони праці в переліку принципів охорони праці в аграрному секторі. Так, тотожними в обох нормативних актах є такі принципи: комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі міжнародних стандартів, національних, державних та галузевих програм з урахуванням інших напрямків економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля; використання економічних методів управління охороною праці; організації навчання керівників і працівників підприємств з питань охорони праці; забезпечення координації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та об'єднань громадян у вирішенні проблем охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці; співробітництва і проведення консультацій між власниками та працівниками при прийнятті рішень з охорони праці; міжнародного співробітництва в питаннях охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці.

Крім наведених Закон України «Про охорону праці» в ст. 4 називає ще такі принципи: пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності; підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці; адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану.

У «Концепції з організації охорони праці в аграрному секторі економіки в нових умовах господарювання» закріплено ще такі принципи державної політики у сфері охорони праці як: 1) удосконалення системи управління охороною праці в аграрному секторі економіки та 2) сприяння місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування у створенні на добровільних засадах недержавних формувань з охорони праці для кваліфікованого професійного обслуговування підприємств, у складі яких відсутні посади відповідних спеціалістів з питань охорони праці; обстеження робочих місць на предмет відповідності їх вимогам безпеки і гігієни праці, надання рекомендацій щодо усунення недоліків з питань охороні праці, допомога у розробці поточних і перспективних планів поліпшення стану охорони праці; консультативного обслуговування власників та спеціалістів підприємств з питань охорони праці; організації своєчасного забезпечення підприємств законодавчими та нормативно-правовими актами з питань охорони праці; кваліфікованої допомоги в організації забезпечення засобами захисту працюючих; отримання дозволу від органів нагляду за охороною праці на початку роботи підприємства; вирішення спірних питань між працівниками та органами влади з питань охорони праці.

Тобто з восьми принципів державної політики в галузі охорони праці в аграрному секторі економіки шість автоматично перенесено з Закону України «Про охорону праці», а два останніх не в повній мірі відображають специфіку охорони праці в сільському господарстві. Вважаємо таку позицію законодавця недоцільною, оскільки перелічені в ст. 4 Закону України «Про охорону праці» принципи в будь-якому разі є і загальними принципами охорони праці в сільському господарстві, а тому окреме їх закріплення в такому статусі є зайвим. Якщо ж говорити про інституційні принципи охорони праці в сільському господарстві, то вони не є тотожними з принципами охорони праці взагалі і потребують уточнення і конкретизації.

У теорії права розрізняють два способи матеріалізації або вираження принципів права: безпосереднє формулювання їх у нормах права (текстуальне закріплення) і виведення принципів права із змісту нормативно-правових актів (змістове закріплення). Саме текстуальне закріплення принципів охорони праці має місце в згадуваній статті 4 Закону України «Про охорону праці». Стосовно вираження принципів охорони праці в сільському господарстві варто скористатися іншим способом вираження принципів права, тобто виведення їх зі змісту відповідних правових норм.

Першим із спеціальних принципів охорони праці в сільському господарстві можна назвати принцип циклічного характеру заходів з охорони праці внаслідок сезонності сільськогосподарської праці. Існування протягом календарного року різних часових проміжків, які вирізняються як за характером виконуваних робіт, так і за рівнем напруженості та інтенсивності праці, а також закономірність щорічного їх повторення дає змогу шляхом врахування особливостей кожного з таких періодів розробити найоптимальніший порядок організації охорони праці на сільськогосподарському підприємстві, тим самим зменшуючи ризик виникнення нещасних випадків, аварій тощо. Проведені дослідження характеру виробничого травматизму в сільському господарстві показують, що він має сезонний характер. При цьому за сезонами вирізняються характерні причини, події, що призводять до нещасних випадків зі смертельним наслідком, а також найнебезпечніші професії. Наприклад, О.А. Сліпачук та Л.О. Мітюк, здійснюючи визначення особливостей виникнення нещасних випадків зі смертельним наслідком у сільськогосподарському виробництві за 1999-2008 рр. дійшли висновку, що питома вага смертельно травмованих працівників за порами року становить взимку 17,9% від загальної кількості, весною - 20,4%, влітку - 34,4% та восени 27,3%. Основними причинами нещасних випадків зі смертельним наслідком весною-осінню є незадовільний стан транспортних засобів, порушення вимог техніки безпеки під час їх експлуатації, відсутність або неякісне проведення медичних оглядів, невикористання засобів індивідуального захисту через незабезпеченість ними. Нещасні випадки в зимовий період обумовлені недосконалістю, невідповідністю вимогам безпеки технологічного процесу; незадовільним функціонуванням, недосконалістю або відсутністю системи управління охороною праці; порушенням вимог техніки безпеки під час експлуатації устаткування, машин, механізмів тощо; травмування внаслідок протиправних дій інших осіб. Різняться за порами року і події, які призводять до смертельного травмування працівників сільського господарства. Якщо весною, влітку та восени ними є перекидання, наїзд транспортних засобів, ураження електричним струмом, високі показники важкості та напруженості праці, стихійні лиха та ушкодження внаслідок контакту з тваринами і комахами, то в зимовий період такими подіями виступають пожежі, дія шкідливих та токсичних речовин, падіння, обвалення предметів, матеріалів, травми, заподіяні іншими особами. Нарешті, якщо для весняно-осіннього періоду найбільш небезпечною професією в сільському господарстві є тракторист машиніст (питома вага смертельно травмованих представників цієї професії весною, літом та восени становить 31% від загальної кількості загиблих), то взимку найчастіше травмуються охоронці (28,1%).

Планування профілактичних, організаційно-технічних та інших заходів з охорони праці має базуватися на системі даних про наявні небезпеки і ступінь ризику виникнення нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Таке прогнозування діяльності з охорони праці на сільськогосподарському підприємстві, закріплене в локальних нормативних актах, має вирішальне значення для підвищення ефективності роботи з охорони праці.

Наступним інституціональним принципом охорони праці в сільсь­кому господарстві є принцип врахування особистісних якостей праців­ника в процесі його взаємодії з живими організмами (насамперед тваринами) при здійсненні трудової діяльності. Виробництво сільськогосподарської продукції являє собою складну систему, основою якої є тісний і нерозривний контакт працівника з об'єктами рослинного та тваринного світу. Розглядаючи сільськогосподарську працю, варто погодитись з твердженням В.М. Єрмоленка: «якщо працівника у інших сферах економіки можливо навчити трудовим навикам незалежно від його соціального походження, то у сільському господарстві залишаються найефективнішими працівниками саме вихідці з села, побут яких з раннього дитинства і формує їхню трудову аграрну правосуб'єктність». Сільськогосподарська праця є своєрідним способом життя, що вирізняє її серед інших видів трудової діяльності і не дає змоги ототожнювати її з працею в промисловості. Це висуває на перший план роль людського фактору в забезпеченні високого рівня охорони праці в сільському господарстві. Зауважимо, що людський фактор визначають як складну внутрішню програму людини, представлену консервативною базисною (генетичною) програмою і динамічною надбудовною (соціальною) частиною, які є мірилом оцінки людиною всіх явищ природного світу. Це фільтр, через який кожна людина по-різному оцінює одне й те ж явище.

Проведені дослідження причин виробничого травматизму в сільському господарстві показують, що близько третини, а саме 34 % з них складають порушення трудової дисципліни потерпілими. Від­повідно, для забезпечення належного рівня охорони праці в сільському господарстві варто обов'язково брати до уваги людський фактор. Врахування особистісних якостей працівника при виконанні робіт у сільському господарстві для забезпечення належного рівня охорони праці є особливо важливим у тваринництві, оскільки тварини є джерелом підвищеної небезпеки, а виключити контакт їх з людиною навіть за високого рівня механізації виробничих процесів неможливо. Особливості безпечного поводження з сільськогосподарськими тваринами закріплені в галузевих нормативних актах з охорони праці. Обов'язковість ознайомлення працівників, які обслуговують тварин, з індивідуальними особливостями останніх встановлена п. 12.7.2 НПАОП 01.2-1.03-08 «Правил охорони праці в птахівництві» та п. 13.2.2 «Правил охорони праці в тваринництві. Свинарство». Необхідність обов'язкового інформування працівників про агресивних тварин, зокрема шляхом вивішування табличок з відповідними написами, передбачається п. 1.10 «Правил охорони праці в сільсь­когосподарському виробництві» (щодо всіх видів тварин), п. 4.6.13 цього ж нормативного акту щодо великої рогатої худоби та п. 9.2 стосовно норовистих коней; п. 13.2.4 «Правил охорони праці в тварин­ництві. Свинарство» передбачає необхідність попередження про агресивних свиней, п. 13.1.6 «Правил охорони праці в тваринництві. Велика рогата худоба» - про корів та бугаїв. Велику увагу в галузевих нормативних актах з охорони праці приділяється регламентації поведінки працівників, що здійснюють догляд за сільськогосподарськими тваринами. Це, зокрема п. 12.7.6 «Правил охорони праці в птахівництві», п. 13.2.3 та 13.2.54 «Правил охорони праці в тваринництві. Свинарство», п. 4.6.15 «Правил охорони праці в сільськогосподарському виробництві», п. 13.1.7 «Правил охорони праці в тваринництві. Велика рогата худоба», якими обумовлюється спокійна, впевнена поведінка обслуговуючого персоналу, без різких окриків, побоїв тощо з метою запобігання виникненню відповідної агресивної поведінки в тварин. Також забороняється присутність осіб, які постійно обслуговують тварин, під час проведення болісних для них профілактичних та лікувальних процедур. Ці вимоги містяться в п. 13.2.56 «Правил охорони праці в тваринництві. Свинарство», п. 13.4.32 «Правил охорони праці в тваринництві. Велика рогата худоба». Крім того, встановлюються вимоги щодо закріплення певних працівників за конкретними тваринами (наприклад робочі коні закріплюються за конюхами та їздовими) чи за певною групою тварин. При цьому забороняється часта зміна персоналу та навіть зміна зовнішнього вигляду верхнього одягу. З урахуванням особливостей характеру тварин особам, що їх обслуговують, забороняється курити, використовувати різкі пахучі речовини, а скажімо при догляді за бугаями-плідниками - одягати одяг певних кольорів, які можуть роздратувати тварину. Ці питання врегульовані п. 12.7.3 «Правил охорони праці в птахівництві», п.13.2.2, п. 13.2.57 «Правил охорони праці в тваринництві. Свинарство», п. 9.1 «Правил охорони праці в сільськогосподарському виробництві», п. 13.4.30 «Правил охорони праці в тваринництві. Велика рогата худоба». Нарешті, роботи по обслуговуванню бугаїв-плідників, кнурів і жеребців віднесені до робіт з підвищеною небезпекою, виконання яких потребує спеціального навчання та щорічної перевірки знань з охорони праці (відповідно до Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 26 січня 2005 р. № 15).

Як бачимо, виробництво продукції тваринництва в будь-якому разі засноване на контакті людини з тваринами, виключити який повністю неможливо. Відповідно, регламентувати заходи з охорони праці цієї категорії працівників у локальних нормативних актах необхідно обов'язково з врахуванням індивідуальних особливостей як працівників так і тварин, з якими відбувається контакт в процесі трудової діяльності. Для працівників галузі рослинництва зв'язок людини з об'єктами рослинного світу накладає дещо менший відбиток на процес охорони праці, але все ж таки відношення особи до своєї праці, можливість виконувати обов'язки, в тому числі і щодо дотримання норм техніки безпеки в поєднанні з професійною спроможністю до виконання сільськогосподарської праці є невід'ємним елементом ефективної організації охорони праці на сільсь­когосподарських підприємствах.

Важливий вплив на процес правового регулювання охорони праці в сільському господарстві має також принцип підвищеної охорони праці окремих категорій сільськогосподарських працівників. Таку засаду правового регулювання охорони праці в сільському господарстві виокремлював у своїх працях Ф.М. Раянов, який пов'язував дію цього принципу з тим, що в сільськогосподарському виробництві посильну трудову участь приймають особи зі зниженою працездатністю: підлітки, жінки, інваліди. На нашу думку, цей принцип інституту охорони праці в сільському має місце і сьогодні, але потребує певного уточнення. Насамперед, гарантії щодо праці жінок, молоді та інвалідів надаються в порядку, передбаченому загальним законодавством про працю. Охорона праці жінок, зайнятих в сільському господарстві, не має кардинальних відмінностей від охорони праці цієї категорії працюючих в інших галузях економіки, їм надаються додаткові гарантії, які можна поділити на дві групи: до першої входять специфічні вимоги з охорони праці для всіх жінок, передбачені ст.10 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. та ст. 174 КЗпП України (заборона використання жіночої праці на певних роботах, перелік яких наводиться в наказі Міністерства охорони здоров'я «Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок» від 29 грудня 1993 р. № 256, та обмеження щодо залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, закріплені в Наказі Міністерства охорони здоров'я «Про затвердження Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками» від 10 грудня 1993 р. №241); другу групу складають вимоги щодо охорони праці вагітних жінок та жінок, що мають дітей певного віку, передбачені статтями 176-186 КЗпП України. Особливості праці жінок у сільському господарстві виокремлюються в переліку сільськогосподарських робіт, на яких їх праця заборонена, а також у Рекомендації Міжнародної організації праці щодо праці жінок у нічний час у сільському господарстві № 13, щодо забезпечення жінкам періоду відпочинку, який відповідає їх фізіологічним потребам і становить щонайменше 9 годин, причому цей період по мірі можливості має бути безперервним.

Галузеві особливості охорони праці інвалідів у сільському госпо­дарстві не виокремлюються. Це питання врегульоване загальним законодавством, насамперед ст. 12 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р., ст. 172 КЗпП України та Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 р.

Якщо ж говорити про працю неповнолітніх працівників, то в сіль­ському господарстві вона має притаманні тільки цій галузі особливості. Мова йде про встановлення мінімального 14-річного віку для членів фермерських господарств (відповідно до ст. З Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 р.), не зважаючи на вказівку статті 188 КЗпП України про заборону прийняття на роботу осіб молодше 16 років, та як виняток, за згодою одного з батьків або особи, що їх замінює, працевлаштування осіб, які досягли 15 років. Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 р. трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів, неповнолітні особи не просто допомагають старшим членам сім'ї у виконанні певних робіт у вільний час, а й є рівноправними членами господарства. Наведені факти свідчать про необхідність посилення заходів з охорони праці для неповнолітніх сільськогосподарських працівників в порівнянні з особами, залученими до роботи в інших сферах господарської діяльності, як на підставі загальних норм законодавства по працю (гл. XIII «Праця молоді» КЗпП України, ст. 11 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р., Наказу Міністерства охорони здоров'я «Про затвердження Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми» від 22 березня 1996 р. № 59), так і з врахуванням певних видів робіт в сільському господарстві, на яких заборонено застосування праці не­повнолітніх (ДНАОП 0.03-8.07-94 «Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх», затверджений наказом МОЗ України від 31 березня 1994 р. № 46), а також відповідної регламентації організації охорони праці локальними нормативними актами з врахуванням спеціалізації того чи іншого сільськогосподарського підприємства.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновки, що інститу-ціональними принципами охорони праці в сільському господарстві є такі принципи: циклічного характеру заходів з охорони праці внаслідок сезонності сільськогосподарської праці; врахування особистісних якостей працівника в процесі його взаємодії з живими організмами (насамперед тваринами) при здійсненні трудової діяльності; підвищеної охорони праці окремих категорій сільськогосподарських працівників. Крім того, враховуючи комплексний характер правового інституту охорони праці в сільському господарстві, до групи інституціональних принципів належать загальні принципи державної політики галузі охорони праці, вміщені в ст. 4 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р.

3. Умови праці та заходи щодо їх поліпшення
Особливо незадовільними і небезпечними залишаються умови праці в сільськогосподарському виробництві. Основним агровиробником в Україні у ХХІ ст. залишаються дрібні товарні господарства. Як наслідок, щорічно збільшується кількість немеханізованих господарств, де процеси відгодівлі, напоювання худоби, прибирання здійснюються вручну. Умови праці механізаторів, які змушені експлуатувати техніку після декількох капітальних ремонтів, не відповідають вимогам безпеки праці за рівнем шуму, вібрації, забруднення повітря робочої зони шляхом викидання відпрацьованого палива. В зимовий період більшість ремонтних майстерень не опалюються, немає примусової вентиляції, ефективних систем освітлення. В селі використовується ненормований робочий день – люди працюють зранку до вечора, нехтуючи при цьому правилами охорони праці. Виснаження працівників і техніки, що не відповідає умовам праці, є основною причиною травматизму в сільському господарстві. Як наслідок, кожна п'ята виробнича травма у сфері АПК України має летальні наслідки, щорічно гине майже 300 аграріїв. Проведені дослідження засвідчують, що найнебезпечнішим сільськогосподарським місяцем року є жовтень і найбільше нещасних випадків сільськогосподарські працівники отримують з 14 до 17 години. Вже на дев'ятій годині роботи кількість травм збільшується удвічі, порівняно з восьмигодинним робочим днем.

Потребують глибоких наукових досліджень умови використання в сільському господарстві праці жінок і дітей. Позитивних тенденцій у покращенні умов праці жінок за останні роки не спостерігається. Повсюдно порушуються норми гранично допустимих навантажень для жінок при піднятті, переміщенні вантажів. Залишаються актуальними проблеми покращення умов праці вагітних жінок. У наш час фактично нема системи працевлаштування вагітних жінок на роботи з більш легкими і безпечними умовами праці, більшість жінок продовжує працювати на своїх колишніх робочих місцях аж до виходу в декретну відпустку, піддаючи ризику своє здоров'я і здоров'я майбутньої дитини.

Увагу науковців привертають проблеми використання на селі праці дітей. За даними Держкомстатистики, на сільськогосподарських підприємствах у 2007 р. працювало 146 тис. підлітків. Ми вважаємо цю цифру багаторазово заниженою, однак офіційна статистика не враховує підліткову працю в особистих селянських і підсобних господарствах. Перевірки Держнагляду праці у 2006 р. засвідчили, що майже на 1/3 із 738 перевірених підприємств виявлено порушення законодавства про працю неповнолітніх, кожна десята дитина не мала оформлених трудових відносин, а 13 % працювали з ненормованим робочим днем і без дотримання правил техніки безпеки.

Основними заходами щодо поліпшення умов праці та охорони здоров’я сільськогосподарських підприємств, є:

1) вивільнення працівників, які зайняті ручною працею і на роботах зі шкідливими умовами праці;

2) удосконалення режиму роботи працівників;

3) поліпшення санітарно-побутових умов праці;

4) запобігання виробничому травматизмові, зниження захворюваності та поліпшення медичного обслуговування.

У сільському господарстві ручною працею нині зайнято майже 3/4 працівників і чисельність їх зменшується повільно. До працівників ручної праці, чисельність яких планують скорочувати, належать ті, що виконують роботу вручну, за допомогою механіз­мів та без них. Наприклад, якщо до функцій доярки належить не тільки механізоване доїння, але й ручна годівля корів, прибирання приміщення, то це аж ніяк не означає, що праця цієї категорії працівників механізована.

Планування заходів щодо поліпшення умов праці та охорони здоров’я необхідно здійснювати на основі даних про атестацію робочих місць та оцінки санітарно-побутових умов праці. Основними напрямами скорочення чисельності працівників, зайнятих ручною, важкою фізичною працею і на роботах зі шкідливими умовами праці є механізація всіх виробничих процесів та освоєння прогресивних технологій.

Важливим резервом поліпшення умов праці є вдосконалення режиму роботи працівників за рахунок:

1) переведення працівників на позмінну роботу. Це особливо ефективно під час організації праці механізаторів у напружені періоди робіт (догляду за посівами, збирання врожаю);

2) організації дворазового доїння корів замість традиційного триразового.

Цей режим роботи значно ефективніший порівняно з режимом за триразового доїння й однозмінної роботи працівників молочної ферми (перше доїння з 5.00 до 7.30, друге - з 12.00 до 14.00 і третє - з 18.00 до 20.30), коли працівники молочної ферми цілий день зайняті на виробництві.

Планування поліпшення санітарно-побутових умов праці означає передусім поліпшення умов праці на робочих місцях: забезпечення оптимальної температури й освітлення, зменшення чи усунення джерел підвищеної запорошеності, вологості, загазованості повітря, шуму й вібрації, створення безпечних умов праці, забезпечення працівників відповідним спецвзуттям, спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту. Більшість цих заходів здійснюють, виконуючи плани впровадження досягнень науки, техніки, передового досвіду, удосконалення організації праці та планів капітальних вкладень.

Зокрема поліпшення умов праці трактористів-машиністів, водіїв автомобілів пов’язане з придбанням технічних засобів, що відповідають сучасним вимогам обладнання робочих місць, створення в ремонтних майстернях, гаражах, на машинних дворах необхідних умов для технічного обслуговування й ремонту машин, механізмів, відповідного водопостачання, освітлення, опалення, підтримання необхідного температурного режиму в ремон­тних майстернях, гаражах, а також створення відповідних побутових приміщень: їдалень, душових, гардеробних, кімнат відпочинку тощо.

У планах соціального розвитку підприємства повинні передбачатися заходи щодо створення необхідних санітарно-побутових умов на фермах, у сховищах, дотримання встановлених вимог стосовно чистоти й вологості повітря, його хімічної і бактеріологічної забрудненості, освітлення й температури в робочих приміщеннях. На жаль, у частині господарств цих вимог не знають не лише працівники полів і ферм, а й спеціалісти. Це стало наслідком того, що тривалий час основну увагу приділяли створенню умов, які відповідають зоотехнічним нормам утримання худоби, а будівельних норм і правил щодо створення відповідних побутових умов на виробничих об’єктах не завжди дотримувались.

Запобігання виробничому травматизмові, зниження захворюваності та поліпшення медичного обслуговування – важливі заходи з охорони здоров’я працівників підприємства. Детальні плани щодо забезпечення безпечної роботи в господарстві розроб­ляє інженер з техніки безпеки чи інший працівник, що відповідає за цю ділянку роботи. При цьому визначають обов’язки посадових осіб, відповідальних за охорону праці, систему навчання кадрів безпечним методам праці, порядок пропагування питань охорони праці, стимулювання за кращі досягнення та відповідальності за порушення техніки безпеки.

На підприємствах, що функціонують в умовах радіоактивного забруднення, основні заходи щодо поліпшення умов праці та охорони здоров’я мають бути спрямовані на зменшення сумісної дії радіації та інших шкідливих факторів. У першу чергу це стосується повної інформованості працівників щодо радіоактивної ситуації на робочому місці, дотримання необхідних санітарно-гігієнічних вимог, організаційно-технічних заходів, спрямованих на зменшення дії шкідливих виробничих факторів на робочих  місцях, навчання персоналу безпечним методам роботи, лікувально-профілактичних заходів.

4. Робочий час і час відпочинку працівників сільського господарства. Пільги, компенсації, відпустки
Нормуванням робочого часу визначаються межі періодів, коли працівники повинні бути на підприємстві і виконувати свої обов'язки.

Тривалість і розпорядок робочого дня в підприємстві, порядок надання вихідних днів, щорічних оплачуваних відпусток, а також мінімум трудової участі його працездатних членів, порядок проходження випробувального строку регламентується правилами внутрішнього розпорядку підприємства, які здебільшого розробляються на підставі Примірних правил внутрішнього розпорядку.

У напружені періоди сільськогосподарських робіт у разі виробничої необхідності правління підприємства може змінювати час початку і закінчення роботи проти вказаного в розпорядку дня, керівники підприємств можуть призначати працівників на роботу в нічний час. Для працівників підприємств, зайнятих у тваринництві та на інших роботах, пов'язаних з безперервним циклом виробництва, а також для механізаторів у напружені періоди сільськогосподарських робіт вводиться двозмінна або тризмінна робота.

У виробничих підрозділах зі змінною організацією праці розробляється і затверджується правлінням підприємства графік роботи з урахуванням прийнятої технології виробництва. Перехід працівника з однієї зміни в другу відбувається, як правило, через кожний тиждень. Основою для тимчасового звільнення від роботи є листок непрацездатності, довідка по догляду за хворим, а також дозвіл правління або керівника виробничого підрозділу у зв'язку з виконанням державних або громадських обов'язків, передбачених законодавством, та за іншими поважними причинами.

Тривалість робочого часу працівників державних сільськогосподарських підприємств регулюється Кодексом законів про працю України. Його норми визначають скорочену тривалість робочого часу, тривалість щоденної роботи, роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів, роботу в нічний час, початок і закінчення роботи, поділ робочого дня на частини (статті 50-65 КЗпП). Ці норми мають конституційний характер. Так, ст. 45 Конституції України проголошує: «Кожен, хто працює, має право на відпочинок». Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи в нічний час». У сільському господарстві виконання цих конституційних вимог має свої особливості. Голові підприємства, його заступникам, головним (старшим) фахівцям, а також членам підприємства, які працюють у тваринництві та інших галузях господарства з безперервним процесом виробництва, вихідні дні надаються за графіком, затвердженим правлінням. Членам підприємства, що працюють у суспільному виробництві, надається оплачувана відпустка, її тривалість визначають загальні збори підприємства.

Трудове законодавство України визначає час відпочинку працівників, зайнятих на роботах у державних сільськогосподарських підприємствах, зокрема перерву робочого дня для відпочинку і харчування, вихідні, святкові і неробочі дні, а також щорічні відпустки (статті 66-84 КЗпП).

Працівники, зайняті на роботах із важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням (молоком або рівноцінними харчовими продуктами), мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, оплату праці в підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законодавством порядку.

На роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на роботах, повґязаних із забрудненням або несприятливими температурними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також змиваючі та знешкоджуючі засоби.

Відповідно до законодавства роботодавець зобовґязаний відшкодувати шкоду працівнику, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоровґя, повґязаним з виконанням трудових обовґязків, у повному обсязі втрачений заробіток, а також сплатити потерпілому (членам сімґї та утриманцям потерпілого) одноразову допомогу, а також відшкодувати моральну шкоду. Відшкодування моральної шкоди провадиться в тому разі, коли небезпечні і шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, його фізичних і моральних страждань, порушення його нормальних життєвих звґязків, а також інших негативних наслідків, які вимагають від нього додаткових зусиль по організації свого життя.
5. Професійні захворювання працівників сільського господарства, їх причини та соціально-економічні наслідки
Професійними захворюваннями називають форми паталогії, розвиток яких обумовлено несприятливим впливом умов праці (виробничого середовища або трудового процесу). Розвиток професійних захворювань прийнято класифікувати по етіологічному принципу з урахуванням характеру професійної шкідливості. Розрізняють захворювання, викликані дією

- фізичних факторів (вібраційна хвороба, професійна туговухість, захворювання нервово-м?язового і кістково-суглобового апарату);

- хімічних речовин, які використовуються в сільському господарстві (гострі і хронічні отруєння пестицидами, мінеральними добривами та ін.);

- пилу (пиловий бронхіт, пневмоконіоз і ін.);

- біологічних факторів (інфекційні, паразитарні, алергічні й інші захворювання).

Професійні захворювання, викликані дією фізичних факторів

Серед професійних захворювань, викликаних дією фізичних факторів, у робітників сільського господарства патології розвиваються внаслідок вібрації шуму, перенапруження і травмування нервово-м?язового і опорно-рухового апарату.

Захворювання периферійної нервової системи широко розповсюджені серед робітників сільського господарства різних професій і займають одно із перших місць в структурі захворювань механізаторів (16, с. 243).

По числу днів непрацездатності основним із захворювань периферійної системи є попереково-хрестцьовий радикуліт. Основну роль в патогенезі попереково-хрестцьового радикуліту відіграють дистрофічні зміни в хребті (остеохондроз). Важливе значення має порушення статики хребта, зумовлене тривалим вимушеним положенням тулубу і фізичною перенапругою.

Вібрація, мікротравматизація і перенапруження поперекових м’язів при виконанні сільськогосподарських робіт можуть призводити до порушення кістково-суглобового і з’єднуючого апарату хребта, в тому числі і в міжхребетних дисках.

Вібраційна хвороба зустрічається у механізаторів сільського господарства (трактористи, комбайнери, водії важких машин).Захворювання розвиваються у механізаторів з великим стажем роботи (більше 10 років). На початкових стадіях захворювання з’являються скарги на головний біль, запаморочення, біль в попереку. Появляється мармурове фарбування шкіри, гіпергідроз кисті, потовщення міжфалангових суглобів. Захворювання прогресує дуже повільно, що пов’язано з сезонним характером робіт, які виконують механізатори. На пізніших стадіях хвороби частими є скарги на серцебиття, болі в епігастральній області, обмежується рухомість в поперековому й шийному відділах хребта. Відбуваються судинні зміни на верхніх кінцівках, порушується ритм серцевих скорочень.

Частим проявом вібраційної хвороби у механізаторів сільського господарства є зміни в попереково-хрестцьовому відділі хребта (деформуючий спондільоз, сколіоз, остеохондроз).

Професійна туговухість зустрічається у механізаторів, умови праці яких характеризуються інтенсивним шумом. Для початкової стадії захворювання характерне зниження звукового сприйняття в області високих частот (4000 Гц). Потім поступово порушується звукосприйняття по всьому діапазону частот.

Перші ознаки професійної туговухості у механізаторів з’являються при великому трудовому стажі (15 років і більше) Під дією шуму відмічається порушення в серцево-судинній системі, розвивається хронічна ішемічна хвороба серця.

Професійні захворювання, викликані дією хімічних речовин

Найбільш типовими для групи професійних інтоксикацій, що зустрічаються у робітників сільського господарства, є гострі й хронічні отруєння пестицидами, свинцем, окисом вуглецю, сірководнем. Впливу сірководню підлягають робітники в силосних, вигрібних ямах і ямах з гноєм, на полях зрошування ,тваринницьких фермах. Звичайно в повітрі при цьому існують і інші токсичні сполуки : аміак, сірчистий і вуглекислий амоній, вуглекислота, метан.

Потрапляючи в організм, свинець з потоком крові розноситься у всі органи і тканини. При хронічній інтоксикації найбільш часто спостерігається ураження центральної нервової системи. В початкових стадіях вона носить характер функціональний акваріум і проявляється астенічним, астеновегетативним синдромом, іноді в виді поліневриту. Для тяжкої форми характерні рухальні поліневриті. Найбільш типово виражене захворювання розгиначів кистей, пальців рук і стоп. Тривалий вплив свинцю погіршує функціональний стан міокарду, особливо його скорочувальну здатність.

Впливу окису вуглецю в умовах сільського господарства можуть підлягати трактористи, комбайнери, водії вантажних машин, робітники ремонтних майстерень, робітники теплиць, а також особи, робота яких пов’язана з паянням, електрозварюванням і ін.

Гостра інтоксикація окисом вуглецю проявляється різким головним болем, запамороченням, турботою, спрагою, м’язовою слабкістю. При тяжких формах інтоксикації розвиваються моторні порушення – м’язове збудження, тремтіння, судороги. Може наступити втрата свідомості, розвинутися коматозний стан, набряк легень. Відомим синдромом в клініці гострої і хронічної інтоксикації сірководнем є зміни, викликані місцевою подразнюючою дією на шкіру, слизові оболонки, наркотичною дією.

Гострі отруєння проявляються головною біллю, запамороченням, різзю в очах, утрудненням дихання, біллю за грудиною. Ці симптоми супроводжують слизотеча, пітливість, блювання, втрата свідомості, марення, судороги, набряк легень, параліч дихання.

Професійні захворювання, викликані дією пилу

В останні роки відмічається ріст частоти хронічних захворювань органів дихання. Частота захворювань бронхіального апарату у сільського населення становить приблизно 3 % (16. с.253). У робітників окремих галузей сільськогосподарського виробництва хронічні захворювання легень відмічаються помітно частіше. Неорганічний пил викликає, в основному, запалення бронхіального апарату. Окремі види пилу мають алергенні якості і можуть обумовити такі захворювання як бронхіт, пневмоконіоз, цементоз, пневмонії, силікоз, талькоз, бронхіальна астма. Пил може викликати і фіброгенну дію, тобто розростання сполученої легеневої тканини, яке порушує нормальну будову та функції легень.

Професійні захворювання, викликані дією біологічних факторі

В цю групу професійних захворювань входять інфекційні і паразитарні захворювання, які передаються людині від хворих тварин, а також алергічні захворювання, обумовлені алергенами рослинного і тваринного походження. До зооантропонозних захворювань відносяться:

- вірусні (сказ, ящур, енцефаліт та ін.);

- мікробні (бруцельоз, сальмонельоз, чума, туляремія, сибірська виразка, стовбняк та ін.);

- паразитарні (малярія, лямбліоз та ін.);

- грибкові (фавус, дерматоміно-трихофітія та ін.);

- ріккетсіозні (малярія та ін.).

Із алергічних захворювань, які найбільш часто зустрічаються у осіб, зайнятих в сільському господарстві, необхідно відмітити поллінози і бронхіальну астму.

Поллінози – алергічне захворювання, яке викликається пилком рослин. Для поллінозів характерний тісний зв’язок з перебуванням на певній місцевості, де цвітуть ці рослини. Скарги хворих різноманітні, але найбільше скарг на важке носове дихання, свербіння в носі, сильне водяне виділення, яке супроводжується приступами чихання.

У робітників сільського господарства частіше від інших зустрічаються шкіряні прояви поллінозу, особливо у працівників, зайнятих вирощуванням технічних культур, особливо в період їх цвітіння.

У працівників, зайнятих збиранням сіна, вирощуванням і переробкою технічних культур (хміль, бавовна, льон, і ін.), може розвиватися професійна бронхіальна астма.

До хімічних алергенів, впливу яких можуть підлягати механізатори, робітники, тепличних господарств, відносяться пестициди (хлор- і ртутьорганічні і ін.), мінеральні добрива (ціанисті, азотні сполуки).

Тривале зберігання продуктів рослинного походження сприяє створенню сприятливих умов для розвитку в них спорів різних грибків. Вдихання пилу, у якому є спори грибків, призводить до пошкодження легень (алергічний альвеоліт). До найбільш вивчених форм патології легень цієї групи відносяться “легені фермера“ (16,стор.258), обумовлені вдиханням термофільних актиноміцетів.

“Легені фермера“ – класичний приклад алергічного альвеоліту, який розвивається внаслідок вдихання запліснявілого сіна, зерна, силосу. Гостра форма характеризується раптовим початком. Через 4-14 годин після експозиції у постраждалого піднімається температура до 39-400 С, з?являється головний біль, біль у м’язах, кашель, розвивається задишка. При відсутності повторного впливу вказані симптоми зникають через 7-10 днів, але задишка, астенія, схуднення продовжують турбувати хворого протягом декількох місяців.

Професійні дерматози

Дерматози, які розвиваються у працівників сільського господарства, можуть бути зумовлені впливом хімічних речовин, рослин, фізичних факторів, інфекційних агентів, а також укусами ектопаразитів і інших комах. Відомі шкірні ураження типу дерматиту, алергічного дерматиту, екземи, кропивниці від дії пестицидів та мінеральних добрив.

Клінічна картина професійних дерматозів від дії хімічних речовин різноманітна. Якщо сила подразнення велика, то виникають різного роду висипання, які можуть перерости в екзему.

Із захворювань шкіри необхідно відмітити професійні дерматози від дії змащуючих мастил, гасу, бензину. На поверхні шкіри рук відмічається облуплювання, чорні цятки від накопичення змащуючих мастил та пилу.

У тваринників, робітників рослинництва захворювання шкіри може виникати від дії фізичних факторів, хімічних речовин, вірусів, бактерій, грибів та паразитів, а також в результаті прямого контакту з культурними рослинами й бур’янами. Там, де ще не зроблена в повному обсязі механізація, у тваринників можуть зустрічатися ураження шкіри при заготівлі та роздачі кормів, прибиранні приміщень від гною, при очищенні тварин тощо.

Раннє виявлення не сприятливого впливу умов праці на організм, профілактика і своєчасне лікування виникаючих порушень повинно займати основне місце серед заходів, визначаючих зниження рівня захворювань працюючих, в тому числі і професійних. Останнє особливо важливо, тому що професійні захворювання розвиваються, як правило, в працездатному віці й нерідко служать причиною обмеження працездатності робітників сільського господарства і зниження трудових ресурсів. Професійні захворювання пов’язані також з економічними збитками, обумовленими зменшенням професійної активності робітників, зниженням продуктивності праці, збільшенням текучості кадрів, збільшенням витрат на різні компенсації.

6. Профілактичні заходи щодо поліпшення стану виробничого середовища, зменшення важкості та напруженості праці
Як свідчать статистичні дані, втрати аграрних підприємств від захворювань внаслідок несприятливих умов в декілька разів перевищують фінансові збитки від аварій та нещасних випадків на виробництві. А вони теж не малі. Мають місце ще й соціальні наслідки високого рівня захворюваності.

Широкий спектр професійних, виробничих та неспецифічних захворювань в сільському господарстві робить надзвичайно актуальним проблему профілактичних заходів.

Для ефективного попередження захворювань, збереження здоров’я та працездатності робітників, зменшення соціально-економічних наслідків, керівники та менеджери підприємств, їх структурних підрозділів повинні не тільки знати типові захворювання представників аграрних професій, але й вміти розробляти та впроваджувати всі необхідні профілактичні заходи з урахуванням вимог гігієни праці та виробничої санітарії. В першу чергу відмітимо найважливіші серед цих заходів:

- навчання працівників безпечним методам роботи з усвідомленим урахуванням всіх небезпек та шкідливостей, що несе та чи інша професія;

- професійний відбір кандидатів на посаду з виявленням їх придатності до роботи в умовах впливу того чи іншого негативного фактора;

- проведення регулярних планових медоглядів робітників, працюючих в шкідливих умовах;

- здійснення постійної санітарно-освітньої роботи;

- механізація, автоматизація процесів, проведення технологічних, санітарно-гігієнічних та інженерно-технічних робіт по ліквідації або суттєвому ослабленню джерел шкідливості й небезпечності, зниження важкості та напруженості праці;

- раціоналізація та оптимізація режимів праці й відпочинку або повна заборона деяких видів робіт (наприклад, з пліснявими матеріалами);

- обов’язкове використання засобів колективного або індивідуального захисту в шкідливих і небезпечних умовах та виконання всіх вимог гігієни праці та особистої гігієни;

- безкоштовна видача спецхарчування, молока та інших профілактичних продуктів;

- допомога в наданні хворим працівникам путівок для санаторно-курортного лікування та ін.

Але більш детальніше в цьому розділі зупинимося на вимогах безпеки при роботах з пестицидами та мінеральними добривами. Ці речовини приносять велику користь сільському господарству, але, якщо не дотримуватися правил їх використання, вони можуть бути небезпечними для людини, тварин, рослин і всіх інших істот. Поряд з цим треба добре пам’ятати, що пестициди призначені для знищення живого, а забруднення ними біосфери посилюється й поки що залишається не відвернутим.

Тому, при роботі з добривами і пестицидами працівники повинні дотримуватись жорстких вимог безпеки, в першу чергу, при таких операціях: зберіганні і видачі цих речовин, навантажувально-розвантажувальних роботах і транспортуванні, приготуванні робочих розчинів і протруєнні насіння, внесенні їх у ґрунт і обробці культурних насаджень, фумігації приміщень, ємностей і ґрунту, виготовленні і застосуванні отруйних приманок, знезаражуванні техніки, інвентарю, засобів індивідуального захисту та ін. При цьому заходи безпеки повинні попереджувати гострі отруєння, професійні захворювання, алергію і сенсибілізацію організму, віддалені наслідки.

Безпека праці при застосуванні пестицидів і мінеральних добрив повинна бути забезпечена організацією спецбригад або ланок, спеціальним навчанням персоналу, механізацією (автоматизацією) всіх робіт з використанням спеціального обладнання і машин, засобами індивідуального захисту працюючих, системою профілактичних заходів, контролем за дотримання нормативних умов праці. До застосування допускаються лише дозволені Мінздравом і Мінагрополітики України речовини, а вся відповідальність за охорону праці при роботи з ними покладається на керівників господарств. Всі роботи з пестицидами і добривами здійснюються під керівництвом головного агронома або спеціалістів по захисту рослин, який повинен мати відповідний диплом. При обробці цими хімікатами грунту, посівів та ін. виділення їх в атмосферу, ґрунт і воду не повинні перевищувати гігієнічні нормативи для цих речовин. Керівник робіт повинен ознайомити працюючих з характеристикою хімікату, особливостями його дії на організм людини і навколишнє середовище, заходами безпеки, правилами виробничої та особистої гігієни, провести інструктаж з охорони праці і пожежної безпеки, ознайомити з правилами долікарняної допомоги. Він повинен слідкувати за станом і самопочуттям працюючих і при першій же скарзі приймати всі необхідні заходи.

На весь період робіт за кожним працівником закріплюється комплект засобів індивідуального захисту (ЗІЗ), який повинен включати спецодяг, спецвзуття, протигаз (респіратор), захисні окуляри, рукавиці. До респіраторів і протигазів видаються змінні коробки і патрони. Вибір ЗІЗ повинен здійснюватися з урахуванням властивостей пестицидів і мінеральних добрив, умов праці та особистих даних працівника. ЗІЗ зберігаються в спеціально виділених чистих, сухих приміщеннях в окремих персональних шафах. До роботи з цими речовинами не допускаються особи молодше 18 років, вагітні і жінки, що годують дітей, а також особи, які мають медичні протипоказання і не знайомі з правилами безпеки. До всіх видів робіт, пов’язаних з пестицидами і мінеральними добривами, повинні допускатися працівники тільки по наряду-допуску, а самі роботи реєструватися в спеціальному журналі.

7. Статистика нещасних випадків, травматизму у сільському господарстві
Нещасні випадки у сільському господарстві за 2010 рік


Галузь

Кількість нещасних випадків

У тому числі

Кількість потерпілих під час групових нещасних випадків

групові

зі смертельним наслідком

усього

з них групові

усього

у тому числі зі смертельним наслідком

Сільське господарство

893

15

146

5

38

9



Травматизм на виробництві у сільському господарстві за 2010 рік


Галузь

Кількість потерпілих з утратою працездатності на 1 робочий день і більше та зі смертельним наслідком, осіб

Кількість людино-днів непрацездатності

Кількість потерпілих, які частково втратили працездатність і були переведені з основної роботи на іншу на 1 робочий день і більше, осіб

Кількість людино-днів непрацездатності у розрахунку на 1 потерпілого

усього

у тому числі

жінок

дітей до 18 років

у стані сп’яніння

усього

з них жінок

Сільське господарство

832

187

2

56

33469

22

5

40,2


Питома вага окремих категорій потерпілих в загальній кількості потерпілих від травматизму на виробництві у сільському господарстві за 2010 р. (у відсотках)


Галузь

Кількість потерпілих з утратою працездатності на 1 робочий день і більше та зі смертельним наслідком, усього

У тому числі

зі смертельним наслідком

жінок

дітей до 18 років

у стані сп’яніння

під час групових нещасних випадків

Сільське господарство

100,0

16,4

20,4

0,3

6,3

4,1


Нещасні випадки, не пов’язані з виробництвом у сільському господарстві за 2010 р.


Галузь

Кількість нещасних випадків

У тому числі

Кількість потерпілих під час групових нещасних випадків, осіб

групові

зі смертельним наслідком

усього

з них групові

усього

у тому числі зі смертельним наслідком

Сільське господарство

223

1

77

1

3

2


Окремі виплати, пов’язані з травматизмом на виробництві, які здійснені у 2010 році


Галузь

Виплачено потерпілим, членам сімей та утриманцям померлих, усього

У тому числі

Виплачена протягом звітного року сума штрафів за настання з вини підприємства нещасних випадків на виробництві або їх приховування

за перші п’ять днів тимчасової непрацездатності, що оформлені листком непрацездатності

інші нарахування потерпілим, членам сімей та утриманцям померлих, здійснені за рахунок коштів підприємства

Сільське господарство

857509

236036

621473

11661

Список використаної літератури



  1. Ярошенко І.Ф. Безпека життєдіяльності в інженерних рішеннях / І.Ф. Ярошенко. - Суми: Довкілля, 2003. - 87 с.

  2. Колодій А.М. Принципи права України : монографія / Анатолій Миколайович Колодій. - К. : Юрінком Інтер, 1998. - 208 с.

  3. Сліпачук О.А. Визначення особливостей виникнення нещасних випадків у сільськогосподарському виробництві у зимовий період / О.А. Сліпачук, Л.О. Мітюк // Інформаційний бюлетень з охорони праці. - 2009. -№ 3. - С. 16-22.

  4. Єрмоленко В.М. Аграрне право як самостійна галузь права України // Аграрне право України : підручник / Єрмоленко В.М., Гафурова О.В., Гребенюк М.В. та ін.; за ред. В.М. Єрмоленка. - К : Юрінком Інтер, 2010. - С. 43-65.

  5. Шимко В. Только ли трактор виноват? / Владимир Шимко // Охрана труда. - 2008. - № 5. - С. 4-5.

  6. Аграрне право України : підручник / Єрмоленко В. М., Гафурова О. В., Гребенюк М. В. та ін. ; за ред. В. М. Єрмоленка. - К : Юрінком Інтер, 2010. - 608 с.

  7. Уркевич В. Ю. Про трудові правовідносини в сільськогосподарських підприємствах / Віталій Юрійович Уркевич // Наука і життя: українські тенденції, інтеграція у світову наукову думку : матеріали всеукр. наук.-практ. інтернет-конф., (20-25 квітня 2005 р.). - Ч. II. - К. : TOB «ТК «МЕГАНОМ», 2005. - С. 61-63.

  8. Дмитренко Ю. П. Трудове право України : підручник / Юрій Павлович Дмитренко. - К. : Юрінком Інтер, 2009. - 624 с.

  9. Жернаков В. В. Сфера дії трудового права: історичні та методологічні аспекти / Володимир Володимирович Жернаков // Правова держава. Щорічник наукових праць. Випуск 9. - К. : Ін Юре, 1998. - С. 177-185.

  10. Великий енциклопедичний юридичний словник / [за ред. акад. HAH України Ю. С. Шемшученка]. - К. : TOB «Видавництво «Юридична думка», 2007. - 992 с.

  11. Общая теория права : учебник для юрид. вузов / Дмитриев Ю. А., Казьмин И. Ф., Лазарев В. В. и др.; под ред. А. С. Пиголкина. - [2-е изд., перераб. и доп.]. - М. :Изд-во МГТУ им. Н. Э. Баумана, 1995. - 384 с.

  12. Гойман-Калинский И. В. Элементарные начала общей теории права : учеб. пособие для студ. вузов, обуч. по спец. 021100 «Юриспруденция» / Гойман-Калинский И. В., Иванец Г. П., Червонюк В. И. - М. : Право и закон, 2003. - 544 с.

  13. Травматизм на виробництві у 2010 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.


ОХОРОНА ПРАЦІ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации